| Сторінки (3/225): | « | 1 2 3 | » |
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
Дуже бідна гама почуттів.
Бенефіс застиглої зневіри -
Струм нікому не потрібних слів.
Хтось зрадливо зойкнув та зомлів...
Хтось зрадливий знав про все потворне -
Чорне, темно-чорне, світло-чорне,
Маючи на все таємний вплив.
Сірий колір. Хибний лейтмотив.
Зачепитись поглядом за ранок?
А у ньому темно, як вночі.
Там наївність будувала ґанок,
Затишок... Хоча б вже наостанок
В світі нереальних забаганок
Вижити, невірно живучи!
Рівно. Ідеально. Бездоганно.
Як завжди, співаючи осанну,
Ввічливо вклоняється юрба.
А з корінням вирвана верба
Бачить в струнах зламаної ліри
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
За ним - його родина, рідна хата
І спогади - великі та малі.
Він буде у загарбника стріляти
Зі степу, з лісу, навіть з-під землі.
Окупували кляті московити
Дитинство, хати рідної поріг.
Залізо у повітрі. В"януть квіти.
Хіба на це дивитися він міг?
За всіх дітей, за нас, за Україну,
За все, що він у серці зберігав
Загарбнику встромити ніж у спину -
Найкраща справа серед добрих справ!
І він встромляв. І підривав вагони,
Стріляв, труїв непрохану орду.
Дотримуючись совісті законів,
Наблизив перемогу непросту.
Загарбники зловили партизана.
Він - руки вгору: "Все вам розповім!"
А подумки: "Родинонько кохана!
Дивись! Ніколи я не здамся їм!"
А руський ванька дивиться зухвало,
Готує для розправи пістолет.
"Ну всьо, хахол! Тєпєрь - піши пропало!"
Помічнику: "Закройтє кабінєт!"
"Фамілія!" - кричить. І вдарив сильно.
А партизан і каже від душі:
"Що ж! Прізвище моє - записуй: Вільний!
А Вітер - це ім"я моє. Пиши!"
Загарбника здолала лють тварини.
Стріляє в партизана руський кат.
А Вільний тільки подихом єдиним
Ворожу кулю розвернув назад.
У ваньки раптом підкосились ноги.
Даремно окупант сюди прийшов!
І рясно полилася на підлогу
Зіпсована брудна імперська кров.
А партизан сказав: "Ти, московите -
Підступна, підла, заздрісна змія!
Тебе тут розстріляє навіть вітер!
Тут партизани - всі! І навіть я!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
Буревій.
Хай прокляття моє пронизує
Все повітря, де є руський дух!
За одну нашу тугу буде їм
Сотня туг.
Бо народ з болот всім цим вибухам
Не забув прокричати "ура".
Там немає мирних. Ракету в них!
Вже пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
В останню мить все буде, як завжди.
Народжений бентежною струною,
Звук мав надію в світі протиріч
На співчуття від баби кам"яної,
На сльози перехожих без облич.
Все навкруги - помірно і не дуже...
Так захопила серце восени
Самотність. Та, що врізалась у душу.
Самотність. Та, що вгризлася у сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
Й побачив у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
Бо бачив, як дивився я в безодню.
Відвертий серпню мій! Дозволь на "ти"!
Якщо прийшов до мене, любий друже,
То підкажи, де затишок знайти,
Та не вбивай давно вже вбиту душу!
Мені із тягарем безглуздих мрій -
Кружляти з жовтнем в дощовому вальсі.
Веселий танець літа вже не мій.
І серпень тихо вимовив: "Збирайся..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Якщо несподівана злива
Проллється над парком і подихом сильним
Повісить над серцем зневіру та морок -
В нас є парасолька. Одна. Наша спільна.
І мудрість. Бо нам вже під сорок.
Хоч барви тепер не такі вже й яскраві,
І кожного дня - все складніші завдання,
Сапфірові ночі, смарагдові трави
Зрадіють міцному коханню!
Єднання - це опір дощам безголосим.
Удвох, крізь неділі звичайні та вербні,
Приміряти старість... Повірити в осінь...
На парковій лавці. У серпні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Всё станет ясно. Раньше или позже
Слетят все маски примитивной драмы.
Ведь каждый твой успех - он, словно дрожжи,
Подброшенные в выгребную яму.
Пытаться заменить костюм дешёвый
На дорогой - напрасная работа.
Увы и ах! Эссенцией грушёвой
Навряд ли вдруг запахнут нечистоты.
На зависть наплевав, капкан минуя,
На горло наступи глумливой фальши.
Коль бросил дрожжи в яму выгребную -
Прикрой свой нос и отойди подальше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2023
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Потрібно усім, хто мовчить.
"Вайна аднаво чілавєка"?
Та щоб вже язик ваш відсох!
І щоб в холоди та у спеку
Скорішим був ваш епілог!
А тих, хто так хоче "прощати"
І хрестить поганий свій рот,
Нехай прокляне рідна мати
І наш український народ.
Дитинка мала, яка просто
Збиралась піти в перший клас,
Нехай і про лють, і про помсту
Нагадує кожному з нас!
І після кривавої бійки
Чернігів, Ізюм чи Дніпро
Поставить залізом "СОФІЙКА" -
На пиці російській тавро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
"Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Маленький вогник теж зігріє.
Бажанням добрим та поганим
Давно покладений був край.
"Прошу тебе! Не помирай" -
Казав і я своїм коханим.
Хоч Там, хоч тут - суцільний рай
Мені пообіцяла осінь.
Можливо, хтось мене попросить:
"Прошу тебе! Не помирай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом
Настільки не спаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав"язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Зелений оксамит... Життєва смуга
Пофарбувала лісові стежини:
Зненацька стала квіточка шипшини
Трояндою, яка не знає туги.
Здавалося, то звук нудних годин...
А то співало непомітне щастя,
Таке постійне, без болючих змін.
Та співи заглушив базарний побут.
Зав"яли чарівні серпневі квіти.
Хто ж знав тоді, що довго їм не жити?
А від пісень лишився тільки спогад.
Неначе став безбарвним цілий світ!
Слова перетворились на відлуння,
І чорним став зелений оксамит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазної зали
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -
Однакового сірого відтінку.
Найкращий друг, заплакана вдова
Могли б сюди прийти, а їх немає!
Навіщо сподіватись на жнива,
Очікувати дивного врожаю,
Коли не сіяли? Не рік, не два!
Та не було від марень відпочинку!
Молитви заспівав байдужий хор
Без натяку на людяність та віру.
Привласнена остання нота ліри...
З байдужих вуст гуде не свій мінор.
Романтик вмер. І мрії теж забрав...
Рутину всіх своїх нехитрих справ
Фантазією так і не прикрасив.
Бо влітку не для нього цвів жасмин,
Не зігрівав увечері камін
На тій родинній затишній терасі.
Тут - всі сторонні, кам"яні. Чужі.
І навіть їх не так вже і багато.
Провина романтичної душі -
Вразливість. Отже, сам він винуватий.
Прагматики сказали: "Досить слів!
Жалоба, сльози - це лише отрута!
Він нам нічого і не залишив.
Лежить собі, увагою прикутий
До квітів весняних, осінніх злив...
Розходимось! Його не повернути!"
У цей момент підходить до труни
У чорній сукні жінка загадкова.
Їй не були цікаві ті розмови.
Вона кладе романтику букет
Червоних айстр. І більше - ані слова.
Мовчання, про яке писав поет.
Навколо - галаслива безтурботність,
Порожні погляди, пусті думки.
Для когось - шанс, для когось - незворотність.
Романтику вклонилась залюбки
Супутниця єдина крізь роки -
Таємна гостя на ім"я Самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній...
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Побачив хмару грозову
І дощ... І сльози... І страждання.
Розбиті й немічні бажання -
На жаль, не сон... Я наяву
Живу, неначе не живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
За мотивами мультику "Сила кохання"
Я - твій промінчик, вірний оберіг,
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув! Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В твоє життя. Я добре розумію:
Ще буде безліч снігу та відлиг.
Але любов завжди перемагає!
Нічого чарівнішого немає
У світі, де лютує буревій.
Безсилі будуть і земля, і небо.
Живи і пам"ятай: заради тебе
Засяю так, неначе я живий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від"ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче пастка чи капкан.
Збіговисько заїжджених картинок
Закрило мій жаданий теплий ранок,
Який і є - той справжній подарунок
У час безмежних темних вечорів.
Здавалося раніше: як все просто!
За словом - слово! Серце билось часто,
Але причини - суто особисті...
Недописав і недоговорив.
Мене немає серед вулиць людних,
Ні до багатих в гості, ні до бідних
Я не прийшов. Поклонів благородних
Нікому більше я не відіб"ю.
Хіба що допоможуть Сили Вищі...
Звільнився я з заплутаної хащі.
Мене немає на святковій площі.
Реальність власну вигадав. Свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля,
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив! Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
Бий москаля!
Сокирою рубай, стріляй "Вільхою",
Гати "Нептуном", "Хаймарсом" здаля!
Зроби вже з нього купу перегною!
Бий москаля!
За все, що клятий окупант накоїв,
За жінку, чоловіка, немовля
Без паузи, перерви, перебоїв
Бий москаля!
Нічого не питай та не з"ясовуй
І не тягнись до чорного рубля!
Він нищить нас! Тому обов"язково
Бий москаля!
Під звук козацьких переможних кроків
Хай оживають луки та поля!
Бо цій війні вже кілька сотень років...
ВБИЙ МОСКАЛЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Палай! Палай! Та близько не сприймай
Мелодію старого клавесина.
На лагідному фоні - ніж у спину!
Врятує серце вигаданий рай.
Палай! Гори! Всі теплі кольори
Перетворились на холодні роси.
Беззбройний, щирий, радісний та босий,
Себе за цю відвертість не свари.
Гори! Біжи! Впишись у віражі!
А не вписався - і не намагайся!
Ти чуєш марш, але знайди у вальсі
Жаданий порятунок для душі!
Біжи! Стривай! А хочеш грати - грай!
Секрети переконливої ролі
Та залишки омріяної волі
В тобі мовчать. Як боляче! Нехай!
