| Сторінки (1/59): | « | 1 | » |
настають недолугі часи, ―
так сказав посланець диявола, ―
заощаджуйте ваш алкоголь,
бережіть, як зіницю ока.
поховайте його якомога,
а найкраще: десь закопайте.
так нас ввели в спокусу,
й ми згуртувалися тут.
рівно об одинадцятій
прибув генерал-губернатор:
на мене чинили тиск,
чутки про таку загрозу
поширилися блискавично,
записую вас до елітної
національної гвардії.
то сідлайте ж, ви, хлопці, коні,
та викликайте підкріплення.
ми зібралися, сотня сильних,
в цій залі з високою стелею,
щоб відслужити бучний молебень;
ми ухвалимо наш історичний
мимовільний сухий закон,
і до біса ці всі алкоголі,
це гемонське трійло, панове!
підтяглася кіннота;
ми стали запекло рубатися
в карти та в доміно;
резерви лишалися обіч.
перше ми випили за здоров'я
рідних, близьких, ворогів та друзів;
далі ― заради бога, за славу його навіки.
вже почали знемагати,
та, на щастя нам, надійшла
п'ята колона підкріплення
хвилями: перша й друга.
ці новобранці, хоч їх
і призначив сам президент,
боягузливо, та наполегливо
штурмували і вікна, й двері,
та нам було все одно.
на ранок ми опинилися
в дуже скрутному становищі.
де воно, враже зілля?
згинуло, згинуло все!
хлопці, рахуйте пляшки,
й перевірте за специфікацією:
я не вірю, що ми ― вже в пеклі,
де немає чим похмелитися
demon alcohol, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=_gQumKUmWlE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
невдовзі засліпну й на друге око.
розум вже не отримує жодної інформації.
це, напевно, південний вітер
навіяв стільки піску та попелу,
що я скрегочу зубами
й шукаю, де ще сховатися.
шукаю, де ще померти.
подібний до старої консервної бляшанки,
я деренчу, торохчу, гримлю,
і розпадаюся на частини.
що робити з цими колінами?
вони тремтять і трусяться,
немов від лихоманки.
мабуть, сталося щось
погане й непередбачене,
що й мої обереги, і я
втратили нашу силу.
не можу позбутися цього тремтіння.
аж здається, тремтять не ноги,
а земля, що під ними, і я
маю таке відчуття, ніби сплю,
і помер вже багато разів,
а тепер помираю востаннє.
сходив до свого ворожбита ―
той мені прописав
інноваційні ліки,
що їм ще й ціни не склали.
він мене розуміє; він посилає мене
звідси до краю темряви,
де горить благодатний вогонь.
я не можу позбутися
цього тремтіння в колінах.
тепер мене трусить всього
так, ніби я помер,
і подаю апеляцію
до щонайвищого суду:
ви там, мовляв, перегляньте
ваш непродуманий вирок,
бо за ним я можу й померти.
не подумайте ― я не зважаю
на всі ці тонкі відчуття
в колінах, що їх немов
підітнуло пекельне лезо:
я окрім цього маю
ще безліч поганих звичок,
а звички ― моя натура,
а вона ― нерозлучна зі смертю
can't shake those shakes, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=naxQhrBOYtI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
чорний котиську, чорний котиську!
не дивися на мене скоса:
десь тут моя доля блукає боса,
я відчуваю: вона десь близько.
чому ж я її не бачу?
бо я вже так довго пиячу, ―
бо маю таку арифметичну вдачу,
а може, й задачу.
мені лиш потрібне добре кохання:
добре хороше кохання.
але моє кохання
чомусь мене оминає.
воно взагалі вдає,
ніби мене тут немає.
о, як це сумно!
навіть не намагаюся
вдавати, що я тут насправді є.
потрібно, щоб хтось врятував
мою безталанну шкуру. ―
гадаю, кохання мене не вб'є.
чорний котиську, чорний!
тікай собі десь далеко:
бачиш, тебе боїться
моя любов, що десь тут.
я намагаюся, я намагаюся
привернути її до себе;
чомусь мої намагання
лишаються без уваги
good love, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=1-3mWJx8H5k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
святий сиворакшо, поглянь з висоти
сюди, на прекрасну землю:
колись ти кричав, ти знаєш
всі її таємниці.
ти був безсоромним, зарозумілим
і гордим, а все то ― великий гріх.
покайся тепер, і зверни паралельно
свій погляд всередину себе:
чи врятуєш ти власну душу
без допомоги ісуса христа?
ходити лиш тими шляхами,
які він тобі заповів ―
дуже велика честь,
велика й відповідальність.
ти натомість обрав,
шановний святий сиворакшо,
звеселяти серця людей
казочками про власні подвиги.
святий сиворакшо, втілюй в життя
свої красномовні проповіді.
ціле небо, вважай, твоє ―
не суди вже людського роду,
бо твоя хитромудра доктрина
десь пішла не туди
holy roller, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=oodL-2rpo1w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
ганяю ним уздовж цієї вулиці.
зараз ― четверта ранку;
всі сплять, а я не втомився:
все має гарний вигляд
на швидкості, як моя.
бачиш он того дядька?
він не має чим похмелитися,
тому й усміхається так привітно.
теленькни у свій дзвіночок,
усміхнися до нього на відповідь,
і запитай, куди ж то він пре
свого двоколісного возика,
що в ньому ― жмуток бур'яну.
білий велосипед.
почався дощ, але мені однаково.
вітер сушить волосся,
чайки літають весело.
десь кричить поліцай ―
нехай: я його не бачу.
існує одна ідея,
що здається мені несправжньою:
призначу суддю, щоб його засудити,
а він, той суддя, стане судити всіх.
піднеси свої руки високо!
чому ти в ганьбі та в пір'ї?
в обличчя мені не світить
жоден ліхтар. чудово!
так через темряву до зірок
мчать нерозлучні друзі:
я сам, що не сам насправді,
й мій білий велосипед
my white bicycle, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=H-2vpZ1LzaA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
ще один міст, який я спалив,
був останнім уроком, який я засвоїв:
то була просто ще одна помилка
в процесі "світ проти мене",
ще одна дружня рука
неточно проголосувала ―
отже, я прокидаюся
з таким почуттям, ніби я
сиджу аж на верху світу,
а зі мною ― моя родина,
і майно, і худоба ― все.
жахливо! ще вчора я був внизу,
а тепер там подейкують: бідний!
він же, юнак, мав злетіти так високо,
що звідти навіть не видно,
як же низько він впав.
― це ви про що, шановні?
я взагалі не літаю.
було колись: мені наснився
правдоподібний сон,
ніби я спав уві сні,
і пройшов цілу милю пішки.
коли ж я прокинувся,
з жахом побачив,
що не одну, а багато-багато,
аж не знаю, де опинився,
й що мені тут робити.
тепер я на цьому шляху:
на шляху до самих верхів.
думаю: що ж я робитиму,
коли досягну свого?
коли ти зійшов аж нагору,
далі нема де йти,
а сходити знов донизу ―
глузуватимуть добрі люди
down, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=rC0vxClvh1Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
кохання болить і глибоко ранить.
воно безжально таврує ніжні людські серця:
не такі зашкарублі, щоб стерпіти муку, ―
кохання ― як хмара, бо та
приносить багато дощу,
а воно ― так багато страждань,
що людина аж плаче та зойкає.
я знаю, що я ― молодий,
що багато чого не знаю,
та все, що я знаю ― того я навчився в тебе.
кохання ― як полум'я: воно опікає,
а може навіть спалити дотла
якусь паперову душу.
люди, коли вони мріють,
мріють про дивні речі:
про щастя в коханні здебільшого.
нехай вони мріють: без мрій неможливе
життя взагалі, а щасливе життя ― особливо.
все, що я знаю: знаю,
що люди найбільш божевільно схильні
обманювати себе. кохання ― такий обман,
що може зробити нещасним
ціле щасливе людство:
кохання болить так сильно,
що й смерть ― не така страшна
love hurts, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=qn-z5pIe5PQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
якщо ти побачиш мою кохану
в товаристві когось стороннього,
нехай це буде таємницею, будь ласка.
отож, якщо ти побачиш мою маленьку
― не дай того, боже ― з кимось чужим,
нічого мені не кажи:
навіть якщо вимагатиму.
сам же, напевно, знаєш:
я б тоді збожеволів.
отже, якщо
ти мені ― друг, сподіваюся,
ти ніколи її не побачиш
в товаристві когось чужого,
― і навіть якби вона
обіймала його й цілувала,
ти цього не побачиш,
бо такого не може бути.
вона є правдивим втіленням
моєї мрії про щастя.
я довго її шукав, і аж тепер знайшов.
― тепер я напевно помер би,
якби ненароком довідався,
що мрія померла, й відтак
життя вже не має глузду
if you see my baby, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=IAvtb4K74b8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
ти не слухав вчителів, коли ходив до школи;
ти вбирався, як блазень, і поводився, як ідіот.
але тепер ти отримаєш всю необхідну освіту,
і зрозумієш, в чому відмінність
між тим, що ти звеш коханням,
і справжньою халепою, в яку ти щойно вскочив.
