КРІПАКОС

Чому не всі дівчата люблять Кобзаря?

Чому  не  всі  дівчата  люблять  Кобзаря?
Він  на  сто  гривнях  тільки,  Леся  ж  цілих  двісті,
Тікають  з  неньки  України  вони  за  моря,
З  села  перебираються  щоб  жити  гарно  в  місті.
Тарас  Григорович  писав  майже  про  все,
Тринадцятий  минало  і  я  пас  в  полі  ягнята,
Але  мій  вірш  вам  буде  зовсім  не  про  це,
Діти  ідуть,  і  помирає  в  самоті  батьківська  хата.
Невже  це  просто  заздрість,  просто  фемінізм,
Через  роки  залишилися  далі  протистояння,
Система  пожирає  нас  зсередини  антагонізм,
Себе  побачити  у  дзеркалі  не  має  ще  бажання.
Інші  всі  скажуть:  що  пророк  він,  прометей,
На  вади  вказував,  хотів  зламати  ці  кайдани,
В  рядки  римовані  вкладав  слова  своїх  ідей,
Хотів  щоб  ми  з  колін  піднялись  на  майдани.
Не  всі  звичайно  хочуть  усвідомити  життя,
Мабуть  точніше  вже  сказати  животіння,  
Зростає  з  кожним  днем  у  мене  відчуття,
Що  в  нас  піднятись  над  собою  нема  вміння.
Ви  подивіться,  знову  крок  до  прірви  ідуть  всі,
Навколо  нас  казкові  й  пропіарені  бренди,  
Вже  з  крилами,  над  кимось  зверху,  -  дух  месій,
За  кусень  хліба  діти  між  собою  конкуренти.
Такий  в  словах  сарказм,  така  в  рядках  іронія,
Сьогодні  лише  так,  в  системі  я  мала  деталь,
В  конвульсіях  мораль,  скоро  буде  її  агонія,
Гниє  душа  і  не  приховає  вже  це  емаль.
Отак  і  час  пливе,  летить,  чому  відбулося  і  як,
Людина  просто  так  живе,  для  чого  і  не  знає,
Думає  що  є  вільна,  а  насправді  є  кріпак,
Система  уже  бельбухи  і  розум  її  пожирає.
Не  треба  слів  похвал,  я  лише  повторив,
Те  що  сказали  за  сто  років  і  мільйон  до  мене,
Я  тільки  штору  трішки  на  вікні  відкрив,
Щоб  ви  побачили  що  є  світліше  світло  денне.
Звичайна  істина,  такі  ж  звичайні  почуття,
Врятуємо  себе  -  врятуємо  значить  планету,
Чому  не  усі  хлопці  люблять  також  Кобзаря?
Я  цей  рядок  скажу  для  повного  вам  паритету,
Не  бачать  в  ньому  того  духу  бунтаря,
Не  мають  до  нього  поваги  і  ні  каплі  пієтету.


6.02.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2011

Клоун

У  клоуна  було  дві  ролі:
Одна  це  смерть,  а  інша  це  життя.
Веселоші  в  виставі,  потім  плакати  від  болі,
Пришвидшуючи  ритм  серцебиття.
Безпрограшно  він  продавав  завжди  свою  гримасу,
Сміялися  й  раділи  навколо  глядачі,
Ішла  його  культура  у  широкі  маси,
Зі  скрипом,  заржавілими  були  трохи  ключі.
За  це  отримував  він  деколи  важливі  нагороди:
Колись  усмішку,  квіти  і  добрі  слова,
І  далі  грав,  хоч  забував  уже  всі  ноти,
Співала  в  серці  в  нього  музика  нова.
Йому  здавалось,  що  весь  світ  навколо  –  сцена,
Поганих  тут  не  має,  що  прийшли  сюди,
Але  чомусь  із  часом  він  для  них  ставав  проблема,
Вони  стирали  ним  натоптані  сліди.
Йому  боліло  -  в  залі  думали  що  грає,
Байдужість  друзів  убивала  неповторний  світ,
Перед  очима  в  них  він  тихо  помирає,
Їх  крига  в  душах  теж  робила  з  нього  лід.
Маленькі  помсти  і  такі  ж  малі  зневаги,
Він  бачив  все  до  себе  це  від  тих  людей,
Ще  трішки  і  наблизиться  кінець  цієї  саги,
Був  лише  клоун  в  царстві  королів  і  фей.
Я  думаю:  за  що  отримав  неуваги  покарання,
Рутиною  його  робота  і  веселий  сміх,
Звиклися  до  турботи,  дивляться  на  нього  без  бажання.
«Мені  він  не  потрібен,  якщо  клоун  він  для  всіх».


8.02.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2011

Лукас Маковський Lucas Makowsky

Хто  слідкував  за  олімпіадою  зимовою  тому  цікаво,
Яка  в  Канаді  в  2010  році  в  Ванкувері  була,
Можна  любити  чи  не  любити  спорт  -  маєте  право,
Наша  збірна  там  жодної  медалі  так  і  не  здобула.

Прикро  тільки  що  своїх  героїв  ми  не  знаємо,
Беремо  будь-що  яке  ззовні  нам  нав’язують  чуже,
Досить  бути  трохи  уважним  і  от  вже  читаємо,
Лукас  Маковський,  золото  на  ковзанах.  Та  невже?

Так,  на  довгій  доріжці,  гонка  переслідування
В  команді,  здобув  він  для  своєї  рідної  країни,
Перемігши  у  найбільших  чотириріччя  змаганнях,
Виходець  із  нашої  славетної  неньки  України.

Коли  йшов  до  перемоги  дорогою  льодовою,
Переживала  і  вболівала  його  сім’я  за  нього,
Звичайно  отримував  вітання  і  українською  мовою,
Але  з  нашої  влади  це  не  важливо  ні  для  кого.

Без  перекладача  говорив  би  з  кореспондентами
Вітчизняних  телеканалів,  давав  би  їм  інтерв’ю,
Потрапив  би  на  зустріч  до  нашого  президента,
І  сказав  би:  я  батьківщину,  мою  Україну,  люблю!

Але  цього  поки  що  так  в  нас  і  не  стається,
Для  такої  країни  як  зараз  -  це  зовсім  не  заслуга,
Українцям  будь-де,  тільки  не  тут,  добре  живеться,
Запам’ятайте:  золото  Ванкувера,  Маковський  Лукас.

8.02.2011


пес:
XXIII  Трирічний  Конґрес  Українців  Канади
5-7  листопада  2010  р.
Лукас  Маковський,  Калгарі
Конґрес  Українців  Канади  нагороджує  Шевченківською  медаллю  Лукаса  Маковського  як  визнання  його  досягнень  у  категорії  спорту.  Олімпійський  чемпіон  із  швидкісного  катання  на  ковзанах,  що  визнається  неперевершеним  у  Канаді  на  кількох  дистанціях,  Лукас  був  переможцем  найвищих  рівнів  легкоатлетичних  змагань.  Ці  заслуги  підсилюються  його  активним  залученням  у  життя  української  громади  шляхом  участі  в  танцювальному  ансамблі  “Таврія”,  українському  таборі  “Тризуб”  і  дотриманням  багатих  українських  православних  традицій,  які  він  любовно  плекає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239903
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2011

La storia del mio accendino

La  storia  del  mio  accendino*,
Так  і  не  запалила  те  моє  життя,
Воно  мене  ламало  через  коліно,
Не  дав  я  волю  тим  далеким  почуттям.
Лише  як  згадка  добрий  подарунок,
На  почуття  які  давно  колись  були,
У  пам’яті  кохання  його  трунок,
Жили  один  для  одного  коли.
Із  золота,  та  цінність  є  не  в  тому,
П’ять  сотень  євро  це  не  та  її  ціна,
Шкода  що  не  створив  з  тобою  дому,
Дружиною  могла  бути  вона.
Лиш  згадую  як  я  її  тримаю,
Запалюю  цигарку  і  курю,
Те  що  я  міг  мати  так  і  не  маю,
Те  що  я  міг  любити  так  і  не  люблю.


6.02.2011


*  -  історія  моєї  запальнички

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239736
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2011

Едді Герреро Eddie Guerrero

Класний  був  рестлер  Едді  Герреро,
Так,  колоритний  був  персонаж,
Руки  накачані  наче  із  ферро,
Публіка  любить  такий  епатаж.

Все  задля  слави  і  для  перемоги,
Тактика  обрана:  Cheat  2  Win,
Заради  успіху  обману  трохи,
Щоб  потім  в  тілі  був  адреналін.

Впасти  й  валятися  -  час  симуляції,
Наче  суперник  побив  стільцем,
Рефері  потім  вже  не  має  рації,
І  винуватець  стає  кращим  гравцем.

Перший,  найперший,  перемагати;
І  його  Frog  splash  -  коронний  удар,
Руку  у  гору  знову  найвище  здіймати,
Завжди  у  пам’яті  друг  мій  Арт  Барр.

Молодість  вічна  і  швидкоплинна,
Смерть  настає  як  її  не  чекають,
Дружба,  робота,  діти,  дружина,  -
Добре  коли  мене  не  забувають.


6.02.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239696
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2011

Останній вірш-2

Я  вже  писав  останній  вірш,
Мабуть  це  буде  уже  другий,
Метафорою  я  скажу:  встромила  в  серце  мені  ніж,
На  всі  мої  "люблю"  ти  так  і  не  сказала  мені:  "любий"...


..  і  тд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238798
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.02.2011

Міняю гарний вірш на божевільний секс

Міняю  гарний  вірш  на  божевільний  секс
В  мене  на  аукціоні  буде  першим  лотом
Вже  байдуже  із  чистою  або  з  чиєюсь  екс
Я  деградую  разом  зі  своїм  народом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011

Система мій ворог

Система  мій  ворог
Система  мій  враг
Дарує  вам  голод
Виховує  страх
Розмелює  в  порох
Розчавлює  в  прах
Система  мій  ворог
Система  мій  враг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011

А знаєш, що до тебе починаю я звикати

А  знаєш,  що  до  тебе  починаю  я  звикати,
З  тобою  легко,  просто  ти  мабуть  уже  моя,
Тебе  одну  чомусь  мені  так  хочеться  кохати,
І  на  вустах  моїх  лише  твоє  одне  ім’я.
Я  уявляю  часто  як  торкаюсь  твого  тіла,
Як  обіймаю,  як  цілую  лиш  одну  тебе,
Іди  до  мене  сонечко,  ти  цього  так  хотіла,
На  ручки,  лиш  тобі  дозволю  обіймати  я  себе.
В  твоїх  долонях  все  тепло  яке  я  так  чекаю,
Твої  вуста,  я  уявляю  уже  їхній  смак,
Як  я  тебе  всю  ніч  до  божевілля  солодко  кохаю,
Подобається  це  робити  лиш  зі  мною,  тільки  так.
Тобі  одній  все  хочеться  мені  бути  приємним,
Тепло  відчути  тіла  твого,  трунок  твій.
Найвища  насолода,  коли  це  у  нас  взаємне,
Коли  від  тебе  чую:  хлопчику,  ти  тільки  мій.
Найкраща,  найжаданіша,  найбільше  я  бажаю,
В  своїх  обіймах  вже  тримати  все  життя,
Я  просто  божеволію  коли  в  уяві  тебе  маю,
Кохаю  до  нестями,  я  з  тобою  в  наших  почуттях.
Тебе  одну,  тільки  тебе  найбільше  я  жадаю,
Назавжди,  щоб  забрати  у  свої  світи,
Люблю,  люблю  і  вже  не  відпускаю,
Сьогодні  будеш  світлим  сонцем  лише  ти.

31.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238416
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2011

Кріс Бенуа Chris Benoit

Знайомтесь,  це  відомий  рестлер  Кріс  Бенуа,
Народжений  в  Канаді,  в  провінції  Квебек,  в  Монреалі,
Франко-канадець  за  прізвищем,  та  його  вже  нема,
Ви  мабуть  засмучені  чи  ні,  слухайте  що  було  далі.

Став  в  світі  найкращим  дві  тисячі  четвертого  року,
Технічний  досить,  ви  мабуть  знали  «Росомаху»,
Не  знаю  що  є  причиною  і  хто  йому  перейшов  дорогу,
Один  крок  від  олімпу  є  і  потім  до  повного  краху.

Спочатку  убив  Ненсі,  свою  рідну  дружину,
Загорнув  в  полотенце  і  кінцівки  зв’язав,
Потім  заподіяв  смерть  Деніелу,  своєму  сину,
Біля  тіла  кожного  Біблію  (святе  письмо)  поклав.

Подвійне  убивство,та  це  ще  не  був  кінець,
Мотиви  злочину  так  і  не  стали  світу  відомі,
Зашморг  на  шиї,  повісився  і  він  також  мрець,
Все  це  робив  у  Fayetteville,  в  своєму  власному  домі.

Досить  моторошна  історія,  таке  бува  життя,
Може  то  стероїди  винні,  а  може  щось  інше,
Як  вир  захоплює  тебе,  то  не  має  вже  вороття,
Сьогодні  ти  кращий,  а  завтра  в  мить  стаєш  найгірший.



31.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238378
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2011

Том Селек

Я  ще  з  свого  дитинства  пам’ятаю,
Коли  вмикав  старенький  свій  телик,
А  там  Магнум,  приватний  детектив  P.I.,
Вусатий  актор  такий  -  Том  Селек.

Постріли,  переслідування,  адреналін,
Іще  одна  ним  розкрита  справа,
Умів  робити  це  вправно  дуже  він,
Горда  за  нього  американська  держава.

Син  шотландки  і  словацького  русина,
Мабуть  тому  у  нього  вуса  козацькі,
Україно,  треба  знати  кожного  свого  сина,
Все  це  голоси  нашої  єдиної  нації.

В  серіалі  «Друзі»  добре  так  зіграв,
Бойфренд  Моніки,  єврейку  ту  пам’ятаєте,
За  сценарієм  він  її  кільканадцять  серій  кохав,
Я  б  сказав:  граєте  те  що  маєте.

Ще  багато  у  нього  є  знакового  кіно,
Там  де  старенький  батько  забував  і  Мр.  Бейсбол,
Життя  треба  пити  сповна,  як  солодке  вино,
І  коли  перед  тобою  ворота,  треба  забивати  гол.

Я  ще  з  свого  дитинства  пам’ятаю,
Коли  вмикав  старенький  свій  телик,
А  там  Магнум,  приватний  детектив  P.I.,
Вусатий  актор  такий  -  Том  Селек.


31.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238189
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2011

Криваві сльози плачуть на обличчі

Криваві  сльози  плачуть  на  обличчі,
За  мить  залишить  світ  іще  одна  душа,
Мене  давно  уже  лелеки  у  свій  вирій  кличуть,
Усе  зробив  сьогодні  -  я  на  потім  не  лишав.

Кричав  коли  потрібно,  коли  треба  було  плакав,
Сміявся,  ну  звичайно,  зараз  модний  оптимізм,
В  багаття  полетіла  і  моя  волога  плаха,
Сьогодні  рано,  але  завтра  уже  стане  пізно.

Ще  трішки,  іще  мить,  ковтну  собі  свободи,
Ніколи  не  надихався  останній  подих  мій,
Й  нікому  непотрібні  стали  в  мене  нагороди,
Згорнувся  сам  колись  розгорнутий  сувій.

Далеко,  далі  йти  там  не  знайдеш  нові  дороги,
Перед  очима  промайнуло  все  моє  життя,
Задумуєшся  і  в  думках  лишилося  ще  трохи,
До  того  часу  де  не  буде  уже  більше  вороття.



30.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2011

Як Наташа Стефаненко

Як  Наташа  Стефаненко,
Мрії  що  здійснили  час,
В  римах  я  не  став  Шевченко,
Світло  сонця  не  для  нас.

Від  успішності  до  долі,
Я  не  втік,  не  швидко  біг,
У  свободи  більше  волі,
Напишу  для  вас,  для  всіх.

Львів,  навчання  памятаю,
Перший  раз  її  імя,
На  усіх  не  стане  раю,
Та  найкраща  не  моя.

Народитися  щоб  стати,
Ми  тікаємо  за  світ,
Треба,  то  зламаєм  грати,
У  житті  лишаєм  слід.

Щоб  у  Римі  чи  Мілані,
Хтось  зробив  життя  і  план,
Комусь  любі  і  кохані,
Бачить  їх  телеекран.

Найвеличніший  у  світі,
Стане  він  або  вона,
Світ  потрапив  в  її  сіті,
Зкуштував  її  вина.

Перша  буде  українка,
У  Італії  найбільш  відома,
І  нова  в  житті  сторінка,
Світ  підкорений  -  я  вдома.


28,01,2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237407
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.01.2011

Бритва

На  обличчі  у  чоловіків  ростуть  борода  і  вуса,  з  ними  потрібна  битва,
Для  цього  й  придумана  бритва.
Вона  волосся  своїми  лезами  зайве  зрізає,
Шкіру  на  обличчі  не  шершавою  тримає.
Гладенька  тепер,  нарешті  збулося,
Ніжки  і  інші  інтимні  місця  без  волосся.
І  вічно  триватиме  на  тілі  битва,
З  одного  боку  волосся,  з  іншого  бритва.
З  перемінним  успіхом:  одні,  то  інші,
А  я  це  все  заримував  у  вірші,
Про  те  як  йде  нерівна  битва,
За  красу  тіла  воює  бритва.


3.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237387
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2011

Сльози і соплі ;)

Сльози  і  соплі  соплі  і  сльози
Соплі  і  сльози  сльози  і  соплі
І  тут  в  якийсь  момент  сопля  залишається  сама
Хоче  заплакати  але  сльози  нема
Де  ти  куди  ти  моя  подруго  зникла
Мені  без  тебе  самотньо  я  до  тебе  так  уже  звикла
Важко  самому  одному
І  самій  одній
Сльози  немає  і  немає  мокрих  вій
Сумно  соплі  самій  без  сльози  і  одиноко
Очі  сухі  а  під  носом  уже  мокро
Соплі  і  сльози  сльози  і  соплі
Сльози  і  соплі  соплі  і  сльози
Сопля  упала  на  коліна  і  повернення  сльози  просить
Вернися  благаю  я  без  тебе  не  можу
Я  пам’ятаю  твою  капельку  кожну
Тебе  чекають  ну  чому  таке  складне  життя
Чому  ти  не  віриш  у  мої  почуття
Ти  найкраща  в  світі  слоза  
А  я  створена  для  тебе  сопля
Я  за  тебе  тільки  за  
І  для  тебе  тільки  для



9.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2011

Сало

Сало  люблю  їсти  з  борщем,
Для  мене  сало  як  бджолі  мед,
А  що  тут  такого,  скажу  іще,
Для  мене  сало  майже  святе!
Сало  це  сила  і  суть  є  це,
Без  нього  жити  не  можливо,
Моє  золотце,  моє  сальце,
Це  головне  і  це  важливо.
Бо  сало  це  така  є  їжа,
У  роті  тане  й  завжди  мало,
Таке  тендітне,  таке  ніжне,
Люблю  я  їсти  дуже  сало.


3.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237262
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2011

Цінне лише те життя, що живеш для когось

Цінне  лише  те  життя,  що  живеш  для  когось,
А  я  почуттям  своїм  не  знаходжу  місця,
Випадково  гарний  дім  побачив  стоїть  ось,
Так  у  вікна  марно  я  поглянув  лише  в  те  обійстя.

Подорожній  ще  один  раз  обійде  усю  землю,
Навіть  якщо  син  для  Бога,  байдуже,  це  не  вартує,
Падає  він  на  коліна:  дай  мені  сміливості  тебе  молю,
Але  є  руїна  там  за  рогом  у  душі  на  нього  вже  чатує.

Ні  вона  не  плаче  коли  смерть  йому  прийшла,
Їй  так  радісно,  хоча  попереду  такі  ж  закриті  двері,
Ключ  поклав  під  подушку  у  сні:  чому  ти  не  знайшла,
До  своєї,  а  я  дійсно  знав  в  якій  ти  житимеш  оселі.

Місяць,  я  таким  же  ж  холодом  упав  у  простір-час,
Не  згадай  яким  я  був,  звичайний  як  усі  я  перехожий,
Так  історія  ніколи  не  була  й  не  буде  не  про  нас,
В  морі  я  тону  життям  нецінним  безнадійно  хворий.



24.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237109
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2011

Маленький світ у світлі вікон багатоповерхівок

Маленький  світ  у  світлі  вікон  багатоповерхівок,
Так  загорається  увечері  німе  життя,
Мільйони,  сотні  їх  таких  різних  домівок,
У  кожного  своє  маленьке,  …крихітна  сім’я.
Ідеш  по  вулиці,  багато  їх  різно-однакові  жовті  квадрати,
На  рівні  росту,  чи  висять  понад  землею  в  висоті,  
Наче  свобода  для  одного,  а  погляньте  на  будинок:  виглядає  наче  ґрати,
Усе  разом  маленький  світ  квартир  на  самоті.
Боятись  темряви,  -  може  треба  боятися  й  свободи?
Самотності?  -  цього  ж  ніхто  собі  і  не  хотів.
Ліфт  не  працює,  а  куди  ведуть  для  кожного  ці  сходи?
Мільйони  речень,  іще  більше  нецікавих  слів,
Будується,  росте  людей  маленька  крихітна  комірка,
За  ниточку  тримається  з  цивілізацією,  «світло  не  вимикай,  нехай  горить»,
Коли  темніє,  наче  оживає  і  моя  багатоповерхівка,
А  потім  у  кімнатах  темно  і  це  зовсім  інша  мить.



