| Сторінки (1/65): | « | 1 | » |
О! Сколь в тебе очарованья!
И красоты, и волшебства,
И теплоты, и ликованья,
И потайного озорства!
Неповторима и прекрасна!
Чаруешь гаммой разных дней.
И суета тобой не властна
Распоряжаться. Ты — сильней!
Закономерно - неизбежна, -
Не поторопишь свой черёд,
И Знойное проводишь нежно...
Медлителен его уход.
Ты соберёшь его подарки.
Тепло отправишь вслед за ним.
Раскрасишь листья дерзко, ярко:
Багряным, жёлтым, золотым.
Потом, срывая их небрежно,
Постелишь под ноги ковром.
О, как устало - безнадёжен
Он в увядании своём!
И, лишь, тогда нахмуришь брови,
Дождём прольёшь свою печаль,
И "сиротливою вдовою"
Пойдёшь Морозную встречать!
19 сентября 2012 г. Испр. 19 г.
Фото из инета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.11.2024
У імлі на світанку блукав,
Милувавсь поволокою ставу.
В малахітову звабу отав
Накидав таїну золотаву.
Різнобарвну оману свою
Огортав пеленою безвітря,
У погожих годин течію
Уплітав ненав'язливе світло.
Проливався на землю дощем,
З відсирілого сірого неба.
То навіював болісний щем,
То п'янке: "Сумувати не треба!".
На порозі пори холодів
У пожухлому листі ховався,
Та замріяно долу летів
Під акорди осіннього вальсу!
Нап. 5-7 жовтня 2016 р.
Випр. 12-14 жовтня 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Заплітає вітер віти тополині,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.
Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -
Павутиння срібне вдалечінь летить.
Утрачає листя свій зелений вигляд,
Тріпотить із сумом на рудім гіллі.
Опадає долу горобина стигла,
Та ступає осінь тихо по землі.
Вересень 2000 року.
Випр. Вересень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Осінь підступає непомітно.
Літо ще буяє навкруги,
Але дні коротші, менше світла,
В вирії збираються птахи.
Ранки прохолодою стрічають,
Сонце тільки гріє, не пече.
Ще земля квітує, та ночами
Дихає зима в твоє плече.
4 серпня 1997 року.
доопр. 25 вересня 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Усю оману слів привітних.
Із тим зневіру відпусти
В незвідані чужії далі,
І на теренах самоти
Упевнено спрямовуй далі
Легку ходу. Незнаність меж
Дає основу для польоту.
Літай в думках! І мріях теж!
Не пам'ятай тугу й скорботу.
Не полишай лише свою,
Глибоку цілісність натури.
І вір у краще. На краЮ
Любові, дружби, партитури.
У музичній історії любові у кожного є своя партитура...
13-20 червня 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
Не спешите решить: « Всё прошло,
Оказалось таким иллюзорным
Пламя страсти, что насквозь прожгло..."
И оставило Вас, беспризорных.
Не спешите сказать: «Он прочтён,
Наш роман до последней страницы...»
Может, стал лишь преддверием он
Строчек тех, что должны только сбыться.
Не спешите: промолвить «Прощай»
Это слово, что в Лету дорога...
Можно так потерять невзначай
Человека, до боли, родного.
Не спешите уйти навсегда
В одиночества горькие дали...
Будет новая завтра вода
В той реке, где о счастье мечтали.
Не спешите любовь отпустить, -
Пропадёт, заблудившись в скитаньях...
Лишь она может нас исцелить
От бессмыслия существованья.
17 июля 2012 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019726
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2024
Все саме так, як і колись.
Загасло те, що не горіло.
А небо падало униз,
Сріблило сивиною крила
Зав'яло те, що не жило.
Вистава виявилась фарсом.
Струхнуло часу помело
Любов, поділену на станси.
Пекуча порожнеча мрій.
Іще ятрять недавні рани.
І сум, холодний і їдкий,
Торує прірву поміж вами.
25 липня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Щойно вітер свіжий
Завітав з-за рогу,
Я свої печалі скинула сама.
Стелиться обніжок,
І ляга під ноги,
Спокій ненадовго душу обійма.
Лагідно та ніжно
Відігнав тривогу.
Хоч, у когось поряд є вона, дарма.
Гіркоту полишив
За моїм порогом,
Щастя у долонях миті потримав.
Літо щиро тішить
Липень босоногий,
Трави, обважнілі у дощах, лама.
І чуття колишні,
Без перестороги,
Палко огортають барвами всіма.
Стоголоса тиша.
Ти така недовга!
Тільки но бриніла, і тебе нема...
Звук повітря ріже,
То сирена стогне,
Ворог смерть крилату вгору підійма.
12-16 липня 2023 року
Експериментальний.
Тририм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Нудьга зими. Похмурі сірі дні,
пустеля передгір'їв неприхильних..
В багрянім смушку пагорби сумні,
за ними, відчуваю, море й хвилі,
Імла й дощі там. Хай не бачу їх,
та вгадую за свіжістю, що лине;
за хмарою, що вздовж хребтів отих
пливе і тане, димлячись невпинно.
Дивлюсь навколо. Дав спочить коню.
Прадавній чоловік в мені невтішний.
Як прагне серце даху та вогню,
коли надвечір в горах незатишно.
Але чому ж так вабить те, що там?
О, море дочасове і безкрає!
Ти, все таки, рідніше й ближче нам
всіх радощів життя, де все минає!
Квітень 2018 року.
Друга (нова) версія перекладу віршу Івана Буніна.
Написана з урахуванням деяких зауважень до попереднього
(конкурсного) варіанту перекладу.
Вірш-першоджерело:
УНЫНИЕ И СУМРАЧНОСТЬ ЗИМЫ
Иван Бунин
Уныние и сумрачность зимы,
Пустыня неприветливых предгорий,
В багряной смушке дальние холмы,
А там, за ними, - чувствуется - море.
Там хлябь и мгла. Угадываю их
По свежести, оттуда доходящей,
По туче, в космах мертвенно-седых,
Вдоль тех хребтов плывущей и дымящей.
Гляжу вокруг, остановив коня,
И древний человек во мне тоскует:
Как жаждет сердце крова и огня,
Когда в горах вечерний ветер дует!
Но отчего так тянет то, что там?
- О море! Мглой и хлябью довременной
Ты все-таки родней и ближе нам,
Чем радости всей этой жизни бренной!
1925
Фото із інету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
О, как же полнилась ты светом!
Казалось, хватит на двоих…
И вот уже забвенья Лета
Пьёт сладкий пепел чувств твоих,
Оставивших в душе отраву
Таких невероятных слов…
Где одному Любовь - забава,
Другому – жизненный осто'в.
