| Сторінки (8/745): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Я сам себе у тебе закохав,
Мрії сам створив, а в них свої бажання,
Малював, тебе красиву малював,
У думках своїх тобі своє кохання.
Сам, а хочу бути я не сам,
Біля тебе й дихати лише тобою,
Хай життя найкраще буде нам,
Щоби ти хотіла жити також мною.
Небо твоє стане мені цілим світом,
Більше іншої не хочу, ти лише одна,
Ти будеш весною, будеш теплим літом,
Ти будеш життя мого вода.
Краща, ні, ти є найкраща дійсно,
Я тебе таку і уявляв,
Обійняв тебе в думках я дуже ніжно,
І у снах лиш тіло твоє цілував.
Може, може це і не здійсниться,
Та я хочу трішки ще повірити у мрію,
Наче сон але насправді все й не сниться,
Залиши мені іще хоча б малесеньку надію.
26.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Серед тисяч мрій у світі й твоя мрія
Небо зоряне весь світ в твоїх очах
Я своєю мрією твою мрію зігрію
Моє сонце все тобі воно в твоїх руках
Серед тисяч мрій твоя є особлива
Ти є особлива не однакова така лише одна
Ти найкраща ти і тільки ти красива
Твого моря в хвилях я буду твоя вода
У твоєму світі
Буду тільки твій я
Більше стане краще
Краще стане більше
Ти одна найкраща
Ти найкрасивіша
Більше стане краще
Краща тільки ти
Серед тисяч мрій ти найкраща мрія
Ключ від мого серця й усього себе
У словах і поглядах дотиках лиш твій я
Я люблю у світі лиш одну тебе
28,29.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
«Хоч вовк траву їж» -
Мені абсолютно байдуже;
І я вже встромляю свій ніж
У мрій своїх серце, а отже й твоїх, любий друже!
Кажу ж: не змінити, чим далі тим гірше,
Сьогодні - останні дні, завтра пом’янемо свободу,
Усього хорошого менше, поганого - більше;
Вже камінь летить до мого огороду.
Народ - не народ цей, просто населення,
Свідомих замало, переважають матеріальні цінності,
«Моя хата скраю» - так влаштовані наші поселення,
Людиною зватись немає в нас гідності.
Так легко сказати, насправді вантаж заважкий,
Простіше впрягтися в ярмо й тягти свого плуга.
- Пане, сусідська худоба не слухається, бий її бий!
Свідомість потоптана, гордість, над душею наруга.
Я бачу але я також у цьому часі,
В словах тільки заклики, дійсність не має підтримки,
Лише би завчасно не втопитися в цій сірій масі,
Не має, ніхто нам не дасть рятівні соломинки.
Прошу і благаю, прохання до Бога,
Якщо він би був мабуть все це змінив,
Але якщо Бог у мені і це я і моя це дорога,
Чому я нічого іще не зробив?
Дивіться, погляньте, невже вам так добре,
Коли в інших все, а ви є ніхто!?
Боїться у темряві ваше серце хоробре,
Невже він за дарма ішов із хрестом?
Поламані долі, нездійснені мрії,
У спадок від діда до онука передаються пута,
Не віримо в себе, на когось надії,
Свобода з крові перелита й забута.
Май сили! А віру у кого черпати?
Боротися, падати, та підійматися і стояти на ногах,
Розбити, що світло стримують, для нас ґрати,
Самі ми керуємо долею і усе тільки в наших руках.
26.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213270
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 28.09.2010
Відповіді важко знайти на складні питання,
Навіть коли докладаєш багато зусиль,
Мені сумніви сьогодні, завтра назву це кохання,
У всьому житті немає для мене рішень простих.
Кращого хочу і хочу завжди отримати більше,
Так нехай довго, може це дорога і не моя,?
Всю читати тебе, поцілунки в рядках виливаються віршем,
Знай лиш ти, що любов мого серця тепер є твоя.
Весь наш тихим, спокійним ...і світ був до того,
Та слово має також сили як змінити будь-яке життя,
Хай це голосно сказано, тепер розумію живу я для кого,
Все для тебе, найкраща у світі, для тебе усі почуття.
Безмежне небо й потонути хочу в твоєму подиху,
Ти насправді, ти красива, ти для мене стала цілий світ,
Бажаю відчути, торкатись, тіла твого почути мелодику,
І перед моїми очима ти та єдина квіточка і твій цвіт.
Я тут багато думаю: а що я можу дати тобі?
Мабуть ти права, я не вартую біля тебе бути,
"Мене не знаєш, не треба, все ти придумав собі"-
Та чомусь не можу це просто з голови викинути і забути.
Може мрія й мрією, і йтиме в життя майбутнє,
Там бути до виру, знову душі наші - у вічності сіті,
Я не хочу щоб скінчилось потім все сірим буднем,
Лиш ти найкраща у цьому світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
"Свинячий грип лютує заполонив країну"
Свинячий грип лютує, заполонив країну,
Від нього люди помирають, від нього люди гинуть;
Але чомусь вмирають лиш прості селяни:
Львів’яни, з Прикарпаття і Тернополяни.
Влада оголосила в Україні західній так званий карантин,
Вмирає українець, він з бідою залишився сам один,
Без допомоги, літаками зверху чимось покропили,
Вмирають українці, ті що вчора дихали і жили.
Вмирають діти, жінки вагітні, наші земляки,
Влада на цьому заробля мільйони, нам кидає копійки.
На горі, на кістках людських, на смерті заробляють,
Людей зомбують з телевізора, людей лякають.
Посіяли серед народу паніку, ажіотаж зробили,
Щоби люди боялися, щоби ліки купили,
Пов’язки марлеві, колеса, зараз назви не згадаю,
Чому так сталось? Відповіді я шукаю...
