| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Небо не плаче. І це не сльози.
Це – усвідомлення змін.
Осінь стоїть у статичній позі
понад 120 годин.
Осінь терпляча, вона вже має
чемність не зносити з ніг.
Тепло усміхнена, стоїть чекає.
Це не злодійський набіг.
Будуть морози, та це ще не скоро.
Поки вологий туман
робить неясними жести і голос –
пляни плете для містян.
Будуть морози, а після розмаї –
благодіяння життя.
Осінь стоїть і терпляче чекає
своїх дарів прийняття.
12.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Дихати разом з ниспаданням дощу
Дихати на повні груди, вільно, спокійно, досхочу
Дихати, пробувати не бажати зла
Чи то є добром бажати, щоб певна людина сьогодні, в свій день народження, померла?
Підкажи мені, дощику, це бажання добро чи зло?
Чи можна бажати, щоб певної людини у всесвіті не було?
І щоб не було інших, подібних, таких, як він.
Чи можна цього хотіти навіть з дуже вагомих, дуже болючих причин?
Не знаю я, дощику, та все ж передай моє прохання до вищих сил,
Щоб хтось із них, кому це не дуже противно, сьогодні цю певну людину прибив.
07.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Ходімо гуляти! На вулиці – радість
в легкій позолоті ще літніх хвилин
вбирати себе, не вагаючись, радить
крізь справ запланованих завчений плин.
Ходімо! Я знаю, ти зайнятий дуже,
але ж ми недовго – до неба й назад.
Пройдемось неспішно, коханий мій друже,
алеями зближень, єднань та відрад.
З’єднаємо руки, сумістимо кроки,
попросимо час поза ліком текти.
І в справи свої, що чекають за рогом,
опісля із легкістю вернешся ти.
Повернешся в звичність, зануришся в неї,
а радості дотик лишиш на вустах.
І з нього до тебе всміхнуться алеї
з повітрям ще теплим й солодким на смак.
16.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Вдих дощової свіжості на повні груди.
Чи буде день прекрасним?
Звісно, буде.
Що принесе?
Щось добре, щось не дуже.
Окраєць неба відбивається в калюжах.
У вересня первинній прохолоді
є в’янення й оновлень теплий подив.
Що ж принесе?
Конкретне щось чекаєш?
Щось окриляюче, щось радісне… не знаю.
Він вже приніс.
А де, чому не бачу?
Оце і є твоя сьогоднішня задача.
12.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
наповни долоні сонячним світлом:
зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці
яскраво й безхмарно
і день обернувся приємним і гарним :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Будь мені сонцем, освіти мій світ.
Бо сонце верхнє десь завіялось у хмарах,
лишивши мій життєвий краєвид
негарним.
Як станеш сонцем, не жалій тепла.
Світи настільки ярко, як зумієш.
Щоб із імли моєї проросла
надія.
Я розцвітатиму у променях твоїх.
Розкрию перед ними всі куточки.
І саме їм віддам свій кожен вдих. І кожен видих,
навіть остаточний.
Сходь у мені, осяюй кожну мить.
Сліпи мене, розжарюй, обезтемнюй,
щоб жоден рух моїх шукаючих зіниць
не був даремним.
06.09.24
Картина Е. Мунка "Сонце" (1913 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Зчепивши зуби, продовжувати робити своє.
Бо новий ранок, попри рев вибухів, настає.
Бо є ще багато справ, які хочеться і потрібно зробити,
попри те, що якісь мудаки намагаються нас убити.
Так, щільно стиснуті щелепи заціпило, вони болять
від постійного намагання стримати рев проклять,
але прокляття іноді потрібно дозволяти собі відпустити,
щоб вони змогли добратись до тих, хто намагається нас убити.
А ще добратись до тих, хто так стурбовано за цим споглядає.
Тих, хто може і обіцяв допомогти, проте не допомагає.
Летіть прокляття і невідкличними вироками сідайте на їхні плечі,
щоби вбиваючих і лицемірних мудаків на світі ставало менше.
04.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Здрастуй, чарівнице златолиста!
Панно оксамиту та парчі.
Календар приніс твого приходу звістку,
від задухи злегка шкварчачи.
Ти несеш жадану прохолоду.
В голосах напористих вітрів
чуються поради і тайм-коди
серпнем щільно вимощених днів.