24.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237060
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2011

Ти є одна хто в мене є

Ти  є  одна  хто  в  мене  є,
Для  кого  я  ще  буду  жити,
Життя  тримаєш  ти  моє,
А  я  даю  тобі  любити.

Цілую  ніжно  всю  тебе,
До  себе  сильно  обіймаю,
Тобі  даю  всього  себе,
Тобі  одній  своє  «кохаю!».

Солодка,  ніжна,  спокій  мій,
Мене  любов’ю  спокушаєш,
«Про  мене  хлопчику  мій  мрій».
Я  знаю  -  ти  мене  кохаєш.

З  тобою  я  не  буду  сам,
Тебе  лишень  я  хочу  знати,
Нікому  більше  не  віддам,
Одну  тебе  люблю  кохати.


24.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236816
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2011

Не вдягай мій одяг

Не  вдягай  мій  одяг,
Він  пахне  лиш  мною,
Щоб  не  був  твій  потяг,
До  мене  любов’ю.
Не  дивись  на  мене,
Не  торкайся  шкіри,
Кров  тече  по  венах,
Це  любов,  не  віриш?
Доторкнись  найнижче,
Поцілуй  найкраще,
Потім  вище  й  вище,
Це  так  легко,  важче…
Просто  не  любити,
Й  ніч  не  цілувати,
Можеш  мною  жити,  
Лиш  мене  кохати.
Тільки  не  ховайся,
Сонцем  не  згоріти,
Швидше  роздягайся,
Тіло  твоє  світить.
Так,  наче  приємність,
В  колір  розцвітає,
Це  наша  взаємність,
Він  її…  вона  кохає.
Більше  ніж  можливо,
Вище  хмар  із  неба,
Ти  -  це  все  красиво,
Ти  -  це  все  що  треба.
Увесь  світ  зі  мною,
Сильно  так  тримаю,
Я  тільки  з  тобою,
Лиш  тебе  кохаю.




24.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2011

Один на тисячу чи один на мільйон.

Один  на  тисячу  чи  один  на  мільйон,
Перегортаю  в  книжці  ще  одну  сторінку,
Такий  же  ж  як  і  ви  -  нікчема,  ні,  я  ваш  нікчемний  клон,
Й  таку  ж  собі  шукаю  я  нікчемну  жінку.

Лобов  не  продаси  звичайно  і  не  купиш  за  вірші,
А  я  дурний,  наївно  думав,  на  всі  груди  розпинався,
Так  вірив,  вірив...  а  насправді  там  де  я  шукав  нема  душі,
Іще  раз  обпалився,  і  укотре  знову  я  зламався.

Напевно  все  в  житті  цьому...  навіщо  ж  це  життя,
Раз  по  раз  задаю  собі  і  думаю  для  чого  ці  питання,
В  невдахи  мають  бути,  ну  звичайно  що  невдалі  почуття,
Про  мене  зрозуміло,  а  у  вас  яке  у  світі  є  завдання?

24,01,2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236678
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2011

Я сплю собі сижу лечу

Я  сплю  собі,  сиджу,  лечу,
Нічого  мені  вже  не  треба,
Сам  із  собою  я  мовчу,
Мовчу  я  сам  і  коло  себе.
Так  буде  довго,  ні,  лиш  мить,
Зупинка,  знову  до  дороги,
Я  зупинив  те  що  летить,
Мене  спинили  трохи-трохи.
Коли,  сьогодні?  Завтра  ні,
Тепер  усе  неначе  вчора,
Незрозуміло  все  мені,
Кому  й  для  кого  я  опора.
Не  знаю,  може  це  і  в  снах,
Заплутуюся  я  ще  більше,
Так  інколи  підходить  страх,
У  голову  залазить  віршем.
Я  б’юся  й  ти  мене  ще  б’єш,
Роздарюю  себе  для  чого?
Ти  моє  щастя  тихо  п’єш,
А  на  взамін  маю  нічого.
Коли  і  звідки  -  запитай,
Де  упіймати  того  світла?
Іду  шукаю  я  той  рай,
В  піску  дорога  незаквітла.
Яка  така?  Все  різно  йде,
У  просторі  й  часі  думками,
Двері  свої  собі  знайде,
Створеними  тут  мною  ключами.
Хочу  і  звісно  і  посміємося,
Буде  і  щастя  там  багато,
Ми  ним  із  вами  так  нап’ємося,
Запам’ятаєте,  я  обіцяю  вам  те  свято!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011

В її кіно він був актором лиш другого плану

В  її  кіно  він  був  актором  лиш  другого  плану,
Маленька  дівчинка  -  найкращий  в  світі  режисер,
Я  думаю  вона  і  не  хотіла,  хоч  зробила  в  його  серці  (цю  болючу)  рану,
А  він  любов’ю  їй  не  народився,  так...  знайомим  просто  вмер.

В  віршах  своїх  складав  лиш  їй  своє  палке  кохання,
Він  бачив  в  ній  ту  іскорку,  хотів  те  сонце  просто  зберегти…
Для  світу,  щоб  здійснити  всі  її  найпотаємніші  бажання,
Вона  ж  сказала,  що  не  бачить  його  поряд,  «це  будеш  не  ти».

Читаючи  його  рядки  йому  писала:  більше  «сумно»,  хоч  і  гарно,
Жила  без  нього,  в  неї  усе  добре,  десь  далеко  все  своє  життя,
А  він  і  далі  стукав  в  її  двері,  думав  що  відчинить,  та  все  марно;
За  крок  від  щастя,  та  його  вбивали  до  нестями  всі  ці  почуття.

В  її  кіно  він  був  для  неї  лиш  актор  другого  плану,
Маленька  дівчинка  -  найкращий  в  світі  режисер,
Її  одну,  найкрасивішу  на  землі,  лише  єдину  і  його  кохану,
Тільки  вона  йому  любов  є  і  для  неї  зробить  він  усе.


17.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2011

Запас міцності, запас мужності

Запас  міцності,  запас  мужності,
Вже  виходить  з  мене  нанівець,
У  думках  моїх  нема  пружності,
І  зламався  навпіл  знов  олівець.

Мабуть  в  дійсності,  за  реальністю,
Я  вигадую  весь  з  ілюзій  світ,
А  насправді  все  є  банальністю,
Просто  серце  моє  замерзає  в  лід.

Безнадійністю,  йду  у  вічності,
Наче  й  з  піднятою  я  головою,
Та  в  очах  моїх  нема  гідності,
Сухо  спрагою  в  роті  за  водою.

Може  радістю,  це  є  людяність,
Тобто  всі  ми  є  сестри  і  брати,
І  своїй  душі  лише  відданість,
Головне  в  житті  -  то  себе  люби.

17.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2011

Телегонія

Вина  в  усьому  телегонія,
І  син  і  доця  -  як  не  мої.
Невже  дружина  моя  повія,  
І  зраджувала  вона  мені?

Ну  зовні  може  і  трохи  схожий,
Ну  так  себе  вже  переконав.
Не  рідний  він  мені  чомусь,  Боже,
Як  я  в  дитинстві  не  малював.

Чомусь  кумедні  у  нього  вуха,
Таких  в  сім’ї  в  нас  ні  в  кого  нема,
Та  й  доня  така  ж,  вона  була  друга,
Лише  у  п’ять  років  сказала  перші  слова.

Не  впертий  хлопчик  як  моя  дружина,
Мала  не  грається  зовсім  ляльками,
І  в  погляді  знайоме  наче  щось  у  сина,
Невже  це  колишній  улюбленець  її  мами?

Ох  сльози,  сльози  течуть  і  мокрі  вії,
Так  хочеться  щоб  на  мене  були  схожі  діти,
Та  гени  іншого  розбили  наші  мрії,
У  себе  на  вікні  я  поливаю  чужі  квіти.



16.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235731
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.01.2011

Хто останнім помре з поетів цього сайту

Хто  останнім  помре  з  поетів  цього  сайту,  
Ну  наприклад  зареєстрованих  на  1.0-.2011  року,
Скільки  різних  їх  переливаються  усіма  кольорами  райдуг,
Так  на  зовні  показують  барвами  свідомість  свого  потоку.
Чи  хтось  буде  з  них  українцями  на  всю  країну  відомими?
Щоб  хтось  інший  сказав:  я  з  ним  спілкувався,  він  мені  писав  вірші.
Так  багато  запитань  без  відповіді  і  у  світі  стали  в  цьому  хто  ми,
І  чому  одні  захоплюються  іншими,  а  іншим  байдуже  переживання  у  душі.
Скільки  у  рядки  свої  народжують,  вигадують  щось  в  казку  мріями,
Щоб  красиво  це  було  в  метафорах  і  образах  -  та  це  лише  слова.
Наче  всі  невдахи,  що  життя  наповнюють  несправжніми  подіями,
Ніби  у  повторах,  дежа-вю,  я  десь  це  чув,  хоч  кажуть  що  ця  музика  нова.
Я  втомився,  вибачте  мене,  це  убиває  все  в  мені  і  так  щемить  до  болі,
Ну  звичайно  хто  із  нас  назветься  першим,  хоч  ніколи  він  не  буде  і  святим,
Всякий  грає  тут  свої  й  йому  чи  їй  здається  головні  написані  для  них  ці  ролі,
Я  ж  не  можу  бачити  такі  ваші  різноманітні  в  кожного  свої  власне  світи.
Може  просто  стало  мені  сумно,  сумно  мені  стало  просто  може,
Від  кохання  до  якого  я  торкаюся  лише  рядками  своїх  слів,
Що  ми  зробимо  в  житті  корисного  всі  разом  чи  окремо  кожен,
Щоб  в  реальність  перейшло  все  кольорове  що  ми  бачимо  в  ночі  самотніх  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2011

Мій улюблений червоний колір

Мій  улюблений  червоний  колір,
На  твоєму  тілі  і  далі  тільки  на  твоєму,
Я  пливу  вперед  в  твоєму  солодкому  морі,
Лише  ти  вітрило  на  кораблі  моєму.
Лише  ти,
Відпусти  і  відпускай,
Знай,
Ти  одна  знай,
Розповідай,  
Що  це  все  більше  за  цей  світ  і  за  це  життя,
Я  тобою  називаюся,
І  звідти  і  звідси  летять  мої  усі  почуття,
Мої  всі  почуття  летять  до  тебе  торкаюся,
Тобою  одною  лише  купаються,
Тобою  одною  лише  кохаються.
Знай,
Ти  одна  знай,
Це  тобі  троянда  у  моїх  руках  її  тримай,
Червона,  красива,  як  ти  одна,  цілуй  її  обіймай,
Не  відпускай,
Знай,
Піднімаю  на  небо  даю  тобі  великі  крила,
На  моєму  кораблі  ти  будеш  вітрила,
Це  є  сила,
Моя  улюблена  сила,
Лише  ти,
Лише  ти  одна,
Море  вода,
Небо  зірки  в  просторі,
На  шляху  долі,
Тримай  це  подих  волі,
Мій  улюблений  колір,  червоний  колір,
На  твоєму  тілі  і  далі  тільки  на  твоєму,
Я  пливу  вперед  в  твоєму  солодкому  морі,
Лише  ти  вітрило  на  кораблі  моєму,
Лише  ти,
Лише  ти  одна,
Мій  улюблений  червоний  колір,
На  твоєму  тілі  і  далі  тільки  на  твоєму,
Я  пливу  вперед  в  твоєму  солодкому  морі,
Лише  ти  вітрило  на  кораблі  моєму.


16.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2011

Іна, й кращий день прийде, ти знай

Іна,  й  кращий  день  прийде,  ти  знай,
Він  уже  десь  поряд,  майже  з  нами,
Як  побачиш,  поглядом  міцно  тримай,
І  не  відпускай,  сильніше  обіймай  руками.

Ти  сама  побачиш  як  цей  новий  день,
Всім  теплом  зігріє  твої  очі  світлом,
І  душа  твоя  співатиме  усіх  пісень,  
Щастям  ти  летітимеш  над  світом,

(Знай  Іна,  й  кращий  цей  день  прийде,
Ти  від  нього  вже  ніде  не  заховаєшся,
Він  тебе  знайде,  обов’язково  знайде,
Ти  від  нього  більше  не  сховаєшся.)

Почуття  і  чесність  -  їх  не  продаси,
Все  що  є  найкраще,  залишатись  щирою,
Доброту  ти  через  все  своє  життя  неси,
Завтра  вже  сьогодні,  
І  найкращою  тебе  там  бачу  я,  лише  щасливою.




16.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235324
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.01.2011

Дерево

Дерево  росло  біля  високого  паркану,
Своїм  гіллям  боролося  із  огорожею,
Інколи  давало  прихисток  якомусь  п’яному,
А  за  звичай  ставало  туалетом  перехожому.

Вмирало  дерево,  хоча    й  було  велике,
Міцне  коріння  ще  трималося  землі,
Воно  кричало  та  ніхто  не  чув  ці  крики,
Я  як  проходив  наче  щось  почулося  мені.

Сніг  падав,  йшли  літа,  осінню  осінь,
Як  граються  веселі  діти  і  малі,
З  блакитними  очима  дівчинка  і  русі  коси,
Упала  гілка  з  дерева,  в  реанімації  померла,  ні.

Заплакали  усі,  в  батьків  лились  рікою  сльози,
Стала  каліка,  хай  по  модньому  це  зветься  інвалід,
Лиш  на  руках  тепер  дитину  батько  переносить,
А  дерево  востаннє  на  весні  дарує  світу  цвіт.


14.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234827
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2011

Борці за волю не вживають алкоголю

Убив  депресію,  уже  дві  пляшки  пива,
Раніше  пам’ятаю  ставало  і  одної,
Емоції  дощем,  з  очей  солона  злива,
Невже  я  алкоголік?  Що  я  накоїв!
Та  ні,  не  може  цього  зі  мною  бути,
Я  маю  на  небі  написану  зовсім  іншу  долю,
То  будуть  спиватися  якісь  чужі  люди,
А  борці  за  волю,  як  відомо,  не  вживають  алкоголю!
Борці  за  волю,  так,  хоч  я  тут  був  поряд,
Проходив  там  ненароком  і  спинився  трохи,
Рікою  смуток  лився  до  моря  горя,
А  я  і  далі  пропиваю  свої  найкращі  роки.
Кроками  по  дорозі  у  кінці  де  світло  тунелю,
Може  й  там,  хоч  буде  за  пізно  і  протверезію,
Усі  найкращі  борці  за  волю  рано  помирають  за  ідею,
І  дітям  в  спадок  залишають  лише  мрію.



13.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2011

Кріпак вернувся. Сome back! Return!

В  мене  не  підніметься  ніколи  рука,
Убити  в  собі  кріпака,
Дайте  мені  нового  моднячого  ціпка,
Буду  себе  бичувати.  Ой!  Ай!  Ааа-а!  Болить,  та  це  ж  жахливий  сон,
Кріпак  вернувся  щасливо,  майже  без  пригод,  come  back!  Return!
Дайте  мені  скоріше  вільний  мікрофон!
Спринт  на  коротку  дистанцію  сьогодні  буде  марафон,
Хто  як  не  я  буде  від  плевели  чистити  ваш  духовний  генофонд!
Навіть  кухарка  може  керувати  державою,  а  я  ж  не  гірший,
Красиві  речення  римую  у  свої  придуркуваті  вірші,
Заповнюю  в  поезії  вкраїнській  порожні  ніші,
Біг-борди    -  «Кріпакос  -  наш  президент»  -  яскраві  афіші,
Тихше,  тсссссссс…  не  доведи  …  почує  син  поліцая,
Цензура  цензурить  єресь  у  твоїх  словах.  Так,  я  знаю,
Посіпаки  фашистського.  Ich  mag  das  Deutsche  Reich,  обіцяю.
Ну  що  з  того  всі  в  житті  помиляються,
Яблуко  від  яблуні  далеко  не  паде,
Пижикові  шапки  нащадок  запроданця  на  моєму  Донбасі  краде,
Було  б  звичайно  де.
Система  завжди  своїх  унікумів  знаходить,
Найбільш  морального  в  лапках  вибирає,  потім  класний  президент  виходить.
А  я  і  далі  з  своїм  мозком  не  знаходжу  згоди,
За  свою  еліту  я  «надзвичайно  гордий».
Не  я  ж  там,  а  вони  найкращі  і  найкраще  мають  з  тої  когорти,
Та  мені  все  те  до  бороди.
Трошки  русий  та  не  рудий,
Скажемо  на  італійській:  rosso,  rosso.
Боже,  ну  чому  я  серед  кацапів  і  євреїв  не  родивсь.
Було  б  тоді  все  так  просто.  …a  posto!
Знайшов  би  комфорт  зі  своїм  мозком.
Дивився  б  зверхньо  на  інших  кріпаків  з  моїм  духовним  ростом,
Знаєте  як  захарило  жити  в  цій  країні  за  панським  ГОСТом.
Lost,  lost,  lost,  lost!  Здається  англійською  кацапоїдний  Дєд  Мароз  буде  Father  Frost.
А  ми  і  далі  добрива  для  сильних  світу  цього,  лише  компост.
Мій  вам  тост  «снаступающім,  спразнікам,  спорашедшім»!
На  місці  нашого  презика  я  б  давно  б  вигадав  свій  Норд-Ост,  не  ми  перші.
Так,  такий  же  ж  як  і  ви:  Мавпа  Мавпович  Мавпенко,
З  села  Мавпівка,
Найвідоміша  українка  в  Італії  -  Наташа  Стефаненко,  гарна  дівка.
Тут  на  сторінці  трохи  прибрався,  а  ви  брудними  ногами,  вимазується  ж  долівка,
Кап-кап  і  далі  капотить  на  мізки  вам  слів  моїх  цівка,
Дайте  мені  хоч  якогось  ціпка,
Буду  себе  бичувати.  Ой,  ай,  ааа-а!  Болить,  та  не  може  бути,  це  в  сні  сон,
Кріпак  вернувся  щасливо,  майже  без  пригод.  Сome  back!  Return!
Дайте  мені  скоріше  вільний  мікрофон,
Де  ж  це  трибуна,  я  ж  так  зачекався  на  свій  кріпацький  трон,
Рішучим  рішенням  я  розірву  неправду  як  Соломон,
Тобі  одна  частина  дитини  жіночко,  а  інша  за  гарну  дупку  буде  тобі,
А  хреста  то  вже  понесу  на  своєму  горбі,
Правду  ж  говорю,  не  обманюю.  …далебі,  далебі.
Ехом  мої  слова  на  заводі  Феррарі  у  аеродинамічній  трубі.
Бо  то  бігме,  брати  і  сестри,  verita,  true  story,
Так,  моє  «я  хочу  це  зламати»  виходить  давно  fuori,
Невже  важко  засвітити  собі  зелене  світло  на  світлофорі?
Love  flowers  і  от  тобі  все  glory,
Сам  на  своїй  прекрасній  горі,
Мені  тринадцятий  минало  а  я  і  далі  пасу  лише  дійних  корів.
На  дії  не  стає  сміливості,  лиш  побазікати  є  більше  слів,
Говорять  що  п’ємонт  духовний  України  славне  місто  Львів,
А  я  так  зроблю  що  дубе  це  рідний  мій  Донбас,
І  звідси  розпочнуть  чавити  все  неукраїнське,  значить  ненормальне,  по  моїй  команді  фас.
Наші  батьки  їм  показали  як  із  надр  землі  то  добувається,  тепер  вони  деруть  гроші  із  нас.
Це  лиш  посібник  як  повісить  комуняку  на  гілляку,  це  теорія  в  якій  я  ас.
Для  всіх  байдужих  і  лінивих  буде  мій  вам  Алкатрас.
Сідайте,  підвезу,  один  не  впораюсь,  на  цей  баркас,
Лиш  не  беріть  як  заселятиметесь  у  гуртожиток  кимсь  засцяний  матрац.
От  porca  troia,  vaffanculo,  che  cazzo!
Сьогодні  ще  хтось  зрозуміє  що  на  голову  я  pazzo,
А  з  вигляду  ще  так  нічого,  bel  ragazzo,
В  своїх  сорока  двох  квадратах  маю  гарний  palazzo.
І  кожен  раз  по  раз  віршую  рими  та  й  зливаю  в  унітаз,
І  далі  марширую  по  команді  із  собі  подібними  я  на  плацу,
Їм  хліб  черствий  з  клейковини  вони  ж  їдять  мацу,
Так  як  кацап  походить  не  цап  і  щось  пов’язане  до  бороди,
На  тюрських  мовах  слово  означає,  це:  м’ясник,  різник.
У  братнього  народу  теж  був  президентом  виходець  з  простого  народу,
Дідусь  його  поваром  у  Леніна,  робив  йому  зранку  по  бутерброду,
Потім  Крупській    нарізав  салат  з  овочів  з  городу,
Вусатому  єврейському  грузину  варив  смачного  компоту.
От  подивіться,  маю  докази  як  фото,
Той  праворуч  «дедушка»  Путіна  що  з  каструлею.
Зараз  іще  ми  розберемося  із  чистокровною  украінкою  Юлєю.
Невже  так  просто  вилізла  із  хліборобського  села  і  очі  муляє.
Та  ні  не  буду  ображати,  вона  ж  має  фарбовану  косу.
Шкода  що  в  нашій  мові  не  стане  поганих  слів  для  усих  сук.
Їмо,  їмо  скоріше  один  одного,  холодний  не  такий  смачний  буде  вже  Кук.
Давайте  обійму  весь  світ,  ходіть  поближче  ви  до  моїх  теплих  рук.
В  принципі  мені  буває  так  байдуже  на  це  все,  тук  серце  тук,  це  не  моє,
Хто  з  їх  пращурів  кому  зади  лизав  у  кожного  життя  своє,
Як  вам  кріпацький  реп,  по  ваших  мізках  трохи  б’є?
This  statement  is  true,  yeah,  yeah,  yeah,
Хоч  інколи  буває  холодно  тут  і  дуже  голодно,
Коли  говорять  вам,  а  багатьом  все  одно,
Виткане  із  неправди  ваше  барвистеньке  таке  панно.
Кріпак  вернувся,  живий  красивий,  Сome  back!  Return!
Дайте  мені  скоріше  вільний  мікрофон,
Народ  давно  вже  зачекався  видовищ  і  свіжого  хліба,
На  ФМ  станціях  лиш  в  основному  російськомовная  попсова  скіпа.
Замість  КіШа  на  телефон  закидую  Літфіба,
Хоч  чимось  вирізнятимуся,  бо  в  Україні  всі,  ба,
Так  зване  музичне  гетто,  свої  загони  СС,
І  далі  на  будинках:  «труд,  мир,  слава  КПСС»
В  центрі  міста  в  монументі  Ленін,  тобто  В.И.Л.  -  смердючий  пес.
Давайте  кров,  війну,  убивства,  зачекався  вже  Арес.
Бийте  по  кубиках,  я  теж  качав  колись  на  поперечині  свій  прес,
А  інше  домалюю  на  картині  без…  я  ж  обраний,  на  грудях  з  Ватикану  є  тотем,
Дарма  шукати  інших  ви  не  знайдете  їх  в  день  з  вогнем,
Коли  всі  інші  ходять  прямо  пішаками,  я  кажу  ідіть  конем.
Все  в  тему.
Кінець  і  ми  уже  в  тунелі  йдемо,
Усе  вирішує  згори  нам  створений  закон.
Кріпак  вернувся,  щасливо,  майже  без  пригод,  Сome  back.  Return!
Дайте  мені  скоріше  вільний  мікрофон!
(Я  сам,  сам  усе  створив.  Сам...)
(Ні,  ти  клон,  клон...)


