| Сторінки (1/73): | « | 1 | » |
Коли закінчиться війна,
А далі що? Що буде? –
Нарешті прийде знов весна,
Настане мир усюди!
Зрадіють люди на землі:
«Співай, моя Вкраїно!
Немає більше той війни!
Ти – вільна! Ти – єдина!»
Летять лелеки, ластівки,
Як символ перемоги,
Несуть священний мир весни,
Відкривши всі дороги.
Укриє золотом поля
Вкраїнська вишиванка,
Заквітне волею земля
Від ночі й до світанку.
Коли закінчиться війна…
Все буде з часом, все прийде,
Підніметься Вкраїна.
Та скільки болю й горя ще
Чекає нас в руїнах!?
Забуті долі в небутті,
Лиш пам’ять на світлинах,
А скільки люду згине ще
В мінованих могилах?
Зруйновані міста, життя,
Назад не повернути.
Кому потрібне каяття?
Цього б могло й не бути!
До перемоги йдем щодня
І стигне в грудях слово:
«Коли закінчиться війна
Ми стяг здіймем святково!»
Коли закінчиться війна…
09.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Все, що мене не вбиває,
Робить мене людиною,
Робить мене сильною,
Вільною та сміливою.
Життя ступа кроками,
Бува, біжить не втомлено,
Зміст думок протоками
З буттям навік встановлено.
В часі змінюю місце,
Знову засну й прокидаюсь,
Всесвіт на мене тисне,
Падаю і підіймаюсь.
Навіть, якщо вмираю,
Серце продовжує бити.
Все, що мене вбиває,
З тим сили дає і жити.
24.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
«Повертайся живим», -
Крізь сльози матінка прохала,
Невтішним голосом, німим,
Востаннє сина проводжала.
«Повертайся живим.
Допоки серце твоє б’ється,
Живу я подихом твоїм,
В надії сила моя в’ється.
Повертайся живим.
Чому ти в часі забарився?
А може в краї десь чужім
Ти тихій долі притулився?
Повертайся живим.
Вже третю весну зустрічаю,
Птахи летять ключем лихим.
Тебе я в серці обіймаю.
Повертайся живим,
Синочку, тільки не барися!
Під Божим захистом й моїм
До мене, любий, повернися!»
19.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
А лелеки повертаються додому...
Наче й зовсім не було тої війни.
З чужини летять, летять ізнову,
Ніби вісник миру та весни.
А лелеки повертаються додому…
Та весна співає і болить.
Скільки сонця й горя в співі тому,
Бо душа палає і горить.
А лелеки повертаються додому…
Не журись, Вкраїнонько моя!
Зійде сонце й з крил ізніме втому,
З попелу відродиться земля!
19.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Йде дощ. Сумує зима…
Останній місяць лютує.
Йде дощ. А може плаче вона
Й на вікнах сльозами малює?
Йде дощ. Застигли в руках
Німі парасолі барвисті.
Заплакане місто у сірих стінах
Стоїть в дощовому намисті.
Йде дощ. Брудний мокрий сніг
В калюжі повільно стікає.
Розсерджений вітер, збиваючи з ніг,
Пронизливо в парі кружляє.
Йде дощ. Під сірим плащем
Ранок туман накриває.
Ллє дощ. Зима під дощем
Сумно весну зустрічає.
03.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Цей поетичний твір мною написаний двома мовами:
українською "Мій друже, ще одна весна" та
естонською "Minu sõber, veel üks kevad".
Оригінал написаний естонською та перекладено на українську
Любий мій друже, вітаю!
Скажи, будь ласка, як справи твої?
Дивись, вже весна ступає,
Від цього дуже приємно мені.
Слухай, мій друже, як грає
Сонце та кличе весна за собою,
Ти не поруч, але я знаю -
Твоє тепло назавжди зі мною.
31.01.2024
Minu sõber, veel üks kevad
Tere minu sõber hea!
Kuidas läheb räägi mulle palun?
Vaata juba tuleb kevad,
Selle üle väga hea meel mul on.
Kuula minu sõber hea,
Päike mängib, kevad kutsub endaga.
Sa ei ole siin, aga ma tean,
sinu soojus on alati minuga.
31.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Tere minu sõber hea!
Kuidas läheb räägi mulle palun?
Vaata juba tuleb kevad,
Selle üle väga hea meel mul on.
Kuula minu sõber hea,
Päike mängib, kevad kutsub sinuga.
Sa ei ole siin, aga ma tean,
sinu soojus on alati minuga.
31.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2024
Белым снегом вуаль опустилась
На поля, на леса, города.
Серебро разлила, закружилась
В дивном па кружевница-зима.
Убаюкала в снежном молчаньи
Золотистый осени плед,
Присыпая морозным шуршаньем,
Где вчера ещё теплился, след.
В одеялах согрела камины,
Суету разменяла на сон.
В снежный бархат одарины мимы,
Веселится лишь свет из окон.
17.11.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001773
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2023
Словно крылья распускает
Белоснежная зима,
Тёплым снегом укрывает
Все деревья и дома.
Замела в лесу тропинки,
Все дороги замела,
С неба падают снежинки,
Будто, белая фата.
И не видно в дали леса,
И не видно нам поля,
Дивно-снежная завеса
Всё покрыла добела.
Всё укрыла покрывалом
Белым, тёплым, словно плед,
Лишь зайчишка очень малый
Пробежал, оставив след.
Разложилась над округой,
В окна смотрит невзначай,
Запоёт нам песню туго –
«Спи, деревня, не скучай!»
08.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2023
Нависла тиша над селом,
Собак ніде не чути,
Пітьма гуляє за вікном,
Час в безлюдді забутий.
Холодний морок. День чи ніч?
Нема кому згадати.
Давно загасла тепла піч,
Нема кому палати.
Думки закуті- їх нема,
Слова уже зімліли,
До рук прибрала їх зима,
Собою ряст зростили.
Селом ступає Чорний Князь,
Обличчя він не має.
Куди іде чи звідкілясь?
Ніхто вже не спитає.
Крокує там, де є життя,
Жалю не має, втоми,
Він- Лютий звір, він- Небуття,
Що забирає долі.
Ступає в хату без вагань,
Полон несе, отруту…
Нема надій вже й сподівань,
Він - Вісник смерті лютой.
Спустіла хата вже давно,
Все попилом прибило,
Спустіла вулиця, село,
Нема життя - могила.
Тут вчора чули сміх дітей,
Сьогодні - стогін, сльози.
А завтра - тисячі смертей
Взростять собою лози.
Злітає Янгол в небеса,
Що крил уже не має,
А над душой свистить коса
Та руки простягає…
Ступає Демон за селом,
Він лютий, хижий Мор,
Голодна Смерть з чорним крилом
З ім’ям – ГОЛОДОМОР!
24.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Годинник стука раз-у-раз,
На свято скликав усіх нас.
Вас прийшли ми привітати,
Гарний настрій дарувати.
Здоров’я Вам бажаєм, щастя,
Хай обминуть усі напасті.
Успіху всім Вам по торбині.
Нехай у кожного віднині
Проблем не буде, ні турботи,
Ні вдома, ані на роботі.
Сердець тепло даруєм, друзі!
Життя іде хай не в напрузі!
Любов велику та задору.
В роботі – бадьорість, а не втому.
В родині – лише розуміння,
Й безмежного усім терпіння!
Миру всім ми вам бажаєм,
Зі святом щиро всіх вітаєм!
Життя іде хай крок за кроком,
З Різдвом Христовим й Новим роком!
15.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Десь у лісі в дрімоті,
У зимовій сніготі
Ліг ведмедик тихо спати,
До весни відпочивати.
Ціле літо працював,
Мед та ягідки збирав,
Щоб солодко смакувати
Й білу зимоньку чекати.
Ось мороз вже тріскотить,
З неба сніг кружля, летить.
Спить ведмідь в своїй барлозі,
В снах весна вже на порозі.
21.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Серед лісу на сніжку,
У біленькім кожушку,
Притаївся молодець,
Білий зайчик-стрибунець.
Має він каптанчик білий,
Влітку змінює на сірий,
Довгі вушка, куций хвіст,
Й сам малесенький на зріст.
Кажуть, він всього боїться,
Серед лісу притаїться,
Видно лише його слід,
Що вкрашає білий сніг.
Ти, лисичко, не жартуй,
З вовком хижим не полюй,
Краще далі відвертай
Та малих не ображай.
18.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Ступа Миколайчик біленьким сніжком
В святковую ніч із повним мішком.
Зібрав подарунки - на щастя поклав,
Ніхто, щоб у світі біди й горя не знав.
Навколо зима, сипле білий сніжок,
Ступа свято казки на наш поріжок.
Хай діти всміхаються, радіють батьки,
Все погане минається, стирають роки.
Святий Миколає, ти нас порятуй
І мир на Землі усім нам подаруй!
Хай зорі засяють на небі рясні,
А ми заспіваєм святкові пісні.
Ялинка яскрава вже Різдво заклика,
Вірте, люди, у казку, творіть серцем дива.
Добром та любов’ю хай наповниться дім,
Нехай буде щастя та здоров’я усім!
06.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
З Днем Незалежності, моя Україно!
З сльозами в очах вітаю Тебе.
Будь сильна і мужня за доньку й за сина,
Ти приклад для кожного, як захищати своє.
Ти Єдності символ в боротьбі за свободу,
Як гордо стояти із блиском в очах.
Ти Ненечка мужнього вкраїнського роду,
Де серце палає в своїх відчуттях.
Незламна країна, нескорені люди,
Пісні солов'їні, родючі поля.
"Слава Україні!" лунає усюди,
Незалежна, єдина, вкраїнська земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
(Авторський переклад власного поетичного твору "Малыш-путешественник" з циклу "Мой малыш "10.11.2017, Аліна Ємельяненко)
Як –то раз сиджу я вдома,
Де все тут мені знайомо.
О, а це що там за м’яч?
Не дістати його, хоч плач!
Що робити, я не знаю,
Маму в поміч закликаю.
Ненечка мені всміхнулась
І на мене озирнулась…
-«О, це глобус, любий мій,
Він такий , як світ земний.
Гори, степи та моря,
Серцю любая земля.
Океани, острови
Та безкрайнії річки» .
