| Сторінки (3/223): | « | 1 2 3 | » |
Реальність сиплеться крізь пальці. Пісок. Пісок колись був каменем, колись він був смс-скою, а може - піском, але з іншою назвою.
Реальність нереальна. Вона зрозуміла це сама, коли віщі сни перестали збуватись. Просто не захотіли. Реальності не існує? Може, якщо зручно так думати.
Мені не зручно, бо я не хочу думати - псувати незримі емпірії ситом мислення можуть лише генії або "тверезо мисляча" більшість.
Віщих снів не існує.
Я триматиму вітер за руки в останнє, коли повірю в це остаточно.
Але йти потойбіч не може бути страшно, бо музика завжди глибша за ніч*. Так?
Реальність зменшується коли зникають сни. Реальність стікає кров'ю коли ці сни стають лише росою на зворотньому боці намету, де ти колись спала.
Реальність навіть може кричати, коли сни стають непотрібні, бо вони не збулись.
Але ніколи я не буду говорити чи думати, що вона обманює очі, вуха, почуття. Бо якщо б в мені було б щось вигадане, так само якби Я щось вигадав для себе - то мене б просто не існувало.
Може дійсно я просто твоя вигадка, яка встигла прокиснути?
Реальність стискається, так і не повіривши в мої слова.
Реальність зменшується...
04-05.08.2013
* з пісні групи Декаданс:
Я триматиму вітер за руки, вже не страшно іти потойбіч
Та на світі лишаються звуки, бо лиш музика глибша за ніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450626
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2013
[i]писалося під готову мелодію
[/i]
Відстані
колись з тобою ми були разом
тепер туман
поверни
тебе благаю я а за вікном
похмурий дощ
Йдеш залишивши келих вина
де на дні лише відстані бруд
і забуте питання - Чому?
Відстані
між нами кілометрами вони
і подих мрій
подумки
читаю я старий пожовклий лист
останній лист
Ти розблась мов келих вина
де на дні лише відстані бруд
і неважливо чия вина
Далеко, я далеко
далеко, ти далеко
Відстані
колись з тобою ми були разом
тепер туман
поверни
тебе благаю я а за вікном
похмурий дощ
далеко, ти далеко
далеко, я далеко
далеко ми, далеко так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
[i]писалося під готову мелодію
[/i]
Відстані
залишив декілька забутих рим
ти йдеш і знову
зламані
сторінки неба що гортає дим
останній дим
чергове перехрестя - календар
де живе лише відстань
Ти один і танок чужих... фар
Відстані
існують навіть між порожніх слів
і ритмом лих
створені
на крик лелек перетворивши спів
осінній спів
Ти свободу бачиш тільки у снах
забуваючи відстань
А вона пам'ятає твій... страх
Далеко, я далеко
далеко, ти далеко
Відстані
стіна холодна сірого дощу
вони вода
звідки ми
забули кілометри цю межу
свою межу
далеко, ти далеко
далеко, я далеко
далеко ми, далеко так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013
запах метро
дым сигарет
ветер
темный провал
свет как ответ
встретит
ветер в метро
даже не дым
слово
шепчет глубин
вещие сны
снова
душу в тревог
странный костер
кинул
воздуха ток
из глубины
силы
кожей впитать
черную рать
ветра
этот сквозняк
в длинном метро
смерти
а с потолка
там где струна
криком
шепот дойдет
стуком в висок
липким
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444751
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.08.2013
Їм шаурму, запиваю її компотом
В сумці Булгаков, в плеєрі Декаданс
Навушники Koss більше не бьються током
Дзвоню Етікєтці, поки не впав у транс
Кеди Converse в пилу, не проти зливи
Ці рядки пишу ручкою "Метабанк"
Порвав ремінь на безі, зшити несила
Завязав у вузел - нехай тримається так
Поруч катався хлопчик на мотомашині*
Трохи на мене наїхав і зник в кущах
Горобець сів позаду моєї спини
Телефон сідає як сонце десь у гілках
* - хлопчик маленький, машина іграшкова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
[i]"Твой ангел смертельно устал" (с) Анна Демченко or Deform[/i]
Твой ангел смертельно устал
Сложил озябшие крылья
Шторм в несколько сотен балл
Перья засыпал пылью
Бетонных стен карнавал
Цветет зеленой полынью
Твой ангел смертельно устал
Провода обожгли крылья
Он мечтал о скрипучем кресле, окошко, шиповник, розы
Плавки летом, осенью чай, зимой - плед, камин и морозы
Кошка спит клубочком в дверях, по утрам прибегают дети
Приносил бы он кофе в постель своей ненаглядной Летти
Синим вечером у огня они сочиняли песни
И не было на белой бумаге зависти, злобы, лести
Он бы ставил свой самовар и дождем запивая сушки
Слушал гром и выходил в сад чтоб собрать детские игрушки
Но ангел смертельно устал
Душа без защиты крыльев
В трещинах старых зеркал
В граффити, свастике, гнили
Кто-то кинул под пьедестал
Немые цветы полыни
Но ангел смертельно устал
Пить вино и носить крылья
Покосился старый сарай, дует ветер в щелях оконных
Не живет ангел больше здесь, только ужас в лощинах сонных
Гравий скрипнет под сапогом, не услышит он звуков этих
На стене незаконченный стих "моей ненаглядной Летти"
Твой ангел смертельно устал
Пить вино и носить крылья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2013
[i]песня в похожем стиле как я себе представляю озвучку =)[/i]
Я видел эти лица тысячи раз
Когда выходил на балкон
Она танцевала на перилах грозы
Не выключая свой телефон
И эти все лица ей были чужды
Ведь всегда есть кто-то другой
Ведь ее звали Л, это значит одно -
Она танцует на перилах грозы
Кто-то просто смотрел и видел сны
Или взглядом искал горизонт
Но зеленый чай стынет на столе
И улыбка - отличный зонт
Ненаглядная Л ты рисуешь часы
Но стрелки не вернуть назад
Танцуй же дальше на перилах грозы
И ищи взглядом свой горизонт
Милая Л не поливает цветы
И не строит планов своих
Я родился в понедельник, я сказал себе
Она во вторник превратится в стих
Стих упал на бумагу, а она - в полет
Не опоздает на чужой вагон
Приземляясь на крыше этих домов
И не строит планов и слов
Она танцует на перилах грозы
Взглядом ища горизонт
И не стоит планов - зачем?
Ведь улыбка отличный зонт
Ненаглядная Л
Эта милая Л
Танцуй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434813
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2013
[i]песня группе SummerFM[/i]
Мы могли пить из крана воду
Не задумываясь что после
Мы могли оседлать ветер
Оставляя следы на крышах
Мы могли видеть двери в стенах
Открывать ржавые калитки
Тех сердец что давно закрыты
Мы могли
Мы могли закричать от боли
Или смехом открыть счастье
Мы могли ненавидеть роли
Разрывая себя на части
Мы смогли...
То, что не изменишь
Может где-то мы не успели
Но мечтать до конца и верить
В дружбу, лето и верный случай
Мы могли все что было с нами
Под землей только время лечит
Но и эти пустые мысли
Забываем, когда мы вместе
Мы смогли...
Мы могли...
Мы могли видеть в каплях солнце
Дождь могли рисовать в тетради
Или слышать октавы ночи
На холодных пустых проспектах
Мы - как мы, сказаны слова все
Поколение Декаданса
Childrens of Coяn, подвалов дети
Группа крови в глазах открытых
Мы могли..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432791
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2013
Бокал есть "белого сухого" зелья
Тетрадь исписана дрожащею рукой
Нет музы, ухожу я в подземелье.
Вуалью горьких снов затмив покой
Пусть мой единственный дракон - похмелье.
И наваждение лишь бред очередной
Но ты была там, в одинокой келье
Моего сна, зачем ты так со мной?
Принцесса рифм, перо лишь руки грели
Бумага снова целовала почерк твой
Забыв слова, но вспомнив ощущенья
Когда в окно, сквозь несвободы слой
Пегас наш в прошлом пусть, на дне веков
Как конь хромающий, подкованный тобой
Романс играет, Сплин, опять без слов
И если хлопнет дверь - ее закрой.
Бокал есть "белого сухого" зелья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430936
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2013
[i]песня группе SummerFM[/i]
Я иду на звук которого больше нет
В глазах здешнего народа давно померк свет
Среди битого стекла, среди жертв абортов
Те кто думал иначе, кто просто за бортом
тусклый свет неона меркнет зверьем в силке
Ползут сзади чьи-то тени с ножом в руке
По телевизору крутят новую дрянь
В карманах твоих пусто - значит снова "Отвянь!"
Однорукие бандиты, в свастике заборы
Реклама вещает что все будет здорово!
А у синих экранов - как прописал Дуров
Сидят бледные дети с лицами травокуров
Маникюр и идеал будто фаберже
Ей всего тринадцать лет а она уже
Я иду среди оплеванной кем-то мечты
Продающейся за деньги женской красоты
Среди убийц-детей, среди мертвых взрослых
Думают что проснуться никогда не поздно
И сжигают себя в клубах, там где фейсконтроль
Ночь заполнит вены, в шприц нырнет контроль
Маньяк снова убил - это же к репортАжу!
Мы добавим в новости больше эпатажа
Деньги делать можно на всём что доступно
Цель есть ну а средства - отнюдь не преступны
Так иду я в бреду, а хотел бы упасть
В предвкушении мир раскрыл свою пасть
Забавные мысли, неспокойные ноги
Скоро буду твой, подожди немного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430725
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2013
співавторство з http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10093
я обертаюсь
навколо не свОї миті...
в маєві звуку
зламався магнітофон.
коми і крапки
давно не людьми обжиті.
я не зникаю,
справно доповнюю фон.
ти не зникаєш -
своє побачити світло
посмішка зливи
дозволить, як і торік.
подумки згине
дощ у руках тендітних,
в магнітофоні
жуйкою квилить рік.
20 жов 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
[i]песня группе SummerFM
основу придумал Павел fierse Кузин - http://vk.com/smilsmilom
! нецензурная лексика[/i]
Парень с девушкой ехали домой
Ночью по дороге мотоцикла вой
Только вот парню не до того
Его любимая достала его
Ночь, темнота, не видно ни зги
Ну я тебя прошу не долби мозги
Я назад уже не вернусь
Но из-за тебя в дерево вьебусь
Тучи затмили дуру-луну
Лучше бы жить ему одному
Сзади баба – впереди овраг
Как понять кто друг, кто враг
Ночь, темнота, не видно ни зги
Ну я тебя прошу не долби мозги
Я назад уже не вернусь
Но из-за тебя в дерево вьебусь
Вот почему нам все же
Свобода дороже
Только полный дурак
Мчится в овраг
Ночь, темнота, не видно ни зги
И на повороте чьи-то мозги
Он же твердил – я не вернусь
Теперь уже поздно – ну и пусть
Ну и пусть
К черту грусть
Не вернусь
Но и ты тоже
Ну и пусть…
11.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430590
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2013
[i]песня группе SummerFM[/i]
Вчера ты не хотел сушить свою обувь
Вчера еще солнце должно было быть
Разноцветным и долгим как сказочный сон
Который ты вряд ли захочешь забыть
Но... Но Гидрометцентр не лжет
Гидрометцентр пишет про дождь
Но... Гидрометцентр не знает
Какое прозрачное небо бывает
Гидрометцентр…
Сегодня не будет такого облома
Сегодня ты встал и не брал с собой зонт
Но зря не читаешь ты сводки в газетах
И зря показалось, что чист горизонт
Но... Но Гидрометцентр не лжет
Гидрометцентр пишет про дождь
Но... Гидрометцентр не знает
Какое прозрачное небо бывает
Гидрометцентр…
У нас завтра наверное снова дожди
Завтра наступит на горло веселью
Но ждать нам осталось немного, наверно -
Вновь закружит по проспектам метелью
Но... Но Гидрометцентр не лжет
Гидрометцентр пишет про дождь
Но... Гидрометцентр не знает
Какое прозрачное небо бывает
Гидрометцентр…
16.01.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430586
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2013
Спогад життя - поштою.
помітно
Чиїсь сліди на стелі -
бруд.
Темних гостей чекали?
вони тут
Біля дверей їдять
бут.
Ванна чорної крові
мружиться.
Відвідувач наливає
шаф.*
Будьмо гаслом нового
місяця,
А на склі нігтями -
штраф
Тут час розбивається
друзками,
Залишаючи стіл і
чай.
Мислячих вперед
мізками.
Собакам собачий
рай.
Думки поза зоною
дійсности,
А статус оффлайн -
кат.
В протигазах ходять
месники
міряючи кожен
рад.
Проміння збирай як не-
допалки,
В брудну кишеню сховай
принцип.
Літо минає чужими
кроками,
Літак відлітає опівдні
фіг з ним...
* алкогольный напій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013
В соавторстве с http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10093
Черный, синий и белый рождают свои голоса
Брахмапутра течет, извиваясь, во вдохах и снах…
Воды там глубоки, берега там остры и круты.
Там где солнце садится, свои забывая черты,
Брахмапутра течет, ее синяя с черным коса
Увлекает невольных - рискнул кто поднять паруса
На глубокие воды, где камни остры и круты…
Черный, синий и белый рождают свои голоса
Брахмапутра течет, извиваясь во вдохах и снах…
Воды там глубоки, берега там остры и круты.
Там, где солнце во мраке глубин забывает черты,
Там, где черный и синий рождают свои голоса,
Где воды полотно извивается в иле и снах,
Прорастают камнями на волнах седые плоты.
Черный, синий и белый рождают свои голоса
Брахмапутра течет, извиваясь во вдохах и снах…
Воды там глубоки, берега там остры и круты.
Там где солнце становится черным и меркнут черты
Глубина там живет в ее синих густых волосах
Брахмапутра течет без начала, не зная конца
Возле берега где никогда не построят мосты
Черный, синий и белый рождают свои голоса
Брахмапутра течет, извиваясь во вдохах и снах…
Воды там глубоки, берега там остры и круты....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429996
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.06.2013
[i]под вдохновением от ПТВП
запись готова! ссылка на рок-группу -[url="http://vk.com/club20482180"]http://vk.com/club20482180[/url][/i]
В это утро ветер крыш
Нам показывает спину
Даже если ты не спишь
В ожидании интима
Снова стрелки на часах
Дразнят и спешат обратно
Ты купил б\ушный страх
Завернул его в тетрадку
[i]Припев:[/i]
Этот ветер крыш бывает только здесь
Этот город отпечатался в пыли
Это буря в неспокойной голове
Это место где не тонут корабли
На приливы жизни в общем-то плевать
Эта правда стоит несколько монет
Зато ветер крыш умеет как и мы
Улетая навсегда - сказать привет
Знаешь стоит попросить
У него чужие темы
Днем так станет легче жить
Или чувствовать измены
Посмотри туда где край
Вновь становится бумагой
На один патрон сыграй
Имитируя отвагу
[i]Припев:[/i]
На приливы жизни в общем-то плевать
Эта правда стоит несколько монет
Зато ветер крыш умеет как и мы
Улетая навсегда - сказать привет
Этот ветер крыш бывает только здесь
Этот город отпечатался в пыли
Это буря в неспокойной голове
Это место где не тонут корабли
Красный вечер фонарей
Ветер крыш поможет если
Надо снова ускользнуть
Став куплетом этой песни
Задержался на чуть-чуть
В голове сквозняк норд-оста
В звезды окна распахнуть
Стало снова очень просто
Припев: (1 или 2 вариант)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424281
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.05.2013
По стеклу тонким росчерком дождь написал телеграмму
Там для мертвых три точки и несколько слов для живых
Забивая гвоздями пустые оконные рамы
Ты стоял и курил, ожидая несбывшийся стих
Ты стоял ожидая от неба чудес невозможных
Но увидел лишь дерево, холм и мерцающий свет
Белый кролик взглянул на часы, и ушел осторожно
А Алиса сиреневым взглядом сказала "привет"
Старый план в голове никогда не коснется бумаги
Пламя выкроит время для плана другого рожна
Что с приятелем вместе курили для пущей отваги
Перед Фином и Джейком преград исчезала стена
Первый знал цену дружбе, второй - колбасе, но неважно
Имена и мотивы уже не моя сторона
Мысли дивные бродят по лестницам многоэтажки
Да, такое бывает когда наступает весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423694
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2013
[i]Вспомнил старый текст 2010 года, когда неожиданно узнал что он стал у нас в городе своеобразным гимном панков =)
! нецензурная лексика[/i]
Такое утро и уже
Опять достала нас жара
Кому в интернете и в жж
Барахтаться из года в год
Или жевать бамбук науки
А нам все пофиг – ноги в руки
Плевать на тех кто все же суки
Мы будем зажигать с утра!