13.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234638
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 13.01.2011

Я холодом зігрію світ

Я  холодом  зігрію  світ,
Мене  ж  зігріє  морок  ночі,
Шматочок  правди  на  обід;
А  на  вечерю,  що  я  хочу?
Бажаю  всі  ваші  серця,
Я  хочу  силу,  міцність  тіла,
Я  хочу  молодість  з  лиця,
І  щоб  земля  ця  вся  згоріла.
Віддайте  квіти  і  плоди,
Ліси  зелені,  прозорі  ріки,
Він  все  мовчав,  Я  говорив!
І  закривав  ваші  повіки…
Долоні  без  ліній  життя,
До  рук  невидимі  кайдани,  
Я  убиваю  (ваші)  почуття,    
Безкарністю  стаю  я  п’яний.
Невже  це  я?  Мабуть  не  я,
Дайте  люстерко  найчистіше,
Дивлюсь  туди,  а  там  моя…
Душа,  стає  мені  ще  сміливіше.
Від  того  що  побачив  сам,
Так  темно,  може  помилився?
Гострю  я  леза  своїм  ножам,
Заріжу  все  на  що  дивився.
Так  тихо  стало  все  навкруг,
І  що  ця  тиша?  …тиша  й  холод,
Повітря  непомітний  рух,
І  дух  без  їжі  знов  має  голод.
Напам’ять,  може  буде  час,
Хтось  забере  всі  нагороди,
А  зараз  кличе  ярмо  нас.
Добре,  стаю  й  я  до  роботи.


8.01.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2011

Я як розбагатію, заберу собі тебе у дружини

Я  як  розбагатію,  заберу  собі  тебе  у  дружини,
А  як  ні,  то  згадаєш  мене  як  приємну  неприємність,
До  щастя  (на  моєму  годиннику)  залишилися  лічені  години,
І  питання  в  голові  єдине:  де  (твоя  любові)  взаємність?
...
..
.
10,01,2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2011

Осінь танцювала з літом та й весна з зимою робила танок

Ну  зроби,  зроби  свій  перший  крок!
До  своїх  зірок,  до  своїх  зірок!

Осінь  танцювала  з  літом
Та  й  весна  з  зимою  робила  танок,
Я  лежу  на  підлозі  одним  покривалом  зігрітий,
Вже  навіть  не  дивуюся,  чому  я  нікому  не  потрібний  і  вчора  не  здох!
Навіть  Бог,  забув  мене  та  й  я  його  у  відповідь  не  пам’ятаю,
Старі  заповіді  щосили  витираю  з  своєї  скрижалі,
І  немає  мені  на  це  зовсім  ніякого  жалю,
Нових  кумирів  не  створюю  та  й  старих  не  боготворю!
Те  що  вчора  не  спалив,  сьогодні  палю,  
Сам  з  радістю  топлю  віск  і  кидаю  до  вічного  вогню.
В  історії  своєї  німої  розчавленої  собою  пісні,
Давно  уже  я  не  вісник  вашої  блаженно-благої  вісті,
Своїми  мештами  також  чвакаю  бруд  у  рідному  місті.
Геть  з  голови  сірі  думки,  а  я  і  далі  їх  заганяю  туди  у  тупик,
Так  вихований  системою  ще  з  школи  вчора,  добре  до  цього  звик,
Але  крик,  крик,  крик…  -  то  не  мій,  зовсім  не  мій!
У  моїй  душі  давно  багато  різних  безнадій,
Одна  із  них:  найбільш  така  фатальна,  
Просто  шкода  мені  ваших  чистих  вух,
Гола  підлога  і  брудні  шпалери  -  прекрасна  спальня,
Ніколи  я  не  був  для  цього  світу  друг;
Але  мій  дух  і  моє  таке  здорове  здоров’ям  тіло,
У  цьому  полум’ї  запалене  собою  ледь-ледь  горіло,
Продали  і  віддали  за  безцінь  віру,
Кожен  своєму  звіру,
А  я  римую  це  все  у  свої  неповторні  рядки,  
Як  з  гір  зійдуть  лавини  снігу  і  змішаються  з  землею  у  масу  сіру,
Лише  тоді  приготують  для  вас  квіти  і  заплетуть  у  красиві  вінки.
Якби  були  гіркими  слова,  то  я  би  звісно  щосили  плакав,
А  так  радію  від  цього,  собі  подякував,
Хоча  як  і  ви  буваю  наляканий,
Нас  між  собою  так  стравили  собаками,
Зробили  з  кожного  веселого  кріпака,
Палиця  висить  на  стіні  і  своїм  виглядом  страшно  ляка.
А  пан  говорить  в  той  час  смерду:
Це  ти  перхнув?
А  в  самого  срaка  у  лайні.
Смерд  говорить  –  так,
А  мав  би  сказати:  ні!
Приховує  все  білий  сніг,  сніг,  сніг,  сніг…
От  і  нарешті,  
З  кінця  ми  перші,
Ідемо  порізно  до  спільних  звершень,
І  на  снігу  переплітаються  піші  сліди,
Ми  створені  просто  з  тої  води.
А  я  і  далі  знову  над  світом,
Осінь  танцювала  з  літом,
Та  й  весна  з  зимою  робила  танок,
Я  лежу  на  підлозі  одним  покривалом  зігрітий,
Вже  навіть  не  дивуюся  чому  я  нікому  не  потрібний  і  вчора  не  здох.
Стоп!  Друже,  невже  це  твоя  правда?
Я  як  і  ви  ідеї  крав,  так,
Можливо  трохи  менше  за  ваше  більше,
І  на  коліна  як  спіймали  впав,
Просив  і  каявся  римами  віршів.
Ну  то  й  що,  це  стандартне  життя,  звичайна  українська  драма,
В  своєму  світі  сам  собі  далай-лама,
Така  от  зелена  панорама.
Висока  брама  в  моєму  обійсті  і  в  чотири  ряди  дві  стіни,
Коло  навколо  окреслив  я  з  борони,
Рів  глибокий  вирив,  не  перепливуть  вони,
З  ворожої  сторони.
Я  не  повертався  в  їх  бік  коли  просилися  вони  і  стогнали,
Мало,  мало  -  а  так  просять  хліба,  видовищ,  більше  фальші,
Лицемірство  уже  поряд  з  нами  на  одній  баржі,
Отримує  з  того  свої  бариші,
А  я  це  далі  нашіптую  собі  у  вірші.
З  кожним  текстом  більше  пафосу  на  публіку  менше  душі,
Менше  душі!
Душіть  мене  своєю  критикою:  ми  це  чули,  повторяєшся,  погано,  погано.
Байдужість  пустила  паростки  і  негатив  навіть  не  ранить,
Таран  порожню  стіну  давно  таранить,
І  ваші  рожеві  з  стразами  ятагани,
Розрізують  тіло,  а  я  неначе  болем  знову  п’яний,
Від  цього,  хоча  й  на  місці  та  подумки  ледь-ледь  іду  в  перід,
В  системі  суспільства  давно  вже  зламані  майже  всі  крани,
Переконали  що  нас  захід  не  чекає  -  звичайно  коли  за  плечима  такий  розумний  схід.
Та  ми  нарід,  за  кого  ж  в  світі  ми  не  гірші,
Ми  цілий  світ  -  лише  біжіть.
Тільки  не  натикайтеся  на  гострі  ножі,
Звичайно,  намальовані  ці  ложі  одна  на  одну  не  схожі,
Закон  один  для  всіх  як  і  заповіді  Божі,
Не  для  читання  напишу  «пофарбовано»  на  огорожі,
Пори  року  такі  різні  але  в  своїх  рухах  схожі,
Ну  зроби,  зроби  свій  перший  крок,
До  своїх  зірок,  до  своїх  зірок!
Осінь  танцювала  з  літом,
Та  й  весна  з  зимою  робила  танок,
Я  лежу  на  підлозі  одним  покривалом  зігрітий,
Вже  навіть  не  дивуюся  чому  я  нікому  не  потрібний  і  вчора  не  здох…



10.01.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2011

Багато знають що рай існує, але…

Багато  знають
Що  рай  існує,
Але  ключів  не  мають,
Дзвонять  у  двері…  а  Бог  не  чує…
Розвертаються  та  йдуть  геть,
Не  почувши  його  навіть  слів,
Падіння,  а  розпочиналося  як    злет,
В  житті  не  так  як  в  світі  снів.
Кожен  сам  перед  собою,
І  без  допомоги,
Сам  вибирає  свою  зброю,
І  створює  свої  дороги.
Може  і  так,  а  може  і  ні,
Місяць  це  ніч,  сонце  це  день,
Завжди  веселі  і  завжди  сумні,
Слова  пісень,
Такі  різні  і  подібні,
Сьогодні  ще  один  рік,
Рідні,  а  може  і  не  рідні,
Спинити  чи  ні  цей  свідомості  потік.
Я  ж  просто  людина,  звичайна  людина,
Чи  просто  хтось  такий,
В’язкою  стає  слина,
А  голос  мій  німий.
Більше  чи  менше,
Та  не  так  і  важливо,
Прийду  останній  чи  перший,
Закінчу  в  злиднях,  чи  щасливо.
Тук,  тук  у  двері  через  поріг,
Роззуватися  не  буду,  хоч  на  ногах  і  бруд,
Для  одних  це  добре,  а  для  інших  гріх,
...Чесним  буває  суд.
Подивіться  там  немає  сліз,
Бо  води  немає  -  це  пустеля,
Я  трішки  притримаю  наш  розумовий  ріст,
Занизька  в  кімнатах  наша  стеля.
Діти  -  то  нехай  будуть  раби,
Для  суспільства,  для  системи,
Не  батьки  наказують:  працюй  роби,
Прокидаємося  з  сну,  навколо  ґрати,  з  криком:  де  ми!
Ні!  І  слухати  не  можу  сам,
То  є  біль  що  пожирає  очі,
Весело  від  цього  стає  нам,
Коли  день  насправді  це  є  холод  і  самотність  ночі.
Дочекатися,  дійти,  уже  кінець,
Там  за  обрієм  всім  щастя  обіцяли,
І  іде  дорогою  скелетів  живий  мрець,
Пальці  у  руках  його  ключі  тримали.

2.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2011

Rihanna_Only Girl (In The World) переклад з англ. на укр.

Ла  ла  ла  ла  (х4)
Я  хочу  щоб  ти  любив  мене,  наче  я  гарячий  вогонь
Думай  про  мене,  роби  що  схочеш  дотиками  долонь
Хлопчику  забудь  про  інший  світ,
Цієї  ночі  залишимося  лише  ти  і  я,
Я  приготую  тобі  любов  на  обід
Заставлю  забути  усе  будеш  мій  а  я  твоя
[Приспів:]  
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Єдиною  яка  запалює  твої  вогні,
Єдиною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Єдиною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,
Єдиною  так  хочеться  бути  мені...
Єдиною  яка  дарує  тобі  сміх,
Я  та  єдина  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх,
Я  твоя  ніжна  дівчинка  а  ти  мій  сильний  чоловік,  та
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Єдиною  яка  запалює  твої  вогні,
Єдиною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Єдиною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні  лише  мені

Хочу,  щоб  ти  тільки  мені  своє  кохання  дарував
І  цілу  ніч  лише  мене  в  обіймах  своїх  обіймав
Маленький  мій  я  розкажу  тобі  все  своє  таємне
Заходь  не  бійся  у  мої  солоденькі  сіті
Ти  уже  не  підеш  не  залишиш  приємне
Будеш  полоненим  у  моєму  нічному  світі
[Приспів:]
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Єдиною  яка  запалює  твої  вогні,
Єдиною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Єдиною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,
Єдиною  так  хочеться  бути  мені,
Єдиною  яка  дарує  тобі  сміх,
Я  та  єдина  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх,
Єдиною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,  лише  мені

Візьми  мене  з  собою  покатай  покатай,
Хлопчику  піднімай  мене  в  рай  в  рай,
Я  буду  твоя  перша  це  знай  знай,
В  ніч  свою  мене  забирай  забирай
Візьми  мене  з  собою  покатай  покатай,
Хлопчику  піднімай  мене  в  рай  в  рай,
Я  буду  твоя  перша  це  знай  знай,
В  ніч  свою  мене  забирай  
[Приспів:]
Хочу,  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Єдиною  яка  запалює  твої  вогні,
Єдиною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Єдиною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,
Єдиною  так  хочеться  бути  мені...
Єдиною  яка  дарує  тобі  сміх,
Я  та  єдина  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх,
Я  твоя  ніжна  дівчинка  а  ти  мій  сильний  чоловік,  та
Єдиною  так  хочеться  бути  мені...
Хочеться  бути  мені  
Єдиною  так  хочеться  бути  мені...
Хочеться  бути  мені





пес:  переклад  адаптований  +-  так  як  дослівно  не  зміг,  от,  старався,  надіюся  буде  приємно  людям  підспівувати  українською.
2.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2011

Іра й без тебе мені не рай

Іра  й  без  тебе  мені  не  рай,
Коханням  що  запало  в  груди,
Тримай  його  й  не  відпускай,
Твій  хлопчик  тебе  дуже  любить.
В  цілунках  ніжних  вуста  твої,
Обіймами  стискаю  ще  сильніше,
Любов’ю  дихають  слова  мої,
З  тобою  дівчинко  стає  ще  гарячіше.
Так  хочу,  так  тремчу  -  це  лише  я,
Для  тебе  сонечко  мої  усі  зізнання,
Нікому  не  віддам  тебе,  тільки  моя,
Ніч  найсолодшого  в  світі  кохання.

Іра  й  без  тебе  вже  мені  не  буде  тепер  рай,
Коханням  що  запало  назавжди  у  мої  груди,
Тримай  його,  ніколи  більше  не  відпускай,
Твій  хлопчик  тебе  найсильніше  в  світі  любить.

2.01.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2011

Rihanna_Only Girl (In The World) переклад :)

Да  ла  ла  ла
Да  ла  ла  ла
Да  ла  ла  ла,  є
Да  ла  ла  ла
Я  хочу  щоб  любив  мене,  бо  я  Ріанна  з  Барбадосу,  а,  є,
Думай  про  мене,  а,  кохання  вибирай  будь-яку  позу,  ха-ха
Хлопчику  забудь  про  інший  світ,
Цієї  ночі  залишимося  лише  ти  і  я,  є
Я  приготую  тобі  свою  чорну  любов  на  обід
Заставлю  забути  Україну  будеш  мій  а  я  твоя,  ооо
[Приспів:]  
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Ріанною  яка  запалює  твої  вогні,
Ріанною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Ріанною  для  якої  ти  співаєш  свої  пііііісні,
Ріанною  так  хочеться  бути  мені...
Ріанною  яка  дарує  тобі  сміх,  
Я  та  Ріанночка  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх,
Я  твоя  мулаточка  а  ти  мій  білий  чоловік,  є-е
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Ріанною  яка  запалює  твої  вогні,
Ріанною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Ріанною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,  лише  мені

Хочу  щоб  ти  поцупив  мене,  а  наче  нічний  злодюжка,  а
Обіймай  мене  міцніше,  я  твоя  чорненька  подушка
Маленький  мій  я  розкажу  тобі  все  своє  таємне
Заходь  не  бійся  у  мої  солоденькі  сіті,  є
Ти  уже  не  підеш  не  залишиш  приємне
Будеш  полоненим  у  моєму  нічному  світі,  ооо
[Приспів:]
Хочу,  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Ріанною  яка  запалює  твої  вогні,
Ріанною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Ріанною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,
Ріанною  так  хочеться  бути  мені...
Ріанною  яка  дарує  тобі  сміх,  
Я  та  Ріанночка  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх
Ріанною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,  лише  мені

Візьми  мене  з  собою  в  Україну  покатай  покатай,
Хлопчику  піднімай  мене  в  свій  рай  рай,
Я  буду  твоя  перша  чорненька  це  знай  знай,
В  ніч  свою  мене  забирай  забирай
Візьми  мене  з  собою  в  Україну  покатай  покатай,
Хлопчику  піднімай  мене  в  свій  рай  рай,
Я  буду  твоя  перша  чорненька  це  знай  знай,
В  ніч  свою  мене  забирай  
[Приспів:]
Хочу  щоб  ти  примусив  мене  відчути  
Ріанною  яка  запалює  твої  вогні,
Ріанною  яка  сниться  у  твоєму  сні,
Ріанною  для  якої  ти  співаєш  свої  пісні,
Ріанною  так  хочеться  бути  мені...
Ріанною  яка  дарує  тобі  сміх,  
Я  та  Ріанночка  що  розуміє  тебе  краще  за  всіх,
Я  твоя  мулаточка  а  ти  мій  білий  чоловік,  
Ріанною  так  хочеться  бути  мені  
Хочеться  бути  мені  
Ріанною  так  хочеться  бути  мені  
Хочеться  бути  мені






2.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232855
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 04.01.2011

Складеться все не так як думаю я і не так як ти

Складеться  все  не  так  як  думаю  я  і  не  так  як  ти,
Хоч  думаємо  ми  про  зовсім  різні  речі,
І  від  реальності  цієї  нам  нікуди  не  втекти,
А  ми  шукаємо  давно  шляхи  до  втечі.
Неначе  все  розказую  здається  не  про  нас,
Лишаємося  ми  думками  й  кожному  бере  своє  життя,
Звичайно  вилікує  все  це  вічність,  швидкоплинний  час,
У  променях  світла  тунелю  лиш  згадаємо  про  почуття.
Де  та  любов  яку  не  втримав  я  і  не  спіймав?
«А  я  його  просто  не  бачила,  сприймала  як  звичайне»
Свою  мадонну  я  із  неї  у  своїй  уяві  малював,
Її  сонце  найяскравіше,  а  моє  небо  безкрайне.
Так  гаряче,  так  боляче,  -  на  поміч  прийде  темна  ніч,
А  там  я  заховаю  вже  усі  свої  не  згадані  бажання,
Це  лиш  одна  історія  на  тисячу  різних  сторіч,
У  смутку  серця  убивається  іще  одне  кохання.

28.12.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.12.2010

Безликі вірші

Безликі  вірші  -  їх  багато,
Без  імені,  без  адресатів…
Я  їх  читаю  -  може  хватить;
Не  все  блищить  насправді  злато.
Безбарвні  рими,  про  кохання,
У  реченнях  пливуть  слова,
Абстрактні  прагнення,  бажання,
Душі  не  бачу  -  її  нема.
Вичавлюють  рядки  поети,
Вічність  їх  працю  розмете,
Зітре  всі  спогади  з  планети,
З  складного  зробиться  просте.
Гра  слів  і  вигаданих  речень,
Не  про  життя,  не  про  живе,
Річка  засохла,  нема  течій,
І  муза  на  піску  ...пливе.


