| Сторінки (4/391): | « | 1 2 3 4 | » |
Ой роки, мої зіроньки ви, зоряниці,
не втікайте так швидко від мене у даль,
доля в сніп вас зібрала, мов колосся пшениці,
а мене пеленою огортає печаль...
Вчора молодість квітла в веснянім розмаї,
розпускались роки, мов бруньки навесні,
а сьогодні вони утікають все далі
і приходять до мене лиш в мрІйливім сні.
Та душа іще юна, не хоче здаватись,
розквітає розмаєм вона навесні,
пори року щодень можуть в ній озиватись,
та відлунюють в ній лиш веснЯні пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Весна, як ангел, розпустила крила –
Красуня ніжна із небес зійшла.
Оділа сукні голубі вітрила
І птицю щастя на руці несла.
Їй квітом білим яблуні всміхались,
Берізки юні у танок вели,
І журавлі закохані втішались,
Младі вітри виходили з імли.
Їй пасували ніжні незабудки,
Вільшанки наспів пристрасно вели,
На озері купалися лебідки,
І верби вже над ставом ожили.
Ішла весна і усміхалась сонцю,
Вклонялась низько квітам весняним,
І заглядала до людей в віконця,
А свіжий аромат її п’янив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Не журися, матусю, свій біль відпусти,
Лиш приходь ти до мене щодня,
Щось не так я робив, то прости,
І нехай не сумує рідня.
Не залишив я вас, я тут, поруч,
Підніми, мамо, очі до неба,
Подивися від себе праворуч –
Під опіку взяла мене Геба*.
Юним янголом буду літати,
Де Вкраїни степи золоті,
Соловейки де люблять співати...
Прилечу я до тебе ві сні,
На плече сяду тихо і ніжно,
Притулюся до тебе, рідненька,
Навіть в зиму холодну і сніжну
Відігрію твоє я серденько.
Обійму тебе, мамо, крилечками,
Поцілую в змарнілі уста...
Сиві коси як збились пучечками...
Ой, не ті ще ж, матусю, літа!
Встане сонце – на небо вернуся,
В нічку знову до тебе прийду.
За Вкраїну щасливу молюся,
Не накликав щоб ворог біду,
Не украв перемогу священну –
Я нікому її не віддам...
Проженем ми сволоту мерзенну,
Не відступимо ми ні на грам!
Мені, мамо, тут зовсім не сумно –
Славних воїнів дружна сім'я,
Не стріляєм, а тихо й безшумно
Нищим світлом своїм м@с..ля.
ГЕБА* – давньогрецька богиня молодості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Плаче серце, ридає душа,
біль нестерпний скував усе тіло,
в чому винне маленьке дитя,
що в пекельнім вогні згоріло?
О бездушний, жорстокий кате,
хіба ж серце у тебе є,
щоб на діток ракети пускати,
та тобі їх не жаль, не твоє.
Але Бога всевидюще око
бачить, кате, безжальність твою,
ти покараний будеш жорстоко,
я про це щодень Бога молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Поетка дивилась в вікно серед ночі,
Мережила строфи… Цілував місяць очі…
Навіяла зірка їй думи сумні:
Чи справді поети бувають одні?
Вони у польоті – як вільнії птахи,
Лиш крилами роблять невидимий нахил.
Поетам не треба кордонів і меж,
Летить в синю даль поетичний кортеж.
Поет – як романтик, у мріях душа,
Аж поки напише свого він вірша.
У жертву він може себе принести,
Про це між рядками вичитуєш ти.
Він душу свою залишає в віршах,
В елегіях, одах, щоб дар не зачах.
Щоразу вітер йому напинає вітрила,
Всевишній Пегаса міцні дає крила.
У творах живе поета душа,
Її він, як скарб, у рядках воскреша,
Болить йому доля народу свого,
І слово рятує не одного.
Від Бога людина поет на землі,
Він совість свою не загубить в імлі,
За неї на жертву він ладен іти,
Йому відкриваються нові світи.
Барви в душі, океан відчуттів,
Роями летять тисячі його слів,
Поет – це від Бога, віршами п’янить,
Кохає, сумує, веселий за мить.
Він різний, немає кордонів і меж,
Прекрасного прагне , як кожен з вас теж,
Пускає у землю він творче коріння,
Лишає найкраще він всім поколінням.
Крізь серце своє пропускає він світ,
У нього на всі є питання отвіт…
Поетка дивилась в вікно серед ночі,
Мережила строфи… Цілував місяць очі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Поезія – нектар, вона любов’ю серце наливає,
Слів філософію мудру ставить у правильний ряд,
І квіти у душу красивим віночком вплітає,
Й виводить у сонячнім сяйві на поетичний парад.
Слова римами в’яжуться в перетворень квітучу алею,
Поет, мов художник, неповторні малює картини,
Трояндами слів естетично свою прикраша галерею
І читачу насолоду дарує, щоб відпочив від рутини.
Сузір’ям Плеяд піднялася поезія високо в небо,
І трепетом серця читачеві спустилась донизу,
Шукають в ній люди сакральну для себе потребу,
Бо слово дУші лікує й заходить у них без капризу.
Безмежжя в поезії світ, загадка й особливі принади.
Як заспокоюють, зцілюють душу чарівні слова!
Знімають болі, проганяють журбу й заліковують рани,
Вони надихають, мов казка красуні-весни лісова.
Поезії трепет палкою любов’ю заходить у серце,
Словами без фальші, мов нектаром, наповнює душу,
Відкриє у Всесвіт для вас і віконечка, й дверці –
Ви знайдете в віршах найсолодшу у світі спокусу.
Розливає поезія чари в усі кришталевії чаші
І спити цей трунок до дна дає насолоду усім,
Любов’ю палкою серця по вінця наповнює наші,
Щоб величчю слів зазвучав у них вічності гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Файно одягається
ліс у зелен-лист,
небесами стелиться
голубий батист,
вітерець грайливий
пробігає в вітах,
на узліссі перші
усміхнулись квіти,
і черемхи стали
ніби наречені,
солов’ї заграли
в дудки золочені,
заспівала пісню
дівчина красна –
по землі крокує
сонячна весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
/тавтограма/
Вселяє вселенську віру
Весни водевіль веселий.
Вальсує вальс Варвара,
Віночок в’ється весільний.
Василь вже веде вараву,
Від вітру вартує ватру.
Взиваючи весільчан,
Велить виставляти варту.
Вервечка висить високо,
Волинка весну віщує.
Веснівки весняться вгору,
Весняну велич віншують.
Велетить вітер вивороть,
Вербиченька величається.
Василь веде Варвару,
Вона Василеві всміхається .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Весну кохання, ні, не зупинити,
вона – мов зоряниці ті ясні.
А зустрічі – це, мабуть, Божі миті,
цвітуть – немов черемхи при вікні.
І соловей – витьохкує у серці,
й зозуля в ньому літечка кує.
А я – в очах твоїх… В очах-озерцях –
моє кохання там гніздечко в’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Тче зелені доріжки весна в Україні,
Першоцвітами їх прикрашає усюди,
Чарівливу радість дарує віднині —
Як же хочеться дихать на повнії груди!
Білосніжна хмарина в блакитному небі,
Ніби чайка над морем повільно летить,
А на озера гладі бавиться лебідь,
Кришталеве повітря дзвінкотюче бринить.
Аромат першоцвітів заходить у душу,
Зачіпає натягнуту болем струну,
Заліковує рану на серці болючу,
Ту, що чула градів навІсних луну.
Упиваюсь красою життєдайного квіту,
Огортає мене неземна благодать,
Обіймає за плечі весни свіжість і вітру —
Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять.
Пророста пагінцями весняне намисто
Серед згарищ, завалів, жахливих руїн,
На втіху мені і на зло ворогам ненависним
На крові безневинних зацвіте, як рубін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Я бачила клин журавлів,
Кричала одна журавлиха,
Біль впав на простори полів,
Душа розчахнулась від лиха..
Чому ти, журавочко, плачеш?
Скажи мені через «курли»,
Я зрозумію, побачиш…
Тебе сонце стріча з-за гори.
Змахнула журавка крилом,
«Курли» прокричала безсило.
У серці її надлом,
Вона втратила вчора сина.
Журавлик загинув в дорозі,
З підбитим упав він крилом,
Від кулі страждав у знемозі,
На землі запеклася кров…
Я бачила клин журавлів,
Кричала одна журавлиха,
Біль впав на простори полів,
Душа розчахнулась від лиха…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
/притча/
Зупиняється час… Знову тиша навколо…
Тут згорьована Совість заніміла й мовчить,
Її свідки останні поставали у коло –
Похоронять її… Мить…Іще мить.
Підвела кволе тіло, попросила води.
Реготіли й дивились у змучені очі.
Своє листя скидали побляклі сади,
День поник й став темнішим від ночі.
З неба з болем дивився Всевишній,
Очі Совісті змучені бачив,
Омофор взяв у руки, як крижму,
І накрив її вже лежачу.
До людей Бог промовив суворо:
– Ви забули, хто світ цей тримає?..
І здригнулися люди, підняли очі вгору:
– Святі Правда і Совість – ми знаєм.
– Так чого ж, осквернивши Совість,
Ще й плюндруєте тіло її.
Сонце кидало з неба вам промінь
Й не згубитись просило в імлі.
Що ж ви робите, люд окаянний?
Як без совісті в світі вам жить?
Не топчіть її квіт осіЯнний
І водиці їй дайте попить!
Підвели люди очі на Бога
Й зрозуміли, що кара гряде,
І до пекла веде їх дорога,
Їм диявол печать накладе.
Опустошені душі мовчали,
Кам’яніли від болю серця,
А навколо лиш змії сичали –
Був початок страшного кінця…
Раптом дружно підбігли до Совісті,
Піднесли їй води з джерела,
Оживили, як квітку напровесні,
Із людьми щоб довіку була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
В небі плакали зорі,
не ховаючи сліз,
чи від щастя, чи болю
на безмежжі доріг.
