| Сторінки (3/284): | « | 1 2 3 | » |
Один, два, три!
WоскОвія - гори!
Чотири, п'ять, шість!
Феєрверком - злість!
Сім, вісім, дев'ять!
Зникло дике плем'я!
Десять! Одинадцять!
Прокляла їх бабця!
Двадцять! З Новим Роком!
Нема їх більш під боком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Я віддам свою мрію
Комусь на зберігання,
Собі ж залишу надію,
Аби не гірчило чекання.
У дім візьму мрію чужу,
Її буду гріти й ростити,
У світ сильною відпущу,
Лишень забуяють квіти.
Настане скоро ця мить:
Птахами злетять наші мрії
У мирного неба блакить.
Країно, не втрачай надії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Одні руки, вправні і трудящі,
Знали кожну грудочку землі;
Інші - пожадливі та загребущі,
Полин ростили у дикім ковилі.
Одні серцЯ сповнені любові,
Добра, надії, мирних сподівань;
Інші - умІстище найгіршої юдолі,
Бо замість совісті - чорна діра.
Один - страдний, та непокірний,
Кував у муках свого тризуба;
Інший, що і без ярма невільний,
Щедро насипав сусідам згуби.
Голосу одного не чули в світі,
Знесилено він правду шепотів;
Від іншого, нещирого, ніде дітись.
Та коли вже зійде Божий гнів?!
Неодмінно зійде! За кожен гріх:
За нищення народів і чужої слави,
Що проливали кров задля утіх
Та злодіяння свої не визнавали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Я можу стріляти лиш Словом,
Однак воно потрапляє у ціль:
Слово летить убивчим громом.
Чуєш його, сіра хирлява "міль"?
За громом блискавка прийде,
Прошиє наскрізь зотліле єство:
І над твоїм попелищем "зійде
Сонце Вкраїнське" - на Різдво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Чуєш? Не стидайся страху,
Боятися - не сором і не гріх,
Бо встояти на краєчку даху
Не кожен із людей би зміг,
Коли ще й вітер віє -
В лице або під руку,
Страх дозріває-зріє,
Насіває душевні муки.
Та знаєш, страх - лиш прояв
Інстинкту самозбереження,
А ще це його могутня зброя.
Її виймає без попередження,
Щоб ми відступили,
Від зла відвели очі,
Згубили свою силу.
Цього. Від нас. Хоче.
Але на те ми і homo sapiens,
Щоби інстинктам казати "ні":
В яку б халепу ми не трапили,
Як діяти, рішати можемо самі:
Її на колінах зустріти,
А чи ж стояти гордо;
Тихо голову схилити,
Чи плюнути у морду.
Як волю до перемоги ти зберіг
І попри все не звернув зі шляху,
Кажу, боятися - зовсім не гріх.
Чуєш? Не стидайся страху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Заклинаю,
Засинай, завіє знавісніла!
Здобрішай, заморозку злий!
Зимо, зачекай:
ЗСУ здолає злодійкуватого звіра,
Землю засніжиш зорями згори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Прошу, мій ясноокий легеню,
Ще хвилину даруй свої промені,
Хоч ліпше, ще годину або дві.
Посмішкою теплою морок розвій,
Бо ж темрява анітрохи не гріє,
Та й страшнувато самій у пітьмі.
Але він каже, що повинен йти,
Та повернеться, як дійде мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Ненависть до ворога зігріє нас взимку,
Без води, світла... якось дамо собі раду,
Але жодні терористичні акти і вчинки
Не змусять скоритись wосковськоwу гаду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Осені не дорікай, вона звичайна жінка,
З характером мінливим та складним:
Коли їй радісно, вона сміється дзвінко,
А у смутку - з дощами перемежує грім.
Полюбляє осінь прикрашать обійстя,
Екстер'єри змінює мало не щодень:
Розвішує золотаве і пурпурне листя,
Останню зелень зриваючи з вишень.
Раптом заллє округу туманом білим,
Бо ж розмаїття це їй стало не до душі,
Як у щасливе майбуття відновить віру,
Запросить сонце удвох писать вірші.
Але так складно відшукати нові рими,
А теми всі якісь безрадісні й похмурі.
І починає осінь із пересердя гримать.
На сонце. І воно йде, сумне й понуре,
Бо знає: зима не любить віршувати,
А у весни та літа - зовсім інші хобі.
Чи зможуть осінь і сонце поладнати
За чаєм і шматочком пахкої здоби?
Посміхнеться осінь? Запанує згода?
Образи сонце пробачить в одну мить?
І на тепло поверне знову нам погода?
Забудуть сварку, краще їм дружить!
Ніхто не зготував їм і простого чаю.
Не захотів ніхто мирити. Чи не зміг?
Осінь схаменеться, а сонце зустрічає
Зиму, та й намело вже снігу на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Загорнувшись у вогкі обійми туману,
Акварельними фарбами малює осінь:
Луки, небо, обійстя фарбує старанно,
Ит, вже сірою стала блакитна просинь.
Схоже, осінь працює згідно до плану:
Трохи згодом вся зелень щезне зовсім,
Оранжево-жовто-червоним листя стане,
Пара днів, і вітер їх складатиме у стоси.
Альбом свій осінь заповнює старанно,
Додасть у фіналі жменю дрімоти і млості.
Искра в її очах зажурених миттю розтане,
Лиш тільки листя закружляє на дорозі -
Одноколійці, що веде в зимову білу оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Бурмоче вітер поміж крон
Про те, що звільнено Херсон.
Ой, ущипніть, чи то не сон?
Але подзвонить телефон:
"Здоров, країно! Це Херсон!
Сезон прогавили, пардон,
Та знов посяду я свій трон,
І буде кавунів вагон!"
Я попрямую на перон,
А звідти прямо у Херсон.
У стягах стіни та фронтон,
Як личить місту цей фасон:
І Синє, й Жовте без заборон.
Заграв у парку саксофон,
Й пташки співають в унісон,
Бо вільно дихає Херсон.
Оркам повернем Армагедон
У їх занедбаний притон,
Бо Україна - бастіон,
Не прибудова й не балкон.
А ЗСУ в нас - чемпіон,
Це правда, а не забобон.
Тому тікай, тікай, дракон,
Удома здійснюй моціон,
Не зазіхай наш пантеон:
Не тисяча нас - а мільйон.
Відьом наших прокльон
Для долі - то завжди закон,
Не врятує, навіть, схрон.
P.s.
Оркам нагадує Харон:
Український знов Херсон.
Дніпро - то, певно, Рубікон,
А там ще "трохи" - і кордон...
_____
Пантеон - тут у значенні "збірка, сукупність
гідних пам'яті творів мистецтва або літератури,
фактів історії, імен"
Харон - старець, що перевозить душі грішників
у потойбічний світ (римська міфологія)
Рубікон - річка (переходити Рубікон — робити
рішучий крок, приймати остаточне рішення)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Хто пащу роззявить на землі сусіда,
Евакуатором вивозитиме його статки,
Рука караюча на того неодмінно зійде,
Саваном закутає, вкладе навіки спатки.
Од кари не спастися, від неї не втекти,
Находить відплата і в майбутнім житті.
Цабанити її не треба, кричати до хрипоти,
Ех, уже запізно, бо винен по кожній статті.
Убивці невинних не здобути прощення,
Коли убивати мирних свідомо прийшов,
Робив таке, від чого у жилах стигне кров.
А чи забув ти: людське життя - священне?
Їсти поїдом мала б совість знову і знов,
На жаль, від совісті не лишилося нічого.
А все було б інакше, якби слухав Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Мама сказала Катрусі, що цього року новорічної ялинки не буде. А яке свято без ялинки? Може, тоді і подарунків не буде? Певно, що ні, бо ж Дід Мороз нікого не знайде за старою адресою. Бо і будинку там немає. Єдиний вихід — написати листа і повідомити нову адресу. Тільки Катрусі усього шість рочків і писати вона не вміє. Минулого року лист Діду Морозу допомагав писати тато, але сьогодні Катрусин тато дуже-дуже далеко, у невідомій країні під назвою «полон». Мама не пояснила, де саме знаходиться ота країна, а глобусу, щоб подивитися, у Катрусі теж вже немає.
Але є добрі сусіди. А у них донька — Оля. Їй аж дванадцять років!
Оля спочатку пропонувала відправити листа Діду Морозу електронною поштою. Але то геть не за традицією. А потім погодилась придбати конверт, марку і написати потрібну адресу, на це пішли майже всі Катрусині заощадження. Катруся ж «написала» листа — намалювала своє бажання. Новорічну Переможну ялинку, прикрашену кульками двох кольорів — жовтими та блакитними. А ще на малюнку був тато. Саме він і має принести святкову ялинку у Катрусин новий дім. Ще було кілька слів звернення до Діда Мороза, які Оля написала, тримаючи Катрусину руку.
Оля пообіцяла, що вкине листа до поштової скриньки, як повертатиметься додому зі школи.
Катруся була щаслива. Дід Мороз скоро отримає її листа. І обов’язково виконає бажання, бо ж вона була дуже слухняною дівчинкою цього року, і майже не плакала за втраченими іграшками.
Ось тільки дівчатка не знали, що наразі неможливо відправити листа закордон. Тому поштарка принесла листа за адресою відправника і встромила у щілину дерев’яної хвіртки. І можливо, його б забрала мама, коли поверталася ввечері з роботи, але сталася неймовірна річ.
Причина була у допитливому сонячному промінчику, який теплими як для грудня долонями торкнувся написаних літер? Або у щирості бажання, закодованого у малюнку? Чи у вірі маленької дівчинки в дива? А може, у крихітній сльозинці, яка впала на одну з жовтих кульок Новорічної Переможної ялинки? Певно, причина — поєднання усіх причин.
Та головне, що Лист… ожив.
І заговорив до Горобчика, що весело цвірінькав на електричному дроті. Лист просив маленьку пташку доставити його Діду Морозу. Бо ж Катруся чекає на відповідь. Горобчик же знає Катрусю — це та дівчинка, яка вчора, і позавчора, і минуло тижня підгодовувала його пшоном, бо через морози вже ані травинки навкруги, ані мошок.
Горобчик спочатку відмовлявся, бо ж як він зможе долетіти у ту невідому Лапландію, де, за чутками, мешкає Дід Мороз. А потім погодився, бо дуже вже красномовним виявився Лист. Та й на добро завжди треба відповідати добром. Крім того, Горобчик у дитинстві полюбляв слухати героїчні історії про поштових голубів. Він навіть не мріяв, що сам колись стане поштовим птахом.
Взявши листа лапками, Горобчик полетів на зустріч холодному Північному вітру — дужому та невгамовному. Крильця були невеликими і слабими, тому пташці було важко рухатися проти вітру. Але й тут у нагоді стало пишномовство Листа. Горобчик незчувся, як Північний вітер угамував свій буйний норов. А може, просто влігся спати? Шкода, що так само не вдалося вмовити Мороз. Той ще упертюх!
