| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
ще трохи жахіть
ще трохи безсонних годин
ще трохи тривоги
ще трохи невтішних новин
свідомість ламається навпіл трухлявою гілкою
час зупиняється і
біжить проти власної стрілки
на світанку
сонце буде повзти в укриття
з-під землі вийдуть люди
і назвуть це початком життя
сигарета між пальців
утвориться з попелу й диму
вірші розіб'ються
на синтаксис
слово
та рими
злива осіння
з калюж поливатиме небо
після пігулки заниє
зворотній ефект плаце́бо
хвороба означить здоров'я
здоров'я означить хворобу
смертю назвуть заповзання
у материнську утробу
реальність сховається
в чистих дзеркалах
вогонь розгориться з води
і погасне як спалах
ранок означить вечір
вечір означить ранок
куля летітиме в зброю
куля летітиме з рани
рани затягне
залишиться тільки синець
кулі розтануть
і буде гарячий свинець
всесвіт розчиниться
залишить по со́бі море
море розійдеться
залишить по со́бі морок
морок залишить по со́бі
страх та депресію
ми зараз тут
на останній сторінці регресії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
[b]І[/b]
я [i](би)[/i] покинув усе
що зі дня в день осідає камінням в легенях
я [i](би)[/i] покинув усіх
взяв тільки те що улізе в кишеню
я [i](би)[/i] вхопив свою дівчину
плили усесвітом ніби озерами риби
видимі але ніким не помічені
серед промерзлих лісів та полів голих ми
[i](би)[/i]
[b]ІІ[/b]
грілися
та кохалися
билися
та сміялися
із недолугих поетів та їх дієслівних рим
вона допивала каву
а я довидихував дим
ховалися у кущах поміж талого снігу
втома від наших злягань
стала спочинком від втоми забігу
гаряче повітря виходило з нашої змерзлої плоті
ми покинули всіх
залишили все на потім
[b]ІІІ[/b]
ми забули усіх
залишили все на ніколи
сумувалось хіба що за цигарками та колою
я збирав гірські трави на чай
обривав з дерев китиці
вона гріла воду
і води її вистачало щоб вдосталь напитися
я ходив полювати на звірів
вона тельбушила їх туші
на десерт - наша шкіра
на смак - стиглі груші
сонце заходило
ми повертались в печеру
і забували про приготовану нами вечерю
[b]IV[/b]
мисливці пустили за нами гончих
ті знайшли нас
по запаху наших утомлених п'ят на слідах
люди ж зійшлися на запахи тіла жіночого
ми прикинулись що в нас
[i]просто
поїхав
дах[/i]
я гарчав
а вони завмирали із мертвими лицями
вона плювалась отруйною слиною
і глина із них потекла сукровицею
насправді вони завжди були глиною
[b]V[/b]
[i]один[/i]
скільки стекло з її тіла краплин
солодкого поту - дива
[i]два[/i]
кажуть згори
згортай свої табори
[i]три[/i]
зима поховала наші орієнтири
[i]чотири[/i]
пам'ять стоїть серед наших розп'ять
[i]п'ять[/i]
нас привела сюди жага до кохання та злість
[i]шість[/i]
в тумані сховався наш дім
[i]сім[/i]
блукатимуть привиди лісом
[i]вісім[/i]
де ми?
де вона?
де я?
