| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Підписуйся на канали ютуб: https://youtu.be/h4baSXSTpT8
і телеграм, там багато цікавого: https://t.me/neiromeja
Херсон рашистам був як сон,
І не по розміру фасон,
Блимали рила між сосон,
Кричали "зрада" в унісон.
Мости здіймались догори,
Ті пішки по Дніпру пливли,
Хто не зумів, пішов на дно,
Бо в голові з совка гівно,
Скабєєва і Кисилів,
На дупі знаки від попів,
Ходив Херсон асвабаждать,
Безславно згинув, твою мать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
- Україна переможе?
- Може.
- Контрнаступ розпочався?
- Схоже...
- То тіла лежать ворожі?
- Так!
- Проросте із них щось гоже?
- Злак.
- Україна злак візьме?
- Авжеж!
- Буде годувать весь світ?
- Без меж!
- Дяки буде не катма?
- Мабуть.
- Зброя буде задарма?
- Дадуть!
- То Україна переможе?
- ТАК!
- Москалів в землю положе?
- Факт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Безропотно ідуть, як вівці,
Наївні і сліпі, як діти,
Топтати Неньки Чорнобривці,
В любові зрощенії квіти.
А лиш потрібно розвернутись,
Не йти за стадом у мовчання,
Кайдани скинуть, схаменутись...
Та от нема на то бажання.
І слідують вони безокі,
За пастором, сліпцем по суті,
Не бачать виразки глибокі,
На чреслах ланцюгами скутих.
І йдуть до прірви самовбивці,
Упевнені у благодаті,
Та тут нема вже Чорнобривців,
Лиш загартовані в боях Солдати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/k7nO1Ffwl5w
Коментуй, став 👍 та підписуйся 😃
Білоруси вставайте,
Штиблет не знімайте,
Тирана зносіте,
Себе не щадіте.
Та що це за диво?
Усім колективом
Мовчати без діла,
Щоб ракета летіла?
Це ваша земля?
Чи колонія кремля?
Українець - ваш брат
Вмирає стократ.
Свободу свою
Через смерть віддаю
Сусіде не спи,
Свою лепту внеси!
Чи це громада уся?-
Батальйон Кастуся.
Білорусе вставай,
Волю вигризай!
Поповнюй лави
Своїх синів славних!
Живота не шкодуй,
Диктатуру руйнуй!
Твої предки з моїми
Та й боями нічними,
Рейх нацистський ламали,
Право жить здобували.
Російська хвороба -
Фашистів подоба.
Немає там сили,
Як вони голосили.
Розбігаються враз
Як звучить боєприпас,
А хто не встигає,
На віки лягає.
Земля ваша тепла,
Їй добрива треба,
Війною кров її гріла,
Щоб нація зріла!
Та червоні навали
Вашу пильність приспали...
Від утоми впадіть,
Але силу знайдіть.
Розірвати кайдан
Яким скутий Майдан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/LvzGNoGrQ9k
Вони вважали, що мрія то літак.
І невтямки рабам і ватникам булося,
І все гадали вони, що, і де не так?
Чому позбути мрії не вдалося
Народ, якого мрію розбомбили -
Металолому шістсот сорок тон лежить.
Для зламу духу росіяни все зробили,
Але козак продовжує із посмішкою жить.
Не розуміють мізки спорожнілі,
Без мавзолея як на світі існувати,
Бо звикли кланятись металу й тілу,
Своїм теплом вождів мертвецьких зігрівати.
Тулити губи до холодних плит,
З колін-вставальна композиція.
З дитячих літ найменший московит
Царем пройнятий, це їхня традиція.
І зовсім не дивитись, що на дворі,
Чому руїна і працює все не так.
Йому би волю, знищив би і зорі,
Що вже казати про будинок чи літак.
Та українці вельми дужі перці!
Така от нація для всіх чудна,
Бо мрія не в металі - в серці,
Адже літак - це просто похідна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/ckajEURjINs
Підписуйся, тисни дзвіночок 🔔
З кремлівських коридорів мчать
Знесилені потугою чини,
У брами бункера сороміцько стоять -
Чи то Москва горить?
Завзята прить - хлопчина-поштовик,
Газетою розмахує в цю мить
І голосно кричить, як звик:
- Москва горииить!
Аж орки за поребриком спітніли,
Підвели свої морди від корит,
В секунді їхні очі помутніли:
- Москва гарит?
