Небайдужий

Чом на війні з сво мало так багатих?

Син  до  батька  підійшов  та  й  питає  тата,
Чом  на  війні  з  сво  мало  так  багатих?
В  дискотеках  й  казино,  місця  -  ніде  стати,
Відривають  від  землі  хлопців,  й  від  верстатів.

Відповів  йому  татусь,  треба  ось  що  знати,
Що  по  різному  живуть  бідні  і  багаті.
А  за  прикладом  таким  не  треба  ходити,
В  Україні  ми  живем,  ніде  правди  діти.

Хату  маємо  й  город,  в  будці  є  собака,
Мабуть  їсти  песик  хоче,  скавучить  не  гавка...
Є  земля,  поля  ліси,  бачиш  є  потреба,
То  виходить  лише  нам  захищатись  треба.

Бо  багаті  скрізь  живуть  й  статки  там  тримають,
То  за  що  вони  отут  воювати  мають.
Бачиш,  є  в  них  нерухомість,  штати,  емірати,
Не  підуть  вони  у  бій  щоби  тут  вмирати.

Бізнес  свій  вони  ще  й  можуть  з  ворогом  робити,
Ось  тому  під  час  війни  їм  ще  краще  жити.
Та  й  нема  у  них  такого,  оце  наші,  ваші,
Для  них  завжди  головне  -  заробити  гроші.

Кажуть  надра  віддадуть  лихварю  в  угоду,
А  у  нас  не  запитають,  а  підпишуть  згоду.
Путін  хату  нашу  знищить,  і  землю  розтопче,
Тож  у  нас  єдиний  вихід  -  захищатись,  хлопче.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025

Де початок України, чим вона багата.

Син  до  батька  підійшов,  та  й  питає  тата,  
Де    початок  України,  чим  вона  багата.
Де  кінчається  Держава  і  її  кордони.
Та  й  повели  батько  з  сином  про  таке  розмови.

Ця  історія  проста,  каже  сину  тато,
Тут  не  треба  говорити  довго  і  багато.

В  цій  хатині  я  з'явився  і  твоя  це  хата,
І  дісталася  мені  від  рідного  тата.
Тут  ми  вперше  наступили  на  оцю  долівку,
Й  подивились  в  небеса  на  щасливу  зірку.

Це  наш  дім  і  наш  садок,  тут  наша  землиця,
А  у  полі,  он  дивись,  золота  пшениця.
З  діда  прадіда  велось,  на  землі  трудитись,
А  бувало  захищать,  з  ворогами  битись.

Починається  Держава  із  двору  і  хати,
Із  людей  простих  і  мужніх,  що  можуть  віддати.
Все,  і  золото  і  срібло  чим  хата  багата,
Захистити  щоб  Країну,  знищить  супостата.

Україна  буде  там,  буде  вона  всюди,
Де  працюють  і  воюють  Українські  Люди.
Україна  буде  вільна,  буде  вона  доти,
Поки  є  і  будуть  жити  щирі  Патріоти.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025

Немає друзів…

Немає  друзів,  вороги  і  лицеміри,
Одні  -  підлота,  інші  -  циніки  без  міри.
Ті  перші  кажуть,  нас  тут  не  було,  чи  то  немає,
А  хто  ж  тоді  нас  Українців  нищить  і  вбиває?

А  ті  хто  в  друзях  ошивався,
Четвертий  рік,  то  щось  давав,  то  торгувався.
То  він  казав,  що  від  душі  допомогає,
Тепер  ресурси,  землю,  роздягнутись  вимагає...

То  враження  таке,  що  нам  потрібно  здатись,
Й  на  милість  узурпатора  віддатись.
Тих  зрадити,  котрі  за  Україну  бились,
Життя  своє  віддали  й  кров'ю  вмились.

Чи  все  своє,  що  маємо  продати,
Що  заробили,  лихварю  віддати,
Та  й  світом  розійтись,  розпорошитись,
Як  крапля  в  морі  загубитись.

То  з  когось  ж  нам  потрібно  запитати?
Хтось  має  за  таке  відповідати?
Оті  котрі  до  влади  йшли  і  рвались,
І  на  трибунах  горласто  роздирались.

Вони  сьогодні  закони  бач,  часу  не  гають,
Бо  важливіш  питань  нема,  таке  приймають…
Коли  народ  прийде  щось  вимогати,  чи  просити,
Щоби  таких  легально  гвардія,  могла  б  із  автоматів  покосити.

Хто  високо  сидить,  пора  вже  схаменутись,
Та  до  людей  обличчям  повернутись.
Адже  втікти  і  заховатися  не  всім  удасться,
Робіть  усе,  щоб  зупинить  біду  й  нещастя.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025

Краплина довго небом десь літала.

Краплина  понад  степом  бігала  в  хмаринці,
Гуляла  з  сестрами,  не  наодинці,
Над  синім  морем  із  водичкою  раділа,
І  за  веселим  вітром  далі  полетіла.

Зелений  ліс  її  запрошував,  спустися,
Бо  листячко  вже  вяне,  ось  дивися...
Над  гаєм  тим  далеким  пролетіла,
Його  утішити  теж  не  схотіла.

Краплина  довго  небом  десь  літала,
Аж  ось,  в  садок  до  тебе  завітала.
Рясненьким  дощиком  упала  біля  ганку,
І  сонечко  умила  на  світанку.

На  дах  спустилась  і  постукала  тихенько,
Пора,  вставай,  проснись  моє  серденько.
Дивись,  чистенька  з  неба  капає  водиця,
Такою  дуже  добре  буде  вмиться.

Отож,  Гарненька  не  лінися,
Біжи  і  з  дощиком  весняним  обіймися.  

В.  Небайдужий  .
Березень  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025

Кругом реклама може бути…

Куди  не  глянь,  що  не  ввімкнути,
Кругом  реклама  може  бути.

Вам  "про  лечение  сетчатки",
Звичайно,  не  за  так,  за  "бабки".
Що  без  червоної  ікриці,
Вам  що  в  селі,  та  без  криниці.
Про  нові  метри  житлобуду,
Тональний  крем,  як  одяг  буде,
Вам  пр  фігурі  пасувати…
Ще  й  голосно  кричать  “поплавці”,
Бо  рекламують  дикі  танці.

Щоби  про  джгут,  як  кров  спинити,  
Чи  смерть  клінічну  зупинити...
Живим  як  вийти  із  підвалу,
Коли  потрапили  в  завали.

Війна  іде,  то  треба  знати,
Як  в  сьогоденні  виживати.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

У кожного є вибір…

Багато  є  таких,  хто  вміє  “поеносити”,
Ті  можуть  не  мовчати  й  “партію”  підносити.
Чи  з  тим,  хто  на  “олімпі”  будувать  відносини…,
Хвалить  володаря  лаврового  вінця,
Від  занепалого  народу,  чи  особистого  лиця.

Такі  от  житимуть  “в  дворі”  та  ореолі  слави,
Обласкані,  слюнями  й  поцілунками  держави.
Копитом  бити  в  груди  й  словами  для  угод,
Визнання  мати  “цезарів”  та  безліч  нагород.

Але  уся  хвала  на  користь  влади,  то  вже  звичне,
Не  суть,  що  те  Розумне,  Добре  та  і  Вічне.
А  лестощі  “парнаса”,  як  пил  космічний  -  зникнуть,
Ганьби  таким  писакам,  й  забуття  їм  не  уникнуть.

Але  якщо  за  правду  на  “землю  опустився”,
То  він  Героєм  став  і  в  час  важкий  згодився.
З  простим  народом  став  біду  переживати,
Хліб  їсти  чорний  з  сіллю  й  лиш  водою  запивати.

У  кожного  є  вибір  –  служить  Не  Справедливості  й  брехати,
Спать  на  перинах,  ситим  бути  й  гроші  мати.
Або  ж  свому  Народові  служить  й  допомогати.
Не  завжди  ситим  бути,  а  прийдеться  -    й  голодати.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025

Коль славен есть поэт…

Коль  славен  есть  поэт  и  призван  “поэносить”,
Он  будет  не  молчать,  а  “партию”  возносить.
Иль  оседлавшего  “олимп”  лица,
Хвалить  властителя,  одевшего  венца,
От  падшего  народа  или  -  своего  лица.

Такой  жить  будет  при  дворе  и  в  ореоле  славы,
Обласкан,  обслюнявен  поцелуями  державы.
Бить  в  грудь  копытом  и  словом  как  булат,
Иметь  признанье  “цезарей”  и  множество  наград.

Но  вся  хвала  в  угоду  власть  имущего,  конечно,
Не  будет,  ни  Разумное,  ни  Доброе,  ни  Вечно.
И  лесть  его  рассыплется  как  пыль,  в  грязи  веков  утонет,
Хвалебный  стих  властителям,  монеты  ломаной  не  стоит.

Но  если  искренне  и  правдой  разразится,
То  станет  он  Героем,  в  оракулы  годится.
С  простым  народом  придется  лаптем  щи  хлебать,
И  на  завалинке,  хлеб  черный  квасом  запивать.

У  каждого  есть  выбор,  есть  сытно  и  лжецом  быть  несвободным,
Иль  справедливости  служить,  но  быть  голодным.

В.  Небайдужый.
Март  2024  года.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2025

Нашийник раба легше…

Нашийник  раба  легше  ніж  воїна  доспіхи,
Рабам  й  намордники  завжди  були  до  втіхи.  
Достатньо  їм    “корита”,  та  тЮльки,
Настоянки  із  глоду,  чи  горілки.

Не  до  вподоби  нам,  коли  гвалтують,
Чи  то  брехнею  підлою  годують.
Ми  тут  четвертий  рік,  в  окопах  й  досі,
Не  завжди  ситі,  а  бува  -  роздягнуті  і  босі.

Ми  не  за  звони  срібла,  чи  сіяння  злата,
Не  за  шматок  землі  і  не  палац  щоб  мати,
Не  “мерс  крутий”,  чи  “ауді”  урвати,
Та  не  на  тронах  щоб  перебувати.

Ми  Батьківщину  й  Волю  вийшли  захищати.

В.Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025

Вони, у вічність відійшли…

Весна  іде,  радіть  потрібно  наче,
Але  болить  душа,  що  Хтось  вже  не  побаче...
Оті  садки  вишневі,  що  рясно  так  цвітуть,
Дівчаток,  що  в  віночках  з  первоцвіту  йдуть.

Як  сонце  втомлено  за  обрій  упаде,
Краплин  несмілого  дощу,  що  впадуть  де  інде.
Як  ранок  у  степах  посіє  роси,
Як  тихо  жито  падає  в  покоси.

Ніколи  не  почують  спів  весняної  води,
Вони  загинули,  і  відійшли  туди,
Де  вітер  тихий  не  колише  трави.
Де  не  курличуть  журавлі,  що  наче  як  воскресли,
Й  весну  для  нас  живих,  з  країв  чужих  принесли.

Їх  вже  нема.  Немає  Молодих,  ще  не  ціловані  уста,
Та  й  Тих,  хто  сиріт  залишив,  а  міг  прожить  до  ста.
Вони  залишились  у  квітах,  що  засіялись  і  квітнуть  на  могилі,
В  дерев  скорботі,  в  стрічках,  що  запутались  у  їхнім  гіллі.
У  вітерці,  що  обдуває  нам  лице,
В  дощу  краплинах,  що  нагадує  про  це.
В  Землі,  що  ворогу  не  здали  й  не  пішли,
Життя  віддали  й  в  вічність  відійшли.
А  ми  -  Живі  йдучи,  повинні  зупинитись,
Героїв  вшанувати,  й  низько  Їм  вклонитись.

В.  Небайдужий.  
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025

Все випадково…

Все  випадково,  після  вибуху  це  сталось,
Чи  із  чиєїсь  волі  відбувалось.
Хтось  випадково,  із  глини  нас  зліпив,
Чи  випадково,  хтось  із  космосу  “приплив”.

Ми  випадково  виникли,  й  до  того  Йдемо,
Що  випадково,  у  вічність  враз  підемо.
Чи  то  з  лабораторії  хтось  випустить  заразу,
Або  колайдер  в  дірку  чорну  помістить  нас  усіх  і  зразу.

На  “кнопку”  хтось  натисне,  то  випадок?  Чи  здуру?
Та  і  запустить  в  політ  останній  ядерну  "бандуру".
Тож  випадково,  прийде  ота  остання  мить,
І  Все  в  пекельному  вогні,  теж  випадок  -  згорить.
 
Все  неважливо,  лиш  у  тому  суть,
Що  за  ОСНОВУ  ВИПАДОК  беруть.
Але  ж  невже  не  можна  всім  за  розум  взятись,
Щоби  на  цій  Землі  ще  довго  залишатись.  

В.  Небайдужий.
Березень  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025

Дорогою йшов…

Дорогою  йшов,  та  і  трохи  втомився,
В  якомусь  селі  відпочить  зупинився.
На  призьбі  сидів,  української  хати,
Можливо  й  столітній,  дідусь  бородатий.

Я  чемно  із  дідом  отим  привітався,
Та  й  трохи  посидіть  на  призьбі  зостався.
Подякував  діда  за  чистую  воду,
Розмова  пішла  про  життя  і  погоду.

Тихенько  сидів  та  і  ввічливо  слухав,
Дідусь  не  мовчав,  ще  й  тютюн  з  чихом  нюхав.
Оте  що  устиг,  та  й  зумів  записати,
Корисні  слова,  щоб  комусь  передати.

Життя,  казав  дід,  немов  довга  стежина,
То  річкою  тихою  котиться-в'ється,
І  плисти  такою  за  щастя  вдається.
Буває  таке  і  воно  не  здається,
В  пороги  високі  вода  розіб'ється.

Ти  йдеш  собі  тихо,  в  душі  щось  щебоче,
Та  навіть  ще  більше  -  співати  все  хоче.
Ідеш,  як  летиш,  землю  ледь  відчуваєш,
Й  біди  ти  не  маєш  і  геть  не  вбачаєш.

Аж  раптом  назустріш  стежиною  двоє,
Доріжку  вузьку  всю  зайняли  собою.
Вони  так  нахабно,  вальяжно  бредуть,  
Пройти  вже  тобі  і  комусь  не  дадуть.

Отож,  щоб  безпечно  пройти,  то  дивися,  
Зустрінеш  таких,  краще  їм  поступися.
Гординю  сховай,  проти  сили  змирись.
На  вузькій  дорозі  зумій  розійтись.


Буває,  що  руку  котресь  протягає,
Він  просить  подати,  а  не  вимагає.
Не  можеш  подати,  його  не  суди,
А  мовчки,  у  справах  свої  далі  йди.

Ти  сильний  здоровий,  зустрінеш  каліку,
Тебе  бог  зберіг,  а  йому  це  до  віку,
На  милицях,  важко  життям  шкандибати,
Такому  потрібно  завжди  помогати.

Малих  бережи,  а  повага  старому,
І  завжди  спіши  повертатись  додому.
Та  й  честь  свою  завжди  зумій  зберегти,
З  цим  зможеш  у  старість  здоровим  дійти.

Якщо  будеш    щось  чи  когось  вибирати,
Не  слухать,  а  мізки  потрібно  вмикати.
Бо  бачиш  що  маєм,  було  "по  приколу",
Дай  бог  щоб  таке  більш  не  сталось  ніколи.

А  ще  казав  дід,  всім  добріщими  бути,
Робити  всім  так,  щоби  зло  оминути.

На  тому  пішов  я,  а  діду  вклонився,
З  криниці  водиці  в  дорогу  напився.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025

Річка Либідь.

Недовго  річечка  ця  в'ється,
Та  дуже  гарно  вона  зветься...

Відомо,  що  в  старі  часи,
Не  було  більшої  краси.
У  Кия,  Хорива  і  Щека,
То  вже  історія  далека.
В  будинку  під  Дівич  -горою,
Жила  Сестра,  оцих  героїв.

Так  сталося,  чи  відбулося,
Що  плакать  діві  тій  прийшлося...
Не  день,  чи  два  таке  творилось,
Бо  з  сліз  тих  річка  утворилась.

То  ж  повз  ярів  у  видолинки,
Щоби  підібрати  ще  краплинки.
Струмок  з  Козиного  болота,
Хрещатиком  він  зветься  й  доти.

А  потім,  там  впадала  Клов,
Та  й  далі  Либідь  бігла  знов.

Забув,  спочатку  є  Вершинка,
Вона  не  Либідь,  то  помилка.
У  течію  прийшли  притоки,  
Шулявка  і  Кадетський  гай,
Багато  було,  вибирай.

Був  Скоморох,  Батиїв,  Мокра,
Клов,  Ямка  і  Протасів  Яр.
Впадає  ще  Горіховата,
Така  собі,  не  надто  знатна.

Отак  ця  річечка  і  вилась,
Та  й  до  Дніпра  собі  котилась.
А  в  гирлі,  от  такеє  сталось,
Із  Бусівкою  там  обнялась.

Згадаєм,  що  ж  там  відбувалось,
На  річці  Либіддю  що  звалась.

Тут  будувалися  мости,
Й  в  човнах  по  ній  могли  грести.
Жилось  мисливцям  і  рибалці,
На  березі  й  в  зеленій  балці.