28-29.12.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010

Настоящий русский рэп :)

Этат  рэп  будет  на  великам  и  магучем
Чтобы  поняли  меня  чистакровные  рассеяне  лучче
Знайте  банберавцы  не  толька  за  Збручем
Я  адин  из  них  мы  уже  давно  на  Данбассе
Так  что  гатовте  кисель  в  галаве  буду  прамывать  мазги  серай  массе
Падхадите  ближе  к  маей  свабоднай  кассе
Эта  мая  бальная  тема  так-чьто  слушайте  всё  будем  разгавор  вести  а  Рассее
Извините  за  мой  рассейский  гаварю  как  умею
С  каждай  рифмай  я  к  старшему  брату  исчё  более  дабрею
Слава  красивые  я  в  голавы  вам  сею
Не  знаю  прарастёт  иль  не  прарастёт  в  почьву  зерно
Темень  в  ваших  галавах  а  я  хачу  чтобы  там  было  вёдро
Я  переживаю  за  вас  болит  мне  матушка  Рассея  ой  мне  больно
Не  знаю  подходит  ли  по  контексту  но  я  зарифмую  сюда  Бородино
И  Ведено  плохо  что  рассеяне  пъют  водку  а  не  вино
Скажу  большое  спасибо  им  за  одно
Пяльмени  очень  вкусная  ихняя  еда
Люблю  покушать  их  приятно  да
Или  всётаки  китайцы  придумали  это  снадобье  да  нет  ерунда
Всё  эта  чехарда
Данецкие  крипаки  шлют  привет  в  Маскву  своим  гаспадам
За  што  купил  за  то  и  прадам
Так  не  навсегда  но  главнае  чтобы  не  было  вайны  эта  всегда  беда
Кагда  уничтажаются  церкви  сёла  ацепляются  без  хлеба  генацидам  и  гарада
С  севера  с  тайги  и  тундры  набежала  сюда  в  17-ом  голодная  арда
Хатя  и  раньше  здесь  была  но  меньшэ  наглела  тагда
Да  вот  я  думаю  если  б  не  Смотрыцькый  священник  из  Волыни
На  каком  бы  языке  наши  саседи  гаварили  ныне
Хатите  исчё  брошу  камень  па  братскай  гардыне
Нармальные  рассеяне  бывают  толька  в  Украине
Сматрели  например  «счястье  маё»  классный  фильмец
Лазница  настаящий  маладец
Так  класна  пасмеялса  с  вас  проста  пииии...ец
Што  паделать  кагда  водка  делает  из  вашых  мазгов  халадец
С  закуси  толька  агурец
А  большэ  маскалоиду  и  нужна
Ужэ  меньшэ  адной  шэстой  сушы  спиваетса  дружна
Не  важна  лета  тёплае  или  марозная  стужа
Мой  разгавор  к  братскаму  народу  так  любовью  нагружэн
Неабестужте  или  как  правильна  сам  не  понял  што  нагаварил
Вот  бы  мне  так  как  у  ВВП  дед  поварам  у  Ленина  бы  был
Думаю  прикольные  он  щи  и  мацу  Крупскай  и  Сталину  варил
Крипакас  умеет  гаварить  па  русски
Наздаровье  водка  какошник  сарафан  кафтан  да  чиста  пацан  
Сваим  знанием  рву  вас  на  куски
Так  мазгами  раскинь  па  людски
Ну  так  пасмеятса  чтобы  небыла  таски
Навагоднее  настраение  барада  из  ваты  дедмароз  пяный  нос  
Што  ты  нам  принёс
Так  пускаю  вашу  историю  в  разнос
Куда  дальшэ  ана  и  так  у  вас  вся  панос
Украл  убил  с  каждым  саседам  вайна
Пракаждава  саседа  в  анегдотах  многа  дерьма
Штота  не  так  проще  паслать  на
С  других  смеёмся  кагда  свой  народ  вымирает
Ешьчё  пидесят  лет  в  рассии  русский  меньшэ  палавины  панимает
Если  такая  страна  тагда  будет  кто  знает
А  там  и  дальше  бесвкусная  музыка  играет
А  вот  я  таким  вапросам  задавалса  проста  интересна
Чьто  рассеяне  на  раждество  пают  павсеместна
Какаята  у  них  есть  хатябы  адна  песня
Типа  наших  калядак  и  щедровак
Или  кацапоид  в  еврейскам  шансоне  думая  чьто  эта  ево  музыка  нацианальная  ловак
Канешна  плюнуть  в  чюжой  агарод  легко  был  бы  повад
Да  аднаво  места  вам  мой  довад
Резали  Чечню  недавна  а  кагдата  балгарскую  Казань
300  лет  платили  крымским  татарам  дань
Немцы  и  французы  приежали  и  учили  их  знаний
Придумывали  истории  им  с  красивых  приданий
Не  паверите  у  меня  в  школе  па  русскаму  языку  была  пять
Хатя  я  Пушкина  и  Талстова  и  тагда  не  любил  читать
Рассею  умом  не  панять
А  тагда  чем  попай
Я  такую  бредятину  несу  ушами  и  ладонями  хлопай
Шаг  за  шагам  к  светламу  будущему  топай
Вымирающие  деревни  с  месными  абаригенами  в  цэнтральна  черназемье  завтра  будут  цветущей  Европай
Валянками  и  лаптями  па  балотам  топай
Опа  опа
Эта  пачти  канец
Добрый  моладец  маладец
Василиса  краса
На  камень  нашла  каса
Не  смейтесь  с  крипакаса
Я  ж  толька  учюсь  рифмавать  па  русски
Рву  сваими  текстами  вас  да  ржаки  и  на  куски
Чьтобы  были  радасными  и  небыла  таски
Маи  расейскаязычные  скаски
Большэ  веселья  и  большэ  ласки
Танцуцй  Рассея  веселья  пляски
Играй  радимая  балалайка  играй  гармонь
За  Рассею  всех  парву  Рассею  не  тронь


28.12.2010
надіюся  було  весело

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2010

Фінська війна

Невже  не  має  вибору  народ?
І  українці  тут  лише  гарматне  м’ясо,
Кому  потрібні  з  кров’ю  нагороди,
Які  на  грудях  брязкальця  прикраси.
Я  убиваю  в  собі  все  і  кожен  новий  раз,
Болить  так  серце  і  картає  груди;
З  боліт  нехай  це  принесе  для  нас:
Фінляндія  це  пам’ятає  -  гинуть  наші  люди…
Далека  ніч  і  місяць  у  темній  воді,
Під  кригою  снігів  холодні  заметілі…
Ярмом  служили  не  свої  меті,
І  не  собі  ми  забирали  землі  вільні.
Берези  тихий  шум  в  морі  озер,
Ліси,  річки  -  нові  раби  системі  треба,
За  це  вкраїнський  син  і  не  один  помер,
В  останнє  бачив  хмари  фінського  він  неба.
Не  обійняв  і  не  знайшов  як  обіцяв:
Вернуся  мамо,  моя  жінко,  мої  любі  діти!
Від  пострілу  упав  того  хто  край  свій  захищав,
Тіло  замерзло  в  холоді,  лиш  Бог  душу  забрав  зігріти.
Пробачте,  ні  це  не  моя  тяжка  вина!
Фінляндіє,  ти  пам’ятаєш  кожного  свого  героя  сина,
І  вічна  пам’ять  всім  що  впали  у  бою  синам,
Рубцем  на  серці  є  для  України  кожна  що  загинула  її  дитина.


28.12.2010


пес:  память  українцям  що  воювали  у  цій  війні,  ті  що  вернулися  і  ті  що  ні
і  особисто  моєму  дідові  який  був  учасником  тих  подій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2010

Я мало жив я мало думав

Я  мало  жив
Я  мало  думав
Я  положив  
Своє  життя
Придумав
Собі  любов
Собі  надію
Тепер  я  знов
Про  тебе  мрію
Самотні  очі
На  ці  квадрати
Кожної  ночі
Чого  я  вартий
Для  чого  слава
Для  чого  мрії
Неправди  лава
Змива  надії
Сонця  світанок  
Не  так  світає
Не  той  вже  ранок
Чогось  не  має
Закрились  очі
Я  сил  не  маю
Цієї  ночі
Кудись  зникаю
Я  подумки  
Згадав  минуле
Мої  думки
Із  ним  минули
І  хвилювання
Про  вчора  завтра
Тихе  зізнання
Це  все  неправда
Коли  настане
Той  судний  час
Мене  не  стане
Не  стане  нас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231699
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 28.12.2010

Майбутні мами народжуйте лише одну дитину

Майбутні  мами,  народжуйте  лише  одну  дитину,
Щоб  все  ваше  тепло  дісталось  тільки  їй,
Єдиній  доці,  чи  єдиному  своєму  сину,
Будуйте  лиш  одній  дитині  світ  казкових  мрій.
Усе  ваше  тепло,  всі  ваші  подарунки,  
Ви  віддаєте  їй  любов  свою,  усю  себе,
У  ліжечко  як  засинає  казочка  і  поцілунки,
Маленьке  щастячко  що  подароване  з  небес.
Нехай  росте,  приносить  радість  в  поміч  мамі,
Продовження  себе,  у  ній  своє  життя,
Обійми  всі  дитиночці  найкращій  і  коханій,
Всі  щирі,  всі  сердечні  лиш  для  неї  почуття.
Як  виросте  буде  матусі  допомога,
Вже  він  або  вона  вертатиме  тепло  для  вас,
І  зникнуть  смуток  і  печаль,  зникне  тривога,
Єдине  чадо  у  сімї,  радість  для  нас.
Майбутні  мами,  народжуйте  лише  одну  дитину,
Нехай  вона  вам  щастя  принесе...
Коротким  повідомленням:  ваш  син  загинув,
Донечку  вбили  і  життя  закінчилось  усе.

27,12,2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2010

катарсис

Коробку  відкриваю  в  ній  красивий  приз
Всі  відповіді  на  мої  прості  питання
Граніт  науки  і  наука  та  життя  я  його  гриз
Листа  відправлено  вже  адресату  і  до  запитання
Пустий  конверт  летять  в  його  думках
Все  замкнені  в  рядки  красивих  речень
І  ліній  долі  що  змінились  на  руках
Свідомості  потік  річок  гірських  і  водоспадів  течій
Де  сильні  береги  здійнялись  в  небо  скелі
Ліси  зелені  і  простори  дивних  волею  степів
Я  пробую  я  відкриваю  ці  казкові  двері
Малюю  в  небі  сонце  із  нових  незнаних  слів

Пливе  корабель  хвилі  море  чиста  вода  солона
Вже  видно  берег  на  горизонті  нової  надії  мис
Там  принц  вінком  терновим  у  його  була  корона
Це  мій  в  свідомості  потік  лиш  мій  катарсис


Солодке  дихання  сльозами  моря  здіймає  бриз
Холодним  подихом  ховаю  світло  я  у  очі
Зі  світом  в  спокої  мій  головний  це  приз
І  кругообігом  сплітає  сонце  місяця  щоденні  ночі
катарсис

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2010

Я ненавижу Новый год

Я  ненавижу  Новый  год,
И  другие  праздники  совковой  эпохи,
Миллионы  зомбированых    скажут:  «вот  урод»,
А  мені  їх  думка  не  цікава  ані  трохи.
Я  ненавижу  также  салат  оливье,
Типа  кути  московский  заменитель,
В  принципі  салат  смачний,  але  свято  це  не  моє,
По  команде  свыше  пришло  в  нашу  обитель.
Еще  меня  коробит  слова  «снаступающим»,
Все  эти  русскоговорящие  русские  пьяные,
Слякоть,  мусор  перемешанные  на  улицах  с  дерьмом  тающим,
И  в  телевизоре  морды  круглоголовые  румяные.
Шампанское,  президента  поздравление,
Песни-пляски  москалоидов  в  нашем  музыкальном  гетто,
У  меня  на  Новый  год  не  такое  как  у  вас  мнение,
Сьогодні  я  не  мазатиму  ваші  думки  медом.
Більше  того,  я  вас  ні  в  чому  не  переконую,
Я  даже  не  хочю  бить  вами  услышан,
Ніякої  місії  я  не  виконую,
Это  так  навеянные  мысли  свыше.

27,12,2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231278
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 26.12.2010

Я ненавиджу Новий Рік

Я  ненавиджу  Новий  Рік,
І  інші  ці  свята  з  совкової  епохи,
Нехай  вони  звиклися  і  це  байдуже  для  всіх,
А  мені  не  буде  на  це  насрати  ані  трохи.
Усі  біжать,  метушаться  худобою,
Бухати,  зустріч  іще  одного  нового  року,
Залишаємося  на  задвірках  за  Європою,
А  щоб  подумати  не  робимо  ні  кроку.
Яке  класне  шампанське,  стабільно  олів’є,
В  дванадцять  вливаєш  в  себе  алкоголю,
А  що  в  цьому  святі  є  насправді  моє?
Системою  нав’язане,  через  коліно,  з  кров’ю.
Тих  хто  придумали  вже  давно  нема,
На  противагу  Різдву  -  невже  не  зрозуміло,
А  в  нас  і  далі  по  їх  лекалу  проходить  зима,
Опа  і  ще  в  одній  хаті  гості  по  команді  сіли!
Давайте  святкуйте,  від  Леніна  вам  уклін,
Одні  замінили  традиції  на  інші,
Народ  поламали,  не  піднятись  з  колін,
Ми  кращі  забули,  навзамін  маєм  гірші.
Навіщо  кажу,  це  ж  усе  не  для  всіх,
Тут  лиш  один  вид  із  усього  сміття,
Подумати  важко,  іронічний  ваш  сміх,
Убили  минуле  то  нема  й  майбуття.


22.12.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231277
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 26.12.2010

Я в тебе вже вірю якось по інерції

Я  в  тебе  вже  вірю  якось  по  інерції,
Не  знаю  чому,  мабуть  щось  надломилося,
Не  має  на  тебе  як  раніше  стабільно  ерекції,
І  вчора  чомусь  ти  мені  вже  не  снилася.
Як  смішно,  так  смішно,  ти  любиш  сміятися,
І  з  мене,  з  усіх  -  так  ідеш  по  життю,
Відомою  хочеш  і  над  світом  піднятися,
А  я  божеволію,  тебе  й  далі  люблю.
Ти  знаєш,  усе  може  десь  і  на  схилі  літ,
Згадаєш  мене  і  назвеш  за  ім’ям,
Як  я  обіцяв  тобі  дарувати  цей  світ,
Як  в  нас  могла  бути  щаслива  сім’я.
Так  сумно,  все  сумно,  і  навіщо  це  пишеться,
Для  чого  я  тут,  не  потрібен  тобі,
Не  знаю  чи  в  серці  твоєму  щось  лишиться
Мого,  я  ж  тебе  лише  хочу  собі.
Сказав  що  не  вірю?  Ні,  я  вірю,  ти  удар  мене!
За  всі  ці  слова,  за  мої  ці  рядки,
Ти  знаєш  що  любов  ця  лиш  потім  мине,
Коли  вже  пройдуть  усі  наші  роки.
Навіщо  ще  більше  я  накручую  щастя?
Вигадую  те,  що  мені  не  даси,
І  інший  стискатиме  тіло  твоє,  тримаючи  за  зап’ястя,
Обіймами  питиме  сік  твоєї  роси.
Не  знаю,  не  хочу,  цього  всього  знати,
До  серця  свого  не  пускаєш  сама,
Кохання  моє  більш  за  всіх  буде  тебе  кохати,
Я  хочу  тебе  усю  пити  до  дна.
А  знаєш,  я  хоч  чимось  буду  тобі  найкращий,
Віршами,  що  піснею  ллються  мої  почуття,
Твій  шлях  не  зі  мною,  він  без  мене  не  важчий,
Чому  усе  так  ти  плануєш  життя?
Ні  сонечко,  я  не  хочу  щоб  тобі  це  боліло,
І  сумно  не  хочу,  я  вже  плачу  за  двох,
В  думках  лиш  цілую  твоє  солодке  тіло,
Я  ж  йду  лиш  тобі,  ти  назад  робиш  крок.
Зігріта  з  собою,  стоїш  серед  поля,
Безкрайні  простори,  де  є  твої  світи,
Я  знаю  в  житті  найцінніше  -  це  воля,
Твоя,  та  кайдани  вдягаєш  системи  і  ти.
Ба  більше,  то  сльози,  мої  сумні  сльози,
За  тебе  я  плачу  маленька  принцеса  на  своїй  планеті,
Тобі  навіть  трохи  не  став  я  занадто  хороший,
Чому  ми  і  далі  такі  дуже  вперті.
Ховайся  й  забудь  все,  не  думай,  не  треба,
Насправді  не  серце  і  не  в  грудях  болить,
І  мокре  обличчя  не  від  сліз,  дощ  із  неба,
Душа  розчинилась  в  тобі  і  летить.
Спиніть  мене,  прошу,  ну  для  чого  такий  я  вам,
Невдалий  експромт  почуттів  у  рядках,
Так  було  завжди  крізь  віки  я  іду  тільки  сам,
З  кайданами  смутку  на  моїх  руках.
Ти  знаєш,  я  думав  що  би  ти  мала  сили,
Змінити  системи  усталений  лад,
Так  просто,  слова  твої  щось  у  мені  надломили,
В  очах  сповільнився  кольорів  зорепад.
І  все  якось  йде  наче  знов  по  інерції,
Я  вірю  іще,  відчуваю,  щось  вже  не  так,
Ерекції  римував,  а  зараз  трофей  із  твоєї  колекції,
Пробач  за  усе,  я  лиш  блазень  у  твоїх  ногах.
Ні  совісті,  ні,  ні  поваги  до  себе,
Коли  відчуваєш  що  це  саме  твоє,
Одягнена  щастям  і  я  стою  коло  тебе,
Життя  зупинилось  для  мене,  почалося  з  тобою  моє.
Доволі  красиво,  -  скаже  тихо  хтось,
Відверто  чи  сумно,    -  з  побажаннями  щастя,  любові,
Погляньте  кріпак  стоїть  перед  вами  ось,
Життя  він  втрачає  з  краплинами  крові.
Напевно  на  більше  мене  скоро  не  стане,
В  останнє  смакуйте  ви  мої  рядки.
Як  віра  зникає,  це  вже  передостаннє,
Вода  не  тече  без  своєї  ріки.

21-22.12.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2010

Я Італія і більше також я

Я  Італія  і  більше  також  я,
Тут  так  смішно:  prezzo  basso  e  piu  giallo.
Юрій  буде  Yuri,  одна  буква  не  міня  ім’я,
Голос  мій  почули,  вчора  його  було  мало.
Знаєте,  оце  живеш  і  все  бува  дарма,
Хочеш  більшого,  та  друг  в  тобі  не  бачить  більше.
День  народження  мій  -  перший  день  іде  зима,
Я  і  далі  тут  комедію  ламаю  своїм  віршем.
Кожному  так  хочеться  бути  одним  із  всіх,
Телевізором  клоновані,  одна  безбарвна  роба,
Кажуть  добре  це  усе,  що  вчора  іще  було  гріх.
Ні,  не  плач,  куди  ідеш  сьогодні  ти  Європа!
Не  така,  хоч  я  хотів  і  все  купляв  в  перед:
Чорні,  білі,  кольорові,  найдешевші  звісно  nere,
Їв  їх  пасту,  молоко  за  сорок  центів,  наче  мед,
Йду  напитися  щоб  все  забути  -  vado  a  bere.
Так,  Юрко  втомився  від  цього  свого  життя,
Чи  життя  його  втомило  -  швидкість  черепахи,
Щось  не  так,  та  я  не  розумію  впевнено  це  відчуття,
Взяти  з’їсти  шоколаду,  чи  купити  нові  лахи.
Десь  так  холодно  -  це  холодно  в  моїй  душі,
Я  сховав  туди  й  залишив  там  найпотаємніші  бажання.
Затупіли  й  вкрилися  іржею  всі  мої  ножі,
Усвідомити  життя:  спокутую  гріхи  минулого,  як  покарання.
Може  якщо  думати  що  я  ніхто  й  найменша  річ,
Цих  систем,  не  те  що  гвинтик,  а  тонка  прокладка,  
Їсти  просять  всі  очима,  та  давно  холодна  піч,
І  сховатися  немає  рукавичка,  замала  загадка.
Так  це  все  думки,  навіщо  їх  кажу  цей  хаос  слів,
Може  я  дурний,  наївно  вірю  в  людський  розум,
Мабуть  на  сніданок  я  надію  знову  з’їв,
А  насправді  я  отримав  ще  розчарування  нову  дозу.
Пий  lambrusco,  забувайся  цим  газованим  вином,
Чи  горілку,  наш  круглоголовий  брат  до  цього  звиклий.
Прорубати  нові  двері,  стіну  вивалити  разом  із  вікном,
Не  почують,  не  побачать,  хоч  із  неба  ти  на  землю  крикни.
Отакої,  покріпачені  мої  рядки!
Ні,  не  правнуки  опришків  і  не  правнуки  є  гайдамаків,
Сіємо  ми  бур’яни  у  батьківські  грядки,
Потягом  «Червона  рута»  кожен  з  клунками  їде  в  свій  Рахів.
Ну  давайте,  хто  з  нас  перший  зніме  кайдани!?
Рідна  ненька  Україна  моя,  мій  рідний  Донбас!
Terra  della  liberta,  а  ми  її  славні  доні  й  сини,
Кожен  власноруч  має  убити  свого  кріпака  всім  на  показ.
Добре  на  словах,  та  в  серці  все  пече,
Гарна  музика  цих  слів  як  pane  burro  marmellata,
І  залитись  з  морозильника  холодним  limonce,
Не  подумати,  зробити:  моя  з  краю  хата.
Кілька  раз  я  пробую  своє  життя  на  смак,
Лиш  одну,  але  зроблю  найщасливішою  на  світі,
Я  для  неї  залишуся  все  ж  кріпак,
І  кайдани  будуть,  то  її  кохання  сіті.
Хай  так  буде  і  нехай  мене  уб’ють  мої  слова,
Дідусі  і  бабусі,  і  мама  з  татом  бачать  це  усе  вже  з  неба,
Як  прийде  Вкраїні  моїй  мить  вкотре  нова,
Я  не  буду  в  Бога  вже  просити,  я  візьму  що  моєму  народу  треба.
Байдуже?  Не  байдуже  свобода  у  людське  життя,
За  вогонь  у  темряві  стаю  на  шлях  власного  Прометея,
Подивіться,  там  за  обрієм  вже  світло,  його  бачу  я!
Це  маленьке  зернятко  любові  посадіть  собі,  завтра  вам  око  милуватиме  жива  алея…


prezzo  basso  e  piu  giallo  –  ціна  нижча  є  більш  жовта(жовтого  кольору  товари  в  супермаркетах  з  найнижчою  ціною  :)  )
nere  –  чорні  (жін.  роду)
vado  a  bere  –  іду  пити
lambrusco  –  назва  виду  вина
pane  burro  marmellata  –  хліб  масло  мармелад(радіостанція  така)
limonce  –  напій  алкогольний  з  лимонів

Грудень,22.12.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230672
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.12.2010

Життя зупинило покоси

Життя  зупинило  покоси,
Згоріли  вогні  в  далині,
Не  просить  ніхто,  може  досить,
Настав  час  спинитись  мені.
Допоки  назавтра  я  зміг  би,
Не  маю  ще  сил  на  тепер,
А  зараз  почули  усі  ми,
Той  що  народився  -  помер.
Колишнє  тримаю  сильніше,
Хоч  мав  би  забути  усе,
Так  мало,  а  хочеться  більше,
І  знову  складаю  про  себе.
Без  змісту,  надалі  усміхнений,
Чи  буду  іще  я  колись,
Я  прошу,  повір  в  мене,
Забудь,  у  мені  помились.