И пусть порывы тщетны были,
Вела дорога к забытью…
Но Строки, тайно сохранили
Безмерную Любовь твою.
Запечатлев её навечно
В пылающих огнём стихах,
Они ей служат беcконечно,
Гоня сомнения и страх!
Ту, что душой была согрета,
Ты, разве б, отпустила прочь,
Когда загадочная Лета
Её не в силах превозмочь?
Ей не страшна река забвенья,
Что, жаркий пыл тот пригубив,
Тебе вернула... Отчужденье
сияньем глаз твоих затмив!
21-22 декабря 2012 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2024
Літня ніч скувала сонне місто,
Прохолоду скинула на землю.
Заховала кольори барвисті,
Одягнула все у шати темні.
Зорі затулили сірі хмари,
Дивували тихою ходою.
Кривобокий місяць небом марив,
Та понуро плив понад водою.
Липами духм'янилось повітря,
В очереті спокій незбагненний.
Червень огортав медовим цвітом.
Тиша, наче дар...
І знов сирени...
24.06.2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
ПАМЯТЬ БЕСПОКОЙНАЯ МОЯ...
Что ж ты бередишь воспоминанья
Память беспокойная моя?
Безмятежность бросив на закланье
Канувшему в мир небытия...
Не даёшь душе угомониться,
Стать степенней, безразличней стать...
Годы мои — ветреные птицы,
Мне Вас, быстрокрылых не унять!
Оседлаешь разве непокорных,
Если растревожен твой покой?
То мелькают кадры в бело-чёрном,
То маняще-ярок миг цветной...
Возвращаешь в дни былого счастья,
Где восторг и благодать сплелись...
С каждым вздохом всё быстрее мчатся,
Главы саги под названьем жизнь!
Окунаешь в омуты печалей,
Наполняешь горечью потерь...
И поёшь любви моей начало,
В прошлое открыв тихонько дверь.
Вспомню и забуду я немало
Лиц, событий, расставаний, встреч...
Пусть не счесть успехов и "провалов", -
Многое тебе дано сберечь!
* * * * *
Что ж ты бередишь воспоминанья
Память неспокойная моя?
Бросив безмятежность на закланье
Канувшему в мир небытия...
Архив. Март 2013 г.
Картина художника Александра Яворивского "Маки"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015680
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2024
Лукавості дволика суть,
Попри усі її принади,
Себе проявить.... Не збагнуть,
Як може вабити, що зрадить.
Облудність - ницості сльота,
Натури, що іржа сточила.
І вже не перестане та
Удаване співати мило.
Нещирості пусте зерно
Породжує лише оману,
Що як не тішить, все одно,
Ніколи правдою не стане.
Порожнє тане у імлі,
Не пам'ятається із часом.
Сліди нікчемні і малі
Лишають неправдиві фрази.
Медоточива марнота
Для розуму завжди ошука.
І проглядає чорнота,
І чуються фальшиві звуки...
Закінч. 5 червня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
І
Я не знаю досі це було, чи ні...
Пригадався вечір в вересневі дні:
Вітерець над ставом, тремтілА вода,
І бузкові очі і твоя вродА.
Приспів:
Той ставочок синій
Замели сніги,
Вітерець осінній
В тиху даль побіг.
А бузкові очі,
Що я цілував,
Нащо, нащо Вас покинув?
На що проміняв?
ІІ
Зустрічав нас вечір, проводжала ніч.
Слухав з хвилюванням твою милу річ.
Зорі дарували сяйво золоте,
І мені здавалось, що одна впаде.
Приспів:
Той ставочок синій
Замели сніги,
Вітерець осінній
В тиху даль побіг.
А бузкові очі,
Що я цілував,
Нащо, нащо Вас покинув?
На що проміняв?
ІІІ
Промайнула осінь, і прийшла зима.
Знов я біля ставу, а тебе нема.
Повернусь думками в вересневі дні.
А бузкові очі снились знов мені.
Приспів:
Чом ставочок синій
Замели сніги,
Вітерець осінній
В тиху даль побіг?
А бузкові очі,
Що я цілував,
Нащо, нащо Вас покинув?
На що проміняв?
7 лютого 1992 року.
Є пісня. Музика Сергія Коваленка.
Виконує С.Коваленко.
Пісню можете послухати тут:
https://youtu.be/A_VM1l2RZzU?si=SdqYYdbZiWl65JnE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.
Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
Воно, мабуть, забудеться останнім,
І сум'яття дороги замете.
Прощальні краплі змиють всі сліди,
Того тепла, що більше не воскресне.
Буятимуть такі холодні весни
У душах, одиноких назавждИ.
І буде дощ...
26 травня 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Изношены фразы, истоптаны мысли,
Давно поистёрты слова.
Где зла и добра исковерканы смыслы,
Там узы слабеют родства.
О! Как незаметно то разъединенье,
Что нам одиночеством мстит…
В нём боль осознания: нет притяженья,
И привкус разлада горчит.
И стонут надрывно, в агонии мучась,
Остатки былого тепла.
Какая нелепая, горькая участь:
Быть тою, кем стать не смогла.
29-30 ноября 2012 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014510
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2024
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Отримуючи неналежне.
Нав'язливо дзвеніла фальш,
Облудно забивала вуха.
І пестував себе кураж,
Без міри, совісті, і слуху.
22 квітня, 12 травня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Диптих
I.
Пройти распутьем жизненных дорог,
Не запятнав ступней своих ни разу...
Тот редкий, Чистый, сможет. Я не смог.
Испачкан след мой придорожной грязью.
Скитаться в лабиринтах догм и дел,
Проблем и нужд, не расплескав терпенье.
Тот, редкий, Кроткий, сможет. Я хотел.
И тащится за мной моё Смятенье.
Лететь на крыльях полусбытных снов,
И верить: впереди их исполненье,
Тот редкий, Светлый, сможет. Я без слов
Дал мною помыкать своим Сомненьям.
11 сентября 2013 г.
II.
Я только путник, временем гоним,
По узкой тропке, неизменно-зыбкой.
Бредущий к свету, беспокойный мим,
С печально-обречённою улыбкой.
Судьба рисует чутко жизни холст,
На нём всё по-особому итожа.
Он, как и я, так беспредельно прост,
И, так как я, он бесконечно сложен.
Ведь, иногда, я становлюсь иным..
И на холсте, под паутинкой трещин,
На время исчезает скорбный мим.
И проступает лик, Святой и Грешный.
14 сентября 2013 года.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013409
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2024
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакить небесну вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Із сумом замовкаємо не раз.
Стрій втомлений в туманні далі лине,
У небі дня, що догорає сам.
Є проміжок малий у тому клині.