Ти несеш дощів рясні потоки
з ціллю змить увесь присохлий пил,
щоби після вияснілим оком
світло віднайти своїх світил.
Ти несеш солодкий сум прощання
й зустрічі щемке передчуття
у сердець схвильованім торканні
обопільно притягального буття.
Владна златокоса королівно,
трон займати, прошу, не спіши.
Зволь ще мить поласувати дивним
позалітнім присмаком краси.
01.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
По берегу гуляли дві душі. Одна дивилася собі під ноги,
туди, де не лишалися сліди, лишити їх вона уже не мала змоги.
Але дивилася уперто вниз, не відривала погляд, не здіймала.
Був ясний день, приємно віяв бриз, вона ж, здавалося, його не помічала.
Йшла поруч друга, ніби і не йшла, дивилась ненав’язливо на першу.
Лише для цього тут вона й була. Мільярд разів і кожен з них, як вперше.
Мільярд разів той самий краєвид – порожній берег, жодного відбитку.
Змітав борвій піщинки із чола, уносив у наступну оповідку.
Мовчали душі, лоскіт голосів не хвилював гладку поверхню тиші.
В множинності завершених світів найпершими псуються найгучніші.
Цей берег їм обом був дорогий. По-різному, як завжди і буває.
У безлічі розрізнених надій одної спільної на близькість вистачає.
Одна душа хотіла залишити слід, а інша порадіти, що вдалося.
Один на двох піщано-чистий світ у спільному мовчанні двоголосся.
По берегу гуляли дві душі. А здалеку скидались на єдину.
Йшли мовчки, удавали, що чужі. А бриз приємно дув у їхню спину.
22.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
…хочеться для тебе бажаності…
Щораз відкривати день,
як книгу в усій нерозказаності записаних в ній пісень,
як дотик, що серця торкається крізь шкіри схвильований шар, і в серці луна озивається, формуючи ніжності шал,
як радість розлиту у диханні,
як спраглу неситість очей
як рук обіймаючи вихори в іскристому танці ночей.
Бажай і живи із бажаністю, занурюйся в неї без дна. Всією своєю коханністю най тебе наповнить вона…
18.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Посидь, послухай, помовчи.
Поприслухайся до безсмертя.
Чиї у нього голоси?
Якому з них озветься серце?
З яким увійде в діалог,
поділиться, спитає,
чи є хоч в чомусь сенс і бог,
чи жодного немає.
Почувши відповідь, рикне
й захоче сперечатись
про найважливіше земне,
помпезно розпочате;
про купу планів і програм,
проектів і прожектів,
отриманих і тут і там
негаданих ефектів.
Про ціль, про місію, про роль,
приречення і фатум,
цілеспрямований контроль
нерідко кострубатий;
невірність обраним шляхам,
неочевидність кроків;
про спотикання тут і там
від саморобних вроків.
Чимало буде говорить,
чимало накопилось.
Жодним з досягнень замістить
не вийшло зняті крила.
Посидь, послухай серця плач
під гам світопорядку.
За вибір глухоти пробач.
І розпочни спочатку.
02.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Легенький поштовх, невагомо ніжний,
і подорож почнеться. Буде шлях:
тернистим й гладким – різним, дуже різним
і парашутик, наче крихта-птах
летітиме й шукатиме місцину,
де схоче зупинитись й прорости,
новим стібком вплестися в скатертину
безкрайньої природної краси.
27.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Війна безжально розірвала душі.
Роздерла їх безжально на шматки.
Спини цей жах! Спини його, ти мусиш!
Чи ще замало згублених життів?
Величчя вимагає більше крові.
Дурна пиха, огорнута в слова
наскрізно і суцільно гонорові,
повстяники скривавлені взува
й крокує величаво поміж згарищ,
святкуюча володарка руїн.
Хто тим величчям невгамовно марив?
Чи він такий бебевхнутий один?
Чом люди неспроможні научитись
любити спільно наданий їм дім?
Цей дар життя плекати та цінити
одне в одному і в собі передусім…
22.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Буде ще гірше. Ти це розумієш?
Нещирість – вона така.
Кільця липкого чорного змія
серце поволі стиска.
Важкість гнітюча оселиться в грудях –
змій набиратиме сил,
тягнучи безперестану полюддя
з того, що ще не вдавив.
Житимеш мозком? Прожекти та плани.
Вистачить для прожиття?
