| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Знаєш чому я не можу писати на тему війни
Тому що у ній занадто мало моєї вини
Бо я не бачив погляду трупа з годинником на руці
Який після обстрілу знімуть притишені чорні купці
Бо в полях зацвітають невідомі мені хрести
Ну гаразд не цвітуть бо ніхто не знає куди їх нести
Та якби і знав насправді б це мало змінило суть
Все що бачить око покійника — лиш каламуть
Недоступну мені як хвилі далеких частот
Як стяги полохані вітром на піку висот
Як правда якої не може торкнутись бозон
Це та каламуть яка чистіша за сон
Тому я буду писати про дикий неправедний мир
Яким рухає пан — тобто хтивий бездумний сатир
В цьому мирі є вимір в якому немає війни
Його ентропія летить наче кінь сатани
Наче тих не існує озер і болітець мілких
У яких спочивають осколки що траплять під дих
Наче всі ремінці від годинників знайдуть свій шлях
І закінчать життя не на схрещених вкляклих руках
Мені легко піти туди де стоять ліхтарі
Де вгодовані пси не бувають хворі й старі
Де беруть на поруки й лікують чужих дітей
Де замки не потрібні бо там немає дверей
Але в підсумку рай це не там де добре усім
Мудреці чомусь не хотіли купатись в красі
Краса постає де на двох останній ковток
І хтось його віддає тому хто вже змовк
І нехай у тому немає ні краплі твоєї вини
Нехай навіть скажеш мені — скажеш резонно — ану припини
На тридцятому році миру вийти пора за стіну
Бо в тридцять три дехто вже виграв свою війну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
тепер моя домівка це спогади
туди повертаюся після прогулянки війною
туди приходять жінки
з оголеними руками
і вимішують тісто
для духмяного хліба
приходять діти
яких разом із батьками
ще не обстріляли в Бучі
з відстані в п’ять метрів
і які ще не дихають через трубку
в 17-й лікарні
бо їхні легені
ще не пробиті
а тазові кості
не подроблені
інколи приходиш ти
я відчуваю твій запах
і відчуваю твої погляди
що пірнають
у мої зіниці
у спогадах не прокапує кран
не прокапує кров
не ридає вібродзвінок телефона
аж до смерті акумулятора -
бо там знімають слухавку
я приймаю душ і з лійки не течуть крики
у спогадах вуха закладає
мішками з піском
очі застеляє
м’якими карематами -
триває кругова оборона
від реальності
у спогадах немає війни
я не хочу дому зі спогадів -
я хочу вогню зцілення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Якби я зараз міг тебе обняти
Цю осінь помістивши на долоні
Тобі цілуючи вуста і скроні
Із поглядом захопленим маляти
Якби з тобою міг іти Подолом
Спустившись вниз із граду Ярослава
Я йшов би зліва ти ішла би справа
Немов князівна з давнього престолу
Якби я міг смакуючи поволі
Бо саме так навчали богослови
Вдихати сущий плин твоєї мови
Щоб змити всі набряклі літом болі
Якби тебе кохати міг від ночі
Немов дослідник впертий і неспинний
Нектар би твій збирав золотоцінно
Як перші люди чисті й непорочні
І зупинився б час моїм наказом
І світ завмер на спусковій пружині
І так було б навіки прісно й нині
Якби з тобою міг я бути разом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
У день взяття Бастилії
Я не пішов на Єлисейські
Де молодий Зевс
Їхав у відкритому джипі
Вітаючи блаженних героїв
Після звершення їх земного віку
В Камеруні Сенегалі Алжирі
Того Кот-д‘Івуарі чи Україні
А натомість попрямував до каналів
І вийшов на станції Сталінград
Де немає блаженних героїв
А є ті самі камерунці і сенегальці
Тільки без блакитно-біло-червоних німбів
Вони мігранти, що не заслуговують на Елізій
Серед них поселився Сталін
Після того як спустився до пекла
Я знаю що він мешкає в кафе Болівар
Біля каналу Сен-Мартен
Там я бачив вусатого дядька в кашкеті
Який без кінця облизує свою люльку
І щось наче задумує
Хотів дати йому потиличника
Але ж день взяття Бастилії
В цьому загробному царстві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
І ми помремо не в Парижі
Не стрибанемо з Мірабо
Чи може з палуби або
По Сен-Мартен не пустим брижі
Не скінчимо від менінгіту
І не піймаєм овердоз
І попри все багатство поз
Не згонить приступ нас зі світу
Летальний сон нас не здогонить
І не скуштуєм божевіль
І десь дорогою в Трувіль
Не вріжемось в пусті вагони
Нас не заколють на Монмартрі
І у Булоні не зведуть
Й лиш фари під Альма мигнуть
Неначе світло у театрі
Не вб'є ниркова недостатність
І винний мій алкоголізм
Чи десь відгомін аневризм
Що в нас обох до них є здатність
Бо ми народжені щоб вмерти
Не знаю де - та не Париж
І я згорю і ти згориш
В обіймах українських смерти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Тріпоче листя молодої тополі
Що виросла на пласкому даху будинку
Неначе моє життя посеред твого
Вітер з дощем наповнює Київ
Що був нагрівся до температури займання
Неначе моє життя посеред твого
Свистить нестримно беззуба темінь
Губиться в буквах підсвічених магазинів
Неначе моє життя посеред твого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
ти помічала що наші простирадла з пожежниками?
