| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла
і дозволила стерти зневажливий погляд з обличчя.
Ти торкнувся душі - наче я залишилась без тіла,
а розважність моя утекла десь у Середньовіччя.
Ти мене на слова до незвичності ніжно-шовкові
спонукаєш мовчанням, і поглядом, й дотиком думки.
Розчиняюсь в тобі перестиглістю світла любові
і приймаю, як манну небесну, смачні поцілунки.
Пишно мрії цвітуть. Я не можу повірити диву.
Все тобі віддаю, а себе залишаю без решти.
Роздивляюсь, мов сон, цю хвилину вразливо щасливу...
І розлук вже боюсь із розпачливо-болісним: «Де ж ти?»
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла,
бо торкнувся душі, що в мені озивалась журбою.
Залишилась, здається, навічно без тіла…
Злетіла
на крилечках кохання над світом...
сама над собою…
17.11. 2024
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Наллю теплий спогад у склянку до чаю.
Його смакуватиму вдень і вночі.
В терпкім ароматі тебе пригадаю.
З мовчанням… Словами…
Щоразу, п’ючи
цей спогад мажорний із нотками щастя,
закутаюсь в погляд, рідніший за всі…
Можливо,
твій дотик відчути удасться…
Ми разом полинем у світ Дебюссі,
де ноти-метелики снів романтичних
спивають з повітря нектар воскресінь,
де ми поміж витворів ночі
містичних
здолати не можемо сили тяжінь,
де простір кімнати у Всесвіт розрісся,
і ми, божества,
цю освячуєм ніч...
Я знаю:
смак спогаду цього зберігся
у променях сонця,
іде зусібіч,
щоб ніжно тебе у тепло огорнути,
примножити сили і мужність в бою.
Ми спогад п’ємо,
щоби вижити й бути.
Я в нього щодня наших мрій додаю.
Листопад 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
(Вірш-речення)
Вщухати пружинами
нервів поволі
у замкненім колі
надій і терпіння,
мовчати риданнями
тіла у танці,
мов кава на таці,
до сліз розуміння,
торкатися подихом
переселенця
до самого денця
твого аромату,
триматися поглядом
птаха-вигнанця
єдиного шанця –
тебе як догмату,
ковтати
прозорі від подиху кроки,
немов то пророки,
як світле причастя,
в обіймах
безмежність любові тримати
без плати за втрати –
це кара чи щастя?
2022 р.
Ілюстрація до вірша створена за допомогою ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Не поспішай вітром пірнати у душу.
Ритмом дощів не втручайся у крик журавля.
Є в нього час долюбити…
Летіти – то «мушу».
Кажеш: «Війна тут…»
Лиха ти.
Це ж – рідна земля!
Не поспішай…
Кришиться втомлений вечір
чорними кадрами зведень…
ковток – марафон…
Де та весна? –
В намаганні спинить кровотечі
днів, що дав лютий?
Пів року – зимі в унісон…
Не поспішай…
Дай на кордоні довіри
сонця торкнутися тілом, вітрів з полином…
Думці моїй, хоч не хочеш,
дай грубої шкіри,
ризи молитви,
бо радість цьогоріч – фантом.
Не поспішай…
Просимо з бабиним літом
золота втішної барви…
У тебе є шанс…
День розвесни…
Переможним нас вилікуй світлом.
Подих надій дай, як плату, не втішний аванс…
26.09. 2022
Фантом – що-небудь нереальне, що існує лише в уяві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
над плесом забуття гойдаються зірки
між вимірами снів
жаданого спочинку,
і кутає туман скуйовджені віки
стонадцяти колін в прозору павутинку.
гортає невідь хто тендітні пелюстки
у вишколений зміст родинного зачаття:
де з припічка – «мурли»,
на Паску – писанки,
Народження… Добро…
іуда і – Розп’яття…
відгомоном подій,
шляхів-пересторог,
розхристані кущі тепло взяли в обійми,
сховали між гіллям
промоклий смак тривог
і просяться до снів хоч дотиком у прийми.
з туманами чи без для снів ідуть шляхи
крізь осінь навпрошки
із рештками бажання
під Вирію крило, де зібрано міхи
забутих молитов
і віри у вертання.
18.09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
і плакала ніч… не від горя…
буває,
коли небеса
розверзає щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша…
і пакала ніч у обіймах у слова,
коли «я плюс ти»
стали всесвітом сотень життів,
котрі у майбутньому вмиє
роса світанкова
із грона калини,
джерел найсвятіших чуттів.
і плакала ніч, як дитина…
довіра
росла із «кохаю»
у Дерево Роду в той час,
як втомлена мойра
бажання людини-вампіра
приймала за долю,
не вірила в вірусний сказ…
і плакала ніч…
переможно,
в любові
до Світла й Людини,
невидимих шансів життя,
була охоронцем «а завтра…»,
затори тернові
ламала,
єднаючи ритмами серцебиття.