Три дні і три ночі летів Горобчик. Аж поки сили зовсім не полишили його. Він не знав, де знаходиться, бо люди, які вдень проходили повз дерево, на якому він умостився, говорили не українською мовою. Якою саме, птах не знав. Лист, якщо і відав, не пояснив. Натомість, він вмовляв Білу сову, яка жила у дуплі у цьому самому дереві, попрацювати поштаркою замість Горобчика. І вмовив. Бо якимось дивним чином він знав усі слова зі словника.
Горобчику було сумно, що він не зміг особисто доставити Листа Діду Морозу. Але він зробив усе, що зміг. Це більше, ніж нічого. Це більше, ніж казати собі, що ти не зможеш.
Горобчик полетів додому. І хай він не знав, коли і як Лист потрапить до Діда Мороза, але був впевнений, що це обов’язково станеться. Бо ж Біла сова пообіцяла доставити його за місцем призначення. І вона це зробить, бо ж слово порушувати неможна. Дід Мороз виконає бажання Катрусі — бо він добрий, а дівчинка була слухняною і заслуговує на справжнє свято.
І Горобчик знав, що у Новорічну ніч заглядатиме у Катрусине віконце. І радітиме разом із дівчинкою. Бо він також доклав зусиль, аби все було добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
До зустрічі з тобою я й не жила,
Лише споглядала життя у вікно,
А коли розквітла кохання весна,
На стукіт саме відчинилось воно.
Я зрозуміла, що світ зовсім інший,
Не такий, який видно крізь шибу.
Бачу і відчуваю набагато більше,
Є смаку, дотику, аромату оздоба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
А знаєш, Катю, ти б сама давно мала піти.
І не кажи, що пам'ятник. Бо ж я при тямі!
Але на світ ти споглядаєш зі своєї висоти
І бачиш, що коять твої нащадки одержимі.
Від сорому мала провалитися під землю,
У катакомби, які копали за твоїм наказом.
Чи просто впасти. І тим явити свою волю.
І всі питання щодо тебе знялися б разом.
Але стоїш. І дивишся. Мовчазна. Байдужа.
А під металом серце нетерпляче калатає,
Чекаючи, що у Одесу зайде армія ворожа,
Яка нам буде гірше від дикої вовчої зграї.
Тобі ж ця армія стане найкращою у світі,
Бо йде закінчити все те, що ти не зуміла.
Скажи, чи ж не тяжко стояти і кожної миті
Дивитися, як Україна зрощує свої крила?
Козацький дух живий! Не знищено і мови!
Хоч вбити їх ти намагалася не раз й не два
І без вагань ти проливала цілі ріки крові.
Є час покаятись, поки ще на плечах голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Я почула чужу пораду - й злетіла.
Хоч боялась, але втримали крила.
Десь у небі згубила свою самоту
І вже далі разом із коханим я йду.
Усе спільне: надії, мрії, світанки.
Іще ніжимося на полуденнім ґанку.
Завжди коханий підставляє плече,
Або зціловує сльози солодкі з очей.
Оригінал тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964709
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
Де ти бродиш, дощику, якими шляхами?
Може, чорна кішка пробігла поміж нами,
Що мене забув ти і в гості не заходиш?
З ким у чужім краї компанію ти водиш?
Я ж виглядаю - ранком, вдень і ввечірі,
А тебе немає, сохнуть в ставі глечики,
Ти нам так потрібен, дуже-дуже сильно,
Бо без тебе, дощику, озимина вже гине.
Якщо чим образила, прошу, мені пробач,
Повертай на Південь і хмарками заплач.
І у сльозах чистих розчиняться турботи,
З'явиться надія, що пшеничка вродить...
...наступного року, поки ж росток малий,
Напувай його, дощику, дай удосталь сил.
І нехай тобі добре, дощику, у чужих краях,
Знай: давно зачекалася південна земля,
Вертай додому, де спрагу тамував улітку,
Віддяч оживним трунком пшениці і житу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
🐞
Прилетіло сонечко
На моє віконечко
І пошепки спитало:
Знаєш, літо вкрали?!
Хто був отой злодій,
Що матінку-природу
Полишив у зажурі
І в листя кучугурах?
А ще було цікаво,
Чи рішиться справа:
Нам повернуть літо
Чи без нього скніти?
Не встигла я сказати,
Що назавжди втрата,
Як чкурнуло сонечко
Кудись із віконечка.
Проміння тепленьке
І жучок маленький -
Усі в даль полинули,
Наодинці покинули.
Наодинці з думами,
Із сумними римами,
Бо ж осінь золота
Музу геть не надиха.
Але маю все ж надію,
Як зима снігом укриє
І землицю, й небеса,
Надихне біла краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Прикрити б очі,
щоб не бачити усіх страхіть,
Вуха б закрити,
щоб не чути вибухи та крики.
Молю вас, думи,
у нірвану швидше віднесіть,
Туди, де тихо
шушукають з тополями осики;
У край принадний -
з веселкою під куполом небес,
Із сонечком,
завжди усміхненим та щирим;
Який захоплює
сотнями звичайнісіньких чудес,
А люди ніколи
не бачили нічого, опріч миру.
Прикрити очі.
Закрити вуха. Полинути в нірвану.
Лише на мить
я спробую в чарівні мрії зазирнути,
Поки держава
раз за разом зцілює воєнні рани,
Бо хочу знати,
якою "завтра" Україна має бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Якось у літньому садочку
калину вітер обламав,
І зрозуміла дівчинонька,
що її козак пропав.
Гірко плакало серденько,
і душа ридала з ним,
Дівчина лише дивилась
поглядом скляним,
Бо не вірила прикметам,
не вірила у віщі сни,
Але було тяжко-тяжко
від лихоліть війни.
Заціпеніння подолавши,
вона попрямувала в дім.
Рішення свого не змінить,
скільки б не гнівився грім,
Скільки би ті блискавиці
не палили у небі кострищі:
Дівчинонька косу відтяла -
бо завадить на бойовищі.
Мати казала: сили не стане
довго тримати шаблю.
А дівчина: буде як буде,
шлях оцей не зоставлю.
Вчора моє щастя світле
лютая доля не пощадила,
Натомість іншому чиємусь
у "завтра" я подарую крила.
Якось в українському садочку
вітер грізний калину обламав,
Тихцем збиралася дівчинонька
записатися до військових лав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Як у чорному-чорному місті,
Та на чорній-пречорній горі,
Оповитій туманами злості,
Що сунуть із сусідньої землі,
Палали хоробрі серденька,
Надію вирощували у душі:
Доконче переможе Ненька,
Захистить чорноземи свої,
Захистить лани, поля і кручі,
Вбереже неодмінно свій дім.
Бо, хоч має нарід співучий,
Але більшість козаків у нім.
_____
Upd.
Фотограф - Віталій Рубцов. Київ.
(як виявилося) 2019 рік.
Але світлина дивовижна.
Фотограф - майстер своєї справи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
Пам'ятаєш, ти обіцяв мене захищати,
Якщо я буду чемна та трішки слухняна
І з ядерними сірниками перестану грати?
Хоч сумнівалася, але віддала я сірники.
Чому ж тоді над домом полумінь багряна,
А діточок моїх заганяють скажені хорти?
Як сталось так (питаю мудреців у світі),
Що, виконавши кожну із зазначених умов,
Утратила законне право тихомирно жити,
А той, хто мені захист обіцяв спочатку,
Тепер щодня, щоночі проливає мою кров,
Та ще й при цьому скрадає мої статки.
Світе, мені скажи - і так, щоб зрозуміла,
Простими словами скажи. І не мудруй!
Обіцянка була? Чи ж я її лишень уявила?!
Слово випурхнуло. Не у парчі, а в лахах,
Та воно є. Й живе. І далі землею мандрує.
І так завжди, бо ж слово - вільна птаха.
Тоді як можна забрати назад обіцянку?!
Як можна зрадою присягу спаплюжити?!
Не буде пробачення цьому підлому вчинку,
Не буде і віри тому, хто підступно вчинив.
Ти власному слову спромігся відмовити,
Отож, приймай українського народу гнів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
Присягався, що будеш вірним,
Запевняв, що єдина на світі...
Тобі вірила я, дурна та покірна,
І не знала, що буду кусати лікті.
Обіцяв, що ніколи не розлюбиш,
Клявся, що нізащо не покинеш...
Та збрехати твої облудні губи,
І цілунок твій гірчить полином.
Тільки знаєш, я також брехала,
Я не біла і зовсім не пухнаста.
Удавала таку, бо тебе покохала.
Але, любий, усьому фініта і баста!
І лишень запанує на вулиці ніч,
Я дістану рушницю новеньку.
Полетить голова твоя з пліч,
Зверху кину землиці жменьку.
____
Експромт по світлині з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Плакала діва-зима
кристаликами льоду,
бо ж не знала вона,
як начарувати вроду.
Перебирала камеї
у своїй скарбничці
та побачила орхідеї,
що квітли на поличці.
Зима захотіла ті квіти,
привабливі та ніжні,
льодом відтворити,
дуже-дуже різним.
Слізоньки кристальні
єднала зима докупи,
та квіти неідеальні
робили невмілі руки.
Зима такому не рада,
гнівно махнула вітром,
і сніг на землю пада,
стелиться білим світлом.
Але зима заспокоїться
за день, може, за три,
як слізками умиється,
робитиме нові скарби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Побажаю в небі веселкового раю,
Також нехай мрії вільно літають,
Бачу: прихильність у очах пломеніє,
Ще добра посмішка на вустах зоріє.
Ми щасливо пливемо ставками долі,
Вогонь сердець гріє душі магнолії,
В твоїх очах ясніє галактики світло,
Для тебе мого серця полумінь квітне.
Будь зі мною щомиті від ранкової зорі,
А ночами давай малювати любовні вірші,
Уявні світи танцюють у полум’ї звабному,
Поєднаємо душі разом у союзі гарному.
Вбережи щастя усупереч поганим прогнозам,
Я сіятиму сонцем твоїм непорушним пляжам,
Торкнися мрій, вільною білою голубкою злети,
"Так” скажи, і Кохання удвох зможемо нести.
_________
Оригінал
Дмитро Кудрявцев I wish you Love (second edition)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963094
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
О, мої любі пташенята!
Ви повернулися додому.
Хочу вас міцно обійняти;
Забрати ваші біль і втому,
Й жахливі спомини усі
Навіки з пам'яті зітерти;
Нехай розчиниться в душі
Страждань каміння тверде;
Подарувати хочу радість
І у життя вернути сміх.
Серце сповнює гордість
За мужніх діточок моїх.
О, мої любі пташенята!
Яке це щастя, бачить вас.
Я вірю, невдовзі буду радо
Й інших обіймати. І не раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Як Всесвіт ридає дощами,
Сховавши сонце у пітьмі,
Так плаче душа віршами,
Вони здебільшого сумні.
Цупка зажура, туга, смуток
Зачо́рнюють барви життя,
Навіки серце льодом скуте,
Із Півночі немає вороття.