Князі  коней  в  ній  напували  ,
І  печеніги  тут  бували.
Їм  в  Київ  зась  було  зайти,
Бо  річку  було  не  пройти.

А  через  Язин  перехід,
Війська  ходили  у  похід.
Млини  мололи  тут  пшеницю,
В  ставках  трималася  водиця.

Пройшли  десятки  літ,  століття,
Не  стало  річки,  тільки  сміття.
Пливе  в  бетонному  кориті,
А  то  й  в  трубі  від  всіх  закритій.

Отож,  так  гарно  відбувалось,
Та  сумно  те,  що  нам  дісталось.
Ми  теж  не  бережем,  що  маєм,
Й  що  після  себе  залишаєм.

Із  почутого,  прочитаного  і  побаченого,
В.  Небайдужий.
Березень,  2025  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

Знов небо вибухами рветься…

А  дідьку  кожну  ніч  не  йметься,
Знов  небо  вибухами  рветься.
Земля  і  стогне  і  тремтить,
Бо  нечисть  звідусіль  летить.

Людей  немає,  то  СВО  -  лота,
Смердить  і  смерть  несе  з  болота.
Хіба  то  люди,  то  істоти,
В  припадці  бісяться  до  рвоти.

Всіх  знищить,  в  дрантя  все  порвати,
Щоби  нікому  жить  не  дати.
Хіба  таке  бува  -  радіти,
Що  гинуть  і  старі  і  діти.

В  цей  час  пуйло  над  всім  сміється
Як  крокодил  сльозою  втреться.
Та  й  далі  про  своє  мичить,
А  світ  то  баче  і  мовчить...

Чи  голосні  заяви  пише,
Та  і  в  ганчірку  тихо  дише....
Ще  й  кажуть,  є  Господь,  він  баче,
І  зло  нікому  не  пробаче.

То  деж  він,  де?  Мабудь  він  спить,
Чи  то  в  корчмі  якійсь  сидить?
То  може  він  в  попа  убрався,
Й  по  Лаврі  "мерсом"    прокатався?

Отож,  на  Бога  не  надійся,
За  правду  з  сатаною  бийся.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025

Фіалки.

В  балці  на  крутому  схилі,
Квітоньки  рОзцвіли  милі.
Фіолетові,  блакитні,
Жовті,  кремові,  тендітні.
Є  й  двокольорові,
Квітоньки  чудові.
До  землі  припали,  
ВЕсну  не  проспали.
Діти  йдуть  до  балки,
Де  цвітуть  фіалки.

В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025

З 8 м березня…

Усі  чоловіки  і  діти,
Несуть  в  руках  гарненькі  квіти.
Щоб  гарну  жінку  привітати,
Чи  маму  рідну  вшанувати.
Когось  поцілувати  в  ручку
Хтось  обійматиме  онучку.
Чи  заглянуть  коханій  в  очі,
Глибокі,  ніжні  і  дівочі.
Ще  й  приголубить  й  обійняти,
Хоч  раз  на  рік  та  вшанувати.
Хто  має  маму,  не  лініться,
Та  низько  в  ноги  їм  вклоніться.
В.  Небайдужий.
Березень  2025  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025

Заглянув в очі…

Він  путіну  заглянув  в  очі,
Й  не  мир  настав  -  криваві  ночі.
Усе  не  клеїться,  все  рветься,
З  останніх  сил  вже  військо  б'ється.
І  бач,  не  вийшло  не  стріляти,
Без  зброї  щоб  перемогати.
Невчасно  будував  дороги,
Тепер  оббив  чужі  пороги.
Усіх  доводиться  прохати,
Подати  чи  подарувати.
Йому  одному  лиш  здалося,
Досяг  він  успіхів,  вдалося.
Зростає  ВВП  від'ємно,
Корупція,  це  неприємно.
І  ті  хто  патріотом  був,
Чи  в  землю  ліг,  чи  десь  загув.
Невже  оце  не  розумієш,
Що  ти  не  можеш  й  не  умієш.
То  може  вже  пора  піти?
Спокійно,  чи  під  три  чорти.
Як  Конституція  це  бачить,
Ну  а  народ,  такий,  пробачить.
Валерій  Сандул.
Березень  2025  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025

В останню путь…

В  останню  путь  проводимо  Героїв,
Сьогодні  не  один,  їх  було  троє.
Навіки  сонце  згасло  і  закрили  очі,
Для  когось  день  як  день,  для  них  лиш  ночі.

Кричить  вдова  і  мати  завиває,
І  батько,  ще  й  не  сивий,  сльози  витирає.
З  небес  лунає  пісня  "Пливе  кача",
А  все  навколо  тихо  стогне  й  плаче.
Схилили  голови  і  на  коліна  Люди  стали,
Героям  -  Пам'ять  й  Слава,  то  найвищі  П'єдестали.
В.  Небайдужий.
Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025

Кухарка має борщ варити…

Кухарка  має  борщ  варити,
Швець  й  швачка  будуть  одяг  шити,
Світ  формул  та  і  постулати,
Наука  буде  видавати.
Селяни,  ті  плекають  ниву,
І  урожай  збирають  диво.
Шахтар  з  глибин  дає  вугілля,
А  садівник  обріже    гілля.
Військові  в  війську,  хлопці  гарні,
І  пекар  хліб  пече  в  пекарні.
Шорняк  той  шкіри  вміло  шорить,
Про  все  письменник  твори  творить.
Артисти  десь  там  ліцедіють,
Від  цього  люди  всі  радіють.
А  щоб  усім  цим  керувати,
Багато  треба  вміти  й  знати.
Якщо  ж  порядок  цей  зламати,
То  всі  ми  будем  лихо  мати.
В.  Небайдужий.
Березень  ,  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025

Дрес код.

Щоби  Країну  представляти,  
Достойний  одяг  треба  мати.
Є  міжнароднії  угоди,
Що  необхіднії  дрес-коди.

Не  треба  оплески  зривати,
Чи  популярність  набирати.
Про  особистеє  забудь,
Високі  перемови  йдуть.

Де  взять  оснащення  і  зброю,
Щоб  переможцем  вийти  з  бою.

Що  показати  він  хотів?
Що  він  в  окопі  пропотів...
Що  гроші  наші  економить,
Чи  що  дешевий  одяг  носить?
Чи  став  от  жити  скромно  й  тихо,
З  усім  народом  ділить  лихо.

Нічого  з  цього,  популізм,
Отож  і  в  сварку  з  цим  заліз.

У  монастир  чужий,  свій  не  неси  статут,
Бо  там  не  зрозуміють  та  і  не  приймуть.
Коли  до  когось  йдеш,  враховуй  їх  вподоби,
І  не  в  костюмі  суть,  до  діла  бути  щоби.

Війна,  відомо  то  для  всіх,
Є  дипломатії  успіх.
Потрібно  дуже  добре  знати,
Кути  як  гострі  оминати.

В.  Небайдужий.
Березень  ,  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025

Весна і весело і сумно.

Весна  на  вулиці,  не  сниться,
Пташкам  прийшла  пора  гніздиться.
Ворон  вороні  недопалок,
Несе  в  дарунок,  від  цигарок.
Бруньки  на  дереві  розбухли,
У  хлопців  залози  попухли.
В  дівчат  короткії  спідниці,
Все  оголили  до  сідниці.
Та  й  дід  на  бабу  око  точе,
Бо  теж  кохання  мабудь  хоче.
Дорослі  і  радіють  діти,
Прокинулися  перші  квіти.
Кіт  киці  пісеньку  співає,
Котяче  серце  також  має.
Хоча  і  строчать  кулемети,
І  падають  з  небес  ракети.
Життя  іде,  біжить,  триває.
Як  день  один  кудись  минає.
В.  Небайдужий.
Березень  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025

Продали Землю…

Продали  землю  від  імені  народу,
Собі  придбали,  чи  то  комусь  в  угоду.
Тепер  і  надра  Америці  віддали,
Залишилось  -  повітря,  його  ще  не  дістали.

До  річки  вже  не  можна  підійти,
За  хмизом  в  ліс  нам  заборонено  іти.
Все  чітко,  є  патриції  й  плебеї,
Одним  багатство,  іншим  лиш  ідеї.

Ви  подивіться,  в  окопах  хто  конає,
Й  на  тих  вальяжних,  хто  в  Раді  засідає.
Хто  гине  за  Країну,  так  годиться,
Й  кому  гуртом  за  день  всім  не  обгадити  обличчя.

Виходить,  що  не  владу,  а  ярмо  народ  несе,
Лиш  для  Людей  простих,  Українська  Земля  Понад  Усе.
В.  Небайдужий.
Березень  2025р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025

Не свято.

Не  можу  повз  пройти,  колись  то  було  свято,
Ще  й  не  просте,  бо  з  ним  прожито  забагато....
Але  нема  за  чим  сьогодні  сумувати,
Потрібно  далі  йти,  майбутнє  вибирати.

Тепер  на  люд  рашистський  напала  ця  зараза,
Ненависть  до  сусідів,  просто  як  проказа.
Коли  школяр  в  окопи  оркам  пише,
"Побольше  бей  хохлов,  это  призванье  свыше".

То  отаке  от  виросте,  не  буде  нас  любити,
Такий  непотріб  вічно  буде  нас  гнобити.
А  ті  хто  бомби  кИдає  в  міста  і  села,
Вбивать,  для  цих  ублюдків  -  свято  і  життя  веселе.

Тож  день  оцей,  я  поки  буду  жити,  доти,
Це  день  рашистських  вбивць,  не  свято,  день  Скорботи.
В.  Небайдужий.
23  лютого  2025  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025

Півник підступний.

У  Діда  у  дворі  жилось  щасливо,  сито  й  тихо,
З  десяток  курочок  було  й  Кугут  орлом  над  подрами  літав,
Аж  раптом  десь  взялось,  в  курник  приперлось  лихо,
Із  раші  хтось  привіз,  то  й  подарунком    Дід  дістав.
А  було  то  мале  декоративне  диво,
Дві  курочки  і  Півник,  грибінець  стирчав,  а  не  звернувся  криво.

Маленький  Півник,  Великого  боявся,
Чи  може  просто  поважав,  тож  на  конфлікт  не  наривався.
В  дворі  гуляв  й  поводився  сміливо,
І  Діду  око  тішило  декоративне  диво.

Та  з  часом  Півник  від  маленьких  кур  відбився,
І  "ліванув"  та  й    на  великих,  гарних  задивився.

Кугут  великий  про  стаю  піклувався,
Курей  беріг,  охороняв,  бо  він  для  того  здався.
Зерня,  чи  хробачка  знайде,  то  курочку  він  кличе,
Він  властелин  курей,  то  дуже  йому  личе.

Звичайно,  задоволення  від  того  мав,
Щоб  рід  продовжить,  він  курей  топтав…

Коли  Великий,  навкОло  курки  западався,
Він  присідав,  щось  бурмотів  та  нахилявся...
Було  таке,  що  курочка  от-от  і  здасьця,
І  Кугуту  відвалиться  велике  щастя...

Маленький  недалеко,  у  засідці  десь  ховався,
Й  до  дій  спокусливих  геть  не  вдавався.
А  тільки  курка  до  Великого  схилялась,
Малий  на  неї  скік,  і  так  йому  вдавалось...

Великий  від  нахабства  дзьоб  роззяве  й  очі  рячить,
Малий  той  шась,  та  й  втік,  бо  за  таке  навряд  чи  хто  пробачить…
Отак  із  Засідки  перетоптав  гранд-дам  усіх,
На  горе  Кугуту,  а  Діду  весело,  для  нього  сміх.

Та  Дід  до  тої  лиш  пори  сміявся  й  веселився,
Коли  із  тих  яєць  курчата  підросли,
То  Дід  тоді  за  голову  схопився.

Із  тих  курей  ні  м'яса  та  і  яйця  геть  благенькі,
Лиш  більші  горобиних,  як  воронячі  -  маленькі.
Отож,  породу  треба  берегти,  і  не  пускати  у  подвір'я,
Тварин  підступних,  "пітушків"  і  навіть  їхнє  пір'я.

В.  Небайдужий  .
Лютий  2025  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025

Прости

Я  встану  не  зранку,  а  вже  за  пів  ночі,
З  подякою  гляну  в  твої  рідні  очі.

Я  зараз  поїду,  то  буде,  не  день  і  не  два  і  не  три,
Туди  де  стріляють  гармати  і  дують  смертельні  вітри.
Можливо  вернусь    -  то  нікому  не  взнати,
Тож  дуже  важливе  я  хочу  сказати,
Всього  лиш  це  слово:  "Прости!",

Прости  за  те,  що  наче  снилось,
Що  мало  дуже  нам  лишилось.
Прости  за  холод  і  за  спеку,
За  те,  що  я  бував  далеко.,

Прости,  за  все,  за  те  що  було,
Що  десь  сплило,  чи  то  минуло.
За  те  що  не  завжди  беріг,
За  те,  що  все  робив,  як  міг.
Амінь.  
Лютий  2025  р.  
Лампертхайм,  Німеччина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025

Всі в Цезарі спішать.

Всі  в  Цезарі  спішать,  ніхто  не  йде  в  Енштейни,
Але  приходять  в  гітлери,  чи  путіни  а  то  в  хусейни.
А  ті  он  головлікаря  у  психлікарні,
Із  6-ї  палати  вибрали,  бо  він  вусатий,  гарний.


В  крамницю  слон  зайшов,  посудою  скупитись,
Та  все  там  потрощив,  не  зміг  сам  поміститись...
То  санкції  наклав,  а  то  відклав,
Чи  то  на  санкції  свої  і  сам  наклав.

А  путін,  бреше,    і  тепер  коли  перехрестився,
І  в  ті  часи  коли  був  комуніст  і  леніну  молився.

Піп  з  паперті  щосили  верещить,
Що  з  ШІ  прийде  для  всіх  остання  мить.
І  що  крім  рпц  на  раші  більш  нема  нічого,
Ні  прісного,  а  ні  державного  й  святого...

Біда,  коли  то  Людству  вдастя,
Кудись  знести  оці  усі  нещастя.

В.  Небайдужий.
Лютий  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

В Європі…

Гуляючи    в  чужому  краю,
Їх  Північ,  Південь    не  сприймаю.
Тут  день,  як  мить  одна  спливає,
Та  й  ніч,  хвилиною  минає.

Дивлюсь  на  гори  крізь  віконце,
Встає  геть  не  на  Сході    Сонце.
Тут,  кажуть,  мають  жити  німці,
Але  навколо  лиш  чужинці.

То  турки,  то  чомусь  сірійці,
Чи  африканці  й  аравійці.
Поляки,  й  наші  -    Українці.
А  деж  аборигени  -  Німці?

Мабуть  вони  свій  клопіт  мають,
І  на  роботах  пропадають.
Бо  це  потрібно  ще  зуміти
Оце  нашестя  прокормити.

Навколо  так  стерильно  й  тихо,
Ніщо  не  нагадає  лихо.
Лиш  загудить  літак  -  згадаю,
Про  ту  біду,  що  в  нашім  Краї.

В  спокої  й  ситості  не  спиться,
Бо  з  болем  Україна  сниться.
Отож  подумав  я  потому,
Пора  вертатися  до  Дому.

Бо  від  біди  нема  де  дітись,
В  "чужих"  обіймах  не  нагрітись.
Амінь.

В.  Небайдужий.
Лютий  ,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025

Змія.

Новий  рік  настав,  Змія,
Буде  ваше  добре  Я.
Тож  Юрку  прийшла  від  тата,
Кобра,  ну  змія  із  вати.
Він  у  ліжку  обіймає,
За  подружку  її  має.
Треба  хлопчика  привчати,
Все  життя  з  "змією"    спати.
В.  Небайдужий.
Лютий,  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025

То що там в НАН?

У  Семиноженка  роялті,  а  пенсія  така....
А  тут  бува  шукаєш  п'ятака.
За  академіка  стипендію  він  має,
Зарплату  за  сумісництвом  десь  підбирає,
Ще  й  дівіденти  "Сіріус"  чи  "Фарматрон",
То  бач  куди  возніс  його  науки  трон.
Land  Cruser  -  автівка,  теж  не  з  неба  впало,
А  може  ще  щось  "крутанув"  удало.
На  ЗСУ  таке  не  буде  він  донати,
Йому  простіш  вдавитися,  чи  просто  так  сконати.
Таке  зміїнеє  кубло  та  ще  й  при  владі,
А  ворогу  то  допомога,  вони  оцьому  раді.
Небайдужий.
Лютий,    2025  р.(За  результатами  розслідування  журналістів  СтопКору).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025

Хто не скаче, той москаль.

Хто  не  скаче  ,  той  москаль,
Деж  тепер  ти  скачеш?
І  які  чи  що  ти  там  уві  сні  та  бачиш?

Так  же  смішно  ти  кричав,  смикався  й  крутився,
То  чому  ж  ото  тепер,  геть  кудись  подівся?

Може  десь  на  передку,  хлопців  підіймаєш,
Чи  в  якомусь  "кабаку"  дівок  обіймаєш?
От  таких  як  ти  "героїв"  багато  знайшлося,
Хто  сховався  чи  кудись  світом  розійшовся.
В.  Небайдужий.  
Січень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025

Трапилась біда у світі…

Трапилась  біда  у  світі,
В  городах,  містах  і  сіті.
Ось  дивіться,  навіть  -  Штати,
Нема  з  кого  вибирати.

