| Сторінки (1/47): | « | 1 | » |
А жили вони мирно. І мали чудовий будинок,
Де щасливо росли їхні вірші, немов діточки.
Вирували у спальні вулкани у пізні години.
Ну а ніжність у душах щомиті цвіла залюбки.
Від весни до весни – і жили цим ліричним круїзом,
Бо серця їх роками пливли, мов у спільнім руслі.
Але щедре життя не лишень на приємні сюрпризи.
Бо і заздрість невтішно блукає по грішній землі.
То з’явилася тінь над тим затишком ніби нізвідки -
Чорна тінь, передвісник неявної, але біди.
Отже та, хто чомусь називалася іменем Квітки,
Захотіла це щастя… Прийшла руйнувати світи.
Десь ночами під місяць уповні збирала дурмани.
Засушила ті квіти, відправила парним числом
У листі бідолашному – жертві тієї омани.
Аби стало немилим йому все, що було кругом.
І нещастя прийшло в мирний дім – тінь згустилася зранку
В час, коли вся родина була зазвичай за столом.
Зник тоді чоловік – з’ясувалося перед сніданком.
І рушник спалахнув, мов підпалений зовнішнім злом.
Син дорослий тоді врятував материнську будівлю.
Чоловік… десь блукав. Місяці, може, навіть роки.
Так подіяли квіти, сплутав бідаку лукавий, ліг
У болото гріхів, що добряче далося взнаки.
Та розвіялись чари, заплакало серце за давнім.
Повернувся назад, до раптово пригаданих втіх.
Та й очам не повірив: дім світлий, вирує життя в нім.
Інший батько дітей обіймає. Давно вже своїх.
____
З вдячністю за допомогу М.К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Зрадливі друзі мов розталий сніг,
неначе неспектральний гнідий пудинг,
хай залишаються подалі від моєї світлої душі,
хай просто не з'являються повік в житті,
а по війні, ті дві маленькі устриці мої
віддай своїй "парядашнай пАдругє".
Нехай подавиться вона моїм,
це буде справжнє поствоєнне чудо.
Усіх "своїх" збери десь там на Колимі,
Лукаві хай згниють в одному ізольованому місці.
Я всім скажу - що ви жертовно полягли в гі..ні.
Зрадливих не забуду! Героям - пам'ять буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Застиглі водоспади проливали свіжість,
Дзвеніли божественною музикою прозрінь,
Коли ми стояли під ними і торкались сталактитових струн,
бракувало лише цілунку і твоїх тісних обійм.
Пам'ятаю кришталевий погляд сповнений надії,
Живе серце тріпотіло, як сніжинка на снігу.
Ноги топились у глибоких мріях,
У день безвітряний під мелодію Stereophonics: "Можливо... завтра я знайду..."
...
Не стримаюсь, зірвусь розмерзлим водоспадом,
Весною сповненою щастям забриню,
Пташкою, любов'ю, квітучим садом:
- Дочекайся мене у нашому Раю! Я вже лечу!
Фото від 04.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Все почалось з тих білих крил, з великим густим пір'ям, хоча спочатку вони були зовсім не білі, навіть не слонової кістки, не ванільні чи кремові, не бежеві чи відтінку яєчної шкарлупи, якщо точніше, то вони були тілесні, кольору шкіри. Та хтось згори вирішив, що беж недостатньо чистий чи недостатньо світлопоглинаючий і перефарбував їх на білий. Описати цей білий теж було складно - здавалось, що він має бути гланцево-білий, а виглядав він матовим, без румянцю, чи характерної для звично-січневого білого кольору сніжності, здавалось його густина недостатньо перекривала тілесність і вона проявлялась крізь верхній слой назовні. У ньому важко було побачити щось ідеальне, ні в кольорі, ні у формі, ні в текстурі, ні у запаху. Тіні від пір'я змішували його з сірим відтінком, а пір'їни тирчали у різних напрямках, наче зачіска після сну.
Спочатку крила було два, проте, з'явились ще й інші близькі крила. Їх було чотири.
Вони не були схожі на перші, ні кольором, ні іншими зовнішніми ознаками. Спільного між ними було лише те, що всі вони - Крила.
Раптом з простору винирнуло ще одне крило, а потім іще одне, і ще...
Стало зрозуміло, що крил стало набагато більше ніж задумувалось...
Кожне крило випромінювало свою ауру, наче шукало подібне. Одні "світились бірюзовим, інші - блакитним, треті - білим, а четверті світло-зеленим.
А одна парочка - яка приглянулась мені найбільше - світилась кольором жовтої чакри - маніпури. "Засвіченими" були лише крайні сторони крил закоханих. І вони чомусь нагадували соняшники, обернені голівками до сонця. Соняшники посміхались сонцю, а сонце посміхалось їм.
І раптом виявилось, що друге крило, те яке з густим білим пір'ям десь загубилось, чи розчинилось у променях Сонця. Я добре перевірила чи не помиляюсь, точно пам'ятаю що їх було два. Два однакові розкішні крила з густим, "умовно" білим пір'ям. Не розумію чому інші крила захотіли стати подібними до того одного "першого" крила. Захотіли стати індивідуальними. Картинка перед очима дуже щвидко змінилась. І в полі зору залишились лише по одному крилу. Куди ж зникли "пари" крил? Невже їм стало затісно у натовпі і вони вийшли за межі картини та кружляють тепер там, де їм добре?
Картина намальована у травні- червні 2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Шшш ... Шум дощу по намету.
Шшш ... Резонує в душі. Шшш...
Грім та Блискавка пишуть сонети.
Крапель безліч летять до землі.
А уранці Роса із Травою
Танцюватиме спільний танок,
Діамантами переливатимуться
Міріади радісних Сонць.
