Небайдужий

Той шафи палить, той автівки

Той  шафи  палить,той  автівки,
Позиції  здають  й  не  тільки.
Та  просто  -  хочуть  заробити,
Ну  щоби  солодко  пожити.

Шевченко  у  Верховній  Раді,
Теж  звинувачується  в  зраді.
Є  молоді  й  старі  істоти,
То  їх  терпіти  будем  доти?

Невже  ото  усім  не  видно,
Що  у  17-  ть  воно  бидло,
Продасть  за  гроші  Маму  й  Тата,
Та  ще  Cестру  віддасть  і  Брата.

То  може  взять  оцю  бидляку,
Та  й  причепити  на  гілляку.
А  не  розводить  соплі  й  сльози,
То  буде  дійство,  не  погрози.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024

Сам святістю я не хворів…

Бува  таке,  що  хтось  образу  має,
Та  ще  й  не  тільки  -  в  кишені  дулю  він  тримає.
За  те,  що  у  вірші  я  ними  не  хвалився,
Усіх  погудив  й  розповів,  як  було  роздивився.

Сам  святістю  я  не  хворів,  жив  як  вдалося,
Хоча  і  від  такого  посИвіло  волосся.
Я  не  не  шукаю  риму  і  сюжети,
Бо  думаю,  що  так  працюють  лиш  істинні  поети.

Себе  до  них  не  відношу,
Ні  слави,  ні  вИзнання  не  прошу.
Бува  що  неприємно  про  таке  читати,
Але  не  будемо  розводити  дебати.

А  я  отак,  за  день  чи  два,  щось  пережив,  чи  то  комусь  пробачив,
Неначе  все  забув  і  раптом  -  наче  сон  побачив.
Тож  все  що  встиг  і  записати  зміг,
Оте  й  створив,  а  інше  не  зберіг.

Тож  правильно  сприймайте,  схаменіться,
Прошу,  на  мене  за  такі  вірші  Ви  не  сердіться.
Бо  то  є  крик  душі,  Всевишнього  Знамення,
То  Зверху  все,  Його  благословення.

В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024

Пять років жили ми в казармі…

Пять  років  жили  ми  в  казармі,
Онучі  нюхали,  й  не  дарма,
Куди  на  мапу  пальцем  ткни,
Там  побував  чи  він,  чи  ти.

То  були  Сірії  й  Алжири,
Туркменістан,  чи  Казахстан,
Хтось  Сахалін  ,  комусь  Чукотка,
Той  був  в  Марах,  комусь  Чахотка.

Хтось  був  в  штабах,  ті  не  тужили,
Ми  після  КВІРТУ  скрізь  служили.
Хтось  став  великим,  той  пропав,
Той  вверх  заліз  й  на  смерть  упав.

Хтось  на  штанах  носив  лампаси,
Хтось  крав,  й  робив  собі  припаси.
Але  в  кінці  тут  в  Україні,
На  цій  Землі,  усі  при  ділі.

Життя  таке,  комусь  вдалося,
Комусь  і  постраждать  прийшлося.
Роки  пройшли,  не  два  не  п'ять,
Зустрілись  через  сорок  п'ять.

В  такій  компанії  годиться
Та  й  сьогоденням  похвалиться.
В  цей  час  важкий,  усім  чим  маєш,
Державі  чим  допомогаєш.
Що  сам  зробив,  чи  сам  ти  зміг,
Щоб  ворога  скрутити  в  ріг...

Але  чомусь,  чи  так  здається,
Чай  з  ними  й  той  якось  не  п'ється.
Бо  мова  лиш  про  статки  й  гроші,
Суди,  ряди,  не  люди  -  воші.

Я  довго  слухав  й  з  тим  мирився,
Але  пішов  і  ледь  вклонився.
Виховувать  дідів  не  буду,
Що  зможу,  сам  робити  буду.

Із  пережитого.
Підполковник  у  відставці  (свого  часу  старшина  роти  курсантів)  Валерій  Сандул.
Листопад  2024  р.

Примітка:  КВІРТУ  -  Київське  вище  інженерне  радіотехнічне  училище  війсь  протиповітряної  оборони.  Станом  на  сьогодення,  не  існує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Свідомість.

Свідомість  хоче  лиш  добра,
Патріотизм  палає  страстю.
Але  чомусь  одна  біда,
На  виході  одне  нещастя.

Для  дій  сміливості  нема,
Рішучість  -  теж  не  вистачає,
Та  щей  і  щирості  кат  ма.
Отак  даремно  й  день  минає.

Аж  раптом  просто,  як  годиться,
Є  “щастя  формула”  -  напиться.
Отут  рішучість  враз  з'Явиться,
Горілка,  ром  ,  вино  чи  віскі,
Вбивають  страх  хоч  й  травлять  мізки.

В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Гурії.

В  росії,  там  проблемам  -  нуль,
Бо  там  успішо  править  “моль”.
У  них  -  хто  у  бою  загине,
То  зразу  в  рай,  а  там  не  згине.

От  у  раю,  не  так  як  треба,
Як  по  Корану,  то  потреба,
В  зв'язку  що  на  фронтах  “успіх”,
Там  гурій  дефіцит  для  всіх.

То  тут  потрібно  вибирати,
Солдатам  в  черзі  постояти,
Ну  щоб  незайману  дістати.
Чи  може  чорнооку  в  рать,
Одну  на  батальон  віддать.

Та  навіть  і  в  полку  й  бригаді,
Такому  також  будуть  раді.
Як  по  легенді,  то  дівиця,
І  після  цього  не  лишиться,
Та  й  далі  буде  цноту  мати,
Й  в  раю  “героїв”  розважати.

А  якже  інші,  християни,
Ви  й  там,  як  тут  згниєте  в  ямі.

Небайдужий.  
Листопад  24.

Примітка:  Гу́рії  (араб.  حورية‎  —  «чорноокі»)  —  у  Корані  райські  діви,  які  будуть  дружинами  праведників  у  раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Хотілося…

Всього  хотілося  колись,
Тепер  лиш  встань  та  подивись.
Тоді  не  смів,  чи  то  не  міг,
Бо  гроші  ті  збирав,  беріг.
На  день  той  чорний,  на  майбутнє,
Чи  то  купить  хотів  щось  путнє.
Тепер  є  все,  і  статки  маю,
Але  нічого  не  бажаю.
Дід  Валєра.
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Ліс

В  Лісах  росте  дерев  багато,
Всі  вміють  добре  виживати.
Є  геть  маленькі,  як  прутина,
Ті  значить  -  лісова  дитина.

Є  гарні,  не  зОвсім  високі,
Такі,  що  мають  гарні  соки.
Бува  над  ними  вітер  свище,
Зломать  не  може,  дує  вище.

Дуби  столітні  і  Смереки,
Ті  бачуть  землю  із  далека.
Вони  над  Лісом  домінують  ,
І  лісовим  життям  керують.

Зламають  ураганам  крила.
Вони  багато  пережили.
Бувало  падали  й  ламались,
Та  молодих  дерев  старались  -
Від  негараздів  врятувати,
Продовження  щоб  роду  мати.

Потрібно  й  нам  в  дерев  навчаться,
Як  від  нещастя  відбиваться,
Своє  насіння  захистити,
А  не  за  вітром  злим  пустити.

Тож  в  Кого  сила  є,  хто  може!
Крім  нас,  хто  молодим  поможе?
Життя,  звичайно  жаль  втрачати,
Ще  рано  нам  відпочивати,
Бо  час  Вкраїну  захищати.

Старі!  Від  страху  не  сконайте,
Що  можете  –  зробіть,  не  спіть,
Тай    Молодим  допоможіть.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Мала Батьківщина 1.

Мала  Батьківщина,  це  поле  пшениці,
В  торочці  маківок  горить.
Це  небо,  воно  найсиніще  у  світі,
Хмарина  по  небу  біжить.

Ставок  невеликий,  у  греблю  обперся,
Вишневий  садок,  що  зацвів.
Кущ  терену  в  пагорб  високий  удерся,
Пташини  веселої  спів.

Там  Батька  почув  я  суровоє  слово,
І  Мамина  тепла  і  лагідна  мова.
Стежина  униз,  до  сільської  криниці,
Й  солодкий  ковток  отієї  водиці…

І  сніг,  що  жбурляла  зима  у  обличчя,
Й  хурделиці  спів,  чи  то  плач,
І  радість  тай  смуток  юначий,
І  сміх  і  відрада  й  рОзпач.

Це  трави,  це  нічка  це  вранішні  роси,
Це  річка  що  воду  несе,
Це  ліс  невеликий,  отой  недалеко,
Це  сонце,  це  вітер  і  дощ,  це  усе.

Мала  Батьківщина,  це  перша  стежина,
Невпевнені  кроки  у  світ,
Це  та  невідома,  нерівна  дорога,
Що  йшла  в  далечінь  від  воріт.

Мала  Батьківщина,  Забуте  й  Далеке,
Десь  там,  де  з‘явився  на  Світ.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

За тих хто Безвісти пропав.

Я  тут,  не  безвісти  пропав,
Бій  той  не  виграв  й  не  програв.
ДЗОТ  мій  від  бомби  обвалився,
Тож  на  БРці  залишився.

Я  бій  веду  і  це  не  жарти,
Не  кинув  я  своєї  варти.
Дивись,  мій  поряд  автомат,
А  наді  мною  лиш  накат.

Я  москаля  не  пропустив,
Собакам  тим  я  не  простив.
Не  відступив  у  тил  ні  кроку,
А  без  вісти  уже  пів-року.

Я  не  в  полоні,  я  не  здався,
І  ворогові  не  піддався.
Тож  не  пишіть,  що  десь  Я  згинув,
За  Україну,  тут  загинув.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024  рік.
Примітка:  БРка  -  бойова  робота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

Телятко. (Байка)

У  Діда  у  дворі  телятко,
Було  мов  лагідне  ягнятко.
Корові  вимя  обминало,
І  молочко  від  того  мало.

Брикалось,  бігало  подвір‘ям,
Лякало,  з  кур  летіло  пір‘я.
Тож  Дід  до  цього  навіть  звик,
Аж  раптом,  виріс  з  того  бик.

Сопе,  ногами  землю  риє,
Реве  як  звір,  та  навіть  виє.
Корів,  конячок  розігнав,
Тин  у  дворі  весь  розломав.

Та  ще  із  двору  бігав  битись,
З  таким  не  прийнято  миритись.
Агресія  таке  нещастя,
Що  словом  вгомонить  не  вдастя.

Ні  хлібом,  кормом,  чи  травою,
А  лиш  важкою  булавою,
Між  ріг,  добряче  так,  щосили,
Щоб  мізки  в  черепі  струсили.

Та  так  зробити  це  уміло,
Щоб  впав  агресор  на  коліно.
Тут  скажем  прямо  від  бика,
Отримать  важко  молока.

Але  бичок,  тут  бач,  для  стада,
Корисна  й  добра  є  відрада.
Тому  кільце  бичку  у  ніс,
Десь  Дід  придбав  і  в  двір  приніс.

На  мотузочок  те  кільце,
Найкраще  рішення  оце.
Тепер  бугай  іде  за  Дідом,
Ні  кроку  вбік,  а  тільки  слідом.

Мов  цуцик,  став  слухняний  дуже,
А  Дід  радіє  і  не  туже.
І  всі,  від  страху  хто  трусились,
Із  рішенням  оцим  згодились.

Спитаєте,  про  що  тут  йдеться?
Є  люди,  котрим  теж  не  йметься,
Де  лиш  така  біда  береться?
Над  Світом  хоче  владу  мати,
Чи  просто  так,  щоб  потоптати...

То  отаким  бичкам  кільце,
Прикрасить  їхнєє  лице.

В.  Небайдужий.
Листопад  24.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

Роздуми про невеселе.

В  Світі  хаос  і  страхіття,
Наступило  лихоліття.
Нострадамуси  й  Пророки,
Правильно  гадали  поки.
Може  це  кінець,  чи  ні,
Ми  квітнем,  чи  останні  дні,
Земля  нас  грішних  обіймає,
Нас  кормить  та  і  зігріває.

А  раптом  “чорная  діра”,  чи  то  ядерна  війна,
Чи  гігантська  каменюка,  прилетить  згори  без  звука.
Кажуть,  спалим  вуглеводи,
З  річок  стечуть  у  землю  води,
Ставки  і  ті  геть  повсихають,
Джерел  поповнення  втрачають.

Астероїд  Діморфос,    “Ш  І”,  чи  може  чат  і  бот,
Може  інший  приворот.
Чи  така  от  гонорея,  як  росія  чи  корея,
Полюси  змінитись  можуть,
Чи  "пришельці"допоможуть.
Прийдуть  зверху  “Магелани”,
Та  й  загонять  нас  до“ями”.

Вірус  вилетить  з  Китаю,
Чи  потоп  із  края  в  краю,
Землю  може  затопить,
Та  й  кінця  наблизить  мить...

Чи  озон  з  повітря  зникне,
Й  Людству  крах,  воно  не  звикне...
І  настане  час  розплати,
Як  для  бідних  та  й  багатих.
Тут  не  золото,  ні  гроші,
Чим  втішалися  всі  досі.

Тож  колись  проснемось    вранці,
До  Землі  протуберанці,
Не  летять,  бо  Сонце  згасло,
Нам  же  з  ним  так  було  класно.

В  Єлусстоні  щось  розпухне,
Той  вулкан  візьме  і  бухне,
Екологія  загнеться,
Як  нам  жить  тоді  прийдеться?

Патоген  і  пандемія,
Неприємна  теж  подія,
В  гирло  Чорної  Діри,
Землю  втягне  в  час  пори.
Людства  стало  забагато,
А  ресурсів  ніде  брати.
Враз  прийде  біда  чи  край,
І  добра  вже  не  чекай.

Щож  робить,  як  врятуватись?
Як  від  цього  зла  спасатись?

Відсіч  дать  Армагедону,
Тож  у  кого  запитати,
Як  тут  Людство  врятувати?

З  гір  мольфарів  треба  звати,
Як  нам  бути,  щоб  узнати,
Чи  гадать  на  гущі  з  кави,
Щоби  не  “піймати  гави”.

Краще  все  ж  то  науковці,
Дуже  вже  розумні  хлопці.
Інтеграли,  похідні,
Формул  різних,  цілі  дні,
Від  науки  щастя  мають,
Всі  прожекти  розглядають.
Трудяться  над  цим  роками,
Й  ті  розводять  лиш  руками.
Кажуть  що  нема  надії,
Бо  ймовірність  у  події,
Дуже  високо  літа,
Й  досяга  відсотків  ста.
Той  вулкан  десь  розверзеться
І  комета  принесеться,
Пандемія  й  патогени  ,
Знищать  ДНК  і  гени.
Хоч  трудились  всі  що  сили,
Але  руки  опустили.

Залишилося    молитись,
Чи  то  всім  переселитись,
На  Венеру  чи  на  Марс,
Зонд  літав  не  перший  раз.

Інша  є  теж  гарна  тема,
Кажуть  Сонячна  Система,
Є  в  Чумацькому  шляху,
Є  в  Віллмані  й  (Segue)  -  СЕГУЄ,
В  Магелана  Хмарі  є.

Тож  пора  прийшла  збиратись,
І  з  Землею  попрощатись,
В  Дальний  Космос  полетіти,
Ми  ж  бо  Всесвіту  є  діти.

Відстань  та  парсека  три,
Якщо  в  просторі  вітри,
Дмуть  попутні  у  вітрила,
Роздува  космічні  крила.

Все  це  казка,  небилиця,
Це  нікуди  не  годиться.
Маєм  Землю  цінувати,
І  страшного  не  чекати.
Маєм  надра,  воду  й  небо,
Сонце  світить,  що  ще  треба.

Лиш  з  сусідами  мирись,
Співпрацюй  і  не  лінись.
Не  потрібно  нам  гадати,
Про  якісь  страшенні  дати.

Може  чорт  цей  схаменеться,
Щастя  Людям  усміхнеться,  
Ми  ж  Державу  й  Віру  маєм,
З  Богом,  ворога  здолаєм.
Миру!
Здох  би  путін  -  вбивця,
І  його  тупі  як  вівці,
Всі  підрозділи  й  "отряди",
Були  б  Люди  цьому  раді.
В.  Небайдужий.
Листопад  2024  р.
Примітка:  Ш  І  –  штучний  інтелект.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

Неспокійна ніч…

Загавкало,  противні  звуки,
Знов  п-д-ри  летять  і  с-ки.
Щоб  нас  принизити  й  гнобити,
Та  й  просто  так,  банально  вбити.

Від  цих  скажених,  хтось  не  спить,
Вночі  і  вдень  нас  боронить.
Та  від  нечистих  небо  миє,
Завжди  готові,  ледь  завиє....

За  тим  будинком,  там  подія,
Роботі  Браунінг  радіє,
Здалеку  Кольт  десь  обізвався,
І  враз  затих,  як  обірвався.

ПеКа  зацокотів  тихенько,
Хоча  оце  отут,  близенько.
А  там  он  ЗУшка,  Тук!  Тук!Тук!,
У  зброї  цій  приємний  звук.

Зенітка,  ту  далеко  видно,
Працює  дуже  вже  солідно.
На  небі  темнім  дивні  траси,
Не  пролетіли  п-д-раси.

Згадаймо  в  цю  страшенну  мить,
Хто  нас  від  смерті  боронить.
Хто  вміло  ворога  скосили,
Хай  вбережуть  їх  Вищі  Сили.

В.  Небайдужий.  
Листопад  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Колись…

З  Людьми  спілкуєшся  буває,
Розмова  всяко    та  триває,
Чи  слово  скажеш,  так  годиться,
Те  слово  зникне,  як  водиця.
Що  просочилася  в  пісок,
Такий  з  розмови  тої  толк.

Бува  таке,  он  той  дивись,
Хвалився:  От  було  Колись...
Тепер  усе  що  є  не  те,
Щось  гірше  стало,  щось  просте.

Колись  зима  була  і  сніг,
І  дід  тоді  багато  міг,
А  баба  ягідка  -  Колись,
Лиш  обіймай  і  не  барись.

Він  сам  десь  був  вгорі,  Колись,
Що  страшно  було  глянуть  вниз.
Людей  не  бачив  з  висоти,
Не  планував  униз  зійти.