Недавно прочитав: причина викид на заводі, влада приховала,
ВОНА завжди обманювала нас і нам брехала.
Можливо все це новий етап біологічної війни,
І зараз по один бік барикад знаходимося ми?
Простий народ, вкраїнські громадяни, землі своєї діти,
А проти нас воює влада, чи з Кремля сусіди?
Штучні хвороби, віруси, бактеріологічна зброя...
Палає у вогні країна я себе запитую: а хто я?
Той в кого ллють помиї, інформаційне сміття,
Чи той хто любить Україну більше за своє життя.
Ви вірите їм що вони вас щиро зараз так рятують,
Сьогодні кістку кинули, та завтра вас живими замордують.
Заради влади безкінечної й досягнення безмежного контролю
Їх не зупинять хворих тисячі і людські сльози болю.
Для них людина це є лишень шматок м'яса,
Свинячим грипом лиш хворіє сіра маса...
Прості селяни, випробуємо на них, нехай страх буде.
Для влади ми ніхто, ніхто для влади, ми навіть не люди.
Сьогодні грип свинячий, вчора курячий, що завтра?
Прогнила влада вся брехнею і не знає слова правда.
Наче театр абсурду, але ролі в нас не головні.
Коли піднімемося ми з колін і скажемо всі: досить! Ні!
Усьому безладу, системі цій всій нашій владі,
Коли ми винесемо це сміття і приберемо в своїй хаті.
Вже досить, вже по вінця чаша нашого терпіння,
Народе мій, я вірю завтра нам прийде прозріння.
Ми змінимо життя, ми побудуємо свободу,
Я син землі вкраїнської, я дух свого народу!
2.11.2009
з зомбо-тб все йде до того що історію +- повторять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2010
«Україна для людей» -
Мене не чують, а я от: почую кожного!
Моє серце з душею на аукціоні eBay
Продається серед товару тотожного.
Не верхні ряди, а трохи згинатися варто,
Там де товари для кріпаків і голоти.
Може хтось ще раз спробує і розкине карти,
Коли ж уже світ Прометея народить?
Тобто, чекати як нове сонце зійде?
Ну хай закінчиться хоча б риби ера.
Дайте, я хочу на це дивитись в окулярах 3D,
Не забирайте так швидко, зачекає галера.
Мабуть я божеволію і кажу ахінею,
Не владний над часом і відстанню у тисячу кілометрів,
Лише своїми думками і мріями з нею,
Може тому вони стають такі відверті.
Знаю майбутнє, волію передбачати його:
Уже повна води теплої ванна,
Хочу цілувати, торкатися лише тіла твого,
Ти є для мене у світі єдина жадана.
Боже, а починався вірш про світу проблеми,
А зараз бажаю тільки бути з нею поряд,
Так перемішуються в голові моїй теми,
Напрям річка моя змінила до її моря.
Хай навіть так, та я вірити боюся
Що змінити не зможу своє життя,
То я сміюся, то плачу і знову сміюся,
Різні змішалися у мені почуття.
Зараз погляну у нічне небо, де зірки,
Ймовірно що хтось подивиться у цю мить теж.
Може людьми завтра будемо тими ми?
Коли дуже бажаєш, то для тебе не має меж.
20.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2010
Місія нездійсненна
Чи здійсненна
Країна світла чи країна темна
По одну сторону зло і брехня
По іншу сторону люди в ярмі
В кайданах українська є сімя
Петлю на шию кожному й мені
Солодко обіцяють нам з екранів
Чоловіки кремезні і тендітна пані
Кидають кістку як для собаки
Від слів цукрових лише оскома
Ми знову віримо й говоримо слова подяки
Народ живий але життя це кома
Йдемо до вибору ці самі фейси
Обрізані на вухах пейси
Для них ми бидло раби і гої
І другий сорт і маса сіра
Прокиньтеся брати і сестри мої
Я вірю в нас і в вас повинна бути в перемогу віра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212052
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2010
Craig David feat Nek-Walking Away (переклад з іт. і англ. на укр.)
Іноді деякі люди розуміють невірно мене
Коли говорю чи роблю для них все одне
Іноді ти жартів там не відчуваєш
От чому ти вертаєшся і тікаєш
Живу життя як сам бажаю
І сам плачу як помиляюсь
Компроміси я не роблю
Я не люблю
Скільки було безсонних ночей
Мене ти дуже добре знаєш
І якщо мужність іще маєш
Подивись до моїх очей
Тепер я втомився бачиш ти
Не маю сил уже захищатися
Знаєш ти що достоїнство моє
Це свобода що у мене є
Обмани й недомовки як у людей
Не дозволив би знаєш
Повинна б зрозуміти назавжди
Чому ти мусиш у мені помилятися
Маю відразу до брехні
Напівправді кажу ні
Якщо мужність іще маєш
Подивись до моїх очей
Я маю іти від проблем з мого життя
Я маю іти щоби день кращий знайти
Я маю іти від проблем з мого життя
Я маю іти щоби день кращий знайти
Я маю іти
7.06.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211812
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.09.2010
Воїни УПА: кашкети, мушкети,
Я також з цієї планети,
Я також скажу: слава героям!
Хто я є? Українець, от хто я!
Вся Україна єдина криївка,
Сьогодні слово це наша гвинтівка,
Правда стріляє як з кулемета,
Буде розмова зараз відверта.
За Україну, за нашу долю,
Будемо брати самі в руки волю.
Українські вояки, бійці УПА,
Села квітучі, робітничі міста.
Звільнимо Київ, звільнимо Донбас, -
Ця Україна тільки для нас.