Не витримують зорі,
тихо падають вниз,
долі губляться в полі –
їх одвічний каприз.
Час біжить без упину
вічний свій марафон,
вже дозріла калина,
гра старий патефон.
Уже сивіють коси
у старої верби,
на траві знову роси,
а в них долі сліди.
Стільки їх – не злічити,
своя в кожного доля,
її треба ще спити,
бо на те Божа воля.
Хтось в друзки розбиває,
прирікає на муки,
хтось уламки збирає
і складає докупи.
Не лишай свою долю,
на дорогу веди,
не завдай ти їй болю ,
щоб не зникли сліди.
Кожен сам своїй долі
є найкращий творець,
лиш знайди її в полі
і найкращий вінець
Одягни своїй долі,
бережи і лелій,
разом з нею на волі
ти під зорями мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Напоїла весна доп’яна
ароматом квітучих садів,
налила у бокали вина
й соловейка чаруючий спів.
В божевільному квіту кружлянні
буде затишно й любо мені,
і ні грама розчарування,
коли цвіт обліта на гіллі.
Знаю, будуть плоди пломеніти,
як кохання із юності літ,
усміхатися будуть нам віти
й щовесни дарувати нам квіт.
В такі миті з тобою щасливі –
зберегли у серцях ми любов,
пам’ятаю усе до хвилини
і закохуюсь в тебе я знов.
І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.
Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.
Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.
Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
на життя, на любов, на вікИ,
п’єм кохання цілюще, як ліки,
й бережем кожну мить на роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Пролісків перших
блакитні озера
скрізь розлились
у весняному лісі,
птаха співає
якась срібнопера,
подих весни –
у кожному порусі.
Килимом рясту
галявина вкрилась,
сонце струни тендітні
мені простягло,
тепла ніжність
землю ятрила –
серцю так любо
і мило було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Сьогодні, 14 березня, Україна відзначає День українського добровольця, установлений рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року. Ці рядки я присвятила усім добровольцям – мужнім і незламним захисникам України.
Ви тримайтесь, синочки-орли,
Бо за вами стоїть Україна.
Її ріки, степи і лани,
Під вікном у матусі калина.
Я благаю: верніться живі,
Щоб у мами не плакали очі.
Знайте, рідні, надійніш броні
У молитві проведені ночі.
Так ніхто не опікує вас,
Як матусі надійна молитва.
Ви ж, синочки, рятуєте нас
У горнилі кривавої битви.
Я запалюю свічку добра,
Символ миру пускаю у небо.
Життя б я за вас віддала,
Бо матусям живими ви треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
В небі плаче журавка, курличе,
Все шукає свого журавля,
День і ніч його, бідненька, кличе.
Відбивать полетів м@с..ля
І на повну розправивши крила,
Закриваючи землю свою,
Що так люба серденьку і мила.
– До останнього вдиху її збороню
Від ординців, рашистів триклятих,
Що, як звірі, плюндрують святині,
Не здолати безкрилим крилатих!
Будем нищити їх до загину!
Й полетів він, розправивши крила,
Мужньо бився з двоглавим орлом,
Та крилата його вцілИла –
Зло боротись прийшло із Добром.
Закричала журавка від болю
І розправила крила свої,
Та й закрила Вкраїну собою…
Перемоги летять і летять журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Легіт вітру весняний
чи зимова зажура,
розкрива в моїм серці
перли квітка любові,
Хай і літо без сонця,
хай і осінь похмура,
я з коханням своїм
вже давно став у змові.
Я до тебе, кохана,
йду і звечора, й зрана,
я до тебе, кохана,
легіт серця несу,
ти щаслива надія,
чи сумна ти омана,
я навіки закоханий
в неземну цю красу.
Ти моя вечорова
зірка-зіронька в небі,
ти моя найпалкіша
квітуча любов,
ти лебідка моя,
я закоханий лебідь,
в моїм серці палає
дивним огнивом кров.
Я до тебе, кохана,
йду і звечора, й зрана,
я до тебе, кохана,
легіт серця несу,
ти щаслива надія,
чи сумна ти омана,
я навіки закоханий
в неземну цю красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Я дивлюся
на зоряне небо –
ген пливе тихо
місяць-пастух,
вальс Шопена
звучить десь далеко –
в нічній тиші
вхопив його слух.
Підійняв ти мене,
як пір’їнку,
закружляв у танку –
закружляв,
танцювали –
не знали спочинку,
доки ранок
обох не злякав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Він не такий, як всі – і в цьому його сила,
він прадіда славетного достойний внук,
Людина, для якої рідна Україна
з народження у серці без спонук.
Любив він неньку, і життя, і волю,
і сонцем ту підсвічену блакить,
і пісню матінки Вкраїни калинову,
її свободи виборену мить.
Він мріяв малювати й жити в горах,
красу Вкраїни написать на полотні,
завжди у правді він шукав свою опору,
вершин він досягав в своїм житті.
У вісімнадцять – подихи Майдану,
у двадцять шість – Герой він України,
«Вовків Да Вінчі» незборима слава
загоювала рани і руїни.
Взірець для всіх, комбат із плоті й крові,
і сила волі, від якої ворог кляк,
вперед він сам Вовків у бій виводив –
р@шисти обертались в переляк.
Помстяться за комбата всі Вовки,
не буде краю помсті і зупину,
допоки ворога не виб’ють із землі,
якій святе наймення Україна.
Сьогодні ж ми оплакуєм Героя,
зорю провідну молим в небесах,
Да Вінчі освітила щоб дорогу,
А ми тут пам’ять збережем в віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Пам’яті легендарного Да Вінчі
і всім загиблим воїнам присвячую
Біль нестерпний у грудях –
плаче серце Вкраїни,
там розгублені люди,
там окопи й руїни,
з перебитим крилом
птах над полем летить,
пада кров на зело
й сам він пада за мить,
як любив України
він небесну блакить,
доля неньки-країни
в стихлім серці болить,
в оці болем застигла
року злого сльоза,
стара матінка бігла,
бо літать не могла,
не добігла до сина –
врятувати хотіла,
та не стало їй сили,
доповзла вже до тіла.
– Сину, пташе мій рідний,
берегла і ростила,
чом затих тепер, бідний,
чом покинула сила?
Я ж ростила, мій сину,
тебе для життя,
ворог встрелив у спину
і не зна каяття,
він убив твоє тіло
та не вбив твою душу,
ти літав дуже сміло
і над морем, й на суші,
буду плакати, сину,
до кінця свого віку,
не стріляй, враже, в спину,
бо орлів в нас без ліку,
і літатимуть вільно,
доки сонця світ буде,
нас багато, ми спільно
проженем вас, приблуди,
не дамо, клятий враже,
по землі цій ходити
і в обличчя вам скажем:
як могла народити
бузувірів проклятих,
в світ пустити посміла,
не здолать вам крилатих!
в мене буде ще сила,
піднімусь в височінь
і звернуся до Бога,
гляну я в далечінь –
світлу бачу дорогу,
не залиш мене, Боже,
дай дожити до дня,
коли згине ворожжя
й засміється Вкраїна
рідненька моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
Тиша. Навколо тиша…
Всевишній її дає.
Мовчки із нею говориш,
Серце лиш стука твоє.
Тиші розкажеш про болі.
Їй ти довіриш святе.
Мантру свою відтвориш –
До Бога тебе хай веде.
Він, тільки Він один знає:
Тиша рятує світ.
Накриє тебе омофором,
Перед Ним ти даси отвіт.
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Мені вже долю
виткала весна,
барвистими
встелила килимами,
і пристрасть,
і кохання принесла,
і ті цілунки,
сплетені устами.
Ту весноньку
не зможу я забуть,
що зелен-квітом
в серденьку буяє,
усе життя з коханим
хочу буть –
моє серденько
іншого не знає.
ЧарІвна квітко,
веснонько моя!
Натягуй ще тугіш
акордів струни,
звучала там щоб
пісня солов’я
і вистеляла шлях
мені фортуна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Ой Тарасе, наш Кобзарю, пророче Великий,
М@cкалі, яких ти лаяв, наробили лиха,
Спопелили, зруйнували і міста, і села,
Українці наші славні ходять невеселі.
Повертав ти українцям мовоньку святую,
М@cкалюки, звірі вражі, нам за неї – кулю.
Розумів ти, наш Тарасе, понад усе волю,
Вороги в нас три століття віднімали долю.
Закликав ти нас боротись за волю святую,
Виборював і в неволі правдоньку отую,
Що украли м@cкалюки і в тебе, і в мене,
Розпускала щовесноньки листячко зелене.
Проростала буйним цвітом та понад лугами,
Будем битись до останку ми із ворогами
За свободу і за правду, за наше наймення,
Від ланів широкополих до неба знамення
Простяглося жовто-синьо над Дніпром, де кручі,
Українців слава лине, корінь в нас могучий.
Не здолають м@cковити нашу славу й волю,
Із ганьбою всі поляжуть у степу і в полі.
Заспіваєм Гімн величний неньки України,
Усі рани залікуєм, зацвітуть руїни
Жовто-синьо і маками – квітом Перемоги,
Усміхнеться калинонька біло край дороги.
В Україну повернуться усі її діти,
Величатимуть Вкраїну в усім білім світі.
І тобі, Кобзарю славний, Великий Тарасе,
Скажуть дружно українці, що мрія збулася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Не вбити
ворогам
весну
вкраїнську!
Не затоптати
цвіт весняний
на землі!
Своїми
жовто-синіми
очима
всміхається
він навіть у імлі.
Ви бачите,
кати криваві,
що не боїться вас
Вкраїни цвіт,
крізь згарища
з землі він
проростає,
і перемоги нам
звитяжної
несе привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
/дієслівний вірш/
Летіла. Тремтіла. Упала.
Ударилась. Боляче. Встала.