Стривай! Іди! Крізь білі холоди,
Крізь перепони, осуд, коливання.
Хоч зовні - сміх, всередині - страждання
Та різні, суперечливі світи...
Палай! Палай! Летять у небокрай
Історії твої зі штампом дати.
Усі слова, які не встиг сказати,
Почує той, хто треба. Так і знай!
Палай!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на біс,
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
Великий синій сон
Від березня до травня -
Історія проста,
Але вже дуже давня.
А зараз - не сезон!
Життя змінило тон,
Забувши жести плавні.
Великий синій сум -
Реальності завіса.
Обличчя та душі
Загострюються риси.
Повітря - наче глум,
Задушливий парфум
Нещирої актриси.
Великий синій птах
Образився на зміни,
Далеко полетів.
Немає горобини
На лісових стежках.
І зник надійний дах,
А під ногами - міни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
5 червня 2023 року на фронті загинув мій знайомий, випускник нашого Харківського Університету Мистецтв, режисер, поет та викладач Микита Калембет (08.04.1993 - 05.06.2023). Цей вірш присвячую пам'яті Микити.
Потужна справедливості ракета
Нехай летить на клятих ворогів.
За режисера, воїна, поета,
За всіх, хто повернутися не зміг.
Країну захищав несамовито
Ти від брудної клятої орди.
Подяка та уклін тобі, Микито!
Про тебе пам'ятатиму завжди.
Лети, лети на бєлгород, ракето!
Лети на курськ, на брянськ та на москву!
Це буде за героя Калембета!
За доньку, за батьків та за вдову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Спиніть суцільного мінору
Цей вбивчий, божевільний струм!
На гнів змінивши тихий сум,
Карайте заздрісну потвору!
Вбивайте цю ворожу зграю,
Якій нема кінця та краю!"
Колись була блакить небесна,
Тепер - густа і тиха синь.
Зірки! Ваш вирок буде чесним:
За сірі та залізні весни,
Розстріляні та чорні зими,
За те, що замість сонця - тінь,
А замість слів - криваві рими -
Смерть кровожерливій тварині!
Зірки, що сяють в глибині
Над братом, матір"ю, вдовою,
Над жінкою і над сестрою,
Заради світлої весни
За праведну взялися зброю.
За жовте поле, білі крила,
За світло вільної дороги
Зірки, засяявши, створили
Сузір"я світле: "ПЕРЕМОГА"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Исполняются под балалайку двумя толстыми русскими бабами в кокошниках.
Провожала я Мирона
На священную войну.
Положила два тампона
И молитву за страну.
-Как ты думаешь, он сыт, Христофоровна?
-Он скорей всего убит, Никаноровна!
Играет балалайка.
Мой милёнок в злую стужу
Ехал защищать Донбасс.
Думала, дождуся мужа,
А вернулся унитаз.
-Что же это за добро, Христофоровна?
-Не ходить чтоб на ведро, Никаноровна!
Играет балалайка.
Набежали злые тучи
И пугают цельный день.
Рассказали нам про Бучу,
Бородянку и Ирпень.
-Как считаешь, нам всё врут, Христофоровна?
-Это фейки! Голливуд, Никаноровна!
Играет балалайка.
Я смеюся громко-звонко,
Праздник новый день принёс!
Получила похоронку,
Лишь один задам вопрос:
-Как окупится наш труд, Христофоровна?
-Белу ладушку дадут, Никаноровна!
Играет балалайка.
На девятое на мая
Посмотрели мы парад.
Мы молчим, но понимаем:
Жалковат и мелковат.
-Танк один - и тот пыхтит, Христофоровна!
-На "мосфильме" дефицит, Никаноровна!
Играет балалайка.
Ручки-ножки у Мирона
Превратились в перегной.
И теперь летают дроны
Над красавицей Москвой.
-Что же делать? Как нам быть, Христофоровна?
-Українську мову вчить, Ніканорівно!
Играет балалайка, поклон, слетают кокошники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2023
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Минулих днів отруйна ртуть
Мене тримає у капкані.
Обличчя милі та кохані,
В яких життя мого вся суть,
Мені заснути не дають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет, -
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
І ось... Не забарилася війна!
Догралися із "братскою культурой"
Від пушкіна до ванькі ільїна.
В крові моя країна і тортурах,
Дивуємось: "Чому це в нас війна?"
Та годі! Досить ворогу поклонів!
Між нами - прірва. Всесвіт та стіна.
А праведними стали всі прокльони!
Такими їх зробила ця війна.
Зима кривава - то глибока рана,
Залізна заметіль - така страшна...
Чому свого не знати - це погано,
Хай відповіддю буде ця війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
Де рими до всіх почуттів.
Сприйму я смарагдові зміни,
Наважусь на ще один крок.
В майбутньому - запах жасмину,
В минуле запросить бузок.
Я знаю, що все це - насправді,
Довірюсь красі весняній.
Бо квітень - це місяць смарагдів,
Краплинок дощу та надій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Бо люди своє не цінили.
На мапах - криваві арени,
Війни переконливе слово.
Щоб більше не чути сирени,
Любіть Україну і мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Де пахли квіти - там реп'ях,
І зажурилися дерева.
Мій погляд став важким, сталевим...
Душа розкриється у снах,
В забутих райдужних світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
За зерна сприймав я полову.
Не тим написав і довірив дарма
Свої почуття, таємниці.
Та раптом відчув: там не світ, а пітьма
І вчасно звільнився з темниці.
Повірити маскам комедій і драм
Я більше себе не примушу.
Так! Сам собі винен... Та ще один шрам
Прикрасив довірливу душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Вас усіх - на вила!
"Русская культура" -
Інструмент тортури.
Геть! Ви зрозуміли,
Тихі русофіли?
Йолопи-святоші!
Зовсім ви не схожі
На святі ікони...
Ви б'єте поклони
Феесбешній воші,
Йолопи-святоші!
Зрадники трикляті!
У ворожій хаті
Ви, такі убогі,
Миєте підлогу.
Вирок буде з неба
Кожному, як треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Проклинаю вас! Мрази! Сволочи!
Больше нет в этой теме табу!
Наша месть без раздумий, горечи
Ни одну не пропустит избу.
Проклинаю вас! Твари! Нелюди!
Я хочу, чтобы всех вас нашёл
Лом железный сзади. А спереди -
Заострённый осиновый кол.
Здесь не прятки вам! И не салочки!
Вам лежать не на койке, в тепле,
Не у Золкина, да вразвалочку,
А гниющими в нашей земле.
Если кто назовёт вас братьями -
В путешествие за кораблём!
Осыпаю и их проклятьями,
А солдат наш на фронте - огнём!
Занесёт свой меч правосудия
Украинская наша рука
Без прощения, словоблудия!
Будьте прокляты вы на века!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2023
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
І всі тепер тут - друзі та знайомі.
Нас смерть тримала міцно в чорних лапах.
У камері - якесь німе кіно.
Все мовчки. Вже змирилися давно,
Що знищить нас задушливий той запах.
Забули чисте небо та свободу!
Ми - поза грою. Наше слово - "пас".
Покірно ми вдихаємо цей газ
Із комплексом "нещасного народу".
Але, на диво, камеру відкрили:
"Біжіть до сонця! Швидко! Навпростець!"
Тепер ми вже на волі, хай їй грець!
Вона така чужа й незрозуміла!
Ми вибігли з п'ятнадцяти бараків.
Один великий табір був у нас.
Але ж як дружно ми жили в той час,
В епоху страт, доносів, автозаків...
Свободу дати нам - ворожий намір!
І хто придумав розвалити все?
Від свіжого повітря нас трясе!
Ми зберегли в серцях любов до камер...
І хто тепер з нас красень? Хто потвора?
Йдемо. Позаду той страшний барак.
Весною пахне... З нами щось не так...
Будь ласка, дайте хоч краплинку хлору!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Життя без болю та зневіри.
А на дорозі я стою
І вже без мрії та натхнення.
Я мрію загубив свою
В нав'язливому сьогоденні.
Струмки оплаканих хвилин,
Гілок зимових, літніх ягід
Тепер далеко. Я - один,
Мій напрямок - північний захід.
Вогнем палають всі мости.
Хоча минулому кричу я:
"Прошу! Благаю! Відпусти!"
Але воно мене не чує.
Останній звук, останній цвях...
Мій голос в темряві розтане.
Я так любив той світлий шлях!
І так ненавидів паркани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
В якому днів святкових так багато,
Я бачу, що моя палка зоря
Згасає... Забирає в небуття
Мій погляд, що боровся так завзято
За віру, за майбутнє та життя...
А я не знаю: може, ця весна
Нічого вже по суті не змінила?
Як приховати зламані вітрила?
Мій корабель ковтає глибина,
В якій лише минуле та війна...
Мене несе незграбна течія...
Чужі - всі поряд, а свої - у Бога.
А там, де мала бути перемога -
Поразки теж немає. Нічия.
Душа самотня не знаходить місця.
Весна... І на землі торішнє листя
(Відлуння і скорботи, і тривоги),
Забуте й непотрібне, як сміття...
І дивляться на мене, ледь живого,
Не віра. Не майбутнє. Не життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
На клаптик української землі.
Так твердо пролунала наша мова!
Здригнувся кожний покидьок з болот.
На ці останні Воїна два слова
"Героям Слава!" - відповів народ.
Герою наш! Відважний наш Козаче!
Ти символом нескореності став.
Болотний злидню! Знай! Я не пробачу!
Для вибачення - геть нема підстав!
У яму, де ти здохнеш, московите,
Недопалок свій кину без жалю.
Бо на моїй землі тобі не жити!
Запам"ятай мене! Я теж палю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Там вогник минулого - вічна провина.
Запитує серце в зимового раю:
"Я досі існую чи вже помираю?"
Відлуння зими повторило вже двічі:
"Спливає твій січень... Спливає твій січень..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Тебе їжак не пустить на поріг.
Ти в нас стріляєш під покровом ночі.
І брешеш їжакові про любов.
Він виколов тобі нахабні очі,
Твою смердючу пику поколов.
