| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Я не вірю в твої слова,
Що колись ти була права.
Що колись ти, як номер два,
Цілувала його уста.
Та я вірю, що ти була,
Зовсім інша і не така.
Як казали мені, колись.
Казали мені: "Дивись!"
Я не знаю чому мовчиш.
Може все ж таки щось таїш,
У сувіях своїх спідниць.
Ти ж розкажеш це все колись.
Намалюєш мені той світ,
Що з водою кудись утік.
Ще по морю та не в той бік,
Утікав наче чорна ніч.
Та все одно я,
Не повірю в твої слова.
Що колись ти як номер два
Цілувала його уста.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Ти ранила мене до сліз.
І земля утекла з під ніг.
Підіймаючись крізь роки,
Відпускаю тебе назавжди.
Ти була не моя уві сні,
Наяву, теж була не моя.
Але хай твоя вічна душа,
Завжди буде у Божих руках.
Я з тобою у безлічі днів,
І без тебе, з тобою, у спогадах тратив життя.
І сльозами цей час горів.
Попіл зник, ну а ми — народились в нових тілах.
Ти була не моя уві сні,
Наяву теж була не моя.
Хтось казав, я тебе не вберіг,
Я ж мовчав, але вітер все знав.
Хай тобі, не моя, щастить.
Де би ти... Де би ти не була.
Я тобою так палко горів,
Та не була це ціль життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Хай зникне весь біль,
Що тобою мені подарований.
Я у часі, у просторі,
Я ще досі лякаюсь людей.
Що вони могли б бути з тобою похожими.
Цей момент наче все заїжджає в тунель.
Потім ми виїжджаємо, світло.
Нормофаза, вирівнює тон
До наступного страху нізвідки,
Їде день і везе за собою вагон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
В реаліях миру,
Без сирен, без ракет і без танків.
Десь далеко, можливо закордоном.
Можливо в паралельній реальності, де немає війни.
Психолог казав: "Це нормально в своїй голові відключати війну".
Життя іде і ти робиш вигляд що нічого не відбувається.
Не читаєш новини,
Не нервуєшся,
І як наслідок маєш краще здоров'я тому, що не відчуваєш стресу.
Усі ми люди,
Хтось може, а хтось ні.
Але інколи вибиває пробки.
І треба знову відключати війну в своїй голові,
Раз на тиждень,
Кожен день або кожнісінької секунди.
Бережіть себе дівчатка,
Нервові клітини відновлюються повільно.
З рештою кожна окрема людина є цілим світом для іншої великої або ще маленької людини.
І кожен є важливим
Кожен є важливим, навіть той психолог що казав це нормально відключати війну в своїй голові.
Є лише один момент - ззовні воно не вимикається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Списані зошити, втрачені записи.
Вітер римує нові вірші.
Як мені знати,
Чи не пропаду я...
Післязавтра у вчорашньому дні.
Класика епосу, білі світанки.
Знову поставлю нове табу.
Обіцяю не думати, навіть з краплею критики,
Про себе і світ у якому живу.
І ще раз про себе обіцяю погано не думати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Ти любиш мене.
І водночас бажаєш смерті мені.
Озираючись, за спиною ховаєш ніж.
А я мчу стрімголов, не знаючи,
Все що хочу я - догодити тобі.
А ти любиш мене, смерті бажаючи,
може це догорає моя остання ніч.
Хизувався тобою перед друзями.
Ти у мене найкраща з усіх.
Помилявся, тобою засуджений.
І втомившись від тебе все одно без тебе жити не зміг.
І думки мої власні обманули мене.
Тільки зорі молились в мій бік.
Більше я не тримаю тебе,
Ти вже вільна, як вітер від мене й від сліз.
Роздоріжжя тобі глухотою упало на голову,
Що робити тепер?
Незадоволення зруйнувало усіх.
Коли ніс я нас двохна плечах своїх,
Ти була роздратована.
Ти була невдоволена.
Ти була, як той чорт у мішку, що рогами своїми хоче подряпати, просто так, просто так, бо так боляче жити в собі.
