| Сторінки (1/60): | « | 1 | » |
Не так я стала бачити життя,
Війна все докорінно поміняла,
Довіку буду відчувати каяття,
Що я про щастя нічогоісінько не знала.
Що не цінила тиші світлих днів,
Чи спокою й безпечності у ночах,
Не знала- щастя,то є просто пташки спів,
Й іскринки радощів в дитячих очах.
Я інші стала слухати пісні,
Болючі,як мої відкриті рани,
Я з ними плачу наяву і уві сні,
Вони вже відблиском душі моєї стали.
Безвихідь за плечима,як примара,
Ковтає всі надії й сподівання,
Думки,як загнана у хлів тісний отара,
Які ж страшні оці криваві дні чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
САДОК
Садок росою зранку щільно вмився,
Кафтан новенький,смарагдовий сяє,
Розправив свої лапи,обтрусився,
Боки під теплим сонцем вигріває.
Старенька яблуня з під брів чорно-зелених,
Поглянула своїм рожевим оком,
Із нею вишня привіталась чемно,
Налита молодим весняним соком.
Лиш сестри сливки солодко дрімають,
Вони ще в сукні білосніжні не оділись,
Чи то,загравшись, пізно спать лягають,
Чи молоденькі,шити не навчились.
Весь світ потонув у нектарі з меду,
П'янкий,рожево-білий оріон,
Весняну неповторну оперету,
Виконують птахи на сценах з крон.
Чи то є рай,чи то є світ казковий,
Але від цих неперевершених картин,
В душі солодкий трепіт, чудотворний,
Цілюща сила найпрекрасніших хвилин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
ТРОЯНДИ ГОЛОВИ СХИЛИЛИ.
На площі міста,біля церкви,троянди голови схилили,
Завжди красою неймовірною подивувати всіх любили.
До них тягнули рученята діти,старенькі вечорами задивлялися,
Закоханих п'янили ароматом,їм пелюстками посміхалися.
Та вже давно від болю квіти в'януть, осипаються,
Бо не прозорою росою ,а сльозами, вони щоденно умиваються.
Тут сльози ріками течуть,не висихають,
Синів тут матері в останнє зустрічають,проводжають.
Тут навідь листя на деревах не шепочеться,
Тут серце каменем стає,від болю колеться,
Тут душі наших воїнів у небесах літають,
І їх, не руки,а лиш чорні хмари,собою міцно обіймають.
Тут ми усі стаємо на коліна,останню шану несемо уклінно,
Тому й троянди тут від сліз стали камінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
НА ХВИЛИНКУ СТАНЬТЕ! ЛЮДИ СВІТУ!
На хвилинку станьте! Люди світу!
Чуєте, сирени в Україні!
Це повзе війна, це гинуть діти,
Це сльози матерів ,це смерть руїни.
Підіймайтесь ,не мовчіть ,послухайте,
Досить співчуття ,мало співчуття,
Ми за волю вас ,усі народи,
Платимо життям, дорогим життям.
Виповзла з Росії дика гідра,
Вже давно народжена ,зросла,
Ця страшна тварюка дуже підла,
Апетит її не має ні кінця ,ні дна.
Разом ми її за мить здолаємо,
Станьте з нами в ряд, бо це війна,
Ворога й самі ми подолаємо,
Та росте ціна, ой страшна ціна.
Люди світу !Хто за справедливість,
Хто цінує правду й ненавидить зло,
Той хто має в серці милість,
Не чекайте в свою хату зміїне кубло.
Просто зупиніться і послухайте,
То не грім гримить і не гроза,
То кричить і стогне Україна,
Кров'ю вмита, тут біда ,біда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
ЛІТНІЙ ДОЩ.
На небі заховався дощ за хмарами,
Вечірні сутінки над містом опустилися,
На теплих тротуарах під каштанами
В чеканні голуб із голубкою тулилися.
Завмерло все, повітря скуте тишею,
Тяжке ,густе аж важко дихати,
Краплини поміж небом і землею
Тяжкими стали й починають сипатись.
Бризки, як скельця під ногами розлітаються,
Грають веселими і дружніми фонтанами,
І лиш закохані під парасольку не ховаються,
А ловлять дощ гарячими губами.
І навіть сніг якби упав посеред літа,
Для двох ,що обіймаються щасливі,
Розтанув ,залишився б непомітним,
Перетворився би у іскорки грайливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
БАЙКА ПРО ЦАРСЬКИЙ СОН.
Царь народів оркостану раненько проснувся,
Приладнав на лоб карону,смачно потягнувся,
Одягатися не став, в бункері тепленько,
Заліз на трон по драбині, бо трон височенький.
Взяв у руку булаву ,ударив у дзвона,
І вискочили із скрині штук три лободзвона,
Такі собі недалекі та грізні васали,
Швидко готові зробити все ,що наказали.
Заказав царь на сніданок шашлика з Абхазії,
Придніпровського вина з бувшої Молдавії,
З Білорусі забажав дерунів з картоплі,
Та ще сала з України,й вареників добрих.
Усе швидко доставили, стола накривали,
Та проблема трохи вийшла з українським салом.
Вкрали рецепт вареників,якось наліпили,
Ну ,а сала хохли вперлись, ні шматочка не дали.
Свиней своїх у загони міцні поховали,
Від шпіонів замки з кодом кругом повставляли,
Януковича агента ледве не убили,
В унітазі золотому ,як МУ-МУ топили.
Він бідняга начепив пір'я із павліна,
І на страусі летів аж до Сахаліна,
Там уже його свої ледве зупинили,
Від батона золотого з трудом відчепили.
Грошенят ,правда, устиг прихопить камази,
Хоч спішив ,але украв чимало ,зараза.
Знав ,сидіти буде довго він десь у підпіллі,
І запаси треба мати для того дозвілля.
Царь ,колись давно,отримав з Китаю дарунок,
То було таке люстерко,високий гатунок!
Відповідь воно давало на всі запитання,
Підіймало царю настрій з вечора до рання.
Дзеркальце було китайське,швидко поламалося,
Й справами держави теї вже не переймалося.
Що країна найбагатша ,що люди щасливі,
І що царь, красавчик- легінь воно говорило.
Все отак би в оркостані й далі процвітало,
Якби клятеє люстерко знову не збрехало.
Начепило правителю маячню на вуха,
Що є армія у нього дуже сильна, друга.
Воно може б і першою її називало,
Та ,чомусь заглючило і недобрехало.
Пригадало ,як їхало воно із Китаю,
То в Росії разів шість його викрадали.
А царю кожної ночі снився один сон,
Що стоїть посеред площі у Москві вагон,
І не золото із нього в казну вигружають,
А сальце із України біленьке складають.
Та погано отой сон на ранок кінчався,
Наче нінзя, на Москву хохол опускався,
І палив усе кругом ,наче навіжений,
І ставав російський царь ,як дракон скажений.
І вирішив володарь БЕЗПРЕДЕЛ кончати,
Хватить армію велику дарма годувати.
Приказав у кремль швиденько зібрати васалів,
Бо дістав уже конкретно його сон про сало.
На похмілля були трохи усі посіпаки,
І повішені були на них всі собаки.
Їм ,не швидко,та дійшло,що вони вчинили,
І війну усьому світу так проголосили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
ЧОРНІ КРИЛА.
Чому такі жорстокі і заплутані,
Гіркі листи історії ,потріпані ,
Якимось лихом нам написані ,придумані,
Слізьми і кров'ю до граніту кріплені.
Ніч накриває місто пеленою,
Дощу краплини б'ють по підвіконнях,
І на душі давно немає спокою,
Тремтить ,як вогник свічки на долонях.
І ворони над мороком кружляють,
Не виринути ,темні дні і ночі,
І чорні крила небо закривають,
За ними світлу тінь шукають очі.
Свідомість стомлена і кровоточить серце,
Думки ,як загнані в куток звірята,
Дитячі очі ,світлі, як озерця,
Цілує в розпачі і болі бідна мати.
Уже давно забув, як посміхатися,
Як настрій підіймає чашка кави,
Як просто хмарами на небі любуватися,
І не чекати вибухів заграви.
Чому такі жорстокі і заплутані,
Гіркі листи історії ,потріпані ,
Якимось лихом нам написані ,придумані,
Слізьми і кров'ю до граніту кріплені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
ЯКЩО ТИ ХОЧЕШ...
Я поведу тебе по стежці ,що давно забута,
Що поросла гіркими полинями й диким хмелем,
По стежці спогадів, яскравій наче рута,
Старих дерев прокладеним тунелем.
Ми перейдемо із тобою річку бродом,
Водою теплою ,як чай, прозорою, як сльози,
Дихнемо берегом п'янким, сосновим бором,
Від спеки заховаємося в теплі грози.
Ми бігти будемо через хиткі місточки,
Що мохом поросли від давнини,
З під них чекати будмо із свічками віночки,
Що їх дітьми з бабусями плели.
Якщо захочеш, то ми спробуєм літати,
Під райдуги, понад пухнасті хмари,
А хочеш ,в морі будемо купатися,
І танцювати вальс у пурпурі заграви.
Нас будуть хвилі бірюзові колихати,
А чайки крилами своїми холодити,
Дельфінів будемо смішних наздоганяти,
А хочеш ,можемо під парусом співати.
І ,знаєш ,що не має тої сили,
Що зможе, якось, наші мрії зупинити,
Ми їх придумали плекали і ростили,
Залишилося тільки їх прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Я Б ЗНОВУ МАЛА КРИЛА...
А може я колись тебе зустріну,
Десь з натовпу спіймаю погляд ,
В гарячі упаду твої обійми,
І буде знову літо, яблуневий сад .
Ну ,а якщо це станеться зимою,
То погляд твій зігріє моє серце,
Розтопить вічний лід ,спасе від болю,
І в темряві засвітить знову сонце.
І я б ,напевне ,знову мала крила,
Хоч розучилася давно літати,
Без тебе існувала, не жила,
Забула, як в обіймах засипати.