Правлять  дідусі  немічні,
Майже  вісмидесятирічні.
В  світі  вже  таке  раз  було,
Та  країна  десь  "загула".

То  скажіть,  ці  "адеквати",
Можуть  правильно  сприймати?
Будучи  вже  в  потойбіччі,
Не  заглянеш  правді  в  вічі.

Вже  нікчемні  мізки  й  тіло,
Справ  не  зробиш,  то  не  діло.
То  невже  життя  геть  стало,
Й  молодих  чомусь  не  стало?

Може  ще  не  народились,
Чи  кудись,  чомусь    поділись?
Щось  не  так,  десь  щось  зламалось,
Що  біда  така  от  сталась.
В.  Небайдужий  ,  2025.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025

Все розбавити вдається…

Все  розбавити  вдається  і  вино  і  віскі,
Та  не  тільки,  а  лайном  розбавляють  мізки.
Навіть  золото,  такеє  як  вода  не  ллється,
Але  й  в  нього  щоб  спаскудить,  також  додається.

Так  й  народи,  щоб  позбавить  і  слави  і  волі,
І  штофхнути  у  ту  прірву  нещасної  долі.
Людей  й  діток  малих  чужому  навчали,
До  порядків  їхніх  змалечку  привчали.

Тож  і  нас  в  часи  нікчемні  іншим  розбавляли,
“Від  москви  і  до  окраїн”  щоб  вільно  гуляли.
Покалічили  і  гени  і  кров  як  водиця,
А  таке  веде  до  лиха,  зовсім  не  годиться.

Й  вилізло  оте  паскудство  у  лиху  годину,
Коли  рашо-вурдулаки  вдерлись  в  Україну.
Ті  хто  кров  ще  чисту  має  з  ворогами  б'ються,
Тож  не  дивно,  з  "розбавлених"  зрадники  беруться.

Кланяюся  тим  Героях,  хто  в  лиху  годину,
Захищає  своїм  тілом  Матір  Україну.

В.  Небайдужий.  
Січень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

Таланти України.

Талантами  багата  Україна,
Є  співаки,  актори,  чудотворці,
Поети,  вояки  тай  просто  Гарні  Хлопці.
Хтось  землю  сіє  й  урожай  збирає,
Метал  он  плавить,  вугілля  в  шахті  добуває.
Але  при  цьому  є  якісь  злославсьці,
Що  пісеньки  співають  як  поплавці.
Про  все,  вареники  чи  то  городи,
Про  степ  та  коноплю,  аби  отримать  нагороди.
Гарем  дівок  задастих  т-ахають  та  обіймають,
І  диво,  вже  десятки  літ    визнання  мають.
І  ось  тепер  оце  зі  сцен  козлинеє  виття,
Народ  приводить  в  транс,  штовхає  в  небуття.
То  може  хтивому  дідусю  пора  на  пенсію  піти,
Чи  десь  в  куточку  покій  собі  знайти.
В.  Небайдужий.
Рік  2024,  січень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025

Країна Дордонія.

Є  блогери,  люди  прості  й  журналісти,
Правдиво  що  сміють  про  все  розповісти.
Не  "локшину  вішать"  й  мольфарів  з  Карпат,
Дурниці  чужі  на  весь  світ  цитувать.

Бутусови  є,  але  є  і  дордони,
Що  вибачте  брешуть,  бо  просто  г.ндони.
Учора  сказав  він,  не  згасне  річниця,
Війна  в  Україні  раптово  скінчиться.

Сьогодні  теж  вголос,  помилився,  буває,
Не  грішних  на  світі  ну  геть  не  буває.
І  далі  тороче,  брехню  його  слухать,
То  нею  собі  покалічити  вуха.

Для  нього  вона  -  Україна  не  Мати,
А  просто  майданчик,  де  є  заробляти.
Спитайте  у  нього  де  син  твій  ,  онуки,
Тоді  зрозумієш,  слова  його  -  звуки.

Ще  вчора  дурним  пірамідки  втикав,
Сьогодні  для  них  вже  книжки  написав.
А  люди  що  втратили  рідних  та  й  близькі,
Такому  повірять  й  поклони  бють  низькі.

І  він  не  один,  таких  в  нас  багато,
Для  когось  війна,  а  для  них  це  лиш  свято.
Є  дві  України  -  одна  кровоточить,
А  друга  -  брехню  під  ці  вибухи  строчить.
Скажіть  мені  Люди  коли  цю  дордонію,
Прихопить  здорова  й  цілюща  Агонія.

В.  Небайдужий.
Січень  2025р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

Зустрілись олімпійські чемпіони…

Зустрілись  олімпійські  чемпіони,
Та  і  почали  лясать  про  найвищі  перегони.
Як  в  їх  державах  про  таке  вітають,
І  що  вони  за  "золото"  те  мають.

Почав  американець,  дуже  вже  хвалився,
Їм  до  такого  не  звикати,  їм  таке  годиться.
Мені  мільйон  долярів  Президент,  в  придачу,
В  Техасі  ранчо,  чи  в  Лас  Вегасі  дачу.

Ну  а  ще  Лінкольн,  ото  таку  автівку,
Мільйон  на  картку,  щоб  не  витрачав  готівку.
Англієць  теж  без  спину  розходився,
І  довго  майже  тим  самим  хвалився.

А  ось  радянський,  вагомих  аргументів  він  не  має,
Але  як  кажуть,  останній  козир  в  рукаві  тримає.
Тай  вихиливши  віскі,  каже  сеньори  й  сер,
Ви  геть  не  знаєте  що  є  СРСР.
Не  уявляєте  яке  то  задоволення  я  маю,
Коли  в  руках  я  від  Генсека  грамоту  тримаю.

Небайдужий,  січень  2025  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

Мені можливо лишилось тільки Ку…

Мені  можливо  лишилось  тільки  Ку,
А  може  дасть  Господь  -  ще  декілька  Ку  -  Ку.
Отож,  ходи  тихенько  по  Землі,  в  взутті  чи  босоніж,
Та  пенсію  свою,  що  заробив,  не  подавись  –  проїж.
То  я  вже  не  про  себе,  не  про  статки  власні  дбаю.
Я  дещо  більше  на  увазі  маю.
Адже  вже  скоро  час  прийде  піти,
Де  золото  і  срібло,  безціння,  його  там  не  знайти.
У  тім  краю  і  слава,  почесті  і  честь,
Отут  залишиться,  чи  по  дорозі  розстануть  десь.
Загубляться,  чи  то  забудуться,  не  знаю,
Але  про  те,  що  закарбується  й  залишитья,  про  це  я  дбаю.
Щоб  рід  мій  тут  на  світі  довго  вівся,
Та  й  так  щоби  у  вічності  не  зник,  без  сліду  геть  кудись  не  дівся.
По  світу  не  розбігся,  чи  в  Сибіру  нафту  й  газ,
Як  раб  не  добував  для  раші  в  котрий  раз.
Щоби  на  цій  –  Українській  Землі  жили  і  діти  і  онуки,
І  їхні  правнуки  і  навіть  їх  далекії  відзвуки.

Дід  Валерій.
Січень  2025  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

Розмова з онуком

Розмова  з  онуком.
У  тебе  все  тут  є  ,  і  тепло  і  затишно,
Над  головою  дах,  і  взагалі  тут  пишно...
Така  по  всім  стандартам  європейськая  оселя,
Дивись  білезні  стіни  і  така  висока  стеля...
Ти  вже  навчився  шпрехати  й  англійську,
Засвоїв  так  неначе  українську,  сільську.
У  тебе  друзі,  і  хоча  вони  чужинці,
Сірійці,  турки,  німці,  на  жаль  -    не  Українці.

Отож  бо  Діду,  хочу  я  сказати,
Що  хочу  дуже  я  до  рідної  до  хати.
До  друзів,  в  двір  отой  де  я  ходить  навчився,
В  те  піднебіння  де  на  білий  світ  з'явився.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

До його Величності…

Привів  Мойсей  народ  свій  до  Сінаю,
А  наша  месія  веде  укрАїнців  до  краю.
Якщо  себе  ви  поважаєте,  то  встаньте  огляніться,
На  те  що  у  Державі  недобре  щось  твориться.
Кого  Він  не  призначить,  всі  крадуть,
А  на  Державу  великий  "болт"  кладуть.

Невже  не  знав,  не  чув,  не  бачив,
Кого  він  Головою  СБУ  призначив.
А  той  собі  кулінічів  та  інших,
Попризначав  як  можна  більше  гірших.

Один  міністр  загрозу  геть  зневажив,
А  потім  керував  й  курині  яйця  важив.
При  цьому  в  Раді  оплески  зірвав,
І  десь  тихенько  зник,  чи  може  накивав...

Теперішній  сидить,  вальяжно  розвалився,
І  дуже  важно  так  хвалився,
Що  мін  ми  виробляємо  багато,
І  скоро  це  добро  самі  вже  будем  продавати.

А  міни  ті  не  рвуться  й  не  літають,
Героїв  наших  міни  ті  на  полі  бою  убивають.
Тобі  оцим  потрібно  не  хвалиться,
А  взять  ото  та  удавиться.

А  ті  чиновники,  із  МСЕК,  що  збагатились,
Сидять  на  місці,  не  покарані  і  нікУди  не  ділись.
Бугай  той  бородатий,  що  втік  із  Ради,
Тепер  із  Лондона  дає  всім  інтерв'ю  а  нам  поради.

А  Він  з  трибун  всім  голови  морочить,
Чи  плани  перемоги  строчить.
Тебе  на  цю  посаду  не  налигачом  тягли,
І  не  бульдозером,  навіть  не  запрягли  воли.

Ти  сам  до  влади  доривався,
Чи  може  просто  розважався.
Тож  оплексів,  овацій  зась  чекати,
Прийшов  служить,  то  і  народ  потрібно  поважати.

Твій  пращур  на  Сінаї  з  Богом  договір  уклав,
А  ти  на  Україну  "кучу"  лиш  наклав.
І  підло  над  усім  над  нашим  насміхався,
Коли  десь  там  в  московії  тинявся.

А  ще  підмічу,  як  слуга  повинен  краще  ти  служити,
Бо  розумієш,  недотепних  слуг,  господар  має  право  бити.

Злий  дід  Валерій.
Грудень  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

Дивлюсь на цих людей…

Дивлюсь  на  цих  людей,  їх  забаганки,
Що  як  цигани  сонцем  крутять,
Толочуть  воду  в  ступі,  чи  то  мутять.
Отож  бо  люди  подивіться,
Що  робиться  на  цьому  світі  розберіться.
Невже  Господь  забув,  коли  Ісус  родився,
Адже  це  син  його  на  світ  з'явився.
А  не  забув,  для  чого  дозволяти,
Різдвяне  свято  у  числі  міняти?
Терзають  сумніви  мою  невірну  душу,
Тому  сказать  про  це  я  в  голос  мушу.
Що  не  господь  створив  людину,
А  люди  у  важку,  чи  радісну  годину,
Придумали  всевишнього,  ще  й  пекло  й  рай,
Та  й  віру  не  одну,  що  хочеш  вибирай.
Хоч  кришну,  мусульман  чи  іудею,
Католиків  чи  християнськую  ідею....
Тому  то  я  нікому  не  брешу,
Не  вірю  ні  у  що,    тому  і  не  грішу.

В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024

Куди не дивишься, там огорожа. .

Куди  не  йдеш,  високий  тин  чи  огорожа,
Собача  морда  там  стирчить,  чи  інша  рожа.
І  надпис,  страху  щоб  нагнати,
Чи  просто  так  людей  повиганяти.
Написане  гавкоче  і  гарчить,
"Приватна  власніть"  на  весь  ліс  кричить.
Чи  то  на  плесі,  там  де  річка  в'ється,
Й  водичка  хвилеє  до  берега  несеться.
Там  пишуть,  що  підходу  до  води  немає,
Бо  берег  той  хтось  теж  у  власності  тримає.
Там  вежа  нафтова,  хтось  нафту  добуває,
Й  прибутки  він  від  того  чималенькі  має.
А  якже  Конституція,  Закон,  то  там  кому  в  угоду,
Написано  для  всіх,  земля,  ліси  і  надра  -  у  власності  народу.
То  те  дивує,  що  одні  права  на  власність  мають,
А  іншим  лиш  обов'язки  і  прав  таких  лишають.
Хоча  брешу,  почесне  право  захищать  Державу,
В  окопах,  танках  ,  літаках,  то  по  якому  праву?

В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Не бийся з сильним, не судись з багатим…

Не  бийся  з  сильним,  не  судись  з  багатим.
То  як  же  нам  свою  Країну  захищати?
Ось  подивись  на  цю  пихату  пику,
Підступну,  підлу  і  таку  велику.

Нам  не  потрібно  вірити  в  догмати,
А  йти  із  сильним  в  бій,  щоб  ворога  здолати.
Багатство  раптом  теж  бува  кудись  зникає,
Сьогодні  ти  на  золоті  сидів,  а  завтра  вже  немає.

І  судді    куплені,  та  й  друзі  не  знайдуться,
Чи  зникнуть,  чи  кудись  там  заберуться.
Корони  падають  й  патриції  конають,
За  Правду  б'ється  Хто  -  Того  і  сильні  не  здолають.

В.  Небайдужий.  
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Він скрізь…

Він  скрізь...
Хтось  каже:  не  путін,  дивіться  обличчя,
Воно  якесь  дивне  і  геть  не  годиться.
Ще  кажуть,  що  це  просто  Ваня  -  двійник,
А  з  путіним  все,  що  можливо  він  зник.
А  деж  тоді  путін??  Лежить    в  мавзолеї,  
Стоїть  на  трибунах,  чи  там  де  олені?
А  може  він  в  шахті  глибокій  в  забої,
Чи  п'є  настОянку  іг  глоду  в  запої,
А  потім  лежить  в  алкогольної  комі,
Чи  валить  дерева  в  республіці  Комі.
Чи  там  в  СВО  з  Україною  б'ється,
І  кров  як  із  бочки  з  нещасного  ллється.
Він  скрізь,  із  шаманом  зустрітися  хоче,
А  той  йому  мантри  на  вухо  шепоче.
Чи  бабок  в  загонах  своїх  обіймає,
Від  того  він  теж  задоволення  має.
На  небі  орєшніком  світом  літає,
Могили  200  м  своїм  сам  копає.
Десь  в  бункер  глибокий  заліз  на  Валдаї,
Росія  велика,  чи  в  іншому  краї.

А  як  би  хотілось,  щоб  в  хор  до  кобзона,
Попала  оця  всюдисуща  персона.
В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

Я світ цей виміряв і вздовж і поперек

Я  світ  цей  виміряв  і  вздовж  і  поперек,
Літав  висОко,  швидко  їхав,  біг  чи  пішки  дибав,
Але  ніде  -  в  горах  ,  чужих  пустинях  і  степах,
Не  зустрічав  як  тут  таких  красот  і  дива.

Тут  сонце  лагідне,  не  палить,  а  сміється,
Повітря  не  стоїть,  а  тихо  зверху  ллється.
Земля,  дивись  від  краю  і  до  краю,
Пшениця  колоситься,  чи  маками  палає.

А  небо  кольору  якого  не  знайти,
Хоч  обійди  і  цей  та  й  не  земні  світи.
Дні  не  спекотні,  й  навіть  темні  ночі,
Не  чорні,  лагідні  немов  дівочі  очі.

Вода  солодка  із  батьківської  криниці,  
Найзапашніші  з  печі  паляниці,
А  квіти  на  краю  діброви,
Такі  пахучі  і  медові.  

Отож,  тинятись  світом  можна  і  до  згину,
Але  любить  потрібно  Край  свій  -Україну.

В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Розтерзали Україну чужинці прокляті

Розтерзали  Україну  чужинці  прокляті,
Розірвали    мирне  небо,  все  спалили  в  хаті.
Міста  гарні  розбомбили,  зруйнували  села,  
Отака  тепер  картина,  зовсім  невесела.

Розтоптали  нашу  Землю,  отруїли  ріки,
Ви  тепер  рашисти  кляті,  вороги  навіки.
Ні  ракети  та  і  бомби,  нас  не  залякати,
Свою  долю,  своє  щастя  будем  захищати.

Вам  би  тільки  руйнувати,  "русскій  мір  створити",
Свої  землі  розпродати,  чужі  захопити.
Скачете  як  ті  собаки,  захворіли  сказом,
Не  здолаєте.  Ніколи  ми  не  будем  разом.

Нам  ще  сонце  усміхнеться  й  щасливая  доля,
З  вами  лише  старцювати  і  страшна  неволя.
Та  й  назвати  вашу  рашу  можна  дуже  просто,
Ви  на  цій  Землі  Великій  болячка  -  короста.

Здохне  путін  й  ваша  раша  колись  та  "загнеться",
Може  колись  Всевишньому  терпець  увірветься.
Згине  зло,  піде  у  вічність,  Добро  переможе,
Будем  нищить  злу  навалу  й  Бог  нам  допоможе.

Амінь.
Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Ви де? На Марсі, чи Венері?