Ніч шепоче історії різні
Виливає усі на траву
Свіжість вкотре із неба дарує
Плодовитість землі вранішню.
Шшш... Динамічна реприза триває,
Заспокоює серце моє
І тихенько до сну проводжає
Довгий день, що стікає дощем.
https://youtu.be/jWh7RKvZyT8?feature=shared
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Ти пройшов такий далекий шлях
Кликав, біг, долав високі скелі.
Ти вертав мене з печери в храм
Роздоріжжя перетворював на паралелі.
Ти хотів щоб я була твоя
Зірка, пума, мавка, чи можливо фея.
Йшов на запах щастя, що плекав в думках
Міражі розвіював в пустелі.
Я в тобі знайшла затишний дім,
ти в мені побачив цілий всесвіт.
Не наговорилися і не набулися іще,
І для цього видумали спільний часопростір.
Зауважити не встигли, як букет бажань розквіт
Квіткою вітрів і вітром змін на перехресті,
Поєднавши два кінця протоптаних доріг.
І в один момент вся крига скресла ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Босими ногами по траві
Вдохом сповненим парфумів лісу
Споглядаю світ в його красі
Тут на березі карпатського гірського мису
Від одного погляду на краєвид із висоти
Завмирає все в моїх думах та венах
Телепортувати би тебе сюди
І дивитися разом на це зіркове небо...
Ти б мене Горянкою прозвав
Жвавою, як струмін водоспаду
Польовими квітами мене б обдарував
І писав вірші про схили Драгобрату.
Ми б шукали руту до ранкової зорі,
У липневому зеніті смакували ягоди-чорниці,
Любувалися Карпатами в диму після грози
І записували у блокнотик на майбутнє мрії-таємниці.
У той час під вітром тріпотіли би луги*,
Потічки ховалися у затінку смерічок
І озера відзеркалювали колір ДНК-Землі,
Гір, небес чи пролітаючих хмарин-сестричок.
З висоти барвисто-помаранчева заграва
Посміхалась би закоханим ласкаво.
А у відблисках цілющої, блакитної води
Розчинялись би в коханні незабутні* Ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
_
Фіолетові двері, каскади думок.
Катальпове листя у парку казок
Смарагди на стінах - частинки душі
Так схожі на ніжність -це точно був ти!
Фламінго, троянди, квітковий рояль,
Стріла що не світить, та цілиться в даль
У небо, де зорі, у ніч чистоти,
Де зірка мовчить про безмежні світи.
Біліє латаття, німфея не спить
І шафа книжок, що дзеркалить блакить
Залишу на пам'ять світлину спірей*
У твому саду вони справжній трофей.
Там колесо часу неначе для нас
У місті героїв сповільнило час
Тут простір Свободи і крихітний Рим
Wild West, древні інкі та перед усім
Ти дивишся в очі, ти поряд... і мить
У наших руках як багаття горить
Енергію цю не зупинить приліт
Вона апріорі у нас мерехтить.
_
І місто ледь стримує бризки фонтанів
Фронтони і фризи чекають Дедалів
Ось дві саламандри та каріатиди,
з чаш кам'яних зеленіють сподівання-мрії.
І серед порожніх будинків в рубцях,
без вікон, без даху - ця віра в серцях.
Між сходів старих виринає іскра
Живий архітектор будує дива.
Там куполи храмів у дірах, в яких
Промінчик пронизує дах золотий
І серце щемить, та небес оберіг
Вертає в життя, дає силу творити.
Квіти застиглі лежать на асфальті
Яких "не забути !", "навіщо?" - питання.
І діти відчули бездушність у парку
Відтоді стяг честі майорить від світанку.
Простори води, сумні терикони,
Ріка розляглась між життєвих вагань
Дороги ведуть повз фіалок бутони
До наших дверей, в світлий час святкувань.
Коти-охоронці на цеглі і школа -
що є... ще стоїть... та її вже нема.
Джазмени вигадують ритми шалені
Не зовсім бурхливого... але життя.
Між зелені біла хмаринка зависла
З тобою тривога мені не страшна
Веселка цілунку, альтанка в малюнках,
Два голуба й справжня усмішка твоя.
Сумбурні ці спогади, приправлені
дотиком до опіку, до німоти
Я згадую поряд з мурахами стоячи
Я впевнена точно - що це саме ти !
----
https://youtube.com/watch?v=HoiMaOt3dLg&feature=share9
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Ненавиджу її
Що забирає
Не дає
Не наповняє
З тілами грає
в смерть
Краде живе
Тебе для себе хоче
Кричить і просить
Аж кров тече
Моя
А ти мій Бог-Любов
Молюсь тобі
Богів не віддають
Війні
Нізащо
Счиняю бунт
Не корюся тобі
Гнилій, іржавій
Дикій, лютій
І не нашій.
Іду на страйк
Протест
Доводити
Якійсь персоні
Що смерть
То гріх
Що годі вже
Її кормити
Завершувати
Вже пора
Бо смерть
то не життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Вербально активні життєво пасивні позиції
До влади твоєї прийшли поміж сон
Вікно відчиняєш і бачиш "зелену" поліцію
Мій світ опинився сьогодні в позиції upside down.
Вимогливість стала недоліком посеред простору
Ненависть поволі гартує просвітлену Сталь.
Завуальовано феміну під Хав'єр- Антоніо
І анонімно анімус штурмує Капітоль.
Повільно, швидко кроки ти ступатимеш
Та карма нас усіх колись наздожене,
Про контрацепцію від бездіяльності й токсичності,
Прощу тебе, не забувай лише.
---------
Розшифровка до вірша - наснився мені сьогодні Сон про атаку на нашу столицю, в якому Влада не могла ніяк вплинути на ситуацію. Звідти пасивність Влади.
