| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Залиште кімнату для мене
Для моїх таємних думок.
Тут лежить все сокровенне,
Залиште цей рідний куток.
Не лізьте, можливо, не вб'є,
Але мені боляче зробить.
Болюче серце моє розіб'є
І замовкнути не відмовить.
Зробіть тут тишу, серце просить,
Думки тут знову роблять шум,
Вони пройдуть і прийдуть сльози,
Життя не витримає стільки дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Я твоє малесеньке дівча,
Пригорни мене в свої обійми,
То зрадіє трохи моя душа
Забуде про усі життєві війни
Хочу вдихнути повітря глибше
Бігти з тобою в невідомість
Я закохуюсь в тебе все більше
Можливо напишу цю повість...
Я тебе місяцями не бачила
Ти мені навіть не снишся
Та жити без тебе не навчена
Ти із іншими мабуть втомився...
Ти особиста доза героїну
Така приємна і така шкідлива
На жаль, я не фільмів героїня
Але й не відьма із казок жахливих
Не відсторонюй, не відривай
Моє серце вже приВ'язане міцно
Мені повір, з головою пірнай
Поки не вснуло втомлене місто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Якби ж я тільки вмів
Сказати кілька вдалих слів,
Я б розповів життя історію,
А не чиюсь, чужу теорію.
Я б розповів про доброту,
Про серця жилку золоту,
Про те, що в серці так болить,
Про що душа вночі кричить.
Але не вмію, тож мовчу...
Лиш чиєсь ім'я прошепчу
Тієї рідної людини,
Що пригорне, немов дитину...
Так ніжно, міцно, так як хочу,
У серці зразу затріпоче
Я, немов котик, притулюсь,
Бо втратити її боюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
В мою країну увірвалася війна ,
Ми знову всі страждаєм від недолі.
Та коли настане вже весна.
Прийде кінець нашій неволі?
Знову зліва щось у грудях тисне,
Чи це серце, чи душа щемить.
Наче хтось знову перекрив нам кисень,
Коли країна у вогні горить...
Руки вже затерпли від кайданів,
Ми знов забули, що таке весна...
Ніхто не питав про наші плани,
В мою країну увірвалася війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Я хочу додому…
Просто закутатись в ковдру,
Побачити біленькую морду,
І з крапки зробити кому…
Зробити ковток повітря,
Взяти у руки чашку,
У серці так мало місця…
Легенями дихати важко…
Душа німіє від болю,
Градом з очей ллють сльози…
За вікном йдуть люті морози,
А я хочу бути з тобою…
Не знаю чому так гірко,
Відпустила, ніби щаслива
Чому ти з’явився знову
У снах ненаситно-милих?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Раптом згадала його обійми,
Ніби шалений подих вітру.
Зупинились одразу всі війни,
Захотілось пожити мирно…
Все забути, втекти хотіла,
Йти з ним в нову невідомість.
Написати історію, повість,
Знову бігти в його обійми…
Та не судилось тому бути…
Вона помилилась…? Вона помилилась!
Чекала моменту, забула, змирилась,
Без нього боялась жити…
Ночами піджак обіймала,
Той, що забув забрати.
Тихо сльози гіркі ковтала,
Замість того, щоб лягати спати…
А він у іншому місті,
З головою поринув в роботу.
У житті лиш буденні турботи,
Пустота на серцевому місці…
Ні, не шукає він іншу…
Знає, що кращої немає.
Ніколи не заповнить цю нішу…
Лиш хустина в кишені правій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Я здала своє серце в полон,
Хоч мене ти про це не просив...
Кардіограми пустує рулон,
А чи ти колись мене любив?
Чи радів ти зустрічі, як я?
Чи так боявся за мою безпеку?
Чи чув мене, коли кричала, що твоя?
Чи було важко поруч, чи так легко?
Питань багато, відповідь одна,
Тому зараз не смій дивуватись,
Що пішла я від тебе сьогодні сама
І не планую знову повертатись.
Я натерпілась! З мене досить вже!
І не проси, бо милосердя вже немає...
Я доросла, а ти дитина ще
Нехай душа у темряві блукає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Дозвольте мені піти...
На трохи або назавжди...
У далекі яскраві світи,
Куди не везуть поїзди,
Куди не ведуть дороги,
Куди не покажуть маршрут,
Де не відчую тривоги...
Скажіть чого ж я іще тут?
Я хочу у місто мрій,
Марень і сподівання,
Місто справджених надій,
Щирого палкого кохання,
Наш світ не так влаштований,
Не так все, як нам хочеться
Думки головою скеровані,
Темрява в серці клубочиться...
Моя душа болем колеться,
Спробуйте порадіти...