Війна  іде,  бійцям  не  вистача  грошей  на  дрони,
А  Рада  викидає  їх,  прийма  закон  про  світлофори.
Тут  бачиш  їм  у  цю  страшенну  мить,
На  перехрестях    колір  не  такий  горить.
Ви  там  за  дурнів  нас  тримаєте,
Чи  може  просто  тихо  саботуєте  .
Та  ворогу  допомогаєте?

Питання  два,  щоб  знищити  нещастя,
Створити  Міністерство  щастя.
Щоб  об'єднать  народи  й  накопичить  сили,
Створити  Міністерство  сили.

Щож  буде  той  Міністр  єдності  робити?
Піде  з  чиновниками  ворога  він  бити?
Чи  об'єднає  тих,  хто  втік  і  заховався,
Із  тими  хто  в  окопах  окопався?
Чи  тих,  в  спортзалах  біцепси  "качають",
Із  тими  хто  три  роки  ворога  долають.

Ви  там  живете  де,  на  Марсі  чи  Венері,
То  може  вам  пора  покинуть  теплі  крісла,  й  "вилетіть"  за  двері?
В,  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

Коник жвавий

Колгоспні  коні  -  то  й  не  диво,
Тягнули  воза  геть  ліниво.
Боронувать  лінились  й  плуга,
Усе  робили  без  напруги.
Бо  розуміли,  що  кормів  шкодують,
То  й  працювали  так  -  аби,  за  як  годують.
Тим  більш  господаря  й  добра  не  знали,
Ніхто  їх  не  обходив,  гриву  не  чесав,  їх  не  плекали.
Тож  разом  із  селянами  брели  понуро  у  майбутнє,
А  те  було  таке  як  день  вчорашній  -  теж  не  путнє.

Одного  разу  Голова  десь  коника  надибав,
Та  і  привів  того  в  колгоспний  двір  -  садибу.
З  тим  коником  біда,  вперед  біжить,  сам  пнеться,
Чи  корінним  його  постав  чи  пристяжним,
а  упряж  рветься.
То  так  не  довго  коник  той  тримався,
І  в  колективі  тім  лінивім  надірвався.

От  так  серед  людей,  були  що  надривались,
Бо  іншого  не  бачили  і  з  кращим  теж  не  знались.
А  може  й  не  ліниві  були,  бо  таке  життя,
То  добре,  що  воно  пішло  у  небуття.

Із  згадок  дитинства.
В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Бува слова пушинками

Бува  слова  пушинками
Одне  з  одним  злітаються,
ГрУдочками  маленькими,
Скрізь  по  землі  катаються.

Чи  то  як  іскри  сипляться,
Як  зорі  з  неба  дивляться,
Чи  хвилькою  що  ліниться,
Десь  котиться,  ледь  піниться.

Чи  дощиком  дрібнесеньким,
Чи  шепетом  тихесеньким.
Травинки  слів  сплітаються,
І  хвилею  гойдаються.

У  полі  житом  й  маком,
Повітря  дивним  смаком,
Чи  у  ліску  співучому,
Березою  плакучою.
У  пісню  перетворяться,
Чи  просто  так  говоряться.

Але  бува  не  в'яжуться,
Всі  громіздкими  "кажуться".
Тоді  слова,  що  брилами,
Чи  колються  як  вилами,
Чи  градом  з  неба  падають,
Вони  ні  чим  не  радують.

В.  Небайдужий.
Грудень  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Про роль в історії особи…

Багаті  й  бідні  є  особи,
Є  трударі,  а  є  нероби.
Когось  історія  -  честь  має,
У  особистість  висуває.

Бува  з  цих  хлопців  -  є  плечисті,
Високі,  статні  ще  й  речисті.
Їх  красять  бойові  доспіхи,
Досягнення,  кругом  Успіхи.

Жінок  із  розуму  зведуть,
І  за  собою  поведуть,
Полки,  тумани,  тисяч  сотні,
До  перемоги  тай  безодні.

Таких  оточує,  чи  рать,
Чи  лизоблюди,  тобто  знать.
Команда,  партія,  бригада.
Чи  клан,  сім'я,  ну  так  як  "нада".

А  в  сьогоденні  скаже  хтось,
Це  може  буть  партійний  бос.
Який  прийшов,  чи  збагатиться,
Чи  владою  насолодиться.

Можливо,  у  якусь  там  мить,
Народу  з  дуру  послужить.

Бува  таке  і  в  тому  суть,
Що  дурні  дурня  оберуть.
При  виборах,  отак  буває,
Що  кожен  рівне  право  має.

Убогий,  бідний  і  багатий,
Всі  мають  право  обирати.
Але  на  жаль,  розумних  мало,
Всіх  інших  раптом,  більше  стало.

Про  роль  в  історії  особи:
Багато  що  і  не  було  би.
Чи  в  інше  русло  полетіло,
Якби  з'явилось  інше  “тіло”.

Тож  у  кінці,  пора  сказати,
Якби  хоч  путлєра  прибрати,
То  й  Світ  цей  можна  поміняти....

В.Небайдужий.
Грудень  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Зібрав в кремлі чи на валдаї…

Зібрав  в  кремлі  чи  на  валдаї,
Чи  може  ще  в  якомусь  краї.
Якісь  історики  знайшлися,
І  тут  убогі  розійшлися....

"Я  сам  читал,  я  видел,  знаю,
И  України  не  признаю....”
З  ним  дід  якийсь  придуркуватий,
Як  м’яч  надутий,  ще  й  пихатий.
Немитим  пальцем  тиче  в  чтиво,
Бо  наче  там  побачив  диво.

Порозкривали  якісь  мапи,
Та  з  криком  розкидають  лапи.
"Была  здесь  Посполита  речь,  а  Украины  я  не  вижу,
А  даже  если  была,  не  признаю  и  ненавижу.
Поэтому  пойдём  опять,  мы  “наши”  земли  собирать”.

Їх  вчи,  не  вчи  не  будуть  знати.
Та  краще  все  ж  таким  сказати.
Ви  були  дикі  й  в  норах  жили,
Ми  два  століття  хрест  носили.
А  потім  ви  в  орді  улусом,
В  лаптях  ходили  довго  лісом.

Тож  знайте,  в  Світі  все  від  того,
Що  створено  по  волі  Бога.
Усе  на  Світ,  що  появилось,
Чи  то  на  мапі  десь  з‘явилось.
Все  має  право  на  життя,
А  вас  нікчем  у  небуття,
Для  вас  такеє  не  завадить,
Колись  історія  відправить.

В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Хтось морду б‘є,

Хтось  морду  б‘є,  та  й  другий  бився,
А  третій,  осторонь  хотів  лишитись,
Тай  й  тим  собі  насолодитись.
Частіще  так,  що  мордобої,
Не  всі  кінчаються  двобоєм.
Бувало  третім  діставалось,
Сльозами  й  кров‘ю  умивались.
Бо  глядачів  бува  чіпляють,
Й  ті  мусять,  й  участь  теж  приймають.
При  бійці  добре  всім  влетить,
Бо  чийсь  кулак  та  прилетить.
Побачивши  таке  тікайте,
А  ні,  то  участь  в  тім  приймайте.
Але  у  світі  так  ведеться,
Що  не  завжди  втікти  вдається.
Чи  “голову  в  пісок”  сховати,
Та  й  там  біду  перечекати.

В.  Небайдужий.
Грудень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Назовите девочку Армата.

В  Акмоле,  в  Алма  Ате,
Не  скажу  вам  точно  где…

У  пу  весёленькая  шлюшка,
Имея  лейбу  журналюшка,
Змеей  трусливо  извиваясь,
Подобострасно  прогибаясь.

Скажите,  вот  вопрос  такой,
Одобрите  вы  или  нет?
Ребенка  в  будущем  назвать  орешкой,
На  что  услышала  ответ...

Поторговав  ботексной  мордой,
Почмокал  губки,  промычал.
Дедуль  и  бабушек  вдруг  впомнил,
С  апломбом  дуре  отвечал.

ЭМ  -  мы,  в  россии  много  есть  имён  и  кличек,
Хорошие,  да  и  плохих  есть  ряд,
Ведь  это  стиль,  лицо  ментальности,  привычек,
Известно  всем,  мне  и  суфлёры  тут  втОрят.

Небольшая  видите  диллема,
Хоть  и  очень  трогательная  тема....

Назовите  Ядерная  бомба,
Для  мальчишки  -  Ядерный  заряд,
Новичок,  Иприт,  Си-эс  или  Бизеда,
Имя,  видите  ли  -  красочный  наряд.

Ряд  Бацил,  Чума,  Холера,  Язва,
Есть  Сибирская,  Свиная  есть  чума,
Оспа,  Вич  инфекция,  тут  разве,
Перечислить,  не  хватит  и  ума.

Вся  страна  такому  будет  рада,
Назовите  девочку  Армата,
Ну  а  мальчика  зовите  просто  Танк,
“От  вись”  думаю  я  так.

Главное  для  раши  -  размножайтесь,
Фрагментацией,  делением  или  почками,
Рашу  этим  вы  возвысить  постарайтесь,
Больше  сыновьями,  а  не  дочками.

Подрастут  они  пусть  до  призыва,
Иль  иного  моего  позыва,
Ну  и  воевать  куда  нибудь  зашлют.
Все  умрут  и  не  от  водки,  по  геройски,
На  гробы  уже  им  пилят  доски.

Из  последнего  (дай  Бог)  интервью  путина  в  Казахстане.

Примечание:  1.Новичок,  Иприт,  Си-эс,  Би-зед  –  боевые  отравляющие  вещества  смертельного  действия.
2.  Армата  –  танк  “не  имеющий  аналогов”.

Небайдужый.
29.11.  2004  года.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2024

Той шафи палить, той автівки

Той  шафи  палить,той  автівки,
Позиції  здають  й  не  тільки.
Та  просто  -  хочуть  заробити,
Ну  щоби  солодко  пожити.

Шевченко  у  Верховній  Раді,
Теж  звинувачується  в  зраді.
Є  молоді  й  старі  істоти,
То  їх  терпіти  будем  доти?

Невже  ото  усім  не  видно,
Що  у  17-  ть  воно  бидло,
Продасть  за  гроші  Маму  й  Тата,
Та  ще  Cестру  віддасть  і  Брата.

То  може  взять  оцю  бидляку,
Та  й  причепити  на  гілляку.
А  не  розводить  соплі  й  сльози,
То  буде  дійство,  не  погрози.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024

Сам святістю я не хворів…

Бува  таке,  що  хтось  образу  має,
Та  ще  й  не  тільки  -  в  кишені  дулю  він  тримає.
За  те,  що  у  вірші  я  ними  не  хвалився,
Усіх  погудив  й  розповів,  як  було  роздивився.

Сам  святістю  я  не  хворів,  жив  як  вдалося,
Хоча  і  від  такого  посИвіло  волосся.
Я  не  не  шукаю  риму  і  сюжети,
Бо  думаю,  що  так  працюють  лиш  істинні  поети.

Себе  до  них  не  відношу,
Ні  слави,  ні  вИзнання  не  прошу.
Бува  що  неприємно  про  таке  читати,
Але  не  будемо  розводити  дебати.

А  я  отак,  за  день  чи  два,  щось  пережив,  чи  то  комусь  пробачив,
Неначе  все  забув  і  раптом  -  наче  сон  побачив.
Тож  все  що  встиг  і  записати  зміг,
Оте  й  створив,  а  інше  не  зберіг.

Тож  правильно  сприймайте,  схаменіться,
Прошу,  на  мене  за  такі  вірші  Ви  не  сердіться.
Бо  то  є  крик  душі,  Всевишнього  Знамення,
То  Зверху  все,  Його  благословення.

В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024

Пять років жили ми в казармі…

Пять  років  жили  ми  в  казармі,
Онучі  нюхали,  й  не  дарма,
Куди  на  мапу  пальцем  ткни,
Там  побував  чи  він,  чи  ти.

То  були  Сірії  й  Алжири,
Туркменістан,  чи  Казахстан,
Хтось  Сахалін  ,  комусь  Чукотка,
Той  був  в  Марах,  комусь  Чахотка.

Хтось  був  в  штабах,  ті  не  тужили,
Ми  після  КВІРТУ  скрізь  служили.
Хтось  став  великим,  той  пропав,
Той  вверх  заліз  й  на  смерть  упав.

Хтось  на  штанах  носив  лампаси,
Хтось  крав,  й  робив  собі  припаси.
Але  в  кінці  тут  в  Україні,
На  цій  Землі,  усі  при  ділі.

Життя  таке,  комусь  вдалося,
Комусь  і  постраждать  прийшлося.
Роки  пройшли,  не  два  не  п'ять,
Зустрілись  через  сорок  п'ять.

В  такій  компанії  годиться
Та  й  сьогоденням  похвалиться.
В  цей  час  важкий,  усім  чим  маєш,
Державі  чим  допомогаєш.
Що  сам  зробив,  чи  сам  ти  зміг,
Щоб  ворога  скрутити  в  ріг...

Але  чомусь,  чи  так  здається,
Чай  з  ними  й  той  якось  не  п'ється.
Бо  мова  лиш  про  статки  й  гроші,
Суди,  ряди,  не  люди  -  воші.

Я  довго  слухав  й  з  тим  мирився,
Але  пішов  і  ледь  вклонився.
Виховувать  дідів  не  буду,
Що  зможу,  сам  робити  буду.

Із  пережитого.
Підполковник  у  відставці  (свого  часу,  та  на  протязі  5ти  років,  старшина  роти  курсантів)  Валерій  Сандул.
Листопад  2024  р.

Примітка:  КВІРТУ  -  Київське  вище  інженерне  радіотехнічне  училище  війсь  протиповітряної  оборони.  Станом  на  сьогодення,  не  існує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Свідомість.

Свідомість  хоче  лиш  добра,
Патріотизм  палає  страстю.
Але  чомусь  одна  біда,
На  виході  одне  нещастя.

Для  дій  сміливості  нема,
Рішучість  -  теж  не  вистачає,
Та  щей  і  щирості  кат  ма.
Отак  даремно  й  день  минає.

Аж  раптом  просто,  як  годиться,
Є  “щастя  формула”  -  напиться.
Отут  рішучість  враз  з'Явиться,
Горілка,  ром  ,  вино  чи  віскі,
Вбивають  страх  хоч  й  травлять  мізки.

В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Гурії.

В  росії,  там  проблемам  -  нуль,
Бо  там  успішо  править  “моль”.
У  них  -  хто  у  бою  загине,
То  зразу  в  рай,  а  там  не  згине.

От  у  раю,  не  так  як  треба,
Як  по  Корану,  то  потреба,
В  зв'язку  що  на  фронтах  “успіх”,
Там  гурій  дефіцит  для  всіх.

То  тут  потрібно  вибирати,
Солдатам  в  черзі  постояти,
Ну  щоб  незайману  дістати.
Чи  може  чорнооку  в  рать,
Одну  на  батальон  віддать.

Та  навіть  і  в  полку  й  бригаді,
Такому  також  будуть  раді.
Як  по  легенді,  то  дівиця,
І  після  цього  не  лишиться,
Та  й  далі  буде  цноту  мати,
Й  в  раю  “героїв”  розважати.

А  якже  інші,  християни,
Ви  й  там,  як  тут  згниєте  в  ямі.

Небайдужий.  
Листопад  24.

Примітка:  Гу́рії  (араб.  حورية‎  —  «чорноокі»)  —  у  Корані  райські  діви,  які  будуть  дружинами  праведників  у  раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Хотілося…

Всього  хотілося  колись,
Тепер  лиш  встань  та  подивись.
Тоді  не  смів,  чи  то  не  міг,
Бо  гроші  ті  збирав,  беріг.
На  день  той  чорний,  на  майбутнє,
Чи  то  купить  хотів  щось  путнє.
Тепер  є  все,  і  статки  маю,
Але  нічого  не  бажаю.
Дід  Валєра.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Ліс

В  Лісах  росте  дерев  багато,
Всі  вміють  добре  виживати.
Є  геть  маленькі,  як  прутина,
Ті  значить  -  лісова  дитина.

Є  гарні,  не  зОвсім  високі,
Такі,  що  мають  гарні  соки.
Бува  над  ними  вітер  свище,
Зломать  не  може,  дує  вище.

Дуби  столітні  і  Смереки,
Ті  бачуть  землю  із  далека.
Вони  над  Лісом  домінують  ,
І  лісовим  життям  керують.

Зламають  ураганам  крила.
Вони  багато  пережили.
Бувало  падали  й  ламались,
Та  молодих  дерев  старались  -
Від  негараздів  врятувати,
Продовження  щоб  роду  мати.

Потрібно  й  нам  в  дерев  навчаться,
Як  від  нещастя  відбиваться,
Своє  насіння  захистити,
А  не  за  вітром  злим  пустити.

Тож  в  Кого  сила  є,  хто  може!
Крім  нас,  хто  молодим  поможе?
Життя,  звичайно  жаль  втрачати,
Ще  рано  нам  відпочивати,
Бо  час  Вкраїну  захищати.

Старі!  Від  страху  не  сконайте,
Що  можете  –  зробіть,  не  спіть,
Тай    Молодим  допоможіть.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Мала Батьківщина 1.