І ніч би заспівала серенадами,
Ховаючи нас під своїм крилом,
Світила би нам золотими зорепадами,
Якби ж зустрілися ,а не було все сном..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
ТИХІ НОЧІ, НАШІ ТИХІ НОЧІ.
Наші тихі українські ночі,
Що рясними грали зорепадами,
Що лунали піснями дівочими,
Й про кохання серенадами,
А тепер вас вороги загадили
Бомбами,серенами і градами,
Запалали наші ночі і заплакали
Понівечені з росії окупантами.
Землю нашу,наші чорноземи,
Топчуть танками рашисти,шакали скажені,
Та не терпить їх земля,горить під ногами,
Не для них хліба родила,не для них священна.
Ваші діти скоро будуть вам в морду плювати,
Бо таки наздожене вас колись наша ПРАВДА,
Наздожене і без ракет буде убивати,
Бо страшною буде для вас ота наша ПРАВДА.
Наша кров і наші сльози принесуть вам пекло,
Не сховає вас у бункер путінськеє стерво,
Якщо маєте ще совість встаньте справедливо
І винесіть із кремля сатану на вилах.
Я не вірю що брехнею цілому народу,
Можна просто відібрати розум і свободу,
Піднімайтесь,схаменіться хоч себе спасайте,
Нас не треба,ми самі ,нам лиш не мішайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
А ЧАС ЛЕТИТЬ...
А час летить і вже весна настала,
І впевнено крокує по землі,
Та не весни так довго я чекала,
А звістки про закінчення війні.
Весняне сонечко старанно гріє,світить,
Але не душу ,вкриту чорною корою,
Як камінь, серце зупиняється ,болить,
В моїй країні гинуть діти у бою.
У лісі пролісок поглянув синім оком,
Зявилася на пелюстку росинка,
Чи то роса ,чи сльози днів жорстоких,
Гроза ворожа ,не весни хмаринка.
А може то лиш сон і буде ранок,
І я прокинуся і витру з ночі сльози,
І не сирени за вікном, а мир ,світанок,
Яскраві феєрверки перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
ЩЕ СВІТ НЕ ЗНАВ ТАКОГО КАТА.
Ще світ не знав такого ката,
Що лізе танком у сусідню хату,
Не просто лізе,а дітей вбивати,
Яка родила його *** мати?
Ще світ не знав такого брехуна,
Що про війну говорить НЕ ВІЙНА,
І жаль мені того нещасного народа,
Що робить ідола з морального урода.
Та й чи народом можна називати
Безмозгле стадо ,що не хоче бачить правди.
Наші сини героями вмирають,
Від окупантів свою землю захищають,
Вони навіки житимуть в серцях,
Як ті ,що дарували нам життя.
А що чекає вашого солдата?
Клеймо злочинця ,що прийшов вбивати,
Позор, ганьба і найтупіша смерть,
Що путінська несе вам круговерть.
Я мати,і не можу зрозуміти,
Як можна сина на війну пустити,
На ту війну де не своє боронять,
На ту війну де тупо ночі бомблять,
Де просто знищують людей,міста-
Як низько впала ти Росіє,аж до дна.
Ви ж нас братами завжди називали,
А ми столи вам щедро накривали-
Чи зможете відмитися від крові,
Що ріками тече в наших дібровах?
Та не скорилася маленька Україна,
Не впала і не стала на коліна,
Нагнулася ,щоби узутися у берці,
Лише забилося сильніше мужнє серце,
І об'єднала наш народ єдина мрія-
Ми переможемо,ми сильні,ми зуміємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
КАЗКА ПРО РУКАВИЧКУ.
Біля лісу, у долині жив дідусь в своїй хатині.
Якось виглянув з вікна ,а надворі вже зима.
Білий сніг іде лапатий ,все накрив уже пухнастий-
Одягнув дерева в шуби ,килимком ліг на споруди.
Дід зібрався в ліс по дрова- за ніч грубка захолола,
треба її натопити ,щоб було де спину гріти.
На подвір'ї завірюха ,він одів свого кожуха,
Не забув і рукавички ,взяв сокиру й саночки,
Йшов собі ,не поспішав, за ним песик чеберяв.
Хмизу гірку назбирали, на санки прилаштували,
Поки все оце робили, рукавичку загубили...
Мишка.
Мишка в листячко зарилась і від холоду трусилась
-Ох і люта ж ця зима,сонечка ніде немає,
Їжу тяжко добувати,було б добре хатку мати,
Щоб тепло,кусочок сала,і чайок із самовара.
Лапками потерла хвіст,що від холоду обліз,
І скоріш подріботіла мрію втілювати в дію.
І на радість шкряботусі,рукавичка на дорозі.
Як залізла ,розімліла у теплі, дуже зраділа
-Буду тут тепер хазяйка,тут тепер моя Ямайка,
Ця хатина як курорт,житло просто вищий сорт.
ЖАБКА.
В очереті жабеня гріло лапки біля пня,
-Озеро покрите льодом,до води немає ходу,
Десь комарики поділись,їсти дуже вже хотілось.
І щоб якось зігріватись,вирішило прогулятись.
По дорозі повезло,в рукавичку занесло.
-Гей,а хто отут живе?Відгукнися, хто ти є?
-Я є мишка шкряботушка,сіра шубка,гострі вушка,
А тебе як називати?Звідки ти прийшло до хати?
-Я маленьке жабеня, із болота, із-під пня.
Чи дозволиш тітко мишко, в хатці тут пожити трішки?
Та заходь уже,бідненьке,щось знайду тобі смачненьке.
Стало в рукавичці двоє,теплою була й сухою,
Від холоду зігрівала, бо із шерсті стінки мала.
ЗАЙЧИК.
Зайчик шубку свою сіру вчора поміняв на білу,
У сніжку замаскувався і собою запишався
-Я тепер як невидимка,гарна шуба в мене взимку,
І нарядна й зігріває ,і від ворогів ховає.
Все б чудово та не гоже мати під кущами ложе,
У шикарній одежині проживати слід в хатині.
Попетляв поміж ожини і вискочив на стежину,
А у рукавичці діда готувались до обіду.
-Гей,а хто отут живе,відгукніться ,хто ви є?
-Я є мишка шкряботушка,сіра шубка,гострі вушка.
-Я маленьке жабеня, із болота, із-під пня.
А тебе як називати?Звідки ти прийшло до хати?
-А я зайчик побігайчик, білий і пухнастий м'ячик,
Можна з вами тут пожити,трохи вуха хоч нагріти?
-Та куди ж тебе подіти,заходь,будемо чай пити.
Стало в рукавичці двоє,теплою була й сухою,
Від холоду зігрівала, бо із шерсті стінки мала.
ЛИСИЧКА
По березі біля річки тихо кралася лисичка,
Річку льодом закувало й каченят ніде не стало.
З голоду живіт бурчав ,навідь хвіст чомусь зів'яв,
Хоч ,ще зранку був пухнастий і шикарно виглядав.
В туфликах на каблуках відчувала себе жах!
Глянула в своє люстерце і схопилася за серце
-Погляд потускнів, погас, десь подівся макіяж,
Біля носа ластовинки ,ну така собі картинка,
Та й набридла ця охота,настрій ні в тин ні в ворота,
До ведмедя завітаю,хоч нап'юся з медом чаю.
Швидко лісом дріботіла й рукавичку нашу встріла.
- А оце чиє кубельце, пахне смажене сальце?
-Гей,а хто отут живе,відгукніться ,хто ви є?
-Я є мишка шкряботушка,сіра шубка,гострі вушка.
-Я маленьке жабеня, із болота, із-під пня.
-А я зайчик побігайчик, білий і пухнастий м'ячик,
-Ну, а ти хто і як звати,і чого прийшла до хати?
-Я лисичка всім сестричка,модна шубка,гарне личко,
Пустіть і мене в хатинку, бо холоднувато взимку.
-Та заходь вже ,не чекай ,холоду в дім не пускай.
Стало їх уже чотири в рукавичковій квартирі.
ВОВК
Змайстрував вовк самоката ,накачав чотири ската,
Перевірив поворот ,вирішив піти у спорт.
Цілу осінь готувався, на змагання записався,
І щоб там перемагати вирішив тренеруватись.
Їхав, зачепивсь за гілку, розірвав на штанях дірку,
Не працюють тормоза, вовк не їхав ,а сковзав,
Швидкість дуже розвивалась у кущах машина стала.
Два колеса на сосні, рама з кермом у дуплі ,
З дупла білка виглядає ,в вовка шишками жбурляє,
-Що оце ти наробив, ти ж будинок мій розбив!
Я всю осінь працювала ,про запаси свої дбала,
Звідки ти сюди упав, ти ж сосну чуть не зламав.
Вовк лежав у реп'яхах, іскри блискали в очах,
Бідний з горя очманів, чітко з сумом зрозумів,
Що його за спорт медаль пролетіла мимо в даль.
Він піднявся ,згріб шишки, вискуб з шерсті реп'яшки
Тай побрів куди попало ,бо тепер байдуже стало,
Мріям був тепер кінець ,горе й годі ,хай їм грець.
Бачить, аж стоїть хатина, зовні ніби кожушина,
-Гей,а хто отут живе,відгукніться ,хто ви є?
-Я є мишка шкряботушка,сіра шубка,гострі вушка.
-Я маленьке жабеня, із болота, із-під пня.
-А я зайчик побігайчик, білий і пухнастий м'ячик
-Я лисичка всім сестричка,модна шубка,гарне личко,
-А тебе як називати, що шукаєш біля хати?
-Мене звати вовчик братик, вмію я все майструвати,
-Буду вдячний всій родині, якщо пустите в хатину.
Стало п'ятеро вже їх, тихо падав з неба сніг.
ВЕДМІДЬ .
На осиці ,у гнізді кричала сорока,
У ведмедя від сусідки велика морока,
Кожен ранок вона про щось голосно горлала,
Усім в лісі на світанку спати не давала.