Поки мені ще хочеться,
Дозвольте мені здиміти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Душа перестала співати,
Її вогнем болю обпекли
Вона воліла кричати,
Та тихо з очей сльози текли...
Голос знову зірвали,
З грудей вирвали серце,
В голову цінності диктували
Поки душа вдягалася в берці.
Не можна тихо кричати,
Сміятись уголос не можна!
Сили і віру страшно втрачати,
Молиться наче безбожна.
А їй би у небо літати,
Тягнутись угору все вище,
Хмари у руки збирати,
Співати пісні зовсім інші...
Крила обітнені в прірву скинуті,
Тавро на спИні запечене,
Руки і ноги в колінах зігнуті...
Вона вважалася небезпечною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
Нічого не хочу придумати,
настрій конкретно зіпсований.
Ні слова: ні чути, ні бачити
На розмову не налаштована...
Холод в розмові, біль у словах,
Щоб відірвати від серця...
Душа тремтить, в очах паніка, страх
Тіло мов бите люстерце...
Так холодно, боляче й різко
В душі обривається світло...
Серце стукає надто швидко,
Блідність надто помітна.
Три слова, а вирок один:
"Нам треба розтатись"...
Скільки у щастя і в болю годин,
Для чого було зустрічатись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Беру у руки телефон
І набираю номер рідний,
З гудком стук серця в унісон,
Почути голос необхідно.
Питаю "як ти?" тихо і без зла...
Боюсь у відповідь почути тишу,
Бо в Україну знов прийшла біда
Ніхто не втік... Хіба мізерні миші...
Ми не просили, а вони прийшли,
"Спасати" тих, хто жив у мирі...
В історії назвали нас "брати",
Самі накинулись, немов голодні звірі.
Ми не брати, всього лише сусіди,
На жаль, ми їх також не обирали.
І в Україні через них всі біди...
Спектакль миру ми уже дограли!
Горджуся, що я з України!
Ми різні і нас плутати не варто:
Ми стали на захист своєї країни,
Вони ніби граються в карти
Вони дарують світу хаос,
А в нас йде боротьба за мир.
Затихло все, і навіть дядько Хронос
Коли не стало багатьох квартир.
Коли казали "нас там нєт",
Коли стріляли в "Охмадит" і в пологові,
Ми одяглися всі в бронижилет,
В Одесі, у Києві, у Львові.
Наш лідер як і обіцяв,
Не поставив Неньку на коліна,
А їхній хлопців відправляв,
Щоб розривались на своїх же мінах.
В нас армій не одна, а три:
Молитва, військо, волонтерство.
Розмалюємо країну ми самі
І не потрібне нам їхнє "братерство"!
Я щиро вірю в наше ЗСУ,
За заспокійливе в нас Кім і Арестович.
Готові всі боротись за красу:
Й маленькі дітки і старенький дід Петрович
Така різниця була в нас завжди,
Просто ніхто не помічав раніше.
Ми не вони, вони не ми
Зайняли ми нарешті свою нішу.
Нехай мовчать Америки, Європи,
Бо що хотіли ми уже сказали,
Ми сидимо далеко не в окопах
Бо України серце запалало...
Поки я зараз між тривогами сиджу,
Знову рідний номер набираю,
Я своє серце тихо розбуджу,
Поки молитва душу зігріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Пиши коли погано, я прийду...
Та коли я закличу, ти не повертайся...
Я краще в тиші зі слізьми помру
Аніж під крики серця "Повертайся"
Так буде завжди краще для усіх
Минулого собі я не пробачу
Лише дозволь почути перед смертю сміх
І обіцянку твою "Я не заплачу"
Ніхто не знає моїх таємниць
Я тобі на вушко їх розкажу
І серед сотень масок-лиць
Лиш тобі ту справжню я покажу...
Я рідко дізнавалась перемоги
Та добре знаю смак поразок
Невже не заслужила мати змогу
Жити щасливо без тугих пов'язок?
Вони кров забирають від серця
Бинт заповнюється почуттями
Хтось вимірює силу в Герцах
А хтось тягне руки до мами...
У когось її чомусь немає
Кисню в легенях не стало
У когось діток маленьких
Життя смертоносне забрало
А ми знову хочем жалітись
На нестачу речей і грошей
Досить Богу за них молитись
Повір ти й без них хороший...
Не звертай уваги на вірш,
Мені просто зараз погано.
Боюсь, щоб не стало гірш
Адже щастя в житті так мало
Сподіваюсь, мені вдалось
Не заставити себе жаліти,
Лиш не плач за тупих, як лось
Краще принеси на могилу квіти.
Набери коли погано, не відмовлю,
А раптом, це остання допомога
Я обіцянку краєм вуха зловлю.
Не приходь, в тебе своя дорога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022