Крим, Кубань, Берестейщина і Клини, -
Всі ми кров’ю доньки й сини.
Вороніж, Стародуб, Перемишль, Галич на Дунаї,
Наддністрянщина, Мармарощина, - наші я знаю!
Пряшівський край, Cлобідське пограниччя, -
Ось України справжнє обличчя!
Через тисячі років пронесли віру
У незалежність, і я у це вірю!
Це наш край, це є наша держава!
Слава Вкраїні! Упівцям слава!
17.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211806
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.09.2010
Хай навіть так: але це правда в правді,
Вже штучні хмари закривають небо,
Міняємо старих космо- на нових астронавтів,
Вкотре для щастя нам виписують плацебо.
Іронія ж у тому, що знайомі нам граблі
Уже зрослися, вони стали наші другі ноги,
П’ятнадцять років, а вони на гривні кажуть знов-таки рублі,
У баранів і далі відростають іще більші роги.
Аякже, коли худоба ліпше щоб покірна і в загоні,
Якраз це саме буде для панів їжа кошерна,
Найкраща вирізка звичайно тим хто є на троні,
Якщо і далі так, то ієрархія така буде безсмертна
В віках, ну просто в нас не має тої люті,
Звільнитись з рабства, врятувати душі світ,
Лиш віртуально гарні воїни й солдати в Call of Duty,
Свого цураємось в ужитку їхній алфавіт.
Невже нормальним настав час мастити салом п’яти?
Куди ж тікати, це ж наших батьків земля.
На кожні вікна нам поставили вже грати,
Хто проти - приготована давно петля.
Просто болить за Україну в серці кожна моя фібра,
Коли нас научає із Москви заїжджий піп,
Той бородатий, що в естонців просто зветься тібла,
Пастор всіх олігархів гусскіх, матюкнутись, та цензура ставить пі…
Хотілося би щоби стало для усих них добре дусту:
Ухнарь, вітушка, вєтошь, зибко, вьодро, і кокошнік -
Я зараз від цих слів від сміху просто лусну,
Такі смішні вони мені чомусь здаються кожні.
Це так, ліричний відступ може й не по темі,
Не завжди квітне між садів рідна Опішня,
Я ж хочу щоби світлом стала в нас в країні темінь,
І текст мій з музикою був би гарна пісня.
В майбутнє й з третього разу Павло, Василь, Юрко;
Як ти назвеш так й попливе твій корабель.
Перед дорогою я вип’ю літру, просто люблю молоко,
Хай потрапляє моє світло у кінець в кожен тунель.
А ще я хочу поїхати на Волить, в Тернопільську й до Львова,
Через усю країну на своєму автомобілі,
Аерографію зроблю, як вишивка червоно-чорно-біло кольорова,
Не хочу щоби дні були мої і далі сірі.
Отак й живу, ще може візьму чеський Pilsen,
Заїду в Відень чи можливо в Podivín,
Комедію подивлюся де грає Леслі Нільсен,
Для настрою, актор досить смішний й кумедний він.
Але в житті насправді не усе так просто,
Почухаю я кучму, хоч від того я не стану президент,
Усе як штампи штампів так і йде по ГОСТу,
Правду не бачимо ми й далі всі don't understand.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2010
Друзі невже всі друзі
Ворог а може й друг
Я засипаю порох
Вистріл і кров навкруг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010
Прокидаюся вночі
Філософії римованої
Гострю словесні мечі
Творчості своєї віршованої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010
Я так зупинився коли дощ ще йшов під ногами,
Каміння футболив ногами в калюжі щосили,
Ногами ж я йшов і махав я синхронно руками,
Учора сміття було скрізь а сьогодні до кучі струмки його змили.
Я йшов й не дивився під ноги й дивився під ноги,
Дорога була то до низу уверх то під гору і знов до гори,
А я так втомився з дороги лишалося йти іще трохи,
У грудях повітря горіло а я ще ішов і вірша у думках говорив.
Я йшов зупинявся стояв роздивлявся потім пришвидшував кроки,
То швидко ішов то повільно сміявся минали роки,
І далі широкими кроками йшов я шукаючи наші пророки,
Штовхав я під ноги у грудках землі і каміння летіли шматки.
Я так зупинився коли дощ ще йшов під ногами,
Каміння футболив ногами в калюжі щосили,
Ногами ж я йшов і махав я синхронно руками,
Учора сміття було скрізь а сьогодні до кучі струмки його змили.
12.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2010
Тепла хата, вулиці чекають
Слідів наших ніг проте.
На чоботях – пил зірок.
Ковдра картата, крісло м’яке,
Не натиснутий вчасно курок.
Сонячний день – у яскравих снах іде.
Група крові - на рукаві,
Мій порядковий номер – на рукаві,
Побажай мені вдачі в війні, побажай мені:
Не зостатися в цій траві,
Не зостатися в цій траві.
Побажай мені вдачі, побажай мені удачі!
І є чим платити та я не бажаю
Перемоги будь-якою ціною.
Я нікому не хочу ставити на груди ногу.
Я хотів би лишитись з тобою,
Просто лишитись з тобою,
Та високо в небі зірка кличе мене в дорогу.
Група крові - на рукаві,
Мій порядковий номер – на рукаві,
Побажай мені вдачі в війні, побажай мені:
Не зостатися в цій траві,
Не зостатися в цій траві.
Побажай мені вдачі, побажай мені удачі!
30.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210675
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.09.2010
Його уже не слухали й не чули,
Один рядок її забрав усі надії,
Майбутнього нема, лише одне минуле,
Учора ти убила і останні мої мрії.
Не знаю, може я це сам усе придумав,
Придумав нас, а нас там і нема.
