| Сторінки (3/290): | « | 1 2 3 | » |
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Щось обіцяє, мабуть.
Посеред пелюсток
Тісно обняті тіні
Заколихались - то
ДИтятко на колінах.
Горнеться до грудей.
Разом з пальтом нагрітим
В ліжко його кладе.
І вимикає світло.
Стомлене від сирен,
В синіх обіймах тиші,
Місто таки засне,
Й мати дитя вколише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
Та збираю їх вперто, по давніх слідах ідучи,
Де тепло від забутих бажань ще пригадує тіло.
Всі листки перепрілі скуйовджені знічено в жмих.
І нічим не нагадують осені спалах гарячий.
Та метелик зробив собі теплого ліжника з них,
А від сонця проснеться, і першу фіалку побачить.
Перламутрових крилець мій стомлений погляд на мить
Доторкнеться, й здивує нового відродження взіром:
Завіконня безбарвне всіма кольорами горить,
І загублені з осені ельфи простягують ліру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Ідемо ми, Тарасе, до тебе за словом, за духом.
Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
Повсякчас мерехтіння минати облудно дешеве.
Пильно слухати світ, уявляти, як ти його слухав.
Мова-зброя твоя хай додасть нам палкої наснаги.
Бо забули себе. У чужі подавались околи
Та шукали достатку. А неміч свою побороли?
Вгамували до волі тобою оспівану спрагу?
То ж у тебе, Тарасе, черпаємо силу і нині.
Ти із кручі дніпровської чуєш війни канонаду.
То ми стали до бою за волю, за землю, за правду.
Довго сліпли та глухли.
І платимо борг Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Мої тривоги - у тернАх плоди.
Пройшла зима, вони ростуть і далі.
Не білий цвіт весни їх породив,
І то не Бог злощасну зав'язь дав їм.
Несу їх. Маю нерви за гілля.
Тримаюся. Бо набирають соку
Щомісяця, щороку, і гримлять
Війни відлунням їхні сиві бОки.
І я від них важнію. А терплю,
Надіюся - гіркі плоди нестерпні
Обірвуться, і втопчуться в ріллю,
Й ніколи більше не посходять терни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
О, диво ти біле! М'яке і пухнасте.
І так моє серце обсіли тривоги.
А тут через тебе пригнічений настрій...
Не муркаєш більше, не трешся об ноги.
Така тебе доля спіткала котяча.
Якби ж то хвилини назад відкрутити,
Ту мить відвернути. Я трішки поплачу
Над горбиком свіжим, під сонцем зігрітим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Моя мрія тьмяніє. Несила їй бути веселкою.
Кольори позмивали новини. У сні чорно-білому
Затягнули тумани дорогу. І стала вузенькою
Й непомітною стежка, якою так жваво я бігала
Зліва неї - війна, чужинА зяє справа безмовністю.
Під ногами не чую слідів, що з дитинства натоптані.
В сумовинні заплутаний птах обзивається болісно,
І надій світлячки загубилися в сірому попелі.
Та пробуджує дзенькіт - синичка метеликом пурхає.
За ранкове вікно проганяється сон мій розпачливий.
Синю квітку вогню запаливши під мідною туркою,
Усміхнуся тобі, й заплету у веселку побачене:
Філіжанка червона зігріє гарячою кавою,
Пеларгонія гляне з вікна пелюстками рожевими,
Жовтогруда пташина на гілці потішить виставою,
І ранковими фарбами знову надія зажевріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Ранковий промінь у долоні.
Лоскоче березневий подих.
Незатишно і сіро поки.
Та рушили по вітах соки,
І сірокрилки невгомонні
Розтрушують зимовий спокій.
Він опадає м'яко, тихо,
Знебарвлені торкає трави,
Які осонню сад підставив
Минулорічними пластами,
Що пріють почорнілим жмихом -
Останнім сховом крапель талих.
А в мене у долоні - сонце!
Чекаю, як воно зігріє!
Ловлю весняну ейфорію,
Де кожна брунька - світла мрія,
Й сама, пробуджена теплом цим,
Гарячим словом пломенію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Пісок у прірву цідиться
Хвилинами з-під ніг.
Колись в Тобі спочину я
Після дороги дальньої,
Ішла якою світом цим,
А Ти мене беріг.
Та зараз - підхопи мене
Рукою милосердною.
Я ще не домолилася,
Відсунь дороги край!
Ще маю незавершене,
Ще бачу ціль попереду.
Прошу Твоєї милості -
Над урвищем тримай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Як болем серце покраяне!
Як поле, вирвами зоране.
І вітер смуток розсіює,
ЖалІ підносить до зір.
Та жити будемо, з ранами
Саджати вирване з коренем,
І розбавляти надією
Сльози пекучий розсіл.
Як важко серцю триматися!
Як чорно ранку незвичному
Купати в кіптяві промені,
Здимати пил в небуття.
Звучать посадки гарматами,
А так хотіли б - синичками.
І в гіллі, соком наповненім,
Бажає брунька життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.
Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні з бідняцьких халуп?
Не за сина одного взиває молитвою мати -
Просить світу усьому простити на Бога хулу.
Обгоріле крило ще біліє, хоч ледве тримає.
Вперто помах тяжіє, залізо спадає із хмар.
Молитов тих сильнішого в світі нічого немає.
Піднімаються ввись і лягають пером на вівтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.
Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скло, у бляшаний навіс.
Забуте, ще пізньої осені хлющею змите,
Під оплески струменів так захотіло на біс,
Що твій оксамитовий голос почувся: "Тримайся!"
І другий, легкий, ніби мій: "Бережися і ти."
То сниво мене закрутило у просторі й часі.
А злива лютнева воліла до ранку іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Де вітер гойдає тишу
Наболену і старечу,
Безлистим гіллям колише,
У плесі, що стало глибшим,
Виловлює смуток вечір.
А вітер тишу гойдає.
На лапи кидає соснам,
Щоб впала з очей подалі,
А тиша до рук спадає,
Безсила і безголоса.
І стомлений нею вітер,
У п'ястку себе вмістивши,
У жмені моїй зігрітий,
Хотів би вже й заніміти,
А треба гойдати тишу.
Я струшую їх з долоні -
І вітер, і тишу, й смуток.
Вони опадають, сонні.
А небо колише повню,
І мрії мої забуті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Голос твій печальний розтривожив душу.
Завіконня хмуре зашуміло тужно
Барабанним танцем крапель крижаних.
Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
Все, що розболілось за короткий день.
На світанку лапа доторкне коліна,
Глянуть в душу очі незрадливо вірні.
Хто ж кого гуляти в ранок поведе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
В безлистому клубку старої вишні
Метеликом у інеї присіла
Мала вільшанка. Розпустила пишно
Яскраву грудку, розігнала тишу
Руладою на всю пташину силу.
За повівом неслися дивні звуки,
У паморозі сонячно іскрили.
Здавалося в ту мить - війна ущухла.
Стояти б так і нескінченно слухать
Натхненний спів на всю пташину силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Котиться сонце зимове вершками кленовими,
Ніби боїться зібгати шовки, які вистелив
День йому в небі блакитному. Знічені, ловимо
Музику дивної арфи у вітті сріблистому.
Дека заснулої гілки стріпнулася звуками.
Косе проміння до струн (чи до тіней) торкнулося.
Як же давно ми морозної тиші не слухали.
Як нас давно не манила між кленами вулиця.
ТрЕмко застигла народжена нота між пагонів.
Краплі, що так і не впали, зависли поліями.
Сонце червоне, ну нібито щойно підпалене,
Падає кленам за спину в польоті повільному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Моє ти натхнення! Дозволь тобі чуба погладити,
Вдивитися в очі, торкнутись худої щоки.
Емоції - вітру сонетами, сонця сонатами!
Із ними тебе зустрічаю в обіймах палких.
Моя ти утіхо! У тебе синець - мені боляче.
МозОля на пальцях, що мали б торкати рояль.