2.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2010

Я хочу залізти в твої трусики

Я  хочу  залізти  в  твої  трусики,
Ніжно,  ніжно  зацілувати  твій  животик,
Порахувати  на  твоїй  шиї  усі  бусинки,
Моя  пухнаста  кішечка,  це  я,  твій  поганий  котик.
Спинку  гладитиму  своїми  дотиками,
Закрию  тебе  усю  руками  і  своїм  тілом,
Ти  будеш  для  мене  усіма  наркотиками,
Щоб  між  ніжок  у  тебе  все  насолодою  горіло.
Граюся  тобою,  цілуючи  твої  красиві  груди,
Ти  любиш  дивитися,  легенько  торкаючись  мене  руками,
Місцями  я  ніжний,  місцями  ніжно-грубий,
Червоніють  щічки,  ароматом  твоїм  все  пахне  між/над  нами.

Трішки  ніжно  і  ще  ніжніше,  
Я  опускаюся  долонями  між  твоїх  ніг,
Ти  любиш  коли  там  мої  цілунки,  тобі  стає  тепліше,
Ти  мокра  дотиками  кохання  що  переплітаються  в  один  потік.

Ще  більше,  і  так  солодко,  ми  дістаємось  руками  красивого  неба,
Наші  тіла  максимально  близько  одне  одного  торкаються,
Я  божеволію  від  цього  хочу,  мені  всю  тебе  треба,
Мої  всі  думки  у  тебе  тільки  одну  кохаються.


Грудень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230439
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.12.2010

Ти землю забираєш із під моїх ніг

Ти  землю  забираєш  із  під  моїх  ніг,
Ти  убиваєш  мене  кожним  своїм  ні,
Ти  тільки  не  для  мене,  в  той  же  час  для  всіх,
Не  хочеш  навіть  часточку  себе  дати  мені.
Я  ж  весь  для  тебе,  я  є  тільки  твій,
Готовий  лише  все  тобі  одній  робити,
Готовий  будувати  світ  лиш  твоїх  мрій,
Без  тебе  я  не  можу,  хочу  подихом  твоїм  я  кожним  жити.
Не  віриш  і  не  бачиш  ти  в  мені  підтримку  ту,
Того  єдиного,  який  буде  тебе  оберігати,
Ми  разом  зможемо  наблизити  твою  мету,
А  ти  мовчиш  і  не  даєш  собі  себе  поцілувати.
Я  вмер  для  себе,  лиш  тобі  живий,
Мого  життя  не  чула  ти  і  слухати  не  захотіла,
Спробуй  вино  моє,  як  кров,  лиш  пригуби,  лиш  пий,
Майбутнє  уже  завтра,  …ти  мене  забула  там  і  полетіла.

21,11,2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2010

Пунто, крапка - моя дорога тут де ти.

Пунто,  крапка  -  моя  дорога  тут  де  ти.
У  твоїх  очах  такі  красиві  і  блакитні  очі,
Сонечко  моє,  тепло  моє,  лише  мені  світи,
Буду  я  твій  день,  а  ти  мої  солодкі  ночі.
Я  безліч  речей  хочу  і  всі  тільки  тобі,
Ти  є  цілий  світ  компактно  у  одній  людині,
Серце  хай  палає  від  кохання,  тим  теплом  мене  зігрій,
Там  на  небі  щастя  100  відсотків  нам  обом  давно  вже  винні.
Хочеш  я  усе  що  забажаєш,  я  усе  зроблю,
Стій,  не  йди,  а  ти  втікаєш  і  біжиш  далі  від  мене,
Ти  не  віриш,  ти  не  бачиш  сили  у  моїх  словах:  «  …  я  тебе  люблю».
Залишаєш  на  червоне,  а  сама  проскочила  коли  горіло  ще  світло  зелене.


Пунто*-  крапка  з  іт.

27.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2010

Я б хотів тебе і всю собі

Я  б  хотів  тебе  і  всю  собі,
Щоби  не  ділитися  ні  з  ким  тобою,
Усе  серце  віддаю  своє  лише  тобі,
Хай  воно  живе  твоєю  лиш  любов’ю.
Я  б  хотів  тебе  одну  всю  вічність,  все  життя,
Щоб  були  ми  разом:  ти  і  я  –  єдине  ціле,
Це  не  просто,  це  кохання,  це  є  мої  почуття,
Світло  твого  сонця  буде  лиш  мені  яскраво-біле.
Хочу,  хочу  все  тобі  дати  більше  за  світ,
Ти  є  та  одна  яку  я  до  нестями  так  бажаю,
І  нехай  життя  душі  твоєї  найсолодший  цвіт,
Є  найкраща  квіточка  на  цій  землі  яку  я  так  кохаю!


27.11.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2010

В мене не підніметься ніколи рука убити в собі кріпака

В  мене  не  підніметься  ніколи  рука
Убити  в  собі  кріпака!

Повернися  Юрій,  будь-ласка,  як  то  кажуть:  come  back!
А  я  і  далі  убиваю  з  вами  свій  інтелект.
Найнижча  каста,  селюки,  terrone,  people  black.
Не  варто  тут  кивати  на  погану  роботу  лелек,
Якщо  до  щастя  мільярди  парсек!
Ні,  це  не  так  званий  плацебо  ефект,
Просто  плаче  гіркими  слізьми  небо  червоною  крапкою  rec.
Ви  ж  знаєте,  не  мною  диктується  вам  конспект,
Кожному  таврується  на  чолі  знайоме  слово  «лох»,
З  ідишу  єврейського  чи  з  поморського  діалекту  -  в  павутині  кажуть  з  двох.
Таке  завтра  вже  починається,  в  виграші  той  хто  сьогодні  здох,
На  зламі  цікавих  епох,
Не  те  що  заснув,  давно  вже  в  комі  наш  любий  Бог!
На  грудях  серце  ріже  терновий  вінок,
Заздрість  рушій  прогресу  і  кінцем  цього  світу  також  буде  навколо  горла  frog.
Видох  і  знову  вдих  вдвох.
В  моїх  руках  зброя  і  я  вже  звожу  курок.
Raise  the  cock,  cock  the  gun,  pull  the  trigger!
З  білою  шкірою  і  русим  волоссям  але  все  одно  в  країні  цій  nigger,
Своїми  дибільними  текстами  я  тільки  wigger,
На  тисячу  овець  лише  буває  один  тигр,
Готуйся  до  війни  якщо  хочеш  мати  мир.
За  пазухою  у  свого  бога  тримай  нагострених  більше  сокир,
Навіщо  боротися,  в  кінці  нас  перемелють  в  порох,  всіх  засмокче  системи  вир,
Безоплатний  тільки  в  мишоловці  буває  сир.
Невже  не  приємно  усвідомити,  що  ти  ясир  в  країні  своїй  і  не  більше,
І  далі  ріжеш  повітря  віршем,
Від  цього  ні  краще,  ні  гірше,
Совісті  з  кожним  днем  менше,  з  майбутнім  неправди  більше,
Ми  не  дурні,  теж  вивчали  філософію  Ніцше,
Але  суспільство  давно  тхне,  воно  не  свіже.  
Працюємо  і  далі  під  старе  кліше,
99  навіть  не  думають  бути  першими,
Самі  ж  даємо  розкрадати  свій  сімейний  бюджет,
Для  чого  ж  так  багато  їсти  солодких  конфет?
Вибачай  любий,  мій  розум  запливає  смальцем,  I  am  a  fat.
Та  нічого  страшного,  мені  теж  рідним  стає  туалет.
(Отож  в  мене  не  підніметься  ніколи  рука  убити  в  собі  кріпака)
Зал,  бенкет,  заходять  все  нові  і  нові  ошатно  вбрані  гості,
Ви  ще  не  бачили  таких  екземплярів  досі,
Один  одному  перемивають  кості,
Живих  і  тих  що  вже  давно  на  погості.
Дайте  мені  швидше  найкрасивішого,  per  favore,  хлиста,
Я  сам  себе  відшмагаю,  істина  моя  занадто  проста,
Я  нічого  не  знаю  від  одного  відсотка  до  ста.
В  хмарах  будую  свої  казкові  міста,
Звожу  свої  мости,
Світ,  чому  мене  тримаєш,  прошу  відпусти,
Ти  ж  знаєш,  моя  дорога  не  така.
В  мене  не  підніметься  ніколи  рука
Убити  в  собі  кріпака.
Яка  би  правда  не  була  гірка,
Завтра  забудете  слова  Юрка.
Лечу  на  крилах  свого  двомісного  літака.
Повернися  Юрій,  будь-ласка,  come  back.
А  я  і  далі  убиваю  свій  інтелект,
Найнижча  каста,  селюки,  terrone,  people  black,
Не  варто  тут  кивати  на  погану  роботу  лелек,
Якщо  до  щастя  мільярди  парсек!
Об’єктивна  реальність,  де  кожен  суб’єкт,
І  це  не  плацебо  ефект,
Один  на  мільйон  скаже  вголос:  це  мій  проект.
Сам  же  ж  таки  ж  теж  маленький  директор,
Власне  сховався  в  тінь,  де  світить  світлом  його  прожектор.
Ми  тільки  рухаємось,  а  хтось  інший  задає  вектор,
Розділяй  і  володій  кожен  свій  сектор.
Розумієте  про  що  я?  Лише  дехто
Хоче  і  зможе  знати,  але  так  нічого  і  ні  на  що  не  вплине,
Камінь  підніме,  але  чомусь  на  такого  ж  самого  кине,
Добре  що  хоч  не  в  спину  …(а  в  лице)
Не  вбивайте  в  мені  маленьку  людину,
Усмішку  мою  єдину.
Так,  я  винен,  в  усіх  звинуваченнях  я  винен,
Хто  ж  як  не  я  мене  спинить,
Кожні  24  години,
Зовні  люди,  душею  тварини.
Не  перейти,  заглибока  ця  ріка,
Не  має  світла  що  вказало  б  шлях  нам  з  маяка.
Що  ж,  пам’ятайте  таким  Юрка.
Світ  мій  звужується,  стискається,  кудись  втіка,
Реальність  аж  занадто  гірка,
Сюжетна  ж  лінія  життя  така.
Як  яка?  Така,  яка,  ніяка,
Спасибі  всім,  за  все  моя  вам  подяка!
Звук  лунає  все  тихіше  і  свідомість  підсвідомо  звика,
В  мене  не  підніметься  ніколи  рука
Убити  в  собі  кріпака…
(убити  в  собі  кріпака)




15.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2010

Кака

Кака  -  футболіст  гарний,
І  Срна  теж  нічого.
А  Ви  думали  що  цей  вірш  про  фекалії?
Ні,  для  чого!
Це  поезія  про  мільйонів  гру,
Стадіони  переповнені,  шаленіють  вболівальники,
Хочете  ржаки?  Я  ще  згадаю  Насру,
Після  матчу  черги  у  сральники.
Правильно  толерантніше  сказати  нужник,
Чи  по  модньому:  туалет,
Був  такий  захисник  збірної  Лужний,
Як  про  нього  не  скласти  куплет.

У  цього  вірша  є  й  мораль,
Написано  Кака,  ви  бачите  лише  екскременти,
А  м’яч  і  далі  летить  у  даль,
Ви  щоб  обманювали  вас  купили  до  кінця  життя  абонементи.



3.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010

Я дурний від цього спілкування (ти це життя яке дає жити мені)

Я  дурний  від  цього  спілкування,
Кожен  день  закохуюся  ще  сильніше,
Невже  це  зізнання  -  насправді  кохання,
Хочеться  найкращого  дати  тобі  більше.
Ти  надзвичайна,  собою  найцікавіша,
Просто  хороша,  мені  не  стає  навіть  слів,
Замало  сказати  що  ти  найкрасивіша,
Принцеса  з  моїх  найсолодших  снів.
Така  справжня  і  така  хороша,
Я  за  щастя  з  тобою  все  віддам,
Не  знаю  що  зі  мною  та  мені  ти  найдорожча,
Без  тебе  бачити  себе  не  зможу  більше  сам.
Ніколи  я  не  відчував  такого  раніше,
В  тобі  щось  є  таке  від  чого  я  і  сам  не  свій,
Кохання  ріже  серце  ще  мені  гостріше,
Так  хочеться  сказати:  ти  моя  й  почути:  ти  є  тільки  мій.
Дивися,  сонечко  яке  в  житті  своє  засвітиш,
Я  все  зроблю  щоби  не  згасли  ці  вогні,
Я  в  тобі  впевнений,  ти  зможеш  все  зробити  у  що  віриш,
Ти  це  життя  яке  дає  жити  мені.


16.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010

І цілого світу замало

І  цілого  світу  замало,
Світити  не  будуть  світи,
Я  був  і  мене  в  мить  не  стало,
Я  мертвий,  в  душі  не  живий.
Убили  і  тіло  до  крові,
Розрізали  на  половини,
Нема,  не  знайшли  там  любові,
Життя  зупинився  годинник.
Не  вічний  і  зараз  зникає,
Куди  ти  втікаєш  мій  час?
Я  є,  та  мене  вже  не  має,
Навколо  і  скрізь  серед  вас.
Я  спогад  який  ви  забули,
Не  знаний,  невідома  омана,
Не  спали  але  серцем  заснули,
Рубцем  залишається  рана.
Допоки  не  треба  овацій,
Такий  як  і  ви  я  ніщо,
В  рядках  цих  немає  вже  рацій,
Не  плескайте,  досить,  за  що?!
Я  мертвий,  в  душі  нездоровий,
Сміюся  із  ваших  я  сліз,
На  зовні  будую  хороми,
Зсередини  брудом  заріс.
Убийте,  убийте  назавжди,
Не  хочу  й  не  можу,  я  мрець!
Нема  у  словах  цих  вже  правди,
Несправжній  вдягнув  я  вінець.




7.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2010

Сумно… - ти так хочеш.

Сумно…  -  ти  так  хочеш.
Звичайно,  дівчата  вибирають,
Але  чомусь  плачуть  мої  очі,
Твої  ж  про  це  навіть  не  знають.
Бачиш,  ні,  цього  ти  не  помічаєш,
Здогадуєшся  і  мовчиш  для  себе,
Завтра  прийде  і  ти  мене  не  пам’ятаєш.
Як  я  хотів  жити  тільки  для  тебе,
Кожні  наші  хвилини  сьогодні,
Так  і  мине  все  це  життя,
Очі  твої  красиві,  але  холодні,
Убивають  мої  почуття.


10.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2010

Хто я, більше ніж невдаха?

В  мене  не  підніметься  ніколи  рука
Убити  в  собі  кріпака      ;(


Хто  я?  Більше  ніж  невдаха,
Більше  ніж  нікчема?  Просто  чмо!
У  старих  вонючих  і  подертих  лахах,
Знов  напився,  щоб  забутися  вином.
У  помийну  яму,  в  мою  гнилу  душу,  
Викидайте  все  своє  сміття,
Убивайте  мене  як  стару  боксерську  грушу,
Ні,  не  маю  більше  прав  на  каяття!
Ніж  встроміть,  розріжте  моє  тіло,
Їжте!  Ні,  не  їжте,  бо  воно  смердить!
Зморщилося  воно  все  і  посиніло,
Вовком  хочу  я  на  сонце  жовте  вить.
Хто  я?  Ні,  не  маю  право  на  питання,
Місце  в  світі  я  займаю  за  дарма,
Вибирайте  швидше  мені  покарання,
Все  ж  так  просто:  що  мене  в  житті  трима?





10.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221700
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2010

Я не хочу щоб ти в цьому світі загубилася

Я  не  хочу  щоб  ти  в  цьому  світі  загубилася,
Я  не  можу  просто  дозволити  щоб  це  відбулося,
Ти  не  просто  сонцем  в  житті  моєму  з’явилася,
Ніжно  цілую  тебе  обіймаю,  торкаюся  твого  волосся.

Я  не  хочу  щоб  ти  плакала,  не  хочу  щоб  ти  сумувала,
Я  не  можу  на  це  дивитися,  я  цьому  ніколи  не  дозволю,
Я  хочу  щоб  ти  була  найщасливішою  і  щиро  кохала,
Росою  пройшлася  босоніж  по  ранковому  зеленому  полю.

Дівчинко  моя  все  це  для  тебе  все  твоє,  
Ти  не  одна  в  цьому  світі  пам’ятай  нас  двоє  є,
Залишайся  такою  завжди  красивою,
Б’ється  для  тебе  в  грудях  серце  моє,
Я  тебе  люблю  такою  найбільше  щасливою.

Я  не  хочу  щоб  ти  боялася  темної  холодної  ночі,
Я  не  можу  більше  мовчати,  всі  мої  слова  тобі  одній,
Я  буду  тебе  зігрівати  своїм  теплом,  дивитись  в  твої  очі,
Пообіцяй  що  ніколи  не  залишиш  мене,  я  завжди  буду  твій.


7.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221691
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2010

Я хочу поїхати в ЗСА

Я  хочу  поїхати  в  ЗСА
Просто  не  був  там  ніколи
Хочу  побачити  їхні  небеса
Подивитися  на  їхні  рівнини  і  гори
Я  хочу  поїти  туди  далеко  за  океан
Американська  мрія  The  American  dream
Зароблю  грошей  і  туристом  здійсню  план
Може  там  знайду  себе  і  свій  новий  дім
Я  хочу  поїхати  в  Зполучені  Стати
Виправте  правильно  Сполучені  Штати  Америки
І  там  зостатись  і  на  ноги  стати
В  голові  літають  різнокольорові  метелики
Я  хочу  поїхати  і  знову  в  ЗСА
Там  з  таким  прізвищем  уже  сто  років  живуть
Красиві  мрії  красиві  слова
Кока-колу  і  Budweiser  деколи  п’ють
Я  хочу  поїхати  в  ЗСА  побачити  їхній  світ
Такий  близький  і  такий  далекий
Казкове  життя  The  world  happens  sweet
Над  небом  летять  мої  лелеки
Я  хочу  поїхати  в  ЗСА

7.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221488
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 11.11.2010

Верона

Летять  в  криницю  вкотре  копійки,
Торкнутися  Арени  що  застигла  в  часі,
Усе  як  вчора,  а  пройшли  такі  роки,
Три  п’ятдесят  -  цього  достатньо  є  наразі.
Найкращий  в  світі  їм  аля-кебаб,
Іду  по  вулиці,  моя  рідна  Верона,
Італія  у  серці  в  мене,  я  тепер  твій  раб,
Красою  й  величчю  сія  твоя  корона.
Ще  трішки,  знову,  вкотре  і  не  назавжди,
Гладити  груди,  Джульєти,  я  лише  дивився,
Італіє  найкращого  свого  ти  сина  жди,
Я  там  удруге,  втретє,  учетверте  народився.




10.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221486
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2010

Ніколи не плач дівчинко і не хворій

Ніколи  не  плач  дівчинко  і  не  хворій,
А  якщо  надумаєш,  то  тільки  мною.
Я  буду  завжди  тепер  лише  твій,
Буду  жити  твоєю  лише  любов’ю.

Ніколи  не  сумуй,  тобі  це  не  личить,
Ти  красива  коли  смієшся,  коли  весела.
Я  ледь  витру  сльозу  з  твого  обличчя,
Вона  трішки  солона  й  тобою  вся  тепла.

Ти  знаєш  як  я  хочу  бачити  це  завжди,
Прокидатися  зранку  раніше  за  тебе,
Дивитися  як  спиш  спокійно  поряд  ти,
Просто  відчувати  тепло  твоє  коло  себе.

Пообіцяй  що  не  зникнеш  з  мого  життя,
Я  без  тебе  не  зможу  насправді  жити,
Ти  дуже  справжня  в  своїх  почуттях,
Не  зупиняйся  ніколи,  продовжуй  мене  любити.


