starryrose

Сторінки (1/1):  « 1»

Русалонька

У  синіх  водах,  там,  де  дно    
Прикрито  зірками  морськими,    
Жила  русалка  –  мов  вино,    
П'янка  й  з  іскрами  ясними.    

В  її  волоссі  місяць  спав,    
А  пісня  з  вуст  лилась  без  краю,    
Коли  нічний  прибій  шептав    
І  хвиля  гналася  до  раю.

Вона  у  хвилях  танцювала,    
Як  срібний  світлосяйний  птах,    
І  кожна  риба,  що  пірнала,    
Завжди  співала  в  її  такт.

Та  світ  людей  її  привів,    
Моря  чарівність  полонили.    
Вони,  в  багатстві  з  голови,    
Її  в  неволю  заманили.

Вийшла  вона  на  берег  знов    
І  подивилася  на  світ.    
Там  блиск  золочених  домів    
Став  їй,  як  нездійснений  міт.

Вони  закинули  тенета    
У  тепле  море  між  скалами,    
Й  вона,  як  ніжна  та  планета,    
До  їхніх  рук  пішла  сльозами.

Тримали  міцно,  мов  трофей,    
Кохання  їх  не  брало  більше.    
"Навіщо  пісня?  Навіщо  сміх?    
Ми  володієм  твоїм  тілом  в  тиші!"

Кричала,  билася  вона,    
Просила  повернути  в  море,    
Та  в  їхніх  очах,  як  стіна,    
Була  жорстокість,  злоба  й  горе.

Забрали  голос,  зникла  сила,    
Як  хвилі  згасли  у  пітьмі,    
А  тіло,  що  колись  світило,    
Забуто  кинуте  в  воді.

І  знову  море  темне  й  тихе    
Тече  під  місяцем  у  снах,    
Лиш  відлуння,  мов  старе  лихо,    
Лишилось  в  цих  холодних  днях.

Русалка  згасла  у  полоні,    
Не  буде  більше  їй  пісень,    
І  тільки  вітер  у  прокльоні    
Ридає  з  хвиль  до  темних  стен.[i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024