Хоч  гарно      було  в  тім  Колись,
Ти  в  сьогодення  подивись.
Бо  жить  потрібно  тим  що  є,
Тим  що  сьогодні  Бог  дає.

Тож  не  хвались,  ким  був  Колись,
Отим  що  маєш  -  обійдись.
Лиш  дурні  згадками  живуть,
Майбутнє  –  не  розумні  ждуть.

Та  пам'ятай  про  те,  що  завтра  може  і  не  бути,
А  сьогоденням  треба  жить,  його  нам  не  минути.

В.Небайдужий,  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Батон.

Примітка.  “Батон”  –  позивний  станції  перекачки  фекальних  вод,  
який,  чомусь  ніхто  не  “горить”  бажанням  охороняти.

Батон  не  всім  чомусь  годиться,
Бо  там  не  чистая  водиця,
Із  міста  в  трубах  затікає,
Та  й  далі  геть  собі  тікає.
Субстанція,  що  є  в  Батоні,
Навіть  в  прісній  воді  не  тоне,
То  суть,  що  у  пекельну  мить,
В    вогні,  Те  точно  не  згорить.
Повітря  дійсно  пахне,  Диво!
Літають  мила  аромати,
І  дух  такий,  що  не  впізнати...
Тарані  запах,  пахне  пиво,
Дух  віскаря,  букет  тут  винний,
Гуляє  у  повітрі  дивний.
Ще  й  дорогою  ковбасою,
Кетою  й  чорною  ікрою,
Балик  із  риби  і  м'ясний,
На  вибір,  жирний,  чи  пісний.
Враз,  сирним  запахом  поперло,
То  так,  що  аж  дИхання    сперло.
Мівіна  класна,  є  харчі,
Та  й  спати  є  де  уночі.
Шановні  Друзі  Добровольці,
Ви  всі  такі  прекрасні  хлопці.
Ловіть  оцю  щасливу  мить,
Щоб  на  Батоні  послужить.
І  нас  щоб  завтра  замінить.

В.  Небайдужий.  2024  р.
Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Воно…

Раптом  вповз,  і  де  він  взявся,
І  до  влади  присосався.
Він  літав  на  літаку,
Батько  гускі  й  гусаку,
В  батискафі  опускався,
Десь  в  помиях  поплескався,
Щуку  вудив  на  Алтаї,
Їхав  "Ладою"  по  краї.
Хокеїст  і  футболіст,
Каратист  і  дзюдоїст.

В  церкві  із  попом  молився,
Із  шаманами  водився.
Керував  комбайном  в  полі,
Танцював  з  дітьми  у  колі.
Щось  там  тринькав  на  фоно,
Отаке  то  ось  воно.

Шизанутий  ще  й  упертий,
Він  вирішує  як  вмерти.
Йдіть  й  згоріть  від  міни  в  танку,
Краще  ніж  пиячить  зранку.

Що  не  слово  скаже  -  бреше,
Й  далі  язиком  він  чеше.
Всесвіт  хоче  захопить,
Сам  тремтить  і  хоче  жить.

Заглянуть  йому  у  очі,
Смерть  побачиш  там  і  ночі.
Та  до  нього  підійти,
Ти  не  зможеш,  чорта  з  три...

Подивись,  надув  він  щоки,
Приховать  щоб  свої  роки.
Губки  звисли  слимаками,
Щось  показує  руками,
Жарти  -  хлопця  з  підворотні,
Біля  нього  таких  сотні.

Рідке  лизане  волося,
Відкіля  воно  взялося?
То  невже  нікчемне  диво,
Проста  жінка  породила.
Здох  би  в  ембріоні  краще,
Не  було  б  цього  нещастя.

Якщо  є  там  хтось  Високо,
Хай  націлить  своє  око.
Де  його  там  охорона?
Підкладіть  йому  під  трона.
Трішки  нітротолуола.
Чи  чогось  добавте  в  воду,
Буде  Людям  те  в  угоду.
Може  новачка,  чи  дусту,
Щоб  не  було  йому  пусто.

Знищіть  вірусне  це  тіло,
Воно  ж  гірше  чикотіло.
Він  же  хоче  в  рай  запекло,
То  відправте  його  в  пекло.
Амінь.

В.  Небайдужий,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Ведмідь. (Байка) .

Як  на  землі  та  і  в  воді,  усюди,
Живе  багато,  є  тварини  й  Люди.
Ведвідь  обжив  сусідній  ліс,
Буває,  що  в  у  двір  до  когось  він  заліз.

Тварина  та  підступна,  хитра    й  зла,
Він  травоїдних  пожирає,  оленя  чи  козла.
Від  голоду  бува  траву  пасе,
А  то  і  падло  уминає,  їсть  усе.

Чи  вулик  розорить,  щоби  насолодиться,
Людей  вбиває,  щоби    крові  їх  напиться.
Така  істота,  то  біда  й  нещастя,
Те  краще  обійти,  якщо  удасться.

Але  коли  біда  прийшла  у  двір,
То  тут  сховатися  не  вдасться,  вір  -  не  вір.
Тоді  потрібно  братись  за  рушницю  чи  рогач,
Не  допоможе  ні  молитва,  та  й  дитячий  плач.

Та  не  лякатися  страхіття,  вдень  і  вночі,
В  пащеку  бити,  в  писок  і  колоти  звірю  очі.
Не  залізати  у  кутки,  бо  зло  і  там  знайде,
Чудовисько  оте    саме  з  чужого  двору  не  піде.

Все  розорить  чи  перетопче  і  обгаде,
І  від  такого  буде  щасливе  й  раде.
Це  я  про  те,    сьогодні  що  твориться,
В  наш  двір  ведвідь  заліз,  тож  Люди  схаменіться.
Та  не  ховайтеся,  за  рогачі  беріться.

В.  Небайдужий.  
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

Розкувався коник.

Розкувався  мій  коник  гривастий,
Тож  не  можу  тепер  я  попасти,
В  край  той  рідний  де  зріс  з  пелюшок,
Мамин  голос    і  спів  чув  пташок.

Поле  маком  червоним,  іскриться,
А  за  ним  колоситься  пшениця,
Хмарки  ген  десь  далеко  пливуть,
Теж  шукають  дорогу  мабуть.

Небо  синє,  таке  тільки  сниться,
Сонце  зверху  лагіддям  палає,
Вітерець  молодий  обіймає,
Дощик  крапне,  й  веселка  заграє.

Тож  невже  не  дійду,  не  прийдеться,
Може  кузня  в  дорозі  знайдеться.
Вийде  к`оваль  й  поставить  підкову,
Тай  поїду  додому  я  знову.

Залишилося  геть  недалеко,
Бачу  край,  там  літає  лелека,
СпІшусь  я,    і  коня    в  поводу,
Без  підкови,  на  трьох,  доведу.

В.  Небайдужий.
Жовтень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024

Закінчиться війна…

Закінчиться  війна,  і  відгремлять  салюти,
Не  виключено  й  те,  поразка  може  бути...
Ото  тоді  й  помру,  усе  зробив,  що  зміг,
Не  утікав,    й  себе  я  не  беріг.

Ото  тоді,  прозектору  то  вдасться,
Розтнувши  груди  і  за  серце  взяться.
Та  витягнуть  оте  і  роздивиться,
Такий  порядок,  в  медицині  так  годиться.

Тож  думаю,  що  він  покрутить  на  світу,
Здивується,  картину  вбачивши  оту...
У  тім  сувої  з  м'язів  нервів  й  кров,
Побачить  те,  що  пережив,  й  хотів  би  знов...

Отой  рубець,  ще  ті  безсонні  ночі,
А  інший,  поцілунки  то  дівочі.
А  той,  дивись,  то  в  Надю  закохався,
Дивуюсь,  а  признатися  боявся…

А  далі,  ті  рубці,  то  діти  і  онуки,
Було  всіляко,  то  життя  є  звуки.
А  потім,  у  кінці  я  теж  згодився,
Оці  великі,  то  з  кацапом  бився.

Тай  роздивившись  на  оті  рубці,
Підпише  висновок,  не  здригнеться  в  руці...
Що  дід  від  старості,  як  і  усі  помер,
А  міг  би  і  раніше,  а  не  оце  тепер.

В.  Небайдужий.  
Жовтень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

ППО.

Я  тут,  вночі,  далеко  від  Столиці,
Вдивляюсь  в  темряву,  не  склепуючи  вічі,
Чи  просто  виявить  на  слух,
Коли  летить  кацап-  іранський  дух.
Щоб  знищити  нікчемні  скрєпи  тут,
Та  перетворити  те  у  гній  і  бруд.
Щоби  оте  з  темряви  в  землю  впало,
Й  на  небі  нашому  ніколи  не  літало.

Сашко,  він  головний,  бо  кулемет  тримає,
Дмитро,  його  заступник,  тож  допомагає,
А  я,  що  можу  -  прожектором  свічу,
Чи  то  тримаю  в  тій  ночі  “свічу”....

То  хай  то  буде  крапля  в  допомогу,
Чи  мій  маленький  вклад  у  Перемогу,
А  холод,  зуб  на  зуб  не  попадає,
І  заховатися  не  можна  та  й  куди  немає.

Отак  проходять  темні  довгі  ночі,
А  ген  на  сході,  Сонце  відкриває  очі.

В.Небайдужий.
(Із  пережитого,  Чернігівська  область,  жовтень  2024)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Розмова з Місяцем.

Розмова  з  Місяцем.

Дивлюся  в  віконце  осінньої  ночі,
Лиш  Зорі  і  Місяць,  мої  тішать  очі.
Все  інше,  темрявою  “світить”  з  небес,
А  Зорі  ті  бачуть  і  Місяць  все,  теж.

Не  можу  як  Зорі  високо  літати,
Та  й  навіть  до  Місяця  важко  дістати....
Тож  просто  Зіркам  до  землі  я  вклонюся,
Й  до  Місяця  також  з  проханням  звернуся.

Ти  Місяць,  гуляєш  над  світом  як  Сонце.
Воно  цілий  день  зазирає  в  віконце.
А  люди  і  добрі,  та  й  злі  про  це  знають,
Свої  таємниці  від  нього  ховають.

Ти  ж  Місяцю  бачиш  і  сором  і  щастя.
В  людські  таємниці  заглянути  вдасться.
Ти  можеш  мені  про  оте  розповісти,
Про  що  ти  почув  і  побачив  ген  звідти.

Почув  мене  Місяць,  з  небес  одізвався,
Погодився  в  тому,  що  бачив,  зізнався  
Сказав,  розпочнемо,  не  будем  спішити,
Щоби  всім  до  ранку  “кістки  перемити”.

Дивись,  із  чого  в  котрий  раз  почалося,
Свій  шанс  українцям  спіймати  вдалося.
Без  крові  і  втрат  відірвались  від  раші,
Пішли    в  самостійність  від  тої  паРаші.

При  цьому,  паРаша  із  тим  не  змирилась,
А  зуби  зчепивши  на  час    затаїлась.
Коли  Кучма  "вектори  рухав  по  полю",
Нахабно  і  підло  забрали  в  вас  зброю.

А  той  хто  при  владі,  повинен  був  знати,
Що  час  щось  робить,    а  не  вести  дебати.
Про  те,  чи  потрібно  вивчати  нам  мову,
До  НАТО  іти,  чи  в  паРашу  нам  знову.

Кацапи  брехню  розпустили  по  світу,
Що  їх  ні  в  Криму  й  на  Донбасі  "їх  нєту".
Лідери  ваші,  то  смішно  казати,
Був  першим  -  що  "мали  то  й  маєте  мати".

А  другий,  той    путлєру  -  руки  лобзати,
Та  більше,  устиг  ще  і  ноги  лизати.
А  третій,  то  він  на  горшках  "відривався",
Хоча  щось  робив  і  на  людях  старався.

Четвертий,  то  істина,  правда,  не  слухи,
Той  справжній  був  Дон  -  росіянин,  по  духу,
Без  комплексів,  він  "по  понятіям"  правив,
І  "вектор"  держави  в  паРашу  направив.

Хоч  трохи  згадаю  про  ту  половину,
На  ньому  висить  ой  велика  провина  .
Це  втрачений  Крим  і  пожежа  в  Донбасі,
Це  він  запустив  туди  тих  підарасів.

Звичайно,  був  підготовлений,  п'ятий,
То  він  своїм  бізнесом  був  лиш  зайнятий.
Щоправда,  казав  всім  про  армію,  мову  і  віру,
В  людей  от  таке  викликало  довіру.

Рашистські  попи  з'їли  пуд  валідолу,
Коли  святий  Томас  вернувся  додому  .
Робив  і  для  армії  трохи  розробки,
А  все  ж,  в  основному,  були  недоробки...

Народу  звичайно,  життя  не  повидло,
Народу  таке  дуже  швидко  набридло.
 Тож  локшину  публіці  дружно  на  вуха,
Прийшли  колобранти,    приємні  для  слуху.

Прийшов  ото  той  по  москві  хто  тинявся,
Тай  там  глузував,  з  України  знущався.
З  собою  привів,  що  крадуть  як  ніколи,
Відкрито  та  щиро,  не  "по  приколу".

Колись,  на  початку,  то  крали  так  тихо,
Чи  сором  то  був,  а  можливо  боялись.
Тепер,  їх  сьогодні  не  стримує  й  лихо.
Неначе  кінець,  щось  отам  обірвалось  .

Щож  Сам,  він  неначе  бурдюх  той  надувся,
Смішив,  йому  плескали,  все  ж  схаменувся.
Згадав,  що  не  блазень,  “царем”  став  на  “троні”,
Від  плескання  втомляться  швидко  долоні.

По  перше,  потрібно  сказати,  зуміти,
Як  й  чим  ту  прокляту  війну  зупинити.
Все  просто,  навіщо  мудрити  й  гадати,
Військам  припинити  в  кацапів  стріляти.

Та  ще,  чи  для  сміху,  а  може  для  дива,
В  очах  у  убивці  побачити  мира.
Сказав,  від  кордонів  війська  всі  забрати,
І  напрямки  наступу  розмінувати.

Бо  дії  якщо  бойові  розпочнуться,
Полки  ті  швиденько  назад  повернуться.
Дороги  на  Північ,  дороги  на  Схід,
Мабуть  щоб  паРаші  спросити  підхід.

Розробки  військові  продав  в  Емірати,
Бо  факт,  не  бажаємо  ми  воювати.
А  землю,  то    будемо  ми  продавати,
Не  думав,  що  Землю  пора  захищати.

Про  напад  йому  всі  кричали  на  вуха,
Та  він  як  на  зло,    ну  нікого  не  слухав.
Це  нам  не  потрібно,    не  набридайте,
Інвесторів  наших  не  налякайте.

Он  скоро  весна,  то  свій  час  не  марнуйте,
А  краще  шашлик  поспішіть,  маринуйте.
Щоб  було  в  державі  відомо  усім,
Він  менеджмент  має,  число  їхнє  Сім.

От  з  цим  розбудив  вас  уранці  рашист,
Під  гуркіт  снарядів  й  ракет  їхніх  свист.
Хтось  скаже,  то  він  об'єднав  нас  усіх,
Неправда,  брехня,  то  все  курям  на  сміх.

Не  з  ним  й  не  за  нього  пішли  воювати,
Пішли  щоби  Землю  Свою  захищати,
Оту  що  не  встигли  ще  зовсім  продати.

Найбільш  вмотивовані  з  ворогом  б'ються,
А  більшість  сховалась  й  від  страху  трясуться.
Хтось  втік  за  бугор,  хтось  зумів  відкупитись,
А  той  за  колиску  встиг  міцно  вхопитись.

Краще  загинуть  від  бомб,  чи  снаряду,
Ніж  заховатись  та  плентатись  ззаду.
Із  під  спідниці  на  світ  споглядати,
Чи  то  від  страху  смердіти  й  дристати.

Біцепси  товсті,  найкращі  тату,
Герої  на  фронті  а  не  в  тилу.
Стала  пора,  всіх  потрібно  призвати,
Й  тих,  хто  не  хоче  іти  воювати.
Бо  Конституція,  то  не  є  сміх,
Вона  справедливо  працює  для  всіх.

Хтось  каже,    не  втік,  він  тут  з  нами  зостався,
А  там  за  бугром,  він  навіщо  нам  здався.  
Та  й  тут,  замість  того,  набої  робити,
Простіш  за  кордоном  непотріб  купити.

Він  каже,  стратегію  не  розумію,
Я  так,  язиком  теліпати  лиш  вмію.
Пора  схаменутись,  ти  ж  є  Главковерх,
Навіщо  тоді  сам  поліз  ти  наверх.

Навіщо  був  Курськ,  і  навіщо  ті  втрати?
Чи  було  потрібно  нам  фронт  розширяти?
В  окопах  біда,  Їм  немає  заміни,
Нестача  снарядів,  набоїв  та  й  міни…

Роби  щось,  дивись  на  крові  заробітки,
Твої  багатіють,  їх  статки,  то  звідки?
Вже  гроші  й  валюту  у  ваннах  тримають,
Тому  що  безкарність  за  все  відчувають.

Колись  обіцяв,  що  весною  посадиш,
Зроби  це  сьогодні,  біді  тим  зарадиш.
Не  бігати  світом  й  подати  просити,
Пора  вже  навчитись  своє  щось  робити.

Отак  мені  Місяць  довгенько  старався,
Про  все  розповів  і  за  хмару  сховався.
А  я  собі  думаю  правда,  чи  ні?
Чи  справді  так  є,  чи  побачив  у  сні?.

Не  встиг  я  у  Місяця  ще  запитати,
Де  “Братство”  поділось,  й  Дмитро  їх  вусатий.
Щось  не  видно  на  олімпі,  Ярош  кудись  дівся,
Чи  в  провладних  коридорах  у  теплі  зігрівся.
Козацькі  старшини  пихаті  й  пузаті,
Невже  заховались,  й  сидять  десь  у  хаті.
Пропав  Тягнибок    і  “Свободи”  немає,
Їх  може  лякає  війна,  що  триває?  
Амінь.