На хвості несла, не завжди, правдиві новини,
І жила лиш, бо літала, й тому, не зловили.
І ведмідь вже починав часто мудрувати,
Якби місце проживання якось поміняти.
От сьогодні ,ще світ сонця, вже репетувала,
Про якусь хатинку в лісі всім розповідала.
Із дупла свого сова із нею сварилася,
Та сорока ,як завжди, не угомонилася.
Білка кинула в сороку зі злістю горіха,
І та хутко полетіла, понад лісом від гріха.
На полицю ведмідь складав горщики з під меду,
Мед закінчився у нього ще в минулу середу,
Пахла медом і пергою тільки чайна ложка,
І в мисочці залишилось щільника ще трошки.
Подивився ведмідь, з сумом, на свої запаси,
Одягнув на вуха шапку, валянки на лапи,
Тай побрів шукати щастя у зимовім лісі,
Може хоч мерзла малина на кущах ще висить.
Бачить ,прямо на стежині, ворушилася хатина:
-Гей ,а хто отут живе ,відгукніться ,хто ви є?
-Я є мишка шкряботушка, сіра шубка ,гострі вушка.
-Я маленьке жабеня, із ставочка, із-під пня.
-А я зайчик побігайчик, білий і пухнастий м'ячик,
-Я лисичка всім сестричка ,модна шубка ,гарне личко,
-Мене звати вовчик братик, вмію я все майструвати,
-Я кабан іклан з болота ,різну я люблю роботу,
-А тебе як називати, і чого прийшов до хати?
-Я ведмедик косолапий, пустіть переночувати.
Вже їх семеро тепер ,ледве зачинили двері.
КАБАН.
Назбирав кабан багато жолудів під дубом,
І тепер його мішки стояли повсюди.
Але настрій був сумний в кабана сьогодні,
Бо узимку вже не можна скупатись в болоті,
Загрубіла від морозу на спині щитина,
Ні сонечка,ні трави в зимову годину.
Від жолудів уже зуби в кабана болять,
-Може їх мені на щось інше обмінять?
Може хтось так гарбузиків назбирав карету?
І побіг писать об'яву радісно в газету.
Взяв листочка, олівець,придумав і текста,
Та кудись із голови поділась абетка.
Школу часто прогулював,вчитися лінився,
Знав колись чотири букви ,та і ті забувся.
-Що ж,піду я до сови,знаю її вдачу,
Вона мені допоможе вирішить задачу.
По дорозі кабанові, прямо на стежині,
Трапилася якась дивна маленька хатина.
-Гей,а хто отут живе,відгукніться ,хто ви є?
-Я є мишка шкряботушка,сіра шубка,гострі вушка.
-Я маленьке жабеня, із ставочка, із-під пня.
-А я зайчик побігайчик, білий і пухнастий м'ячик
-Я лисичка всім сестричка,модна шубка,гарне личко,
-Мене звати вовчик братик, вмію я все майструвати,
-А тебе як можна звати, що шукаєш біля хати?
-Я кабан іклан з болота, різну я люблю роботу,
Буду вам допомагати, якщо пустите до хати.
Стало їх тепер аж шість,мало залишалось місць.
Дружно в теплій рукавичці ,жили всі звірята,
І у кожного була там своя робота:
Мишка пироги пекла, панчохи в'язала,
І усіх гарячим чаєм вона напувала.
Жабка з річки ,з ополонки, воду набирала,
У хатинці прибирала ,порядок тримала.
Зайчик був у них діджей, лаштував вечірки,
І з концертами до них приїзжали зірки,
Вечори у них були піснями багаті,
Навіть ведмедик навчився дуетом співати.
А лисичка влаштувала агентство модельне,
А тепер іще й займалась в лісі інтер'єрами.
Вовк зробив автомобіля власними руками,
Правда він чомусь ставав ще у кожній ямі,
Чорний бідний, весь в мазуті ,але не здавався,
Бо на гонки КОЧКОДРОМ уже записався.
В кабана була робота навчитись читати,
І тепер без книжки він не виходив з хати.
Вмів він нарубати дров ,розтопити грубку,
І ,якщо комусь потрібно ,залатати шубку.
А ведмідь від снігу гарно розчищав доріжки,
Щоб лисичка не зламала на каблучках ніжки.
Та колись, одного разу ,погожої днини,
Дід з собачкою знайшли, таки, цю хатину,
-Тихо ,дід сказав собачці, знаю твою звичку,
І залишив на стежині другу рукавичку.
КІНЕЦЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
ПУСТІ ХАТИНИ У СЕЛІ.
Стоять покинуті в селі ,пусті хатини.
Заплакані дахи дощем рясним,
Давно забуті і невидимі стежини,
Похилений на стару вишню тин.
Чому так ранить душу тиша,
Життя старого фільму в кадрі,
І відчуття,що час тут зупинився,
Нікого тут не ждуть,нікому тут не раді.
В саду старому дикий хміль панує,
Нагнув дерева аж до самої землі,
Веранду лапами кремезними руйнує,
Вгризається у стіни цегляні.
Так хочеться цю плівку відмотати,
Щоб спрацювала тут машина часу,
Вернути всіх,хто народився й жив, до хати,
Щоб ожило усе і помінялося відразу.
З криниці воду набирає господиня,
Бабуся квітничок жоржин сапає,
З вікна дитяча пісня тихо лине,
Хазяїн з сином хмиз на віз складає.
Запахне борщ гарячий з пампушками,
Сім'я велика,дружна за столом,
І сад квітучий з солов'їними піснями,
Як жаль,що все це не тепер,давно...
Осиротіла та, любов'ю повна, хата,
Не загоряться вогники в вікні,
Не зустрічає на порозі з хлібом мати,
Лиш спогади,як той полинь,гіркі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
КАРТИНУ МОЛОДІСТЬ НАМАЛЮВАЛА.
Намалювала молодість автопортрет
По різному творила, всим, що мали руки,
Нанесла з звуків фон, з пісень сплела букет,
І народилися мелодій різні звуки.
Одні невтомно танцювали брейк,
Інші ридали від стріли кохання,
Спалахував у нотах феєрверк,
Із радощів ,надій і сподівання.
А потім фарби щедро додала,
Яскравими сипнула кольорами,
Картина засміялася і розцвіла,
Із райдуги ,народжувались гами.
Рожевими пелюстками троянд,
Трави із ранньої весни ,камелії,
Світився сонцем і зірками її сад,
І перламутром із морської зелені.
Без запахів не комільфо пейзаж-
Із лісу свіжості ковток вдихнула,
Лимон із кавою вписала в антураж,
Келих шампанського линула,
Розбавила димком від шашличка,
Ранковим від роси озоном,
Морського бризу трохи додала,
Приправила адреналіном і попкорном.
Картина повною була,
А , іноді, виходила за раму,
Сміливістю своєю дивувала,
І романтизмом ніжним в душу саму.
Безпечність ,ризик там лились рікою,
Там плани і шалені сподівання,
Життя бурхливе без межі чіткої,
Лиш вічності не обіцяло малювання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
ЗИМОВИЙ ЛІС.
На небо виплив місяць круглобокий,
Приліг на хмару, світячи ліниво,
Оглянув ліс ,на поле кинув оком,
Сипнув із рукава зірок грайливих.
На річці в дзеркало із криги зазирнув,
Просторами своїми запишався,
Та й покотився десь за ліс ,гайнув,
І на копиці сіна влаштувався.
Засяяв сніг на місячній доріжці,
І стало видно між дерев сліди звірят,
Впізнати можна в тій дрібній меріжці,
Петляючий танок прудких зайчат.
У лісі тихо ,ліс дрімає взимку,
Закутавшись в пухове покривало,
Лиш шелестять ,чи то дзвенять сніжинки,
Що ними небо щедро чаклувало.
Усе накрите пеленою ночі,
Ялинки лапи білі опустили,
Широкі спідниці колючі
Хутром із снігу розпушили.
Там ,на галявині, що за скрипучою сосною,
В хатинці теплій казка проживає,
На сукні з бархату, блискучою парчою,
Узори із сніжинок вишиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
КОГО НЕМАЄ ЗА СТОЛОМ...
Ось перший лист календаря
І перший місяць року,
Різдв'яна вже зійшла зоря,
Стоїть кутя на покуті,
Колядка під вікном звучить,
То тут, то там лунає-
Просять усі благословення
На гарні урожаї.
Тепло й достаток в кожній хаті,
І свічечка горить,
І чиста ложка на столі
Всю ніч біля куті лежить.
Не всі зберуться за столом,
І ложка тих чекає,
Кому низький ми щлем уклін,
Кого не забуваємо.
Вони тепер на небесах
Із ангелами й богом,
У серці віра в чудеса,
Життя у нас для того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
ЯКБИ ТАК СТАЛОСЯ...
Якби я завтра стала молодою,
Якби так сталося і мені двадцять літ,
І я пливу легенькою ходою,
І зустрічає мене невідомий світ.
О боже,уявила,й що робити?
Неспівпадають помисли з роками.
Усе життя спочатку
Пізнавати!
Чекайте,я назад, це випадає з рами.
Хоч тіло молоде , а де ж безпечність,
Де безтурботність і сміливі мрії?
Я ,ніби ,з іншої планети гість,
Чуже життя,чужі в душі надії.
І поглядом не молодим, а зрілим,
Сприймати труднощі майбутні не можливо,
Усе ,чому радів і що терпів ти,
Пройти спочатку страшно,як не дивно...
Не впевнена я ,що життя спочатку,
Було б без помилок,минуло сльози,
Купалося б у благодаті і достатку,
І не гриміли би над ним іще
рясніші грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
ПЕРЕМЕНЫ.
А вот и солнце ,медленно, несмело
З-за тучи выкатилось загорелое,
Холодным утром небо засветило,
И воздух ,серый от тумана, удивило.
Всё ожило и задышало в том свечении,
И поменяло серых будней настроение,
И тишина от света зазвенела,
И птица, где-то, одинокая запела.
