| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
[Verse]
На коні вороному через гай та ліс
Їхав верхи козак на своєму коні
Він втомився давно та ще й пилом припав
Де б спочити в дорозі, його погляд шукав.
День згасав і крива до шинка привела,
Що стояв межи верб край чужого села.
Там веселий шинкар козака годував
А дочка гіркий мед в його келих влива.
[Verse]
Як побачив козак дочку того шинкаря,
То в грудях у його піднялася буря.
Від такої краси той козак, захмелів
Взяв за руку дівчину і до річки повів.
По під хмарами вздовж сріблястої ріки
Обійняв козак дівчину, взяв її на руки.
Повалив в траву, став плечі цілувати
Обіцяв її уранці із собою забрати.
[Verse]
Повний місяць вийшов раптом із хмар
Тумани спустились наповнені чар
Наповнила душу козацьку пітьма -
Була дівка красива, а стала відьма.
Милосердя вже не буде, бо образа та гірка
Її погляд наскрізь в жертву проника
Душу вип’є грішну до її останку -
Стане сивим дідом той козак до ранку.
[Chorus]
Відьма білими руками знаки креслить на пісках.
Хто посмів її образить, пізнає страждання смак.
Не робила вона шкоди іншим людям дотепер…
Та вогонь її намовив щоб мучитель той помер.
Чари стеляться туманом жовті трави накрива
Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва.
Чари стеляться туманом жовті трави накрива
Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020414
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
[Verse]
В сивих горах, чиї спини лісами покриті
Де золотом листя з крон опадає,
Збирав Перелесник сльози пролиті
Сльози дівочі, яких він жадає.
Якось у полудень на краю села
Зустріне він дівчину коло джерела.
Кохання як блискавка у небесах…
Покличе її Перелесник в ліса.
В променях сонця так тепло і ясно
Юна дівчина невинна й прекрасна.
Але сталось так, що заручини мала…
Обійнявшись стояли жива та примара.
[Chorus]
Оженити місяць із сонцем…
Чи таке буває?
Але ходить мертвий до живої,
Бо її кохає.
Втрачене кохання - наповнюється віддчай.
Надприродний світ – це крок у потойбіччя.
[Verse]
До неї вночі Перелесник зійде,
Зорею летючою спаде межи хмарами.
Не дияволом з’явиться він марою прийде,
Щоб бути разом коханцями парою.
А на ранок, як треті співатимуть півні,
Перелесник той зникне, а дівчині
Уквітчаній, вбраній самій засинати
Сном камінним і забувати,
Чому вона стала бліда мов сновида
В чому її лихо та іншиї біди.
[Chorus]
Оженити місяць із сонцем…
Чи таке буває?
Але ходить мертвий до живої,
Бо її кохає.
Втрачене кохання - наповнюється віддчай.
Надприродний світ – це крок у потойбіччя.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020413
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
[Verse]
У зруйнованому місті, де дощ постійно ллє,
Самотня душа, шукаючи вихід, блукає.
Серед мокрих вулиць та дахах-вістрях
Шукає вона спокою, щоб знайти свій шлях.
Темними стежками, серед дощу та вітрів,
Вона мандрує вперед не рахуючи кілометрів.
Шукає вона вихід, шукає світло втраченого бога,
Сподіваючись відшукати невидиму дорогу.
[Chorus]
У великому світі, серед темряви глибокої,
Самотня душа блукає в руїнах часу й забуття.
Серед веж і дзвонів, де розбиті арки лихоліття,
Вона шукає відгомін своєї втраченої вроди…
Самотність то є вирок чи свобода?
[Verse]
Але нікого немає, тільки дощ і спляче місто,
Лише відчуття самотності у темних закутках
Та у серці її вогонь, той не згасне здобуток
Шукає вона вихід де воля вільна буде знову цвісти.
І колись, нарешті, знайшовши вихід із цієї пастки,
Побачить дорогу до світла, до нового початку.
Серце спокій відчує, коли вийде на світло мрій,
Вільна душа нарешті віднайде свій шлях у вирій.
[Chorus]
У великому світі, серед темряви глибокої,
Самотня душа блукає в руїнах часу й забуття.
Серед веж і дзвонів, де розбиті арки лихоліття,
Вона шукає відгомін своєї втраченої вроди…
Самотність то є вирок чи свобода?
