| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Себе, на жаль, не помічаю.
Пізнавши власних дій ціну,
Навіщо розпочав війну
І що у ній я захищаю?
Себе, на жаль, не помічаю.
Судити інших напоказ
Нескладно. Та не вбити фраз,
Що нас простять. А я прощаю?
Себе, на жаль, не помічаю.
Щоб не казали – пожалів,
Вуста звільнив від зайвих слів,
Що зберігав. Най витрачають.
Себе, на жаль, не помічаю.
Бути найкращим - дивний зиск,
Якщо життя втрачає блиск.
А я в собі його втрачаю.
Себе, на жаль, не помічаю.
Дивись, як запальна душа
Крізь одкровення у віршах,
Питання й відповідь вінчає.
Себе, на жаль, не помічаю.
Найкраща помста – льодяна.
А час все питиме до дна
Дорогу без кінця і краю.
Себе, на жаль, не помічаю.
Любов жива серед золи
І прокидається коли
У серці світло зустрічаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Все, що минуло те забулось.
Ми склали жертви пустоті.
Що мало дихати - здригнулось.
Хто був безвинний - на хресті.
Твої сліди, їще вологі,
Обітниця для вороття,
Немов душа на тлі дороги
Ведуть живих із нежиття.
Ось так скидаються вериги,
Коли тіла стають тісні.
Вони ідуть крізь плач хурдиги
На зустріч згаданій весні.
Вона - найкраща нагорода
За безліч шрамів та невдач.
Ми - неприручена порода.
Ми - це слова ”Прощай”, “Пробач”.
Відчувши дотик на зап’ясті,
Немов запрошення - “Веди”,
Я їй сказав, що присмак щастя
Пізнають ті, хто назавжди
Відмовиться і від безсмертя,
І від затишку в самоті.
Ми поговоримо відверто
В якомусь іншому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Хто ж ти така?
Крапля дощу на руці?
Нерозчуті присяги в тумані?
Крихта правди, що зникла в омані?
Той початок, що буде в кінці?
Хто ж ти така?
Дивний божественний задум?
Досконалість холодного скла?
Білосніжність міцного крила,
Що ніяк не побачу позаду?
Хто ж ти така?
Сон, що веде у кошмар?
Хриплий шепіт голодного тіла?
Чорний шлях, що на мить стане білим?
Непомітний останній удар?
Хто ж ти така?
Недомовлені вранці слова?
Тінь, що як не вбивай - воскресає?
Стій. Згадав, звідки я тебе знаю.
Бо я сам тебе намалював
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Що там, за дверима, як кажеш «Бувай»?
Я буду? Не був? Та мовчить старий плай.
В наступному вересні? Градом? Нехай.
Я знаю, що знов буде осінь.
Куди заведе ще не пройдений шлях?
Чи вдосталь прочан пам’ятає земля,
Хто слідом життя собі день вистеляв,
Не просячи милості й досі?
А скільки доріг загубилось в імлі?
Що, знову ледь-ледь? А раніше могли.
І я б розповів тобі де і коли,
Якби там не стало ще гірше.
Усьому під сонцем відміряний строк.
Я знаю, ти першою спустиш курок.
Так, впертість старанно тримала мій крок,
Лишив тільки спогади й вірші.
Побачимось знов? Уві сні? Наяву?
Почуєш мене, якщо я позову?
Дійду, добіжу, долечу, допливу
Та долі не cдамся без бою.
Що там, за дверима, як кажеш «Бувай»?
Я буду? Не був? Та мовчить старий плай.
Ну, що, тихий суме, час кличе, вставай
Нам знов по дорозі з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Я не знаю, хто в цьому законі лишиться забутим.
Хтось іде, щоби грати, а хтось – щоб спустити курок.
Ти – живильний струмок. Я – солодкість п’янкої отрути.
Ти – даруєш життя. Я – тобою придуманий рок.
Я не знаю, як вийти, хоча пам’ятаю де двері,
Де застигла одвічним питанням чужа далечінь.
Ти - смішне кошеня. Я – загибель зухвалих імперій.
Ти – усмішка облич. Я - журба, що прийшла без причин.
Я не вірю словам, що у вчинки не підуть ніколи.
Я не вірю звитягам, що друзів стирають сліди.
Ти завжди за плечем. Я постійно блукаю навколо.
Ти - божественний сад, а я змій, що отруїть плоди.
Я не вийду тебе зустрічати до краю дороги.
Я не буду останнім, хто в руки вбиватиме цвях.