Ось мені б туди потрапить,
Все побачить, не завадить.
Мама в той час мені каже:
-«Глобус все тобі покаже.
Його в ручки ти бери
Та, як слід, тримай й крути.
Потім очі закривай -
Шлях-дорогу обирай!
Ось, візьми собі у поміч
Атлас братика, натомість
Допоможе він тобі,
Хоч на краєчку Землі».
Глобус міцно я тримаю
Та, як слід, все повертаю…
Так, подивимся навколо.
-О, а це ще, що за коло?
Біля річки притаїлось
Та так добре закрутилось?
А ось поруч міст чудний -
Не простий, а розвідний.
Башта-вежа -дивина,
Вся в годинниках така!
Так, куди це я потрапив?
Піддивитись не завадить.
Атлас свій я відкриваю
Та підказочки читаю.
Це ось Темза,
Тут Біг-Бен,
Зрозуміло без проблем.
В Англії я опинився
Та на Лондон надивився!
Час настав мені рушати
Знов новий світ відкривати.
Глобус свій я обіймаю
Та добренько обертаю.
Так, цікаво, що за край?
О, я знаю, це ж Китай!
Десь я чув, той пам’ятаю,
Він стіну Велику має,
Таку довгу та стару,
Ще й високу, й кам’яну.
Дуже шкода, що мені
Її ввік не обійти.
Хтось колись розповідав,
Її цар якийсь поклав.
Може й ні?! Як підросту,
Я навчатися піду,
Буду книжечки читати,
Тоді точно буду знати.
Бачу ще навколо гори,
Неприступні та суворі.
Все навколо незвичайне
Та рушу в путь я знов негайно.
Глобус свій я обертаю
Та навколо оглядаю…
Атлас братика відкрив,
Щось поки не зрозумів,
Навігатор б не завадив.
І куди це я потрапив?
Так, подивимся, стривай,
Це ж якийсь тваринний край!
Леви, тигри, какаду,
Зебри, страус, кенгуру,
Лами, слоники й жираф,
Під деревами, як граф.
Качкодзьоби й крокодили,
Чорні лебеді та білі.
Бегемоти й носоріг,
Ой, не збили хоч би з ніг!
Що ж це за такі края?
Пригадав! Австралія!
Що тут можу ще сказати?
Буду звідси я тікати.
Без батьків тут небезпечно,
Пам’ятати це доречно!
А мій глобус кличе в путь,
В невідомий край пірнуть.
Ой, а це що ще за хохіт,
Є країна, ніби чобіт?
От дивуюсь дуже я,
В мапі ось- Італія!
Знов підказочку читаю,
Сам себе все потішаю,
Дві країни в цій країні
І столиці не єдині.
Перша – це звичайно Рим,
В світі він такий один.
Вічним містом називають,
Стародавнім - всі це знають.
Друга столиця – це й країна,
Назва тут одна, єдина,
Ватиканом називають,
На всю планету прославляють.
Релігіозний він такий
Так і ще там папа свій.
Ох, цікаво все навколо,
Роздивлюсь я все чудово.
В Римі бачу Колізей-
В місті головний музей.
Неймовірна тут культура,
Давня є архітектура,
Та й скульптур дуже багато,
Що й усіх не зрахувати.
Глобус кличе знов мене,
В незнайомий світ веде.
Де я зараз опинився?
В якій країні загостився?
Тут піски і там піски,
Ой, спекотно без води!
Жовтий промінь так пече
Й ніде річка не тече!
Хоча ні, там море є-
Середземнеє таке.
Дивлюсь в атлас кольоровий,
Я в Єгипті - ну, чудово!
Бачу Сфінкс лежить в пісках,
Так велично, наче шах,
Піраміди стереже,
Таємниці береже.
І туристів так багато,
Приїздить відпочивати.
Подивитись щоб на Гізи,
Й на Афінські тут сюрпризи,
Ієрогліфи читати,
Давній світ аби пізнати.
Щось я тут вже забарився,
Боюсь щоб й не залишився.
Знову глобус повертаю,
В світ новий я потрапляю.
Що ж я бачу? Посміхнувся,
Та навколо озирнувся.
Рідний дім, блакитне небо,
Більшого мені й не треба!
Квітом вбраная земля,
В золоті стоять поля,
Хлібом колосить пшениця,
Б’є джерельная водиця.
Вдома я, це - Україна,
Серцю милая країна!
Рід козацький ми всі маєм,
Мову рідную співаєм,
Гордо ми стоїм за брата,
Ліпша тільки наша хата.
Вишиваночка, віночок,
Образ Божого куточок.
Борщ вкраїнський та сметана,
До святів рідня зібрана.
Всі свята ми поважаєм
Та дітей своїх повчаєм.
Чи то місто, чи село,
Люд вкраїнський все одно.
Це мій дім, мій рідний край,
Скільки б часу не шукай,
Кращого ти не знайдеш,
Хоч весь світ ти обійдеш!
Багато, де я побував,
Безліч різного пізнав,
Розповідь тут зупиняю
Й свою мандрівку припиняю.
Країн багато в нашім світі,
Знають це й дорослі, й діти.
Польща, Франція, Китай,
Куди хочеш обирай!
Їдь в Америку, Канаду,
До пустель чи водопаду.
Відпочинок чи мандрівка,
Літаком або автівка.
Увесь світ перед тобою,
Збоку, поруч, за спиною.
Так, що, друже, не хвилюйся,
Змалку в подорож готуйся,
Все що треба ти збирай
Та в дорогу вирушай!
01.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
У савані, наче граф,
Ходить гордо пан жираф,
Він ОДИН такий у світі,
Знають це дорослі й діти.
У лісочку, де травичка,
Виросла смачна суничка,
Тут одна і там в кущі,
Разом буде, певно, ДВІ!
Апельсини я люблю,
В магазині їх куплю,
Мамі, татові й собі,
Порахую, рівно ТРИ!
Один, два, три і ось ЧОТИРИ,
Скільки квіточок в квартирі!
Кольорові й запашні,
Всім на радість і мені.
П’ЯТЬ маленьких кошенят
Біля кішки тихо сплять,
Мама пісеньку співає,
Кошеняток доглядає.
ШІСТЬ малесеньких курчат
На галявинці пищать,
Тато півник вчить співати,
За будинком доглядати.
В лісі, посеред травички,
Виросли гриби-лисички,
Вистачить грибів усім,
Я зірву для себе СІМ.
ВІСІМ яблук червоненьких
Влітку визріло смачненьких,
В кошик свій все позбираю,
За садочком я подбаю.
ДЕВ’ЯТЬ спритних лисенят
Біля лиски не сидять,
Хочеться їм пострибати
Та гарнесенько пограти.
У садочку, де малина,
Простелю я скатертину,
ДЕСЯТЬ ягідок скуштую
Та одразу порахую.
14.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Небо чисте, голубе,
Хліба поле золоте,
Серцю любая країна –
Наша рідна ……… (УКРАЇНА)
Кожна їх країна має
Та державність прославляє.
О́знака тому є славна –
Це ………… (СИМВОЛІКА ДЕРЖАВНА)
Синьо-жовтий колір має,
В небі вітер розвиває,
Синє – небо, жовте – поле,
Символ єдності та волі. (ПРАПОР)
Символ держави, міста, народу,
Він є озна́ка вкраїнського роду.
На синьому щиті тризуб золотиться,
Щоб процвітала вкраїнська зірниця. (ГЕРБ)
Пісня чиста, солов'їна,
В ній державне слово лине,
Рід козацький прославляє,
Україну надихає. (ГІМН)
13.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Гострі вушка, довгий хвіст,
Невеличкий має зріст.
Він мурликає, стрибає
Та за мишкою ганяє. (КОТИК)
Наче дзвоник у дворі,
Він забава дітворі.
Лапку дружньо простягає,
Сторожує дім та грає.
Він товариш й помічник,
Якщо треба й рятівник. (ПЕСИК)
Фирка та не пацючок,
Не домашній хом’ячок.
В плямочку гладенька спинка,
Це привітна МОРСЬКА СВИНКА.
Має крила й довгий хвіст,
До розмови в нього хист.
Хоч він птах та розмовляє,
Слів людських багато знає.
Мов домашній програвач
Або радіоприймач. (ПАПУГА)
Дім скляний стоїть в кімнаті,
Мешканці у ньом хвостаті,
Не птахи, хоч крила мають,
Плавать вміють, не літають.
Що ж за дивнії тваринки?
То акваріумні РИБКИ!
Не швидка, не вміє стрибать,
Зовсім їй не треба бігать.
Бо на диво звірям всім,
Є на спині власний дім.
Хочеш спи, хочеш гуляй,
Лише з дому виглядай. (ЧЕРЕПАШКА)
12.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Хто колючі голки має?
Яблучка на них збирає,
Полуничку чи грибок,
Це, звичайно, ЇЖАЧОК!
Має він каптанчик сірий,
Взимку змінює на білий.
Швидкі ніжки, наче, м’ячик,
Це, звичайно, спритний ЗАЙЧИК.
Мед у лісі він збирає,
Ягідок комірку має.
Старанно працює влітку,
Спати солодко, щоб взимку. (ВЕДМЕДИК)
Це маленька трудівниця,
Їй на місці не сидиться,
З квітки на́ квітку літає,
В кошик мед вона збирає. (БДЖІЛКА)
Хто у лісі найхитріша,
Найгарніша, наймодніша?
Шубка в золоті руда,
Вдачу ж має хижака. (ЛИСИЧКА)
Крильця срібні, довгий носик,
Вмить відчується на дотик.
Він літає та пищить,
А, як вкусить, то болить. (КОМАРИК)
Він в ночі не спить, полює,
Між деревами пильнує,
В казочках він братик сірий
Та дружити з ним не діло. (ВОВЧИК)
В лісі весело гуляє,
Смакувати полюбляє:
Шишки, жолуді, каштани
Та корінчики з грибами.
Має носик-п’ятачок,
Дивний хвостик, мов гачок. (КАБАНЧИК)
Що за диво-дивина?
Квітка, наче, ожила!
Із травички вмить злетіла
Та у небо полетіла.