В рівнянні я плюс ти, лиш я лишаюсь сума,
Моє життя нікому не потрібне за дарма.
Я рвусь на волю, але нікуди вже бігти,
Обпалені образою тремтять вуста,
Лиш в спину протягом торка холодний вітер,
Ти ж мала бути першою і кожною зі ста.
Дивись, поглянь, але куди, коли нічого
Немає, лиш навколо ілюзорний світ,
Уся моя любов знов залишилась ні для кого,
Мого кохання зупинила ти чистий політ.
9,12.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2010
Переклад з рос. на укр. Венская :: Цените.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199838
Миті є кожні цінні,
Секунди зберігайте,
Людей обличчя рідні..
Душею благословляйте!
Вони дорожчі золота,
Як подарунок з неба!
Без них душа розколота
І темінь входить в тебе...
Цінуйте, ви як подих,
Як серця тихий стук,
Ніжність відкрився дотик..
В теплі коханих рук!
08.07.2010 - 09:55
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210280
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.09.2010
продовження вірша Грайлива :: Замкни вуста жагучим поцілунком
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166676
Замкни вуста жагучим поцілунком
Із ароматом м’яти і весни.
Кохання грам найвищого ґатунку
Заполонити має наші сни.
І будеш ти у кожному світанку
Промінням зустрічати все щодня.
Ранковим вітром сколихнеш фіранку,
Щоб понести мене у своє забуття.
Тому що так інакше я не можу,
Без тебе вдома залишаюся сама,
Своє дала, твоє кохання прошу,
Жагуча пристрасть нас обох трима.
Яскраві очі, руки у долоні…
На крилах серце б’ється у мені.
Я вся твоя, в твоєму я полоні,
Почую так і не почую слова ні.
…………………………….
Замкнув вуста жагучий поцілунок,
Цей плин весни і постіль вже зім’ята,
Коханням я для тебе подарунок,
Живу тобою, ароматна м’ята.
8.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210279
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.09.2010
Замість тепла – зелень скла,
Замість вогню – дим,
З сітки календаря вирваний день тоді
Червоне сонце згорає: зола,
День догорає з ним,
На палаюче місто падає тінь.
Приспів:
Вимагаємо змін! – в наших серцях.
Вимагаємо змін! – в наших очах.
В радості нашій і в наших сльозах,
В пульсації вен адреналін:
«Змін!
Ми чекаємо змін!»
Електричне світло день стає довшим він,
І коробка від сірників пуста,
Та на кухні синьою квіткою горить газ.
Цигарки в руках, чай на столі – ця схема проста,
І більше не має нічого, все знаходиться в нас.
Приспів:
Ми не можемо похвалитися мудрістю погляду фраз
І не здатні жестикулювати руками ніяк,
Нам не треба все це, щоб знайти спільну мову.
Цигарки в руках, чай на столі – коло зімкнулося так,
І враз нам стає страшно змінювати щось знову.
Приспів:
5/12/2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210122
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.09.2010
Сліпе правосуддя
Незряча Феміда
Карає благає ламає твій світ
І знов безневинних система осудить
Багато очей на горі пірамід
Незряча Феміда
Незряча не бачить
В одній руці меч і у іншій тримає меча
Тебе покарають тебе не пробачать
Не має пощади у її очах
Невже покарання
Невже не змінити
Дивіться вже лезо торкнулось плеча
За що за кохання
Що хочу по справжньому жити
Хотів говорити і вам не мовчав
Сліпе правосуддя
Сліпе бо не бачить
Не очі в Феміди а крижаний лід
І жертвоприношення знову несуть вам
А в чому ж тут суть
Їсти черствий цей хліб
До болі знайоме
Живе тіло ріже
Осудить бо впевнений в собі суддя
І я несу камінь на крутому підйомі
Уже в крові ніж
Не чекаю на поміч
Не жду і не бачу я їх каяття
5.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Хто вони, росіяни,
Загадкова російська душа?
Випити водки і п’яний
…Е, гарно пішла.
Взяв до рук балалайку,
Частушку заспіваємо,
Час слухати російську лайку,
ПХБ ми також знаємо.
Двісті років вже росіяни,
Москалями були перед тим,
Називають себе слов’яни,
А ти їх вважаєш ким?
Дороги, дурні, - дві біди,
Там Росія, де російський матюк,
Його вживаєш також і ти,
Вигаданої історії байстрюк.
7.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2010
Я не боюся померти рано
Я не боюся померти тепер
Знов кровоточить у серці рана
Дякую Боже що вчора не вмер
Завтра світанок знову радіти
Люди так звикли фрази завчили
А я не знаю куди себе діти
Двері відкрили потім закрили
Яблуко з яблуні впало котилося
Листя пожовкло прийшла уже осінь
Але на краще життя не змінилося
Моє життя не змінилося досі
Холодно голодно невже помираю
Світло втікає від мене повільно
Серед живих себе не відчуваю
Смерть мене зробить людиною вільною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2010
Поет одного вірша,
А більше мені не треба,
Вмирає моя душа,
Вмирає без твого неба.
Не сам я, без тебе сам,
Не скажеш навіть що знаєш,
Зірки не віщують нам,
Люблю, а ти не кохаєш.
Поет одного вірша,
Достатньо цього римування,
Вмирає моя душа,
Вмирає без твого кохання.
5.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010
Захисники мого народу,
Ще на руках малий Ісус,
Кров пращурів і пам’ять роду,
Моя Вкраїна, моя Русь.
Держава сонця, світ надії,
Я не такий, такий як всі,
Просто сильніші в мене мрії,
Мільйонний в списку я месій.
Дорога і дороговкази,
Ми прокладемо нові шляхи,
Для себе стали собі накази,
Самі отара і пастухи.