Але ще жевріє слаба́ надія
Полярне сяяння уздріти.
Тоді нам доля добра́ насіє
І забуяють барвисті квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
"Тримай синицю міцно у руці,
Не дивись у небо, де літають журавлі",
Коли нас розум такому научає,
То серце тихцем на журавлика чекає.
Твоя синиця завжди поряд,
Цілунками тобі малює сонце й зорі;
А птаха, що танцює в хмарах,
Певно, для іншого це ідеальна пара.
Та очі знову дивляться у небо.
Скажи, була нагальна в тім потреба?
Чого тобі в житті не вистачало?
Чим птаха в небі тебе причарувала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
О, сільська жінко, - ти справжня сіль землі!
По́том поливала землю рясніше от дощів.
Ти сама ніжність, хоч твої руки давно згрубіли:
Шовковими обіймами даруєш ти рослинам крила.
Щодня працюєш ти від досвіту й до зоряної ночі
Й на мить не прикриваєш для спочинку очі.
Незламна, як та криця. Ніщо не стане на заваді.
Дощ? Спека? Паморозь? Ти пораєшся на городі.
Бо хто ж бо, як не ти, зробить усе, як треба?
Помічники тобі, на жаль, не падають із неба.
А робота - як гриби після дощу.
А надто після нього.
Й за три житті не зробить хтось усього...
Всього того, що робиш за одне своє життя.
І справді, непросте й тяжке в тебе буття.
Але його таємну сутність ніколи не сягнуть оті,
Хто день за днем, за роком рік не доглядав землі.
Твій піт, здоров'я і душа - усе, що віддаєш у праці,
Даруєш ти з любові до землі, а не задля овацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
"Залиш надію кожен, хто сюди заходить",
А йдете ви, як наче медом мазано вам тут,
Либонь тому, що в вашім домі немає меду.
Ижицею, "зетом" намалювавши свою суть,
Шваль шолудива мріє нами верховодить.
Нас залякати хоче ракетами і градом,
Атакує вдень, сон, спокій забирає уночі.
Досхочу вбиває. Катує. Ґвалтує. Нищить.
Іще і мародерить: магнітики, труси, харчі.
Юроди, невже не дружите ви з глуздом?
Коли то так, повторювати буду знов і знов:
Облиш надію, кожен хто сюди прибуде!
Жага наших земель вас до добра не доведе.
Едему нашого ніколи вам не здобути,
Натомість лиш проллєте власну кров.
Хіба не бачите? Іде війна більше пів року.
То мали б скласти два і два. На жаль,
Отримали ви п'ять, додавши нам мороки.
Сюди хто лізе, кажу, покиньте сподівання!
Юшки вам не зготуєм. Хіба що тільки з вас!
Додому забирайтесь швидше! Не гайте час:
Ирстити будемо усіх, відспівувати зрання!
Збавтесь надії, раз в Україну ви ступили:
Абищиця тепер для нас ваше життя.
Халепу смертну накликали по своїй волі,
Отож, не ждіть от нас ні квітів, ні любові,
Дамо вам скуштувати отруйної юдолі.
Ивернем вмить полетите ви в небуття.
Там спіть в могилі. Самі собі її стелили.
Ьосіє, чуєш? Дарма ти Україну зачепила!
____
Ижиця - літера "В"
Ирстити - хрестити, але розмовний варіант "лаяти"
Иверень - тріска, відрубана від дерева, грудки землі, що летять з-під копит коня, який скаче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Занадився дракон облудний
Стращати наш прекрасний край.
Його молили і благали люди:
Хоч діточок ти не займай!
Наче й не чув оті благання
І вдень, і уночи дракон літав:
Вогнем насіював страждання
І людям всю провину закидав.
Мовляв, він захисник природи,
А люди нищать і вирубують ліси,
Труять стрімкі джерельні води,
Не цінуючи природної краси;
Її врятує тільки він - дракон!
І байдуже, що залиша руїну:
Прагне почати Армагеддон
Його підступна душа зміїна.
Але знайшлися лицірі хоробрі,
Хоч і не знали, що лицарями є,
Ударом відповідали на удари,
Бо захищали майбуття своє.
Та, знаєте, хоробрості замало,
Якщо лиш палиця в руках.
Щоб голова драконова упала,
То треба зброя, яка сіє страх.
Сокири, шаблі, списи, стріли...
Ніщо того дракона не бере.
Здається, зроблено вже діло,
Е ні, створіння ще живе!
Воно від ран лютішає щодня,
Караючи місцян невинних:
Горять міста, горить стерня;
Повітря віддає полином.
А лицарі не припиняють бій,
Червона кров рікою ллється.
Попри те, що рідшає їх стрій,
Мужнє військо не здається.
Їм обіцяють магічну зброю,
Яка здолає дракона вмить:
Заплатить за усе, що коїв;
Душа зміїна відлетить...
P.s.
Ця історія не дійшла кінця,
Смертна битва ще триває.
Та чутками повниться земля,
Що дракона скоро здолаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Знаєте, ми не перші (і не вперше!),
Та вірю: цього разу вже востаннє.
Бо знає Бог, як суд свій вершить,
Невинний хто, а хто був крайнім.
І Бог, і ангели небесні - усі разом
Невідворотну кару хай нашлють,
Вогнем з небес, а може, градом
Зло повністю на порох перетруть.
В історії залишиться лиш згадка,
Осторога для майбутніх поколінь:
Що кара буде (сьогодні? завтра?),
Що злу ніколи не панувати на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Выдержки из последнего слова обвиняемого (российский народ) на заседании Международного трибунала
(для "запоребрика")
Ах, как гордится вся наша великая страна:
Гражданские убиты, есть попадания по "ТЕЦ".
Коли российскими солдатами проиграна война,
То остается лишь устроить мини-Армагедец.
Пожары, трупы, нет света и воды...
Мир, посмотри, как мы умеем воевать,
И осознай, почему собой мы так горды:
Нас от убийства ничто не может удержать!
Нам все равно: что пнуть котенка,
Что город весь ракетами сравнять с землей.
Мы спляшем на костях, смеяться будем звонко,
И нам плевать, что мы теперь народ-изгой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962428
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2022
З неба падає град, сірка й вогонь,
А у мене для захисту лиш парасоля.
Боже, я прошу милосердя Твого:
Хай, нарешті, мине ця недоля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
Слова, думки та вчинки
Різблять кармічне тіло,
Життя нову стежинку
Торуючи між ділом.
Те, що було сьогодні,
Озветься у прийдешнім:
Сльози чиїсь солоні
Кличуть грім небесний;
А посмішка осяйна
Квітчатиме весь путь.
Бо то ментальні зерна,
Що згодом проростуть.
Завжди́ будьте обачні
У вчинках та думках,
Ніщо не малозначне
На кармічних терезах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Горить-палає кримський міст,
Ми дякуємо Штатам за ленд-ліз.
Попкорн і кола, чипси та пивас -
Хай кожен купить про запас,
Бо "Далі буде!" - обіцяють ЗСУ.
Чекаєм фото про палаючу Москву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Кожен
за свої діла відповіда:
Хто зло чинив;
хто спонукав до зла;
І хто Добру
крутив за спину руки;
І сірий кардинал,
що дошкою фігури рухав;
І ляльковик,
що смикав за нитки;
І навіть той,
який нічого не робив,
Лиш мовчки споглядав,
бездумно чи байдуже.
Всіх карма знайде
і за гріхи приструже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
У вови путлера іменини.
Ну як тут його не привітати?
Він так часто "вітав" Україну,
То маю хоч пару слів сказати.
Знаю, любиш подорожувати.
То від мене білет принесуть,
Буде там завтрашня дата.
Куди летіти? У Гаагу, в суд.
Тобі також я побажаю щиро,
Не сумнівайся, від душі,
Три кілограми камамберу
Ум'ять за раз, але в тюрмі.
На жаль, крутитиме живіт,
Однак не дати цьому раду:
Злодійкуватий маєш рід,
Що всюди унітази краде.
Нових тобі бажаю знань,
Словник медичний подарую.
Стрічай хвороби без нарікань,
Бо досвід краще вчителює.
А ти казав, чортець рогатий,
Що в Україні збереш врожай!
Зросло побажань багато,
Все за переліком забирай:
У гаманці - і пустка, й тиша;
Вночі каналізацію прорве;
Удень хай вітер зірве кришу,
Надвечір дощик все поллє;
А будеш ти комусь дзонити,
То чутимеш короткії гудки;
Проситимеш зозулю накувати,
То пташка змовкне на роки.
І справдиться все неодмінно,
Що вкраїнці будуть бажати;
А ми всі станемо сумліно
"Щирі" вітання надсилати.
P s.
Заздалегідь обрав дарунок:
Землю Вкраїнську хотів узять.
Як тільки вмостишся у трунву,
Насиплю зверху тонн сімдесят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Я говорю до тебе дощами,
Пишу сонячним променем:
Сльозить хай біль ночами,
Душа стане голими кронами.
Від вітру дорогу торуєш.
Тебе жахають його обійми?
Кохання думою не зчаруєш,
Не прикличуть його сурми.
___
Експромт на інший вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Люди, нам зарано святкувати,
Ми ще остаточно не перемогли
Підлого московського ката,
Що без жалю жертвує людьми.
Чуєте? Продовжуймо "діяти":
Допомагати, вірити, молитися,
А також добрі зерна світом сіяти,
То інший спосіб із лихом битися.
Невдача - не привід зупинитись
Чи звернути з праведного шляху.
Ми знов у мирі будемо жити,
А ворог наш піде... на плаху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Чому всі вважають, що доля одним дає більше, а інших обділяє? Я однаково щедра до всіх. Щастям, удачею, можливістю втілити свої мрії я обдаровую кожного. Читаю в серцях людей їх справжні бажання й окреслюю ледь помітні схеми майбутнього життя. Тільки й потрібно, що взяти голку з ниткою та своєю працею заповнити кожен день райдужними картинами.
Не моя провина, що люди свідомо беруть чорні нитки, що йдуть іншими шляхами, ніж ті, які я старанно створюю для кожного у схемах та ескізах.
Не моя провина, що дехто хоче більше, ніж повинен отримати, прибираючи до рук усі яскраві та барвисті нитки, а тому іншим вже нема з чого обирати.
Не моя провина, що доводиться творити не у світлій та просторій майстерні (на всіх їх просто не вистачає), а в крихітних і затхлих приміщеннях. Однак і там можливо створити шедеври, треба лише проявити крапельку терпіння.
І вже точно не моя провина, що деякі люди не виявляють належного старання: яким би ідеальним не був намальований мною ескіз, без зусиль та наполегливості не створити красивої вишивки.
Навіть якщо здається, що тисячі заздрісних очей спостерігають за твоєю роботою, або в тиші чується засуджуюче мовчання, якщо нитка лягає нерівними стібками — не залишай свою справу, продовжуй працювати. Не завтра, так за кілька днів або місяців, — можливо, і через рік, та все рівно не втрачай надію! — ти обов'язково створиш чудово вишивку, яскраву та барвисту, в якій відіб'ються твої мрії та сподівання.