ти постійно вдавав популярного кіногероя.
я відійду від сценарію,
й зроблю, щоб тебе оточили
сорок тореадорів з мулетами та амулетами.
то не буде шляхетним боєм,
та буде смішним видовищем, ―
ти звеселиш народ, і сядеш на верху слави.
ти зрозумів? ти слухав? ти повернувся до школи.
я викладаю тобі фундаментальні правила,
котрі тобі знадобляться для щастя в твоєму коханні.
отож, володієш, кажеш,
всіма таємницями бізнесу?
ти явно роззявив рота на все,
і хочеш те все здобути хитрощами й обманом
за принципом "зайвим не буде, як навіть не знаю що".
а ти розумієш, в чому відмінність
між пристрастю та коханням? я тобі розповім
тим часом, як ти моргаєш, хвацько стріляєш очима
й жартуєш на цілий космос,
бо незабаром з'явиться та,
що розверне тебе в заповітному напрямку,
і поставить на ноги, бо зараз
ти крутишся на голові, і не бажаєш спинитися.
мариш, напевно. затям: уві сні
ти можеш робити все правильно,
а от в реальності ― важче. ти повернувся до школи,
тепер твій шановний вчитель зробить тебе розумним.
в чому твоя кардинальна помилка?
ти виробив згубну звичку
хапати лиш по верхах, не розуміючи сути.
мавпа навчилася клацати на рахівниці ―
ти вже поспішно її мавпуєш, і досягаєш успіху.
ведмідь покатався велосипедом ―
вважаєш його видатним мислителем,
і похапцем вчишся їздити так, як він.
зрозумів? ти не бачиш сути: бачиш зовнішні прояви,
й хизуєшся випадковими формулами речей.
ти не знаєш, як відрізнити
повного від порожнього,
й істини ― від брехні;
втім, не журися: дам тобі всю освіту,
необхідну тобі в житті,
бізнесі, юриспруденції, політиці та коханні.
знай: ти ― в надійних руках,
лиш повного від порожнього
відрізняти вже не навчишся ―
не мороч мені голови:
не скажу, бо самому треба;
такими знаннями не діляться
back to school, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=qy8MqiwQQIw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
де поділася твоя
звична весела усмішка?
хто завдав тобі смутку?
чому твої очі плачуть?
чи хтось підступно вкрав
сонце з твого неба? ―
не озирайся довкола,
не шукай особливих причин,
ти не маєш потреби втікати
чи ховатися: то було
ще одне неправдиве кохання ―
оце тобі вся причина, ―
дим, що зайшов тобі в очі;
прикрий нещасний випадок.
ще одна рана, ще один біль,
ще одна катастрофа, ―
ще один міст ганьби
на довгім життєвім шляху.
― чи, можна сказати, ще одна
поразка в нечесній грі,
що в неї з таким завзяттям
грають наївні душі.
сказав би шекспір:
ти завжди носив
серце на рукаві.
бо, за твоїми словами,
ти дарував кохання,
й вірив, що то ― на добро,
й матиме щирий відгук ―
нещасні чулі серця,
бо розбиваються першими!
знов тут шекспір підказує:
не журися, втри свої сльози:
то було неправдиве
кохання, як дим в очах
just another heartache, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=JPpBPHgVq5c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
я ― самотній прочанин,
що йде до святої землі.
я в розлуці з власною душею,
та вона, безперечно, віднайдеться.
скільки мені ще йти?
чи далеко ще до вавилона?
не знаю, до кого звернутися,
щоб почути бодай якусь
відповідь: їх, цих відповідей,
ваша земля не родить.
та я, безперечно, знайду
таку щасливу країну,
що вона мені скаже правду,
чи довго мені ще йти.
ти! чому так ― осудливо ― дивишся?
назви себе: чий ти син?
чи хтось призначив тебе
суддею над подорожніми?
коли навіть так ― чи довіку?
називай себе хоч месією
цього місця, чи місяця й року ―
ти не можеш скласти про мене
якогось правдивого судження.
знай: я ― поборник істини;
мене зненавидів світ.
тепер я не знаю: шукати
за його тимчасовою славою,
чи втекти, як то роблять всі
втомлені в битвах мужі.
не кажи, як не знаєш;
а я лиш бажаю знати,
скільки мені ще йти
спраглому та голодному
до вавилона ― скільки?
this month's messiah, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=RnOJ6c9ivvU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
вона не сказала, звідки взялася.
те, що було ще вчора, вже відбуло й відбулося.
коли вона приходить? чи вдень, чи вночі,
й так само ніхто не знає, коли вона йде від тебе.
бувай, ruby tuesday.
чи хтось би зміг причепити до тебе ім'я?
кожного дня ти щоразу инша,
та я все одно сумуватиму.
а якщо я заплачу, й засумніваюся,
чи справді вона повинна лишатися вільною,
вона спитає: хто б її був прикував
до існування, де нема за що боротися,
й нема чого втрачати крім свободи?
лиш не марнуйте часу, ― ці її слова
запам'ятав, та важко їх збагнути, ―
плекайте мрії, бо вони перецвітають,
немов ті квіти, що втомилися; а ще:
хто втратить мрію, той втрачає розум,
і безпорадно нарікає на життя
ruby tuesday, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=11MB1kLYhNQ
originally by the rolling stones
https://www.youtube.com/watch?v=ADtnUC_ctNk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
о третій ночі тобі сказали,
що з тебе досить.
ти не можеш повірити, адже ти ―
в добірному товаристві.
дарма, що ти ― хлопець з півдня,
бо ці півничани ― завзяті бурлаки,
загартовані потужні пияки.
сьогодні вечір п'ятниці ―
гуляй не обачайся.
даремно, даремно король георг
прислав сюди акцизників, знавців та обліковців.
нехай ці янкі збиткуються,
та в них нічого не вийде.
броварство ― це наш стародавній бізнес;
чоловікові, щоб піднестися духом,
конче потрібно лигнути, хильнути,
ще й ґольґнути на додачу,
а п'ятниця ― наш традиційний день.
вони без кінця видають закони,
призначають нові та нові податки,
і з усієї сили збивають тебе з коня.
якщо ти не можеш дійти самостійно
звідси аж ген до того шинкваса,
можеш не сподіватися на щастя в цьому житті.
приходь сюди, й долучайся щоп'ятниці
до цієї тутешньої тиші,
де постійно теплий туман.
хтось мудрий сказав, що віскі ― вода життя.
старий індіянець джо ― найбільший шаман сучасности.
ну, а скрипаль-чарівник знає шотландської музики,
та вміє утнути так, що ноги літають самі.
мій же тато, й твій так само ―
знали, що до чого, та як споконвіку вариться
правдиве місячне сяйво ― ти знаєш, про що кажу.
наша земля дає солод, як насолоду,
а кукурудзу купуємо в далекому tennessee.
ти мене розумієш. ти знаєш, куди прийти,
коли на душі невесело, а в голові ― проблеми.
отже, приходь, і приєднуйся до кола своїх однодумців,
щоб наша тутешня тиша мала якусь підтримку.
тут тютюновий туман стелиться аж під стелею;
тут ― грозова погода, і мовчазні блискавки ―
тут, я либонь, прибрехав, та можеш мені повірити:
п'ятниця ― день для пияцтва, хто б там чого не казав
local still, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=GiZWDpEM-Sc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
не забалакуй пілота,
коли той сидить за штурвалом.
не жартуй до солдата,
коли той вицілює ворога.
не підкрадайся до мене тихо,
щоб не зловити мене в сльозах.
я не хочу про це говорити:
ми вже про це говорили.
ти накреслила дуже тонку, дитино,
й дуже складну вибагливу лінію.
сумлінно досліджую всі її повороти, ―
тим часом сядь почитай
корисну цікаву книжку.
а коли граєш в дурня чи в покер тощо,
своїх карт не показуй нікому:
бувають такі гравці,
що можуть їх бачити просто в твоїх очах,
і тоді ти залишишся в дурнях,
чи навіть програєш гроші.
нікому не вір, перевіряй
та обмірковуй, як щось почуєш
нового чи незвичайного:
люди здебільшого брешуть,
бо такі вже вони брехуни.
сядь почитай цю книжку:
вона розбирає докладно
всілякі складні механізми
обману й маніпуляцій ―
будеш тоді розумною,
сама дуритимеш всіх
why don't you read the book, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=ZjeX7Z83sLY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
ти довго дивився матері в вічі,
потім пішов до батька: нічого мені не кажи.
в житті, як ти знаєш, буває всякого ―
так і ти одного разу змінив свої шляхи.
отже, тебе посіли тяжкі нерозв'язні думи,
ти став зазирати до чарки, й зрештою
потрапив за ґрати за кермування наосліп.
не переймайся, прийми цього стусана як належне,
бодай тебе всього скрутило, ― а можеш і два, ага.
так. бо до кого писалося на дзеркалі в ванній кімнаті:
ти щойно почав голитися! негайно покинь палити!
цигарку мені підсунув старший шкільний товариш;
мене оголошено правопорушником; суд умиває руки;
подумай: яка гидота! зовсім несправедливо, ―
чому ж ти, похнюпивши носа,
йдеш відбувати свій термін?
