| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Як в сотий раз мене згадаєш,
В мільйонах слів, мій слід знайдеш,
Лише тоді ти все пізнаєш –
Ти щастя маєш! Не підеш!
Ти вже кохаєш та не знаєш…
Я поруч є і був завжди!
Я був усім! Усім, що маєш!
Я стану всім, чим схочеш ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010
Ти сонце моє! Ніжна мрія!
Проміння в імлі! Серця такт!
Ти щастя моє та надія
З якою радію – це факт!
Всміхнися мені в нагороду!
Ласкаво у слід подивись!
Ти ніжність моя та свобода!
Ти – янголе божий, ти – скрізь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010
Для тебе усміхнеться морем серце
І хвилею ударить по човну.
Зеленою водою обернеться
Тепло моїх обіймів. Я здійму
Навколо тебе хвилі легкокрилі,
Які омиють розум від турбот.
До них я залучу пісні стосилі,
Які піднімуть вище всіх висот –
До неба, де радіють ясні зорі,
Де разом ми тепер на самоті.
Я був колись людиною із моря,
А став душею наших двох життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2010
Так ніжно наспівує вітер
Гармонію рідних сердець.
Дерев позолочені віти.
Стою під дощем. Горобець
Стрибає з калюжі в калюжу
І крильцями б’є по воді.
Йому всі проблеми байдужі.
Мені зараз також. Хотів,
Щоб серце кохало – кохає.
Так мрія здійснилась свята!
Хтось скаже, що так не буває,
Що щастя лише на свята
Підходить до самого дому,
А я відповім усім: «Ні!
Коханню тому неземному,
Радію усі свої дні!».
«Радію, що зміг я зустріти –
Кохану людину. А люд,
Від того кохання тремтіти
Не хоче, хоч може». Я тут,
Стою під дощем та співаю.
Зі мною дзвинчить горобець.
Під цими дощами я знаю
Гармонію рідних сердець!
Не страшно в цю мить захворіти -
Зі мною моє почуття!
Як хочеш ти щиро радіти –
Радій, просто так все життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2010
За мотивами драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
Коли нема у серці більше Бога,
Тут байдуже в кого й у що ти віриш.
Служінням лиш знайти його є змога,
Коли із сірих стін змертвілих вийдеш.
Ні віри, ні любові ти не маєш,
Якщо весь час постійно боячись,
Ім’я Господнє в слух не називаєш.
Ти в Бога ніби граєш. Зупинись!
Лише відкрита віра нас єднає
І з Богом, і з людьми. Твій шлях до нього
Плоди тобі воздасть. Чи ти не знаєш?
Що віра через дію доказ Богу.
Куди тебе веде твоя дорога?
Хто вірить – не ховається, а ти,
У Бога на душі здійняв тривогу,
Так, наче, до злочинця змушен йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195371
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
Не думать о прошлом.
Не верить сказаньям.
Никто не хороший,
Мы лишь очертанья.
Мы – тени и маски,
Но точно не люди,
И грезим о сказке
В оргазме прелюдий.
Мы – карты колоды,
Сплетаемся в масти.
Живем для свободы…
И бьемся на счастье…
Никто не хороший,
Мы все - лишь явленье.
Не думай о прошлом!
Не верь сожаленью!
Не жди пониманья,
Встречая рассветы.
Свиданье к свиданью –
Игра без билета…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192439
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2010
Нет здесь счастья, на Земле,
На земле нет счастья…
Буду я гореть в огне
Одинокой страсти.
Буду я гореть огнем
В жажде поцелуя.
Вспоминая лишь о том,
Что тебя люблю я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192438
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2010
Вже скінчилась давня казка.
Стихла пісня лісова.
Фантазує голова,
Знов майструє щастя маски.
І запрошує зима
Станцювати хуртовину.
У думках сплітає дивну
Сніжну казку нам сама!
Чорно-білі кольори
Надають новітніх вражень.
Холод зимній? Вже нестрашно
В цю магічну мить пори!
До снігів зими торкнись!
Нам білявка хуртовина
Позбивала полонину,
Як пір’їну ватну скрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010
Тримати…Відпускати…Повертати…
Віддатися спокусі до кінця!
Радіти!Посміхатись!Помирати!
Лише з тобою ладен знову я!
В очах твоїх морських глибин безодня.
Твій дотик губ стає палким вогнем.
Тримай моє життя в своїх долонях!
Стискай мене міцніше день за днем!
Кричи зі мною разом від кохання,
Що серце переповнює крізь край!
Сумуй зі мною і здійсняй бажання!
Наш більше не розлити!Далі – рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010