Можливо, це - для мене місце там.
Настане день, і в зграї журавлиній
Я попливу кудись у сизій млі,
Із-піднебесся, з окликом пташиним
до тих, кого залишив на землі.
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакить небесну вознеслись крилато,
Перетворившись в білих журавлів.
Переклад
Присвячується моїм дідусям і бабусі, що захищали наше майбутнє в роки Другої світової війни!
Присвячується усім загиблим захисникам України! І усім тим захисникам Батьківщини, що вже за віком назавжди покинули нас!
Першоджерело, вірш Расула Гамзатова, дагестанського
поета, написаний у 1968 році:
Къункъраби
Дида ккола, рагъда, камурал васал
Кирго рукъун гьечIин, къанабакь лъечIин.
Доба борхалъуда хъахIил зобазда ХъахIал
къункърабазде сверун ратилин.
Гьел иххаз хаселаз халатал саназ
Нилъее салам кьун роржунел руго.
Гьелъин нилъ пашманго, бутIрулги рорхун,
Ралагьулел зодихъ щибаб нухалда.
Боржун унеб буго къункърабазул тIел,
Къукъа буго чIварал гьудулзабазул.
Гьезул тIелалда гъоркь цо бакI бихьула —
Дун вачIине гьаниб къачараб гурищ?
Къо щвела борхатаб хъахIилаб зодихъ
ХъахIаб къункъра лъугьун дунги паркъела.
Гьелъул гьаркьидалъул ракьалда тарал
Киналго нуж, вацал, дица ахIила.
Расул ХIамзатазул
(1923-2003)
За першооснову було узято цей варіант перекладу, що став відомою піснею "Журавлі". Автор Наум Гребньов.
Журавли
Мне кажется порою, что солдаты,
С кровавых не пришедшие полей,
Не в землю эту полегли когда-то,
А превратились в белых журавлей.
Они до сей поры с времён тех дальних
Летят и подают нам голоса.
Не потому ль так часто и печально
Мы замолкаем, глядя в небеса?
Летит, летит по небу клин усталый,
Летит в тумане на исходе дня,
И в том строю есть промежуток малый,
Быть может, это место для меня.
Настанет день и с журавлиной стаей
Я поплыву в такой же сизой мгле,
Из-под небес по-птичьи окликая
Всех вас, кого оставил на земле.
Мне кажется порою, что солдаты,
С кровавых не пришедшие полей,
Не в землю нашу полегли когда-то,
А превратились в белых журавлей.
Расул Гамзатов Перевод Наума Гребнева
В одному із уривків використано рядок із перекладу Журавлів Юрієм Ліфшицем.
Січень- квітень 2023 року.
картина із інету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Как жалко этих глупых мотыльков
Летящих на свечение цветка.
Стремящихся к нему на «сладкий зов»,
Влекущий их к себе издалека.
Они там не найдут себе нектар,
Златистая пыльца снята давно.
Ну а цветок примят, угрюм и стар,
Другими выпит, больше не дано.
* * *
О, бедный, безрассудный мотылёк!
К свечению ты ложному влеком,
Измучен, и, как прежде, одинок,
Да сдавливает душу нервный ком,
За то, что верил в лживые слова,
И слишком близко подлетел к огню,
Что горечью тебя поцеловал,
Испортив сильным жаром жизнь твою.
От крыльев только серая зола,
Нелепая досада от потерь
Надежды и любви - едва была?!
В неё уже не веришь ты теперь!
2012 перед. 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012396
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2024
"Не питай ніколи по кому подзвін, він і по тобі"
Е.Хемінгуей
Травою дійсність поросла,
Угрузла в споминах поснулих.
Та пам'ятала все зола,
Пророчила забуть минуле.
Яке вже зникло у імлі.
І буде мало тих, що знали.
Про те змовчали ковилі
Під сінню віщого забрала.
Здичавілі, отак, вітри
Шепочуть в хащах, наче зводні.
У безрозсудної пори
Є безнадійнеє сьогодні.
І цідить свій смертельний дим
Неупокоєне кресало.
Хто був неправий? Не зумів?
Питання неважливим стало.
Але запалює щорік
усе нові армади свІчок.
І скорбних жнив іде потік
Під схлипи болісного віче.
Зоря із неба впала там.
Така лукава, доля наче.
Про що співають дзвони нам?
За ким вони так жадно плачуть?
29-30 липня 2023 року.
Переклад власного віршу.
О КОМ ЗВОНЯТ КОЛОКОЛА?
27-29 квітня 2016 року.
Вірш-першоджерело знаходиться серед моїх віршів, надрукованих раніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Ослепший и покорный злой юдоли
кому внимаешь? Хоть себе не ври!
И нас пластает тонкою слюдою,
и покрывает скорби алтари.
Теряем мы друг друга постепенно.
Казалось: сон ошибка, баловство...
Но всё сильнее этот холод в венах,
и иллюзорней прежнее родство.
До отвращенья искупавшись в фальши,
мы в мОроке нахлынувшей беды.
Увы, не тот, кем мне казался раньше.
А был ли хоть когда-то близким ты?
18 - 21 апреля 2014 г.
"братское"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.04.2024
Сон зачепився десь за вчора,
Не квапився до мене йти,
Повільно місяць сунув вгору -
Спадаючий і геть худий.
Старечу спину гнув уліво,
З-за хмар деінде виринав,
Та позирав на мерехтливе
Багаття зоряних заграв.
І огортала таїною
Все суще ніч у цій весні,
Та сперечалася зі мною,
Впіймає сон мене, чи ні?
Той не спішив мене ловити,
Усе по закутках ходив.
Хоч відбуяли перші квіти,
Та одягнули цвіт сади.
Їх аромат у вікна линув,
І заспокоював разом.
Думки своїм лінивим плином
Вже підпускали хтивий сон.
Неспокій у минуле канув,
Ніч досягнула глибини.
А, потім, сновидінь омана
Накрила легкими крильми.
4 - 20 квітня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Быть узником в темнице вечных "надо"
От самых ранних, до конечных вех...
Не то ли та немыслимая плата,
чтоб называться гордо Человек?
Под звон цепей незыблемого "должен"
Мы часто тащим не по силе кладь
стоически и доблестно, - не ропщем.
День продержаться б, ночку простоять!
Впитавший непреклонное "обязан",
Свободный в несвободе индивид
Закован, ограничен, крепко связан,
невидящ, глух, и бытием забит...
Мы прозреваем только на мгновенья,
И бодрствуем, отчасти, иногда.
Но с гордостью себя Венцом творенья,
зовём, шагая... Только вот, куда???
Архив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011359
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2024
Зорь прощальных зарево
Голос твой теряется вдали...