В.  Небайдужий.  Жовтень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

В чужім селі…

Не  тікайте  добрі  люди  у  чужії  села,
Бо  там  життя  богатеє,  але  невеселе.
Може  біда  прийшла  в  гості,  чи  згоріла  хата,
Бува  втратили  родину,  чи  меч  супостата...

В  чужім  селі    ночі  темні  і  чужії  люди,
Там  багаті  та  і  бідних  своїх  мають  мати.
Будуть  наче  посміхатись  і  приймати  всюди.
А  насправді  дулю  для  вас  в  кишені  тримати.

Те  недобре,  але  лихо  буває  ще  й  більше,
Бо  роздягнуть  ще  й  згвалтують,  та  зроблять  ще  гірше.
В  старця  торбу  відбирають,  та  виколять  очі,
Інших  в  рабство  заганяють,  й  стане  день  як  ночі.


В  чужій  хаті  пятий  куток  буде  вам  за  щастя,
В  чужім  краю  тепле  місце  знайти  не  удасться.
На  чужині  цукор  гіркий  і  сіль  не  солона,
У  кринці  води  нема  й  білий  хліб  як  вовна.

Тож  тримайтесь  свого  села,  й  згорівшої  хати,
Тут  вам  і  сусід  недобрий  прийде  помогати.

А  хто  пішов  в  краї  чужі,  то  пора,  вертатись,
Бо  людині  Богом  дано,  щоб  свого  триматись.
Нехай  бомби  і  снаряди,  все  колись  минеться,
На  убивцю  і  злодія  управа  знайдеться.

В.  Небайдужий.
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Не дихаю, не бачу і не чую

Не  дихаю,  не  бачу  і  не  чую,
І  слів,  щоб  правду  мовить  не  знайду,
Чи  то  живу,  а  вдома  не  ночую,
Біжу,  але  на  місці  наче  йду.

Вже  сил  нема,  а  відчай  серце  крає,
Бо  он  туди  не  встиг,  а  там  не  допоміг,
Бронею,  став  би  сам  над  рідним  краєм,
А  час  важкий  настав,  не  все  зумів  і  зміг  .

Бо  сил  нема,  бо  кров  холоне,
І  серце,  то  стоїть,  а  то  як  звір  біжить,
То  не  моя  вина,  від  втоми  тіло  стогне,
Не  бачить  око,  та  й  рука  тремтить.

А  зло  живе,  не  можна  з  ним  миритись,
Бо  плачуь  матері  і  гинуть  діти,
Здаватись  -  ні,  зі  злом  потрібно  битись,
Та  нищить  ворога,  бо  правди  ніде  діти.
Небайдужий.  
2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Свинарка і пастух.

(За  мотивами  фільму  Свинарка  і  пастух).

Пастух  Свинарку  покохав,
Та  от  біда,  він  мусильманин,  а  вона,
Свиней  облизувати  любить,
Чи  обіймає  їх  вона,  а  то  і  просто  приголубить.

Від  неї  пахне  геть  не  так,
А  там  у  них  за  панацею,
Що  їхні  жіночки  завжди,
Повинні  пахнути  вівцею.

Тонкий  Джигіта,  гострий  нюх,
Сприймає  лиш  овечий  дух,
Буває,  в  гіршому  випадку,
Щоби  не  сталося  припадку,
Чи  іншого  якогось  зла,
Достатньо  запаху  й  козла.

Так  в  фільмі  було,  нам  на  втіху,
А  знаючим,  для  злого  сміху.
Там  Мусаїб  Кузьму  зломав,
Й  свинарку  Дашу  обіймав.

Насправді  Пир'єви  брехали,
В  житті  такого  ще  не  знали.
Щоби  свинарка  у  горах,
Свиней  чи  хряків  випасала,
А  мусульману,  знизу  в  пах,
Навіть  сприймати  запах  сала.

Отож,  історія  оця,  притягнута  була  за  вуха,
Життя  брехливе  те  було,
В  ім'я  отця  й  святого  духа.
Амінь.

Небайдужий.
2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Цвіт Пори.

На  землю  падає  згори,
Цвіт  помаранчу,    цвіт  пори.
А  ген  червоне,  наче  кров,
Здійнялось  вітром  й  впало  знов.

З  дерев  хурделиця  летить,
Неначе  полум‘я  горить.
Спадає  листячко  униз,
Останній  осені  каприз.

В.  Небайдужий.
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024

Час краю.

Земля,  вона  жива  істота,
І  терпить  нас,  й  плекає  доти,
Поки  слухняні  ми  ягнята,
Тож  любить  нас  як  рідна  мати.

Набриднем,  може  розізлитись,
Й  соплями  людство  може  вмитись.
Збере    до  купи,  як  сміття,
Тай  викине  у  небуття.

Чи  може  Бог,    він  зверху  бачить,
І  гріх  нікому  не  пробачить.
Уже  так  було,  люд  провчив,
І  всіх  до  біса  замочив.

Лиш  на  розплід,  він  двоє  -  троє,
Синів  залишив  й  діда  Ноя.
Ще  “шмоток”,  деяких,  товарів,
Скотин  зібрав  усіх  по  парі.

Отож,  два  маєм  варіанти,
Нам  не  дано  щось  вибирати.
Є  третій,  той  що  є  сьогодні,
Не  всі    на  теє  будуть  згодні.

Тут  хоч  молись,  чи  крий  всіх  матом,
Самі  придумали  той  атом.
Один  щоб  одного  лякати,
Чи  то  до  стінки  щоб  прижати.

Махає  путін,  як  горила,
Всім  бомбою  грозить  без  діла.
Кричить,  що  сам  піде  до  раю,
Для  нас  він  пекло  вибирає.

Тож  схоже  все,  дійшли  до  краю,
Нема  ні  пекла,  а  ні  раю...
Всі  згоримо  і  путін  згине,
Й  земля  у  небуття  полине.


Отож,  як  чорт  не  схаменеться
То  знов  з  печери  все    почнеться,
Хто  бомбу  кинуть  ту  посміє,
Почнуть  робить  знов  лук  і  стріли.

В.  Небайдужий.  
Вересень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024

Не буди лиха

Колись  давно,  казав  мій  тато,
Не  підіймай  над  -  забагато.
Та  не  роби  щось  через  силу,
А  краще  бережись,  мій  сину.

Не  загрібай  до  рук  занадто,
Про  інших  думати  теж  варто.
У  рот  клади,  щоб  зміг  ковтнути,
Біди  інакше  не  минути.

Як  щось  знайдеш,  то  стільки  й  втратиш,
Чужим  -  себе  ти  не  збагатиш.
Робить  ніколи  не  лінись,
І  старшим  місцем  поступись.

Не  бігай  світом  з  краю  в  край,
Пригод  веселих  не  шукай.
Живи  спокійно,  мирно,  тихо
Старайсь  не  розбудити  лихо.

Виходиш  з  хати  на  хвилину,
То  обійми  усю  родину.
Бо  може  день  пройти,  чи  вік,
І  Бог  не  знає  й  чоловік.
Коли  повернешся  ти  знову,
В  той  затишок,  й  родине  коло.

При  спілкуванні,  краще  слухай,
Бо  маєш  рот  і  аж  два  вуха.
Честь  і  здоров‘я  бережи,
І  без  потреби,  не  бреши.

Не  буду  правди  я  ховати,
Запам’ятав  ті  постулати.
Отож,  якось  пішов  із    хати,
Десь  на  годину  погуляти.
Не  встиг  пройти,  а  оглянувся.
Мій    вік  пройшов,    уже  дивлюся.

В  Небайдужий.  
Вересень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

На продовження “Втрата Штандарту” від 27. 07. 2021 року.

На  продовження  “Втрата  Штандарту”  від  27.07.2021  року.

Коли  фіаско  стало  з  Стягом,
То  Мойша  в  світ  пішов  –  “дав  тягу”.
Точніш,  в  Ташкенті  опинився,
Та  й  там  до  складу  притулився.

На  складі  тому,  всім  нам  звісно
Натурі  творчій  було  тісно.
Діла  там  швидко  закрутились,
Але  і  швидко  провалились.

Вагони  йшли  наліво  й  право,
Та  враз  прийшли  й  завели  справу.
А  далі  -  слідчий,  суд  і  “зона”,
Та  Мойша  викрутився  знову.

То  була  не  зовсім  тюряга,
В  народі  звалась  то  "шарага".
Сиділи  вчені  й  кандидати,
Та  й  інженерів  теж  багато.

Війна  була,  отож  для  бою,
Творить  потрібно  було  зброю.
І  не  простий  снаряд,  рушницю,
А  те  що  ворогу  й  не  сниться.

У  світі  назрівали  зміни,
Хтось  мав  створить  радіоміни.
Щоб  міну  й  радіо  з'єднати,
Потрібно  вміть  й  багато  знати.

Отож  зібрав  всіх  “кум”  чи  “сват”,
Нещасних  тих  построїв  в  ряд.
Та  так  сказав,  хто  це  зуміє,
Звільнить  на  “волю”  він  посміє.

Всі  хочуть  “волі”,  довгі  строки,
Попереду  сидіть  ще  роки.
Ніхто  не  зна  за  що  схопиться,
З  якого  боку  підступиться.




Микола,  радіо  те  знає,
Михайло  проводи  з'єднає,
Іван,  той  міну,  закрий  очі,
Вдень  розбере  й  глухої  ночі.

Але  така  біда,  нещастя,
Усі  чомусь  чогось  бояться.
А  Мойша    каже  “куму”  сміло,
Мені  таке  знайоме  діло.

Тож  дай  Михайла  і  Микола,
Й  Івана,  створимо  ми  коло,
Чи  то  КБ,  чи  цех,  бригаду,
Дай  час,  все  зробимо  до  ладу.

Від  страху  хлопці  затрусились,
На  пропозицію  згодились.
А  Мойша  каже,  так  братва,
Ми  зробимо,  бо  чортва  з  два,
Й  якраз  нечистому  в  угоду,
Ми  не  побачимо  “свободу”.

А  може  будь,  “честной  народ”,
Нас  пустять  за  таке  “в  расход”.
На  лобі  намалюють  хрест,
Такий  короткий  буде  квест.

За  це  бажання,  всім  нівроку,
Скосили  хлопцям  по  пів  строку.
А  Мойша,  то  не  казка  й  меми,
Спочатку  став  він  старшим  теми,
А  потім  керував  КБ  -е
В  самій  Столиці,  не  інде.

Мораль  така,  нам  зась  боятись,
За  все  самим  потрібно  братись.
Бо  ті  що  хочуть  керувати,
Примушують  нас  жар  згрібати.

Небайдужий.
Вересень  2024  рік.

Примітка:  1.“Кум”  –  посадова  особа  в  пенітенціа́рній  систе́мі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

Горобці.

Веселі  пташки  були  ці,
Маленькі  сірі  горобці.
Цвірінькали,  бо  не  співали,
Та  й  колір  не  строкатий  мали.

Біля  людей  гніздечка  вили,
Та  завжди  у  оселі  жили.
А  шкідники,  для  них  не  сміх,
Горобчик  нищив  їх  усіх.

Ото  такий    був  їхній  світ.
Корисний  був  пташиний  рід.
Тепер  дивлюсь,  прийшов  кінець,
Немає,  зник  десь  горобець.

Кудись  подівся  сірий  птах,
Й  осиротів  селянський  дах.
Шануймо  Люди  Горобця,
Корисна  пташечка  оця.

Небайдужий.  
Вересень  2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

Рибалка.

Уранці  Юра  дзвоне,  друже,
Там  рибка  ловиться  десь  дуже.
Піймать  карасика  чи  сома,
Все  ж  краще,  ніж  сидіти  вдома.

Отож  до  плеса,  там  де  кладки,
Найкраще  місце  для  рибалки.
Там  річка  наче  змійка  в‘ється,
А  рибка  плещеться  і  б‘ється.
Лататтям  заросла  водиця,  
І  очеретом,  як  годиться.

Є  кольоровий  хробачок,
Враз  поплавок  ліг  на  бочок,
Клює,  мабуть,    я  щастя  маю,
Швиденько  рибку  підсікаю.

Маленька,  та  й  така  згодиться,
Не  всім  бо  коропом  вродиться.
Тут  рибаків  таких  багато,
Але  Нептун  не  їхній  тато.
Та  і  русалки  їм  не  мати,
Тому  багато  не  впіймати.

Але  є  Сонце,  є  водиця,
Тож  відпочили,  й  так  годиться.

Небайдужий.
Вересень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

Роздуми біля ковбасного прилавку.

Конячка  бігала  по  полю,
Й  тим  славила  конячу  долю,
Чи  десь  возила  там  вантаж,
Бува  потіла,  ще  й  не  раз,
І  було  зовсім  їй  не  мило,
Коли  з  боків  злітало  "мило".
Можливо,  була  навіть  горда,
Що  ставила  нові  рекорди.
Катала  діточок  по  парку,
Чи  була  впрягнута  в  безтарку.
То  ми  не  знаєм,  що  там  було,
Як  кажуть,  все  пройшло  й  загуло.

Аж  ось,  дійшло  до  того  дня,
Й  на  бійню  привели  коня.
І  в  магазині  на  прилавку,
Повісили  таку  об'явку:
Купуйте  ковбасу  махан,
Продукт  цей  класний,  не  обман.

Спитає  хтось,  то  в  чому  суть,
Ту  ковбасу  усі  жують.
І  той  хто  коника  десь  пас,
Жокей,  що  поганяв  не  раз.
І  конюх,  що  ласкав  конячку,
І  той,  впрягав  її  хто  в  тачку.
І  дітки,  верхи  що  катались,
При  цьому  радісно  сміялись…

Небайдужий.  Вересень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Онуку про Час.

Не  цінуємо  час,  ні  хвилину,  ні  рік,
Хто  повільно,  хто  швидко  листає  свій  вік,
Час  не  простір,  не  ігрек  (Y),  не  зет  (Z)  і  не  ікс  (X),
Крок  ступив,  чи  то  два,  втратив,  в  вічність  заніс.

Не  повернеться  Час,  він  минає,
Він  як  хвиля  у  море  спливає.
Кожен  мислить:  Вперед  іще  довго  іти,
Все  там  є,  тільки  пройдений  Час  не  знайти.

Можна  скарби,  придбать  діаманти,
Гроші  в  скрині,  а  часу  не  мати...
Час  не  купиш,  його  не  знайдеш,
Кожен  день  по  життю  ти    ідеш.

А  тому,  мій  Юначе,  Онуку,
Із  прожитих  років  свою  руку,
Протягаю,  бо  є  я  ще  поки,
Ти  ж  зробив  лише  першії  кроки.

Можеш  музику  слухать,
М‘яч  ногами  побить.
Просто  Час  змарнувать,  
Пам‘ятай  -  Час  летить.

А  якщо  не  лінився,
І  чомусь  та  навчився,
Час  не  втратив,
 Бо  ти  збагатився.

Тож  прошу  в  котрий  раз,
Ти  цінуй  хлопче      Час.
Бо  оце  найдорожче  для  нас.

Дід  Валерій.
Серпень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Ми наче з іншої планети

Ми  наче  з  космосу  упали,
Що  сталось?  Іншими  ми  стали.
Спитай  у  кожного,  то  де  ти?
Ми  наче  з  іншої  планети.

Нас  не  лякає  грім  гармат,
І  гуркіт  бобм,  чим  сипить  кат.
Ми  звикли  до  смертей,  усюди,
Ні,  не  тварини  -  гинуть  Люди.

Отам  будинок  десь  горить,
А  он  туди  ще  прилетить.
Хтось  поспішає  в  укриття,
Для  іншого  життя  -  сміття.

Від  розпачу  ніхто  не  плаче,
Бо  завтра  ще  страніш  побаче.
Ото  таке  тепер  життя,
Чи  виживання  та  буття.

З  боліт  кликуша  верещить,
Що  хоче  нас  усіх  убить.
Питання  лиш  стоїть  утім,
Частинами  вбивить,  чи  всім,
Підкинуть  атому  чи  газу,
Від  злісті,  а  скоріше  від  сказу,
Москаль  нас  хоче  знищить  зразу.

Кричить  про  те,  що  прийде  мить,
Він  знище  Світ  і  сам  згорить.
Своїм,  від  заходу  й  до  краю,
Він  обіцяє  вхід  до  раю.

Однак,  нікчема  хоче  жить,
І  сам  до  раю  не  спішить.
Давайте  разом  побажаєм,
Щоб  пекло  стало  йому  раєм.

В.  Небайдужий.  
Серпень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024

Ти серед тисячі облич

Ти  серед  тисячі  облич,
Мене  лиш  вибери,  й  поклич.
Я  не  злякаюсь  злої  ночі,
Тобі  лиш  заглянути  в  очі.

Щоб  там  побачить  дивний  світ,
Немов  весняний  первоцвіт.
Відчути  вранішнії  роси,
Та  розпустити    твої  коси.

Ковтнуть  солодкі  поцілунки,
Як  найдорожчі  подарунки.
І  превелике  щастя  мати,
Тебе,  кохана  обіймати.

В.  Небайдужий.
Із  старого  записника.  1991  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

Я в степу опинився…

За  місто  я  втік,  і  в  степу  зупинився,
Радів  і  сміявся,  що  тут  опинився.
Тут  щедро  сонечко  пече,
Повітря  плавиться  й  тече.

Тут  коники  щастя  кують  на  просторі,
Зозулі  співають  чиїсь  довгі  долі.
Пташина,  он  ген  в  височінь  залетіла,
Комахи  тут  роблять  своє  добре  діло.

Тут  вітер  гуляє,  танцює  по  полю,
Радіє  та  хвалить    свою  вільну  долю.
Колишуться  трави  і  хліб  золотиться,
І  хочеться  сонцем  солодким  умиться  .

Та  Землю  свою  від  душі  обійняти,
Як  рідну  і  лагідну,  добрую  Мати.  
В.  Небайдужий.
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

То хто вони?

Я  знаю  ворогів,  тож  з  ними  треба  битись.
Ще  є  "ждуни",  з  такими  теж  не  прийнято  миритись.
Є  ті,  в  кишені  хто  тримає  дулю,
Спиною  повернись  до  них,  то  схопиш  кулю.