Все миттю побачу. Та тЕпло від Божої помочі,
Її обереги-молитви над нами роять.
Моя ти надіє! Сніжинки на скронях не станули,
Суворість наклала печатку тобі поміж брів.
Та я обіцяю, ми знову щасливими станемо,
Як тільки повіримо в те, що пожар відгорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024
Газону покрив сніжний на осонні
Підтанув і щетиною узявся.
До тебе із вікна сміюся, сонна,
Показую тобі на щоки пальцем:
- Які ви схожі з ним! Такі колючі!
Обожнюю тебе в триденнім шармі!
Та знову обіцяє снігу туча,
Газон поголить, поховає шрами
З гіллЯ, принесеного буревієм.
Увечері твою щоку жадану
Цілуючи, у майбуття повірю,
Так легко, як у те, що сніг розтане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Водохреща ранок погожо іскриться,
На сніг розіллятий із чистої сині.
На срібнім хресті завмирає водиця,
І скроплює рясно у вірі та силі.
Торкає чола і цілує повіки,
Сльозою смиренно стікає щоками.
Дай, Боже, з тобою прожити до віку,
Щоб захисту більше ніде не шукала!
Дай Боже спромоги Водохреща ранок
Стрічати у мирі на многая літа.
Святою водою загоєним ранам
У мирі зігрітися і відболІти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
Я себе не жаліла для тебе і вчора, й сьогодні .
Ще до того, як досвіток всівся мені на фіранку,
Розливаючи хвилі тривожні буремного сходу,
Полилася молитва гаряча моя на світанку.
Бо не час залишати для себе таємно сокрите.
Розливаюся вся, в сподіванні на сили душевні,
Віддаюся тобі до останньої краплі та крихти,
До останньої думки, і , мабуть, гроша у кишені.
Повелителю- Дню, куций, хмурий, лютнево холодний ,
Підіймаю до хмари мольбу, бо така моя варта:
У надії віддатись тобі до останку й сьогодні,
І наповнитись знову по вінця, чекаючи завтра .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
Здається, простягни до нього руку,
Підскоч лишень, собі дістанеш низку
Намиста, що видзенькує, послухай:
То грає сяйво, й вітер не шепоче.
Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
Дивися: Бог такі дарує ночі!
В них місяця розхлюпуються бризки
На сніжний покрив, падаючи блиском,
Відтінки увібравши в себе сині.
Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
Прозорі хмари- тіні янголині
Сріблястий білий лик пером торкають,
Сплітаючи під ним м'яку колиску.
Підвішені до темного перкалю
Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Поверни мене, пам'яте, в час , де в полях тільки маки
Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
Де раділа земля - її дощ поливав, а не плакав,
Не тужив.
Я б вернулась туди, де звичайністю дням дорікала.
Як я хочу простої буденності! Ти поверни
Мене, пам'яте, в час, що кривавив лише пелюстками,
Без війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Як же хочеться миру і світла, де б не убивали,
Де б не плакали діти, серця матерів не боліли,
Повернулося щастя додому, в дощах заблукале,
Й засвітилися спокоєм вікна у міст обгорілих.
Як же хочеться світу без права когось убивати,
Запускати до неба сусіднього пазурі хижі.
Де не буде потреби для сина ставати солдатом,
І земля засинатиме звично у лагідній тиші.
І мене там окутає сниво спокійне і тепле
Абрикосовим літом з відпусткою черговою,
Чи з неквапною баржею ягід херсонського степу.
Як же хочеться яви, де бути щасливим собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Дощового Різдва обсипаються краплями сльози.
Скільки бачив Ти, Боже, своїх нерозумних дітей,
Що вгрузали у війни, в примарне болото ідей,
Забували Твоє - світло чисте і вічно святе,
У порочних бажаннях мерцями осліплими повзать.
Дощового Різдва зятягнулося небо печаллю.
Боже Правий, прости, покаяння гарячі прийми!
Не спіши розливати волання своєї сурмИ
Над знедоленим світом, що став небезпечно німим,
Лише мовою зброї зневолює й хижо повчає .
Розлилися під хмарами дзвони Різдвяного свята,
У молитві зливається стукіт мільйонів сердець:
Миру й світла, як хліба насущного, просимо днесь!
Родить Сина Марія, й віддасть під терновий вінець ,
Щоб у Нього просили ми захисту від супостата .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Думко, річко найбистріша!
Думко, птахо швидкокрила!
Заплести тебе у вірша
Не завжди мені під силу .
Ти - то спека, а то злива,
То стерня, а то насіння,
Бо тебе, таку мінливу,
Полонити не посмію.
Щойно бризом обіймала,
А за мить змітаєш вихром.
То, як злива, ти зухвала,
То спадаєш в роси тихо.
Зранку ніжила у сниві,
Дарувала диво- мрії.
Просинаюсь полохливо-
Лиш уривок бовваніє.
Та в новому дні допоки
За тобою мчуся слідом,
Ти розвіюєш мій спокій,
Де б не сіявся, не зійде .
Бо тобі якби у небо,
Думко ти моя сяйлива,
Чи на зірку в синім крепі,
Чи на сиву хмари гриву .
Заплести б веселки стрічку
У рядки, як в чисті коси!
Думко-зливо, думко-річко,
Думко- пісне стоголоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Ти не плач, дитинко.
В час передранковий
Дай тебе підняти. Правило двох стін ...
Тут, у коридорі, буде й колискова,
Й постіль із подушки, й рук моїх заслін.
Птахою схилюся, поцілую кіски,
Подихом розвіє їх легенький шовк.
Спи, маленьке диво, дай но витру слізки.
Подивися, Мурчик в схованку прийшов.
У тепленьке місце моститься до тебе.
Спи, моя розрадо. Спи, моє дитя .
Ніч мине й засяє сонечко у небі,
Будемо дивитись, як хмарки летять.
То листи до Бога, а у них без ліку
Молитов гарячих, щоби нас біда
Оминула скоро, й на твою голівку
І малій пилинці впасти Він не дав .
Ця війна скінчиться, будемо гуляти
Ми утрьох по місту стрічками алей.
Спи, а я тихенько помолюсь за тата,
Хай заслін від кулі Боженько пошле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Оголені бездумно й безсоромно
Осики й липи стихли, мовчазні,
Листки останні гріючи у лонах.
І жаль чи заздрість виросла в мені
До них, що так покірно в сон відходять ,
Пасивно споглядаючи за тим,
Як гасне день.
Стриптизу насолоду
Поблажливо прощу із доброти .
Цей голий стан зими напередодні,
Що несумісний із грудневим днем...
До того часу може й нам безодня
Погасить очі й серце розітне.
Коли ж настане час проснутись знову,
То не торкнеться птаха гілля- рук,
Не вчепить лапки у корУ брунькову.
Та поки ще мотають стрілки круг
Біжу за ними, ніби по арені,
Все вірячи, що я не в кабалі,
Не в зашморгу,хоча і сокровенних,
Хоча й моїх, та все ж минулих літ.
Застигну, непідвладний тліну, згодом,
В теплі із золотого бурштинУ,
П'ючи живу медову насолоду,
В осінній тиші всесвіт осягну.
Пізнаю в тім усе, що десь за гранню
Хоч рідної для мене, та тюрми,
Де я один, де я в роду останній,
Й безглуздо так звучить займенник "ми".
І в гаснучій агонії осінній,
Де простір мій- пристанок, а чи склеп,
Мій мед, мій бренді, схоронившись тінню
Чи філософії своєї, а чи ліні,
Спивати буду до останніх треб.
(Треби- церковні обряди)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
Щоби не здавались ночі темними,
Зерном пломінким
У вечірні хмари недаремно ми
Сіємо зірки,
Й стамувавши подих виглядаємо:
Буде угорі
Сяяти небесними скрижалями
Світло наших мрій.
Зірко, ти, надією запалена ,
Ранок наближай!
Недаремно сіємо у хмари ми
Зерна із бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
Гілля-руки, ріки-русла.