Кто-то работает, кто спит
А у кого-то будет СПИД
Кто поит девушек вином
Или блюет под их окном
Кто потный в офисе баран
По вечерам – опять экран
А нам все похуй – наплевать
Сегодня мы идем бухать
И снова будем зажигать!
Такие дни для нас с тобой
На долбоебов – болт ложил
Чтоб быть уверен что ты жил
Бежать лететь и рваться в бой
Друзей узнать, забыть отстой
И препарировать судьбу
За деньги не купить мечту
Она прям здесь – под сапогами
пусть и не все хотят быть нами!
Ты тут и значит будет зной
Услышат снова – ПАНКИ ХОЙ!!!!
Свобода здесь – под сапогами
пусть и не все хотят быть нами!
Ты тут и значит будет зной
Услышат снова – ПАНКИ ХОЙ!!!!
27.07.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422997
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 05.05.2013
[i]группе SummerFM[/i]
А ты живешь на первом
Не в силах взлететь
Я у тебя был первым
Ну это как посмотреть
Когда-то крылья
Сейчас зола
Привычка, или
Смешались мысли
А все слова -
Опять приплыли
Свобода режет небо
И шансы в синий дым
Как-будто тебе снова
Шестнадцать плюс один
Когда-то крылья
Сейчас зола
Привычка, или
Смешались мысли
А все слова -
Опять приплыли
Нет правды в спирте все же
В воде нет горьких слез
Дождем смеются с тучи
Семнадцать звонких гроз
Когда-то крылья
Сейчас зола
Привычка, или
Смешались мысли
А все слова -
Опять приплыли
В руках остался следом
Ожег одной звезды
Но даже его имя
Уже не помнишь ты
Когда-то крылья
Сейчас зола
Привычка, или
Смешались мысли
А все слова -
Опять приплыли
[i]заменя 13 на 16 и 16 на 17, ради лучшего звучания как песни[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383649
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.12.2012
группе SummerFM
День оставлял всегда привкус металла
Месяц секунды в года умножал
Прошлого тени лишь старость не знали
Призраки здесь - там где ты их не ждал
Припев:
Призрак и рок
Словно курок
Прошлого пуля
Ищет висок
Рядом опять
Тень будет звать
Память - игрок
Не вернет время вспять
Темных глубин поднимается искра
То, что ты тщился стереть и забыть
Взглядом случайным напомнит нам призрак
Прошлое - камень, и с ним не уплыть
Припев
Время - река, и то долго то быстро
Каждому свой и конец, и урок
Только у многих не тлеет та искра
Только лишь призрачной жизни глоток
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383643
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.12.2012
Трохи неба і плин туману
Крок, стрибок крізь думок петлю
На бруківці роса незвана
Слід фотографа в стилі "ню"
Камінь знає як сходить сонце
І блищить теракот дощем
Розливається небо оцтом
Викликаючи суму щем
У калюжах дахи поснулі
В павутинні луна пісень
Так, малюючи тіні вулиць
Знов займався світанком день
thx a lot to Biryuza
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355039
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2012
Вночі думки сплітають барви
І павутиння давніх нот
У снах - де босоніж ми ходим
У мареві і забутті
І в нескінченних перемовах
Між усіма хто ще є Я
Хто поки ще тобі не ворог
Чи вже ним став
А час спливає, стигне чай
І відображення у ньому
Читає ліхтарів вірші
Неонових
Що світяться від кроків
Незроблених в зворотній бік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2012
мотив украден у песни =Р
Карусель в облаках нам сулит непогоду
Постоянно вопрос - сколько лет мне от роду
Не дает сердцу снова запеть
Улететь...
И всегда есть места впереди в храме этом
Что мы жизнью зовем, где нас кормят обедом
Обещаний перронов пустых
И оков золотых
Это золото - дружба, кропленная кровью
Это золото - руки, что пахнут любовью
Это вечный порыв, вечный стих
Даже снег не бывает белее чем вера
Но осиновый кол забивает измена
А все это зовется войной
между небом и мной
Между тем кто остыл, и кто все еще тлеет
Между ночью и днем, что рассветом алеет
Между строк затесался мотив
Как звенит та струна помню я и наполню
Твои руки своими, и вновь придет полдень
Освещая кресты и венки
Маяки
И если для слов нет конверта
И только есть ты в мире этом
Люби меня, девочка лета
Прости за все, все мы с приветом
Может руки писать этот бред не устанут
До тех пор пока рифма еще светом правит
Она вовремя красит умы
В разноцветные сны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325480
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2012
переклад пісні з російської.
Я бачу той вогонь, що поступово згасає,
День тихо в очах минає, ніч накриє шлях.
Не повертатиму суму і відчаю зграї,
Швидко минуле зникає, в вічних небесах.
Там живі всі, хто мене любив,
Де схід сонця свято і життя навіки,
Там є ріки серед жовтих нив,
І не повернуть вони назад.
Знову зрівняє ніч, навіть смарагди і попіл,
Друг в підсумку ворог буде, а кінець один...
Два сонця в мене є, між двОма світами поділ,
Іх в мареві сховає спогадів сивий дим.
Там живі всі, хто мене любив,
Де схід сонця свято і життя навіки,
Там є ріки серед жовтих нив,
І не повернуть вони назад.
Візьми мене з собою променів ріка,
Геть забери з собою, захід дня.
Того, що було, туга рветься через край,
Під крик пташиних сірих зграй
Я бачу той вогонь, що поступово згасає,
День тихо в очах минає, ніч накриє шлях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2012
переклад відомої пісні
Над безоднею, де вічність все сховає
Ти стоїш самотньо, дивні бачиш сни
Хочеш стати попелом, легким як зграя
Що згоряє в полум*ї весни
Ти нарешті щастя віднайшов у світі
Ангельський міраж відкрив нагору шлях
Вітром він зриває насолоди квіти
Ти смієшся - небо на руках
Ангельський міраж
Все за мить віддаш!
Безумець дивись - кінця нема
Ти влітку там де зима
Твій ангел міраж знов запалив
І майже тебе вбив
Над безоднею співає хтось і плаче
Голосом богів, і скрипкою богинь
Ти пір*їнкою летиш до них неначе
Душу продаєш за героїн
Ти вже був метеликом, тепер ти - камінь
З неба впав, від долі хочеш утекти
Але знов летять на незгасиму пломінь
Сотні самовбивць, таких як ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2012
Зависання думок в пустоті нерухомих образ,
Згадка, спомин про подих що тіло вгоняє в екстаз.
Цей теперішній світ остогид міліардом сердець,
Що водночас холонуть і гріють кишені п*яниць.
Десь далеко кохана моя спить і бачить кошмар,
Як в залізній труні моє тіло кропить паламар.
Співи куль і гранат вже не збудять вушні лабіринти.
А в Манхеттені сніг знов по п*ятницям, і кінотитри.
Ну а в Чілі літак смерть і біль підманив до кісток.
Вирував маскарад у Бразилії, похіть думок.
Колір неба мінявся від подиху Прип*яті злив,
Лише Бог незворушно дивився й амброзію пив.
Пасторальна картина давно вже по вуха в крові.
Як в якомусь вертепі чорт Іроду мовив лихі
Ті слова, що комусь горобцем - а комусь як граніт.
Інколи я жалкую, що я народився на світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
1.
Что не сбудется.
Зимней и летней порой,
Прошлого перегар и вранье
В новом дне нас ведут за собой.
Позабудется.
Все пыльца -
И опять ты ступаешь вперед,
Справа пропасть а слева награда
Лишь дана нам за верный отсчет
До конца.
Припев:
Если можешь идти – вперед, не считай расстояние.
Если можешь бежать – то взлети, чтоб горела земля.
Можешь тело в расход, ну а душу все на обещанья.
Можешь принципы в воду как лишний балласт с корабля.
Пока снова все тот же год
Не окажется позади.
2.
Меркнул свет,
И дыхание билось
В нас упряжкой ретивых коней.
Только масть их уже позабылась
В вихре лет.
припев
3.
Снова в бой
В непогоду и солнце,
Жизнь нам будет счета выставлять
Как всегда, выбирая из опций
Век земной.
припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317975
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 29.02.2012
Детям зябких дворов никогда не сидится на месте
Тусклый свет нас ведет из разбитого камнем окна
Не давали мы клятв никогда кроме дружбы и чести,
Да и те по прошествии лет превратились в слова
Припев:
Дети подвалов, улицы желтых огней
Научили нас жить
Научили ценить себя
Не знаем какой мы поры
И какого года
И синей ручкой по коже
Опять - Свобода
Где кирпич, а где ключ находили мы за батареей
На помойках не песни, а отзвук пустого стекла
Отдавался в ушах, когда предки стучали по шее
Слишком рано взрослели замерзшие наши сердца
Припев
Не всегда ржавый гвоздь на стене будет нам раздевалкой
Завтра новый виток. А пока не глоталась бы пыль
После диких ночей по утрам на столе минералка
И свобода не сказка, когда превращается в быль
припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299553
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2011
будуть доповнюватись.
В житті не треба шукати сенсу, треба самим його створювати.
Біль, як і радість, приходять раптово.
Це чудове, різнокольорове пекло.
В деяких словах нема сенсу - тільки біль.
Коли бачиш початок життя, думаєш і про його кінець.
Грішники не потрапляють в титри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286746
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2011
Краще ніж вона немає, їй
Сімнадцятий минає
Юшку зварить завжди смачну
Шлейки вміло познімає
А як косами махне
Геть москаль в ліси тікає
А над вечір любить скайп
Бо коханий там співає
Аж серденько кіпішує
І запрошує в танок
Гарно сплетений вінок
Одягає, як принцесса
Разом з кольором очей
Електричним струмом б*є
Вільно дихать не дає
Навіть пяльщикам на вулиці
Аж слина у них тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269039
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.07.2011
_________________(=pre scriptum - отакі ось спроби=)_________________
Краще насолоджуватись життям без домішків
***
Літати теж треба вміти
***
Силует загубленої п*ятирічної дитини на залитій дощем порожній вулиці - так виглядає наша душа в період потрясінь
***
Справжня свобода надає крила, і лише така свобода буває у взаємному коханні
***
Барикадуйте двері і вікна, якщо ключ від душі потрапив в лихі руки
***
Загублений ключ від душі повернеться в кишеню лише тоді, коли поруч з*явиться потрібна людина
***
Якщо очі - дзеркало душі, то щирі слова - дзеркало почуттів
***
Будущее лутше чем прошлое (с) Микитка, приблизно 5 років =)
***
Самолюби приречені, бо вище власної голови не стрибнеш
***
Довіра: Якщо ти хочеш дізнатися наскільки ти дорога - просто спитай...
***
Краще знати що ти потрібен одній людині на світі, ніж тішитись серед тисяч бутафорних можливостей
***
Постійна віра в те що все поки що попереду - знецінює минуле життя
***
Справжнє кохання не стукає в двері - воно влітає, розбиваючи вікна
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256474
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2011
моїй маленькій дівчинці присвячено
А за лаштунками думок
Відчутне небо...
Синє і гучне,
Немов весняні дзвони
Або як ніжно-карий,
Мелодією щастя писаний
Твій погляд.
А за лаштунками долонь -
Солодкий дотик...
Мрія ожива
І бавиться волоссям,
Вустами, що не потребують слів
Між нами...
А за лаштунками душі
Невимовне
І неримоване,
Що наче водоспад,
але тремтить у вирі почуттів.
І це є Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2011
У співавторстві з id=10622
"Кохаю" сказати так ніжно - не важко,
Любити тебе поки струм нами лине.
Долоні торкнувся і серце - мов пташка.
Тебе не згублю я у стінах...
Вдихати твій запах, мов вперше - солодкий наркотик.
Пульсує у венах залежність від доторку тіла,
І єдність свічками у думках, що теплі на дотик
Горить, та не спалює, лиш зігріває нам крила...
І падали зорі з небес, що над нами.
Ловити думками твій запах - сміливо
Душі дві горіли, але не згоряли,
Тремтіло в руках твоє тіло...
А далі світила небесні ходу не спиняли.
Десь злива і грім, а десь спека або сніг із градом.
Лиш ми із тобою сплетіннями рук поринали
У сон і у ніжність...В мереживо ночі - розрада...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2011
песня группе Артура
за твоей спиной миллионы пуль
в памяти твоей голоса друзей
все прошло, и корабль на берегу
старый солдат
припев:
старый солдат…
ты помнишь боль
взглядом назад
ищешь цель
прошлое здесь
верь, не верь
будет всегда
с тобой…
пожелтевшие фото на столе
без имен и без рамок, только пыль
но все прошло, лишь кресты в земле
перечень дат
припев
за твоей спиной миллионы пуль
в памяти твоей голоса друзей
только их никак не может забыть
старый солдат
припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247748
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2011
Присвячено Тобі, Ксюшо... =***
…Шибка гойдалась на вітру, переломлюючи промені місяця.
Вона сиділа на ліжку, дихала на замерзлі руки і ловила ними сльози… Скільки їх ще повинно було впасти щоб зігріти, чи хоча б змити погані думки? Стогін… німий крик серця.. сльоза.. кап..луна від ще одної думки…. І знов по колу. Тіні на підлозі байдуже видовжувалися в бік. Раптово вона відчула щось.. ніби якась постать промайнула в вікно і незримо сіла поруч. «Ти хто?» промайнула думка… «Я.. поки що ніхто..я вітер…я сонце…я небо.. я той, хто буде потім…»… «Навіщо ти тут…?» «Щоб заспокоїти… ти не повинна відчувати біль.. бо той хто її тобі завдав – не вартий того…» «…можливо ти правий…але як я дізнаюсь хто вартий…?» «Ніяк.. просто чекай… я прийду… і все буде не так як зараз…»
Легенький подих.. доторк губ в чоло… чи тільки здалося…Впала ще одна сльоза.. Від здивування дівчинка подивилась навколо…
Нікого не було, лише на шибці залишився слід чиєїсь долоні.
