| Сторінки (2/158): | « | 1 2 | » |
У самоти́ – твоє обличчя,
Але вуста її – німі…
Я знаю: плакати не личить,
А сльози котяться самі́.
У самоти́ – зелені очі
І погляд – саме той, що я
Понад усе забути хочу,
Бо ти вже більше не моя.
У самоти́ – постава горда,
Волосся кольору пітьми –
І я заклав би душу чорту,
Аби не розлучались ми.
Від самоти́ я намагаюсь
Бодай сховатись уві сні…
Та знов, самотній, прокида́юсь,
Бо ти наснилася мені.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Час не чекає – і роки́-вагони
Формуються уже в рухомий склад.
А я спостерігаю із перону –
І хочеться вернути все назад:
Змінити би своє «СВ» розкішне
На той студентський дизельний зага́л,
Коли думки́ іще були безгрішні,
Бо ні гроша́ в кишені я не мав.
Хоч і було у нім доволі тісно,
Але ніхто не жа́лівся на те,
Бо панувала дружба безкорисна –
Взаємне щире почуття просте.
У майбуття́ летів той дизель-поїзд
І був найкращих сповнений надій…
Тепер я їду у «СВ». Натомість
Позбувся багатьох юнацьких мрій:
Уже не марю я коханням вірним
І зраду друзів пізнавав не раз,
Отож судити прагну достовірно,
А збоку – дуже схоже на маразм.
Здається, скочу хвацько на підніжку
Останнього вагону – і у путь!..
Та паморозь на скронях білосніжна
Примушує про подорож забуть.
Заблимає ліхтарик червонясто
І у тупик покотиться вагон…
Тут головне – стоп-кран рвонути вчасно,
Кінцевий не проскочити перон.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Закинути б рушницю на плече,
Рябого пса почухати за вухом
І неквапливо під грибним дощем
У рідний ліс піти, щоб осінь слухать.
Відомий із дитинства кожен кущ,
А кожна стежка слід мій зберігає.
Ніде́ так не гуде басисто хрущ
І соловей так гарно не співає.
Там проліски синіють навесні,
А взимку біло, аж сльозяться очі,
Там перший поцілунок був мені
Дарований під покривалом ночі,
Був перший влучний постріл, і трофей,
І спів біля багаття під гітару…
Я точно знаю, що і дотепер
Мій рідний ліс не втратив свої чари,
І вірю, що колись настане день –
Рябого пса почухаю за вухом
І ми із ним до лісу побредем
Осіннього дощу романси слухать.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Нині думки мої часом
Тонуть у вирі емоцій:
Згадую я, коли щастя
Видно було із віконця.
Світ був тоді неося́жний –
Він уміщався в долоні,
Все видавалось дося́жним
На відправно́му пероні.
Щастя – в бабусиній казці,
У татусевім повчанні,
Щастя – у маминій ласці
І у зорі́ на світанні,
В першім юнацькім цілунку
І солов’їному співі,
У непохитності ду́мки,
Що всі вершини під силу.
Поряд гуляло стежка́ми,
Наздоганяло в дорозі
І берегло молитва́ми,
Щоб не спіткнувся на розі.
Щастя – у дружбі відвертій,
Ко́тра не гасне від ча́су,
Щастя – у самопоже́ртві
За півстрибка́ до Парна́су.
Хоч мені світ одержимий
Висипав срібло на скроні,
Щастя – в коханні дружини
І у народженні доні.
Тож на кінцевім вокзалі,
Раптом у мене спитають,
Що відповім – уже знаю:
Щастя на світі буває.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Давай зачинимо віконні штори –
І я тобі тихенько розповім
Стару легенду: жив на світі Морок
У закапе́лку темнім і глухім.
Вночі над світом панував той Морок
І темрявою місяць затуляв,
Але ховався у глибоку но́ру,
Коли займалась вранішня Зоря.
Одного разу, на свою невдачу,
Тікаючи від перших промінців,
Він обернувся – і Зорю побачив
І від краси її ледь не згорів.
Та мить єдина опалила очі –
І закохався Морок у Зорю…
Відто́ді мріяв-марив він щоночі,
Як бачить знов обра́ницю свою.
Та очі вже не бачили нічого,
Бо, на Зорю поглянувши здаля,
Осліп навіки від кохання Морок
І в закапе́лкові своїм закляк…
Зоря ж про те кохання не дізналась –
Так само, як до того сотні літ,
На небосхилі вранішнім займалась,
Вражаючи красою всенький світ…
Убік відсуну штори на світанні –
Хай смуток разом з мо́роком мине.
Щасливий я горіти у коханні
Щоразу, як цілуєш ти мене.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Привиділась-наснилась косови́ця –
Минуле щастя в рідному краю́:
Дзюрчить вода холодна у криниці,
Що дарувала сили косарю́,
У вранішній червневій прохолоді
Блищить, мов перли, на траві роса
І монотонно у ритмічнім хо́ді
Дзвенить дола́дно кле́пана коса.
Сів ранній джміль на квітку конюшини –
Роси́ напився й далі полетів,
Де між кущами губиться стежина,
Що нею ранком я сюди забрів.
Важка трава лягає у покоси,
Світ обертом від пахощів іде,
Душа співає, ніби волі просить,
Горить у грудях серце молоде…
Залихома́нив пульс у скронях сивих –
Утер сльозу і Бога попросив:
Нехай би ще наснився запах сіна
Із різнотра́в’я, що тоді косив.
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Ти рано вранці поспіхом пішла.
Лишилася невипитою кава…
Ти пристрасною уночі була,
Така відверта і така ласкава.
Світанок знищив магію тіне́й,
Надії ув’язни́вши до реалій.
У глибині задумливих очей
Читалися питання: «А що далі?
Що нам чекати у ново́му дні?
Чи ми у світлі маємо майбутнє?».
Ти їх адресувала не мені,
Для тебе ясно все було по суті.
Та що б я міг тобі відповісти́?
Точніше за слова хай скажуть очі,
Бо я живу тоді, як поряд ти,
А ти ідеш – і жити я не хочу…
Ти знов уранці поспіхом пішла,
На паузу поставивши кохання.
Парує чашка кави край стола –
На ній завмер цілунок твій останній…
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Сіре небо у колір будинків
Відбивається в сірих калюжах.
Ми з тобою – дві мікрочастинки,
Одна в о́дну закохані дуже.
Нас кохання зливає у ціле –
І під білим, як сніг, простирадлом,
Ми сплітаємся осатаніло,
Віддаємся гріху безпорадно.
Світ увесь зупинився неначе,
А серця́ калатають шалено…
Вірю я, що Господь нас пробачить,
Та як ні – посилайся на ме́не:
Розкажи Йому, як тебе звабив,
Заманив як вірша́ми у ліжко,
Як кохаю тебе до нестями,
А без тебе не житиму більше.
Бризне фарбами Бог на палітру –
Гляне сонце на землю із неба…
Я сльозу на щоці твоїй витру.
Ти не бійся нічого, не треба!
Березень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Трапляється так нечасто
На грішній землі під небом:
У пам’яті зо́всім згасло
Усе, що було́ до тебе.
«Учора» не існувало,
Клянуся тобі, це правда!
І хочеться, щоб ти знала:
Без тебе не бачу «завтра».
І ба́йдуже, як там бу́де,
Що зможу знайти, що втрачу,
І що теревенять люди…
Без тебе життя не бачу!
Нехай навкруги́ безодня,
Нехай майбуття́ в тумані –
Взаємно ми у «сьогодні»
Закохані і жадані!
Навіки я полонений
Цілунку твого причастям.
Лишайся до «завтра» в мене,
Моє незбагненне Щастя!
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
У реальності грані стерлися,
Стали помисли одноманітними –
І на світлому боці темряви
Відмиваємо душі від кі́птяви.
Відмиваємо-відтираємо
Все, напльоване рі́дними-бли́зькими,
І самі́ ще того́ не знаємо,
Що на темному боці у світла ми.
Ніби спалах посеред темряви,
Усвідомлення марності метуші́нь:
Ду́ші на́чисто не відтерти нам.
І лягає на промінь чорнюща тінь…
Не були б у цій ситуації,
Якби вистачило нам рішучості –
І з населення стала нація,
Що між світлом і тьмою не мучиться.
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Сніг останній під сонцем тане –
У природі так споконвіку.
Скоро зо́всім його не стане
І підсніжники знов розквітнуть.
Лиш не тане чомусь крижина,
Що засіла у передсерді.
Чи у Бога не заслужив я?
Може, з чортом не був відвертим?
А навіщо тоді, скажіть-но,
Існувать без тепла у грудях?
Якщо жити – на повну жити,
Мов горіти! А там – як буде.
Дайте ж сонце мені весня́не!
Простягну я до нього руки:
Лід у грудях нехай розтане
І від того душа розпукне.
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Як сходить сонце, не потрібні сві́чі –
Його проміння вистачить на всіх.
Давай-но правді глянемо у вічі:
Дарма гріхом спокутувати гріх.
Як хочеш їсти – не топчи колосся,
Як пити – до колодязя не плюй.
А мрієш, щоб задумане збулося, –
Тоді надію ближньому даруй.
Якщо кохаєш, будь у тому щирий –
Ніхто себе іще не обдурив.
І Бога не гніви, якщо не віриш.
А віруєш – тоді і поготів.
Є джерело – хто питиме з калюжі?
І як безвихідь не дратує світ,
А вихід є, повір мені, мій друже!
Знаходиться він часто там, де вхід.
Ти у простому не шукай складного –
Часу́ дорогоцінного не гай.
Життя – воно коротке і без то́го.
Цінуй його!..
На цьому прощавай.
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
На Бога не гнівлю́ся за причину, –
Упевнений, у Нього є вона, –
З якої досі я не маю сина,
А скроні вже покрила сивина.
Йому безмежно вдячний я за доню,
За смак життя, за кольорові сни,
І з по́мислів моїх, немов з долоні,
У світ летять вірші́ – мої сини!
Вони зача́ті з різними жінками,
А переважно – взагалі без них,
Просякнуті наскрі́зно помилка́ми,
Там одночасно – молитви́ і гріх.
У них переливаю, як умію,
Здоровий глузд, захоплення і жаль,
Шаленого кохання божевілля,
Вечірню радість, вранішню печаль,
Спів солов’їний, велич зорепадів,
Красу світанків і туманів хміль…
Я вірю, що вони мене не зрадять –
Сини не заподіють батьку біль.