Головне, не відкладай голку, нехай навіть нитка заплуталася або порвалася. Візьми іншу. Роздивися, нарешті, схему, яку я для тебе намалювала!
Продовжуйте вірити і працювати — і все обов'язково вийде.
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Кажуть, я недолуга і слабка.
Що застаріла, геть несучасна,
Не повинна вінчать ані рядка.
Правлять: моя слава згасла.
Хочуть покласти на полицю,
Щоби була подалі від гріха.
Але ж там гірше от темниці,
Там кожен пилом припада.
Я не хочу, аби мене забули
І не хочу зникнути з книжок,
Стать не хочу тим минулим,
З яким поет втрачає зв’язок.
Не будую повітряні замки,
Бо прагнення маю скромні:
Не пхайте мене на задвірки
І не зраджуйте віроломно!
Я так мрію віршами гуляти,
Походжати рядок за рядком,
Не здаля коліжанок вітати,
А сидіти за спільним столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Мої обійми прикладаєш до серця,
Знову кутаєшся у слів моїх шовк.
То чому замкнув у душу дверці?
Куди від мене думками пішов?
Чому твої ночі вкотре безсонні?
Навіщо ходиш у зажуру сумну?
Прошу, вертай із чорної безодні,
Не полишай мене більше одну!
Кажеш: думку ніяк не втримати,
Грузне в лукавих сипучих пісках.
Якщо хочеш, намалюю римами
До твого дому зворотній шлях.
Поглянь, у віконці горить ліхтар,
Від мого кохання - орієнтир тобі.
Пошвидше скинь думок тягар,
Аби врешті завершити оцей бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
Тільки зашию, знову рветься
Ота місцина, що біля серця.
А чи у серці? Ніхто ж не знає,
Де саме душу тіло тримає.
Скажіть мені, де брать латки,
Позашивати щоб усі дірки?
Бо з'їдає душу гнітючий біль,
Новини сиплють на рани сіль.
Ту сіль дощем не змиє осінь,
Вона не зникне і на морозі.
Питаю: "Сльози її зберуть?"
Душа шепоче: "Так. Мабуть."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Маленький хлопчик
Мав скласти слово "Вічність",
За це пообіцяли
"Цілий світ і ковзани, новенькі".
Але жаданий пазл
Із льоду скласти не вдавалось.
Чи на заваді доля?
Чи хлопцю то було не до снаги?
Маленький хлопчик
Добрим був колись, негрішним,
Поки у око не попала
Чортячого свічада манюня калка.
І все навиворіт:
Погане разом йому стало добрим,
А добреє - гидким.
І не переконать, що правда навпаки.
То була казка,
А у житті все відбулося трішечки інакше:
Чорти навмисно
Свічад брехливі друзки розвіяли по світу,
Щоб у думках людей
Світогляд з ніг на голову перевернути
І щоб брехню
Навіки замість правди коронувать.
Цілий народ
Тепер живе у викривленім світі,
Бо ж у думках
Могутніше та розумніше од усіх.
І хтось пообіцяв
Сяючий німб (і унітаз, старенький)
Якщо зуміють
Виконать отой казковий ритуал.
І весь народ
Склала завзято одне магічне слово.
Але не "Вічність".
"Братерство"? А може, "Рятівник"?
Та не виходить!
Бо і не можна написать таке ракетами
І бомбами,
Що знають лише "Руїну" й "Смерть".
Колись у казці
Заледеніле серце розтопили сльози,
І ми в житті
Тих сліз уже зронили цілий океан.
Та ми не в казці,
А "люди" чинять злочини страшні,
Тому лише вогонь,
Караючий, лад наведе у задубілім серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
"Схилися переді мною!"
Шануй мене! Боготвори!
Богинею стану земною,
Лиш п'єдестал мені зроби.
Віддай усі слова. І час -
Аж до останньої секунди.
Потім навідайся в Парнас
І позбирай віршів лаванду.
Веселкою малюй портрет.
Цілунком проклади дорогу
В назавше втрачений Тибет.
Створи нову палку епоху.
Зроби, як я тебе прошу!
Зроби, як я тебе благаю!
І самоїдство, яким грішу,
Покину на порозі раю.
Отого раю, у якім жива,
В якім легкі незримі крила
Мене підіймуть в небеса,
Де віднайду і віру, й сили.
Повірити в саму себе,
Що я насправді особлива.
І хай весь світ мене скубе,
Я встою проти цьої зливи.
Схилися переді мною!
Шануй мене! Боготвори!
А я шануватимуся тобою,
Зорітиму поруч, а не згори.
_____
Прим. Перший рядок (як і власне ідея вірша) взяті з монологу Йом Мі Джон - до пана Гу (з дорами "Мій щоденник звільнення")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Від народження зорі розписали:
Кому і скільки щастя, в який час.
Ми записів отих ніколи не читали.
Чи не тому і щастя мчить повз нас?
Нам доля надсилає щодня листи,
А ми не вміємо читати між рядків.
Брак освіти зараз дається взнаки:
На ключ від шифру не вистачає слів.
Чому у школі читати не навчають
Оті зіркові знаки, дороговказ небес?
Невдачі нам і серце, й душу крають,
А розум в паніці, полонить його стрес.
Якби ми знаки всі розшифрували,
То не блукали б лабіринтом у пітьмі,
Тоді б і своє щастя марно не чекали.
Воно за рогом? У сусідньому дворі?
На жаль, не викладають це у школі.
Чи в вузі. Чи на курсах. Хоч би де!
Зім'явши нерозбірливі листи від долі,
Наосліп кожен з нас життям бреде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Бідкається ліфт, що має сумну долю:
Штрикнули в око, підмалювали вуса;
Обгортка від цукерки, лишок від ролу
І завжди брудно, як після сажотруса;
Надзюрив хтось чи натекло з пакета...
На інтер'єрі - великий жирний хрест!
На вірші він ніколи не надихне поета,
Лише у мріях чує охайності маніфест.
______
Експромт на вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961251
тільки це вже про український ліфт :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Рости, рости, мій паростку,
"Крізь терни - до самісіньких зірок!"
Хоч маєш доленьку сумну,
Та щастя буде. Дай лиш йому строк.
Повір, любов тебе зігріє,
А сутінковий шлях осяє посмішка моя:
Бо по зимі, як вітер лютий віє,
Все ж завжди зеленіє навесні земля.
І хай буває доля злою,
Після негод настане для веселки час.
Як йтиме біль разом з тобою,
Ти у розраду не прогав дороговказ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Знову цілуєш із відкритими очима,
Так на любов чекала - але дарма!
Щоб залишитись є одна причина:
Мерзнеш, коли самотність обійма.
А ти чекала на один-єдиний спалах,
Аби метеликом назустріч полетіти,
Чом доля здатність палати вкрала?
Без полум'я ти можеш лише тліти.
Байдуже споглядають світ зелені очі,
Закриєш їх й полинеш у країну мрій,
Палких і ніжних. Тільки б не зурочить!
Палай! Палай, вогню! Хутчіш її зігрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Дивлюсь на листя золоте
І сум такий мене бере,
Бо досі відповідь я не знайшла,
У чому сенс людей буття.
Красиве листя золоте,
Та скоро долу все впаде.
А чи згадаємо зеленим ми його,
Як зжухне? Наче й не було!
Ростемо ми як листячко оте
І думаєм, що не впадем.
Та осінь прийде до кожного із нас,
Така ось правда, без прикрас.
Тоді ж у чому сенс буття?
Нам виніс вирок вже суддя:
По кожному залишиться лиш тлін,
І навіть згадка з часом згине.
В масштабі космосу і світу,
І люди, й листя - просто миті.
"То на́що нам даровано життя?" -
Спитає хтось. Не знаю я.
Але скажу вам, друзі, так,
І це усім відомий факт:
Без листячка - не буде і повітря,
То є його життєва битва.
А у людей завдання інше,
Але потому ненайгірше:
Повинні ми підтримувать Добро
В двобої, який почало Зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Горе ходило,
Жниво збирало.
Жниво збирало
Поміж людей.
Я тебе, горе,
До себе не звала.
До себе не звала,
А ти біля дверей.
Йди собі, горе,
Шляхом тернистим.
Шляхом тернистим
В пекло своє.
Горе не чуло
Моє замовляння.
Моє замовляння
Його не бере.
Горе ходило,
Жниво збирало.
Жниво збирало
Й у домі моїм.
Йшло далі горе,
Смуток лишивши.
Смуток лишивши
Та спустілий дім.
Горе ходило,
Жниво збирало.
Жниво збирало
Поміж людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
В чужих очах я знову бачу жалість,
Одначе я така ж людина, як і ви!
Хіба що у мені трохи більше металу
І досвід розділяють страждань роки.
Хай вже не побіжу назустріч сонцю
Ногами босими по вранішній траві,
Хай видаюсь я зробленим із криці,
Але всередині живіше всіх живих.
Бо маю палке серце і чуттєву душу,
А думка птахом ширяє в далечінь...
Чому ж я знову страждати мушу,
Як свою жалість ви даруєте мені?!
Якщо ніяк вам не вдається мовити
Одне простеньке "Як ся маєш?",
То краще банально очі відводити,
Бо ж ваша жалість серце моє крає.
Але то ваша слабкість - не моя,
Бо мою силу давно вже бачив світ.
Ще лиш учора гордо на землі стояв,
І вільно дихав, й жив... Як ви усі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Хвалився голосно собака,
Що найгрізніший він у світі,
Що він лише підійме лапу,
І зникне котик тої ж миті.
Кіт "брехню" оту не слухав,
Спав на сонячному ґанку,
Мружив очі, вушко чухав,
Із вершками бачив кринку.
Сталось так, як всі чекали,
Вранці напав підступно пес.
З котом ніколи не ладнали:
Ворог мріяв, аби котик щез.
Знищили і кринку, й ґанок,
І кота давно вже тут нема:
Він сам собі бинтує рани,
Лев, якого збудила війна.
Втомлені очі, підпалені вуса,
В кіптяві, сажі та реп'яхах,
Але читає напам'ять Стуса,
Позабувши, що таке страх!
А що пес? До нього байдуже,
Але скажу, щоб люди знали.
Він не хоробрий і не дужий,
А в бою - гірше від шакала.
Слабшого б'є без вагання,
А коли відповідь приліта,
Чеше про свої сподівання
І ще щось про злого кота.
P.s.
На словах всі дуже файні,
Але в житті буває навпаки.
Запам'ятай, дитино, зрання:
Слова в ділах маєш віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
А я не хочу! Не хочу відпускати літо,
Хай залишиться хоч на кілька днів,
Лиш так я зможу осінь перетерпіти,
Ще й на зиму сил вистачить мені.
Залишайся, літо! Прошу, лишайся!
Подаруй ще трошки сонця і тепла.
Календарем річним не переймайся.
Пусте, що за графіком осінь золота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Свічки гаснуть у віконці,
Щоби нам світило сонце,
Знов
Життя щоб стало мирне,
Серце полум'яне стигне.