Приклала до скла руку в тому місці.
Тепле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244328
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2011
…Коли йде сніг. Великий, лапатий, повільний… Непомітно вкриваючи все навкруги, він ніжно опадає на дерева, землю, людей…На твої вії… Коли хочеться кожною частинкою шкіри відчути на собі його доторки. Коли казка стає реальністю, коли в білій завісі все буденне здається якимось не теперішнім…… а мрії і фантазії оживають і розправляють крила. Коли сам час уповільнює секунди в такт падіння сніжинок….. Тоді я думаю про тебе….. Бо саме взимку я зустрів тебе, зірку, що розігнала темряву навкруги, дала мені повітря, надію, вірю, право на мрії……
І я сподіваюсь… Ні! Я знаю точно, бо «сподіваюсь» завжди звучить з ноткою страху. Я знаю точно, що буду думати про тебе і в бруньковий час, спостерігаючи квітнення яблунь, і в час, коли тополі будуть знов нагадувати про зиму, і в час жовтогарячих, червоних маскарадів осені…
Вогник, що освітлює мій шлях… тепло ніжно-карих очей… інколи зеленуватих… інколи жовтих…щасливий погляд… Я можу подарувати в замін лише те, що є в мене. Воно давно не ціле, в шрамах, але б*ється так само як і раніше, передаючи тепло моїм долоням… погляду… думкам. Воно – все що в мене є. Непотріб, або найцінніша річ – не знаю… не мені вирішувати, мабуть)
А якщо сказати по правді… воно вже давно належить тобі, навіть не знаю з якої хвилини, якої години і дня цієї прекрасної зими… Моє серце. І я знаю – інструкції щодо його використання тобі аж ніяк не потрібні, тому фраза «бережи його» тут була б зайва… «хих»(с) =)
І три слова, які у всі часи були найважливішими на світі, не тому що сьогодні свято, а тому що я хочу кожен день твій зробити святковим….
Я Кохаю Тебе,
Ксюшо…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240938
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2011
Співавторство з Ксюшею :)
- Привіт…
- Привіт… тобі холодно?
- А тобі?
- З тобою – тепло…
- Мені теж… де це ми?
- Це так важливо?...
- Мабуть що ні… якщо твоя долоня у моїй….
- А моя – у твоїй долоні…
- Чому я не можу почути стукіт свого серця?... тільки як твоє калатає…
- Я теж… чую один стукіт…
- Значить…
- …наші серця б*ються одночасно….
_____________________________________________________
- Я боюсь тебе втратити… - сказав він.
- Не бійся, бо втратиш…
- … чому?
- Все чого ми боїмось, збувається, тому не бійся… Я не хочу, щоб ти мене втратив…
- Обіцяю зроблю все можливо, щоб зберегти… хіба ти сама підеш…
- Я не піду… хіба ти проженеш!
- Не прожену… бо люблю…
- Я теж… люблю… тебе… сильно…
__________________________________________________
Падав снігопад… кружляли сніжинки… вони двоє у пустому парку… тільки сніг і вони. Він запорошив усе, вкрив їх своїм покривалом…
- Глянь, які лапаті сніжинки
- Такі красиві і всі різні…
- Так… наче люди, кожен особливий)
- А глянь на ці дві, що зчепились разом…
- Наче ми…
- Продовжуєш мої фрази?
- А не можна?
- Можна…
- Я бачу все крізь мереживо сніжинок, що у мене на віях…
- Я також)
- Я знала, що ти це скажеш :D
- Ти завжди знаєш, що я скажу… навіть нічого не приховаєш)
- Зате ти часто знаєш про що я думаю…
- В тебе долоні теплі… дійсно теплі й не холонуть)
- Так би навічно тут залишитись…
- У цьому снігопаді….)
_______________________________________________
Небо дивилось зверху на молоду пару, що задумливо лежали на весняній галявині.
- Скільки на небі зірок…
- Багато… і всі такі різні і яскраві…
- А знаєш, що нам дається лише одна спроба зловити справжню?
- Це точно… ти крадунка моїх думок…)
- А ти – моїх слів)
- Ну тоді ти…
…Не кажи нічого..)
Двоє подивились один на одного, і у їхніх очах можна було побачити відображення усміхненого неба, по неосяжній щоці якого скотилась стрімка сльоза далекої зірки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2011
Стомлена пусткою ночі
Тиша спочила в долонях
Знову запалює мрії
Простір в очах що навпроти
А зверху над нами співає
Львівське засніжене небо
Падають зорі на землю
І замітають нам ноги
Тануть теплом на волоссі
Діти зими неслухняні
Що нас чекали напевно
Так довго у львівському небі
Пульс відміряє секунди
Спокій хіба що насниться
Слово за словом у стежки
Ніби знайомі до болю
В вату, в папір їз надії
Поранене серце загорну
І кину з розгону у завтра
В львівське засніжене небо
П.С. ритм і мотив здер з цієї пісні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2011
пісня групі "Крок за Межі", якщо є помилки то кажіть, я англійську знаю so so =)
let it snow
till the rain
after dark walls
of the past
drink my soul
feel the same
and forever
cut my trust
ugly things
around me
more than evil
more than pain
not my fault
in the end
you don't want
to kill my rain
In the end
Try to test
Little murder
By blue eyes
If you win
And forget
I will promise
To pretend
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236854
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.01.2011
Звук розбитих бокалів
Колір того, що нема
Сніг на долонях теплий
Білий, як анемони
Хвіртка в минуле завтра
Де терапевт лікує
Кидає в небо чутки
У райдуги за вікном
На підвіконні мряка
Слизько і впасти можна
Руки холодні в светр
Чи у долоні зірки
Стануть вони тепліші
Як ті далекі очі
З синім і чорним в купі
Все це у сні моєму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011
Тролейбус давно поїхав, я сидів на зупинці і згадував «російськомовного». Над Львовом падав лапатий сніг. Смачний.
Цікаво, для тебе слова про смак снігу теж були черговою вигадкою, у яку сама не вірила, одним з елементів гри? Так як і все інше? Незлим, тихим словом згадав того другого себе, якого я за твоїм бажанням вбив, тим самим вбивши свій імунітет. Зазвичай після такого люди довго не живуть, але я все ж таки спробую. Мені шкода. На цегляній стіні яскраво-червоний напис: «так сильно, як я тебе кохав – тебе ніхто ніколи не покохає». Ти не побачиш цього напису, бо в тебе… кам*яні очі. І не менш кам*яне, холодне серце. Тому мені шкода. Життя – це бумеранг, і одна моя частина знає і бажає, щоб ти відчула колись те саме що і я. Той самій біль. Від тих самих несправжніх обіцянок. Коли тебе використають на кшалт одноразової грілки. А у відповідь почуєш лиш сміх. Над цим текстом ти теж можеш посміятись разом з однією із своїх бутафорних подружок. Тому мені шкода вдвічі. Не себе. Тебе. Сподіваюсь, колись ти це зрозумієш, без допомоги «спостерігачів», і перестанеш писати своє життя під диктовку інших.
Тролейбус давно поїхав, я спробував на смак декілька сніжинок і встав з лавочки. Над Львовом сходила нова зірка. Яскрава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234046
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2011
Тиша забарвлює ніч в нетривкий майжеколір.
Тим, хто горить, пламеніти на вістрі очей.
Ніби не я, непомітно, крізь маленький отвір
Мовчки дивлюсь на загибель невірних ідей.
Скільки блукань і доріг за вікном - час розкаже.
Поки є масло в лампадці - то є моя тінь.
Дротами дивні птахи, пофарбовані в сажу,
Ян катували під співи далекого Інь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2011
Стомлена пустка заснула на підвіконні
В долонях останній промінь і твій анфас (цей абзац)
У схиблених скронях думки апатично сонні
Чекають на смерть, і ковтають згублений час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2010
«По мне плачет только свеча на холодной заре» (с) Ария
Свеча горела на столе, свеча горела
Горела ярко, освещая черный кабинет
И девочку, что на нее смотрела
Ладошки грела, сердце, мысли даже
Молчала и не замечала ночь
В глазах ее лишь пламя отражалось
Двоилось, множилось, текло, переливалось
Свеча горела на столе, свеча горела
Вдруг - прекрати! Мне скучно, надоело
Уже давно светает - ты все светишь
Я вижу солнце, и не помню холод
А ты мне больше не нужна. Вот так
Кричала девочка – потухни, догори
Расплавься и замерзни наконец
Свеча горела на столе, свеча горела
И пламя только ярче разгоралось
Двоилось, множилось, текло в ее глазах
Горячим воском обжигало руки
Не слушало… не слышало тех слов
И злилась девочка, топтала и кидала
На землю, в воду, в зиму, ветра свист
Свеча горела все равно, свеча горела
И кровью капал воск от острых слов
От неоправданно глубоких ран
Осколочных и ножевых, и рваных
Как дождевое небо или… и…
И не хотел потухнуть тот огонь
Быть может, не умел - теперь не важно.
Свеча горела, не переставая
Пока в один прекрасный день
Бесследно не исчезла
Нет ее - той, что не умела гаснуть
А девочка осталась в пустоте
В отчаянии, слезах и без ответа
Лишь шепот – где ты, где ты…
Звала свою свечу назад
Не понимала - что же вдруг случилось
Зачем и почему, за что?
Кричала в воздух, в даль до хрипа
Но видела лишь холод и ошибки
Нет свечи, не будет никогда
Не стало света, пламени и искр
Может быть - с моста она упала,
Иль вышибла ненужные мозги
Или осталась в ванне недвижимо
Или пришел конверт из-за границы
Такой неаккуратно черный
Где говорилось, что свеча погибла
И похоронена, и вовсе не свеча
А с именем другим, в чужой стране
И свечки по свече никто не ставит
И не поставит больше никогда.
Но девочка все ищет в некрологах
Упоминание о ней, и не находит
А люди говорят, что нет свечи
Ни на столе, ни на полу, нигде
Больше не будет та свеча светить
А злые люди говорят иное
Что глупая, сама ты виновата
И все смеются
все смеются…
А девочка все плачет
И вместо слез воск капает на стол…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231991
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2010
в соавторстве с http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9914
он пьяный влюбленный терялся меж белых стен
она битый час всё сдирала со стен штукатурку
сбивая в кровь пальцы, теряя остатки вен
пока не забрали хорошую милую в дурку
а в дурке тепло и сухо, добрые люди
цветное вливают ей счастье по трубочкам тонким
тело исчезло, а душу отдали судьям
к сожаленью они неподкупны монетой звонкой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228644
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 14.12.2010
Здесь светит солнце. Необычное такое солнце,
и не теплое, и не холодное.
Здесь бывает снег и дождь не только в четверг,
но только не для меня.
Здесь стрелки часов останавливаются
парадокс? может быть.
Здесь трава не зеленее чем там, где ступала твоя нога -
потому что она бесцветна.
Здесь одна нота звучит как семь, и семь - как одна
но никто не слышит.
Здесь символы на песке прибрежном
забытый телефонный номер.
Здесь широта и долгота другая
но место все тоже.
Здесь голос можно услышать
похожий на мой.
Здесь, на этом самом месте, видишь -
могила безымянного солдата.
Здесь я не чувствую ничего вообще
потому что меня нет.
Здесь ты не почувствуешь ничего необычного
и это на самом деле страшно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228585
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2010
переделанный вариант этого http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211994
Тенью ушедших знамений,
Я прощаюсь
Холодом все еще гордых небес,
Исчезаю
Кровью чужих преступлений,
Я прощаюсь с тобой
Или неумолимостью шрамов,
словно новый герой
Серебром готических рун,
Это снова я
Забитым дыханием подвалов,
в родные края
Дребезжаньем порванных струн,
и взмахом руки
Шепотом песочных часов,
изнутри
Незнакомых знакомцев поступью,
в новый вираж
Тревогой прозрачных дождей,
спрятав грусть на стеллаж
Меланхолией этой осени,
Я прощаюсь с тобой, Dark Age…
Или стуком колес непрестанным -
с тобой я прощаюсь, Dark Age
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227224
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2010
Песня группе Артура
На каждый крик есть чей-то смех
На свет лампад – случайный грех
Считай до трех и ну их нафиг
На каждый чистый лист – облом
На повезло – не повезло
Считай до трех и ну их нафиг
Припев:
До трех считаешь ты
И девять граммов
На вылет все мосты
На память шрамы
И взгляд в кувшин не ищет дна
И ложь одна, на всех одна
Считай до трех и ну их нафиг
И где-то ждут случайных фраз
И жгут чуть туже чем сейчас
Считай до трех и ну их нафиг
Припев:
До трех считаешь ты
И девять граммов
На вылет все мосты
На память шрамы
Шрамы
До трех считаешь ты
И девять граммов
На вылет все мосты
На память шрамы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226443
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.12.2010
Байдужий час.
Некеровані стігмати.
На руках?
Ні. На тому що залишилось.
В грудях.
Оселя холоду
Диктує свої закони.
І сміється час,
Хоча йому і байдуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226129
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2010
Уповільнене небо гортає бездумно години,
Засмутивши дощем те, що ще залишилось від крил…
Все червоне нагадує пір’я зі смаком провини,
Над безсонням круки, а над хмарами зоряний пил.
А над хмарами колір очей, колір щастя і волі…
Повертатиму час поки вистачить схиблених сил,
Поки осінь немов ненароком долоні і долі
Знов єднатиме звуком сердець - він ніколи не зникне…
І життя призначатиме інших на награні ролі,
А я силою стану, що виб’є колись твої вікна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2010
Путник шел уже очень долго. Так долго, что забыл сам, откуда начался его путь и кто он такой. Многих людей он встречал на пути, много дорог прошел, но везде и всюду он искал ответ на мучивший его вопрос – есть ли Абсолютное Счастье? И все, кого он спрашивал по пути, не знали ответа. Кто-то смеялся, кто-то удивлялся и не понимал, кто-то плевал в след.
Но навязчивый вопрос с каждым днем мучил все сильнее. А каждой ночью приходил один и тот же сон, в котором он видел незнакомую девочку с голубыми глазами. Только во сне человек уже не спрашивал ничего, потому что незнакомка молчала.
И никто не знает, сколько прошло времени, прежде чем многочисленные слухи направили стопы путника к далеким горам, где у подножия жил преклонных лет мудрец.
- Он знает ответ на любой вопрос, может и на твой тоже, - говорили ему некоторые.
Старик выслушал путника и сказал:
- Я думаю, счастье человека в его благосостоянии. Посмотри вокруг – деньги обеспечивают способ осуществить желания, что может быть лучше?
- Разве? Я видел множество богатых людей на своем пути, видел нескончаемую жажду в их глазах, видел и тех, кто готов был убить ради денег. Алчность невозможно насытить, а временное чувство удовлетворения не может быть счастьем. Тем более Абсолютным.
Покачал головой старик, он не знал, что ответить, но посоветовал:
- Выше в горах, за перевалом живет старец, мой учитель. Твой путь сюда будет напрасен, если ты не спросишь его - все-таки он знает больше, чем я.