Не плакала. Не кривилась.
Мовчала і не корилась.
Лаштувала. Орала. Копала.
Сіяла. Доглядала. Збирала.
Не нарікала. Не скаржилась.
Боролася і трималась.
Кликала. Чекала. Плекала.
Уникала. Волала. Здолала.
Не відступила. Обпеклася.
Не застогнала. Не зреклася.
Чарувала. Любила. Кохала.
Страждала. Не знала. Не спала.
Не зігнулася і не сконала.
Плакала, сміялася і співала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
У незбагненному світі,
в хаотичному леті мрій
розкривається неба завіса –
випливає хмарина.
Усміхаючись сонцю,
жінка ступає по ній.
О велична!
Рафаеля сікстинська мадонна
Чи мадонна
ді Фоліно вона?
Ні, до небес піднялась
найсвятіша жінка –
звичайна, буденна, земна.
Хоч сьогодні для неї
й не звучать серенади,
на турнірах
не сходяться рицарі,
все одно у ній є
і скарби, і принади,
і блакить у очах
ще не вицвіла.
Так радіє життю
і волошкам у полі,
чорнобривцям і мальвам,
що цвітуть під вікном.
І, звичайно, вона
просить щастя у долі,
що пробігла повз неї
дивно-мрійливим сном.
О святая з святих,
премадонно велична!
Як настане
в Урбіно весна,
і воскресне із мертвих
Рафаель віковічний,
він напише картину
«Мадонна земна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Сльозо моя, не кликала тебе,
А ти з’явилась раптом так, зненацька.
Чому? Навіщо? В мене добре все.
В руках тримаю птицю свого щастя.
Сльозо моя, чому прийшла неждано
І затремтіла у обіймах вій.
Тоді скотилась ніжно й філігранно
За обрій дорогих моїх надій.
Сльозо моя, тендітна й первозданна,
Уста тебе відчули, як причастя.
Медова ти і зовсім не солона,
Бо ти сльоза мого земного щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Вітер губи цілує
жагуче,
обіймає за плечі
і спину,
він чомусь неприродно
колючий
і немає йому
зупину,
він цілує, цілує,
цілує –
болять від цілунків
губи,
я боюся тебе,
трамонтане,
ти моя нереальна
згуба.
Трамонтан* – холодний вітер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Весна не знала, що прийде війна…
вона ще лютому всміхалася осяйно,
давала знак, що йти йому пора,
плела надії світлі життєдайно.
Весна не знала, що прийде війна…
взяли в оркестрі ноти музиканти,
готова лить мелодію струна,
спадали з неба сонця аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
в її душі співали солов’ї ,
на землю нашу лізла сарана –
ворожа гидь в лахмітті і рам’ї.
Весна не знала, що прийде війна…
жорстока, знавісніла і кривава,
що крила обрубала журавля
і сонця промені у неба вкрала.
Весна не знала, що прийде війна…
до смерті налякались музиканти
і затремтіла дівчина-весна,
враз потемніли неба аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
громи регочуть в небі й блискавиці,
землею котиться проклята та луна,
в людей смутнішають і очі їх, і лиця.
Весна не знала, що прийде війна…
у її серці розквітали квіти,
і не її у тім була вина,
що падали на землю вбиті.
Весна не знала, що прийде війна…
і все одно крізь грози проростала,
і наливала в келихи вина,
нарцисами й тюльпанами вітала.
Весна не знала, що прийде війна…
і квітами повсюди устеляла,
калини цвітом побіля вікна
надію людям у серця вселяла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Плачуть гірко дуби вікові,
Мліють верби в зажурі над ставом,
І калина стікає в крові,
І тополю, мов свердлять буравом,
Заліковує рани осика,
Сосни скинули хвою живу
І стоять, мов примари, безликі,
Сльози скапують в чорну траву.
Поруділи ялини зелені,
Крони білі в беріз почорніли,
Запечалились очі у кленів…
Кулі градом летіли й летіли.
Сміх забули дорослі і діти,
В чорній смуті все плаче душа,
Проростуть чи весною всі квіти,
А чи міни знайду'ть в споришах,
Що топтала ворожа навала,
Залишаючи всюди лиш смерть...
Скільки болю ти, земле, зазнала
Й градів підлих лиху круговерть?!
Ми відродимо все до стеблинки,
Забуяє красою земля,
Зеленітимуть сосни й ялинки,
Заквітує Вкраїна твоя і моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Реставрую по крихтах нездійснені мрії –
Розгубились вони на дорогах життя,
Припилилися, може, й лежать в безнадії
І не ждуть у сьогодні вони вороття.
Їх зберу обережно і скажу: «Ви – щасливці.
Не сумуйте, як тільки розпуститься листя,
Відпущу вас на волю, якщо не лінивці,
А тоді нанижу у красиве намисто».
Одягну це намисто у будні і в свята –
Оновиться у мріях душа вся моя.
Буду весну нову зустрічати я радо,
Шелест тихий трави і спів солов’я.
Заспіваю веснянку із мріями разом,
Окроплю і омию їх першим дощем,
Пробіжуся весняним заквітчаним садом,
Зронить серце моє причаєний щем.
Ой, що буде? Що буде? Мрії зрадіють,
А ще більше зрадіє душа вся моя.
Я весною у ній рясно мрії засію –
Восени на врожаї чекатиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Не треба мені нічого –
аби лиш
по правді жити.
Не треба мені нічого –
спивати б
солодкі миті.
Не треба мені нічого –
відчути б
краплину щастя.
Не треба мені нічого –
стрічати б
весну квітчасту.
Не треба мені нічого –
до отчого б
йти порогу…
Не треба мені нічого –
в душі усе жити б
з Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
/ці рядки навіяла доля жінки з телепроекту/
Як в раннього Готьє – самі ескізи,
а далі, доле, домалюй сама:
кому віншуєш ти одні сюрпризи,
а їй ти, доленько, нічого не дала.
Вже не дивилась у вечірнє небо,
де місяць зорі ніжно цілував,
її тягло у царство до Ереба,
та вітер, обійнявши, не пускав.
Одна, як та билина край дороги,
Нанизувала сльози у разки,
Долаючи найвищії пороги,
Розбила своє щастя на друзки.
… В палаті тихо, за вікном – хурделиця,
Важкі пологи … й немовляти крик.
Чи думала вона, що так усе обернеться,
Здавалось, час від подиву притих.
– У вас білявка, дівчинка гарненька,
Беріть її хутчіше до грудей,
Погляньте ось, яка ж вона маленька,
Не бійтеся ви осуду людей.
А їй байдуже, що говорить лікар,
Відмову пише, лиш дрижить рука,
А за вікном гуляє в хугу вітер,
Вона ж очима двері все шука.
А серце ніби у лещатах стислось,
Вернулась, глянула на немовля,
А потім бігла, мов вороний риссю,
А в вухах плач дитячий звіддаля…
Шукала щастя, а воно втікало,
Всевишній не давав більш діточок.
Не раз вона в житті іще кохала…
А подруги ростили своїх дочок.
У вухах – все частіше плач дитячий…
Блукає в нетрях, ізбиваючись із ніг,
Щоночі прокидається тремтЯчи,
Шукає ту одну із тисячі доріг,
Що приведе її до рідної кровинки,
Побачить би лиш донечку свою,
Любові розпорошені зернинки,
Зібрать й посіять знову у ріллю.
І на колінах вимовить прощЕння –
Сама ж собі ніколи не простить –
І матері святе наймення
Не доведеться їй в житті носить…
Вже не дивилась у вечірнє небо,
де місяць зорі ніжно цілував,
її тягло у царство до Ереба,
та вітер, обійнявши, не пускав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Витканий шлях візерунками долі,
І кожен із них має власний мотив,
Барвами щастя гуляє на волі,
Душевне тепло Бог у чашу налив.
І кожному з нас він дав нитку свободи –
Візерунок життя вишивай собі сам,
Тоді і доля найкращу пошле нагороду
Найліпшим її і умілим майстрам.
Орнамент, витканий з пряжі сердець,
Любов'ю по вінця наповнюйте,
Її благодаттю осипле Творець,
Й щасливих миттєвостей спомини
Вінчальним мотивом наповнять цей світ,
Добро з милосердям зливається,
Де сонце обійме й дасть світла в отвіт,
Де душевне тепло розливається
І наповнює ріки життя милосердям,
Складає із крапель святої водиці
Оте найцінніше, що є в нас осердям
Й дає його людям, як корінь живиці.
Беріть його нИтки, кладіть візерунки
Оті, що яскравіш на ниві життя,
Впускайте у серце добра лиш дарунки,
Це долі найкраще, що є, вишиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
В словах, які вічністю в’яжуть алею,
Письменники вміло малюють картини.
Трояндами слів стелять всю галерею
І в’яжуть красиво в разки намистини.
Нектаром любові слова наливають
І ставлять їх трепетно в сонячний ряд,
Красиво віночком, як квіти, вплітають
Й на творчий виводять парад.
Співучі, джерельні, такі дзвінкотючі,
Неначе дзвіночки бринять і бринять,
На ниві письменництва сходи співучі
Фіалковим квітом п’янять і п’янять.
Як білокрилі лелеченьки милі,
Злітають висОко в небесную вись,
Набравшись від Музи блаженної сили,
Рікою любові слова розлились.
Сузір’ям Плеяд розіслались по небу,
І трепетом ніжним спустились донизу,
Шукають в них люди сакральну потребу,
Бо в душі заходять вони без капризу.
Безмежжя в них світ й особливі принади,
Які ж бо чарівні бувають слова!
Знімають журбу й заліковують рани,
Вони – немов казка весни лісова.
Хай трепет любові заходить у серце
Від слів, що нектаром наповнюють душу!
Відкрийте для них і віконечка, й дверці,
Й прийміть найсолодшу у світі спокусу.
Розлийте ви їх в кришталевії чаші
І спити до дна побажайте усім.
