| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Щоб потрапити знов на осінню вулицю,
збудовану в місті з уламків уяви,
я засинаю у синіх автобусах,
я прокидаюсь у жовтих трамваях.
Я іду, поки можуть боліти ноги,
поки веде і підводить пам'ять,
замовкають будинки, важчають подихи,
напівзорі із кленів падають.
Треба йти, ще не надто холодно,
поки в тепле ще можна вірити,
вірити в тебе за павутинням віконниць,
чекати, німіти, без дому, без імені.
Треба вперто чекати і йти на голос,
коли вогко і затишно у тумані,
коли стихли баси синіх автобусів,
тремтіння землі від жовтих трамваїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Мамі немає куди звертатися,
у неї нема служби підтримки.
Мама сама тепер остання інстанція.
Од відчаю так і хочеться крикнути.
Кричати б без пам'яті, та у горлі грудка.
Мама бере себе у тремтячі руки,
теплі від ніжності, отерплі від болю.
Мама завжди бере слухавку.
Мама бере і терпляче слухає,
чує нас так, як ніхто не вміє,
чує молитви краще за бога,
що наставив хрестів беззахисним мріям.
Зняти б хреста із зігну́тої спи́ни.
Хай біди згорять здоровенними скиртами.
Встати б із попелу, коли мама покличе,
і навчитися так, як вона любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Світ невловимо пахне тобою,
твоїми очима на мене дивиться
і каменюкою давить на груди,
там душно і тепло, коли ти приснилася.
Я бачу, як ми, зустрівшись, раділи,
ніби не бачилися сто років.
Дай я знеболю твоє наболіле,
ось, обійми моє тіло прóкляте.
В петлю над проваллям лови мою шию,
на дні у шторми тримай мене якорем,
заколиши, хай серце не ниє,
коли як востаннє тебе обійматиму.
Може наснишся колись ще раз?
Я пам'ятатиму, я запи́шу,
й коли знов ти раптово щезнеш,
читатиму сни серед тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Де від байдужості вимерли бóги,
душі випалюють воскреслі демони
з людей, яких сіють чужою волею,
з істот, що ростуть плакучими вербами,
що виплачуть в сни пережиті кошмари,
зáвченим ві́ршем бездумно замоляться
й приречено йтимуть гасити пожари,
недопалки мрій на вицвілих вулицях,
де в справедливість безумці вірують,
реальність осколком проламує голову,
вогні у очах стають кригою
на самоті з нелюдськи́м холодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Погане на дно осідає
важкими металами в пам'яті.
Мáбуть, для мене ти ртуть,
мірило для жаху і жару,
плацéбо для мрій.
У мене в пустій голові
розсипані срібні сніги,
а випар отруєний -- замість повітря.
Хтось вкрав твою дивну палітру,
мої кольори чорнобіліють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Тебе з голови не вимиє
й зимовий холодний душ,
мені навіть подобається,
як ти когось любиш,
як ти обіймаєш ніжно когось,
як сяють закохано очі,
як губи твої вимовляють
незнані слова рідним голосом,
і ще як мовчать, і як усміхаються,
і ще як сумують, а ти не здаєшся печалі,
тримаєш удар за ударом,
всю волю збираєш у свій кулачок,
й добро і надію у серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Спросоння туман огорнув воду,
дзвоном думки́ стривожили тишу,
сльози трави намочили ноги
ранку, що мрії вночі зали́шив.
Сонце безжально спалило хмари,
мавка злякалася тінь потворну.
Маки у житі розквітли ранами,
лісу на плечі злетілися вóрони.
Хилиться день на копицю з печалі,
тьма обіймає м'якою лапою.
Надвечір у полі коса бряжчала,
вночі під вікном смерть чалапає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
В уяві й наяву шукаю
твої печальні карі очі.
Я з днів пустих в безкраї ночі
поміж людей за виднокрай бреду.
Примарою іду в пророчі сни,
де я до рук твоїх торкнуся
і в хвилях кучерів безслідно пропаду.
У сні, як в житі зникну, у житті знайдуся
без почуттів і без мети,
без свідків, що колись я існував, --
мені не прорости
у пам'яті твоїй між сонних трав.
Мені між сплячих берегів на дно
важезним каменем пора --
я не надихаюсь тобою.
Від перехопленого подиху душа
уперто не вмира без бою,
але втрачаються усі орієнтири
і губиться в тобі моя свідомість.
Зостанеться над прірвою поламаним пунктиром
дорога в сни про карі очі,
а я втону, упавши в чорну невідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Я придумав свою мову,
мову для самого себе.
Я нею думаю,
я нею мовчу,
я нею говорю́ з тобою уявною.
Буває, слів у цій мові
напада, мов крапель дощу.
А іноді в ній пусто,
як в одиночній камері.
Я тоді знов заговорюю до тебе,
і ти стаєш найріднішою,
усміхаєшся здалеку
перевернутою веселкою,
і я не витримую,
теж сміюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Я впав безсило дубом зрубаним,
я зсохся й загрубIв,
на пустирі я отупів
навіки втихомиреним пеньком.
Колись на мені серце виріза́ли
ножем зазубреним
і ви́різали моє власне серце заразо́м.
Тепер мені спокійно --
блискавками грози не лякають,
я вільний милуватись ними
вічно, досхочу.
Як добре, що засохле тіло
не оживає більше від дощу.
Якби я й далі ріс,
то вітром душу б розтерзало,
болячки й люди шрамами врізáлися в кору,
я б думав, що ніколи не помру.
Тепер я тільки й думаю,
як добре, що мене зрубали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
You're still the one,
the one who steals
my heart, my soul,
my solitude, my mind.
You are my rainbow,
my curly cloud,
you are my rainy, rainy night.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992586
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2023
Ти здавалась в пітьмі лиш іскрою,
та палаєш в мені полум'ям.
Нехай дують вітри розхристані,
я згорю із твоїм ім'ям.
Ти із каменя стала скелею,
об яку я б'юся, на яку спираюся.
Я повис під твоєю стелею,
я залишився сам на сам.
Стало гірко про тебе думати,
ти розплакалась у мені зливою.
ти розмила мене повінню,
ти втомилася бути милою.
Глянь хоч повз мене тепер спідлоба
або скоса на мене байдуже зиркай,
як люблю я сумний твій погляд
божевільно, ніжно і тихо.
І колись я таки змирюся,
що ти інша, складніша за мрію.
Шкода, що ти не зостанешся поруч.
Втім, залишися такою, як ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023