Свого життя земного круговерті
Я докручу до самого кінця…
Лиш хай вони зостануться безсмертні –
Святії діти грішного отця.
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Я за срібло тебе не викуплю,
І не виплачу, і не вимолю,
Знов не станеш ніколи ти моя –
Час усе затягнув у вир…
Потонули у вирі спогадів
Перші вранішні сонця промені,
Від яких нас, коханням стомлених,
Затуляє дубовий бір.
Білі плечі, волосся золото,
А у тілі вирують молодість
І бажання, не владні сорому,
Наче спрага у день жаркий.
Ми горіли вночі у пристрасті,
А на ранок проміння блиснуло –
І обоє пізнали істину:
Часу обмаль, бо він – сліпий.
Він існує у вічній темряві
І коханню відводить терміни.
Не протиснутись через терни нам,
Не вернути його назад.
Залишаються тільки спогади
Про любов, про жагу, про молодість,
Про зелений вогонь у погляді
І про втрачений зорепад…
Бір дубовий шумить під хмарами,
Небо знову горить стожарами,
Та не здатні ми навіть чарами
Повернути кохання вир.
Ні за срібло тебе не викупить,
І не виплакать, і не вимолить,
Знов не станеш ніколи ти моя.
Але мрію про це, повір!
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Не тримаю. Іди, якщо хочеш.
Не соромся лишати самого.
Думав, чорт мені долю наврочив,
А виходить – то кара від Бога…
Не тримаю. Лети, коли можеш.
Бачу, як тобі тісно зі мною.
Ніч-циганка мені наворожить
День нови́й у борні з самотою
І, сахнувшись яскравого світла,
Знов у темінь занурюсь душею…
Ти не зможеш продовжити квітнуть
І при цьому зостатись моєю,
А зів’янути я не дозволю.
Хто ж мені самоту напророчив?..
Я тебе відпускаю на волю.
Не тримаю. Іди, якщо хочеш.
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Розім’яло вороння́ кри́ла перед сном,
Крізь кватирку із вікна потягло теплом
І натомість холодок до кімнатки вліз,
А із бовдура димок поринає в ліс.
Холодок той не страшний: грубка аж пашить,
В кожен за́куток живий дух її спішить.
Я кватирку зачинив, глянув із вікна –
Там закутав землю сніг, ніби спить вона.
Небо чорне мерехтить льоди́нками зір,
А внизу під ним лежить снігу повен двір.
Гілка тріснула в садку – придавив мороз,
Скоро віхола в танку́ піде у рознос…
Ранком знову вороння́ стане на крило
У надії навмання відшукать тепло.
А тепло – воно в душі́, там його сповна.
Хай же буде у вірші́ вічною весна!
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Цілуєте котів-собак у спини
(точніше буде – у район хвоста)…
У той же час, образити людину –
Буденність непомітна і проста.
«Луї Віттони», «Брабуси», «Айфони» –
Міри́ло ваших пільг і переваг.
Ви хре́ститеся на церковні дзвони
Лише́ тому, що модно стало так.
Пускаючи брехливого туману
У очі людям щирим і простим,
Ви їх свідомо вводите в оману,
Щоб до кишень залізти поміж тим,
Останню вигрібаючи надію.
Розпещеним, того вам не збагнуть,
Як відбирають у людини мрію
Такі, як ви. Однак не в тому суть.
Не варто передчасно вам радіти.
Жируйте, якщо змога жирувать,
Але затямте: будуть ваші діти
Заради Бога милості прохать.
Бо по́ки своїх кі́шок цілували
Та нюхали собачок під хвостом,
То виховний процес дітей про…спали –
Упевнений у цьому на всі сто!
Лютий 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Столичними відкосами –
Підйомами, узвозами –
Дорога непроста.
Самотній серед натовпу…
І не хотів, а на́ тобі:
Публічна самота.
Ніку́ди не сховатися –
Усе одно снуватиме
Навколо тебе люд.
Та всі вони – як роботи:
Зашорені, озлоблені,
Руки́ не подадуть.
Бував у чистім полі я, –
Від обрію до обрію
Немає ні душі́, –
Але повірте скептику,
Що за́тишно і те́пло там,
Бо там я – не чужий.
У полі знав: як стрінемось
Із іншою людиною, –
Хоч рідко, а бува, –
Ми чемно привітаємось
Та для розмови знайдемо
І привід, і слова.
Там гарний люд у більшості
І те́пло не від щільності –
Від щирості в серцях.
Добро – усім за правило,
Любов і віра правлять там
З початку до кінця.
А в цьому мегаполісі –
Тут за людей аж болісно:
За течією плин,
Молекули і атоми
У броунівськім натовпі,
Де кожен – сам-один.
Лютий 2025 року, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Коли ми бу́демо прощатись,
Уже нічого не скажу,
Тому́, покинувши вагатись,
Я за життя про це пишу.
Не треба зайвих застережень,
Мовляв, я Господа гнівлю –
Усі придатні без обмежень
До служби у Його строю́.
Тож як отримаю повістку
В небесну гвардію прибуть,
Ви одягніть мене у чисте
І проведіть в останню путь.
Прошу на мене не гнівитись
І пам’ятати повсякчас:
Не треба ближнього судити,
То не судитимуть і вас.
Налийте краще повні чари
І без вагання осушіть,
А як були між вами чвари –
То їх негайно припиніть.
За мною плакати не варто –
Усі там будемо колись.
Згадайте ліпше наші жарти –
Хай щирий сміх злетить увись!
Нехай над скромним обеліском
Принаймні хоч вряди-годи
Лунає наша дружня пісня,
Як ви захочете прийти…
… Коли писав оці рядочки,
Скажу вам чесно: у думка́х
Просив до старості відстрочки
У Бога для призовника…
Січень 2025 року, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Чи вистачить ультрамарину небу?
Чи стане океану бірюзи?
Чи здатне людство втілити потребу,
Щоб грім лунав лише́ під час грози́?
Коли припинять краяти планету,
Маскуючи злочинність у добро,
І викинуть портрети з кабінетів,
Утямивши, що́ заповів пророк?
Хай три нечисті духи на Мегіддо
Царів усього всесвіту зберуть,
Які війною кривдили сусідів,
Із чаші гніву Божого ковтнуть!
А всенький мирний люд води і хліба
Завжди́ удосталь матиме нехай,
Родючої землиці чорну скибу,
Зелене море й синій небокрай.
Січень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Як же довго рана заживає,
Що любов зали́шила мені…
Я на тебе досі ще чекаю,
Шепочу ім’я твоє у сні.
Наплела зима на склі мережив,
Темну ніч сховала під вуаль,
А тебе, я знаю, не бентежить
Мого серця болісна печаль.
Подихом розплавлю візерунки –
І поглине їх нічна пітьма…
Ти насип мені на рану трунку,
Наче снігу білого зима, –
Може, так позбавлюсь від недуги.
Хай отрута проникає в кров.
Я тобі не можу стати другом,
А забути – не дає любов.
Січень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
На Богоя́влення свяче́ної водиці
Я біля храму досі вільно міг набрать…
І раптом бачу: хтось повісив на криниці
Рукою писаний «церковний прейскурант»:
У нім – ціна за пляшку рідини «святої»,
Немов прозорий натяк на Іудин гріх
Чи констатація реальності простої,
Що нині ця вода доступна не для всіх.
Тоді подумалось мені: навіщо дбати
Про десять фраз, що заповів нам Божий Син,
Якщо нас дурять нині два патріархати
І той дуритиме, що ли́шиться один?
Злетіли нині «такси» на церковні треби
І «райдери» захмарні гилять панотці,
Бо цілковито переконані, що з неба
Не буде покарань за викрутаси ці.
Чому б не запровадить продаж індульгенцій?
За ними черги би стояли із бариг,
Що кра́дуть у людей від їх зарплат і пенсій
І прагнуть жертвами «спокутувати гріх».
Як за хабар можливо втрапити на небо,
А безкоштовно навіть воду не дають,
То проповідувать нічого вже й не треба –
З-під ряс просочується сатанинська суть.
Можливо, хоч у пеклі – без патріархатів,
Для всіх там безкоштовні і смола, й окріп,
Чорти – не в рясах, а рогаті і пархаті –
Усім без винятку там воздадуть за гріх.
Січень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
На тендітній твоїй долоньці –
Все життя моє до останку,
А у погляді сходить сонце,
Вечір мій обернувши ранком.
Засинаєш під мою казку –
Від бабусі її я знаю, –
Разом з нею любов і ласку
Я у тебе переливаю.
Ти рости-підростай, маленька,
Диво-світ пізнавай потроху.
Із матусею ми тихенько
Вознесемо молитву Богу:
Щиру дяку Йому приносим,
Що обрала ти нас із нею,
Гарну долю для тебе просим,
Неба мирного над землею,
Щоб рясніла життєва нива
Колосками добра як житом,
Щоб завжди ти була щаслива,
Наша донечко Маргарито!
Січень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
Середина зими. Половина дороги до літа.
Далі – курсом за обрій, назустріч весні молодій.
Якщо справжнє кохання, розлуці його не згубити.
Якщо мрія висока, то випаде втілитись їй.
Я давно вже не прагну дочасно майбутнє побачить.
Нині інша мета – неквапливо до нього іти
Битим шля́хом життя, на якому сміюся і плачу,
Свою мрію високу на цьому шляху́ досягти.
Ще хотів би не раз подолати екватор зимовий,
Хоч екватор життєвий далеко позаду лишив,
Краще – з вірою в Бога, а ні – то із чортом у змові, –
Хай там як, а на світі я досі по совісті жив, –
Крізь весну молоду увійти у свій лагідний серпень,
Для дружини і до́ньки зібрати волошки в житах,
Пам’ятати добро, а печалі із пам’яті стерти,
Римувати повагу й любов у нехитрих рядках.
Січень 2025 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Красиві квіти, смачні цукерки,
Напівсолодкий «Старий нектар»...
Про тебе спогад з душі не стерти –
Його Всевишній лишив у дар.
Світили зорі над Присеймі́в’ям,
Дороговказом нам місяць був.
Тебе кохав я. Тебе хотів я.
Тебе і досі я не забув.