Любов’ю серця наповняються ваші –
І величі слів зазвучить вічний гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Відкрило небо голубу завісу ,
Зійшла на землю дівчина-весна,
Лоскоче щічки сонячне проміння –
Розкішна твоя, Веснонько, краса!
Твоє тепло проймає ніжно тіло,
Сміються дзвінко голосні струмочки,
Вже перша пісня птахів забриніла,
Заворушились у бруньках листочки.
Пухкенькі лапки котиків вербових
І перші квіти пролісків – краса!
Вбираєш, Весно, землю у обнову,
Даруєш насолоду – душу потряса.
Смарагдів розсипаєш ти палітру,
Краплинки щастя ти даруєш знов,
Зіграє мелодію весни нам вітер –
І пісню заспіває нам любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Я з дитинства закохана в мальви –
Берегині вкраїнських осель.
Вони ніжні такі і цнотливі,
Ще й оспівані в сотнях пісень.
Королеви літнього саду,
Як метелики в них пелюстки.
Білі, рожеві, багряні –
Чарували їхні квітки.
А сьогодні їх рідко побачиш –
Ми зреклися своїх берегинь.
Насадили лілей і петуній…
І троянду – богиню з богинь.
Тільки ж хто берегтиме оселю,
Щоби щастя селилося в ній?
Насадіть же ви мальв біля тину,
Щоб веселкою він пломенів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Ожурений журбою
журавлиний клин
летить у засвіти
від рідної землі,
сльозу пускає
вже старезний млин,
кують підкови
коням ковалі,
дівчата в полотняних
вишиванках
на вечорниці
гУртом всі ідуть,
танцюють і співають
аж до ранку,
а хлопці-козаки
додому їх ведуть,
Чумацький Віз
на небі розіслався,
він без доріг
і без віків пливе,
козак з дівчИною
серденьком покохався,
сватів вже завтра
він своїх зашле –
ось так було
у нашій Україні,
із пам'яті не стерти
колорит,
як і не стерти
наші вільні мрії
і предків наших
вічний заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Виїжджає візочком весна,
віночок везе вінчальний,
весноцвітом весніє вона,
водограй веселить величальний.
Веде водевіль весна,
веселикам велить веселитися,
вабить вабно вона
випливом ворушитися.
Vivat, веснонько, vivat!
Випурхає, вибігає, виходить,
воскресає, ворушиться все,
вільність вільгість відводить!
Відкривайте весні віконечка –
вибрязкує вона, вичакловує,
вінчається веснонька, вінчається,
всіх вона вичаровує, виціловує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Весни подих
лоскоче груди,
мліє серце, жде
зустрічі знов,
грає скрипка
мелодію вітру,
переливом
співає любов.
Піднімає весна
вже вітрила
і летить, і летить
в синю даль,
де дзвінко
сміється кохання
крізь прозору
весняну вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Спішу, матусенько, до тебе я спішу,
Не бачилась вже кілька днів з тобою,
Тобі любов свою в серденьку я несу,
Щоб не зустрілась ти в житті з журбою.
Тебе, рідненька, ніжно обійму,
Скажу слова, що найтепліші в світі,
В серденьку твоїм болі всі зніму,
За тебе я, матусенько, в отвіті.
Ти цінувать життя мене навчила,
Дала поради мудрі і святі,
Не обпалила щоби доня крила
Й не залишалась щоб на самоті.
Матусенько, лебідочко рідненька,
Для мене ти – найкращий скарб життя.
Для тебе я дитя завжди маленьке,
Доріженьки мої встеляє напуття
Те, що дала мені ти в сповиточку,
Його із молоком всотала в себе я.
І те, що вишила нитками у сорочку –
Калини цвіт і пісню солов’я.
Тобі, матусю, я складаю шану,
Вклоняюся до самої землі
У риму я складу тобі осанну
І зморщечки розгладжу на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
О молодість-квітко, ти де заблукала?
Вернися до мене з далеких світів,
Тебе я у снах щоночі шукала,
Твій чула голос крізь легіт вітрів.
Солодкий твій трунок печаль омивала,
Я душу, як вісь, повертала назад,
На крилах, як птах, над землею літала,
Вдихала садів весняних аромат.
О молодість-юнко, політ твій крилатий,
І серцю у грудях усе гарячіш,
По небу пливуть зоряниці строкато,
Біжу за тобою хутчіш і хутчіш.
А ти все втікаєш…Душі моїй спрагло.
Роки ви мої, швидкі бігуни…
Морфей сновидіння малює відрадні,
Гемера полохА ще степлені сни.
О молодість-весно, таїнність дівоча,
Стобарвний моєї душі передзвін,
Ти квітка у спогадах-мріях жіночих,
Тебе щоб догнати, беру я розгін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Плед зігріє тебе,
коли згустком
у серці болі,
зрозуміє тебе,
як ніхто,
й в очі тихо
загляне долі.
Ти не віриш,
що плед
має душу,
теплу й ніжну,
чи, може,
картату,
і зізнатись
тобі боїться,
що Бетховена
любить сонату.
Він обійме,
зігріє тебе
і тепло все
віддасть
до краплини,
пісню тихо
він заведе
у вечірню,
коли тобі сумно,
годину.
Плед – твій друг,
він ніколи
не зрадить тебе,
твої болі,
що в'яжуться
гронами,
він тихенько
до себе їх забере,
приголуб ти його
лиш долонями.
Скільки в ньому
тепла,
щоб і холод,
і болі здолати,
щоби в холод
осінній
і в люту зиму,
тебе цільно усю
зігрівати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Коханий коханій – карету,
Коновку квітів купив,
Корону коштовну красиву,
Кортежем кінним котив.
Криниця кохання – кришталь.
Курсивом курсить Купідон.
Коханий коханій – купаж*,
Куплети курбетить* крюшон.
Кабукі*, класична кава,
Кладе колорит книжка.
Коханий коханій – корону,
Колише кохання колиска.
*КупАж – змішування вин, чаю.
*КурбЕтить – витіває.
*Кабукі – один з видів японського театру.
*КрюшОн – напій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Мені весна
наснилася
сьогодні,
відчула дотик,
навіть хай ві сні,
така тепленька,
зовсім нехолодна
її краплиночка
дісталася мені
і розтопила
почуття гарячі,
оті, що квітнуть
раєм навесні,
уже від холодів
мені не лячно,
лунають весноньки
мелодії й пісні.
чекаю весну,
а тобі, сне, вдячна –
її сьогодні
дарував мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
О дух міцний!
О дух вселенський!
В жіноче тіло ти ув’яз.
Вона несла тебе крізь болі,
Боялась дуже, щоб не згас.
Кусала губи в час недуги,
Ховала сльози в сміх гучний.
Поет – як Бог, його не купиш,
Не може бути він ручним.
Вона жила – не відживала,
Хоч настигали й рубежі…
І падала, і піднімалась –
О велич духу на межі!
Вона – нескорена і горда,
Свята і грішна, Боже мій!
Дивилась мужньо смерті в очі
Й казала тихо так: не смій,
Знайду я слово болю й гніву
Народу рідного мого,
І дух свободи й непокори
Збуджу хоча б у одного.
Ти не дивись, що я вже квола –
У мене стане ще снаги
Для злету думки, злету волі –
Я покладу їх на ваги…
Отак жила і засівала
В убогих душах переліг,
Квітки барвисті всюди слала,
Щоб дух вселенський переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Я у тата з криниці
нап'юся водиці,
вона силу й наснагу дає,
подивлюся в водицю –
я ж дівча білолице –
тут пробігло, мов весни,
дитинство моє.
Я у мами в садочку
сяду ген на горбочку,
буду квіти в віночок вплітать,
із калини намисто
одягну урочисто
й буду ранки весняні
з сонцем тут зустрічать.
Прихилюсь до тополі,
що росте ген край поля,
й буду пісню веселу співать,
у обіймах у долі
у лавандовім полі
я кохання своє
буду тут зустрічать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.
Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.
Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів барви в віночки вплітали,
Ще й букети несли у руках.
А калина як в лузі сміялась!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька гралась,
Сонцесяйні росли соняхИ…
Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.
Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали,
І печаль не крутилася в герці?
Поверни мене, Боженько, ДО…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Слова, неначе вечорові зорі,
Із серця сиплють світло осяйне,
Забуті тіні падають додолу,
Хтось переступить, в душу хтось візьмЕ.
Із глибини віків виходять пращури –
Древляни, тиверці й поляни,
Ворожі ордища втікали, як ті ящури,
І бились з ними угличі і сіверяни.
Історії скрижалі й вічні спомини…
У битвах захищали рубежі,
І боронили землю світла воїни,
І ворога долали на межі.
Сьогодні предків дух літа в окопах,
А зорі тіні їх висвічують згори.
Передова… Синів Вкраїни роти
Й жовто-блакитні всюди прапори.
За право називатись українцями
Іде війна не на життя – на смерть
Із зайдами, заблудами й чужинцями.
Історії правдива коловерть
Не відбере в нас права самоназви,
Бо українець Є і назавжди наш славний рід!
О, це неабиякий для ворогів подразник –
Свободи перші українці скуштували плід.
Так знай же, враже, сину сучий,
І зарубай собі на носі назавжди:
Ми є НАРОД і корінь в нас могучий,
Ти кари божої за злодіяння жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Горить огнивом день на світанку,
чорні круки обсіли
альтанку,
догоряє від обстрілу дах,
закричав десь сполоханий
птах,
натягло серце струни живі,
ртуть, здається, пульсує
в крові,
на хресті розіп'ятий мир,
світом котиться воєн вир,
схаменіться, отямтеся, люди,
на планеті хай мир завжди буде,
переможну зорю хай запалює
Ніка,
вороги хай сконають в закривавлених
ріках,
хай ніколи-ніколи світ не знає
війни,
тебе, Боже, благаєм: ворогів
зупини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Світанкова
мовонько моя,
калинова
сопілочко ніжна,
колискова,
співуча, жива,
мелодійна,
ясна і чарівна,
дзвінкотюча,
моя красива,
дивна,
лагідна і святкова,
переливами
срібними мила,
солов’їна
ти й барвінкова,
ти синонімів
пишна криниця:
небозвід,
небосхил, виднокрай,
круговид,
кругозір… чарівниця!