Там камеддю сік загуснув,
Як застиглі звуки слова,
Як зачаття бурштинове.
Ріки-гілля, русла-руки.
Пульсом - серця перестуки,
Нерви - спалахи нейронів,
Поки думка не схолоне.
Руки-ріки, русла-гілля.
Стане що у русі ціллю?
Сік у віття, кров у вени,
Доки гріє сокровенне.
Руки-русла, гілля-ріки.
Не замовкнути б довіку,
Не зламатися б дочасно,
Соку плин в камеді гасне.
Русла-вирви, руки - низу.
Чур! - нечистого репризу!
Від безвір'я в темінь ночі
Злам камеддю кровоточить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
/ Л.А. в її д.н./
Такі жінки народжуються в зимах
Прекрасно чистих. Скажеш- крижана?
Вона - сніжинка, бо неповторима
В можливостях, бажаннях, мріях, снах.
Не кожному під силу обійняти .
Як сніг і сонце - спробуй, роздивись!
Як місяць ясний, сріблом розіллятий,
Торкне очей, щоб кликати увись!
Така вона, зимова, незбагненна,
Кохана жінка, схована весна.
Розпуститься рожевим цикламеном .
Прекрасно чиста. Сніжно осяйна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
вперед
в запеклий бій
то ми
а з нами
непоборні душі
у серці
гнів
і біль
що крицю
і цю кривду
перетрушать
/Юрій Лазірко/
болить
та так
що забиває дух
за всіх
немає там чужих
і жодного
для кого не знайду
в молитві місця
суд верши
здійнявся меч
нехай
то буде дрон
помстись
за того
хто не встиг
карай
затягнуте
вселенське зло
в людську
подобу тих
хто сам себе
відніс
до сатани
рубай січи
рукою зеерка
усім
що світ дає
пали
жени
проклятий сморід
руського совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Під ногами каша манна
Та не та, що варить мама.
Під ногами мокрий сніг,
Що за ніч на землю ліг.
З нього не зліпити сніжки,
Й не ходить по ньому пішки,
Бо намокнуть черевики,
Й рукавицям буде лихо.
От сиджу, роздітий, босий,
Притулив до шибки носа.
Та одразу і придумав:
Чобітки у мене з гуми!
Ними я улітку міряв
Всі калюжі на подвір'ї!
Зранку мамин голос линув:
- Милий, ти помив машину.
Подивись, надворі каша.
Не щастить машині нашій!
Я і сам на те дивлюся -
Не щастить й мені, матусю.
Чобітки то я надіну...
Що ж на спину і коліна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Допоки твій погляд щоранку мене зігріває,
То хватить мені і снаги, і духовної сили
Пройти крізь вогонь і розкидати відчаю брили,
Допоки у синіх очах бачу ніжність безкраю .
Гарячі серця в унісон будуть битися гулко,
Допоки твій погляд щоранку мене зігріває.
Мої почуття підіймаються сонячним плаєм,
Й сягнувши висот, у твої опускаються руки .
Я буду тобі ніби шепіт, і буду як вітер,
Що легко здимає зі шляху воронячу зграю.
Допоки твій погляд щоранку мене зігріває,
Любове єдина моя, я й тебе буду гріти.
Де квітли троянди, там поле, поросле кураєм,
Бо солоно нашій землі, що залита печаллю.
Та кожного дня я з надією сонце стрічаю,
Допоки твій погляд щоранку мене зігріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
Ними смачно калюжа, розлита під ноги, причмакує.
Ніби цінності краде, і слива, насупленим приставом,
Намагається їх відібрати рукою- гіллякою.
Красувались недовго дахи сніговими наметами.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
А то падає вниз, як рукою незграбною зметений,
Й розлітаються дзвінко по стежці льодяники крихтами.
Доїдає відлига сніги, не судилося вистоять
Чарам білої казки, в морозі короткім застиглими.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими,
І на залишки білої ковдри летить намистинами.
Усі разом бурульки попадають долу до вечора,
І зимовий етюд розмалюється чорними кистями.
Та безжальна відталина ще не торкнулася дечого:
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Світлішими здаються вечори
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Гарячі розливає кольори
Холодне сонце у смерканні раннім.
А в білій далині- відрадно й чисто,
Світлішими здаються вечори,
Незайманим покровом обрій вистлав,
Як ніби сопух чорний докорив.
Чудесний світ, Ти, Боже, сотворив!
Різдвяні переддні- вже сіно в яслах.
Світлішими здаються вечори,
Бо зірка десь запалюється ясна!
Молитвам щирим явиться підмога-
Колядками різдвяної пори.
З благаннями у Тебе Перемоги
Світлішими здаються вечори.
Сòпух- сморід, кіптява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Мій плетений фотель на самотИні
Сумує тихо. За вікном південним
Грудневі хмари, ніби павутиння,
Короткий день і непроглядна темінь.
Буває, кицька скочить випадково,
І дивним заспокоєна гойданням,
Замуркає котячу колискову,
Згадавши материнство нещодавнє.
І піде скоро в тепле. Промінь де той
Що вмоститься на плетеному боці?
Негода досі закриває вперто
І синє небо, і квапливе сонце...
Прюнелеву завісу ранній вечір
Шибками пропихне до середини.
Суха лоза обізветься старечо
Як темний покрив вляжеться на спину.
Та в довгих снах немає розмаїття:
Між полозками- перша маргаритка,
Короткі ночі на терасі літній,
І яблука, що спіють надто швидко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Вітрила наші, мамо, у вогні ...
Чи знала ти, як тяжко буде внукам?
Молитва, що лишила ти мені
Лунає серед горя перегуків.
Та я її тримаю, ніби щит.
Тримаю так, що руки затерпають.
Ночей безсонних, мамо, не злічить,
Й непевності у днях немає краю.
А ти звідтіль сердець пильнуєш стук,
І кожне озивається стозвуко,
Долаючи щомиті млу густу.
...
Чи знала ти, як тяжко буде внукам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Ти наснись мені у ранці синьому,
Щоби не згубилась жодна мить,
І шепіт чувся на губах.
Холод суму з них зітри полиновий,
Бо стікає в серце і болить
Така небачена журба.
Ця розлука довга і стривожена,
Ми у ній човнами поміж бурь.
Та світять берега вогні,
Бо молитва тихо лине й зможу я
Стати поруч тебе, де б не був-
Твоя відвага у мені.
Голос рідний в темну ніч летітиме,
У негоді мій тобі маяк.
Ти звук його в собі відчуй.
Доки шепіт не затих молúтовний,
То не розлучити нас ніяк.
Тримай молитву і свічу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
І в кожному про моє кохання .
Сніжинкою звіддалік
Цілунок на щоки ліг
І крапля то чи сльоза стікає.
Скоріше вернись живим,
В розлуці вже скільки зим
На білих снігах пишу - чекаю.
Сніжинку мою злови,
У ній тобі лист новий,
І вірність моя тобі безкрая.
Ти руку під сніг підстав-
Все небо в моїх листах!
Скидає зима із хмар вітання.
Пороша летить густа
Цілунками на уста.
Долоні свої я теж підставлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Досада від чужих колючих слів,
Все губиться у білому безкраї.
Іду по білому, немов лечу по раю!
Не віриться, що то звичайний сніг.
Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-
Ця білість неймовірна для очей.
Немов душі єлей, сльоза тече.
І серце збуджене рахує миті гулко,
Незаймані відтворюючи звуки,
Й пороша чиста падає плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.
Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
Я полину туди, де на варті ти студиш хлопчину.
Тобі теж, мабуть, жаль його, бо завівала і плакала,
Ніби каялась в тім, що зима, й холодити повинна.
Схаменися на ранок, уляжся снігами іскристими.
Змінять хлопця на варті, зігріють і чаєм, і сміхом.
А в окопах ворожих ти постіль морозяну вистели,
Снігову Королеву пошли ворогам для утіхи .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
А я все ще не вірю у те, що розлука- то правда.