Буває, зараз іще насниться,
Як ми прощались у сяйві рос:
Тебе чекала твоя столиця,
Мене – північний старий форпост.
Мабуть, так треба, що від нас долю
У таємниці Бог береже:
Де над рікою стоїть тополя
Нас із тобою не буде вже.
Розбився човен з коханням нашим
Об сірих буднів підводний риф.
Але у душах воно наза́вжди,
Лиш разом з нами помре у них.
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Поміж нами давно все сказано
І мені саме час іти…
На хустинці вузлом зав’язаним
Щастя-долі не вберегти.
Прагне волі душа зневірена
І без неї помре вона,
Бо покарана вічним вирієм.
Але в тім не твоя вина.
Сам не здатен, як виявляється,
Не пустити її в політ.
Із поетом таке трапляється:
Чи нічо́го, чи всенький світ!
Тож піду у туман під зливою
Вовкулакою сірим я…
Може, стане на мить щасливою
Незбагненна душа моя.
Грудень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Візажистка-ніч ого́рне у пітьму
Прикрі наслідки безжального часу́...
Ніби в юності, тебе я підніму
І на по́стіль у обіймах віднесу.
Ми обоє перетнули сорок п'ять.
Ти – не Афродіта, я – не Аполлон.
Але досі очі пристрастю горять,
Забираючи тіла́ в її полон.
Я тебе благаю: сумніви облиш!
Нам соромитись уже нема коли.
Допоможе стати візажистка-ніч
На короткий час такими, як були.
Хоч у насолоди – присмак гіркоти,
Та від того лиш міцніші почуття,
Тож потонемо в коханні я і ти
Зовсім близько біля берега життя.
Грудень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Торкаються вітами зір
Дуби́ в молито́внім стоянні.
Діброва чекає світання.
Дрімають і птаха, і звір.
Війнув, мов дихнув, вітерець –
І зорі потроху тьмяніють…
Ось-ось височінь засіріє
І перший сяйне промінець.
Від сну прокидається ліс,
Наповнений свіжістю ночі,
І листям дере́ва тріпочуть
Під краплями ро́сяних сліз.
В діброві займається день
Нови́й після сну-відпочинку.
Виходить поет на стежинку,
Натхнення шукати іде…
Грудень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Хтось настояв корінь женьшеню,
Сподіваючись жити вічно –
Хтось себе живою мішенню
Відчуває вже майже звично.
Перший вип’є чаю із медом
Під програму «Новини світу»,
На дивані вкриється пледом,
Гнівний пост напише у «твітер»,
Що його задовбав «блекаут» –
Супер-кар заряджати нічим!
А той, другий… Він був би радий
Запалити окопну свічку
Та не може: шугає «мавік»
Над траншеями кру́ком чорним.
Варто лиш один раз проґавить –
І поїдеш в мішку до моргу…
Зуб на зуб давно не втрапляє
У сирім бліндажі холоднім,
А за бруствером – там зіяє
Смертоносна глуха безодня…
Той, що перший, напише в «твітер»:
«Нумо, разом до Перемоги!
Щоб ніякого перемир’я!
Обламаєм поганцям роги!»
Другий стисне в руці гранату,
Запобіжник із неї вирве
І жбурне її в супостатів!
Це – остання. А там – як вийде…
Він три роки не бачив жінки,
Десь дочка́ підросла без нього
І в окопі сирім навшпиньках
Він щодня за них молить Бога…
І у відчаї від безсилля
Смертю смерть подолати згоден.
Хай почався б мир з перемир’я –
Може, хтось би вцілів із сотень…
Де політики-дипломати,
Ви, тактичні і стратегічні?!!
Знов приліт… І нема солдата…
Він тепер у строю навічно…
Понесуть на щиті Героя,
Панотці́ панахиду зве́ршать,
Полум’яну і гонорову
Проголосить промову перший…
Грудень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Як позбавлений спадщини лицар,
Без кохання твого животію.
Об іржавії ґрати бійниці
Марно б’ється остання надія.
Стала схожою від порожнечі
Тронна зала на затхлий підмурок
І кольчугою тисне на плечі
За минулим глибока зажура.
Захлинулась наївністю віра
В обладунків римованих силу.
Краще меч би гострив для турнірів –
Може, ти б мене й досі любила –
Я тоді розрубав би кайдани –
Хай би щезли лазу́рові пута –
І була б на лица́рським майдані
Перемога для тебе здобута!..
Але знаю: тобі то не треба,
І тому́ не стаю до двобою.
Я готовий боротись за тебе –
Тільки лиш не з тобою самою.
Листопад 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Я прошу́: не карта́й мене словом
За любов, що раптово пройшла!
У душі́ моїй знову і знову
Виробляються антитіла́.
Перша зрада зробила вакцину,
Від якої я ледь не помер, –
Вірогідно, із тої причини
На кохання не здатен тепер.
Хоч вирує у пристрасті тіло –
Це доводив не раз тет-а-тет, –
Та в душі́, як би ти не хотіла,
Вже розвинувся імунітет:
Він кохання туди не пускає
Крізь незримий імунний ланцюг.
Я і сам достеменно не знаю,
Хто душі́ він – чи ворог, чи друг,
Бо того́, що минуло, не стерти,
А у грудях ще серце бринить,
Що воліло б від зради померти,
Ніж весь вік без кохання прожить.
Листопад 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Де ти, юність моя розкута?
Чом же ти не тривала вічно?
Додає часопли́н цикуту
У «Цеку́бу»* тридцятирічну.
Спрагло пив я її раніше,
Нині ж, як сомельє, смакую:
Там отрути стає все більше –
Скоро чисту її ковтну я…
Якщо доля – пройти по кра́ю,
По́ступ ма́ршовий відчеканю.
Що з похміллям робити – знаю,
А зі смертю – раз і в останнє:
Ма́буть, з’явиться Азазелло
У картатім своїм жакеті,
Відкоркує старе «Фале́рно»**
І налляє в бокал поету…
Листопад 2024 року, Київ
* вино, яке пили Понтій Пілат і Афраній
** вино, яким Азазелло отруїв Майстра і Маргариту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Благаю: не гнівись на ці рядки!
Їх написав сентиментальний цинік.
Він відчуває так – і в тім не винен.
Комусь життя – неначе скатертина,
А в нього все – не так і навпаки…
Йому явилась Муза, – він прозрів
І закохався в неї до нестями,
А потім марив довгими ночами,
Возносив до небес її вірша́ми,
Однак зізнатись їй у тім не смів…
Він плакав від напливу почуттів,
Кусаючи до кро́ві спраглі губи,
Бо розумів, що разом їм не бути,
Але не зможе він її забути, –
Хай навіть сам потоне в забутті.
Хотів її від болю вберегти.
Готовий був пожертвувати щастям…
А Муза подала йому причастя,
Сама з ним причастилась одночасно –
Тож запалали пройдені мости…
І їхня радість, ніби смолоскип,
Палала, аж допоки стало Ґноту…
А далі – прірва шаховим цейтнотом,
І шрам на серці ге́тьманським клейнодом,
І замість пісні з вуст – безсилий хрип…
Пізнали щастя Муза і Вага́нт.
Було воно коротке, ніби вічність,
Та певен я: красу його космічну
Колись поет в рядках увіковічить
І в нотах закарбує музикант.
Листопад 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Сонце крізь хмари бли́снуло –
Сніг мерехтить привітливо,
Скло на калюжі тріснуло,
Крилами пташка трі́пнула.
Здавлене поле смугами
Липовими й дубовими,
Як жеребець – попругою,
Мов цілина – дорогами.
Грію рушницю пальцями,
А потім пальці – подихом.
Не вполювали зайця ми,
Хоч і півдня вже бродимо.
За чергово́ю смугою
Жовта скирта́ видніється.
Треба лиш піднатужитись –
Там трохи обігріємся.
Та й рюкзаки полегшають –
Вип’ємо ж бо й закусимо.
Доля мисливська – вештатись,
Їй довірятись мусимо.
Пахне солома лагідним
Літом, теплом наповненим…
Сонце сповзає з пагорбу –
Треба іти додому нам…
Не за трофеєм ходимо.
Є в тому інше значення:
Просто душа з природою
Проситься на побачення.
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Кара Божа чи бісі́вський дар –
У минулім бачити майбутнє:
Грати рок на ренесансній лютні,
О́дами возно́сить дів розпутних,
Дмухати під казанами в жар?
Не знайти ніколи сенс життя,
Якщо маєш хоч єдину звичку.
А воно прекрасне, бо не вічне,
І ніхто іще із потойбіччя
Не прислав нам правил каяття.
Лиш в утробі видно всенький світ –
Від його початку і до краю.
Та нічого геть не пам’ятаєм:
По вустах нас янголи вдаря́ють,
Щоб не сміли Бога прогнівить.
Знічені неві́глаством своїм,
Бо немає щирості між нами,
З вірою у філософський камінь
Труд людський ми топчемо ногами
І складне шукаємо в простім.
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Бреде столицею П’єро…
Горять у сутінках вітрини.
Людська́ ріка пливе невпинно
Струмками вулиць до метро…
І важко проти течії́
Пливти буває аж до болю,
Немов кохати проти волі,
Неначе ви́снути в петлі́…
Театр за кожною з вітрин:
Там Карабас вогонь розводить
І в какофонії мелодій
Мальвіну пе́стить Арлекін…
Там зло панує над добром,
Там честь і гідність не в пова́зі
І хіть там – квіткою у вазі,
А совість – п’яна під столом…
Там смажить п’явок Дуремар,
Пропив там ключик Буратіно…
І лиш трактирники сумлінно
Свій підраховують навар.
Куди бредеш ти, менестрель?
Де зна́йдеш при́хисток до ранку?
Душа твоя – у рими бранка,
Немов у пензля акварель,
А серце – ніби та струна:
Бринить і калатає кров’ю…
Бажаю стрітися з любов’ю,
Яка буває лиш одна!
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Ось ми знову з тобою ра́зом
Наші двадцять хвилин щомісяця…
Знов на «Ви», знов банальні фрази.
А у дзеркалі очі світяться!
Там, у дзеркалі, ми – мов пара,
Як закохані в іншім вимірі,
Ніби троль нас із перукарні
В дивосвіт задзеркалля виманив.