На кухні, той що добрий орок,
Ну, внєпалітікі, який стоїть,
Назад запнув у пляшку корок:
- Москва горить.
І "безневинна" дама замахала,
На фоні із плакатиком стоїть,
Ну та, яка в новинах не брехала,
І пошепки: "Москва горит..."
І завтрашній груз 200 схаменувся,
Грабунки перестав свої творить,
Аж пралку випустив, спіткнувся:
- Москва горит.
Так, і горить, і аж палає,
І порох по всій палубі іскриться!
Та покидьок рашистський не узнає,
Що поки це палає не столиця...
Бо навіть не скуштує свій сухпай,
Не встигне, бо над ним вже Байрактар.
Снаряд у триплекс танковий тримай -
Рознесе тушку десь, приблизно, на гектар.
Але і до Москви-столиці прийде час,
За флагманом піде у слід.
Не скасувати вільного народа глас,
Як бога моря в лівий борт приліт!
Ще будете писати, що не даром
В святковий день владики Нептуна
Москва спаленная пожаром,
Бандере отдана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/OvTaaB57aPc
Підписуйся, тисни дзвіночок 🔔
Чого тобі не вистачало?
Чого приперлось ти в мою Країну?
Ти, ніби, загубилось і не знало,
Чи переплутало з хвилинами годину?
В траншеї ти сиділо цілий місяць,
Портянки замість постелі були,
Комок казьонний на скелеті висить,
Окопная стопа тобі болить...
Але все ні, москаль, не доганяєш,
Хоч бачиш українські номери,
Загарбницький свій рух не припиняєш!
Заходь сюди, стріляй, бери...
Та втям в своїй макітрі одну річ-
Уся твоя натура напоказ.
Яка б не була темною та ніч,
Зробити підлість зможеш лише раз.
Як раз - помилиться сапер,
Або водій засне на трасі - раз!
Та не важливо буде відтепер,
Бо шлях припинить твій - бандерівський фугас.
Це той бандерівець, якого не було,
А був він тільки у архівах пильних,
Царю твоєму в голову зайшло,
В державі плит катма могильних!
Та не хвилюйся, ЗСУ їх забезпечить
На тебе і на всю твою сім'ю,
Оплакувать тебе усі закінчать,
Це наслідки твого - "Уб'ю!"...
Та й говорить з тобой нема про що, наразі,
Тебе й твою країну рознесуть,
Відчуєш запах меблів у Гаазі
І руки за спиною відімруть...
Тоді згадаєш Бучу і Гостомель,
Вночі буде ввижатися Ірпінь,
А пралка крадена піде на тигель -
Здобув ганьбу народу в сотні поколінь...
Я буду шукати хоч все життя,
Як Моссад свого "Чорного вересня"!
Ні, не врятує тебе каяття,
Я йду за тобою, паскудна русня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/5Y9NvDkNQUY
Чи чули ви як пахне пил?
Чи відчували Кальміусу смак?
Чи були в сантиметрі від могил?
І чи тягнули тіло без життя ознак?
Що знали ви, порожній те пустяк,
Людина, звір такий, на день насущний:
Доки не трісне її внутрішній кістяк,
Не зрозуміє, який світ задушний.
Оголені плити, як мертві колоси,
Стоять де колись на місці був дім.
Тепер омивають вранішні роси
Метал поступово стаючий рудим.
Метал той пригнали з ворожого краю
Істоти, в яких замість мозку клозет,
Тепер він сумирний, свого часу чекає,
Тихенько лежить в формі літери "Z".
Театр, де драми Шекспіра гуляли
Давно перестав вже яскраво горіти,
Та й місто бомбити орки ухляли,
Та й нема більше сховку із написом "ДІТИ".
Са́мі тільки остови із запахом пилу,
Крихти бетону й шпалери в болоті,
Скажіть, як дивитись на це знайти силу?
Навколо лиш місиво з цегли та плоті.
Випливають із міста привиди-люди,
Лиця в них нема і спрага лютує,
До річки приклали потріскані губи,
Лиш Кальміусу смак їх порятує.
Ідуть-бредуть живі чи мертві,
Нема на світі відчаю мірил,
Але горить іще завзяття в серці,
Хоча проходять в сантиметрі від могил.
