| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
(Ні для кого; ліричні герої абстрактні)
На серці біль для тебе гість незваний,
Для мене ж – ахіллесова п’ята…
Догадувалась ти, що я поганий,
Догадувався я, що ти – свята.
І хоч мені радіють всі театри,
У тебе ж – тільки осінь золота.
А твої очі досі – мов ті ватри!.. –
А мої очі – просто пустота.
Для мене в твоїм серці досить масла,
Для тебе в моїм… – ну хіба смола;
Бо твоя вірність досі не погасла,
А моя вірність – вже давно зола…
15.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2010
І знову пропустив. Бракує вічно часу,
Затримати твій погляд на вечір у руках,
Що душу обпікає, – душі немає спасу!.. –
Я знову пропустив, що є в твоїх думках.
А ти усе чекаєш. А я все поспішаю,
Ні крихти відпочинку, ні крапельки жалю
І вкотре – без різниці! – ці вияви лишаю,
Притім не розумію, що сам себе палю…
А ти іще хвалиш. Мене! – і без покори
Усе-одно поета підносиш, мов святе…
О ні, це не вірші – математичні твори,
Де царить тільки розум, а ще, можливо, те
Що зовсім не поет. Я відтінь егоїста! –
Який і вірші прагне на вічність обректи…
Ти вірно полюбила простого романіста,
Який, на жаль, не може любити так, як ти…
31.05.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010
Моє ніжне щастя – то твоя долоня
І найбільша радість – коли ми в саду;
Я – твоє безсоння, ти – моє безсоння…
Ти – мене піймаєш, я – тебе вкраду…
Все моє чекання, з вірністю васала,
Серце прив’язало на міцнющий шов.
Ти мене шукала? Справді ти шукала?
А мені здається, що це я знайшов…
15.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010
Олесі Рикмас :-)
Я знову п’ю з твоїх зіниць росу,
І вірю, і не вірю в ціль етапів…
Шукав, по-правді, зовнішню красу,
А разом з тим – на внутрішню натрапив.
Я знову п’ю з твоїх зіниць вогонь,
Не знаючи, що й ти з моїх надпила.
Бо люблю! Так, тебе! І що, либонь,
Ти теж мене шалено полюбила?...
Я знову п’ю з твоїх зіниць себе,
Не буде сліз, солоних як омари;
Чекаючи на небо голубе,
Ми дуже рідко згадуємо хмари…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2010
(Це тільки частина вірша. А втім, думаю, нічого тут більше не треба)
Молодість минає, очі вицвітають,
Сльози вже не душать, як іде весна..,
Ми з тобою в парі, тільки не вертають
У дитинство мрії, і журба масна
Душу обтяжила, і зліпила крила, –
Помахи надії не дають політ;
Я тебе ще досі називаю «мила»,
Хоч який я мрійник он у скільки літ.
Молодість минає, кам'яніє часом,
І холоне серце від думок-синів;
Ми з тобою твердо залишились разом,
Та не залишитись у юнацтві днів.
Я підняв віршами знов самооцінку,
Я тепер великий, як афінський прот..,
Тільки все зміняю на одну хвилинку:
Повернутись в юність, – де той поворот?..
19.02.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195600
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.06.2010
В очах наївна щирість малюка,
А ти й не визнаєш усе, що ревне..,
Лише «Бумбокс» і вірші Стасюка,
Оце і все, що любиш ти. Напевне,
Ти звикла вже, хоча… Та ні, затям,
Я навіть попри те, що досі мила
Пожертвую до себе почуттям,
Щоб ти, можливо, ще щось полюбила…
13.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195455
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
Притуляючи біль до грудей,
Щоб забути добро – вдосталь сили;
Чи можливо любити людей,
Коли ми і себе не злюбили…
Вкотре чуючи суть голосну,
Ці прозріння повагу убили:
Чи можливо любити весну,
Коли квітів ми не полюбили…
Достигають у серці коржі,
Ми привітні, як дикі горили.