Ніжні пальці твої куйовдять
Мого чуба сталево-русого –
Завмирає у грудях подих,
Сполохнути момент боюся я…
Там, у дзеркалі, все так просто:
Там – ніко́го й нічо́го зайвого
І на двадцять хвилин удосталь
Щастя світлого надзвичайного.
Інша справа – в реальнім світі,
Де в полоні несвоєчасності
Із уламків дзеркал розбитих
Не побачити ра́зом щастя нам.
Бо життя – це театр абсурду.
Та одне може бути ясно тут:
Залишаюсь для тебе гу́рДом,
О, ялО́ ти моя прекрасная!
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Стою до гармати спи́ною –
Чекаю щомиті пострілу.
Єство розірве́. Загину я.
Не ли́шиться навіть по́сліду.
Центне́р розлетиться шма́ттями
І ґрунту не буде ко́ристі.
Не вислужив на розп’яття я –
Боявся завжди́ по совісті:
Все мріяв хліба́ми й рибою
Цей світ до країв наситити.
Та де там… Напевно, схибив я:
Не мріяти, а просити мав.
Та, як не просив до зрілості,
Так нині й не маю наміру.
Лиш вистачило б сміливості
Змінити на постріл камеру.
Стріляй, каноніре! Годі вже!
Втомився тягнути жереб я.
Зліпились життєві проміжки
У ча́су бездоннім череві.
Хай вирве ядро із ліверу
Натомлену душу чистую,
Яка ще у Бога вірує
І суд Його чесний вистоїть.
Жовтень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Нехай з небес холодна пі́де злива,
Щоб ти від мене не змогла піти!
Насититись тобою неможливо,
Тож я спалю безжалісно мости.
Зриваючись у те́бе, мов у прірву,
Що з глибини на небо вознесе,
Надтужний стогін з вуст твоїх я вирву –
Безцінний дар і кару за усе,
Солодким болем принесу у жертву,
А потім поцілунком воскрешу...
Одвічну насолоду цю нестерпну
Отримаю – і знову попрошу́.
А ти мені, я знаю, не відмовиш –
На небо вознесеш мене ізно́в.
Хай праведної зливи чисті води
Змивають гріх, рятуючи любов!
Вересень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Був туман, ніби молоко –
Всенький світ за вікном поглинув.
Повернути бодай хвилину...
У думка́х я до тебе лину
Обездоленим байстрюко́м.
Нас у світу туман украв
У маленьку стару хатину:
Жовті квіти на скатертині
І твій погляд сири́й осінній
Через сльози туманним став...
Нам не холодно ще було,
Ми раділи удвох коханню
І не зчулися на світанні,
Як хвилина прийшла остання
І забрала його тепло́...
Мрію впасти до ніг твоїх,
Знову подихом їх зігріти,
Поцілунком вуста збудити –
І вже потім навік зотліти,
Ніби перший розтанув сніг,
Збігти краплею по щоці,
Щоби сіль на губах відчула,
Ніжну пісню мою почула
І любов нашу не забула,
І збагнула рядки оці...
Вересень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
А хто ж напише, як не Ви –
Простий і щирий українець?!
Не варті Вашого мізинця
Всі «массолі́тівські волхви́»,
Що нісенітницю несуть
І одне одного віншують.
Від кого ж ми тепер почуєм
Цього буття найвищу суть?
Ваш бій на полі не ущу́х,
Либонь не висохли чорнила!
Дає поету доля кри́ла,
Щоб поєднати букву й дух.
Тож хай високий Ваш політ
Дарує людям рим суцвіття.
Здоров’я Вам і довголіття!
Пишіть і не рахуйте літ!
Вересень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Горить у самозабутті́
Свіча пломі́нням мерехтливим.
Від неї морок втратив сили,
Забився десь у закуті́.
І коливається вогонь,
Із ґноту іскри висікає,
А я розгублено тримаю
Твою долоню між долонь...
Та знає морок, що йому
Свіча пожертвує собою –
Здолає він її без бою,
Усе порине у пітьму.
Так само ти мене в полон
Своїми чарами схопила –
І над вогнем свічі я кри́ла
Спалив, мов їх і не було.
А ти, злітаючи, крильми́
Свічу згасила на світанку.
Летиш тепер назустріч ранку,
Мене лиши́вши у пітьмі...
Вересень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Певен: ви тепер – біля Бога,
Він вас ласкою обігрів…
Нелегко́ю була дорога
І скінчи́лась, як Він звелів.
Вам обом іще б жити й жити!
Та відомий лиш Богу час,
Коли місце у Його свиті
Всяк отримає гідний з нас.
Хай почує мої моли́тви
І дарує вам упокій…
Я тепер – волосінь на бритві.
Я – наступний. Тримаю стрій!
Сподіваюся, після смерті,
Як предстану перед Творцем,
Передам я Йому відверто
Свого серця пекучий щем.
Хай би кинув на мене погляд
У скінче́нні сує́тних днів
І у свиті із вами поряд
Мені місця не пожалів.
10 вересня 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Не залишай вино на дні!
Ще по ковтку давай доп’є́мо.
Все рі́вно далі не зайде́мо,
Ніж ти дозволила мені.
І погляд не відводь убік!
Нехай відверто сяють очі,
Мов дві свічі в полоні но́чі,
Що їй не скоряться повік.
Страхи́ в минуле відпусти
Й до мене пригорнись міцніше!
Нічого не буває гірше
Від порожнечі й самоти.
Віднині не самотні ми,
А ду́ші повні вщерть коханням!
І настає в житті світання
Після тривалої пітьми.
Віднині – твій, а ти – моя,
І нам належить світ широкий!
Дай, Боже, нам так сотню ро́ків:
Кохання, щастя, ти і я…
Серпень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
До «проміжно́го фінішу» – три ро́ки,
А далі – замість марафону спринт...
Доріжка бігова́ моя – широка,
Лиш довжини не видно із-за спин.
Усе було: плювали прямо в душу
І, значно рідше, кра́пали бальзам,
Та перед Богом щирим бути мушу:
Багато в чому винуватий сам,
Бо майже не читав Письма Святого
І ледь не втратив віри у людей,
Не помічаючи в складнім простого,
Мішав докупи бісер і свиней.
Надвечір у вині топив я пісню,
А зранку пивом відмивав вірші́,
І треба Богу дякувати, звісно,
Що не дозволив перейти межі́.
В минулому – запрошення на каву,
Де фліртував, неначе молодик,
А нині мозком визнана забава –
Як максимум, горілка і шашлик.
Душа ще просить ширини розма́ху,
Та тіло віри їй уже не йме.
У перемозі совісті над страхом
Формую «марафону» резюме.
Отож прийму «святкових», грамів двісті,
І Господові вознесу хвалу,
Що дарував життя – не біг на місці,
І душу – співчутливу, не гнилу.
А «спринтеру» не так багато й треба:
Здоров’я, щоб не стати тягарем,
В ногах – земля, над головою – небо.
Що ще? Побачимо, як доживем!
18 серпня 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Знов кінця добігає літо,
Як бажання, що не збуло́ся…
Золоти́ться у полі жито,
Обважні́ло зерном колосся.
І жниву́є щербатий місяць
На серпневому небосхилі,
І снопа́ми сузір’я виснуть,
І впускають зернини стиглі.
А вони у останнім ле́ті
Перед тим, як навіки згаснуть,
Сяйвом променів ділять небо
На нерівні зори́сті па́сма.
От би встигнути загадати, –
Люди кажуть, воно б збулося, –
Попросив би у зорепаду
Врожаї́в для того колосся,
Щоб родили многая літа
На безкрайнім, як пісня, полі
Українські пшениця й жито –
Наші символи щастя-долі.
А коли сам зорею стану
І зірвуся із небосхилу,
Хочу бачити наостанок
Золотаве колосся стигле…
Серпень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Ти – перша літера у слові
І перше слово у рядку,
Свята, як пісня колискова,
Правдива, як вода в струмку.
В кінці тривалого проча́нства
Господь мене нагородив:
Твій поцілунок став причастям,
Відпу́щенням моїх гріхів.
Без тебе рим не знали б ві́рші
І зупинився б родові́д.
Таких, як ти, немає більше,
Хоч обшукай усенький світ!
Ми дар отримали від долі –
Життя пізнати в повноті́.
Ти передай, будь ласка, доні
Пісень мелодії святі,
А я у ві́ршах заримую
Те, що довіку не мине:
Як сильно вас обох люблю я
І як ви любите мене.
Липень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Серце щомиті холоне, ув’язнене кригою,
Віра принишкла в кутку від людського цькування:
Нині попи-самозванці з попами-розстри́гами
Б’ються за бога як засіб свого існування.
Схожа на пі́нсу* малиновий кров у артеріях,
Масло в лампадах чади́ть, як соляра у та́нках.
Спостерігають ікони новітню містерію,
Ту, де не кожен актор доживе до світанку.
Не молитва́ми святими тепер – патери́цями
Шлях панотці́ прокладають у Царство Небесне.
Очі у їхньої пастви – з пустими зіницями.
Будуть такими вони, доки крига не скресне,
Доки не вирветься серце з-за брами льодо́вої,
Ду́ші людські́ доки Віра й Добро не врятують –
І возз’єднається паства у єдності Бо́говій,
І молитви́ покая́нні до Нього спрямує.
Липень 2024 року
* Пінсу – десерт з тонкої стружки льоду та сиропів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Зніме окуляри Абадонна,
Погляд блисне в душу, мов рентген –
І на зо́всім ще не сивих скронях
Вени запульсують за момент.
Револьвер підніме Азазелло –
І фонтаном через рану кров.
А у ній живуть, іще не вмерли,
Віра, і надія, і любов...
Не логічно, що там і казати,
Ігноруючи душевний вміст,
В мене, як у Майгеля, стріляти
Виключно за те, що я – "чекіст".
Та на цьому полі я – не воїн.
Тут не діють звичаї війни,
Бо за всім спостерігає Воланд
Зеленавим оком сатани...
Я його, насправді, не боюся,
Але сумнів душить, мов удав:
Чи питав він дозволу Ісуса,
Як про мене рішення приймав?
Наші вчинки так багатогранні.
Хто спроможний оцінити їх?
Наказав Лонгі́нові Афраній
Збавити Ісуса мук земних -
Списом той приніс Його у жертву...
Все, мабу́ть, працює саме так:
Неминуче мусимо померти,
Щоб воскреснуть у людських серцях.
Азазелло! Ти не схиб, друзяко!