Мала  Батьківщина,  це  поле  пшениці,
В  торочці  маківок  горить.
Це  небо,  воно  найсиніще  у  світі,
Хмарина  по  небу  біжить.

Ставок  невеликий,  у  греблю  обперся,
Вишневий  садок,  що  зацвів.
Кущ  терену  в  пагорб  високий  удерся,
Пташини  веселої  спів.

Там  Батька  почув  я  суровоє  слово,
І  Мамина  тепла  і  лагідна  мова.
Стежина  униз,  до  сільської  криниці,
Й  солодкий  ковток  отієї  водиці…

І  сніг,  що  жбурляла  зима  у  обличчя,
Й  хурделиці  спів,  чи  то  плач,
І  радість  тай  смуток  юначий,
І  сміх  і  відрада  й  рОзпач.

Це  трави,  це  нічка  це  вранішні  роси,
Це  річка  що  воду  несе,
Це  ліс  невеликий,  отой  недалеко,
Це  сонце,  це  вітер  і  дощ,  це  усе.

Мала  Батьківщина,  це  перша  стежина,
Невпевнені  кроки  у  світ,
Це  та  невідома,  нерівна  дорога,
Що  йшла  в  далечінь  від  воріт.

Мала  Батьківщина,  Забуте  й  Далеке,
Десь  там,  де  з‘явився  на  Світ.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

За тих хто Безвісти пропав.

Я  тут,  не  безвісти  пропав,
Бій  той  не  виграв  й  не  програв.
ДЗОТ  мій  від  бомби  обвалився,
Тож  на  БРці  залишився.

Я  бій  веду  і  це  не  жарти,
Не  кинув  я  своєї  варти.
Дивись,  мій  поряд  автомат,
А  наді  мною  лиш  накат.

Я  москаля  не  пропустив,
Собакам  тим  я  не  простив.
Не  відступив  у  тил  ні  кроку,
А  без  вісти  уже  пів-року.

Я  не  в  полоні,  я  не  здався,
І  ворогові  не  піддався.
Тож  не  пишіть,  що  десь  Я  згинув,
За  Україну,  тут  загинув.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  рік.
Примітка:  БРка  -  бойова  робота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

Телятко. (Байка)

У  Діда  у  дворі  телятко,
Було  мов  лагідне  ягнятко.
Корові  вимя  обминало,
І  молочко  від  того  мало.

Брикалось,  бігало  подвір‘ям,
Лякало,  з  кур  летіло  пір‘я.
Тож  Дід  до  цього  навіть  звик,
Аж  раптом,  виріс  з  того  бик.

Сопе,  ногами  землю  риє,
Реве  як  звір,  та  навіть  виє.
Корів,  конячок  розігнав,
Тин  у  дворі  весь  розломав.

Та  ще  із  двору  бігав  битись,
З  таким  не  прийнято  миритись.
Агресія  таке  нещастя,
Що  словом  вгомонить  не  вдастя.

Ні  хлібом,  кормом,  чи  травою,
А  лиш  важкою  булавою,
Між  ріг,  добряче  так,  щосили,
Щоб  мізки  в  черепі  струсили.

Та  так  зробити  це  уміло,
Щоб  впав  агресор  на  коліно.
Тут  скажем  прямо  від  бика,
Отримать  важко  молока.

Але  бичок,  тут  бач,  для  стада,
Корисна  й  добра  є  відрада.
Тому  кільце  бичку  у  ніс,
Десь  Дід  придбав  і  в  двір  приніс.

На  мотузочок  те  кільце,
Найкраще  рішення  оце.
Тепер  бугай  іде  за  Дідом,
Ні  кроку  вбік,  а  тільки  слідом.

Мов  цуцик,  став  слухняний  дуже,
А  Дід  радіє  і  не  туже.
І  всі,  від  страху  хто  трусились,
Із  рішенням  оцим  згодились.

Спитаєте,  про  що  тут  йдеться?
Є  люди,  котрим  теж  не  йметься,
Де  лиш  така  біда  береться?
Над  Світом  хоче  владу  мати,
Чи  просто  так,  щоб  потоптати...

То  отаким  бичкам  кільце,
Прикрасить  їхнєє  лице.

В.  Небайдужий.
Листопад  24.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

Роздуми про невеселе.

В  Світі  хаос  і  страхіття,
Наступило  лихоліття.
Нострадамуси  й  Пророки,
Правильно  гадали  поки.
Може  це  кінець,  чи  ні,
Ми  квітнем,  чи  останні  дні,
Земля  нас  грішних  обіймає,
Нас  кормить  та  і  зігріває.

А  раптом  “чорная  діра”,  чи  то  ядерна  війна,
Чи  гігантська  каменюка,  прилетить  згори  без  звука.
Кажуть,  спалим  вуглеводи,
З  річок  стечуть  у  землю  води,
Ставки  і  ті  геть  повсихають,
Джерел  поповнення  втрачають.

Астероїд  Діморфос,    “Ш  І”,  чи  може  чат  і  бот,
Може  інший  приворот.
Чи  така  от  гонорея,  як  росія  чи  корея,
Полюси  змінитись  можуть,
Чи  "пришельці"допоможуть.
Прийдуть  зверху  “Магелани”,
Та  й  загонять  нас  до“ями”.

Вірус  вилетить  з  Китаю,
Чи  потоп  із  края  в  краю,
Землю  може  затопить,
Та  й  кінця  наблизить  мить...

Чи  озон  з  повітря  зникне,
Й  Людству  крах,  воно  не  звикне...
І  настане  час  розплати,
Як  для  бідних  та  й  багатих.
Тут  не  золото,  ні  гроші,
Чим  втішалися  всі  досі.

Тож  колись  проснемось    вранці,
До  Землі  протуберанці,
Не  летять,  бо  Сонце  згасло,
Нам  же  з  ним  так  було  класно.

В  Єлусстоні  щось  розпухне,
Той  вулкан  візьме  і  бухне,
Екологія  загнеться,
Як  нам  жить  тоді  прийдеться?

Патоген  і  пандемія,
Неприємна  теж  подія,
В  гирло  Чорної  Діри,
Землю  втягне  в  час  пори.
Людства  стало  забагато,
А  ресурсів  ніде  брати.
Враз  прийде  біда  чи  край,
І  добра  вже  не  чекай.

Щож  робить,  як  врятуватись?
Як  від  цього  зла  спасатись?

Відсіч  дать  Армагедону,
Тож  у  кого  запитати,
Як  тут  Людство  врятувати?

З  гір  мольфарів  треба  звати,
Як  нам  бути,  щоб  узнати,
Чи  гадать  на  гущі  з  кави,
Щоби  не  “піймати  гави”.

Краще  все  ж  то  науковці,
Дуже  вже  розумні  хлопці.
Інтеграли,  похідні,
Формул  різних,  цілі  дні,
Від  науки  щастя  мають,
Всі  прожекти  розглядають.
Трудяться  над  цим  роками,
Й  ті  розводять  лиш  руками.
Кажуть  що  нема  надії,
Бо  ймовірність  у  події,
Дуже  високо  літа,
Й  досяга  відсотків  ста.
Той  вулкан  десь  розверзеться
І  комета  принесеться,
Пандемія  й  патогени  ,
Знищать  ДНК  і  гени.
Хоч  трудились  всі  що  сили,
Але  руки  опустили.

Залишилося    молитись,
Чи  то  всім  переселитись,
На  Венеру  чи  на  Марс,
Зонд  літав  не  перший  раз.

Інша  є  теж  гарна  тема,
Кажуть  Сонячна  Система,
Є  в  Чумацькому  шляху,
Є  в  Віллмані  й  (Segue)  -  СЕГУЄ,
В  Магелана  Хмарі  є.

Тож  пора  прийшла  збиратись,
І  з  Землею  попрощатись,
В  Дальний  Космос  полетіти,
Ми  ж  бо  Всесвіту  є  діти.

Відстань  та  парсека  три,
Якщо  в  просторі  вітри,
Дмуть  попутні  у  вітрила,
Роздува  космічні  крила.

Все  це  казка,  небилиця,
Це  нікуди  не  годиться.
Маєм  Землю  цінувати,
І  страшного  не  чекати.
Маєм  надра,  воду  й  небо,
Сонце  світить,  що  ще  треба.

Лиш  з  сусідами  мирись,
Співпрацюй  і  не  лінись.
Не  потрібно  нам  гадати,
Про  якісь  страшенні  дати.

Може  чорт  цей  схаменеться,
Щастя  Людям  усміхнеться,  
Ми  ж  Державу  й  Віру  маєм,
З  Богом,  ворога  здолаєм.
Миру!
Здох  би  путін  -  вбивця,
І  його  тупі  як  вівці,
Всі  підрозділи  й  "отряди",
Були  б  Люди  цьому  раді.
В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.
Примітка:  Ш  І  –  штучний  інтелект.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

Неспокійна ніч…

Загавкало,  противні  звуки,
Знов  п-д-ри  летять  і  с-ки.
Щоб  нас  принизити  й  гнобити,
Та  й  просто  так,  банально  вбити.

Від  цих  скажених,  хтось  не  спить,
Вночі  і  вдень  нас  боронить.
Та  від  нечистих  небо  миє,
Завжди  готові,  ледь  завиє....

За  тим  будинком,  там  подія,
Роботі  Браунінг  радіє,
Здалеку  Кольт  десь  обізвався,
І  враз  затих,  як  обірвався.

ПеКа  зацокотів  тихенько,
Хоча  оце  отут,  близенько.
А  там  он  ЗУшка,  Тук!  Тук!Тук!,
У  зброї  цій  приємний  звук.

Зенітка,  ту  далеко  видно,
Працює  дуже  вже  солідно.
На  небі  темнім  дивні  траси,
Не  пролетіли  п-д-раси.

Згадаймо  в  цю  страшенну  мить,
Хто  нас  від  смерті  боронить.
Хто  вміло  ворога  скосили,
Хай  вбережуть  їх  Вищі  Сили.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Колись…

З  Людьми  спілкуєшся  буває,
Розмова  всяко    та  триває,
Чи  слово  скажеш,  так  годиться,
Те  слово  зникне,  як  водиця.
Що  просочилася  в  пісок,
Такий  з  розмови  тої  толк.

Бува  таке,  он  той  дивись,
Хвалився:  От  було  Колись...
Тепер  усе  що  є  не  те,
Щось  гірше  стало,  щось  просте.

Колись  зима  була  і  сніг,
І  дід  тоді  багато  міг,
А  баба  ягідка  -  Колись,
Лиш  обіймай  і  не  барись.

Він  сам  десь  був  вгорі,  Колись,
Що  страшно  було  глянуть  вниз.
Людей  не  бачив  з  висоти,
Не  планував  униз  зійти.

Хоч  гарно      було  в  тім  Колись,
Ти  в  сьогодення  подивись.
Бо  жить  потрібно  тим  що  є,
Тим  що  сьогодні  Бог  дає.

Тож  не  хвались,  ким  був  Колись,
Отим  що  маєш  -  обійдись.
Лиш  дурні  згадками  живуть,
Майбутнє  –  не  розумні  ждуть.

Та  пам'ятай  про  те,  що  завтра  може  і  не  бути,
А  сьогоденням  треба  жить,  його  нам  не  минути.

В.Небайдужий,  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Батон.

Примітка.  “Батон”  –  позивний  станції  перекачки  фекальних  вод,  
який,  чомусь  ніхто  не  “горить”  бажанням  охороняти.

Батон  не  всім  чомусь  годиться,
Бо  там  не  чистая  водиця,
Із  міста  в  трубах  затікає,
Та  й  далі  геть  собі  тікає.
Субстанція,  що  є  в  Батоні,
Навіть  в  прісній  воді  не  тоне,
То  суть,  що  у  пекельну  мить,
В    вогні,  Те  точно  не  згорить.
Повітря  дійсно  пахне,  Диво!
Літають  мила  аромати,
І  дух  такий,  що  не  впізнати...
Тарані  запах,  пахне  пиво,
Дух  віскаря,  букет  тут  винний,
Гуляє  у  повітрі  дивний.
Ще  й  дорогою  ковбасою,
Кетою  й  чорною  ікрою,
Балик  із  риби  і  м'ясний,
На  вибір,  жирний,  чи  пісний.
Враз,  сирним  запахом  поперло,
То  так,  що  аж  дИхання    сперло.
Мівіна  класна,  є  харчі,
Та  й  спати  є  де  уночі.
Шановні  Друзі  Добровольці,
Ви  всі  такі  прекрасні  хлопці.
Ловіть  оцю  щасливу  мить,
Щоб  на  Батоні  послужить.
І  нас  щоб  завтра  замінить.

В.  Небайдужий.  2024  р.
Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Воно…

Раптом  вповз,  і  де  він  взявся,
І  до  влади  присосався.
Він  літав  на  літаку,
Батько  гускі  й  гусаку,
В  батискафі  опускався,
Десь  в  помиях  поплескався,
Щуку  вудив  на  Алтаї,
Їхав  "Ладою"  по  краї.
Хокеїст  і  футболіст,
Каратист  і  дзюдоїст.

В  церкві  із  попом  молився,
Із  шаманами  водився.
Керував  комбайном  в  полі,
Танцював  з  дітьми  у  колі.
Щось  там  тринькав  на  фоно,
Отаке  то  ось  воно.

Шизанутий  ще  й  упертий,
Він  вирішує  як  вмерти.
Йдіть  й  згоріть  від  міни  в  танку,
Краще  ніж  пиячить  зранку.

Що  не  слово  скаже  -  бреше,
Й  далі  язиком  він  чеше.
Всесвіт  хоче  захопить,
Сам  тремтить  і  хоче  жить.

Заглянуть  йому  у  очі,
Смерть  побачиш  там  і  ночі.
Та  до  нього  підійти,
Ти  не  зможеш,  чорта  з  три...

Подивись,  надув  він  щоки,
Приховать  щоб  свої  роки.
Губки  звисли  слимаками,
Щось  показує  руками,
Жарти  -  хлопця  з  підворотні,
Біля  нього  таких  сотні.

Рідке  лизане  волося,
Відкіля  воно  взялося?
То  невже  нікчемне  диво,
Проста  жінка  породила.
Здох  би  в  ембріоні  краще,
Не  було  б  цього  нещастя.

Якщо  є  там  хтось  Високо,
Хай  націлить  своє  око.
Де  його  там  охорона?
Підкладіть  йому  під  трона.
Трішки  нітротолуола.
Чи  чогось  добавте  в  воду,
Буде  Людям  те  в  угоду.
Може  новачка,  чи  дусту,
Щоб  не  було  йому  пусто.

Знищіть  вірусне  це  тіло,
Воно  ж  гірше  чикотіло.
Він  же  хоче  в  рай  запекло,
То  відправте  його  в  пекло.
Амінь.

В.  Небайдужий,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Ведмідь. (Байка) .

Як  на  землі  та  і  в  воді,  усюди,
Живе  багато,  є  тварини  й  Люди.
Ведвідь  обжив  сусідній  ліс,
Буває,  що  в  у  двір  до  когось  він  заліз.

Тварина  та  підступна,  хитра    й  зла,
Він  травоїдних  пожирає,  оленя  чи  козла.
Від  голоду  бува  траву  пасе,
А  то  і  падло  уминає,  їсть  усе.

Чи  вулик  розорить,  щоби  насолодиться,
Людей  вбиває,  щоби    крові  їх  напиться.
Така  істота,  то  біда  й  нещастя,
Те  краще  обійти,  якщо  удасться.

Але  коли  біда  прийшла  у  двір,
То  тут  сховатися  не  вдасться,  вір  -  не  вір.
Тоді  потрібно  братись  за  рушницю  чи  рогач,
Не  допоможе  ні  молитва,  та  й  дитячий  плач.

Та  не  лякатися  страхіття,  вдень  і  вночі,
В  пащеку  бити,  в  писок  і  колоти  звірю  очі.
Не  залізати  у  кутки,  бо  зло  і  там  знайде,
Чудовисько  оте    саме  з  чужого  двору  не  піде.

Все  розорить  чи  перетопче  і  обгаде,
І  від  такого  буде  щасливе  й  раде.
Це  я  про  те,    сьогодні  що  твориться,
В  наш  двір  ведвідь  заліз,  тож  Люди  схаменіться.
Та  не  ховайтеся,  за  рогачі  беріться.

В.  Небайдужий.  
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

Розкувався коник.

Розкувався  мій  коник  гривастий,
Тож  не  можу  тепер  я  попасти,
В  край  той  рідний  де  зріс  з  пелюшок,
Мамин  голос    і  спів  чув  пташок.

Поле  маком  червоним,  іскриться,
А  за  ним  колоситься  пшениця,
Хмарки  ген  десь  далеко  пливуть,
Теж  шукають  дорогу  мабуть.

Небо  синє,  таке  тільки  сниться,
Сонце  зверху  лагіддям  палає,
Вітерець  молодий  обіймає,
Дощик  крапне,  й  веселка  заграє.

Тож  невже  не  дійду,  не  прийдеться,
Може  кузня  в  дорозі  знайдеться.
Вийде  к`оваль  й  поставить  підкову,
Тай  поїду  додому  я  знову.