Та ніяк не насмілюся серцю сказать- відболи .
Ця коротка рулада із болю- забутий мотив.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Ніби кров із лиця, на якому намарно знайти
І краплину того, в чому бачили запал і знаду.
Та допоки болить, довгий вечір не зможе приспати
Ослабіле бажання злітати у вись до зірок.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Між ріллею і небом застигло зніміле зеро.
І ні сліду рум'янцю- холодне безлисте гіллЯ
На заграві викреслює руни, надії заради
Обіч сірого лугу, що нам гобелен вистеляв.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
Кто вам сказал, что я тиха,
слаба, судьбе подвластна?
Моя не дрогнула рука,
пою, и мысли ясны .
И если раз я завелась
рыданием печальным,-
так то весны капель была,
Не осени прощанье.
А осенью... Иль в радость знать
кто гаснет, кто в расцвете,
вербу, что пламени под стать,
разденет, плача, ветер.
Когда ж суровая зима
покроет краски света-
то, схоронивши их, сама
Рассыплет самоцветы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Ключ останній лелечий відлинув,
Зарікався вернути назад.
Та зігнуло стару тополину
Мабуть, в сотий її листопад.
Буревій розігнався із поля,
Закуйовдив сухі бур'яни,
Листя те, що зронила тополя
Згріб, і вихор із нього вчинив.
Ще могутня, устояла б, звісно,
Та тримала гніздо з давнини,
Що все важчим ставало, і тріснув
Розгалужений стовбур під ним .
Розметало уламки без жалю,
Розлетілась оселя в друзки.
Зламом свіжим у білім оскалі
Дячить стовбуру гніт заважкий.
І схилилося зламане віття,
Ніби руки над лишком гнізда
Простягаючи в сторону, звідки
Ключ весною назад повертав.
Лелеки можуть гніздитися на одному місці багато літ. Одній такій пташиній оселі налічувалося за триста років.
При цьому гніздо щороку, в результаті ремонтів, збільшується , і може ставати вагою за двісті кг , в діаметрі до трьох метрів.
Вік дерев тополі може сягати 150 років .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Пам'ятаю, поете, як ти говорив,
Що згорають серця у віршах.
І чим більше піднесений їхній мотив,
Тим відкритому серцю гірше.
Бо слова, то не просто розмірений звук,
Де сплітає уява образ.
Там рахує склади життєдайного стук,
І нагадує - часу обмаль.
Пам'ятаю, поете, твій перший урок:
Не стікати словами всує.
Я по лезу рукою, і в кожен рядок
Крапля падає і пульсує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Пролився у фіранки ранок. Скоса
Повік торкнувся, блимнувши невинно.
Надворі дощ, і ніби ельфи босі
Тупцюються невидимі краплини,
І тулячись до шибки, слізно просять
Вікно відкрити, де цвітуть гардини
Фіалками, мережаними в осінь .
О милі ельфи! Зранила вам крила
За ніч промокла біла хризантема,
Яка лише недавно так іскрила!
А вже її розгледіти даремно.
Голівки почорнілі опустила,
Остання із квітучого едему
Застигла у саду кущем зрадливо.
О любі ельфи! Мала б вас зігріти,
Та пелюстки я вишила на льоні,
Який і сам вбирався в сині квіти,
А нині взір його в шибки холодні,
В чеканні, як то буде тріпотіти
Фіалковий післяобідній промінь,
Й цілунок зрідка подарує вітер.
О дивні ельфи! Де під листям прілим
Вам, ніжним і яскравим, є притулок?
Воно в осіннім блиску відгоріло.
Про нього й віття стомлене забуло,
Брунькам новим своє віддавши тіло,
Вколисаним і до весни поснулим.
А вас зима приспить під снігом білим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Мені неждано присок ти залишив.
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .
Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,
Не хочу знов заводити дзиґар,
В якому перетягнута пружина
Колись, як подих, тамувала час.
Розкручуватись малася ж невпинно,
Секунди крапали , тому і жар погас.
А подих вітром став. Задме, бувало,
Мою іскрину в твій осінній сум .
Сама не знаю, то жага чи жало,
Тому назад у присок віднесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі, сердитий, хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем :
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Як сад квітучий пам'ятає й досі.
Між яблунями, змоклими за дня,
Що мітлами похмурими темніли
За мокрим склом, де вітер сум ганяв,
Пило великі краплі листя пріле.
А тусклим білооким ліхтарем
Цідився скупо промінь у безсиллі.
Безсонність осідала тягарем,
І падали метелики безкрилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Як не знати, про що ти мовчиш, тісно зціпивши губи.
І щетина, немов із дороги далекої пил.
Дай погладжу чоло, і зберу з нього сполохи, любий,
Хай в долоні стече гіркота, яку ти не допив .
Як розвіється сниво, з його крижаного полону
Я тебе заберу, і цілунком зігрію м'яким.
Обійми і повір в те, що ніжність моя не схолола.
І зболілі серця не розіб'є тужба на друзки.
Буде ранок дощем заливати пусте завіконня,
Де останній листок, як прив'язаний жаль до гілля,
Де і хмари пливуть, ніби нашим неспокоєм повні,
Де і вітер не знає, дмухнути на нас звідкіля.
Ти мене обійми і повір, що негода скінчиться,
Наше щастя вернеться дорогою щирих молінь.
А що там, за вікном, як колись, нам не буде різниці.
То ж віддай темні думи нічні у долоні мої .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей .
На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-
Любов і Ласку день мені припас .
Слова злітають пухом лебединим,
Тоді в терновий падають байрак.
Слова малюють на щоці краплини
Дощу чи сліз, я пробую на смак.
Слова зі страху, що й не повторити.
Вони як тінь, я їх не обмину,
Плетуться вслід, й лише слова молитви
Розвіюють ту чорну пелену .
Бувають і тверді слова, то - кремінь,
Й легкі, як пил, що струшений із ніг.
Та жодне не написано даремно,
Бо всі вони зродилися в мені .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Рудіє глиця, знехотя опала.
Стікає щемно захід у сосняк.
І в небі, де недавно лиш світало,
Вже місяця посріблений баняк
Тре синю гладь надщербнутим овалом.
Короткий день пригас, нахмурив брови
Гіллям пухнастим, і сховався слід
Мани останніх митей вечорових,
Що канули у темний малахіт
Густих і пряних сутінок соснових.
У темно-синім небі поволока
Хмарин високих, як рибацька сіть,
Спіймала світла скритого потоки,
Й лишилося у маківках висіть
Потріпане знамено на флагштоку.
А бір знімів, і перший згусток ночі
Втоптавши щільно у руді голки
Звільняти ніби поки що й не хоче,
Та вітром потривожений п'янким,
Вже тінню поле вицвіле толочить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Сьогодні жовтень проводжав солдата.
До ніг стелив яскраво-жовте листя.
Збивав у хмари вітер сум імлистий,
Шматав гілля оголене зі свистом-
Зі сходу дув. Було що розказати.
Принишкла вулиця. Завмерла на колінах.
І сльози, сльози, то не чисті роси.
Розпуку ту, знімілу, безголосу,
Сполохана розносить друга осінь .
Нестерпну плату за країну вільну.
Де стане крапка в списку поіменнім?
Сьогодні проводжав солдата жовтень,
І путь стелив йому яскравим шовком,
Ту, по якій іти не мав би жоден.
І бився вітер в схилені знамена.
28.10.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
В хижому замислі
Зло розгулялося,
Виє, віє.
В чортових заростях
Плодяться запросто
Нові війни.
І покотилося,
І покотилося
Їх цунамі.
Хоч би закритися
Божою милістю.
Боже - з нами?
Тиша покромсана,
Тіні із косами
Смуту ділять.
Впасти як волосу?
З Божого промислу
Лиш надія.
07.10.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
25 жовтня- день військових капеланів України.