Заслужив, по всьо́му видно, я,
Щоби смерть була, немов відзнака,
Ба́йдуже, що зо́всім не моя.
А коли вже буде кров розлита
І крізь неї проросте лоза,
Іноді хай плаче Маргарита,
Прочитавши те, що я писав.
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Посміхнися мені у відповідь!
Погляд перехопи відвертий!
Ти – краса у чистому вигляді,
За яку не гріх і померти.
Свою руку з моїх не висмикни!
Не злякайся удару струму!
Я торкнувся тебе, як Істини,
Без якої стану безумним.
Розділи зі мною прогулянку
І таємну мою вечерю!
Хай столиця поглине сумніви
У серпанку у золоченім!
Хай усе, що було до зустрічі,
Стане враз минулим, колишнім.
А тепер, я прошу, не муч мене
І до ранку в мене залишся!
Всеньку ніч будемо кохатися,
Пить шампанське, немов гульвіси!
А як прийде пора прощатися,
Ти услід мені посміхнися…
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Со́лодко уві сні,
Наче напився меду.
Вкрита картатим пледом,
Снилася ти мені.
Як молоко, туман
Літнім роси́стим ранком.
Чи то під пледом жарко,
Чи від любові нам?..
Марився Геліко́н
В білім тумані серпня,
Де ти – моя Евте́рпа,
Де я – твій Аполон.
Пристрасть кружляла нас
В пестощів насолоді
І на найвищій ноті
Зносила на Парна́с...
Палко тебе люблю!
Дьогтю у мед не хочу…
"Хай буде сон пророчим!" –
Господа я молю.
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Ходило Щастя між людей –
Вони від того не добріли,
Бо вгамувати не уміли
Своїх загарбницьких ідей.
Любов, не криючись, брела –
Вони її не упізнали,
А потім ледь не зґвалтували,
Як хіть злягатися прийшла.
Потрібне Щастя стало всім,
Усі Любов шукати стали.
Не тямили, що ображали –
Пробачення просити б їм…
Можливо, в мареві хмільнім
Чи й справді: випало поету
З Любов’ю й Щастям бути третім –
Шукати істину в вині.
Він, захмелівши, упрохав
Їх повернутися між люди.
З тих пір, самотній, він усюди
В бокалі Істину шукав…
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Дощ-комунальник ретельно вимив
Усе, що за ніч устиг.
Пахне суботній вранішній Київ
Червневим амбре густим.
Є в тім амбре і липи, й каштани,
Розпечений є асфальт,
Стрижених куцо газонів запах
І кавовий аромат.
Піша прогулянка замість кросу:
Підйом – і знову узвіз,
Ніби нагадування, як просто,
Злетівши, упасти вниз.
Місто велике. Людей багато
І кожен кудись спішить.
Тут перспектив ширина розма́ху.
Та тісно чому́сь душі́...
Авантюризму б мені дещи́цю –
Киянином стати б міг.
Та залишаюсь «гостем столиці» –
Чекає рідний поріг.
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
До твого обійстя не зайду непрохано
І душевну рівновагу не схитну –
Збережи мене у пам’яті закоханим
Лиш у тебе, у єдину і одну.
Не ятри́тиму я рани зарубцьовані –
Їх загоїв час не так уже й давно.
Пам’ятай мене тобою лиш цілованим
На ряду́ останнім нашого кіно.
Не насмілюся дзвінком тебе тривожити
Чи з минулого відправити листа.
Я уже не той, колись тобі воро́жений…
Вірогідно, що і ти уже не та…
Тож давай навік зали́шимо у спогадах
Наше почуття, прозоре, мов сльоза:
Поцілунок, що живив єдиним подихом,
І слова, що я одній тобі сказав…
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
На столі палають дві свічі́.
Потонуло місто у ночі́.
Довго я не міг тебе знайти,
А тепер ми поруч – я і ти.
Я тебе благаю: не мовчи!
Я чекав тебе багато днів
І нарешті все-таки зустрів.
Тиха ніжна музика пливе.
Та лиш промінь сонця промайне,
Враз розтанеш ти у світлі цім.
Приспів:
Подаруй мені останню ніч
В сяйві двох таких яскравих свіч!
Промінь сонця спалить всі мости –
Більш не будем поруч я і ти.
Та поки́ палають дві свічі́,
Я тебе благаю: не мовчи
І у сяйві цих яскравих свіч
Подаруй мені кохання ніч,
Подаруй мені останню ніч.
Буду пам’ятать тебе завжди́,
Серед радості й серед біди.
Як почую пісню солов’їв,
Знов згадаю очі я твої
Кольору озерної води.
І ніяк не можу я збагнуть,
Чому мусиш йти у довгу путь.
Нізащо́ не втримати тебе,
Але по́ки ранок не прийде́,
Я молю: зі мною ти побудь!
Приспів: той-самий
Наша перша і остання ніч…
Я збагнуть не можу, в чому річ.
Може, ще зустрінемось колись.
Бога я молю, щоб знов зійшлись
Наші два шляхи у сяйві свіч.
Приспів: той-самий
1997 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Ліва хва́цько бере акорди,
В ритмі бою тремтить прави́ця...
Плазувати не можна гордо,
А літати не личить ницо.
Давня по́друга шестиструнна
Мій відвертий характер знає:
Модуляція точно буде,
Бо в півголосу не співаю.
Пнуться з шиї канати м'язів,
Червоніють від тиску очі
І бринять у натузі зв'язки...
Можна нижче. Та я не хочу!
Ніби вовк-одинак на місяць,
Я свій погляд здійму до неба –
Без найвищої ноти пісня
Не звучатиме так, як треба!
Всеньку душу у неї виллю,
Бо бездушно співати – сором.
Вчився співу у солов'їв я,
А вони не співають хором.
Червень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Усе життя, прискорюючи кроки,
Я до батьків у І́́́́́чню поспішав…
Тепер летить до них, як на Голгофу,
Моя ще не розі́п'ята душа…
Два скромні мармуро́ві обеліски…
Стіл з лавкою… Лампадки біля плит…
Останнє їхнє за́тишне обійстя,
Де в них уже нічого не болить…
Нестерпно це – стояти і дивитись,
Як почорніли в холоді ночей
Порожні мармуровії зіниці
Змальованих художником очей…
Оце і все, що зміг для них зробити…
Затиснувши міцніше в серці сум,
Я покладу цукерки їм на плити
І потай від усіх зроню сльозу…
Бракує слів, аби заримувати
Той розпач, що носитиму в собі,
Аж поки Бог зволи́ть мене прибрати
І хрест нови́й постане на горбі.
Травень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
До печери від світу сховались –
Шостий поверх на сьомому небі –
І, як грішники в пеклі, кохались,
Бо коханцям до раю не треба.
За вікном ходять «люди розумні» –
Поодинці і збившись у зграї,
Колісниці проносяться шумно,
Трубні звуки сирени лунають…
Нам до того – ніякого діла.
Шкури скинуті. Світяться очі.
Я хотів так. І ти так хотіла.
Хочеш ти мене. Я тебе хочу.
Завалити би вхід до печери
І на вікна попо́ни накинуть!..
Та не можемо. Час-ненажера
Доїдає останні хвилини.
Хай же наша перві́сна натура
Дасть наснагу кохатися ще раз!..
А потому – натя́гнемо шкури,
По своїх розбреде́мось печерах…
Квітень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Від дощу обважніла ліщина,
У дубів почорніла кора.
Он вербичка, неначе дівчи́на,
Гордо вітами стан підпира́.
До землі лист прибився торішній
І над ним підняла́ся трава –
Так у лісі триває одвічно:
Щось відмерло, а щось ожива.
Птаство в гніздах малечу ховає
Під крильми від холодних краплин.
Чистий струмінь води омиває
Пил із листя беріз і вільшин...
Дощ стікає донизу з верхів'я
Міріадами крапель дзвінких,
Що під сонцем, неначе сузір'я,
Заблищать в ручаях гомінких.
Десь потому, як дужче пригріє,
Ліс зануриться в сизий туман...
А душа у поета зомліє
І потрапить в любові капкан.
Квітень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024
Твоє волосся пахне різнотрав’ям
Із запорізьких сонячних степів…
Такий, напевне, запах у кохання –
Найзагадковішого серед див.
Вдихаючи той аромат духмяний,
У глиб заглянув карих двох озер –
І без вина зробився наче п’яний,
І від кохання млію дотепер…
Звучить відлунням твій чарівний голос,
Немов струмок, що дав ріці життя…
Я бережу довершений цей образ,
Несу його в душі у майбуття.
А там – надія зустрічі нової,
Знов – запах різнотрав’я, глиб озер,
І знов – капітуляція без бою,
Возз’єднання споріднених півсфер.
Квітень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
У склянці наших почуттів
Легенький бриз війнув –
Поверхню тихої води
Він хвильками гойднув
І ніби попередив нас:
Очікуйте штормів,
Їх генерують відстань, час,
А звичка – й поготів.
Якщо кохання хвилеріз
Не зніме резонанс,
Обе́рнеться в цунамі бриз
І вмить розлучить вас!
Та ми у почуттях своїх
Не боїмо́ся хвиль –
Любов гойдається на них
І не рахує миль.
Бувало різне, але ми
Утримали стерно
І пронесли через шторми
На щоглі знамено́!
А від вітрів лише стає
Свіжішою вода.
Якщо любов у склянці є,
То й буря – не біда!
Квітень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Белым тополиным снегом замело горсад,
Хлопья ваты на аллеях, как снежки́, лежат.
Мы с тобой вдвоём гуляем в полной тишине
И не тает под ногами тополиный снег.
Этот снег – не настоящий. Лето на дворе.
Но на сердце – леденящий, словно в декабре,
Холод от одной лишь мысли, что стара, как свет:
Наше счастье – в прошлой жизни, будущего нет.
Почему мы повстречались только лишь теперь,
После боли расставаний и тоски потерь?
Кто друг другу мы с тобою – где ответ найти,
Как сомнения с любовью в сердце совместить?
Белый пух природа смоет первым же дождём,
Но не смыть ничем оковы, в коих мы живём,
И назад не отмотать нам киноленту дней,
Чтоб твоим судилось стать мне, а тебе – моей.
Другом ты меня считаешь. Так и есть оно.
Изменить мне этот статус вряд ли суждено.
