| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Я пам”ятаю
Уже давно дорослі мої діти
Та згадується ніби увісні
Як просуренків перші ніжні квіти
Малечею збирали повесні.
Ви вірете? Я й досі пам”ятаю
Як парувала повесні земля
Птахи із теплого вертались дивокраю
І в небі линув клекіт журавля…
Коли бруньки тужавіють вишневі
Й заполоняє землю березіль
Весняні протопти-стежки першоквітневі
Збігалися до школи звідусіль
***********************
Ви вірете? Я й досі пам”ятаю…
с.Кочубеївка
31 січня 2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Туман. І сонце. І роса,
на вітах, наче діаманти.
Весни незаймана краса…
Узувшись у м’які пуанти,
Весна ступає крадькома
лиш їй відомими стежками,
де, утікаючи, Зима,
сніги лишила рушниками.
Та ще, у лісі за селом,
лежить і досі ковдра біла.
Мабуть, налякана теплом,
Зима її також згубила.
Втікала ручаями сліз.
Лишатись їй було не сила.
Біжучи через верболіз,
рожеві «котики» лишила.
А на околиці Шпиля,
де ліс, і поле, і дорога,
парує звільнена рілля,
чекаючи на хлібороба…
с.Кочубеївка, Шпиль
березень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Знов земля синім небом,
Мов чаша, по вінця наповнена,
й звідусіль
Напливає на мене,
Весняної повені сповнений,
березіль
Я, з розгону, пірнаю,
Занурююсь в синяву пролісків,
стрімголов
Цілий світ поглинаю,
неначе свідомості проблески,
знов і знов.
Ароматом фіалки
нічної легені наповнюю
через край
Я тебе мов русалку,
в лісах віднайду серед повені,
так і знай!
Зіллям рясту, тебе,
пелюстками рожевими, ніжними
оточу
І устами твоїми
уп”юся невинно-безгрішними
до схочу
Мов з тобою, удвох,
тридцять весен і зим не ділили ми
хліб і сіль
Ніби двоє сердець,
наших юних, уперше поринули
в березіль…
с.Кочубеївка
Березень 2003 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
ПЕРНАТІ- ПОЕТИ
Поети, як жайворонки,
що бувають РОГАТІ
і просто сірі,ЧУБАТІ,
(посмітюхи по-народному).
У кожного свій ареал.
І час, коли прилітати
й коли зникати.
Безславно, чи благородно.
Бути модним або в самоті.
І висота, на яку злітати.
В небі погоднім. І у житті…
P.S.
Гніздовий ареал рогатого жайворонка охоплює тундри Європи та Азії і гори Східного Сибіру. На території України трапляється на всій території ВИКЛЮЧНО на зимівлях.
Посмі́тюха звичайна, або чуба́тий жа́йворонок (Galerida cristata ) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae). В Україні осілий, кочовий на всій території крім гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
«Меня сегодня Муза посетила,
Немножко посидела и ушла...»
В. Высоцкий
Муза
(самоіронічний жарт)
Діставши прочухана від дружини,
За те, що «шлявся» до шести часів,
«Свинячої» картоплі горошини,
Насуплений, перебирати сів
Звідкіль-то не візьмись - явилась Муза,
Вона, мовляв, відрада для душі
Така собі : босота голопуза,
А теж - давай нашіптувать вірші
І достобіса ж капосне створіння,
Здебільшого приходить без спрося:
То в ванну зазирне під час гоління,
То в хлів, коли годую порося,
А то, бувають казуси ще й гірші,
Оце скажу я по-секрету вам,
Почне свої нашіптувати вірші,
Коли я в ліжку ... та іще й не сам
Я не кажу, що парубок я файний,
Але ж не дід старий, і не вдівець,
Щоб так ото все кидати негайно
Та похапцем шукати олівець
І цур тобі... залиш мене в спокої,
Поки ми теревенили удвох,
Лишилося ще пів-відра дрібної,
Свинячої картоплі, мов горох.
Поезія поки ще почекає,
А то ж бо, чуєш? Що я говорив?
