Стрьомний

Сторінки (1/3):  « 1»

Сезон 2021-2022


Якщо  листя  опало,
Снігом  замело  вітальню,
Значить  зима  настала.
Обирай  належне  вбрання!


Коли  півміста  зрання
Віддана  на  заклання.
А  інша  частина
Немов  би  в  тумані


Коли  в  рашиста
Замкнуло  мізки,,
І  воно  воює  з  нацистами,
Хоча  воно  само  нацист,

І  сирена  срана
Не  чекає  світанку,
Це  вже,  певно,  
Війна  настала


Зусилля  приклали
Рашкінські  тварі
Щоб  залишитись  
в  нашій  землі


Сезон  полювання  
відкрився))
Всі  zебануті
Будуть  у  ній!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022


Івасик Телесик

Розповім  вам  казку
З  несподіваним  кінцем
Для  рашки.

Жили  були  Настася  та  Ваня
Біля  Попасної,
В  них  все  було  крім  сина.

Знайшов  Ваня  деревину,
Кинув  її  в  торбину,
Приніс  і  каже  Настасі:

"Кохано  дружино,  
от  тобі  буде  син"
Зраділа  дівчина.

Почала  поліно  гойдати:
"Я  ж  твоя  мати
Буду  тебе  колихати,

Пісні  співати.

А  та  деревина
Вже  не  хоче  просто  лежати,
Починає  гойдайтись.

Та  це  ж  не  поліно!"
Зраділа  Настася.
Я  тебе  зараз  сповину

"Мій  сину,  агу  агу
Тебе  я  завжди
Любити  буду.

Івасиком  назову,  як  батька
Телесиком  звати  буду
Тебе,  Івасик.

Головне  що  маєш  знати    -
Не  ходи  к  Зміївні
Вона  ще  та  тварина.

Вона  з  росії..."

Потому    швидко
Минуло  років  вісім.
Не  можна  розказати  стисло,

Як  Івасик  виріс.
Бо  там  було  
Багато  чого  особистого.

Прокинувся  вранці
Хлопчина,  взяв  вудку
Відчалив,

І  поплив  рибалити.

На  жаль  Зміївна  не  спала,
Відперла  двері  в  хаті  і  бачить,
Що  Івасик  рибачить.

І  така  каже  змія:
"Вже  завтра
Будеш  руснявим  як  я!"

Взяла  томік  пушкіна,
І  на  берег  ґайда.
Відчайдушно

Читати  вірші  почала.
Десь  на  "чего  тебе  надобно  старчє"
Юнак  окликнув  її:

"Гей,  бабуля,
Ці  вірші
Краще  читай  собі  в  тиші,

Щоб  ніхто  не  чув.
Або  тікай  звідси,
Бо  це  дніще!"

Червона  і  осоромлена
Зміївна  додому  зайшла
Ледь  ледь  знайшла

Примірник  Кобзаря
У  сусіда,  коваля
І  знов  на  берег  прийшла

Через  страждання  мовила:
"На  панщинє  пшеницу  жала"
Почув  рядки  Івасик,

Розвернув  човен,
До  берега  вдало
Причалив.

А  змія  тут  як  тут,
Схопила  дитину,
І  затягла  у  свій  дім.

"Та  це  ж  домовина"
Подумав  івасик
"Туалет  надворі,

І  у  ванній  нема  раковини,
Та  то  і  не  ванна,
Лиш  сарай  занедбалий...

І  вайфая  нема,
Бойлер  відсутній.
Треба  тікати  звідси  зранку.

Таку  хату  і    в  труні  не  побачиш"

"Альонка,"  -  сказала  зміїіна
Своїй  дочці:
"Я  принесла  ребьонка,

Ти  єго  научі
Уважать  родіну,
А  я  пошла  на  гулькі."

Хлопця  молодша  зміївна
На  ніч  закрила.
І  давай  глушити  боярку.

Бо  це  в  неї  в  крові.
Вона  ж  бо  теж
Була  з  росії.

Хвилина  минула,
Небагато  випила
Літрів  з  вісім.

І  йде  до  Івасика:
"Ей,  парень,  напрасно
Ти  рускій  мір  покінул"

"А  що  це?"
Запитав  івасик
"Це  от  так  "

Вийшла  надвір,
Пірнула  в  парашу,
Захлинулась...

І  згинула...
"Ото  звір  був"
Подумав  хлопець,

"Який  гарний  фокус!"
А  тут  вже  хтось
Стучить  в  віконце.

Це  зміївна  старша,
По  голосу  стомлена,
Приповзла  додому.


Налита  окововитою,
Тою  ж  боярою  впита,
І  друзів  привела  з  собою.


"Ей,  Альоночка,
Не  найду  ключей,
Тут  гості  прішлі

Ґхе-ґхе,  Открой!"

"То  Оленка  туди  пішла"
Показав  Івасик
На  парашу.

І  зацікавлено,
Почав  чекати,
Що  ж  то  буде  дальше.

Фсб,  гру,
Всі  гості,
За  зміївною  йшли,

Всі  затонули
А  хлопчик  пійшов  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022


Хімарс

Что  такое  слово,  как  "паляніца",
Означаєт,  я  не  знаю.
Я  живу  на  піке  слави  роіссі,
Как  і    всє,  кто  мєня  окружают....

Нацикі  крошат  Азовсталь
По  телєку  так  сказалі
Мой  прєзідент  -  царь
Я  другого  нє  знаю

Я  живу  в  бєлгороде
І  я  в  забвєніі,  
послєобєдєнєнном...
Навєрноє  врєменно...

Я  холоп,  зато
Хмель  вйотся  рекой
Как  і  встарь  
Наполняются  кубкі  мочой

Я  тварь,  
Какіх  описал  достоєвский
Лєт  назад  так  двесті
І  я  на  свойом  мєстє.

Покушал  щі,
Іспіл  мочі,
Комп  включіл.

Только  что  то,
Уж  больно  
Громко,
За  окном  слишни  хлопкі...




 

Не  "хлопкі",  а  бавовни  рядки
Москаль,  вчи  мову!
Може  зійдеш  за  людину,
Будеш  здоровий

В  підвал  ти  зайди,
Бункер  свій  перевір
Не  "комп  включай"
А  мізки  ввімкни

Світогляд  свій  переверни
Чекають  тебе  нові  враження
Ховай  лижі,  москаль,
До  побачення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022