Я буду, зможу, я людина,
Сонце над нами, арійський дух,
Настав наш час, наша година,
Тримайте світла з моїх рук.
2.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2010
Все життя, …а скільки життя того?
В тиші різно-одноманітних днів,
Він розумів, що не розуміли його,
Малюнки з віршованих слів.
Все життя, …а скільки того життя?
Поспішаєш, щоб спізнитися потім,
Розхристав ти усі свої почуття,
Починаєш, а вони кажуть: годі.
Все життя, …а того життя скільки?
Йдеш та попереду - не чекає ніхто,
Ледь почав щось творити тільки,
А вже робиш останній ковток (крок).
2.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2010
Іще більше часу
А я все йду і йду
Їй життя своє розказую
Та ну її
Така ж як і всі
І всі вони однакові
Про те ж саме балакають
З незрозумілими двохзначними знаками
І знака зодіаками
Так та все не зовсім так
А я і далі в її ногах кріпак
Говориш часу брак
Розчинник що стира твій лак
Не знищить те чого і не було ніяк
Ну а як
Ти хочеш всього і відразу
Щоби ми день проводили разом
Яка була б краса
Не чорно-біла біло-біла полоса
У всьому винен сама чи сам
Яка тебе оса куса
Куди кохання понесла
Кажеш доросла
Добрий господар в непогоду не вижене і пса
Сам сам а саме сам
І яким вірити снам
Дівчата не люблять просто хочуть отримувати божевільні оргазми
Знімати на відео і з подружками дивитись на екрані великої плазми
Дівчата не люблять просто хочуть носити золото діаманти і інші цяцьки
В шістдесят років мати підтягнуті сідниці і великі пружні цицьки
Просто так не буває я сам собі ніхто
Живий та не живий частково здох
Що скаже Бог
Та мені стінкою в горох
І як той порох
Що горить в вогні
Ба ні
Бувають постаті ясні
Такі траплялися й мені
Лише лишають рану з неї гній
Топлю на дні
Напої алкогольні
Алкоголь ні
І має бути соромно ми винні
Душею не гостинні
В багатстві швидкоплинні
Я хочу все
На мою сцену
Виходять в центр
З іншим лицем
Із макіяжем помада тушшю олівцем
Дівчата не люблять хочуть пірсинг на інтимних місцях і грайливі татуювання
Принца на білому коняці який створить для них казку і здійснить усі бажання
Дівчата не люблять хочуть в вісімнадцять щоб їх любили як на горошині принцесу
Дівчата не люблять їм тільки треба ще більше і більше якіснішого сексу
,09,10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2010
Лесоповал_Был пацан (переклад з рос. на укр.)
"Був пацан" адаптований переклад
У нього і дружини не має
Та ще рано її і мати
Якщо двадцять він років має
А навколо йдуть воювати
Серед воєн він там зростав
На людей зла не маючи
Із москви він її дістав
Кулю вражу просто йдучи
Був пацан й нема пацана
Без нього на землі весна
І шапки знімаєм й фужери до дна
За цього пацана (2 рази куплет )
А він матінці так писав
Ти ж про все це сама і знаєш
Скільки раз мене Бог спасав
І листа ти мого чекаєш
І упав він замісто нас
Двадцять років щасливі дні
Правда є та на цей вже раз
Бог помилував а снайпер ні
Був пацан й нема пацана
Без нього на землі весна
І шапки знімаєм й фужери до дна
За цього пацана (3 рази куплет)
Був пацан
…
І шапки знімаєм й фужери до дна
За цього пацана
30,5,2009
змінив Чечню на Москву, українцям це ближче :)
кому цікаво я колись титри перекладу наклав на відеоряд
http://www.youtube.com/watch?v=eL2m6Wm7PXA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208897
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.09.2010
КИНО_Мне не нравится город Москва(укр. переклад)
"Мені не подобається місто Київ"
А мені не подобається місто Київ,
А мені подобається Львів.
Ми – фрукти що рано достигли,
А отже нас раніше буде хтось їв.
приспів
Я люблю коли є що пити,
Я люблю коли є що їсти,
Я налитий своїм власним соком,
Не хочеш чи ти мене з’їсти?
Я задоволений, якщо мені добре,
І я злий якщо погано мені.
Я блюю, якщо я переп’ю,
Я років десять живу вві сні.
приспів
Я упав, піднімайте мене,
Я уже починаю гнити,
Я дам смерть тим, хто хоче смерть.
Я дам життя тим, хто хоче жити.
30.11.2009
ПЕС. ... щоб адаптувати змінив аналогічно лиш Москву на Київ, а Ленінград на Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208755
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.09.2010
Знову Юрко набридає і далі він,
Готуйтесь, під мурами Відня ще одна битва.
Німецькою звучить це місто як Wien,
Тепер - Gott mit uns буде наша молитва.
Щойно придумав, хоч знав я давно,
Я не такий, але це так, не важливо.
Я свою кров перетворю в вино,
Пийте! Не п’єте, чому? А, зараз п’ють усі пиво.
Реклама зомбує на малий градус напоїв,
Де ж тоді ріст є душі інтелекту?
Ходять в державі майже худобою гої,
Я у цю справу доклав також лепту.
Макро інфарктами і мікро інсультами,
Ллються помиями, споживайте непотріб,
Перемикаємо телевізійними пультами,
Клізма не плазма і ми з того горді.
Буде на продаж і в нас органів лавка,
Всім не потрібний, бо вмирає комахою,
Гарно придумав, хоч хворий був Кафка,
В них в шість раз більше, я з цього не лахаю.