А  є  четверта  стать,  ото  ще  ті  потвори,
Ті  язиком  звертають  гори.
Вони  все  знають,  все  уміють,
Коли  до  справи,    то  і  пальцем  шевелить  не  сміють.

І  то  не  так,  і  то  не  там,  лиш  майстера  кричати,
А  запитав,  сам  щось  зробив?  Якісь  віддав  донати?
То  він  таке  почувши,    об  слово  враз  спіткнувся,
Язик  свій  проковтнув...  Я  думав  схаменувся.

Насправді  іншого  побіг  наздоганяти,
Бо  бач,  тут  зась  йому  брехати.
Тож,  краплею  допоможіть,
Та  й  тим  велику  справу  всім  зробіть.

Небайдужий.  
Серпень  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

Не моя міна

Ті  дрони  десь  на  сході  ждуть,
Тож  ніч  настане,  й  можна  в  путь.
Вночі  дорога  в  світлі  фар,
Та  й  ти  один  їй  господар.
І  дрони  "підарські"  заснуть,
Над  головою  не  снують.
Он  "дальнобій"  спить  на  узбіччі,
Я  й  сам  заснув,  чи  раз,  чи  двічі.
А  щоб  заснувши  не  "влетіти",
Став  сон  прогнати,  й  походити.
Трава,  тут  пахне,  наче  сниться,
З  під  ніг  зірвалась  сонна  птиця...

Початок  є  і  є  кінець,
Довіз,  доставив,  молодець.

А  вранці,  вже  в  зворотній  путь.
Тут  я  не  сам,  мене  везуть.

Отут  ось  стовбики  оці,
На  них  червоні  прапорці.
За  них  не  йди,  тобі  небоже,
От  там  ніхто  не  допоможе.
Там  мінне  поле,  чи  снаряди,
Втікаючи  лишили  гади...

А  я  вночі  там  "сон  ганяв",
І  міг  би  "наловити  гав".
Тож  відповів,  та  так  ,  без  гніву,
Мою  ще  не  зробили  міну.
А  будете  розмінувати,
Це  місце  можна  обминати.
В.  Небайдужий.
Із  пережитого.
Харківська  область.
Червень,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Доброволець.

Куди  ти  йдеш?    Ти  вже  старий,
Все  робиш  через  силу.
На  себе  з  боку  подивись,
Он  як  перекосило.
На  шию  давить  автомат,
Та  й  твій  рюкзак  тобі  не  брат.
Бронежилет  спиняє  дих,
Від  налаштунків  всіх  оцих,
Болить  спина  й  тремтить  рука,
Навіщо  мука  от  така.
Навпомацки  влучаєш  в  ціль,
Життя  вже  не  солодке  -  сіль.

То  може  сядь  собі  й  сиди,  
Чи  то  гулять  вряди  -  годи,
По  вулиці  собі  ходи...

Хай  внесок  мій  одна    краплина,  
Я  ще  живий,  а  не  рослина.
В  пісок  та  крапля  не  впаде,
Та  й  допоможе  де  -  інде,
Й  до  перемоги  
приведе.
В.  Небайдужий.  
 (Автобіографічне).  
Серпень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Здоров'я

Здоров'ям  -  так  годиться,
Не  прийнято  хвалиться.
То  в  молодості  з  ним  на  ти,
А  в  старість,  треба  берегти.
Хоча,  така  біда,  повір,
Як  не  крути  ,  згасає  зір.
Рука  чомусь  як  лист  тремтить,
А  в  вусі  гул  якийсь  гудить.
Суглоби  крутить  на  біду,
Але  до  лікаря  не  йду....
Звичайно,  цим  я  не  хвалюсь,
А  поки,  можу,  обійдусь.
Пігулки  з'їм,  чи  краплі  в  вуха,
Чи  в  очі,  от  така  житуха.
Та  все  ж  буває,  враз  -    біда,
То  тут  до  лікаря,  тут  да.
Отож  в  лікарню  я    піду,
І  враз  нещастя  відведу.
Мене  там  радісно  зустріли,
Тай  на  прохання  відповіли.
Діду,  ти  прийшов  із  дуру,
Й  цим  порушив  процедуру.
Швидко  все  не  може  статись,
Треба  в  "хелсі"  записатись.
Жаль,  я  з  "хелсі"    не    на  ти,
Та  треба  ж  нам  вперед  іти,
Старі  порядки  поміняти,
Щоби  Європу  наздогнати.
У  "хелсі"  черга  довга  в'ється,
Коли  до  мене  добереться,
Мені  не  лікар,  й  Бог  не  зможе,
Ніхто  тоді  не  допоможе...
В.  Небайдужий.
Серпень,  2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

Колись…

Колись  закінчиться  війна,
 І  гіркоту  всі  сп'ють  до  дна.
Хтось  виплакає  очі,
за  всі  безсонні  ночі.
когось  надія  може,
серденько  тим  стривоже,
Що  рідний  не  в  землі  лежить,
Й  Душа  його  сюди  летить,
До  дому  щоб  з'явитись,
Та  й  рідним  поклонитись.  
Діток  обняти  ,  що  зросли,
Смак  рідної  відчуть  роси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024

Плаче Поле.

Ви  бачили  як  плаче  поле,
Колись  воно  було  квітуче,  волошкове.
Колись  цю  землю  пестили  руками,
Та  берегли  десятиліттями,  роками.
Від  бурь,  вітрів,  ерозій  земляних,
Щоб  були  сівозміни  й  інших  лих.
Тут  жайворонок  славив  свою  долю,
Куріпка  з  дітками  десь  бігала  по  полю,
Зайці  паслися,  а  в  норі  жила  лисиця,
На  полі  колосилася  пшениця.
Чи  дозрівав  овес,
Отут  на  полі,  а  не  десь.
Був  мир,  все  було  як  годиться.
Тепер  всього  цього  немає...
Поранена  земля  від  розпачі  волає.
Шуліки  злі  над  полем  лиш  снують,
А  на  землі  побитій  будяки  ростуть.
Земля  убита  злим  рашистським  градом,
Чи  бомбою,  чи  покалічена  снарядом.
Стирчать  таблички:  "Обережно!  Міни",
Ото  такі  зробив    нам  путін  сівозміни.
І  навіть  поле  всім  єством  кричить,
Беріть  у  руки  зброю,  йдіть  рашистів  бить.

В.  Небайдужий.
Червень  2024.
В  степу  Донбасу.  Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Жахи війни.

На  кинутих  полях  розбиті  танки  і  автівки,
А  вздовж  дороги  надписи,  про  міни  і  не  тільки.
Ліси  обгризені,  обломки  чи  скелети,
Тут  проза,  жах  війни,  сюди  не  йдуть  поети.

Порушені  церкви,  хати  і  села,
Картина  ця  страшна  і  зовсім  невесела.
Отам  окоп,  бліндаж  а  далі  дот,
Тримав  тут  оборону  героїчний  взвод.
Отут  вони  вмивались  потом    й  кров  губили,
Рашистів  нищили  і  далі  не  пустили.
Ось  далі  їхні  поховання,
Ім'я  і  прізвище,  немає  навіть  звання.
Звання  найвище,  всім  потрібно  знати,
У  тих,  хто  встав  Країну  захищати.
Що  ворога  здолати  зміг,
Життя  за  нас  віддав  і  в  землю  зліг.
До  поховань  я  підійшов  щоб  Вашій  пам'яті  вклонитись,
Проклясти  Путіна  й  за  Душі  цих  Героїв  помолитись.

В.  Небайдужий.
Із  пережитого.
Місто  Ізюм.  
10.06.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Щоб Світло було, а не чорная мить

Завило,  заплакало  в  чорную  мить,
Строкатими  чергами  нічка  горить,
Біда  України.

Якщо  не  по  мені,  то  іншому  в  дах,
Криваве  залізо  шукає  невдах,
По  всій  Україні  .

Гуркоче  повітря  і  небо  горить,
Земля  стогне  болем  й  від  страху  тремтить,
Земля  України.

Не  вранішній  сонячний  промінь  заграв,
А  вибухів  гуркіт  й  пожежі  заграв,
Горить  Україна.

Господь!  Де  ти  там?  Ти  убивць  покарай,
Пора  рашорилим  покласти  вже  край,
Врятуй  Україну.

Спаси  наших  воїнів  й  сили  їм  дай,
Отих  хто  грудьми  захищає  свій  Край.
Стоїть  за  Вкраїну.

Малесеньких  діток,  старих,  немовлят,
Та  й  тих  що  злягли  і  в  землі  вже  лежать,
Заради  Країни.

Надія  на  Господа  –  гарна  потреба,
Водночас,  усім  не  боятися  треба.
Рашиста  спалить,  полонити  чи  вбить,
Щоб  Світло  було,  а  не  чорная  мить.

В.  Небайдужий.
Червень  2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024

Тваринка.

Самотньо  одному  буває,
Та  й  час  не  радісно  минає.
В  квартирі  тихо,  день  як  мить,
А  щось  там"зверху"  шепотить:
Сходи  до  зооринку,
Й  придбай  собі  тваринку.

Прийшов,  гармидер  там  і  рик,
Можливо  хтось  до  цього  й  звик...

Хом'як  біжить  по  коліщатку,
Пригризлись  миші  до  початку,
 Ось  канарайка  щось  тріщить,
Папуга  в  клітці  верещить,
Якісь  ліниві  пацючата,
Кричать  в'єтнамські  поросята.
Там  далі,  сірі  кошенята,
І  дуже  гарні  цуценята...

Не  хочу    -  хом'яка  й  мишат,
А  з  ними  й  круглих  коліщат.
Від  тих  пташок  і  пух  щей  пір'я,
Свині  потрібен  двір,  подвір'я.
А  пацюків  не  всі  шанують,
Бува  тримають  щей  годують.
Із  кошеняти  стане  кіт,
Й  втіче  на  вулицю,  у  брід.

Отож,  візьму  грошей  "заначку",
Та  і  куплю  собі  собачку.
Не  "хлопчика",  щоб  була  сучка,
Ще  й  кличку  дам  не  Пальма,  Жучка,
А  Путіним,    щоб  возвеличить,
Бо  ім'я  це  сучарі  личить.

Небайдужий.
Червень,  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024

Громовиця

Буває  в  літню  ніч  не  спиться,
Коли  палає  громовиця....
Земля  від  гуркоту  трясецься,
Коли  вогонь  з  небес  несецься.

То  вибухне,  а  то  стрілою,
Летить  страхіття  на  імлою..
Померкли  зорі,  місяць  десь,
За  хмару  закотився  весь.
Та  й  там,  до  часу  затаївся,
Чи  то  вогнем  отим  пригрівся.

А  хмари  між  собою  б'ються,
Як  коршуни  на  небі  в'ються,
Краплинами  дощу  стікають,
Від  бруду  землю  умивають.

Враз,  вранці  сонечко  проснеться,
Й  гроза  десь  дінеться,  минеться.
І  Світ,  Земля,  усе  зрадіє,
Природа  втішити  уміє.

Небайдужий.  
Травень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

П'ємо…

Мы  пьём  не  потому,  что  тянемся  к  веселью,
И  не  забывчивость  себе  мы  ставим  целью,
Мы  сами  от  себя  хотим  уйти.
Поэтому  к  хмельному  склонны  зелью.
Омар  Хайяма.

Ми  п'ємо  не  тому,  що  хочем  порадіти,
Чи  все  забути  й  память  десь  подіти.
Самі  від  себе  хочемо  сховатись,
Тому  горілкою  стараємось  "набратись".
Омар  Хайяма.  (Переклад.  В.  Небайдужий).

П'ємо

П'ємо,  коньяк,  вино,  чи  то  горілка,
Для    нас  то  солодко,  хоча  буває  йгірко
Спочатку  п'єм,  аби  напитись,
П'єм  вранці,  щоби  похмелитись.

П'ємо  ми  не  тому,  що  до  вподоби  веселитись,
Ми  Від  усіх  й  від  себе  хочемо  десь  дітись.
Тому  й  п'ємо  оцю  гидку  бридоту,
Та  й  перетворюємось    в  бидлоту.

Біда  навіть  не  в  тім,  що  випиває,
А  в  тім  що  п'яниця  межі  немає.
Ніхто  його  не  може  зупинити,
Горілку  кляту  пити  припинити.

Він  сам  уже  від  того  не  радіє,
Та  проти  оковитої,  нічого  вже  не  вдіє.
Коли  хтось  каже,  що  ти  раб  своєї  долі,
Той  відповість,  що  може  зупинитись,  й  має  силу  волі.

Насправді  він  шукає  виправдання:
“Життя  коротке,  то  навіщо  ці  страждання.
Я  не  сьогодні,  завтра  пити  перестану,
Але  тоді  коли  на  випивку  грошей  вже  не  дістану”.
Отож,  п'яницям    хочеться  упасти  в  п'яне  забуття,
Та  відійти  на  час  у  небуття  .

Небайдужий.  
2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Єдине цінувати що годиться – Земля.

Єдине  цінувати  що  годиться,  то  є  Земля...
Мій  Батько  Землю  своїм  потом  поливав,
А  мати  -  сапку  цілий  день  тримала,
І  кожну,  тою  сапкою,    рослину  обіймала.

І  я,    ще  геть  малим    -  Батькам  допомогав,
Хоча  від  серця  признаюсь,  у  тому  задоволення    не  взнав.
Від  тих  робіт,  я  мав  лиш  муки,
Бо  дуже  вже  боліли  коліна,  ноги  й  руки.

Дід  також  Землю  цінував,  бо  при  царю,  приватну  -  мав.
Але  терпіли  ,  бо  немає  іншого  буття,
Земля  то  все,  таке  було  життя.
Часи  прийшли  -  забули  всі  про  Бога,
А  тим,  що  віру  зберегли  -  в  Сибір  кістьми  промощена  дорога.

От  там  ці    Люди  згинули,  пропали,
Тай    зникли  геть  з    Землі  -  порядки  інші  стали  .
Спочатку  -  радісні  пісні  співали  у  колгоспах,
Та  й  грішми  тішили  трудадарів  в  радгоспах  .

А  потім  -  все  оте  кудись  раптово  ділось,
Як  сон  страшний,  як  бульбашка  в  повітрі  розлетілось.
А      Землю  ту  латофундистам  віддали,
То  ті  взяли,  та  й  враз  її  і  продали.

Отож,  тепер  я  узнаю,
Що  ми  живемо  як  в  раю.
Лиш  краплю  маємо  води,  щоби  напиться,
Та  фіговий  листок,  щоби  від  сорому  прикриться.
В.  Небайдужий.  
Квітень  2024  .
Село  Зелені  Кошари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011364
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2024

Ми ринок створимо Землі, та й Землю продамо.

Сказав  колись  наш  Президент,  можливо    в  Турціїї,    чи  в  Еміратах,
Ми  ринок  створимо  Землі,  та  й  Землю  продамо,
І  будем  холдинги,  а  ще  і  гроші  мати.
Звичайно,  гроші  ті  в  офшорах  розумно  лиш  тримати.

Хтось  скаже  –  брешиш,  відповідаю,  ні  -  Я  не  брешу,
Не  перед  совістю,  ні  перед  Богом  не  грішу.
Вернись    в  той  час,  та  оглянись,    назад  дивись,
Ми  іноземцям  просто    продались...

Бо  саме  цінне,  що  в  своїх  руках  тримали,
Наліво  та  й  направо,  нашу  Землю  продавали.
Компанії  індустріальні,  з  Європи,  раши  та  і  Штати,
Зуміли  нашу  Землю  під  себе  підібрати.

Тепер  гвалтують  і  розорюють  Землицю,
Для  них  вона  чужа,  для  них  прибуток  тільки  сниться.
Тому  й  поляки  змушені  біситься,
Кордони  закривають,  бо  куди  їм  діться.

Вони  свою  Земельку  бережуть,
Сівообмін  виконують,  Закони  знають,
Тому  й  прибутки  -  наших,  іноземці  менші  мають.

А  України  Землю    іноземці  знищують  й  жують.
Що  тільки  зможуть  -  забирають,
Бо  в  сьогоденні  гроші  мають  .
Та  і  на  нас,  людей,    що  все  продали,
Ще  й  зверхньо  дивляться  й  плюють.
Та  ще  й  поваги  вимагають.

Небайдужий  .
Квітень  2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024

Я прочитав ту розповідь бійця,

Я  прочитав  ту  розповідь  бійця,
То  стлів  душою,  щей  зійшов  з  лиця.
Розповідав  не  зовсім  рядовий,  скоріще  -  командир,
Бо  те,  про  що  почув  було  суттєвим,  без  прогалин  й  дир.
Про  те  він  розповів,  що  підари  заходять  з  флангів  з  тилу  й  фронту,
І  тут  ти  згадуєш  усе  життя  без  пафосу  і  понту.
У  цей  же  час  надутий  генерал,
Який  солдат  в  Статуті  по  малюнку  десь  пізнав,
В  штабах  отих,  що  всі  від  фронту  геть  далеко,
Він  наказав  тримати  оборону,  бо  це  важливо  й  легко  .
А  ми  вже  місяців  зо  три,
Тут  захищаєм  ці  рови.
Ви  ж  тільки  кількість  показали,
Бійців  живих  там  геть  не  мали.
Позначили  що  є  присутні,
Та  їх  нема,  вони  вже  вбиті,  полонені  чи  то  відсутні  ..
До  нас  доріг,  залишилась  рокада,
І  та  під  обстрілом  тремтить  .
Нас  оточили,  то  блокада.
А  зміни  геть  немає,  не  спішить,
Тим  більш  в  окопи  зовсім  не  біжить.
В  ефірі  хтось  кричить,  я  тут,
Безпечний  ніби  то  маршрут.
Там  хлопець  з  кісткою  розбитою  гомілки,
Від  болю  плаче,  знімає  турнікет,.
Бо  біль  від  турнікету  -  страшніше  рани  наче.
А  в  нас  немає  обезбола…
Тож  хлопець  ворот  відкрутив,
Тай  кров  на  землю  відпустив  .
З  окопу  "Дід"  кричить,  я  помираю,
Ключі  із  сумки  заберіть,
То  хоч  автівку  збережіть  .
Десь  за  спиною  рузькі  бродять,
Але  від  арти  смерть  таки  знаходять  .
А  підари  ще  газ  жбурляють.
Хто  з  наших  вийде,  дрони  їх  чекають.
Хтось  в  бліндажі  реве  від  болю  й  наче,
Чи  кашляє,  а  може  й  гірко  плаче.
Від  газу  в  нас  болять  легені  і  палають  груди,
Ще  й  степ  горить,  палає  всюди.
Ми  вийшли.  Міни  так  летять  собі  ліниво,
Що  пролетіли  зовсім  поруч,  але  мимо.
А  ви,  пишіть  про  сонце,  про  весну  і  квіти,
Ви  про  біду  таку  не  знаєте,  та  і  не  чули,  звідки?
Злий  Дід  Валєра.
Квітень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024

Колись давно, про те розмова йдеться (із Пережитого)

Колись  давно,  про  те  розмова  йдеться,
Я  із    стареньким  батьком  спілкувався…
Ну  так  воно  в  синів  ведеться.
То  він  мені  казав  про  те,  що  скоро  я  піду…
Що  в    землю  ляжу  й  спокій  там  знайду.