"Зелена" поліція, в лапках перевернутий зміст діяльності воєнкоматів в розумінні автора. Воєнкомат, асоціюється з білетоматом, банкоматом, паркоматом. Жахлива як контора, так і назва.
Феміна - завуальована під чоловіка. На думку автора, жінки в умовах війни частково виконують чоловічу захисну функцію.
Карма, яка не просто так - Схід.
Просвітлена сталь - любов.
Контрацепція - запобіжний захід, щоб не розмножувати бруд.
Якось так закрутилась сьогодні моя підсвідомість.
Хав'єр Бардем - актор і просто красивий мужчина)))
Антоніо Бандерас - (теж іспанський актор) випускає серію іменних чоловічих парфумів, які обожнюю. Не змогла стриматись. Тому вийшло подвійне ім'я Антоніо-Хав'єр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Ґліцинія за ґратами
сміється мені в очі
Весняним ароматом
із запалом дівочим
Хизується принадами
і вітром в своїх косах
Лиш він один її
за гратами лоскоче.
(Фото сьогоднішнє :) )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Хто перший вгадає пісню ???
Пізніше додам оригінал... І назву...
***
Чи зробили ми добре,
Ніхто не відповість
Та мабуть інакше не було б
Враховуючи усе, що відбулось.
Коли ти бачиш тільки світло
А мені темрява стала розрадою
Хіба важливо хто правий,
Коли нам добре разом.
Навіть не думай
Про те,
що ці зорі
не складуться.
Під рубцями твоїми
Захована молитва
Вона наче падаюча зірка
Під дощем ... Щем... Щем... Ще...
Якби ж була поряд
Прям тут і зараз
Щоб спостерігати,
як ти спиш, обійняти
Пригорнути на відстань,
що достатня,
щоб вдихнути подих і
втопити погляд...
Я б тоторкнувся твого волосся
Ти у серці відгукнулась горобцем
І лице між долоней збулося
Ти відчуєш звязок із Творцем.
Ти мій дім, ти усе,
найрідніше мені
Там, під рубцями
Я міг би жити у вічності
Якщо б ти дозволила мені
бути собою у тобі
Тож, привіт!
Якщо відчуваєш, що ходиш по колу
Якщо відчуваєш, що втрачаєш сили
Просто прошепочи моє ім'я.
Я близько, я поруч...
Чи може любити
хтось сильніш ...
Глибину твою
І твої прибої
Чи будем ми собою
Коли немає Ми...
Тож, привіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Сидячи на самому вершечку гори, серед зелених каменів, які навіть зимою, були тепліші і цікавіші від усіх, кого вона знала, Кіра намагалась пригадати, хто її вбив...
Чи це було те безсердечне стерво - Теріаз, до якої вона стукала декілька років, зимою в люту заметіль, а та не відчиняла Кірі дверей. Чи це був той переляканий юнак, який боявся перечекати з Кірою в найтеплішому будиночку на світі усю зиму, чи Може "Він"- який годував її цукерками з бандеролі, замість гарячого бульйону, а насправді не хотів її навіть бачити. Кіра відчувала що від тих цукерок з бандеролі вона росла ... Але рости вона хотіла від вагітності, а не від цукерок. В решті решт цукерки вона не доїла, їх було занадто багато - в якийсь момент її внутрішнє терпіння, чи его, чи внутрішнє Я просто лопнуло.
Цікаво, список вбивць Кіри складався тільки з трьох осіб чи більше? І, мабуть, співучасників було набагато більше, ніж виконавців...
Кіра за своє недовге життя так і не навчилась ненавидіти.
- А зрештою, бути мертвою не так вже і погано, - подумала вона, - Сидиш на вершині, біля високого бука, дихаєш криштально чистим повітрям, бачиш усе навкруг, в той час, коли тебе не бачить ніхто. Можеш бути вільною і ніхто не триматиме тебе за рукав. Можеш співати, танцювати, подорожувати і писати книги, просто ніхто не бачитиме цього... Можеш дарувати свій спів тому, хто його чує, тобто буку... Можеш не відчувати болю, образи і всяких тому подібних емоцій. Тільки бути мертвою ...
Хіба це не щастя?
Чим ще займаються мертві? Думалось їй. Мабуть попри всі плюси і можливості опції мертвості - вони чекають свого наступного повернення до життя.
А чекати Кіра вміла як ніхто. Здається тільки це вона і вміла краще усього. Тільки цього і вчило її життя - чекати... Слушний час, підходящий момент, приходу літа, вільне місце в маршрутці, приїзду подруг з-за кордону, поїздки до Львова, відзеркалення в очах напроти і відпочинку від чекання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Не пам'ятаю де була тієї ночі
Неначе на взутті шматочки раю
Щось на руках таке подібне до любові
У сотах серця топляться липкі зізнання.
Не пам'ятаю, хто мій вірний спільник,
Який на ньому був у ту ніч одяг
Яким ключем ми відкривали двері віри
І звідки взяли стільки сили бути разом?!
Вже не згадаю скільки томних років
Він прочекав мене з мого заслання
Та все ще пам"ятаю його очі
Які пронизували наскрізь моє існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
Енергетичні хвилі манять за собою
Містичні всплески слів
широкого діапазону
Ввірвались у недільний день
І шепотять то тут, то там,
ведучи паралельно вздовж
свого прибою.
В уяві виринає саме той день,
те місце й ексклюзивне соло
Де нам не було місця
вдвох на особисте щось
Присутність відчуваю твою
І я спокійна, бо нас двоє
Ми в часі, час у нас
сидить
Між нами простори
й безодня
І грає джаз
Так риторично...
Добраніч Мій Пегас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Сьогодні усе навкруг чорне -
Почорнів "золотистий ліфон" *
Пессимізм хлеще навіть з брансбойта
За вікном утопічність, Бой.