Дружина он мені уже гукає:
«Ти, що, картоплю й досі не зварив?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Зовсім скоро вже килим квітчастий
ліс простеле бузковим рястом,
після пролісків синьо-небих,
і сережок пилково-жовтих
гнучко- вклонистої ліщини,
що в букетик зберу для тебе
по юнацьки, хвилюючись трохи,
поблизу лісової стежини…
28.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Є в бабусі чорний котик:
білі лапки, білий ротик,
кінчик хвостика й животик-
ось який гарненький котик !
Любить спати на дивані,
п’є з відерця воду в ванній,
як смачненького наїсться…
Лиш мишей ловить боїться !
С. Кочубеївка
10.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Понад яром, там де шлях,
на усіх на трьох Шпилях
оселилися зайцІ –
довговухі стрибунці.
Мають ці звірята звичку
скубти на яру травичку.
А в холодну сніжні пору
заховатися у нору.
І щороку повесні,
лише тільки сходить сніг,
в них з’являються малята –
пухнастЕнькі зайченята.
Хоч травички ще й немає,
їх матуся доглядає.
І годує молочком.
Зігріває під бочком.
А як сонечко пригріє,
все навкруг зазеленіє,
довговухі зайченята,
запитавши в мами й тата,
вийдуть з нірки погуляти
і травички пощипати.
с.Кочубеївка , 1-й Шпиль
06.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
ІСТОРИЧНА СПІРАЛЬ.
ПЕРЕВЕРНУТИЙ ВИТОК.
Зимова туга
Зимового насупленого ранку
Холодного липкого туману
Не в змозі навіть сонце на світанку
Роздерти обважнілу пелену
Чи то надворі січень, чи й не січень?
Холодна мряка очі застила
Сховалося в тумані потойбіччя,
Розкраяного вибалком, села
Ліс розгубив усе своє багатство,
Туман поглинув сяєво снігів,
Та галасливе, невгамовне птаство
Приборкати він так і не зумів
Край лісу обізвалася синиця,
Немов про весну мову завела,
Стоїть, не замерзаючи, криниця
З водою лісового джерела
Неначе світла шибочка віконця,
Таїть в собі надію на весну,
Щоб у собі відбити промінь сонця
І хмари, і небес голубизну.
с. Кочубеївка
11 січня 1994 р.
Зимова туга 2
Ставок усох. Неначе й не було.
Високими заріс очеретами.
А лісова криниця й джерело
Згубилися давно між бур’янами.
Позаростали лісові стежки
Галявини укрились чагарями
Примовкли поміж вітами пташки
Воєнними затислі пазурями.
На схилах влітку вже нема корів,
Яких колись селяни випасали
Стежок нема до багатьох дворів
Та і самі двори позаростали.
Похмуре небо, ніби з переляку,
Рядном на крони лісу нависа
Липкі тумани і холодну мряку
Нам посилають знову небеса
Сховалося в тумані потойбіччя,
Розкраяного вибалком, села.
Чи то надворі січень, чи й не січень?
Холодна мряка очі застила…
с. Кочубеївка
27 січня 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Не душевне, а лише церковне,
навіть на колінах стоячи,
Богові покірність вдаючи,
каяття не може бути повне.
Не ходіте, марно, до церков,
у молитвах не ламайте руки,
молитви словесні – то лиш звуки,
а душа – основа із основ.
Кайтесь не покірною юрбою
і не під священницьким перстом,
не перед іконами з хрестом -
Кайтеся перед самим собою !
Кайтесь перед Совістю своєю,
бо вона лише одна – ваш Суд.
Поскидайте пелену облуд.
Не словами кайтесь, а душею.
с.Кочубеївка, Шпиль
20.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Сніг, сніг, сніг,
Сиплеться в синій вечір
Тихо, задумливо він
Пада мені на плечі
Сивий далекий ліс
Тихе зронив зітхання
Перше, як ранній сніг,
Сьогодні я стрів кохання
Хай вітер шугає між віт,
Останнє зриває листя,
Перший розтане сніг,
Та перше кохання - залишиться !
с. Веселка, Новосанжарський район
Полтавської області
грудень, 1970 р.
P.S.
21 січня - Всесвітній день снігу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Коханій дружині у
Міжнародний день обіймів
Фіалкової ночі зими
обійми мене, прошу, обійми.
Як наснилося сьогодні мені
в опівнічному, у синьому сні.
За собою ти мене помани
і до тіла до свого пригорни.