Як веселка кольорова
Ця комашечка чудова. (МЕТЕЛИК)
Шубка в неї чепурненька,
Хвостик довгий та пухкенький,
Не лисичка, хоч руденька
Та на зріст вона маленька.
У дуплі хатинку має
Та по гілочкам стрибає. (БІЛОЧКА)
12.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Моя люба Україно,
Як сумую за тобою!
Наче змучена дитина,
В пошуках іду пітьмою.
Наче й сонце світить ясно,
Наче й небо голубіє,
Все навкруг, ніби, прекрасно,
Літо в травах зеленіє.
Чом же спокою не маю?
Десь думками розгубилась.
Пам’ять в спогадах плутає,
Наче Мавка загубилась.
Очі згадують минуле
Та ножем, лиш, серце крають.
Як було уже не буде,
Дійсність наживо вбиває.
Богу вдячна за турботу,
За підтримку з боку друзів,
Йду вперед, немов, все добре,
Десь радію, десь в напрузі.
На світлинах посміхаюсь,
Мов щаслива в дружнім колі,
Та гірко слізьми умиваюсь
На одинці своїй долі.
Бо не викреслити з серця
Рідний дім та любе місто,
Де вкраїнське слово ллється,
Де зросло моє дитинство.
А тепер ми розгубились,
Сієм зерна в чужім полі.
Наче птахи розлетілись
Та тьмянієм у неволі.
Та прийде час і сонце встане,
Змиють роси з Землі втому,
Прапор звиситься над нами
Та осяє шлях додому!
06.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Під берізкою тихенько
Притаїлися маленькі
Два грибочки, може три,
Спробуй швидко полічи.
Якщо дружньо рахувати,
Цифри добре будем знати.
27.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Біля річки, де місток,
Навесні зацвів бузок,
Все прикрасив навкруги,
Луки, річку, береги.
Запашний на ньом каптан,
Весь ошатний, наче пан,
Зачіска-перука біла,
Ніби хмарка з неба сіла.
А навколо пташки грають,
Пісню сонечку співають.
Вітер лагідно шепоче,
Зелен-листячко лоскоче.
Річка дзеркало гойдає,
До бузочка закликає:
«Який красень навесні
Всім на радість нам зацвів!»
25.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Вушко ось і вушко тут,
Про маківку не забуть.
Лобик, брівки, очі, носик,
Підборіддя, щічки, ротик.
Шийка, плечики, живіт.
Вгору ручки « Всім привіт»!
Ніжки нам, щоб стрибати
Та жвавенько бігати.
Заморились – посиділи
Та гарненько відпочили.
Далі встали, обтрусились,
Все навколо обдивились.
Граємось, навчаємось,
Чемним буть стараємось.
25.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Медведь зимой собрался спать,
Поставил тёплую кровать,
Ведь снегом белым уж давно
За окном все замело.
Да, как следует, поел,
Ведь предстоит так много дел!
В своей берлоге от зимы,
Спать придётся до весны.
Очень долго собирался,
Чтоб сладким сон был, волновался,
И вот, собравшись, наконец,
Уснул мишутка-молодец.
Время зимушки не вечно,
Тянут дни хоть бесконечно,
Но закапала капель
И ушла зимы метель.
Час весны уже настал,
Сонно мишка зазевал:
«Что такое? Что за дело?»
А зима уж пролетела!
13.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2023
Ослик
Ушки длинные и хвостик,
На лужке пасётся ослик,
Лишь хозяйка позовёт,
Громко ей «иа» поёт.
Гуси
Во дворе гусей гурьба,
Слышно только «га-га-га»,
Целый день они кричат,
Ни секунды не молчат.
Папа – гусь, гусыня –мама,
А вокруг гусят не мало.
Индюк
Вот индюк выходит гордый,
В фраке, важный, очень модный,
По двору, хоть ходит мирно,
Но отпор даст очень сильно.
Индюков ты не дразни,
Лучше дальше обходи.
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984222
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2023
Муравейчик -работяга,
Ох, намаялся бедняга,
Целый день одна забота:
Всё работа да работа.
Ох, бедняжечке-малютке,
Отдохнуть хотя б минутку,
Но сидеть ему нельзя,
Впереди зима, друзья.
12.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2023
Засырело всё кругом,
Дождик моросится,
За оранжевым леском
Прячется лисица.
Шубка рыжая на ней,
Как окраска леса,
Хорошо теперь уж ей,
Королеве леса.
Зайчик прячется, медведь,
Волк и ёжик тоже,
Ведь им шубку не надеть
На лисью похожу.
12.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2023
Кто под лавкой притаился,
В сладком сне клубком забился?
Это маленький щеночек.
Спит, умаявшись, дружочек.
Целый день играл, скакал
И без сил теперь упал.
Сон малютке вот уж снится,
Как он бегал, веселился.
Набирайся во сне сил,
Чтобы бодреньким ты был!
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2023
Замяукали котята,
Рыжебокие ребята,
Уже утро заросилось,
Столько дел у них скопилось…
Чтобы бодро зарядиться,
Нужно молочка напиться.
Мама кошка где ушла?
Есть котятам уж пора!
Подкрепившись вдоволь плотно,
Отдыхают беззаботно,
Хозяйке стоит лишь зевнуть,
Как в дом котята вмиг бегут.
-«Быстролапые малютки,
Играть в доме вам не шутки!»
За минуту иль за две,
Не найдёшь теперь, что, где.
Мама-кошка просыпайся,
За ученье принимайся,
Нужно воспитать котят,
Рыжехвостых забияк!
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2023
Теплом вітається весна,
Постукав травень до вікна.
А що ж він хоче нам сказати?
Матусь зі святом привітати!
Любенькі наші та рідненькі,
Матусі, матінки і неньки!
Зі святом мами Вас вітаєм!
Від серця щирого бажаєм
Родинного всім Вам тепла,
Здоров'я, злагоди, добра.
Частіше, любі, посміхайтесь
Та щастям, рідні, окриляйтесь.
Життю радійте повсякдень,
Хай кращим буде новий день.
Бо поруч з Вами ̶ життя квіти,
То Ваші любі внуки, діти,
Підтримка Ваша та надія,
Це Ваша гордість, віра, мрія!
Бо Ви ̶ родинний оберіг,
Ви ̶ мудрість роду на весь вік.
Ми любимо Вас та цінуєм,
Турботу Вашу ми шануєм.
Ми вдячні Вам за добрі очі,
За всі недоспанії ночі,
Тепло обіймів та любов,
Що дарували знов і знов.
І хай не завжди з Вами поруч,
Йдемо правруч чи ліворуч.
Ви є безцінний життя скарб,
Ви для нас приклад і загарт.
Безмежно вдячні Вам, матусі!
Низький уклін, рідні бабусі!
Зі святом щиро Вас вітаєм!
Хай Бог всіх мам оберігає!
13.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо...
Іде війна, страшна війна,
Лютує більше року.
Не знає милості вона,
Назад не знає кроку.
Жили ми в злагоді колись
Під мирним синім небом.
І ось, вночі, де не взялись
Ракети. Нам не треба!!!
Тікають люди по цей день
З підвалів, з під окопищ,
Не зчуєш більше там пісень ̶
Війні пішли на здобич.
Роз’їхалися хто куди,
А є і хто зостались.
Ти скажеш ̶ не було війни?
Що самі забрехались?
Не вже не чуєш ти щодня,
Як людоньки страждають?
Чому байдужі в вас серця,
Не душі ̶ камінь мають?!
Ти кажеш, що нема війни…
Поглянь ̶ горить Вкраїна!
На ній вже рік нема весни,
Зима смертей, могила!
Ти кажеш: пройде певний час
Й братами знов вам будем!
А скільки вмерло серед нас?
Гадаєш, що забудем?!
Розбиті долі по землі
Із Сходу і на Захід.
Ти кажеш, що нема війни?
З колін ми встали! Хватіт!
01.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Рідна моя Ненечко, моя Україно!
Розбрелися діти твої, наче, та билина.
Десь скитаємось по світу та долі шукаєм,
Замарніли, наче, квіти та щастя не маєм.
Де б ті ноги не ходили, а все йдуть додому,
Де б ті очі не дивились та без дому – втома.
Де б пісні ті не співали та в Вкраїні кращі,
Як думки б не гомоніли – без мови пропащі.
На земельці дорогенькій йде ворожнеча,
Захворіло тіло Твоє доросле й малече.
Розлилася отрута по всій Україні,
Серце рветься від болю, що людочки гинуть.
Засамотнілось серденько, ні з ким й говорити,
Обезземлились, Рідненька, що ж тепер журити?
Де ту долю нам шукати? Де, як розгубили?
Де ту правду Божу взяти? Що ж то наробили?
Треба рід свій пам’ятати та землю любити
Та на рідній мові своїй гордо говорити.
За братів своїх вкраїнських пліч-о-пліч стояти,
Як виборюється воля ввік не забувати!
23.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Весна на улице играет
И птиц весёлый щебет слышен.
Теплеет воздух, речки тают
И капает вода из крыши.
Пришла весна, а вместе с нею
В лесу подснежники проснулись,
Лучи на небе жарче греют
И звери в спячке встрепенулись.
Весна идёт. И нет сомненья,
Что завтра будет новый день,
Детишек звонкое веселье
Округу радует теперь.
Весна пришла. Сменила зиму,
Что долго сон свой берегла,
Зима ушла, свой пост покинув,
Отдав весне свои права.
04.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980592
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2023
На небе хмуром тучи стонут
И буря грозная шумит,
На море лодки, люди тонут
И волны бьются об гранит.
И рвёт гроза безмолвной брешью
Нещадно небо пополам,
И гром грохочет с силой грешной,
Бросая вызов кораблям.
И нет пощады, нет надежды,
Что сможем жизнь спасти свою…
Бороться буду безутешно,
Но в бездну моря не уйду.
03.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980591
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2023
На улице тепло
И солнце ярко светит,
И нежно так, легко
Кружится майский ветер.
Уже давно забыта
Прохлада зимних дней,
И где- то там игриво
Порхает воробей.
В окно стучится радостно
Зелёный тёплый май,
Цветут тюльпаны красочно –
В букеты собирай!
Как-будто море красное
На радость там и тут,
Яркие, прекрасные
Тюльпаны пусть цветут!