Перевязал человек стершуюся обувь, и двинулся вверх по каменистой тропе. Но и за перевалом в ветхой хижине старца-учителя, познавшего основы мудрости, не услышал путник нужного ответа. Так как считал этот старец счастьем любовь, но разве страдания и муки могут быть Абсолютным Счастьем? Разве болезнь, именуемая ею, может быть безоблачной?
- Нет, - вздыхал на это старец. – Ведь любовь и боль неразделимы, пусть и несет она в себе счастье, и дает силы свернуть горы. Но ты можешь пойти выше тропой, пока не увидишь пещеру. В ней живет дервиш, мой наставник. Его мудрость рядом с моей - как валун по сравнению с песчинкой.
Два раза срывался сильный дождь с градом, прежде чем усталый путник дошел до пещеры.
- Я знаю что ты ищешь, - сказал дервиш. – Мудрость и ее познание являются источником счастья, и только.
- Но познаниям нет предела, как можно утверждать, что это Абсолютное Счастье, если его нельзя охватить руками, взглядом, мыслью? – огорчился путник. – Я прошел столько дорог, видел множество счастливых лиц, но ни одного действительно настоящего. И так и не нашел ответа. Неужели все зря?
- Не отчаивайся, сын мой, - дервиш задумался. – Возле самой вершины горы стоит старый монастырь, где по преданиям живет мудрейший и старейший из всех ныне живущих. Монах, который седовласым старцем учил меня основам самопознания много лет назад. Отправляйся туда, если и там не найдешь ответа, то значит его и нет.
Жажда, вопрос, мучивший путника, дал ему силы не упасть и не замерзнуть в метель, что бушевала вокруг. И он шел. Пока не упал перед воротами, где его и подобрал послушник монастыря. Надежда услышать ответ и наконец закончить поиски вселяла силы. Но и они покинули его, когда узнал от послушника, что опоздал. Старый монах умер за день до его прихода на 123-тьем году жизни.
Отчаяние, безысходность и апатия одновременно овладели человеком. А зря прожитые в постоянных поисках годы тяжелым грузом легли на плечи. Путник остался на ночлег, не думая о том, что будет дальше.
И увидел сон.
Девочка с голубыми глазами молча вела за руку дряхлого сгорбленного старика, который улыбался самой счастливой из всех земных улыбок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224501
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.11.2010
В кімнаті з кольором ночі
Крізь стіни відблиски часу
І крил поламаних пір*я
І скло порізане кров*ю
І три вже чверті на першу
І не пам*ятаю дати
Але – друге серпня.
В кімнаті з кольором туги
Зів*яли всі хризантеми
Чи просто втратили колір
І жити забули спосіб
І не закликають сонця
Без тебе воно їм зайве
Без синього сяйва.
В кімнаті із… неважливо
Тягар і порожні руки
І тиша невиліковна
Стігмати нові шукає
Шукає старі помилки
І залишки, може, крейди
В зашитих кишенях.
Кімната дощу під колір
Твої портрети на стінах
Зворотні квитки у попел
І ти ще не знаєш, мила,
В кімнаті цій біла стеля
А серце - шматок церати
Мені не належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2010
Грає сон мій у сюрреалізм, все картини і дивні звуки -
Хмари темні, ніч, вітер вікна розбиває і ріже руки.
Під ногами темніє пустка і маскується в колір крові,
Та жбурляє норд-вест в обличчя недопалки все паперові.
Холод горло безжально ріже і сміється мені. В долонях
Залишилось зім*яте пір*я, відблиск сонця на темних зорях.
Дощ періщить повз парасолю, наскрізь в тіло і серце лине,
Невагомість таїться з боку і дороги гойдає линву.
Пам*ять все ще шматки збирає, і складає слів метастази
Як осіннє листя у купи, тільки все не горить, зараза.
Тільки тліє той дим, в легенях зупиняючи кожний подих.
Без повітря дерева гинуть, залишивши неспокій в нотах.
Тих, що скрипка зіграє згодом, чи зіграти могла б - несила
Вже почути. І зрозуміти чому все стало чорно-біле.
І парканами мрій скелети, що забули шляхи додому -
Все шукають в німих міжряддях помилки, провини і коми.
Із-за обрію шепіт мойри, і погрожує нескінченність
Всі надії і сподівання заховати в нудну буденність.
Дорогами, перехрестями сліди твої залишилися -
Не загоїть їх зливами, і снігам їм теж не скоритися.
Прокидаюсь раптово, стомленим, кисень ковтаю жменями.
Холодне чоло, кавою і безглуздими ніч ідеями
Сон закінчила. Та реальність надягає ті самі звуки -
Хмари темні...
ніч...
вітер вікна
розбиває...
І ріже руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2010
Этот город с облезлыми стенами серых домов…
Он разрушен и гол, все глазницами окон-оков
На бутылки пустые, разбитые, смотрит часами.
Заголовки газет по дорогам без дат и без чисел
Ветер гонит мелодией песни «сплинов» Альтависта,
Знаки сорванные поливает холодным дождем.
Тротуарами реки остывшие и пепелища,
На которых лишь крысы снуют и мечтают о пище…
Город ядерных зим и горячего, душного лета -
Ни души на проспектах, лишь призраки теплых симфоний
Как напоминание старых пожаров, агоний,
Вновь разбитых и собранных кем-то старинных часов:
Только время здесь тоже заложник чаинок на блюдце,
Или старых следов и давно пожелтевших инструкций.
В этом городе аэропорты, но нет самолетов
И причалы бушпритов не знали, казалось, полвека.
Здесь ступала давно, но не ступит нога человека.
Все же страшно смотреть мне с ухмылкой на эти руины,
Но не вырваться из лабиринта уже никогда.
И узором секунд превращая надежды в года -
В петли замкнутых линий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223218
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.11.2010
Мовчазний свідок наших бід,
Весляр без душі і серця -
Ми здригаємось кожен раз
Коли Харон сміється.
Він не знає імен і дат.
Води безнадійне скерцо
Затихає в черговий раз,
Коли Харон сміється.
Світ млином гортає душі,
І біль луною озветься,
Коли черга нова в туман –
Харон собі сміється.
Стікс уже не лікує ран.
Дірявий човен, здається.
Згасає вогник надії
Коли Харон сміється.
Уже хтось листа отримав,
Або на причалі мнеться.
І мені незабаром, знаю,
Харон усміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223212
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2010
Недостача чорнил в черговому смерті свідоцтву
Помітна лише коли крапельниця спорожніє
Компенсація світу чи всесвіту за помилки
Не приходить на шепіт, якщо її вже чекають
А рекламою колишніх непрожитих сторінок
Слугують відблиски тьмяного в калюжах неону
І двадцять два кроки до валізи із гексогеном
Хто пішки, а хто проповзти знаходить можливості
Тим порожнім дощем чи олов*яним солдатиком
Чекають на сонце думки розплавитись заживо
Одноразова грілка китайського виробництва
Теж літати вміє, та лише вниз їй пороблено
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223045
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.11.2010
Дождь играет осенним небом,
Под ногами струится сталь,
Листья желтые пахнут снегом,
Перелетные птицы - в даль.
По проспектам неуловимо
Над толпою летит печаль.
Мысли над головою, мимо -
Перелетные птицы вдаль.
Струны рвутся и намокают -
Куплю новые, мне не жаль.
Полетят звуки новой песни
Перелетными птицами вдаль.
Мне мечтать бы о скорой вьюге
Или сдернуть с души вуаль,
Только думаю все о птицах.
Перелетных. И вижу даль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222999
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2010
Темними лозами
Ніч в*ється
Холодно їй
Наче
За горизонтами
Блимає
В ритмі мого
Серця
Три крапки тепліше
Ніж пустка
Сенс десь поміж
Ними
Двері відчинені
Як наказ
Бачити сни
Спільні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2010
до журналу Дніпро
Міняє час декор із року в рік,
Природа стелить стежки хитрим штибом.
Незмінний мій бетонний оберіг
Проспектами і площами прошитий.
Там на алеях листя неживе
Забите людським перекотиполем.
І де-не-де обличчя промайне,
Що чимось буде схоже на знайоме.
І над Дніпром, над схилами крутими,
Де особлива кожная зоря,
Порину знову у безодні рими
І вирину із них уже не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
до журналу Дніпро
Ковтання кави, дзенькіт тарілок
І крок назустріч, чи зворотній крок
До тих вершин, що завше як граніт.
Ну а на ліжку замість мене – кіт.
Тільки не вчить історії чи ери,
А знову поглядає на шпалери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
Серед різних орбіт кометою,
Неважливо, якими сходами,
Лише вгору, світло – попереду,
Полечу, залишивши сумніви.
Він в житті лише раз трапляється -
Цей політ до зірки далекої.
Дивувати людей яскравістю
Здатен, хоч і душа – як паливо.
І зникають у тому полум’ї,
У холодних просторах космосу
Ті, хто не долетів до обріїв,
Загубивши можливість мріяти.
Але серед орбіт кометами
Злетимо на великій швидкості
Лише в гору, світло - попереду
А позаду – дощі із хмарами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2010
...друзкИ помил́ок і рос́и
серед них
всесвіт для мене
винайшла...
...очі, мов краплі небес,
зупиніть
ви моє серце
тишею...
...в шепоті теплих досвітніх
вогнів
болю немає -
ти лише…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2010
Я є?
Невипадкове питання летить в прірву випадковими друзками. Відповідати нікому, бо ніхто не чує. Навіть я. Я, вкотре читаючи стертий штрих-код минулої днини і намотуючи себе на колючий дріт наступної. Я, шукач чужого сенсу і власного неспокою. Я, вже і не я насправді, а лише звук непевного кроку до чогось попереду. І тільки коли вимовляти «я» надоїдає можна вдати, що почув питання.
Знову спостерігаю за власним самознищенням чи перетворенням у щось нове. Хто зна, що цей процес може бути таким приємним, і болючим водночас? І легко можна незчутися і загубити себе назавжди. Коли найдрібніші молекули і атоми того, що було раніше моєю сутністю, летять за вітром і сонцем, губляться в темряві і поглинаються матінкою землею. А замість всього того з*являється лише одне – Ти.
Все змішалось в химерну квінтесенцію. Колір Твоїх очей і волосся, звуки голосу і імені, риси обличчя і тепло-холодна осінь в долонях. Хочеться збовтати всю цю фарбу, пройтися стінами і площами самотнього міста, створюючи монотипії вже не власної душі. Кожен бачив би у них щось своє, а ми бачили б власні обличчя. Я б засміявся і спитав: «Диво… Чи, думаєш, ця наша монотипія – теж випадковість?» А ти б засміялась у відповідь…
Розчиняюсь у Тобі і бачу, як сонце відмовляється оминати тіло і створювати
тінь, а дзеркала не дають більше аудієнцій обличчю, змушуючи забувати власний вигляд.
Мене немає. Лише Ти. Десь там далеко і тут – всередині.
Ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219175
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2010
до мелодіі спроба
День…..
Ніч….
Блимає час…
Крок…
Тих…
Хто іще не згас…
Повертаючись на зустріч вітру
Що несе чиєсь брудне пір*я
Чи на березі де жив Сартр
Хвилями пригощати каміння
День…..
Ніч….
Блимає час…
Крок…
Тих…
Хто іще не згас…
через тисячні долі сенсу
Розміняти за безцінь волю
І сміятись з помилок власних
З незашитої парасолі
Потім в пляшки консервувати
Відчуття, що дарують крила
Мрій не може бути багато
Але ти серед них – єдина
День…
Ніч…
Блимає час…
(Крок)Тік…
(Шлях)Так..
Міряє для нас…
х4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218705
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.10.2010
Вечір похапцем зорі ховає в кишенях з дірками
І розгойдує тьмяний ліхтар, закликаючи зиму.
Оберемки думок застигають непевними снами –
Віддавай їх мені, обміняй на загублену риму...
Понесу їх подалі в холодні і згубні болота,
І загину – з туманних країв ще ніхто не вертався.
Ну а ти посміхнешся весною, відчувши свободу,
Клаптик неба і сонце, якому колись сповідався…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2010
соавторство с id=10093 (asia_mund)
Осень
Расписала дни небрежно красно-желтым,
По нечетным и по четным – с холодами…
Кистью в дождь макнёт, поправит солнцем теплым
И размазывает краски рукавами.
Гордость клена кинет мыслям понемногу
Чай холодный, молью выедены флаги.
В наказанье или, может, ненароком
Человек швырнет в лицо ей лист бумаги.
Что строка - всего лишь чье-то преступленье
Что чернила – лишь бы почерком согреться.
Ведь страницы перелистывать аллеям
Ведь бумага терпеливее, чем сердце.
Буквы разные заполнят омут белый –
От меня к тебе три точки, как известно,
В желтизну пейзажей забиваешь стены
Не пейзажными словами в год и место.
Знаешь, может это правильно, на время, -
Грусть уводят конвоиры-дилетанты.
Пусть укатится тропинкой чье-то бремя,
Может – наше, перевязанное бантом.
И посыпятся в ладони звуки песен,
Переписывая томными шагами
Удивленье, что чернилам стало тесно
За холодными бумажек берегами.
После снег расскажет судеб небылицы
Каблуками и кроссовками прохожих,
И другие сны деревьям будут снится,
И на новый станет старый путь похожим.
А пока тревогой, голосом, стихами
Ты буди меня почаще в эти ночи.
Я согрею тебя теплыми словами
И ошибками смешными, если хочешь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216372
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2010
На проміжку часу, з вістря
уламками
тишею слів
падає промінь сонця
лишаючи слід
у волоссі твоєму
фарбуючи знову перекисом
те полотно
і зниклі хвилини,
секунди,
роки,
що настануть
...
Але зігріває повітря лише
той промінь непевний
От пoкидьoк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216284
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.10.2010
Вітер шмагає темними пасмами ночі… десь попереду є межа між морем, небесами і берегом. Той, хто може її розгледіти – вважає себе щасливим, а той, хто все життя вдивляється в морок, - вважає щасливими тих хто вже побачив…
…відчувається похмура байдужість хвиль, котрі раз за разом торкаються нижніх кінцівок..моїх? Неважливо. У гучному маскараді оточуючих звуків можна почути будь-що… тільки не себе самого… навіть спробувати кричати вважаю за зайве - звукові вібрації не передадуть нічого, лише загубляться у піску, чи потонуть в темній солонощі невідомого «попереду».
…незрозуміла тривога і очікування чогось… начебто хорошого… ятрить схиблене на уяві мрійника єство… читаю символи задом наперед і навпаки, але ніц не розумію… сьогодні вдень різнобарвний метелик майже сів на мою руку, коли нерухомо стояв, продаючи квитки на фестиваль «схибленої алкоголем ейфорії». Але не сів. Мабуть, подумалось мені, він вважає що в мене вдома ще живе отой жовтогарячий Catocala nupta. Дурні думки… всі інші давно видув отой вітер з моря…
…а люди.. а люди – щасливі. Всі. Поголовно. Натовп гуляє, слухає виступаючих артистів, п’є. Знову і знову…кожен хоче урвати собі шматочок літа, відчути справжню несправжність… розбавлене вино, підозріла горілка, купа знайомств з «настоящими кєнтами на все життя», «справжнє кохання» на одну чи дві ночі, правда, повиваляне в пилюці і п’яне, але то нічьо. Кожен знаходить тут щось своє… точніше те, що й очікував. А більшого і не треба… і від того їхнього «щастя» спочатку нудить і вивертає, а потім з’являється жах. Жах того, куди вони всі йдуть… і тягнуть за собою багато кого… може і мене в тому числі…
А вранці помічаєш цікаві речі…
Ви знали, що сліди на піску, залишені однією людиною, змиваються дуже швидко і не залишають по собі нічого, крім гладенького піску. А сліди двох людей карбуються в цій землі довше, ніж самотні?