Знов сиренами ніч на шматки передерта ,
Проливається ранок вологою синню,
Краплі - сльози у шибку застукали вперто,
І по новій - тривоги стоїть голосіння.
Сірі сни- як відривки забутої книги,
Заплелися клубком, так, що і не згадати...
День гряде із боями. Помолимся тихо
За людей у підвалах , в окопах солдатів...
...
Боже Правий , Спаси , Сохрани і Помилуй !
Ти Воскрес ради віри , надії й любові!
Борони нас усіх від ворожої сили!
Ми з Тобою у серці ступаєм до бою.
Захисти від вогню і від вбивчої кулі,
Зарубцюй усі рани в душі і на тілі,
Не залиш наші мрії в щасливім минулім,
Та підтримай сьогодні у праведнім ділі.
...
Місто руки до неба -церков куполами ,
І вже вкотре за ранок лунає тривога ,
А пліч- о - пліч з бійцями в строю- капелани ,
І з Тобою нам , Господи - до Перемоги !
24.04.2022.
Lesya Lesya
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Відлига
Твій, зимо, мокрий сніг, як суму щем:
Метелики, намочені дощем,
Кружляють важко, падаючи вниз,
Іх помах так обтяжено провис,
Бо легкості бувалої катма.
Їм вітру у польоті не спіймать.
Вони летять, летять на мокрий слід,
І тануть, не торкнувшись до землі.
Стікає крапля важко з білих крил
У темну воду, що мороз накрив
Слюдою, ніби зім'ятим крилом
Метелика, убитого теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Наснились очі кавові, забуті.
Дивилися на мене тепло й щиро.
Ховала їх завісою спокути.
Та протягом краї поворушило.
А потім враз немов зірвала вітром
Жага забута встояну куртину,
І споминами давніми зігріта,
Душа звільнилась від оков рутинних.
Очей тих погляд звабливий, чуттєвий,
Й шовкова ніжність обгорнула тіло.
Досвітнє сниво, мов коротке мрево,
Роздмухало усе, що відгоріло.
Не сніться, очі кавові, не треба
Чіпати струни стишені зухвало.
Там, за рікою, у плакучих вербах
Я всі свої жадання поховала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Речей багато у бутті не стало.
Де музика? Веселка? Зорепад?
Слова глухі, із присмаком металу.
Моя любов тримає автомат.
Нема розради у погожім ранку,
Весна не в радість, й мрійник - листопад.
Чуття німі, розтали забаганки.
Моя любов тримає автомат.
Бо там, де сонця схід, там лиха жерло.
Звідтіль навалу чинить супостат,
Народ сусідній, підлий, кровожерний,
Й моя любов тримає автомат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
Я ревную його
як раніше, хоч це і смішно.
Згірклі бажання як тінь,
і такі пусті.
Вирву зІм'ятий лист
щоб спалити, й побачу пісню.
Не заспівати її,
бо зламався гриф,
І обірваних струн,
як бувало, не натягнути .
Я пам'ятаю про те,
хто її створив,
Кинув мовчки до ніг,
і залишив, ще непочуту.
В нотному стані ключі
загубили ряд.
Жменя струшених нот
розгубила своє звучання.
Полум'я перебере
звуки пісняра.
Сміхом скерцо його
запалає в мені востаннє.
Слухати
https://m.youtube.com/watch?v=CPXZvG0ihGw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Чую, здається, як бринькає десь павутина,
Бачу: вібрує, неначе струна від щипка.
Тенькає сивий туман, що збирає краплини,
Ті, опадаючи, дзенькають на пелюстках.
Дзвоном пробилось до стежки ранкове проміння.
Тихо б упало, та вітер його розхитав.
Срібного гребеня вплутав у гілля осіннє,
Й брязкання листя згубилося в покриві трав .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
А десь пороги близились навстріч.
Тепер на них ти дивишся із висі.
У вирі переплетених сторіч
Немов нізвідкіля вони взялися.
То сатанинські сили потойбІч
Зібрали зло незнане, небувале.
І човники пусті колише ніч -
З них ангели за хмари повтікали.
І сльози, мамо, стогін, гнів і біль,
І горе виглядає звідусіль...
Тепер здається вся Земля крихкою.
Лиш іноді в безсонні промайне,
Як ти торкала солодко мене
Колись в дитинстві теплою рукою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Ріка дитинства плинула помалу.
Стелилося дороги полотно.
З роками я мудрішою ставала -
Засіяне посходило зерно.
У спогадах я образ твій тримала,
Осяяний круг нього парадиз.
Тому в заціпеніння на поталу
Не впала жодна із найтонших рис.
Твій погляд темно-сірий бачу ніби,
Видніється у ньому відблиск німбу
Того, кому палила сотні свіч.
Для мене долі в Нього ти просила,
І ткалися молитвами вітрила.
А десь пороги близились навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Мене надійно мама обіймала,
Ховала у додоню серця щем,
Змітала біль до ніг, як лист опалий.
І сум змивала сонячним дощем.
Найменшу тінь туги вона ховала,
Для мене під негодою цвіла.
Хоч зрада й виглядала із оскалом,
Перо згубивши чорного крила.
Не відала я - маму біль обпік,
Бо сліз не витирала їй зі щік,
Й про те, що плаче уночі, не знала.
Із батьковою синню у очах
Тулилася до рідного плеча.
Ріка дитинства плинула помалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Казками колисала кожна ніч,
Й на кожен день були у мами чари.
Вона здавалась феєю мені,
Коли веселе свято зустрічали.
Гостинці й подарунки чимхуткіш
З паперу визволялися. А знада
У шафі, де відкрито безліч ніш!
І мама дозволяла приміряти.
Були ті сукні , як хмарки, легкі,
Всі витончених маминих смаків.
І охали захоплено дзеркала!
Невпевнено похитувався крок,
Бо першим на підборах був танок, й
Мене надійно мама обіймала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Цвіли сузір'я на соснових стеблах,
Та мамин голос тихо шепотів.
Я ніби кокон кутала на себе
Ті звуки, і тонула в дрімоті.
Наснилося - йдемо квітучим степом,
Підбори, як у мами, сукня - теж,
Забутий тато мовчки, сам, іде по
Стерні рудій. Кричу - не здоженеш!
Удвох так добре, і щасливий погляд
Летить у синю далину , у поле,
А квіти нам схиляються обіч.
Лилося ніжно сниво кольорове,
Плекало незрадливою любов'ю,
Казками колисала кожна ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Піднявши купол кришталевий неба,
Вставало сонце літньої пори.
Будити не приходилось мене, бо
У вікна лився голос дітвори.
Здавалося, в усіх була потреба
Поласувати пінку з вареннів,
І бігла я, щоб не було халепи
Побачити ту смакоту на дні.
Збігалася, бувало, дітлашня,
Коли мороз чи дощ їх заганяв -
Було для всіх у мами ситно й тепло.
Лиш вечір притулявся до вікна,
Її казки я слухала одна,й
Цвіли сузір'я на соснових стеблах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Де кожен кущ трояндами яскрів,
Розкинувши від хати і до тину
Палітру з найтепліших кольорів,
Трудились руки мамині невпинно.
Із променем ранкової зорі
Вона вставала, ніби пташка, легко.
Ванільні хвилі плескав по дворі
Пиріг вишневий, що з'являвся в деку.
Її очима ранок пломенів,
А полудень нагадував мені
Що нову казку замовляти треба.
Як вечір підставляв нам бік пухкий,
То зорі заглядали у шибки,
Піднявши купол кришталевий неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Де й камінь був подушкою м'якою,
Читалися мені на ніч казки
Під саду шерхіт, що буяв листвою,
Приховуючи ягідні разки,
Так схожі на коралі із сувою
Бабусиної скрині. От якби
Було дістати! Кришкою важкою
Ховалися від мене ті скарби.
Манив до себе дуб чарівним духом,
Я дихала у щілини, він слухав,
Пахтів глибоким трюмом із морів.