Обыкновенное явление природы,
Меняет настроение ,погоду,
Осмыслить жизнь иначе заставляет,
Поярче красок в монотонность добавляет.
Ты просыпаешься и начинаешь понимать,
Что в жизни тоже всё возможно поменять,
Вот только цель нужна, как стимул ,как задача,
Пока живёшь, ищи себя, свою удачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
ЗИМОВА КАЗКА НОВОРІЧНА
Зима із інію собі кожух пошила.
Пухнастим снігом низ обторочила,
На комір з хутра причепила брожку,
От тільки геть стопталися сапожки.
Легку хустинку із метелиці зв'язала,
Прозору ніжну ,що з рук висковзала,
А потім назбирала із бурульок льоду
І гудзиків пришила хороводи.
З сніжинок ніжних кружива наткала,
Із них спідницю пишну змайструвала.
Стомилася,зварила чай з малини
І спать лягла в свої пухкі пирини.
Мороз давно у зиму закохався,
І цілий вечір в вікнах любувався,
Сапожки нові цілу ніч її кував
І під ялинкою в дворі їх заховав.
На вікнах написав листа узором,
Що шле він їй перлин сто штук прозорих,
На новий рік дарує їй сапожки
І запашної ,ніби мед, морошки.
Просив,щоби його не забувала,
Щоб цілу зиму у рукаві тримала,
Але пускала трохи погуляти,
У лісі, в полі лузі й біля хати.
Зима той лист ще зранку прочитала,
Дарунок хутко під ялинкою дістала,
Приміряла сапожки й так зраділа,
Що все навкруг посирібрила.
З спідниці сипались кругом сніжинки,
З кожуха іній на дерева,як пушинки,
А хустка тонко лід над річкою вкривала,
Зима нам НОВИЙ РІК приготувала.
.(УСІХ ЩИРО ВІТАЮ!!!Бажаю, щоб
збувалися усі бажання як у казці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
КОЛИСЬ,ДАВНО...
Село моє невиліковно хворе,
Душі його нічим не звеселить,
Колись таке живе й неугомонне,
Опустошилося і дотліває ,не горить.
Погас вогонь життя у новій школі,
Красива ,мрія цілих поколінь,
Сумні стоять берізки і тополі,
Чекають до уроків вранці дзвін.
Заплакали дощами темні вікна,
і не рясніє дітьми двір шкільний,
Колись весела ,тепла, повна ,рідна-
Тепер пуста, і спогад, лиш, сумний.
Колись в селі була старенька школа
Маленька, чепурна і діток повна ,повна...
Колись давно в дві зміни працювала,
Привітно всіх чекала...проводжала...
В собі ховала радість ,таємниці, перемоги,
Бувало і гіркі ,дитячі, невгамовні сльози.
Текло життя рікою стрімко і бурхливо,
Наповнене новим ,цікавим, дивним.
Там в коридорі, біля стінок грубки,
Зимою в мокрих рукавичках грілись руки.
Ялинка новорічна св'яткувалася,
Дітей багато ,ледве поміщалися.
Там веселились ,танцювали і співали,
А ще ,звичайно ж хвилювались,
Адже усі в св'ята були артистами,
Приймали участь ,хто як міг у виступах.
То все було давно, колись ,давно,
І запах св'ята ,й грубка і тепло,
Тоді ще посміхалося ,росло моє село,
Тоді ще там лунала пісня ,так було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Сніжинки білим килимком
На землю ,граючись,лягають,
Кришталики прозорі і крихкі
Повільно рухи хаотичні повторяють.
Зима їх сипле з рукава
Легенько,ніжно наче мати,
А вітер лапами своїми підійма,
І вчить іх у повітрі танцювати.
Повільний танець блискітками грає,
Що сяючи,сідають на долоні,
Їх подихом легеньким зігріваєш-
Лиш крапельки лишаються холодні.
ЗИМОВА КАЗКА
Оділи білі і пухнасті шапки сосни,
Тяжкі ,аж набік голови схилили,
Берези пухом обплітають коси,
Що довго й бережно з весни ростили.
Червоними губами кущ калини
Сніжинки ловить обережно,
Що грають барвами на сонці золотими,
І гілля ніжно одягають у мереживо.
Короткий день вечірні сутінки накриють,
Зимову казку проковтне дрімота,
Скрипучі сосни колискову заспівають
І ніч замкне за сном з зірок ворота.
З-за хмари місяць виглянув яскравий
Приліг на неї, навис коромислом,
Ліниво світить ,ніби для забави,
То зиркне, то сховається умисно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Наш НОВИЙ РІК.
Наш НОВИЙ РІК дитинства мав прості дарунки,
Дарунком головним була ялинка,
Усі отримували ми однакові пакунки,
Не знали ще, як пахне апельсинка.
Але від спогадів щемливо в серці,
Так чітко все ,як наяву ,спливає,
Як бачиш іграшок блискучих скельця,
Відразу у дитинство поринаєш.
Ялинка ,аж під стелю на всю хату,
Ще пахне лісом ,морозцем і снігом,
І валянки в снігу і шапка татова,
І ми малі його встрічаєм сміхом.
У ящику ,замотані в газету,
Кожна окремо, іграшки ,як диво,
Тут шишки ,космонавт в ракеті,
Снігурка в кожушку красива,
Намисто ,вати замість снігу, гірка,
І срібний дощик, так блищить грайливо,
А ось і головне, червона зірка,
Що завжди на верхівку всі кріпили.
І тут найщасливіша мить,
Коли герлянди різнокольорові,
На раз, два ,три усе горить,
Ялинка св'ята і сімейної любові.
А на столі ,ще тільки з печі, хліб,
Гарячі пахнуть на всю хату короваї,
На деку ковбаса домашня на обід,
На припічку в соломі дозріває.
Діда Мороза ми ,тоді не ждали,
Самі для себе ми творили диво,
Воно в сніговику в дворі ховалось,
На лижах і санках всюди кипіло.
А потім нас сушили на лежанці,
Або в горіхах чи насінні на печі,
Щоб ми щасливі і здорові вранці,
Шукали й далі диво на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
СТАРИЙ ГОРІХ.
Горіх старий сухим гіллям рясніє,
Кора поморщена і мохом поросла,
Стоїть сумний, один серед подвір'я,
Під ним колись хатиночка була.
Хатинка глиняна, під стріхою з соломи,
Віконечка ,маленькі ,як бійниці
І двір ,наповнений дитячим гомоном,
Відро і жовтий кухлик на криниці.
А там ,під накриттям ,плита стояла,
Повидло з груш у казані кипіло,
Бабуся пінку нам у мисочку збирала
І пахло димом, дрова тріскотіли.
А на горісі гойдалка з мотузки
І дощечка,що завжди випадала,
Ляльки із косами, що з кукурузки,
Їх потайки ламали й заплітали.
А вечером тягло туманом з ставу,
Шпориш мокрів прозорими сльозами,
Бабуся під горіх на столик ставить
Велику миску з запашними галушками.
Нічого вже немає ,крім горіха,
Один стоїть ,як в полі воїн ,сирота,
І сниться йому, як мені, з хатинки стріха,
Повидлом пахне і димить плита...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
РІКА ДИТИНСТВА.
Стою на кладці під кремезною вербою,
Тихенько, поміж лоз, вода блищить,
Між берегом ,порощим осокою,
Вузенька річечка несміливо біжить.
Криниця під старим кущем калини,
Закидана й забута вже давно-
Колись водою напувала всю родину,
Живуче в ній співало джерело.
Сюди любили дітьми прибігати,
Ловили рибок з кладки друшляком,
Бабуся кликала обідати до хати,
І напувала теплим молоком .
Бабуся ,невгамовна перепілка,
Що працювала ,зранку й до темна,
На небі світить ясно її зірка,
Назавжди в пам'яті живе у нас вона.
Бувало річка сердилась , мутніла
І під водою кладочку ховала,
Водою хлюпала ,щось бурмотіла ,
Та нас, малих ,тим тільки ,забавляла.
Ми річечку Вільшанка називали,
Колись із батьком ,вирішили так,
Я на вінок собі квітки там рвала,
Ромашки ,сокирки червоний мак.
На березі косили сіно тато з братом,
Лягали рівно два тяжких покоси,
Ми з мамою ішли допомагати,
Збиваючи з травинок срібні роси.
Мала сестричка з банкою води,
З якою бігла й половину розплескала,
ЇЇ волоссям вітер хороводив,
Вона нас з мамою наздоганяла.
Накрили спогади, а батько вже на небі ,
І річечка якась сумна й мілка,
Від часу заховалась в очереті,
Вона ,як і життя, кудись втіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
УКРАЇНА.
Живе наша Україна у центрі Європи,
Із відкритою душею до усіх народів.
Як хороша господиня, столи накриває,
Добрих людей з повагою щиро зустрічає.
Нам дароване на півдні широкеє море,
Люди там відпочивають під сонцем і зорями.
А у центрі ріка Дніпро- то краса і сила,
Там героїв козаків матінка ростила.
На заході маєм гори, чисті полонини,
Там мелодія трембіти понад хмари лине.
Там у горах з джерела б'є вода цілюща,
Зберігається там наша сила невмируща.
А на сході там земля, покритая ранами,
Заливається і плаче сльозами багряними.
Відірваний кусок серця боляче щемить,
І кожному українцю душу холодить.
Як рясніють наші поля хлібами рясними,
Як звучать наші пісні і над світом линуть,
Так і наша Україна нехай розквітає,
А народ її нехай щастя й долю має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
СУЕТА СУЕТ.
Я с чашкой кофе у окна,
Набросив теплый плед на плечи,
Смотрю ,как просыпается страна,
Смотрю на доброе и вечное.
С коляской мамочка спешит,
Малыш весёлый улыбается,
Троллейбус тихо торохтит,
И осторожно продвигается.
Там дворник подметает тротуары-
Десятки кучек листьев золотых,
На них писала осень мемуары,
А ветер помогал но стих.