19.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980495
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2023
В дом к себе я прихожу,
Технику в нём нахожу.
Разная она такая,
Маленькая, есть большая.
Одно их всех объединяет,
В розетку мама всё включает.
[b]Розетки и выключатель[/b]
Вот розетки, выключатель,
Всем электровыручатель,
«Вкл.»- и в доме вдруг светло.
И работает здесь всё.
Но без мамы и без папы
К ним соваться нам не надо.
[b]Автоматическая стиральная машина[/b]
Вот стиральная машина,
Странная - не ест бензина.
Вот провода и шланг здесь тоже,
Совсем с колёсами не схожи.
Зачем её так называют?
Машина ездит, не стирает!
[b]Миксер[/b]
Миксер, что могу сказать,
Может вкусное взбивать.
Мама молочко взобьёт,
После что – то испечёт.
[b]Блендер[/b]
Блендер на столе стоит,
Всё, как нужно измельчит,
Только осторожным будь,
Убрать ручки не забудь!
[b]Утюг[/b]
Нужен в доме всем утюг,
Всё разгладит там и тут,
Главное, не забывать,
После глажки выключать.
Да и ручки, если можно,
Держи при глажке осторожно!
[b]Пылесос[/b]
А вот это пылесос,
Пыли, мусора насос,
Но гудит он очень громко
По барабанным перепонкам.
[b]Бойлер[/b]
Чтоб горячею была
В кранике всегда вода,
Бойлер нужно подключить
И водичку можно пить.
[b]Фен[/b]
Фен нам в ванной верно служит,
Он волосики просушит,
После душа чтоб всегда
Была сухая голова.
[b]Телевизор [/b]
А вот это - телевизор
Полон видео сюрпризов,
Сиди, ешь или пей чай,
И канал переключай.
[b]Компьютер[/b]
Компьютер в доме нужен очень,
Стоит включённым дни и ночи,
В работе всем он пригодится,
Иль досугом насладится.
[b]Телефон[/b]
Вот мобильный телефон,
В доме очень нужен он,
Чтобы с кем-то говорить,
Нужно просто позвонить.
И в дороге развлекает,
Много функций очень знает,
Калькулятор, календарь,
Игры, музыка, фонарь,
Фото, также интернет,
Он прослужит много лет.
[b]Фотоаппарат[/b]
Фото глянцевых каскад,
Сделал фотоаппарат,
Мелочи все примечает,
И на фото отмечает.
Хочешь - стой или в припрыжку,
С другом, сам или с мартышкой,
Иль с семьёй, или с друзьями,
В доме, сидя на диване,
На природе хочешь - пой,
Или сидя за едой.
С кем, не важно или где
Делай фото всем, себе.
Время ты не упускай
И на кнопку нажимай.
[b]Холодильник[/b]
Вот мы видим холодильник,
Для продуктов морозильник,
Свежей чтоб была еда,
Храни продукты в нём всегда.
[b]Микроволновка[/b]
Вот стоит микроволновка,
Супер-мамина духовка,
Разогреет, разморозит,
Если кушать, кто попросит.
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980494
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2023
Хвост, как веер разводной,
Кто же это здесь такой?
Ну, конечно, же павлин,
В мире он такой [b]один[/b].
Это что за господа?
Не один, а целых [b]два[/b].
Петушками их зовут,
Песни курочкам поют.
Под крыльцом сидят котята,
Длиннохвостые ребята,
Сколько их здесь посмотри,
Посчитай: один, два, [b]три.[/b]
В коридоре, где цветочки,
Спрятались в углу щеночки,
Разбежались по квартире,
Помним, было их [b]четыре[/b].
Под берёзкой, там в лесочке,
Много выросло грибочков,
Мне их все не сосчитать,
Я сорву пока, что [b]пять[/b].
Лягушата у пруда,
Хором запевают: «Ква!»
Много лягушат, не счесть,
Подскажу, их ровно [b]шесть[/b].
Апельсины я люблю,
В магазине их куплю,
Поделю, чтоб было всем,
У меня их ровно [b]семь[/b].
Листья с веток сыплет осень,
На земле уже их [b]восемь[/b].
[b]Девять[/b] маленьких утят,
На лужайке тихо спят.
Где же уточка ушла?
За пеньком сидит она.
[b]Десять[/b] кубиков в коробке,
Для игры просто находка,
Хочешь башню строй и дом,
После брось их кувырком.
Можешь буковки читать,
Или просто посчитать.
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980372
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2023
Комната вот есть у мамы
Есть шкафы, но нет дивана,
Что стоит здесь не известно,
Но узнать мне интересно.
Это печка - а-яй-яй!
Ты без мамы не включай.
Можно пальчики обжечь
Да ещё пожар навлечь.
Есть ещё микроволновка,
Газовая на стене колонка,
Воду чтоб подогревать,
Пока греется не ждать.
Мойка в кухне всем нужна,
Бежит с краника вода,
Мама кушать приготовит
И посуду там помоет.
Чтоб горячий чай попить,
Нужно чайничек включить,
Только помни, что без мамы,
Нам к розетке лезть не надо.
Вот откроем холодильник,
Для продуктов морозильник.
Была свежей чтоб еда -
Сложи продукты все сюда.
Блендер, миксер, сковородки,
Вот в шкафу ещё находки,
А на полках миски чашки,
Не одна, а для запаски.
Вот лежат ножи и тёрка,
Это колкая находка,
С ними будь ты осторожно,
Ведь пораниться не сложно!
Ещё шкафчик я открою,
Там кастрюли стоят строем,
Маленькие, есть большие,
Восемь, шесть или четыре.
Когда цифры я узнаю,
Я их всех пересчитаю.
Помнить буду только я,
Играть в кухне мне нельзя!
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980371
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2023
Утром в ванную вбегаю,
Пасту с щёткой вынимаю,
Нужно умываться нам,
Чистить зубки по утрам.
Умывальник здесь, что надо,
Зеркало весит вот рядом,
Я в него весь посмотрюсь,
И, как нужно причешусь.
О, а это, что за кресло?
Для чего здесь интересно?
Открывают, садясь, крышку
И смывают там водичку?
Туалетом называют
И играться не пускают.
В ванной и без того тесно,
Кто поставил сюда кресло?
Здесь ни шкафа нет, игрушек,
Мягких даже нет подушек,
Но присев на этот стул,
Папа как-то раз уснул.
В общем, что да как не знаю,
Но я честно обещаю,
Всё у мамы расспрошу,
А потом вам расскажу.
Вот кабинка душевая,
Вся стеклянная такая,
Если хочешь расслабляться,
Словно, под дождём купаться,
В душ скорее заходи,
Только стой, а не сиди,
В душе с радостью купаюсь,
А бывает и играюсь.
А вот рядом пароход,
Мыльным брызгам даёт ход,
Стоит краник лишь открыть,
И водичку напустить.
Здесь я вечером купаюсь,
В мыльных пузырях играюсь,
Море пенное набрав,
Волны бьются по бортам.
Треуголку одеваю,
Флот вперёд я выпускаю,
Представляю вновь себя
Капитаном корабля.
Медвежата, зайцы, утки,
В море битва, вам не шутки,
Затаив дыханье аж,
Я кричу: «На абордаж!»
Вдоволь в пене наигравшись,
В тёплой ванне накупавшись,
Вечером иду я спать
В мягкую свою кровать.
15.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980296
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.04.2023
В коридорчик захожу,
В комнаты я прохожу,
Там две спальни, зал вот здесь,
Детская тут тоже есть.
В общем зале телевизор,
А над окнами карнизы,
Шторы вот, а там цветы,
Где один, где два, где три.
Книжный шкаф, диваны есть,
Хватит места, где присесть,
На полу ковёрчик мягкий,
По нему хожу украдкой.
Да, два кресла тоже тут,
Стол журнальный стерегут.
Рядом маленький светильник,
А на столике мобильник.
Дверь к родителям открою,
Быть люблю у них, не скрою,
Когда мама здесь и папа,
А без них бывать не надо.
И для игр тут мало места,
В общем, здесь не интересно.
Лучше к братику схожу,
И, что там вам покажу.
Вот кровать и стол большой,
На столе компьютер мой,
Почему он «мой» не знаю,
Но когда его включают,
Щёлкают «компьютер мой»,
Значит, мне он не чужой.
Шифоньер и шкаф стоит,
Много в нём всего лежит,
Книги там стоят на полке,
Глобус в уголке без толку.
Ну и так, по мелочам,
Что – то здесь, а что- то там.
Стул стоит в углу стола,
А точнее, стула два.
В общем, что могу сказать,
Очень здесь люблю бывать.
Ну а здесь, мой уголок,
Тут забот не в проволок.
Вот кроватка здесь стоит,
И на ней никто не спит,
Только я, ещё подушка
И любимая игрушка.
Шкаф в углу вон там стоит,
Для игрушек, и для книг.
Для вещей комод большой
И светильник заводной.
Коврик тёплый на полу,
Столик для игры в углу.
Вон качелька, мячик, стул,
Чтобы я передохнул,
В детской комнате, друзья,
Всё, что нужно для меня.
Вам, ребята, показал,
Всё, о чём и сам я знал,
А теперь пора играть,
Ещё маме помогать.
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.04.2023
Всё продаётся и всё покупается,
Всё в этом мире за деньги решается,
Правда и честь – презренья канон,
Правит миром лишь «бумажный» закон.
“- Боже, творится да что же вокруг?
Какой-то сплошной жизни замкнутый круг,
Неужто монет шелестящийся звон
Толпой управляет, а не народный закон?”
“-Да полноте, хватит, мой друг, слёзы лить!
Ничто не изменишь, чего уж таить?
Коль спросишь меня, тебе дам я совет:
Живёшь на земле, а перед Богом ответ!”
01.02.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2023
Слёзы, не бегите, вам не больно,
Ведь не вам же больно, а душе.
Успокойтесь, хватит, ну довольно,
Не терзайте сердце в мятеже!
Что с ресниц, вы, капаете гладью
И с щеки стекаете на грудь?
Успокойтесь, ну же, слёзы, хватит,
Излечите сердце от недуг!
Вы сотрите с глаз моих печали,
Чтоб навеки в памяти моей
Никогда глаза мои не знали
Боль и муки жизненных потерь!