Навкруг усе здавалося казковим,
Незмінно вічним, під надійним кровом,
Де кожен кущ трояндами яскрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Між сонячних знайомих берегів,
Осонцених від краю і до краю,
Намітилися плутанки шляхів,
Які я вперто дотепер долаю.
Там тіні невідмолених гріхів
Семи колін були на перепоні,
Попутники були німі й глухі,
Та ти за мене в Бога на поклоні.
Твоя молитва, мамо, гріє ще,
Руслом колишнім спомин мій тече,
І човник там стоїть під осокою.
Спочити я вертаюся туди,
Де рук своїх лишила ти сліди,
Де й камінь був подушкою м'якою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Дитинства час плив тихою рікою.
Там вітер не здіймав сердито бриж,
Не виснув берег скелею важкою,
І не ховав чудовиська комиш.
Струмки стікали піснею дзвінкою
З уквітчаних волошками заплав.
Лиш зайде хмара - мама заспокоїть
Зухвалий грім, щоб доню не лякав.
І ковзав мій щасливий човен плесом,
Мозолі мамі натирали весла.
Моєму серцю руки дорогі!
Я вашу втому зрозуміла пізно,
Лише коли замовкла ніжна пісня
Між сонячних знайомих берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Лише незрілий плід бував гірким
У тому світі, де плескАлась ніжність,
Там не хрестили лапами круки
А ні стерню, ні поле білосніжне,
Не дерли небо криком шкарубким.
Кругом були лиш солов'ї і трави,
Там не висіли прадідів гріхи
(Їх опісля підніме з дна лукавий).
А поки мамин подих руки грів
Від зашпорів, де біль повільно скнів,
Зникав помалу голкою тонкою.
Найбільшою була проблема в тім:
Мороз, санчата, а чи теплий дім?
Дитинства час плив тихою рікою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Із посмішкою ніжною й легкою,
Яку з дитинства я перейняла,
Мережила й своє життя лиштвою,
Сукала нитки із твого тепла.
Тому і не збивалася тугою
Ніколи з ніг, бо думала всякчас,
Що ти ніколи не була слабкою,
Твій вогник віри й досі не погас.
Я так його ховаю від негоди!
Та дуже часто, і собі на подив,
Надії ним запалюю зірки.
Він не дає забути про світання,
Про дні, де не було розчарування, й
Лише незрілий плід бував гірким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Торкала мама кісок завитки,
Цілунками вкривала щоки ніжно.
А неповторним запахом п'янким
Так вабило до себе її ліжко.
Яким воно було мені пухким!
Не знала більше м'якості такої:
Мене це відчуття через роки
Буває, у безсонні заспокоїть.
Хоча й тече небажана сльоза -
Нічого не вернути нам назад.
Я спогадами біль у серці гою.
Твій образ , мамо, не розмився, ні,
Ти на синці ще дмухаєш мені
Із посмішкою ніжною й легкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
Колись в дитинстві теплою рукою
Знімалися і біль, і тінь образ.
Бував і ляпас, коли щось накою,
Такий легкий, що забувався враз.
Скакала знову краплею дзвінкою,
І мамин подих садна знов студив.
В долоні рідній мокрою щокою,
Пекучих сліз лишала я сліди.
Тих рук найкращих не минала втома.
Та неслуху про спокій невідомо.
Де тільки не бувало ніг прудких!
Не думалось мені про втому, поки
Так ніжно, ніби теплий вітру подих
Торкала мама кісок завитки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
Колись в дитинстві теплою рукою
Торкала мама кісок завитки
Із посмішкою ніжною й легкою,
Лише незрілий плід бував гірким.
Дитинства час плив тихою рікою
Між сонячних знайомих берегів,
Де й камінь був подушкою м'якою,
Де кожен кущ трояндами яскрів.
Піднявши купол кришталевий неба,
Цвіли сузір'я на соснових стеблах,
Казками колисала кожна ніч.
Коли надійно мама обіймала,
Ріка дитинства плинула помалу.
А десь пороги близились навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Промайнула літня спека,
Осінь сиплеться дощем,
Молоком туман із глека
Розливається, тече .
Та, протікши по долині,
Заливається в рівчак.
І птахів не чутно нині,
Лиш омелюхи сюрчать:
—Проводжати літо гірко,
Та залишився для нас
В обліписі, на підгірку,
Щедрий ягідний запас.
Посолодшає з морозом
Апетитне диво те,
Й на обід зима запросить,
Коли снігом замете.
Восени зерном доспілим
Нас частують бур'яни.
Ну а ягоди на гіллі
Поклюємо до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Я не була в окупації, й не уявити
Як то під вікнами чути ненависний човгіт,
Сморід чужинський по рідному місту розлитий,
Й нишкнуть кутками заховані злякані діти...
Та піднімається сила нескорених, щоби
Я не пізнала, який в окупації чобіт.
Брате, я вдячна тобі! І за тебе молитва.
Неугасимою силою спротиву бути!
Слава героям! Не стануть вони на коліна!
В кожному серці - Бандера, у споминах - Крути,
Кожен кулак українця стискається люто,
В пазусі кожен тримає не тільки каміння -
Недругу поміч зійти із кишені насінням,
Внукам далеким залишивши муки спокути.
Стрічкою жовтою стала петля тобі, кате.
Бійся щоночі ти бути покараний С.Р.О.К.ом,
Кримський Атеш відімсить за убитого брата,
А у Бердянську дістанеться колаборанту,
Кара в Луганську спіткає його ненароком,
Ще й Булава Чорна піднята - й око за око!
В спину загарбникам цілиться спротиву варта!
Назви організацій спротиву на окупованих
територіях:
Жовта стрічка
С.Р.О.К.
Атеш
Чорна Булава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Я - той метелик. І на руку тихо
До тебе сісти - щастя сокровенне.
А ти на мене дихай,
дихай,
дихай!
Твій подих теплий - то життя для мене.
Я - той метелик. Крилами тремтіти
Дозволь мені від ніжності без краю.
І будь для мене світлом,
цвітом,
світом!
То мало чи багато я прохаю?
Слухати пісню
https://youtu.be/EFHOuxTAvag?si=zCnNegt9Q7wxB-nP
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Прощаючись пошепки, літо все далі відходить,
Чіпляється днями безвітряними за осоння,
Та ще з батожка, що обкинувся неба розводом,
Із ранку погожого дивиться поглядом сонним .
Зігрітий у полудні тихо цвіркун обізветься,
Заледве почутий у хвилі трави шелесткої,
Де квіти ховає в'юнок - із росою цеберця,
Дюймовочці приберігає солодкі напої.
А он павутина малого несе пасажира,
Що дім собі хоче знайти ще у залишку літа:
Там затишний кущ зачекався, запрошує щиро,
Засонценим лугом до нього недовго летіти.
Ще дихають вереси медом, у цвіті жоржини
Блукає метелик, ворушачи крилами тишу,
Дрімає Дюймовочка в ній, безтурботно і мирно,
У синьому крокусі джміль її ніжно колише.
Вітається пошепки осінь. Мені ж , як пташині,
Не хочеться сірого неба й дощу затяжного.
Не звикну до того , що літо таке швидкоплинне,
Й за те, що мене ти зігрієш, я дякую Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Пелюстки, пелюстки, пелюстки...
Ти зневіру нам, Боже , прости.
Ми сліпі і глухі, нас охоплює страх,
Від каміння вже рани на босих ногах.
Та Господь лише скине оману з очей,
На дорозі знайдемо нестоптані ще
Пелюстки, пелюстки, пелюстки ...
Віри промінь розіллється по образах,
І побачимо - йшли по пекучих сльозах,
Не по гострих уламках розкиданих скель,
Не вуглинами спалених злістю земель.
Босі ноги у кров і не різали ми,
А топтали знічев'я самі чобітьми
Пелюстки, пелюстки, пелюстки...
Татьяна Серженко
Лепестки, лепестки, лепестки…"
Лепестки, лепестки, лепестки…
Слепость, Господи, нам отпусти!