Сам маю ніс, завеликий Pinocchio,
Щоби повітря краще йшло до легенів,
Ще в італійській наше око - це occhio,
Мабуть ознака передалась з мовою генів.
З плем’ям етрусків, самоназва в них rasna,
Знову в історії штучна біла пляма,
Тут і не місто приховали, народ в резонанс ах,
Що вже казати, кістка для чорних Обама.
Ну так завжди: ляльки й ті, за лаштунками,
Тисячі років іде в світі ця п’єса,
Мертві психи найдорожчі на Сотбіс малюнками,
Кілька поетів хворих на голову модні і поетеса.
Не буду за прізвищами, в рядок імена,
Своєю культурою я самодостатній:
Мені досить Кобзаря і Каменяра.
Насрати на їх літературу, так званий «братній».
З народною музикою що стала шансон,
А ви думали зникла безслідно ідиш?
Ще один на жаргоні гаркавить в мікрофон,
Кріпакос, не туди ти світлом світиш.
Ти що націоналістом став і антисеміт?
Ісус - єврей і це не обговорюється, крапка!
Для обраного народу влаштований світ,
На наших злодіях не горітиме шапка.
Ба більше - нова Індія і її усі касти -
Сучасна Україна, я ж просто глядач;
Може такі як ми тут лише стали баласти,
Нам байдуже коли навколо є плач.
Відтоді як йдуть поміж нас ці окупації,
Серед тої темряви я знайшов ту єдину,
Прошу, дай мені шанс, не роби рекламації,
Коханням на крилах своїх до тебе я лину.
Закінчуй ці соплі, кріпаче, й вірша. Агов!
Нічого не буде, ти з нею - ну ніяк не близько.
А я ще раз крикну на всю країну: це є любов!
Я так тебе хочу моє ....ьке дівчисько!
Боже, дай же ж сили, саме я справжній Донбас,
Великими буквами і жирного шрифту.
У моїх грудях палає серце для Вас,
Я лиш за правду і ніколи за кривду.
Більше й найбільше віддам назавжди,
Завжди попереду йтиме також мій крок,
Хочу наблизитись до своєї мети,
З неба усім натрусити безліч зірок.
Хай ще цей хлопчик політає у мріях,
Мітинг він сам на своєму майдані,
Дівчинку свою теплом свого сонця зігріє.
О Лельо, О Лельо, лем в мя ся остані!
30.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2010
Я був бідним і мав лише мрії,
А що в тих мріях - крихти надії?
А що в надіях - мої сподівання?
А сподівання - це нездійснені бажання?
Бажання щось у житті змінити,
Змінити - значить життя на повну жити,
На повну - значить зреалізувати призначення своє,
А чи у кожного воно насправді є?
Є! Ходити тут далеко не треба,
Коли над нами нема сонця, коли над нами нема неба,
Безмежність я відчуваю, коли мовчу на самоті,
Але ті межі такі розмиті стали і пусті.
І пусткою мене поглинають до краю,
А що я тут маю? Не маю ніякого раю,
І йти до якої мені ще мети.
В якій є криниці найбільше смачної води?
Коли так стається я просто безсилий,
Мене лиш побили, а краще б убили,
Дивіться, він плаче і сльози стікають солоні,
Він біль заховав і закрив у долоні.
Даремно, не треба, яка в тобі сила?
Коли навіть Бог не рятував свого сина,
Коли помирає в очах і перед очима земля.
Куди ти сховав, де сховали вони твоє я?
...30.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2010
Дай Боже ноги, а чорт колеса,
Так швидше утечу я звідсіля.
Не до вподоби ця ваша меса,
На шиї стягується щось петля.
Такі то справи: втомивсь і далі
Блудити світом що мені чужий,
Беріть в долоні великі палі,
Каміння в руки й сильніше бий!
Я хочу вмерти, життя для чого
Коли для Бога… А чи він є?
Нема нічого в світі святого,
Кому потрібне життя моє...
Лише комаха, яка людина? -
Зараз такі лише відчуття.
Усе як мить, смерть швидкоплинна,
І де для мене баланс життя?
Коли, сьогодні? Та ні, не треба!
Ліпше зі світлою головою ранком
Побачу я востаннє неба,
І попрощаюся з світанком.
А може все ж таки, а може:
Він втримався ледь-ледь на прірвою.
Спасибі тобі за це, мій Боже,
Чи все ж таки зробив власне своєю вірою?
29.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
Карпати знову не програли в футбол
До останнього палає галицька ватра
Адреналін в душі і на останніх секундах гол
Така чудова гра мого спасибі їм варта
Без перебільшення і це дає миті наснаги
Хто не з народом цього не зрозуміти
До нашого багаття я кидаю все нові плахи
Щоби це полум’я теплом могло зігріти
В моменти піднесення і години ейфорії
Відчуваєш сили на великі звершення
Хочеться зреалізувати всі свої мрії
І голос в голові перший я перший я
Торує тебе і тільки на вірний шлях
Ти впевнено йдеш відчуваєш підмогу
І гордо здіймається твій біло-зелений стяг
За перемогою ми вирушили вже в дорогу
27,29.08.2010
...?? мабуть присвячення проходженню в Лігу Европи, і гарній грі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208473
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2010
Я частинка Бога це моя історія
Трохи переповнена є моя memoria
Я fuori strada нашою на узбіччі
Як я вже сказав не зайдеш в одну річку двічі
П’ятого дня тижня перед вихідними
Знову залишаюся з думками одними
Чому все у світі наче кимсь кероване
І життя усіх нас наче прораховане
Як плакати плачемо як сміятись сміх
Мабуть хтось вже вирішив що добро що гріх
Відповіді найдені репліки готові
Цим сни чорно-білі іншим кольорові
Небо закривається перед нашим оком
Уперед ідемо ми дуже звичним кроком
За лаштунком сцени режисери кіно
Штори знов закрили на наше вікно
Смішно може й так та я відчуваю
Що нічого в світі я вже не міняю
Світ такий вже є й так все залишається
Роль моя у світі зовсім не міняється
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2010
Братам росіянам присвячую ці рядки,
У вас також, браття, шлях не є легкий.