Что тебя заставило
Предать мелодию любви?
Микола Добронравов "Мелодия любви" (із репертуару Мусліма Магомаєва)
Про що мені з тобою говорити,
Коли мовчання зціпило вуста,
А почуття леткі розвіяв вітер,
І на поталу часові віддав?
Щоби не мали порятунку двоє...
Не заслужили нагороди ті,
Хто, зрадивши мелодіЇ любові,
Залишили її на самоті.
1 листопада 2023 року.
все ще нарис...
Малюнок із інету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
А я прошу у прошлого взаймы
Себя саму, - весенней и беспечной.
Не знающей ещё, ни мук войны,
Ни прений, оказалось бесконечных
Ума и сердца; чувств, поступков, слов;
Проблем, неразрешимостью грозящих;
Обвивших всю меня стальных оков,
Всегда так неразлучно - настоящих.
Не знающей ещё, что значит смерть
Желаний, что не смели воплотиться;
Любви, что не сумела обогреть;
И мечт позволивших себе разбиться.
Не знающей ещё, что слово "нет"
Придётся заменить на "выбираю"
И что влекуще - яркий чудный свет,
Сиял у врат ненайденного Рая.
А я взаймы
у прошлого прошу...
2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2024
Нудьга зими з похмурістю її,
пустеля передгір'їв неприхильних...
Там пагорби видніють вдалині,
за ними, відчуваю, море й хвилі.
Імла й дощі там. Вгадую я їх
за свіжістю, що долітає звідти,
по хмарі в пасмах, сивих та блідих,
що вздовж хребтів спливають ледь помітно.
Дивлюсь навколо. Спокій дав коню.
Прадавній чоловік в мені хмурніє:
Як прагне серце даху та вогню,
коли вечірні в горах вітровії!
Але чому ж так вабить те, що там?
О море! Ти з одвічністю зріднилось!
Тому, мабуть, буремне, й ближче нам,
ніж радощів земних коротка милість!
Березень 2018 року.
Вірш написаний на конкурс по творчості І.Буніна.
Перша версія перекладу. Підкореговано: квітень 2024 р.
Вірш-першоджерело:
УНЫНИЕ И СУМРАЧНОСТЬ ЗИМЫ
Иван Бунин
Уныние и сумрачность зимы,
Пустыня неприветливых предгорий,
В багряной смушке дальние холмы,
А там, за ними, - чувствуется - море.
Там хлябь и мгла. Угадываю их
По свежести, оттуда доходящей,
По туче, в космах мертвенно-седых,
Вдоль тех хребтов плывущей и дымящей.
Гляжу вокруг, остановив коня,
И древний человек во мне тоскует:
Как жаждет сердце крова и огня,
Когда в горах вечерний ветер дует!
Но отчего так тянет то, что там?
- О море! Мглой и хлябью довременной
Ты все-таки родней и ближе нам,
Чем радости всей этой жизни бренной!
1925
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Я у зеркал твоих, прокравшись тенью,
Не омрачу их ясности в судьбе.
Не спутаю судьбы тугие звенья,
Что приросли невидимо к тебе,
Не умалю значений тех, что в жизни
Уже не эпизоды, а тома.
И никогда не стану третьей лишней,
Как прочила досужая молва.
Я, как всегда, неначатой главою,
Не растревожу века рубежи.
Так почему тоскливою струною
Ко мне на сердце нега чувств дрожит?
И, отчего, покоя ищешь рядом,
Как будто я - родник твоих лугов?
Что ж от рассвета жаждешь до заката
Моих желанных и родных шагов?
Февраль 2021 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009718
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2024
О, магіє тих слів, що значать дуже мало,
В осаду беручи твої думки.
Неначе і палкі, та силу ту не мали,
Щоб бути оберегом на роки.
Таке жагуче тло ховає суть тернову,
Солодкая нуга речей гірчить.
Жадаємо її ми відчувати знову,
І мріємо подовжити на мить.
Оманливе тепло, що зігріває наче.
Але наснага на короткий час.
О, магіє тих слів, які так мало значать,
Вогонь, що не палав, колись погас.
О, магіє тих слів, що означають мало,
В осаду беручи мої думки.
Неначе і палкі, та силу ту не мали,
Щоб бути оберегом на роки.
5-15 серпня 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Музе...
I.
Когда души
желанной гостьей
В мой дом
приходишь иногда,
То льются строки
кротко, просто,
Как с крыши талая
вода
На простыней
бумажных просинь,
Рождая письмена на них;
И сердце сохранить
их просит,
Для дней грядущих,
дней иных.
Где, может быть,
утихнут страсти,
Наступит скука, ли,
покой?
Но и немеркнущее
счастье
Что ты бывала и со
мной...
II.
Пусть уходила
беспричинно,
Надолго оставляла
пусть.
Даря, то странную
кручину,
А то волнующую
грусть.
Но, часто, прикасаясь
к чувствам,
Что жизнь давала
мне, земной.
Их одевала в слог
искусно,
Растила крылья за
спиной.
Ты дни мои порой
листала,
Ловила вечер - свеж
и тих,
В ночи, водя рукой
усталой,
Седлала скакунов
моих.
III.
Благодарю за
вдохновений
Моих незыблемую
твердь!
За всё. За годы и
мгновенья
Что позволяли мне
гореть!
За боль и радость
каждой встречи
За, устланный
отрадой, путь
с тобой, пускай,
небезупречной!
Но, только будь! Как
прежде, будь!
30 ноября - 2 декабря
2021 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009137
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2024
Сяйво сріблясте
тихо лине у вікно
місяць у повні.
Зоряні вогні
розкидані по небу
тануть на очах.
Казкове небо
міріади сузір'їв
немає ліку.
Ховає вміло
небесну феєрію
Темрява ночі.
1 січня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Отпускаю, оставляю, ускользаю...
Голос мой не потревожит больше слух.
Только вещих птиц взволнованная стая
Прокричит о неизбежности разлук.
Обречённость, недосказанность, неспетость.
Как же с вами-то по жизни нелегко!
Отзвенели вёсны, смыты краски лета,
Осень властвует в садах моих тайком.
Не весёлые, не грустные, не злые
Вереницей опрометчиво бегут
Эти дни твои, давно не удалые,
Где любовь сменил комфорт, но не уют.
Не прощаясь, не печалясь, не горюя,
Слёзных песен о потерянном не жди...
Там, на стёклах, блики ласково рисуют
То, что смыли беспробудные дожди.
Романс.
Экспериментальное.
Попытка подражания
Сергею Есенину.
04.03.2023 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2024
А ріднії твої краї
Залишені давно позаду.
Нема гарнішої землі.