І наза́вжди змовкне вітер,
Щоб зібрати нас по світу:
Всіх
вернуть щоб з чужини́
В край, де вже нема війни.
Плине час, летить, стікає,
Людство стиха забуває...
Господи!
Забуть не дай жодної офіри
У годину радощів та миру!
_____
Прим. "офіра" - те саме, що й жертва (самопожертва).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Заряджайте, хлопці, "Стугну",
Ще не час нам спочивать,
Поки ворог лютий суне,
Доведеться воювать.
Цілив, цілив дуже влучно
Я по орківським складам,
"Хаймарсом" стріляти зручно,
Склад згора то тут, то там.
Залишили своє дрантя
Та й тікають кляті орки,
А за ними колаборанти
Розлітаються на всі боки.
А не треба ж було звати
"Руський мир" у вільний край,
Не довелось тоді б тікати
На росію в пустий сарай.
Як погано вам жилося
І вкраїнське не до смаку,
Все вирішувалось просто:
Крокуй з валізами в Туву!
Ну, а ми Вкраїну любим,
Життя за неї віддамо,
Бо стоїть питання руба:
Чи Перемога, а чи ярмо?
Істина одна-єдина,
Ще від пращурів дійшла:
ВОЛЯ - то гірська стежина,
Кам'яниста й непроста.
Люба Ненько, Україно,
В серці кожнім ти живеш,
Своєю мовою солов'їною
Нас у бій, як сурма, ведеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Стрічка за стрічкою,
Вузлик за вузликом,
Колір за кольором -
Знову і знов.
З ранку до вечора
Рученьки вправні
Сітки маскувальні
Плетуть.
Віру в майбутнє, надію,
Вдячність і молитви
Незримо вплітаємо
У полотно.
Також на ньому
Щирість, сердечність,
Любов та натхнення
Цвітуть.
Нехай збережуть
Сіточки оці плетені
Від ока лихого
Й біди.
Стрічка за стрічкою,
Колір за кольором...
Оберіг від злої
Орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Гартується сталь
У ковальні болю,
За Україну ти став,
За свободу і волю.
Плавиться бронь
У пеклі двобою,
За наш мирний сон
Сплачено кров'ю.
Міцніш від металу
Пам'ять про горе:
Могили зростали
У долинах і горах.
Пишуть історію
Доньки й Сини
Життями і долею
В книзі війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Мене ти кохав, бо я тебе кохала,
Мені ти писав, бо я тобі писала,
Ти мене чекав, бо я тебе чекала,
Ти вітав, бо я вітала...
Ти... Бо я...
Сталось так, що зникла я з орбіти,
Серпень змусив помеланхоліти.
Іншій ти даруєш паперові квіти,
Інша змусила любити.
Інша... Не я...
Хочу, щоб любили не за справи,
Хочу, щоб вітали, бо була я права.
Невже без ме́не мене́ не згадаєш?
Невже усе було "навзаєм"?
Невже?! Невже?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Після вчорашнього страшного буревію
У моїй душі повне розладдя й безлад:
Все перемішалося, фарби потьмяніли
І гармонія, здається, навіки щезла.
В душу заглядаю з острахом, несміло,
Губи безмовно шепочуть "Отче наш",
Благають подарувати потрібні сили,
Аби прибрати весь отой розгардіяш.
Муза мене в своїх обіймах заховає,
А її голос тихим вітром забринить:
"Душа на звільнення від хаосу чекає.
Творчість допоможе її звільнить".
"Та що я можу? Ні хисту, ні таланту.
У досконалості не доторкнусь небес".
"Не досконалість лікує душевні рани
І не довершеність нагонить стрес.
Римуй, малюй, гаптуй або плети...
Багатьма мовами розмовля душа,
Поки будете творить разом, дуетом,
Я допоможу написать цього вірша.
Кульгава рима, помилка в рапо́рті,
У білих кольорах змальована весна?
Ніколи від душі не пролуна докори,
Бо, знаєш, вона недосконала і сама".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
За моїм порогом причаїлось зло,
Тишком-нишком в хату заповзло.
Ніхто його не бачив, невидиме воно,
Просто якась магія, буває так в кіно.
З усмішкою зло робить свою справу:
Шепотом безлунним засіває чвару.
Сварки та образи, підступи, брехня -
Ми вже вороги, а не любляча сім'я.
Нам би помиритися, забути про лихе,
Але ж знати хочемо, як почалось усе?
Шукаєм винуватця: крайнього нема,
Кожен щось утнув, на кожному вина.
Зло уже не криться і сміється вголос,
Бо у своїх пошуках ми ходимо по колу
Та хмиз підкидаємо у полумінь розла́ду,
Раз у раз шукаючи крайнього і зраду...
Не шукай винних! Не чекай на месію!
Кожного дня роби, що у твоїх силах,
Щоб вимести зло із нашої гарної хати
За паркан високий - а краще за грати!
В фіналі винних визначить Суд Божий,
Хай навіть поки на це і не дуже схоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Ой росла калина: та й багато літ
Радував весною її білий цвіт,
Лі́та чекали - бажання загадати,
Восени ходили ягоди збирати...
Та не цього року, бо прийшла біда.
Студінь запізнілий пуп'янки збива,
Потім вдарив знову - листя почорніло.
Квіти розпустились, і злива налетіла,
Гіллячко ламає та пелюстки зрива,
Проти злого вітру не летить бджола.
Але не вічна злива, визирнуло сонце,
Та воно недобре, цілить в саме серце,
Спопеля надію, мрії й сподівання.
Кожен день може бути останнім...
Де дрібний дощ, аби рани їй зцілити?
Де господар? Він міг би захистити
Від променів їхких і смертельних,
Бо знав, де тече водиця джерельна.
Та вже пів року господаря нема,
З першого дня, як почалась війна...
І ось укрили землю ягоди незрілі,
Жовті, запечені, мало що вціліло.
Кетяги пусті, самотні й сиротливі,
Бо не повернути все, що згубили.
Що тобі скажу я, лютий враже:
Є в калини сила, і вистояти зможе.
Буде рік наступний, неодмінно буде,
Розквітнуть калини по усіх усюдах,
Вкриють тонке гілля білосніжні квіти,
Восени там кетяги будуть пломеніти:
А у кожній ягоді серце палко б'ється,
Калина недолі не хоче кориться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Словом, цілунком (може, дотиком?)
Розбуди мене від летаргійного сну.
Жаху скорилася не без супротиву,
Втративши змогу зустріти весну.
Дні відлітають, місяць за місяцем
Мчать у безвість оманливих мрій.
З нас не прокинуться уже тисячі,
Їхні душі лишень вертають у стрій.
Вірю, що зможеш мене розбудити,
Знаю: кошмарів кайдани спадуть.
Влітку погоджусь весну зустріти,
Та чи ж вкрадені дні повернуть?
Ніжним цілунком, шепотом тихим,
Дотиком розбуди від жахливого сну.
"Хай із кошмаром розвіється лихо!" -
Про це я думаю, про це слізно прошу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Уже мовлено тисячі слів -
У молитвах, прокльонах
Та риторичнім "Чому?"
В душі моїй біль дозрів:
На кількох уцілілих гронах
Хоч якийсь урожай зберу.
Тільки що з ним робити?
Чи сховати його у погріб,
Чи полишити на горищі?
Бо ніхто ніколи не купить
Мої мрії, дрібні та усохлі,
Надії, що згризли миші.
Ну, чому ж ця реальність
Гірка, мов листя полину?
Слова тонуть у морі сліз
І від болю тікати марно:
Вогонь випалює без упину
Серця і душі... Всім... Скрізь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
По вінця вже чаша терпіння,
А може, ллється через край?
Якщо їх не картає сумління,
То хоч Всесвіт нехай покарає.
Але, схоже, йому не до нас,
Бо занурений у власні справи.
Каплями крові відміряється час,
А ще тінню від чергової заграви.
Скільки ще треба невинних душ,
Аби зрушити врешті ваги Феміди?
Скільки жертв прийняти мусиш,
Аби люди змогли в мирі жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Чорна хмара все більше і більше
У небес синяву краде.
Поруч з нею вітер свище,
Ця біда, на жаль, не обмине.
А туман пречорнющій все ближче:
Колоски золоті січе,
Світом диявол рище,
Хоч когось, та він забере.
Чорна жалоба швидше і швидше
Жур у кожному серці тче.
Покій голосно кличеш:
Хай чорна смуга мине!
29.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
А ти завжди казав, що я недосконала,
І список моїх вад аж надто довгий,
Що не туди ходила, не ті пісні співала,
Ще й вигляд мала дещицю миршавий...
Як хочу я на діамант перетвориться,
То маю дослухатися до критики й порад,
Від спадщини повинна відхреститися,
Вдягнути чужоземну машкару й наряд.
Від тебе завше чула одні лиш дорікання,
Неначе добрих слів ніколи ти не знав:
Бо я не докладала належного старання
Під час твоїх уроків та домашніх вправ.
Та, тільки знаєш, я - зовсім не Галатея,
І до Пігмаліона ти не дотягуєш також.
Тому не хочу більше чути маячні цієї!
Набридло! Досить! Цю тему не тривож!
Якщо характер мій тобі не до вподоби,
Картавість, вчинки, гарбероб і вигляд,
Або бурхливі дикі танці протягом доби,
Занадто сміх гучний, і часом невпопад,
Музичний смак або його відсутність,
Чи таргани, які стрибають у думках,
Мовчання або ж раптова балакучість,
Або те хобі, про яке соромно сказать...
Якщо це все тебе аж так дратує
(Мене ти щосекунди маєш виправлять),
То, може, не в мені проблема? Чуєш?
То власні нерви тобі треба лікувать?
І, може, лиш тобі здаюся я алмазом,
Який потрібно знову й знову гранувати?
Себе майже згубила я за твоїм наказом
І майже втратила я здатність цінувати.
Та дяка Богу, осяяв він усе ж мене:
Сама для себе діамантом маю стати.
Так, маю вади! Та хіба ж це головне?
Я не дозволю нікому знову принижати
Ні мою гідність, ні таланти, ні життя.
Якщо й змінюся, то за своїм бажанням,
А зовсім не тому, що на це воля є чиясь.
Не згоден?! Що ж, покину без вагання!
Навіть не так. Я накажу тобі: "Геть йди!"
Зберу всі речі, куплю білет і двері відчиню.
Бо, знаєш, дуже хочу вільно дихати і жити.
І буде так, коли себе, нарешті, полюблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Надихнулася віршем - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954499
Мовчи! Мовчи! Не треба слів!
Слова моєму горю не зарадять.
Краще послухаймо пташиний спів:
Про закоханих пісня, чи зраду?
Мовчи! А краще, міцно обійми.
Заплющу очі та порину в мрії,
Буду в думках лічити до семи...
То відлік до польоту в ейфорію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Буває так, що рік летить як день,
Буває, день - мов равлики-роки.
