| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Вона прийшла, коли мене не стало,
Коли від серця залишивсь попіл.
В мені усе мовчало і кричало —
Та я вже не ловив її потопи.
Вона дивилась — ніби й не вперше,
Немов не зникли сотні тих тривог.
Я усміхнувсь — хоч в грудях не було серця,
А тільки тінь, що все життя беріг.
Вона торкнулась — ніби й не торкалась,
У слові «ти» сховалось ціле «ми».
А я мовчав… бо все вже розказалось
Між дотиком і смертю навесні.
Я міг би крикнути — та хто почує?
Я міг би жить — та тільки в її сні.
Вона прийшла… і знов мене забули
У тиші днів, де ми не стали «ми».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
Тут, де вогонь спалює села,
І небо чорніє щодня,
Хтось віддає своє серце без слова,
Щоб ти міг обійняти життя.
Мати ховає листи під подушку,
Там, де був голос — тепер тільки штиль.
А на обличчі — не сльози, а зморшка
Від тиші, що ранить, мов шибки зі шкіл...
Не забувай — кожен день, що живеш,
Хтось виборов волю, крізь вогонь і дощ.
Не забувай — кожну мить, коли спиш,
Комусь більше не снилась вес на крізь ніч.
Він обіцяв повернутись до ранку,
Та небо мовчало, як і вона.
Його фото — в рамці, його тінь — на ґанку,
Його слід — у її думках.
Діти питають: “А тато де нині?”
Вона каже тихо: “Він з нами вгорі”.
А в її голосі — біль України,
Що не вмирає… навіть в землі.
Не забувай — кожен крок по землі,
Це чиїсь нездійснені "ще поживи".
Не забувай — кожне "мамо, я вдома"
Для когось назавжди лишилось у сні.
І коли мовчить земля під ногами,
І коли весь світ здається чужим —
Ми встаємо з попелу — не самі,
Нас тримають ті, хто впав — але жив.
Не забувай — бо пам’ять це зброя,
Не забувай — ми з нею стоїмо.
Світ може стерти обличчя й героїв,
Та серце народу не зникне — воно пам’ятає....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Чому так важко сказати "пробач"?
Чому легше носити той камінь у грудях?
Ми робимо помилки, бо люди,
Але не вміємо їх відпускати.
Йдемо вперед, не сказавши того,
Що могло б змінити бодай щось між нами.
І тільки коли вже пізно, занадто,
Ми хочемо чути "все добре ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Чорний вітер, червона земля,
Гради кричать у сліпому безгомінні.
Ніч розтинає вогненна змія,
Шахеди виють у мертвій глибині.
Руїни кричать, але їх не чути,
Попіл засипав міста і надію.
Матір ридає, та плакати сутно,
Син не повернеться більше назад.
Серце стискається стальними лещатами,
Дим розчиняє всі сни і молитви.
Тіні солдатів стоять під хатами,
Ждуть, коли їм принесуть світлі звістки.
Глухо реве розірване небо,
Птахи покинули спалені крони дерев.
Там, де було колись хліб і поле,
Тепер тільки міни ростуть замість зору.
Час тут іржавий, застиг між уламками,
Вчора і завтра залишились в сьогодні.
Хтось ще шепоче ім'я серед каменів,
Хтось вже мовчить під землею холодною.
Чорний вітер несе порох битви,
Біль обертає життя у прокльони.
Але крізь попіл, крізь ніч і страхи,
Світло проросте – крізь біль перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Ти — моя вічність
Серед тисяч облич, що мигтять між думками,
Я лиш твоє збережу між світами.
Серед мрій, що у снах розгортають крила,
Лиш твій образ зігрів моє серце й силу.
Серед слів, що лунають, як пісня безкрая,
Лиш твоє — найтепліше, мов зоря ранняя.
Серед ночей, коли тиша ховає тривоги,
Лиш твій голос веде мене в світлі дороги.
Серед років, що мов ріки пливуть нескінченно,
Ти для мене одна — моя доля священна.
І в любові твоїй, наче в зорянім небі,
Я живу, бо живеш ти у серці моєму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
Сонце встає над лісом вогнистим,
Промінь тремтить над землею живим,
Струмок пробудився, як срібло іскристе,
Тихо співає під небом ясним.
