| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Літо, сонце, спека,
на ґанку крик дітей і невразлива безпека.
Вітер хитає дичці віти, в подвірʼї розтіклися різні квіти.
Метелики літають повз, роботі бджіл не заважають
А інколи й допомагають, так званий симбіоз.
Майнула неня крізь веранду в хату..
Бо вже година пізня, обід час готувати.
В той час, отець-різьбар майструє з ясену.
То буде оберіг незвичний і зовсім не простий.
В якому там душа й сила припасена,
Бо ж кожен знав те дерево святим.
Запахло глевким хлібом, борщем.. обідом.
Молитва, тиша, їжа.
Ми дякуємо Богу за можливість цю.
Родина, спокій і милість Божа.
«Смачного» - пролунало за столом.
З багаття на подвірʼї пронісся запах вуглецю.
Підходить трапеза вже до кінця.
Роботи завжди вистачає, лиш роби.
Ще ж треба встигнути допоки сонце сяде,
Бо потім глум всім роблять комарі.
Видніються самотні димарі..
Літо, захід, вечір
Засяє перша зірка, а отже - день змінила ніч.
Сільська це поговірка.
А завтра знову літо, сонце, спека.
І новий день, у затишку, з безпекою.
Андрушенко Владислава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Очі її манять, дурманять,
А запах її чарує..
Волосся її сплітає
Душу твою у вінок
Стаєш ти наче прикутий,
Чекаєш від неї дзвінок.
Янгол, ти звідки спустився?
Дозволь доторкнутись разок.
Андрушенко Владислава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Якщо не прокинемось завтра,
Ти знай - я тебе люблю
Накрила мене з головою ковдра..
Дякую, що зловила не хвилю
Вже сьому годину кричить тривога
Ми всі без виключення, кому потрібна допомога..
війна руйнує людей зсередини.
Лице тримаєш і вигляду не подаєш.
Проте від шорохів здригаєш, а молитву повторюєш.
Клята русня, що зʼїдає кожну нервову клітину зсередини
Діями, що направленні чітко на знищення.
Моральне, та чорт забирай фізичне.
Скільки тут душ потребують злічення?
Безліч, проте чи варто чекати магічне?
Андрушенко Владислава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Закрий очі. Уяви, що рамок не існує,
Що в кімнаті немає чотирьох стін,
І що парацетамол тебе вже не лікує.
Як довго ще жити в цих мріях пустих?
Коли врешт побачиш, що Грааль вже наповнений,
Чи то водою, чи кров'ю, неважливо чим,
Можливо, твоїми слізьми, криками тиші,
Що вночі розпускаєш, мов вітер нічний.
А простір довкола від болю й страждання
Наповнений тінями, що лякали в дитинстві,
Будь-хто, хто захоче підійти ближче,
З ніг збивається, не доходячи близько.
Тож зніми ці обладунки, відпусти всі страхи,
Бо в житті є більше, ніж просто тіні й біль.
В любові знайдеш ти нові шляхи,
Відкрий своє серце — і світ стане ціль.
Владислава Андрушенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Невже таки пішла?
Що ж, тоді в кращому світлі живи.
Бо трохи здається, що заліталась з ангелами ти..
І лишилась там назавжди.
Я й досі бачу навколо себе
Очі прекрасні твої
Руки малесенькі й ніжні, що
Пазлом вкладали в мої
Вуха мої все ще памʼятають
Мелодію слів милих твоїх,
Що й досі нотами полонять
Простір поглядів моїх
Я йду довгими та темними стежками
Світ тепер пустий і порожній
Моє серце, що ти звʼязала стяжками
Розвʼязати, на жаль, ніхто не спроможний.
Автор - Йоган Вольфганг фон Гете
Переклад - Владислава Андрушенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Привіт, як справи?
Знаю, що не дуже..
А запитала, щоб розмову розпочать.
Ти згадуєш про нас?
Бо ж я щоночі..
І інколи так хочеться кричати,
Щоб зрізати під корінь
Увесь той біль старої втрати,
Яка на дні моїй душі вляглась,
Як клятий імператор
В імперії «покинутих відшиб».
І хочеться напитись до нестями..
Так, я повернутись у минуле б рада,
В той самий день,
І в ту весну,
В морозний березень.
Щоб більш з тобою не гуляти,
Щоб з тілом твоїм ближчою не стати.
Щоб не почати дурно посміхатись
І щоб не встигла я так закохатись.
Коли ж я долею ту зустріч прокляла,
Я чітко вперлася в трюїзм
Тепер я знаю:
Що дух сміливих протиріч
Надійно витісняє фаталізм.
Не вірю більше я у подій відноснісність, вдачу й випадковість
А, і звʼязок людей, як нас з тобою -
Він має термін і завЕршеність.
Нехай ти був мені всіх в сто разів ріднішим..
так все ж проходить.
І обіцянки ті найщиріші
Не мають сили тої на словах.
Та час вже звикнуть
До розчарувань,
Бо в будь-який момент зустріти може крах.
Нехай питань лишилося багато, а полумʼя чуттів в мені все ще горить.
Проте їх світло слабшає щоночі
Загасить це вже новий фаворит,
З яким серденько буде швидко битись знову,
З яким не згасне вічних почуттів вогонь.
Так,
справді,
я не проти закохатись знову,
Але я проти ще раз зустрітися з тобою.
Владислава Андрушенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Коли на вулиці злива,
а в душі вир емоцій і негативу
Спинись, лиш на хвилину й подумай.
Чи тих свічок варта ця гра?
Ти дихай і голос всередині слухай,
для чогось потрібно це зараз
Не завтра, не вчора, а саме в цей раз.
Злива вщухне, емоції вгамуються
А ті витрачені нервові звʼязки вже не відновляться.
Тож будь сильнішим і веди цю гру.
Ти знаєш як, лиш варто думати і себе чути,
в моменті, в хвилі - видихай і розумій для чого.
Владислава Андрушенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Ти вже пройшов 6 років.
Вже маєш честь сказати «я - інтерн», бо ж то вже лікар.
Я - лікар. Чуєш??? Лікар я..
Звучить так просто, а на ділі?
Чи можеш ти сказати «було легко!» ?
Ні.. а важко? Задумався.. авжеж бо все інакше.
В нас все не як в людей.
Тобі повезло, не зламався.
Могло б все скластися трагічно, нічого так і не дізнавшись.
Бо не існує вже ідей.
Бо втрачене ми людство. Грубо?
Знаю. Проте нема вже тут когось щоб взяти на слабо,
Аби змінити цю халепу.
Голодні ігри вже не фільм, тут тільки ти або тебе.
Або ще можеш за копійки піти касиром в атб.
Елітою ми мали б бути,
Лишалось тільки вищу нам здобути..
прийшли як ті сліпі ми кошенята
В надії заробляти грошенята.
Переоцінили значно ми тоді масштаби
Бо після кіл тих аду ми всього-на-всього раби.
Владислава Андрушенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024