Благаю, часе, на секунду стань!
Не чує він. Чи може невтямки,
Що прагну зупинити оцю мить:
Коли Він поруч, я - в Його обіймах.
Крізь радість серденько щемить,
Бо забира війна Його у прийми.
Ось Він пішов, бо мав тоді піти,
Йому услід я обіцяла дочекатись.
Летіть, летіть пошвидше, місяці,
У мить, коли Йому судилося
вертатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
А серце випалене вщент,
Коханню більше ніде жити:
Емоцій вправний диригент
Мінором смутку оповитий.
Життя розбилося на друзки,
До купи їх не склеїти ніколи,
Та й не знайду всі самотужки,
Десь проросли з них матіоли.
У серці закінчився накрут,
Завести без ключа не зможу:
Навколо площі в сотні акрів
Збудую я високу огорожу,
Щоб, поки буду в горі скніти,
Годинникар в дім не прийшов.
Хай не приносить знову квіти,
Оті, ядучі, на ім'я "Любов".
_____
Прим. Про всяк випадок: вірш не автобіографічний. Муза десь підслухала чужі думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
А колись відболить, відгуде, відійде,
Крізь попіл душі зростатиме радість,
Морок пітьми в невідомість гайне,
Залишивши в шухляді хорору повість.
А колись відгуде, відійде, відболить,
В серці шрами полишить на згадку.
Ти і я - ми продовжимо далі жить
Зі страшним і жахливим спадком.
А колись відійде, відболить, відгуде
Остання тривога у кожному місті...
Кажуть, що страх* від нас не піде,
Він постійно буде свідомість гризти.
_____
Мова про ПТСР. Дивилася щемне відео про те, як українці, які на власному досвіді пізнали жахи війни, реагують на гучні звуки, на які раніше не звертали уваги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Я тобі не скорилася,
Голову не схилила,
За свободу боролася,
Бо неволя - немила.
Від непокори - лютуєш,
Мене вбиваєш щодня.
Тільки не розумієш
Те, що стою не одна.
Губи, до крові скусані,
Мовлять тобі прокльони,
Чорні та непорушні,
Вітер тобі їх гонить.
Очі, сльозами сповнені,
Горем, бідою, смутком;
Горді вони, нескорені,
Сяють шаленою люттю.
В серці - пекучий біль,
Кров несе його світом.
Хай вже не маю крил,
Та все одно буду жити!
Я тобі не скорилася,
Голову не схилила.
Вільною народилася,
В тім незборима сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Коли ти був маленьким
І засинати не хотів,
Твоя матінка швиденько
Бабая звала через спів:
Ой, Бабай, Бабай, Бабай,
До непослуха прийди,
Його в торбу заховай,
Не вертай більше сюди.
Поки не прийшов Бабай,
Ще є хвилька, щоб заснути,
Швидше очі закривай,
Бо ж у снах його не буде.
І ось ти уже дорослий,
Ти вбивати нас прийшов,
Гоноровий ти, зухвалий,
На руках невинна кров.
Я не думала, не знала,
Що такий буває гнів:
Я тебе, кого не звала,
Прокляну і через спів:
Ой, ти, Хайма́р-Хайма́р(s)
До злочинця ти прийди
Та влаштуй йому пожар,
Щоб не йшов більше сюди.
На землі чи поміж хмар,
Покажи йому де правда.
І від думки про Хайма́р(s)
Хай втікає підла зайда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Стіну нам не вдалося збудувати,
Таку високу, щоб під саме небо,
Рови також не стали ми копати,
Тож ворог лізе, куди не треба.
Проторували потайки стежки
У наш чарівний мирний край
Чужі пісні, новини та книжки
І заклик: “Його мову не займай!”
Спитає хтось: “Яка у тім біда,
Що мовою щебечемо одною?
Це не доказ, що ми нація одна:
Вони по собі — ми самі собою”.
Хіба ж у мові тільки справа?
Вона — лиш те, що на слуху.
Вкраїнське завжди було зайве,
Ми занедбали спадщину свою.
Бо ж на одному клаптику землі
Росте пшениця й пнуться бур’яни.
І щось із них завжди на видноті,
А інше сохне без уваги та води.
Ось так і ми, чуже плекали,
Своє, змарніле, плелося у хвості.
Процвітання спрагло ми жадали,
Водночас в ньому відмовляючи собі.
Не вбережуть ні стіни, ні рови,
Як ворог забажає душу вкрасти.
Якщо в собі ти не корчуєш бур’яни,
То доведеться потім долю клясти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Крок. Іще один. Іще...
Курною дорогою в безмежнім світі,
А навколо як раніш буяють квіти,
Сонце світить, ластівки ширяють в небесах,
Вітер гонить хмари у далеку невідомість,
Дозріває жито (чи пшениця?) на полях...
Незважаючи на долі невмолимість.
Крок. Іще один. Іще...
Все болить. Від спраги пересохли губи.
Здається, більше Бог тебе не любить.
Попереду лиш кілометри нездоланні,
Але жахіття гонить якнайдалі від біди
В майбутнє, що у білому тумані,
З минулого, яке у мороці пітьми.
Крок. Іще один. Іще...
Сил нема. Ти вже не відчуваєш ніг.
Та як зупинишся — то ворог переміг.
Тому ідеш, мріючи залишити позаду
Усі жахи, що скупчилися у душі,
Усіх чортів, що увірвалися до твого саду,
Аби створили власне пекло на землі.
Крок. Іще один. Іще...
Жити далі матимеш ти змогу,
Як подолаєш нескінченну цю дорогу.
Хтось попереду для тебе орієнтир,
Хтось позаду дивиться, щоб не відстала,
Ти для когось також будеш поводир...
І поки від безсилля ти не впала,
Зроби ще крок, іще один, іще...
______
https://www.unian.ua/society/zhiteli-hersonskoji-oblasti-pishki-cherez-polya-pid-obstrilami-tikayut-vid-viyni-video-novini-ukrajini-11904087.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
А він думав, що стане Цезарем:
“Прийшов. Побачив. Переміг”,
Та світу запам’ятається Іродом,
Який вбивав діточок малих.
Хай безумці кричать йому “Аве!”,
Проте доля віднайде цього звіра.
Він здивується: “І ти, Бруте?!,
Коли встромлять кинджали у тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
Боже, скажи мені, чи ж на них ти чекав?
Невже всі вони мали сьогодні померти?
Чи хтось в канцелярії небесній за хабар
Замість інших вписав у невинні жертви?
Чи, може, прогледів? А може, навмисно
Вчинив хтось у світі безладдя та хаос?
З'ясуй швидше, Боже, хто - зловмисник!
Швидше з'ясуй, Боже, як отак сталось,
Що досі живе ця кровожерна істота,
Яка з радістю нищить і вбиває щодня,
Що досі не пізнала вона горя, скорботи,
А під ногами їй не розверзлась земля.
Крізь стогони, плач та постріли ворожі
Вчується раптом голос тихий, сумний:
"Так уже є, що людська байдужість
Завжди призводить до страшної біди."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
А я прийду до тебе рано-вранці
Та принесу бавовни цілу торбу:
Не будуть більше сатани посланці
Моїми землями марширувати гордо.
А я прийду опівдні чи надвечір
І запальничку до цигарки піднесу,
Вогонь ударить із пекельної печі
По тим, хто став на шляху ЗСУ.
А я прийду серед глухої ночі
Та запалю тобі яскраві феєрверки.
Не питай у Бога: “За що це, Отче?”
Не треба було в Україну пертись.
Щоразу буду тихо примовляти,
Щоби горіло довго, вибухало гучно.
А ти про це не будеш уже знати,
Бо ЗСУ, як завжди, стріляє влучно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
)Не вдається об'єднати вірші,
а окремо їх я не бачу.
Тому буде два в одному.)
(І)
І хоч Бога прошу: "Вбережи!"
Проте вірити нині так важко,
Безнадія малює картини біди,
І мені щось сьогодні страшно.
Мені б скинути смутку вуаль,
Зневіру огидну змити зі шкіри,
Щоби дух був міцним, як сталь,
Щоби ніколи не втрачати віри.
Але кріпко вхопив мене сум,
Відчай стримує, наче ґрати,
Я в полоні безрадісних дум,
І непросто там не зламатись.
(ІІ)
Душа - зранена птаха,
Кати їй зламали крила.
Пам'ять в полоні жаху
Жити більш не схотіла.
Серце - відкрита рана,
Кров'ю стікає, болить.
Мрієш ти про нірвану.
У ній життя не гірчить?
Попри усі страждання,
Всупереч всім думкам,
Живи! Бо ж існування -
Докір твоїм ворогам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
(І)
Палають пшеничні поля, попелом стають зерна,
Тому що російська свиня, не має поваги до Хліба,
Бо вона не цінує життя, несе одну лише скверну,
Бо їй полюбилась війна, а в душі її тільки злоба!
Та ті, хто посіє смерть, брехню, нещастя та горе,
Врожай будуть збирати із ненависті та непокори.
Не люди вони і на чверть: до вподоби голодомори.
Ось так прийшли рятувати? Спустошуючи комори?
(ІІ)
Палають в Україні поля, стіною вогонь стоїть,
Стогне зчорніла земля, а дим в небеса летить.
Голову хлібороб не схиля, нехай від жаху млоїть,
Чи забринить сльоза, та мусить вогонь зупинить.
І хай гарячіше від пекла, від сірки їдкіше запах,
Страшно, проте відчайдухи борються нині з вогнем.
У нас боротьба запекла міцно закарбована в генах:
Хліб на столі має бути. Щось гірчить? То у серці щем.
______
Фото зі статті:
https://24tv.ua/rosiyani-znishhuyut-ukrayinskiy-vrozhay_n2089130
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Ти так часто зазирав у очі Смерті,
Я не питатиму, що бачив ти у них.
Як зможеш спогади свої відперти,
Пройти крізь сумніви всіх вартових,
То сам розкажеш все мені відверто,
Повір, я не злякаюсь слів страшних.
Я слухаю. Що ти сказать бажаєш?
Дозволь словам плести за течією.
Та поки що один на самоті блукаєш,
Можливо, кимось ходженою колією,
Отим мовчанням сам себе вбиваєш,
Не зважившись сказать правди всієї.
Хай не мені, та розкажи хоча б комусь
Про ту пітьму, що зачорнила тобі душу,
І морок смутку, що не бажає йти зі сну,
Про вибухи, які лунають і крізь тишу,
Про те, як тяжко було пережить війну...
Скида́й вже оцих згадок важку ношу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Спи, синочку, відпочити маєш,
Бо ж розлука серце тобі крає.
Уві сні полинь у рідний дім,
Тут спокійно, не гуркоче грім,
За столом уся сім’я зібралась,
Ми давно на тебе зачекались.
Ти себе, мій хлопчик, бережи.
Я за тебе молитимусь завжди!
Спи, мій воїн, набирайся сил,
Гнати ворога щоб за небосхил.
А в тім сні до тебе я прийду,
Щоб обіймами відвести біду,
Оберегом стане поцілунок мій,
Бо так само я зберігаю твій.