На ветке балансирует ворона,
Огромная ,как чёрный самолёт,
Взлетает ,испугавшись звона,
Что с церкви купола идёт.
Все просто, суета сует,
Природа ,люди -все меняется,
Из мелочей устроен свет,
В нём мы живём, жизнь продолжается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
СЕЛО.
Я народилася в селІ,
Його люблю у різні пори року,
Там запах рідної землі,
Дитинства гомонять там кроки.
Там непідробна простота,
Життя, з природою у купі,
Вода прозора з джерела,
У місті смак її забутий.
Повітря там цілющі хвилі,
Там воля від чужих очей,
Себе відчуєш ти щасливим
Тобі співає соловей.
Там запах полину дурманить,
Ромашки, м'яти, нагідок,
Туди в тяжку хвилину манить,
Як на чарівний острівок.
Там осінь яблуками пахне,
А літо сіном ,осокою,
А взимку в грубці спалахне
Й запахне хвоєю живою.
Весна несе із рясту мед,
І пагорби ,махрові від кульбаби,
На річку котики у очерет,
Рожевий цвіт на яблуні до саду.
А ще під тином там любисток,
Бузок ,розкішний кущ жасмину,
Піони, з ніжних пелюсток,
І, до морозів, грона на калині.
Усе там є живим, з роси й землі,
Із сонця ,Із багатих скринь природи,
Рясного поту хлібороба на чолі,
І праці цілих поколінь народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
КАЗКА ПРО КОЛОБКА (частина 5 )
Неудачною була в лисички охота
Зачинили всіх курочок в селі за ворота,
А в підкопі , що лисичка вирила в суботу,
Влаштували капкана, і досить добротного.
Добре, що в капкан потрапив лише хвостик волохатий,
Він тепер обліз ,скрутився й ззаду ледве волочився.
На ходу бідняга вкрала два яйця і шматочок сала,
І тепер до лисеняти із трофеєм поспішала.
По дорозі ще зхитрила, біля річки бобра встріла,
І за жменю сироїжок карасика видурила.
Потім бобер зрозумів ,що грибів зовсім не їв,
Та було уже запізно-лисички і слід простив.
Як зайшла лисиця в хату ,то оторопіла
-Колобок із лисеням за столом сиділи.
То була картина маслом,досить несподівана,
Прищурилася нервово хазяйка розгнівана-
Як посмів до лисеняти ти нагло торкатися?
Приготуйся, незнайомцю, з життям попрощатися!
Колобком мене назвали ,я з яєць і тіста,
Із села кочуся я і спішу до міста.
А з тобою ,що лисичко ,за пригода сталася,
Виглядаєш ,ніби пес за тобою гнався?
Спантеличена лисичка , навіть розгубилася,
Від такого запитання в шоці зупинилася.
Я про тебе знаю все ,я в селі родився,
На сільське життя з вікна уважно дивився,
Навіть бачив телевізор, поки холодився,
Все що чув, запам'ятав, багато навчився.
Якщо хочеш мене з'їсти ,то марна робота, Стоматологові тільки добавиш турбот ти.
Зачерствів я, і як їжа ,свою цінність втратив,
Але розумом своїм я ,все ще, багатий.
Можу я тебе навчити курочок своїх ростити,
Ну і інше все робити, щоб у лісі гарно жити.
Он і крок номер один-твої яйця на почин.
Двоє буде з них курчат ,уяви ,що вже пищать.
І вирішила лисиця:
В господарстві пригодиться мудрий колобок із тіста,
не розумно його з'їсти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
ЛИСЕНЯ (казка про колобка частина 4)
А тим часом понад лісом вечір опустився,
В сірий і страшний привид ліс перетворився.
Наш герой, хоч і хоробрий,і не вмів боятися,
Та став дуже обережно далі просуватися.
А невдовзі вирішив,що досить гуляти,
Слід знайти затишне місце і заночувати.
Зупинився, викотившись на світлу галявинку,
І помітив під пеньком між корінням ямку.
Примостився у листячку та й собі дрімає,
Коли чує з під дерева голос долинає.
Колобок наш стрепенувся з боку на бік повернувся
І помітив в корінцях дверки,замкнені на цвях.
- О! Та тут чиясь хатина,плаче там мала дитина,
Що ж мені тепер робити?Й двері вирішив відкрити.
Як відкрив, то був не радий,стіни боляче таранив,
В лабіринт летів крутився,ледве бідний зупинився.
Пооббивані всі боки і порозпухали щоки,
Тихо колобок лежав і очей не відкривав.
Думав, що за коромисло і куди його занесло...
Щось лахмате і тепленьке доторкнулося легенько,
Понюхало потім сіло й боязно зашепотіло:
-Хто такий ти? Звідки впав?
Маму ти не зустрічав?
- Я голодне лисеня,мами вже три дні немає,
Я її давно чекаю,навідь спати не лягаю.
Колобок розплющив око,зрозумів,
Що десь глибоко, під землею опинився ,
В чийсь будинок закотився.
Він забув усі слова,закрутилась голова,
Не хотіла працювати-можна так обідом стати.
Мріям всім тоді кінець, ну й халепа,хай їй грець!
Колобок повільно встав, і про шляпу пригадав.
З голови вона злетіла,відірвалася від тіла
І валялась ,як огризки ,розлетівшись на галузки.
І з'явилася ідея ,як у того Галілея -
Шляпа зліплена із тіста, її також можна їсти.
-Ти не плач і не ридай,а мерщій за стіл сідай.
Діставай із печі чай і в стакани наливай
.Буду тебе годувати,солоденьким пригощати,
Будемо ми дужно гратись і матусю дожидатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Сова (казка про колобка частина3)
У дуплі на осокорі Сова проживала,
Цілий ранок у коморі вона прибирала.
Рахувала баночки , складала торбинки-
І не мала цілий день вільної хвилинки.
Розвішала на гачки в'язки печеричок,
І до чаю різнотрав'я насушених гілочок.
Є варення із малини ,кілька баночок шипшини,
У мішку стоять горіхи ,в пляшці масло з обліпихи,
Сушиться в пучках калина і ,ще свіжа, горобина.
Все тут не порахувати ,тут аптека ,а не хата.
Цілу зиму Сова в лісі усіх лікувала,
І тому все так старанно з літа готувала.
Ось і вечір наступив, пора на роботу,
Начепила рюкзака ,залізла у чоботи,
Виглянула із дупла, зібралась летіти
І тут крила від подиву почали німіти-
У траві, поміж ожини, котилося диво,
Підстрибуючи співало весело й сміливо.
-Лісу рідний !Що то є? Засип мене шишками!
А ні пташка, Ні тварина по стежині рискає!
Може то маленьке сонце тільки народилося,
Впало з неба і у нас в лісі заблудилося?
-Ну на сонце я похожий-такий же жовтенький
Тільки не гарячий я і зовсім маленький.
Я веселий колобок ,зліплений із тіста,
Утікаю із села і кочусь до міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
КАЗКА ПРО КОЛОБКА ( частина 2, ведмідь)
Біля річки, на місточку ведмідь примостився,
А ні окунь ні карась чомусь не ловилися.
Від голоду вже живіт прилипав до спини,
А у відрі не було жодної рибини.
Лазив вранці він на дуба меду в бджіл просити,
Покусали бідолаху ,ні щоб пригостити.
Коли летів із дерева, то прищемив лапу,
Із сніданком не везло зранку косолапому.
І тут ніби сон приснився, чи ,може ,привидилося,
Щось пахуче і чумазе на берег зкотилося.
Ведмідь навідь одягнув свої окуляри,
Щоб поглянути уважно на оту примару.
-Хто ти будеш,солоденький, і куди котився?
Може йдеш до мене в гості й в лісі заблудився?
Колобка насторожила солодка розмова,
І включилася в роботу його кругла голова.
-Що ви ,дядьку Ведмедику ,який солоденький,,
Пересолений я дуже і давно черственький.
Я б і радий щоб мене ви хоч покуштували,
Та не хочу щоб даремно зуби поламали.
Я із тіста колобок із села тікаю
І уже четвертий день по лісі блукаю.
Зачерствів ,засох давно і дуже стомився,
Ще й ,як падав ,то болотом трохи забруднився.
Пообідати в ведмедя пропала охота,
До рибалки повернувся,хоч якась робота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
КАЗКА ПРО КОЛОБКА (частина 1)
Дід із бабою дружненько колобка зліпили,
Олією намазали і в піч посадили.
Колобок вийшов нівроку- пишний та рум'яний,
Із хрумкою скоринкою, блискучий, духм'яний.
Вже хотіли до обіду його зкуштувати ,
Та не вийшло, бо смачнюка геть утік із хати.
Не додумались старенькі вікно зачинити,
На якому примостили його холодити.
Покотився колобок швидко по поляні,
А потом через місток у лісок багряний.
На березі у гнізді ворона дрімала,
Побачила колобка і мало не впала:
Не повірила очам ,даже заморгала,
Бо такого вона дива ще не зустрічала.
-Хто це крутиться вовчком? Що це за тварина?
Кругла лиса голова, чия ти дитина?
-Я нічий, я колобок зліплений із тіста,
Із села тікаю я і кочусь до міста.
А ви ,тітонько вороно ,будьте така добра,
Підкажіть мені ,будь-ласка ,де туди дорога.
-Не простою тобі буде дорога до міста,
Оглядайся ,бо ще в лісі можуть тебе з'їсти,
Бо занадто гарно пахнуть твої пухкі щічки,
А у лісі небезпечні повсюди доріжки.
Колобок уже не слухав,далі покотився,
Поки у клубок колючок носом не зарився.
-Хто ти? І чому на мене ти такий похожий?
Хто натикав в тебе голок у цей день погожий?
-Я їжак ,голки мої -така в мене шубка,
І такого ще не бачив я лисого чуда!