04.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2023
Присвячується моєму наставникові, яка відкрила для мене світ українського слова
Від серця з вдячністю вклоняюсь
Тобі, учителько моя.
Повір, на Тебе я рівняюсь,
Мої вірші – рука Твоя.
Любов до мови Ти вселила
Навіки до моєй душі,
Літератури мене вчила,
Читаючи для нас вірші.
Від Тебе, рідна, я дізналась
Про глибину людських сердець,
Що станеш Ти не сподівалась
Для мене майстер та митець.
Я пам’ятаю всі уроки,
Що від душі читала Ти,
Спасибі мила за турботу,
Ти в серці в мене навіки!
07.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Ех, майори, ой, майори!
Такі різнокольорові!
Квіти виросли чудові
У моєму у садку.
Ех, майори, ви, майори!
Мовби власні світлофори:
Білі, жовті і червоні,
З вас букети я зберу.
Що мені ті лейтенанти,
Капітани та сержанти,
Коли в мене цих майорів
Виріс цілий батальйон?!
Засаджу я квіти різні:
Мальви, флокси, чорнобривці.
Буде в мене така клумба,
Що не купиш й за мільйон!
10.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Я жду весну, я так люблю,
Когда все яблони в цвету.
Когда весенний аромат,
Собой укутал весь мой сад.
Люблю я слушать трели птиц,
Смотреть на радость детских лиц.
Люблю пройтись по мокрым лужам,
Не думая, что сам простужен.
Люблю смотреть на закат солнца
И, как цветёт сирень в оконце.
Смотреть, как снег последний тает
И, как зима нас покидает.
Люблю я, затаив дыханье,
Смотреть, как пары в растованьи,
В глаза друг другу смотрят нежно
И новой встречи ждут мятежно.
Люблю смотреть на первый цвет,
Люблю встречать весной рассвет.
Люблю, как пчёлы на цветах,
Собирают свой нектар.
Люблю я слушать песни леса,
И быть свидетелем процесса,
Как первый лист свой плащ раскроет,
И скоро ветви все укроет
Зелёная вокруг листва.
И заиграет детвора
Под кронами деревьев важных.
И птенчик – первенец отважный
Проклюнется в своём гнезде,
Жизнь заиграла на дворе!
И нет ни сил, ни чувств, ни слов,
Чтоб выразить свою любовь!
16.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980007
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2023
Пришла весна… Вокруг смотрю -
В саду все яблони в цвету
И радостно так на душе.
Весна пришла! Пришла уже!
Нигде не видно бели снега,
И голубеет нежно небо,
И солнце ярко так играет,
Зима в душе бесследно тает.
Пройдусь по саду, улыбнусь.
Не вспоминая больше грусть,
Пролью слезу, но я не плачу,
Ведь и не может быть иначе!
Весна играет и поёт
И ручеёк так быстро льёт,
И птицы весело щебечут,
Вода в реке уж бурно плещет.
Я улыбнусь, покинет грусть
Моё не спящее сознанье,
Лелеет душу мне признанье
Кого люблю!
Пройдусь, присяду на траве,
Глаза закрою, на щеке
Моя слеза. Я не грущу,
Мне так тепло, и я хочу
Минуты эти навсегда
Запомнить, и больше никогда
Не забывать. Сотру слезу.
Я улыбнусь.
И в сердце трепетном моём,
Весенним, тёплым этим днём
Я навсегда оставлю след.
Сотру слезу, ей места нет!
07.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980006
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2023
Словно куклы, белки в клетке,
Пляшем под чужим кнутом,
Словно мы – марионетки,
Жизнь проходит кувырком.
Мы рождаемся, приходим
В этот мир добра и зла,
Но вот только происходит,
Всё по воле «куклача».
Ничего мы не решаем -
Если права нет у нас,
Ничего не выбираем -
Всё уж выбрали за нас.
Нашу жизнь нам разделили
На сословья и цвета,
Кукловодам мы платили,
Став рабами на века!
Им вложили нити в руки,
Сделав от груди толчок.
И теперь мы терпим муки,
А там дёргают смычок.
Что ж теперь уж плакать, биться
Нам в истерике немой,
Снять оковы иль смириться?
Да, вопрос уж не простой!
Мы как куклы, белки в клетке,
Нами править или нам?
Кто мы: люди иль марионетки?
Пусть решает каждый сам!
16.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979912
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Мы живём в такое время,
Когда, смотришь - человек,
Хищнее любого зверя,
Что за жуткий нынче век!?
Властелинами назвали
Мы себя по всей Земле,
Жгли леса мы и топтали
Все поля и земли все.
Мы решили, что по праву,
Всё в округе только нам,
Что от роду нам управу
В дар отдали, как богам.
От чего же мы решили,
Что одни мы на Земле?
Мы, наверное, забыли,
Что такие же, как все.
Мы такие же, как птицы,
Мы, как рыбы и трава.
Но мы не выпустим синицы,
Что в руке, то не вода!
Мы топтали и копали,
Всё сушили, жгли, мели.
За пустыню жизнь отдали,
Вот, что в мир мы принесли!
Знаю зверя я лихого
Его злее просто нет,
Хищней в мире он любого,
Ему имя – человек!
20.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979911
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Вклоняємось з вдячністю Вам до землі,
Герої незламні козацького роду,
За сміливість, хоробрість, родимі бійці,
Ви справжні сини Вкраїни, народу!
На змучених землях, безстрашні сини,
Волю й свободу для нас захищаєте,
У рваних окопищах з зими й до зими
Не спокою й сумніву, рідні, не маєте.
Повільно ступаючи кроком за крок,
Ви Перемогу славетну здобудете,
Ви прокладаєте нам шлях до зірок,
В серцях Ви назавжди Героями будете.
Минає багато часу з цих років,
Але мужність Вашу ми не забудемо,
І пам'ять про Вас крізь безліч віків
Невтомно нести ми завжди всі будемо!
06.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Вогнем запалало сонце з – за хмари,
Немов насторога народу й братам,
Що йде на Вкраїну чорна отара,
Купуючи смерть за життя ворогам!
Заплакали сурми, заплакала мати,
Заплакали люди на нашій землі,
Подумати міг хто і хто міг сказати,
Дітей що ховати прийдеться рідні?!
Помолімося, люди, за рідну Вкраїну,
Піднімемо руки в тяжкій боротьбі,
Спаплюжити Матінку вільну, єдину,
Не дозволимо жодній кривавій юрбі!
У Неньки в обіймах черпати свободу
Ми звикли від роду на нашій землі,
Чи вільна вона, чи такой вона буде?
Чи буде це так, а може і ні?!
Повстанемо ж, браття, допоки свободу,
Допоки ми волі не вернем собі!
Українські ми діти, вкраїнського роду,
Ми будемо жити на нашій землі!
10.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Хто сказав: "Моя-твоя"? -
Бóжа людськая земля.
Богом дані нам світи.
Не "твоя"! Не говори!
Тимчасово ми в цьом світі.
Не госпóда - Божі діти!
Ми прийдемо та підемо.
А з собою, що несемо?..
Серця світ, любов, добро,
Чи родиннеє тепло?
Може зло душі чи гнів,
Чи війну серед світів?
Кожен за собой все знає,
Що вчинив- не забуває.
Перед Богом рівні всі!
Збрешеш, лише, ти собі!
Час прийде, з усіх спитають.
Хто, як жив - про всіх все знають!
Та, як мир не принесем,
То дарма життя живем!
18.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Час настає і швидко минає,
Буденне приходить і скоро зникає.
Чекаєм на завтра, тамуючи подих,
І ось- його згадуєм лише на дотик.
Будуємо плани та мрії в майбутнє,
І відправляємо згодом в забутнє.
Вперед біжимо все життя без зупину,
Поперед себе, аж поки не згинем.
Позаду себе все важливе лишаємо,
Про це, навіть, самі до часу не знаємо.
Де зупинитись, а де стартувати?
Не має думок, головне - не звертати!
Мрії фантомні і цілі химерні,
Ось, як крокуємо світом буденним.
На чесність, мораль ми не зважаємо,
І не від кохання з любов’ю вмираємо.
Все не важливе для нас є важливим,
Не головне, чомусь, є вразливим.
Де зупинитись, а де стартувати?
Мабуть, вже настав для нас час і згадати?!
16.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
В доме надо бы убрать,
Пыль везде повытирать,
А потом пропылесосить,
Ждать не буду, что попросят.
Завершу уборку мойкой
В комнатах полов легонько.
Это будет всё потом,
Ведь всё в доме кувырком.
Все игрушки в шкаф сложу,
Строго им я прикажу,
Чтобы больше не валялись
И за ноги не цеплялись.
Так, посмотрим, что и как,
Вещи здесь лежат не так.
Я сейчас их уберу
И где надо всё сложу.
Взял с охотой, сделал дело,
Поиграю теперь смело.
Помнить буду только я,
Что набрасывать нельзя!
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979571
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2023
Только снег сойдёт украдко,
Я возьму свою лопатку,
Ещё грабельки, ведёрко,
Взять мне нужно ещё столько!
Рукавички и сопачку,
И семян, наверно, пачку,
Саженцы, ну и картошку,
Высажу не понарошку.
Потихоньку собираюсь
И на грядку отправляюсь.
Так, посмотрим, как мне быть,
И что, где мне здесь садить?
Тут, укропчик и петрушка,
Вырастают, где кадушка,
Будет легче поливать,
Да и ближе собирать.
Где под солнышком заборчик,
Посажу я помидорчик,
Пусть скорее вырастает
И краснее поспевает.
Про огурчики, друзья,
Мне забыть никак нельзя,
Горох, фасольку на стручок
И зелёный кабачок.
Где тыкву лучше посадить?
Земли ей много уделить.
Прорастает пусть большой,
Урожай даёт густой.
Рядом засадить хочу
Очень вкусную бахчу,
Сладкий перчик и морковку,
Чтоб не маялись без толку.
За картошку б не забыть,
Буду здесь её садить.
Там вон лук и чесночок,
И бордовый бурячок.
Так, заглянем мы в ведёрко,
Видно донышко в нём только.
Ну, теперь осталось мой
Урожай полить водой.