Змієносителям це притаманно –
знецінюють почуття.
Здавлене в кільцях липучого змія,
серце вже ледве живе.
Якщо звільнити його не зумієш,
як порятуєш себе?
Кормиш тварюку. Ти це розумієш?
Носиш поживу щодня
любому свому трусливому змію
самозадушення.
13.07.24
13.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Дитинко, не спіши у засвіти.
Побудь ще тут із мамою і татом.
А нам, дорослим тупакам, прости.
Ти вмієш ще сердечно пробачати.
Від болю ми тебе не вберегли.
Хоча повинні були захистити.
Ми ж бо дорослі в войовничій грі,
які забули смисл слова Жити.
Дитинко, в світі повно зла та лих.
Рости і перетворюй світ на краще.
Й не слухай, не марнуй часу на тих,
хто буде в’їдливо розводитися нащо.
І тих, які роздуті від пихи,
І тих, які нещирі та байдужі,
теж оминай. Найгірші вороги
таки дволиці та двониці друзі.
Дитинко, в світі є любов й добро.
В твоєму світі буде їх багато.
Ще трішки потерпи, я витру кров
й повернемо тебе до мами й тата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Спробуй.
Бо все можливо.
Кожен світанок – диво.
Будь-який крок оборотний.
Серцем заходь в звороти.
Пробуй.
Не є фатальним
вибір, якщо повчально
наслідком його бентега
так учиняти не треба.
Зважся.
Нема запізно.
Час розуміння різний.
Шлях дочування довгий
й затьмарень на ньому повно.
Будь
сам для себе добрим.
Лагідним і притомним.
Не толеруй недбалість.
Вимонстрить – жахно вдарить.
Вір
у любов і милість.
Ми задля щастя стрілись.
Вибір завжди за тобою.
Спробуй обрати любов’ю.
12.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…
Скажи мені, будь ласка, як там ти.
19.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захíд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближнім.
17.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
Вбирає земля життєдайну вологу,
збудитись й напитись вітаючи змогу.
Вчувається, як дощові владні води
у акті любові у неї уходять.
І п’є, і бажає, спинятись не хоче.
А краплі не проти, стікають, муркочуть.
В зволожених лонах життя розцвітає.
Накрапує дощ – небо землю кохає.
16-18.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
- Як можна викинути найдорожче?
- Та якось можна, викидається усе:
уважність, щирість, добросердя, тощо.
А час несе. Кудись весь час несе.
- Куди ж несе?
- У особисту пустку,
яка жере з середини живцем,
уключно з блиском над чолом загуслим.
Бо світлоносне викинуто все.
07.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Тиша, густа мов пісок і як розпач сипуча,
втягує в себе сердець ненастроєний стук.
Всмоктує й всотує, глушить собою жагуче.
Ти щось сказав?
Ти ще тут?
Ти існуєш?
До-звук –
щось попри непромовляння почуте,
щось, що звучить на належній душі частоті,
те, що так хочеться, так необхідно відчути
задля пробудження справжніх своїх відчуттів.
Тиша вкриває оманним покровом покою.
Затишно в ній, як у склепі, лягай і лежи.
Стигне повітря огорнутих глушшю покоїв.
Ти чогось прагнув?
Ти діяв?
Ти жив?
03.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Знов вийшло сонце. Наче й не було
цієї довгої безжальної зими.
Чому ж хрестами, вбитими в минуле,
подвір’я так препишно поросло?
Отут жили ромашки. У траві
повсюд кульбабки із берізками рясніли.
Знов сяє сонце. У спустілому дворі
ростуть хрести. Хрести ростуть живі.
Хтось зерня їх у дворище завіз.
Щоб посадити, виламав ворота.
Знов світить сонце та нема нікого
полити ті хрести потічком свіжих сліз.
Вони цвітуть. Незлічимі ряди,
й нові періодично виростають.
Над ними сонце безтурботно сяє.
Знов видно сонце понад паростю біди.
26.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння зайнялось, спинитися не в змозі.
Веснуню, відчиняй скоріш, чекати не примушуй.
Життя гостиною потіш, впусти його спокусу.
Потоки лащяться до стін, пестливо обіймають.
Щирує дощ впродовж годин – бажання не вщухає.
Та не вдирається у дім, відкритий на шпарину,
спиняє край свій спраглий плин, хоч як до неї лине.
