| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Працею й старанням із безрозсудним бажанням,
чорними руками і червоних очей капіляри,
подихом горнил, попіл горілий видихають,
з думами без жалю, лопатами вугілля загрібають,
мовчазною згодою прагнення плекають,
дротяними в'язами кості проймає,
кожного волю в сплав уплітають,
піч розміром із гору, жертву збирає.
Більше схожа на формовий вулкан,
викида із гирла необроблену породу,
межею стелиться навколо обсидіан,
склуваті камені чорного роду.
Кожен вже впира держак в коліно,
на віз скидають дотягнувших до знемоги,
в'язанням брунатним вкривають іх коріння,
залишивши петлю в історій плетіння.
Згорять у печі і щастя і горе.
Тож, згори! Гори дотла!
Щоб тільки вітер, попіл розніс по світлім світі!
Розвіяв морем, засіяв поля,
зростив нові дерева та люди теплом зігріті;
до борошна хліба, та в ночі
сон перерве обпікаючий дух,
розгориться у шлунках той попіл,
ідею зросивши, заганяючи в кут.
Сонна імла як русло розмиється,
не схиливши голови перед засиллям змов,
відбивши тавро, смолою розлиється,
піч розміром з гору розжевріє знов,
працею старе знаряддя відмиється,
не згасять її жоднії води умов.
Як течія прісна в океані солонім,
розплавлена порода відмиє іржу,
і кара не неба, а руки свого роду,
як листяним димом огорне журбу.
Сонячний промінь проріже дорогу,
впавши на камінь без форми і роду,
випалить жаром старе й непригоже,
для нових легенд та мітів пригоду?
автор: neon_grain. 2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Мені б кота чорного
Який знав би що таке сором
Та ночами місяця повного
Не кричав би з іншими хором
Мені б кота білого
Який не знав би що таке страх
Та не ставав кольору сірого
Щойно миша змигне в очах
Мені б кота рудого
Який на сонечку гріється
Та покликом серця багряного
Без сумніву радісно грається
Мені б кота чорно-біло-рудого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Полум'я з вина
На другий день вода
Дух жаром огорта
Та чи то винна вина
Що серце із огня
А з вогню вона
Іскрами стріля
вона - мрії то стріла
Крок за кроком
Холодним льодом
Мрії топить айсберг - тишина
Далі слідом
Самотність та пустельна
Холодна та пастельна
Чорна пустота
І лише одна
Нетліюча вуглина
Зміни передвіща
Дух і тіло розрива
Вибухом раптовим
Холод розганя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
грім. зустріч. злива впала,
як не загоріло небо? чи провидіння -
ховається в сквері темнім,
та червоні лисиці від неонових фортець
осяйнули чорні, світлом сповнені зіниці -
грайливих поглядів герць.
Вночі похмурої погоди - тихо,
чому її не знаю вже багато років,
коли відбивали краплі ехо
по дощем-окропленим асфальті
грали наші тіні - мов язики пломенні.
Не сп'янію більше я без тебе?
Розливається ясний, холодний,
по вулиці вузькій,
між будинків шпилів та нуарного неону
стукіт легких кроків,
і знову твої чорні іскор сповненні зіниці
бачу я, відчуваю їх, з душею грають вони моєю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023