Залишилося  геть  недалеко,
Бачу  край,  там  літає  лелека,
СпІшусь  я,    і  коня    в  поводу,
Без  підкови,  на  трьох,  доведу.

В.  Небайдужий.
Жовтень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024

Закінчиться війна…

Закінчиться  війна,  і  відгремлять  салюти,
Не  виключено  й  те,  поразка  може  бути...
Ото  тоді  й  помру,  усе  зробив,  що  зміг,
Не  утікав,    й  себе  я  не  беріг.

Ото  тоді,  прозектору  то  вдасться,
Розтнувши  груди  і  за  серце  взяться.
Та  витягнуть  оте  і  роздивиться,
Такий  порядок,  в  медицині  так  годиться.

Тож  думаю,  що  він  покрутить  на  світу,
Здивується,  картину  вбачивши  оту...
У  тім  сувої  з  м'язів  нервів  й  кров,
Побачить  те,  що  пережив,  й  хотів  би  знов...

Отой  рубець,  ще  ті  безсонні  ночі,
А  інший,  поцілунки  то  дівочі.
А  той,  дивись,  то  в  Надю  закохався,
Дивуюсь,  а  признатися  боявся…

А  далі,  ті  рубці,  то  діти  і  онуки,
Було  всіляко,  то  життя  є  звуки.
А  потім,  у  кінці  я  теж  згодився,
Оці  великі,  то  з  кацапом  бився.

Тай  роздивившись  на  оті  рубці,
Підпише  висновок,  не  здригнеться  в  руці...
Що  дід  від  старості,  як  і  усі  помер,
А  міг  би  і  раніше,  а  не  оце  тепер.

В.  Небайдужий.  
Жовтень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

ППО.

Я  тут,  вночі,  далеко  від  Столиці,
Вдивляюсь  в  темряву,  не  склепуючи  вічі,
Чи  просто  виявить  на  слух,
Коли  летить  кацап-  іранський  дух.
Щоб  знищити  нікчемні  скрєпи  тут,
Та  перетворити  те  у  гній  і  бруд.
Щоби  оте  з  темряви  в  землю  впало,
Й  на  небі  нашому  ніколи  не  літало.

Сашко,  він  головний,  бо  кулемет  тримає,
Дмитро,  його  заступник,  тож  допомагає,
А  я,  що  можу  -  прожектором  свічу,
Чи  то  тримаю  в  тій  ночі  “свічу”....

То  хай  то  буде  крапля  в  допомогу,
Чи  мій  маленький  вклад  у  Перемогу,
А  холод,  зуб  на  зуб  не  попадає,
І  заховатися  не  можна  та  й  куди  немає.

Отак  проходять  темні  довгі  ночі,
А  ген  на  сході,  Сонце  відкриває  очі.

В.Небайдужий.
(Із  пережитого,  Чернігівська  область,  жовтень  2024)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Розмова з Місяцем.

Розмова  з  Місяцем.

Дивлюся  в  віконце  осінньої  ночі,
Лиш  Зорі  і  Місяць,  мої  тішать  очі.
Все  інше,  темрявою  “світить”  з  небес,
А  Зорі  ті  бачуть  і  Місяць  все,  теж.

Не  можу  як  Зорі  високо  літати,
Та  й  навіть  до  Місяця  важко  дістати....
Тож  просто  Зіркам  до  землі  я  вклонюся,
Й  до  Місяця  також  з  проханням  звернуся.

Ти  Місяць,  гуляєш  над  світом  як  Сонце.
Воно  цілий  день  зазирає  в  віконце.
А  люди  і  добрі,  та  й  злі  про  це  знають,
Свої  таємниці  від  нього  ховають.

Ти  ж  Місяцю  бачиш  і  сором  і  щастя.
В  людські  таємниці  заглянути  вдасться.
Ти  можеш  мені  про  оте  розповісти,
Про  що  ти  почув  і  побачив  ген  звідти.

Почув  мене  Місяць,  з  небес  одізвався,
Погодився  в  тому,  що  бачив,  зізнався  
Сказав,  розпочнемо,  не  будем  спішити,
Щоби  всім  до  ранку  “кістки  перемити”.

Дивись,  із  чого  в  котрий  раз  почалося,
Свій  шанс  українцям  спіймати  вдалося.
Без  крові  і  втрат  відірвались  від  раші,
Пішли    в  самостійність  від  тої  паРаші.

При  цьому,  паРаша  із  тим  не  змирилась,
А  зуби  зчепивши  на  час    затаїлась.
Коли  Кучма  "вектори  рухав  по  полю",
Нахабно  і  підло  забрали  в  вас  зброю.

А  той  хто  при  владі,  повинен  був  знати,
Що  час  щось  робить,    а  не  вести  дебати.
Про  те,  чи  потрібно  вивчати  нам  мову,
До  НАТО  іти,  чи  в  паРашу  нам  знову.

Кацапи  брехню  розпустили  по  світу,
Що  їх  ні  в  Криму  й  на  Донбасі  "їх  нєту".
Лідери  ваші,  то  смішно  казати,
Був  першим  -  що  "мали  то  й  маєте  мати".

А  другий,  той    путлєру  -  руки  лобзати,
Та  більше,  устиг  ще  і  ноги  лизати.
А  третій,  то  він  на  горшках  "відривався",
Хоча  щось  робив  і  на  людях  старався.

Четвертий,  то  істина,  правда,  не  слухи,
Той  справжній  був  Дон  -  росіянин,  по  духу,
Без  комплексів,  він  "по  понятіям"  правив,
І  "вектор"  держави  в  паРашу  направив.

Хоч  трохи  згадаю  про  ту  половину,
На  ньому  висить  ой  велика  провина  .
Це  втрачений  Крим  і  пожежа  в  Донбасі,
Це  він  запустив  туди  тих  підарасів.

Звичайно,  був  підготовлений,  п'ятий,
То  він  своїм  бізнесом  був  лиш  зайнятий.
Щоправда,  казав  всім  про  армію,  мову  і  віру,
В  людей  от  таке  викликало  довіру.

Рашистські  попи  з'їли  пуд  валідолу,
Коли  святий  Томас  вернувся  додому  .
Робив  і  для  армії  трохи  розробки,
А  все  ж,  в  основному,  були  недоробки...

Народу  звичайно,  життя  не  повидло,
Народу  таке  дуже  швидко  набридло.
 Тож  локшину  публіці  дружно  на  вуха,
Прийшли  колобранти,    приємні  для  слуху.

Прийшов  ото  той  по  москві  хто  тинявся,
Тай  там  глузував,  з  України  знущався.
З  собою  привів,  що  крадуть  як  ніколи,
Відкрито  та  щиро,  не  "по  приколу".

Колись,  на  початку,  то  крали  так  тихо,
Чи  сором  то  був,  а  можливо  боялись.
Тепер,  їх  сьогодні  не  стримує  й  лихо.
Неначе  кінець,  щось  отам  обірвалось  .

Щож  Сам,  він  неначе  бурдюх  той  надувся,
Смішив,  йому  плескали,  все  ж  схаменувся.
Згадав,  що  не  блазень,  “царем”  став  на  “троні”,
Від  плескання  втомляться  швидко  долоні.

По  перше,  потрібно  сказати,  зуміти,
Як  й  чим  ту  прокляту  війну  зупинити.
Все  просто,  навіщо  мудрити  й  гадати,
Військам  припинити  в  кацапів  стріляти.

Та  ще,  чи  для  сміху,  а  може  для  дива,
В  очах  у  убивці  побачити  мира.
Сказав,  від  кордонів  війська  всі  забрати,
І  напрямки  наступу  розмінувати.

Бо  дії  якщо  бойові  розпочнуться,
Полки  ті  швиденько  назад  повернуться.
Дороги  на  Північ,  дороги  на  Схід,
Мабуть  щоб  паРаші  спросити  підхід.

Розробки  військові  продав  в  Емірати,
Бо  факт,  не  бажаємо  ми  воювати.
А  землю,  то    будемо  ми  продавати,
Не  думав,  що  Землю  пора  захищати.

Про  напад  йому  всі  кричали  на  вуха,
Та  він  як  на  зло,    ну  нікого  не  слухав.
Це  нам  не  потрібно,    не  набридайте,
Інвесторів  наших  не  налякайте.

Он  скоро  весна,  то  свій  час  не  марнуйте,
А  краще  шашлик  поспішіть,  маринуйте.
Щоб  було  в  державі  відомо  усім,
Він  менеджмент  має,  число  їхнє  Сім.

От  з  цим  розбудив  вас  уранці  рашист,
Під  гуркіт  снарядів  й  ракет  їхніх  свист.
Хтось  скаже,  то  він  об'єднав  нас  усіх,
Неправда,  брехня,  то  все  курям  на  сміх.

Не  з  ним  й  не  за  нього  пішли  воювати,
Пішли  щоби  Землю  Свою  захищати,
Оту  що  не  встигли  ще  зовсім  продати.

Найбільш  вмотивовані  з  ворогом  б'ються,
А  більшість  сховалась  й  від  страху  трясуться.
Хтось  втік  за  бугор,  хтось  зумів  відкупитись,
А  той  за  колиску  встиг  міцно  вхопитись.

Краще  загинуть  від  бомб,  чи  снаряду,
Ніж  заховатись  та  плентатись  ззаду.
Із  під  спідниці  на  світ  споглядати,
Чи  то  від  страху  смердіти  й  дристати.

Біцепси  товсті,  найкращі  тату,
Герої  на  фронті  а  не  в  тилу.
Стала  пора,  всіх  потрібно  призвати,
Й  тих,  хто  не  хоче  іти  воювати.
Бо  Конституція,  то  не  є  сміх,
Вона  справедливо  працює  для  всіх.

Хтось  каже,    не  втік,  він  тут  з  нами  зостався,
А  там  за  бугром,  він  навіщо  нам  здався.  
Та  й  тут,  замість  того,  набої  робити,
Простіш  за  кордоном  непотріб  купити.

Він  каже,  стратегію  не  розумію,
Я  так,  язиком  теліпати  лиш  вмію.
Пора  схаменутись,  ти  ж  є  Главковерх,
Навіщо  тоді  сам  поліз  ти  наверх.

Навіщо  був  Курськ,  і  навіщо  ті  втрати?
Чи  було  потрібно  нам  фронт  розширяти?
В  окопах  біда,  Їм  немає  заміни,
Нестача  снарядів,  набоїв  та  й  міни…

Роби  щось,  дивись  на  крові  заробітки,
Твої  багатіють,  їх  статки,  то  звідки?
Вже  гроші  й  валюту  у  ваннах  тримають,
Тому  що  безкарність  за  все  відчувають.

Колись  обіцяв,  що  весною  посадиш,
Зроби  це  сьогодні,  біді  тим  зарадиш.
Не  бігати  світом  й  подати  просити,
Пора  вже  навчитись  своє  щось  робити.

Отак  мені  Місяць  довгенько  старався,
Про  все  розповів  і  за  хмару  сховався.
А  я  собі  думаю  правда,  чи  ні?
Чи  справді  так  є,  чи  побачив  у  сні?.

Не  встиг  я  у  Місяця  ще  запитати,
Де  “Братство”  поділось,  й  Дмитро  їх  вусатий.
Щось  не  видно  на  олімпі,  Ярош  кудись  дівся,
Чи  в  провладних  коридорах  у  теплі  зігрівся.
Козацькі  старшини  пихаті  й  пузаті,
Невже  заховались,  й  сидять  десь  у  хаті.
Пропав  Тягнибок    і  “Свободи”  немає,
Їх  може  лякає  війна,  що  триває?  
Амінь.

В.  Небайдужий.  Жовтень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

В чужім селі…

Не  тікайте  добрі  люди  у  чужії  села,
Бо  там  життя  богатеє,  але  невеселе.
Може  біда  прийшла  в  гості,  чи  згоріла  хата,
Бува  втратили  родину,  чи  меч  супостата...

В  чужім  селі    ночі  темні  і  чужії  люди,
Там  багаті  та  і  бідних  своїх  мають  мати.
Будуть  наче  посміхатись  і  приймати  всюди.
А  насправді  дулю  для  вас  в  кишені  тримати.

Те  недобре,  але  лихо  буває  ще  й  більше,
Бо  роздягнуть  ще  й  згвалтують,  та  зроблять  ще  гірше.
В  старця  торбу  відбирають,  та  виколять  очі,
Інших  в  рабство  заганяють,  й  стане  день  як  ночі.


В  чужій  хаті  пятий  куток  буде  вам  за  щастя,
В  чужім  краю  тепле  місце  знайти  не  удасться.
На  чужині  цукор  гіркий  і  сіль  не  солона,
У  кринці  води  нема  й  білий  хліб  як  вовна.

Тож  тримайтесь  свого  села,  й  згорівшої  хати,
Тут  вам  і  сусід  недобрий  прийде  помогати.

А  хто  пішов  в  краї  чужі,  то  пора,  вертатись,
Бо  людині  Богом  дано,  щоб  свого  триматись.
Нехай  бомби  і  снаряди,  все  колись  минеться,
На  убивцю  і  злодія  управа  знайдеться.

В.  Небайдужий.
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Не дихаю, не бачу і не чую

Не  дихаю,  не  бачу  і  не  чую,
І  слів,  щоб  правду  мовить  не  знайду,
Чи  то  живу,  а  вдома  не  ночую,
Біжу,  але  на  місці  наче  йду.

Вже  сил  нема,  а  відчай  серце  крає,
Бо  он  туди  не  встиг,  а  там  не  допоміг,
Бронею,  став  би  сам  над  рідним  краєм,
А  час  важкий  настав,  не  все  зумів  і  зміг  .

Бо  сил  нема,  бо  кров  холоне,
І  серце,  то  стоїть,  а  то  як  звір  біжить,
То  не  моя  вина,  від  втоми  тіло  стогне,
Не  бачить  око,  та  й  рука  тремтить.

А  зло  живе,  не  можна  з  ним  миритись,
Бо  плачуь  матері  і  гинуть  діти,
Здаватись  -  ні,  зі  злом  потрібно  битись,
Та  нищить  ворога,  бо  правди  ніде  діти.
Небайдужий.  
2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Свинарка і пастух.

(За  мотивами  фільму  Свинарка  і  пастух).

Пастух  Свинарку  покохав,
Та  от  біда,  він  мусильманин,  а  вона,
Свиней  облизувати  любить,
Чи  обіймає  їх  вона,  а  то  і  просто  приголубить.

Від  неї  пахне  геть  не  так,
А  там  у  них  за  панацею,
Що  їхні  жіночки  завжди,
Повинні  пахнути  вівцею.

Тонкий  Джигіта,  гострий  нюх,
Сприймає  лиш  овечий  дух,
Буває,  в  гіршому  випадку,
Щоби  не  сталося  припадку,
Чи  іншого  якогось  зла,
Достатньо  запаху  й  козла.

Так  в  фільмі  було,  нам  на  втіху,
А  знаючим,  для  злого  сміху.
Там  Мусаїб  Кузьму  зломав,
Й  свинарку  Дашу  обіймав.

Насправді  Пир'єви  брехали,
В  житті  такого  ще  не  знали.
Щоби  свинарка  у  горах,
Свиней  чи  хряків  випасала,
А  мусульману,  знизу  в  пах,
Навіть  сприймати  запах  сала.

Отож,  історія  оця,  притягнута  була  за  вуха,
Життя  брехливе  те  було,
В  ім'я  отця  й  святого  духа.
Амінь.

Небайдужий.
2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Цвіт Пори.

На  землю  падає  згори,
Цвіт  помаранчу,    цвіт  пори.
А  ген  червоне,  наче  кров,
Здійнялось  вітром  й  впало  знов.

З  дерев  хурделиця  летить,
Неначе  полум‘я  горить.
Спадає  листячко  униз,
Останній  осені  каприз.

В.  Небайдужий.
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024

Час краю.

Земля,  вона  жива  істота,
І  терпить  нас,  й  плекає  доти,
Поки  слухняні  ми  ягнята,
Тож  любить  нас  як  рідна  мати.

Набриднем,  може  розізлитись,
Й  соплями  людство  може  вмитись.
Збере    до  купи,  як  сміття,
Тай  викине  у  небуття.

Чи  може  Бог,    він  зверху  бачить,
І  гріх  нікому  не  пробачить.
Уже  так  було,  люд  провчив,
І  всіх  до  біса  замочив.

Лиш  на  розплід,  він  двоє  -  троє,
Синів  залишив  й  діда  Ноя.
Ще  “шмоток”,  деяких,  товарів,
Скотин  зібрав  усіх  по  парі.

Отож,  два  маєм  варіанти,
Нам  не  дано  щось  вибирати.
Є  третій,  той  що  є  сьогодні,
Не  всі    на  теє  будуть  згодні.

Тут  хоч  молись,  чи  крий  всіх  матом,
Самі  придумали  той  атом.
Один  щоб  одного  лякати,
Чи  то  до  стінки  щоб  прижати.

Махає  путін,  як  горила,
Всім  бомбою  грозить  без  діла.
Кричить,  що  сам  піде  до  раю,
Для  нас  він  пекло  вибирає.

Тож  схоже  все,  дійшли  до  краю,
Нема  ні  пекла,  а  ні  раю...
Всі  згоримо  і  путін  згине,
Й  земля  у  небуття  полине.