Ідуть на захід, береже їх шлях Азов,
Не треба їм медалей і відзнак,
Лише б нагода захистити Неньку знов
І не тягнути тіло без життя ознак...
Та от виходить друга спрагла група
І нездорова в цих вже худоба,
В тілах немає місця без сухого струпа
Й кінцівки дивно в простір видиба.
Проходять криво, річки не торкають.
"Чому не п'єте?" - голосом незлим
Питаю я. Мені відповідають -
"Вода потрібна виключно живим".
Туманним взором всі їх проводжають,
Пішли на схід до лігва москалів,
Що буде там, боги навіть не знають,
Але тварюк багато лишать без голів.
І день настане вільної доби,
І відбудуються міста, заквітнуть ниви,
Зрівняються історії страшні горби,
І кров запеклу змиють літні зливи.
І будуть йти у скверик театральний
Під тінями тюльпанових дерев -
Онучка і дідусь її печальний,
Що знає на собі артелерійський рев.
Небога хоче запитати в дідуся,
Така ладненька, як з кіноекрана,
Замурзана морозивом уся,
І платтячко у крапельках фонтана.
"Дідусю, скажи чому місто квітуче,
А в центрі - руїна-театр?"
Дід мружився сонцю і мовив рішуче,
А це, моя люба, щоб пам'ятати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Вони вважали, що мрія то літак.
І невтямки рабам і ватникам булося,
І все гадали вони, що, і де не так?
Чому позбути мрії не вдалося
Народ, якого мрію розбомбили -
Металолому шістсот сорок тон лежить.
Для зламу духу росіяни все зробили,
Але козак продовжує із посмішкою жить.
Не розуміють мізки спорожнілі,
Без мавзолея як на світі існувати,
Бо звикли кланятись металу й тілу,
Своїм теплом вождів мертвецьких зігрівати.
Та українці вельми дужі перці!
Така от нація для всіх чудна,
Бо мрія не в металі - в серці,
Адже літак - це просто похідна...
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://www.youtube.com/channel/UCRZ9gcYBPkn-9DAZqKyo8tA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
А море, а хвилі,
А хвилі - amore.
Такі рівні штилі,
Тайфуни як гори.
Колюча рябиця,
Солоне повітря,
Бездонна водиця -
Строката палітра.
А що то за крапка
На горизонті?
То дика собака,
Російське то зомбі.
Корабе́ль йому дали
Сталюкой скрипучий,
Не плідне орало,
А дуло разюче.
Діряве корито -
Орочий сховок,
І зверху відкрито
Де мав бути мозок.
Не варто їх переконати,
Зриваючи чати публічні,
Солов'їний помет лиш хочуть знати,
Пропаганди тези одвічні.
Від нашого граду
Яскраво спалахуй,
На дно і без докладу -
Рускій воєнний корабель йди на х*й!
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://www.youtube.com/channel/UCRZ9gcYBPkn-9DAZqKyo8tA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Блакитнеє небо, котельні димар,
Хрумкий морозець, картина знайома.
Околиця міста - пекельний трунар,
Пожежа поглинула пів мого дома.
Не блискавка це і не дядько п'яний
На ліжко цигарку впустивший,
Не відкинутий пічкою шматок полум'яний
Перед займою не достатньо остигший.
Це ворожого плем'я звірячий грабар,
Черствий до болю людського,
Так легко наніс смертельний удар,
Бездумно, по наказу панському.
Не пан - це вже цар їм у вуха вливає,
Що без жалю та доброго здраву -
Руській язик, мовляв, хтось притісняє,
І знайти на них треба управу.
І суне ворожеє плем'я,
В раболіпні лики закуте,
Порожнє, як нице безслів'я
Все живе у попіл загорнути!
І не спинить їх материнська сльоза,
Й битком трупарні напнуті.
Лунатиме довго бандитьська шиза,
Не здатні раби до праведної люті!
А спинить їх український радар
Цитуючи мемний час-
Київський привид і Байрактар,
Рашист - YOU SHALL NOT PASS!
І мужньо повстали на захист міст
Діла покинув щоденні,
І вчитель, і пекар, і програміст,
В житті своїм люди смиренні.
Не слів хоче звір, а кров'ю умитись
Правлячи всею Землею,
Але йому все це могло тільки снитись.
Умиється кровью... своєю!
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/N1NJtlI6cdc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022