Моя мовонько,
в серденьку грай!
Я щодень
зізнаюся в любові,
ти для мене -
святиня душі,
я лелію
твоє кожне слово,
підбираю
до таїн ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
Триножили, паплюжили, топтали
моєї мови неймовірний квіт,
вона ж, мов Фенікс, знову воскресала
й сіяла перлами на цілий білий світ.
Конала стільки літ вона в неволі,
наруги зазнавала і глумлінь,
забороняли петра укази волю
і циркуляр валуєва гнівнИй.
Указом емським мовоньку карали,
німа щобИ й беззвучна ти була,
холопською вони тебе назвали,
боялись іроди, щоб квітом не цвіла.
Ой скільки ж зла і гніту ти зазнала,
як доля стражденна народу мого,
вузлом вас воля Божа поєднала,
ворожжя не знало лише одного,
Що мова – це серце мойого народу,
і кров, і плоть з сповиточка в утробі,
її не стоптать юродивим іродам,
вона найвищої в злоті є проби.
Моя переливом багата, скарбнице,
красою синонімів ти неосяжна,
у кожнім серці, прошу, відтворися!
Ти, мов та панна, шикарна, княжа.
Душа, моя мово, святиня водночАс,
ти дар, і кровинка, й фортеця моя,
ти мій сьогодні найвищий Парнас,
без тебе, як птаха, була б без крила.
Ніколи, ніколи тебе не зречуся,
ножа хоч ворог у серце встромля,
тобою я дишу, тобою горджуся,
ти – скарб найцінніший, ти – зброя моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
О мрії мої, зоряниці!
Блукаєте десь
у небесних світах,
ви бажані дуже
і надто примхливі,
я в небо лечу все
по ваших слідах.
Далекі мої,
передсвітні й вечірні,
тяжіння земне вас
тримає на зорях,
ви щастя і радість
у світі тривог,
ви - мрійниці
світлая доля.
В зневіру сьогодні
не хочу упасти,
натхненно бажаю,
щоб тут проросли,
та ви десь далеко
в своїх зореграях,
лиш леготом вітру
приходите в сни.
О мрієчки-мрії!
Були ж ви зі мною,
здавалося тут, на яву,
Куди ви помчали
в своїй колісниці?
Та потім вернулись -
я знову живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Шляхи незвідані Господні...
Чому? Куди? І як? І де?
Десь катаклізми б'ють природні,
А в нас ворожжя кляте б'є.
Безперестанку нищить землю,
Людей ракетами вбива,
Скарби гребе всі наші древні,
Свого ж нічого в них нема.
О клятий враже, ти зганьбився,
Моя земля – міцна твердиня,
За неї кожен гідно бився,
Бо ми – вкраїнці! Ми – родина!
А ви лахміття й лаптєносці,
Не гідні жити на землі,
Нечисті ви і геть безбожці,
А МИ – СВОБОДИ КОВАЛІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Плаче серцем моїм Україна,
Її болі й страждання в мені,
Храми Божі й будинки в руїнах,
Лють ворожа гуля по землі.
Божий день відкрива свої очі,
Шука сонце в диму і вогні,
Твої думи, Тарасе, пророчі
Пропливають в козацькім човні.
Сивочолий засмучений Дніпре,
Скоро виженем ми ворогів,
Україна всі сльози витре,
Не виходили щоб з берегів,
Заквітує розмаєм зеленим,
ОдягнЕ вишиванку й вінок...
Ми Ейрену на землю повернем,
Хай стає в переможний танок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Жінка-весна… Жінка-літо… Жінка-осінь… Жінка-зима… Зовні вони різні, як і пори року, але в душі вони однакові, адже хочуть кохати і бути коханими, однаково хочуть бути щасливими…
Сьогодні ми говоритимемо про жінку-осінь. Яка вона? Що коїться в її серці? Про що вона думає?
Мені здається, ні, я точно знаю, що жінка-осінь – це сама досконалість, це приваблива сила магії, це, якщо хочете, чари і чарівний шарм. Так-так, я знаю, про що я говорю. Упевнена, що зі мною погодяться всі.
Жінку-осінь можна назвати «Букет «Осіння досконалість», що складається з троянд, кал, хризантем, жоржин та оливи… Вона гарна, як троянда. Вишукана, як квітка калли. Чарівна, як хризантема. Горда, як жоржина. Зріла та мудра, як олива.
І як глибоко помиляються осінні жінки, коли «списують себе з рахунків». Наведу приклад із власного досвіду. У мене, зрілу, заміжню жінку, закохався хлопець, молодший на п'ятнадцять років. Він писав мені віршовані рядочки й непомітно підкладав у мою записну книгу. Одного разу я вирішила поговорити з ним серйозно. Усю розмову не передаватиму, а лише те, що стосується нашої теми. Коли я йому сказала: «Ну, зрештою, я ж стара для тебе, подивися, скільки навколо молодих дівчат, а я вже маю онука…» Він, не роздумуючи, просто прокричав: «Та яка ж ви стара?! Навіщо ж тоді ви носите сукні вище колін та каблуки?! Навіщо ви робите зачіски, манікюр? Чому ж ви така весела і всім даруєте свою посмішку? Я даю вам слово, що не буду вас більше діставати, але кохати вас я все одно буду! Але й ви дайте мені слово, що ніколи, чуєте, ніколи не говоритимете, що ви стара. Ви завжди будете молодою!»
Ці слова я запам'ятала на все життя. І на цьому прикладі навчаю своїх знайомих, які в сорок років уже перетворюються на сімдесятирічних бабусь, забуваючи про те, що все в їхньому житті тільки починається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974080
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Хто бачив щасливу жінку,
в якої сяють очі?
Вона, мов зіронька в небі,
світить і серед ночі.
Вона, як веселка в небі,
всіма кольорами ллється,
Вона, як сонечко ясне,
хмаринам завжди сміється.
Не ходить вона, а літає,
бо крила у неї ростуть.
У квітнику її долі
троянди й ромашки цвітуть.
Щаслива вона, бо кохає,
йому віддає любов.
Ніколи із себе не скине
кохання свого оков.
Вона одягла їх ще юною,
окови любові своєї,
І носить роками у серці
квіти землі усієї.
І знає вона, що кохана –
зірки дістає Він для неї,
Дарує палке їй кохання
й дорогоцінні камеї.
Леліє вона своє щастя,
щоби не зранить його,
І просить молитвою в Бога
для себе лише одного:
«Бережи моє щастя й кохання,
а більшого я не прошу.
Його, як скарб, я лелію,
у серці любов ношу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Аграмантами звисали злоті зорі,
Близько місяць прихилився до землі,
Видно в небі заблукали чиїсь долі,
Гарували довго десь вони в імлі,
Ґрасували між Чумацьким Возом,
До кохання довго прокладали шлях,
Ехо десь котилося узвозом,
Єдність воскресала, мов чарівний птах,
Жаром серце наливалося червоним,
Зорі знову стали дивно в ряд,
Ирстилися долі під стодзвони,
І на зоряний виходили парад.
Їхав Ерос на небесній колісниці,
Йой! Всевидюще оглянув він парад,
Килимом стелились чиїсь долі,
Лишень дві не вписувались в ряд.
Мантра відтворила звук емоцій,
Небо розпізнало мову доль,
Огнивом палав на кожнім кроці
Поцілунок нових Грея і Ассоль.
Розмах моря в небесах блакиті,
Світло двох закоханих сердець
Тишею в єдине були злиті,
У квітучо-сонячний вінець.
Філігранно ангели летіли,
Хмари розганяючи крильми,
Цитадель закоханих хранили,
Чисте небо берегли вони.
Шовком помережилась дорога,
Щастя заспівало на хоралах,
Ь знак м'який був посланий від Бога.
Юлилась свята любові сила,
Янгол пурпурові напинав вітрила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Ми книгу кохання відкрили
в медової юності чарах,
в сплетінні гарячих сердець
читаєм її сторінки,
закладки у білих небесних хмарах
залишимо ми на вікИ.
Зоріє магічне кохання
в світах неозорих сузір'їв,
п'янкий ми спиваєм напій
до дна, до краплини, як дар,
на сакральній землі оріїв,
над нами сузір'я Тельця – стожар.
Повінчані ми небесами,
зірками, сузір'ями, всесвітом,
мелодія струн у серцях
сильніша стає крізь роки,
кохання не буде переспівом,
воно на віки, на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Ще трішечки, ще зовсім трішки
Й весна постука у моє вікно,
Її зелене личко ще й усмішка,
На що чекало серденько давно.
Торкне струну грайливо й пустотливо,
Зажебонить струмочком у гаю,
І сонячним промінчиком несміло
В зимову душу зайде у мою.
Її розбудить: «Годі, душе, спати,
Співають вже веснянки на порі,
І Мавка одяга зелені шати,
Й концерт готують в гАю солов’ї».
Жену хандру аж ген за виднокруг,
Хай йде собі від мене навмання,
Муркоче біля мене кицька-друг,
Бо чує кішечку, напевно, звіддаля.
Ох, ця красуня, веснонька грайлива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Серденько сміється,
як веселка в небі,
Сонце вже весняне,
може, так і треба,
щоб з’явилось в зим’ї,
де лежать сніги,
розлились, мов річеньки,
наші береги,
заспівала пташечка
пісню у гаю,
і сказало серденько:
я тебе люблю,
розлилися гаєм
щоб пісні весни,
досить їй приходити
вже до мене в сни,
хай летить над світом
веснонька моя,
хочу вже я слухати
пісню солов’я,
хочу перші проліски,
щоб приніс мені –
хай же квітнуть ніжністю
на моїм вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Леліє лебідочку лебідь,
Ласкаво лещить, лоскоче,
Люляє любов любов’ю,
Лавсаном лебідці лепоче.
