Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
ми всі під завалами там у Дніпрі,
загинули разом із ними.
та завтра прокинемось знову живі,
щоб загинути чергової днини.
ми всі, як ті діти в обіймах матерів,
захолонувші руки стислись назавжди,
і кожен з нас там втратив дім,
і зараз поранений лежить у лікарні.
ми всі той під'їзд зруйнований вщент,
і нас вже ніколи не відбудуєш,
але ми всі — як єдиний граніт,
поки ми разом — нас не зруйнуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
я все ще читаю твої листи з помилками,
майже кожного дня перечитую знов,
там про любов кривими рядками,
писалося так, наче по-живому.
відраховую час від затертих дат,
минули роки, а здається століття.
і я б повернула той спогад назад,
віддавши усе, що наявне лахміття.
але все минуло й ми лишились ні з чим,
вірус, пандемія, й зрештою війна.
я вже не надіюсь побачить живим,
проклинаючи це кляте смертне життя.
але продовжую знов читати листи,
так, наче вперше, коли ще любила.
шкода, що ми стали настільки черстві,
що навіть мідь, і та – заржавіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
сьогодні вранці завтрашнього дня,
приїду я до тебе попити чаю,
на тій кухні, що давно уже нема.
в тому домі, що навесні зруйнували.
я принесу торбинку улюблених цукерок,
і захвачу тортик для твоїх дітей,
хоча їх більше тут вже немає,
та я їх сміх в руїнах чую й досі ще.
і ми посидимо з тобою на руїнах,
поріжем руки уламками зі стін.
поплачем трохи, десь зо дві години,
промовляючи в думках: «це був мій дім»
а потім підемо пообіцявши відпустити,
все що лишилося, це телефоні фото,
де фон будинку і ми були щасливі.
де все життя ще не посічене війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
принаймні, не все так погано, як може здатися,
просто дивися з іншої сторони.
хтось помирає, щоб дати чомусь народитися,
і помирає він не назавжди.
принаймні, хоч й зараз зима, нам зовсім не холодно,
погода - одинадцять тепла.
вони хотіли нас цим залякати й заморозити,
але за нас і природа була.
принаймні, колись це таки мало статися,
шкода лиш, що такою ціною.
тепер головне цю свободу не втратити,
і пам'ятати тих, хто за неї поліг головою.
принаймні, ми є і навіки залишимося Україною,
бо щоб там не було, ми є сталь.
ми духом у битвах запеклих одвічно міцніємо,
в тих, у яких стоїмо за наш край.
принаймні, не все так погано, як може здатися,
просто дивися з іншої сторони,
і якщо навіть так все це мало статися,
пообіцяй гідно цей шлях пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023