Знаю, Україну маєш захищати,
Та не дай Смерті себе взяти!
Спи, козаче, завтра уже в бій,
Хоч на хвильку очі ти прикрий.
Нашепчу уві сні вітром тихим
Замовляння проти зла та лиха,
Передам від пращурів наснагу.
Бо вже є до постраху зневага,
Гостра шабля та міцна рука...
Ворог не здолає мого козака!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
А тебе вже нема.
Ти поліг у кривавім двобої.
І прийняла земля
Чи учора, чи тисячу років тому.
Бо проклята війна
Ні початку, ні краю не має,
А вкраїнські поля
Щораз ваблять московську чуму.
І тоді, і ось зараз
У нас ворог один і той самий,
Він чатує віки,
Разом з ним стоять горе й пітьма.
То від чорта наказ,
Бо не може узять нас своїми руками?
Тому й рве на шматки,
Рік за роком в страху і жалобі трима?
Чи збіліли кістки,
Чи лиш мить, як відняли життя,
І ти мав би піти,
Та за світлом душа не полинула.
Десь горіли свічки,
Однак зрікся шляху в небуття,
Хоча знав, не втекти
У реальність зі світу незримого.
Та не міг відлетіти,
Полишивши побратимів самих.
Твоїм якорем стала
Любов до неймовірної України.
Біль продовжує тліти,
Бо Смерть ходить серед живих,
Знову Доля наткала
Нам бі́ди, печалі, злигодні та руїни.
Ти такий не один.
За століття вас, певно, мільйони.
Тих, хто в битві поліг
За свободу та рідний свій край.
Часу спинено плин:
В світу духів геть інші закони.
Там твій вічний нічліг.
Та за безсилля себе не картай,
Що нічого не вдієш,
Коли ллється кров тво́го народу.
Дещо втішить,
Подарує Всесвіт одне із чудес.
Ти чекати умієш,
То ж чекаєш довгождану нагоду:
Скоро ворога знищать,
І тобі відкриється шлях до небес!
Перемога потрібна
Не тільки живим, але й мертвим,
Духам пращурів, тим,
Які в безвісті скніють сотні літ,
Чиї долі розтоптано
Супостатом божевільним і лютим.
Шлях їм відкрити,
То нам прадавній і святий заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Я сама переплету оці сторінки,
Прошию їх волі сталевою ниттю:
Тепер не розпорошать навіть віки,
Не зникне Книга моя однієї миті.
Я сама змішаю червоний атрамент,
Додам сльози людські для міцності,
Не зблякне чорнило в якийсь момент,
Залишиться на згадку для вічності.
Я сама напишу рукописний текст,
Акуратно, старанно й розбірливо:
Ніхто не стлумачить двояко зміст
І не дорікне мені потім уїдливо.
Я напишу... Ви лишень прочитайте
Імена всіх Героїв сучасної України,
Їх у пам’яті/душах своїх закарбуйте.
Не забудьте, як прийде щастя днина
Кожного,
хто поклав за Україну своє життя,
Хто сміливо дивився у очі Смерті.
Хай ніколи не згубляться їх імена,
Кров’ю
освячені на вівтарі самопожертви.
І підпис:
Доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Оце диво з найдивніших див:
Українською хтось заговорив.
Чи медаль йому треба дати,
Чи пошвидше відсвяткувати?
Коли це буде лише буденність,
А не якась переможна вість?
Коли не звертатимемо увагу?
Не від байдужості чи зневаги,
Не тому, що питанням гребуєм,
А тому, що усім нам треба
Державну мову не лише знати,
А й усюди нею розмовляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Колисала Ненька-Україна
Своїх милих любих діточок.
Тихо лилась пісня солов’їна,
Від землі — до самих зірочок.
Вбережи, просила, всю родину.
Хто це зробить, якщо не Бог?
Захисти кожну мою дитину,
І хай ніч минеться без тривог,
Хай пройде оця лиха година,
Щоби жили без пересторог:
Так просила Ненька-Україна
За дорослих і юних діточок.
За віконцем слухала калина,
І тремтів кожен її листок.
Хоч і чула радісні новини,
Не відала, як сказать про то.
Вже зробила Доля зміни,
Переписані тисячі книжок:
Мир настане неодмінно,
Переможних ждіть вісток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Коли світ "засинає",
Прокидаються терористи.
Їх ім'я кожен знає,
То російські фашисти.
Без вагань у домовину
Вони мирний люд вкладають,
А власну провину
Визнати чомусь стидають.
І народу розказують
Потім ці брехливі потвори:
"В тих домівках живуть
Привиди того самого Бандери
Чи найманці тут
Іноземні якісь оселились.
І взагалі, світ
Хай дякує за все, що зробили.
Бо рятуємо всіх
Від жахливої укро-чуми,
Вони вас захопили б,
Якби не встали на захист ми!"
Ось такі ка́зки,
Розказують ці терористи.
Коли знімлять маски
І брехню перестануть пле́сти?!
А всесвіт роздуплиться?
І не словом, а ділом їх покарає?
Бо ж терорист глумиться,
Він знає: управи на нього немає.
Поки Бог далеко,
А світ боїться війни у своєму краї,
Україні - нелегко,
Бо не спиняються сльози криваві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Чуєш, б'ється мови серце?
Чуєш цей пульсуючий ритм?
Силою в тобі він озветься,
Станеш ти міцніше із ним,
Зігріє твою змерзлу душу,
Як сонце дрібненькі квіти.
Для цього ти тільки мусиш
Мовою рідною говорити.
Не кажи, що вчити складно,
Лиш відмовки шукати легко.
Свої дні проживаєш марно,
Коли мова від тебе далеко.
Ти мереживо сплети зі слів,
Українською буде гарніше.
Хай учора нічого не вмів,
Та щомиті пізнаєш більше.
І тоді цей пульсуючий ритм
Поєднається з твоїм серцем:
Станеш ти міцніше із ним,
Силою в тобі він озветься,
Зігріє твою змерзлу душу,
Як сонце дрібненькі квіти.
Шляхом цим треба рушить,
Щоб мову пізнали твої діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Не чатуй на нього, Смерте:
Цей, і той, і він - усі вони мої.
Їм усім іще зарано вмерти,
Хочу, щоб вони були живі.
Чуєш, Смерте, що сказала?
Ти моїми землями не ходи!
Багатьох у мене ти забрала.
Та не кликала я тебе сюди!
Йди до тих, хто чинить лихо,
Бо ж кепкують вони з тебе.
Підкрадись до них та стиха
Зріж всі плевела зі стебел.
Хай лишиться тільки жито,
Дарує щедрий нам врожай.
Добрий пагон має далі жити,
Наказую: його ти не займай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Где бы найти такие слова,
Чтобы объяснить, насколько вы неправы?
Чтобы сказать: ваши дела
Не принесут никогда вам желанной славы.
Вы получите лишь позор,
Вас и ваших потомков осыпят проклятьями.
Вы начали этот раздор
Убивая тех, кого лицемерно звали «братьями».
«Украинцы виноваты сами»,
В соцсетях и по ТВ не устаете вы повторять.
Но, знаете, вы — не боги,
У вас нет никакого права судить. И карать.
Вы — не спасители,
Мессией современности вам никогда не стать.
Вы — злобные зрители,
Помогавшие сценарий этой войны написать.
Давно пора вам покаяться,
Посыпая свои грешные головы пеплом,
А вы продолжаете радоваться,
Наблюдая, как смерть летит в Украину с неба.
Где бы найти такие слова,
Чтобы объяснить, насколько вы неправы?
Так? Убивая, разрушая дома,
россия приближает час собственной расправы?!
Но, то ли нет таких слов,
То ли вы просто не хотите правду слушать,
Молча поддерживая зло,
Вы пропаганды ватой закрыли свои души.
P.s.
И пару строк на языке,
которым с начала войны
говорит моя Муза:
Коли прозрієте ви днями,
Від сорому вам більше не піднять очей.
Усе закреслено між нами
Сотнями... ні, вже тисячами смертей.
____________________
Давно вже Муза не нашіптувала російською. А у неділю те повідомлення, де диспетчер вітає пілота, а наступного дня - Кременчуг...
І хоч розумію, що нічого "слова" не змінять, але не написати його не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951719
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2022
(І)
Я - билинка в степу широкім,
Я - піщинка на березі моря,
Я - пір’їнка із крила лелеки,
Я - камінчик у високих горах.
Я - квітка лану безкрайого,
Я - кістянка калини червоної,
Я - крапля джерела гомінкого,
Я - мить безмежності вічної.
Я - кристал, що формує іній,
Я - зернина у колосі житнім,
Я - лиш промінь сонця єдиний,
Спалахну та одразу зникну.
Я - веселки усміхнена цяточка,
Я - як грань у багатогранності,
Я - блискіт роси на листочку,
Я - “ніщо” для твоєї нетлінності.
Моє слово - лиш шепіт туману,
Або відлуння чужого плачу́,
Тихий зойк, що в повітрі тане,
Це тоді, коли вголос кричу.
І не почуєш мене ти ніколи,
Хоча кричала довго до тебе.
Віднеси їй мій голос, соколе,
Злети ввись, у зоряне небо!
Але й тобі тут забракло сили,
Не доніс моє послання Долі.
А у тебе ж такі міцні крила!
А у тебе ж така залізна воля!
(ІІ)
Я сама тут не вдію нічого:
Перемогу нам зчарувати
Неможливо зі Слова мого,
Рід увесь потрібно звати.
Я полину під повний місяць,
Сіль розкидаю кругом себе,
І на цьому священному місці
Я звернуся до Роду свого:
Ви з'явіться посеред ночі,
Говоріть лише через мене,
І слова нехай ваші пророчі
Усе лихо від нас відвернуть,
Що б не було у книзі Долі,
На до́бре нехай перепише:
У Перемоги сяючім ореолі
Наше щастя зоріє завше.
Забриніло багатоголосся,
Я у ньому себе не розчула:
Ми наказуємо, а не просим,
Щоб як скажемо, так і бу́ло,
Напиши Перемогу для нас
У цій битві Світла й Пітьми.
Не прохання тобі, а наказ:
Зроби так, як звеліли ми!
______
Чарівниця. Серія 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944116
Чарівниця. Серія 2. Частина 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946646
Чарівниця. Серія 2. Частина 2. Замовляння
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004626
Чарівниця. Серія 3. Гикавка під час тривоги
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947176
Чарівниця. Серія 4. Купол
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947373
Чарівниця. Серія 5. Емоції
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948263
Чарівниця. Серія 6. Можливо, завтра вранці?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
На світанку мені подзвониш:
Прокидайся, кохана! - скажеш.
Україна здобула Перемогу,
Я вертаюсь: бринить дорога
Під моїми ногами щасливо.
Ти поглянь у вікно: ця злива,
Що з тобою нас роз'єднала,
Цієї ночки в калюжі сконала.