Та ти її, неначе, зрадив.
У ярих пошуках своїх
До берегів нових полинув.
Який невидимий батіг
Тебе тоді штовхав у спину?
Тепер живеш на чужині...
І, начебто, усе в порядку..
І, ніби, очі не сумні,
А на душі одні заплатки.
Ти їх уникнути не зміг
Та непомітні, бо глибоко...
Колись покинутий поріг-
Сум'яття серця одиноке .
Отак і пестує печаль,
Розради не знайти від неї.
І жаль. Такий нестерпний жаль
Тобі щоночі постіль стелить.
23-28 липня 23 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Где уходила из-под ног
земля, теряя полномочья,
там ветры пройденных дорог
глушили боль прогорклых строчек.
Что придавали слабых сил
тот путь продлить на доли мига...
Пусть день о милости просил -
ночь принесла с собой вериги.
Да, упраздняя суету,
явилась мнимою сестрою,
взамен на малую тщету
счет за повинное утроив.
И вдоволь очи напитав
росою странного бессилья,
так беззастенчиво-проста,
мои доламывала крылья...
февраль 2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006656
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2024
Чому буття сплело коханню пастку?
Чому у серця з розумом війна?
Де полум’я бажань колись загасло,
Поміж обох негода льодяна.
Так палко випікає люта дійсність
Ті рани, що зосталися коли,
Упале небо до землі притисло,
Утримати його ми не змогли.
Зухвала правда не дає спокуті
Жаданий спокій повернути двом.
До втраченого на роки прикуті
Одним, таким нещадним, ланцюгом.
6-10 грудня 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Наотмашь
щадящие
пальцы.
Вы были
безмерно
добры!
Ко мне,
так уставшей
скитаться
В глухих
лабиринтах
игры,
Что стала
сродни
истязанью.
Ту роль
отыграла
сполна...
Внимая
отраве
признаний,
Мой мир
истончивших
до дна.
Что ж! Как
неусвоенных
истин
Был горек
потерянный
счёт...
Так время
итожило
смыслы,
Виною
сжимая
плечо.
Врываясь
в тревожное
завтра,
Смятением
множило
грусть!
Наотмашь
щадящая
правда
Сбивалась
в усталое
«пусть».
Но, где-то,
из кладезей
давних
Сочилось
живое
тепло.
Все так же
легко
и бескрайне!
Все так же
наивно-
светло!
Струилось
меж пальцев
на взлёте,
Взмывало
и падало
ниц...
Как было
то чувство
свободе
Сродни,
что не помнит
границ!
Отважно
и дерзко.
Порукой
не стал
тот огонь
для меня.
Наотмашь
щадящая
мука
На паперти
нового
дня!
*
Разбив,
возмечталось,
то бремя,
дышать
полной
грудью
и жить...
Наотмашь
щадящее
время
на чутком
запястье
души.
Сентябрь 2020 г.
Фото из инета.
Стихотворение экспериментальное в плане построения строки. Почему-то именно так захотелось его составить. В столбик. И, хотя, оно вполне нормально ложится в обычные строки, так и оставляю его, как ранее публиковала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004240
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2024
Досить про незбутнє. Дивне. Відболіле.
Відбуяло суттю. Поламало крила.
Не дало надії. Мрії загубило.
Наче не раділо. А чи мало силу?
Відійшло невірне. Зубожіло з часом.
Що роками гіркло, лиш здавалось ласим.
Все заполонила невимовна туга.
Те не стало милим, тішило що вуха.
Віджило речисте. Та не відпускає.
Серед сонму істин іншої немає.
От і вся розмова. Годі про порожнє.
Ненаситне знову пам'яттю тривожить.
21-23 жовтня 2023 року.
Малюнок із інету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Любовь-война
О как измерить глубину
той странности иных поступков,
где превращение в войну
Любви не осознать рассудком?
А лишь почувствовать дано
начало боевой эпохи...
Так смуты вечное зерно
уж прорастает понемногу
на почве данности того,
что этот бой ласкает душу
то, предвкушением тревог,
то пониманием: "Ты нужен!"
Признанием: "Не объяснить,
то самое, свеченье, пламя!
Как, прежде, тоненькая нить,
мостом вруг стала между вами?
Так буйство чувств несёт тебя
по неизведанной и встречной,
И струны душу теребят
неугомонно и беспечно.
март-апрель 2021 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2024
І знов німота ця, неначе напруга,
Упала на плечі, закрила вуста.
Укотре по колу, чи то не наруга,
Коли у повторі омана пуста?
До заходу доля схиляється тужно,
Хоча, ще чіпляє порожнього суть...
Напевне, до тебе вертається мужність,
Яку ще не можеш до дна осягнуть?
А з нею глибини такого провалля,
Яке не здолати, намарні труди.
Бо у почуттів є ознаки летальні.
У річку, ту саму, не можна ввійти.
І вже не важливо, що жевріла віра,
У того, хто кращим ніколи не був.
І долу летіли листки поруділі,
І плив над тобою нескорений сум.
Отак, і сумується, тихою ранню,
Про те, сокровеннеє, що відійшло,
І падає на незагоєні рани,
Іллюзій розбитих, потрощене скло.
23-30.09.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Е. и Н.
Прошлое, пройдя девятым валом,
Памятью легло в песок зыбучий.
Где-то нам любви не доставало,
В чём-то мы быть не хотели лучше.
О прошедшем часто сожалеем,
Об ушедших и поныне плачем.
Отпустить бы. Да пуста затея.
И живём вот так, а не иначе:
Как-то в полусне, в полуобмане.
То грустим, то радуемся, вроде.
Кто-то ищет "рай" на дне стакана,
Кто в других...и тоже не находит.
А, ведь, счастье бродит где-то рядом.
Ну а мы, опять его сторонкой
обойдём, скользнув усталым взглядом.
А оно - в обьятиях ребёнка,
В небе, солнце, в нежности, и в дружбе,
И в черешне, что у дома, старой.
В сердце нам его впустить лишь нужно,
А, впустив, надолго там оставить.
1997г. испр. 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2024
На мить зупинись. І відчуй, як хвилини,
У вир небуття відлітають невпинно.
Так час невблаганно відмірює кроки,
Із подихом кожним коротшають роки.
А ти у полоні стурбованих буднів
П'єш радощів стиглих бальзам неосудно,
І все не вгамуєш ту пристрасну спрагу,
Бо є у душі ще чарівна наснага,
Що зветься любов'ю, давно і одвічно,
І це почуття є, насправді, магічним.
Допоки квітує воно світанково,
Із віком життя не веде перемовин.
13-14 вересня 2019 р.
V.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Жгу мосты, уходя. Видно, срок.