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020337
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
[Verse]
Колись я стану злющим піратом
Таким небезпечним і бородатим.
У морі почну кораблі грабувати
А потім скарби у землю ховати.
[Chorus]
Нас буде п'ятнадцять на скриню мерця,
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Пий, і диявол тебе доведе до кінця.
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Нам моря по коліно,
До грудей океан!
[Verse]
Знайду дикий острів і буду копати.
Золото й срібло в могили збирати.
Жадобу морського чорта вгамувати
Скарби ті воїв лишу охороняти.
[Chorus]
Нас буде п'ятнадцять на скриню мерця,
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Пий, і диявол тебе доведе до кінця.
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Нам моря по коліно,
До грудей океан!
[Verse]
Свій чорний прапор я підіймаю!
В безодні морській ворогів поховаю.
У келихи рому до країв наливаю
І пісню мерцям від душі заспіваю.
[Chorus]
Нас буде п'ятнадцять на скриню мерця,
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Пий, і диявол тебе доведе до кінця.
Йо-хо-хо!.. та пляшка рому!
Нам моря по коліно,
До грудей океан!
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020335
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
[Chorus]
Страх ніби привид в сірому вбрАнні
Очі у його дві монети сріблЯні
Він по собі залишає сліди
Від його не втекти нікудИ... нікудИ!
[Verse]
Кожного разу, колы не чекаєш
Спокій раптово навколо зникає
Тіло німіє наповнене страхом
Він всі думки насичує жахом
Кігті під шкіру занурює сірі
Слиною мастить як дикії звірі.
[Chorus]
Страх ніби привид в сірому вбрАнні
Очі у його дві монети сріблЯні
Він по собі залишає сліди
Від його не втекти нікудИ... нікудИ!
[Verse]
Йде босоніж сиротою у полі
Не відчуваючи ні любові, ні болю.
Жертву свою побачить за милі
Наздожене та оселиться в тілі.
Буде думки без розбору плутАти
Відчаєм душу покірну сповнЯти.
[Chorus]
Страх ніби привид в сірому вбрАнні
Очі у його дві монети сріблЯні
Він по собі залишає сліди
Від його не втекти нікудИ... нікудИ!
[Verse]
Тіло німіє наповнене страхом
Він всі думки насичує жахом
Кігті під шкіру занурює сірі
Слиною мастить як дикі звірі.
Буде думки без розбору плутАти
Відчаєм душу покірну сповнЯти.
[Chorus]
Страх ніби привид в сірому вбрАнні
Очі у його дві монети сріблЯні
Він по собі залишає сліди
Від його не втекти нікудИ... нікудИ!
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020250
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
[Verse]
По пустелі вітер котить
Листя та траву сухі
Руку зрадника лоскотить
Тридцять срібняків лихі
Жовті нігті, чорна зЕмля.
Очі морок заволік
На гілках сидять ворони
Закінчився часу відлІк.
[Chorus]
У полі кривавому буде висіти
Його проклинатимуть діти
Доля його у зашморгу мліти
Навіки болотом смердіти.
О-о-о-о-о-о-о-о-о-о….
[Verse]
Поміж пальців що всихають
Срібняки блищать гладкі
У пилюку випадають
Та тьмяніють бо бридкі
Шия зрадника чекає
Зашморга любов німу
Най душа його блукає
Непотрібна нікому
[Chorus]
У полі кривавому буде висіти
Його проклинатимуть діти
Доля його у зашморгу мліти
Навіки болотом смердіти.
О-о-о-о-о-о-о-о-о-о….
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020246
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
[Verse]
Ми давно цим тунелем мандруємо,
Ми давно блукаєм в пітьмі.
Згубним жахом повітря отруєно,
А навколо стіни німі.
Чи є світло в кінці цього шляху?..
Чи скінчиться непроглядна імла?..
Де кінчаються приступи жаху,
Що чіпляються в наші тіла?..
[Chorus]
Розкажи нам про світло в тунелі,
Що попереду вже чекає на нас.
Розкажи, як висвітлює сонечко скелі,
Про тепла безкінечний запас.
[Verse]
Згубним жахом повітря отруєно,
А навколо стіни німі.
Ми давно цим тунелем мандруємо,
Ми давно блукаєм в пітьмі.
Де кінчаються приступи жаху,
Що чіпляються в наші тіла?..