Навіть Ти не рятуєш від стресу
Навіть Ти все терпіння порвав
Після кави забирайся одразу
Не нервуй злого Бога - зникай...
Хай цвіте диким цвітом самотність
Буде краще - інакше ніяк
Бути з кимось ти просто не можеш
Знов не склалась любов - і нехай*.
Заливаються в небі канарки
Чуєш легкість у шлунку й мозгах
Розкладе час потрібне по полкам
А все зайве закине в підвал.
*Нагорода Ю. Іздрика
https://youtu.be/5KWZWQsLcaY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Я не хочу тебе розривати,
Твою душу тягнути від тіла
Якщо суджено нам - будем разом
А як ні - будь без мене щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Так не хотілось повертатись з того дня
Який залюблював потішними словами
І теплим пледом накривав розгойдані думки
І при потребі пригощав квітковим чаєм.
Так не хотілось залишати того ранку,
В якому один одному всміхались наодинці,
щасливими й свобідними літали МИ, наче улітку
під небом сіро-розовим поєднані птахи,
які на мить втекли від смутку
і обіймались тихо уночі.
Ти знаєш, як тебе люблю 💛
Дякую за твою любов. 🌞
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Руйнівник і Творец,
у кому більше сили?
Один руйнує добро,
другий будує стіни?
А як би воно було,
Якби один одного любили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Мій Львів, хоч там ніколи не жила
Осів в душі мелодією й дивним щемом
Заполонив думки бажаннями тепла
Й дощем пролився в двох катренах.
У тому місті ми гуляємо удвох,
Там Леви нам співають гімн Любові
Ми тішимось буденним через вдох
І видихаєм залишки чийогось* болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
З тобою красива навіть у 90
З тобою щаслива у 82
З тобою танцюю "півсотню"
Нарешті з Тобою я.
Натхнення звідси -
https://youtu.be/oBsCUHkveVw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
З тобою буду без умов,
я безумовно буду поруч,
Душею огорнусь в твою любов,
Зворушливо загляну в очі.
Коли прокинешся уранці-
я Сонцем посміхатимусь тобі.
Удень за мене не хвилюйся,
тобі писатиму з родзинкою вірші.
Думками, серцем і душею
з тобою буду - йдем до мрій.
Я - не ілюзія, я - справжня
щоденно хочу твоїх дій.
Коли лягатимеш у ліжко
торкнусь твоїх безкраїх снів.
Люблю! Кохаю палко й ніжно,
Так хочу Рай відчути твій.
Кохання ходить наше близько,
Нам промовляє - "Без умов"!
Тепло від тебе пролилося,
Бо ключ від серця ти знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Розчинились страхи в емпіричності
У щоденності серцевого ритму
І приборкано хвилі фантазій
Що заплутували шляхи раціоналізму
Іду уперед свобідною ходою
Переді мною справжній* чоловік
Позаду простори, вітри, прибої
Попереду - безмежний світ.
* Ще декілька років тому, написала б " Довго пояснювати, що таке справжній чоловік", а сьогодні скажу, що "Справжній чоловік" - це цілий шлях і довга історія, відповідальність, опора, впевненість, довіра, подолання разом усіх труднощів... Це людина з плоті і крові, з серцем і душею.
І він точно десь є :) 😉
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
У смартфоні Віккі прозвучав звук повідомлення, екран засвітився і у вспливаючому вікні з'явилось повідомлення: "У п"ятницю, о 18:00 в конференц залі нашої школи відбудеться зустріч представників 1-11класів. Запрошуються батьківські трійки ."
Був понеділок і Віккі зраділа, що до п'ятниці ще є час продумати питання керівнику, які її цікавили.
Школа була велика, налічувала 1200 учнів, 40 класів, 3 поверхи, просторі коридори. Двічі у неї була можливість потрапити туди на роботу, але зорі не давали згоди на це. Якщо першого разу причина була у відсутності педагогічного диплому, то наступного разу її серце було байдужим до бухгалтерії. Їй дуже не хотілось присвячувати своє життя цифрам, звітності і просиджуванню штанів за комп'ютером.
Коли вона зайшла в зал у п'ятницю, в залі вже було близько 100 батьків, зал їй нагадав затишну лекційну аудиторію: висока стеля мабуть метрів 12 чи 15. Штори стриманого червоного кольору, що тон-в-тон пасували до крісел, які були розміщені сходинками до верху.
Директор уже стояв біля трибуни, а його заступники мило розмовляли про щось на червоних кріслах у першому ряду.
Віккі знайшла вільне місце, зняла з шиї кремову хустинку і розстібнула зелений плащ. В голові крутилось лиш одне питання, яке вона вже декілька днів хотіла задати директору. В цей момент зайшли ще двоє батьків з їх класу і сіли поруч.
Збори розпочались абсолютно неочікуваною фразою директора:
- Прошу усіх піднятись і пройти за мною. Я хочу вам дещо показати.
Віккі одразу зрозуміла, що все пішло не за планом. Хтось з присутніх поруч впівголоса прокоментував ситуацію і вона зрозуміла, що своє питання задати їй вже не вдасться.
Усі направлялись у підвал в сусідньому корпусі. Довго спускаючись сходами у вже другий за рахунком підвал в їх школі, Віккі наповнювалась розчаруванням. Вона не могла повірити, що ситуація з укриттями замість того, щоб вирішитись в кращому напрямку навпаки розширювалась. Це її засмутило.
Це означало, що кінець війни буде не скоро.
Натовп батьків повільно просувався вузьким проходом вглиб підвалу, який скоро мав стати другим бомбосховищем.
Запах в підвалі був важким, сирим і пахло там не дуже. Директор почав розповідь про те, що держадміністрація фінансує великі проекти для шкіл, а оскільки опалення , вікна, двері і ремонти в школі зроблені, треба зробити ще одне бомбосховище.