Чи можливо любити вірші,
Коли автора не полюбили…
13.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
Її душу складають карати,
Її тіло в «тату» і квітках…
Інші кажуть, її не піймати,
А вона зараз в моїх руках.
На губах – найсолодша олива,
У очах – заблищить сулема…
Інші кажуть, вона некрасива,
А для мене гарніших нема…
11.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2010
Я себе здивував – я в поезії знову
І у римі підношу слова,
В строгім розмірі сам відшліфовую мову –
Так і служить мені голова.
Я себе здивував, повернувся зі світу
Де не сковує форма мети,
Де любов і душа не витримують квіту
І співають.., та тільки не ти.
Здивував цю весну, що від подиву біла,
І в садах здивувались шпаки…
Я усіх здивував, але ти збайдужіла, –
Краще б було усе навпаки.
05.04.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2010
І знову - для innamorato; і знову - без жодної "лівої" думки...
___ ___ ___
Росу блаженних уст повік не випити,
З тенет душі не винирнути все-одно,
Теплом обіймів рідних можна марити,
А у обіймах нелюба так холодно.
Закоханість вертає золотим ім’ям,
Хоч іноді буває в оці скалкою;
Він так її хотів спалити полум’ям,
Не знаючи, що та була русалкою…
08.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
А ти мене зустріти не чекала.
Йдучи собі алеєю одна,
До дива граціозна, мов імпала,
Заквітчана, і зовсім не брудна… –
І ось він – я. Та попри здивування
Зуміла, як не дивно – так, змогла! –
Настроїти себе на привітання,
Хоч образ мій ти слабо зберегла,
Хоч ні секунди зайвої не мала,
Хоч я тебе притримав за рукав…
Бо ти мене зустріти не чекала,
А я тебе – он скільки вже шукав.
04.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194480
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Для Ніни ...(вона ж - innamorato) - з не меншим теплом, ніж від неї =)
___ ___ ___
Я знаю, що кращим за Тебе ніколи не стану,
Ти перша струна, перша скрипка і перший акорд,
А я тільки дух вересневого тіла туману..,
Хоч поруч із першою леді і сам ніби лорд.
Я знаю, душа моя світить мов злежаний фарфор,
А Твоя – то сонце; харизма над строєм солдат…
Мені не стрибнути поверх Твоїх спілих метафор, –
Я більше не прагну! – який же в мені кандидат.
Я знаю, цей вірш – імітатор подяк капітану,
І навіть той факт, що зіниці мої голубі…
Я знаю, що кращим за Тебе ніколи не стану,
А втім.., я не прагну до цього, всі лаври Тобі.
07.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Сутність – це зерно. Суті (будь-якої) речі байдуже, вірите ви в неї чи відкидаєте її – вона існує незалежно від вашого уявлення. Більшість із нас не цураються переконань навіть після того, як нам відкривають очі; така вже природа конформізму. (Скажу більше: існує два способи нав’язати нам віру, і вони випливають з а) віри в те, у що вигідно вірити і б) ми віримо тільки найбільшим і найвпливовішим із нас.) Байдуже; я відкрию вам суть кохання.