Но отрадно от того уж, что с тобой вдвоём
Мы по пу́ховому снегу рядышком идём.
Знаю: под луной напрасных не бывает встреч!
Наше маленькое счастье мы должны сберечь.
Был бы день, а пища будет – мудрые слова.
Пусть за радость не осудит нас с тобой молва.
Эти пешие прогулки в пухе тополей
Вспоминать сквозь годы буду до скончанья дней,
Ведь они – как лучик счастья, как глоток мечты
Двум, сбежавшим из-под власти вечной суеты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2024
І
Один… У сяйві ліхтарів
Знов повертаюся додому.
Тебе я втримать не зумів,
Та не моя вина у тому.
Пішла. Немає вороття.
Ти так хотіла й так зробила.
І зупинилося життя,
І розірвалися вітрила.
Приспів:
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
ІІ
Один… У тисячній юрбі
Нікого я не помічаю.
Несу одній лише тобі
Зізнання, що тебе кохаю.
Та ти мене не хочеш чуть.
Щемить душа, надія гасне.
Щаслива з іншим ти, мабу́ть…
Чому ж мені немає щастя?
Приспів:
Знов забуя весна, сонце теплом зігріє.
Та доля моя сумна і гине остання надія.
Більше не будеш ти поруч зі мною знову.
Час спопеля мости і крила моєї любові.
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
Не хочу спати…
Давай кохатись!
Хоча би в чаті
Відкриєм чакри.
Нам жодні ґрати
Не на заваді,
І час, і відстань
У компромісі.
Як на веб-сайті,
В житті той самий,
І ти красива,
Що аж несила…
Стань до двобою
Тепер зі мною!
Чи вже твій прапор
Вологий раптом?..
Гарячим списом
Його притисну
До тої брами,
Що між ногами…
Відкрий ворота
Для Ланселота,
Немов та фея
На дні озернім…
Потоком лава
Свідомість плавить…
І ось – прозріння
Як воскресіння:
Навкруг безодня –
Я знов самотній.
Та, хоч і плачу,
Безмежно вдячний
Тобі і вірту
За щастя крихту…
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Він уже помрячив у березні,
Засоромившись перед снігом,
Та мороз ті краплини бережно
Обернув на ажурну кригу.
Ще і нині – без грому й блискавки,
Але сором уже позаду,
Тож довкола усе виблискує
По весняному чисто й радо.
Хай змиває водою плісняву,
Що за зиму у ду́ші влізла,
Хай цимбалами вдарить пісня нам
В унісон з даховим залізом!
Світ весня́ним дощем очиститься,
Сум по ринвах стече до ями.
Знов порине поет у пристрасті
Й закохається до нестями...
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Кардіограмою настрій...
Щем у душі́ резонансом...
Я закохався невчасно...
Купа всіляких нюансів...
Я закохався запізно...
Ти в цьому зо́всім не винна...
Серце – воно не залізне...
Вічність – така швидкоплинна...
Юність навіки в минулім –
Десь на лугах Присеймі́в'я...
"Час водокру́ти заму́лить", –
Каже народне прислів'я...
Але тону у коханні
Човником я паперовим...
Ти – моя пісня остання...
Світла зоря вечоро́ва...
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Напише лікар "exitus letalis"
В кінці моєї книжки пацієнта –
І я, як тіло, на столі зостанусь
Задля́ всіляких там експериментів,
А як душа, невидимий для інших,
Через плече загляну ескулапу –
Той запис свідчить, що не мушу більше
Ніко́му за життя давати в лапу,
Що відтепер я вільний політати,
Як у дитинстві уві снах бувало,
І з вітерцем по небу мандрувати
В незвіданії ще далекі да́лі.
І якщо доля стрітися із Богом,
Його я неодмінно запитаю:
Легка була в житті моїм дорога –
Тоді ж яка ціна квитка до Раю?
Чим заплатити я за нього мушу,
Щоби не втрапити до чорта в пельку?
Я чув, що Ти усе читаєш в душах –
Так не спали ж мій фоліант у пеклі!
Між п'яних рим, картинок сороміцьких,
Гріхів із елементом богохульства
Жага до правди там засіла міцно
І віра в справедливість – як безумство...
Не за життя, то хоч би після смерті,
Надію маю, Бог у мене ві́зьме,
Нехай не в подарунок - у пожертву,
Душі моєї викривлену призму.
Лиш Він у праві внести корективи
В будову світу чи у рими ві́ршів.
Як не шукай життю альтернативу,
Вона одна – для праведних і грішних.
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Роздала мені доля карти –
Різні ма́сті і номінали.
Хоч ніколи не був азартним,
Сів я грати, бо інші грали.
Думав, грають у «підкидного».
Та дивлюся – сукно зелене.
Що? У «покер»? Заради Бога!
Але ж карти не ті у мене…
А якщо «преферанс» – то гірше:
Там мар’я́жі, а я – без пари.
Козир не перебити ві́ршем
Чи акордами на гітарі.
Що за гра? Підкажіть, панове!
Я ж бо зо́всім не знаю правил!
Але інші гравці – ні слова.
Не ходити ж не маю права…
Тож ходжу́, як підкаже досвід:
Де – упевнено, де – на ризик.
Та оскільки живий ще досі,
Значить мозок таки не висох.
Хоч для мозку то – справжнє пекло,
Але квест загалом цікавий:
Грати важко, програти легко…
Треба ви́грати – в цьому справа!
Я уже до відбою скинув
Різних карт не одну колоду,
А туза́ в рукаві притримав –
Відбиватимусь при нагоді:
Жодна гра не триває вічно,
То́му маю бути готовим,
Коли доля моя цинічно
Оголосить мар’яж трефо́вий…
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
А на плащани́ці – відтиск тіла
І сукро́виці іржава пляма...
Магдалена так Його хотіла,
А Іуда слів Його не втямив.
Записав на ца́повий пергамент
Нам Матвій думки Його пророчі –
І, розчуленії молитва́ми,
У церква́х ікони мирото́чать.
І несе Євангеліє в люди
Віру у священне Царство Боже,
В те, що Диво неодмінно буде –
Він воскресне і усім поможе...
Та живе ще Хомине́ невірство,
Зо́всім не позбавлене підґрунтя:
Як же люд після такого звірства
Знову Рай отримає в майбутнім?
І за що Отець Його небесний
Має тих від пекла рятувати,
Хто придумав на хресті на чеснім
Сина Його на́ смерть катувати?
Не спокутувати цю провину,
Хоч пожертвуй на церкви́ мільйони.
Вимолить хоча би спис Лонгі́на –
Вкоротить страждання перед сконом...
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Цифрові технології – може, й не зло,
Це для людства – прогрес однозначний.
Та життя у режимі онлайн потекло –
І від того подекуди лячно…
Океаном вирує-кипить Інтернет
І сітка́ми у нім соцмережі:
Там усе напоказ, там ніщо не секрет –
Від ракети до спідніх мережив.
Віртуальна реальність затьмарила вмить
Первозданність живої природи.
Став яскра́вішим піксель за неба блакить:
В Інтернеті ж – безхмарна погода.
Віртуальні кохання, побачення, секс –
Є у кожного це у смартфоні.
Сором тут ні до чого, дозволено все –
Спише гріх Інтернету безодня…
Познайомились ми у режимі онлайн –
Вдячний «цифрі» безмежно за це я.
Та гори воно все – Інтернет-океан
І лайно сороміцьке оте́є!
Разом вирву дроти і знеструмлю «вайфай»,
На модемі антени зламаю –
І тебе відведу у березовий гай,
Де для нас соловей заспіває.
Там тебе цілуватиму я наяву,
Не в якійсь соціальній мережі.
Я вдихаю тебе, я тобою живу –
Хай онлайн більше нас не бентежить.
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
«Ніколи і нічого не проси!», –
Вчив після балу Маргариту Воланд.
Роман з вогню він Майстру воскресив,
Пілата врятувавши від неволі…
Як пару Азазелло отруїв,
Вона повстала в сатанинській свиті –
Даро́ваний від Воланда покі́й
Милішим став їй за Господнє Світло…
Отак і ми… По суєті́ сує́т
Сприймаєм зло за Благодать Господню.
Лиш напівп’яний і сумний поет
Спроможний дно відчути у безодні…
Березень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Перетворився сніг на воду,
Пливуть крижини в льодоході,
Повітря, наче мед, густе –
Весна в зими парад приймає!
Надія серце зігріває,
Кохання у душі́ росте.
Весняне сонечко пригріло –
Світ ароматом полонили
Розпуклі у садах бруньки́.
Услався килимом квітча́стим
З конвалій, пролісок і рясту
Гайок на бе́резі ріки.
Радіють горобці й синички.
Лелеки скоро прокурличуть,
Вернувшись в ріднії краї.
А там не за горами – травень:
Заквітнуть яблуні духмяні
І заспівають солов’ї.
Неначе світла перемога,
Яка дарується лиш Богом,
У рідний край іде весна.
Наповнює любов’ю серце –
І молодість у нім озветься,
На мить пове́рнеться вона.
Листопад 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Зацвірінькали синиці,
Кущ під ними загойдавсь –
То брат лютий патери́цю
Брату березню віддав.
Від льодо́вої поли́ви
Швидко зві́льнить її він –
Аж до обрію полине
Срібних крапель передзвін.
А за обрієм лелеки
Вже готуються в політ,
Бо у вирії далекім
Їм не милий всенький світ.
Запульсують клени соком,
Їм берези в унісон.
У берлозі у глибокій
Свій ведмідь залишить сон.
Стане все зеленим, синім
І квітучим навкруги.
А що березень не встигне –
Квітню буде до снаги́.
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Дай тебе підібрати на слух,
Як з касети у юності пісню –
І дванадцять посріблених струн
Зазвучать перебором барвистим.
Дай душі́ роздивитись красу,
Як підглянутий фільм для дорослих –
Я тебе на руках віднесу
На трояндами всипану по́стіль.
Дай тебе осушити до дна,
Як бокал новорічної ночі –
Ти для мене – єдина-одна,
Лиш тебе я так пристрасно хочу…
Забери все, що маю в житті,
Подарунком моїм не погре́буй!
Дай лишень із тобою пройти
В синю даль аж до сьомого неба…
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Наснився сон, неначе кінофільм:
У кожній мізансцені – ти без мене,
Бо я чомусь у фільмі тім німім
Залишений за кадром режисером.