Хто я такий? – спитаєте. Хто я такий?
Я звичайний кріпак як ви, тільки з Донбасу лишень,
Ми як і ви для влади своєї стали мішень.
Влада за погляди готова убити як загинув колись Олександр Мень,
Щоб сиділи тихо худобою без ймень.
Мотузка на шиї затягується все тугіше й тугіше,
Ваші і наші пани живуть краще, а ми гірше.
Влада по живому нас ріже, ножем тіло ріже,
Відрізає вуха, язика, виковирює з очних ям очі,
Нам нав’язує національну ідею Євро-2012, а вам 2014 Сочі,
І щоночі, п’є кров нашу щоночі.
Терпіння риса наша, а ваша горе в стакані залити,
І що робити, брати росіяни що далі робити?
На господаря працювати у рабстві жити?
Простий роботяга голодний, а пан ситий;
Перстом вказує хто добрий, а хто поганий, сидячи на троні,
Його діти в Оксфорді навчаються і Сорбонні,
А наші в ПТУ або сидять уже на зоні.
Люди по країнах ходять сонні
У цьому обмані і брехні цілеспрямованій,
Країні інформаційно зазомбованій,
Правді прихованій за гратами захованій…
З годинниковим механізмом вибухівка тік-так,
Два теракти в Москві: все по плану, так.
Це лише випадковість, що розбився з поляками літак.
ВЧК, ЧК, КДБ, ФСБ -
Сьогодні сусіда знищили за правду, завтра тебе,
Морди з потрійними підборіддями запевняють по ТБ
Що все добре, ситуація під контролем -
Мати над могилою сина на одинці зі своїм горем,
Чоловік без дружини у собі зі своїм болем
І вітер розвіває попіл свободи над полем.
Журналістів які намагаються правду говорити – убити,
Хто має гроші – відібрати і свободи лишити,
Ворога придумати і недруга створити,
А інших по голові і печінці бити.
Люди, де та свобода яку Бог вдихав при народженні?
Що, ми на свято життя не запрошені?
Невже проблема у походженні,
Чи у ментальному розходженні?
Гої для них, худоба, так звичайно пише Талмуд.
У їх руках вся влада: законодавча, виконавча і суд,
З кожним роком більше кайданів на тілі і пут.
І тут така ситуація, ми маємо бути разом,
Нам немає користі що пани міняються землею і газом,
Хваляться мільйонами бидла коли п’ють водку часом.
Паростки свободи ведуть до боротьби,
Ми на шляху до однієї мети,
І нам разом іти, скинути спільні кайдани,
Залікувати минулого і сьогодення болючі рани,
Брати росіяни,
Брати українці, ми і ви всі прості люди.
Влада нас має за лайн-о, а ми б’ємо за неї себе у груди.
Хто це засудить, народи розбудить,
Ісусе, Боже, ти?
Ще довго нам хреста свого на плечах нести?
Спокутувати минулого гріхи.
Я вірю у прозріння, є і справжня Росія,
Бачили Mr.Freeman, чи слухали 47 Dino MC,
І я вірю прийде спасіння месія,
Прокинеться сильна Україна, народиться нова вільна Росія.
Я зерно правди посіяв
З надією, що поле свободи колоситися буде,
З нового урожаю справжній хліб будуть їсти свобідні люди,
Надіюся за це мене ніхто не засудить.
«Идиотский вапрос», він воду каламутить -
Скажуть доброзичливці які собі признатися бояться,
Що їх влада загнала як мисливець на полюванні зайця,
І все життя тримають їх за яйця,
Хай би йому трясця.
У пастці, у клітці, для системи влади ми м’яса шмаття,
Кидають нас тисячами у багаття.
Що далі робити, браття?
Росіяни, слов’яни, наші краяни,
Серце багряне, полум’яне,
Я вірю народ наш повстане,
І на сторожі свободи стане.
Я вірю так стане, я вірю, я вірю так стане…
Доброго дня і до побачення мої герої,
Надіюся в ваші душі достукалися слова мої,
Я лише в армії Бога маленький воїн,
В війську його рядовий солдат, звичайний воїн,
Ваш покірний слуга і брат.
28-29.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207990
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2010
У моїх руках завжди максимум свіжості,
В римованих рядках слова стають співзвучні,
Тільки для Вас найбільше моєї ніжності,
Хороші оцінки отримають сьогодні усі учні.
Десять заповідей щоб виконали – головне,
Особливо ту, де йде мова про рабів.
Запам’ятайте правило важливе одне:
Не можна в ближнього бажати кріпаків!
Ну так їм і треба: підставляє ще щоку,
З другим ударом може полетять і зуби,
Тут вже не важливо: праву чи ліву, будь-яку!
Бог б’є сильніше тих кого палко любить.
Не повірите, моє ім’я також на чорній дошці,
В чорному списку, …взяли моє село у кільце,
Нам приготували дьоготь, от уже він у ложці;
У кого ж тепер полетить щойно зтухле яйце?
Коли фізично не бачимо, то хоч на фотографію,
Можна і по-іншому поглумитися: домалювати вуса, зробити вуду;
А я і далі відточую на клавіатурі каліграфію,
Вірші писав, пишу! …і може в майбутньому буду.
Куди ж дітися з потяга, ще більше засмоктує болото,
Такі однакові, а в чому ж тоді наша різниця?