Він ллється в долину, легкий і прозорий,
Збирає росинки, мов скарби малі,
А сонце сміється, тепле й просторе,
Зігріває струмок у вранішній млі.
Разом вони малюють картини —
Золото й срібло в обіймах води,
Сонце струмку дарує хвилини,
Щоб линув він радо крізь дні і сади.
І струмок, мов дзвіночок, виблискує в трави,
Танцює в промінні, співає, живе,
З сонцем, що світлом торкає ласкаво,
Їхній дует усе далі пливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
Життя не наче анадіптоз,
Анадіптоз повторення кінця з початку,
Спочатку Бог створив весь світ,
Світ заселив людиною,
Людина як могла так і жила,
Жила без закону і правил,
Правила створювали через смерть,
Смерть забирала всіх в яму,
Яма наповнювалась чиїмось буттям,
Буття перетворилось в пам'ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Світ промовляє без жодного звуку,
Тиша навчить більш, ніж книга й слова.
Слухай, як вітер шепоче у луках,
Як сонце сідає, як диха земля.
Все, що потрібне – воно вже поруч,
Все, що ти прагнеш – в душі твоїй.
Світло і темрява, мудрість і буря –
Все це єдине в одній простоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Минуле – тінь, майбутнє – привид,
Лише сьогодні – наше зерно.
Хто сіє мудрість – той буде жнивом,
А хто розтратив – впаде на дно.
Біжи, не бійся, але й не квапся,
Зупинись на мить – і вслухайся в час.
У серці тиша стає скарбницею,
Де з неба світло прийде до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Блукає думка, мов птах самотній,
Шукає сутність в глибинах дня.
Де тінь лягає – там світло сходить,
І все єдине – і ти, й земля.
Не зважуй злато, не міряй владу,
Бо все минає, як сон ріки.
Шукай у серці свою відраду,
Бо справжнє світло – в тобі-таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Війна лишає шрами не лише на тілі,
Вона вгризається у душу, неначе звір.
Руйнує все, що плекали ніжно роки,
І робить з серця камінь, а з думок – ефір.
Ти повертаєшся додому, ніби цілий,
Але в очах — вогонь і попіл снів.
Чи бачили вони, як сиплеться надія,
Як рветься світ крізь вибухи і грім?
Твоя рука тремтить, мов гілка клена,
Відчувши подих смерті сотні раз.
Цей біль — не постріл, не рвана рана,
Це тиша, що кричить у самоті для нас.
Каліцтво війни — це втрачена дитина,
Що малювала сонце на стіні.
Це мати, що чекає свого сина,
З надією у вицвілій весні.
Це спалені міста, де більше не дзвенять,
Веселі голоси, не чути звуків миру.
І навіть перемога не здолає слід,
Що залишила війна в душах щирих.
Каліцтво війни не видно одразу,
Воно мовчить, мов вибух після сну.
Та у серцях воно не зникне й з часом,
Бо пам'ять не стирає свою ціну.
Тож носимо ми втрати, мов хрести,
У шрамах — наше право на життя.
Але крізь попіл ми будуєм мости,
Щоб повернути світові майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
А пам'ятаєш мамин теплий сміх,
І батька голос завжди сварливий,
Свіжий сніданок на столі,
Сідай поїж що-небудь, сину.
А поміж хлібом запах свіжий,
І чай парує над столом,
В тій кухні світлій, рідній, ніжній,
Ми разом вічно — за столом.
Здавалось, час тоді не лине,
Все було щире і просте.
В душі лишилися картини —
Мій дім, дитинство золоте.
Тепло обійм, м'яка розмова,
І кожен день мов оберіг,
Там серце вірить, що є слово,
Що кличе в дім — де б ти не зміг.
І навіть через роки й милі,
У снах знов бачу рідний стіл,
Де всі турботи і втоми хвилі
Розчиняться у серці вмить.
І хоч тепер я вже дорослий,
Та в спогадах лишився тим —
Малим хлопчиною у просторі,
Де дім для мене був святим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025