Нет, не жаль. Может, грустно чуть-чуть.
Не ищи тайный смысл между строк,
По счетам я открыто плачу.
Я плачу, как могу. Был бы прок.
Время замерло в наших часах,
И несёт несговорчивый рок
Осень в чувства, да стужу в глаза.
Спущен слов равнодушный курок.
Стон, тоской оборвавшись, затих.
Забери эту боль как оброк, -
Мне оставь пустоту дней моих.
23 -24 февраля 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002213
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2024
Стікає день по шибці сумовито,
Дощить, хоча не сильно, та давно...
Намокле листя відриває вітер,
Жбурляє у заплакане вікно.
Зажурене знадвору заглядає,
А там, у книзі трепетні рядки,
Що сповнені тужливої печалі,
Та пам'яті про доторки палкі.
Усе пройшло, зійшло, обіч снігами,
Туманами поплутало роки.
Ту порожнечу, з часом поміж вами,
Заполонили інші сторінки.
У різні боки розвели дороги,
У бігу літ заховано сліди.
Ви, як підранки, що не мали змоги,
Одне на двох кохання вберегти.
Холодний дощ своє Andante стишив,
Накидав розмаїття пелюсток.
А ти ізнов, свої складаєш вірші,
І тулиться до скла рудий листок.
13-18 серпня 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
бирим
Обласканый елеем плотной лжи,
под стройный гомон топких песнопений
ликуй, глупец. Пляши! Пока пляши
в угарно-сладком сне непробуждений!.
Познаешь позже глубину паденья,
а нынче так отрадны миражи.
Бывает, речи очень хороши,
когда б их говорили от души...
Иных в двуличье велики уменья.
Словам красивым верить поспешив,
костру обмана ты даёшь поленья.
Ещё не время твоего прозренья.
Уже ль тебя не мучает сомненье,
что здесь, под этой благодатной сенью,
не истина историю вершит,—
лукавство делит с фальшью барыши...
Пляши, глупец! Пока ещё пляши.
И нет от этой данности спасенья!
Сентябрь 2018 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2023
Із сірого неба розгублена осінь
заплакала тужно свавіллям розкосим, -
холодним дощем. Непокоїлась лунко,
губила свої дорогі обладунки
на землю. І смутком охоплена нОвим,
втрачала оту пишноту кольорову,
яка відбуяла. Пожовкла, недужа
зривалась і падала в чорні калюжі.
Вплітала деінде у шурхоти ночі
свій голос тремтливий: "Не можу! Не хочу!"
Уже без надії... Пручатись несила,
зажурена осінь дощем голосила.
І кинута долу зимі на поталу,
приречено вже ні про що не питала.
5-16 листопада 2016 р.
Переробл. у листопаді 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Исписаны все, до единой,
горячие строчки Любви.
А в душах взращённые льдины
разбили Надежд корабли.
Чтоб те утонули навеки
В глубинах несбыточных грёз.
И ходят теперь "человеки"
Наивно решая вопрос:
А есть ли то чувство в реале?
А, может, лишь похоть и страсть?
Ответ ты отыщешь едва ли.
Он не о НЕПОМНЯЩИХ нас.
Но вновь оплавляются свечи,
И грезят о НЕЙ чудаки!
Прекрасней ЕЁ нет на свете!
Но явь расставляет силки.
Все проще и хуже, банальней.
За словом - одна пустота!
И рушится замков хрустальность
Под взмахи тугого хлыста.
В тисках бытия и смятений,
В плену одинаковых дней,
С годами становится тенью,
И чувств иссякает ручей.
А быт формирует пространство,
Где братом «уныния» долг.
Под гнётом того постоянства
Давно не вскипает восторг.
И меркнут мечтаний зарницы
О вечно цветущей Любви
В ладонях пригрелись синицы,
И вдаль унеслись журавли.
И что-то внутри леденеет,
И в сердце вползает печаль.
Да странное чувство потери
Касается тихо плеча.
Авг.2020-март 2021 г.
Все́ ещё набросок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000972
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2023
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
блакитно-біле розправляють диво.
Ну, що ж, хай не розбудить пал страху
вас, беззахисних, прямо серед ночі.
До зради втаємничену жагу,
О, друзі не сховають ваші очі!
Самотносте, із норовом тугим!
Виблискуючи циркулем із сталі,
Ти холодом прокреслюєш круги,
не чуючи вмовлянь, що марні стали.
Так призови мене, й не відпусти!
Плеканець твій, що звик до порожнечі.
Втішатимусь в обіймах самоти,
Вмиватимуся синню холоднечі.
Навшпиньки б стати в лісі там, де ти,
На тім кінці вповільненого жесту,
І листя до обличчя піднести,
Сирітство відчуваючи блаженством.
Твоїх бібліотек даруй мені
Ти тишу та концертів стиль високий,
І я забуду в мудрості своїй
Тих, що померли, та живих допоки.
І я пізнаю мудрість і печаль,
Довірять потаємний зміст предмети.
Природа, притулившись до плеча
Дитячі відкриватиме секрети.
Тоді з пітьми, що встигла полонить,
Із бідного невігластва, раптово,
Прекрасні риси друзів ще на мить
Проявляться, а потім зникнуть знову.
Прекрасні риси друзів лиш на мить
Проявляться, а потім зникнуть знову.
Закінч.25 січня 2020 року.
Вірш першоджерело:
ПО УЛИЦЕ МОЕЙ КОТОРЫЙ ГОД
Белла Ахмадулина.
По улице моей который год
звучат шаги — мои друзья уходят.
Друзей моих медлительный уход
той темноте за окнами угоден.
Запущены моих друзей дела,
нет в их домах ни музыки, ни пенья,
и лишь, как прежде, девочки Дега
голубенькие оправляют перья.
Ну что ж, ну что ж, да не разбудит страх
вас, беззащитных, среди этой ночи.
К предательству таинственная страсть,
друзья мои, туманит ваши очи.
О одиночество, как твой характер крут!
Посверкивая циркулем железным,
как холодно ты замыкаешь круг,
не внемля увереньям бесполезным.
Так призови меня и награди!
Твой баловень, обласканный тобою,
утешусь, прислонясь к твоей груди,
умоюсь твоей стужей голубою.
Дай стать на цыпочки в твоем лесу,
на том конце замедленного жеста
найти листву, и поднести к лицу,
и ощутить сиротство, как блаженство.
Даруй мне тишь твоих библиотек,
твоих концертов строгие мотивы,
и — мудрая — я позабуду тех,
кто умерли или доселе живы.
И я познаю мудрость и печаль,
свой тайный смысл доверят мне предметы.
Природа, прислонясь к моим плечам,
объявит свои детские секреты.