А как летом потеплеет,
Урожайчик весь созреет,
Мама мне собрать поможет
И как нужно, куда сложит.
Вот какой я молодец,
Огородник – удалец!
13.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979569
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2023
Попрощался с детским садом,
Как же быть, ходить не надо?
Там оставил я друзей
И игрушки для детей!
Затем лето вот настало.
- "Не грусти, прошу, не надо"-
Мамочка мне говорит:
"Звонок школьный прозвенит,
Позовёт детей всех в школу,
Соберёт друзей он снова.
Только нужно подождать,
Осень жёлтую позвать".
Просыпаюсь день за днём,
Осень жду я за окном,
Очень хочется скорей,
Школьную открыть мне дверь.
Мамочка твердит опять,
Что мне нужно подрастать,
Сил побольше набираться,
Чтоб с уроками справляться.
Мчится время день за днём,
Вижу, дождик за окном,
Это значит, что пора,
Лета красного прошла.
Портфель с мамой собираю,
Что ложить туда не знаю?
Положу в него лопатку
И ведёрко, и рогатку,
И солдатиков коробку,
Чтоб не маялись без толку.
Захвачу ещё я мячик,
На уроках пусть поскачет.
Да ещё бы не забыть
Чашку с ложкой положить,
На уроках подкреплюсь,
Знаний тут же наберусь.
Так, посмотрим, что ещё
Я забыл покласть своё?
Мама только улыбнулась,
И к портфелю прикоснулась,
Весело мне говорит,
В сторону всё отложить.
-"Ведь не в сад идешь, а в школу,
Мир откроешь ты там новый.
Ты портфель свой открывай,
И что нужно собирай.
Вот возьми скорей дневник-
Главный в школе проводник!
Здесь оценки и заданья
И другие примечанья.
В школе очень береги,
И его не подведи.
Вот - пинал, а вот тетради,
Почему – то на кровати,
На уроках пригодятся,
Черновик, чтоб расписаться.
Вот учебников стопа,
Ни один, да и не два,
Как читать и, как писать,
Всё из них ты будешь знать!
Так, посмотрим, что забыли?
Вот линейку положили,
Карандаш, резинку, краски,
Пару ручек для запаски.
Ну, малыш, хочу сказать,
Вот, что нужно собирать!"
Дня заветного дождался,
Быстро в школу я собрался,
Вот цветы, а вот портфель,
Первоклассник я теперь!
Захожу к себе я в класс,
Сколько здесь всего сейчас.
Парты строем в ряд стоят,
На стене часы висят.
Стол учителя, доска,
И огромных три окна.
Мамы, папы и друзья,
Вот пришёл сюда, и я!
Ох, за партой я сижу,
На часы я всё гляжу,
Звонок скоро позовёт
В первый жизни мой урок.
Учительница в класс зашла,
Улыбнулась всем она,
Голос ласковый и нежный,
Открывает мир чудесный,
Как читать и, как писать,
С ручкой, как нам совладать,
Пластилином, как лепить,
Краской парту не залить,
Ножницами вырезать,
Ручку в двери не сломать,
Как на улицу идти,
На перемене, как вести,
Кушать нужно, как в столовой,
Не запачкать пиджак новый,
Как и где переодеваться,
Чтоб без формы не остаться,
В классе, как нам поступать,
Всем про всё здесь нужно знать!
Первый в классе день прошёл,
Вот я и домой пришёл,
Маме с папой говорю,
Как и с кем я где сижу,
Где сегодня побывал,
Что, о чём я там узнал,
В, общем, милые друзья,
Жить без школы нам нельзя!
Там научат и расскажут,
И как надо всё покажут,
Главное, запоминать,
Всё про всё ты будешь знать!
17.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979488
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2023
Как –то раз сижу я дома,
Здесь давно мне всё знакомо.
О, а это что за мяч?
Не достать его, хоть плач!
Как мне быть, вот я не знаю,
Маму к себе подзываю…
- «Это глобус, милый мой,
Он такой, как мир земной.
Острова вот и моря,
И далёкая земля,
Океаны тоже есть,
И речушек здесь не счесть».
Вот бы мне там побывать,
Всё украдкой поведать!
Мама тут – же говорит:
- «Проще вот не может быть.
Глобус в ручки ты возьми,
И, как следует, крутни.
После глазки чуть закрой,
В край отправишься чужой.
Вот, возьми с собой подсказку,
Атлас братика с указкой,
Что и где, да и зачем,
Чтобы избежать проблем».
Глобус в ручки обнимаю
И, как следует, вращаю.
Так, посмотрим, что вокруг?
О, а это что за круг,
У реки здесь притаился,
И так ловко раскрутился?
А вот рядом мост большой,
Не простой, а разводной,
Башня не далечко тут
И часы на ней вокруг!
Атлас в ручках открываю,
И подсказки примечаю.
В Англии я нахожусь,
Вот на Лондон нагляжусь!
Это Темза, здесь – Биг-Бен.
Всё мне ясно без проблем.
Ну, теперь, пора бежать,
Глобус дальше мне вращать.
Так, так, так, поди - ка знай,
Это же страна Китай!
Вот – Великая стена,
Далека и высока,
Мне её не обойти,
Сколько б не пришлось пройти.
Горы тут везде стоят,
Облака всё теребят.
Глобус мой твердит мне снова:
«В путь-дорогу всё готово!»
Глазки крепко я закрыл,
И, как нужно, покрутил.
Что вокруг я созерцаю,
Где, пока, ещё не знаю.
Так, посмотрим, что я вижу:
Львят, тигрят, рысяток рыжих,
Ламы, слоники, жираф,
Под деревьями, как граф.
Бегемоты, носорог…
Ой, не сбили, чтобы с ног!
Обезьяны и зебрята,
Да и прочие зверята.
Что же это за края?
Это же – Австралия!
Что же вам ещё сказать?
Нужно срочно мне бежать,
Ведь без мамы и без папы
Точно здесь бывать не надо!
Нужно бы передохнуть,
А потом обратно в путь.
Спасибо мамочке скажу,
Что сейчас перекушу.
Снова глобус я вращаю,
И куда я попадаю?
Это, что ещё за "ох"?
Есть страна, но как сапог?
Удивляюсь очень я,
В карте вот - Италия!
Вновь подсказку я читаю,
Сам себя я забавляю,
Две страны в этой стране,
И столиц тут тоже две.
Первая вот это – Рим,
В мире он такой один,
Вечным город называют,
Древний он – все это знают.
А вторая – Ватикан,
От других он меньше стран,
Религиозный он такой,
Да ещё там папа свой.
Теперь нужно осмотреться,
И на всё здесь наглядеться.
Вот я вижу Колизей,
Главный в городе музей.
В Риме развита культура,
Живопись, архитектура,
Да скульптур, где не пойди,
Везде есть, стой и смотри.
Глобус вновь зовёт меня
В незнакомые края.
Так, посмотрим, что теперь,
В чьей страны стучу я дверь?
Солнце светит очень ясно,
Я в Египте, ну, прекрасно!
Здесь пески и там песок,
Не свалиться хоть бы с ног.
Жёлтый луч везде печёт,
И речушка не течёт,
Хотя нет, здесь вот есть море-
Средиземное такое,
Там я вижу Сфинкс лежит,
В пирамиды всё глядит,
И туристов очень много
Отправляются в дорогу,
Посмотреть, чтобы на Гизы,
На Афинские сюрпризы,
Иероглифы читать,
Древность чтобы здесь прознать.
Что-то здесь я задержался,
Боюсь, чтобы не остался.
Снова глобус я верчу,
В новый край попасть хочу.
Глазки вновь я закрываю
И себе я представляю…
Рідний дім, блакитне небо,
Більшого мені й не треба!
Квітом вбраная земля,
В золоті стоять поля,
Хлібом колосить пшениця,
Б’є джерельная водиця.
Вдома я, це - Україна,
Серцю милая країна!
Рід козацький ми всі маєм,
Мову рідную співаєм,
Гордо ми стоїм за брата,
Ліпша тільки наша хата,
Вишиваночка, віночок,
Образ Божого куточок,
Борщ вкраїнський та сметана,
До святів рідня зібрана.
Всі свята ми поважаєм
Та дітей своїх повчаєм.
Чи то місто, чи село,
Люд вкраїнський все одно.
Це мій дім, мій рідний край,
Скільки б часу не шукай,
Кращого ти не знайдеш,
Хоч весь світ ти обійдеш.
Много, где я побывал,
Разное теперь узнал,
И теперь рассказ я свой
Завершаю удалой.
Много стран есть в нашем мире,
Ни одна и не четыре…
Польша, Франция, Китай -
Куда хочешь выбирай!
Хоть в Америку, в Канаду,
Захотеть лишь только надо.
Так, что, друг мой, собирайся
И в дорогу отправляйся.
Всё, что нужно не забудь,
Пусть счастливым будет путь!
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979486
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2023
Хмаріє вечір, тихне тиша,
І все навколо сонно спить.
І тільки вітер дише лише,
Гойда в проміннях ночі мить.
Шепоче безлюдь казок лісу,
Закохуючи в спів гаїв.
Музика-дощ зрива завісу
Німої зелені країв.
Заграє ніч в ранкових барвах.
Знімая ковдру сірих хмар,
Спочивший день на тісних лаврах,
Вірші про вчора забував.
Життя навколо світом сяє,
Знов кличе гомін у танок,
Заводить в коло, серцем грає,
Сплітавши почуття в вінок.
20.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
[i]Дзвенять дзвіночки лісові,
Гудуть над ними бджілки
І чуються пісні мені
Чарівної сопілки.
Злітає бджілка з пелюсток,
На квітку знов сідає,
Заверне з квітки у лісок
І там нектар збирає.
Цвітуть дерева, квіточки
І сонце ясно сяє,
Приємно, радісно мені
І с[/i]ерце в душі грає…[/i]
Колись давно, коли ще дерева вміли ходити по землі, а усі живі істоти уміли розмовляти, існувала легенда, що маленька бджілка стане рятівницею чарівної країни, де усі живі істоти жили в мирі та любові один з одним. Це був зачарований світ магії, невідомий для ока людей, який називався Квітоландією.
Та минав час і жителі Квітоландії вирішили відчинити двері своєї чарівної країни земним людям, які стали жити в мирі та злагоді з її жителями.