Хоча життя і схоже на кіно,
В нім дивна роль у деяких акторів:
От я – тебе кохаю вже давно,
Хоч ми зустрілись тільки позавчора…
Якби сценарій я змінить зумів
Або, принаймні, плівку відмотати,
Собі б найголовнішу роль відвів –
Усе життя тебе одну кохати…
Давай з тобою зробимо монтаж –
Сюжет із фільму вирвем невеличкий.
І хай там як – він буде тільки наш,
Він в наших снах залишиться навічно.
Його я зрежисую, ти – зніми,
На мінімум софіти пригасивши.
Хай навіть звук потоне у пітьмі –
Інтимна мізансцена любить тишу…
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
Не поспішай… І я не буду…
До ранку світ належить нам.
І ми у нім – єдині люди,
Не владні Богові й чортам.
В кімнаті темрява суцільна,
Тож ми руками, мов сліпі,
Голу́бимося обопі́льно
У ніжній пристрасті палкій.
Цілую губи, пе́щу стан твій –
Нічого ласка не мине.
Ще мить – і ти моєю станеш,
У себе впустиш ти мене…
Але стривай! Насолоди́ся
Жагою близькості сповна́.
Ми довго будемо любитись,
Та ця миттєвість – лиш одна…
Прийму, кохаючи, від тебе
Дівочий найцінніший дар…
І хай не підглядає небо
За нами полум’ям стожар*.
Лютий 2024 року
* стожари (мн.) – зорі, сузір’я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Дві свічі́ зеленаво-карі
З-під крила вороне́но-чорного…
Щоби бути із нею в парі,
Попрошу допомоги в чорта я.
Закладу́ йому душу грішну –
Все одно вона скніє-ни́діє.
Хай пробачить мене Всевишній!
Що роблю я – і сам не відаю…
У очах потонути хочу,
У волоссі її заплутатись.
І не вистачить мені ночі,
Щоби раз назавжди́ відмучитись.
Зробить куций із ме́не мачо,
Їй навіє зі мною стрітися,
Дасть підкову мені на вдачу
І наснагу всю ніч любитися,
Щоб в екстазі тіла дрижали
Із вульгарним гортанним стогоном,
Як своїм вогняни́м кинджалом
Катуватиму її лоно я…
А на ранок, коли зомлієм
Від безумства нічної пристрасті,
Він пекельну анестезію
Нам введе для повтору близькості.
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Зеленіє озимина
Під лютневим холодним сонцем.
Ніби пір’ячко на долоньці,
На розхристанім полі вона.
Пожаліла їй знов зима
Снігової пухкої ковдри.
До весни вже не так і довго,
Але прихистку в полі нема…
Світить сонце з останніх сил,
Та зігріти її не здатне.
Червоніє знов безпорадно,
Поринаючи за небосхил.
Учепилася в чорнозем,
П’є із нього життєві соки –
І зерно на стеблі високім
Сниться їй під лютневим дощем…
А життя сильніше за смерть!
А добро над злом переможе!
Вона вистоїть, вона зможе –
І засіки наповнить ущерть.
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Ей надоело быть одной,
Но нечего “ловить” со мной.
То, что могу я предложить,
Уже пришлось ей пережить.
Она обманута была
И, хоть не держит в сердце зла,
Оставил много тот обман
В её душе незримых ран.
А я – классический “ходок”,
Что страсть к жене сберечь не смог –
На поиск вечный обречён
Шальных девиц, неверных жён.
И не могу я с ней “дружить”,
Когда охота волком выть
От мысли, что нельзя, увы,
Изведать мне её любви.
Но, сколь бессовестен ни есть,
В её постель не смею лезть.
Она останется одна.
И вместе будем мы лишь в снах…
2019 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2024
Блищить спокусливо мій табельний ПМ.
Сталь вороне́на в колір снігової хмари.
У нім – чотири пари рішення дилем.
А як не вистачить, є ще чотири пари.
Шістнадцять шансів поборотися зі злом,
Набитих дозами свинцю по дев’ять грамів.
Для себе не зали́шу, що б там не було,
Я жодного із них, хоч сам мішенню стану.
Усе – по ворогу! Спокійно, без вагань –
Негоже козакові в битві нервувати.
А схиблю – то не треба зойків і ридань.
Ми мусим з гідністю і жити, й помирати.
Нехай мою підніме зброю побратим,
Теплом руки своєї хай її зігріє,
Бо я такий на цьому полі не один –
На єдність і звитягу вся наша надія!
Допоки гріють руки вороне́ну міць,
Ми ні на дюйм не спустим синьо-жовтий прапор,
А люті вороги, упавши долілиць,
Відчують переможне: «Нас не подолати!».
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Єднає Валентинів день
Серця́ закоханих людей.
Хай в День святого Валентина
Любов до кожного прийде́!
І хай святий оберігає
Усіх, хто віддано кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
У білий аркуш а-четвертого формату
Французьким «паркером» вкарбовую печаль…
Як вам ведеться в потойбі́ччі, мамо й тату?
Чи добре прийняла́ вас паралельна даль?
Хоч вірю я, що вам дано спостерігати,
Ба, навіть більше – захищать живих від зла,
Та все ж насмілився листа вам написати,
У холод втаврувати часточку тепла.
Живемо непогано… Головне – живемо!
І горя, й радості достатньо на усіх.
Якби ж то не війна… Все інше – не проблема.
Шепніть Йому про це, від мертвих і живих…
До церкви ходимо. Приносим панахиди
І ставимо свічки́, щоб був вам упокій.
Просіть Його, хай заборонить бомбоскиди,
Хай установить назавжди́ тривог відбій.
Як спосіб знаєте, прошу вас повідомить,
Що́ Він вважає хибним в наших молитва́х.
Чому не б’ється зло російське у судомах,
Життя у смерть стікає воском по свічка́х?
Наприкінці́ листа пишу Йому постскриптум
Із вдячністю, що досі не призвав мене:
Допоки ми живі, то будуть і моли́тви,
А як загинемо, хай Він нас пом’яне…
Лютий 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Не лютуй, брате місяцю лютий,
По яругах-лісах не мети!
Хай надія пове́рнеться людям,
Що весна має скоро прийти.
Ще у силі зима. Та невпинно
День у но́чі виборює час.
Термін твій, як усе, швидкоплинний.
Хай не буде він лютим для нас!
Не гнівися, що ти нам не любий!
Так ведеться з покону віків.
Ма́буть, той, хто назвав тебе лютим,
Сам життя не достатньо любив.
У іменні твоїм – холоднеча,
Тріск морозів і хуги виття.
Та однак для весни ти – предтеча.
Згине смерть. Переможе життя!
Січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Дозволь мені дожити до весни,
Молю Тебе я, Господи Всевишній!
Побачити в садах цвітіння вишень,
У рідний край вернутися з війни.
Дозволь дружину й до́ньку обійнять,
Могилам батька-матері вклонитись
І до старого дуба прихилитись.
Дай щастя у поверненні пізнать!
Грішу я часто. Але хто святий?
Один лиш Ти – кажу Тобі відверто.
Хоч мало свіч поставив я у церкві,
Та наміру не мав Тебе гнівить.
Дозволь мені вернутися з війни!
Все інше маю у житті від Тебе –
Земля в ногах, над головою небо,
Надія знов дожити до весни.
Січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Я пам’яті веслом до дна душі дістав –
Замулились думки, як у ставку вода:
З рушницею в човні я батька пригадав –
Вернулася на мить та осінь золота…
Він полюванням жив, немов мисливський пес,
Що навіть уві снах ганяє дичину́,
І точно б запитав, якби оце воскрес:
«Як сталося, що ви проґавили війну?
Як допустили ви, розумні і круті,
Щоб мир, який діди́ відсто́яли колись,
В одну жахливу мить у небуття злетів
Чи, як гнилий гарбуз, на шма́ття розваливсь?
Чим думали оті хапуги-крикуни,
Як волю продали за долари і газ?
Війна – то не Майдан! Так де ж тепер вони?
Із-за кордону вам показують «відмаз»…
Для їхніх діточо́к – «спецназівські полки»
В Монако й на Балі́ (а в когось і в москві).
Вони жирують там. А ваші дітлахи
Під завивання мін ховаються в хліві́.
Кого ж після війни тепер оберете́?
Чи, може, чужаки вам владу приведуть?
Глядіть же! Піде так – державу прос..те́ –
Її сусіди враз на шма́ття розірву́ть!
Не можна, щоб згнило у ямі борговій,
Втопилося в крові́ народу майбуття!
Ми молимо, щоб ви лишилися живі
І мирне знов у вас утве́рдилось життя…».
Не знаю, що б я зміг йому відповісти,
Бо справді є у тім з нас кожного вина.
Батьки наші й діди! Як можете – простіть!
Ми знаємо тепер, яка війні ціна…
Січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
До всього здатна звикнути людина,
Злетівши в небо чи діставши дна.
У твердженні цім виняток єдиний –
Війна.
Забути можна все і не згадати,
Не наладнавши пам’яті струну.
Єдине, що не варто забувати –
Війну.
Властиво людям інших пробачати,
Зрікатись непідтриманих ідей.
Та вбивцям не простить довіку мати
Дітей…
В жахливих снах щоночі хай приходять
Герої наші, доньки і сини,
Тим, хто на їх смертях вогонь розводить
Війни.
До горизонту стелиться дорога,
Куди веде – не видно в далині.
Кінцем хай стане наша Перемога
Війні!
Січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Якби в коханні я тобі зізнався,
Не стримував у серці почуття,
У долі б но́вий відлік розпочався
І склалося б по іншому життя.
Якби сама розгледіти зуміла
У серці у моїм любові квіт,
Нам Бог би міг подарувати крила
Й на сьоме небо чарівни́й політ.
Не сталося. Не склалось. Не судилось
Нам бути ра́зом. Кожному – своє.
Ще певний час кохання в серці билось,
Як по льоду́ холоднім риба б’є.
Та час пройшов, а з ним – душевні муки
Минулися, як затихає грім.
Лиш о́сад від безмежної розпуки
Зали́шився у серці у моїм.
І хто із нас тепер напевно скаже:
Була любов чи, може, й не була?
Та є вірші́. Тож вистачить наза́вжди
Від спогадів римованих тепла.