Щоб тілами розлилося тепло,
як у тому сні чарівнім було.
Хай тремтіння, ніби струм, нароста,
щоб до теплих уст торкались уста,
було чутно теплий дотик грудей,
хоч не видно ні облич, ні очей.
Щоб волосся із розпущених кос
водоспадом по плечах розлилось
і я тонув, ніби в повені, в нім,
в шовковистому волоссі твоїм.
Щоб торкались руки лагідно рук.
І сердець щоб було чути нам стук.
Щоб дурманив мене твій аромат,
як півсотні років тому назад.
А недавно ти наснилась у сні
у легенькім пальтечкові джерсі…
**************************************
Фіалкової ночі зими
обійми мене, прошу, обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Не давайте пустих обіцянок,
бо із поданих вами надій,
мов з піску, хтось зведе собі замок
нездійсненних ілюзій і мрій.
Не підкріплене справами слово,
що за вітром летить, як сміття,
убиває в людині, частково,
віру в щастя, і віру в життя.
Не згадавши про день, чи подію,
не придбавши обіцяну річ,
ви чиюсь розбиваєте мрію,
зустрічаючись з ним віч-на-віч.
Може й мрія – з пустих забаганок,
що не варто й згадати таку…
Не давайте, лише, обіцянок.
Пам’ятайте про замки з піску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Гуляє знов зима над нашим краєм.
В пелюшку білу чорну землю сповива.
З обіду сніг усе подвір’я замітає.
Колючий вітер в кронах саду завива.
Як у дитинстві : «білі мухи налетіли».
Такий очікуваний час для дітвори.
Але чи ж надовго подвір’я буде білим ?
Чи довго сани їхні мчатимуть з гори ?
Бо ж скло віконне краплі всіяли дрібненько
(чомусь мороз разом із снігом не прийшов).
Гідрометцентр, разом з Наталкою Діденко,
«погодні гойдалки» нам пророкують знов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Усе міліє з часом. Почуття,
немов малі річки, пересихають.
І кольори барвистого життя
тьмяніють з часом,
в сутінках зникають.
Німіють руки, серце завмирає,
холодний мозок застигає тлінно,
немов огонь в печі, що догорає…
І нікому підкинути поліно,
чи навіть тріску, а чи жмут соломи,
щоб той вогонь підтримати, хоч трохи.
У кожного в житті свої Соддоми,
свої Гомори, і свої Голгофи.
І перш, ніж відійти у небуття,
не одному із нас забракне духу,
аби відважитись на каяття.
Аби пройти крізь цю душевну муку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Іноді ми,
не хотівши
казати
неправду,
начебто, щоб
не обманути
людини коханої,
обираємо
інший гріх
– не сказати
правду…
І цим же
себе
самих,
перш за все,
і обманюєм.
Господе Боже,
своєю силою
й владою,
не дай познущатись
нам
над душею чужою.
Бо не сказана
правда,
як і неправда
сказана,
теж убиває
людину
своєю лжою.
І, навіть тоді,
коли світ наш
реве мортирами,
конає усе
у муках
найтяжчого бою,
даруй нам,
Господе,
вміння
завжди бути щирими.
З тобою,
з ближніми,
й, найперш,
за усе,
з собою !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Засвітились в небі зорі,
місяць в шибку зазира,
ніч тихесенька надворі:
всім малятам спать пора.
Спить ведмедик край дивана.
Іграшки в коробці сплять.
Діточкам усім слухняним
зараз також треба спать.
Ті, що старшенькі й маленькі,
хто лягти іще не встиг,
роздягайтесь і хутенько
всі до ліжечок своїх.
Розстеліть постіль старанно,
укладіть своїх ляльок.
Засинайте. Завтра рано
треба йти у дитсадок.
Ніч тихесенька надворі.
Місяць в шибку зазира.
Розбрелись по небу зорі.
Спить спокійно дітвора…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Вітри донатять січню щедро свою лютість.
Мороз різьбить шибкам букети на стеклі.
Ставок під снігом вперто боре свою скутість.
А я чіпляюсь знов за спогади ві сні.
Малює пам'ять моя, всупереч морозу,
Коротку вуличку сільську з п'яти дворів.
У темнім чорно-синім небі літню грозу.
