| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ранок, двадцять четверте лютого. Дві тисячі двадцять другий рік...
В третій годині ранку все чомусь змінилося, так раптово..
І ось прийшов "руський мір", на землю нашу, у нашу країну ракети та дрони полетіли...
Матуся проводжала сина свого, щоб Батьківщину він захистив від ворога злого.
І він пішов на фронт, залишилась матуся вдома сама...
Вона лиш йому рушничок свій подарувала і книгу Святу на пам'ять дала.
Він пішов, у невідомість, не знаючи, що його чекає: чи смерть, чи вічне життя...
Він дійшов до цілі - взявши в руки автомат, проти ворога він став...
Минає тиждень, місяць, рік, син до всього звик,
І до мами, лиш раз на місяць він дзвонив -
Що скучив, що хотів побачитись хоч на якусь мить...
Він про всі почуття до неї тоді щиро говорив...
Мама була завжди дуже рада чути голос сина.
Але все обірвалося вмить, коли він подзвонив востаннє і сказав:
"Прощай, матусю, хоч і хочу багато ще сказати та ворог не дає відпочити"
І покотилась з її очей гірка сльоза: не таку долю сину вона обрала....
Ось і вісточка остання від синочка рідного надійшла, від єдиного, якого завжди берегла.
Сіла на стілець заплакана мати, відкривши конверт, свідомість ледь не втратила:
"Привіт, матусю, якщо ти читаєш цього листа, то знай: мене вже нема, лиш рушник твій і книга та.
Пишу тобі і згадую про тебе, як ти мене маленьким на руках носила...
Як я тобі вдома завжди помагав, чоловічу роботу всю завжди переробляв....
Тепер я виріс і став самостійним, пішов заради тебе на захист нашої Батьківщини,
Пробач, мене, мамо, що лишив тебе одну, пішовши так рано, що ворог забрав моє життя.
Пробач, що не створив я родини, пробач, що лиш тобі на пам'ять лист цей я лишив.
Через місяць повідомили, що сина знайшли, що везуть його в домовині...
Вийшли люди, стали на коліна, створили коридор, на шляху кортежу, що везе захисника...
Вийшла й мама, з прапором та квітами, зустрічати свого єдиного сина:
"Дякую, тобі, сину, за твого листа, щиро дякую тобі, що героєм ти став".
©Ангеліна Вартересян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Що таке щастя, спитаєш в мене ти?
Я відповім лиш коротенько:
Щастя - це коли нема біди,
Коли поруч твоя рідна ненька.
Коли за святковим столом зібралась вся рідня,
Коли ти зустрів когось, хто змінив твої уявлення про світ.
Для коханого - звістка особлива: дівчина вагітна.
Для матусі ж велике щастя, поняньчити онуків.
Для мене щастя - мої рідні і близькі мені люди,
Я щиро дякую кожному з вас, за вашу підтримку.
Нехай ми з деякими з вас познайомились тут, у клубі,
Але ви всі поруч зі мною, я знаю, у цю важку хвилинку.
Кожен з нас по-своєму особливий,
Тому в цей новий та казковий рік,
Бажаю, лиш щоб кожен з вас був щасливий,
Жодним чином не зважаючи на свій вік.
23.12.2023 року.
©Ангеліна Вартересян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Привіт, мій любий, рідний Тату...
Пишу тобі цього листа і чомусь плачу...
Знаю, що десь далеко ти...
Але в моєму серці, ти завжди поруч...
Ніхто не знає, як іноді боляче буває,
Коли весь світ постав проти тебе,
Навіть тоді, коли жодної причини на те немає,
Мені так не вистачає лиш одного тебе.
Любий мій Господь, дорогий мій Отче,
Пробач мене, за шлях мій життєвий, кривий,
Все життя, я лиш з тобою єдиним бути хочу.
Пробач мене, Тату, за гріх цей тяжкий.
Надія моя єдина, лиш на тебе одного...
В боротьбі цій важкій проти добра і зла,
Я щиро дякую тобі лиш одному...
За твою щоденну підтримку, що мені ти дав.
©Ангеліна Вартересян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024