Бо минуле болить.
Бо минуле кричить.
І щоразу про себе нагадує.
Глухотою затьмарює голову.
І людина в емоціях падає.
Ми з тобою прекрасні, як ангели.
Точно будемо, якщо все це відпустимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Темні, чорні, холодні хмари
Все відносять думки до тебе.
Як простити цей біль, не знаю
Коли з вороном серце моє.
У тенетах душі блукаю,
Намагаюсь знайти слова.
Що при зустрічі я розкажу,
Якщо ненароком перед мене з'явиться постать твоя.
Боляче було жити,
Боляче було прокидатися вранці.
З єдиною думкою:
"Хоч би сьогодні зберегти адекватність."
Я присвячую тобі кожен шрам,
Що на тілі як знак зостався.
Говорю не своїм голосам.
І кричу сама в собі: "Отямся!"
Як простити тебе не знаю,
Коли з вороном серце моє.
А думки кожну мить відлітають,
До стражденних частинок душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Не зникнути в Тобі і не пробачити,
Усе, що знаю я, усе дарма.
Я буду кольором твоїм назавжди знаючим,
Від Тебе відійти - хвилини втрати розуму.
Усе, що знаю я, як Твій коханий друг,
Не вмію відділити власний піт від чистої води.
Дай думку мені втрачену колись,
Я зникну в ній і з розуму зійду.
Усе, що хочу я - хвилини самоти,
І чашку нерозбавленої кави.
Ходи, як вітер у мені,
Я млію від терпіння просто бути.
Я в жалість кроки зупиню,
І буду жити, як монах молитись.
Хвилини втрати розуму,
Як вітер, що гуляв у полі.
Небачений мій стан заплутаних думок,
І кулаки летять в висок.
Чи можу я собі пробачити?
Чи можу просто бути іскрою Твоєю, мій Господь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Ти була не права і мовчала в отвіт,
І питатися сил не було: хто з нас кращий?
Тихий вітер надій крав росу з твоїх вій,
І по трохи все стало інакше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Я все надіюсь що 555-тий відвезе мене в Тернопіль.
Але кожен день це так не є,
І схожі вулиці щодня мені говорять: "Ти не вдома!"
Архітектура гордо заявляє про себе, незрозумілими вивісками на чеській мові.
А десь в моєму місті так само сходить сонце і так само ховається за горизонт під звуки сирен.
І люди що просто ходять по своїх справах, навіть не звертаючи увагу на чергові повідомлення повітряної тривоги.
Життя іде ми посміхаємось, плачимо, народжуємось та помираємо.
А я все надіюсь що 555-тий відвезе мене в Тернопіль.
Трохи вперто, по дитячому ... Але...
Але тутешні будинки говорять що цього не станеться.
Інколи на вулицях я чую українську мову, але я розумію що я не вдома і я згадую про війну...
Цікаво звідки вони приїхали?
Чи ще сходить там сонце?
Чи можливо їх місто вже зрівняли з землею і їм більше немає куди повертатися?
- Слухай 555-тий а давай ти завтра відвезеш мене в Тернопіль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Зійти з розуму, єдине вирішення не відчувати болю.
Ти спопелила мою планету.
І я без краплі води стою,
Надіюся на дощ,
Щоб він дав мені нове життя.
З тобою любов стала неможлива.
Я вчусь любити не дивлячись ні на що,
Наперекір всьому,
Але ти завжди, не задоволена,
Можливо, це моя вина. Пробач.
Можливо, я плутаю сірий попіл з білим снігом
І насправді все не так погано.
І холодний жар на моїй планеті, не є такий неможливий.
Що ж...
Я не знаю....
Це важко не знати.
Це важко не знати як догодити тобі.
Можливо ми втомилися один від одного і потребуємо тиші,
Але я вірю що коли проявляти турботу можна добитися багато чого.
Прошу не будь тою стороною котра бачить лише погане...
Але я знову не знаю що робити із купою попилу, там на мої планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023