Він  в  Бога  так  собі,  скоріш  за  все  не  вірив,
За  довгий  вік  попів  багато  бачив,
Але  не  одному  із  них  і  не  повірив.
Отож  якось,  коли  йому  смерть  заглядала  в  очі,
І  ми  з  ним  вдвох  переживали  довгі  ночі...

То  я  йому  й  кажу,  коли  ти  відійдеш,
Якщо  там  щось  і  є,  то  ти  сюди  прийдеш.
Повернешся,  щоб  сина  обійняти,
Та  і  подивишся,  що  в  хаті  робиться,  та  й  біля  хати.

А  він  подумавши,  тай  словом    обізвався,
Що  там  порядки  інші,
Примусять  взять  з  собою,  з  ким    сьогодні  знався.
А  я  йому  -    такого  не  боюсь,
Вже  50  т  прожив  і  цим  горджусь.

Отож,  той  час  таки  настав,
І  майже  ніч  пройшла  і  новий  день  настав...
А  ж  раптом  скрипнули  вхіднії  двері,
В  кімнату  тихо  кіт  зайшов,
А  я  вже  думав,  що  до  мене  Дід  Семен  прийшов.

Я  впенений,  все  тут  і  дні  і  довгі  ночі,
Тому  й  радію,  поки  не  закрились  мої    очі.
Все  сьогодення  з  радістю  приймаю,
І  тішусь  тим,  що  зараз  маю.  
Дід  Валєра.
Квітень  2024.
Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024

Важкі мої думки, як сьогодення. .

Важкі  мої  думки,  як  сьогодення,  дні  і  ночі,
Коли  від  тих  сирен,  рашистських  пухнуть  вуха  й  плачуть  очі.
І  страх-  душа  болить  за  тих,  хто  народився,
Та  і  за  тих,  хто  ще  на  світ  оцей  не  встиг  з'явиться.
За  тих  молюсь,  Героїв  що  в  окопах  й  дотах,
Хто  нищить  рашиків  а  не  баварське  пиво  п'є  в  Европах.
Ненавиджу  тих,  що  знайшли  підстави,
Хвоста  хто  підібравши  втік,
Щоби  не  захищать  Держави.
Тай  вас  кляну,  законодавці,
Ви  не  працюєте,  а  тряситесь  як  зайці.
А  може  просто  робите  гешефт,
Для  вас  таке  однакове,  чи  в  Україні,  може  й  десь?
Та  час  прийде,  тож  треба  схаменутись,
Та  трішечки  навколо  оглянутись.
Клубочок  може  довго  витись,
А  от  кінець,  раптово  може,  в  раз  з‘явитись.  
Злий  Дід  Валєра.
Квітень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024

Із краплі , з одного зернятка.

Із  краплі,  з  одного  зернятка,
На  підвіконні  виросло  малятко.
Чи  дерево,  чи  то  прутина,
Та  ще  й  тонке  як  павутина.

Потягнулось  до  віконця,
Щоб  наблизитись  до  сонця.
Промені  тепла  спіймати,
Та  корінням  обіймати  -  Землю,  
Наче  рідну  Мати.

Потім  підросло,  й  нівроку,
Може  рік,  чи  більше  року.
Десь  в  дворі,  Господь  лиш  бачить,
Місце  те  -  важливе  значить.

Посадив  Дід    ту  рослину,
Ще  й  обходив,  як  дитину.
Десь  пригрів,    дивись  -  полляв,
Одним  словом  -  доглядав.

З  того  паростка  зростало,
З  часом  сили  набирало  -  Дерево,
 Зросло  високе.
Дивлячись,  раділо  око.

Дід    той  з  часом,  світ  покинув,
Вік  пройшов,  та  він  не  згинув.
Світ  погас  ,  закрились  очі,
Все  -    попереду  лиш  ночі.

Залишив  старезний  Дід,
Після  себе  дивний  слід.
Яблук,  абрикос  чи  вишні,
А  можливо  і  горіх,
Щоби  втішити  Усіх.

В.  Небайдужий.  2024  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024

Своїми руцями збудуєте, ото тоді перейменуєте…

Є  атрибут,  що  кожна  там  цивілізація,
Запам'ятовує,  так  відбувається    фіксація.
В  статуях,  бюстах,  колонадах,
Чи  в  арках  тріумфу,  чи  в  інших  там  принадах.

В  Єгипті,  Персії,  Месопотами,
Та  й  греки  з  римлянами,  солідарні  з  нами  .
Що  в  пам'ятнику,  бо  у    ньому  суть,
І  з  часом  отаке  не  приберуть,  а  збережуть.

З  граніту,  вапняку,  базальту,  чи  пісковику,
Історію  залишать  от  таку.
Нехай  хтось  прийде  поклониться,
А  інший  плюне,  то  й  таке  годиться  .

Вам  ту  історію  не  можна  оцінити,
Бо  в  ті  часи  вам  не  припало  жити.
А  пам'ятники  кров  і  сльози  й  плач,
Якась  там  радість,  розпач,  біль  невдач...

А  ви  ,  неблагодарнії  нащадки,
Ви,  нищите  ці  пам'ятки  без  жалю  і  оглядки.

А  чим  ви  краще  тих  ,  хто  Сталіна  знімав.
І  хто  Хрущова  назви  підтирав?

Да  Ленін  кат,  хай  пам'ятник  стоїть,
Ви  не  знімайте,  щось  своє  створіть  .
Зніміть  ще  рішельє  в  Одесі,
Чи  Володимира  на  київському  плесі.

Хмельницького  з  коня,  під  ***  йому  дайте,
Переяславську  раду  пригадайте.
Шевченка  також  приберіть,
Бо  в  Україні  той  прожив  лиш  мить.

Переіменовувать  міста  і  села,
Від  цього  що,  покращала  оселя?
Нехай  собі  той  пам'ятник  стоїть,
Ви  біля  того  краще  щось  створіть  .

А  люди  виберуть,  таке  годиться,
Кому  їм  в  час  важкий  захочеться  вклониться.
Невдячні,  ви  без  пам'яті  і  честь,
Ви  втратили  бо  заблукали  десь  .
Небайдужий.  Квітень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024

Ми вимірюєм час не роками.

На  відміну  від  вас,
Ми  цінуємо  час.
Не  секундами  і  не  роками,
Ми  свій  час  відміряєм  кроками.

Крок  вперед    -  ти  впадеш,
І    у  вічність  підеш,
А  життя  як  секунда  летить,
Все  ,  що  було  -  єдиная  мить.
Бо  не  тліє  воно,  а  горить.

Ми  в  окопах  -  гуркоче  гармата,
Обіймаєм  життя,  наче  брата.
Нам  учора,  неначе  сто  літ,
На  обличчі  залишило  слід.
А  на  серці  болючії  шрами  ,
Понаповнились  кров'ю,  як  ями.

А  рашист  не  мовчить,
Знов  ракета  летить,
І  згори  сипле  “град”,
От  такий  зорепад.

Все  навколо  кричить,
Знову  смерть  прилетить.
І  у  кожную  мить,
Хтось  на  небо  злетить.

От  тому  кожен  раз,
Ми  цінуємо  час.
Тож  звертаймось  до    Вас,
Пам‘ятайте    й  про  Нас.
Тих  хто  час  захищає  для  вас.

Небайдужий.  Березень  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024

Дітей люблю…

Люблю  дітей,  і  мам,  та  й  тато,
Про  них  не  треба  забувати.
Бо  татусів  буває  мало,
А  враз  війна,  й  їх  геть  не  стало.

То  й    діти  сироти  -    нещастя,
Батьків  побачить  їм  не  вдасться.
Але  чомусь  мене  дивує,
Та  навіть  так,  скоріш  дратує.

Якщо  двох  діток  маєш  мати,
То    можуть  на  війну  забрати.
А  народив  не  двійку  -  троє,
То  не  візьмуть  тебе  до  строю.

Не  хочу  владу  я  повчати,
Але  і  важко  промовчати.
Виходить,  двоє  байстрючата,
І  їм  не  шкода  свого  Тата.

А  три,  ото  велике  щастя,
Їм  вберегти  татуся  вдасться.
Тому  дивлюсь  і  розумію,
Як  за  колискою  хтось  вміє.
Сховатися  так  від  повістки,
Мов  від  страшної,  злої  звістки.

До  вас  звертаюсь,  депутати,
Закон  пора  такий  прийняти,
Щоби  усіх  в  правах  зрівняти.

Чоловіки  багатодітні,
Вони  ж  не  зовсім  ще  вагітні.
Змогли  свій  борг  сім'ї  віддати,
Та  йшли  Державу  захищати.

Злий  Дід.
Лютий  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024

Чому мушу писати?

Вірші  волають,  не  мовчать,
А  рими  кров'ю  в  них  блищать,
Бо  від  сестер,  братів  і  мами,
Гіркії  сльози  мчать  струмками.

Вдови  стогнуть    невтішні,
Й  плачуть  діти  безгрішні.
А  немічна  стареча,
Теж  кричить  як  малеча

У  віршах  правда  й  сум,
Біль  поранених  дум.
Крик  Душі,  що  злетіла,
І  покинула  тіло.

Та  й  помчалась  до  раю,
Чи  до  іншого  краю.
Щоби  там  зупинитись,
Та  й  спокою  напитись.

Тож  писати  я  мушу,
Тішу  віршами  душу,
Та  й  плекаю  надію,
Що  від  цього  зрадію.

Тут  я  можу  сміятись,
В  словах  добрих  скупатись,
Не  багнюку  жбурляти,
Друзів  нових  пізнати.

Зневажати  зневагу,
Й  цінувати  Повагу,
Хамовитих  й  пихатих,
Не  бажаю  я  знати.

Небайдужий.  
Лютий  2024  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024

Любить Україну - то землю любить

Любить  Україну  то  землю  любить,
В  час  добрий,    та  й  злий,  і  в  негоду,
Любити,  та  так  що  себе  поважать,
А  не  комусь  там  в  угоду.

Любити  як  лагідну  матір  свою,
Як  батька  суровеє  слово,
Без  страху,  в  час  грізний  упасти  в  бою,
Й  як  фенікс  піднятися  знову.

Любить,  то  не  є  поцілунки  взасос,
Отих,  хто  сьогодні  при  владі,
Кумирів  нема,  не  було  й  не  знайшлось,
А  тим,  що  були  вже  не  раді  .

Нема,  вже  того,  хто  пихато  казав,
Що  мали  то  й  зараз  ми  маєм,
І  іншого,  вектор  хто  другий  вказав,
Ми  також  його  забуваєм.

Нам  глечики  вперто  отой  назбирав,
Трипілля  хто  тільк  и  лиш  славив,
Та  й  дон,  сам  кудись  накивав,
Й  Петра  Бог  від  нас  також  сплавив.

Ми  бачимо,  чуємо,  сталась  біда,
Але  подивись  на  знамення,
Бо  зовні  та  ще  й  всередині  орда,
У  вічність  знесе  й  сьогодення.

А  нам  Україну  любить  й  зберегти,
Відбитися  щоб  від  навали,
Це  зробим  всі  разом,  Вона,  Він  і  Ти,
Для  долі  щасливої  й  слави,
Й  життя  України,  Держави.

Небайдужий.  
Лютий  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024

Під час війни десь краще промовчати.

Десь  там,  колись,  давно  в  Китаї,
Конфуцій  жив  у  тому  краї  .
Тож  він  повчав:  Всім  треба  знати,
Як  в  час  війни  уміть  брехати.

Якщо  ти  тут,  хай  ворог  знає,
Кричи,  що  тут  тебе  немає.
Якщо    далеко  військо  маєш,
Кажи  що  тут  війська  тримаєш.

Якщо  плануєш  наступати,
То  краще  про  таке  мовчати.
А  в  оборону  стійко  станеш,
Кажи,  що  завтра  наступаєш.

А  що  ж  робили  наші  хлопці?
Вони  ж  бо  мудрі  посадовці.
Та  заявляли  в  сотий  раз,
Ми  наступаєм  на  Донбас.

А  далі  -  повертаєм  Крим,
І  від  рашистів  тільки  дим,
По  морі  Чорному  пов'ється,
А  вся  росія  розпадеться.

Приблизно  так  ото  кортілось,
Та  з  часом  те  бажання  ділось.
Геть  зникло,  кров'ю  постікало,
Бо  відкривали  ба́зікало.

Отож,  повинні  всі  мовчати,
А  не  з  дурних  трибун  кричати,
Та  й  плани  ворогу  здавати.
Та  навіть  з  кожної  розетки,
Кричали  ті  маріонетки.

От  із  Авдіїївки  сьогодні,
Війська  виводять,  як  з  безодні.
Так  от,  таке  зроби  це  тихо,
Щоби  не  розбудити  лихо.

Рашист    без  розвідки  вже  знає,
І  наших  хлопців  там  чекає.
Бо  ти  ж  назвав  і  день  і  час,
Щоб  ворог  убивав  там  нас.

Бо  краще,  краще  щось  жувати,  
Ніж  свого  рота  відкривати.

Небайдужий.
Лютий  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024

Інфаркт. (Байка) .

Така  біда  і  то  не  жарт,
В  людини  трапився  інфаркт.
Швидка  всім  маячком  мигоче,
Бо  кожен,  бачиш  жити  хоче...

В  реанімації  бригада,
Хто  струмом  б'є,  той  тисне  груди,
А  той  повітря  піддуває,
Тут  все  не  так,  не  як  усюди,
Маневр  свій  кожен  добре  знає.

Та  ось,  в  недобрий  час  сказати,
Зайшов  главлікар  до  палати  .
З  фонендоскопом,  й  рукавиці,
Як  маршал,  хочеться  вклониться  .

По  правді,  лікувать  не  вміє,
Але  командувати  сміє.
І  ще,  якщо  він  щось  захоче,
То  всіх  до  смерті  залоскоче.

Радійте,  що  я  не  спізнився,
Тай  так  ото  розпорядився.
Все  припинити,  все  відставить,
Достатньо  клізму  тут  поставить.

У  всіх  враз  руки  опустились,
Бо  в  сні  страшному  їм  не  снилось.
Але  нема  кому  сказати,
Що  так  не  можна  лікувати.

Це  щось  нагадує,  й  тривоже?
На  щось  знайоме?  Дуже  схоже?
Такі  діяння,  в  тому  суть,
Когось  до  смерті  приведуть.

Злий  Дід.
Лютий  2024  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024

На полі бою перемога…

На  полі  бою  перемога,
Не  сніг  на  голову  від  Бога.
Вона  в  боях  важких  кується,
Бо  так  з  покон  -  віків  ведеться.

Маневри  є:  обхват,  обхід,
І  третій,  звуть  його  відхід.
Непопулярний  -  відступати,
Не  можна  ворога  здолати.

Якщо  ж  цих  заходів  не  вжити,
В  оточенні  бійцям  не  жити.
В  полон  до  ворога  підуть,
Чи  смерть  геройську  там  знайдуть.

Нам  не  потрібні  сльози  й  кров,
Щоб  проливати  її  знов.
Та  вбитих  славити  героїв,
Дивись,  що  вже  рашист  накоїв.

Ми  не  здамось,  а  відійдемо,
Зберемось  з  силами  й  прийдемо,
Піймаєм  ту  щасливу  мить,
Ворожу  силу  щоб  громить.

Відвоювать  щоб  Землю  й  Волю,
Й  щасливу  Україні  Долю.
Амінь.

Небайдужий.  
Лютий  2024.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

Гельмінти

Було  здорове  й  сильне  Тіло,
Але  погратись  закортіло,
Взяло  до  хати  цуценятко,
Таке  собачеєє  малятко.

Те  цуценя  пішло  гуляти,
Собак  знайомих  облизати.
Тай  трапилась  там  з  ним  пригода,
А  для  гельмінтів,  то  нагода.
На  Тіло  яйця  занести,
Щоби  виросли  із  тих  глисти....

Не  гострики,  власоголовці,
Таких  не  знали  й  науковці  .
Скажу  я  прямо,  без  прикрас,
Зелений  мали  ті  окрас.

Росли  гельмінти,  розвивались,
Над  Тілом  було  й  насміхались.
Та  так  тихенько  і  несміло,
А  з  часом  зовсім  знахабніло....

Проникли  в  мозок,  в  серце,  в  очі,
Сосуть  те  тіло  вдень,  тай  ночі,
Гельмінтів  геть  не  зупиняють,
Тож  і  вночі  не  припиняють.

Отож  висмоктують  той  "сок",
Їх  не  десятки,  їх  клубок.
А  потім  раптом  заявили,
Коли  ще  більш  набрались  сили...

Ми  будем  Тілу  тим  служити,
Що  соки  з  нього  будем  пити.
За  це  нам  ордени  й  медалі,
То  ми  служити  будем  й  далі  .

А  Тіло  що?    Воно  мовчить,
Хоча  страждає  і  болить.
П'є  сік  цибулі,  чи  травиця,
Це  не  лікує,  не  годиться.

Бо  знищити  такого  "змія",
Потрібна  сильна  терапія,
Та  ліків  добрих  прийнять  дозу,
Сліди  щоб  знищить  гельмінтозу.