Мы слепцы, мы глупцы, и всё кажется нам:
Мы идём босиком по осколкам-камням.
Но, когда Бог смахнёт пелену с наших глаз,
Мы поймём: окружали, невидящих, нас
Лепестки, лепестки, лепестки…
И, прозреньем пронзённые, вдруг мы поймём,
Что мы шли по слезам — и поныне идём!
Что мы шли не по острым, бездушным камням,
Не по злым, раскалённым от злобы углям,
Не босыми ногами вонзались в стекло —
Мы поймём: сапогами топтали легко
Лепестки, лепестки, лепестки…
1990
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Спочинок після бою. Личко в сажі .
Зухвалі очі. У губах - стеблина.
На касці - порох. Скільки вона важить,
Твоя корона - жменя янголина?
Безхмарне синє небо і ромашки.
З гармати вітер дим здмухнув старанно.
Ще броник підіймає подих важко,
Та сміхом із грудей летить сопрано.
Дзвінке і чисте, райдужно дівоче,
Вливається струмком в перепочинок,
І баритон завітрений муркоче
Устами жартівливого хлопчини.
Сідає тиша поміж трави сизі.
Птахи давно покинули прилісок.
Обшкурених дерев біліють списи,
Брунькується на стовбурах залізо.
Спочинок. І дівочий голос ллється,
Аж небо вухо- хмару приклонило.
Схилилась квітка до маленьких берців,
А вітер витирає їх від пилу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Ти, осене юна, така швидкоплинна!
Бо слайдами миті із безліччю див:
У струнах натягнутої павутини
Уламок від райдуги промінь згубив;
Метеликом лист опускається тихо,
Відбився від гурту, що ледве зорить;
А інший завис - закрутилася дзиґа,
І полум'я ніби мигтять кольори;
Між гіллям сухим бурштинове намисто
Підвисло у сітях, павук не збагне -
Якщо не змотати його і не з'їсти,
Для чого попало тоді до тенет?
А юнка у коси вплітає проміння,
Встеляє теплом оксамитову ніч,
І у прохолоду ранкову помірну
Тумани пускає лише бовваніть.
Слухняно застигли вони очеретом,
Стоять, як ті коні білясті в узді.
Вітри із дощами надійно заперті,
Й вона одна знає, на скільки ще діб.
Тому цвіркуни і співають щоночі
Немов би востаннє. А осінь іде,
Потроху золотить, ласкаво шепоче,
Й невинно вкорочує вересню день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
В тому, що ти не забутий і досі потрібний,
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
Слід від образи упав, й павутиною сріблить
Клумби рожевої айстри, що вторять весні.
Одна за одною зграї відносить на південь,
В стишених ранках самотніх - бузковий туман.
Та не почути тобі, що ти досі потрібний
У легковажних словах, що зроню жартома.
Вкотре відчую - напружено дивишся в слід мій .
Не обертаюся, спішно зайшовши за ріг.
Щоб і здогадки не мав, як ти досі потрібний,
Муку вагання у кроках зловити не міг.
Бабине літо ласкаве, хода моя кріпне.
Зрадити осінь хіба що захоче з дощем,
В ньому помалу розмиється слово " потрібний",
З айстри пожухлої краплею суму стече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Співали колискову цвіркуни.
Дзвеніло в травах їхнє стоголосся.
Й допоки не змочили струн у росах,
Їх галасу ніхто не зупинив .
Цвірчали так, що хвилю голосну
Заплескувало у вікно відкрите,
Бо дружнім хором проводжали літо,
В якому вчора серпень промайнув.
Підсушені на сонечку смички
Боки завзято терли їхні струнні .
І слухали закохані красуні
Партнерів музикально - беручких.
Так до світання і сюрчала ніч,
Занадто голосною колискова
Була сьогодні, лиш роса ранкова
Скінчила співи цвіркунячих стріч,
Де в ніжності шовкового тепла,
У шелесті осінніх трав духмяних,
Остання мить побачення настане
Й кохання скрипаля згорить дотла .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Тебе я видивляюся в юрбі
І вже не можу відвести очей.
Дві зірки,що зірвалися з орбіт.
Палаю я. І ти мені печеш.
А натовпом заводнений перон
Хвилюється від лязкоту коліс.
Висить в тумані ліхтарів гало
Гірляндою обабіч колії.
Стихає гуркіт потягу, й за мить
Лише удвох, і подив у очах.
Переїздом закритим даль дзвенить.
І стулені уста твої мовчать.
Та площу перетнувши, ніби вбрід,
Підходиш упритул. То дзвін чи спів?
Незгаслих почуттів гарячий слід
Як іскра між натягнутих дротів.
Зніміла даль. За потягом у ніч
Луною віднесло останній звук.
Тобі тривожно, боляче мені
В короткім привокзальнім рандеву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.
А тому поливаю надію дощем з долонь.
Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
– А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
– Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Рідна земле моя, я сную над тобою молитву -
День у день відбиває на ликах Пречистих свіча.
Поверх поту солоного знову ти кров'ю полита,
І затягує дим ясну синь у дніпровських очах.
Рідне земле моя , твоє тіло від вибухів рветься
Так, що у найчорнішому сні я побачить не міг,
І заходиться болем в мільйони помножене серце,
Та звитяга синів твоїх- непробивний оберіг.
Нам за плачем дитячим нечутно пташиного співу.
А як ждали весни! Хто ж міг думать про сірий підвал?
Душі сповнились вщент прадідівським палаючим гнівом,
Бо затьмарив життя скаженіючих звірів оскал.
Рідна земле, вже вкотре омита синівською кров'ю,
Ти у себе , святу, приймеш сморід своїх ворогів,
І оновишся знову , у сонці , в красі і любові,
В чистій сині Дніпра, зі щасливих своїх берегів.
Березень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо роси далеко.
Жевріє, і за світанком вигулькує спека.
Падають яблука гулко під відголос півнячий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Про те, про се плету, буває, рими,
В'яжу рядки на вузлики зі слів,
Кручу свій кубик Рубика незримий,
Складаю звуки замість кольорів.
Туди, сюди сотає човник думку,
Вона як нитка, легко обірвать .
І тчеться полотно, де я, чаклунка,
У вишивку повмощую слова.
То так, то сяк подруга - словозміна
Підріже видих чи добавить вдих.
Спишу листок, щоб серце не зніміло,
Про щось кричу, щоб світ мій не затих.
То тим, то сим жену від себе смуток,
Щоб не підходив близько, не топив.
А в снах незмінно - небо каламутне,
Високі палі й вражі черепи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Щербатий місяць зверху одягнувся
В кудлату хмарку, а іще за мить
До нього причепилися і вуса,
Де зірочка медова мерехтить.
Схилився, і поважно споглядає
Як по воді стрибають блискітки,
Пісок лежить окрайцем короваю,
Солодко - здобним, і таким пухким.
Дебелий очерет колише вітер,
Неначе заплітає у косу.
Сповзла хмаринка, лисий місяць світить,
В патлаті верби розливає сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Спекотний день у ранок прохолодний
Безмежну й чисту заливає синь.
Розпеченого сонячного злота
Чи серпень в косовицю попросив?
Лінивий вітер не шелесне листям,
Воно завчасно падає, сухе,
І заливає спека промениста
Стерню руду, що схожа на Сахель
У підгорілу тінь венгерки - сливи
Як гумові, посипалися вниз.
Цеберко протікає, і зрадливо
В бетон гарячий сіє жмені бризк.
Відкочується полудню жарина,
І вмощується на вершок сосни,
Звертається у яблуко невинно,
Що чЕрвоно над лісом пломенить.
І сковзує так важко і повільно,
До горизонту тягне язики,
Стискаючи спекотливі обійми,
Ще піднімає в небо жар в'язкий,
Де багрово фарбовані полотна
Повицвітають до охри за мить.
Спекотно, шепче сальвія, спекотно...
І залишком вогню палахкотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
За ніч листя, на стежку постелене, вітром скуйовдилось.