Вересень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Зима вже скоро залютує,
Закрутить сніговий балет,
А осінь візьме і станцює
Останній танець – менует:
Назад відступить пару кроків –
Пригріє сонечком умить,
Заси́нить небокрай широкий,
Багряним листям зашумить.
У серці забринить надія –
Не за горами вже й весна.
І не така страшна завія –
Зимова казка чарівна́.
Під клавесин дощу грибного
Складе красивий вірш поет,
Бо справив враження на нього
Осінній танець менует.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
За життя багато граней стерлися,
Втратили перестороги значення.
Більше не прощаюся з померлими –
Подумки кажу їм: «До побачення…».
З глузду я не з’їхав, не подумайте!
Наближать кінець не маю намірів –
Намагаюсь почуття знеструмити
Вірою у потойбічне марево.
От би справді випало зустрітися
За межею, звідки не пове́рнешся:
Знову маминим теплом зігрітися,
Батьковою мудрістю утве́рдитись.
Є в Письмі Святім незламна істина,
Що по своїй вірі всі отримають.
Тож оцими помислами чистими
Прагну в шанс побачення увірувать.
З вірою цією легше вирватись
Буде із лабетів страху смертного,
Перед Богом в судний час не схибити
І життям за майбуття пожертвувать.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Прислів’я каже нам із глибини віків,
Що геніальне все – просте́ й відверте.
Навіщо ж відганять про сенс життя думки,
Як відповідь – практично на поверхні:
Якщо в душі весна, хоч за вікном сніги,
В потрібний час прийде́ пора весняна.
Є сенс, як є жага. А як нема жаги,
Тоді під серцем крига не розтане.
По совісті живи із ближнім, без обра́з,
Дітей навчи труд інших цінувати.
Даватиметься те не легко і не враз,
Жагу життя так просто не спізнати.
Жага життя – вона не має мір і меж,
Тож сумнівів і бути не повинно:
Тоді лиш не дарма́ на світі ти живеш,
Як людям добрі справи твої видно.
Листопад 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Із полону твоїх обіймів
Я на волю не хочу зо́всім,
Як у темінь не хоче світло,
Як у зиму не хоче осінь.
Вічно пив би твої цілунки –
Втамувати не зміг би спрагу.
Їх тягучим медовим трунком
За́вжди п’яним я бути прагну.
Ти прокинешся – нас кохання
Перетворить в єдине ціле.
В ніжних пестощах на світанні
День нови́й ми удвох зустрінем.
Білим аркушем простирадло –
Ми з тобою на ньому ві́ршем.
Як таланту мені забракне,
Хай напише про нас Всевишній.
Грудень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Ще поки не «жив-був», іще живу і є,
Лише́ навчаюся життю радіти,
А невблаганний час уже бере своє
І уві сні вже не дає злетіти.
Бувало, і не раз: убити час хотів
У прагненні хутчіш сягнути мрії.
А нині я прошу, щоб він мене не вбив,
Перетворивши плани в безнадію.
Чи цівкою пісок, чи маятника лет,
Чи стрілок рух по круглім циферблаті –
Невпинно плине час. Він скоро промайне,
Затримати його – не в нашій владі.
Тож Бога про одне лиш я тепер молю:
Дозволив щоб відміряне дожити
І щоб у зашморг свій (пак, часову петлю́)
Не дав часу́ мене раніш зловити.
Січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Так буває: природа в грудні
Подарує днину погожу –
Наче свято посеред буднів,
На весняну погода схожа.
І укотре вже співпадає,
Що в такий саме день із ра́ння
Ми із друзями закриваєм
На вухастого полювання.
Розтяглися в ланцюг на полі
У надії підняти зайця.
Пес розплутує сліду кола,
Щоб дізнатись, де він сховався.
Кожен з нас достеменно знає,
Що це – справжнє мисливське свято,
Й полювання доти триває,
Як трофей буде перший взято.
Далі ж будуть мисливська юшка
І чарчина – куди без неї.
Про міцну чоловічу дружбу
Допізна́ будуть теревені,
Жартівливі оповідання
Про історії і події,
Що траплялись на полюванні,
Про майбутні трофеї мрії.
І почнемо обов’язково
Вже від завтра робить заначку,
Щоб у серпні не менш святково
Полювання відкрить на качку.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Восени сходить сонце пізно
І здебільшого хмарні днини:
Небо сіре над полем висне,
Ніби мокра стара ряднина.
А в душі гоготить багаттям
Незбагненне безмежне щастя.
У мисливців сьогодні свято –
Відкриваєм сезон на зайця.
Ретязок забринів струною –
Псу не терпиться слід узяти.
І облавою котловою
Починаєм стерню топтати.
За стернею рілля почнеться –
Тяжче йти, але шансів більше,
Що зайчисько отут зірве́ться
Зі своєї засідки-ліжки.
Гримне постріл. Чия удача?
Як мисливця – трофей по праву,
А вухастого – то хай скаче.
До прицілу внесем поправку.
Під скирто́ю привал влаштуєм.
Тут – і чарка, і влучні жарти.
А буває таке почуєш –
Прямо книгу писати варто!
Як заходиться сутеніти,
Повертаєм на курс додому,
Де тепло́, де чекають діти,
Де розморить приємна втома.
І не раз мені будуть снитись
Під тріщання дров у каміні
Вірні друзі мої – мисливці
І на гілці калини іній.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
У серпневім тихім надвечір’ї
Дзюркотом струмочок виграє.
Човником з народного повір’я
Ластівка туди-сюди снує.
Потихеньку сонечко сідає
За зелену лісову стіну.
Очерет шумить, немов зітхає,
Що не змінить осінь на весну.
Небо синє, аж сльозяться очі,
Чистовод весь ряскою заплив.
Світ передчуває близькість ночі
І зорю провісну запалив.
Сутеніє. Затихає птаство.
Тільки чути характерний свист:
То качки летять в болотне царство
Із полів, де дниною паслись.
З хлюпотінням на воді сідають.
Зачекались гнізда хазяїв:
Там з веселим кряканням стрічає
Молодь, що іще не на крилі.
Так рушницю і не зняв ні разу
Зі свого мисливського плеча.
Темно, тож трофея вже не вразить,
І дарма набої витрачать.
За столом мисливське товариство
Ген під лісом вже мене чека.
Ось дійду – і розіллється пісня
Під гітару, ніжна і дзвінка.
Справжнє то мистецтво – полювання!
І трофеї тут – не головне,
А важливі радість спілкування
Й дружба, що із часом не мине.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Ще на заході зорі світять
Мерехтливо на чорнім тлі,
Колихає свій човен місяць
У серпневій небесній млі.
А на сході, весь сизий чисто,
Просинається небосхил.
Мить – і на горизонті блиснув
Золотавий проміння пил.
І прокинулось враз довкілля:
Птаство сонцю співало гімн,
Заіскрилась роса на зіллі,
Над лугами туман злетів.
Качка крякнула на болоті –
Їй у поле летіти час.
І швидкий, як стріла в польоті,
Розітнув повітря бекас.
Лиска чистовод сколихнула,
З очерету майнула вплав.
Чапля сіра крильми змахнула,
Потягнулась до синіх хмар.
Пес мій лащиться, мов питає,
Чом рушницю не скинув я.
Качку поглядом проводжаю
І радіє душа моя.
«Не стріляй на світанні птаха», –
Так у пісні народ сказав.
Тож летіть, качки-сіромахи!
Я своє вже уполював.
У єднанні душі й природи,
У чеканні на сонця схід
Я свою вполював свободу –
Риторичних питань одвіт.
І, якщо на те Божа ласка,
То чолом Йому буду бить,
Щоб зберіг для нащадків казку –
В ріднім краї світання мить.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Зіграє осінь коду увертюри
До опери під назвою «Зима».
Багряний лист злетить, мов партитура,
Відіграна оркестром поміж хмар.
Знов – довгі ночі і короткі днини
І промінь сонця лиш вряди-годи́.
Зірве сорочку вітер із вільшини
Над хвилями холодної води.
Як сивий лунь, вбереться дуб у іній,
Тополю засоромить голизна́.
І журавлі поли́шать Батьківщину, –
Чи доля повернутися – хто зна…
Ще трохи – і усе навкруг почує
Морозів тріск, немов акордів дзвін,
Хурделиця снігами завирує,
Під кригою вода сповільнить плин…
Але зима на коді – час настане –
Зірве морозний голос на фальцет,
Коли сяйне промінчиком весняним,
Як паличкою, сонце-диригент.
Жовтень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Наслідки бувають без причини –
Я тепер це достеменно знаю:
До нестями покохав дівчину
І відтоді уві сні літаю.
Полечу, буває, на схід сонця,
Де бринять на травах срібні роси,
Їх зберу для неї у долоньці –
Відблиском прикрашу чорні коси.
А, буває, в місячному світлі
Назбираю зорі у торбину –
Їй під ноги у траву розсиплю,
Ніби з нитки білі намистини.
Без причини наслідки бувають!
Можете – мені ви заперечте.
Я щасливий, бо її кохаю,
Тільки зізнаватись не доречно…
Грудень 2023 – січень 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
"... Та не однаково мені, як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і вогні її окраденою збудять!
Ох, не однаково мені..."
Тарас Шевченко
* * *
Вві сні глитаї ошукали країну,
Прокинулась – фронт навкруги:
Чи в груди багнетом, чи кулею в спину,
Чи в панськії знов батоги...
Сама сперечається нині з собою
В непевності власних мірил:
Трубили їй ангели стати до бою
Чи ті, що з рогами й без крил?
Чия то брехня замінила народу
Прогірклую правду буття?
І мир обіцяли йому, і свободу –
Тепер позбавляють життя.
Найкращі сини рвуться в битву свідомо
І першими гинуть у ній.
Чи буде кому замінить їх потому,
Як рідшати стане їх стрій?
Багато ще треба страшних мегалітрів
Сукро́виці лить на вівтар?
Невинних ягнят як у смерті відбити
Із наших і їхніх отар?
Дізнатись би правду! Без неї зростає
Зневіра у завтрашнім дні:
Там – Боже Добро, іменоване раєм,
Чи муки у пеклі страшні?
Подай, Боже, сили моїй Батьківщині,
Що вкотре стоїть на межі,
Бо знов роздирають її на шмати́ни
Шуліки, "свої" і "чужі"…
Грудень 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024