Весь натовп дружньо підтримав директора, активно почав показувати пальцем де має бути світло, навіть запропонували поставити в сховищі проектор, щоб дітям було в підвалі веселіше під час повітряних тривог.
- Добре - задоволено вимовив директор, - повертаємось до зали і обговоримо деталі в зручнішому місці.
Віккі була знайома з директором, то ж підійшла, привіталась і одразу сказала про те, що її турбувало найбільше.
- Я хочу, щоб моя дитина вчилась в класі, а не ховалась по підвалам, щоб не марнувала час відведений для навчання.
- Ну ви ж бачите, яка ситуація в країні, ми не маємо гарантій безпеки. На жаль, такі розпорядження верхівок.
- Але ж торгові центри вже не замикаються під час тривог, і продуктові супермаркети теж, і за рік війни вже можна зробити висновки що імовірність влучання ракет в цьому регіоні рівна нулю, і взагалі можливо ППО реагує на рух приватних чартерів, то чому наші діти мають сидіти по підвалам.
- А раптом - ні. В сусідньому обласному центрі були потрапляння по житловим будинкам.
Далі розмовляти не було змісту, оскільки інформація про яку говорив директор ніким не була підтверджена і виглядала як массове самонавіювання чи фейк.
Усі повернулись до актової зали, і заступник продовжив рекламну компанію підвалу, яка закінчилась голосуванням, в якому 99% присутніх проголосувало "ЗА" бомбосховище. І тільки одна Віккі -проти.
Її здивувала ця статистика. Невже тільки вона хотіла, щоб її дитина вчилась по-людськи.
"Одна зі ста?" - Подумала Вікк, - це статистика, чи божевілля?
Далі піднімалось питання з відсутності підручників, на яке керівництво відповіло, що їх зараз не буде.
Вік прокоментувала: "Зате підвал буде".
Та її слухати ніхто не збирався, усі гомоніли про своє.
Одна мама поцікавилась, де буде сидіти клас її дитини під час повітряних тривог і директор пообіцяв відвести і показати сховище під номером 1 одразу після зборів. Було враження, наче батьки були задоволені поточною ситуацією. Ніхто не намагався змінити щось до кращого. Ніхто не пручався вказівкам керівництва. Ніхто вже не думав про нормальне "здорове" життя. Всіх все влаштовувало.
Коли збори закінчились і бажаючі пішли на екскурсію в "перше" бомбосховище, Віккі підійшла до заступниці директора по фінансовим питанням. Її звали Террі і вони теж були знайомі. Вікк висловила їй своє занепокоєння постійним збоєм навчального процесу.
- Проти системи не попреш, - сказала Террі.
Звичайно, куди ж мені одній перти проти мас, подумала, Вікк.
- Я додатково викладаю в Університеті, і ми зі студентами не ходимо у сховище. А у школах інша справа - пояснила Террі і продовжила, - я була на попередньому скликанні фінансового комітету. Усі школи будуть подаватись на обладнання укриттів.
Вони ще хвилин 20 розмовляли про політичну ситуацію в країні і про вказівки "зверху", а потім Віккі дуже захотілось додому. Вона попрощалась і попрямувала до виходу з актової зали.
На сходах вона зустріла класного керівника своєї дитини. І спитала:
- і що Ви про це думаєте?
Вчиталька уточнила про що саме і коротко відповіла, повторивши фразу директора :
- Нам ніхто не дає гарантій, що під час тривоги все буде спокійно, керівник не візьме на себе таку відповідальність.
Віккі було цікаво від кого ж школа чекала гарантій? Від ворога? Чи існує колективна відповідальність? Чи все ж відповідальність це справа однієї людини? Їй було і сумно, і дивно водночас.
- Я їх не розумію, - розмірковувала жінка дорогою додому, - Можливо я випадаю з суспільства, не сприймаю їхньої реальності? Я не можу прийняти війну, і людей які до неї так смиренно відносяться. "Одна зі ста". А можливо це перші признаки соціопатії ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Серед білих самотніх стін
Поміж шумного простору змін
непокірність лежить моя
Біля мене тіло Христа.
Сльози котяться наче кров
І думками торкаюся знов
Того дивного небуття,
Що огидне, як чортиня.
Не приймаю від тебе умов
Та якби Ти сьогодні прийшов ...
Якби Бога узріти любов
покохала би без розмов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Не пропущу тебе у мій всесвіт
Чистота там найвища потреба
Чистокровкою буду для тебе
І лишати слідів тут не треба
Висота, глибина та мінори
Зорі наче мурахи по тілу
Ти як Бог прораховуєш кроки
Приміряю вже сукню білу
Що це було? Феєрверк чи кохання?
За секунду усе пролетіло.
Лівору́ч усі мрії й бажання
Правору́ч моє здимлене тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Просити в Бога більшого було без змісту
Він дав усе що тільки мав
Бери - роби! Та лебедя зі щукою
тягнуло завжди не до тих святійших справ.
Без змісту запилилися фантазії.
"Для чого?"- дико викрикав тромбон.
Скільки ілюзій наліпити цих безпомічних,
Щоб перейти нарешті чортів рубікон?
Без змісту надто довго бути добрими,
Без змісту розуміти ворогів,
В собі вбивати нерви і шукати крайнього,
Життя одне! Краще ідем на чай з тортом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
"В штана ховається великий зміст.