я намагався щось довести,
та не знайшов, що доводити.
я навіть хотів втекти,
та не знайшов своїх черевиків.
скажеш, ти з цим упорався б краще
за таких надзвичайних труднощів?
я не хочу твоїх стусанів,
я не можу такого прийняти.
а бодай ти сказився, кажу, що тебе зупиняють кайдани!
гний у своїй в'язниці: до раю таких не беруть.
втім, ти ще маєш вдосталь вільного часу подумати,
й прийняти мою пропозицію. я дам тобі стусана
take the rap, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=nJrRy3d3zgo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
голубів, президентів та агітаторів миру
вбивають на вулицях масово ― спостерігаємо це
від ранкового чаю аж до вечірнього
на екранах своїх телевізорів.
а ми ж ― фанатики! це ж ми голосували
з піснями й танцями за цих свиней народу,
що верещать тепер. ми теж верещимо,
та що ми зробимо? нічого. то ― не ми.
все починалося як проста поліційна акція,
але вона, ця акція, обернулася на війну.
нам сказали, що ми рятуємо людство
так само, як в афганістані, сирії та камбоджі.
ми вагалися, але всі сумніви розвіяла марихуана.
думка була така: загине хтось, та не я.
щоб так і було, не бійся, а просто постукай по дереві,
й смерть омине всіх нас: і тебе, і тебе, й тебе.
час розкидати каміння. повертаймося до джерел,
пак до старих дідівських звичаїв та окопів.
доки не крякне ворон, не закричить орел,
чи як там співається в пісні, ― так і не зійде сонце.
гаразд, ви там кажете, маєте що сказати,
насправді ж відомо: все, що сказано досі ― брехня.
ви можете ще відвернутися, й надійно заплющити очі,
та правда є в тому, що все, чого ми тепер не зробимо,
муситимуть зробити наші діти ― а може, й онуки.
всі ми ― на боці добра, й заради загального блага
постійно це декларуємо з наших домашніх трибун, ―
ми потопаємо в нашій власній невпинній балаканині
самі, ще й готові втопити весь нам підзвітний світ.
а й справді! пора, пора повернутися до окопів.
ми вже йдемо на фронт, увінчані неминучістю.
нехай там ще хтось, крім нас, шукає місця під сонцем ―
доля всміхнеться тим, хто прозріє на мить раніше.
жодних переговорів, жодних угод з ворогами!
ці закулісні розмови застять нам майбуття.
коли хтось такий, як нерон, вдарить в останні струни,
спалахне вже не рим, шановні, а рим та його околиці
back to the trenches, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=p_GYzQuMEfw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
гей, ти! до кого ти звертаєшся?
хіба не чув новин? там було сказано ясно:
тепер ворогують, чи дружать, ―
чи мають якісь ділові стосунки ―
лиш з тими, що мають зустрічне бажання.
ніхто, як свідчать ті самі новини,
не дорівняється до наших козаків.
ніхто не зможе відкусити
від яблука, як вони;
ніхто, як вони,
не здобуде такої слави.
гей, бовдуре, з ким ти хотів зазнатися?
відійди від моєї апаратури,
і йди собі далі ген-ген.
ніхто, як ці славні хлопці,
не знається на електроніці;
ніхто, як вони, козаки, не вміє
врозумити її живодай-копняком.
зрозумів? кажуть мудрі:
коли ти вкрився ганьбою,
відступити поспішно, з гідністю ―
не така вже й велика ганьба.
ми не дуже хочемо бачити
таких забрьоханих блазнів,
тому сховай обличчя,
й знайди себе у втечі.
ти показав: ти нічого не вмієш
і нічого не знаєш: навіть останніх новин.
можеш лишень довести,
що сума квадратів катетів
дорівнює гіпотенузі ―
та що нам до цього? диви:
ніхто не здолає так швидко
розбуркати сонну публіку,
як наші геройські хлопці ―
отож-бо їм честь і хвала
boys in the band, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=47R72Y9CdUE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
питаєш, чи я щасливий тепер?
скажу, якщо хочеш знати.
піду з тобою куди завгодно:
куди тобі завгодно,
щоб я з тобою пішов.
рятуй мене, рятуйся:
тікай та заховайся,
бо я ― такий щасливий,
що згоден для тебе на все.
поклич мене ― я погоджуся,
а ти ― утікай щодуху.
ми не спали вдвох цілу ніч,
щоб уникнути непоправного.
ми обоє втомилися, отже тепер
міцно мене обійми,
щоб знав твої сподівання,
бо хочу бути з тобою,
хто б там що не казав.
наше кохання нас доведе
до спільного божевілля.
чи й ти аж така щаслива тепер,
що бачиш мене, коли дивишся в дзеркало?
щастя ― це божевілля,
але божевілля ― нещастя.
знайди, постарайся, вихід
з задзеркального лабіринту,
щоб нам не лишитися тут назавжди
відрізаними від світу, ―
гай-гай! ти не знайдеш. краще втікай,
і сховай свою пам'ять про мене
навіки в своєму серці
love leads to madness, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=kkHqPhb_7hs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
я ніколи не став би тебе неволити.
мені взагалі не подобається
загарбницький звичай брати в полон.
я не бажаю, щоб ти була
моєю слухняною лялькою. ―
хочу маленької частки тебе,
щоб володіти нею.
я ніколи тебе не лишив би
в скруті, біді, чи просто
в безнадійно складному становищі,
але й не хотів би тебе
смикати за мотузочки ―
мене вдовольнила б безмежна влада
лиш над маленькою частинкою тебе.
я знаю: наш світ ― це світ
досконало хороших добрих людей,
що кожен та кожна ― як діяманти й перли.
ніколи не зміг би тебе викупити для себе,
навіть якби заощаджував ціле своє життя.
я ніколи нізащо тебе не лишив би
мокнути під дощем,
чи тремтіти від холоду,
чи потерпати від спраги. ―
ніколи, ніколи тобі не завдав би
розчарування й смутку.
― та й ніколи не думав, і не подумаю,
що ти, моє сонечку, можеш мені належати.
я маю лише маленьку частинку тебе:
ту, що вона зі мною ―
вона зі мною назавжди
little part of you, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=1_4lj91rafY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
чи ми ― ляльки, що танцюють, бо їх смикають,
чи ми самі замовляємо наступну дію вистави ―
однаково, коли дивитися згори.
ми, немов одержимі, тримаємо
наші позиції, пак політичні рейтинги,
підкидаючи вам то героїзму з патетикою,
то видовищних у сльозах
панорам руйнування дощенту.
драматично, хоч і незграбно,
танцюємо про війну,
мов школярі, що старанно виводять
літери в першому класі.
наші гроші тим часом множаться,
бурхливо зростають в банках
та наснажують на красномовство
нашого вже захриплого
шкільного товариша, лідера.
кажуть, що наші коричневі духовні провідники,
щонеділі публічно обідаючи
з неформальними наркобаронами,
розбивають об стіл кришталеві
з позолотою кухлі з-під пива,
й закликають святу перемогу,
всю омиту кривавим дощем. ―
чи золотим вже за иншими
інсайдерськими джерелами,
але наші таємні джерела
просять їх не виказувати.
ми є народ, що кожен з нього ― лідер.
в єднанні наша сила, бо я ― це ти, а ти ―
чи я таки, чи ще хтось, ― так вам скаже
й жебрак, і олігарх, коли вони безмежно
зливаються в обіймах: ми ― народ.
ми ― завжди на боці продажних політиків,
адже вони знайшли порозуміння в муках
і в радощах з останньою інстанцією влади.
отож, коли вони чи безсоромно брешуть,
чи мелють беззмістовну полову за зразком,
ми завжди можемо той сором інтерпретувати
як хвилювання щирих та непорочних душ.
а ті вже, звісно, зможуть зрозуміти
всю міру незамінности таких, як ми, акул
пера та язика, і всіх маніпуляцій,
що в полум'ї війни плекають та хоронять
закон, суспільну єдність та громадянський мир.
тому, товариші, коли така година,
що потребуємо заступництва, глядіть!
не викликайте нас на ці смішні дискусії,
не вимагайте перлів з дна того болота,
яким, коли відверто, є бізнес та фінанси.
натомість усміхніться, подякуйте, й скачіть,
як ми вам скажемо, ― бо хто у цій вітчизні
лакеї панівного класу, як не ми?
а ви ― босота, ледарі, зухвалі самозванці ―
шануйтеся та йдіть працюйте що є сил
на те суспільне благо, що я вам загадаю.
ну, дивіться: підпишіться, й слухайте сюди.
ми, на відміну від вас, маємо план на майбутнє.
крім того: маємо всі невичерпно рішучі відповіді,
бо маємо там, де треба, шпигунів та кротів-вивідувачів.
між иншим: так само спостерігаємо
й ваших людей серед нас ― вони, як завмерлі миші.
так само уважно спостерігаємо всі світові тенденції,
щоб слушної миті прокласти новий стратегічний курс.
а так ― про всяк випадок ― завжди готові пропонувати
дівчат всіх вір та конфесій до послуг нашим партнерам
we are the people, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=dmfSY9KAfJ0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
місячні очі! бачу, ви усміхаєтеся,
й ця ваша усмішка осяває ніч. ―
вона звільняє мої плечі від тягаря
боротьби за життя, аж зітхаю зворушено.