Кохане місто! Рідне та чудове!
До нещодавна - сонячно-скляне,
Тепер від ран - фанерно-їжакове!
Ніколи ворог вже не перетне
Твої зелені вулиці та парки!
Розповіси онукам про війну!
А їжака, якого звати Харків,
Я з гордістю до серця пригорну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
А я, почувши, очі опустив.
Бо чарівні скарби нічної скрині,
Минулого надії темно-сині,
Засяють знову, та лише на мить...
Мені чомусь і холодно, і гірко!
У небі сходить та єдина зірка,
Яка все бачить, знає... І мовчить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
В якому замість вікон - вітражі.
І всі яскраві, різнокольорові...
Малюючи картини на стіні,
В своїй таємній музиці-розмові
Хотіли щось розповісти мені.
А я ішов. Той простір променистий,
Неначе самоцвітів дивний збіг.
Чи то смарагди... Чи то аметисти...
Чи навіть віддзеркалення доріг,
Які опанувати я не зміг...
І вже навряд чи. Марно... Та ніколи!
Я загубив той слід останніх нот.
Тепер у слові кожному - крамола,
За сірою стіною - поворот...
І дуже довга, років на п'ятсот,
Широка путь самотньої гондоли...
Буденність вже створила легковажно
З важких годин сонату самоти.
Та з піснею минулого не страшно
Крізь пам'ять про фантазії вітражні
У засвіти спокійно відійти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Баю-баюшки-баю,
Не воюй за честь свою.
Взгляд направь в благую высь,
Поклонись и помолись.
Баю-баюшки-баю,
Лучше сдай страну свою!
Верь, что братский наш волчок
Не укусит за бочок!
Спи, мой милый, засыпай!
Попадёшь в заветный рай.
Шум от всяких оборон
Сильно нарушает сон.
В рабство добрым будет путь...
Об оружии забудь!
Плавай с ночи до утра
В изобилии добра.
Засыпай, дружок, усни!
Нет ведь никакой русни!
Птички спят и рыбки спят,
О войне не говорят.
Не волнуйся ни о чём,
К нам никто не шёл с мечом!
Чтобы прекратить войну,
Ты врагу отдай жену.
Баю-баю-баю-бай.
Не грусти, не унывай!
Ведь спасенье - в доброте,
Все мы - братья во Христе!
Скушай щей и пирогов,
Не ищи везде врагов!
На ночь выпей свой кефир,
Жди, когда наступит мир.
Отступи и уступи.
Рассосётся всё. Ты спи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Господи! Избавь сердца от злости!
Вразуми, спаси и помоги!
Это - не захватчики, а гости!
Это - братья! Вовсе не враги!
Мы когда-то вместе мылись в бане,
Вместе мы ругали чью-то мать.
Господи! Ведь мы же все - славяне!
Разве можно братьям воевать?
Сатана навязывает смуту,
Правду заглушает звук ракет.
Ладно, в нас стреляют почему-то...
Но зачем же нам стрелять в ответ?
Ненависти сколько! Хватит злиться!
И не нужно нам сжигать мосты!
Как досадно, что на наших лицах
Нет теперь ни капли доброты!
Господи! Не дай уйти от правил
Всех любить. А жажда мести - сгинь!
Мы молились! Кто же нас избавил
От мозгов и совести? Аминь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979922
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Подаруй мені, Осінь, барвисту свою вишиванку!
З візерунком минулого... Там, де дитинство, ставок...
І алею зажурену, і спорожнілу альтанку,
І п'янкий запах листя, як символ осінніх думок.
Подаруй мені, Осінь, жовтневу сіреньку хмаринку,
Подаруй парасольку, щоб нею я душу прикрив.
Подаруй мені, Осінь, привабливу шийну хустинку,
На якій би завмер неповторний осінній мотив.
Я повірю у розповідь щиру твого листопаду!
Поясни мені, мила, чому в мене серце болить!
Запрошу я тебе, справедлива і мудра, до влади!
Подаруй мені, Осінь, краплинку добра... Хоч на мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Усупереч життю навколо
Є слово. Вільне та просте.
Невпевнено співав я соло,
Та впевненість моя росте.
Не зрадивши переконанням,
Не приховавши побажання,
Розпалюватиму камін,
На кисень змінюючи тлін.
Закон всесвітнього тяжіння
Здолати хоче небеса.
У думки вільної - краса
Дорогоцінного каміння.
Нехай народиться сонет
Без сподівання на дует!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Сподобатися всім - мета примарна,
Нікчемна та невдячна самоціль.
І як користуватися безкарно
Шкалою з рисками "погано", "гарно"
У світі, де відносний навіть біль?
Сподобатися всім? Не треба, друзі!
Життя - це чергування різних смуг.
В якийсь момент на першій-ліпшій смузі
Зненацька все віддасться по заслузі -
Почнеться інший, вже зворотній рух.
Тут - реверанси, а туди - поклони...
Не стане нам солодше в гіркоті.
Збираємо тепер свої загони!
Один закон - він замість ста законів:
Собою бути - в римах і в житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Пройшовши крізь приниження і сум,
І погляди недобрі та зрадливі,
В кінці тунелю бачимо той струм,
В якому народитись може диво.
Іти вперед. Хто знає, як іти?
Піднявши голову, дивитись в очі?
Спалити всі існуючі мости,
Повірити в чиїсь слова пророчі?
Вперед! Незламна міць правдивих слів
Веде крізь суть оманливого диму
На острів недописаних віршів,
Щоб ми знайшли єдину, вірну риму.
Ця рима і глибока, і проста
Від заздрості врятує, дасть пораду.
Натхнення пише першого листа...
Вечірньої зорі палкі вуста
Цілують ніжно грона винограду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Журба... Не обіймай мене, не треба!
Взаємністю тобі не відплачу.
Блакиті пожаліла ти для неба,
Червоного у річці - досхочу.
Ти зроблена з повітря. Може, з глини.
І кольору ніякого в тобі.
Ти пригощаєш стравами з полину
Всіх поодинці і в рясній юрбі.
Але ніхто твою не хвалить страву.
І я не буду. Щось у ній не так.
Від неї відмовляюсь. Маю право
Не вішать свою душу на твій гак.
Не по дорозі, журбо, нам з тобою.
Та поки що йдемо. Журба з журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Промінням дивним світяться корони.
Безсила проти нього вся жура.
Рентгенівське воно? Інфрачервоне?
Ні! Це такі "промінчики добра".
Вони не знають, що літають бомби.
Вони не бачать, що іде війна.
Звертаються із пафосним апломбом
До крові, як до келиху вина.
"Проміння" світить і не знає втоми,
Потужне, як ворожий динаміт.
У декого тут квітнуть еустоми,
Хтось закохався у північний схід.
Рецепти "радості", "добра" шматочки,
Прозорі й ніжні, як вітринне скло.
І мерехтить "проміння" тихо, мовчки,
Щоб правди навіть близько не було.
Щоб не було і праведного гніву,
Паплюжить і героїв, і богів.
"Проміння" світить справа, світить зліва,
Щоб мирно всі зустріли ворогів.
Всіх обійняти, все позабувати!
Солоні сльози видати за піт.
Талантів "опромінених" - багато,
А совісті - великий дефіцит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
"Мені б побачити суботу!" -
Щоп"ятниці такі думки.
Ні, не війну! Не тінь скорботи -
Мені б побачити суботу!
Людина є. Та є істота,
В якої людське - навпаки.
"Мені б побачити суботу!" -
Щоп"ятниці такі думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Наче, сам собі могилу вирив
У відлунні нецікавих справ.
Без авторитетів, без кумирів
Дивний світ собі побудував.
Забуваю бити я поклони...
Може, справді я - такий дивак?..
Так! Позаду - заздрість та прокльони.
Але поглядом - вперед, до мрії!
Я так швидко знищив перепони,
Створені бездумно, казна-як
Мовчазним натхненням лиходіїв...
Де кумири? Де авторитети?
Назавжди пішли у небуття.
Справжні та нескорені поети -
Мов константа, а серця - без змін.
Без жалю, без сліз, без каяття
Зник шаблон, оспіваний кларнетом...
Пережив його старий камін.
Довга путь поета кличе далі.
Звуки персонального роялю
Об'єднались в гаму неповторну,
З переходом в музику мінорну
Візерунком у калейдоскопі!..
Тільки несподівана синкопа
Допоможе віднайти мене.
А зі мною - все, що є: сумне
І веселе. Вальсом та галопом.
Без дешевих од і без памфлетів...
Вічний спокій! Вічний буревій!
Я таким і буду - хоч убий!
Без кумирів, без авторитетів
Я живу. Та як я ще живий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
...І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
З'явилася лякаюча примара...
Та ні! Вона налякана й сама!
Будь ласка! Ще хвилинку монолога!
Мені здається, я ще не сказав
Убогій суті, що вона - убога!
Лишилося тепер замало прав
Сказати це. Ковток останній ґроґа -
Акорд фінальний вишуканих страв.
Осінній ліс ще буде пам'ятати
Мене, як персонажа тих казок,
Де слово б'є не гірше за гармати,
Його відлуння крізь дрібний пісок
Затьмарить ніжний погляд винуватий
І скаже: "Ніжних поглядів багато!"
А я, знов не почутий одинак,
Кричу щосили: "Ні! Не так! Не так!"
Проллється дощ. Це осені властиво.
Дощі я бачив різні. Що тепер?
Не закохавшись у невдалі зміни,
Я сам собі зізнався: це вже злива!
І вирок буде дуже справедливий:
"Обірванець. І вже не кавалер!"
Але на мене вже не тиснуть стіни.
Нехай мої загубляться сліди.
Я вірю: це не так вже і погано!
Я припинив сприймати, як оману
Таємні та омріяні світи
Без заздрості, без підлості, без бруду...
І буде осінь... А мене не буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Меня зовут Маринка-Мандаринка.
Для соцсетей люблю писать стихи.
Люблю кино, гулять и мандаринки.
Поэтому такие милые получаются мои стихи.
Предпочитаю я писать лишь про любовь,
Про первое свиданье на свидании.
А если нет свиданья - это точно не любовь!