Латаття, люстрою лотос,
Легато лебідь легоче.
Лекалом лінії лестить,
Лихацтво линвою любоче.
Лебідочка лагідно лещиться,
Латаття латає лілея.
Лебедик-ловкач лаштує
Лілей Ліхтентальалею.
Лебідочка – лебедя лада,
Ладувала лебедю лебедяток.
Лебедики любо люляють,
Леліють лебедедитяток.
Ладочком лебедяточка любі
Ладненько ладусі лабудять.
Лебедетато і лебедемама
Ладіно лебедяточок лучать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Яскраво сія у перлинках любов
У серці моєму глибока,
Тобі зізнаюся в сіянні обнов,
З тобою щаслива й неодинока.
З тобою зорею по небу пливу,
З тобою стрічаю Аврору,
Тобою я дишу, тобою живу,
Ти визначив спільну нам долю.
Мені ти перлини свої дарував
На вкраплених в неї причастях,
Мелодію віршів у серце вкладав
І діаманти красивого щастя
В оправу заводив ліричну,
Де Муза натхнення чекала мене,
Де музика слів лине вічна,
Де рими джерельце оте чарівне'
Наповнюють перли до краю,
Де весни і зими сплітають сонет,
Я перли кохання збираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Коли ми постарієм з тобою,
Все одно світ наповним любов’ю.
Пригорнуся до тебе, мій любий,
Ти обіймеш і скажеш: «Згуба,
Ти моя Афродита бажАна,
Світла зіронька в небі, кохана,
Ти – мій всесвіт і ангельська мрія,
Сонцесяйна моя надія,
Мов світанок мені після ночі,
Як люблю голубі твої очі!
Наяву їх цілую й ві сні,
Ти калиноньки цвіт навесні.
Ми з тобою, як місяць з зорею,
Ти вже стала моєю душею,
Я без тебе не зможу ніяк –
Наших доль це вже вічний є знак».
Обійму я тебе, пригорнуся,
До серденька твого притулюся
І у відповідь мовлю: «Коханий,
Від цілунків твоїх я тану,
Ти для мене єдиний на світі,
Я люблю ці осяяні миті,
Коли ти пригортаєш до серця,
Скільки блиску в моїх двох озерцях!
Я для тебе неначе зоря,
Ти сказав, що єдина твоя,
Ми щасливі з тобою удвох,
У серцях наших – вічна любов».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Аля прокинулася дуже рано. Можливо, навіть від хвилювання, яке ще звечора не давало їй довго заснути. Сьогодні їй доведеться здійснити перший у своєму житті самостійний стрибок з парашутом. Аля дуже довго й наполегливо до цього готувалася. Вона так хотіла підкорити свій маленький особистий Еверест і пережити незабутні емоції.
На визначене місце дівчина прийшла годин за дві до призначеного часу. Пройшла медичний огляд і чекала відправлення на стрибок, згадуючи всі ті важливі моменти, на яких наголошували під час навчання в авіаклубі. Вона прекрасно засвоїла техніку виконання стрибка й будову парашута. Разом із інструктором відпрацювала техніку стрибка, розбирала різні ситуації, що можуть виникнути під час польоту. Перед посадкою в літак Аля іще раз прослухала повний інструктаж і отримала допуск до стрибка.
Перший стрибок вона виконувала з висоти 800 метрів. Спочатку все йшло нормально, але коли розкривався перший парашут, вітер попав у повітряний струмінь і заплутав строп, через що парашут не розкрився. Аля намагалася розкрити аварійний парашут, який був набагато меншим, та уже було запізно. Вона почала падати…
Невдалий стрибок прикував Алю до ліжка. Дні тяглися дуже довго. Вона вже кілька місяців бачила лише білі стіни й білу стелю лікарняної палати. Дуже сумувала, адже відчувала себе зовсім безпомічною. Поруч нікого не було – вона сирота. У житті всього досягала сама, тому думки «Що тепер буде з нею?» не покидали її ні на хвилину. Не раділа навіть тоді, коли лікар дозволив їй сісти в коляску.
Кожного дня вона під’їжджала до лікарняного вікна і з сумом дивилася на осінній пейзаж. Одного разу Аля їхала довгим лікарняним коридором і випадково зачепила хлопця, який ішов попереду (вона ще погано управляла коляскою). Аля почала вибачатися, але хлопець, заспокоюючи, дав їй шоколадку «Оленка» і сказав:
– Я Сашко, а як зовуть тебе, чарівна незнайомко?
– А я Аля.
– Красиве ім’я, – сказав хлопець і зайшов у восьму палату.
Наступного дня Сашко знову з’явився в лікарні й зустрів Алю. Сьогодні вони вже розмовляли цілих півгодини. Сашко сказав, що він відвідує свого друга, з яким навчався в інтернаті. Вони обидва сироти. По щоці Алі струмочком потекла сльоза й вона зізналася, що теж сирота.
Аля кожного дня протягом місяця бачилася із Сашею, доки його друга не виписали з лікарні. Потім він іще два рази приходив до Алі, а на третій приніс їй червоні троянди , як виявилося, її улюблені квіти.
Сьогодні Сашко зізнався, що дуже прив’язався до Алі й сумує, коли не бачить її. Прощаючись, він сказав, що завтра неодмінно прийде. Але ні завтра, ні післязавтра, ні після післязавтра Сашко чомусь не з’являвся. Аля видивилася у вікно всі очі й виплакала всі сльози. Тоді ще ніяких сотових телефонів не було, зв’язатися з ним вона не могла. Аля зрозуміла, що вперше в житті покохала. Але де ж її Сашко? Що з ним трапилося? Чому він не приходить?
Проходили дні, тижні, місяці. Алю виписали з лікарні, вона навчилася сама обходити себе, а також справно управляти коляскою, благо, що її кімната в гуртожитку була на першому поверсі. Та Аля виїжджала рідко, адже на вулиці була зима. Сусідка приносила їй необхідні продукти. Дівчина після реабілітаційних процедур цілими днями з сумом дивилася у вікно й весь час думала про Сашка.
Одного разу як і завжди після сніданку Аля під’їхала до вікна і … завмерла від несподіванки. Перед вікном стояв Сашко, а у викладеному на снігу сердечку лежали її улюблені червоні троянди й горіли дві свічі.
… Після останніх відвідин Алі в лікарні Сашко випадково узнав, що бригадир шукає заміну робітнику із бригади будівельників для поїздки в іншу країну і що виїзд уже через годину. Розуміючи, що це шанс заробити непогані гроші, Сашко погодився поїхати, хоча дуже хвилювався, що не встиг нічого сказати Алі. І ось тепер він стояв перед її вікном винуватий і одночасно щасливий, що зможе хоч на деякий час забезпечити Алю й себе матеріально, адже допомоги їм чекати нізвідки.
Через хвилину він уже стояв на порозі її кімнати з величезним букетом червоних троянд. Від несподіванки та неймовірної радості Аля не відчула, як піднялася з коляски й зробила перший невпевнений крок, упавши в Сашкові обійми.
Доки Аля милувалася букетом троянд, Сашко, ніжно обійнявши її за плечі, читав коханій рядки своєї улюбленої поетеси:
Яблуневою гілкою доторкнуся до тебе,
Вечоровою зіркою упаду я із неба.
Зацілую цілунком ніжнотерпкожагучим,
Обпалю тебе жаром, жаром серця палючим.
Розіллюся рікою із потічка любові.
З переливом кохання буду вічно у змові.
Тримаючись за руки, вони цілий день закохано дивилися один одному в очі, які світилися невимовним щастям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973688
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Шовкові трави мені по пояс,
бреду я ними, мов ошаліла…
Мене ж бо кликав сопілки голос,
була у знаді, аж серце мліло.
Вже призабулось усе колишнє,
та сон – навіяв і сад, і трави.
І пригадались розквітлі вишні,
що так тулились до нас ласкаво.
В той час навколо усе п’янило:
і ті цілунки, і те зітхання…
То не сопілка тоді манила –
Манило, звісно ж, моє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Хотіла б я мавкою стати,
Гойдатись на вітах верби
І очі твої цілувати,
Коли ти приходиш сюди.
Спускатись я хочу до ставу –
Верба моя воду тут п’є –
І впасти на свіжу отаву,
Де ремез гніздо своє в’є.
Я жду тебе звечора й зрання,
Надію свою колишу.
На вітах зелених кохання
До тебе у мріях спішу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Моя зболена, зранена Мати,
Українонько, Нене моя,
ворог стужує пальці в обхваті,
щоб не чула ти спів солов'я,
щоб не квітнули мальви у серці,
чорнобривці не сіяла ти,
тебе крутять ординці у герці,
щоб не йшла до своєї мети,
щоб забула ти правду і волю,
що світили зорею тобі,
рвуть на шмаття твою вони долю,
щоб навіки жила ти в журбі,
та не знають катюги історії,
де козацька звитяга гула,
ми нащадки славетних оріїв,
в руках кожного з нас булава,
переможем катів ненавИсних,
хай сконають в болоті гнилім,
Перемоги вже близько провісник –
заспіваєм Вкраїноньки Гімн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
брехливі
підлі
вроджені катюги
з лайном
комуністичним
в голові
недолюдки
і нечисть
скунси
і потвори
катам немає
місця на землі
перевертні
спотворені
екраном
іуди
покидьки
без звичаїв
і прав
прокляті
демони
горгони
і тирани
щоб Бог
навіки
вас усіх
скарав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
А я збирала падаючі зорі –
Вони на щастя заговорені мені,
Із них зіткала полотно своєї долі –
Сія яскраво навіть у пітьмі.