І віднині у небі - лиш сонце,
Для любові та спокою - серце,
Твої сльози - лише для щастя,
Нам утримати його вдасться.
На світанку мені подзвониш:
Я удома, кохана! - скажеш.
Відкривай мені швидше двері,
Я прийшов. Недарма твоя віра
Оберегом була місяцями,
Простяглася ниттю між нами,
Без зв'язку, інтернету, між куль
Стукіт серця твого завжди чув
Чи в уяві свій, а чи в мріях...
Що повернусь, я також вірив.
Але дай обійму тебе міцно.
Це не сон? Я не марю, вірно?!
На світанку мене розбудиш:
Заряджай! - уві сні шепочеш.
Обійму тебе міцно, коханий,
Хай відступлять твої кошмари.
Спи, мій любий, відпочивай!
Мені черга боронити від зла.
Десь за обрієм встало сонце,
Не полишить нас наодинці:
У обіймах сьогодні спокійно,
Спи, коханий, нарешті мирно!
І вже подих перевести можна:
Закінчилася війна осоружна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Відкрий мені груди іржавим ножем
І серце моє забери,
Щоб більше не лилися сльози дощем,
Як дують смерті вітри,
І щоб припинився цей болісний щем,
Від нього серце горить.
Бо ж знову і знову, бо день за днем
Війна мої рани ятрить.
Відкрий мені груди скальпелем новим
І серце скоріш забери,
Бо співчутливою жити у світі кривавім
Не маю я більше снаги.
Серденько моє обережно візьми
Ти лагідними руками,
До скриньки скляної його поклади,
Мене полиши при тямі.
Я прагну сьогодні без серця жити:
Аби від чужих страждань
Сльозиноньки жодної не проронити.
Зроби отак, Боже! Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Кажуть, щастя - птаха,
Яку треба вполювати.
А якщо я схиблю
Й не своє візьму?
У серце як поцілю
І пташку цим уб'ю?!
Навіть, як вполюю
Свого щастя птаху,
Як мені затримати
Оте щастя справжнє?
Чи є спосіб путати,
Поруч щоб назавжди?
Щастя - птаха вільна,
Полетить, як схоче.
Її ж бо не втримати
В клітці золотій,
Не вдержати римами,
Не скувать сльозі...
Сама буду винна
Я в біді своїй.
Поруч тільки клітка,
Замкнена й пуста.
Поруч тільки рима
І ось таке знання:
Птаху щастя ваблять
Добрими словами,
Добрими ділами
І вірою в життя.
Птаху щастя ваблять
Любов'ю та надією.
Зерна їх посію я,
Зростуть у майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
Ще не справдилось нічого з тих проклять, що насилала,
Певно, магія чорна — не той шлях, якого душа бажала.
А душа моя бажала щастя, радості, добра та світла,
Щоб Україна мила процвітала завжди та квітла,
Щоби в мирі народ український жив на своїй землі,
Щоб додому повернулися ті, хто зараз на чужині,
Щоби до рідних вернулись живими усі оборонці наші,
Щоби смерть і невдача їх обійшли стороною. А краще,
Нехай смерть і невдача попрямують зразу до ворогів.
І ведуть їх у пекло. Їм не буде з України інших шляхів!
Не вдалося мені на ворога клятого згубу наслати,
Та, може, знайдуться сили, Перемогу начарувати?
І поки точні слова для замовляння свого шукаю,
Дещо в світу природи я сьогодні спитаю:
Ой ти Земле, вільна й родюча,
Чи ж твоєму серцю не боляче?
Що твоїми степами й полями,
Що у горах і понад ярами
Ворог рушить, нищить та краде
Все, що нам ти давала так радо.
Ой ти Небо, чорно-блакитне,
Чи ж бо душу тобі не крає
Плач народний, сльози дитячі?
Ти ж все чуєш, ти усе бачиш,
Бо ж удень дивишся Сонцем,
А вночі — Зірками та Місяцем.
Ой ти Вітре, грайливий, стрімкий,
Як ти зносиш шкоду від ворогів?
Вже не бавитися з колосками,
Не розчісувать їх гребінцями;
І не гратись у хованки більше
Між домами: там нині згарище.
Ой ти Море, синє-пресинє,
Чи не гірко тобі? З водою лине
Кров людська, і вже зовсім скоро
Червоним ти зробишся морем.
Ти скажи, як збираєшся жити,
Будеш мовчати та червоніти?
Не без причини вас про оце я зараз питаю,
Бо ж болить, і гірчить, і серце моє крає...
Всюди помочі для України я маю шукати.
Поможіть. Бо, хіба, не на боці ви правди?!
Ой ти, Небо! Вітре! Море! Земле!
Ви зігрійте душі, що у лід замерзли.
Як болить кому - то вгамуйте біль.
Без надії хто - зростіть там надію.
А хто плаче - обійміть та втіште.
У біді хто - наодинці не полиште.
Хто тягар несе - з плечей зніміть.
Загубився хто - ви шлях вкажіть.
Хто в скорботі - даруйте забуття.
В небезпеці хто - збережіть життя.
Ой ти, Вітре! Море! Земле! Небо!
Допомога ваша дуже нам треба.
Щоби ворога гнати з нашого краю,
Сили та зброї нам не вистачає.
А волею Перемоги не здобути,
Хоча наневисть наша палає люто,
Та проти кулі - вона як той папір,
Не вистоїть, бо ж лютий хижий звір,
Що у людській подобі тут з'явився,
Наче клонований бездушний вбивця.
Ой ти, Море! Земле! Небо! Вітре!
Не чекайте ні миті! Швидше дійте!
Поділіться з нами своєю силою,
Нехай стане вона стіною, брилою,
Поміж нами і ворогом триклятим,
Щоб не зміг він більше убивати!
А ваша сталева чи кам'яна міць
Спокоєм стане для наших сердець,
І у вирі буремно-смертельних подій
Ні на цаль ми не схибим у вірі своїй.
Ой ти, Земле! Небо! Вітре! Море!
Вам під силу спинити біду та горе.
Вони ж спільні, не тільки наші,
З Перемогою — й вам стане краще!
Заживемо, як раніше, у злагоді.
Вам достатньо сказати: «Годі!»
І зупиняться смерті та лихо,
І відступить війна, мовчки, тихо
Скориться вашій могутній волі,
Лиш хай змінить приписи Доля.
Вона змінить, це я напевно знаю, у це я вірю:
Й дочекаємося скоро такого жаданого Миру.
Бо Земля, Небо, Вітер і Море на нашому боці:
Перемога - за нами. Може, новина буде вранці?
______________
Попередні серії:
Чарівниця. Серія 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944116
Чарівниця. Серія 2. Частина 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946646
Чарівниця. Серія 2. Частина 2. Замовляння
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004626
Чарівниця. Серія 3. Гикавка під час тривоги
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947176
Чарівниця. Серія 4. Купол
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947373
Чарівниця. Серія 5. Емоції
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948263
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Називатиму лагідно «Маша»,
Хоч за паспортом звешся «Мунг».
Ти приїхав з країн азіатських
І тепер мій найкращий друг.
Додала вчора до рисової каші,
А завтра вкину квасолю у суп:
Можна страв готувати багацько,
Ти даруєш їм оливковий «лук».
Ти маленький зелений куцюрбик,
Зі смаком твориш найдивніші дива.
Перше місце серед усіх бобових
По справедливості тобі віддала б.
А як прийде зима білосніжна
Й вітаміни з городини позабирає,
Тоді тебе я буду пророщувати
І, знаєш, «хай весь світ зачекає»!
Із кам’яного станеш ти ніжним,
Хрумким (горох мені нагадаєш).
А паростки додаватиму у салати,
З тобою авітаміноз відступає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Колись пропагуватиму я ревно пацифізм.
На жаль, не про наше сьогодення мова.
Хай «Миру» вклоняться країни, народи всі,
А суперечку вирішить не зброя — Слово!
Я буду пацифістом у ідеально-гарнім світі.
В утопії — поправить хтось саркастично:
Війни багаття десь завжди буде горіти,
Бо війни були й будуть, бо вони ж вічні!
Та вірю я: настане Мир на всій Землі,
Війна відійде, як під час відпливу море.
Тоді й пропагуватиму щоденно пацифізм,
Аби з припливом знов не повернулось горе.
Та поки світ руйнує ворог, на моїх очах
Ракети, бомби нищать все і всіх довкола,
А люди заховались у підвалах та кутках,
Ідеї пацифізму я скажу: «Ти надто квола!»
Моє Добро — не мовчазне і не покірне,
Й не скориться тому, що сутність добра,
Воно зі зброєю буде відстоювать своє,
Воно ж — кмітливе, сильне та хоробре!
І поки самозахист на сторожі правди:
Добро повинне боронити думки й діла,
Не забуваючи, що є межа для оборони,
Бо легко у афекті опинитися на боці Зла.
Мирну Утопію збудуймо, друзі, разом.
Словом чи ділом, та хоч якось поможіть!
Коли війна не крокуватиме більше світом,
То й пацифізм зовсім інакше зазвучить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Знаєш, доню, не можна всього у достатку мати.
Чогось бракуватиме, завжди будеш це відчувати.
Здоров'я, щастя, любові чи (банально!) грошей,
Або коханий буватиме недостатньо хорошим:
Одного дня чомусь не скаже, як палко любить,
А іншого - вже не так ніжно тебе він голубить.
Завжди і у всьому відшукати можна недоліки,
Як результат - поганий настрій, мігрені, коліки...
Знаєш, доню, твій вибір відчувають навіть зорі:
Бачити добре чи погане, кликати щастя чи горе.
Так, поганого в світі сьогодні занадто багато,
Але для тебе краще, як на добре будеш чекати.
Плачешся: щастя тебе до сих пір не знайшло.
Повір, що шукає, просто десь заблукало воно.
Бо як не повіриш, то назавжди надію втратиш,
А без неї важко (неможливо) щасливою стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Небо хизувалось своїми зірочками
І Землі казало: "Дивись, які дива!
І нехай ти маєш так багато краму,
Та гарнішого в коморі все ж нема".
А Земля, поглянувши карими очима
На далекі зорі, їх сяйво крижане,
Тихо хмикнула, стиснула плечима
І сказала тільки: "Полиши, пусте".
Небо не здавалось, тішилось собою,
Перемоги прагла заздрісна душа:
"Сестрице, позмагаймося красою!"
Здивувалася Земля й так відповіла:
"Яке змагання? Смаки занадто різні,
Також різниться в нас обох буття.
Зірочки прегарні, та вони ж холодні,
А я люблю все тепле, що дає життя.
Також зорі маю, запашні, дрібненькі:
В них зелені щічки, а серце золоте.
Не такі, як в тебе, вік їх коротенький,
Але кожна згодом дарунок принесе.
_______
P.s. на фото - квіти Зизифуса (Китайський фінік, Унабі тощо).
Слухай мене, брате, тебе я поважаю,
Зорями милуюсь, але свої люблю,
Ні на що й нізащо я їх не проміняю,
Мені - мої дорожчі й ними я живу".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022