Знати чого хотіти – це вже немало. Незалежно від статі, в перших рядах наших з вами потрібностей (якщо не на першому місці) стояло й стоятиме кохання. Потреба в коханні абсолютно не визначається тим, в якому куточку планети ви народились і з яким статусом в суспільстві. Ще не маючи того, чого треба, ми вже чітко бачимо це бажане. О, якби кохання мало хоча б один недолік, ми б не хворіли ним поголовно. І все б нічого.., однак приходить час, і в нас появляється кохана людина. Те, що ми собі нафантазували, іде до нас прямо у руки, і якщо в цього нафантазованого, що аж тепер матеріалізувалося, досі щось не так, ми продовжуємо домальовувати цьому все найпотрібніше. Навіть на реальне ми навчились дивитись так, мов на ілюзорне. Ось вам а) річ така, якою ми хочемо її бачити і б) річ досить велика і впливова, інакше б ми на неї не запали. Як, ви ще досі нічого не зрозуміли? – Не кохану людину ми покохали, а саме кохання! Чудово знаючи всю поетичну красу найпрекраснішого із почуттів, ці плюси ми переносимо на конкретну людину – наше втілення кохання. Ми хочемо щоб вона була саме такою. І ми бачимо її саме такою. Однак, зумійте поглянути на це зі сторони: якби не фантазії, ми б ніколи і ні в кому не знайшли чогось особливого. Відкрийте очі! – Закохуємось ми не в саму людину, а в той образ, який нам приємний.
Інколи істина зривається з уст не філософа. Тут справа в наступному. На кожного з нас час від часу спадає прозріння, однак тільки одиниці увіковічнюють його, записуючи думи на папері чи ділячись ними із іншими. Філософ же крокує назустріч цій істині. Я – спробував записати суть кохання. І – повірте – що б ви не думали або про мене, або про кохання, ця суть існувала й існуватиме надалі. Це як закон.
Богдан Стасюк,
м. Тернопіль, травень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194272
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
В синіх очах вкотре літо. Для мене
Щастя найбільше – то вогник в очах;
Серце від ніжності дико шалене,
Розум від ясності в’яло причах…
Так, я доволі симпотний і… Знаю!
Ясні зіниці п’янять, мов саке,
Очі бо кольору буднів Дунаю…
Що ж ти знайшла в тих очах не таке?
Знов вихваляєш мій образ примарний,
Знов засуваєш мій біль на замки..,
Тільки не треба казати що гарний,
Як не волієш запасти в думки.
05.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
За сім тисяч життів не забуду,
За сім тисяч смертей все прощу,
Свій тотем, субрелігію Вуду,
Свою райдугу після дощу.
І віками її не тривожу,
Хоч століттями сумніви грів…
Я – ніхто; закохати не можу,
Я лиш звуки від тіні вітрів…
Я ніщо. Я всього лиш існую:
Тиха сповідь туману; мінор;
Так, я бачу, і все ж не ревную,
Так, я чую, та досі «ігнор»…
Прожени! Прожени, зрозумію,
Заховаюсь, помру, все віддам
Лиш тобі! Тобто все що умію –
Своїй феї, чарівній мадам,
Що поранила (ніж! Ні, виделка!),
Та, що випила хмару до дна;
Бо зникаю: я – дощ, ти – веселка,
Семитисячна… Ні! Плюс одна.
02.05.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194113
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
Ти вірна перешкода егоїзму,
Хоч не впливаєш на самооцінку
І не вбиваєш в серці героїзму,
А вже не маю права на зупинку.
Ти все, чого чекав я підсвідомо;
Лептоп в кутку, і книги на полиці..,
А де душа – нікому не відомо, –
Її твої заховують зіниці.
Єдина, хто сподобався на сцені,
Одна, хто мої мрії озадачив…
Ти та, котру розшукували вчені,
І як на зло – ненавчений побачив.
03.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Десь Ти – живеш, десь я – вмираю,
Ще не достиг, ще не врожай…
Не треба слів, не треба раю,
І не втішай, і не зважай,
Бо я і так отут без візи,
Без запитання підійшов,
І не хвилини, а обрізи,
І не суцільне – грубий шов…
Я не витримую напруги,
Коли з Тобою… – а коли?
І нас ж не сковують кольчуги!
І не примушують стволи!
А як, ну як нам поріднитись?..
Ну підкажи, ну не мовчи!..
Відводиш очі.., – не навчитись?
А Ти попробуй, Ти – навчи!
Десь Ти смієшся; я – ридаю…
Пливе життя, минає юнь;
Що робиш Ти? Дай відгадаю:
Про мене думаєш? – та сплюнь,
Не треба думки – Обізвися!