Люблю північну я зорю вечірню,
Що виціловує Ведмедицю Малу,
Молитву Богу посилаємо ми спільну,
Від серця щирого возносимо хвалу.
Люблю Аврору – вранішню богиню,
В’їжджа на небо в срібні воротА,
В шафрановім вбранні, на спині – крила,
Летить по небу білих коней квадригА.
О зорі, зорі! Світлий зорепад –
Салютом над моєю головою,
Бажань кружля незлічений каскад,
Моя ти доле, будь завжди зі мною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
А роки, наче птиці,
все летять і летять,
помах ніби крилом –
і нема вороття,
вчора осінь плела
бурштинові пледИ,
а сьогодні зима
вже цілує сади.
Вчора я вальсувала
у осіннім саду,
а сьогодні зимовою
стежкою йду,
вчора листя осіннє
до серця тулила,
а сьогодні зима
снігом білим накрила.
Вчора я ще носила
осінню вуаль,
а сьогодні злетіла
й поніс вітер удаль,
де стежками ходила
моя юність квітуча,
де цілунки кохання
у дібровах співучих,
Де плела моя доля
візерунки любові,
де роки молодії
були з долею в змові,
а сьогодні вони
вдаль летять і летять,
і ніколи уже
не повернуть назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Усміхався кармінно нам зоряний вечір,
Ми спивали красу – небеса розливали,
Ти накинув мені теплий пледик на плечі…
Нам зірки із небес про кохання співали.
І заходила магія світлом в наші серця,
Місяць в хвилях небесних все плив,
І тій музиці зір нема краю й кінця,
Про кохання сердець ти мені говорив.
Поцілунками ніжно обсипа'в мої губи,
Від гарячої пристрасті ми обоє палали
І п’яніли в коханні жагучої згуби –
Ми обоє кохали, кохали, кохали.
Й зорі ці вечорові, і кармінний цей вечір,
І цей місяць, що в човні по небу все плив,
Запалало вогнями і твоє, й моє серце –
Ще ніколи ніхто палко так не любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Акордом вальсу сніжного
і краси сіянням
ввійшла в мою душу
неспішно чарівна зима,
із неба летіли сніжинки
мажорним звучанням
там, за вікном. А біля каміна
затишок… і я не сама.
Мерехтінням вогню красивим
в оздобі горить камін,
і неземна благодать
мою спраглу вкутує душу,
кімнату наповнює ароматом
сухий жасмин,каміна затишок –
і це блаженство ми не порушим.
Удвох ми будем слухати
потріскування полін
і філософствувати про життя,
що швидко так біжить,
в якому головне – здолать
найвищий будь-який трамплін,
у сяйві променів любові
завжди старатись жить.
Там, за вікном, танцюють вальс
мереживні сніжинки,
зірки яскраво мерехтять,
осяюючи Молочний Шлях,
вогонь каміна на стіні
чудернацькі малює картинки
і для сердець обох
розправив крила щастя птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Ішла диким засніженим полем,
Вітер щоки нестерпно так обпікав,
Десь згубилась в снігах її доля...
Хтось кохання на відкуп дав.
Холодить біль стривожене серце,
За лаштунками долі – весна,
Закрутилось печаллю у герці
Те кохання, якого нема.
Оповила жура серце й душу,
А на віях бурулі висять:
– Сльози висушить мушу, я мушу,
Серцю в стужу не дам замерзать.
Хай розтануть льодинки на віях,
Хай у зиму настане весна,
Хай метуть найлютіші завії,
Я ніколи, ніколи не буду одна.
Їй всміхнулося сонце зимове,
Косий промінь у душу впустило,
Вже і доля була з нею в змові –
Рятувала від стужі щосили.
Перейшла те засніжене поле,
А на самім краю – о дива'!
Стояв красень – посланець долі,
Вже удвох, вже вона не сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
А в моїх Прилуках
сніжно-біло :
килими розіслала
красуня-зима
і м'якенькі
пухові перини,
на гілках
у ялинок канва
біла-біла,
аж очі сліпить,
на деревах
сріблясті гірлянди,
і бурульок
навішала вмить,
льодяні накрутила
троянди,
вітражі змалювала
мереживом,
закрутила
сніжинки у танці,
о, це диво таке
не обмежене,
особливе удень,
неймовірне уранці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Зорі плакали в небі,
не стидаючись сліз,
Місяць сумно дивився
на розтоптаний Віз,
Шлях Чумацький згубився
у небесних світах,
Кричав пугач зловіще –
біди й горенька птах.
Почорніли сніги
від нашестя орди…
Світлий Воїне, вистій!
Не впади! Не впади!
Без кінця лютий ворог
усе градами б’є,
А тобі, Світлий Воїне,
Бог хай силу дає,
Щоби вистояв ти
у горнилі борні,
Щоб вернув
у Вкраїноньку яснії дні,
Щоб не плакали мати,
і дружина, й дитя,
Зашишайся живим –
найцінніше життя!
Світлий Воїне,
Сину своєї землі,
Тобі шану складають
і дорослі, й малі,
Хай вкрива омофором
тебе Божа Матір,
Повертайсь з перемогою
в рідную хату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Перелякане сонце зрідка виходить з-за хмар,
Схарапуджений місяць сховав свої роги в безодню,
Втекли зорі від палаючих в небі примар –
Тишу ворог порушив в природі Господню.
І немає кінця їх триклятим крилатим ракетам,
Траєкторія смерть блискавичну на землю несе,
У глибинних келіях навіть страшно й аскетам,
Невблаганно смерчем убиває живе вона все.
Лиш звитяги вкраїнців не зможе убити крилата,
Дух нескорених предків славетних живий,
За убитих катами буде кара небесна й відплата,
На землі нашій, враже, для себе могилу ти рий.
І затям, що вкраїнець не ішов ні на кого з мечем,
Але міцно держави тримав і трима оборону,
І старі, і малі стали поруч єдиним плечем,
Щоби збити з іуди монаршу криваву корону.
І заграють вже скоро переможно цимбали й бандури,
Із блакиті небесної сонце землю зігріє теплом,
Сльози висушить й зболені душі зцілить від зажури,
А весна вкриє рани землі тим цілющим зелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Їхнє кохання спалахнуло раптово і яскраво, як метеорит. Він для неї, єдиної, зривав у полі всі ромашки й волошки ( знав, що любила понад усе польові квіти), дарував власноруч зроблене намисто, вирізав із дерева фігурки тварин і малював для неї картини. Уся її кімната перетворилася на своєрідний храм – храм кохання, вічного й неповторного.
Вона внутрішнім єством відчувала, що щастя не може бути так багато. Та сьогодні воно з нею, над нею, під нею. Вона упивається й насолоджується ним, щовечора чекає його – своє щастя. Воно приходить до неї разом із зеленооким красенем, живе в ній зранку й до вечора, а ночами приходить у сни.
– Надійко, я хочу, щоб у нас був власний будинок, великий, світлий, і щоб у ньому дзвінким переливом лунав сміх наших дітей, – з тривожними нотками в голосі сказав одного разу Володя.
– Так і буде, любий, хіба ж може бути по-іншому?
– Звичайно, кохана, так і буде …Та є, Надійко, одне «але»…
– Що може нам стати на перешкоді, Володю?
– Надійко, найпрекрасніша моя квіточко, ніколи й ніщо не стане між нами, та ми повинні пройти через випробування часом.
– Про що ти, Володю? Я щось не розумію тебе, – як сполохана куріпка, схопилася з місця Надія.
– Кохана, вислухай мене, але пообіцяй, що сприймеш усе мужньо.
– Обіцяю, Володю.
– Надійко, ясне моє сонечко, із чого розпочати – не знаю. Як тобі сказати про це – не відаю. Головне, що я тебе сильно кохаю. І саме кохання допоможе нам пережити розлуку.
Надія сполотніла, серце забилося так, що ладне було вискочити з грудей, губи ворушилися беззвучно – у її очах застигла тривога.
– Надійко, ти ж добре знаєш, що кляті орки напали на нашу землю. Я не зможу собі пробачити й зневажатиму сам себе, якщо залишуся осторонь. Я мушу взяти в руки зброю й боронити свою рідну країну заради майбутнього нашого синочка, – Володя поцілував кохану дружину у випуклий живіт. – Завтра я маю їхати… далеко від дому… на схід… туди, де гаряче… де передній край оборони …
Вона хотіла закричати, завити, та не змогла – клубок підкотився до горла.
– Надійко, я – сильний, я – сміливий, я – живучий. Ти ж знаєш, що таких куля не бере. Я незабаром повернуся, обов’язково повернуся, адже моїм ангелом-охоронцем буде твоя любов, кохана.
Та вона вже нічого не чула. Летіла в прірву – глибоку, темну, жахливу. Раптом дужі руки підхопили її, підняли високо, до небесної блакиті.
– Надійко, лебідочко моя, ти ж обіцяла бути мужньою, – схилився над нею Володя.
– Будьте прокляті, орки! Будь проклята, несправедлива війно! – шепотіли її вуста.
… Ішов п’ятий місяць вимушеної розлуки з коханим. Надія вже не приховувала вагітність ні від матері, ні від людського ока.
– Може, воно й правильно, – перешіптувалися люди, – не доведи Господи, дожене шалена Володю, а тут пам'ять про нього залишиться.
… Сьогодні Надії приснився дивний сон. Ніби Володя перетворився на білого лебедя, піднявся високо в небо і, розправивши крила, застиг у піднебессі.
Відчуття неспокою закралося в Надіїне серце. Вона тихо заплакала, зросивши подушку солоними краплинами сліз. Раптом болем різонуло живіт. Надія скрикнула, скрутилася клубком і покликала матір.
… Швидка повезла жінку до пологового будинку, а в цей час зі сходу летіла сумна звістка.
Надія народжувала важко, у муках, але сама. Хлопчик – справжній богатир, майже п’ять кілограмів.