…я також не знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213815
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2010
Счастье синее мягким дождиком,
Светлой каплею в подорожниках
Тихо-тихо от горя пряталось.
Вдаль тревожилось и печалилось
О прошедших днях, и о будущих,
В ожидании и в предчувствиях
Что согреют. А отыскавшие -
Может светлые, может – падшие.
На обочине, где дорог восход,
Лишь количеством измеряя год -
Звуки чистые, невесомые,
Этой осенью длинной сонные.
Вдалеке набат тихой песнею,
В небесах горят три созвездия.
Этим временем, желтым знаменем,
Каплю чистую повстречали мы.
Я не светлый, и ты - не падшая,
Но хранили тепло отставшее
От чужих поездов неискренних,
Что в ладонях осталось искрами.
И в глазах согрев отражение
Мы прогнали дождь-наваждение.
Нашим стало, не хладным инеем,
Счастье теплое, светло-синее…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213543
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 30.09.2010
- Ніч. Свіже повітря… нарешті вибрався… куди я біжу??? І чи треба бігти?... небо мовчить… але посміхається кривою либою Чумацького шляху, водночас непомітно підтираючи сльозу Юпітера. Забігаю в останній тролейбус, захекано обшукуючи кишені в пошуках копійок… щось є.. але чи вистачить? Бачу вільне місце і прямую до нього… Вже сівши, питаюсь у подертого чолов*яги.
- Не зайнято?
- Для тебя – конечно же нет.
- Ти! Знову! Як…
- Не спрашивай… я устал повторять… нельзя убить самого себя.
- Я вірив що зможу… але…Спосіб є, я знаю. І ти також.
- Случится чудо?
- Тільки одне може вбити тебе, і для мене це давно не чудо, затям собі.
- Хорошо, хорошо. Окей. Только она может избавить тебя от меня, или наоборот, меня от тебя. И никто иной. Банально, неправда ли? Только мне то что до этого? Пусть так, но позволь тебе напомнить.. ке.кхе…
- Ти щось недуже… Сильно я тебе мабуть приклав. Он кров’ю плюєшся, бідолаха-ха-ха.
- Иронизируешь? Ну-ну. Фигня. Заживет, вот увидишь. Но как ты можешь быть уверен в том что двигаешься в правильном направлении? А помнишь… как она быстро выходила из аськи? Это тебе ни о чем…
- Знову за старе.. облиш краще. Це вже мене ніяк не цікавить. Взагалі НІЯК. Ти втратив свій вплив. Хахха-ха – спитай краще чому вона ще не проводжала на потяг рожевою хустинкою, а потім спитай сам себе – хто взагалі любить прощатись?
- Мда… Ты неисправимый. Но подумай все-таки про путь… Ты думаешь, что сам его выбрал?
- Шлях…до чого ти ведеш…куди я йду… чи їду..ти мав на увазі тролейбус?!!! Я не знаю який номер, куди взагалі він прямує, куди везе мене! Мені просто був потрібен транспорт… що ж робити, капєц… І якої милої я вжив це незнайоме раніше слово О_о….
- Может ты сошел с ума? Вероятнее всего так и есть… но слушай.. если ты действительно такой упертый, или безнадежно больной… там сумка справа от меня… в боковом кармане пистолет… я не могу достать.. чертова рана. Дальше ты знаешь, что делать.
- Не рухайся… я сам.
- Дійсно, бокова кишеня. Старий тролейбус рухався у невідомість ночі за звичним маршрутом і покликом загублених душ. Руки перестали тремтіти, серце чомусь скінчило свій галопуючий танок і почало битись рівніше, промайнула і зразу ж зникла думка про пафосність моменту, яку натомість замінила інша – про знайомий до болю синій колір на теплому тлі обличчя. Погляд окинув напівпорожній салон, крапля поту впала на підлогу, а десь далеко одна із мойр з подивом підняла очі і подивилась кудись у вікно. Все це зайняло якісь долі секунди, після котрих я підійшов до кабіни водія, вистрілив в повітря і вимовив так, щоб було чутно всім пасажирам, додавши характерний жест і інтонацію з одного звар*йованого трейлера:
- МИ ЇДЕМО ДО ЛЬВОВА.
[далі може бути, а може і ні]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212505
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2010
[последний стих в цикле, надеюсь]
Тенью ушедших знамений,
Холодом все еще гордых небес,
Кровью чужих преступлений,
Или неумолимостью шрамов,
Серебром готических рун,
Забитым дыханием подвалов,
Дребезжаньем порванных струн,
Шепотом песочных часов,
Незнакомых знакомцев поступью,
Тревогой прозрачных дождей,
Меланхолией этой осени,
Или стуком колес непрестанным -
Я прощаюсь с тобой, Dark Age…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211994
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 21.09.2010
- Тьмяне світло, столик десь у кутку, задимлене повітря, в якому все виглядає викривленим і пошматованим, щось схоже на каву налито в чашку і щось схоже на кров чи кетчуп – десь на підлозі. І Гарі Джульєс - «третій зайвий». Дивна діра. Ей, ти ще тут?
- Я всегда тут. А ты думал, что избавился от меня? Хех…
- Сподівався. Але все одно мені треба продовжувати... А слухай… Ти віриш в…
- Предвосхитив тебя скажу – «нет». Чудес не бывает. Равно как и все совпадения – случайны.
- Ні! Я доведу тобі! Дивись – дата реєстрації і номер профіля, що відрізняється всього на одну цифру, збіг думок, настроїв, нарешті пророцтво, де сказано 4 дні чи 4 роки – а насправді – чотири тижні… як і сталося… Ти думаєш все це – просто так?
- Ха-ха-ха, ну ты и фантазер. Допустим в том, что ты говоришь, есть доля истины, хотя каким же надо быть… мной, чтоб верить в такую чушь. Наивность твоя меня уже достала. И банальность. Скажи, зачем ты вырезал инициалы на том пеньке в парке? Думаешь, что это типа романтично? Или придумал тот подарок с каштаном? Или… да много чего еще. Со стороны все выглядит просто смешно.
- Що? Ти просто цинік, не розумієш нічого. Моє життя стало нарешті різнобарвним, змістовним… поділилось на «до» і «після». Мені не вистачає слів щоб все описати… Та ти й сам чудово все знаєш… фотки на плеєрі, її голос в навушниках, а образ завжди перед очима… Прекрасний і ніжний… Небо заздрить кольору її очей, а я заздрю вітру, що торкається її волосся… Час з нею плине дуже швидко, і ніби втрачаєш рівновагу і летиш кудись шкереберть… забуваючи заготовлені слова і навіть думки… А на одинці – розтягується в нескінченність… Цей клятий час… якого завжди мало, коли треба, і багато – коли…
- Хмм… я закурю.
- Стривай, навіщо ти мене перебив? І взагалі – я ж не палю, як і ти!
- Лучше убивать себя чем-то реальным, пусть даже сигаретами, или цинковыми белилами, чем так, как это делаешь ты. Ты просто… сгораешь, режешь себя сомнениями, хотя и пытаешься их скрыть. Но от себя самого ничего не утаишь. Я пытаюсь помочь тебе! А ты нацепил на нос розовые очки, слушаешь песни в мажорной тональности с печальным смыслом, и вообще… Невыносимо чувствовать то, как ты становишься тряпичной куклой, твоя зацикленность… Неужели ты не понимаешь и не видишь элементарных вещей?
- Наприклад? Хоча я знаю що все, сказане тобою, несправжнє і вигадане.
- Ну-ну. Например – почему за 4 дня ты ни разу не услышал как тебя назвали по имени? НИ РАЗУ.
- Це фігня і нічого не доводить, просто…
- А что после того, как все прошло вроде бы хорошо и весело, у нее появляются грустные строчки о безразличии, темноте и внутренней пустоте?
- Навіщо ти це кажеш… мені нестерпно…
- А лень скидывать 104, а руки в карманах??? Ты мне тут недавно говорил про совпадения и случайности – а теперь твоя очередь посмотреть в лицо фактам!
- Це все неправда! Це просто звичка, вона сказала що це звичка. Краще замовчи, не кажи нічого, ти не розумієш яка вона.. добра, ніколи б не зробила нічого жорстокого… А ти намагаєшся зруйнувати мене, мої мрії, ти всього лише Темний Сумнів, та моя половина, що не вірить взагалі ні в кого і ні в що…
- Ты понимаешь, что на краю? А то, когда она сказала, что ты придумываешь чувства. Вот мой козырь, и что же ты на него ответишь? И после такого остаются одни шрамы на сердце, ты самоубийца, ничтожен в своих порывах…
- Замовкни!
… Ты пустое место для всех и всегда будешь таким…
- Я попереджаю. Не треба цього…
… Ты никогда не найдешь выход, никогда не узнаешь счастья, даже она тебе сказала – что его не существует в принципе… Что… Что ты делаешь?
- Те, що повинен був зробити вже дуже давно.
- НЕТ! Глуп…аарххх…
………
- Швидше… подалі від цього згубного місця, на свіже повітря. Боже…що я накоїв…
...Тіло під стіл, відвідувачів нема, тихо і обережно, щоб ніхто не помітив… Від тебе нічого не залишиться, мій друже… чи внутрішній ворог? Лише цей недопалок…
...І на руках кров самого себе, схожа чомусь на кетчуп… за смаком…
І третій зайвий… Ніконов:
………… В нирване плачет мой сон проливного дождя и небесной воды,
В нерв они колят укол, состоящий из слёз настоящей любви…
[продолжение следует]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211781
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.09.2010
- Ти хочеш щоб я продовжив?
- А ты?
- Хех, дурне питання, задане самому собі… Я задаю їх часто. Але після того весіннього випадку…
- Вот от него у тебя осталась папка фоток и одни коллаж на рабочий стол, с пафосной надписью “birth of venus illegitima”, поболее чем часть ника. Хха-ха-ха. Все же иногда удивляюсь твоей недальновидности и желанию все усложнять банальностью и ошибками на почве чувств. Вернее – себе.
- Раніше я б відповів тобі гідним ударом у щелепу, але тепер - тільки посміхнусь.
- Ничего, возможности первого исхода нашего разговора еще будут, поверь.
- Подивимось… А зараз мене кличе пам*ять, кличе згадати нещодавні, але такі нібито дуже далекі, туманні події. Такі ж туманні, як туман зараз за бортом цієї шлюпки. Тримай кермо на північ - туди, куди дме вітер, друже. Я ж приймуся за весла. Бризки води холодні, як і думки. Депресивні чорні думки полишених, але чомусь не до кінця підірваних мостів. В них можна було потонути, як у імлистому болоті. Але почувши тоді шепіт вітру, я виліз на берег і почав сушити крила. «Человеку даны крылья» - як казав один мій знайомий, потрібно лише їх відшукати в собі. Мої ще тоді були досить нетривкі і прозорі, зареєструвавшись на сайті таких же шукачів крил, серед покупців чужих мрій і бутафорних мелодій щастя намагався пізнати свій шлях. А вітер все розмовляв зі мною, не давав знову впасти у болото, навіть десь із закутків свідомості видув щось схоже на рудого котиську, який подеколи таскав мої крила – «для профілактики» і поки я був не в змозі сам навчити їх літати…
- Ну ты как загнешь… Научить крылья летать. Хмм… завязывай с метафорами, ближе к сути.
- Коротше, вітер хоч і мав відмінні погляди на життя і діаметрально протилежний його образ, але носив жіноче ім*я і вмів бути гарним другом, співбесідником і психологом. А це все – що мені було потрібно щоб не відчувати себе пусткою. А відчувати травою, що тягнеться до сонця десь серед високої ковили.
- Ха. Шутки, общение, флирт – разве эта ширма выдержит испытание временем? Или скажем по-другому – забыть дорогу домой или вспомнить, что впереди ждет то же самое. Но сесть на камень посреди дороги тебе уже не позволяла инерция и уверенность что счастье где-то близко, миражи надежд вставали новыми картинами перед усталым путником. Как узнаваемо и романтично. Но в тоже время – не практично для нашего мира, глупец. Эй, не отворачивайся и слушай меня! Кто тебе мешает? Кто третий лишний в нашем разговоре?
- Бла-бла-бла…
…….All around me are familiar faces
Worn out places, worn out faces
Bright and early for the daily races
Going no where, going no where………….
- Краще не буду тебе слухати.
…………Their tears are filling up their glasses
No expression, no expression………..
- Что? Прекрати, плеер включил и думаешь убежать сам от себя? Точно – глупец.
………..Hide my head I wanna drown my sorrow
No tomorrow, no tomorrow………………..
-Эй! Я к тебе обращаюсь! Мне кажется что наша шлюпка скоро потонет, если не возьмешься за весла… хотя пофигу, это все в воображении…
………..And I find it kind of funny
I find it kind of sad
The dreams in which I’m dying
Are the best I’ve ever had……….
……….Mad world
…………………mad world…………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211553
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.09.2010
- Чекай… Мабуть треба копати глибше… Рік… Неважливо, лише згадую серпень, і те, що він залишив. Якісь нові поштовхи примусили мене написати перший рядок, висмоктати удавану отруту, запалити свічку в лабіринті з неспокою. Все як у тумані, сіре життя було до серпня, таке ж воно стало і після нього, з тою відмінністю, що з*явились ідеї і думки, які раніш не турбували. А потім – знову відмірював тишу. Що ж залишилось і чому я згадую той момент як один з важливих, ключових?
- Не отвечай, скажу я. Как ты и сам правильно думал, результат не зависел от того, кто бы был тогда с тобой, тебе просто нужна была муза. Даже не так – дача, Симпсоны, пляж, и кто-то в радиусе взгляда нарушил границы твоего мирка обычным ПРИСУТСТВИЕМ. Х-ха. После нее, как и после этого непродолжительного платонизма – лишь приставка к нику в контакте, и парочка графоманских излияний. Как банально, не правда ли?
- Коли ти це кажеш, здається що так… Звідки тобі те відомо?
- Не спрашивай. Если честно – я смеюсь с твоего юношеского максимализма. И ты прекрасно понимаешь мою правоту. Всегда так.
- Все, що відбувається – до кращого. Чи не так?
- Не думаю, заготовленные фразы и меткие выражения – всего лишь подходящие к месту, но никак не к смыслу. Все гораздо сложнее. Или проще. Для каждого – по-своему. Но последнее твое изречение – всего лишь слова. Не нужно банальностей, продолжай рассказ.
- Марне життя продовжувалось, технікум, дота, універ, дота, дота, дота. Дивлячись назад я не бачу там себе… лише якусь примарну тінь. Дивне відчуття – дивитись зі сторони на те, що не повинно бути пусткою насправді. Метаболізм плаского існування продовжувався, аж допоки не отримав такого собі копняка…Ти смієшся?