Чи краще я… Та ну, а як?
От бачиш? Ні, лише не злися!
Поету муза – як маяк…
Остання спроба – не здаюся! –
Лише чекаю… ще не пік…
Я першим викритись боюся..,
Щоб почуттями не обпік.
06.06.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Ніхто мене не любить так, як ти,
Ні краплі здачі, ні надії іншим,
Зумівши на раптовість обректи,
Зробивши тепле літо зеленішим, –
Ніхто ще так відверто не кохав.
А я втрачаю мову і, напевне,
Не ту ще на початку попрохав… –
Так ось воно, – яке ж воно плачевне! –
Кохання. І не знаю де втекти,
Аби антибажання не убили…
Ніхто мене не любить так, як ти;
О, краще б мене зовсім не любили.
02.06.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Приходжу вчасно, ніби листоноша, –
Ти спізнишся, і все-таки я жду,
Щоб твоя усмішка, як молодість хороша,
Прогнала геть і смуток, і нужду…
Які ми різні! Чорний і червона;
Ти – золото, а я й не ювелір;
Ти – сяйво, а я скинута корона;
Ти – святість, а я навіть і не клір…
(Я лиш одне у доленьки попрошу,
І хай позаздрить небо голубе,
Щоб схожого мене на листоношу
Любила ти, як я люблю тебе...)
Хоча, таки з доповненням.., скажімо:
Ти – сонце; я – блакитні небеса;
Співаєш ти, а я усе на німо;
Я – небайдужість; ти – така краса,
Що ангели за хмарами вмовкають!
Ти – квітка; я – її роса;
Ти – та, котру усі-усі шукають,
Я – той, котрий шукає небеса.
Я – зморшки; ти – це посмішка чарівна;
Ти – вічність; я – це забуття;
Ти мов принцеса.., ні – уже царівна!
Я мов непотріб, хоч і не сміття…
І поєдналися! Сорочка і холоша;
Усміхненість, що вигнала нужду..,
А все тому, що я, мов листоноша,
Приходжу вчасно, й довго-довго жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Нема відбою від її хотінь,
Нема бажання кинутись на неї,
Чорнявої, як ночі на Гвінеї.
Бо хто я, день? О ні, звичайна тінь.
А тут – вона; і що б я не робив,
Усюди і закохана, і гарна,
Та ще й у мене! Що ж, надія марна,
Що я самотність все ще не згубив.
А без молитви мрія відросла;
Чому щасливий? – все себе картаю;
Чому мене? Чому тепер літаю? –
Зробили принцом впертого осла.
Ну що ж, люби! Люби аж до кінця,
Дивись у очі, шепочи: «Кохаю!»
Малюй ту мить, коли я позіхаю,
І сліз нема, нема ані синця…
Як і відбою. Що ж, її взяла;
Поступлюся, попущу, – все з любові,
Забуду сирі настрої хандрові,
Які ота самотність нап’яла,
Ота ще: до бажань її, хотінь…
То все минуле, вчора, артефакти,
Усе це переведено у жарти,
І навіть те, що я – звичайна тінь.
30.10.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193318
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Тільки той сумує, хто при всіх сміється,
Тільки той конає, хто уже летів,
Тільки той кохає, хто не зізнається,
Хто ж про це говорить – той без почуттів.
Лищ одне на світі щире – то прощання,
Лиш одне веселе – то дитячий сміх,
Лиш одне безмежне – те дурне вагання,
І одне вбиває – коли хтось поміг.
Є єдина втіха – це любов взаємна,
Є єдина вада – віра ворогам,
Є єдина поміч – це надія чемна,
Бо єдина тиша – безкінечний гам.
Я не намовляю – я говорю чесно,
Я ж не заморочив, – розігнав дими;
Хто мені повірить, той прохає: «Весно!»