і плакала ніч…
не від горя…
буває,
коли небеса розверзає
щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша.
10.09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Вдягну найкращі серед слів
я на вуста в цю ніч жадану.
Такою буду, як хотів,
а я боялась…
В ніч цю стану
смачною, начебто вода,
що вгамувати вміє спрагу,
немов розкута вереда,
що не віддасть твою увагу
ні розгалуженню тепла
від літніх променів пестливих,
ні ночі, що тебе вела
стежками мрійних снів грайливих,
ні жартам друзів, ні рідні,
ні навіть матері…
Потому…
як стихнуть тіні на стіні,
твою позначивши утому,
і просочиться тиша в дім,
яку гойдатиму на віях,
щоб ти спочив передусім
і відновився у надіях…
Спинися, тише золота!
Дай нам нажитися тобою.
Слова найкращі на вуста
вдягну…
опісля,
мій герою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
і плакала ніч… не від горя…
буває,
коли небеса
розверзає щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша…
і пакала ніч у обіймах у слова,
коли «я плюс ти»
стали всесвітом сотень життів,
котрі у майбутньому вмиє
роса світанкова
із грона калини,
джерел найсвятіших чуттів.
і плакала ніч, як дитина…
довіра
росла із «кохаю»
у Дерево Роду в той час,
як втомлена мойра
бажання людини-вампіра
приймала за долю,
не вірила в вірусний сказ…
і плакала ніч…
переможно,
в любові
до Світла й Людини,
невидимих шансів життя,
була охоронцем «а завтра…»,
затори тернові
ламала,
єднаючи ритмами серцебиття.
і плакала ніч…
не від горя…
буває,
коли небеса розверзає
щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Ти спогадом і ніжністю кохання
течеш в мені,
впокорюєш думки,
що рвуться через ночі до світання,
аби торкнутись променем щоки
неголеної,
рідністю смачної,
терпкої у принадності чеснот,
загорнених завчасно у сувої
від ока сатанинського заброд.
Обвітреного подиху нап’юся
і довго цілуватиму слова,
котрими надихаюся,
живлюся,
як день у безнадію заплива,
коли вдова-голубка у печалі
ховає біль за стінами мовчань…
Молитвою лечу в захмарні далі
єдине вторю з тисячі прохань,
що зрощене на вічності любові,
зигзицею пронесене крізь час:
- Хай смерті не трапляються раптові,
щоб роду вогник в горі не погас.
Я зоряним зійду благоговінням
на втомлені рубці пошерхлих рук,
здивовано-солодким сновидінням
проллюсь по венах,
чорних від розлук,
щоб випростався в міці незбагненній
твій дух,
що загартований в борні,
щоб в тиші довгождано потаємній
ти знов квітчав коханням наші дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
…нас половина…
година,
дві, три… день, два…
і провИна –
наче лавина, невпинна…
…як там родина?
знову новИна з дому новА…
день… два… овва!
…зрідка, бува,
губляться знані слова…
висне хвилина…
година… і днина…
…знову не встиг…
не побачив… не чув…
віддаль розширилась до...
вже забув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Ти витвір уяви моєї півсонної чи
я ніч цю малюю самотністю,
зорі п’ючи?..
І сиплеться попіл з-під вій на розчуленість тіл,
на жадібність, втому, на одноосібність аттіл.
Знов місяць гортає розгублену варту завіс
словами чи маренням в серці народжених сліз…
А вітер обвуглює дотиком пам'ять про «ні…».
І хочеться шибкою стати в етернім вікні,
щоб ти доторкався хоч подихом, поглядом хоч
до пензля, сміливого з волі нічних потороч,
до вдиху, що зрадно б’є током:
«Почуй! Прокричи:
ти витвір уяви моєї півсонної чи?..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Рясне безбороння лютневих дощів павутинками
вкопатися хоче у землю і стати плечем
до зірки, що краплі тримається неба відтінками,
до безвісті, що непрогляддями п’яти пече.
Кути загострились у душах…
Прикриті обтічністю
хмарин, що мережками виснуть на пальцях дерев,
чи встигнуть очистити грані до зустрічі з вічністю?
Нікому ж на сповідь цей лютий не видасть перерв…
Зима здичавіла,
вітрами на мжичку покраяна,
оплакує долю на спинах задублих плащів
і вголос читає рядки із літопису Каїна,
щоб світ пам’ятав: по собі той нащадків лишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
КОЛИСЬ…
(вірш-речення)
колись,
торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
ми мовчки видихнемо біль
крізь цю відлюдкуватість дику,
безбожно нам чужу, безлику,
крізь наш воскреслий березіль
до вознесіння в храм мовчання,
причастя тишею, вінчання
вмонтованих в «тоді» сивин
на дереві, землі, хмарині,
на ненародженій дитині,
на поколіннях пуповин,
і на вагітності розмови,
на суті,
сутності Єгови
і до… і після… і колись,
де ми, торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
проллємся вдячністю увись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023