-Я нічий, я колобок, зліплений із тіста,
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Ну а ти, мабуть,мій брат ,тільки вже дорослий,
Круглий ,не рожевий вже, голками порощий.
Не дивись на мене так ,не лупай очима,
Ходім разом мандрувати стежками крутими.
-Дуже вже прудкий , безпечний, ти, мій рідний брате,
Я боюся ,що не буду з тобою встигати.
Ліс зненацька ,потемнів ,хмарами накрився,
І рясний осінній дощ на нього пустився.
Колобок кмітливий наш ,і не розгубився,
Він під гриб, червоний зонт ,хутко закотився.
-Ох і мокрий же цей дощ ,можна і розкиснути,
Обережним бути слід , головою мислити.
А поскільки голова колобку дісталася,
Розумом тепер своїм він дуже пишався.
Під грибочком колобок дощ пережидав,
А стомився і трішечки навідь придрімав.
Та зненацька відчулося у траві тремтіння,
Ніби хтось хотів гриба вирвати з корінням.
-Хто ти?Ще один мій братик ,тільки шубка сіра,
З переляку вона в тебе ,мабуть ,потемніла?
-Я маленьке зайченя від дощу сховалося,
А тебе я вперше бачу й трішечки злякалося.
Хто ти ,друже,і чому отакий ти голий,
Чи не холодно тобі в погоду вологу?.
-Я такий, я колобок ,зліплений із тіста,
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Я веселий і прудкий ,умію співати,
Якщо хочеш, то давай разом мандрувати.
-Я залюбки побігав би лісами й горами,
Та не пускає далеко мене моя мама.
А по небі із -за хмари сонце покотилося
І до сосни на верхівку тихо притулилося.
Ліс ожив і стрепенувся, дощиком умитий,
Колобок котився далі ,сонечком зігрітий.
Все котився наш приблуда ,по стежині поспішав,
Після дощику вологий висихав і парував.
На його солодкий бік виступив медовий сік,
І бджола ,що пролітала ,колобка мерщій догнала.
-Пахнеш медом ти, як квітка, хто ти і узявся звідки?
Круглий ,наче Вініпух, ти чому отак напух?
-Я медовий колобок зліплений із тіста
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Меду я твого не брав ,тому відчепися-
Весело відповідав й далі покотився.
Біля озера під дубом вовк сушив кожуха,
Грівся собі на сонечку ,соловейка слухав.
Утікати від мисливців йому довелося-
Намок бідний ,на хвості сплуталось волосся.
Голоднючий, зранку з горя,наївся калини,
Не було давно такої лихої години.
Принюхався до запаху ,нашорошив вуха
І почув,що по дорозі хтось духм'яний рухає.
Колобок необережно в траві зачепився
І із пагорба на вовка з висоти звалився.
Зі свистом перекрутився в повітрі три рази,
-От халепа,увесь бік собі болотом рум'яний замазав,
Шишка вилізла у вовка й миттю потемніла,
Із очей на усі боки іскри полетіли.
Вовк згадав злого мисливця ,забув про кожуха
І рвонув від небезпеки по лісі щодуху.
А герой наш брів до річки ,щоб трохи умитися,
Бо у місто йому треба чистеньким з'явитися.
Т.К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
КОЛИСКОВА
Спати дитинонька хоче,
Сон її носик лоскоче,
Зіроньки-очки цілує,
Хмаринки пухнасті малює.
Щічки, румянцем налиті,
Росою з троянди умиті,
Пахнуть жасміном і м'ятою,
Молочком і рідною хатою.
Колисочку вітер гойдає,
Пташинонька пісню співає,
Ніженьки гріє котик-
Пухнастий рудий животик.
Берізонька лист розпустила,
Від сонечка люльку прикрила,
Бо зайчик проміньчиком грає,
Стрибає і спати мішає.
Нехай тобі,рідний,присниться
У лузі шовкова травиця,
Що ніженьки босі лоскоче,
І казочку тихо шепоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Запахла осінь листям із горіха,
Заплакала туманом сірим стріха,
Береза сумно довге гілля опустила
І біле тіло соромливо ним прикрила.
Рум'янцем загорілася калина,
Червоного намиста начепила,
І колір сукні через день міняє,
Як дівчина, що парубка чекає.
Посохло під морозом пряне зілля,
З під брів на небо зиркає рілля-
Чи дощ, чи сонце терпеливо виглядає,
Чи вже готова спати і дрімає.
А ліс затих,як на похмілля,
Ледь-ледь живий після дозвілля.
Лиш жалібно скрипить сосна,
Дурманить киснем хвоя запашна.
З під листя виліз обережний боровик,
Росою вмився і швиденько зник,
Замаскувавши шапку мохом і травою,
Загруз у землю білосніжною ногою.
А на галявині червоний хоровод,
Танцює мухоморячий народ,
Строкатим різнобарвним карнавалом,
Вражає живістю і радує запалом.
Верхівки вітер обережно зачепив,
І ліс від подиху цілющого ожив,
Зозуля десь луною закувала,
Комусь багато років обіцяла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
[ 16 октября 2021 г. 15:04 ] Тая: ТАНЕЦ С ДОЖДЁМ.
Дождливое небо, серое
Землю от солнца накрыло,
Лицо её, очень красивое,
Бриллиантами слёз серебрило.
Вдвоём ,как дети, по лужам
Бегут и не замечают,
Счастливым зонт не нужен,
Им ветер задорно ,играет.
Слова согревают от холода,
Сердца ,в унисон живущие,
По бульвару умытого города ,
С дождём любовь танцующие.
Они как точечки яркие,
Серость и мрак победили,
Как от фонарика зайчики,
Прохожим улыбки дарили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Я ЛЮБОВЬ ИСКАЛА.(песня)
Я любовь искала,всю жизнь искала ,
Я чужой любовью всегда восхищалась,
Не нашла- и тему для себя закрыла,
Не нашла- и себе мечтать запретила.
Может где-то ошиблась и упустила,
Может мимо прошла, или мало молилась,
Может просто ее не узнала,
Все бежала за ней не догнала,
Только время своё молодое ,
Безвозвратно и глупо теряла.
Просто пеплом над речкою сеяла,
Не понимала,другим отдавала.
Лист осенний ветром кружится,
Оторвался, на землю падает,
И бокал разбитый надколотый ,
Вином пролитым, не радует.
А душа,что стала каменной,
Согреться вряд ли сумеет,
Только плачет, птицею раненной,
Только плачет ,летать не умеет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
А ЛЮБОВЬ ЖИЛА НЕ ДОЛГО.
Чужая свадьба веселилась и плясала,
Шумела, пела, постепенно затихала.
Глушила крик моей израненной души-
Я полюбила, но чужим уже был ты.
Любовь обиженная жалкою судьбою,
Пронзённая отравленной стрелою,
Пытаюсь выход я найти отчаянно
И понимаю ,что сошли с ума случайно мы.
Уйди, я не могу, ты слышишь,
В тебе тону и ненавижу,
Без глаз твоих я пропадаю,
От губ и рук снежинкой таю.
Стараюсь тихо скрыться за стеною,
Но тенью ты спешишь, без слов, за мною ,
Но почему так встреча опоздала?
Но почему друг друга мы не знали?
Слов нет, мы не произносили,
Губы молчали ,а глаза просили-
НЕ уходи , останься ,не бросай
Смертельно больно ,ну не отрывай.
От поцелуев на губах ожёг,
Сменить никто и ничего не смог.
С тех пор прошло уже не мало лет-
Любовь была, но не такой и не для тех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
ПОЛИНОВА ДОЛЯ
На світанку ,по росі ,зілля назбирала,
А ввечері в тому зіллі донечку купала.
Як купала примовляла тихо до маляти-
Якби мені гарну долю тобі дарувати.
Нехай буде твоє личко гарне і рум'яне,
Щоб росла ти здоровою і була кохана,
Щоб не знали твої руки тяжкої роботи,
І щоб завжди ти купалась в добрі і турботі.
Якби мені ,моя люба ,тебе захистити,
Щоб не знала ,рідна, горя ,як тебе навчити?
Колись мене моя мама теж отак купала,
Дала життя, а доленьки та й не дарувала.
Було, ніби то, кохання, та надто коротке,
Кинуло мене зрадливо, а було ж солодке.
Залишило після себе напій полиновий,
Остудило ,розбудило, як сон нездоровий.
Серце моє ,як той камінь ,міцне затверділе,
Загартоване роками і переболіле,
Тепер тане і гріється, шукаючи втіху,
Швидше б'ється і радіє дитячому сміху.
Витирала викупане дитя розімліле,
Цілувала рідні щічки, що порожевіли,
Як листок на осокорі, за нього тремтіла,
Якби могла, то і небо б йому прихилила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
МОЄМУ РІДНОМУ ПЛЕМІННИКУ ПРИСВ'ЯЧУЮ.
За хмарами, в безмежній висоті,
Куди пташина не літає,
Душа твоя у гордій самоті
Над нами смертними витає.
Тремтить від холоду і пустоти,
То з'явиться, то поринає,
Бо ж не боїться висоти,
Бо страху взагалі не має.
Все залишилось ,як в глибокім сні-
Кохання ,мрії і не пройдені дороги,
Холодні ночі і гарячі дні -
Ніяк не повернуть, не має змоги.
А там де море, ліс, земля,
Де дощ і сонце вранці сходить,
Де рідних згадує сім'я,
Де хліб рясний на полі родить-
Тебе, кровиночко, немає,
Лиш туга в серці рідних бродить.
І чим не радує життя,
Бо ж на землі воно триває,
У тебе вічне небуття
І в серці радості немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
МАМА.
Мама на малюнку у маляти ,
Хоч її не легко малювати.
Мамочка красива, добра ,щира
Усмішкою Землю освітила.
Є на картині сонечко яскраве
І небо голубе безхмарне,
Та не від нього світло сяє,
Не сонечко велику силу має.
А руки мамині невтомні,
І очі дорогі безсонні,
І пісня колискова тиха-
Зігріє, захистить від лиха.
