| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Прапори над нашими могилами -
Лан пшениці і небес блакить…
Завжди будем молодими,
Як були в останню мить.
Більше не ятрять смертельні рани,
Не тривожать постріли гармат.
Ми були міцніші сталі,
Військо встояло… Але зазнало втрат.
Хай пливуть над нами сірі хмари,
І летять лелеки вдалечінь.
Хай до нас приходять мами,
Щоб оплакати своїх синів.
Хоч не бачите вже більше
І не чуєте ви нас,
Наші голоси – у тиші,
Наші тіні - серед вас.
Небо цвинтаря високе,
Важке небо… мовчазне.
Ми знайшли тут вічний спокій.
Біль пройде... А пам’ять – хай ніколи не мине.
(Олексій Мазур, Дніпро 2024)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Так багато побратимів
Повернулось на щиті
Я один із тих, хто вцілив -
Винуватий без вини
Скільки в мене не летіло
Зусібіч смертельних стріл
Все одно мене не вбило
Сам не знаю, чом живий
На моїх раменах попіл
Бо крізь пекло я ішов
Досі когось чую стогін
Досі бачу чиюсь кров
Наді мною гуло небо
Трясло землю під ногами
Йшов долиною і степом
Був від втоми, наче п’яний
Я знаходив в собі сили
Попри біль і рвані рани
Вовком обертався сірим
Соколом летів крізь хмари
Скільки вистачало куль
Стільки ворога двохсотив
Сам у пащі смерті був
Але доля була проти
Я зробив усе, що зміг
І прийшов додому…
Люба, я тобі приніс
Своє серце у долонях
(Олексій Мазур, Дніпро 2024)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
(Присвячується кризі середнього віку у чоловіків та жінок)
Та, як я тебе кохала
То ніхто ще не кохав
Кажеш, любий… задовбала?
Ти ще дужче задовбав!
Вже набридли мої губи?
Груди вже тобі не ті?..
Де живе ота паскуда,
До якої біга ти?
Я білявкою ніколи
Не бувала у житті
Що за локони додому
На собі приносиш ти?
І не та в мене помада,
Що на твоїм комірці…
Я за тебе дуже «рада»
Як і всі святі отці
Курва хай ота послуха
Як ти уві сні хропиш
Та й оглухне на два вуха.
А як стогнеш, коли спиш!
Ти даєш такі концерти
Мов на сцену вийшов ти
Я скажу тобі відверто
Бо хропиш – це півбіди
Ти як тріснеш спересердя
Ніби по команді: «плі!»
Ну такий вже перепердя
Що аж Господи прости!
Хай вона пере шкарпетки
Варить хай тобі борщі
А ти їй за це цукерку
І кохатися мерщій
Швидко любощі зав’януть
Здався їй козел такий
Вижене, я плакати не стану
Підеш ти під три чорти!
Мабуть стався зсув по фазі
От і їде в тебе дах
Ти диви, яка зараза
Сором втратив - просто жах!
У неділю тебе в церкву
Я на сповідь відряджу
Підеш зранку натщесерце
Я з тобою теж піду
Там покаєся як треба
За усе, як на духу
Довго слухатиме Небо
Я весь список напишу
Потім вернемось додому
Я засмажу нам омлет
Всядемося на підлогу...
Будем слухати Роксет
/Олексій Мазур, Дніпро/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Може справді… може марево
Наяву чи в забутті
Раптом я побачив сяйво
А у ньому була ти
Мабуть ти прийшла на стогін
Чи гукнув твоє ім’я
Одне одного ми спомин
Одне одного луна
Я відчув твій ніжний дотик
На скривавленім чолі
Ти – розрада і мій спокій
Моє небо на землі
Твої руки притлумили
Мій пекучий в грудях біль
Бачиш, як мене накрило -
Ворог влучив прямо в ціль
Застилає мені очі
Чорна кіптява і дим
Обійняти тебе хочу
Та немає більше сил
Як же мені пощастило
Знов побачити тебе
Моя люба, моя мила…
В мене кров з грудей тече
Вітер на вухо шепоче
Що прощатися вже час
Моє серце кровоточить
Доля розлучає нас
У згасаючому світлі
Тануть обриси твої
Нехай маки в полі квітнуть
Проросту одним із них
/Олексій Мазур, Дніпро/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
Все бува колись востаннє:
Поцілунок, зустріч, погляд…
Ми простились на світанні,
Я забрав з собою спогад
Про твою чорняву косу
І твої вишневі губи,
Про останню нашу осінь
Іншої у нас не буде
Там, куди від тебе йду
Смерть на все живе полює
Я іду не в добру путь
На мене чекають кулі
Дякую, що відпустила,
Хоч не хтіла відпускати.
Дякую тобі за крила,
Без яких не міг літати
Я узяв з собою небо
У твоїх очах-криницях
Голос, що лунає степом
І мене до себе кличе
Я узяв з собою подих
Тим, що дихатиму поки,
Не погаснуть наші зорі
І накриє землю попіл
Доки моє серце б’ється,
В ньому житиме кохання,
Що ім’ям твоїм озветься…
Моє перше і останнє
Вибач мені твої сльози
І одне на двох мовчання
Вибач, люба, дуже прошу
Якщо бачились востаннє
/Олексій Мазур, червень 2024/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024