А в коханні - велика сила." (с) :)
Коли Агнес побачила слова своєї пісні на чужій сторінці - вона закипіла. В її голові одразу почали вистрибувати, наче попкорн, спогади про сусідську дівчинку-циганча, яка поцупила з їх загального балкону шорти чи штани, важко було пригадати, це ж було 30 років тому, а її мати привела дівчинку вибачитись. Говорила звісно ж її мати, а дівчинка стояла похиливши голову. І що справді дивно, що чітко запам'ятались слова, які мати сказала їй: "Красти в сусідів не можна." Агнес було шкода дівчинку, вона б віддала їй ті штани, які пошила мати, на які усі звертали увагу, бо були вони з яскравим квітковим принтом, великими нестандартними кишенями, та ще й нового модного фасону по типу банани. А мати могла б пошити нові.
Але, дорослим перечити не можна, тим більше коли діти беруть щось без дозволу.
Невдовзі сім'я циган переїхала і як склалась доля тієї дівчинки невідомо. Але Агнес сподівалась, що дівчинка не затаїла образи на неї, що вона не віддала їй свої улюблені штани.
Далі почали вистрибувати більш витриваліші спогади. Коли сестра брала без дозволу речі і ті речі зникали кудись безслідно. І допитатись де вони було неможливо. Відповідь сестри завжди була: " Я не знаю."
А через деякий час речі були поміченими на фото однокласниць сестри.
Чим не карма?! Чи може цигани зачаклували весь одяг і тепер він зникв сам по собі? Вже тоді вона пошепки почала промовляти фразу "більше своє не віддам" але зникнення продовжувались.
І в пам"яті почали вистрибувати найміцніші спогади, про чоловіка, який зникав кудись поки Агнес була при надії.
А потім він розказував історії, які зовсім не співпадали з історіями його друзів. Але по законам природи - все таємне завжди стає явним. І дружина його друга за філіжанкою кави проговорилась Агнес про місцеву хвойду, яка працювала під прикриттям вчительки з малювання і вчила їх дітей, а також всім пропонувала свої безумовні послуги, включаючи їх чоловіків.
Ох, як Агнес хотіла тоді віддати тій "художниці" свого чоловіка.
Але він, як і ті штани, які усі хотіли мати собі, лишився висіти на свому місці у темній шафі, а Агнес перестала носити штани і перейшла на сукні вільного пошиву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Штучний.
А нас ніхто з тобою не згадає.
Хіба що "штучний інтелект".
Він штучно добере обличчя,
Запронує крафтовий десерт.
Він згенерує масу фейків.
Таких, яких в нього втовкли,
А потім видасть вірш "магічний"
Бо лірика - то ж для душі.
Він штучно-гучно засміється
Ти ж пам'ятаєш наш секрет?!
Усе під настрій фарбували,
Під серця стук і хід планет.
Гормони в просторі літали.
Страхи ховали у броню.
Фантазією прикрашали,
Всі мрії, що не склались по життю.
Усі похлопають вухами
На трон посадять "інтелект"
Але про нас він не згадає
Тих, з кого він писав портрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
inspired by marine song (натхненна морською піснею)
Можливо колись я висушу всі чужі сльози.
Можливо колись ти будеш писати не тільки вірші але й прозу.
Я буду шукати в тобі свої згублені ранки
Ти будеш збирати в глибинах очей моїх дико-солодкі серпанки.
Ти будеш торкатись не лиш золотого пера , а й паперу.
Сягатемеш вище блакитного, нашого спільного неба...
Додому летітимеш швидше святого натхнення...
І там обійматимеш рідні й близькі спокуси свої потаємні...
А я заховаю подалі усі свої мітли,
Можливо під ковдрою знАйдеш дарунок знайомої "бувшої" відьми.
Розірвеш обгортку, а там як дарунок секрети всесвітні.
Можливо колись я приїду в те місто земного кохання,
яке пам'ятатиму вічно, як вперше й востаннє...
Можливо колись без '"але" і "пробач" все скінчиться.
Можливо не просто... тоді... щось не вийшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
У душі моєї не було розміру
Та і ритми були нерівні
І йому б було 100 раз байдуже
Навіть в разі коли б їх змінила
Він хотів би мене підрізати
Мої рими і довгі коси
Та на щастя мене не поєднує з ним
жодний вірш... як і жодна проза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Легкий подих зимової ночі ... Рана...
Застигші в морозному небі хмари
Осяяні з місяцем в такт.
Ексклюзивний терапевтичний* акт.
Але. Є контакт!
Не осідлаєш мітлу і не зірвеш папоротяного цвіту
В цьому хрусткому оздобленні білого
Є контакт і це головніше усього важливого.
Вогника два у клубочку зеленому,
Сакури сяючі квіти,
Розкопки дощу на планеті,
Я твій улюблений артефакт. Є контакт!
Був секрет у тобі, та ми квиті.
* В оригіналі - " трамбувальний".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Не все випромінює тепло - що горить,
Не все, що блищить - то діамантик,
Іскри в очах як у жінок, так і у чоловіків
Повір - не виміряються роками.
Не вся та музика, що тільки хард
Не всі ті струни, що торкають душу
Не все збувається по нашому наказу
Люби в собі себе і ... ти побачиш справжню сутність.
(Оригінал)
Не всё даёт тепло - что горит,
Не все те бриллианты что блистают,
Искра в глазах, как у женщин так и у мужчин...
Поверь мне - не измеряется годами...
Не вся та музыка - что хард,
Не все те струны, что тревожат душу...
Не всё сбывается по нашему приказу...
Люби в себе себя... И ты увидишь истинную сущность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
Нових початків, міцних корінь
Високих злетів, надійних крил
Натхнень приємних, душевних сил
Відбудувати скоріше наш дім із мрій.
Тримати міцно те, що своє
Близьке до серця, любов дає
В минулому досвід лишити важкий
Сміливо бороти лихих ворогів.
В душі берегти найсвітлішу Зорю
І пам"ятати усьому ціну.
Хай Янгол захистить усіх, хто в бою
Миру і затишку в кожну сім'ю.