І череду ущент нажаханих корів.
Біжать зі степу до осель чимдуж тварини.
З під ратиць чвиркає грязюка до небес.
А дощ періщить батогами їхні спини.
І виє зляканий, в буді, грозою пес…
А ще в блакитній бачу іноді безмежі
В зеленім травні абрикоси білий цвіт
На помаранчево-багрянім тлі пожежі.
Бентежні спогади, ві сні, дитячих літ.
************************************************
І я думками- снами знову в тім селі,
Де залишилася моя дитяча бутність.
Там, теж мороз різьбить букети на стеклі.
Вітри донатять січню щедро свою лютість.
с.Кочубеївка, Шпиль
08.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Коли зорі багрянець подих перехоплює,
коли ранкова тиша арфою бринить,
коли чуття Любові душу переповнює
і кров, пульсуючи у жилах,стугонить,
коли на повні груди дихаєш, бо дишеться,
коли дорогою упевнено ідеш,
в однім пориві аркуш списуєш, бо пишеться –
лише тоді ти не існуєш, а живеш…
с.Кочубеївка
12 грудня 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Срібний місяць тихо ллє проміння
на дахи старих шпилянських хат,
ніби й не гуляла хуртовина
декілька годин тому назад.
Січень знов привів з собою зиму
І, немов невтомний килимар,
в полі килим кинув на озиму,
у селі укрив глибокий яр.
Ліс одягся в білого кожуха,
в білі светри вбрались терени –
не страшна ніяка завірюха,
ні морози люті, до весни.
Ні людей ніде, ані пташини.
Тільки вогник у моїм вікні.
Тільки свіжий слід автомашини -
вишивка на білім полотні…
с.Кочубеївка, Шпиль
грудень 2021 р.
* Шпиль – відокремлений куток села
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
БЕЗСОННЯ
Лежу, дивлюся в стелю тупо.
В німій кімнаті глупа ніч.
Венозна кров у скроні гупа.
А сутність - купа протиріч.
Зболіле тіло хоче спати,
та думки жар іще не згас
і розум прагне розірвати
тенета, що зовуться – час.
Дволикий Янус аж регоче:
удвох ми знову віч-на-віч.
Пускати в сон мене не хоче
В німій кімнаті глупа ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
НЕ СИЛА
Мовчати більше вже мені несила,
і так, занадто довго я мовчав.
В глибоку бездонь забере могила
усе, що досі, людям не сказав.
Приховане від всього світу слово
просякне пилом потайних шухляд,
ізлежиться, зіпріє, як полова,
і вдячністю не вернеться назад.
Зашорене в блокнотних палітурках,
заникане у «файлах» і в «папках»,
не зцілить, як зіпсована пігулка,
і не запалить іскру у серцях.
Тому і тону я у інтернетах,
гублюсь серед непізнаних речей,
тому і борсаюсь у «світових тенетах»,
що докричатись хочу до людей !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
СНІГУРІ
(зимова фантазія)
Прилітали на зорі снігурі
на калину у моєму дворі.
Чи то пломінь зорі так горів,
чи то груди пломеніли снігурів.
Чи калини китиці червоні
у гілок кришталевому дзвоні.
Так палала ранкова заграва,
як здіймався сонця круг величаво,
аж іскрилось білим інієм гілля,
аж світилося зимове довкілля.
********************************
О зимовій о ранковій порі
Прилітали у мій двір снігурі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Коли узимку наближається Святвечір,
Я озираюсь у минуле, крізь роки
І теплий спогад про літа мої малечі
Моєї пам’яті гортає сторінки.
Моя бабусенько рідненька, Василино,
Це ж ти колись мене тримала на руках.
Як у дитинстві, я до тебе в думці лину,
В твоє село, що загубилось у пісках.
Де за городом темні вільхи у * “ольосі”,
Туди, де в березі рожевий верболіз,
У ті піски, де гарцювали колись босі,
Де осока у теплій заводі й рогіз.
Туди, де в лузі оберемками дзвіночки,
Туди, де в лісі килимами шавлія,
Де кучерявіють купин хисткі горбочки,
Де ти лишилася, бабусенько моя.
Туди, де ріс, твоїми пещений руками,
Де повесні хрущі снували угорі,
І де в свята ти частувала пиріжками
З тії калини, що росла в твоїм дворі.
