Наталі Стриж

Сторінки (1/7):  « 1»

Ти згориш ладаном

Чому  я  раптом  подумала,  
що  ти  можеш  пахнути  ладаном?
Й  чому  собі  вирішила,  
Що  ти  догориш  разом  з  цією  паличкою?

Я  йду  темною  вулицею
і  все  ще  тобі  посміхаюся,
а  в  моєму  волоссі  
досі  запах  твого  Пало  Санто.

Сьогодні  все  закінчилося.
І  я  не  збираюсь  писати  тобі.  
Не  збираюсь  вертатись  у  спогади,  
уявляти  твій  голос  чи  плакати.

Та  спогади  ніяк  не  запалюються.
Я  черкаю  іскрини  на  паливо
та  ця  клята  паличка  ладану  
все  не  запалюється.

Все  згасає  й  згасає…
Чи  це  означає,  
Що  я  ніколи  не  стру  тебе  з  пам’яті?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024


Твоє "Як ти?"

Музика  бамбірить  в  вуха,  
а  я  злюся.
Як  тільки  я  тебе  відпускаю  —
Ти  назад  проникаєш.  
Ламаєш  всі  мої  плани,
збиваєш  хід  всіх  подій,
й  мене  не  питаєш.

Треба  нарешті  це  зупинити,
петлю  перебити.
Перемкнути  на  "змішане",
знищити  втішливе
"Як  ти?"

Гітара,  голос,  шум  вітру.  
Знову
разом  з  цвітом  із  гілля
зриває  втому.
Коти  за  вікном
і  я  з  телефоном  —
всі  чекаємо  твого:
"коли  ти  додому?"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024


Саморефлексія

З  перспективи  святості  —  я  монстр,
з  боку  темряви  крішної  —  я  свята.
Збродивши  весь  нейронний  простір,
застрягла  десь  в  надуманих  гріхах.

Цей  гріх  заходить  нишко  в  мої  сни.
Показує,  куди  мені  тепер  на  час  зайти:
вичистити  з  закапелків  гній,
де  ще  закрався  в  мині  тихий  біль.

Вже  час  заглянути  в  саміньке  серце,
збагнути  чом  там  тисне,  і  чи  б’ється,
чи  справді  у  глибинах  тіла  я,
чи  все  ще  моя  в  нім  лежить  душа?

Знайшла  той  кут,  в  якому  павутиння,
змела  всіх  мух  й  протерла  пил.
Тепер  тут  буде  лише  відгомін  моління
Моєї  мантри  сонця  тихий  спів.

05.07.2024  (Дім,  ліжко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024


Це минає

У  голові  одвічний  хаос.
Одвічна  пелена  перед  лиця.
І  поміж  співу,  поміж  жару
я  суну  далі  кволе  це  буття.
Момент,  ця  мить  —
мене  у  ньому  мало.
Я  десь  впівсні  ще  досі
наче  заблукала.
Боюся  вийти  з  хати
чи  скрипнути  дверьми,
огида  накриває
вишневими  крильми.
Та  це  усе  минає,
як  тільки  ти  зникаєш,
як  тільки  заживає
твій  дотик  на  руці.

15.06.2024  (Ліжко,  квартира)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024


Збоченець і я

Відчуваючи  огиду  і  тривогу,
твоєї  безпорадності  наліт,  
чому  я  все  ще  тут  знаходжусь?  
Лежу  з  тобою.  Й  ковдра,  піт
закутують  мене  у  мокрий  кокон.
Він  сковує  в  мені  безвільну  злість.  
Невже  нічого  знов  не  відчуваю?  
Червоне  світло  пристрасті  згасає.
Лежу  без  руху,  —  кусень  м'яса,  —
підігрую,  щоб  стримати  у  пастці,
а  згодом  люто  знищити  впівсні.
Та  ти  про  це  не  знаєш,  тож  поспи.
Кохання  із  мого  життя  ізчезло.
Душа  загнила  у  жалощах  до  себе.
Замкнувся  світ  у  цих  червоних  стінах:
це  навіть  схвилювало  щось  у  мині.
Неначе  подорож  у  теплі  хвилі,
із  незнайомцем,  
збоченцем  нікчемним.

4.12.23  (Квартира)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024


Плетиво темряви й сну

Мій  давній  друг,
чи  перша  любов,
чи  придумана  гра  безсвідомого?
Ти  захований  в  тьму
і  твій  голос  звучить,
наче  голос  старого  знайомого.
Тут  так  чорно  впівсні,
де  твій  погляд  застиг,
прориваються  теплим  подихом
білі  іскри  з  очей,
наче  спалахи  дня,
наче  ранок  порвав  небо  ножиком.
То  лиш  темрява  сну,
лише  темрява-сон
сплелася  в  єдине  плетиво,
що  закутало  нас,
заплутало  час,
все  міцно  стиснуло  у  безчині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024


У себе в полоні

Коли  це  закінчиться,  Боже?
Я  тільки-но  стала  одужувать.
Ти  тицьнув  мені  крихту  радості
Щоб  все  моє  тіло  напружити.
Тепер  я  знову  розчавлена.  
І  хочу  пошвидше  розбитися.
Я  хочу,  мов  цукор  у  чашці
У  теплій  воді  розчинитися
Та  жодна  із  ручок  не  пише
Й  писати  доводиться  пальцями
Якби  це  була  його  шкіра
Й  рядка  написати  б  не  зважилась
Я  знову  усе  забуваю
До  першої  ноти  агонії
Як  важко  себе  ненавидіти
Як  темно  у  себе  в  полоні.
 
17  Квітень,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024