Отож,  як  чорт  не  схаменеться
То  знов  з  печери  все    почнеться,
Хто  бомбу  кинуть  ту  посміє,
Почнуть  робить  знов  лук  і  стріли.

В.  Небайдужий.  
Вересень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024

Не буди лиха

Колись  давно,  казав  мій  тато,
Не  підіймай  над  -  забагато.
Та  не  роби  щось  через  силу,
А  краще  бережись,  мій  сину.

Не  загрібай  до  рук  занадто,
Про  інших  думати  теж  варто.
У  рот  клади,  щоб  зміг  ковтнути,
Біди  інакше  не  минути.

Як  щось  знайдеш,  то  стільки  й  втратиш,
Чужим  -  себе  ти  не  збагатиш.
Робить  ніколи  не  лінись,
І  старшим  місцем  поступись.

Не  бігай  світом  з  краю  в  край,
Пригод  веселих  не  шукай.
Живи  спокійно,  мирно,  тихо
Старайсь  не  розбудити  лихо.

Виходиш  з  хати  на  хвилину,
То  обійми  усю  родину.
Бо  може  день  пройти,  чи  вік,
І  Бог  не  знає  й  чоловік.
Коли  повернешся  ти  знову,
В  той  затишок,  й  родине  коло.

При  спілкуванні,  краще  слухай,
Бо  маєш  рот  і  аж  два  вуха.
Честь  і  здоров‘я  бережи,
І  без  потреби,  не  бреши.

Не  буду  правди  я  ховати,
Запам’ятав  ті  постулати.
Отож,  якось  пішов  із    хати,
Десь  на  годину  погуляти.
Не  встиг  пройти,  а  оглянувся.
Мій    вік  пройшов,    уже  дивлюся.

В  Небайдужий.  
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

На продовження “Втрата Штандарту” від 27. 07. 2021 року.

На  продовження  “Втрата  Штандарту”  від  27.07.2021  року.

Коли  фіаско  стало  з  Стягом,
То  Мойша  в  світ  пішов  –  “дав  тягу”.
Точніш,  в  Ташкенті  опинився,
Та  й  там  до  складу  притулився.

На  складі  тому,  всім  нам  звісно
Натурі  творчій  було  тісно.
Діла  там  швидко  закрутились,
Але  і  швидко  провалились.

Вагони  йшли  наліво  й  право,
Та  враз  прийшли  й  завели  справу.
А  далі  -  слідчий,  суд  і  “зона”,
Та  Мойша  викрутився  знову.

То  була  не  зовсім  тюряга,
В  народі  звалась  то  "шарага".
Сиділи  вчені  й  кандидати,
Та  й  інженерів  теж  багато.

Війна  була,  отож  для  бою,
Творить  потрібно  було  зброю.
І  не  простий  снаряд,  рушницю,
А  те  що  ворогу  й  не  сниться.

У  світі  назрівали  зміни,
Хтось  мав  створить  радіоміни.
Щоб  міну  й  радіо  з'єднати,
Потрібно  вміть  й  багато  знати.

Отож  зібрав  всіх  “кум”  чи  “сват”,
Нещасних  тих  построїв  в  ряд.
Та  так  сказав,  хто  це  зуміє,
Звільнить  на  “волю”  він  посміє.

Всі  хочуть  “волі”,  довгі  строки,
Попереду  сидіть  ще  роки.
Ніхто  не  зна  за  що  схопиться,
З  якого  боку  підступиться.




Микола,  радіо  те  знає,
Михайло  проводи  з'єднає,
Іван,  той  міну,  закрий  очі,
Вдень  розбере  й  глухої  ночі.

Але  така  біда,  нещастя,
Усі  чомусь  чогось  бояться.
А  Мойша    каже  “куму”  сміло,
Мені  таке  знайоме  діло.

Тож  дай  Михайла  і  Микола,
Й  Івана,  створимо  ми  коло,
Чи  то  КБ,  чи  цех,  бригаду,
Дай  час,  все  зробимо  до  ладу.

Від  страху  хлопці  затрусились,
На  пропозицію  згодились.
А  Мойша  каже,  так  братва,
Ми  зробимо,  бо  чортва  з  два,
Й  якраз  нечистому  в  угоду,
Ми  не  побачимо  “свободу”.

А  може  будь,  “честной  народ”,
Нас  пустять  за  таке  “в  расход”.
На  лобі  намалюють  хрест,
Такий  короткий  буде  квест.

За  це  бажання,  всім  нівроку,
Скосили  хлопцям  по  пів  строку.
А  Мойша,  то  не  казка  й  меми,
Спочатку  став  він  старшим  теми,
А  потім  керував  КБ  -е
В  самій  Столиці,  не  інде.

Мораль  така,  нам  зась  боятись,
За  все  самим  потрібно  братись.
Бо  ті  що  хочуть  керувати,
Примушують  нас  жар  згрібати.

Небайдужий.
Вересень  2024  рік.

Примітка:  1.“Кум”  –  посадова  особа  в  пенітенціа́рній  систе́мі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

Горобці.

Веселі  пташки  були  ці,
Маленькі  сірі  горобці.
Цвірінькали,  бо  не  співали,
Та  й  колір  не  строкатий  мали.

Біля  людей  гніздечка  вили,
Та  завжди  у  оселі  жили.
А  шкідники,  для  них  не  сміх,
Горобчик  нищив  їх  усіх.

Ото  такий    був  їхній  світ.
Корисний  був  пташиний  рід.
Тепер  дивлюсь,  прийшов  кінець,
Немає,  зник  десь  горобець.

Кудись  подівся  сірий  птах,
Й  осиротів  селянський  дах.
Шануймо  Люди  Горобця,
Корисна  пташечка  оця.

Небайдужий.  
Вересень  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

Рибалка.

Уранці  Юра  дзвоне,  друже,
Там  рибка  ловиться  десь  дуже.
Піймать  карасика  чи  сома,
Все  ж  краще,  ніж  сидіти  вдома.

Отож  до  плеса,  там  де  кладки,
Найкраще  місце  для  рибалки.
Там  річка  наче  змійка  в‘ється,
А  рибка  плещеться  і  б‘ється.
Лататтям  заросла  водиця,  
І  очеретом,  як  годиться.

Є  кольоровий  хробачок,
Враз  поплавок  ліг  на  бочок,
Клює,  мабуть,    я  щастя  маю,
Швиденько  рибку  підсікаю.

Маленька,  та  й  така  згодиться,
Не  всім  бо  коропом  вродиться.
Тут  рибаків  таких  багато,
Але  Нептун  не  їхній  тато.
Та  і  русалки  їм  не  мати,
Тому  багато  не  впіймати.

Але  є  Сонце,  є  водиця,
Тож  відпочили,  й  так  годиться.

Небайдужий.
Вересень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

Роздуми біля ковбасного прилавку.

Конячка  бігала  по  полю,
Й  тим  славила  конячу  долю,
Чи  десь  возила  там  вантаж,
Бува  потіла,  ще  й  не  раз,
І  було  зовсім  їй  не  мило,
Коли  з  боків  злітало  "мило".
Можливо,  була  навіть  горда,
Що  ставила  нові  рекорди.
Катала  діточок  по  парку,
Чи  була  впрягнута  в  безтарку.
То  ми  не  знаєм,  що  там  було,
Як  кажуть,  все  пройшло  й  загуло.

Аж  ось,  дійшло  до  того  дня,
Й  на  бійню  привели  коня.
І  в  магазині  на  прилавку,
Повісили  таку  об'явку:
Купуйте  ковбасу  махан,
Продукт  цей  класний,  не  обман.

Спитає  хтось,  то  в  чому  суть,
Ту  ковбасу  усі  жують.
І  той  хто  коника  десь  пас,
Жокей,  що  поганяв  не  раз.
І  конюх,  що  ласкав  конячку,
І  той,  впрягав  її  хто  в  тачку.
І  дітки,  верхи  що  катались,
При  цьому  радісно  сміялись…

Небайдужий.  Вересень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Онуку про Час.

Не  цінуємо  час,  ні  хвилину,  ні  рік,
Хто  повільно,  хто  швидко  листає  свій  вік,
Час  не  простір,  не  ігрек  (Y),  не  зет  (Z)  і  не  ікс  (X),
Крок  ступив,  чи  то  два,  втратив,  в  вічність  заніс.

Не  повернеться  Час,  він  минає,
Він  як  хвиля  у  море  спливає.
Кожен  мислить:  Вперед  іще  довго  іти,
Все  там  є,  тільки  пройдений  Час  не  знайти.

Можна  скарби,  придбать  діаманти,
Гроші  в  скрині,  а  часу  не  мати...
Час  не  купиш,  його  не  знайдеш,
Кожен  день  по  життю  ти    ідеш.

А  тому,  мій  Юначе,  Онуку,
Із  прожитих  років  свою  руку,
Протягаю,  бо  є  я  ще  поки,
Ти  ж  зробив  лише  першії  кроки.

Можеш  музику  слухать,
М‘яч  ногами  побить.
Просто  Час  змарнувать,  
Пам‘ятай  -  Час  летить.

А  якщо  не  лінився,
І  чомусь  та  навчився,
Час  не  втратив,
 Бо  ти  збагатився.

Тож  прошу  в  котрий  раз,
Ти  цінуй  хлопче      Час.
Бо  оце  найдорожче  для  нас.

Дід  Валерій.
Серпень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Ми наче з іншої планети

Ми  наче  з  космосу  упали,
Що  сталось?  Іншими  ми  стали.
Спитай  у  кожного,  то  де  ти?
Ми  наче  з  іншої  планети.

Нас  не  лякає  грім  гармат,
І  гуркіт  бобм,  чим  сипить  кат.
Ми  звикли  до  смертей,  усюди,
Ні,  не  тварини  -  гинуть  Люди.

Отам  будинок  десь  горить,
А  он  туди  ще  прилетить.
Хтось  поспішає  в  укриття,
Для  іншого  життя  -  сміття.

Від  розпачу  ніхто  не  плаче,
Бо  завтра  ще  страніш  побаче.
Ото  таке  тепер  життя,
Чи  виживання  та  буття.

З  боліт  кликуша  верещить,
Що  хоче  нас  усіх  убить.
Питання  лиш  стоїть  утім,
Частинами  вбивить,  чи  всім,
Підкинуть  атому  чи  газу,
Від  злісті,  а  скоріше  від  сказу,
Москаль  нас  хоче  знищить  зразу.

Кричить  про  те,  що  прийде  мить,
Він  знище  Світ  і  сам  згорить.
Своїм,  від  заходу  й  до  краю,
Він  обіцяє  вхід  до  раю.

Однак,  нікчема  хоче  жить,
І  сам  до  раю  не  спішить.
Давайте  разом  побажаєм,
Щоб  пекло  стало  йому  раєм.

В.  Небайдужий.  
Серпень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024

Ти серед тисячі облич

Ти  серед  тисячі  облич,
Мене  лиш  вибери,  й  поклич.
Я  не  злякаюсь  злої  ночі,
Тобі  лиш  заглянути  в  очі.

Щоб  там  побачить  дивний  світ,
Немов  весняний  первоцвіт.
Відчути  вранішнії  роси,
Та  розпустити    твої  коси.

Ковтнуть  солодкі  поцілунки,
Як  найдорожчі  подарунки.
І  превелике  щастя  мати,
Тебе,  кохана  обіймати.

В.  Небайдужий.
Із  старого  записника.  1991  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

Я в степу опинився…

За  місто  я  втік,  і  в  степу  зупинився,
Радів  і  сміявся,  що  тут  опинився.
Тут  щедро  сонечко  пече,
Повітря  плавиться  й  тече.

Тут  коники  щастя  кують  на  просторі,
Зозулі  співають  чиїсь  довгі  долі.
Пташина,  он  ген  в  височінь  залетіла,
Комахи  тут  роблять  своє  добре  діло.

Тут  вітер  гуляє,  танцює  по  полю,
Радіє  та  хвалить    свою  вільну  долю.
Колишуться  трави  і  хліб  золотиться,
І  хочеться  сонцем  солодким  умиться  .

Та  Землю  свою  від  душі  обійняти,
Як  рідну  і  лагідну,  добрую  Мати.  
В.  Небайдужий.
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

То хто вони?

Я  знаю  ворогів,  тож  з  ними  треба  битись.
Ще  є  "ждуни",  з  такими  теж  не  прийнято  миритись.
Є  ті,  в  кишені  хто  тримає  дулю,
Спиною  повернись  до  них,  то  схопиш  кулю.

А  є  четверта  стать,  ото  ще  ті  потвори,
Ті  язиком  звертають  гори.
Вони  все  знають,  все  уміють,
Коли  до  справи,    то  і  пальцем  шевелить  не  сміють.

І  то  не  так,  і  то  не  там,  лиш  майстера  кричати,
А  запитав,  сам  щось  зробив?  Якісь  віддав  донати?
То  він  таке  почувши,    об  слово  враз  спіткнувся,
Язик  свій  проковтнув...  Я  думав  схаменувся.

Насправді  іншого  побіг  наздоганяти,
Бо  бач,  тут  зась  йому  брехати.
Тож,  краплею  допоможіть,
Та  й  тим  велику  справу  всім  зробіть.

Небайдужий.  
Серпень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

Не моя міна

Ті  дрони  десь  на  сході  ждуть,
Тож  ніч  настане,  й  можна  в  путь.
Вночі  дорога  в  світлі  фар,
Та  й  ти  один  їй  господар.
І  дрони  "підарські"  заснуть,
Над  головою  не  снують.
Он  "дальнобій"  спить  на  узбіччі,
Я  й  сам  заснув,  чи  раз,  чи  двічі.
А  щоб  заснувши  не  "влетіти",
Став  сон  прогнати,  й  походити.
Трава,  тут  пахне,  наче  сниться,
З  під  ніг  зірвалась  сонна  птиця...

Початок  є  і  є  кінець,
Довіз,  доставив,  молодець.

А  вранці,  вже  в  зворотній  путь.
Тут  я  не  сам,  мене  везуть.

Отут  ось  стовбики  оці,
На  них  червоні  прапорці.
За  них  не  йди,  тобі  небоже,
От  там  ніхто  не  допоможе.
Там  мінне  поле,  чи  снаряди,
Втікаючи  лишили  гади...

А  я  вночі  там  "сон  ганяв",
І  міг  би  "наловити  гав".
Тож  відповів,  та  так  ,  без  гніву,
Мою  ще  не  зробили  міну.
А  будете  розмінувати,
Це  місце  можна  обминати.
В.  Небайдужий.
Із  пережитого.
Харківська  область.
Червень,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Доброволець.

Куди  ти  йдеш?    Ти  вже  старий,
Все  робиш  через  силу.
На  себе  з  боку  подивись,
Он  як  перекосило.
На  шию  давить  автомат,
Та  й  твій  рюкзак  тобі  не  брат.
Бронежилет  спиняє  дих,
Від  налаштунків  всіх  оцих,
Болить  спина  й  тремтить  рука,
Навіщо  мука  от  така.
Навпомацки  влучаєш  в  ціль,
Життя  вже  не  солодке  -  сіль.

То  може  сядь  собі  й  сиди,  
Чи  то  гулять  вряди  -  годи,
По  вулиці  собі  ходи...

Хай  внесок  мій  одна    краплина,  
Я  ще  живий,  а  не  рослина.
В  пісок  та  крапля  не  впаде,
Та  й  допоможе  де  -  інде,
Й  до  перемоги  
приведе.
В.  Небайдужий.  
 (Автобіографічне).  
Серпень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Здоров'я

Здоров'ям  -  так  годиться,
Не  прийнято  хвалиться.
То  в  молодості  з  ним  на  ти,
А  в  старість,  треба  берегти.
Хоча,  така  біда,  повір,
Як  не  крути  ,  згасає  зір.
Рука  чомусь  як  лист  тремтить,
А  в  вусі  гул  якийсь  гудить.
Суглоби  крутить  на  біду,
Але  до  лікаря  не  йду....
Звичайно,  цим  я  не  хвалюсь,
А  поки,  можу,  обійдусь.
Пігулки  з'їм,  чи  краплі  в  вуха,
Чи  в  очі,  от  така  житуха.
Та  все  ж  буває,  враз  -    біда,
То  тут  до  лікаря,  тут  да.
Отож  в  лікарню  я    піду,
І  враз  нещастя  відведу.
Мене  там  радісно  зустріли,
Тай  на  прохання  відповіли.
Діду,  ти  прийшов  із  дуру,
Й  цим  порушив  процедуру.
Швидко  все  не  може  статись,
Треба  в  "хелсі"  записатись.
Жаль,  я  з  "хелсі"    не    на  ти,
Та  треба  ж  нам  вперед  іти,
Старі  порядки  поміняти,
Щоби  Європу  наздогнати.
У  "хелсі"  черга  довга  в'ється,
Коли  до  мене  добереться,
Мені  не  лікар,  й  Бог  не  зможе,
Ніхто  тоді  не  допоможе...
В.  Небайдужий.
Серпень,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

Колись…

Колись  закінчиться  війна,
 І  гіркоту  всі  сп'ють  до  дна.
Хтось  виплакає  очі,
за  всі  безсонні  ночі.
когось  надія  може,
серденько  тим  стривоже,
Що  рідний  не  в  землі  лежить,
Й  Душа  його  сюди  летить,
До  дому  щоб  з'явитись,
Та  й  рідним  поклонитись.  
Діток  обняти  ,  що  зросли,
Смак  рідної  відчуть  роси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024

Плаче Поле.