та було мені бачити й чути,
о місячні сині очі,
як плачете невтішно ― й тоді я відчував,
як моя героїчна гідність опадає з мене, мов листя
з дерева пізньої осени вночі під холодним вітром.
я стояв перед вами, ніби те голе дерево,
не маючи власної волі, та готовий чинити вашу;
і коли ви були, мов розбуркане синє море,
ви котили мене, мов багато хвиль,
невідомо куди: чи за обрій,
чи до скелястого берега.
місячні сині очі, ви стали моїм призначенням.
незабаром вийду на волю,
й принесу вам плоди пізнання.
плоди гіркого досвіду ―
як вони вам смакуватимуть?
не виключаю, ви скажете,
що я спокусив вас та підманув, ―
не бійтеся, адже нема на землі
місця, що не могло б стати для вас вітчизною.
ви покотили мене, як хвилю
котить розбуркане море.
слухаю вашу солодку брехню,
й радію, що вся вона, вся, солодка,
призначена лиш мені, ― й хочу її ще більше.
місячносяйні очі, ви мене вмиротворюєте.
моїй душі так легко в вашому синьому світлі!
місячні сині очі, ви ― причина причин;
ви ― значення всіх відомих
слів пташиної мови.
всі пташині пісні, як також і людські,
співаються тільки для вас ―
я аж тепер усвідомив
цю приголомшливу істину:
все, що ви робите, робите правильно
і справедливо: навіть
незбагненно складні помилки.
я кинувся, мов собака,
на вашу священну ніч ―
сміюся тепер, мов безумець,
і волаю до вашої ласки
moonlight eyes, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=IDFUf6Yv8U8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
отож, чи твій літак запізнився,
чи, навпаки, запізнився ти сам ―
однаково біда, та це ― ще не трагедія.
чи кінь, що на нього поставив,
не виправдав сподівань ―
не журися, випий пляшку горілки.
акції впали до рівня моря,
та навіть і нижче: на саме дно.
всі твої плани, що ти будував їх
оптимістично-гарячково цілий день,
наступного ж дня провалилися ―
прийми це стоїчно, по-філософському.
бо якщо не приймаєш, і переймаєшся,
з'їдаєш в обід схвильовано
вареників більше, ніж треба.
ти набрав забагато ваги,
й з тебе сміються люди!
та то ― не біда. просто щодня
ходи на роботу пішки.
сьогодні твоє авто не заводиться.
ти вже оглянув його, і встановив причину:
дещо зламалося, й треба ту дрібну запчастину
виписувати з японії. будь мужнім, не панікуй:
ти ж-бо сам обрав свою долю, долю автолюбителя ―
тепер, алелуя, знаєш, що то був недбалий вибір.
а сьогодні всі лиха, нещастя та злигодні
згуртувалися з волі неба в одну загрозливу хмару.
ти зазнав корабельної трощі,
й сидиш на пустельному березі
без харчів, без води, без надій.
співчуваю, та все одно твоє становище ― краще,
ніж становище тих, що вони не побачать нового року.
друзі мої невтішні, братики та сестрички!
чого ви всі плачете, що настали важкі часи?
радійте, бо ви ― живі, і маєте руки й ноги;
ба більше: доживете і до нового року,
й до нової весни ― не скигліть,
а краще згадайте про тих,
що не побачать навіть
завтрашнього світанку:
вони все одно не журяться,
бо живуть, як бог повелів,
тим, що мають сьогодні;
а майбутнє ― в тумані воно
another year, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=4aSNLiXdo6k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
де ми є? на сонячному заході,
й наші машини полискують силою.
а на сході там реве якийсь ведмідь
з улесливими нотками,
та ми його не чуємо. ―
ми не хочемо грати на його території
за його людожерськими правилами
в його небезпечні ігри:
дали йому збудувати
мур, нездоланний для нього самого,
а тепер час від часу кепкуємо з того,
адже бог ― на чиєму він боці? отож.
він чує. він слухає наші розмови,
наче останні новини, і час від часу, коли
вже несила терпіти, раптом підскакує,
і гарячково, похапцем,
вбирається до вбивства.
маємо довгі руки та вельми видющі очі.
наші розвідники ― скрізь:
навіть на диких зірках.
ми відрядили місію на місяць,
і можемо за нею наглядати,
коли нам треба, через телевізор.
ми бачимо: народи мирно протестують ―
бо як инкше? ― проти бомб та лазерів.
він знає це, й гадає, що ми вже задрімали.
― вбирається до вбивства, й марширує
в дворі у себе в войовничій лихоманці.
що ви сховаєте в себе під ліжком?
ці криваві озброєні руки,
бачите, так і сверблять.
те, що ви, кажете, маєте,
належить не вам, а вашим
небагатьом, що зухвало сидять,
мов царі й королі, на вершині світу!
час розплати настав ― починайте мерщій готуватися,
ну, а ми вже готові, ми готові до нього давно.
народи, спокійно! ми ― з вами, ―
запевняють наші керманичі, ―
ми обчислили всі загрози
та можливі збитки він них,
тож своєчасно обрали новий, відповідний, курс:
до миру через війну. ― тож літаки вже летять,
ми контролюємо час та простір до нескінченности.
на мурі похмурому, що відділяє
світ миролюбний від королівства мороку,
спалахнув загадковий напис ― чи хтось його прочитає?
люди немов збожеволіли: ми на таке не вчилися!
звір, що вбрався до вбивства ―
про таке нам ніхто не казав
dressed to kill, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=ekL9CleNsvI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
ось ми
світ за очі мандруємо
мрійним кораблем.
я вірю зіркам,
бо вони мене переконали:
вірити їм означає жити.
коли я дивлюся на зорі, вони
дивляться на мене лагідно й прихильно.
горнися до мене, міцно обіймай.
твої руки ― моє заспокоєння;
твоє кохання ― моя наснага.
море ― таке глибоке,
що може чекати довго.
чому воно дало мені
тебе, ― дало для чого?
бо море любить гратися;
дало, аби забрати.
отож, ми кудись мандруємо
цим мрійним кораблем.
вдивляюся в обрій,
та поглядаю на небо:
чи не буде мені
якої вказівки чи знаку?
море ― таке глибоке,
що може чекати спокійно
ship of dreams, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=HgIf3iL_-kk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
якщо ви ніколи нікого не мали,
прийміть це слово ангела, що впав;
якщо ви ніколи ніде не бували,
прийміть це слово ангела, що впав;
якщо ви страждали з причини самотности,
послухайте цього слова.
ви впали, та ви ― не перші,
з ким сталася ця біда;
ангели падали вчора,
падатимуть і завтра.
так завжди буває: коли літаєте,
вам здається, що ви ― невразливі.
отже, коли вважаєте, що вам ― остаточний кінець,
роззирніться: чи не побачите ангела,
що впав, як і ви, ще й набагато раніше.
коли почуваєтеся повністю зовсім пропащими,
роззирніться, бо он же він, ангел,
що впав так само, як ви.
коли вам нестерпно боляче, соромно й безнадійно,
погляньте на того ангела, бо він відчуває те саме.
хіба ви не вірите, що тепер саме час
показати, на що ви здатні?
хіба ви не знаєте? час нам тепер довідатися,
що цінного в вашому серці, ―
для нас і для всіх повчального.
ось той урок, що його необхідно засвоїти ―
послухайте слова ангела,
що впав задовго до вас:
ось воно, слово, як пісня,
цілюща для кожного серця:
ви ще не знаєте, що з вами сталося ―
коли ж ви це усвідомите?
ви літали під небом;
тепер ви ― на грішній землі,
ви ― змучений ангел, що впав,
і розбився майже до смерти,
бо не знайшов кохання,
і не вірив в своє призначення
fallen angel, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=3aFLtISvaOI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
чорний блискучий чистильник взуття
дав мені решту, й я не відмовився.
двоє школярок, хоч я не просив,
дали ковтнути ром-коли.
не знаю, на що вони сподівалися:
аж тремтіли, такі бліді.
зустрів несподівано давнього друга
з гарною леді під ручки. зраділи, пішли до мене.
прокинувся в себе ж таки, в гаражі.
що я робив, де був ― нічого не пам'ятаю,
тільки все тіло болить, ніби його цілу ніч
побивали камінням, як ото сказано в біблії.
коли стаєш дорослим, будь завжди напоготові,
бо ти вже не гарантований від таких веселих ночей.
мені нудні церемонії та всякі пісні поцілунки,
як-от коли цілуєш двоюрідних старших сестер.
мені б не личили блискучі обладунки
інтелігента-аристократа.
я влаштовую гулянки, оргії та ню-фотосесії;
я знаю хоч і не всі, та більшість бажань народу:
гуляти, розважатися, невпинно чинити розпусту.
ну, а супутні ризики ― хто ж від них застрахований?
неодмінно колись та знайдеться зловмисний соціопат,
що не схоче з тобою миритися. він вивів мене надвір,
і вивів мене ― підступно, дуже брутально ― з ладу.