Жителі Квітоландії жили в гармонії з природою і тому дуже багато чому навчили людей. Наприклад, від комах вони дізналися, що кожна рослина має цілющі властивості, з яких можна виготовляти ліки. Від дерев – про річки та озера, які дають життя усьому живому своєю цілющою водою. Від тварин – про землю, яка годує їх своїми плодами. Від птахів - про небо, яке оберігає усе живе від зоряного простору Нескінченності. Та головний секрет, про який дізналися люди – це були Квіти Життя, за якими доглядали маленькі бджілки. Саме завдяки цим рослинам Квітоландія зачаровує своєю фантастичною красою та неземним життям. Але, якщо знищити їх – зникнуть чари та все навколо загине. Все в цій країні було чудовим та гарним – ліси, річки, звірі, птахи та природа.
Правителькою диво - країни була мудра, ніжна та неймовірно красива королева Срібна Зірка. А ось королем серед земних людей був могутній та суворий правитель Горисвіт. Зачарований неймовірною могутністю сили чарів диво-країни, він вирішив одружитися з Срібною Зіркою аби стати володарем двох світів. Заздрість та жага влади отруїли його серце. Та, відчуваючи не добрі наміри, королева відмовила йому. Обурений відмовою, Горисвіт вирішив піти на хитрощі та викрав Срібну Зірку, намагаючись, під загрозою неволі, примусити її стати його дружиною. Та вона не злякалася своєї долі, залишившись незламною своєму слову.
І тоді, нещадний король вирішив помститися Срібній Зірці та усім жителям Квітоландії. Його жорстокість не мала меж. Він наказав знищити Квіти Життя, які росли в Королівському парку чарівної країни, а разом з ними і всіх бджілок, що за ними доглядали. Йому було добре відомо, що ці квіти несуть життя та силу навкруги і, якщо їх знищити- загине уся Квітоландія.
Вночі, величезне військо на чолі з королем прийшло до казкової країни. Вони нищили все на своєму шляху і ніщо їх не могло зупинити. Володіючи чарівними знаннями, вони не зупиняючись йшли вперед до Королівського парку. Усвідомлюючи велику загрозу, жителі Квітоландії зрозуміли, що поки Срібна Зірка у полоні, а Квіти Життя у небезпеці, їм ніщо не допоможе. Казковий народ почав рятувати Квіти Життя, але вже було запізно. Жителі з сумом дивилися, як гинуть їхні надії на порятунок.
Та ось, одна маленька бджілка на ім’я Рута, не злякалась смертельної загрози. Вона схопила маленьке зернятко Квітки Життя та понесла його до Квіткового Лісу, де хотіла уберегти його.
Тим часом, задоволений скоєним, Горисвіт повернувся до свого замку та розповівши Срібній Зірці про свою помсту, відпустив її на волю.
А Квітоландію вже було не впізнати, чарівна країна гинула. Що ж робити? Хто їм тепер зможе допомогти?
Та ніхто не знав, що маленька бджілка Рута, яка полетіла до Квіткового Лісу, не сховала зернятко Квітки Життя. Вона, як і її брати та сестри бджілки, була хранителькою чарівних квітів. Розуміючи, що рятує останнє зернятко, вона посадила його у землю та почала за ним доглядати. Це була остання надія на спасіння всієї диво-країни.
І ось, зернятко почало проростати та Квітоландія стала відроджуватись, а разом з нею - всі чари, які захищали країну. Неймовірної краси простори знову зазеленіли яскравим зіллям чудових рослин. Зашелестів веселий вітерець, граючись з зеленим листячком дерев. Заблищала сріблом кришталевої води невгомонна річка. Заспівали у блакитному чистому небі дзвінкі пташки. Відродилось життя та чари в казковому світі. І чим більше виростало зернятко, тим міцнішою ставала могутність чарівної сили, що оберігала всіх диво-істот країни. Квітоландія відродилась з попелу та надія повернулась у серця її жителів. І дякувати за все треба маленькій бджілці Руті, яка не злякалась врятувати останню надію на спасіння своєї країни.
В подяку за хоробрість та сміливість могутня королева Срібна Зірка нагородила бджілку Руту чарівним дарунком. Віднині, маленька бджілка Рута стане Золотою Феєю. Вона буде хранителькою в лісі, де виросло врятоване зернятко. Цей ліс стане для неї домівкою і буде називатись Лісом Золотої Феї.
Так здійснилася легенда про маленьку бджілку, яка врятувала чарівну країну Квітоландію, а разом з нею всіх її жителів.
Що стосується лихого та жорстокого короля Горисвіта, який разом зі своїм військом обдурив та мало не знищив світ чарівництва, його було покарано. І в знак кари за жорстокість та підступність людей, Срібна Зірка разом з іншими феями зачарувала Квітоландію. Віднині чарівні та незламні сили приховували та оберігали казкову країну від світу людей. Жодна людина тепер не могла знайти шлях до дивовижного світу. Єдине, що залишилося від Квітоландії в знак нагадування та настороги про минулі часи – це був великий ліс, який люди згодом за його неприступність та безмежні лісові хащі стали називати Самотнім Лісом.
Звісно, це була лише тільки легенда, про яку всім розповідали бабусі і, яка за довгі роки перетворилася на казку. Бо той час, коли люди вірили в дива вже давно минув, а історії про чарівну країну діти тепер слухали тільки в казках. Та хоча роки справжніх чудес давно лишилися позаду, для людей справжньою загадкою, яка і сьогодні наводила на всіх острах, був безкрайній Самотній ліс, який тепер в бабусиних розповідях описується, як Ліс Золотої Феї.
15.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979367
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Страусу вот как –то раз
Повстречался Дикобраз.
Разговор те завели,
Кем бы стать они могли.
Первым в разговор вступил,
Страуса опередив,
Дикобраз, расправив шею,
Протянул: "Да я умею…
Вот иголки, грива есть
Лучше чем у льва вся шерсть!"
И запел, как соловей:
"Мне бы быть царём зверей!"
Страус слушал и молчал,
Но потом всё же сказал:
"На царя ты не похож,
Царь ведь лев, а ты, как ёж!"
Дикобраз не осерчал,
Страусу вопрос задал:
"Но раз мне царём не стать,
У тебя позволь узнать,
А кем ты себя, друг, видишь,
Иль молчанием обидешь?"
Страус шею потянул,
И заносчиво зевнул:
"Я хочу быть, как павлин,
В мире он такой один.
Чем на него я не похож,
Вот вам шея, вот вам хвост?"
Расмеялся Дикобраз
И от смеха в тот же час
Поняли простую мысль -
Мы есть те, кем родились!
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979300
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2023
Шаловливые лягушки,
Две сестрички, две подружки,
В пруду весело играют,
Жить спокойно всем мешают.
Недалече от пруда
Соловей сидел тогда.
В ветвях гордо восседая,
Трели звонко напевая.
Стали хвастаться квакушки,
Завидущие кумушки,
Что во всём им равных нет.
Обойди хоть целый свет.
Был не долгим разговор,
Ведь на этот жабий спор
С поля, леса, из болот
Собираться стал народ.
Что за дерзкие лягушки,
Две заядлые плутушки,
Чья жабья глупость, хвастовство
Всех сюда к пруду свело?
Застыдились две сестрички,
Сели рядом у водички,
И запели вместе «ква»
Очень тихо у пруда.
Смысл басни очень прост
На поставленный вопрос –
Хвастовство везде, всегда
Лишь доводит до стыда.
29.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979298
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2023
Дзвенять дзвіночки лісові,
Гудуть над ними бджілки
І чуються пісні мені
Чарівної сопілки.
Злітає бджілка з пелюсток,
На квітку знов сідає,
Заверне з квітки у лісок
І там нектар збирає.
Цвітуть дерева, квіточки
І сонце ясно сяє,
Приємно, радісно мені
І серце в душі грає!
25.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Маєш знати, любий друже,
Як важливо знати дуже,
Рух дорожній – це наука,
Це важлива в світі штука,
Його знати треба всім
І дорослим, і малим.
Аби не трапилось проблем,
Для Вас ми екскурс проведем.
Правила згадаєм вчасно,
Щоб в світі жити нам прекрасно.
Біда нехай всіх обминає,
Закон хай кожен руху знає!
Ну що, приготувались, друзі?
Тримать не будем Вас в напрузі,
Наш екскурс ми розпочинаєм,
Всі правила для Вас згадаєм.
Щоб перехід був нам безпечним,
Поглянуть треба нам доречно,
Де пішохідний перехід
І знак, що вказує, як гід:
«На ліво подивись, на право».
Щоб транспорт раптом, незабаром
Перед тобою не з’явився,
А вчасно, врешті, зупинився.
Знов озирнись ти ненароком,
І йди вперед сміливим кроком.
Але є правило важливе,
Не будь безпечним та лінивим,
Біля доріг ти не гуляй
Й мершій навушники знімай!
Так, ось, що треба ще згадати,
Термінове розказати.
Є важливий помічник-
Придорожній рятівник.
Світлофором його звуть,
Він указує всім путь.
На узбіччі зупинись,
На світлофор ти подивись.
Щоб шлях дороги став безпечним
Зелений ввімкне він доречно,
Тепер сміливо перейти
Дорогу, друже, можеш ти.
Не менш важливим є сказати,
Про транспорт всім нам пригадати.
Як переходити повз нього,
Уникнути як ДТП крутого,
Як рухатись велосипедом,
В автомобілі чи мопедом.
Про все уважно почитай
Та вкрай ніяк не забувай.
Ми знаємо, що є дороги,
Є перехрестя, переходи,
Правосторонні і наземні,
Є двосторонні і підземні.
Все це важливим дуже є,
Тому вивчати треба все.
Дорога, наче, як ріка,
Де тротуари- берега,
Щоб по дорозі не ходити
Й біди собі не підхопити,
По тротуарам ми крокуєм
І ДТП не провокуєм.
Дорогу вчасно переходим
По пішохідним переходам.
Коли все це ми будем знати
І ні про як не забувати,
Тоді важливий рух дорожній
Безпечний стане, не тривожний,
Сміливо будем мандрувати
Світи для себе відкривати!