Ви  бачили  як  плаче  поле,
Колись  воно  було  квітуче,  волошкове.
Колись  цю  землю  пестили  руками,
Та  берегли  десятиліттями,  роками.
Від  бурь,  вітрів,  ерозій  земляних,
Щоб  були  сівозміни  й  інших  лих.
Тут  жайворонок  славив  свою  долю,
Куріпка  з  дітками  десь  бігала  по  полю,
Зайці  паслися,  а  в  норі  жила  лисиця,
На  полі  колосилася  пшениця.
Чи  дозрівав  овес,
Отут  на  полі,  а  не  десь.
Був  мир,  все  було  як  годиться.
Тепер  всього  цього  немає...
Поранена  земля  від  розпачі  волає.
Шуліки  злі  над  полем  лиш  снують,
А  на  землі  побитій  будяки  ростуть.
Земля  убита  злим  рашистським  градом,
Чи  бомбою,  чи  покалічена  снарядом.
Стирчать  таблички:  "Обережно!  Міни",
Ото  такі  зробив    нам  путін  сівозміни.
І  навіть  поле  всім  єством  кричить,
Беріть  у  руки  зброю,  йдіть  рашистів  бить.

В.  Небайдужий.
Червень  2024.
В  степу  Донбасу.  Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Жахи війни.

На  кинутих  полях  розбиті  танки  і  автівки,
А  вздовж  дороги  надписи,  про  міни  і  не  тільки.
Ліси  обгризені,  обломки  чи  скелети,
Тут  проза,  жах  війни,  сюди  не  йдуть  поети.

Порушені  церкви,  хати  і  села,
Картина  ця  страшна  і  зовсім  невесела.
Отам  окоп,  бліндаж  а  далі  дот,
Тримав  тут  оборону  героїчний  взвод.
Отут  вони  вмивались  потом    й  кров  губили,
Рашистів  нищили  і  далі  не  пустили.
Ось  далі  їхні  поховання,
Ім'я  і  прізвище,  немає  навіть  звання.
Звання  найвище,  всім  потрібно  знати,
У  тих,  хто  встав  Країну  захищати.
Що  ворога  здолати  зміг,
Життя  за  нас  віддав  і  в  землю  зліг.
До  поховань  я  підійшов  щоб  Вашій  пам'яті  вклонитись,
Проклясти  Путіна  й  за  Душі  цих  Героїв  помолитись.

В.  Небайдужий.
Із  пережитого.
Місто  Ізюм.  
10.06.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Щоб Світло було, а не чорная мить

Завило,  заплакало  в  чорную  мить,
Строкатими  чергами  нічка  горить,
Біда  України.

Якщо  не  по  мені,  то  іншому  в  дах,
Криваве  залізо  шукає  невдах,
По  всій  Україні  .

Гуркоче  повітря  і  небо  горить,
Земля  стогне  болем  й  від  страху  тремтить,
Земля  України.

Не  вранішній  сонячний  промінь  заграв,
А  вибухів  гуркіт  й  пожежі  заграв,
Горить  Україна.

Господь!  Де  ти  там?  Ти  убивць  покарай,
Пора  рашорилим  покласти  вже  край,
Врятуй  Україну.

Спаси  наших  воїнів  й  сили  їм  дай,
Отих  хто  грудьми  захищає  свій  Край.
Стоїть  за  Вкраїну.

Малесеньких  діток,  старих,  немовлят,
Та  й  тих  що  злягли  і  в  землі  вже  лежать,
Заради  Країни.

Надія  на  Господа  –  гарна  потреба,
Водночас,  усім  не  боятися  треба.
Рашиста  спалить,  полонити  чи  вбить,
Щоб  Світло  було,  а  не  чорная  мить.

В.  Небайдужий.
Червень  2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024

Тваринка.

Самотньо  одному  буває,
Та  й  час  не  радісно  минає.
В  квартирі  тихо,  день  як  мить,
А  щось  там"зверху"  шепотить:
Сходи  до  зооринку,
Й  придбай  собі  тваринку.

Прийшов,  гармидер  там  і  рик,
Можливо  хтось  до  цього  й  звик...

Хом'як  біжить  по  коліщатку,
Пригризлись  миші  до  початку,
 Ось  канарайка  щось  тріщить,
Папуга  в  клітці  верещить,
Якісь  ліниві  пацючата,
Кричать  в'єтнамські  поросята.
Там  далі,  сірі  кошенята,
І  дуже  гарні  цуценята...

Не  хочу    -  хом'яка  й  мишат,
А  з  ними  й  круглих  коліщат.
Від  тих  пташок  і  пух  щей  пір'я,
Свині  потрібен  двір,  подвір'я.
А  пацюків  не  всі  шанують,
Бува  тримають  щей  годують.
Із  кошеняти  стане  кіт,
Й  втіче  на  вулицю,  у  брід.

Отож,  візьму  грошей  "заначку",
Та  і  куплю  собі  собачку.
Не  "хлопчика",  щоб  була  сучка,
Ще  й  кличку  дам  не  Пальма,  Жучка,
А  Путіним,    щоб  возвеличить,
Бо  ім'я  це  сучарі  личить.

Небайдужий.
Червень,  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024

Громовиця

Буває  в  літню  ніч  не  спиться,
Коли  палає  громовиця....
Земля  від  гуркоту  трясецься,
Коли  вогонь  з  небес  несецься.

То  вибухне,  а  то  стрілою,
Летить  страхіття  на  імлою..
Померкли  зорі,  місяць  десь,
За  хмару  закотився  весь.
Та  й  там,  до  часу  затаївся,
Чи  то  вогнем  отим  пригрівся.

А  хмари  між  собою  б'ються,
Як  коршуни  на  небі  в'ються,
Краплинами  дощу  стікають,
Від  бруду  землю  умивають.

Враз,  вранці  сонечко  проснеться,
Й  гроза  десь  дінеться,  минеться.
І  Світ,  Земля,  усе  зрадіє,
Природа  втішити  уміє.

Небайдужий.  
Травень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

П'ємо…

Мы  пьём  не  потому,  что  тянемся  к  веселью,
И  не  забывчивость  себе  мы  ставим  целью,
Мы  сами  от  себя  хотим  уйти.
Поэтому  к  хмельному  склонны  зелью.
Омар  Хайяма.

Ми  п'ємо  не  тому,  що  хочем  порадіти,
Чи  все  забути  й  память  десь  подіти.
Самі  від  себе  хочемо  сховатись,
Тому  горілкою  стараємось  "набратись".
Омар  Хайяма.  (Переклад.  В.  Небайдужий).

П'ємо

П'ємо,  коньяк,  вино,  чи  то  горілка,
Для    нас  то  солодко,  хоча  буває  йгірко
Спочатку  п'єм,  аби  напитись,
П'єм  вранці,  щоби  похмелитись.

П'ємо  ми  не  тому,  що  до  вподоби  веселитись,
Ми  Від  усіх  й  від  себе  хочемо  десь  дітись.
Тому  й  п'ємо  оцю  гидку  бридоту,
Та  й  перетворюємось    в  бидлоту.

Біда  навіть  не  в  тім,  що  випиває,
А  в  тім  що  п'яниця  межі  немає.
Ніхто  його  не  може  зупинити,
Горілку  кляту  пити  припинити.

Він  сам  уже  від  того  не  радіє,
Та  проти  оковитої,  нічого  вже  не  вдіє.
Коли  хтось  каже,  що  ти  раб  своєї  долі,
Той  відповість,  що  може  зупинитись,  й  має  силу  волі.

Насправді  він  шукає  виправдання:
“Життя  коротке,  то  навіщо  ці  страждання.
Я  не  сьогодні,  завтра  пити  перестану,
Але  тоді  коли  на  випивку  грошей  вже  не  дістану”.
Отож,  п'яницям    хочеться  упасти  в  п'яне  забуття,
Та  відійти  на  час  у  небуття  .

Небайдужий.  
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Єдине цінувати що годиться – Земля.

Єдине  цінувати  що  годиться,  то  є  Земля...
Мій  Батько  Землю  своїм  потом  поливав,
А  мати  -  сапку  цілий  день  тримала,
І  кожну,  тою  сапкою,    рослину  обіймала.

І  я,    ще  геть  малим    -  Батькам  допомогав,
Хоча  від  серця  признаюсь,  у  тому  задоволення    не  взнав.
Від  тих  робіт,  я  мав  лиш  муки,
Бо  дуже  вже  боліли  коліна,  ноги  й  руки.

Дід  також  Землю  цінував,  бо  при  царю,  приватну  -  мав.
Але  терпіли  ,  бо  немає  іншого  буття,
Земля  то  все,  таке  було  життя.
Часи  прийшли  -  забули  всі  про  Бога,
А  тим,  що  віру  зберегли  -  в  Сибір  кістьми  промощена  дорога.

От  там  ці    Люди  згинули,  пропали,
Тай    зникли  геть  з    Землі  -  порядки  інші  стали  .
Спочатку  -  радісні  пісні  співали  у  колгоспах,
Та  й  грішми  тішили  трудадарів  в  радгоспах  .

А  потім  -  все  оте  кудись  раптово  ділось,
Як  сон  страшний,  як  бульбашка  в  повітрі  розлетілось.
А      Землю  ту  латофундистам  віддали,
То  ті  взяли,  та  й  враз  її  і  продали.

Отож,  тепер  я  узнаю,
Що  ми  живемо  як  в  раю.
Лиш  краплю  маємо  води,  щоби  напиться,
Та  фіговий  листок,  щоби  від  сорому  прикриться.
В.  Небайдужий.  
Квітень  2024  .
Село  Зелені  Кошари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011364
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2024

Ми ринок створимо Землі, та й Землю продамо.

Сказав  колись  наш  Президент,  можливо    в  Турціїї,    чи  в  Еміратах,
Ми  ринок  створимо  Землі,  та  й  Землю  продамо,
І  будем  холдинги,  а  ще  і  гроші  мати.
Звичайно,  гроші  ті  в  офшорах  розумно  лиш  тримати.

Хтось  скаже  –  брешиш,  відповідаю,  ні  -  Я  не  брешу,
Не  перед  совістю,  ні  перед  Богом  не  грішу.
Вернись    в  той  час,  та  оглянись,    назад  дивись,
Ми  іноземцям  просто    продались...

Бо  саме  цінне,  що  в  своїх  руках  тримали,
Наліво  та  й  направо,  нашу  Землю  продавали.
Компанії  індустріальні,  з  Європи,  раши  та  і  Штати,
Зуміли  нашу  Землю  під  себе  підібрати.

Тепер  гвалтують  і  розорюють  Землицю,
Для  них  вона  чужа,  для  них  прибуток  тільки  сниться.
Тому  й  поляки  змушені  біситься,
Кордони  закривають,  бо  куди  їм  діться.

Вони  свою  Земельку  бережуть,
Сівообмін  виконують,  Закони  знають,
Тому  й  прибутки  -  наших,  іноземці  менші  мають.

А  України  Землю    іноземці  знищують  й  жують.
Що  тільки  зможуть  -  забирають,
Бо  в  сьогоденні  гроші  мають  .
Та  і  на  нас,  людей,    що  все  продали,
Ще  й  зверхньо  дивляться  й  плюють.
Та  ще  й  поваги  вимагають.

Небайдужий  .
Квітень  2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024

Я прочитав ту розповідь бійця,

Я  прочитав  ту  розповідь  бійця,
То  стлів  душою,  щей  зійшов  з  лиця.
Розповідав  не  зовсім  рядовий,  скоріще  -  командир,
Бо  те,  про  що  почув  було  суттєвим,  без  прогалин  й  дир.
Про  те  він  розповів,  що  підари  заходять  з  флангів  з  тилу  й  фронту,
І  тут  ти  згадуєш  усе  життя  без  пафосу  і  понту.
У  цей  же  час  надутий  генерал,
Який  солдат  в  Статуті  по  малюнку  десь  пізнав,
В  штабах  отих,  що  всі  від  фронту  геть  далеко,
Він  наказав  тримати  оборону,  бо  це  важливо  й  легко  .
А  ми  вже  місяців  зо  три,
Тут  захищаєм  ці  рови.
Ви  ж  тільки  кількість  показали,
Бійців  живих  там  геть  не  мали.
Позначили  що  є  присутні,
Та  їх  нема,  вони  вже  вбиті,  полонені  чи  то  відсутні  ..
До  нас  доріг,  залишилась  рокада,
І  та  під  обстрілом  тремтить  .
Нас  оточили,  то  блокада.
А  зміни  геть  немає,  не  спішить,
Тим  більш  в  окопи  зовсім  не  біжить.
В  ефірі  хтось  кричить,  я  тут,
Безпечний  ніби  то  маршрут.
Там  хлопець  з  кісткою  розбитою  гомілки,
Від  болю  плаче,  знімає  турнікет,.
Бо  біль  від  турнікету  -  страшніше  рани  наче.
А  в  нас  немає  обезбола…
Тож  хлопець  ворот  відкрутив,
Тай  кров  на  землю  відпустив  .
З  окопу  "Дід"  кричить,  я  помираю,
Ключі  із  сумки  заберіть,
То  хоч  автівку  збережіть  .
Десь  за  спиною  рузькі  бродять,
Але  від  арти  смерть  таки  знаходять  .
А  підари  ще  газ  жбурляють.
Хто  з  наших  вийде,  дрони  їх  чекають.
Хтось  в  бліндажі  реве  від  болю  й  наче,
Чи  кашляє,  а  може  й  гірко  плаче.
Від  газу  в  нас  болять  легені  і  палають  груди,
Ще  й  степ  горить,  палає  всюди.
Ми  вийшли.  Міни  так  летять  собі  ліниво,
Що  пролетіли  зовсім  поруч,  але  мимо.
А  ви,  пишіть  про  сонце,  про  весну  і  квіти,
Ви  про  біду  таку  не  знаєте,  та  і  не  чули,  звідки?
Злий  Дід  Валєра.
Квітень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024

Колись давно, про те розмова йдеться (із Пережитого)

Колись  давно,  про  те  розмова  йдеться,
Я  із    стареньким  батьком  спілкувався…
Ну  так  воно  в  синів  ведеться.
То  він  мені  казав  про  те,  що  скоро  я  піду…
Що  в    землю  ляжу  й  спокій  там  знайду.

Він  в  Бога  так  собі,  скоріш  за  все  не  вірив,
За  довгий  вік  попів  багато  бачив,
Але  не  одному  із  них  і  не  повірив.
Отож  якось,  коли  йому  смерть  заглядала  в  очі,
І  ми  з  ним  вдвох  переживали  довгі  ночі...

То  я  йому  й  кажу,  коли  ти  відійдеш,
Якщо  там  щось  і  є,  то  ти  сюди  прийдеш.
Повернешся,  щоб  сина  обійняти,
Та  і  подивишся,  що  в  хаті  робиться,  та  й  біля  хати.

А  він  подумавши,  тай  словом    обізвався,
Що  там  порядки  інші,
Примусять  взять  з  собою,  з  ким    сьогодні  знався.
А  я  йому  -    такого  не  боюсь,
Вже  50  т  прожив  і  цим  горджусь.

Отож,  той  час  таки  настав,
І  майже  ніч  пройшла  і  новий  день  настав...
А  ж  раптом  скрипнули  вхіднії  двері,
В  кімнату  тихо  кіт  зайшов,
А  я  вже  думав,  що  до  мене  Дід  Семен  прийшов.

Я  впенений,  все  тут  і  дні  і  довгі  ночі,
Тому  й  радію,  поки  не  закрились  мої    очі.
Все  сьогодення  з  радістю  приймаю,
І  тішусь  тим,  що  зараз  маю.  
Дід  Валєра.
Квітень  2024.
Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024

Важкі мої думки, як сьогодення. .

Важкі  мої  думки,  як  сьогодення,  дні  і  ночі,
Коли  від  тих  сирен,  рашистських  пухнуть  вуха  й  плачуть  очі.
І  страх-  душа  болить  за  тих,  хто  народився,
Та  і  за  тих,  хто  ще  на  світ  оцей  не  встиг  з'явиться.
За  тих  молюсь,  Героїв  що  в  окопах  й  дотах,
Хто  нищить  рашиків  а  не  баварське  пиво  п'є  в  Европах.
Ненавиджу  тих,  що  знайшли  підстави,
Хвоста  хто  підібравши  втік,
Щоби  не  захищать  Держави.
Тай  вас  кляну,  законодавці,
Ви  не  працюєте,  а  тряситесь  як  зайці.
А  може  просто  робите  гешефт,
Для  вас  таке  однакове,  чи  в  Україні,  може  й  десь?
Та  час  прийде,  тож  треба  схаменутись,
Та  трішечки  навколо  оглянутись.
Клубочок  може  довго  витись,
А  от  кінець,  раптово  може,  в  раз  з‘явитись.  
Злий  Дід  Валєра.
Квітень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024