а я ж тоді був таким романтичним
юнаком з полум'яним коханням в серці!
життя ― це тернистий шлях, як вчать стародавні філософи;
я заплатив за те, щоб пройти його як завгодно
big boy, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=v7BDrt2jv0I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
розгублений і зляканий стою на переході.
світлофор на мене блимає червоними очима.
дивні відчуття сьогодні цілий день ―
не можу їх описати. напевно, я захворів.
спробую так: коли ти намислив злочин,
намисли й алібі собі, не полінуйся.
немає потреби відбувати не-покарання,
коли ти ― сумлінний правопорушник,
надто спритний, аби тебе
розмазало по асфальті.
зависаю на знімальній етажерці.
прив'язана коза замовила мелодію.
всі відповіді прийдуть пізно ввечері ―
тримайся, ніби маєш музичний імунітет.
тобі здається, очі горять, мов смолоскипи,
але такі відчуття наразі тобі недоступні.
ти покладаєш всі сили на те, щоб триматися купи.
тобі титанічно боляче, а ти ― всього лиш геракл.
відчуй серцебиття цього примарного міста,
дарма, що не чуєш свого, якщо ти його не чуєш.
але, хоч би як, твоя кров загрозливо перегрілася,
і, здається, вже закипає в вухах і в голові.
відкличте ваших собак: я вам ― не хитра лисиця.
вимкніть цю лампу, що сяє, мов тисяча-тисяча сонць.
я маю свої громадянські права, як також і певне алібі,
а ваші страшні гвинтокрили, штурмовики та винищувачі
годяться лишень для цирку чи для театру абсурду.
мавпочки, бачу ваш страх. ви боїтеся, й вас викриють,
хоч ви й переконливо вбралися в суддівські та инші мантії.
ті мантії, щоб ви знали, мають таємні нашивки,
що свідчать, якій кіностудії належить цей реквізит.
герой алькатраза глузує з вашого шоу.
він має губну помаду, парфуми, і повне алібі.
того дня й тієї години стовбичив на переході,
бо не було зеленого сигналу, як він хотів.
тепер він сидить прив'язаний
до стільця, на якому сидить,
а міг би тепер заробляти гроші
на вечерю з вечірньою зіркою.
відкличте свої легіони: ваш визволитель визволився.
втім, не чекайте від нього документальних фільмів.
ваша імперія вже спалахнула ― нюхайте консерваторію.
всі ваші нерви, консерви та податкові перерви,
ваші досягнення в космосі та електричні стільці ―
все то працює, дзижчить та крутиться,
та то, як по правді, гидота
no mean city, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=HnU0iFuHbmY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
який тебе злидень опанував,
що так покалічив тобі твою анемічну тяму?
тепер вона, зовсім немічна,
запевняє, що ти повинен
жартувати з моєю богинею,
чиє священне ім'я
відоме лиш мені, а більш нікому.
гай-гай. що за кузька тебе вкусила?
тепер ти плекаєш якісь амбіції ―
методично дмешся, мов жаба,
і зростаєш у власних очах,
як тебе там, зухвалий?
будеш у мене стецьком.
отож, пришелепку, я тебе зараз навчу,
як ти загладиш свій злочин,
і уникнеш мого покарання:
ти оголосиш себе
шолудивим рябим поросям,
посиплеш голову попелом,
і сядеш читати буквар ―
альтернатив не маєш.
як, ти казав, тебе звати?
в мене ти будеш старим стецьком.
бо я вже згадав, де бачив твою мармизу:
в забутому "вбий себе сам"
телешоу для добрих збоченців.
я вже тоді достеменно знав:
добрих збоченців не існує;
сміявся тоді: нехай побояться критики,
якщо не бояться каправого
правосуддя споживачів
claim to fame, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=M_0HYdx7Oz0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
старий, не треба мені повідати
про твої стародавні часи,
й що та як ти робив тоді:
маю тут власні проблеми,
свої невідчепні супутники,
на моєму шляху досконалости.
ти поглянь на цю сарану,
що розплодилася дуже ―
молися про неї, аби вона
не з'їла всієї твоєї святої землі.
мої руки тремтять і горять ―
кажуть, що це ― екзогенні вібрації.
повільно просуваюся ― приховано й обачно ―
цим божевільним краєм, що потребує царя,
волаючи мовчки про инші омріяні
часи та місця, що позначені благодаттю.
великі мисливські чоботи, боти-енергокради,
променеві рушниці та пульверизатори ―
все то нам постачається задурно й безперебійно.
шукайте за порадою, зверніться до зірок
з таким простим проханням прозорим однозначним:
підкажіть нам просте ефективне вирішення!
підкажіть його нам в будь-який спосіб негайно.
ніщо ― ні брудне, ні чисте ― не змиє
мого занепокоєння. цей смуток в'ївся в душу.
потрібен добрий друг, він дасть мені ключі
до святинь, де зберігаються
потрібні мені таємниці.
той, що помер на хресті, людський син, як і я,
був також сином божим. він давав нам знання та новини,
та тепер його з нами немає; на землю прийшов руйнівник;
цей руйнівник не зупиниться, аж доки зруйнує все
чув я, що він встановив викупленням життя
чи пройти один раз через вушко голки,
чи тисячу сто разів через всі вічка мережі.
― якоїсь мережі. хто подолає цей подвиг,
і з тріумфом повернеться, зможе сміливо сісти
з ним за великим столом, де людина людині ― вовк
simple solution, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=iNDTaLio9lg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
хай сонце світить, світить тобі ясно,
хай сонце сяє, дай йому ясно сяяти.
вночі мене знов збудили мої безпритульні привиди
балачками про те, що я робив вчора.
не кажи, що я сам винен, і що вже пізно
щось виправляти. виведи знов на шлях,
дай мені щось, аби спертися
й не впасти; й не дозволяй,
аби твої мрії втомилися.
відьма ― вона про щось говорила з моєю коханою
надворі, а то був, здається, день незалежности.
заспокойся, не бійся, пригорнися до мене зараз;
сьогодні хтось вимкнув світло, а може, перегоріло.
найпевніше, то вітер влаштував замикання абощо ―
спирайся на мене, а я, коли то бувало потрібним,
спирався на тебе теж ― нехай так буде й тепер.
проведи мене знов дорогою з жовтої цегли;
знов запроси до столу ― й я розповім про все,
як пам'ятаю: що довго зміцнювало й будувало,
а що ― руйнувало та знищувало
мир у моїй душі;
вдаюся до тебе; хай в серці у тебе завжди
сяє та світить сонце ясно, як божий день
may the sunshine, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=37NTEglsh0g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
я знаю: я їй не подобаюся;
вона знає, що мені до цього байдуже.
вона заслуговує на жорстоке поводження;
я лаяв би її поганими словами.
лиш подумай, чого з найгіршого
вона ще не зробила,
а вона ― зробила;
а як ні, то зробить.
вона не має гідности навіть на те,
щоб цю відсутність гідности якось приховати.
що вона робить! страшне.
щоб її помітили в компанії з тобою,
вона тобі влаштує фестиваль у спальні.
рокенрол ― то її хвороблива манія:
щоб бути його об'єктом, вона готова на все.
авжеж, вона ― якраз така, якою вам здається,
бо в голові у неї ― лиш музика й танці.
тиняється по ресторанах, барах та готелях,
фанатично гукаючи когось на ім'я;
часом також співає рядки з призабутих шлягерів
так, ніби то ― якісь стародавні священні тексти.
що це за цирк? вона, безперечно, не має стилю.
ці очі ніколи не усміхаються ―
під поглядом цих очей ти почуваєшся винним.
вона взагалі нічого не варта. я вам точно кажу.
чого вона хоче? ясно чого: інтерв'ю.
каже: які ваші погляди? людям потрібно знати.
― й кому ж вона каже? тому, кого 40 років тому
напхали шлаковатою найнижчого ґатунку,
й тепер та шлаковата деренчить у нього в горлянці.
і ось вона ходить за ним, і здмухує з нього порох,
а я позіхаю: апчхи! бачите, правду кажу
just to get into it, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=xmz3ieKd92Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
я тебе знаю.
ти завжди так пишно сидів у сідлі.
тебе називали відповіддю на всі сподівання народу,
та все, що ти вмієш ― це множити
непевність та ентропію.
візьми чого тобі треба; решту залиш мені ―
ти, спожитий споживачу зі споживацького кошика.
хочеш знайти собі вдячних друзів ―
ступни один раз вперед,
споживачу, бо ти ніколи
не приходиш, коли тебе кличуть;
бо ти все життя просидів
там на високій скелі на морі, ―
а якщо ти не віриш, зроби, що кажу.
ти все ще маєш свої, як ти кажеш, шанси.
переможців не судять; хоробрим вклоняється світ.
все ж обачайся: ти ходиш по кризі,
а це ― небезпечніше, ніж по воді.
крига дедалі тоншає,
колись ти був розумнішим,
а тепер сам себе обплутав
ланцюгами своєї брехні.
ти ще не знаєш, та я вже бачу напевно:
всі королівські коні та всі королівські пси
зберуть тебе докупи ― лиш тільки попроси
all the king's horses, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=Hu1XjzgMRz0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
маю сплатити всі ці рахунки,
але дитині потрібні нові черевики.
