| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
В туманному містечку,
покарані богом люди,
наче воскові статуї стояли,
чорні зорі, немов очі, сіяли
та за ними спостерігали.
Ліхтарі, мов кальки,
відбивали всі їх гріхи,
і час застиг у пустоті.
Моя спотворена душа
блукає цим містом забуття.
Та в мороку тремтіла свіча -
немов в ночі немовля,
відкидала тінь пера,
і через вогонь свічі
з'являлись крихітні слова,
які, мов рани, випалювались
в'язким чорнилом
на клаптиках жовтого листа.
Поки я писав тобі листа,
я відчув погляд твій
на холодній душі моїй,
торкаючись ніжно мого плеча,
розкажеш страшні балади мого гріха,
з келеха, наповненого отрутою вина,
змусиш випити спогади до дна,
і закричить від болю моя душа.
А вранці знайдеш ти листа в конверті порожнім,
з цієї Каркози мені не вибратись ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Я завжди буду пам'ятати:
твою гру фортепіано
яке сердце колисало,
осінні вечори та запахи землі ,
як в покинутому домі
твій дзвінкий сміх лунав,
як любив тебе -
закреслюючи твоє ім'я...
Тепер я немов тінь -
в запустілім домі,
який був секретом.
Де кам'яні фігури стояли,
та в солодкому вині
мов у крові, тонули.
Кам'яні фігури палали,
та золотий купол дому -
як кохання згорав,
вогонь як маяк
змучені душі гукав -
в темний вир їх забирав...
Все ще, люблю..
"Спокойной ночи, милая принцесса"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
М'яко світло сіялось нічним туманом,
лісова тьма у лузі помирала,
на могилі стара сосна стояла
і як сторож мій сон оберігала,
та вітер шелестом листочків
шепотів свої секрети наді мною.
І в кришталевому сні я згадую:
стару кришу садиби
заховану гіллям дуба,
і рідний голос там —
неначе дзвін лунав,
сад, мов акварельний берег,
яблунь, груш та слив стояв,
як сонце ледве пробивалось..
через стару раму вікна
пензлем фарб з палітри грало.
Та яскраві мрії все сильніше тали,
а рідні голоси уже стихали,
час стирається, як фарба на полотні,
і вітер більше не шепоче,
та чиє це марення тепер?
Моє, чи твоє?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025