Бажання нестримного, рішучих дій
Не відкладаймо на завтра світлих надій
Хай Муза любові обійме цей світ
З Новим 23-м вітаю усіх.
💛💙
З 2023м вас друзі та колеги. Дякую усім, хто вклав частинку себе в цей вірш. 😉
Хай цей рік буде переможним для нашої Батьківщини.
Миру і радості в новому році.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Буря в пустелі
І я серед бурі літаю
Зором пронизую порох
Шукаю тебе...
Ось ти... і знову...і знову...
І серце на мить завмирає
Дякую Боже
Що ти серед бурі є...
Ти йдеш вперед
Не озирайся - благаю.
Бурі вчухають і
ця дуже швидко мине...
Знай що я є,
я бачу усе і чекаю...
Більше ніхто тебе в мене
не забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
Як уникнути війни.
Я по натурі своїй зовсім не войовнича особа, але якщо питання торкається справедливості - я буду в перших рядах. І свою думку точно озвучу, а далі думайте.
Деколи можу і посперечатись, хоча не довго ( як каже народна мудрість - не сперечайтесь з дурнями, бо самі таким станете)
Як тільки ми відчуваєм гнів під час суперечки, ми вже сперечаємось не за істину а за себе.
І як тільки бачите гнів опонента, можете далі не продовжувати. Ви все сказали.
Кордони. Ваші кордани закінчуються там, де починаються кордони іншої людини.
Як не перетнути кордон? А тут теж потрібно вибудувати межу. Озвучити. Інакше на вашу територію хтось однозначо зазіхне. А потім ви вже нічим не доведете що там, колись було щось ваше.
3. Агресія - як уникнути агресії, коли опонент дихає на вас вогнем?
Ну по перше до агресії в дорослих, повноцінних, незалежних людей не доходить. Вони завжди можуть сісти і поговорити, вислухати(!), або змиритись зі своїм положенням (тобто поразкою), з честю розвернутись і піти ( так- поразку теж потрібно приймати з честю, бо це потужній урок, який наступного разу ви вже захочете прожити по іншому.
Як прийняти перемогу. Здається, що переможець одягне на себе корону і все. Але ні. Ваш опонент - це ваш вчитель. Якщо у вас виник з ним конфлікт - значить ви теж десь допустились помилки. Конфлікти біполярні. В конфлікті завжди винні двоє.
Як прийняти поразку - в глибині себе ми завжди знаєм на чиєму боці істина.
Вона вища за нас, за наше Его. Побачте в опоненті те, що він відстоює. Можливо раніше ви і справді не бачили істини.
І останнє - якщо вам все ж захочеться повторити війну - пам'ятайте - двічі в одну річку не ввійдеш, а правда завжди переможе. Пам'ятайте про наслідки війни. Вони завжди приносять більше шкоди, ніж користі для обох сторін.
І перед тим як почати війну - сто раз подумайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Хто він? Він реальний? Це він заполонив твоє серце? - запитав мене якось знайомий.
- Він помер. - Відповіла я. Тому мені завжди важко про нього писати. Він залишив по собі так багато.
Якби він був живим - ми б зараз планували новорічний вечір, дзвонили до друзів з новими планами поїздок, готували один одному смачненьке і малювали посмішки на обличчях наших дітей.
Не пам"ятаю скільки років я провела в карантині оплакуючи його душу, щоб вона знову народилась. Не пам'ятаю скількі днів я провела у війні з несправедливістю його смерті.
Так, я шукала виходи, шукала його очі у всіх перехожих, але тільки втратила ще більше сили та енергії. Всі мої бажання розвіялись провулками казкових міст, які ми так і не відвідали, мої мрії залишились у спадок комусь, хто вміє зловити їх.
Частинки мене розвіялись між дерев і вкрили їх верхів'я білим снігом. Хтось їх точно бачить. Хтось навіть хоче зловити ті білі шматочки мене і потримати у руці, а зловивши, розкриває її, а там вже щось інше. І посмішка.
Можливо колись цей попіл перестане падати з неба і під ним я побачу щось інше.
Можливо колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Він мене надихав. Створював в голові цілі урагани думок. Мабуть він володів стихіями, або сам був однією з них. Деколи він не з'являвся місяцями, а я покірно чекала, знаючи що це чекання того варте. Коли він приходив, він дарував мені щось оригінальне, не таке як іншим, щось особливе, щось таке, що не сплутаєш ні з чим. (Натхнення)
Він мене запалював. Давав мені енергію - з ним я зігрівалась. Щоб розтопити мій гіганський льодовик потрібна була неймовірна кількість вогню - а вогонь в ньому був ... він грів мене і розтоплював своєю любов"ю. (Вогонь)
Він годував мене соленим, гострим і солодким. Давав мені одяг, щоб я не почувалась голою і знедоленою перед людьми. Лікував таблетками, які я відмовлялась пити. Деколи приносив квіти (байдуже, що цифрові), але ж квіти.
Змайстрував ліжко, де я могла відпочити від всієї своєї втоми, відпочити від нього та його важких слів, які він постійно вимовляв. Чомусь тоді я навіть відчувала вдячність за ті слова. (Матерія)
Він спокутував через мене свій гріх. Йому доводилось терпіти мене, та це його терпіння було краплею в морі, порівняно з моїм. Якщо я витримую його то й він може. (Терпіння)
Він міг досягти усього, про що мріяв. Він міг творити добро незважаючи ні на що. Це було щось схоже на магію. Після його появи я відчувала якусь неземну силу. Він був невловимим. Він з"являвся зовсім неочікувано, ніби телепортувався у потрібному місці в потрібний час. Він творив добрі справи, непомітно допомагав іншим, а потім зникав і з'являвся вже десь в іншому місці. (Сила волі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Про деякі речі не говорять,
не бентежать зайвим коливанням тишу.