ясно: мене посіли якісь невблаганні злидні.
бавовна впала в ціні на 90 відсотків,
отже я напевно пропав.
корова не доїться, курі не несуться.
цих рахунків вже ціла скирта,
й вона, безперечно, зростає щодня.
все моє майно піде на розпродаж,
бо я ― банкрут.
ходив до брата, щоб допоміг, позичив.
я ненавиджу це, та нічого не вдієш: треба.
просив, як голодний собака: допоможи, кажу.
розповів йому все про свої жалюгідні справи;
той мені каже: вибач, в самого такі негаразди,
бо й жінка, й малі захворіли на грип,
а я ― без грошей. хотів вже просити в тебе,
та, бачу, ти й сам у безвихідній скруті.
я попався: зловився, спалився,
мов кишеньковий злодій.
мій хитрий фінансовий план
не спрацював, як треба.
та ще й не вродила бавовна,
нехай би її всю пожерла міль ―
куди мені звідси їхати?
а їхати доведеться
busted, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=9oy-c6jz184
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
хочу носити тебе на руках
доки скажеш, що ти втомилася.
хочу робити з тобою дурниці,
доки скажеш, що то ― дурниці.
хочу будити тебе поцілунком щоранку;
і цілувати на добраніч, як ти любиш.
я хочу робити для тебе все,
бо це є все, чого може хотіти чоловік,
коли він кохає так, як я кохаю тебе.
хочу тебе хвалити, славити й величати,
доки ти скажеш, що це ― понад міру;
хочу бути з тобою, коли тобі важко та сумно,
й хочу так само, коли тобі добре та весело, ―
бути з тобою завжди, щоб ти не була самотньою;
якщо ти, бува, занедужаєш, сидітиму біля тебе
та лікуватиму, доки цілком одужаєш, ―
я хочу робити для тебе все.
хочу працювати на десятьох роботах,
доки ти скажеш, що вистачить на одній.
хочу щодня дарувати тобі всілякі гарні дрібнички,
щоб ти їм раділа та тішилася,
і втішалася гарним виглядом.
хочу бувати з тобою на людях,
щоб всі мені заздрили, бо я володію скарбом.
хочу тебе обіймати, пестити,
і шанобливо ніжити, й любкати безперестанку,
доки скажеш, що поміркованість ―
то щонайвища цінність.
кохаю тебе, дитинко! хочу робити для тебе
все, що роблю взагалі, і все, чого ще зажадаєш:
бо чого ще хотіти чоловікові, що кохає
так сильно, як я ― тебе?
це ― дуже складне питання
i want to do everything for you, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=rau18sg3fRw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
ось я вже лечу,
й дивлюся вниз на землю-матір.
наді мною ― лиш блакитне небо,
піді мною ― світ солодкої бавовни.
ось я ніби задрімав, і бачу мрію.
літак летить безшумно, наче птах;
командир щось каже, але я не чую.
ось я вже лечу.
поглянь угору: може, побачиш мене.
а може, й не побачиш.
а я за тобою стежитиму.
вже скоро, незабаром прилечу.
я прилечу до тебе додому,
а тим часом милуюся мальовничим світанком:
рідна земля в просвітках хмар
справді на вигляд ― зовсім зелена.
ось ми йдемо на зниження;
скоро вже буду з тобою.
ніби дрімаю: бачу біленьку хату,
моя господиня стоїть усміхнена біля дверей.
незабаром побачу насправді.
поглянь: ще не бачиш мене?
мости над нашою річкою;
багато-багато вогнів;
вже скоро ми будемо разом,
ми надолужимо все.
ось я лечу, й спостерігаю внизу
зелену землю, рідну батьківщину.
наді мною ― тільки блакитне небо;
піді мною ― солодка бавовна.
чому я кажу "бавовна"?
скоро побачиш мене,
а може, й не побачиш,
та я за тобою стежитиму;
глядітиму тебе, ―
вже скоро буду вдома
flying, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=sdfOrvpv65I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
мала, я закладаюся: оці твої парфуми
виготовляються з гички цукрового буряка.
щоразу, коли цілую тебе, здається,
ніби ласую сільськими варениками з сиром.
навіть коли взуваєшся в ці свої черевички,
як в лондонських красунь на високих підборах,
ступаєш так легко, граційно й невимушено,
ніби йдеш аж до обрію, де вже сідає сонце,
безмежним картопляним ланом,
і йтимеш так аж до ранку.
о, ці твої зелені черевички!
о, ця твоя сукня: червона, з малюнками!
сьогодні твої коси хвилюються, мов хвилі,
і мають відповідний лазурово-морський акцент.
а в душі, під цією всією красою,
ти ― весела сільська роботяща дівчина:
навіть коли сидиш в розкішному кріслі під пальмою,
п'ючи шампанське ― чисто кінозірка!
якби ти була набагато простішою,
ти сіла б тут поруч на бордюрному камені,
й тримала б в руці блискавку, що тонізує,
в лейденській банці зі щирої білої бляхи.
яка ж ти хороша мила домашня дівчина!
з ямочками на щоках, з блискітками на колінах!
коли ти минаєш мене так близько,
віє вітром з магнолій, чи також з вишневого саду.
звідки ти, кажеш? з ню-йорка? о, я не можу повірити!
я знаю, я точно знаю, що ти ― з далекого півдня.
щоразу, коли починаєш балакати,
чую щебет колібрі й крики диких папуг
down home girl, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=z3hfpzNp6_A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
вже вирушаю. маю вдосталь часу.
не бійся, дитино: я не програю.
це, як-не-як, неможливо ніяк.
загалом я збираю своє каміння,
від міста до міста мандруючи
сорокатонною вантажівкою:
своє коштовне каміння.
потроху розвиваюся. годі вже сидіти
на самому низу суспільства, аж на дні!
потрібна лиш одна ударна пісня,
й ти мене виведеш в люди
з цієї страшної безвиході.
прийми ж мене таким, яким я є,
і згодом напишеш про це
в якому схочеш таблоїді.
якщо ти бажаєш когось розгойдати
ти повинна його розкрутити ― ясно?
так кажуть англійці ― не переймайся.
так. ну, а я оце щойно
докладно розписав своє життя
десь років так на тисячу, не менше.
компанія звукозапису обіцяє мені аванс.
вона, безперечно, зловила
свій найщасливіший шанс.
тепер доведеться трохи побігати
по різних телепрограмах
для іміджу та розкрутки.
відомо: як хочеш когось розгойдати,
треба його як слід розкрутити
somebody to roll, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=r8_3vt56NOs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
ось я сиджу в себе вдома на ґанку,
думаю: напевно, моє життя
є цілком бездоганним.
а й справді: хіба я колись
зрадив був друга? а чи покинув подругу?
й хіба моя зірка не любить мене тепер
так само, як колись, ще на світанку?
на зорях кохання. ось я сиджу, не журюся,
нічого не боюся. та чи згадає вона про мене,
коли лягатиме спати? чи насниться вона мені,
чи я вже звик до цієї нічної самотности?
гадаю, вона собі знайде
свій власний широкий шлях,
і нове життєве призначення,
й навіть нове кохання ―
та чи звикну я, зрештою,
до цієї нічної самотности?
напевно, я цього ніколи не довідаюся.
кажуть, життя ― таке делікатне вариво,
що не можна здіймати кришки,
доки не звариться зовсім.
та я ж не дізнаюся навіть,
чи було б те знання на щастя.
думаю. мабуть, здійму ту кришку.
можна було б, звичайно,
почитати цікаву книжку,
та чомусь ніби хтось підказує:
здійми та довідайся,
чого ти не знаєш, дурню
lift the lid, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=KOnmjN67Oxo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
не демонізуй мене, будь ласка.
стався до мене так, як я
ставлюся до тебе.
не долучай мене до числа небажаних,
залишай мене завжди таким,
яким би хотіла знайти.
не встановлюй моєї особи,
не розтинай розумовим лезом,
не жертвуй мене минущим обставинам.
не ображай доганою, будь ласка.
вияви трохи милости,
милости доброго серця.
допоможи мені бачити попри мою сліпоту,
що провадиш мене в справедливому напрямку.
― не зневажай, не обзивай, не узагальнюй.
не принижуй мене, будь ласка.
дорікаючи, дорікай просто, без дипломатій.
не бреши, не обманюй,
не вдавайся до хитрощів:
не домальовуй мені рогів та бакенбардів,
не знищуй моєї самоповаги.
не присвоюй мені інвентарного номера;
не знецінюй моїх обітниць,
не гніви мене й не дратуй.
так важко буває приборкати власну лють,
коли ти з цікавістю маніпулюєш
моїм зашкарублим мозком
please don't judas me, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=zl9O7jbzS8w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
якщо це – мій рай, то що тоді пекло?
якщо мою віру зурочено, благослови,
щоб моє божевільне сумління звикло
жити без тебе, як демон
без серця й без голови.
часом, коли несила молитися,
ще подекуди бачу,
ще подеколи чую,
як пробивається в муках світло з твоїх небес.
оце нещасний день:
жахливий, злий день.