І вже тоді, коли я став ходити в школу,
І ми жили уже у іншому селі,
Ти приїжджала, щоб провідати Миколу,
Дмитра й Луку - всіх трьох племінників своїх.
Та хоч в Миколи просторіша була хата,
І хоч Дмитро жив на дідівському дворі,
Ти поміж них мого найбільш любила тата
І найчастіш до нас ступала на поріг.
І жартувала, й ворожила, як чаклунка,
Читала долі нам по лініях руки.
І дарувала неодмінно подарунки
Ну і звичайно ж, із калини пиріжки.
В твоїй кошолці усього було доволі:
“Канхвет” чубатий, великодні крашанки.
І пиріжки були солодкі із квасолі.
А невісткам , завжи, розквітчані хустки.
А на різдв’яні свята завжди онучатам
Ти крім цукерок дарувала дітлахам
Рожевих випечених “баришень” дівчатам
Й таких смачних рожевих коней – хлопчакам.
Я вже дорослий і у мене вже онуки,
Вже стільки часу проминуло й промине,
Та вузлуваті твої теплі, ніжні руки
Їх не погладять по голівках, як мене.
Я в цьому світі вже нічого не боюся,
Перед минулим я нічим не завинив,
Лиш все частіш приходить в спогади бабуся
І все частіше я звертаюсь до Зими:
Не замітай в минуле стежку, хуртовино,
Хай зігрівають душу пам’яті стежки,
Моя бабусенько, кохана, Василино,
Не залишай мене - благаю крізь роки !
* * *
В зимовій тиші знову спуститься Святвечір,
Сліпучу ковдру покладе мені до ніг,
Пухнастим коміром укриє мої плечі
І давній спогад тихо ступить на поріг.
Палким рум’янцем зашаріється калина,
Морозним шелестом озветься верболіз,
І усміхнеться мені бабця Василина
І душу спогади розкрають аж до сліз.
І я, згораючи в тенетах часоплину,
Як у дитинстві, виглядатиму щодня,
Що знову з’явиться бабуся Василина
І привезе мені рожевого коня…
с.Кочубеївка
28 грудня 2003 року
*зазвичай підтоплене, в теплу пору року, вільхове узлісся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
ОМЕЛЮХИ
Дружно зграйкою закружляли,
опустились в легкім танку –
знов омелюхи прилітали
на калину в моїм садку.
Смакували терпкими гронами,
зголоднілі з важких доріг.
Намистинами пурпуровими
впали ягоди в білий сніг.
Дружно зграйкою відлітали,
залишаючи в серці щем.
Знов омелюхи прилітали.
Обіцяли вернутись ще…
с.Кочубеївка, Шпиль,
28 грудня 2018 р.
*Омелюхи – птахи, що прилітають на зимівлю в Україну
з північної Європи (зокрема – з Фінляндії).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
ЗИМОВІ СВЯТКИ
Знову грудень по землі ступає.
То війне морозом, то теплом.
Знову дух Святого Миколая
уночі витає над селом.
Знову йдуть до нас зимові Святки-
чарівна, хвилююча пора.
Знов дзвінкі щедрівки і колядки
понесе дворами дітвора.
Сутінки кутки сховають в хаті.
Спогади постукають у скло.
Віднесуть мене в шестидесяті,
в степове засніжене село.
Там, бувало, на зимові свята,
сніжної студеної пори,
у бабусі (мами мого тата)
я свої проводив вечори.
Там ікони, вбрані рушниками.
Там усюди лад і чистота.
Там, її запалена руками,
сяяла лампадка у свята.
Там портрети, вправлені у рами.
А над ними також – рушники,
вишиті барвистими нитками,
з тітчиної легкої руки.
Та давно бабусі вже немає.
Ні Марії – тітки, ні дядьків.
Вже давно й мій тато спочиває.
Мабуть так Всевишній захотів…
Не відкриються, зі скрипом, двері,
бо і хати вже нема давно.
Батькові хрещеному вечері
понести мені вже не дано.
Лиш, коли прийдуть зимові Святки,
спогади постукають у скло.
Віднесуть мене в шестидесяті,
в степове, засніжене село…
с.Кочубеївка, Шпиль
грудень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023