Таким я смело говорю: "До свидания!"
Я так его любила! А он не ответил.
Звонила, писала - всё зря! (смайлик)
А мне хотелось, чтобы он мне ответил!
И чтобы всё это было не зря! (грустный смайлик).
Но я не сдамся! Я буду писать о добре!
И буду слаживать стихи о любви!
Ведь мысли о зле не спасут, а спасут о добре!
Читатель! Я тебе несу куски своей любви!
Я получила восемьдесят лайков!
Мои стихи в историю войдут!
Хотя, конечно, дело тут не в лайках,
А в том, что очень много людей разных возрастов
стихи мои прочтут!
И мир вокруг тогда преобразится!
Сварганю новый стих и суп сварю!
И мой талант на вас и отразится,
Я вам давно за это говорю!
Поэзия - мой способ вам признаться,
Что не могу я строки не писать!
Вы думаете, лет мне восемнадцать?
Мне стукнуло недавно сорок пять!
Я вас продолжу радовать стихами!
Простыми, но понятными словами!
Слетит пусть с ваших лиц грусть и грустинка!
С любовью, поэтесса Мандаринка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972880
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2023
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Він - кольору розтрощених будинків.
І це - не злість! Це дивне почуття
Палаючої вогняної лави,
Що спалить ворогів, як те сміття.
Врятує нашу націю, державу
Гнів - захисник надії та життя.
Він - праведний. Народний. Наше право!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
А в ньому - сподівання на талант.
Увечері, коли вже світить місяць,
Гортаю я пожовклі сторінки.
Про мрію нагадав мій нотний зошит,
В якому доля склалась у рядки.
Басовий ключ запитує: "Ну як ти?"
А відповідь моя - це тиха ніч.
Жадана знахідко, мій нотний зошит!
Ти стільки рідних приховав облич!
В тобі є все: початок мій січневий,
Любов і мрії, музика без слів...
Ти тільки не губися, нотний зошит!
Зроблю я все, як ти мені звелів!
Я встигну ще! Принаймні, сподіваюсь!
Наївність на наругу не віддам!
Роками зберігав мій нотний зошит
Велику мудрість всіх мінорних гам.
Цієї ночі рік собі додав я,
Як ту краплину в море каяття.
Зітхає мій ровесник - нотний зошит...
Прострочена перепустка в життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
Зітхає фортеп'яно, як від болю,
Немов під тягарем осінніх злив.
І кожний звук, забувши про неволю,
І не згадавши про сучасний гнів,
Щось неповторне та крихке створив.
І чорна, як дієзи та бемолі,
Ніч народила дивний свій мотив.
А потім - клавесин, пюпітр та ноти.
І загадка - мелодія нічна.
Діапазон - від щастя до скорботи...
І майже неосяжна глибина.
Почути ніч! Побачити з вікна
Все те, що вже не "за" та ще не "проти"
Та чорно-біле ехо "мир-війна".
Я чую звуки струнного оркестру
І відчуваю долю, як струну.
Хіба доречним буде в темпі "presto"
Прожити все життя за ніч одну?
Змінити множину на однину?
Великий Гендель... Дякую, Маестро!
Загублені хвилини поверну!
Не буду більше вводити в оману
Я сам себе в оточенні потвор,
Шукаючи свою Фата-Моргану.
Пройшовши темний, довгий коридор,
Я бачив, як мовчав великий хор.
Фінал оголосив акорд органу.
Ніч. Гендель. Пасакалья соль мінор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
Всепрощатели, всепрощатели!
Преступлений незамечатели!
Где ж вы совесть свою утратили?
Оглянитесь скорее окрест!
Всепрощатели! Всех прощатели!
У иконы лбов расшибатели!
Вы и веру собой загадили -
Чтоб все видели, носите крест.
Всепрощатели, всепрощатели!
Слова Божьего подминатели
Под числители-знаменатели
Забубённой своей головы!
Всепрощатели! Всех прощатели!
И земли, и неба предатели!
Беспринципные попиратели
Жизни Воина, плача вдовы.
Всепрощатели, Всепрощатели!
О сестре ли ваш вопль? О брате ли?
Ну сознайтесь уже, мечтатели,
Ни к чему эта вся маета!
Всепрощатели! Всех прощатели!
С оккупантами обниматели!
И не тех икон целователи!
Украина - не ваша мечта!
Всепрощатели, всепрощатели!
Дышла прошлого почитатели!
И в пустых глазницах искатели
Мира, золота и серебра!
Всепрощатели! Всех прощатели!
Лёгкой пыли в глаза пускатели!
Неустанные излучатели
Лишь притворства под маской добра!
Всепрощатели! Всех прощатели!
Демагоги и лжи создатели!
Композиторы и писатели,
Обезличившие всю беду!
Ни корней у вас, ни родителей!
Душу продали и увидели,
Что рогатые покровители
Вами брезгуют даже в аду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971500
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2023
С больших трибун вещают пустомели,
Но вспомнить о проблемах всё ж не грех:
В стране, где каждый хочет быть Емелей,
Бесплатных щук хватает не на всех.
Толкают речи громкие бояре,
Над златом чахнет бункерный Кощей.
Указ такой: война за государя,
Народ чтоб рыло оторвал от щей!
Маруся дверь открыла военкому.
Иван-дурак прощается с женой.
Она ему в котомку два тампона,
Платочком помахала - и в запой.
Ванюша ой сражается на фронте!
Он унитаз для жёнушки добыл.
Штаны спустил, вы русский дух не троньте!
Опробовал - и почтою в Тагил.
В Тагиле получили ту посылку.
В восторге от диковинки жена!
Супружница теперь затеет стирку
В том унитазе. Речка не нужна.
Герой Иван решил крошить "пиндосов",
"Укропов" - персонажей из молвы.
Но тут "ба-бах"! Остался он без носа,
Ещё "ба-бах"! Уже без головы.
Маруся получила похоронку,
Сбежался местный православный люд.
Она горюет и рыдает громко:
"Когда мне компенсацию дадут?"
Завидуют ей все соседки-клуши,
Ведь "гробовые" - сумма ну и ну!
Вам невдомёк, немытые ванюши,
Что вы пришли в неслабую страну!
У козака игривая усмешка!
Бежит русак... Он, как пруссак - да в щель!
В убогих ваших скудных головешках
Из ваты мозг, туды его в качель!
Рассеюшка! Надежда и отрада!
Вот результат погони за рублём:
В заторе городском - одни лишь "лады",
А в каждой "ладе" - баба за рулём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971499
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2023
Небо зоряне...
Поле зоране...
А між ними в повітрі - війна.
Над криницею,
Над пшеницею
Чорна хмара та злість вогняна.
Поле зоране...
Дух нескорений...
Наше сонце й небесна блакить!
На землі своїй
Волонтер, водій
І солдат, що в окопі лежить.
Дух нескорений,
Не спотворений.
Окупанти! Лягайте в пакет!
Ви вже зламані!
І на камені
Україна карбує сюжет.
Як молитвами,
Так і битвами...
Волелюбність - наш внутрішній код.
Дух - нескорений!
Небо зоряне...
Краплі крові... Та вільний народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
У нас війна. Б'ємося ми завзято.
Тут кожний - воїн. Кожний тут - козак.
Але набігли різні. Їх багато!
І починають вчити - що і як.
Один пищить: "Замало інтелекту
У всіх, хто не жаліє ворогів.
Ви всі тут, наче божевільна секта!
Давайте всі - до руських берегів!"
А другий розігнав руками хмари,
Без краплі крові мир він поверне.
Чіпляє він на ніс свій окуляри
І каже нам: "Ми всі тут - за одне!"
Розумний погляд... Сивина на скроні...
Сусіда ображати, каже, - гріх!
Розказує у менторському тоні,
Як треба поважати нам усіх.
А третій каже: "Вірити у Бога!
Та тільки у московського. І все!
А ваша мова зовсім вже убога!
Лише "язик" вам щастя принесе!"
І це - в нас вдома! Ось театр абсурду!
І в радощах - чужинці, і в журбі.
Я запитаю в кожного манкурта:
Чи ви насправді всі глухі, сліпі?
Та ні, ви не сліпі! Ви дуже зрячі!
Здається вам, що вчасно ви прийшли.
Але скажу я вам: не буде вдачі
У вас, бо душу й совість продали.
Замилювати погляд гострий, пильний
Не намагайтесь навіть! Це - пусте!
Як не маскуйтесь - сморід дуже сильний!
Ви кланятися нас не навчите!
Ви чули щось про волю та закони?
Цього не зрозуміти вам, на жаль.
Закрийте рота, ґречні "еталони"!
Юрба рабів - не наша це мораль!
У ваших душах - підлість та розпуста.
Ми знищимо всі залишки пітьми
І словом, і мечем, і навіть дустом!
Бо це - наш дім! Господарі тут - ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Художник, испражнившись на картину,
Услышал тут же пафосную лесть.
Вокруг него ценителей лавина
Заговорила: "В этом что-то есть!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2023
Я святостью пахну и ладаном,
И мною не создан кумир.
И слов новомодных не надо нам!
Я знаю одно слово - "мир".
Молюсь я за мир и спасение!
Сосед! Будь судьбою храним!
Давайте попросим прощения
У всех. Да и сами простим.
Любовь - это самое главное!
Икона со мною всегда!
Я стала давно православною!
И вы все - давайте сюда!
Неужто речёвка провалена?
Идёте в мечеть да в костёл?
Бесстыжие! Нет на вас Сталина!
Уж он бы порядок навёл!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2023
Ідуть до храму люди православні.
Вони ідуть освячувати воду.
Бо справжня віра крізь сторіччя давні
Долає злість, нещирість і негоду.
Прийшли до храму православні люди,
Не заважають холоди січневі.
Коли є віра - все в них добре буде!
Живе у серці впевненість сталева.
Ідуть до джерела, що біля храму.
У джерелі тече свята водиця.
Минає все: комедії і драми,
Але зневіра - це вже не годиться!
Тут зайняті всі добрими думками,
Не кидаються гнівом і камінням.
Готові розставатися з гріхами,
Пускати в душу світ порозуміння.