- Конечно, как можно не смеяться, когда ты не смог во второй раз отличить суррогат от реальности? Ну хотя бы после этой уже весны начал графоманить чаще, разве не так?
- Знаєш, зараз я теж думаю так – те, що згадуєш без болю, насправді було потрібним етапом, хоч і помилковим. Я не міг шукати, бо не було…якоїсь внутрішньої сили. Точніше була, але в напівсонному вигляді. І сказала вона тоді мені – тобі треба шукати, а в мене є хлопець в Англії, а ще я люблю експерименти, бутафорні подарунки «для галочки» і багато кави. Але не треба прив*язуватись, я зроблю лише поштовх, як і куди летіти – сам дотлумкаєш. Отакі справи. Лише не взяв в розрахунок музу, що з*явилася зненацька і заставила трохи пошматувати себе. Добре хоч що недовго. Осад той вилився в депресії і пошуки спокою у неспокійних рядках.
- Ты хотя бы понял, где совершил ошибку? Везде. Предупреждениям не внял, а в терзаниях обвинял «музу». На самом деле ты сам так захотел – бродить в тумане и спотыкаться о колючую проволоку. И везде ищешь символы. Как, например, та черная стрекоза, залетевшая летней ночью. Ты отпустил ее в окно, а сам думал, что отпускаешь отнюдь не насекомое. Тут уже я вижу новые симптомы. Симптомы слишком открытого восприятия, чувств и иных побочных эффектов твоего социотипа.
- Я відмовляюсь. Відмовляюсь розуміти звідки ти знаєш те, що відомо лише мені. А ще – звідки в тебе стільки цинічної іронії і на кого ти злий – на мене чи на себе?
- Все просто. Ирония = самоирония, а что касается вопроса о злости – и то, и другое. Догадаешься сам, или мне еще подсказать?
- І ця негостинна кам*яниста місцина замість зеленого сонячного пагорбу… Дивно… Цього не може бути насправді, це сон чи моя уява?
- Ты мне скажи. Точнее – скажи себе сам.
- Ти – це я!
- Наконец-то! Теперь, надеюсь, ты продолжишь то, что начал.
- Куди ж я подінусь від себе самого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211413
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2010
- Дивне відчуття. Ніби все оточуюче проникає крізь тіло, крізь всі органи сприйняття, крізь павутиння думок і застрягає там маленькими шматочками. Це синє небо, прозоре до болю в легенях повітря, трохи димна далечінь Міста десь там унизу, трохи п*янкий запах зеленого листя десь тут навкруги, якісь ефемерні, але до останньої ноти доречні, звуки природи, як то переспів пташок, шарудіння комах чи луна далекого дзвону, теж природно досконалого. Згадуються чиїсь рядки: «Зеленішає мить крізь долоні густих гілок»… І ось, просякнутий тими відчуттями і спокоєм, поступово починаю розчинятись у несвідоме. Дивлюся на свої долоні, а бачу подекуди побиту дощами, мохом і осередками трави кам*янисту поверхню землі, торкаюся волосся і відчуваю пташине гніздо, намагаюся встати – але розумію що перетворився на різнобарвну гранітну брилу. Вічність позаду, вічність попереду, і більше нікуди не треба поспішати. Ловити мить забуття хоч і важко, але все-таки можливо. Майнула остання думка, цікаво, що б сказали на це інші. І знову спокій. Просто спокій… синій…як…
- Хмм. Я бы назвал это единением с природой, если бы верил в подобные иллюзии. Как и в идеализацию восприятия. Никогда не поймешь, где истина, если слишком открыт для нее. Таково мое мнение. И предвосхищая ваш вопрос, молодой человек - да, вы действительно сейчас говорили вслух.
- Точно? Так, то буває таке… До речі, як ви тут опинилися, щось нечутно було. Мабуть я ще й заснув трохи. Кажуть, одна голова то файно, а гарний співбесідник ще краще. Мене звуть…
- Можешь не называть своего имени, это не важно, да я и знаю его. А что касательно меня, то тем более не имеет значения звуки, сказанные кем-то, когда-то, чтобы одеть меня в понятную форму словесности.
- Жартуєш? І як же мене звуть?
- Отныне будем на «ты», убедил, Никита. Не стоит удивляться, я знаю, что ты скажешь. Лучше ответь, зачем ты здесь, зачем пришел? От чего пытаешься бежать, или наоборот, какой путь предстоит выбрать? А если не доверяешь мне, ответь на простой вопрос – где ты сейчас.
- Де я зараз? Це ж легко… Стривай… я пам*ятаю назву, он ті будиночки внизу, церква, башта… але чому в мене пропала впевненість що це Львів? А ні. Стривай, той квартал – точно Прага, я ні з чим її не сплутаю, це точно… Дивно, але звідки в Празі взятися даху, схожому чимось на… Лувр? Я заплутався. Щось мабуть сонце вплинуло, чи просто сходжу з розуму, так?
- Ха-ха. Не смеши меня. Ты сейчас сам себе доказал, что место – тоже неважно, понял? Важен только ты сам и то, что ты собираешься сделать, как поступить, что думаешь в данный момент и что тебя привело к такому состоянию. Откройся, расскажи. И я, может быть, смогу чем-то помочь. И не думай о том, где ты сейчас, как тебя зовут, или какое сегодня число.
- Але якщо ти знаєш моє ім*я, то мабуть знаєш, що я хочу тобі розказати?
- Знаю, не знаю - неважно. Я вижу, что нужно тебе – найти выход, хотя бы просто в монологе. Станет легче или нет - не скажу. Но попробовать стоит.
- По очах бачу, що ти також знаєш про мою подальшу згоду… Ну добре, хто б ти не був, я це дізнаюся потім…
- Именно, сейчас не время.
- Тоді слухай, все почалося ще навесні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211201
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.09.2010
{виправлено з допомогою asia_mund}
Стукіт коліс, рівне серцебиття
См́икає струни в́ідчаю.
Вирії, з кóтрих нема вороття
Дýмки лікують тишею.
Час наодинці зі мною застиг,
Хоч нещодавно був вітром.
Очі ясні я розгледіти встиг
Так, що забракло повітря.
Я не існую, я пустка, ніщо.
В мою безодню так легко
Знову і знову кричати – нащо
Тв́оя блакить так далеко.
Хтось відкриває нових почуттів
Світло, загорнуте в іней...
Знову мені залишаючи слів
Чути несказані тіні.
Мрій я не хочу губити тепло -
Падати все ж зависоко.
Смерть пригорне невагомим крилом,
І принесе вічний спокій.
Якщо ТИ так, звичайно, захочеш.
Сонце не зійде у небо,
Розчинившись у холоді ночі,
Якщо схочеш...
(Як схочеш...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010
{система 4-6-8-6-4}
Одне з двох, чекати коли
Назвуть на ім*я хоч раз,
Чи побачити у дзеркалі пустку.
Одне з двох.
Одне з двох чекати:
Вийде сонце нарешті,
Чи прийде вміння бачити крізь хмари.
Бачити крізь хмари світло.
Або темряву.
Насправді - одне з двох.
Одне з двох -
Щось стане простішим, натомість інше - непрозорим.
Чи навпаки, що не змінить старе рівняння.
Не змінить, допоки не з*являться дві речі:
Наснага дістати чистий аркуш
І трохи крові з вказівного.
Теж одне з двох, до речі.
Одне, з
Тим самим присмаком губ,
Розсипаної солі на незагоєних ранах.
Чи друге - різнобарвне і дзвінке,
Але безсмачне удаваною несамотністю натовпу.
Одне з двох, два з одного.
Одне
Стане цілим з двох,
Чи не стане.
Чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2010
"негода, дощ.. але крила..."
(статус)
Холодний ранок, вітер, пелюстки.
Забутих снів і вбитого натхнення.
Я буду завжди слухати піски,
Що замітають відгуки щодення.
Жевріючий лист́опад не ятрить
Твоє єство, коли замерзли руки.
Дозволь спіймати невловиму мить
На перехресті поглядів і звуків.
Нехай прийд́е рясний негоди спів
І час мені дозволить скласти сповідь.
Тоді відчуєш теплоту тих слів,
Коли розтане лабіринту повід.
І візерунку стомлених думок
Спочинок подаруємо в долонях,
Як відстані іржавий той зам́ок
Загубиться у незгасимих зорях.
Тепліє вечір кольором очей,
Блакиті їх достатньо для натхнення.
Я буду завжди слухати тебе
І забувати відгуки щодення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210030
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.09.2010
щось нічого крім пафосу не виходить... і той не закінчений =)
Триває вечірня суміш, і вітер несе в долонях,
Метеликом сподівання сідає на теплі скроні.
Думки, як осіннє листя, з собою здіймуть лелеки.
А щастя ніколи близько, воно як завжди – далеко.
Сплітає картини простір, у рамах залізних скуті,
Ти руки підстав під дощ – нехай він розріже пута.
Годинник тебе лікує, що страх подолати легко.
А щастя завжди так близько, хоча водночас – далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2010
Come feed the rain
Cos I'm thirsty for your love dancing underneath the skies of lust
Yeah feed the rain
Cos without your love my life ain't nothing but this carnival of rust
(c)
___
----
Мою дверь не захлопнет сквозняк,
и не сдвинет с петель...
Рваным голосом в невесомости
зову апрель...
Без тебя он зимы беспощадней,
он жесток без тебя.
Этот мир не нуждается в счастье
без тебя.
Без тебя пальцы струнами вниз,
в пустоту без тебя.
Бритвой острой зацепит карниз
без тебя.
На куски мне недолго осталось
себя и мечты...
Тихим ангелом снисходительно
смотришь ты...
Без тебя не услышать октав
Тишины, без тебя.
Я, наверное, снова неправ
без тебя.
Без тебя не живу, ты же знаешь -
в порезах вода.
Не растает, и ты не растаешь
без меня.
Голос звонкий задует свечу
и не крикнет постой...
Ставни заперты, ставки сделаны -
пора на покой...
Без тебя неизбежности лик,
предо мной без тебя.
Края острые не задержат крик
без тебя.
Без тебя мой палач наверху
зажигает огни.
Лунный диск приготовит уху
ран моих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207195
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.08.2010
Якось народилася річка, чисто і дзвінко бігла вона своїм шляхом, аж допоки засумувала за тим,
що немає по дорозі іншої співучої води, такої як вона. Та одного разу перетнулась вона з першим потоком. Він тік з самих гір і вода була у ньому дуже холодна, майже крижана, і думав цей потік лише про зиму. Задрижала річка, стало їй холодно, і побігла далі від цього потоку. Наступним зустріла вона русло, по якому текла річка з самого черева землі - гаряча і їдка, і ця червона ріка завжди мінялася і бажала вся виплеснутись з свого шляху і скипіти на камінні. Не сподобалося маленькій річці таке небезпечне задушливе сусідство, і побігла вона далі. Втретє зустріла на своєму шляху потік, що тік незнамо звідки. Вода у ньому була повільна, неквапом ніс він свої води до моря, знаючи чого хоче і що буде попереду. Але і тут річка на довго не затрималася, бо туман нудьги заважав вільно дихати.
І побігла річка далі... але вже інші були її береги, вода, що увібрала в себе різні частки зустрічних потоків, вже не була такою чистою,не співала дзвінко і весело, а пошепки страждала. І втратила вона надію стати такою, як була біля джерельця. Але одного разу через сотні кілометрів побачила вона одну самотню ріку, що була засмічена людьми і бита стихіями, і почула слабкий спів з-під каламуті води. Тоді приєдналася вона до тої незнайомої річки, і диво сталося - вода якось сама очистилась, дзвіночки голосу розтанули, а береги вирівнялись. Ось так і стали вони плисти разом через інші простори, інші долини, гори і ріки, навчившись згодом оминати лихі і нещирі, і допомагати таким як вони колись були - загубленим і співочим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206642
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.08.2010
відповідь на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205699
Тихоплинна вода пошепки складала заповіти ще живим кораблям. Ти слухала її, але не запам’ятовувала. Навіщо? Коли кожен раз, засинаючи, знаєш, що поринеш в безглуздість підсвідомості, як в нескінченну ріку серед зів’ялих берегів колишніх мрій. Хиткий твій пліт з гілок і уламків. Ноги відчувають темінь і глибину, але страху немає, немає і байдужості – лише споконвічна надія інколи заставляє гребти за течією у невідомість…Жевріючий вогник серця в руці трохи освітлює шлях, а в кишені - загублені кимось ключі – не знаєш ким і де, не знаєш від чого.
Навкруги – те, що завжди буде, і те що завжди не повинно бути, згідно твого утопічного плану буття. Постійно відчуваєш на собі чужі, байдужі погляди, що викривляють твоє відображення, шкрябають по тілу як змії, чіпляють одежу, марно намагаючись прикинутись вітром, і несуть з собою холодний, холодний і негостинній іней нерозуміння. З першого дотику чиста вода виявляється повна відходів непрожитих життів, недопалків чиїхось бажань, попелу забутих обіцянок.
Але ти не знаєш того, що за наступним поворотом примхливої ріки може все змінитись. Хтось зітре бруд зі скла твого вогника, допоможе нести той тягар, що завжди з тобою… Направить судно в інше русло, де течія менш брудна, де ще не згаяні мрії знову спливуть на поверхню і витравлять мідний купорос самотності з ніжно-небесних очей, а чарівний ключик знайде своє призначення в відчинених, але таких далеких колись дверях…
А поки – лишається бачити сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2010
Обеденный перерыв. Нашел в кабинете начальника какой-то желтопрессный журнальчик. и не ожидал что этот рассказ так зацепит меня, что решу прочитать на диктофон. 11 минут моего голоса - достойный кандидат в раздел Трэш) так для себя - отсканировал голосом ) но мысль, философия очнь понравилась, пусть и немного наигранная...
взрослые и дети... думать о том как жить, или жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205770
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 13.08.2010
нашел листочки... когда-то в 2008 что ли был какой-то сумбурный платонизм. О чем есть в психоанализе=). И писать начал именно тогда стихи. Смешно. НЕ стоит тратить на это свое внимание - я так, для архива... С едкими замечаниями сегодняшнего меня =)
И на фотке - надеюсь можно разобрать... там песня в стиле отрицания =)
Винегрет вобщем, чистое графоманство =)
__________________________
-------------------------------------
Не розумію я себе
Коли побачив це обличчя
Я мабуть з глузду вже
Усе давно запізно
Я егоїстом був
Чи хотів ним стати
Але опісля її губ
Життя не розпочати
[дурак, ты уже живешь =)]
Що зі мною
Навіщо ці безглузді вагання?
Мабуть не треба їх.
Але вона незвичайна...
Якщо ж забути все
І почуття зв'язати
Чи допоможе це?
Навряд чи, що й казати
А може - сон це?
Вона така яких багато?
Чому ж тоді як сонце?