Ще недавно палаюча крона заплутала синь.
Убрання золоте липа скинула, й дивиться з подивом
На оголений стан, що останній листок обтрусив .
Сум, знайомий такий, він поміж павутини захований,
Затухає вогонь під ногами, забитий дощем.
Заливається щиглик відлунням із літнього гоміну,
Про кохання співає, а пісня печаллю тече.
Не боли мені, пізнє жадання, що осінь залишила.
В білосніжній зимі аритмія дощу пропаде.
І думки у рядки повлягаються знову притишено.
Що боліло - зніміє, й залишиться місце пусте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Ти - зречення моє. Лети назовсім,
Забравши спомин, присмак гіркоти,
Тепло надій, що зігрівало досі,
Все, що мені подарувала осінь
Я відпускаю осінню. Лети!
Коли щоки запалої торкнеться
Ранковий промінь, як моя рука,
Забутий щем заллється тихо в серце,
Подумаєш - чи не зі мною сенси
Були, які незнано де шукав?
Я ж сни свої на іншого замовлю,
Пірну у мрію сонячно - ясну.
Думок про тебе випаливши схови,
Вберу садок у листя пурпурове,
І в затишок спокійно поверну.
Та ранній вечір в осені чорнильний,
Й закривши повню на льоту крилом,
Ти відшукаєш в сні моїм шпарину,
Гукнеш, і за тобою я полину.
А зречення? І чи воно було?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Іду босоніж. Синь злилася з неба,
Й прикинулись калюжі джерелом.
Гойдають по краях обмиті стебла,
І щиколотки в прохолоді терпнуть:
З важкої хмари студінню злило.
Розтанули намиста крижаного
Легкі сліди, подібні бурунам.
Вода прозора огортає ноги.
А темно-синю у півнеба тогу
Стягнуло вітром в дім до Перуна.
І знову залилися сонцем трави,
Розквітла райдуга у крапельках дощу,
І сохнучи, парує мокрий гравій,
В озерах придорожніх сонце грає.
Іду блакиттю. Не іду - лечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Межую - з чим? Коли приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.
Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,
Роззявив пащу й зорі з неба вкрав.
Що - лють? І як не перейти межу?
Аж цвіркуни принишкли. Темінь, темінь...
Ти ж, воїне, стоїш над злом недремно,
Там, де і місяць знічено пожух.
І я молюся. Ця межа - із чим?
За нею зло, воно повинно щезнуть .
Бо граючись, підходить світ до бездни,
Де вовкулака дні нам полічив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Мила дівчинко, спека, а ти у броні.
Ніжна шия вже звикла, і каску тримає.
Десь подруги в Італії, ти на війні,
Міни шлеш у дарунок болотній примарі.
Ніс кирпатий у кіптяві, очі горять,
Ясносині, як небо в недавнім дитинстві.
Воюватимеш - подруги там, на морях,
Ждуть, що знову воно стане мирним і чистим.
Поруч вірна команда, і друг - міномет
Смалить нечисть ворожу, що суне, як стадо.
Мама дома помолиться, й вітер надме
Прохолоди із хмар, щоби спеки не стало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Збираються шпаки у зграї спішно.
Де? Де?- Кричать - поділись наші вишні?
Де?Де? - Пропали сонячні хвилини?
Де? Де? - Той птах, який у всьому винен?
Де? Де? Прюнель поділася шовковиць?
Кому під силу все дзьобать? Крукові!
Чому у нього чорний дзьоб? Від ягід!
Доноситься цвірінькання від ябед.
То він! То він! Там у гнізді хвилини,
Надзьобані щовечора із днини!
Постягує ще яблука і груші!
..
Крука пташиний галас не зворушив .
Поважно каркнув раз, щоб для годиться .
Про що дрібні кричать, яка різниця .
Ця сота осінь, метушня химерна...
Хвилини всі весною він поверне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
То все трапилось від лукавого,
У слова медяні повірилось,
Запилося гіркою кавою.
..
Синій ранок глядів докірливо.
Похитав головою- гілкою,
І у шибку постукав знічено :
Чи лиш кава здалася згірклою,
Чи і я не потрібен, дівчино?
Задощив, як заплакав ранок той,
Намагався цигарку вивітрить,
Чаклував над сумними ранами,
Вивертав почуття навиворіт .
Все хотів відшукати щирості,
Тільки де вона у лукавого?
Як розпуці зарадиш чимось ти,
Ранку добрий, що сам кохав її.
Всю обласкував світла дотиком,
На розлуку щодня приречений,
Обціловував милі родимки,
Й довіряв її брату- вечору.
...
Пахне сіркою, диму кільцями,
І в душі ще від ночі кіптява.
Обійняти хотів би міцно він,
І простити усе хотів би їй...
..
Та у ранку часи обмежені- .
Не побачить , як вечір тішиться,
Обсипається сад черешневий,
І лукавого кличе грішниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Вже більше ніж п'ятсот світанків згірклих
Приходять на підміну сірим снам,
В яких оскалює потвора ікла,
І я кричу їй в морду- не віддам!
А потім жах повторюють новини,
Вогнем печуть і ятряться слова:
Убито і скалічено невинних.
Хижак нам знову в небо наплював!
Скажений, звісно, бризкає слюняво,
Хоч губить шмаття із смердючих тіл,
У хворій необузданій уяві
Народи підкорити захотів.
Я й уві сні ту морду ненавиджу.
Від ікол жовтих залишає слід
Щодня й щоночі. Прилітають хижі
Круки залізні із його боліт.
Та сниться: не віддам!- кричу потворі,
Тризуба піднімаючи в руці.
Іду на неї.Клацаю затвором,
І ненависну поражаю ціль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Вільний переклад віршу Lesya Lesya "Белый танец".
Потанцюємо разом, тобі я простягую руку.
Чуєш, серце моє, що забилось на кінчиках пальців?
А твій подих у кОсах моїх, і мелодії звуки
П'янко ллються, і ми пливемо у повільному танці.
Ніби крила метелика вії ховають тремтячі
Палахтіння вогню у очах, що донині гасила
У зневажливій усмішці так, щоби ти не побачив.
Та уста наші поряд , і більше мовчати не сила.
Пригорнуло тобі до щоки мою скроню магнітом.
Натягнулось незвичне мовчання струною тривожно,
А думки невагомі летять, як пушинки за вітром,
Й безупинно дзвенять про одне- я без тебе не можу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
РозплЕскалось обіч дороги небо,
Цикорій квітне. Гордо піднімає
Блакитні бризки на високих стеблах,
Й колише теплий вітер синь безкраю.
Заплуталося в травах пряне літо,
Листає дні, до осені все ближче .
Дорога в поле, де цикорій квітне
Дитинством пахне і пройтися кличе.
Пробігтися по ній назустріч вітру,
Як мчалися роки тут безупинно.
Міняла кольори її палітра,
Сезони пролітали, як хвилини.
..
Цикорій майже в ріст. Торкає щоки.
Спадає спека, гасне день поволі.
Маленька я, білява й синьоока,
Згубилася між літ у цьому полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Пам'ятаєш, як з неба упасти могли тільки зорі?
Ми, закохані, їм довіряли бажання і мрії.
Ти мене обіймав, я у сильних руках тихо мліла...
Чи то з нами було? Плине наша ріка обміліла,
Скаламучені води війною ховає від взору.
Скроні мовби з густого туману давно вже у тебе.
Я торкаю губами їх мовчки, та чи заспокоюсь.
Знову видалась зоряна ніч невимовно гіркою.
Ти, тремтячу мене, обгортаєш своєю рукою.
...
Чи хотіло грозитися бомбами зоряне небо?
Чи хотіла земля розквітати скривавленим маком?
Підставляти поля під удари залізного смерчу?
Проростати хрестами і пахнути ворогом- смердом-
Тим, хто хоче усе, що вона народила, зітерти ?
...
В сильні руки твої я укотре ховаюся з ляку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023