18.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Дійові особи: Едуард Мане, Клод Моне, загадкова жіночка Мона
Час дії – початок ХХ століття
Діалог, звісно, повністю вигаданий, але якби Едуард також дожив до похилого віку, вони з Клодом могли б частенько обмінюватись подібними дружніми шпильками. :)
_______________
«Усе мине», – сказав Мане Моне.
«Й не зиркайте, мусье, на мене скоса!
Чи ж винен я, що навіть у пенсне
не бачите ви далі свого носа?»
«Що світ? Сукупність вражень нестійких.
Усе розмите, оповите димом.
Ви хочете схопити міцно їх,
вони, слизькі падлюкі, сунуть мимо».
«Чи, може, в нас закінчилась мана?
То мусимо поповнити запаси!
Бо ще ж, мусье, повнісенька хана,
які тепер в нас репані каркаси».
«А моджо ваше як, питаю вас.
Колись, я чув, було вельми солідне.
Чи теж його зіжмакав мстивий час,
чи іноді працює більш-менш плідно?»
«Мане, вмагуйтесь», – відказав Моне.
«І вшийтесь звідси, бо чекаю Мону.
З’ясуймо потім, що куди мине,
а зараз щезніть, бо турну з балкону!»
03.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Ім’я промовляю твоє, торкаючись щастя вустами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Видихую його з душі незліченими листами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Воно відчиняє світи, до неба стає вратами,
відчужені береги єднає новими мостами,
підтримує й береже, буває вогнем і щитами,
заповнює сторінки, полонячи мене шрифтами.
Голублячи твоє ім’я, стрічаюсь з тобою серцями.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Цілую крізь нього тебе. І ніжно, і до нестями.
Уся ця любов у мені є плодом любові між нами.
22.06.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Подих стік у груди і в них завмер.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Чи ти щасливий там, де ти є тепер?
Якщо цікаво, я тепер щасливіша.
Я відпустила нарешті свої жалі.
Йти не хотіли, чіплялись за звичне лігво.
Як розкормила їх – велети чималі,
скільки моїх сердець розтрощити встигли.
Як же просторо стало, коли пішли.
Стільки блакиті й світла вміщає місце.
Жодної кривди, погорди, страху, хули.
Жодного болю, врученого навмисно.
Що ненавмисно кажеш? О так, простіш
не помічати свої ненайкращі вчинки.
Поміж усіх похваляння невартих рис
саме нещирість зводить найтовщу стінку.
Твоя байдужість не стане моїм тавром.
Є у мені одна нездолана сила.
Випхала всі жалі за поріг гуртом.
Здихалась їх, а любов лишила.
27.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.
Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –
то кожен обирає на свій смак.
Пломінь яскравий. Ніч, а наче день.
А розпочнеться ранок, чи помітиш?
Ті доленосні полум’яні квіти
не завжди передвісники біди.
Що каже доля подарунком цим?
Спопелить прагне чи квітчає дім?
11.08.22
Ілюстрація - картина Олега Шупляка "Натюрморт в стилі Ван Гога" (2022 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Вилучай неважливе із лона життєвої скрині.
Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
Не тягни мотлох в дім, обіцяй собі, серце, віднині
не селити плевели в ґрунти урожайні свої.
Бережи спокій свій, хто його берегтиме, крім тебе?
Хто його захистить від засилля лукавих приблуд?
Оборона слабка – частокіл із розхитаних ребер
І душі затонкий ще й обтяжений зайвим сосуд.
Прибирання важке – найскладніше у нім відрізнити,
де безцінні скарби, де в злотавій обгортці дрантя.
Перевіримо, серце, який з тебе виріс цінитель –
що ти цінним назвеш і залишиш собі для життя?
11.01.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Красота торкнулася душі –
трепетання прокотилась хвиля,
сколихнулись буднів спориші,
щось прекрасне промайнуло біля.
Прекрасне щось, тендітно-невловиме,
ще безіменне, безголосе ще,
у ранці дотику лиши нечутно і́м’я,
воно у ній красою проросте.
У ній воно. Як буде ґрунт родючим,
як щедро поливатиме рука,
прекрасне розростеться в неминуче –
нев’януче, призначене вікам.
І будуть долучатись інші душі
у спільне розповсюдження краси,
взаємною зустрічністю зворушень
єднаючи самотні полюси.
10.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024