– Молодець, – сказав лікар, – мужня ти жінка! Дай, Боже, тобі мужності на все життя. Тримайся, Надійко!
– І чому це Сергій Іванович так говорить? – подумала Надія.
– Як назвеш сина?
– Володею.
– Розумниця ти, Надіє, – ніби аж зрадів лікар.
– І яка йому різниця, як я назву сина? Чому він так зрадів, ніби в його честь назвала? – розмірковувала жінка.
Не знала бідолашна, що білим лебедем злетіла в небо душа того, хто завжди дивитиметься на неї звідти зеленими очима кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973042
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Мої зіроньки,
місяцю ясний,
як давно вже
не бачила вас,
з вами небо
вночі прекрасне
і осяяний світлом
Парнас.
Де ж були ви,
мої неозорі?
Чи злякались
ворожих ракет?
Як без вас мені
темно, о зорі,
й місяць в келії,
ніби аскет.
Заховався, щоб
жаху не бачить,
щоб сховать його
в темінь від нас.
Ми ніколи катам
не пробачим –
віри промінь
у нас не погас!
... Ненароком
фіранку відкрила –
зорі глянули
в вічі мої,
Нут їх стільки
для нас народила
і спустила
до краю землі.
До зірок
досягаю рукою,
Віз Великий
дістану ось-ось...
Я не сплю –
вже не маю спокою,
і радіє, й болить
в мені щось.
Зорі вказують
шлях Перемоги
України моєї
в борні,
битва наша іде
до знемоги,
згорить ворог
в пекельнім вогні.
Ми відродимось,
вірю і знаю!
Ми зійдем на
найвищий Парнас!
Світлі зорі
небесного краю,
не згасайте,
освітлюйте час!
Нут* — у староєгипетській релігії богиня неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Горить свіча – сльозинки воску капають,
Малюють тіні фрески на стіні
І візерунки-арабески дряпають –
Гасить її не хочеться мені.
Гіади вийдуть, заслонивши зорі,
І зацілують гаряче Тельця.
Якісь чудні, їй-Богу, непрозорі –
Ні ліку їм немає, ні кінця…
Горить свіча – сльозинки ронить тихо.
Як гіацинти, полум’я тремтить –
Жене біду, і геть відводить лихо,
І будить щастя, що десь мирно спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Я хотіла тепла,
я хотіла весни,
ніжне слово
хотіла почути,
та до мене
ти стежку проклав
тільки в сни, підкажи,
як, скажи, мені бути?
А хурделиця знов
за вікном завива,
сипле холодом
зимним… Завія!
Ти сидиш і мовчиш,
де ж подів ти слова?
А у мене ж
бриніла надія.
Білі птиці зими
тріпотіли крильми.
Їх я гнала й
казала: «Не треба».
Я боялась… Боялась…
Боялась зими,
щоб весну не забрала
від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Мені сказали, що зима не квітне,
Метіллю душу й серце заміта,
Вона холодна й зовсім не привітна,
Її прихід не кожен привіта.
А я не вірю – в неї є харизма,
Вона снігами білими цвіте.
Від самого народження й до тризни
Полотна зі сніжинок білі тче.
Її вуалі – наче дивоцвіти,
Мереживом срібляться на гілках,
Її мороз які малює квіти!
І приліта щодня, як дивний птах.
Зима нам казку нову відкриває,
Кружляють білі бджоли за вікном,
З небес на землю пада покривало,
Побілене негашеним вапном.
Метелики і білі, і сріблисті
У круговерті вальсу все летять,
Дерева у грайливому намисті,
Немов зірки на небі мерехтять.
Усе, як влітку, тільки біло-біло,
Все білим цвітом ніжності цвіте,
Пелюсточок вже стільки налетіло
І білим цвітом все мете й мете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Зітхає монотонно мій зимовий сад,
Його я розумію – він чекає вЕсну,
Сльозу гірку пускає голий виноград,
І старим яблуням ще хочеться воскреснуть.
Черешеньки дрімають – сниться їм весна,
Вони – мов наречені в білих сукнях,
І персиків до них кохання глибина
Застигла на заледенілих бруклях.
О не журися, мій зимовий саде,
ПрийдЕ до тебе юная весна,
У зелені квітучій вона зайде,
Наллє в бокал ігристого вина.
Цілунком ніжно-трепетним розбудить,
Грайлива, молода спокусниця-весна,
Цей поцілунок, саде, не забудеш,
В твоєму серці залишить його вона.
Зітхає монотонно мій зимовий сад,
Його я розумію – він чекає вЕсну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Скрижалі часу все плетуть химери –
Розгнуздані, жорстокі і чужі,
Не відтворити посмішку й гримерам,
Здається, сила й нерви на межі.
Чому ти, часе, зупинився знову?
А може, збіг кривавим міражем?
Я хочу, часе, вдяг щоб ти обнову
й не різав по живому нас ножем.
Жорстокий часе, усміхнешся знову –
Я вірю в твою силу ту нову,
Одягнеться моя земля в обнову,
Не ляже у могилу вікову,
Яку хижак їй готував в століттях,
Давив пасками вроду і красу,
Рабою бачив в пеклі лихоліття,
Та, стогнучи, вона рекла: «Несу,
Несу вам, любі, славні мої діти,
Прозріння плід, який відкриє час,
Спочатку будуть тільки віри квіти,
А потім заберу вас на Парнас,
Туди, де я розхристана і боса
Стою роками й виглядаю вас,
Велична в житніх колосках й покосах,
Я знаю: прийде Переможний час.
Прозрійте, доростіть до того часу
Усі-усі на теренах війни,
Частина вас зі мною на Парнасі,
Бійці це славні – доньки і сини,
Але ж є ті, хто із ярмом на шиї
В догоду звіру восхваля його оскал,
Хіба ж таких у лоні вас носила,
Долаючи оскаженілий вал?!
Сьогодні час прозріння і свободи,
Прошу, не йдіть в обійми хижака,
Покайтеся перед своїм народом,
Не вірте в божевілля дурака,
Він є ніхто і звать його ніяк,
А ви ж нащадки славних українців,
Даю, заблудлі, вам останній знак,
До Матері вертайтесь і женіть чужинців.
Ставайте в ряд в окопи із бійцями –
Із гордістю й надією моєю,
Пройдіть їх славними дорогами й стежками
І змийте зраду кровію своєю.
І час зітре заблудлі ваші думи,
Нащадкам донесе його скрижаль,
І зафіксує все у чистих рунах,
Й зітре в історії зрадливу ту печаль».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
А жінка-українка – як калина,
Горить завжди у неї в серці жар,
Душа, як купина неопалима,
А її врода – справді Божий дар.
Вона, як квітка ніжності лілея,
У ній безмежжя світла і добра!
Вона – богиня, чарівниця-фея,
Сьогодні світ її красу обрав.
Вона в родині славна берегиня,
Хранителька і звичаїв, й традицій,
І трудівниця, й файна господиня,
Вона прекрасна з будь-яких позицій.
Із древності у ореолі святості
Їй дане Богом світле материнство,
Для неї – це безмежне світло радості,
Народжувать й леліяти дитинство.
Чутлива в неї аура жива,
Любов’ю серце пройняте навіки,
Її кохання – не пусті слова,
А повноводні романтичні ріки.
Нехай для неї світять ясні зорі,
Фіалка хай п’янить її духмяно,
Ромашки хай квітують їй у полі,
Черемха посміхається весняно.
Дзвенить в душі веселий хай струмок
І трелі їй виводять солов’ї ,
Жіноче щастя хай сяга зірок
І мрії збудуться усі-усі її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Очі горять пристрастю.
В серці твоєму – вулкан.
Поглядом ти мене кликав
У вогонь почуттів – в ураган.
Пристрасть, палкі обійми.
Ритми сердець – у такт.
Спокуслива сукня, підбори –
Емоцій бажаних знак.
Гаряче… серце палає.
Танго – чуттєвий спектакль.
Весела й швидка мілонга.
Від подиву час закляк.
Слів тих нема передати –
Танго змінило життя.
Імпульси знову хвилями,
Пристрасть без прикриття.
Молодість ніби вернулась,
Кроки-пружинки роблю.
Карлос Гардель* здивувався б –
Танго й тебе я люблю.
Ка́рлос Гарде́ль* – аргентинський співак,
композитор, актор, один з найвизначніших
виконавців танго першої половини XX ст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
Вечір опускав блискучі плечі,
Перламутри кидав на траву,
Місяць зорі вистрелив картеччю
І розсипав в небі наяву.
Так заходив в душу пізній вечір
І торкав тремтливо ту струну,
Що давно не грілась в холоднечі
Осінь не одну і не одну зимУ,
Бо в душі і в серці були рани,
Доля їх насипала сповна,
Рани повнили і чакри всі, і чани,
Їй здавалось, що життя нема.
А сьогодні сталось все раптово…
Боже, як же грав той саксофон!
Він до себе поманив святково
Й запалив вогненний в серці фон.
Очі стрілися з його очима,
Билось серце із мелодією в такт,
Кожна нота так була значима.
Раптом тиша... І малий антракт...
Він ішов із тисячі доріг до неї,
Щоб зустріти зоряний цей вечір,
Ніс він квіти і коштовні ніс камеї
Й почуттів гарячих всю предтечу.
Ніби юні, узялись за руки,
У кохання загубились почуттях,
Ні на мить не прагнули розлуки,
Відчували ніжність і любов в серцях.
Його голос – музика для вух,
Оксамитовий переспів його мова.
Як вона спивала кожен його звук!
Місяць усміхався знову й знову,
Світлячками небо прикрашало ніч,
У очах його блищали два смарагди,
Не було між ними протиріч,
Лиш оповідачка Шахерезада
Говорила, що любов – життя,
І краса божественна, і насолода,
Спільне двох людей серцебиття,
І найвища Божа нагорода…
А під ранок знову саксофон –
То любов мелодію писала,
У душі грав тихий камертон,
І любові вигравали всі октави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023