L-S/K

Сторінки (1/2):  « 1»

Кохай мене як я тебе кохаю

Кохай  мене  як  я  тебе  кохаю
Люби  мене  як  я  тебе  люблю
Цілуй  мене,  я  іншого  й  не  знаю
Тільки  твої  вуста  завжди  ловлю.  
Знайди  мене  в  місцях  де  не  шукають  
Цінуй  мене,  і  я  тобі  скажу
Я  так  люблю  як  інші  і  не  знають
Я  так  люблю,  що  тут  себе  й  лишу.  
Віддай  мені  частину  свого  серця
Віддай  його,  якщо  тобі  не  жаль
А  я  своє  залишу  на  люстерці  
І  краплю  болі,  твердої  як  сталь.  
Залиш  мені  і  горе  і  тривоги
Залиш  мені  душевну  нотку  сліз
І  я  тоді  упаду  тобі  в  ноги
І  понесу  ту  біль  з  собою  скрізь.  
Згадай  все  те,  що  мучило  так  довго
Згадай  всіх  тих,  хто  боляче  робив
Залиш  в  кімнаті  болі  і  тривоги
Люби  мене  як  ти  мене  любив  
Забудь  образи,  сумніви  і  муки
І  я  тоді  з  тобою  полечу
Я  заберу  гіркі  слова  розлуки
Твої  важкії  рани  залічу.  
Я  покажу  тобі  кохання
І  я  навчу  тебе  прощать
Я  заберу  твої  страждання
І  буду  поруч  засинать.  
Невже  ти  думаєш  наївно
Що  зможу  я  кудись  втекти
Цього  не  буде,  я  невпинно
Любов  свою  буду  нести.  
Буду  чекати  я  моменту
Щоб  про  емоції  сказать
І  знову  відмотаю  ленту
Щоб  фільм  про  нас  ще  раз  почать.  
Я  ніжно  проведу  губами
По  твоїх  лагідних  вустах  
Згадаю  дотики  руками
У  найчутливіших  місцях.  
Кохай  мене  як  я  тебе  кохаю
Люби  мене  як  я  тебе  люблю
Залиш  зі  мною  подих  свого  раю
І  свою  душу  і  любов  свою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024


Думки

Тихо,  ніжно  поглядаю...
Бачу-небо  темно-голубе
Я  не  розумію  і  не  знаю
Що  ж  чекатиме  скоро  мене.
Чи  впаду  з  високої  гори
Розіб'юсь  об  камінь  гострий  враз
Чи  взлечу  у  космос  в  час,  коли  
На  землі  розтане  весь  той  газ
Я  не  знаю  як  складеться  доля:
В  мою  сторону  чи  зовсім  навпаки
Проходжаюся  окраїнами  поля
Біля  бурної  і  стрімкої  ріки.
Зорі  в  небі  уночі  палають,
А  на  день  діваються  кудись
Людська  доля  теж  така  буває
Може  зміниться  вона  таки  колись?
Але  марно  ми  їх  міняєм,
Бог  сказав  так,  то  воно  і  буде  
Може  через  неї  ми  страждаєм
Та  все  одно  колись  ми  все  забудем.
Подивлюсь  на  небо  із  далеку-  
Там  зорепад,  чарує,  розважає  
І  в  душі  взлітаю  так  далеко,
Що  ніхто  мене  там  не  шукає.
Хоч  і  тіло  біля  поля  залишаю,  
А  душею  вище  тих  зірок
То  повільно  а  то  швидко  підіймаю
І  шукаю  тихий,  спокійний  куток...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024