 Небайдужий.  
Лютий  2024  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

Лизоблюди

Звичайно,  гарні  є  поети.
Але  й  бувають  псаки.
Що  хвостиком  виляють,  як      підкормлені  собаки,
Що  владі  руки  лижуть  і  заригане  обличчя,
Й  на  пузі  повзають,  для  них  таке  годиться.
На  то  й  живуть  поети,  щоб  думку  свою  мати,
І  владу,    в  тілі  чорному  тримати,
А  не  хвалить  її  нізащо  й  догоджати,
Та  ще  і  зад  закаканий    лизати.
То,  от  такі  не  лебідь,  а  обскубана  ворона,
Що  підібгавши  хвіст  і  тулиться  до  трона.
І  про  таких  ще  кажуть  Люди,
Такі  писаки  -  лизоблюди  .
Ну  а  поет,  чи  журналіст  всує  не  хвалить  владу,
А  робить  все,  щоб  у  Державі  було  все  до  ладу.

В.  Небайдужий.  
Лютий  2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

Як добре бути капітаном

Як  добре  бути  капітаном,
Не  вся  у  цьому  суть.
Не  сон  ти  бачиш,  не  міраж,
Боїться  й  славить  екіпаж.
Твої  слова  -  то  є  закон,  помилуєш,  засудиш,
Незгодних  викинеш  за  борт,
Й  завжди  правий  ти  будеш.

Повага  й  слава  в  тебе  є,
Жінок  гарненьких  Бог  дає,
Та  й  зустрічають  всюди.
Ще  й  можна  так,  для  показухи,
Копитом  стукать  в  груди.

Погано  -  сталася  біда,
В  борту  пробоїна  й  вода,
Наповнила  раптово  трюм.

Вітрила  впали  й  щогли  враз,  як  сірники  зламались,
Й  навколо  кораблів  нема,  кудись  всі  позмивались.
Ото  тоді  всім  покажи  своє  геройське  -  Я.
Бо  Ти  ж  привів  той  корабель  до  судного  до  дня.

Це  ж  ти  старпома  поміняв  на  столяра  із  низу,
Май  на  увазі,  в  морі  шторм,  й  не  скоре  буде  бризу.
Ти  бачиш  з  палуби  усе  змивається  водою,
Якщо  не  справишся,  таке  закінчиться  бідою.

У  час  нещасний,  екіпаж,
До  шлюпок  кинеться  у  раз.
На  весла  швидко  всівся  ,
Та  й  в  морі  десь  подівся.

А  що  ж  тобі?    Та  в  тому  суть,
Що  з  кораблем  тобі  тонуть.
На  морі,  бач  регламент  є,
Який  тобі  права  дає,
Але  й  обов'язки  ти  маєш,
Тому  в  воді  і  сам  сконаєш.

Дід  Валерій  .  
Лютий  2024  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024

Про Авдіївку

Про  Авдіївку.

Про  ту  Авдіївку  не  дбати,
Давно  потрібно  було  здати,
На  інший  відійти  рубіж,
Бо  ворог,  встромить  в  спину  ніж…

Хтось  каже  політична  воля,
За  що  ж  бійцям  лихая  доля?
Щоб  знов  вмирать,  чи  гнить  в  полоні?
Й  рашисти  хлопали  в  долоні....

Проснись,  веселий  Главковерх,
Сюди  дивись,  а  не  наверх.
Тут  буде  смерть,  полон  і  страх,
Тут  буде  навіть  більший  жах.

І  вмиється  тут    кров'ю  знов,
Якийсь  підрозділ,  чи    “Азов”.
Знов  буде  битися  й  волати,
І  Господа  на  поміч  звати.

А  ви  всі  будете  мовчати,
Чи  по  коров‘ячи  мичати…
Та  може  й  думати  про  те,
Якби  ще  щось  комусь  продати.

Амінь.  
Дід  Валерій.  Лютий  2024  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Високе інтерв‘ю.

У  студії  сидять  ,  еліта,
Накормлена,  пихата  й  сита,
І  всюдисущі  журналісти,
Людей  багато,  ніде  сісти.

Спілкуються,  ведуть  розмову,
Про  те,  про  се,  що  буде  знову.
Що  було,  й  буде.    Що  зробити,
Щоб  вижить  й  ворога  розбити.

Про  перемоги  та  і  втрати,
Й  про  них  потрібно  пам'ятати,
Про  те  що  цілі  політичні  ,
Не  для  війни,  й  не  зовсім  звичні.

Що  на  війні  потрібно  дбати,
Й  про  те,  щоб  вижили  солдати.
Що    є  безглуздя,  що  доцільним,
Питають,  як  вогнем  прицільним.

Хтось  дошкуляє  Головного,
Словами  злими  криє  того,
Що  це  не  так,  й  те  не  туди,
Що  мало  справ,  що  більш  води....

Рахують  яйця  не  в  десятки,
Усе  крадуть,  ще  й  без  оглядки.
От  ви  як  Командир,  скажіть,
Й  суворо  винних  накажіть.

Той  хрипло  зашипів  від  злості,
Що  в  студії  притихли  гості.
І  відповів,  так  гордовито,
Що  все    нормально,  шито  –крито…

А  я  для  вас  не  Командир,
Я  є  Верховний,  просто  звір.
Коли  у  дзеркало  дивлюся,
Боюсь,  що  сам  від  страху  всруся.

Біда,  коли  дурні  до  слави,
Дорвались  до  керма  Держави.
Та  скільки  той  клубок  не  в‘ється,
Відповідати,  все  ж  прийдеться.

Дід  Валерій.  
Лютий  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

У зоні сірій на Донбасі… ( Із розповіді бійця 3 ї штурмової бригади Азов )

У  зоні  сірій  на  Донбасі,
Щоб  “поганять”  там  підарасів,
Та  й  дроном  полякати  їх,
Хто  близько  підійшов,  не  всіх...

Та  раптом  трапилось,  чи  “гради”,
Летіли  звідусіль  снаряди.
Отож,  сховався  з  побратимом,
Тоді  з  ним  вижили  ми  дивом.

В  якійсь  норі  чи  то  щілині,
Кацап  лежав  і  морда  в  глині.
Роззявив  рота,  наче  яму,
Він  вбитий  був  і  так  не  втямив.

Що  все  скінчилось,  все  минулось,
Що  все  позаду,  все  відбулось.
Не  буде  ні  грошей  ні  “Лади”,
Бо  смерть  прийшла,  бо  всі  ви  гади.

Я  розмовляв  із  ним  як  міг,
І  слів  недобрих  не  беріг…
Бо  тут  і  не  в  розмові,  діло,
Земля  від  вибухів  тремтіла.

“Навіщо  ти  прийшов  смердіти?,
У  тебе  теж  мабуть  є  діти?  .
А  ти  для  путлєра  в  в  угоду,
Робив  у  нас  йому  “погоду”.

То  ж  тут  тобі  і  вікувати,
Й  не  будеш  ти  спокою  мати,
В  чужій  землі,  й  на  тому  світі,
І  не  оплаче  твоя  мати…

Ти  вже  гниєш,  а  твоя  мати,
Тебе  не  може  обійняти.
Для  чого  ти  смердиш  отут,
Чому  тебе  не  заберуть?

Вони  ж  кричать,  що  не  кидають,
Хоча  не  дуже  і  “ридають”.

Тут  раптом  обстріл  закінчився,
То  я  з  смердючим  тим  простився.
Нехай  з  ним  звірі  чи  собаки,
А  може  хробакам  до  смаку…

Для  них  велике  буде  свято,
Коли  здиха  рашистський  тато..
А  я  тим  трупом  просмердівся,  
Що  довго  від  такого  мився.

Із  розповіді  бійця  штурмової  бригади.  

Записав  Дід  Валерій.
Січень  2024  року.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024

До “Бога земного”, чи то Чому?

Немає  свят,  які  свята?
Вода  лиш  лиється,  й  не  та,
У  вуха,  голови  і  душі,
І  не  рятують  -  ні    беруші.
Бо  як  брехали,  так  і  брешуть,
Та  вдало  язиками  чешуть.
І  не  про  те.  Не  в  тому  суть,
Що  брешуть,  страшно,  що  крадуть.  
Той  каже  -  Крим  візьмем,  чи  взяли,
А  ви  Херсон  навіщо  здали?
Чонгар  розмінував,  то  хтось?
Чи  геть  розумних  не  знайшлось?
В  Чорнобиль  збудував  дорогу,
Робив  рашистам  допомогу?
Де  ділась  танкова  бригада?
Па  Раша  була  дуже  рада.
З  під  Києва  та  у  Ромни,
Десь  за  два  дні  відправив  ти.
Два  роки  вже  війною  плачим,
Такого  ні!    Ми  не  пробачим.
Чому  нема  снарядів  й  мін?
Чом  в  промисловості  без  змін?
Чому  прості  не  робиш  дрони?
Для  України  оборони  .
Чомусь  у  голові  не  мобілізація,
А  дивно,  скрізь  кипить  приватизація  .
Під  час  війни  ніхто  не  може  Землю  продавати,
Цю  Землю  нам  від  ворога  потрібно  захищати.
Щей  кажеш  –  менеджерів  сім,
Чи  хворий,  чи  здурів  зовсім?  
Та  нам,  щоб  ворога  здолати,
Потрібно  їх  мільйони  мати.
Квартал  свій  й  далі  “піднімаєш”,
Мабуть  й  від  цього  статки  маєш.
Чом  не  будуєш  ти  ракети?
Стратег  великий,  спиш,  чи  де  ти?
Чи  знов  поїхав  десь  в  дорогу,
Просить  чергову  допомогу?
Прийшов,  назвався,  то  трудись,
Якщо  не  вмієш,  Геть!  Котись!
А  Нам  не  Свята    -    нам  біда.
Бо  Україна  в  нас  Одна.
Бо  в  нас  немає  іншої  Землі,
Ми  переможемо,  інакше  знов  потонемо  в  імлі.
Дід  Валерій.
Січень  2024  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Отут у вас пусті слова і тихі пуки…

Отут  у  вас  пусті  слова  і  тихі  пуки,
А  десь  іде  війна,  і  чути  зовсім  інші  звуки  .
Ти  бач,  війна  йому  набридла,  з  під  спідниці,
Він  вигляда  своєї  молодиці.
Та  ще  й  висловлює,  судачить,
Багато  знає,  чи  то  інакше  бачить:
Не  так  воюють,  та  не  наступають,
Та  й  зброю  бач,  не  зовсім  правильно  тримають  .
У  них  символіка  якась  безліка,
А  інший  каже  -  агресивна  й  завелика.
Потрібно  звичаї  і  правила  війни  тримати,
Щоб    в  білих  рукавицях  ворога  перемогати.

А  щож  рашист???
Та  він  цинічний,  підлий,  злий  ,  підступний,
Безжалісний  і  неприступний.
Такого  щоб  здолати,
Потрібно  більше  нього  злісті  мати.
Він  терорист,  убивця  і  катюга,
Йому  лиш  пекло  й  смерть  подруга.
Ви,  перелякані  повісткою,
Що  тремтите  перед  страшною  звісткою.
Якщо  самі  не  смієте  в  окопи,
То  хоч  мовчіть  і  язики  свої  засуньте  в  жопи.
Дід  Валерій.  
Грудень  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

Бо те що є, то не для себе…

Звичайно,  що  життя  не  є  для  себе,
Це  нам  дароване  від  Господа  чи  від  Небес,
А  може  від  Дідів,  та  й  наші  Батько  й  Мати,
Навчили  нас  як  правильно  Життя  сприймати,
Щоби  собі  ковток  того,  і  з  близьким  поділись,
В  тім  щастя  будеш  мати.
Хліб  маєш,  то    подивись  навколо,
Можливо  хтось  голодний  в  ближнім  колі,
Тож  з  Тим  нужденним,  візьми  і  поділись,
Бо  обжираючись,  дивись  не  подавись  ...
Дід  Валерій.  Грудень  2023  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

Антилопа Гну (Із пережитого. )

Автівку,  тут  я  “не  загну”,
Бійці  звуть  “Антилопа  Гну”.
Там  взяти  і  поставить  Тут,
Автівці  тій  ремонт  дадуть,
Чи  може  буде  їй  ТО,
Хто  зна?  Все  те  на  СТО.

Ще  й  дрон  ремонтувать    віддали,
В  салон  багато  що  напхали.
Сказали,  ти  туди  не  ліз,
Тобі  що  дали,  то  й  завіз.

Отож  -  доїхать  в  Краматорськ,
І  десь,  в  якомусь  там  дворі,
Чи  сам  знайду,  а  може  хтось,
Підкаже  в  вранішній  порі...

Туди  дорога  хоть  куди,
Ти  заплатив,  й  тебе  везуть,
Чи  каву  пий,  чи  спи,  сиди,
Та  не  про  те,  не  в  тому  суть..  .

Добравсь,  таксисти  “байки  труть”,
До  них.  Прошу  про  допомогу,
Ці  люди  шкури  три  здеруть,
Не  до  грошей  мені,    в  дорогу  ...
А  їх,  чорти  нехай  візьмуть.

Побачив  я  “Бомбас”  до  краю,
Доріг  тамтешніх  я  не  знаю,
Тож  навігатору  повірив,
І  все  своє  йому  довірив.

А  були  плани  хоч  куди,
Доїхать  завидна  Туди,
Та  кажуть,  хто  багато  хоче,
Той  і  рівчак  не  перескоче...

Чи  чорт,  чи  біс,  чи  хто  послав,
Бо  краще  б  того  не  пізнав.
Блок  -  пост,  знайшов  він  дві  гранати,
Словами  важко  передати...

Була  оперативна  група,
І  слідчий  був,  ну  просто  дупа...
“Де  вкрав,  куди  везеш,  на  що?”
“Та  я  не  знаю  ні  про  що  ?!...
Я  не  дививсь,  не  перевірив,
Бо  хлопцям  на  слово  повірив.
Ну  а  для  них  такі  гранати,
Пусте,  то  на  війні  начхати”…

Та  слідчий  впертий,  каже:  “Ти,
Підсядеш  років  так  на  три,
А  може  навіть  і  на  п'ять,
Не  нам  з  тобою  вибирать.
То  суд  вже  буде  сам  рішати,
На  скільки  дідуся  саджати”.

Приїхав  ще  якийсь  там  чин,
Та  й  каже:  “Діду,  на  удачу,
Оформим  добровільну  здачу.
Тут  розпишись,  й  тут  щось  пиши,
Сідай  і  далі  в  путь  чеши”...

Отак  було,  була  негода,
Паршива  була  там  погода.
Йшов  дощ,  а  потім  сипав  сніг,
Та  я  доїхав  Бог  зберіг,
А  може  просто  чорт  не  взяв,
Та  краще  б  того  я  не  взнав.

Але  то  все  пусте,  тривога,
Покличуть,  буде  знов  дорога.
Для  Перемоги  все  що  вмію,  
Що  в  змозі,  в  силі,  все  посмію.
Амінь.  
Дід  Валерій.
Краматорськ  –  Київ.  
Листопад  2023.  Із  пережитого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Песику допоможіть.

На  прогулянку  і  зранку,
Вибіг  песик  на  світанку
Щоб  побігать  у  дворі,
В  тихій  вранішній  порі.

Пошукати  там  затишку,
Ну,  на  що  підняти  ніжку  .
Можна  стовбик,  загорожу,
Бо  терпіти  вже  не  може.

Та  нема  -  в  дворі  лиш  квіти,
Нюхати  їх  люблять  діти.
Чисто  й  прибрано  навколо,
Працював  двірник  Микола.

Пес  шукає  “п'ятий  кут”,
Та  нема  такого  тут.
Люди  псу  допоможіть,
Туалет  в  дворі  зробіть  .

Ви  ж  тримаєте  собачку,
Не  робіть  йому  болячку.
Та  й  не  вступите  ногами,
Коли  зловите  ви  гави.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

Щодо проекту Закону

Продали  Все,  продали  Землю  й  Славу,  
Продали  Україну  як  Державу,
Та  ще  не  край,  додумались  продати,
З  Країни  як  втікти,  ну  щоб  не  воювати.

Оце  такі  у  нас  “народу  слуги”,
До  кого  ж  ви  найнялися  в  прислуги?
Бо  враження  таке,  вам  хочеться  й  свербить,
Щоби  рашистам  якось  прислужить.

Отямтесь  “слуги”,  схаменіться,
За  розум  трохи  вже  візьміться,
Бо  прийдуть  ТІ  -  з  окопів,  й  на  гілляку,
Повісять  як  скаженую  собаку.

В.  Небайдужий.
2023  рік,  жовтень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023

Вечір нічку обіймає.

Вечір  нічку    обіймає,
Ніжно  щось  шепоче,
Її  рученьки  тримає,
Бо  кохання  хоче  .

Моя  мила,  темні  коси,
Мрія  зависока,
Підем  в  гайок  сіять  роси,
Моя  волоока.

Якщо  хочеш,  то  я  з  неба  познімаю  зорі,
Подарую  тобі  Люба  Світанки  прозорі.
Я  для  тебе  буду  ткати  місячні  доріжки,
Щоб  по  ній  змогли  пройтися  твої  гарні  ніжки.
Я  для  тебе,  повір  мені,  в  килим  розстелюся,
Ради  тебе,  моя  Люба,  в  тобі  розчинюся  .

Слухає  його  чорнява,  тай  мовчить,  бо  знає,
Прийде  ранок,  на  світанку  її  День  чекає.
Міцно  схопить  у  обійми,  і  як  подарунки,
Будуть  Нічці  чорноокій,  палкі  поцілунки.

В.  Небайдужий.
Жовтень,  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023

Осінь.

Злетіло  листя,  дерево  втомилось,
Без  одягу  до  сонця  притулилось,
А  день  сором’язливо,  
Крізь  дощик  спогляда  осіннє  диво,
Та  й  тішиться  тим  золотом,  що  впало.
І  землю  вкрило  жовтим  покривалом,
А  вітерець  те  золото  збира  собі  у  жменьку,
Та  у  кутки  здуває  в    кучу  чималеньку,
Та  й  тим  мабуть  отак  собі  радіє,
І  він  що  статки    має,  тим  і  багатіє…
Бо  осінь  звуть  порою  золотою,
Хоч    те  добро  все  змиється  водою,
Та  й  десь  подінеться,  бо  до  зими  вже  йдеться,
Все  буде  в  пору,  і  як  солодкий  сон  минеться.
В.  Небайдужий.  
Жовтень  2023  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Жили були два брати у гарній хатині.