Вона розділить своє серце на частини,
Щитом поставить ,оберегом для дитини.
Ніхто ,як мама, за тобою не сумує,
Не допоможе, не зрадіє, не відчує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
ДИВНИЙ ДЕНЬ.
Якийсь сьогодні дивний день,
Сьогодні дуже я стомився:
Упав в калюжу через пень,
Бо самокат так зупинився.
Хотів я квіток назбирати-
Ромашок і жоржинок гілки,
Їх мамочці подарувати,
Не повезло-напали бджілки.
Одна попалася така,
Чомусь на мене дуже злюча,
За ніс вкусила і втекла-
Ніс, як картопля, ще й болючий.
Ну добре ,буду помагати,
Піду до татка на город.
Хоч якось день цей виправляти,
А й на городі не курорт!
В картоплі спав на сонці кіт,
За носом пухлим хвіст я не побачив,
Чому не носить він чобіт?
Тоді б кігтями він не зміг віддячить.
Скоріш до річки побіжу
Там рибку спробую зловити.
Хоч щось корисне я зроблю,
І будуть всі мене хвалити.
Та рибка вся кудись сховалась,
За нею бігати стомився.
На вудку жодна не попалась
Я сів і дуже засмутився.
А в очереті жабенята
Смішні зелені і сіренькі
На сонці гріють лапенята,
Комашок ловлять ,хоч маленькі.
Я під вербою став дрімати
І голос чую я квакучий-
Пора додому повертатись,
Бо ти усіх уже замучив!
Пеньок побитий і бджола без меду,
І кіт із загіпсованим хвостом,
Переполоханий карась у очереті,
А жабенята всі регочуться кругом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
НА КРИЛАХ СНІВ.
Ми часто повертаємося в снах
В країну мрій ,де народилися,
Де бігали по втоптаних стежках,
Де час назавжди зупинився.
У снах людина може мати крила,
І над Землею пташкою літати,
Вертати спогади, що серцю милі,
В куточки рідні заглядати.
І зазвучить старих пісень мелодія,
Що в пам'яті десь зберігається,
Дитинства запахів гармонія,
Тремтить в свідомості, не забувається.
Відчуєш аромат п'янкий піонів,
Який будив з відкритого вікна.
Знайомих голосів, забутий гомін,
Легенький дотик рідного тепла.
В реальність так не хочеться вертатися,
Стараєшся хоч раз іще злетіти,
Хоч в снах дитинства доторкнутися,
Хоч в снах минуле оживити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
ЗАПЛАКАЛА ДІВЧИНА
Пливе човен ,тихо пливе
Тай понад водою,
В нім дівчина плете косу
Ніжною рукою.
Неси, човне, по течії
Мене десь далеко-
Якби мала свої крила-
Летіла б лелекою.
Серце моє зупинилось
І душа покинула,
Як ця пісня, десь у небо ,
Хмарнеє полинула.
Бо кохання моє міцне,
Тільки народилося,
Та й розтануло ,як сніг,
Видно не судилося.
Мою душу вічним льодом
Зимонька скувала-
Як не гріло мене сонце,
Вона не розтала,
Не розтала, лиш потекла
Чорною сльозою-
Утопилося кохання
Талою водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Не плачь, подруга, он того не стоит.
Закрой глаза, представь щит из брони,
А время раны закупорит,
Хочешь гони, а хочешь извини.
Просто, вот так, устроены мужчины-
Как мотыльки стремятся к красоте.
И зависает жизнь, в изменах паутины,
Блуждающих ежей по темноте,
Шикарно жить и развлекаться,
Всё хвастая победами не раз,
Но, как в кино, все неожиданно случается,
С небес на землю, больно. Всё .Погас.
И вот тогда, настанет твой черед-
Мужчина твой пушистый белый,
Подковы больше он не гнет,
Но любящий теперь, неприхотливый.
Семья не на последнем месте-
Работает, домой к себе спешит,
Не нужен больше он невестам,
Может ночами от тоски й рычит.
Понятно, мстить ему не станешь,
Ведь внешность то, совсем не та,
А время не старайся, не обманешь-
Всю красоту сожрала суета.
Тебе, украденные золотые годы,
Никто и никогда не возвратит,
И, вечно женскую, твою заботу й слёзы,
Никак ,ничем ему не искупить.
Поэтому ,девчонки молодые,
Для вас ,написанные красным, строки,
Себя любите,и не будете ранимые,
Усвойте жизни жесткие уроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
ЛІНИВИЙ КІТ.
Розвелися миші в хаті,
Котику мішають спати.
То шумлять вони під ліжком,
То хрумтять твердим горішком.
Кіт сердито водить вусом
І нервово б'є хвостом,
Тепла шубка ворушиться
Під товстеньким животом-
Що мені з вами робити?
Вже набридло вас гонити.
Їжа з вас прудка й погана
І для цього є сметана,
Довго вас наздоганяти
Краще біля миски спати.
Не завжди вона пуста-
Є хазяйка золота,
Скоро прийде із роботи
І проявиться турбота-
Дасть мені товсту сосиску,
Приукрасить нею миску.
Головне, щоб звірі сірі
Не стягнули їжу в нірки.
Притулю до вушок лапи,
Може так дасте поспати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Стеной прозрачной из дождя,
Наш город заслоняет лето.
Всё чисто убирает ,уходя ,
Тепло забрав, и всё, и песня спета.
Тебе в порядке всё сдаю я , осень,
Три месяца, с утра и до зари,
Старательно поило Землю росами,
Теперь я в отпуск еду, на Бали.
Очки и шляпки в чемодане,
Купальник и от солнца зонт,
На поезд документ в кармане,
Такси нетерпеливо ждет.
А в поезде сидит, глядит в окно,
Любуется богатым урожаем-
Забот для осени полно,
Пусть не ленится, собирает.
Поправило зелёный сарафан,
Устало голову к плечу склонило,
Перед глазами синий океан,
Песок и пальмы уже снились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
До бабусі на картоплю дуже ми спішили,
Познаходили лопати ,відра погрузили.
Висипалось на город нас дуже багато,
Бо картопля у селі це сімейне св'ято.
З оптимізмом і юмором всі повибігали ,
Швидко бабкині рядочки перерахували.
Не багато ,всього вісім настрій не змінився,
Та, як виявили потім ,трішки помилились.
Зрозуміли, що не буде коли лінуватися
Бо оті кілька рядочків в горизонт впиралися.
Довгою була для нас із грядки дорога,
Вже не бігли ,а насилу ми тягнули ноги.
Хтось із банки на голову лив холодну воду,
Хтось швиденько витирав косметику з морди,
Бо обличчям її більше не можна назвати,
Вся Із потом красота почала стікати.
Дружно всі стали знімати порвані перчатки,
Не поможуть їм уже бабусині латки.
А як глянули на купу ,що перебирати,
Почала з'являтись думка, що треба тікати.
За обідом в один голос встигли заявити,
Щоб картоплі на той рік лиш рядок садити.
А бабуся ,як завжди і не сперечалась,
Усе буде, як щороку, вона добре знала.
За вечерею усі стали засипати,
І не спорили уже де кому лягати.
Попадали, як ті мухи ,хто де опинився -
Слава Богу, що сімейне св'ято закінчилося.
Довго потім у вісні ще усі здригалися,
Бо картопелька усім цілу ніч ввижалася.
Таїсія Киян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
З ВНУКОМ НА КАПАНТИНІ.
В карантині ми із внуком вдвох перебували,
Всих смішариків старанно перемалювали.
Телевізор наш забувся інші передачі-
Всі канали показують мультики дитячі.
Наша хата нагадує страшні катакомби-
Ніби, тільки що, у ній розірвалась бомба.
Складки, одяг, провода - все переплітається,
Внука не завжди знаходжу, хоч він не ховається.
Сонний час ,чомусь ніяк, нам не піддавався,
Хоч до нього по режиму чітко готувалися.
І казки, і колискові не допомагали:
Сто знаходилось причин ,що спать не давали.
Дружно вирішили потім ,що сон для лінивих-
Сплять у день ведмеді взимку- ми трудолюбиві.
І роботи вдвох багато порозпочинали,
Тільки потім її з дідом тиждень доробляли.
Фарби, клей, повидло й тісто всюди відшкрібали,
Книжки ,кубики, магніти до купи складали.
Несподівано і швидко пробігли години,
У суботу зять сказав- КІНЕЦЬ КАРАНТИНУ.
Глянули на календар-точно ,там субота,
А наш дід, чомусь, ще з ночі, пішов на роботу.
Подзвоню йому, скажу хорошу новину-
Є у нього цілий день сну від карантину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Повільно осінь літо переступить,
Подякує за щедрий урожай,
Легеньким подихом багряну ніч остудить,
І полем пробіжить в зелений гай.
У відрах краски золотої намішає
І нею бризне на зелений ліс,
Зелені коврики трави перефарбує,
Пахучий склавши до копиць укіс.
Повітря з яблук ароматом наповняє,
Які старанно літо наливало,
І листям шелестить ,легенько грає,
На зиму шиє тепле покривало.
Вода на річці захолола, зажурилася,
І блиском на обличчі потемніла,
Від вітру хвилями рясними вкрилася,
І струнами із очерету забриніла.
Густі хмаринки в небі розпушила,
Зібрала стайками в м'які подушки,
І ніжно ними сонце обложила,
Щоб не пекло, і відпочило трошки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
НЕ ХОЧЕТСЯ ВЕРИТЬ.
Сегодня праздник -день, когда встретились,
Но так случилось, что не заметили-
Утром встали и разошлись,
Ни взглядом, ни словом не прикоснулись.
И не понятно, кто виноват,
Слова все ранят, как горький яд.
Глухие стены и дом немой,
И мы там бьёмся - морской прибой.
А было время нас не развести,
Любовь сверкала, дни сладкой радости.
Прикосновения током обжигали,
Мы так любили, с судьбой сражались.