А відчуття - як знову народились!
Хода їх - тиха, радісна і плавна.
Всі помолились і перехрестились
І швидко стали в чергу православну.
Ось жіночка, що вірить в ідеали...
Але у черзі їй чекати важко!
Сусідку відштовхнула і спитала:
"Куди ти, падло, ставиш свою пляшку?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Взрослые растенья - спорофиты,
На растеньях тех живут спорангии,
Что являют совокупность спор.
Спора попадает прямо в землю...
Но не лишь бы как! С глубоким смыслом,
Там же образуя протонему.
Из неё без страха и стесненья
Прорываются сквозь все препятствия
Первые ростки гаметофита
Чтоб на оном ярко проявилось
Женское начало и мужское -
Архегонии и антеридии.
А затем в живом слиянье клеток
Радостно рождается зигота
С хромосом диплоидным набором,
Чтобы вновь стать взрослым спорофитом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970728
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2023
Нафталинушка, Нафталин!
Повелитель почётных седин!
Пожалей же Марий и Марин,
Нафталинушка, Нафталин!
Нафталинушка, Нафталин!
Вечный тормоз высот и глубин!
Среди кислых, напыщенных мин
Ты - король, государь, властелин!
Алексей, Александр, Валентин,
Почитатели дряхлых былин,
На возвышенностях из руин
Всё надеются: "Я - не один!"
Всей энергии бурных стремнин
Объявляет войну Нафталин.
Очень хочется вместо морщин
Обладать хоть десятком дубин!
Накануне своих именин
Гордый дедушка Нафталин
Вялым шагом пошёл в магазин,
Вместо масла купил маргарин.
Верный друг всех болотных трясин
И прокисших испорченных вин.
Источает угарный свой дым
На недавно зажжённый камин.
Свой общипанный хвост Нафталин
Распустил, но... "не очень павлин".
Вкус свободы и новых вершин
Для него - как смертельный стрихнин.
Он, певец образов-образин,
Агрессивен и непобедим.
Вековым слоем пыли храним
Нафталинушка-Нафталин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
Ты ж такой молодой! Что за грустные, мрачные
строки?
Ты ж такой молодой, а попрал наш бесценный
совет!
Ты ж такой молодой! Собрались мудрецы и
пророки
Чтоб наставить на путь и вручить тебе званье
"поэт".
Ты ж такой молодой! Уж пора бы тебе
покориться!
Ты ж такой молодой! Слушай то, что тебе говорят!
Ты ж такой молодой! Сколько лет тебе? Сколько?
За тридцать!
Слог твой точно спасут те, кому уже за
шестьдесят.
Ты так юн! Мы твоё самомнение просто жалеем!
Ты так юн! Почему нет в стихах ни "лучей", ни
"любвей"?
Ты так юн! И писать тебе следует только хореем!
Шестистопные ямбы - они для солидных людей!
Ты так юн! И за дерзость твою мы с тебя же и
спросим!
Ты так юн! И так много соблазнов с дорожки
свернуть!
Ты так юн! Указующий перст перед поднятым
носом
Будь уверен, укажет единственно правильный
путь.
Ты ещё очень молод! Сарказмы держи под
арестом!
Ты ещё очень молод! И где твой почтительный
страх?
Ты ещё очень молод! И знай своё скромное
место!
Ты обязан писать о свиданьях, любви и цветах!
Ты ещё очень молод! Иди добровольно под
стражу!
Ты ещё очень молод! Разинь свой восторженный
рот!
Ты ещё очень молод! Тебе аксакалы подскажут!
И помогут найти среди штиля крутой поворот!
Мы творим так же верно, как дышим и моем
посуду.
Мы плохому не учим. Всегда выправляем умы.
Ты ещё очень молод! Но время пройдёт, и - о,
чудо!
Оплывёшь, поумнеешь и станешь таким же, как
мы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970593
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
- Играй, порвАтая гармонь,
Да шибче! И не вой ты!
По мирным жителям - огонь
Из миномётов! Гойда!
Хохлушка! Бойся! Мы идём!
Сымай портки и пОльта!
Тебя используем втроём!
Давайте, парни! Гойда!
А что такое унитаз?
Чужой предмет какой-то...
Такое видим в первый раз...
Срывайте, братья! Гойда!
За справедливость! За царя!
Один народ мы всё же!
Освобождаем вас не зря,
Хохляцкие вы рожи!
Э! Чё за крики, пацаны?
Опять проигран бой-то!
Бежим, обгадившись в штаны...
Уже не очень "гойда"...
- Біжіть-біжіть! Ми з наших куль
Готуємо вам страву!
Вас перетворимо на нуль
Під клич козацький "Слава"!
Тут буде кожне орченя
Незване гнити в купі.
А ви як думали, русня?
Потвори бруднодупі!
Нєдонарод, нєдострана,
Агресорка і хвойда!
Тебе вже смажить сатана
У пеклі з криком "гойда"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Я бачив сон, в якому я - поет.
Де слово має безперечну владу.
Де від життя я вислухав пораду
І витончений написав сонет.
Натхненні плани кликали вперед,
Знешкоджуючи хибні протиріччя.
Там світлом сяяло моє обличчя...
Пробудження - у скроню пістолет...
Я з марень у реальність, як за ґрати!
Був сон. Я в ньому міг щось написати.
І не було питання: так чи ні?
Нехай здаватись буде та омана
Реальністю без крапельки туману...
То був Талант! Хай навіть уві сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
Війна нав'язала криваву дорогу,
Страшна та ганебна війна!
За нашу майбутню святу Перемогу
Піднімемо келих вина!
Сумних мовчунів я жаліти не буду,
В агонії б'ється змія.
Ти скоро подохнеш, кремлівська паскудо,
І зграя загнеться твоя!
А наші Герої козацької крові,
Всі ті, хто загинув в боях,
Дарують нам нашу країну чудову,
Згадає про них вільний птах.
Вперед, мій народе! З обійм нафталіну -
У струм прогресивних ідей!
Мій келих за тебе, нова Україно!
Мій келих - за вільних людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Я помню чудное мгновенье -
Рашистских танчиков горенье,
Как наши хлопцы с вдохновеньем
Из Харькова их гнали прочь.
Давно исчезли все сомненья:
Им за плохое поведенье -
В земельке украинской тленье
И день, и ночь, и день, и ночь.
Зима. Совсем не торжествуя,
Бегут они с моей земли.
Их командиры, смерть почуя,
Смещают всю передовую:
"Жест доброй воли! Мы пошли!"
Скажи-ка, дядя! Ведь недаром
Всю жизнь дышал ты перегаром
И мылся раз в пять лет?
Вдова получит гробовые,
Да говорят, ещё какие!
И превратится вся россия
В один большой пакет.
Я вам пишу. Чего же боле?
Люблю я жесты доброй воли!
Сто тысяч скоро. Мало, что ли?
Так будет больше! Мы Вас ждём!
На землю падают снежинки...
Чего грустны, как на поминках?
С "изюминкою" и "перчинкой"
Организуем вам приём,
Но он вам будет не по вкусу!
Тепло встречают свинорусов
кобзон, качура, стремоусов -
У вас один лишь только путь!
Училки ваши видят: крышка!
Уныло закрывают книжки
И с бюстом пушкина под мышкой
Плетутся рысью как-нибудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2022
Зрадіє сонце, зникнуть чорні хмари,
Всміхнеться на болоті очерет.
Забудемо усі безглузді чвари,
Без сумніву ми підемо вперед!
Розквітне по-новому вся природа:
Кульбабки - в червні, айстри - восени.
І радості напишемо ми оду,
І буде звук гітарної струни!
Від спраги рятуватиме криниця...
І туга зникне, і відступить біль.
І, закохавшись в квітку полуниці,
Тут буде про добро дзижчати джміль.
Ми шансів не дамо підступній скруті!
Заграють промінці! І здохне путін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Смерті не треба нікому бажати!
Краще молись за омріяний мир!
Зламана доля, розтрощена хата -
Все це доволі відносно, повір!
Всі "за" і "проти" досліджуй уважно
І поміркуй, як міркує глядач.
Жінку твою зґвалтували? Не страшно!
Ти посміхнись! Або просто пробач.
Злість у душі... Як же це небезпечно!
Вбили дитину? Ну що ж! Це - війна!
Не переймайся. Тут буде доречно
Фікус полити, що біля вікна.
Смерті нікому бажати не треба -
Ворогу, другу, противнику теж.
Ти подивися на радісне небо!
В серці добро хай не знатиме меж!
Треба домовитись! Досить стріляти
Там, на полях, де запеклі бої.
Треба усі ці бої скасувати!
І заспівають про мир солов'ї.
Смертю за смерть - це жорстокі потреби!
В пеклі страшному вигадуй свій рай.
Вбивці, що вже розвернувся до тебе,
Ти посміхнись! Не стріляй! Не стріляй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
За что? Зачем жестокая судьба
Нависла над неумной головою?
Меня коснулась дальняя стрельба -
Я стала безутешною вдовою!
Мой муж на юго-западных полях
Давно гниёт, как без вести пропавший.
Была я за войну. Но на словах.
Ах, почему не догадалась раньше?
Мой сын бежит в Монголию теперь,
Скрываясь от непрошенной повестки.
Я представляю, сколько там потерь,
На фронте. Рассказала и невестке.
За мужа "гробовые" не дадут.
За льготы бесполезно тут сражаться.
Не нужен мне ни БАхмут, ни БахмУт,
Нам здесь, в России, было, чем заняться!
Теперь я знаю, как идут дела
В войне проклятой, никому не нужной!
Как жаль, что слишком поздно поняла!
Была я бесхребетной и послушной.
Всегда страдает лишь простой народ,
Который не дерзнул сорвать оковы.
Я с нетерпеньем жду переворот!
Его организуют наши вдовы!
Уже нам ясно, что по чьей вине!
Мы все молчали. В этом виноваты.
Кричу я, что есть силы: "Нет войне!
Будь проклята хохляндия и нато!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962304
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2022
Рідна вулице Весніна!
Серце Харкова - славного міста!
Ти навіки в мене одна!