якщо це є пекло, що тоді рай?
щось ти вже вкрала – не віддавай.
проклинаю той день, коли впав
в тінь твого милосердя:
то було милосердя
в день твого милосердя.
так, це – найгірший день
це – взагалі не день.
якщо це – ненависть, що є любов?
якщо це – не завтра, коли тоді знов?
знай, я хочу забути той жах
не твого милосердя,
не мого милосердя,
– взагалі милосердя.
пив місячне сяйво, пив цілий день,
бо це був чорний день.
якщо це не так, ти – гримуча змія.
я впав! не кусай, бо я вже – не я.
впав чи не впав – підвівся
й перехрестився у гніві:
небо у свідки! за чудесних обставин, що склалися
вперше за вічність, не врятує мене
все твоє милосердя, що його – забагато
beggars day, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=8U_6upKICvY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
коли я був малим, я знав цю настанову:
[i]синку, за всіх обставин будь чоловіком ― ясно?
а особливо, коли поруч з тобою дівчина[/i]. ―
так мене вчила мама змалечку на майбутнє.
що ти скажеш з приводу того,
що ти, як погода, щодня
инша, тобто инакша?
коли я з тобою, лиш те й роблю,
що вгадую, аж голова йде обертом:
скажіть мені хтось: що відбувається?
чорне та біле, добро та зло ―
чи розуміє вона, що це ― нетотожні речі?
не впевнений. я відчуваю,
що втрачаю свої критерії,
й тільки того й роблю, що блукаю наосліп
лабіринтом припущень, уявлень
та фантастичних теорій.
а настане ж той день, коли неминуче
доведеться поставити наше питання руба:
дитинко, чи любиш мене? мусиш тоді й шанувати.
досі ти тільки й робила, що мінилася, як погода,
та й тепер лише зводиш з глузду,
й не даєш мені часу подумати.
буває, здається, знаю тебе досконало,
а вже за мить визнаю, що це ― далеко не так.
час подібний до моря, й він ― на моєму боці.
хіба ти не маєш враження, що я вже поїхав стріхою?
а я відчуваю, ніби мене впіймав і тепер затягує
езотеричний вир, де немає причин та наслідків.
цій жінці однаково. каже, ніколи не знала,
бо й не хотіла знати, законів свого єства.
просто навздогад торкається струн моєї душі,
і вона, ця душа, підноситься десь аж до неба високо.
так, ця жінка змінила мене і моє життя.
я йду в невідомому напрямку широким щасливим шляхом:
шляхом гріха, я гадаю. все ж таки пам'ятаю
те материнське напуття: [i]будь чоловіком, сину[/i].
досі не вивчив цієї жінки ― може, й не вивчу ніколи;
доки не вивчив, не знаю, що мені з нею робити
changin' times, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=iY6N-ynQjIE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
бачу довкола різні форми речей,
і більш нічого. вчіть мене зневаги.
цей час не навчить. він взагалі
ніколи нікого не робить мудрим.
тут в моїй самотній в'язниці
мої очі мучать мій розум:
хіхі, хаха! чи бачиш ти, чи бачиш
те саме так само, як ми?
приходьте завтра:
завтра я буду старшим:
можливо, я навіть буду солдатом,
і безумовно більш хоробрим,
ніж тепер.
бачу, дерева зелені та пишні.
час промайне, літо мине ―
чи зможуть вони видаватися
такими, як зараз, веселими?
обмірковуй свої теперішні дії.
твої летючі руки ―
легкі, мов пух кульбаб.
будь ласка, не знищуй цієї землі,
не зроби тут пустелі намарно
shapes of things, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=Wl_q9ZCoyOg&t=17s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
знов моя недоля
нацькувала на мене всі свої пси.
вже й не відбиваюся:
не можу нічого змінити,
відколи став для тебе другим другом.
та я не плачу. я такої думки,
що краще втратити кохання,
аніж його ніколи не знайти. ―
так, краще втратити все, що мав,
ніж ніколи нічого не мати.
не стало кохання, що вранці прийшло,
й лишилося зі мною ненадовго.
воно прийшло, як вранці сходить сонце,
й було зі мною довго: цілий день.
якщо я не можу нічого змінити,
я можу лиш відступити,
й мені то ганьбою не буде.
так, програвати завжди було
моєю питомою справою:
не приймати солодкого миру,
вимагати останньої битви, ―
й коли надходить моя поразка,
сміятися їй в обличчя
loved and lost, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=ktdcoONHBcs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
вона була надійною та зовсім безвідмовною.
якби ви заснули п'яним у сніговому заметі,
розбуркала б вас, та відвела б додому ―
чи доручила б подбати про вас
перехожим, чи навіть поліції.
але її саму підвів її коханий,
бо він її покинув, і десь відтак пропав.
відтак її не радує ніщо-ніщо на світі,
і кожен новий світанок обіцяє порожній день.
тепер вона ― жалюгідна,
як ангел, що впав і розбився;
безпорадна, як пташина зі зламаним крилом.
вона свідома, що зробила непоправну помилку,
і блукає тепер, мов дитина
в страшному темному лісі.
вона була простою, такою невибагливою;
вона звеселяла так просто,
як звеселяє вітер весни.
тепер вона, мов дерево, зігнулася
під тягарем любови, що її немає.
такий її хрест, вона каже; її омріяне щастя,
мов сонце ― довіку за темними хмарами,
а може, вже й зовсім згасло
broken down angel, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=7f8oilVshVQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
було колись: моя хороша подружка
несподівано пише мені в телефон:
приїдь, мовляв, бо я ― така самотня,
мені так нудно й сумно, що біда.
я приїхав негайно; двері були незамкнені;
увіходжу ― страшне! бачу: стоїть моя подружка
в домашніх капцях і в халаті, а в руках у неї ―
дробовик, що цілиться просто мені в макітру.
господи, що сталося? щось пішло не так.
все було занадто добре, щоб тривати довго.
добре, зрозуміло: я виходжу з гри,
все пішло не так, щиро перепрошую.
а ще було: мій друг ― ми разом вчилися,
й жили в одній кімнаті, і все робили разом ―
він був таким, яким повинен бути
найліпший друг, кажу вам: такий вже гуморист!
і ось одного разу ― тоді я склав успішно
якийсь фінальний іспит ― приходжу я додому,
а він приготував мені сюрприз:
дивлюся ― що таке? стоїть в жіночій сукні,
весь розмальований, та ще й великі вії
приклеїв до очей немов заради сміху.
― було. а ще було: я мав таку дружину,
що кращої, напевно, довіку не знайду.
така гарненька, і весела, і розумна!
і господиня; а який варила борщ!
вона задовольняла всі мої потреби,
й відповідала всім критеріям краси.
та сталося, одного дня подяки
телефонує незнайомий чоловік:
йо, телепню, живий? бо ця твоя венера ―
венера ― то було її ім'я ―
заразила мене хворобою лайма.
остерігайся, блазню, а я вже тут подав
до суду, отже сплатиш компенсацію;
а так ― нічого особистого, пробач
too bad too sad, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=KXvE-gvIeoI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
я гукав до бога, й молився до ісуса,
але вони ніяк не відгукнулися.
всі мої покути, пости та инші подвиги,
що їх вершив без ліку,
лишилися даремними.
я впав у розпач, реготав і плакав,
і зрештою вклонився чорній магії.
я знов гукав до бога, що на небі,
та він затулив свої вуха,
і відвернувся мовчки.
я довго його благав,
я лив покаянні сльози ―
і знов все даремно: він не схотів
приділити мені хоч трохи уваги,
щоб освітити мій морок.
я продав свою душу,
я продав свою душу дияволу.
я вдався до чорної магії,
і продав свою душу дияволу
sold my soul, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=0UyjmT4WE3Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
бачили такого? небайдужий громадянин.
я чую це ім'я постійно скрізь та всюди,
куди приведе мене доля.
а сам він сидить цілу ніч
у себе в машинній залі
районної електростанції,
ще й бува, задрімає,
такий не до речі всипущий.
а вранці він, неспокійний,
приходить додому втомлений, ―
снідає, та й починає знов
невтомно когось переслідувати
під непривітним небом:
під дощами й густими туманами,
там, де ховається зло.
я мандрую від міста до міста,
я не шукаю собі пригод.
а вони, цей гурток небайдужих,
ганяють мене, мов я ― стадо худоби,
від міста до міста, де можна сховатися.
небайдужі, дуже пильні громадяни.
біда мені. коли вже їх не стане?
скажіть мені: чому цей пильний чоловік
не такий невблаганний, як його дробовик,
що завжди з ним, мов відданий поплічник?
чи він ― поборник правди,
чи лиш її прибічник,
а я ― однаково чужого не беру.
цікаво: чи стріляв би він
у брата чи в сестру,
коли б побачив, що вони ― злочинці?
і чи скрутив би в'язи власній жінці,
коли б вона сказала, що музика ― бридня?
нехай про це подумає, хай думає щодня
vigilante man, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=isLwxefOJlw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
я не прийшов вклонятися тобі ―
лиш квітам, що оздоблюють твій трон.
я не прийшов служити чи благати ―
ні навіть вимагати, що моє.