І ні з чим порівняти
[вот именно, не с чем сравнивать, выйди из дома для начала блин =)]
То може я такий
Дурний як і всі інші
Не можу собі сказати
Не розуміє вона вірші
[напротив куплета знак вопроса - я тогда был еще не уверен, но теперь знаю точно - как и все =)]
І як далі бути
Що ж тепер робити
Вона не зможе покохати
А я не зможу нікого любити
[ахаах вот так поворот ЫЫыыыы]
це факти, далі
тільки істерія мозку
що вона знає
мені від тоо нівроку
навіщо себе дурити
вона не зможе полюбити
залишається лише чекати
але я не буду благати
__________________________
-------------------------------------
Життя і смерть і все довкілля
В її очах я бачу знов
І вирватись із них не можу
Ця пісня про мою любов
[какая там уже по счету, амиго?]
Здається, жив безглуздо я
І не шукав мети у крилах
Але коли зустрів її
Ці дні немов секунди спливли
Не знаю я, навіщо жити
Коли її немає тут
Чи, може, іншу полюбити?
Та ні, це буле глухий кут
[чи тупий кіт=)]
Томущо завжди я чекаю
Її обличчя, рук і губ
Але без неї відчуваю -
Я просто як холодний труп
[переїв морозива, як зараз =)]
[дальше такой последний спонтанный куплет перетекающий в припев который нужно петь как сказано: "жестким гроулингом" гы)))]
[навеяно Amatory наверное =)]
І я знову відчуваю
Що я нічого не відчуваю
Коли її згадаю - ніколи не побачу
Любов - звичайне таке слово
Воно не виражає стану мого
Це так чи нетак?
Не знаю
Її образ тільки
Відчуваю
Виразити це
Неможливо
Це як сподівання
На диво
Що??? Що тепер робити
Як???
Як можливо любити???
Це!!!
Це не так просто
Ти думаєш я вигадую
Жартую??? Може кепкую
Сам себе не чую
Для мене все було в житті пил
але знайшов алмаз
Коли підняв подих затамував
Він зник і згас як помах крил
[обведено последние строки и написано - ускорение]
[стрелочка и надпись - "нарастающие барабаны" перед куплетом )))))]
припев
Загасіть мене
Заберіть мене
Це страждання жах
Все одно мине
["постоянный припев", после - "дополнение"]
Як колись давно
Я зустрів її
Далі загубив
Тепер на самоті
[под чертой]
І тепер я сам
В голові бедлам
Почуття таке
Незнайоме вам
__________________________
-------------------------------------
а ниже наверно один из самых первых текстов песен для ВМС (тогда еще SummerFM)
кажется этот текст даже старее чем Такое Утро...
Ты видишь людей
ты видишь их жизнь
их рана - судьба
не может зажить
и сам ты опять
жуешь этот день
не в силах сорвать
серости тень
серости тень
серости тень
Чуэш мене?
допомога одна
рятуй себе сам
не скажу яким чином
але все можливо!
No its impossible thing!
All right
i am a *** hampman
thats right
eat and cut this life again
i can
What did you say about me?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010
Тиша і сутінки тут понад прірвою,
Чорна, холодна вода.
Листя шепоче мелодію зірвану,
Плине моя хода.
Ліс зачарований стрінув із посміхом:
Знову блукаєш, юнак?
Не відповів, тільки словом і посохом
Я зробив перший знак.
Руни світилися від незворотності,
Згасли вогні в містах.
І десь на краю самому свідомості
Я переміг свій страх.
Не сперечалися хмари із зорями,
Місяць на спину сів.
Кров закипіла вогнем крематоріїв,
Там, де пір’їнок спів.
Тиша і сутінки тут понад прірвою,
Чорна, холодна вода.
Рану омию у плесі застиглому
І повернусь назад.
Темний вівтар,
місяць з-за хмар,
Як провідник-паламар.
Стежка і пил
Стертих вітрил,
І колись цілих крил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2010
Хтось на стіні писав «я тут недовго»
Загадково-тьмяним кольором ночі,
фарбою з минулого життя,
Теплим холодом хрестоподібних сузір’їв,
що ніщо і нікого не хочуть,
Бо не знайти з виріїв вороття,
З чужих виріїв.
Хтось писав і тремтіла його рука
А думки були десь далеко-далеко…
Поіржавілі ланцюги пам’яті
Забрали нарешті з собою вони,
Щоб захиститись від пекла,
Та все одно бути на самоті
Й не бачити сни.
Сама лише незворотність посміхалась
Краплинами того рясного дощу,
Якого боялися снів піраміди,
Та писав, незважаючи, хтось.
Острах для тих хто вщух
І кому руйнувати свої атлантиди
Не довелось.
На околиць залізобетоні «… недовго».
Майже стерлися перші два слова
До грудня, як вітер осінній
Що на листі гадання своє розпочав.
Не признаюсь нікому –
Ці малюнки настінні
Я написав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2010
Авторский перевод данной песни
Рекомендуется слушать - так слова ложатся лучше.
А что до оригинала - то ритм и рифма довольно необычны и присутствуют не везде. =)
Также я понял что в песне присутствует хэппи энд. или нет
ОТРИЦАНИЕ
Здесь пустота для меня,
Здесь пустота для тебя,
Здесь пустота правит бал
В задворках моих снов.
И не надейся узреть,
И не надейся узнать
В глубине моих глаз,
Что было общего у нас.
Так какого ты врала мне?
Какого ты тянула в низ?
Будь реалисткой –
Живым не выйдет ни один.
Твой крик не стёр молчанье лет,
Ты наблюдала лишь крах моих миров.
И жизнь наверно только пыль,
Но не позволю я спалить остатки снов.
Подобных способов жить не может быть –
Вот почему контроля нет в руках.
И вижу я сады былого рая,
Который дымом ввысь улетает.
Мои мечты ты сожгла,
Осталось шрамы сравнить.
Но в моей памяти нить
Твоя останется жить.
И ты разбила одиночество,
Заставив меня прочь, меня прочь
Выбросить возмездия кольцо.
И жизнь наверно только пыль,
Но не позволю я спалить остатки снов.
Подобных способов жить не может быть –
Вот почему контроля нет в руках.
И вижу я сады былого рая,
Который дымом ввысь улетает.
Твой крик не стёр молчанье лет,
Ты наблюдала лишь крах моих миров.
И жизнь наверно только пыль,
Но не позволю я спалить остатки снов.
Подобных способов жить не может быть…
Вот почему контроля нет в руках.
Подобных способов жить не может быть –
Вот почему контроля нет в руках.
И вижу я сады былого рая,
Который дымом ввысь улетает.(x2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204164
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2010
Одиночество мерит меня шагами.
Снова еду в без́оконном, старом и ржавом трамвае
В вены Вечного Города. Люди забыли о солнце
Все надеясь на чудо – платить за проезд не придется,
Но чуда не будет – заботились боги об этом,
И входящие письма останутся просто приветом
Тобой непрочитанным. Смоют чернила дожди –
Я прощаюсь, прощаю, никто не кричит: «Подожди!».
Лишь дожди наше старое рвут оригами –
Одиночество мерит меня шагами.
Одиночество режет меня на части,
И ненастье за окнами – даже какое-то счастье.
И как будто в тумане проулков пустых марафон,
Я не знаю где явь, понимая, где ты – это сон.
Каждой наночастицей счастливые видя билеты,
Во дворах мокнут дети, стреляя у труб сигареты.
Говорят, что твой образ мне больше не должен приснится,
И играют в игру кто же лучший на свете убийца.
Я не верю им, но на душе исчезают контрасты –
Одиночество режет меня на части.
Одиночество любит меня больше всех,
Каждый выдох и вдох помнит, даже несбывшийся грех.
И смотрю я на чаши весов, как на курсы валют,
Вновь желая, надеясь, что непогрешимые врут.
Чай остывший, открыто окно и не заперта дверь,
А в бумажной коробке непрочной – сомнения зверь.
Он накормлен и сыт, рыжий котик с пушистым хвостом.
Приласкаешь – укусит, прогонишь – накинется львом.
Снова азбукой Морзе на фоне полночных помех –
Одиночество любит меня больше всех.
Пусть всегда под рукой одиночество,
Но судьбы приблизительно знаю я имя и отчество.
И "whatever" травинкой застряло в зубах полиглотов,
Не прощаюсь ни с кем, также и не встречаю кого-то.
Пыль дорог, рельсы вен, громыхание этих трамваев
Что везут в пустоту миллионы людей, обещаний –
Все циклично, мой друг, в этой странной обители снов,
Где осмыслить пытаюсь останки погибших богов.
И в к далекой мечте посвященном творчестве
Пусть всегда под рукой одиночество.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2010
Не согреет меня солнце
И весна не сможет унять.
Если я улечу на первое,
То вторая не будет ждать.
Не забудут меня ночи,
Упадет звезда под горой.
Я для первых – кометы росчерк,
Исчезаю вслед за второй.
Рассветет, туман за оконцем
Или в сумерках скрипнет дверь.
В первом спрячусь на дне колодца,
Но вторая твердит – не верь.
Вьюга кружит снежинок стаи,
Майский гром остался во снах.
Первый снег когда-то растает
И окажется на висках.
Музы в танце не слышат боли
И читают мои стихи.
Я для первой назначил роли,
Но вторая играет их…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202537
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2010
Мотив в голове, правда еще не устоялся. Все это навеяно настроением и Люменом.
1.
Двадцать два удара – минута.
Это мало, для сердца – точно.
Оставляем надежду в чудо,
В междуточия ставим точки.
И ключи, достав на пороге
Забываем, что нет ключей.
И о том, что промокли ноги
Среди тысячи мелочей.
припев:
Никто не скажет, не подаст знак на дороге
Что оббиваем мы неверные пороги.
Чужие в этом мире,
Не знаю твое имя,
Так как узнаю я порог? Ты намекни мне.
И снова в тупике не вижу я рассвета.
Здесь нет тебя – я точно знаю это.
Как будто чьи-то раны
Открылись неба краны
(открылись неба раны
и лопнули экраны)
Глухим дождем, привычно неустанным.
2.
Двадцать два удара – так мало.
Одиночество мерит ритм.
Даже время от нас устало
Уплыло циферблатом битым.
Все вперед идем по идее,
А куда – не ведаем сами.
И когда-то станем добрее,
Но не с этими небесами.
припев(1 раз)
3.
И надежда не ставит точку.
Мы с тобой тоже не в силах.
Отыскать нужную строчку,
И в тумане проходим мимо.
Мимо узлов обещаний,
Уверяя, что есть свобода.
Нет встреч – не будет прощаний.
Ну а годы проходят, годы…
припев(1раз)
припев(измененный):
Никто не скажет, не подаст знак на дороге
Чьи впереди виднеются остроги.
Чужие в этом мире,
Не знаю твое имя,
И как узнаю я свой путь? Ты намекни мне.
И снова в тупике не вижу я рассвета.
Мне двадцать два – я точно знаю это.
Как будто чьи-то раны
Открылись неба краны
Глухим дождем, привычно неустанным.
Твои пороги оббивать я не устану…
Глухим дождем, привычно неустанным.
Твои пороги оббивать я не устану…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2010
Пробежать по холодной росе не боясь простудиться, босиком
Чтоб увидеть звезды на дне разрушенного ветром колодца
Задержать дыхание перед падением, взлетом или рывком
На чье-то остывающее в тумане бетонных лабиринтов солнце
Не моргая смотреть вверх на капли дождя, без зонта
Стремительные, как когда-то звезда на верхушке твоего пламени
Рассказать детям сказку как динозавры вымерли от грамма винта
Или научиться играть в домино с зашитыми временем шрамами
Найти смелость заглянуть за изнанку слов современной пандоры
И с усмешкой встретить залп, не спиной, а лицом повернувшись
Вдохнуть запах пороха уже неживым и задернуть сознания шторы
О свои же тлеющие угли больно обжечься, проснувшись…
Только ради чего все это…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201411
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.07.2010
(Архив)
В нашем чате, с чего все началось =)
Довольно полезно для выработки ритма и рифмы.
Хотя я сам не слушаю данное направление музыки.
Беляш Лирический
***так-с мягкий мики твердый тони давай репчик тут устроим? ._.
Quadro Беляш Лирический,
***ты не такой как я - западло, и фигня, давай баттл качай ритма стиль
Беляш Лирический Quadro,
***мы не такие похожие хотя капитаны серых туманов глядят на тебя как на своего - значит нормально, корабль казалось бы должен штормить в эту бурю, но бит этих волн качает ровно в такт, значит мы с тобой в одном в ритме - факт, но эти строки перекрывают наш мирный пакт
Quadro Беляш Лирический,
***телодвижения знакомы, мы или не мы, кто-то повторит этот новый бит, кто-то перекроит, ктото Ненси а кто-то Сид неважно - твой валет королем моим будет бит
Лисс ухты
Лисс тут батл?
Quadro Лисс, присоединяйся
Беляш Лирический Quadro,
***Извини но этот бой идет в моих водах, и здесь мои рифмы как акулы не знают страх, ты видел лишь гребни теперь получишь - бах, и твой король уже ныне прах. Я в этой текстуре чувствую себя лучше чем астерикс после волшебной микстуры, и если что не так покури, пока я пакую еще один ритм.
Лисс
***беляш, прости, но твоё время вышло, кончай двор мести, разворачивай дышло, уступи место более жизнеспособным, твой слог слывёт обычным, мой - особым
Quadro Беляш Лирический,
***ты вызвал не того в свои воды, лучше б шел коментить по доте воды, все же лучше когда двое разной породы, фиксирую резкий курс твой на рифы, напишут по этому поводу новые рифмы, но я останусь слушать тяжелый металл, ведь он пока меня не за..л
Лисс Quadro,
***металл это пять, но сейчас тема иная, прокачай слог, кончай давить попугая, какая дота, о чём ты, окстись, рифма должна быть живее чем жизнь
Quadro Лисс,
***быывает четкий день и бит, но олениной не будешь сыт
Беляш Лирический Лисс,
***Твой слог возможно особен, но возмож я остап бендер, Лови в свои уши мой новый тендер, я бью прямо в структуру стиха - теперь лови буквы и думай над ними века: крглмо гаа снза ые
Беляш Лирический Quadro,
***Ты отчаянный малый, но отчаянья мало, Жалко конечно убивать дабл панчем, Но прямо в голову бью и догоняю еще смачно: Многие думают легко бросатся в пасть, По...
Лисс
***беляш, ты он или она? прости, не знаю твой гендер... просто вспомни, дружище, чем закончил твой бендер, можешь читать на лету, чуять ритм за версту - главное знай своё место, не перейди мою черту
Quadro Беляш Лирический,
***в каждой стене есть деревья а в голове - мозг, и если ты не промозг, не сольешь бит в навоз, используй дерево вместо стали, дорогу уступи другой стороне медали, паутиной не станешь, пауком едвали, так что крути педали в дальние дали, тут другие мерки, знаешь
Беляш Лирический Quadro,
***молодости кажется невозможно пропасть, Пропасть между тобой и моими стихами, Аминь ты попадаешь в нее как хамер? Ладно рифма че-то сложновато спускаюсь на тон ниже.