Ти - дитинство моє променисте.
Мила вулице Весніна!
Україна про тебе почула!
Непохитна моя весна...
Ти - моє недосяжне минуле...
Люба вулице Весніна!
По тобі б'ють ворожі снаряди!
Ти напружена, як струна...
Не доречні слова і поради...
Добра вулице Весніна!
Кожний день - як страшна кіноплівка!
Гірко плаче і далина,
І сусідній район - Журавлівка.
Перемогу нашу з вікна
Ти побачиш! Ось там! З небокраю.
І заплатить ворог сповна.
Смертний вирок йому зачитає
Харків. Вулиця Весніна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
На мотив песни "О, наконец настал тот час..."
Послушай, маразматик-дед!
Чтоб ты не взвидел белый свет!
И не расчитывай на милость!
Палач, убийца, смрадный трус
Пошёл войною - это минус!
Но ты повержен - это плюс!
Не победишь ты никогда!
"град", "искандер", "орлан" и "мста" -
Всё прогнило и износилось!
Мотай, дедок, себе на ус:
Да! Вас там много! Это - минус!
Но станет мало - это плюс!
Проходка наша началась!
Под Харьковом твой сброд и мразь
Уже свою явили гнилость.
Встречай скорей двухсотый груз!
Заплачет мамка - это минус!
Но купит "ладу" - это плюс!
Народ свой буду защищать!
Тебе, поганая кремлядь,
Не уступлю и не подвинусь!
Тебя, трухлявый, не боюсь!
Ещё не сдох ты? Это - минус!
Но скоро сдохнешь - это плюс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962189
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2022
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих болот.
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
І Бог, і осінь допоможуть нам!
Мій вірш пророцтвом стане. Я це знаю!
Бо воля - наш одвічний ідеал.
Злочинців неодмінно розстріляє
Осінній справедливий трибунал.
Той "двоголовий" розлетиться в пір'я!
І скажемо: "Нарешті! Ось і все!"
Не кволий мир, не хибне перемир'я -
Нам осінь перемогу принесе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Зашёл я в подъезд. Оглянулся направо.
Как было тогда? И как стало теперь?
Смотрю, не моргая, не ради забавы -
Хочу, чтоб открылась зелёная дверь.
За дверью зелёной - другая эпоха.
И люди, которых давно уже нет.
Зелёная дверь! Почему мне так плохо?
Роман превратился в обрывки газет.
Но я повернусь. Вдруг увижу я снова
Тот маленький стол, на столе тот журнал,
Где взрослыми быть мы ещё не готовы,
Где сам бы себя я уже не узнал.
За дверью зелёной - волшебная сцена...
Там каждый талантлив, там сердце поёт.
Там, где по субботам - отважная Ксена
И там, где других ожидал я суббот.
А я оглянусь. Вдруг увижу я детство,
Как будто и не было этих потерь...
Четвёртый десяток. Квартира в наследство.
Коричневой стала зелёная дверь.
Коричневый цвет мне теперь не по нраву.
По нраву - запущенный змей на заре.
Зашёл я в подъезд. Оглянулся направо,
Где жёлтые сумерки в светлом дворе.
Где Бабушка с Дедушкой. Лица в морщинах,
Где сок из берёз и где шелест листвы.
Кто будет копаться в столь сложных причинах?
Заметит ли кто поворот головы?
Шагаю не в ногу я с шумным парадом.
Я вряд ли, чтоб выжить, смогу всё забыть.
Сейчас, чтобы выжить, ведь так мало надо:
Ослепнуть... Оглохнуть... И дверь не открыть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2022
Мне снился Твой подъезд. Запущенный и
грязный.
Совсем пустой. В душе - смятение и страх.
Потерянный, немой, как будто после казни,
Проснулся в пять часов. С одышкой и в слезах.
Ещё мне снился двор. Безрадостный и тёмный.
И снова - никого. Куда теперь идти?
Оглох от тишины и скорби неуёмной
Я в этом сне. И вновь сказал Тебе "прости".
А сам чего-то жду. Приезда иль отъезда...
Но мне тревожно так, что и во снах ночных
Я знаю, что проснусь. И явь меня на место
Нахально отпихнёт, не видя слёз моих.
Пустой подъезд, а в нём - бесхозная квартира.
Всё это лишь во сне. А в жизни - всё не так.
Но сон мой неспроста, как острая рапира,
Вонзился в сердце мне, распространяя мрак.
Разрушен мир былой, а сон лишь подтверждает,
Что нет возврата мне к тем светлым временам,
Где в кухне мы сидим. Теперь душа страдает,
Осталось только "мне", а хочется, чтоб "нам".
В той маленькой, простой, но очень светлой кухне
Так много вечеров мы провели с Тобой.
Бывает же вот так, что всё возьмёт и рухнет,
И стала кухня та далёкой и чужой.
Тогда же, вопреки реальности жестокой,
Мне снилось, что иду я на второй этаж.
На этаже темно, и мне там одиноко.
Теперь он не такой. Не ждущий. И не наш.
А помнишь, как с Тобой ходили мы на рынок?
И в том же тёмном сне один иду туда.
Из времени того невидимых крупинок,
Из радости большой прорезалась беда.
Во сне я там хожу среди лотков закрытых,
Промокнув под дождём, куда-то ухожу.
И всё в какой-то мгле. Среди огней забытых
Я временем во сне особо дорожу.
В тревожном забытьи, на бег меняя поступь,
Стараюсь я успеть. А что - не знаю сам.
Я так спешил к Тебе! Казалось: как всё просто!
Успеть, не опоздать, поверить голосам.
Но больше никогда не приласкает вечер.
И если побегу - то только наугад.
Во сне бегу к Тебе. Но знаю, что не встречу.
Кругом чужие лица, как жалкий суррогат.
Оставив для других все навыки артиста,
Вчера пришёл во двор, знакомый с детских лет.
Я вижу Твой подъезд. Ухоженный и чистый.
Я оглянулся, но... Назад дороги нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
В той жизни, где всё было ярко и просто,
Был вечным надёжный причал,
Весёлым мальчишкой в костюмчике пёстром
Я лето, как сказку встречал.
Легко на душе и в бейсболке не жарко,
Вручил мне волшебный свой руль
В похожем костюмчике, лёгком и ярком,
Улыбчивый мальчик Июль.
Он мне показал изумрудные травы
И летнюю ту благодать.
И добрые бабочки слева и справа
Меня приглашали гулять.
Улыбчивый мальчик смеялся беспечно,
Играя со мной в бадминтон.
Казалось, что праздник души будет вечным,
Судьба не повысит свой тон.
Мальчишка Июль ждал меня на площадке,
А там нас ждала карусель.
Зачем нам туда, где "не всё так уж гладко"?
Зачем вспоминать нам метель?
Мальчишка Июль подарил мне когда-то
Из детства волшебную нить.
Держал он в руках своих сладкую вату,
Чтоб ею меня угостить.
И, словно листая картинки из книжки,
Кричал он: "За мною, Артур!"
Похож на меня был июльский мальчишка -
Такой же, как я, балагур.
Какой-то другой стала жизни дорога.
Мальчишку унёс дирижабль.
И время прошло. И позвал меня строго
Задумчивый дядя Сентябрь.
Мальчишка Июль! Ты не ждёшь меня больше!
Гулять не зовёшь ты меня.
Улыбчивый мальчик! А ты ведь такой же!
Но только моложе меня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961363
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
Вчера зашёл я в лифт - какой-то странный он...
Неладное учуял я недаром.
Здесь смрад одеколона иностранного
Вдыхаю вместо лука с перегаром.
Под кнопками, на стеночке коричневой
Кто сделал недуховную приписку?
"Fuck" - это слово явно неприличное!
Не стыдно вам? Ещё и по-английски!
От возмущенья началась истерика.
Всё захватили: лифт, подъезд и крышу!
Что ж ты творишь, проклятая Америка!
Ведь наши по-английски не напишут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961251
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2022
Давайте же обнимемся скорее!
Ну в самом деле! Хватит воевать!
А если нас ударили по шее -
Давайте сразу щёки подставлять!
Солдаты наши гибнут ежедневно.
За что, ей-богу? Кто их заставлял?
И где начало у тирады гневной?
Не помним. Что-то в памяти провал.
Под нами уж прогнулись все диваны!
На них мы так устали от войны!
Давайте водкой наполнять стаканы!
Мы только с ней открыты и честны!
Нет никаких врагов! Нас обманули!
Кто закрутил всё это колесо?
Нам шлют приветы - танки, смерть и пули -
Давайте расцелуемся - и всё!
Нас убивают? Кто? Неужто братья?
Настроимся на добрую волну -
Любить, дружить! И хватит слать проклятья!
Хранить обиды - это ни к чему!
Простите всех! Ошибки все исправьте!
Зачем нам вкус каких-то там борщей?
Надев кокошник и поправив лапти,
Съедим на брудер-шафт лоханку щей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2022
Вы почему согласны на лоханку?
К изысканной посуде где любовь?
Сегодня вы сбежались на приманку:
Блины с лопаты - лакомство рабов.
Едите вы без чувства насыщенья.
По бороде течёт бесплатный жир.
Какой позор! Какое отвращенье!
И как ничтожен ваш убогий мир!
Вас по спине хлыстом, по морде - плёткой.
Ответ ваш - благодарственный поклон.
И в рабской памяти своей короткой
Целуете в прыжке кровавый трон.
Потом кричите: "Мы не виноваты!"
Не отрекайтесь от своей вины!
Ведь если вас пристукнут той лопатой,
Вы скажете: "Спасибо за блины!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2022
Он сел за руль. Ему шестнадцать лет.
В крови резвятся винные промилле.
Забот, страданий, слёз - в помине нет.
Родители ему весь мир купили.
Вот мчится на машине наш "мажор"
И девка размалёванная рядом.
Не видит он ни знаки, ни забор,
Глядит перед собой стеклянным взглядом.
На остановке мирно ждут трамвай
Все те, кто жить на свете не достоин.
Ты, мой читатель, нерв не надрывай,
А будь учтив, улыбчив и спокоен.
Хмельной "мажор" не справился с рулём.