И вот тогда — из слез, из темноты,
из бедного невежества былого
друзей моих прекрасные черты
появятся и растворятся снова.
1959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Лучом на волосы упала,
Посеребрила, не спросив.
А мне, казалось, слишком мало,
Мной вёсен прожито и зим!
Ведь впечатлений отголоски,
Мой пылкий нрав ещё влекут.
И нет ответов на вопросы
В золе сгорающих минут.
Совсем недавно двадцать было.
Но, вновь, отмерены года...
А я ещё не отлюбила,
Ещё мечтаю иногда!
Как-будто, горести сторонкой,
не пью обыденность сполна...
А там, внутри, душа ребёнка,
Всё так же ветренно - юна.
2 июля 2012 года.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000479
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2023
А літо хотіло усіх звеселити!
Барвисте, грайливе, таке осяйне!
Теплом милувало, ховалось у квітах,
Колись зчарувало тебе і мене.
А літо раділо тому розмаїттю,
Вмивало росою, поїло дощем,
І все не могло одного зрозуміти:
Чому ми не разом з тобою іще?
А літо п'янке шурхотіло у травах,
Співало у кронах у старім саду.
А літо усе ще тужливо питало:
Чом ти не знайшов? Чому я не прийду?
Буяло у луках, в покосах крислате,
У пахощах сіна пливло навкруги,
А, потім питало, ізнов винувато:
Чому поміж нами розлуки сніги?
А літо хотіло...
А літо раділо...
А літо питало...
А літо не знало...
2-3 липня 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
« не спрашивай никогда, по ком звонит Колокол; он звонит и по Тебе»
Э. Хемингуэй
Там явь травою поросла,
увязнув в праве многоточий…
Но долго полнилась зола,
забвенье прошлому пророча,
Что скоро превратится в быль,
и будет помнящих так мало…
О том молчит степной ковыль
под сенью вещего забрала.
Там одичалые ветра
по чащам шепчут, словно сводни:
У безрассудного вчера
лишь безнадежное сегодня.
И цедит свой смертельный смог
Неупокоенная бездна…
И кто не прав? И что не смог?
Уже почти неинтересно.
Но зажигает каждый год
всё новые армады свечек,
и жатва скорбная идёт
под всхлипы горестного вече.
Звездой полынной повела
Судьба твоя, ухмылку пряча.
О ком звонят колокола?
О ком они так жадно плачут???
27-29 апреля 2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999979
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2023
І падали краплі у темряву ночі,
Про щось шурхотіли, ледь чутно, пророче.
Та кожна співала, окремо від інших,
Ті звуки творили мелодію тиші,
Яка огорнула все суще навколо,
Була осяйною її колискова,
Що, мов розчинила небеснеє світло,
Невидиме зору та серцю привітне.
Звучали дощу монотонні мотиви,
За хмарами місяць старів горделиво.
А сон ненав'язливо сіяв оману,
Яка, як і ніч, на світанні розтане.
12 листопада 2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Она не приходит внезапно,
Продуман её каждый шаг.
И струны души поэтапно
Захватит в железный кулак.
И не к чему больше стремиться,
И некуда больше спешить.
И лишь чернокрылые птицы,
Останутся в гулкой тиши.
А ты - одинок, обесточен,
Куда-то, бредя, наугад,
Под крики их странных пророчеств
Потупишь померкнувший взгляд.
ПолОг безразличья накроет,
Тоска будет цепким клещом,
Шепча без конца: «Я с тобою.
Зачем тебе кто-то ещё?»
* * *
И всё же, пока есть Надежда,
И к Вере, пусть слабый, но путь,
Я дам ей отпор. Как и прежде,
Ответив: «Без вас, как-нибудь...»
15 июня 2012 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2023
Заросла стежина поміж нами,
Паростю укрилось буре тло:
Лободою вкупі з полинами.
Ніби тої стежки й не було.
От і все. Кінець сумної саги.
Вичерпано нанівець сюжет.
Залишились: невтолима спрага,
І в альбомі вицвілий портрет.
11 серпня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Уже, как старуха с клюкою,
В облезлых одеждах своих,
Бредёт наугад беспокойно,
И блекнет, шурша, воротник.
И шаркают громко ботинки, -
Брусчаткой протёрты до дыр...
В молочно - клубящейся дымке
Уходит в забвение мир,
Где юной, красивой, цветущей,
Она начинала свой путь.
Казалась себе всемогущей...
Но дней золотых не вернуть.
И нет уже золота боле...
Померкнув, упало с колен.
Её предрешённая доля, -
Уныние, серость, и тлен.
Но гордо! И прочь утешенья!
Ведь очи всё так же горят.
И чуя зимы приближенье...
Вперёд, и ни шагу назад!
2012 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2023
Все саме так, як і колись.
Загасло те, що не горіло.
А небо падало униз,
Сріблило сивиною крила
Зав'яло те, що не жило.
Вистава виявилась фарсом.
Струхнуло часу помело
Любов, поділену на станси.
Пекуча порожнеча мрій...
Іще ятрять недавні рани.
І сум, холодний і їдкий,
Торує прірву поміж вами.
25 липня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Проигран моральностью спор, -
В угоду ущербности века.
А я, вот чудак! До сих пор
Ищу меж людей Человека.
Ищу среди взглядов и лиц,
Подспудному вверившись чувству,
В мельканье расхожих страниц...
Сомненье: сей поиск - безумство!
Смятение: вдруг, не судьба?
Ведь их, настоящих, так мало...
В эпоху, где душ голытьба,
Обыденной данностью стала.
Где бьют гуманизм по лицу,
Где мыслить почти перестали,
Внимают скорей подлецу,
В ком совесть отыщешь едва ли.
Где слову поступок не брат,
А дружба отмечена тризной...
Где золота звон во сто крат,
Ценней человеческой жизни.
Где громче кричат часто те,
Кому б помолчать лучше было.
Всё чаще в мирской маете
Себя ощущаю бескрылым.
Но мне наугад дальше бресть,
Отбросив неверья опеку.
За миг озаренья, - он здесь!
Землянин! Встречай Человека!!!
---16 мая 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998886
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2023
В очах у твоїх причаїлася зрада,
Застигла в гіллі незабутого саду,
Що чув тиху мову признань.
Іще голос теплий словами голубить,
Та вже не ховає обману полуда,
І дім покидає весна.
Ти все ще не можеш про це розповІсти.
У стомлених нетрях поснулого міста,
Обох обіймає печаль.
У темряві ночі холоне повітря,
А пам'ять торкається спогадів світлих,
Про те, що минуло, а жаль.
Та час невблаганно керує роками,
І шириться прірва, ота, поміж вами,
Така непомітна сама.