7.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010

Светлана Лобода_Революция Пародія-Я проституція

Светлана  Лобода_Революция  (переклад  з  рос.  на  укр.)  Пародія

Я  проституція

Я  найкращий  тобою  зроблений  експеримент
Ти  маєш  мене,  бо  я  не  маю  змоги,  я  духовний  імпотент
Та,  я  горда,  але  я  так  люблю  це  давати  навколо  усім
Маєш  те  що  маєш,  така  я  є
Наша  хата  публічний  дім
Ти  удар  мене  сильніше,  грубим  зі  мною  краще  будь
А  потім  бери  в  трьох,  пусти  по  колу  мене  в  далеку  путь
Казанню*  вирізаю  всю  себе
Тіло  твоє  я  їм
Ти  маєш  мене  з  усіх  сторін  в  усі  місця  кровоточить  німб

Приспів  (2  рази)
Я  проституція
Але  я  твоя,  або  я  ніхто
Дорога  це  моя
І  вона  мене  має  на  всі  сто

Життя  не  швидкий  біг,  стрибок  тривалий  по  колу
Тебе  вистачає  для  всіх,  ганчіркою  кидають  тебе  до  долу
Ти  так  по-панськи  розставила  ноги,  навстіж  свої  двері
Куди  з  цього  корабля  втекти,  я  теж  на  веслах  на  цій  галері
Твої  вуха  не  чують,  очі  не  бачать  перед  собою
Ти  не  любиш,  не  вмієш  думати  своєю  головою
Мене  таку  зробили,  мені  подобається
Я  зовсім  не  каюсь
Будеш  мати  мене  в  усі  мої  дирочки,  я  уже  роздягаюсь

Приспів  (2  рази)

Приспів.


7.11.2010

*-Казань,  місто  в  РФ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221094
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.11.2010

Я боюся зайвого тобі наговорити

Я  боюся  зайвого  тобі  наговорити,
Вірш  це  лише  вірш,  життя  ж  усе  у  прозі.
Можна  в  римах  так  красиво  жити,
Але  дійсністю  це  не  стає  для  мене  досі.
Страшно,  що  не  зможу  те  що  думаю  здійснити,
Я  боюся  що  не  стане  мені  просто  сили,
Так  не  хочеться  даремно  це  життя  прожити,
Я  люблю  тебе  і  хочу  щоб  мене  любили.
Хочу  щоб  була  у  світі  ти  найщасливіша,
Щоб  здійснилася  кожна  мрія  твоя,
У  моєму  серці  ти  мені  найкрасивіша,
У  моєму  серці  ти  будеш  завжди  лише  моя.



7.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2010

Мені здається я Шевченко :)

Мені  здається  я  Шевченко
Тарас  Григорович  «Кріпак»  :)
Я  українець  не  на  –енко
На  –ський  я  але  не  поляк
І  українська  моя  мова
І  православний  також  я
Буду  нести  я  правду  слова
Свобода  є  моє  ім’я
Держава  у  якій  нам  жити  
Тринадцять  сходинок  на  шлях
А  я  не  хочу  їх  робити
З  труни  я  вийму  ржавий  цвях
Без  пам’яті  сміємось  з  сміху
Коли  вмирає  цілий  світ
У  хаті  підпалили  стріху
Розтер  у  порох  нас  альбіт
Часом  буває  й  знову  віриш
В  усі  обмани  по  ТБ
І  розум  вкотре  не  йме  віри
Що  хтось  обманює  тебе
Підняли  тіло  воно  в  ранах
На  радість  дикої  юрби
У  кого  ж  доля  безталанна
Кому  до  сонця  ще  іти
Хтось  скаже  це  є  неможливо
Іти  у  небі  до  мети
Але  погляньте  це  красиво
Боже  я  син  твій  батько  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2010

Для найрозумнішої дівчинки цей вірш

З  днем  народження  

Для  найрозумнішої  дівчинки  цей  вірш
Слів  заримованих  у  речення  подарунки
Її  обличчя  завжди  в  очах  моїх  афіш
Розділові  знаки  і  букви  мої  поцілунки
Тут  і  далі  у  різних  образних  зворотах
Я  по  іншому  намагаюся  дивитися  на  світ
Насправді  тим  хто  стукає  відкриваються  ворота
Завтра  говоритиме  світом  твій  алфавіт
Правди  на  події  минулого  і  сьогодні
Хочеться  завжди  бути  не  однаковим  новим
Мої  думки  стали  лише  тобою  голодні
Всі  мої  дороги  ведуть  у  твій  рим
Голосно  інакше  і  іти  не  треба
Я  дарую  часточку  тобі  свого  кохання
Я  дарую  сонечку  твоєму  простір  свого  неба
У  цей  день  для  тебе  світу  усього  вітання

жовтень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220087
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.11.2010

Як кров в венах дає життя

Сіверський  Донець  (Як  кров  в  венах  дає  життя)

Як  кров  в  венах  дає  життя,
Хто  сильний  тілом  -  сильний  духом;
На  хвилях  Сіверського  води  Дінця,
Донбас  це  серце  твоє,  слухай.

Любов  лісів  в  його  очах,
Піщані  крейдяні  потоки,
На  хвилях  рідного  Дінця,
В  воді  пливу  це  мої  роки.

Над  нами  вись,  неба  блакить,
Вода  з  водою  дощем  єднає,
Потік  прозорий,  ріка  шумить,
Своє  життя  нам  розповідає.

Слов’янська  пам’ять  у  воді  цій,  
Арійський  степ,  скити,  сармати,
Донецький  край  є  рідний  мій,
Донець  Сіверський  –  річка-мати.


весна  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219902
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2010

Більше не можна більше не буду

Більше  не  можна
Більше  не  буду
Мить  моя  кожна
Зайву  забуду
Кращу  знайду
Легше  кохання
Лежачи  йду
Все  в  запитаннях
Завтра  сьогодні
Сьогодні  не  завтра
Очі  голодні
Більше  за  правду
Ледве  б  почула
Голос  мій  тиші
Спала  й  заснула
Матерії  вищі
Виразно  скажеш
Щось  в  тобі  є
Сміх  відвантажиш
Але  не  моє
Серце  сховала
Куди  я  втікаю
Не  почекала
Любов  помирають
Ні  не  убили
Була  лиш  в  мені
Порізно  жили
На  самоті
Я  й  ти  далеко
Він  і  вона
Йти  так  нелегко
Один  і  одна
Хочеш  не  буду
Стукати  в  серце
Зникну  забуду
Кохання  де  це
Зовсім  не  можу
Став  вже  тобою
Часточку  кожну
В  мені  чую  твою
Світлом  красива
Даєш  мені  жити
Майже  щаслива
Тільки  любити
Коротко  мабуть
Почуттями  зігріті
Якщо  хочеш  забудь
Але  знай  я  для  тебе  з’явився  у  цьому  світі

1.11.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2010

Сховаю очі, сховаю серце, сховаю душу, сховаю любов

Сховаю  очі,  сховаю  серце,  сховаю  душу,  сховаю  любов,
Запам'ятаю  тебе  такою,  запам’ятаю  хорошою.
Розірву  вени,  простромлю  ніж  у  серце,  потече  кров,
Живу  я  спогадами  і  миттю  кожною.

Двісті  ударів  пульсу,  серця,  руки  тремтять,  пальці  затерпли,
Стікає  по  чолу  каплями  холодний  мій  піт.
Я  жити  без  тебе  не  хочу,  я  хочу  без  тебе  померти,
Без  тебе  я  пусткою  відчуваю  цей  великий  світ.

Ранком  прокидаюся,  вдень  іду  на  роботу,  ввечірі  спати  лягаю.
Думаю,  зважую,  чому  і  хто  влаштовує  це  життя.
Я  запитую  себе  тисячі  разів,  але  відповіді  не  знаю,
Хто  нам  обирає  ту  єдину  до  якої  найщиріші  почуття.

Квіти  цвітуть,  день,  ніч,  проходять,  пори  року  міняються,
Я  піднімаю  очі  до  гори,  на  небо  дивлюся.
Можливо  там  вони  високо  деколи  і  помиляються.
Сьогодні  я  плачу,  сльози,  а  завтра  радісно  засміюся.


2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2010

Кішка любить молоко

Кішка  любить  молоко
Лащиться  до  тіла
Я  залежний  від  неї  чи  хто
На  моїх  колінах  вона  тремтіла
Кішка  не  може  без  молока
Вона  його  так  ніжно  пє
Гладить  її  лагідно  моя  рука
Пришвидшується  серцебиття  моє


 





;).
так,  ранковий  експромт  30,10,10

пес:  після  перегляду  картинки  :-)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2010

Не одяг прикрашає людину а дуже красивий одяг

Не  одяг  прикрашає  людину,  а  дуже  красивий  одяг!
Купляю  кріпацький  квиток  але  мене  не  пускають  у  потяг!
В  засмальцьованій  фуфайці  і  рваних  чоботях!
Я  не  такий  як  всі,  I  am  the  boss.
Не  розчавіть  кріпака:  Open  the  door,  а  вже  потім  close.
Adios  amigos  і  ще  раз  adios!
ХАос  у  моїй  голові,  чи  то  пак  хаОс!
The  Son  of  God  I  also  am,  or  was…
Мене  крутить  ламає,  коли  не  отримую  брехні  доз,
Передоз  вам  забезпечить  наш  МОЗ  і  їх  ВООЗ,
People  все  перетравить  -  це  ж  так  просто,
Цінники  на  мораль  падають  cento  percento  sotto  costo,
А  я  і  далі  кажу:  все  добре  люди,  tutto  a  posto.
Кожен  шукає  для  щастя  зайві  кошти,
Коштує  все  це:  щось  можна,  а  щось  не  можна,
Допиваю  залишки  з  пляшки,  а  вона  насправді  порожня.
Стоп!  CLO,  митниця,  це  братці  братська  таможня,
Кріпацька  душа  моя  незаможна  і  пустопорожня,
О!  Ясновельможний  пане,  мадам  і  месьє,
Ні  ви  помиляєтеся  -  кріпак  уже  давно  не  п’є,
Це  такий  стиль  одяг  придбаний  у  Мілані  у  модного  кутюр’є,
Не  чіпайте  мене,  I  am  the  usual  courier!
Маю  гарантовану  державою  відпустку,  мої  le  ferie.
Так  на  смітнику  історії  створюється  моя  імперія,
Отака  то  на  ослячих  задніх  партах  феєрія.
Десять  гривень  в  кишені,  але  не  сходиться  бухгалтерія,
З  третього  класу  матикаматика  і  далі  кульгає  моя  граматика,
Головне  не  теорія,  а  що?!  Ну  звісно,  практика!
За  складна  ця  еклектика,  суміш,  miscela  composto,  мікс,
Зараз  модно  знаходитися  в  3D  координатах:  z,  y,  x…
В  чому  ж  тоді  ідея  фікс?
І  через  сто  років  ми  вже  розпадатимемося  на  пік  селі,
І  я  вже  не  скажу:  моя  люба  міс,
Я  тобі  живі  квіти  приніс…
Давай  вже  якийсь  рядок  повтори  на  біс,
Та  я  такий,  I  transform  war  into  the  peace.
Заліз  кріпак  на  найвищу  гору,
В  своєму  сарказмі  я  не  даватиму  вам  фору,
Скажіть  скільки  разів  на  рік  ви  читаєте  Тору?
Без  гонору  і  норову  вибивається  зараз  ще  один  страйк,
Красива,  красиво  одягається  і  нафарбована  стає  вам  клондайк,
Хоча  в  голові  пусто,  а  все  рівно  I  like  this,  I  like...
Хочу  більше,  дай  мені  найкращого,  дай!
Кріпаки  бувають  різні  і  буває  різним  їхній  рай,
Not  so  quickly,  I  am  alive.
Розміщуйте  publicité  в  час  пройм,
Беремо  невеличкий  тайм-аут,  мені  часу  не  шкода.
Не  одяг  прикрашає  людину  а  дуже  красивий  одяг!
Купляю  кріпацький  квиток,  але  мене  не  пускають  у  потяг!
В  засмальцьованій  фуфайці  і  рваних  чоботях.
Затримайте  його,  то  волоцюга,  небезпечний  елемент,
Вільнодумний  він,  має  підроблений  документ,
This  is  історії  цієї  буде  фінальний  end.
One  moment,  please,  лише  один  момент,
Невже  це  стане  передостанній  порожніх  доводів  аргумент?
В  пазлі  загубився  один  важливий  фрагмент,
Mi  sento  male,  всі  до  летовища,  проходимо  останнє  Duty  Free,
Хто  ж  буде  переможець  фінального  гран-прі?
Робимо  ставки,  букмекерська  контора  відкривається  для  кріпацького  парі,
Замість  левів-слонів  і  інших  тварин  селяни  у  панів  на  сафарі,
З  рушниць  пуляють  феодали  у  людей:  фаєр,  fire,  фаєр.
Влучно  по  смердах  гаспадін-таварішч  стріляє,
Худоба  своє  місце  знає,  свободу  don`t  acquire.
Серце  моє  не  підпалювали,  але  воно  палає,
Ла-ла-ла-ла  лає  палає  ла-ла-ла  лає  палає,
Кріпак  завше  своє  місце  знає.
Але  хто  зна,  
Може  на  тому  світі  вже  щастя  отримає  сповна?
Обернено-пропорційно,  тепер  він  буде  дрьучити  пана,
Досить!  Не  слухайте  мене,  витягніть  з  вух  два  банана!
Лишіться  того  ровера,  не  чухайте  чухани,  зачухаєтеся  до  крові  і  болітиме  рана,
Туди-сюди  свідомість  поштрикав,  за  вуха  потягав,
Погляньте  який  класний  ятаган  рубає  пана.
Та  нащо  мені  всі  ці  рими,  ancora  altra  dogana,
Allora  ragazzo  devi  fare  veloce,  sdogana!
Вечір,  ранок,  а  я  іще  в  гостях…???
Якщо  свої  не  хочете,  допомагайте  підіймати  мій  стяг.
Не  одяг  прикрашає  людину,  а  дуже  красивий  одяг!
Купляю  кріпацький  квиток,  але  мене  не  пускають  у  потяг!
В  засмальцьованій  фуфайці  і  рваних  чоботях.
Врятуйте  мене,  бо  мене  здуває  протяг.

Все  це  щиро  і  відверто,
Заримовано  і  записано  провінційним  поетом,
Я  дехто,  мені  так  нелегко…

24-28,10,2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2010

Це піщинка потрапила в очі

Це  піщинка  потрапила  в  очі,
Не  від  болю  я  плачу,  від  болю,
Серце  сльозами  ніч  кровоточить,
Ти  зі  мною,  та  вже  не  зі  мною.
Дати  більше  й  віддати  одному,
Лиш  тобі,  лиш  для  тебе  вся  буду,
Наче  й  вдома  та  хочу  до  дому,
Пам’ятатиму  я  ...не  забуду...
Ні  ніколи,  такого  не  стане,
Ти  залишився  тут(тут  тобто  в  серці)  назавжди,
І  найкраще  залишив  останнє,
Ти  пішов,  повертайся,  не  йди...



27.10.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010

Без світу не має світу

Без  світу  не  має  світу,
І  темрява  не  просвітна,
Ніщо  мені  вже  не  світить,
І  я  уже  не  святий.
Ні  звідки,  не  знаю  звідти,
Мовчати  спокійно  сидіти,
Сьогодні  ви  цього  свідки,
А  я  не  солодкий  такий.
Босоніж  самотні  діти,
Не  зміг  я  це  зрозуміти,
Усі  ці  наші  світи,
Тебе  відпускаю,  лети.
Лети  там  де  сонце  світить,
Ти  зможеш  усе  зрозуміти,
Це  ще  не  останні  квіти,
Зів’ялі  їх  пелюстки.
Згоріти,  щоб  знову  горіти,
Тримаєш  слова  свої  всі  ти,
Це  вітер  гойдає  лиш  віти,
Веди  за  собою  веди.

27.10.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010

Чи знаєш ти де зараз я

Чи  знаєш  ти  де  зараз  я
Де  моя  радість
Де  моє  я
Де  моє  сонце
Де  мої  зорі
Де  мої  сльози
В  якому  морі

Більше  не  буду  я  коло  тебе
Ти  так  сказала
Більше  не  треба
Жартів  твоїх
Не  поцілуєш
Ти  рук  моїх
Не  поцілуєш
Ти  моє  тіло
Я  не  твоя
Щастя  згоріло
Мрія  моя
Знову  не  сьогодні
Мабуть  не  завтра
Очі  холодні
Твої
Дивляться  і  в  них  неправда

Тільки  тепер  я  побачив
І  зрозумів
В  тобі  я  бачив
Те  що  хотів
Те  що  хотіла
Ти  показати
Боляче  правду
Собі  казати
Й  слухати  не  приємно
Думаєш  це  взаємно
Всесвіт  шляхів
Нас  зупинив
Зупинив  мене
Невже  я  думав  що  омине
Холод  і  відчай
Біль  і  страждання
Відповідь  буде
Та  нема  вже  питання

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2010

E-Type Russian lullaby пародія (переклад з англ. на укр. )

E-Type  Russian  lullaby  пародія
...текст  під  текст  пісні...

Привіт  менья  завут  Юрко  наздаровья
Коли  сонце  на  небі  заходить
Коли  місяць  на  небі  сходить
Коли  зірка  на  небі  місце  знаходить
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить
Уночі  
Уночі
Якось  із  друзями  поїхали  ми  на  повій
Без  20  євро  у  кишені  ти  про  них  й  не  мрій
Ла  ла  ла
І  тут  я  до  одної  вже  підхожу
Ла  ла  ла
Гроші  в  кишені  швидко  знаходжу
Ла  ла  ла
Кажу  давай  їй  це  приємно  робити  так
Ла  ла  ла
Будемо  кохатися  сьогодні  платить  кріпак
Уночі
Коли  сонце  на  небі  заходить
Уночі
Коли  місяць  на  небі  сходить
Уночі
Коли  зірка  на  небі  місце  знаходить
Уночі
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить
Уночі
Уночі
І  тут  я  вже  витягую  з  штанів  свій  пістолет
Повір  він  найсолодший  за  мільйон  конфет
Ла  ла  ла
Вона  його  губами  лизь-лизь
Ла  ла  ла  
Любов’ю  ми  зайнялись
Ла  ла  ла
Вона  мене  обійняла
Ла  ла  ла
Мені  російська  повія  кохання  дала
Уночі
Коли  сонце  на  небі  заходить
Уночі
Коли  місяць  на  небі  сходить
Уночі
Коли  зірка  на  небі  місце  знаходить
Уночі
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить
Ласкаво  просимо  до  росії
Тут  є  все  водка  нафта  газ  і  повії
Матрьошок  балалайок  пільмєнів  багато  дуже
Приїжджай  сюди  любий  друже  (це  я  сам  додав  куплет  ;)  )
Уночі
Коли  сонце  на  небі  заходить
Уночі
Коли  місяць  на  небі  сходить
Уночі
Коли  зірка  на  небі  місце  знаходить
Уночі
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить
Коли  сонце  на  небі  заходить
Уночі
Коли  місяць  на  небі  сходить
Уночі
Коли  зірка  на  небі  місце  знаходить
Уночі
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить
Російська  повія  працювати  виходить
На  вулицю  російська  повія  працювати  виходить

2009  здається,  пародія  більше  на  відео,  якщо  хтось  бачив  і  памятає  таку  шведську  групу,  здається  вони  в  Києві  будуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218357
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.10.2010

В очах залишили свободу

В  очах  залишили  свободу,
На  постаменти  звідусіль,
Зійшлися  натовпи  народу,
Свою  убили  тишу  мрій.

Мого  прохання  не  почули,
Я  тихо  так  мовчав  лицем,
Несправжньо  грали  їхні  сурми,
Мелодії  моїх  пісень.

Дивився  я  плакав  собою,
Вдягав  на  себе  їхній  лад,
Зі  слів  складав  рядки  як  зброю,
В  свій  бік  один  тягнув  канат.

Не  міг,  не  можу,  де  ті  сили,
Мені  любові  не  стає,
Кожен  вбивав,  усі  убили,
Мене  уже  більше  не  є.

Від  часу  що  минає  далі,
Я  сплю  усе  своє  життя,
Шлях  не  коли,  доріг  не  знані,
Майбутнє  я  собі  відтяв.

Стою  і  погляд  може  знову,
Побачу  сонце  та  його  немає,
Придумую  красиве  слово,
Але  воно  не  народившись  помирає.




16.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218309
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.10.2010

І це ваше життя (разом з VeraDelire)

ти  живеш.  ти  все  маєш.  вчишся/кимось  працюєш.
в  тебе  гарна  квартира.  на  картці  гроші  рахуєш.
телевізор,  комп'ютер  і  сучасний  мобільний.  інтернет.
життя  твоє  складається,  наче  красивий  парад  планет.
в  тебе  дівчина  блондинка.  висока.  гарна.  з  довгими  ногами.
перед  тобою  відкриваються  всі  двері,  ворота  і  брами.
мрії  здійснюються  швидко  –  майже  відразу  й  сьогодні.
в  гардеробі  нові  всі  речі,  і  вони  дуже  модні.
машину  щойно  купив  п’яту.  загалом  було    їх  чотири.
вихідні  проводиш  з  коханкою  й  на  неї  маєш  ще  сили.
п’єш  вино/горілку/пиво  і  здоров’я  тебе  не  підводить.
годинник  на  руці  золотий  ідеально  під  імідж  підходить.
син  народився.  і  звеш  його  на  честь  свого  діда.
відпочити  на  курорт  їдеш  ти  і  цього  літа.

гарна  дівчина,  собі  влаштувала  також  почуття.
вийти  заміж  добре  -  розрахунок  вже  в  тебе  на  життя.
покоївки  в  будинку  роблять  все,  та  служниці.
заставу  вже  пару  разів  давала  в  в’язниці.
кожен  день  ідеш  собі  чепуритися  в  краси  салон.
груди  збільшила  собі.  операція.  бах!  силікон.
діти  твої  підростають.  за  кордоном  вже  вчаться.
все  успішно.  життя  склалося.  оце  зветься  «щастя».

дівчинка  маленька  -  дві  косички.  грається  ляльками.
вона  найкраще  золотце,  сонечко  своєї  мами.
хлопчик  в  шортиках  в  піску  з  лопаткою  серед  машин.
він  для  тата  все  продовження.  він  його  любий  син.