Десь  в  заможному  селі  у  тихій  місцині,
Жили  були  два  брати  у  гарній  хатині  .
Жили  гарно  було  все,  у  хліву  корівка,
Сито  хрюкала  свиня  й  поросяток  двійка.

Старший  той  про  брата  дбав,
Дбав  про  двір  і  хату,
Ну  а  менший  ледар  був,
Не  допомогав  брату.
Менший  той  собі  “Свати”,  “Інтерни”    дивився,
До  роботи  не  беручий    -  зовсім  не  годився.

Якось  Злий  сусід  вночі,  прийшов  на  подвір'я  ,
Вбив  корову  та  й  з  курей  полетіло  пір'я.
Старший  б'ється  з  супостатом  і  рятує  хату,
Менший,  дивиться  кіно,  й  не  допомога  брату  .

Старший  зве,  допоможи    ворога  здолати,
Якщо  будеш  там  лежати  лишимося  хати  .
Менший  той    собі  лежить,  не  змінивши  позу,
Брату  він  відповіда  на  таку  загрозу.
Я  тут  напрямок  сюжету    втратити  боюся  ,
А  за  твого  шуму  й  гвалту  фільм  не  додивлюся  .

Скаже  хтось,  а  це  про  що,  про  що  йдеться  мова,
І  навіщо  нам  сьогодні  от  така  розмова.  
Я  вам  відповідь  знайду  і  не  забарюся,
Гірку  правду  сказать  в  вічі,  Ні  не  побоюся.

Я  про  те,  що    в  Україні    глисти  завелися,
Повтікали  хто  куди,  в  прийми  подалися  .
Хто  в  Європі  пиво  п'є,  хто  забрів  у  Штати,
Хтось  там    в  Азії  живе,  дехто  в  Емірати.

Що  ви  будете  робить  коли  час  настане,
Польський  пан  й  німецький  Гер  кормить  перестане.
В  азіатів  там  бувають  страшніші    “приколи”,
В  Еміратах  же  своїми  не  будете  ніколи.

Не  шукайте  порятунку  на  чужій  землі,
Бо  загубитесь  ,  навіки  зникните  в  імлі.


В.  Небайдужий.  
Жовтень  2023  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Біля стіни Плачу. (Із пережитого)

На  площі  на  Михайлівській  стою,  тай    бачу,
А  бачу  Тих,  що  встали  тут  на  стіні  плачу,
Зніми  кашкет,  й  пройди  тут  тихо,
Дивись,  що  наробило  лихо.

Та  перед  кожним  стань  і  поклонися,
І  кожному  заглянь  у  вічі,
Не  раз  не  два,  десятки,  а  не  тричі.

Вони  отут  на  цій  стіні  навіки,
В  бою  закрили  очі,  склепили  повіки.
Щоб  рідну  землю  від  рашиста  захистить,
У  ту  страшну,  свою  останню  мить.

Вони  могли  б  жінок  кохати,
Чи  діточок  своїх  плекати,
Дівочі  цілувать  уста,  
Й  щасливо  жити,  хоч  й  до  ста.

Та  от  біда,  сусід  сказився,  
Чи  то  дурману  він  об‘ївся,
Він  знищив  і  міста  і  села,
Дітей  убив,  їх  сміх  веселий.

Та  ще  й  собаку  пу  десь  за  людину  мають,
Бо  зло  таке  убить,  на  жаль  його  приймають....

Небайдужий.  Жовтень  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023

З Архіву. Дивлюсь в вікно і наче щастя бачу.

Дивлюсь  в  вікно  і  наче  щастя  бачу

Дивлюсь  в  вікно  і  наче  щастя  бачу,
Майдан  і  Жінку,  що  злетіла  в  височінь.
І  гордий  я!  Ще  трохи,  і  заплачу,
Висить  Свободи  велетенська  тінь.

Задимлений  Донбас  і  не  покорені  Карпати,
Чорнобиль  злий,  блакитно-білий  Крим.
Моя  земля,  то  наші  батько  й  мати,
То  наш  для  всіх,  єдиний  рідний  дім.

Я  твердо  знаю,  що  за  цим  сплетінням,
За  павутинням  арматури  і  доріг.
Сидить  неначе  стовп  під  гордим  ім’ям,  
Наш  Президент  –  Держави  Оберіг.

Він  пам’ята  про  все  і  наче  “добрий  тато”,
Канабіс  роздає  і  землю  продає,
І  ворогові  в  очі  загляда,  неначе  брату,
Хоч  в  голос  страх  сказать,  хто  ворог  є.

Коли  щось  обіця,  то  зморшки  йдуть  по  чолу,
Та  репліками  сіє  невпопад,
Чекає  оплесків,  бо  він  “Слуга  народу”,
Йому  і  Байден  з  Путіним  та  і  Макрон,  ні  кум  ні  сват.

Війнуі  закінчить,  то  два  пальці  намочити,  
Тарифи  зменшити,  то  видайте  наказ,
Коли  ж  всі  кажуть,  що  важче  стало  жити,
Відповіда,  Народ,  то  не  указ.

І  взагалі-  обіцянка  –  цяцянка,  
Як  каже  свита,  Президент  пожартував,
Казала  Мендель,  “приближена  панянка”,
Він  на    увазі  зовсім  інше  мав…

Дослухайтесь  до  нас,  “народні  слуги”,
Згадайте  носієм  хто  влади  Є,
Хто  вас  утримує  та  платить  гарно  за  послуги.
Бо  знаєте,  бува  Господар,  слуг  поганих  -  бʼє…

©  В.  Небайдужий  ,
М.  Київ.  2020  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

До дня пам‘яті бійців 3 ї окремої штурмової бригади “Азов”

До  дня  пам‘яті  бійців  3  ї  окремої  штурмової  бригади  “Азов”

Я  був  от  там,  щоби  згадать  страшенну  мить,
Коли  від  болю,  ні  не  плакати,  а  хочеться  завить.
В  день  пам'яті  героїв,  що  в  бою,
Віддали  все,  життя  і  молодість  свою.
Поклали  в  землю  не  ціловані  уста,
Якби  сховалися,  змогли  б  дожить  й  до  ста.
Дивлюсь  я  на  портрети,  Друзь,  Вігран,
Там  далі  Усачов,  Мягкий,    а  над  усім  Титан.
Гринько,  Еколог,  Сидор,  Юнгер,  Музикант,  
Там  Шуберт,  Сампер,  Білотур,    Сокира,
А  далі  жіночка,  Морська,  була  для  діток  своїх  мила.
За  Україну  згинули,  згляги,
А  по  інакшому  вони  і  не  змогли.
От  десь  недавно  зовсім,  
Я  бачив  їх  живих  оціх  Азовців.  
А  те  кричить,  що  люди  йдуть,  й  ходу  не  зупиняють,
Бо  бач,  у  них  своє,  якісь  проблеми  мають….
29  серпня  2023  року.  
М.  Київ,  Софіївська  площа  ,  близько  11ї  години.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023

Що в пам‘яті зберіг

Не  можна  в  душу  заглянути,
Та  ще  й  думки  чиїсь  почути.
Бо  то  чуже,  не  сунь  свій  ніс,
Чужа  душа,  то  темний  ліс.

Тож  насолоджуйся  красою,
Дівчини  гарною  косою,
Обличчям  милим,  чорні  очі,
Що  разом  вартували  ночі.

Згадай  про  вуст  солодких  смак,
Червоними,  неначе  мак.
Коли  гнучкий  стан  обіймав,
Й  долонь    її  в  своїх  -  тримав.

Той  сміх  дзвінкий  та  дні  веселі,
І  стіни  рідної  оселі.
Ті  вже  забуті  давні  дні,
Про  що  лиш  згадки  є  одні  .

Це  все,  що  в  пам‘яті  зберіг,
Та  ще  й  згадав,  про  те  що  зміг.

Небайдужий,  2023.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023

Побратим. ( Із згадок бійця 3 ї штурмової бригади Азов)

По  командира  замислу  -  в  бою,
Спостерігач  повинен  сісти  “на  броню”.
Він  досвід  мав,  і  зір  –  орлине  око,
Та  й  позивний  –  Мальтійський  Сокіл.
Умів  усе,  і  в  наступі  і  в  обороні,
Ще  й  на  броні  сидів,  як  цар  на  троні.
От  завтра  бій,  а  через  тиждень  весілля  має  бути,
Одне  і  друге,  аж  ніяк  не  вдасться  оминути.
 
Ми  гордимося  тим,  що  з  нами  Побратими,  
Вони  за  нас,  і  ми  теж  стоїмо  за  ними.
Прийшов  той  Побратим  та  й  каже,  друже,  май  надію,
При    наймі  з  двох,  одну  я  заберу  подію.
Я  теж  умію  в  наступі  і  в  обороні,
Умію  діяти  в  середній,  дальній  і  найближчій  зоні.
Отож,  іди  радій,  будуй  сімейне  щастя,
Я  ж  заміню  тебе  в  бою,  мені  це  вдасться.

Був  бій  важкий.
З  рашистів,  згинув  хто,  а  інший  здався,
А  дехто  добривом  в  землі  українській  зостався,
Та  кров‘ю  і  сльозами  вмилась  перемога,
Загинув  Побратим,  а  правильно  –  пішов  до  Бога.

Кривавими  маками  плакало  поле,
Героям  така  випадає  ще  доля.
А  нам  від  Перемоги,  хотілося  б  радіти,  
Та  серденько  болить,  тут    ніде  правди  діти.

Записав,  Із  згадок  бійця  3  ї  штурмової  бригади  Азов,
В.  Небайдужий.  Серпень  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

ПИРІЖОК (Зі слів бійця3 ї штурмової бригади Азов )

Земля  горіла,  плавився  метал,
І  зле  повітря  рашо-м'ясом  засмерділо,
Ми  наступали,  як  вогненний  вал,
Був  день  важкий,  страшне  то  було  діло.

Там  руки  й  ноги,  в  шлемі  голова,  
Окремо  геть  лежать  від  тіла,
Життя  людське,  що  сіно  чи  солома,  
Яка  згоріла  чи  раптово  спріла.
А  бій  іде,  і  радіо  кричить,  що  там  трьохсотий  є,
На  флангу  правому  в  окопі,  хтось  передає.

Туди  мчить  "Пиріжок",  між  вирвами  виляє,
А  ворог,  ні  не  спить,  з  повітря  настигає,
Водій,  він  смерті  в  очі  заглядав  не  раз,
От  і  тепер,  без  страху  й  сумніву,  ногою  тисне  газ.

А  хто  сміливий,  тому  Бог  допомогає.
А  потім  ще  за  другим,  десь  у  лісосмузі,
Туди  не  тільки  на  автівці,  а  страшно  і  на  пузі.
Тай  другого  привіз  у  “жовту  зону”,
То  може  зась,  посидь,  ти  жити  хочеш  теж,  
Та  повернутися  додому…

Знов  просить  радіо,  там  третій  кров'ю  витікає,
Він  знову  мчить  туди  де  біль  і  смерть  літає,
І  лише  чути  Його  голос  через  грім  гармат  та  тріск  завад,
Якщо  щось  трапиться!!!
Скажіть,  що  я  живий  й  колись  та  повернусь  назад.

Зі  слів  бійця3  ї  штурмової  бригади  Азов,  записав,
В.  Небайдужий.    Серпень  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

Що можу…

Що  можу,  в  час  важкий,  то  те  й  роблю,
На  що  ще  Сила  є,
Любити,  свого  часу  вмів,
Сьогодні  ж  –  ненавидить  ворогів,
Мені  здоров‘я  трохи  Бог  дає.

В.  Небайдужий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

Щоб Україну, боронити…

Щоб  Україну,  боронити,
Та  ворогів  -  рашистів  бити,
Щоб  в  пил  рознести  кляту  рашу,
Та  вберегти  державу  нашу  .
Йдуть  кращі  дочки  і  сини,
Чим  вмотивовані  вони?

Ні  не  вульгарний  “зелень  сміх”,
Їх  об'єднав  до  бою  всіх,
І  не  бажання  заробляти,
На  тому  -  Землю  щоб  продати,
Чи  ще  “гешефт”  якийсь  створити,
Кишені  грішми  щоб  набити.

За  Україну  Кращі  гинуть,
Вони  Землі  і  Правди  сіль,
Такі  в  біді  не  можуть  кинуть,
Для  них  чуже,  як  рідний  біль.
Ті  хлопці  б'ються  за  свободу,
І  є  елітою  Народу.
Що  крізь  віки  пронесли  мрію,
Про  Волю,  Правду  і  Надію.
Надію  про  життя  без  раші.

Там  не  міністри  і  чинуші.
Мілкі  для  того  мають  душі,
Й  дітей  там  їх  немає  теж,
Вони  хворіють  всі  без  меж  .
Немає  шуфрічів  і  бойки,
Вони  лиш  гарно  кажуть  байки.

Народ  в  окопах  там  стоїть,
У  цю  страшну  криваву  мить.
У  них  патріотизм  й  мотив,
А  ворог,  котрий  виліз  з  хащів,
Непотріб  гонить  на  утиль.
Та  ще  й  отрутою  плюється,
Зі  всіх  сторін  собака  преться.
То  й  є  фашист,  Росія  зветься.

В.  Небайдужий,  серпнь  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

Вже ночі спека не колише

Вже  ночі  спека  не  колише,
Серпневий  сипле  зорепад,
Доріжку  місяць  світлом  пише,
Врожаю  радий  степ  і  сад.

Знов  уповільнила  біг  річка,
Кудись  сховалися  струмки,
А  нива  як  дівоча  стрічка,
Вплела  у  коси  колоски.

В  гайку  з  дерев,  понуро  листя,
От  вітер  дуне  й  полетить,
Небес  блакить,  прозора  й  чиста,
Ще  мить  і  літо  пролетить.
В.  Небайдужий,  2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023

Пролітає Літо.

Як  пожали  жито,
То  й  скінчилось  літо  .
Пшеницю  зібрали,
Все  що  поля  дали  .
Не  колише  полем,
Наче  хвиля  морем.
Лиш  стерня  без  краю,
Серце  біллю  крає  .
Та  спекотний  вітер,
Дихає  повітрям.
Марево  далеке...
Пече  сонце  -  спека.
Пташки  не  співають,
Бо  турботу  мають.
Скоро  знов  летіти,
Підростають  діти,
Їхні  пташенята,
Радість  мами  й  тата.
Літо  пролітає,
Як  той  день  минає.
В.Небайдужий.  Серпень  2023  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

Ви за колиски не ховайтесь…

Хтось  обіймає  молодицю,
Та  навіть  лізе  під  спідницю,
А  другий  той  не  лиш  тримає,
А  факт,  що  молодицю  має.
Там  хтось  -  в  спортзал,  качає  м'язи,
Щоб  збільшить  їх  в  десятки,  рази.
А  той  дивись  яке  пузище,
То  він  не  бачить  все  що  нище.
Багато  їде  відпочить,
У  цю  страшну  воєнну  мить.
Всім  хочеться  в  спокої  бути,
Щоби  нещастя  це  забути.
Комусь  уже  набридла  спека,
Для  всіх  чомусь  війна  далека....

А  Он!  Привіз  три  домовини,
Прийшли  ті  біди  до  родини.
І  не  одної,  а  до  трьох,
Невже  оце  не  бачить  Бог?.
Та  й  піп  отой  святив  що  зброю,
Та  кликав  рашиків  до  бою.
Той  чорт,  посмів  благословить,
Чужую  землю  захопить.

А  ти  і  ти,  що  ви  зробили,
Щоби  ми  ворога  розбили.
Ви  за  колиски  не  ховайтесь,
І  за  спідниці  не  тримайтесь.
Отож  ,  беріть  до  рук  повістку,
Не  як  змію,  а  гарну  звістку.
Ті  що  боїться  й  ухилянти,
Усім  прийдеться  воювати.
Амінь.
В.Небайдужий.
Серпень,  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

Одного разу у зброярні. (Із пережитого) .

Одного  разу  у  зброярні...
Приїхали  Козаки  гарні  .
То  Хлопці  –  “Закарпатська  Січ”.
Таких  у  Друзях  треба  мати,
Дивись,  в  них  плечі,  як  Карпати,
Запитую,  мабуть  Брати?
Ми  просто  з  долею  на  ти.
І  взагалі,  в  строю  ми  з  тими,
Хто  нищить  зло,  ми  Побратими  .
Приїхали  здавати  зброю,
Яку  не  приведеш  до  бою…
То  був  згорівший  пістолет,
І  без  приклада  кулемет,
Гранатомет,  чи  шість  чи  сім,
Розбиті,  знищені,  зовсім.
За  кожним  то  чиєсь  життя,
Тих,  хто  пішли  у  небуття.
Що  зміг  -    я  в  ноги  Їм  вклонився,
Та  й  Богу  тихо  помолився.
Ще  й  мовчки  прокричав  до  неба,
“Героїв  берегти  нам  треба  .
Якщо  ти  є  отам    Вгорі,
Допоможи,  коли  ми  в  горі  .
Надай  нам  Міці,  Люті,  Сили,
Щоб  ми  рашистів  тих  косили.
Щоб  Україну,  Землю  й  Волю,
Щоб  відстояли  свою  Долю”.
Із  пережитого.  
В.  Небайдужий.
 Липень  2023  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023

Кровавая калина-лада.

Не  раши  землю  защищать,
А  Украину  убивать,
Жечь  города  и  рушить  сёла,
И  сыпать  с  неба  тонны  тола.

По  воле  карлика,  веленья,
Ничуть  не  выразив  сомненья,
Ты  ночью,  в  мирный  дом  ворвался,
Не  ожидал,  и  враз  нарвался.

Ты  не  вернёшься  к  своей  мамке,
Гнить  подлецу,  вот  в  этой    ямке.
Закапывать  не  будут  глубоко,
Смерть  примешьты  за  Украинца  зуб  и  за  его  окǒ  .

Пришёл  с  войной,  поработить,
Немного  денег  зашибить.
Тебя  благословил  ваш  поп,
Крест  начертив  тебе  на  лоб.