Хай із ніжності вилітає у вирій
Усе що роками під серцем ношу.
Не відпускай наше "Tут і Зараз".
Обіймай наче не було і не буде,
Я в тобі розчиняюсь чарами,
Магією, що летить зі стрімкої кручі.
Підхопи мене у свої тенета.
Я покірно у них осяду.
І в шаленому мому ритмі
Пий мене повільніше ніж можеш уявляти.
29.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
В тобі немає нічого зайвого,
нічого гладкого, крім блакиті у кришталевому відзеркаленні.
В м'якому волоссі твому граючись,
бачу гострі списи і сніг у западинах.
Краплі з неба як струм освіжаючий,
знов безмежні простори і райдуга...
Крила мокрі від літніх, теплих дощів, чередуються градами...
Камінці під ногами розсипаєш рунами -мапами...
обіймаєш найріднішими обіймами знову мене...
А вода точить час, омиває і згладжує...
Добре так, що наразі нам байдуже,
якщо завтра будеш недосяжний мені,
а я буду знову за межею крайнощів...
Бо сьогодні з тобою граємось ...
словами, секундами, змістом...
і всесвіту гранями...
Посеред Rocky Mountains від ока всебачущого ховаємось...
...
кохаємось...
https://youtu.be/7xqKL4QgUlU
фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Ти питав про мій вибір...
і я відповідаю...
На тебе вказала стрілка...
Тебе обрала...
Ти не боїшся холоду...
не боїшся льоду...
Антарктика... диктує сценарій ...
Поєднання ...
Ти пірнаєш Блакитним Китом...
У льодовиках я бачу твої очі...
Вони пронизують мене...
вони обіймають...
Кольори... (зелено-сині)...
заспокоюють мене...
Відчуваю... Тебе ...
і твоє полярне сяйво ... відчуваю...
Птахи... (чорно-білі) ...
танцюють латину...
Риби ... Дельфіни ...
додають ритму та динаміки...
На краю світу ...
Ти знайшов мене ...
Десь ... на межі Королівської землі* ...
вулкани* дрімають...
Тримай ... мою Блакитну любов...
Я твоя ...
Кохаю...
"..." - для паузи.
Додатково:
Фільм - «Амундсен» (Amundsen) — норвезький історичний фільм, 2019р.
* Земля Королеви Мод - східна частина Антарктиди.
*Вулкан Еребус - відомий як найактивніший вулкан Антарктиди.
Найвища вершина - Масив Вінсона - 4897 м над рівнем моря
https://kulturologia.ru/blogs/261216/32773/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
А музи харчуються поглядом,
твоїм надихаючим словом
Торканням твоєї долоні,
харчуються музи красою.
А музи люблять солодке,
пилок у ранкових квітах,
перед вікном - озера....
і свіжий запах букетів...
А музи люблять звук арфи,
а деякі звук наю* чи ханга.
Харчуються музи любовью,
що бачать в кожній детальці.
Небесна блакить...і цукерки,
їх манить кава з сиропом.
А музи харчуються дивом
тоді виростають в них крила.
07.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Переклад власного вірша
Напів
( Півмене. Півлюбові. Півмісяця)
Я переїхала із пекла в напіврай
Напівщаслива півбогиня-півдурепа.
Тебе напівпробачила - Негідник-Пай*
Півапельсином поділився друг
Сказав - "Щаслива будь!",
подумав - "От халепа!".
На п'яту пів... Зима ... Півночі в напівсні
Що приховав від мене Місяць упівночі?
Ну так! Звичайно! Напіввсе!
Я тінь від світла ніжного твого
Люблю!
Світи іще, мій Хлопчик милий !
Оригінал
Пол Л.
(полЛуны, полЛюбви, полМеня)
Я выбралась из ада в полурай
полусчастливая полубогиня-полудура.
Тебя наполовину я простила ... негодяй...
Пол-апельсином поделился ближний.
Сказал: "Будь счасливА!"... полуподруга.
Полпятого утра... зима ... полночи в полусне.
Что же скрывает пол-луны вторая половина?
Ну да... конечно - полвсего!
Я тень ... от света твоего...
Люблю ... свети мне ярче, Милый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Він не відмовив мені у розмові,
Він не відмовив мені в поцілунку,
Він обіймав міцніше за всіх на вершині,
Він тепер Гор. Для тебе я стала Іуда.
Гор - др. єгип. [ħaːruw]— «недосяжний»,
«той, хто високо»...
давньоєгипетський Бог Неба та Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Очі кольору арктичного льодовика,
Серце м'якше за достиглий екзотичний фрукт.
Ще одна Вершина Вожака,
Ще один казковий лісовий маршрут.
Поцілунок сповнений вогню,
Тремор, нагадав Гекаті легкий землетрус.
Зорі, небо, дощ і жовте листя падають до ніг.
Ти існуєш у обіймах тиші та сплетінні рук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Авантюризм душі не вчух
у лабіринтах ночі
знайомство наосліп
нейронів пронизливий дотик
____
Цікавий цей подих навпроти...
Не закривай очей...
бо пропустиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
До весни ... я лягаю спати...
в подарунок залишу свої кольори...
осені - мідний ... а зимі -
білий, щоб було із чого ліпити сніжки ...
До весни ... тебе малюватиму лише уві сні...
Обійматиму стільки, скільки світитимуть зорі...
що я вдію, що літо живе у мені...
лиш улітку літаю я із тобою.
____
Знову рятуватимусь порожніми словами...
Знову мовчатиму у очі тобі...
Знову кілометри між нами...
Знову ... "Прощавай"... "До весни" ...
натхнення - "До весни" Kishe
https://youtu.be/p-ac1QvcLnk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021