19.10.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Это не моя красивая жизнь,
Это не мой счастливый дом,
Это не моя дружная семья,
Это не для меня слова любви,
Это не мой весёлый смех,
Это не моя тёплая постель,
Это не я в родных объятьях,
Это не меня встречает кто-то,
Это не моего поцелуя след,
Это не обо мне расставанья слёзы.
Это не я… Это всё не я…
Я- ветер.
Я- воздух.
Я- память.
Смысла больше нет. Пустота…
Перезагрузка.
Свет.
Меня там больше нет.
Дышу. Живу. Встаю с колен.
Иду вперёд. Иду на свет.
Нет больше стен, разрушен плен.
В лицо мне ветер. Взгляд вперёд.
Краски жизни.
Прыжок и взлёт...
Лечу.
Глаза закрыты. Неизвестность. Страх.
Что впереди?
Стоп!
Крах!?..
Равновесие...
12.10.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979061
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2023
Под солнышком летним с подругой Наташей
Беззаботно играет девочка Маша.
Хорошая, скромная девочка эта,
Мечтала добиться в жизни успеха.
Поодаль от Маши рос мальчик Паша,
Характер другой и сам был постарше.
И взгляды на жизнь у Паши другие,
И сам был не прост, да и друзья не простые.
Шли дни за днями, сливались в года,
Встретились дети и застучали сердца…
Букетный период, свадьба, друзья,
И вот родилась уже вскоре семья.
Шло время быстро и неутомно,
Бежало за днями неугомонно,
И так оказалось, что всё показалось,
В сердцах Маши, Паши вдруг весны не осталось.
И всё вроде бы в норме - и дом, и семья,
Но стал другим Паша, да и Маша не та.
Нет прежней игривости, радости чувств,
На сердце лишь быт раздражает всё пульс.
И как-то всё стало вскоре не то,
Безмолвно и серо, как немое кино,
Быт и работа, нет общих тем,
О чём говорить, да и зачем?
Смогут герои решить суть проблем,
Или предложит жизнь несколько схем?
Где нет больше Маши, и нет больше Паши,
Есть Юры, Серёжи, Даши, Наташи...
Как мир стар, история эта стара,
И каждому вовсе она не нова.
Любите друг друга Лили и Саши,
Не теряйте, цените Маши и Паши.
Ведь жизнь так прекрасна и так коротка,
Не стоит об этом забывать никогда!
25.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2023
Ти не лови мене на зраді,
На том шляху мене не схопиш.
Слова образливі, трикляті
Не кидай в мене, сам потонеш.
Ти не радій, що плакать мушу,
Не ти тому на те причина.
Не рви рубаху з себе й душу,
Що йду вперед, що я людина!
Ти не питай, чому змінилась,
Та не дивуйся, що, як камінь,
Тобою живши, я змарнілась,
Згасив душі моєї пламінь.
Ти не погрожуй, бо не та вже.
Не та, ти чуєш, як раніше?!
Нема страху, вогонь лише
І подих вільно знову дише.
Хай відростають мої крила,
Тобі мене не зупинити,
Ти зрозумієш, я- це сила!
Я йду вперед, я буду жити!
22.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Якщо у серці голкой колить,
Якщо вогонь пала в очах,
Не бійсь кричать про те, що болить,
Не бійсь на кривду йти в мечах.
Згадай, що ти - людина з честю,
Згадай, що совість й право є.
Не бійсь боротися з нечестю,
Не бійсь боротись за своє.
Ти знай, що поруч друг з тобою,
Ти знай, життя- не підведе.
Не бійсь зустрітися з бідою,
Не бійсь, бо щастя теж прийде.
Ти пам’ятай, що ти - Людина!
І гордо це в собі неси.
Не смій вставати на коліна
І це нащадкам донеси!
20.11.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Від серця до серця, від слова до слова,
Відлунням печалі, журби та жалю,
По рідній Вкраїні, де зелена діброва,
Ти йшов до людей та співав, Кобзарю.
Колисковою неньки слова твої були,
Навчав нас любити увесь ти наш рід,
Та, чом же не всі тебе, батьку мій, чули,
Як був ти живий та недужий від бід?
Чому твого слова живого не чули?
Чому проклинали, катувавши тебе
Заможнії, дужії, сильнії люди?
Та ти не втікав, заховавши себе!
Ти ніжною ласкою батька голубив,
Ти словом своїм до життя закликав.
До краплі останньої серце розгубив,
Та кожного, як птах, ти крилом пригортав.
Заможні пани та біднії люди –
Усі на терезах життя на рівні,
Мій батьку, Тарасе, твого слова усюди
Закликання чули у світлі й вогні.
Та все ж час минає, мій рідний Кобзарю,
Минали давно ті панщицькі роки,
Та все ж я до тебе ізнов закликаю -
За повчання я дякую щиро тобі!
28.01.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Пала вогнем земля, пала
І вкриті попелом поля,
Від кулі в небі свист стоїть,
Вздрига земля, земля горить.
Трава, умитая росою,
В кривавім килимі від бою.
Навкруги смерть, пітьма та біль
Та чути стогін звідусіль.
Прийшла орда у нашу хату,
Щоб люд невинний катувати,
Несучи ''рускій мір" мечем -
Кривавим катом-сікачем.
Чи хто міг думати, хто знав,
Що ворог в вікна заглядав?
Під брата підло маскувався
Та вніч у мирний дім ввірвався!
Нема з ким більше говорити,
Бо брат прийшов, щоб брата вбити.
Забрав життя, забрав житло,
Щоб пекло в серці лиш було.
Собаки брешуть та сміються
Та не за правду з Богом б'ються.
Бо нема правди там, нема
Та й Бога в серці теж нема.
Хай чують всі кати по світу-
Горіти в пеклі вам довіку!
Нема прощення вам й жалю,
Все в час свій вернем до краю.
Стій мужньо, рідна Україно!
Бо сильна Ти, бо ти Єдина!
Прийде той час, той день прийде
Та нечисть всю з землі зітре.
А ми наш Прапор підійдемо
Та вишиванки одягнемо!
Лунає кличем хай віднині -
Доброго вечора, ми з України!
19.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Рік зима, рік п'ята ранку,
Нема ні долі, ні житла.
Рік озираюсь з позаранку -
Ну, далі що? Ну, що - жива?
Ввік не забути тої ночі,
Не стерти з пам'яті слова:
- О, Господе! Що там грохоче?
- Аліно! Прокидайсь! Війна!
Вже рік стоїть перед очима,
Як з дому бігли в темну ніч,
Як небо рвало за плечима
І діти поруч пліч - о- пліч.
Неначе, стрічка з кінофільму...
Невже це правда? Не кіно?
Чим жив, що мав, любив так сильно,
В мить рухнуло, як доміно.
Я не забуду ті підвали,
Молились Богу й до людей,
Як їжу з снігу діставали,
Щоб якось накормить дітей.
Минали тижні, дні, години,
Час зупинився, наче зник.
Що там попереду віднині?
Нема буття, до чого звик.
Не стерти з пам'яті ті сльози,
Коли здавалось: "ось і все"...
Лишивши дім, пішли в морози -
"Ми вижевемо понад все!"
Вже рік зима та п'ята ранку,
І правда є лише одна!
Із ночі в день і на світанку
В Вкраїні йде, іде війна!
26.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Ні, я не зламна, я донька України,
І скільки б на моєм шляху не було перешкод,
І де б я не була тепер, віднині,
Знай, серцем завжди буду я - народ!
І скільки б не вело вперед життя та доля,
Чи повертала знов назад мене,
Не зламна я і сильна моя воля,
Я вперто буду битись за своє.
Думками завжди я у ріднім краю,
Ходжу по рідним там стежкам.
Та солов'їною співаю й розмовляю,
І це спаплюжити нікому я не дам.
До тебе, Любая, в віршах звертаюсь!
Бо постать, наче, тут - душа, де ти лише.
Хоч тепла чужина та все ж не відвертаюсь
Від думки розірвати це кліше.
Я Богу дякую за час і за можливість,
Що маю долю й волю я щодня,
Надію, мужність, мрію і сміливість,
Що вільна й сильна, наче, як броня.
Хай буде день і хай настане вечір,
Зустріну ніч і ранок знов прийде.
Я - донька України, доросла і малеча,
Я є народ, що в слові проросте.
Аліна Ємельяненко
21.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Дивлюсь з вікна я в далечінь
І бачу моря, неба синь…
Та чому з того не радію?
Чому одну лиш маю мрію?
Життя щоб стало на місця,
Війни діждатися кінця,
Щоб повернутися додому
Та зняти з серця свого втому.
Почути посмішки дітей,
Побачити близьких людей,
Землі до рідної торкнутись,
Жахіттів пройдених забутись.
Додому бігти, не звертати,
Батьків своїх щоб обійняти…
Їм знов сказати, як люблю
Та в тишу лише говорю.
І ось ще тут я, серце крає,
Бо розумію – час минає,
Біжить невтомно, без зупину,
А все живе навколо гине!
Як зупинити смерті миті,
Щоб дати змогу людям жити?
Щоб стало все, як і було,
І рани в серці затягло!
Звертаюсь до людей, благаю
І серце своє відкриваю!
Візьміть у ліву мою руку
Та простягніть праворуч другу.
Допоможіть, хто потребує,
Не відвертайтесь, хто не чує,
Подякуйте, хто допоміг,
Не критикуйте, хто не зміг!
Не закривайтеся від світу,
Бо всі ми разом Божі діти!
Я вірю в мир і точно знаю,
Що все погане, зле минає!
Бо є у нас велика сила –
То наша спільна мрія, віра!
Ми сильні духом, так і знай
І рук своїх не опускай!
Що загубили – віднайдем!
Що відібрали – повернем!
Що зруйнували – відбудуєм!
І волю свою заґартуєм!
Аліна Ємельяненко
15.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Земля моя, мій рідний край,
Моя безмежна Україна,
Для мене ти – найкращий рай,
У мене в серці ти - єдина.
Тебе не можна не любити,
Бо матінка ти в моїй долі,
Тебе не можна не цінити,
Бо крила дала моїй волі.
Тебе я, Нене, закликаю,
Буть сильною та непохилой,
Від тебе, рідна, ми всі маєм,
Державу сильну та єдину.
15.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023