не  підозрює  ніхто,  що  складеться  це  саме  так.
сам  влаштовує  життя  собі  і  все  в  нього  в  руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218138
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 25.10.2010

Ця історія не повториться ніколи

Ця  історія
Не  повториться  ніколи
Душі  моєї  незрозуміла  траєкторія
Вилікуйте  мене  я  мабуть  хворий
Не  такий  я  в  цьому  світі
Сльози  від  плачу  і  плачу  від  сльози
Золота  рибка  потрапляє  у  сіті
Хліб  черствіє  у  торбі  не  викинеш  гризи
Пошепки  а  інколи  в  голос
Розказую  про  свої  й  не  свої  проблеми
Але  від  цього  не  розімкнулося  коло
Життя  підкидає  все  нові  і  нові  теми
Як  ми  так  і  ніколи  не  мінялися  і  завжди  без  змін
Стояли  посеред  безмежного  поля
Падали  у  молитві  ставали  на  коліна
Картали  чому  саме  така  є  наша  доля
І  тільки  ставалося  в  одного  зі  ста
Це  так  образно  кажу  щоби  було  красиво
Знаходив  адресат  його  листа
І  серце  чи  ще  щось  там  на  крилах  летіло  щасливо
Так  я  хочу  я  можу  але  чомусь  мене  тримає  лінь
Ковтати  повітря  наповнювати  груди
Та  мозок  знову  потрапляє  у  тінь
Скажіть  куди  бігти  що  робити  мені  люди
На  мене  все  так  тисне
До  безкінечності  я  просто  сам  не  свій
Не  стає  мені  в  легенях  кисню
Свідомість  закипає  від  мрій

Все  це  ця  історія
Яка  вже  не  повториться  ніколи
Душі  моєї  незрозуміла  траєкторія
Вилікуйте  мене  я  мабуть  хворий
І  далі  займаюся  самолікуванням  
Техніки  самонавіювання  і  гіпнозу
Дайте  мені  я  хочу  більше  кохання
Не  перетворюйте  мої  рими  у  прозу
Так  без  дозволу  може  потім  колись  завтра
Я  прокинуся  раніше  за  всіх
Ви  почуєте  першими  з  моїх  вуст  слово  правда
Ви  почуєте  другими  мій  яскравий  сміх
Якщо  не  тікати  з  доріг  обраних  вірно  шляхів
Куди  ну  це  вже  питання  інше  
Більше  справ  створювати  зі  своїх  слів
Не  достатньо  говорити  це  віршем
Можна  гірше  але  стане  і  цього  мінімуму
Будуть  гордитися  мною  сусіди
Кілька  за  і  проти  відніму
Подарую  сам  собі  пластмасові  квіти
Як  колись  яке  ніколи  так  і  не  стане  дійсністю
Стрибаю  над  прірвою  на  одній  нозі
Потім  дивуюся  що  ж  таке  зі  мною  в  вигуках  тю
Хто  це  потоптався  на  моїй  стезі
Наслідив  на  ліжку  спав  і  з’їв  мій  несмачний  сніданок
Життя  і  далі  триває  без  вагомих  змін
В  повторах  вчорашній  кожен  ранок
Не  можу  уколіть  мені  адреналін

Винна  в  усьому  ця  клята  історія
Яка  вже  не  повториться  ніколи
Душі  моєї  незрозуміла  траєкторія
Вилікуйте  мене  я  мабуть  хворий
Зв’язані  за  спиною  руки
Розбиваю  об  стіну  чоло  до  крові
За  що  мені  всі  ці  так  звані  муки
По  вінця  у  серці  небайдужості  і  любові
Мова  ж  не  про  те  самотність  яскравий  приклад  свободи
Думай  ще  думай  сьогодні  твій  мозковий  штурм
Чи  всіх  героїв  знайшли  нагороди
Різнобарвним  сміттям  з  перевернутих  урн
Давати  прохід  коли  реальність  закриває  двері
Перший  а  насправді  перший  в  кінці
Тільки  за  миті  до  смерті  стаємо  відверті
Лінії  життя  сильніше  стискаємо  у  руці
Та  що  там  я  і  далі  роблю  прості  рухи  свого  розуму
Аналізую  до  безкінечності  тільки  б  не  стати  божевільним
Не  раджу  небезпечно  це  робити  кожному
Краще  вже  бути  рабом  а  не  таким  вільним
Не  заперечую  ще  більше  в  свої  речення
Засмоктує  щосили  ця  трясовина
Скажіть  де  правильна  життя  цього  є  течія
І  в  чому  моя  вина

Ця  сама  історія
Хай  не  повториться  ніколи
Душі  моєї  незрозуміла  траєкторія
Вилікуйте  мене  я  тяжко  хворий


24.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2010

Непереборний я, та себе не переборюю

Непереборний  я,  та  себе  не  переборюю.
Відповідальний,  але  за  байдуже  ставлюся  до  всього.
Я  і  далі  сталі  висновки  в  голові  повторюю,
Що  мені  коли  не  маю  користі  з  цього.
Неперебірливий,  хоч  і  надалі  вибираю.
Вимогливий,  хочеться  знайти  дійсно  хороше.
Інше  розумію,  але  свого  так  і  не  знаю.
Так  мені  здається  зараз  навколо  все  це  може.
Неперевершений,  скажіть  мені  у  чому?
Звершень  яких  поки  ще  не  досягнув.
Такий  енергійний,  роздарюю  усім  втому.
Мій  найкращий  день  завтра  промайнув.
Не  незакоханий,  хоча  мабуть  таки  кохаю.
Стає  й  не  стає  ще  більше  любові.
Я  хочу,  але  всього  я  так  і  не  знаю.
Пийте  таке  солодке  вино  моєї  крові.



19.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217568
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.10.2010

Обіймай мене і кохай

хто  дійсно  читатиме,  то  слова  вірша,  читаються  під  слова  пісні.

(хлопчик)
В  ночі  я  починаю  своє  полювання,
Спати  лягаю  і  солодко  сплю,
Здійснюю  свої  найпалкіші  бажання,
Понад  світом  красиво  лечу.
Не  владні  наді  мною  відстань  і  час,
Тіло  моє  дістає  невагомість,
Більше  бажань  кожен  новий  раз,
Розчиняю  я  свою  свідомість.

(дівчинка)
Він  приходить  до  мене  кожної  ночі,
Без  слів,  погляду  лише  нестримний  подих,
Я  повертаюся  і  дивлюся  в  його  очі,
Відчуваю  на  собі  їх  жагучий  дотик.

Я  не  знаю  хто  він  і  як  саме  звати,
Мрії  всі  про  нього  одного  лишень,
Хочу  його  одного  цілу  ніч  кохати,
В  любові  його  тонути  пісень.

(х)Я  оберігаю  твій  сон,
(д)Бери  мене  не  відпускай,
(х)Ти  потрапила  в  мій  полон,
(д)Обіймай  мене  і  кохай.

(д)Я  не  знаю  хто  ти  насправді  є,
Розбудив  ти  кохання  моє,
(х)Ти  потрапила  в  мій  полон,
(д)Скажи  мені  ім’я  своє,
(х)Це  не  сон,
(д)Він  мене  усю  до  нестями  п’є.

(х)Я  оберігаю  твій  сон.

Ти  хотіла  так  теплої  весни,
У  коханні  горіти  кожної  ночі,
Засни,  зі  мною  засни,
Я,  я  прийду  дивитися  в  твої  очі.

Я  оберігаю  твій  сон,
Бери  мене  не  відпускай,
Ти  потрапила  в  мій  полон,
Обіймай  мене  і  кохай.

Я  не  знаю  хто  ти  насправді  є,
Розбудив  ти  кохання  моє,
Ти  потрапила  в  мій  полон,
Скажи  мені  ім’я  своє,
Це  не  сон,
Він  мене  усю  до  нестями  п’є.

Обіймай  мене  і  кохай.

19.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2010

Коли свідомість розриває простори

Коли  свідомість  розриває  простори,
Виходячи  через  дзеркало  твоїх  очей,
Всі  думають  що  ти  є  тяжко  хворий,
Але  насправді  ти  здоровіший  за  інших  людей.
Тобі  здається  що  ти  божевільний,
Роздвоєння  особистості  твоєї  душі,
Але  насправді  ти  незалежний  і  ти  є  вільний,
Для  тебе  не  має  їхньої  межі.
Людина  у  тобі  і  ти  це  свобода,
Ладний  змінити  навколо  і  твій  світ,
Твоє  призначення  є  твоя  робота,
В  небо  на  хмари  де  сонце  здійнятись  в  політ.
Ти  бачиш  на  що  інші  вже  довго  сліпі,
Серед  світлого  дня  для  них  в  сутінках  вечір,
Так  хочеться  правду  сказати  тобі,
Звільнити  від  хреста  свого  плечі.
Будувати  шлях  який  бачиш  лиш  ти,
Ще  трішки  і  все  на  краще  зміню,
Тільки  не  заважайте  мені  це  зробити,
Я  прокидаюся  і  я  не  сплю.




17.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2010

І знову мене знаходить апатія

І  знову  мене  знаходить  апатія
Навіть  коли  на  party  я
Іду  вже  додому    і  ноги  ватні  і  я
Добре  що  хоч  на  ранок  згадую  своє  ім’я

В  світі  створений  для  кого  я
Всі  ці  села  в  голові  і  міста
Та  моя  формула  не  така  проста
Кожен  відсоток  свій  забудуся  зі  ста  
Так  душу  розриває  пустота
Непереборна  самотність  і  темнота
Холодом  віє  з  живота
А  я  думав  що  вартую  змінити  світ  та
Щось  не  виходить  не  точить  камінь  вода
Самотності  як  в  перста
Світ  мене  так  дістав
Кажу  я  щоб  звучно  було  баста
На  макарони  і  вермішелі  паста
Знанням  італійської  хвастаюсь
І  на  одинці  зістаюсь
Так  я  також  темноти  і  тиші  боюсь
Краще  ще  раз  пива  нап’юсь
Вже  над  собою  не  сміюся
Хоча  і  варто  розпочати  все  з  нуля
Іду  і  під  ногами  болить  моя  земля
Висить  над  головою  вже  петля
Але  життя  то  не  питля
Ріки  і  гори  вже  і  поля  не  поля
Для  кого  все  це  кріпак  а-ля
І  невідомість  мене  далі  пиля
Я  падаю  от  бьля  
Піднятись  щоб  встояти  не  дають  болять  кайдани
Зціпивши  зуби  на  тілі  рани
Вогонь  я  не  проходив  мідні  труби
Не  знаю  може  грубо  
Не  знаю  а  може  й  рано
Я  починаю  звалювати  все  на  свій  талан
Який  мій  сьогодні  план
На  мій  чорно-білий  екран
З  Гамерики  ку-клукс-клан
Чи  гарна  юна  діва  в  Орлеан
Тримає  на  своїх  плечах  світ  мій  титан
Ти  ба
Який  гарний  банер
Як  зримував  слова  
Своїх  дум-сум
Речення  так  на  перший  погляд  виглядають  зарозумно
Нумо  сестри  і  браття  нумо
Але  насправді  дуже  це  сумно
Заучені  фрази  і  хрестоматія
Мені  не  потрібна  ваша  симпатія

І  знову  мене  знаходить  апатія
Навіть  коли  на  party  я
Іду  вже  додому    і  ноги  ватні  і  я
Добре  що  хоч  на  ранок  згадую  своє  ім’я

Один  два  ти  чотири  п’ять
На  руці  пальців  можу  нарахувати
І  в  міцний  кулак  зім’яти
Як  таке  життя  назвати
Коли  дивишся  на  світ  через  ґрати
І  салом  давно  вже  змащені  п’яти
Хочеться  більше  ніж  у  когось  мати
Самому  створювати  свій  вечір  званий
І  інші  придумувати  красиві  плани
Але  від  цього  не  загоюються  душевні  рани
Почерком  рваним
Пишу  свої  скуйовджені  думки
Запиваю  все  це  алкоголем  гірким
Так  хочеться  бути  добрим  та  вкотре  стаю  злим
Все  навколо  в  штики
То  поцілунки  то  ляпаси  до  щоки
Грань  і  водорозділ  такий  тонкий
Звідки  я  такий
Злий
Каменем  мене  в  груди  щосили  бий
А  я  і  далі  живий
Боятися  хочу  від  того  що  падаю  з  висоти
Спалюю  і  знову  мости
Не  знаходять  адресата  мої  листи
Хочеться  зробити  те  що  придумав  але  не  встиг
Зникаю  безвісти
Незаперечувальна  радість  вичавлює  затим  з  голови  мізки
А  я  не  можу  уже  добре  їсти
Піднялось  тісто
А  щастя  не  приходить  у  місто
Стій  стій  не  тікай  але  вже  пізно
І  я  благаю  не  зрозуміло  в  кого  слізно
Чекаю  доброї  вісті
З  рядків  нової  пісні
Кажу    вам  я  землі  не  вісь
Крутитись  буду  лише  на  місці
І  осінь  уже  настала  пізня
Не  в  вашому  обійсті
Давай  бійся  мене  бійся
На  цьому  маленькому  пагорбі  стоїть  мій  стяг
А  я  не  розумію  для  яких  таких  звитяг
Останні  каплі  випиваємо  в  пустелі  ми  із  фляг
Кургани  і  могили  розриті  на  тих  полях
Слова  падуть  як  мряка
Минулому  подяка
Лише  погляньте  яка  чудова  іде  у  бій  нова  ратія
Така  зараз  перевернута  аристократія
А  ви  і  ділі  вірите  у  демократію
О  братія  нова  охлократія
І  знову  мене  знаходить  апатія
Навіть  коли  на  party  я
Іду  вже  додому    і  ноги  ватні  і  я
Добре  що  хоч  на  ранок  згадую  своє  ім’я

18.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217334
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 21.10.2010

Досі на небі ласкаві слова

Досі  на  небі  ласкаві  слова,
Люблячі  очі,  материнські  усмішки,
Я  іду  босий  де  зелена  трава,
Мокрий  росою  ступаючи  пішки.
Плавно  неначе  і  сам  по  життю,
Далі  дивитись  у  нічне  невідоме,
В  серці  тримаю  красиве  люблю,
Щастя  і  мить  відчуваю  знайоме.
Щось  наче  думаю,  бути  чи  ні,
Бачу  я  казкою  спогадів  ніжність,
Наче  й  усе  зрозуміло  мені,
Але  це  все  є  для  мене  лиш  вічність.

..


18.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010

Вогонь і вода (пародія Feuer und Wasser_Rammstein)

Кожен  хоче  високо  в  небо  здійнятись
Щоби  там  зі  світом  поєднатись
Кожен  хоче  здійснити  всі  бажання
Щоби  було  взаємним  його  кохання
Кожен  хоче  щоби  горіло  вічно  життя
Річкою  повноводною  була  любов  і  почуття

Вогонь  і  вода  завжди  знаходяться  поряд
Гарячі  язики  полум’я  і  холодні  хвилі  моря
То  відступ  то  наступ  триває  ця  боротьба
На  терезах  світу  гойдається  судьба

На  терезах  світу  гойдається  судьба

Коли  ніч  приходить  у  цей  негостинний  світ
Вода  замерзає  у  холодний  крижаний  лід
Ніщо  не  вічне  все  швидкоплинне
Лава  горить  у  надрах  а  потім  на  поверхні  стигне
Дається  так  і  кожному  завжди  своє
Земля  горить  вогнем  а  потім  дощ  холодний  льє

Я  розпростав  руки  вгору  далеко  над  землею
Хто  це  сказав  що  легко  летіти  мрією  своєю
Нехай  живе  весь  світ  душею  моєю  що

Вогонь  і  вода  завжди  знаходяться  поряд
Гарячі  язики  полум’я  і  холодні  хвилі  моря
То  відступ  то  наступ  триває  ця  боротьба
На  терезах  світу  гойдається  судьба

Так  не  чіпайте  це  моя  знаходиться  територія
Складно  не  складно  хто  хоче  зрозуміє  де  алегорія
Народжується  на  перетині  часу  нова  надія
Світу  переписується  сьогодні  історія
Це  месія

Вогонь  і  вода  завжди  знаходяться  поряд
Гарячі  язики  полум’я  і  холодні  хвилі  моря
То  відступ  то  наступ  триває  ця  боротьба
На  терезах  світу  гойдається  судьба



19.10.2010

пес:  написано  під  впливом  композиції    Feuer  und  Wasser_Rammstein

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2010

Більше мужності менше ніжності

Більше  мужності  менше  ніжності
У  моїх  руках  з  заліза  кулак
Щоб  відчули  ви  ударів  міцності
Завтра  умиратиме  так  останній  кріпак

В  кожній  пишності  менше  наглості
Ще  кайдани  на  ногах  але  душею  маг
І  без  заздрості  тільки  в  радості
Хоч  потоп  це  страх  та  врятує  птах

Моя  музика  стій  в  непевності
Може  й  їде  дах  з  безліч  різних  саг
Проти  ревності  і  богемності
Лишаю  знак  непотрібний  прах

Твоя  зовнішність  в  білосніжності
Блиск  душі  в  очах  мрії  на  вітрах
Кожна  людяність  йде  у  вічності
В  пам’яті  в  віках  у  майбутніх  снах

Менше  ніжності  більше  мужності
У  моїх  руках  з  заліза  кулак
Щоб  відчули  ви  ударів  міцності
Завтра  умиратиме  так  останній  кріпак



3.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216810
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2010

А може щастя ось воно

А  може  щастя  ось  воно
Так  близько  тут  зі  мною
Відкрию  для  любові  я  вікно
Я  хочу  бути  лиш  з  тобою

Дивитись  в  очі  голубі  твої
Й  вуста  твої  солодкі  цілувати
Ти  розумієш  почуття  мої
Тебе  люблю  тебе  хочу  кохати

Коли  весела  і  коли  сумна
Тобою  хочу  бути  лиш  тобою
Мені  так  сумно  коли  ти  одна
Для  тебе  хочу  бути  я  рікою

Десь  та  любов  далеко  в  далині
Куди  зникаєш  хочу  тебе  чути
Без  тебе  так  погано  є  мені
Твоє  кохання  хочу  я  відчути

Велика  ніч  і  довгі  вечори
Без  тебе  плинуть  довго  без  зупину
Тебе  люблю  любов’ю  говори
Я  без  кохання  твого  тихо  гину

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2010

Своїм життям я не керую

Своїм  життям  я  не  керую,
Керую  я  своїм  життям,
Кричу  від  болю  і  не  чую,
Так  боляче  моїм  словам.

Своїм  життям  своїм  не  знаю,
Воно  для  мене  за  складне,
Щось  не  помітив  і  втрачаю,
Коли  не  знаю  це  мине.

Моє  життя  своїм  назвати,
Твоє  своє  замало  слів,
Я  біль  хотів  його  сховати,
Ловив  повітрям  подих  снів.

Своїм  життям  постав  своє,
Я  намагавсь  собі  створити,
Воно  мене  сильніше  б’є,
Щастя  нема  а  я  ним  ситий.

Своїм  життям  для  чого  сам,
Твоє  я  хочу  так  відчути,
А  ти  говориш  не  віддам,
Її  люблю  вона  ж  не  л…



9.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010

СЛОН

СЛОН

Слон  має  хобот,  слон  має  хвіст,
Слон  має  масу,  слон  має  ріст,
Слон  бува  сірий,  бува  голубий,
Він  на  малюнках  дитячих  такий.
Слон  може  плавати  і  в  футбол  грати,
Це  про  слона  ви  повинні  теж  знати,
Є  у  слонів  і  два  білих  бивні,
Слони  тварини  красиві  і  дивні.
Може  хтось  з  вас  про  них  знає  ще  більше,
В  мене  ж  такий  про  слона  вийшов  віршик.


Спасибі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2010

МЕТЕЛИК

МЕТЕЛИК

Я  вмикаю  свій  старенький  телик,
А  там  показують  як  летить  метелик,
Махає  крильцями,  такий  прекрасний,
Вчора  потворна  личинка,  сьогодні  метелик  класний.
Метелик  така  дивовижна  комаха,
Літати  уміє,  хоча  й  не  птаха,
Щось  їсть  мабуть  коли  сідає  на  квіти,
А  ось  два  метелики  разом,  вже  роблять  діти.
Кружляють  в  танку  і  так  це  чудово,
Метеликів  сотні,  дивитися  кльово,
Тендітні  такі  і  такі  легенькі,
Усіх  кольорів,  великі,  маленькі,
Метеликів  безліч,  екран  як  метелик,
Тримає  в  собі  всіх  метеликів  телик.