Хто ж засумнівався – хоче ще зими.
20.02.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Романтика взаємність породила...
Романтика – взаємність породила,
Хоча до цього – просто сон украла,
Хоча до цього – лиш за ніс водила..,
Тепер же – все, усе найкраще дала!..
Зустрілися ж – у сірім-сірім сіті,
Де колір став довіку диким ветом..,
Романтик став – усім-усім на світі;
Романтик став закоханим поетом.
24.01.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Я знаю, ти сьогодні найменше всього хочеш
Уникнути розмови, від погляду втекти,
Для мене диво-погляд до гостроти відточеш;
Ніхто мене хотіти не зможе так як ти.
Я знаю, не сумуєш, і все-таки до ранку
З очей важезні сльози бідони натечуть,
А я обох кохаю: тебе і ніч-коханку,
Хоча, тебе і більше, можливо на чуть-чуть.
Я знаю, я до тебе ходив усі ці рази,
Мене на свої очі зуміла обректи;
Ти все це розумієш, прощаєш без образи...
Ніхто мене пізнати не зможе так як ти.
09.05.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193018
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Ти для мене – і диво і кара,
Ти для мене і сльози і сміх;
Так, ми разом, та ми хіба пара?..
Щастя торба, і відчаю міх.
Ти співаєш, а я і не граю,
Ти смієшся, а я все мовчу;
Мало пекла мені, мало раю,
Коли вчитель, але не навчу.
Не дивися, бо я відвертаюсь,
Не цурайся, бо я все знайду,
Ти кохаєш, а я і не каюсь,
Я кохаю, однак не прийду.
15.11.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192798
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Зашвидко полюбив. А ти ще не готова
І очі під повіками не світять тим теплом,
Яке горить від серця; і навіть твоя мова
Не вигнеться від болю; хоч почуття не лом,
А вже не зупинитись... Запізно полюбила.
Я відвертаю погляд, ти сумуєш у кутку;
Невже не повернути?.. Я так напишу, мила:
Любов, буває, ділять на мляву і швидку.
Напевне, розійшлися. Хоча ще донедавна
Ти поводу шукала, щоб ближче підійти,
А я все уникаю, хоч ти доволі вправна
І ще не розділили споріднені світи.
Минуле не мина; а гордість все розбила,
Я вже не виглядаю, ти теж мене не жди;
Зашвидко полюбив. Запізно полюбила.
Отак і розійшлися, як завжди назавжди.
09.05.2010 р.
scaricare programmi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Я не стыжусь твоих зеленых глаз,
Хоть ты – русалка, я – лишь водолаз,
Точнее – тень могильному столбу
И чувство без ответа – вот, на лбу,
Забытое, как съеденный омар…
Не человек я, только их кошмар.
На кладбище талантливых людей,
Где только мусор, и царит злодей –
Так просто быть богатым, словно Крез,
Так сложно жить, мол, времени в обрез…
Ведь ты прямая, я – крутой изгиб,
Ведь ты живешь, а я – давно погиб.
20.03.2009 p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Безбожжя і цнота.
З'єдналися: безбожжя і цнота,
Сліпе бажання і належна змога;
Твоє ім'я – наївна простота,
Моє ім'я – заплутана тривога.
Таким-от чином збулися засад,
У нігілізмі – і мета єдина;
Твої думки – п'янкий травневий сад,
Мої думки – бездушна плутанина.
Ти все пробачиш, я усе прощу,
Замінить сліпоту чітке видіння;
Твої слова – мелодія дощу,
Мої слова – звук битого каміння.
Собою переповнені за край,
А серце – вже й до антиподу звикло;
Тебе зовуть, коли танцює рай,
Мене зовуть, коли сумує пекло.
А втім, можливо все самообман,
Ніхто не хоче здатися догадкам.., –
Твоє ім'я – зникає мов туман,
Моє ім'я – лишається нащадкам.
19.02.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010