Друг другу не хочем смотреть в глаза,
Солнце исчезло и жизнь гроза.
Разные измерения ,разные полюса,
В густом тумане наша белая полоса.
Мы рядом, но пусто в кровати,
По кругу летаем в галактике.
Не хочется верить, не в силах понять-
Куда бежать и что менять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
БАТЬКИ НА ЧУЖИНІ.
За лісами, за горами, десь на Україні
Там бабуся доглядала, ростила дитину.
Вечорами колискову співала тихенько,
Жаліючи ,що малеча зростає без неньки.
Пестить худесенькі плечі та все колихає
За що тобі таку долю господь посилає?
Чого ж бо, ти, не зростаєш у повній родині,
Батьки мусять працювати в далекій чужині.
Чого бачать рідне личко лише в телефоні,
Не цілують оченята ,що сльозами повні.
І чому ніхто нічого не хоче робити,
Щоб не були батраками,не кидали діти.
Я ж бо тебе нагодую, скупаю водою,
Пооббивані колінця я тобі загою,
Але дуже ранить серце твоє запитання-
А де мама? І чи буде завтра на світанні.
Чи то світ знов повернувся в ті часи минулі
І накрили Україну бурани похмурі?
Чи то люди повтрачали і совість і бога,
Що для більшості у нас терниста дорога.
Спи дитино ,засипай, серце туга крає.
Вітер листям шелестить ,хмари наганяє.
Дощ не йде та очі повні мокрою росою,
Брови сиві і уста зведені журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
ЛЮБИ СЕБЕ.
Всі чоловіки поглядом з'їдають
Красивих і доглянутих жінок,
Захоплюються ,руку пропонують,
Готові з неба знять зірок.
Вони для них ,як недосяжні мрії
І щоб дістатися тієї висоти,
Переступають все св'яте і шаленіють,
Всі після себе спалюють мости.
Мисливські всі повадки чоловіків
Потрібно вміти зберегти
Доказано на досвіді віків-
На крок наближуючи ,відступай на три.
Дозволити собі ти можеш
Йому частинку свого серця дарувати
І то, якщо тебе не насторожить,
Чи правильно ним буде керувати.
Чи будеш ти в душі його одна,
Чи буде обіцянки берегти,
Чи, може, вип'є кров твою до дна,
Без себе будеш потім вчитись жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
СОН.
Я бачу сон ,десь там за горизонтом,
Де райдуга хмариночки барвить,
Видніє купол, литий золотом,
Твій силует над куполом парить.
Ти світлий ,несказанно гарний,
такий, яким ти був усе життя!
Літаєш легко ,сонячний мій ангел,
який невчасно канув в небуття.
Ти посміхаєшся і хоч за пеленою
Не можу чути я твої слова,
Та все повітря сповнене любов'ю
І крутиться від щастя голова.
Тебе я бачу! Відчуваю !Чую!
Лечу до тебе, хоч не маю крил,
Нічого мене більше не хвилює,
Крім рідних рис у сяєві світил.
На серці камінь-він не зрушив,
Та сон добавив трохи сил...
Біль стих .Не відпустив і мучить.
Як жаль ,що я не маю крил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021
ГОНИТЕ ЗАВИСТЬ.
У людей есть много качеств разных,
Одно из них всегда преобладает,
На поворотах, жизненных крутых,
Всегда наружу выплывает.
Тот добрый человек ,тот юморной,
Тот изворотливый ,тот хитрый,
Ленивый ,своенравный ,шебутной,
Но хуже, для него, когда завистливый.
Зависть ужасная черта
У всех её паскудных проявлениях,
Она уничтожает и лишает сна,
Лишает жизни полноценной.
Она, как язва, вечно кровоточит,
Вперед не продвигает, тормозит,
Уничтожает веру и хохочет,
Над тем ,кого сама же заразит.
И если ты в себе её заметил,
Хоть зародыш ,хоть маленький комок-
Уничтожай ,гони ,борись, не дай калечить,
То сама жизнь даёт тебе урок.
Я знаю парочку завистливых людей.
Они живут ,как в прошлом веке:
Потухший взгляд, ни оптимизма, ни идей,
Застыло всё, нет жизни в человеке.
Судьбу свою мы сами лепим,
Когда имеем цели и мечты,
Чужие достижения заметим,
Но постараемся и сделаем свои.
Разумный сам себя уберегает
От качеств всех плохих, ничтожных,
Он строит свой воздушный замок-знает,
Что зависть, тут уж точно, не помощник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
МОЕЙ ПОДРУГЕ ДЕТСТВА
Подруга, а давай присядем рядом,
От солнца спрячемся под ветки старой груши,
И вспомним детство ,дом родной,
Дорогу пыльную и под ногами лужи.
Как ми купаемся не в море, а пруду,
И дно не из песка, а ила
Как лягушата, грязные на берегу,
И пофиг всё ,и мы счастливые.
И был ещё велосипед,
И сто кругов вокруг села,
И в огороде длинный лыжный след,
Ну и на пастбищах дела.
А дальше первые свидания
И вечера под пение сверчков,
И первые разочарования,
Ну и конечно же любовь.
Всё это было ,как вчера,
В душе мы и сейчас девчёночки,
Гоняющие мяч в росе с утра,
Вот только седина, болит спина
И ,мелкие у глаз ,морщиночки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Я в детство заглянуть хочу.
О Боже! Как же хочется вернуться
У ту далекую страну,
В миг с головою окунуться.
Закрыть глаза, и вот, уже стою,
За папину держусь я руку,
И вижу мамочку красивую мою,
И слышу радостные звуки!
Вот собираем первые цветы,
А вот бежим тропинкой за грибами,
Все вертимся у вихрях суеты,
Не дорожим нам данными годами.
А время четко било в ритм часов,
Летело ветром ,не щадящим силы,
Не слышало отчаянный мой зов:
Оставь как есть !Все молодым и милым!
И вот, гляжу на маленький комок,
И то не просто мой ребенок!
О Боже !Кто подумать мог!
Мой внук !Мой маленький внучонок!
И сердце рвется на клочки
За каждую мою кровинку.
Меня не стало-есть мечты,
И вечная в душе слабинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Всем мамам, потерявших сыновей, посвящаю
Утри слезу ,моя родная,
Не плачь ,не надо больше слез.
За мной стоят ворота рая.
Я счастлив ,я в долине грез
Здесь нет ни боли, ни плохой погоды,
Не надо никуда спешить,
я радуюсь всем чудесам природы
И ,мама! продолжаю жить!
И если ты услышишь шорох ветра,,
когда кругом немая тишина,
То я принес тебе венок из лета,
Из неземных цветов ,из запахов ,и сна.
Я рядом ,слышу запах кофе,
Твоих неутомимых рук,
И вижу сердце что от боли сохнет,
От горя и невыносимых мук.
А иногда, когда вдруг ,на мгновенье ,забудешься
И глаз сверкнет улыбкой,
Мне так легко ,я просто в умилении,
Пожалуйста ,ну будь всегда такой !
Ну будь веселой и неутомимой,
Какою ты всегда была ,
Такой родной ,такой любимой,
Решим мы все твои дела.
Спроси и я тебе отвечу,
Смотри- я взгляд не отведу,
Все мелочи всегда замечу
И уберу всегда беду.
Меня любили и учили жить,
Я счастлив был ,как счастлив человек,
Не надо ни за что себя винить,
За миг я прожил полноценный век.
Ты дай понять ,что меня видишь,
Ведь рядом я, в дыхании роз,
Я в пенье птиц ,морской воде,
И ты меня сейчас разбудишь.
Как шорох ветра...Я везде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Не бойся старость, глупый человек,
Не каждый её может заслужить,
Не каждый получает длинный век,
Не мы решаем, как, и сколько жить.
У старости свои приоритеты,
Свои дела, свои права и красота-
Достигнуты мечты ,получены победы,
Не гонит вечная работа , суета.
И старость -это есть зима,
С душистой чашкой чая у камина.
Всё знает-ведь она мудра,
И потому ,как снег ,в сединках.
Лишь к старости ты обретёшь себя-
Ты никому и ничего не должен-
До минимума сократив дела,
Ты жизнью наслаждаться можешь.
Ну что там седина, морщины,
Радикулит-привыкнешь ,не болит,
Не смотрят вслед тебе мужчины-
Их старость тоже не щадит.
Событиями ,всё же, жизнь полна:
Семья растёт ,есть дети ,внуки.
Судьба теперь волнует не одна,
Не выйдет помереть от скуки.
И дай нам, Боже, на закате лет,
Чтоб нас не забывали дети,
Чтобы судьба избавила от бед ,
А старость не страшна ,поверьте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Куди поділося моє село?
Моя Дібрівонька рідненька,
На ниточці тримається воно
Ледь-ледь жевріючи ,як зірочка маленька.
Де гомін ,де дитячий сміх?
Де пісні радісне відлуння?
Де дзвоника шкільного перелив?
Лише трави тихеньке шелестіння.
Як сталося, що люди залишили,
Хто виїхав -назад не поверта.
Хати натруджені давно осиротіли,
В маленькій річці висохла вода.
Залишився співати соловейко,
Цвіркун вечірню пісню заведе,
Коло криниці брязкає відерко-
Ніхто із неї воду не бере.
Вмивається росою, як сльозами,
Пшеничне поле і зелений гай,
Лишилися в селі старенькі мами,
Осиротів ,колись щасливий ,край.
Його природа так розмалювала,
Що кращої картини не знайти-
Ніде на світі, ні в одній країні,
Не знайдеш, ти ,такої красоти.
Багате, лиш невтомними руками
Та щирістю багатими людьми,
Побите історичними роками-
Ті чорні плями не забудем ми.
Ногами босими я по саду пройдуся,
Вдихаючи повітря дороге,
До яблуні щокою притулюся-
Вона наповнить силами мене.
І поки моє серце в грудях б'ється,
Ріднішого не матиму кутка,
За силою душа додому рветься,
До батьківської хати, до садка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021