Семье  твоей  придёт  награда,
Кровавая  калина-лада.
Ты  сдохнешь,  нету  в  том  сомненья,
И  станешь  в  поле  удобреньем.

И  бабы  в  раше  будут  выть,
А  мужики,  могилы  рыть.
Для  тех  кого  вернут  как  части,
Кто  пал  без  совести  и  чести.
Аминь.
Небайдужый.  Июль  2023  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2023

Перемога, Ніколи не впаде на голову від Бога…

Не  пишеться...
Слова  лихі  лиш  маю,
Та  й  тими  думи  нелегкі,
Немов  важке  каміння  я  перевертаю.
Та  й  хочу  скинути  на  голови  отих,
Хто  нас  втішав,  чи  шашликом  кормив,  а  ось  тепер  затих.

А  ті,  котрі  крадуть  і  брешуть,
Цинічно  язиками  чешуть.
Отой  дивись,  він  яйця  в  кілограмах  важив,  не  десятки,
Бо  каже,  що  на  фронті,  все  рівно  їх  їдять  "усмятку".

А  воєнком,  той  ні,  на  фронт  не  попросився,
Він  тут  в  тилу  на  хабарях  озолотився  .
Суддя,  зарплата  -  пів  мільйона,
А  совісті  лиш  "гулькин  ніс",  а  має  бути  тона.
Парк  ремонтують,  доріжки  прокладають,
То  що?  Для  Перемоги?  Чиновники  від  того  статки  мають.

Хтось  скаже,  схаменись,  ти  на  Народ  дивись,
Ним  насолоджуйся  й  гордись.

Да  дійсно,  кращі  з  ворогами  б'ються,
А  інші,  хто  тихо,  а  хто  голосно  сміються.
Є  ось  такі!  Останні  20  ть  гривень,  а  на  дрон  здають,
А  ті  дивись,  в  басейн  за  тисячі,  поплавати  ідуть.
Отой  ремонт  в  квартирі  закінчити  сам  зміг,
А  той  в  Карпатах  відпочив,  здоров'я  там  зберіг.

А  там  в  окопах  ллється  кров,  а  не  водиця,
До  тих  хто  рашу  нищить,  обличчям  повернутись  не  ліниться.
Та  й  зрозуміть  що  Перемога,
Ніколи  не  впаде  на  голову  від  Бога.
Що  за  таке  усім  годиться,
Потрібно  все  віддати  й  мужньо  з  ворогами  биться.

В.  Небайдужиий.  Червень  2023  рік.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

За старість втрачену.

Хотілося  б  відпочивати,
Ловити  рибку  на  ставку,
Чи  внука  ще  чомусь  навчати,
Та  й  мати  старість  от  таку.

Та  не  вдалось  спокійно  жити,
А  старість,  щож,  нехай  ще  почекає,
Війна  іде  страшна,  і  правди  ніде  діти,
Пока  рашисти  нашу  землю  топчуть  -  спокою  не  має  .

Болять  і  руки    і  суглоби,
Спина  болить  і  від  утоми  стогнуть  ноги.
Не  чує  вухо,  але  бачать  очі,
Ворожу  силу  навіть  серед  ночі  .

Тому  тепер  не  внука  обіймаю,
І  рибка  хай  плескає  водну  гладь,
В  руках  же  міцно  автомат  тримаю,
Щоб  ворогів    без  жалю  убивать.

Й  рашистам  тут  не  заховатись  –  Ні!
Всі  будете  отам  в  землі,  в  пітьмі.
В  мішках  поїдете  ви  "к  матерям",  вдовицям,
За    старість  втрачену  -  бажаю  кров‘ю  вмиться.

В.  Небайдужий.  
Червень  2023  рік..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023

Пройшлися маками косою.

Пройшлися  маками  косою,
Тож  і  з  нікчемною  травою,
Червоні  голови  зносили,
Отак  красу  і  покосили.

І  пелюстки,  як  каплі  крові,
Червоні,  білі  і  прозорі,
Злітали  вгору,  щоб  упасти,
Й  навіки  до  землі  припасти  ...

Все  було  тихо  і  без  крику,
Зробили  справу  ту  “велику”  .
Тай  навести  в  садку  порядки,
Щоб  були  рівні  й  чисті  грядки.

Тут  вчора  полум'ям  пашіло,
І  око  тішилось,  раділо,
Як  вітер  килим  з  квіт  колишить,
Хто  знав,  що  завтра  все  це  знищать.

Отак,  цю  правду  ніде  діти,
Не  завжди  є  чомусь  радіти.
В  цім  світі  вічного  немає,
Краса  і  та  кудись  зникає.

В.  Небайдужий.
Червень  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023

Де хата батьківська була.

Ото  тривожило,  бувало  що  і  покою  не  давало.
Неначе  й  не  боліло,  але  десь  там  у  глибині  душі  тихенько  мліло...
Ті  згадки  про  село,  що  у  пітьмі  років  розстало,
Щось  вмерло,  щось  роз'їхалось,  та  й  жити  перестало.

Десь  там  далеко,  де  три  балки  у  одну  зійшлися,
Де  хата  батьківська  була,  де  ми  колись  на  світ  знайшлися  .
Де  зігрівали  ніжні  мамині  долоні  й  лагідні  слова,
А  тато,  той  хвалив  а  то  й  сварив,  усе  бува...

Отож  туди  доїхав,  і  не  полінився  ,
Та  наче  сон,  в  дитинстві    опинився...
Отут  стернею  босоніж  я  йшов,
А  там  подалі,  кимсь  загублене  знайшов.

 Мій    Брат  -  оцей  дідусь,  котрий  до  мене  притулився,
Був  хлопчаком  й  отут  водою  вмився.
Коли  ми  з  ним  сюди  ходили  до  криниці,  
Щоб  принести  до  хати  свіжої  водиці.

Дивись,  дерева  виросли  й  колишиться  пшениця,
А  там,  де  все  колись  засохло,  тепер  тече  водиця  .
Ставок,  нехай  і  невеликий  -  дзеркалом  блищить,
Пташина  в  небі  оспівує  цю  мить.

Я  тішусь  згадками,  радію  а  душа  чомусь  болить!?

Із  пережитого.  
В.  Небайдужий.  Червень  2023  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023

І нам зустрітися прийдеться, І з тими, рятувавсь хто сам. …

Той  за  кордоном  десь  ховався,
А  інший,  грижу  зміг,  придбав,
А  той  повістку  приховав,  
І  в  час  потрібний  не  з'явився…
Сказав,  я  не  служив,  не  вмію,
Тому  до  війська  не  згодився.

Нас  нищить  смерть,  і  палять  “гради”,
Ви  ж  тихо  п’єте  пиво,  гади.
Ідете  з  сумкою  в  Спортлайф,
Щоб  там  “зловить”  черговий  кайф.

А  хто  отут  Героїв  вбитих,
Замінить  їх,  землею  вкритих.
І  не  “ліпіть”,  що  я  не  вмію,  
Бо  не  служив,  чи  не  посмію…

Що  вам  сказать,  в  той  лютий  час,
Невмілих  -  більшість  серед  нас,
Але,  таки  змогли  і    бились,
Та  й  там    на  полі  бою  вчились.
Як  Україну  захищати,
І  горло  ворогові  рвати.

Отож,  не  всіх  нас  там  уб'ють,
Рашистів  знище  наша  лють.
Хтось  вижеве  та  й  повернеться,
І  нам  зустрітися  прийдеться,
І  з  тими,  рятувавсь  хто  сам.
Під  боком  молодиці  спав.

То  як  з  таким?  По  пиці  дати?
Як  можна  руку  тим  подати,
Та  й  просто,  як  таке  назвати?

Звернутися,  назвавши  Друже,
Для  нього  забагато  дуже.
Назвати  братом,  він  не  брат.
До  пана  не  доріс  він  схоже,
На  кого  ж  ця  істота  схожа.
То  хто  ж  він,  та  простий  примат.

Ми  тут,  контужені  й  побиті,
Нерідко  були  кров‘ю  вмиті.
За  нами  Слава  й  ваша  воля,
Й  України  щаслива  доля.    

(За  мотивами  листа  з  фронту).
В.  Небайдужий.  Травень  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

В житті по всякому буває….

У  довгому  житті    усякеє  буває,
Хтось  день  по  своєму  розпочинає  ...
А  люди  кажуть,  день,  то  як  життя,
Як  розпочнеш  його,  така  і  буде  вдача  .
Змарнуєш  час,  чи  буде  цілий  день  удача  .
Так  може  бути  -    все  до  рук,  до  ладу,
Чи  будеш  цілий  день  за  кимсь  плестись,  позаду.

Отож,  один  проснувшись  в  ліжку  до  пів-дня  лежить,
А  от    життя,  немов  вода  біжить,
Не  просто  так  собі  тече,  назад  не  повертає,
А  час  пройшов,  ото  і  так    буває.

Хто  каву  п'є,  не  покидає  ліжко,
Таке  від  ліні,  то  вже  лишко.
А  хтось  цигарку  запалив  і  дим  смердить,
З  тим  димом  виліта  його  життя  і  кожна  мить.

А  інший  молодицю  пригортає,
Щасливий  він,    бо  втіху  таку  має.
Хтось  чарку  взяв  до  рук  тай  похмелився,
В  безодню  впав  та  й  в  небуття  він  провалився.

А  хтось,    умившись,  Богу  помолився,
Став  на  коліна  перед  образком  й  перехрестився.
В  тім  сенс  великий  є,
Господь  таких  хранить,  бува  їм  все  дає.

А  он  дивись,  той  одягнувся,
Вперед  пішов,  назад  не  оглянувся,
Тай  там  побіг  собі  по  кругу,
Для  тіла  важко  те,  над  ним  творить  наругу.

Та  то  не  є  біда,  життя  то  рух,
Ще  кажуть,  що  в  міцному  тілі  і  здоровий  дух.
То  я  про  що?  Про  те,  що  все  життя  то  мить,
Воно  не  повертається,    горить  чи  як  вода  біжить.
Тому  його  потрібно  цінувати,
Про  тіло  турбуватись  й  глузд  здоровий  мати.

В.  Небайдужий.  Травень  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

Пора прийшла.

На  жаль,  прийшла  пора,  я  –  Дід,
Здоров‘я  трохи  маю,  і  зберіг  я  честь,
І  не  боюсь,  що  згину  чи  загину  десь.
Далеко  від  домівки,  там  і  поховають….
Звичайно,  якщо  таку  можливість  мають.
Якщо  не  вдасться,  то  лиш  закрийте  мені  очі,
Та  й  так  землею,  закидайте,  щоб  до  ночі.
Щоб  плоть  мою  не  рознесли,  та  і  не  познущались,
Якщо  вже  не  вдалось,  і  по  людськи  не  попрощались.  
Амінь.
Небайдужий.  Квітень  2023  рік.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

Маки

Маки  виросли  не  в  полі,
Квіти  ці  зросли  у  школі.
На  асфальті,  при  дорозі,
На  міському  перелозі.
Квітка  ніжна  і  примхлива,
Навіть  дотику  чутлива.
Червоніють  мов  кровинки,
Між  ірисів    і  травинки.
Сонце  маки  обіймає,
Вітер  пелюстки  здуває.
Діти  маків  тих  не  рвуть,
Як  не  дивно  –  бережуть.
І  тому  радіють  Люди,
Що  красою  сяє  всюди.

В.  Небайдужий.  
Травень  2023  рік.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

Чим більш старішаю

Чим  більш  старішаю,  твердішим  я  стаю,
Тим  важче  гнутися  та  й  нахиляться,
Ще  й  дивно,  в  собі  узнаю,
Що  важче  стало  іншим  підкоряться.

Чому?    Та  лиш  тому,  з  літами  зник  і  страх  і  жах,
Бо  вже  нічого  й  нікого  не  боюсь,
Та  й  навіть  cам  ,  не  маю  страху  -  перетворитись  в  прах.
На  своєму  стояв,  стою,  й  не  відступлюсь...

Радію  –  підкорятися  нікчемам  ,  я  не  буду,  
Таку  собі  вже  не  прощу  облуду.
В  тім  признаюсь  -  було,  колись  таки  боявся,
Що  викинуть  кудись,  чи  то  зашлють.

Щоб  ради  втіхи  проявити  свою  лють..
Отож,  отим  радію,  що  прийшов  той  час,
Коли  повага  з‘явилася  до  мене  та  й  до  всіх  до  нас.  
Небайдужий.  2023  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

Я довгий вік прожив

Я  довгий  вік  прожив  ,
Тому  й  багато  бачив....
Хтось  за  копійку  честь  продав,
А  он,  дивись,  той  за  мільйон
Образу  не  пробачив.
А  сміло  плюнув  ворогу  в  обличчя,
Та  й  проти  сильного  пішов,  бо  страху  тут  не  сниться.
Бо  Він  обома  ногами  на  правді  цій  стоїть,
Для  ворога  це  вічність,  а  для  нього  мить.
Він  землю  України  захищає  ,
І  в  серці  злість  до  ворогів  тримає  .
Амінь.  
Травень  2023  .  м.  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

Побєдобєсіє.

Дивлюсь  на  світ,  на  цих  надутих  кугутів,
На  лукашенка,  казаха  та  армяшку,
Що  одягнули  путінську  "тєльняшку",
Та  ще  й  приперлись  на  парад  у  рашку.

Казах  дивує,  на  коні  примчався,
До  цього  розумом  світився,  
Але  приїхав,  з  чортом  обіймався.
Тай  з  пу  про  щось  там  пошептався..

Не  дивно,  лукашенко,  той  що  хлопчик  із  девятки,
Завжди  готовий  пану  цілувати  пятки.
Середньоазіати,  ті  від  страху,
Своєю  головою  вже  поїхали  із  даху.

Від  страху,  подивись  в  них  кінчики  тремтять,
Й  соплями  он  обвішалися  -  млять.
Один  затравлено  мовчить,
А  інший  -  очима  зиркає  з  під  лоба.
А  в  третього  в  очицях  -  безнадія,  страх  і  злоба.

Всі  розуміють,  та  сміливості  не  вистачає,  щоб  сказати,
Пора  прийшла,  катюгу  потрібно  покарати  .

Тож  правду  кажуть  -  не  бійтесь  ворогів,
Все  що  ті  можуть  -  вбити  ....
Та  й  друзі  не  страшні,  ті  можуть  зрадити  чи  то  продати...
Чи  просто  так  від  заздрощів  віддати.

А  бійтесь  тих  хто,  хто  очі  пускає  і  мовчить,
Коли  біда,  коли  з  розбійником  він  за  одним  столом  сидить,
А  не  звинувачує  убивцю,
Та  і    про  це  на  світ  увесь  він  не  кричить…

Ось  отакі  людці,  чи  може  то  істоти?
Ці  можуть  зрадити  й  продати,
Та  навіть  страх  сказать…  
Такі  на  втіху    ворогу  і  матір  рідну  в  рабство  зможуть  здати  .

В.  Небайдужий.  2023  рік.  М.  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

Братику Василю.

Сьогодні  подвиг  Я  вершу,
То  правда,  цим  я  не  брешу.
Бо  сам  піднявся  і  проснувся,
Без  допомоги  -  вмився,  взувся.
Ще  сам  попісяв  і  покакав,
При  цьому  не  кричав  й  не  плакав.
Пішов  он  містом  я  гуляти,
Собак  можливо  дратувати.
Бо  йду,  ціпком  асфальту  -  Ток,
А  для  собак,  то  молоТок.
Ворона,  он  і  та  свариться,
На  слимака  я  наступив,  а  він  у  їжу  їй  годиться  ....
Болять  мої  коліна  й  ноги,
Та  й  нерви  рвуться  від  тривоги,
При  цьому  не  терплю,  та  й    не  мовчу.
Якщо  безладдя  бачу,  На  світ  увесь  кричу....
Турбую  тих  ,  хто  владу  зараз  мають,
А  Людям  Ні  -  собі  крадуть,  допомогають.
От  отакий  Василь  і  впертий  Дід  ,
А  76  сть,  було  оце  в  обід....
Оце  і  є  Герой,  бо  робиш,  те  що  можеш.
Отим  й  ворожу  силу  переможеш.
Небайдужий.  2023  рік.  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

У матері в руках сокира.

 

Пішов  Андрій,  пішов  від  хати,
Не  просто  так  пішов,
Не  за  бажання  воювати,
Пішов  щоб  Землю  Рідну  від  рашистів  захищати.
Вклонився  Матері,  сказав  дружині,  я  тебе  кохаю,
Дітей  люблю  і  щиро  обіймаю..

Десь  там  трощив  кацапів,  не  ховався,  сміливо  бився,
Робив  свою  роботу,  не  боявся  й  не  лінився.
Та  на  війні  буває  смерть  і  лють,
Трапляється  що  і  героїв  вб'ють...

Отож,  прийшли  до  матері  солдати,
Й  закриту  домовину  занесли  до  хати.
Та  й  кажуть,  відкривати  дозволу  немає,
А  хто  таке  заборонив,  ніхто,  сказать  не  знає.

А  мати,  що  вам  людоньки  сказати,
Вона  ж  хотіла  сина  обійняти.
Вона  на  світ  оцю  пустила  плоть,
Нехай  там  буде  лиш  його  частина,
Отож,  невже  не  взнає  мати  свого  сина  ?

Тож  жінка  каже,  самі  відкриєте,  чи  я  візьму  до  рук  сокиру,
Щоб  плоть  свою  побачити  та  й  уклонитись  сину.
Те  що  побачила,  а  краще  б  і  не  знала,
Щоб  там  не  було,  вона  його  впізнала.
Герой  потрощений  лежить,  кістки  й  частини  тіла,
Побачивши  синочка  жінка  враз  зімліла…

Я  не  пробачу  всім  кацапамбидлу,  й  путіністам,
На  вас  ці  смерті  повисли  як  намисто.
Тисячоліття  будете  собаки  відмиватись,
Щоб  із  людьми  дозволили  вам  знатись.

Ті  матері  із  рук  сокир  не  кинуть  вже  ніколи,
Хіба  що  з  плеч  кацапських  полетять  голови  .
Амінь.
Небайдужий.  
Травень  2023  року.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023