себто не пожежники забрали їх собі на ніч
і не вони кохаються на них безсоромно
натираючи одне одного вогнетривкими рукавицями
ні! маленьких пожежників розкидало по тканині
наче хрущів у теплий травневий вечір
тепер я знаю хто підглядає за тобою коли ти спиш
торкається твоєї шкіри під тонкою ковдрою
дотягується до підборіддя і тихо цілує у скроні
так це пожежники які прийшли врятувати нас
червоні малюнки на нашому простирадлі
що кричать і махають вогнетривкими рукавицями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
сережки на вухах моєї сусідки
у переповненому літаку
що летить до Африки
нагадують барельєфи
довжелезні історії
виростають з них
крізь масивні дорогі заліззя
відтягуючи мочки вух донизу
до центру всесвіту
де живе любов
каміння виблискує
на всі кольори почуттів
від золота до олова
гравійовані жінки та чоловіки
торкаються одне одного
трикутниками і квадратами
у гіпертрофованих позиціях
біля мене зовсім не жінка
а прадавня богиня
охоронниця стихій
добра і безжальна
у своїй всемогутності
її ластовинна шкіра має відблиск епох
а ніздрі що роздуваються
в такт жувальним рефлексам
видихають саме життя
перед тим у невеличкому кафе на вулиці клері
моя любов по-дитячому тулилася до мене
і просила ніколи не покидати її
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
у єви забракло дихання
коли адам сказав
що покидає її
на ліжку
п’яну і голу
наповнену його соками
і поцілунками
і прокльонами
незалежну і дурну
величну і залюблену
вона не знала
плакати чи радіти
кричати чи сміятися
тому просто
взяла
зварене яблуко
і стала гризти
нігті
але історія їхня
скінченна
неначе фільми соррентіно
як добре
що це не про нас
як добре
що ти
не єва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
бувають жінки що спустилися прямо з небес
вони розмовляють з ангелами коли п’ють віскі
у них життя повне пригод а найбільше чудес
тільки мучить постійно їх сплін паризький
вони повні любові мов річище після дощу
у них погляд налитий розпеченими ночами
віддаватись їм страшно немов віддатись мечу
але краще за це ніколи не трапиться з вами
коли вони люблять вагітніє чорна земля
їхні стогони вводять у транс жителів пекла
вони можуть у шторм пірнути із корабля
коли вириває троси з такелажних петель
коли обнімають то ніби в останній раз
якщо вже цілують стається панічна тривога
їхній красі не потрібно дешевих прикрас
з ними так мало добра й так багато лихого
тіла в них по ночі парують гарячі й липкі
їхній спокій пильнують кошмари темні й солодкі
їм щоб прибути завжди бракує квитків
їм щоб піти вистачає сварок коротких
на шкірі у них запеклись невідомі міста
в яких ночували лиш раз і то ненароком
там ранок існує для того щоб зняти з хреста
там цілунки печуть неначе рани глибокі
мені пощастило одну із таких я зустрів
наче випив отрути і тут же запив антидотом
ти вийшла з моїх занедбаних київських снів
щоб додати до них прекрасну паризьку скорботу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
від тутешньої води
у тебе ламке волосся
яке спадає з гребінця
волосина до волосини
і обвиває мій сон про тебе
точніше колись спадало
з тих пір на підлозі
не залишилося
жодної волосини
так само як і на ліжку
чи в розворотах
твоїх улюблених книжок
ніде не залишилося ні волосини
і я блукаю кімнатами мов кіт
господар якого не повернувся додому
чим безкінечно познущався з тварини
і чого та йому ніколи не пробачить
переступаю мов трупи
пусті келихи і
стаканчики з-під йогуртів
шукаю хоч одну з твоїх волосин
знаходжу наші фотографії
твої туфлі з відірваними набойками
недоїдені пластівці у коробці
але мені потрібна
всього лише волосина
щоб зв’язати думки
ніде не знаходжу її
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
Ми сидимо на березі Сени
І дивимось на численні бато-муш
Що пропливають повз туди і сюди
Як колоди з мурашками на борту
Тепле каміння зігріває нам стегна