Беляш Лирический Quadro,
***Еще тише и говорю уже лишь с крыш я, крышами многое поделено на квадраты, этот сектор где я несу мою веру и секту, что я как сектор из мортала комбата, буду бить и не буду возвращен в утиль обратно
Беляш Лирический Лисс,
***Сорри твоя черта пролегает сквозь мои строки, это значит нам встретится судили боги, и не разойтись этой дороге без победителя, и это буду конечно я. Бендер остап, не прорап,Но читал слово как прораб тех кто еще слушал проповеди христа, чьи уста белее чем паста, тех кто делают новую касту без мазу и мазды, мы вгоняем в эти слова брилиантов караты,и я трублю во все свои души набаты, чтобы выиграть этот баттл
Quadro Беляш Лирический,
***твои строки имеют вес и овес, жуют который только под массовый психоз, или те у кого вкусов передоз, вобщем не цепляет правильные души сей взнос, а дальше рифма ну ты понял, страна Оз
Quadro Беляш Лирический,
***баттл побежденных неинтересен, структурой песен он тесен, так же как и слушая красную плесень ты четко понимаешь что и когда тебя бесит, а слов караты разрубим катарами двуручными, или это будем не мы
Лисс
***давай-те ка вместе помянем остапа, он жил скверно, не знал папу, давал на лапу, гонялся за стульями и прочим непотребством и вполне закономерно скопытился по тексту! ты говоришь о душе, о бриллиантах, прорабах, но задумайся хоть раз - кому это надо? слова в никуда, в них только вода, пустой текст не спасти ни пинтой и ни рекой, и ты плывешь вслед за ними со своей, пардон, лирикой
Беляш Лирический Quadro,
***А ты спесив, раз с моих песен, стряхнул пыль и раздал весу на увесах, но извини брат, я сутки не спав, посему я догонюсь черным напитком, и надеюсь что не стану стар как ситком.
Quadro Беляш Лирический,
***ты видишь волну этого баттла, победа - удел для дятлов, но мой улов - узор слов пена мозгов, сорвет крышу которых мой слог под дых, твой же старой мазой и фактурой слушать будут капитаны фур, что везут пенобетон, но никак не по волнам, слыша бизани стон, и припевом не удивлен, боцман пьет на шару твой ром
Беляш Лирический Лисс,
***Давай вспомним дартаньяна, или еще более древние времена, обратимся к прошлым образам, что попригляднее глазам, ТЫ строил храм бога яхве допустим, И тут приходит левый поцик исусик, говорит что все это нафиг уже не надо, что все твои дела уже накрыл корабль, что мало сабль, да и вообще не надо дратся, надо жить дружно братцы, хотя это уже история, рассказчик который не я, вернемся же к нашему дартаньяну, который вообщем-то хачик с окраины, явился в столицу, ради защиты чести украины, к дяди в ниццу, он был храбр, как все дети гор ныне, держатся клана в гаскони тоже в почине, ну ладно паралель провели и черт с ними, лучше уж мы сливки снимем, вообщем остап бендер тоже герой своего времени, только не имеет ножа коня и стремени, достаточно лишь попытать удачи, чтобы в книгах потомкам быть героем-мачо.
Беляш Лирический Quadro,
***я сдался в понятиях уже на капитане фур, отвечу вам тоже французским - бонжур мона мур, возможно слова там в чем то едино, но между собой они вступаю в поединок, считаю, что в вашем ряду подлых слов, вам стоит вместе с буквами сварить плов, дабы скрепить связь и не делать таких посылов, что покроет поверхность красиво, но внутри останется ксивой.
Quadro Беляш Лирический,
***я скажу тебе одно, в стиле ты точно не дно, но попробуй как я о себе сказать, а потом иди спать - я заканчиваю баттл не из этого теста прозой, врядли выиграл - но доволен собой ответ за проступки ушедших годов бессоница ночью а днем мертвым сном я сплю как сова а ночью как дождь заливаю слезами письменный стол как зайцу в траве рыбе в воде, соколу в небе а черьвю в земле мне нравится думать о том чего нет, о бедах победах прожитих лет не в то может время не в тот может час не тому человеку в который раз говорю я люблю цвет твоих глаз как гнилой наркоман хорошую масть как фанат патриот свою страну как птица в неволе песню свою как раненный зверь от тебя ухожу опечален словами прости - я приму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200667
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.07.2010
Навеяло инструментальной композицией, и под нее же писалось данное произведение
Ах да - отчасти это навеяно еще и нашими поэтическими дискуссиями с linki в чате - "медальон, дорога, итд"
6 куплетов, потом проигрыш, в конце которого на последних двух тактах перебора поются две коротких строки, потом еще 8 куплетов.
Первый, 7-мой и последние четыре - с добавлением одной строки, как и звучит...
Пыль перемен
Замела
Твой медальон, твой путь.
Ты потерял
Свой маршрут
На века.
Пыль перемен
Смоет дождь,
Но не найдешь ты вновь.
Прекрасный образ
Из снов.
Твердил себе,
Как всегда,
Что есть другой исход.
Печаль и страх -
Все пройдет.
Твердил опять
И не знал
Ты цену тех потерь,
Когда закрыл
Эту дверь.
Но даль дорог
Все звала
Тоской прошедших лет.
Встречаешь снова
Рассвет.
Лишь даль дорог
И туман
Читают твой рассказ,
И помнят цвет
Её глаз.
Тысячи зим
Все позади...
Но даль дорог
Все звала
Тоской прошедших лет.
Встречаешь снова
Рассвет,
Ты один.
Лишь даль дорог
И туман
Читают твой рассказ,
И помнят цвет
Её глаз.
Твердил себе,
Как всегда,
Что есть другой исход.
Печаль и страх -
Все пройдет.
Твердил опять
И не знал
Ты цену тех потерь,
Когда закрыл
Эту дверь.
Пыль перемен
Замела
Твой медальон, твой путь.
Его назад
Не вернуть
Никогда.
Пыль перемен
Смоет дождь,
Но не найдешь ты вновь.
Прекрасный образ
Из снов,
Старых снов.
х2 (последние два куплета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2010
linki, Quadro, Aндpiй KIHAШ, Беляш Лирический
linki
Твоя мелодия – секрет, в ней вихрь настроений, Еще, еще один куплет, Прекраснейших мгновений…
Quadro linki продолжаю:
пусть мимолетны, пусть роса, на солнце эти строки, но постараюсь удержать, коль ты не будешь строга
linki Quadro,
не удержать их, нет, родной, их растворит морской прибой, один лишь миг - забудешь обо всем, один лишь вздох - мы больше не вдвоем.
Aндpiй KIHAШ
И срок как будто бы не мал. Слова удержат лишь мгновенье.. Взлетим со мной? Пока я не упал, Посмотрим ангелов виденье..
Quadro linki
ты вспомнила о вздохах в каплях моря, но я не спорю, выдох остается мне, если дышать ты все таки позволишь
Aндpiй KIHAШ
Не просто счастье, а мечту, простого лишь мгновенья. Что же мы видим? Красоту? Не то уж явно поколенье...
linki Quadro,
Дышать, кричать, писать - позволено всегда, ты сам, ведь иногда, не знаешь что сказать)
linki Aндpiй KIHAШ,
все дело в пустоте, в сердцах она царит в слепой душевной хромоте, и вход туда закрыт.
Quadro linki
позволить можно все, и жизнь не будет пресной, но понимаешь ты, что я не Достоевский
Quadro
Как автор сей писал, когда уж был на грани, - за каждым преступлением - двойное наказанье
linki Quadro,
ничем не лучше он, тебя - души прекрасной одень свой медальон, твой труд едва ль напрасный.)
Quadro linki
мой медальйон истоптан сапогами, и ржавчина дождей - как оригами, для японца - привычный взгляд из свего оконца
linki Quadro,
не любишь ты себя, мой друг, ты встань и оглянись вокруг - все в мире для тебя, мой милый друг, твоя дорога - непорочный круг..
Quadro linki
круг - замкнутая вещь, что разомкнуть не сможем, по этому бреду один, по бездорожью, но многие твердят что путь прямой, не понимая, почему я сам себе изгой
linki Quadro,
открой глаза, живи попроще, убей в себе то бездорожье, всмотрись поближе в цель, гляди, и маски на себе порви...!
Quadro linki
убить частичку самого себя - не так то просто, ты поверь, едва ли, без чейто помощи ты сможешь крутить педали, или считать себя другим, перешагнув порог, ведь ты не знаешь что за дверью - туман иль смог
linki
шагнуть во что-то новое, да, нужен тут смельчак, увидеть цель - тут главное, и в этом ты мастак :)
Беляш Лирический мы обсуждаем мой первый рабочий день и квадро с линки спорят насчет мрачноватости квадрика
Quadro linki
принять за смелость безрассудство, иль конформизм - за безумство, ну а конец всегда один, пусть были тысячи причин, исполнить так - а не иначе, но небеса не просят сдачи - и не вникают в цвет и рост души твоей... забей
linki Quadro,
ты прав, рост,вес - им все равно, я знаю, в жизни важно лишь одно - творить добро, забыть про зло, и это вовсе не старо...
Quadro linki
про зло никто не говорил, но и без света не бывает тени. Ведь мы же не убийцы Кенни, но и не ангелы в одеждах экзорцистов. А грань - не разглядит никто в сомненьях - ведь люди смотрят на наличье перьев, и денежки считают в кошельке
linki Quadro,
Да будет тебе, Квадро, ты не суди так хитро, забудь земные все проколы, людишек глупых острые уколы, живи со светом на душе, в небесном верхнем этаже, тебя тогда запомнят, и может вкусно там накормят.. ))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200119
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2010
Идею мне подсказала М.В. )
Среди сломанных кем-то вещей я бы стрелки завёл,
Починил небеса, заржавевшие в дождь, взял бы мел.
Написал бы портрет на асфальте, что служит холстом,
Только мела – кусочек, во мне не осталось совсем.
Среди сотен похожих прохожих искал бы тебя –
Чтобы стало теплей, чтоб себя не расходовать зря.
Но счета коммунальные кто-то подсунул под дверь –
Значит, будет лишь холод на окнах плясать теперь.
Среди листьев опавших и взглядов я взял бы перо,
И вновь бредил, вновь губы кусал о твоём болеро*.
Пусть чернилами крови, но не по бумаге – враньем,
С каждой строчкой и буквой во мне исчезает Пьеро.
Снова мокрые спички и статус опять – «не в сети».
Обречен быть внизу, будешь выше – ты мне посвети…
* - по правилам ударение на "е", но нужно читать на "о", пусть и не правильно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199687
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2010
Це я написав в замітках в щоденник практики =)
Ще не здавав - не знаю прочитають ці бюрократи щось чи ні =)
"Архітектурна майстерня,
Віктор Петрович Лукашов
ми займались завданням, крізь призму думок відчуваючи поклики музи,
життя, незважаючи, нами робило біфштекс.
в цей же час посивілий юнак увійшов в Сиракузи,
де бував колись Сартр і де народився Кортес.
Нами все керувало - перо, олівець, гексоген -
внутривенний* і зовнішній поклик тверезого гена
в нетверезому творчому тілі митця - мов троянська Єлена,
цей вогонь незгасимий від тебе йде і до мене
et cetera
Ця рифма на "е" і на "а" незбагненна
але набридає, ніхто не зважає, доречі -
робити ескізи потрібно - бо буде проблема..."
* - такого слова нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198724
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.07.2010
больше как эксперимент с формой наверно.
ха да насчет музыки, слушать не обязательно, просто я под нее писал ._.
Окно закрыто,
На стекле – далекий силуэт
Изображен,
И дождь уж сколько лет
Со всех сторон
Стекла души, что кажется разбитым.
Свободный вдох –
Наверняка был к этому готов,
Нельзя
Забыть слюду оков.
Наверно – зря,
Но ты устал искать в себе подвох.
И силуэт
Ее родной потрескался и пал
Под ноги,
С тобой он стал
Лишь пылью на дороге –
И никого в проеме больше нет.
Ты улыбнулся.
Вода, осколки, рваные мечты –
Когда-то был
Всем этим может ты,
И погасил
Себя, вспять духом обернулся:
Седой смотритель забивает гвоздь
В еще одно разбитое окно,
И дребезги сметает
Того, что так и не было открыто…
ілюстрація також до цього твору
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2010
мы посмеемся
запрем окно чердака
выпустив только рифму на -тся
и среди толп у каждого мнимое я
все еще тлеется
сон потеряем
канув в чужие глаза
чувства свои второпях защищая
чьи-то разрушим, пусть и не узнаем
цену себя
снова в расход
угли и стуком сапог
по мостовым наших душ - шипами
взглядом и слогом мы ждем круглый год
тех, кто не с нами
вряд ли поймем
отрезая семь раз
ведь отмерить нас не научили
снова о ней, в темноте даже днем
мысли застыли
и мы говорим
невпопад и в разрез
я люблю тебя, словно весна тюльпаны
словно дозу в три куба друзья-наркоманы
словно розги монах, словно слесарь похмелье
словно стая зимующих птиц - новоселье
словно свечка один, а с тобой - мягкий воск
да, пусть ты никогда не воспримешь всерьез
я опять ненавижу быть ритмом и рифмой
и ломаю свой текст словно бедность - Перикл
наш запой будет вечен, поэты, певцы
графоманы и девы - слов наших творцы
мы умрем, эшафот не сломается, нет
ведь мы строили сами его постамент
на любви и на пепле душ самосожжений
тут был пафосный слог, тут пал критиком гений
сраженный? Иль вновь исцеленный?
пусть фото хотя бы твоим, не забвеньем
одиноким
себя я узрел и сказал:
хватит пить антифриз
ох уж этот антифриз
как каприз
ззз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196753
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2010
Наверно все же это обобщенное посвящение, я так подумал =)
Лицо, черты и искры
Бездонных карих глаз –
Такое впечатление
Встречал не в первый раз.
На стенах Вавилона
Садов цветенья дым.
Еще тогда, уверен,
Друг друга знали мы.
И Карфаген запомнил,
Песок и кровь храня,
Как листьями оливы
Венчала ты меня.
Порт Бристоля в тумане
Пил виски и шабли.
Я моряком озябшим
Узнал глаза твои.
На площадях Монмартра
Помадой красит ночь.
Мы вместе, как и раньше,
Найти себя не прочь.
И только в этой жизни
Разбиты все мечты –
Меня услышать снова,
Узнать не хочешь ты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2010
Как бы попытка песни... мелодия еще не сформировалась
Все что можно сказать – сказано давно, пересказано, выпито, спето
И пустой бокал красное вино вновь наполнит, мои приветы
Без ответа и твоего света, не проснуться и выйти в окно
В добрый путь, в добрый путь все равно
Сквозь стекло
Ведь я
Мокну росой забвения
Холодом льда замерзаю в пути
Солнцем пустыни плавлюсь
Мне надо идти
Мокну росой забвения
Холодом льда замерзаю в пути
Солнцем пустыни плавлюсь
Без меня не грусти
Равнодушна ко мне ты всегда, пусть на свете на том и на этом
И страдать даже нравиться, словно под поезд с билетом
Арбалетом, снежинкой и стэплером слова привязана
Как же так, и за что ты наказана
Снова и снова
Душа
Мокнет росой забвения
Холодом льда замерзает в пути
Солнцем пустыни плавится
Ты ее пощади
Мокнет росой забвения
Холодом льда замерзает в пути
Солнцем пустыни плавится
За собой позови
Мокнем росой забвения
Мы холодом льда замерзаем в пути
Солнцем пустыни плавимся
Все мечты это ты
Станет изгоем гений
Холод разрушит что-то внутри
Солнце с орбиты скатится
Без взаимной любви
(х2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2010