Ну что же! В жизни всякое бывает!
Он жив остался с девкою вдвоём.
На остановке кровью истекают
Те, кто с работы вечером домой...
И кто не стал барыгою успешным.
Больница. Но приёмный тот покой
Простых людей не спас от тьмы кромешной.
И будет суд с Фемидою во тьме.
Но близкие, захлёбываясь в горе,
Поймут: сидеть он будет не в тюрьме,
А где-то там...Под пальмой... Там, где море.
"Ах, бедный мальчик! Он ведь молодой!" -
Мажору посочувствует прохожий.
" Не рушьте вы судьбу его тюрьмой!
На что же будет жизнь его похожа?"
Телеканалы нам передадут:
"Всё под контролем. Следствие ведётся!"
И скоро шутовской продажный суд
На третье заседанье соберётся.
А те, кто не успел на свой трамвай,
Успеха в жизни так и не достигли.
Ты, мой читатель, не переживай!
У нас давно все к этому привыкли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2022
Мы на пир не идём, но бежим все к корыту
И без прав на вожденье стремимся к рулю.
Между злом и добром все границы размыты,
Между чёрным и белым - путь равен нулю.
Нас в просторную сеть заманили проныры.
Нас, пленённых всеядных - уж целая рать.
Рты разинув, себе выбираем кумиров,
Не умеющих думать, читать и писать.
И, читая безграмотный текст с упоеньем,
Мы безграмотно пишем такой же ответ.
На достойное смотрим с ленивым презреньем,
Собирая весь мусор себе на обед.
В бесконечных эфирах - одна суматоха:
Третий час в передаче уже говорят,
Что убить человека - не так уж и плохо,
А спасти человека - уже не формат.
И опять мы в восторге от фраз туповатых.
Нас совсем не волнует всё то, что вдали.
И экспертов безмозглых, зато бородатых,
Мы в почётные ранги давно возвели.
Мы прогорклой водою способны напиться,
Мы утратили страсть и умерили пыл.
С глупым видом стоим на размытых границах
И влюбляемся в тех, кто их нагло размыл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2022
Что-то задождило за окном не в меру,
Перестали радовать дни и вечера.
Женщина без возраста и с потухшей верой
В тёмной комнатёнке плакала вчера.
Хоть давно не носит чёрную косынку, -
Боль не утихает. Жизнь всегда права.
Прошлого детали точно, без запинки
Может рассказать вам женщина-вдова.
Подводила память девушку когда-то,
Время беззаботное, круглый год - весна.
Но сейчас всё помнит. Все святые даты,
Вспомнились фамилии, лица, имена.
Женщина листает старые альбомы,
Манят эти фото в прошлые года.
Много там прохожих. И полно знакомых.
Каждый день ей хочется уходить туда.
Женщина привыкла. Ей одной не страшно.
Взгляд свой добрый, кроткий устремит в окно.
Мужа нет. Он умер. А когда - не важно.
Кажется, недавно. Кажется, давно.
И перегорела лампочка в квартире.
Завтрак приготовить можно не к шести.
Почему так душно стало в этом мире?
Потому что некому ей сказать "прости".
Как-то всё промчалось. Жили небогато.
Ссорились нередко и по пустякам.
Жили. Получали две свои зарплаты,
Ездили куда-то к ближним берегам.
Но вдова сегодня целый день не плачет.
То, что дарит память - это всё своё.
Жизнь ведь так устроена. И никак иначе.
Он ушёл. И, значит, будет ждать её.
Может быть, приедет дочь её к обеду,
Может, сын приедет со своей семьёй,
Чтоб очаг семейный одержал победу.
Чтобы быть счастливой, даже пусть вдовой.
Но никто сегодня так и не приехал.
Может, завтра дети скажут ей: " Привет!"
Прожитые годы стали гулким эхом.
У вдовы нет возраста. За окном - рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2022
Мы - поэты без званий, дипломов и грамот.
Мы так громко кричим. Нас не слышит никто.
Каждый очень правдив, только сильно обманут.
Прочитав наши строки, нам скажут: "Не то!"
Мы приходим спонтанно, врезаясь в интриги,
Мы приходим туда, где никто нас не ждёт.
После наших стихов предлагают нам книги,
Где поэт коронованный рифмы жуёт.
Там рифмуется всё: Древний Рим и Египет,
Куртизанки с богинями, счастье с бедой.
Там маститый поэт нам охотно отсыпет
Килограмм мёртвой мудрости щедрой рукой.
Не вчитались мы в суть и попрали советы.
Наши строки грубы. Наши мысли ясны.
Мы уходим, как ночь, что боится рассвета.
Мы уходим, как вьюга в начале весны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960607
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2022
Мій славний Брате! Рідний Святославе!
Ти не помер! Для мене Ти - живий!
Навіщо зажурилася Полтава?
І звідки взявся відчай голосний?
Ти не помер! Не сумнівайся, Друже!
Від кулі побратима Ти прикрив.
Господь прийняв Твою велику душу -
І з неба промінь землю освітив.
Країну накривали чорні хмари...
Коли вже будем вдячними? Коли?
І зовсім не рожеві окуляри
Твій погляд приховати не змогли.
Наш вчителю! Душа у кров роздерта!
Тобі - не двадцять. Жив би - хоч до ста!
Ти учням дуже щиро та відверто
Писав свого таємного листа.
Відважний Скельде! Вже пройшло сім років...
Та світ, нажаль, змінитися не зміг.
Але той самий звук сміливих кроків
Ми від героїв чуємо своїх.
Наш славний Брате! Милий Святославе!
Осінній дощ про тебе склав рядки.
Я - Твій народ. Ми всі - твоя Полтава!
Тобі - безсмертя. Вдячність на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
А він ішов дорогою героя,
Де доля бачить всіх своїх здаля.
Палала під ногами та земля,
В його руках святою стала зброя.
Іти туди, вперед, не кожен зможе...
Та він ішов, не дивлячись назад,
Для того, щоб у нас не влучив "град",
Щоб не прийшла сюди орда ворожа.
Наш прапор він відмовився топтати
В полоні, де знущалися кати.
Його запам'ятають назавжди
Нові будинки та старенькі хати,
Як він ішов. Ішов до перемоги
Свого народу. Інше - не важливо!
Не зрікся Воїн сильний та сміливий
Єдиної та вірної дороги.
Так! Він ішов усіх нас захистити!
Нехай своє отримають кати!
А нам - не забувати! І піти
Схилити голову, покласти квіти.
І ми йдемо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Рука на серці. Там живуть надії.
Але не в голос. Кожна з них - секрет.
А я вже інший. Голова сивіє.
Багато слів я знаю наперед.
Їх слухати мені? Чого заради?
У роздумах конкретику люблю.
А всі, хто може, роздали поради,
Ціна яких дорівнює нулю.
Байдужість - безнадійна господиня.
Все поспіхом. Нещиро. Казна-як.
А я - за гордість, та не за гординю,
Коли життя нам подає свій знак.
Буває, вірю. Може, це нормально?
Минуле залишило заповіт.
Все відчувати - вже не актуально;
В відкриту душу цілиться весь світ.
Рука на серці. Може, так і треба?
В долонях - доля. І така, як є.
На мене дивиться осіннє небо
Крізь сірий дощ. І знову впізнає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Минуле стерте. Я стою навпроти -
Жебрак веселий чи похмурий франт?
Обличчя поминальної суботи -
Це вісім жовтих мовчазних троянд.
Я не соромлюсь сліз і щиро плачу.
І знов мовчать портрети на стіні.
І кольором своїм жовтогарячим
Троянди в очі дивляться мені.
Цієї поминальної суботи
Занадто пізно справжнє оціню.
З трояндами в руках стою навпроти...
Навпроти тих, з ким поряд не стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Все місто тиха темрява накрила,
Заздалегідь святкує перемогу.
І ніч, моя чаклунка синьокрила,
Мені відкрила зоряну дорогу.
Там кожна зірка пісню народила,
А ніч - давно відома таємниця.
Комусь вона - коханка чорнокрила,
Комусь - незламна праведна черниця.
Повільно чорні коси розпустила
І місяцю освідчилась в коханні.
Але до ранку колір змінять крила,
Вже світло. Це нове оповідання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Осінній вечір зняв свою корону,
Вклонився ночі, чорній та гіркій.
Король вечірній був без охорони,
Такий відвертий і тому крихкий.
Водночас і холодні, й теплі дзвони
Лунають у симфонії легкій.
Камін зігріє. А ґлінтвейн червоний -
Він теж, як осінь, має смак п'янкий.
У дивну осінь нас веде стежина,
Де гірко посміхнеться горобина,
Виводячи з заплутаних тенет.
Рятують нас колишні справжні мрії,
Маленькі та великі ностальгії
І осінь, що читає свій сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Лунають містом радісні мотиви...
Чи танго, чи фокстрот, чи, може, полька.
На вулиці похмурій, серед зливи,
З'явилася яскрава парасолька.
А потім - друга, третя і десята.
І кожна з них - яскрава, неповторна.
Вони танцюють легко та завзято,
А осінь їм підспівує мажорно.
Вони танцюють аж до листопада,
Неначе на гастролях, як артисти.
І навіть осінь посміхнеться радо,
Вітаючи їх оплесками з листя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Та ні! Ми з ними - не один народ!
Не намагайтесь правду підмінити!
Все різне: світ надій та світ турбот:
Їм нападати, нашим - боронити!
І потайки, у пострілах нічних,
З ножем в руках і з чорними думками
Вони ховають злодіїв своїх
Без пам'ятників та під номерами.
І безіменні, на якійсь горі,
Як зрадники, мовчать оті могили.
Мовчать і їхні вдови, матері...
І не дай Боже, щоб заговорили!
У нас завжди інакше все було:
Коли везуть героя в домовині -
Скорботи не соромиться село,
І всі його стрічають на колінах.
Захисники не бачать перешкод...
Герої наші! Як душа сумує!
Бо це воює не один народ,
Це, люди, підлість з совістю воює!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Десь там - ще літо. Пахне сінокосом.
Мені - туди, де лагідні дощі.