Два наповнені келихи стоять поруч
В них налито сьогоднішню вечерю
Так само як і в багатьох-багатьох
Що прийшли сьогодні погрітися
У призахідному промінні Парижа
На свято музики яке не має сенсу
Окрім відзначити радість життя
Пообніматися і розповісти
Історії що трапились за цей день
Або й за рік чи взагалі за весь час
Адже багато хто лише познайомився
Як то часто трапляється на теплому
І майже домашньому камінні
Нам махають з бато-муш а ми їм у відповідь
Дві крихітні мурашки на святі музики
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Я доберман з чорною лискучою шерстю
Я Адам з довгим хвилястим волоссям
Я китолов у пошуках солоного щастя
Це ще не все
У мене в паспорті віза до раю
У мене в кишені лежить надія
І кожного разу як я вмираю
В раю призначають спеціальну подію
В мені уживаються різні істоти
На подушці зранку шерсть із лускою
А ще твої подерті колготи
Які ти забула забрати з собою
Моя любов як грім у повітрі
Лунко стікає гучними дощами
У фільмі про мене як підуть вже титри
Нарешті розкажуть що сталося з нами -
Кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Трапляється
Коли вітер кричить у непросту
Колоратуру світанку
Трапляється що ти цілуєш
Густо нафарбовані свинцем
Вибілені брови поснулого міста
Замість її набубнявілих грудей
Напевне
Напевне зона твоєї відповідальності
Перетинається з негеометричною зоною ризику
Що зацвітає навесні як і більшість квітів
Але в пізньому серпні комбайн непевності
Підрізає почуття разом зі стеблинами любові
І ти скочуєшся вниз мов небесне тіло
Колись
Не думай про навіяне нездійсненністю колись
Бо в ньому замовчана усепричина ранку
Виринає в твоєму записнику під номером чотири
Попри нещасливість цього числа в одній із галактик
Попри непарну кількість прожилок на наших крилах
Не припиняй мріяти про заворожену повільність
Нехай
Нехай же здійсниться план великих комах
Про перетворення знов у крилатих людей
Що метушимитуться серед іскристої імли
Власних нетямущостей та неоспіваних втрат
Підбираючи собі в спадок сонячне проміння
Забиватимуться у найвищі шпарки осені
Звідки падатимуть у гаркавий вечір
Трапляється
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Ми є завжди, тільки завтра нас буде трохи менше,
Ніж в позаторішню осінь – гострий ніж, що відрізає усе зайве.
З часом нічого не змінюється, бо завмерлий час
Є лише виявом відносної міри руху голих тіл,
Що давно перестали рухатися: рівномірно чи поривчасто,
Тихо чи голосно, швидко чи ще швидше. крапка.
Твоя балакуча сусідка померла минулого року, і тепер
Мені катастрофічно не вистачає з ким посваритися
біля твоїх замкнених дверей.
Деякі квіти вижили попри повну безвихідь у повний місяць
З повного розуму у нашому з ними неповному житті.
До речі, Дженерал Моторз непристойно довго був першим.
До речі, Берні Еклстоун через сорок років таки полишив Ф1.
Бездомна собака позавчора загризла хворого голуба,
І потім діти ще довго гралися сіро-блакитними пір’їнами.
На вулиці густий молочний туман. Здається, знову дощитиме.
Я візьму горщик із всохлими квітами і виставлю його під краплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
мене звуть траншея
я ховаю в собі
патрони
коробки з гранатами
і їжу з водою
крім того сувеніри
й світлини
солдати втискаються в мене
сповідаючись
перед смертю
і я чую
биття їхніх сердець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Ангели прийшли колисати мої сльози
Які замерзають під чорними сніжинками
Річки піднімаються до верхів’їв неба
Де сміються дрозди
в поношених светрах
дотліває дитина в моєму серці
На її повіках сніжинки
В руках у неї ранок
Річки піднімаються до верхів’їв неба
Де збираються пілігріми з перебитими ліктями
На ложі дня роздягається місяць
Його рожеве тіло набирається дощами
Сніг засліплює майбутні тремтіння
Поки що світло
Поки ще світло
Яке зігріє холодний попіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021