Ти - величні міста. А я - збиті блуканнями ноги.
Ти - володарка дому. Я – гість, що шукає свій шлях.
Перед дивною долею я не впаду на коліна.
Не благатиму свіжого вітру для порваних крил.
Ти - вогонь у ночі. Я - лиш тіні, що зникнуть у стінах.
Ти - безсмертна, як вічність. Я – пам’ять порослих могил.
Я не перший, хто зробить стрибок на шляху до поразки.
Разом з літом палатиму, щоб стало жарко зимі.
Ти летиш в далечінь. Я укотре прямую у пастку.
Ти – світанкова тиша. Я – постріл, що служить пітьмі.
Я не стану в мовчанні покірно чекати на страту.
Я не буду тремтіти, коли ніч накаже піти.
Ти – надія на ранок, а я – гіркий присмак розплати.
Ти народжуєш сміх. Я дарую печать німоти.
І в кінці, не дійшовши до раю, що нам обіцяли,
Я, нарешті звільню того звіра, що серце п’янить.
Тобі пишуть пісні. Мене вкотре вони розіп’яли.
Ти для них новий день. Я – лиш бажаний образ на мить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Я б міг до раю, що вгорі,
Дивитись вниз, як смерть горить,
Порушив всі закони гри,
Як втримають вітри.
Віддати крила, щит плеча,
Щоб янгол їх вже не втрачав.
Ніч обіймати, мов дівча,
Чекати на свій час.
Змінити рок, що гнав мене.
З’єднати Зло з Добром в одне.
Воскреснути. Та хто збагне,
Якщо воно складне?
Чекав би вічність на шосе.
Заходив, щоб забрати все
І був єдиним, хто спасе,
Не прагнучи хосен.
Я б грати птицям відкривав.
Був повінню, що бруд змива
І пісню грів поки жива,
Якби я знав слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Той, хто йде по краю - як довго до раю,
Торкнувшись його кожен в себе питає.
І кажемо “Кращі”, хоч майже пропащі,
Як вирваний лист, що в костер долітає.
Той, хто йде по краю – чи вдосталь я знаю,
Коли я те саме щоразу втрачаю?
Навчи, як з порога побачити Бога.
Вже здавна сліпим я по світу блукаю.
Той, хто йде по краю, скажи їй – згораю,
Як тільки побачу – свій погляд ховаю.
“Зречешся від чвари – повернуться чари”.
Я знову люблю, і я знов пробачаю.
Той, хто йде по краю, в яку саме зграю
Я маю піти. Що хрипе? Зволікає?
Шалена корида несеться по сліду,
Який я, нажаль, за собою лишаю.
Той, хто йде по краю, навіщо стріляю,
Як потім трофеї дарма викидаю?
Навколо – безлюдно. Мені стає нудно,
Коли я межу поміж нами вплітаю.
Той, хто йде по краю, у що і з ким граю?
Ти відповідаєш, та я не сприймаю.
Зазвичай, актора з’їдає потвора.
Ти, певне, потворою світ називаєш.
Той, хто йде по краю, куди я тікаю?
Чим менше знаходжу, тим більше вкладаю.
“Ти скинеш кайдани бо кличе жадана”.
Я долею вдячно її нарікаю.
У підсумку й люди себе полишають.
Зачинені двері відкритого раю.
“Чим глибше образа - тим гірше щоразу”.
Що ж, дякую, той, хто гуляє по краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Я бачив сон. Я був вогнем,
Що жодну мару не мине.
Що обирав - Тебе? Мене?
І нехтував сюжет.
Я бачив сон. Я блазнем був,
Який манери геть забув.
Його б до страти за добу.
Але тривав бенкет.
Я бачив сон, де я - герой.
Безжальний цар, властитель Трой,
Що смерть носив немов тавро
І не вкусив життя.
Я бачив сон, де хвиль сповна.
А я – холодна глибина
Де крик мовчить, що нам єднав
Колись серцебиття.
Я бачив сон, де я - стріла.
Байдужа, груба та не зла
Згоріла вщент. Тепер зола
Вкриватиме той шлях.
Я бачив сон. Повзла змія
Від чаші геть. Лишився я
І пив, щоб справдити ім’я,
Примхливе, наче птах.
Я бачив сон. Я був ключем.
Братерським відданим плечем.
Злим катом, що застиг з мечем
Але ж над ким стояв?
Я бачив сон де була ти
В саду, що встигнув зацвісти.
Де я давно себе простив
Минуле одгуляв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024