| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
Вбирає земля життєдайну вологу,
збудитись й напитись вітаючи змогу.
Вчувається, як дощові владні води
у акті любові у неї уходять.
І п’є, і бажає, спинятись не хоче.
А краплі не проти, стікають, муркочуть.
В зволожених лонах життя розцвітає.
Накрапує дощ – небо землю кохає.
16-18.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
- Як можна викинути найдорожче?
- Та якось можна, викидається усе:
уважність, щирість, добросердя, тощо.
А час несе. Кудись весь час несе.
- Куди ж несе?
- У особисту пустку,
яка жере з середини живцем,
уключно з блиском над чолом загуслим.
Бо світлоносне викинуто все.
07.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Тиша, густа мов пісок і як розпач сипуча,
втягує в себе сердець ненастроєний стук.
Всмоктує й всотує, глушить собою жагуче.
Ти щось сказав?
Ти ще тут?
Ти існуєш?
До-звук –
щось попри непромовляння почуте,
щось, що звучить на належній душі частоті,
те, що так хочеться, так необхідно відчути
задля пробудження справжніх своїх відчуттів.
Тиша вкриває оманним покровом покою.
Затишно в ній, як у склепі, лягай і лежи.
Стигне повітря огорнутих глушшю покоїв.
Ти чогось прагнув?
Ти діяв?
Ти жив?
03.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Знов вийшло сонце. Наче й не було
цієї довгої безжальної зими.
Чому ж хрестами, вбитими в минуле,
подвір’я так препишно поросло?
Отут жили ромашки. У траві
повсюд кульбабки із берізками рясніли.
Знов сяє сонце. У спустілому дворі
ростуть хрести. Хрести ростуть живі.
Хтось зерня їх у дворище завіз.
Щоб посадити, виламав ворота.
Знов світить сонце та нема нікого
полити ті хрести потічком свіжих сліз.
Вони цвітуть. Незлічимі ряди,
й нові періодично виростають.
Над ними сонце безтурботно сяє.
Знов видно сонце понад паростю біди.
26.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння зайнялось, спинитися не в змозі.
Веснуню, відчиняй скоріш, чекати не примушуй.
Життя гостиною потіш, впусти його спокусу.
Потоки лащяться до стін, пестливо обіймають.
Щирує дощ впродовж годин – бажання не вщухає.
Та не вдирається у дім, відкритий на шпарину,
спиняє край свій спраглий плин, хоч як до неї лине.
18.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Дійові особи: Едуард Мане, Клод Моне, загадкова жіночка Мона
Час дії – початок ХХ століття
Діалог, звісно, повністю вигаданий, але якби Едуард також дожив до похилого віку, вони з Клодом могли б частенько обмінюватись подібними дружніми шпильками. :)
_______________
«Усе мине», – сказав Мане Моне.
«Й не зиркайте, мусье, на мене скоса!
Чи ж винен я, що навіть у пенсне
не бачите ви далі свого носа?»
«Що світ? Сукупність вражень нестійких.
Усе розмите, оповите димом.
Ви хочете схопити міцно їх,
вони, слизькі падлюкі, сунуть мимо».
«Чи, може, в нас закінчилась мана?
То мусимо поповнити запаси!
Бо ще ж, мусье, повнісенька хана,
які тепер в нас репані каркаси».
«А моджо ваше як, питаю вас.
Колись, я чув, було вельми солідне.
Чи теж його зіжмакав мстивий час,
чи іноді працює більш-менш плідно?»
«Мане, вмагуйтесь», – відказав Моне.
«І вшийтесь звідси, бо чекаю Мону.
З’ясуймо потім, що куди мине,
а зараз щезніть, бо турну з балкону!»
03.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Ім’я промовляю твоє, торкаючись щастя вустами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Видихую його з душі незліченими листами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Воно відчиняє світи, до неба стає вратами,
відчужені береги єднає новими мостами,
підтримує й береже, буває вогнем і щитами,
заповнює сторінки, полонячи мене шрифтами.
Голублячи твоє ім’я, стрічаюсь з тобою серцями.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Цілую крізь нього тебе. І ніжно, і до нестями.
Уся ця любов у мені є плодом любові між нами.
22.06.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Подих стік у груди і в них завмер.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Чи ти щасливий там, де ти є тепер?
Якщо цікаво, я тепер щасливіша.
Я відпустила нарешті свої жалі.
Йти не хотіли, чіплялись за звичне лігво.
Як розкормила їх – велети чималі,
скільки моїх сердець розтрощити встигли.
Як же просторо стало, коли пішли.
Стільки блакиті й світла вміщає місце.
Жодної кривди, погорди, страху, хули.
Жодного болю, врученого навмисно.
Що ненавмисно кажеш? О так, простіш
не помічати свої ненайкращі вчинки.
Поміж усіх похваляння невартих рис
саме нещирість зводить найтовщу стінку.
Твоя байдужість не стане моїм тавром.
Є у мені одна нездолана сила.
Випхала всі жалі за поріг гуртом.
Здихалась їх, а любов лишила.
27.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.
Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –
то кожен обирає на свій смак.
Пломінь яскравий. Ніч, а наче день.
А розпочнеться ранок, чи помітиш?
Ті доленосні полум’яні квіти
не завжди передвісники біди.
Що каже доля подарунком цим?
Спопелить прагне чи квітчає дім?
11.08.22
Ілюстрація - картина Олега Шупляка "Натюрморт в стилі Ван Гога" (2022 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Вилучай неважливе із лона життєвої скрині.
Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
Не тягни мотлох в дім, обіцяй собі, серце, віднині
не селити плевели в ґрунти урожайні свої.
Бережи спокій свій, хто його берегтиме, крім тебе?
Хто його захистить від засилля лукавих приблуд?
Оборона слабка – частокіл із розхитаних ребер
І душі затонкий ще й обтяжений зайвим сосуд.
Прибирання важке – найскладніше у нім відрізнити,
де безцінні скарби, де в злотавій обгортці дрантя.
Перевіримо, серце, який з тебе виріс цінитель –
що ти цінним назвеш і залишиш собі для життя?
11.01.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Красота торкнулася душі –
трепетання прокотилась хвиля,
сколихнулись буднів спориші,
щось прекрасне промайнуло біля.
Прекрасне щось, тендітно-невловиме,
ще безіменне, безголосе ще,
у ранці дотику лиши нечутно і́м’я,
воно у ній красою проросте.
У ній воно. Як буде ґрунт родючим,
як щедро поливатиме рука,
прекрасне розростеться в неминуче –
нев’януче, призначене вікам.
І будуть долучатись інші душі
у спільне розповсюдження краси,
взаємною зустрічністю зворушень
єднаючи самотні полюси.
10.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024