:-)  :-)
:-)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2010

Я вже заплювався правдою

Я  вже  заплювався  правдою,
Будь-ласка,  дайте  мені  слинявчик.
Оцей  друже,  special  for  you,
Витирайся,  ти  системою  навчений.
Сам  стою  посеред  дикого  поля,  
Кам’яні  баби,  у  хмарах  блискавка  і  грім,
З  руками  до  неба:  падай  вже  манно  на  мене,  моя  доля,
Відкривайся  печеро  до  щастя,  прошу  тебе,  сім-сім.  
Ось  так  кожного  разу  і  кожна  моя  реінкарнація,
Сьогодні  Юрко,  українець,  назвемо  це  поет.
Мозок  зикипає  гігабайтами  переповнюється  інформація,
Кому  потрібен  мій  парад  планет.  
Що  з  світом  коїться,  ви  й  далі  вірите  у  випадковість?
Значить  комусь  вигідно  всі  ці  Усами  бен  Ладени  і  сомалійські  пірати,
А  я  вам  скажу  правду:  в  Нью-Йорку  написана  ця  повість;
Система  сама  не  відживе,  її  потрібно  ламати!
З  коліна,  а  ви  навпаки  перед  панами  прогинаєтеся  до  колін,
Всими  цими  фільмами,  телебаченням  і  музикою  промивають  вам  мізки.
Гарна,  нічого  не  скажеш,  навіть  моя  мала  була  схожа  на  Авріл  Лавін,
Та  коли  ж  ми  будемо  уже  духовну  їжу  їсти?
Всі  ці  ГМО,  Е  різні,  консерванти  -  такі  зара  харчі,
Тіло  стало  помийна  яма,  а  мав  би  бути  Божий  храм,
Вже  заржавіли  давно  наші  гідності  мечі,
А  хліб  тяжкою  працею  дідів  віддали  вже  щурам.
То  на  поклони  ідуть,  так  схиливши  світлу  голову,
Кремезні  хлопці,  дівчата  гарні  –  дайте,  дайте  нам  свободу.
Такі  вже  прохачі,  калічені  віками,  що  не  мають  норову,
До  щастя  не  пускають,  не  проходять  по  dress-коду.
Якби  ж  хотіли  то  самі  б  вдягали  вишиті  сорочки,
А  так  утупилися  у  комп’ютер,  інтернет  і  там  усе  життя,
Вже  кожен  другий  не  живе  без  порно  hot  anal  і  дорочить,
Нема  кохання,  тільки  секс,  оце  є  справжні  почуття.
От  знову  нагнітаю,  скільки  можна,  скільки  це  буде  тривати,
Повторююся  у  своїх  думках  неначе  deja-vu,
Кажуть  до  кого  Бог  прихильний  того  випробовує  й  любить  карати,
Дайте  вас  покараю  віршами  морально,  а  потім  фізично  тих  кого  люблю.
Від  того  що  так  бовтаємось  лаяаном  вже  захлинаємось,
А  скоро  ж  пиятика  країни,  найвеличніше  свято  Новий  Рік,  Дід  Мороз,
Ще  й  досі  як  створили  вихрести  і  полукровки  -  ми  совками  називаємось,
З  душ  викинули  все  нормальне  й  туди  накидали  понос.
Від  побаченого  Тарас  би  перевернувся  б  в  власній  домовині,
Для  кого  ж  він  писав  свого  Кобзаря?
І  далі  киваємо  на  когось:  хата  скраю,  сусіди  винні;
Нічого  не  робимо  щоб  зійшла  над  нашою  землею  зоря.
Моря  і  гори,  річки,  степи,  ліси  у  нашому  розпорядженні,  
Стоїмо  осторонь,  насправді  у  своїй  країні  кріпаки,
Театр  абсурду,  громадяни  клоуни,  у  робу  всі  наряджені,
Далеко  не  втечеш,  кайдани  міцно  прикували  до  руки.
Самі  нічого  не  вирішуємо,  як  кажуть  усе  робимо  покірно,
Гарматне  м’ясо,  як  колись  українці  і  серед  них  мій  діда  у  фінській  війні,
А  ви  сидіть  і  пийте  Кока-колу  і  інше  алкогольне  пійло  спокійно,
А  сказати  знущанню  не  має  відваги  і  сили  ні.
І  що  тут  сумного,  такі  то  реалії,
Жменька  обраних  керує  усим  вашим  життям,
А  ви  із  задоволення  пожираєте  їхні  фекалії,
Все  погане  смакуєте,  говорите:  смачного,  ням-ням.
Але  так  сморід  воняє,  роз’їдає  кожну  душу,
Невже  не  хочете  ви  щастя  собі,  майбутньому,  дітям  своїм?
І  я  за  вас  цю  гірку  правду  говорити  мушу,
Лише  першу  цеглину  ставлю,  не  по  силам  мені  самому,  тільки  разом  ми  зможемо  збудувати  новий  дім.



12.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010

Це суїцид

Все  йде  до  того  -  це  друзі  суїцид,
Вже  добровільно  самі  себе  бичуємо,
Зап’ястя  плачуть  кров’ю,  сліди  від  бритв,
Петля  на  шиї  все  тугіше,  зашморгу  не  чуємо.
Отож  я  починаю  ваш  літературний  ранок,
Який  так  поступово  переходитиме  в  вечір,
Вікна,  щоби  не  було  протягів  з  попід  фіранок
Закрийте  двері,  щоби  не  було  шляхів  до  втечі.
Живемо  ж  тільки  двічі,  на  більше  нема  права,
Хочу  устигнути  усе  і  то  найбільше.
Ну  що  ж  моя  Вкраїно,  твоїм  героям  буде  слава,
Пошана  пращурам  рядка  римованого  віршем.
У  тиші  серця  мого  стукіт  лава,  останній  бій  вели  упівці,
Моїм  словам  нема  кайданів,  я  не  пристосовуюсь
І  не  важливо  хто  загарбники  є  росіяни  або  німці,
Піднімемось  з  колін  і  буде  сильна  знову  Русь.
Така  як  і  раніше,  скликаймо  товариство  нове  віче
На  боротьбу  проти  загарбників  панів,
Це  добре,  ви  починаєте  захоплюватись  моїм  спічем,
Вже  зерно  правди  бачите  серед  усих  цих  слів.
А  я  ж  потону  в  морі  полум’я  й  народжуся  як  фенікс,
Свободу  не  спинити,  не  зламати  Христа,
Мої  всі  цілі  потраплятимуть  в  призначені  мішені,
Вже  25  відсотків  кроків  я  своїх  зробив  зі  ста.
А  там  ще  бачите,  робити,  значить  я  потрібний
Своїй  державі,  я  цієї  землі  кращий  син,
Свого  народу  я  пошани  справді  гідний,  
Такий  у  світі  всесвіту  цього  лише  один.
Аж  жижки  сіпає,  так  хочу  щастя  цій  моїй  країні,
Чому  не  хочете  як  я  цього,  живете  холодцем?
Як  гімн  лунає  деякі  мовчать  й  не  кажуть:  Слава  Україні,
Даю  їм  ручку,  а  вони  і  далі  життя  пишуть  олівцем.
Свого  ж  народу  правди  силу  я  не  дам  уже  спинити,
Не  буде  вирізана  кацапами  моя  Казань,
Історія  ця  не  повториться,  не  зможете  Ісуса  ви  убити,
Щоби  зненацька  вже  не  вийшло,  першим  ворога  браму  тарань.
І  отже  більше  мужності  і  більше  гордості  -  це  зараз  головне,
На  моїй  планеті  буде  все  по-чесному,  чесно;
Так  було  повсякчас,  погане  завжди  зникне  і  мине,
Я  вже  оголосив  про  твій  прихід  народів  весно.
В  той  час  із  нас  усіх  лише  найкращі  стануть  першими,
В  моєму  серці  буде  жити  мій  Донбас,
Звідси  піднімуться  П’ємонтом  мої  звершення,
Я  є  усе  і  я  є  кожен  з  вас.
Моя  дорога  і  мій  шлях  показаний,
На  мапі  світу  нове  переселення  народів  душ,
Рядки  мої  будуть  для  вас  дороговказами,
Малює  новий  шлях  пером  і  пензлем  тільки  моя  туш.
Така  вона  моя  складна  і  нескладна  ця  математика,
Геометрія  паперу  різнокольорових  рими  слів,
Та  вас  не  переконують  стигми  цього  стигматика,
Під  вечір  знову  худоба  вся  рветься  у  брудний  хлів.
Можливо  вкотре  я  і  перебільшую  і  це  гіпербола,
Як  хети,  хати  воювали  і  їх  велична  столиця  Хатуся,
Скажіть,  звідки  душа  моя  натхнення  так  начерпала,
Насправді  я  не  поганий  й  лише  словами  злюся.
Піймав,  зловив  удачу  за  хвоста  а  в  неї  американська
Мрія,  красиве  та  холодне  її  серце  не  розтопити  мені  лід,
Стоїть  майже  як  під  кутом  мій…(пі…)  вежа  пізанська,
Але  колись  впаде  розбите  марення  і  цей  останній  світ.
Погляньте,  може  хтось  побачить  в  цьому  для  себе  користі,
Я  подихом  малюю  у  небо  усі  ваші  сліди,
Вони  у  хмарах  такі  водою  незвично  пористі,
У  сонця  світлі  променями  ти  ніколи  не  спиняйся,  іди  до  мети.




9-10.9.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2010

Eiffel 65-Blue (Da Ba Dee) "Люблю або йди або дай"

Eiffel  65-I`m  blue…daba  dee  daba  dy  (Юрко_Люблю  або  йди  або  дай)
(переклад  з  англ.  на  укр.)

Послухайте  уважно  
Тут  розповідь  про  маленького  хлопчика
Який  жив  в  красивому  світі
І  весь  день  і  всю  ніч
І  все  він  бачив  лише  в  красивому  світлі
Красивий  зсередини  і  ззовні
Красивий  його  будинок  з  маленьким  красивим  вікном
І  красиве  авто
І  все  є  красиве  для  нього  
І  він  сам  і
Кожен  навколо  тому
Він  нікого  не  слухав

Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай

Я  маю  красиву  хату  з  красивим  вікном
Красивий  є  колір  всього  що  я  вдягаю
Красиві  є  вулиці
І  всі  дерева  є  також
Я  маю  дівчину  і  вона  є  красива  я  знаю
Красиві  є  люди  тут
Що  гуляють  поблизу
Красива  є  машина  моя  
Що  стоїть  надворі    знизу
Красиві  є  слова  які  кажу  і  думаю  я
Красиві  що  живуть  всередині  мене  почуття

Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай

Я  маю  красиву  хату  з  красивим  вікном
Красивий  є  колір  всього  що  я  вдягаю
Красиві  є  вулиці
І  всі  дерева  є  також
Я  маю  дівчину  і  вона  є  красива  я  знаю
Красиві  є  люди  тут
Що  гуляють  поблизу
Красива  є  машина  моя  
Що  стоїть  на  дворі    знизу
Красиві  є  слова  які  кажу  і  думаю  я
Красиві  що  живуть  всередині  мене  почуття

Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Люблю  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай
Або  йди  або  дай  або  йди  або  дай

15.09.2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214983
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.10.2010

Останній вірш

Великий  Бог  створив  Юрка.
Себе  питаю  я:  для  чого?
Насправді  правда  дуже  гірка  -
Я  не  потрібний  ні  для  кого.

Моє  життя  без  тебе  ніч,
Воно  нікчемне,  я  -  невдаха,
Сам  із  собою  і  віч-на-віч,
Крила  обрізали,  каліка-птаха.

Це  мій  останній  буде  вірш,
Чому  ж  мене  не  бачиш  поряд?
Серце  болить,  розрізав  ніж.
Зарадиш?  Ні,  не  хочеш,  не  зарадиш  мого  горя!

Кажу  востаннє  я  тобі  привіт,
Мабуть  не  має  це  вже  більше  значення,
Без  мене  бачиш  свій  красивий  світ,
Я  ж  помираю  без  любові,  до  побачення…


1.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2010

Логічна суть трагічна справа

Логічна  суть,  трагічна  справа,
Неправда  зліва,  брехня  справа.
Закрию  очі,  бачу  морок,
Сьогодні  тридцять,  завтра  сорок.
Коробка  тут,  в  ній  порожнеча,
Тікаю  знову  і  вкотре  втеча,
Це  не  початок,  кінець  грі,
М’яч  залітає  в  сітку  воріт.
Мені  казали:  смішно,  актуально,
Але  насправді  -  усе  банально,
Нема  надії,  …роботу  маю,
Свою  свободу  там  убиваю.
Мине  багато,  років  життів,
Хороших  фраз,  красивих  слів,
Сліз  то  від  щастя,  то  від  біди,
Стою  на  місці,  не  можу  йти.
Підняти  настрій,  домашні  вправи,
Думок  абстракції  і  різні  сплави,
Мить,  й  відчуваю,  у  собі  сили,
А  завтра  знову  бажання  вбили.
Я  ж  лиш  людина  й  моя  усмішка,
Жартів  ти  хочеш,  я  хочу  ліжка,
Знову  сміюся,  насправді  мрії
Твої  здійснити,  до  ейфорії.
Ти  ж  бачиш  небо,  своє  окремо,
Я  ж  бачу  спільне,  де  ми  ідемо,
Разом  і  поряд  і  дотик  рук,
Твій  чую  подих,  ти  -  серця  стук.
Дивись  це  добре,  це  не  погано,
Бери  це  щастя,  нема  тут  рано
Слова  для  цього,  чому  ховаєш,
У  своє  серце,  ти  не  впускаєш.
Мої  ж  думки,  тобі  одній,
Зараз  душею,  увесь  я  твій,
Тобі  й  для  тебе,  все  моє  я,
В  думках  моїх  -  твоє  ім’я.
Тримайся  Юрій,  ще  не  кінець,
Тіло  болить,  в  душі  синець.
Землю  забрали  з  під  моїх  ніг,
Ти  намагався,  але  не  зміг,
Світ  цей  змінити,  не  має  міці,
Стрижуть  отару,  покірні  вівці.
І  я  в  загоні,  посеред  них,
В  багно  обличчям,  я  також  звик.
Кажу  спасибі,  о  ваша  милість,
Зі  мною  сталась  так  само  прикрість.
Комусь  любов  це,  комусь  кохання,
За  що,  о  Боже,  це  покарання?
Ні,  не  повинен,  хлопці  не  плачуть,
Переступлю  я  і  цю  невдачу,
Забути  хочу,  але  не  сила,
Беру  мотузку  й  шматочок  мила.
Щастя  (що)  не  має,  стільця  у  хаті,
Духовно  бідні,  в  лапках  багаті,
Яка  ж  нарешті,  життя  ціна,
В  чому  провина,  у  чім  вина?
Коли  не  можу,  я  це  змінити,
Чому  родився,  для  чого  жити?
О,  вже  пригадую,  хоч  і  не  певно,
Все  ж  в  цьому  світі  я  не  даремно.
Свій  хід  зроблю,  пішак  на  дошці,
Гвинтик  системи,  дьоготь  у  ложці.
Невже  ж  погано,  що  хочу  більше,
Щоб  було  краще,  не  було  гірше?
Для  цього  світу,  для  нас  усіх,
Щоб  зла  не  стало,  щоб  зникнув  гріх.
Так,  я  романтик  і  зашкарублий,
Я  реаліст,  дірку  не  бублик,
Нам  всім  дарують,  а  ми  і  раді,
Звиклі  образам,  подружній  зраді.
Очі  закрили,  утрати  боїмось,
Черево  повне,  ніяк  не  наїмось.
Ще  більше  сміху,  більше  насилля,
Гниє  і  сохне,  наше  бадилля.
Побійся  Бога,  не  має  Бога,
Де  був  ще  цвинтар,  зараз  дорога.
Спішиш  біжиш,  за  хвіст  удачу,
Око  за  око,  я  не  пробачу.
Не  бийте  вдруге,  мою  щоку,
Я  хочу  сонця  й  нову  ріку,
Я  хочу  неба,  весь  світ  бажаю,
Тілом  в  землі,  в  душі  літаю.
Пустіть  на  волю,  здійснюйте  мрії,
І  мої  плани  -  також  у  дії,
Найвища  суть,  призначення  у  тому,
Ти  й  тільки  ти  -  господар  свого  дому,
Душі  твоєї,  вона  лише  твоя,
Ти  сам  в  історію  пишеш  ім’я.
Вирішувати,  не  боятися,  йти  до  мети,
Здійснюй  всі  мрії,  всесвіт  -  це  є  власне  ти!





2-3.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2010

КРИЛА

КРИЛА

І
Для  кого  я?  Для  кого  ти?  
Навіщо  я?  Нема  мети?  
Я  досі  сам  не  зрозумів
Для  чого  мені  крила...

Бажав  я  бути  де  (є)  твої  світи
Моя  любов  (уся)  туди  летить/  Моя  любов  на  крилах  полетить
Я  так  того  сильно  хотів
Та  ти  сонце  закрила

приспів:
Але  моє  тіло  (плаче)  досі  без  твого  тіла  (тремтіло)
Моє  тіло,  мила  (ти  це  зробила)  ти  надломила(безкрила)
Моє  тіло,  згоріло  його  залишили  сили
Де  мої  крила?  Боже  де  мої  крила?
(Мене  живого  убили,  кров  мою  пили)

Чому  в  очах  так  раптово  потемніло?  
Ти  моїм  жаданням  кисень  перекрила
Я  просив,  благав  …почуття  ти  вбила
Відірвала  мої  крила  і  любов  розбилась
(Що  з  моїм  тілом?  Де  мої  крила?)

ІІ
Можливо  буде  як  колись
Застигне  в  наших  душах  мить
Піде  й  по  колу  вернеться  життя
І  станемо  ми  як  раніше  вільні

Я  сплю  і  сни  кудись  летять  
Хотів  би  знову  в  мріях  я  літать
Живемо  незнайомі  в  почуттях
Та  крила  мої  –  стали  божевільні


ПЕС:  оригінал  задуму  не  мій,  я  тільки  підримував  і  дещо  додав  в  образах  і  трохи  змінив...(у  співавторстві,  так  проба)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2010

Я йшов вперед інколи біг

Я  йшов  вперед  інколи  біг
Не  відчуваючи  своїх  ніг
Літом  дощ  лив  зимою  падав  сніг
Я  думав  що  я  все  зробити  зміг
Я  думав  що  я  все  вже  встиг
Але  в  очах  Божих  я  зник
І  лиш  німий  лунав  мій  крик
Невже  я  теж  є  серед  тих
Не  особливий  такий  як  всі
І  дні  мої  такі  ж  всі  сірі
Я  сам  в  собі  у  своїй  вірі
Зовні  холодний  а  душею  горів
Поміж  вічності  років
Так  є  багато  сказати  не  має  слів
І  знову  мій  німий  спів
Я  не  спинив  життя  коли  треба
І  вкотре  не  коло  тебе
Не  бачив  блакиті  сонця  і  золота  неба
Яка  мета  всього  цього  потреба
Коли  й  навіть  любов  сліпа
Знову  заїжджені  слова
Ти  ж  хліба  так  і  не  спекла
Ти  не  хотіла  хоча  й  могла
І  в  невідомості  душа  була
Такий  був  новий  план
Ще  кілька  свіжих  ран
А  я  і  далі  шукаю  свій  талан
Я  тільки  море  в  твій  океан
Іду  усе  своє  життя  до  твого  дому
Забув  вкотре  про  втому
Серед  цього  содому
А  мені  байдуже  худому
Давно  позаду  я  іду
Напевно  скоро  упаду
Так  свого  щастя  й  не  знайду
Хай  інші  розбиватимуть  стіну
Побачити  його  весну
А  я  тоді  тону
У  сні  своєму  свого  сну  я  засну



5.09.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2010

Якщо небо упаде з висоти свого падіння

Якщо  небо  упаде
З  висоти  свого  падіння,
Якщо  сонце  не  зійде
Не  побачимо  прозріння,
Якщо  вітер  просто  зникне
Серед  простору  в  нікуди.
Чи  до  цього  світ  цей  звикне,
Чи  до  цього  звикнуть  люди?
Коли  ніч  буде  не  ніч,
Коли  ранок  стане  вечір,
Скаже  хтось:  не  в  тому  річ,
Впав  тягар  важкий  на  плечі…
Небо,  зорі  -  вже  не  ті,
Море,  ріки,  океани.
Тоне  все  у  цій  воді,
Кровоточать  кров’ю  рани.
Люди,  очі,  слізний  плач
Розірвали  мир,  розбили.
Хто  зробив  все  це?  Палач…
Ми  ж  цей  світ  усі  любили.
Дні  короткі  їх  нема;
Дерево  сухе  й  коріння.
Світло  зникло  лиш  пітьма,
На  уламках  Господа  нове  творіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2010

Якщо ти Боже мене ще пам’ятаєш

Якщо  ти  Боже  мене  ще  пам’ятаєш,
Може  тоді  ти  все  це  добре  знаєш?
Моє  ім’я  і  прізвище  моє,
Воно  десь  у  твоїх  скрижалях  може  є?
Скажи,  яка  завтра  буде  погода,
Чому  не  схожий  я  на  сірого  народа?
Чому  так  холодно,  хоч  сонце  всім  нам  світить,
Скажи,  чому?  О  Боже,  ми  ж  твої  всі  діти!
Чому  самотність  настає  коли  весь  світ  вже  спить,
Чому  серце  стискається  від  болі  і  болить?
І  коли  дощ  дрібний  паде  то  всі  щасливі,
І  зовсім  навпаки  нераді  гарній  зливі.
Як  так  здається,  що  любов  ти  бачиш  і  не  торкаєш,
Здається  що  живеш,  але  насправді  помираєш?
Ніхто  не  в  силі  це  зарадити  й  допомогти,
Ти  на  колінах,  а  тобі  потрібно  йти.
І  непомітно  так  життя  летить  і  пролітає,
Сьогодні  ще  одна  надія  помирає,
Сміятися  чи  плакати,  мовчати  або  крикнути,  -
Чомусь  не  можу  я  до  цього  світу  звикнути!
Дивитися  в  перед  і  бачити  самотність,
І  розуміти  всю  оцю  невідворотність.
Без  права  на  любов,  без  права  щось  змінити,
Хіба  можливо  у  таких  умовах  жити?
І  розуміти  все  що  станеться  -  це  ти,
А  я  ніхто,  я  лиш  твої  сліди.
Як  буде  дощ,  мене  тоді  не  буде,
І  через  років  сто  у  пам’яті  забуде,
Той  хто  сьогодні  ще  мене  і  пам'ятає,
А  завтра?  Завтра  він  мене  уже  не  знає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010