[i]дев'ять[/i]
суть насправді лише у процесі
[i]десять[/i]
[b]VI[/b]
реальність - пересвічений мороком негатив
життя
таїть у собі
[i]примітив[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
[i][b]pro:[/b][/i]
повітря у місті таке прохолодне і рідне свідомості
що попри всю фізику нашого метафізичного світу
тіло ламає пороги земного тяжіння у стан невагомості
думки сходять з розуму
розум же сходить з орбіти
саме між цими будинками з їхнім життям та історією
саме між цими деревами з їхнім корінням могутнім
тіні похованих спогадів сходяться фантасмагорією
згадується минуле
загадується майбутнє
[i][b]I.[/b][/i]
у кожного з тих хто деталями створює простір
у кожного з тих хто виходить з тобою в перервах на каву
навіть у неї
в частині тебе яка ділить з тобою постіль
траплялося щось жахливе
траплялося щось цікаве
іронія в тому що все і у всіх відбувалось однаково
іронія в тому що лик архетипу різниться лиш фоном
дивись
не дивись
дешифруй мову символів
знаків
ганяйся за власним хвостом
переходь рубікони
до тебе вже сто поколінь пролетіло цей спринт
мільйонами писана наших років хрестоматія
мільярдами зроблені висновки
кинута нить в лабіринт
поріз на долоні від неї -
уся хіромантія
життя - геометрія часу що коло вивчає в деталях
історія - завжди голодний та злий уроборос
у підсумку все що нам треба - просто йти далі
у підсумку все що нам треба -
слово та голос
які нам даються із подихом першим
зникають - з останнім
які і є нами
є тим що ми звемо собою
ножі що розв'язують війни
ґвинти що тримають кохання
людей найболючіша точка
людей найсмертельніша зброя
[i][b]ІІ.[/b][/i]
невпевнені спроби
невпинно йти далі без сумніву й страху
шукати свій шлях
навпомацки борсатись в кублі зі зміями
пізніше дізнатись - це те що вони кличуть шляхом
і найжахливіше -
це те що вони кличуть мріями
дощі прохолодні омиють тіла покалічені богом
зіллється замучена кров у єдиний широкий потік
і доки тебе ще несуть завжди втомлені ноги
іди
переходь нескінченний
перехідний вік
зрікайся всіх ідолів поглядів віри
вмикай лаконічність
навчися втискати життя в кілька фраз на листку біографії
народження через страждання
рух і статичність
щасливі усміхнені лиця в затертих німих фотографіях
двори будмайданчики простір шкільних коридорів
ілюзія легкості та зрозумілості всього що буде
засни
і прокинься у невиліковний світ хворих
візьми сигарету
уперше пусти її в груди
і ніби усе набуло ясносірості
стало багатосерійним
у сни лізуть кращі моменти твого існування
дитинство та друзі
двір
ігри у війни
хто ж знав що це все було лиш
тренуванням
[i][b]ІІІ.[/b][/i]
мій страх
перед чистим листом
як на ньому з'явилась вона -
весь сенс непридуманих та недописаних книг
в країні стає прохолодно
в країну приходить війна
вона залишається ним
я - її власний бліцкриг
на вулицях хаос зі зляканих лиць та безликих військових
із танків
вагонів
землею ідуть ешелони
у паспорті - фото її кишенькове
в думках - її очі
обличчя
тендітні долоні
у снах відчуваються всі її гострі хребці
дивлюся у дзеркало - я є іржавим залізом
вона за спиною стоїть із ножем у руці
і мені під лопатками робить надрізи
суть в тому що кожен із нас має схожих людей
суть в тому що люди ці - вікна
вливають у темряву колір
ми всі - безкінечний ланцюг із народжень
кохань
та смертей
ми всі у таблиці віків лиш порядковий номер
це все вже було
це все вже траплялось раніше
історія з часом - два спільники багатовічної змови
про це вже писали підручники
про це вже складалися вірші
напишуть іще
бо це трапиться знову
[i][b]epi:[/b][/i]
прощається ніч і відходить за обрій з останньої колії
повітря і досі як рідне хоч пахне смолою та потом
західний вітер приніс пересолений смак меланхолії
землею і досі ходиться
і буде ходитися потім
саме між цими кварталами з їхніми битими стінами
саме між цими дворами із їхнім світанком безлюдним
саме у цій безкінечній країні з містами-руїнами
згадується минуле
загадується майбутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
вона
прокидається під пропаленим сонцем туманом
я
роздивляюсь у снах її темних зіниць океани
вона
кожен ранок питає коли це закі́нчиться
я
на стіні перекреслюю сімдесятий день місяця
вона
загубилася в фізиці кожного з трьох переплетених вимірів
я
як молитву повторюю - нам не залишили вибору
вона
часто плаче сумує за рідним піском неверленду
я
занотовую це у римованих болем легендах
вона
між крихкими долонями гріє холодну кров змій
я
обернувся змією вже сам в цій країні німій
вона
в думах про майбуття перебрала мільярд різних версій
я
їй і досі присвячую кожну із власних перверсій
вона
зі своїми страха́ми віч-на-віч спілкується пошепки
я
пам'ятаю усі неповторні деталі коханої посмішки
вона
розриває словами ланцюг з кілометрів та часу
я
бережу її фото сильніше за всі найдорожчі прикраси
вона
щохвилини дописує слово в підручники нашої з нею історії
я
виліковую нею голодні пухлини свідомості хворої
вона
кожну ніч стає богом що ніс святе слово юдеям
я
хочу жити
тільки щоб жити з нею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022