о, так! я знаю: ти ― король,
але ти заперечуєш все, що знаю напевно.
тому я прийшов тебе зарубати,
й покинути лежати мертвого, як є.
ти нічого не важиш для мене ні сам,
ні з короною, що на твоїй голові.
ти ― сумний та самотній так само, як я;
ти ― непритомна плоть,
незамішана глина без глузду.
а зараз настав твій остаточний час,
несподіваний час померти;
тепер ти спливаєш кров'ю ― благаю, не звинувачуй:
ти ж знаєш, мене було обрано правити після тебе.
я ніколи не вірив твоїм королівським указам;
ти вже не є королем; я мусив зробити, що мусив.
ти навіки повірив, що ти ― всемогутній король,
― твої слова шелестять, мов дощ по зеленому листі
the king is dead, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=MqSa9hC5cqg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
я не можу тебе перевести
через це картопляне поле ―
і все через цю ранкову росу.
я не можу тебе перевести ―
хіба на руках перенесу,
якщо вже тобі так треба
до тієї вечірньої школи.
я переніс би тебе через поле,
але сам не пішов би туди ніколи.
бо ти ніколи не чула, як плаче мала дитина.
сьогодні мені здалося, ніби я це почув.
я ще ніколи не чув, як кричить маленька дитина,
коли вона хоче спати. я почув це, а потім заснув.
і коли я заснув, почув, як плаче невтішна дівчина.
чи ти чула таке? навряд. а невтішна, бо молода;
звісно ж, її примушували до неприйнятного шлюбу
попри те, що була погана погода,
а сьогодні вже середа.
також я чув, як плаче якийсь невтішний хлопчина.
ти не чула такого, бо хлопці ховаються від дівчат.
я не знаю, чому він плакав; якась поважна причина
до цього його примусила, чи якийсь релігійний догмат.
тепер немає вже ранкової роси,
бо вже обід, ― і вже була б пропала,
якби не дощ. а як же, ти гадала,
сортуються народні голоси?
хто чухає потилицю, неважко відповісти:
так, все що нам казали націоналісти ―
то правда. та якщо тобі так треба,
сьогодні знов плакуча середа.
за хмарами не видно ні сонця, а ні неба;
й сумна сьогодні дівчина ― дарма, що молода
morning dew, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=9_gviqHv96U
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
я ― полонений азовець.
мій батько ― наполеон.
я наївся п'яних шовковиць,
і побачив жахливий сон.
я боронив батьківщину ―
батьківщина сказала мені:
здайся в полон, мій сину,
й побачиш мене уві сні.
я здався, й приготувався
осягнути структуру вкраїнського раю.
спочатку побачив безмежний космос;
далі ― не пам'ятаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
віє радістю квітів медунки
з незабудкових синіх уст.
це – умова, з якої звів розрахунки
мій старий непідкупний глузд:
він тотожний мені,
що є коренем з ні-одиниці,
я – тотожний йому.
припускаю, чому
цей ряд відображень біг до границі
того, що є з того боку,
й того, що буде – з цього:
бо вихопив так з числового потоку,
й так записав, слава богу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
цей день ― довжелезний, з мільйоном облич ―
завершиться, зрештою, піснею ночі,
мов казка чи сон. та завершиться й ніч,
як инші були, солов'їно-співочі.
на півночі ― хмара, мов атомний гриб.
хоч холодно, та безсоромно цікаво:
якби ми схотіли ― перемогли б;
ой ми ще й не спали, а вже каландиб ―
підказує муза ― вбирається в славу.
який каландиб? ми такого не чули.
дивися в майбутнє, а не в минуле.
коли промовляють гармати,
всі музи повинні мовчати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
в блатному благодатному суспільстві
й закони, відповідно, теж блатні.
якщо тебе спіймають на слов'янофільстві,
ти не побачиш дня своєї зарплатні.
а ось в блакитному, подейкують, законів
немає, бо ніколи й не було.
лиш є умовне правило: шкодуй своє чоло,
і не відвідуй кінних перегонів.
відомі ще суспільства та спільноти,
що їм немає, мабуть, ні ліку, ні числа.
― кроплю жуків, хоча й не без роботи,
рясним логічним потом власного чола
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
мільярд дерев, мільярд дерев!
вгадайте: що хотів сказати
пан зезедент, коли оголосив
оту свою сміливу ініціятиву?
він любить гру, знайомий з грою слів,
і щохвилини творить одне ліричне диво.
він каже: "бо оранта ― наді мною,
вона була такою ще й перед війною.
хіба це не підстава лишатися собою?
отож-бо й ризикую своєю бородою";
він каже: [i]а росія вбила нашу мрію.
всі українці мріяли про мій мільярд дерев.
ця древня русь дала европі 12 королев,
та ще й одного лідера. ―
ну, й ще, на жаль, росію.
та я поставлю путіна, як завжди, на коліна,
я знаю першокласний сортирно-вбивчий жарт.
він, кажуть, найбрудніша у всесвіті тварина,
та й я ж вам не тюхтій. мій свідок: мій мільярд[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
це ― від матильди.
чув? від матильди.
це, як казав Johnny Flynn,
я вдихнув на повні груди,
щоб дихати ще, й так жити.
візьми запобіжника від гранати,
поклади собі на долоню, й знатимеш,
хто в хаті господар.
твоя поразка спить
головою до голови
з її перемогою.
це ― від матильди,
бо ти їй потрібен.
elle a besoin de toi
cela vient de matilda
― ясно?
https://www.youtube.com/watch?v=d700g9X78cs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
матильдо хлорофосівно, облиш!
свого, дитинко, гніву не розбуркуй.
твоя ненависть вже не потребує
нічого з того, що тебе турбує:
такого ревного плекання,
такого рівного вогню,
що я від вечора до рання
нічим його не поясню. ―
ні чарівної м'яти-рути,
ні аморального дощу ―
нічого з того, хоч би не забути,
чого тобі нізащо не прощу.
коли твій гнів по-справжньому доспів,
даремних слів не витрачай без міри,
ба більше: не співай таких псалмів,
що в них нема святої недовіри.
натомість випий чарку самогону,
спали одну цигарку забуття,
й проголоси: люблю тебе до скону,
моє геройське вічне істинне життя!
адже твоє життя ― не тільки лиш для того,
щоб пагони плекати гордощів-кущів,
але й заради всього жахливого й страшного,
що хай бог милує; а нам ― шевченко заповів.
бо він сказав: пів тисячі облич
я переглянув за сьогодні і за вчора,
і не знайшов таких, що сняться цілу ніч,
немов дитячий жах, ― така смішна потвора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
одного дощового дня подяки
поїхав до німеччини по сіль,
а там ― якісь брати, либонь, поляки,
вже докладають всіх своїх зусиль:
не докладають ні гірчиці до гот-дога,
ні перцю з часником до шаурми,
і навіть, як бува будується дорога,
не зовсім хочуть бути чесними людьми.
а що вже озеленення планети,
а що вже трансформація наук!
я зрозумів: не маючи кебети,
науме, розраховуй на силу чистих рук.
скликаю світ на міжнародний форум,
і ставлю перед вами три мети ―
виконуйте їх всі одним народним хором,
спілкуйтеся, шануйтеся. а я вже мушу йти:
я чув далекий грім. то плачуть бідні діти,
й чого їм треба ― треба, треба зрозуміти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
один величний, але скромний, лідер
любив вербальний кубосимволізм:
він взяв мільярд напівпорожніх відер,
і склав з них політичний катаклізм:
о ви, в тенетах ключового дроту
досвідчено підкуплені гравці!
ціную вашу солідарну е-турботу,
коли тримаю світ, мов іграшку, в руці.
та що в руці! на пальці, селфі-пальці.
ви ж знаєте: я б'юся! я б'юся, наче лев.
перекажіть макрону, шольцу й бабі гальці,
нехай мені посадять один мільярд дерев:
один ― це ж небагато. я, як лідер,
ціную кожен внесок у податковий мир.
а потім ― буде все: гряде новий гармидер
зі мною на чолі, ― хоча й наперекір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
супроти вови рушив цілий світ.
він рве таких, як путін, на захід і на схід.
вже скільки, скільки палок вставлено в колеса!
а він незламний, як залізна стюардеса. ―
а він працює, наче трактор юмз:
там проповзе, там шишку погризе.
там зморщить лоба, мовби не на часі,
а там насупиться: йому нема коли.
а там накаже всій зеленій расі,
щоб всі його ідеї та й втілення знайшли.
а тих ідей він має так багато,
як в морі крапель, а на небі ― зір.
сьогодні він встановить якесь державне свято,
а завтра дасть народові якийсь відносний мир;
а там ― побачимо. нам стане оптимізму
дожити аж до осени, а то й до комунізму.
нехай там чхають наші вороги,
вони поширюють бацили навкруги:
свій русскій мір, наркотики, розпусту,
язик, підлоту, зраду, страх і зло.
він не погоджується з формулою дусту,
він схуд, аж став прозорим, наче скло.
його душа горить, він надимає щоки,
і переможно поглядає на всі боки:
ви бачите? зеленський – молодець,
він знайде рішення, він знайде свій кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022