Коли почуття опадають додолу,
Стають, наче тіні, прозорі і кволі,
І магії більше нема.
11-12.06.2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Воспоминания уже
Не жгут навязчиво и строго.
Мечты рассыпанным драже
Мерцают тускло у порога.
И, видится неважным то,
Что значило недавно много...
Нелепых чувств багаж пустой
Отослан в дальную дорогу.
Речей обманных суета
Уже не властвует подложно.
Души немая простота
Окажется однажды сложной.
Где в осознании своём
Вернёшь утраченное завтра...
Покажется кошмарным сном
Залепленная ложью правда.
13 марта 2022 года
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998545
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2023
Минулого відлунням, безпорадно
життя твоє крокує з гірки вниз.
Неначе у виставі «Без реприз»
все дійство, в безкінечному антракті,
проходить повз. А ти один із тих,
хто лиш спостерігає із партеру,
як добігає дна активна ера,
серед отих, безвісно-мовчазних.
Як непомітно промайнули дні!
І ось останній акт тієї п'єси..
Не бути королевою принцесі,
чий юний образ тане вдалині.
29 лютого 2020 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
И наваждения дурман
Уже развеялся, как дым...
Закончился самообман, -
Не люба я, ты - не любим.
Мы оба не любимы так
друг другом, что внутри пусты...
И сердце отбивает в такт:
Я - не нужна, не нужен ты.
Недоцелованый покой...
Своё безлюбье не тая, -
Тех, грустных, песен мне не пой...
Ведь ты - не мной... Тобой - не я!
29 декабря 2012 г.
по мотивам стихотворения М.Цветаевой "Мне нравится"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998343
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2023
А, чи було воно, таке кохання,
Що силою нагадує вогонь?
Твоє єдине. Перше чи останнє?
Від юності до посивілих скронь?
А чи було воно? Чи не наснилось?
Омана невловимого чогось...
Що дні малі тобі давало милість,
А, потім, сокровенне не збулось.
А чи було? Себе питаєш знову...
Слова, мовчанням сповнені палким,
Колись чарівно ляжуть за основу,
Тобою ще написаних рядків.
А чи було? Думок огорнуть хащі...
Та відповідь, можливо, поруч є.
Якщо і дотепер воно найкраще, -
Напевне, заповітнєє твоє!
8-10.06.2023 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
По хащах життєвого спліну
За нею повзло каяття.
Штовхало у згорблену спину,
Гортало сторінки життя.
Схилялась ще нижче додолу
Під натиском щемних думок,
Вплітала п'янку матіолу
В тугий поминальний вінок,
По душам, загубленим рано,
Іще ненароджених, втім
Ятрили глибокії рани,
Провина, заповнила дім.
ЇЇ не подіти нікуди!
Благати в моліннях гірких
Хоч краплю тієї спокути,
Що ні, не прощення за гріх,
А тільки дарунок надії...
Господь що полегшить той біль
Душі, що давно не уміє
Радіти й співать... Звідусіль
Лунає промовистий гомін
Вирує весна навкруги...
А в неї, задавнена втома,
У неї на серці сніги.
27.03-08.04.2020 року
Присвячується жертвам абортів та інших видів штучного переривання вагітності.
Фото із іне-ту.
Один із пам'ятників, присвячених жертвам абортів. Скульптурна композиція під назвою «Не плач, мама, я все одно тебе люблю», яка встановлена 2011 року і знаходиться у містечку Бардейов (Словакія) перед місцевим храмом Різдва Діви Марії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
В руїнах безнадійних сподівань
Примарами блукають їхні тіні.
Наївних мрій знедолені видіння
Тонким лягають абрисом в слова.
На тілі мап неходжені шляхи;
На тлі років нездійснені бажання.
Крізь молодості спалахи останні
Пожухлість днів відгомоном глухим.
Здавалося, немає вороття
У те горіння неповторних буднів,
Де все чудове бачилось майбутнім,
Де вирувало ще твоє життя...
Вже не вирує. У полоні літ
Схиляється до заходу покірно.
Лише альбоми, оптимізму вірні,
Тебе зовуть ізнову у політ.
Та сила незасмучених світлин,
І вперта міць іще живої віри,
Затьмарять забуття свавілля сіре,
Сповільнять небуття запеклий плин.
15 червня 2015 р.
Доопр. 2 липня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Пошуки у домі марні.
Окрім сутінок, один
буде день зимовий, гарний,
І незімкненість гардин.
Тільки, в мокрих білих грудках,
промайне лапатий сам
сніг, що на дахах усюди,
І нікого більше там.
І буття прокреслить іній,
Знову запанують в нім:
вся нудьга торішніх сплінів
І зима минулих днів.
Так ятритиме донині
невідпущеність вини.
І вікно по хрестовині
здавить голод дров'яний.
Та порт'єрою до строку
пробіжить сум'яття все ж.
В тиші, міряючи кроки,
як майбутнє ти ввійдеш.
З'явишся. Відчиниш двері.
В білім одягу сама.
В чомусь із таких матерій,
шиє сніг з яких зима.
8-9 лютого 2020 року.
переклад віршу Бориса Пастернака " Никого не будет в доме" 1931 року
Вірш-першоджерело:
НИКОГО НЕ БУДЕТ В ДОМЕ...
Борис Пастернак
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк моховой,
Только крыши, снег и, кроме
Крыш и снега, никого.
.
И опять зачертит иней
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
.
И опять кольнут доныне
Неотпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной
Но нежданно по портьере
Пробежит сомненья дрожь, –
Тишину шагами меря,
Ты, как будущность, войдешь.
.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
1931
Вірш - переклад збережено у тих самих розмірі і ритмі, що і пісня на ці вірші.
Фото із інету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Пролог:
"Війна - то лакмус.
Виявляє суть..."
Ю.Щербатюк
Руїни дружб. Ошмаття почуттів.
Затьмарив очі пил розчарування.
Стрімка ріка розведених мостів...
Де твій початок? Де твої останні?
Чому чужий віднині рідний брат?
В кривому склі немає більше міри...
Чом порожнечу всіх вчорашніх втрат,
Заполонив собою cмуток сірий?
Отак осиротіти на рідню...
Болюче "завтра" пульсом б'є у скроні.
І ти не маєш сил, щоби одну
Такую правду втримати в долонях.
Та правд отих немало, поміж тим,
Де огортає неосяжна щемність...
І обпікає сумом льодяним
Відчуженість, що на роки взаємна.
Що у минулім істинним було?
У темні дні кривавого двобою
Те встояти та витримать змогло,
Що назавжди залишиться з тобою!
20-24.09. 2022 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023