Чи є світло в кінці цього шляху?..
Чи скінчиться непроглядна імла?..
[Chorus]
Розкажи нам про світло в тунелі,
Що попереду вже чекає на нас.
Розкажи, як висвітлює сонечко скелі,
Про тепла безкінечний запас.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020174
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
У кришталевій річці, що зорями сріблЯна
Жила русалка, мов квітка - молода весняна.
ЇЇ волосся наче хвилі блакитні та м'які,
Плескались вечорами об тихі камені гладкі.
Купали води бризками її тендітне тіло біле
А в чарівних очах зірки холодні мерехтіли
На берегах росою вкритих де місяць сріблом сяє,
Вона, з думками про любов, коханого чекає.
У оксамиті темних хвиль на юнака вона чекає.
Щоб з ним в безодні темно-синій та безкраїй,
Сплестись разом, пірнувши в глибоку тишину
Де в спокої навік кохати буде він її лише одну.
Тримати у руках його та ніжно шепотіти
Слова солодкі, що будуть серце гріти.
В її обіймах назавжди колишній зникне світ
Він стане недосяжним як папороті цвіт.
Русалка та юнак, дві долі в світі мрій
У кришталевих водах казкової зорі.
Там стане їх любов мов хвилі без кінця.
В безодні темно-синій з’єднаються серця.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020172
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
[Verse 1]
Розповідають старожили, що на околиці села
Стоїть чарівний ліс і всюди, його вкриває сіра мла.
Постійно там зникають люди, худоба гине в болотАх
Там лісовик старий і хитрий чаклує на тумані страх.
[Chorus]
Чіпляється вітер за гилки дерев.
Тумани ховають стежки і тепер
Ти будеш блукати по лісу завжди –
Лісовик не відпустить тебе нікудИ… нікудИ… нікудИ!
[Verse 2]
Він знає мову звіра й птаха, плетіння носить на плечах
З кори і трав наварить зілля - тендітних мавок пригоща.
Співа з Блудом веселих пісень але при людях замовкА
Його не вийде обдурити, якщо нашкодив, то тікай!
[Chorus]
Чіпляється вітер за гилки дерев.
Тумани ховають стежки і тепер
Ти будеш блукати по лісу завжди –
Лісовик не відпустить тебе нікудИ… нікудИ… нікудИ!
[Verse 3]
Заводить він людей в глиб лісу, навіє марево й туман
І хоч молися не молися ніяк не зникне той оман.
То ліпше скласти з ним угоду - крові залишити печать
Можливо він відпустить жертву, як треті півні прокричать.
[Chorus]
Чіпляється вітер за гилки дерев.
Тумани ховають стежки і тепер
Ти будеш блукати по лісу завжди –
Лісовик не відпустить тебе нікудИ… нікудИ… нікудИ!
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020113
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
[Verse]
У великому місті посеред ночі,
Блукає самотня душа, що бажає тепла.
Серед сяйва вогнів і шуму вулиць,
Вона шукає злітні крила й світлА.
Під світлом ліхтарів, у провулках тісних,
Тінь самотності плететься у кожен куток.
У великому місті, де кінчаються сни
У розбитому серці поселився смутОк.
[Chorus]
Мертве місто вип’є пусту душу до краю
Йому так шкода, що воно помирає…
Воно помирає і йому так шкОда
Залишати тебе в обіймах кам’яної вроди.
[Verse]
Серед тисяч облич незнайомих образІв,
Самотня душа шукає дорогу творця.
А вітер несе спогад про втрачених друзів,
У великому місті, де розбиті серця.
Але в самотності теж можна знайти сили,
Піднятися вище за височість хмар.
У великому місті, де все тече й минає,
Самотність і любов сплітаються в живий дар.
[Chorus]
Мертве місто вип’є пусту душу до краю
Йому так шкода, що воно помирає…
Воно помирає і йому так шкОда
Залишати тебе в обіймах кам’яної вроди.
[Verse]
Але в самотності теж можна знайти сили,
Піднятися вище за височість хмар.
У великому місті, де все тече й минає,
Самотність і любов сплітаються в живий дар.
[Chorus]
Мертве місто вип’є пусту душу до краю
Йому так шкода, що воно помирає…
Воно помирає і йому так шкОда
Залишати тебе в обіймах кам’яної вроди.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020109
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024