Ловлю руками вистраждану осінь
І пригортаю листя до душі.
Мене відпустять літні сінокоси...
В долоню краплі вересня впадуть.
Я дочекаюсь осінь, що запросить
Мене в далеку та ліричну путь.
Туди, де рими щирі, незабутні
В обіймах жовтня легко я знайду!
На осінь я чекаю вже у грудні -
Хоч жовту, хоч червону, хоч руду.
І дочекаюсь! Вже цієї ночі
До мене прилетить чарівний птах.
На мене дивляться осінні очі
І призначають зустріч у дощах.
Іду на зустріч і несу їй айстри
І знаю, що іду не навмання!
А блискавка - це жест самого майстра,
Кравця, що шив для осені вбрання.
Крізь его літа, запах сінокосів
Не покохав я дим, суху траву.
Свою кохану, незрадливу осінь
Я вистраждав! Я встигну! Доживу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Не думайте, що стану я незрячим!
Тепер все точно буде навпаки.
Повірте, все, що треба, я побачу -
І помовчу про це я залюбки.
Нехай на завтра обіцяють зливу -
І в зливах має рацію весна!
У римах розповім про щось важливе,
Бо в серці справжня істина - одна!
Дощі весною - чарівні та рідні!
За пролісками скучив - ось вони!
Тепло збирати я почну у квітні,
Щоб потім зігріватись восени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Осінні сутінки нічого не спитали.
Свавілля вітру - це неписаний закон.
І вже нікому не потрібні ідеали -
Вони тепер як дивне марево чи сон.
Осінні сутінки завжди слідкують пильно,
Щоб літніх променів нарешті не було.
Хтось невпопад сказав, що треба бути сильним...
Сказавши це, побіг перемагати зло.
Осінні сутінки займуть постійну нишу
В душі та серці, розвернувшись до зірок.
І жовте листя, наче ті старі афіші,
Так швидко падає з розгублених гілок.
Осінні сутінки легкі та загадкові
Крокують листям, оминаючи грозу.
В тумані губляться всі души дріб'язкові,
Не помічаючи ту велич та красу.
Осінні сутінки! Мені вас бракувало!
Ви свій секрет розповіли та не дарма!
А всім здалося, що ви знову промовчали
І не сказали, що попереду - зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Мене ховали в серпні. На початку.
Співали необізнані птахи.
Піджак, сорочка чиста і краватка -
Є все, щоб відмолить свої гріхи.
Стоїть моя труна темно-зелена,
Жаданий колір хтось запам'ятав.
Не дочекалася на мене сцена,
Й без мене в неї так багато справ!
Хто плаче, хто мовчить - та всі чужинці!
До мене підійдуть, але не ті.
Всі - натовпом. І кожний - поодинці.
Багато їх, а я на самоті.
Хтось анекдот смішний розповідає,
Хтось пригадав бурхливі вихідні.
Моє ім'я по-різному лунає...
Цікаво: наче я - у множині.
Хтось опустив труну з таким натхненням...
Туди, де серед цифр - лише нулі.
Летить мені в обличчя ціла жменя
Приборканої свіжої землі.
Їм більше не цікаво... Та даремно!
Я натовпів давно вже не боюсь.
Коли у серпні всі фальшиво-чемні, -
Я стану жовтнем. Я ще повернусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Це - справедливий закон!
Харківські сльози - це бєлгород клятий,
Заздрісний, п'яний сусід.
Той, що гамселить по людях з гармати,
Знищує славний наш рід.
Будемо все пам'ятати з тобою -
Сум та запеклі бої.
Сльози сміливого Міста-Героя...
Сльози твої і мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Здесь нет органа. Только маракасы.
Не светит солнце, не гремит гроза.
О верности толкуют ловеласы,
Безбожники целуют образа.
Аляповатой лентою повязан
Большой сундук, в котором пустота.
Никто ничем друг другу не обязан,
Мелодия до одури проста.
Кому ещё мечталось и хотелось
С триумфом разорвать порочный круг?
Скукожилась напуганная смелость,
А трусость громогласной стала вдруг.
Здесь нет органа. Только маракасы.
Пронизывают вдоль и поперёк
Слова и чувства с запахом пластмассы,
Спуская свой игрушечный курок.
Нет, не вперёд! Всё движется по кругу,
И каждый, взяв свободный маракас,
Трясёт им, говоря, что это фуга...
Их слушают. Им верят в сотый раз.
Какой глупец писал на нотном стане
Глубинный смысл скрипичного ключа?
Здесь глубоко нырять никто не станет,
Здесь нет того, что было сгоряча...
Все созданные ноты - вне науки.
Их проще растранжирить, не сберечь.
Улыбки - лживы. Взгляды - близоруки.
И сколько здесь не состоялось встреч!
Здесь нет органа. Только маракасы!
И скрипок нет. Кому они нужны?
В шампанском кислом - шкурки ананасов
Напополам с экстрактом белены.
И кажется, что вот, ещё немного...
Заполнится людьми органный зал.
Орган звучал задумчиво и строго
И так некстати думать призывал!
За шагом шаг. Капканы и ловушки.
И корни не видны. Видна ботва.
Орган молчит. Играют погремушки,
Угадывая вкусы большинства.
Закрыв свой рот и прекратив рассказы,
Орган уже не спорит с большинством.
Его перекричали маракасы,
Оставив откровенья на потом.
Предвидятся ли эти откровенья?
Не растеряются ль на вираже?
Инстинкт не станет дивным вдохновеньем
В расчётливой и мелочной душе.
Толпа резвится, быстро убегая
К позорной простоте, из яви в сон.
И правда, обнищавшая, нагая
Давно молчит с органом в унисон.
И все довольны. Все уже согласны!
Опять учиться думать? Никогда!
Так неужели было всё напрасно?
Неужто всё исчезло без следа?
Здесь каждый, руки вытерев о скатерть,
Эстетом и почётным гостем стал.
Толкаясь, все взбираются на паперть
И думают, что это пьедестал.
Здесь нет органа. Только маракасы!
А под цветной обёрткой нет души.
Несчастен тот, кто оседлал Пегаса!
Чтоб сбить с него - все средства хороши.
Становится желаннее и слаще
Дешёвый, привлекательный обман.
Остался лишь в мечтах мир настоящий,
Где маракасов нет, а есть орган.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2022
Вимушеним біженцям присвячую...
Я - НЕ ЖЕБРАК!
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.
А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!
Я - не жебрак! У мене все було!
Повірте, що нікому я не зичу
Життя міняти на єдину мить.
Я не ховаю душу та обличчя!
Я - чистий, і від мене не смердить.
Сусід одразу за кордон поїхав,
У нього там - неписаний закон.
Цей дядько шкаралупками з горіхів
Вже засмітив тамтешній весь район.
Сусідка теж втекла, бо має гроші.
Було у неї де-кілька квартир.
У неї все гаразд. Вона у Польщі
Сидить і вперто славить рускій мир.
Я - не жебрак. Я хочу працювати!
Не хочу, сидячи, казати "пас!"
Хіба я винен, що мене гармати
Примусили приїхати до вас?
Ніхто мені нічого тут не винен.
Я не прошу. Хоча б куток знайти!
Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
Грошей нема? Котись під три чорти!
І покотився. Безпритульний. Знову.
Такі, як я, - небажане сміття.
Приїхав я на вулицю Чудову...
Руїни мрій. Розтрощене життя.
Хіба мені багато було треба?
Хіба я не дотримувався меж?
У нас - одне велике синє небо
І перемога спільна буде теж.
"Допомогти не треба зневажати"
Де ставити важливу кому тут?
Хто знає, як нас буде зустрічати
Великий, справедливий Божий Суд?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в шаровари,
А як чули мову - казали: "село!"
Так любимо світло, коли ми в темниці!
Нам так було нудно! Шукали пригод!
Ось спалює ворог гектари пшениці,
А ось він ґвалтує увесь наш народ.
А ми, толерантні, всі йшли на приманку,
А ворог радів, коли бачив, як ми
Зняли й розтоптали свої вишиванки...
Ми дзвінко сміялись лише до зими.
А потім - війна... Ось такі результати
Смішних анекдотів, незграбних кліше.
Коли навчимося своє шанувати?
Своє цінувати! Своє! Не чуже!
Незламна, кохана моя Україно!
Свята ворогине диявольських справ!
Пробач мене, рідна! Я став на коліна,
Хоча вишиванку свою не знімав.
А хто познімав - ну то хай так і буде!
Бо їм все одно: що з душею, що без.
Нещирі, невдячні та заздрісні люди!
Навіщо вам сонце від наших небес?
Чого тепер варті дрібні забаганки,
Коли Перемога - мета головна!
Чи треба вдягнути усім вишиванки -
Тепер пояснила ця клята війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Тётки у лавки
Стоят, возмущаются,
Перекричав всех собак.
Гуманитарка
Бабищам не нравится:
Мало! Невкусно! Не так!
Хлеб не годится
И масло без запаха,
Слишком убогий пакет.
Совесть далёкая!
Где ты шатаешься?
Где? Почему тебя нет?
"Что ж волонтёры
Так поздно приехали?
Ждём их уж десять минут!"
Тётки горластые
С грязными пальцами
Сумки набитые прут.
Это для них
Наши парни и девушки
Смело стоят на краю!
Помощь развозят
И вечной опасности
Жизнь подвергают свою.
Это для них
Наши светлые Воины
Жизни кладут на войне.
Надо ли тёткам
С простреленной совестью
Жить в победившей стране?
Общею массой своей
Навалившись,
Яростно жмёт на педаль
Вечно голодная,
Всем недовольная,
Неблагодарная шваль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2022
Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
Єдиний звук безрадісних сонат.
Хтось безпорадно дивиться назад,
До спогадів з минулого прикутий.
Як вижити? Чи можна повернути
Той затишок простих рожевих свят?
Війна гортає книгу чорних страт
І пише закривавлені статути.
Лунає скрізь лише одне питання:
Невже до пекла ближче, ніж до раю?
Та зараз осінь ближче, ніж весна...
Хвилинка синіх мрій - немов остання.
І крізь зелений серпень проступає
Лютнева мертво-біла сивина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022