Згадав! Ми різні ідентифікаційним кодом.
Головне тільки з цифрою не помилиться,
Коли обиратимеш ти своє свідоме життя,
90% що в твоєї дівчини будуть не однакові за величиною скули,
Але на першому місці повинні бути завжди щирі почуття,
Докурить вона цигарку, кине під ноги - от рівень маскультури.
Більшість завжди права - правило першого слова,
Хто спочатку сказав, тому вірять навіть якщо це брехня.
На периферії і в одне місце засунута ваша дідівська мова,
Сало їжте, в шароварах така смачна ваша заколота свиня.
Але це не кінець, далі буде ще більше деградації,
Був би живий, не мав би перепочинку від роботи Ломброзо.
Мабуть треба було проводити люстрації або їх в резервації,
Всих цих збоченців що вироджуються у яких хворий мозок.
Але так не буває насправді, система - це найгірші і чавить найкращих,
Завжди не сприймає, перевчає тих хто пише лівою рукою суспільство.
Я звичайно проти, але не хочу потрапити зараз до пащі,
То може настав час збирати і своє військо?
Головне участь, як казали, а не перемога і перші місця,
Нам приготували чекати все життя у партері.
На мені і на вас залишається зовсім мало людського лиця,
Останні потуги і я розбиваю до свободи двері.
23-24.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2010
Він переміг Хозарський каганат,
Мечем здолав державу іудеїв,
Для них він назавжди лишився кат,
Для нас він князь який боровся за ідею.
Блакитні очі, вуса, виголена голова
І чуб на ній, ознака знатного походження.
«Іду на ви» - такі його слова.
Слов'яни ми душею від народження.
Він не боявся завжди йшов у бій,
Померти честь є за руську державу.
У вишитій сорочці наш він, українець, свій.
Слава героям – слава Святославу!
24.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2010
Приходь
І далі приходь в мої сни
Знаходь
І далі знаходь мить весни
Шукай
І далі шукай почуття
Кохай
І далі кохай божеволію я
Любов це те
Що усі так чекають
Прийде
Прийде потім так до нестями кохають
Тримай
І не відпускай це серце моє
І знай
Все моє є тільки твоє
З тобою бути
Пристрасні обійми слова найніжніші
І від неї почути
Ти лише мій ми є найщасливіші
22.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
Життя у чому його суть
У чому запитаю ще раз
На більше сил немає коли-небудь
Кістки травою поростуть
Коли ногами понесуть
Я так не хочу в невідомості тонуть
Я хочу
А чого ж я хочу
Зірку побачити пророчу
Тіло солодке красу молоду дівочу
Сам у той час в самотності лечу
Мене ніхто не чув
Я сам
І що побачити віщують нам
Коли стою над прірвою я там
В душі нічого вже не має
То я нічого і не дам
Хто ж правду усю знає
І ціну знає всім словам
Немає мене
Усе в житті цьому мине
Засне прокинеться знову засне
Темне а чи ясне
Ясне сонце може спалити
У чому ж тоді суть
Коли травою поростуть
Коли ми будемо в невідомості тонуть
Для чого ж тоді жити
22.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2010
Глазуровщик наколоти глазурі щоб була
Зразу кристаліну ще й бідонами,
І серіграфій по пів відра,
Щоб пустились п’ятдесятими ми тОнами.
Вимий всі кабіни до пуття,
І мішалки щоб текло водою чистою.
Буде капо лиш тобі суддя
Важко працювати та я вистою.
Скоро буде йти новий формат.
Готувати лінію і центрувати барабани.
Скажеш: «Я усе зробив вже, Влад!»
Так я глазуровщик хлопець не поганий.
Якщо десь попросять – то працюй
На перепаковку, чи на рєзку спину рвати.
Напишу заяву, собаки от вам…
Будете на Зевсі ви мене ще пам’ятати.
Й на душі є легко лиш з тобою.
Зустрітись з родиною – одне бажання.
Хрест на грудях, робу заберу з собою
Я поверну, це буде для неї тільки прАння.
Не засуджуй мене капо, я ж тільки тим і жив,
що глазурував - ти мене чекаєш; я знаю, ти плачеш
вечорами, і бачиш сни де я ще тільки перші дні на лінії,
крадькома підходжу до тебе, і закриваю твої очі долонями;
ти навмисно говориш: "директор?, Татьянка?", я сміюсья:
"ні, ні, не вгадав"; директору з Танюхою привіт; грошей
мало платили – не цінували працю, та я наперекір їм
вернуся, тому що глазуровка чекає на мене. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207068
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.08.2010
ВОНА мені сьогодні подзвонила
Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так.
Сказала, що вона – вона працює,
А я - ніхто, й в країні цій - кріпак.
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, Україну тільки їй.
Та я на це не можу не дивитись,
Для мене Україна – є дім мій!
Дім - мій!
Дім - мій!
Дім - мій!
Дім - мій!
Для неї я лише робоча сила,
Для неї я є раб, простий кріпак,
"Забудь Вкраїну", - вона попросила,
Ти є - ніхто, і звуть тебе - ніяк.
Потім вона зайшла попити чаю,
Юрко, сказала робиш все не так.
Чому це кажеш, тебе ж не чіпаю?
Ти як родився уже був кріпак.
Навіщо вона все це говорила,
До мене це страшне слово "кріпак".
Чому вона сьогодні подзвонила?
Сказала - ні, а я хотів почути - так.
А я хотів почути так!
Хотів почути так!
Хотів почути так!
7.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207065
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.08.2010
Бачу кожен темний крок
Серед сонця, серед неба
Уночі багато там зірок
Та мені життя не треба
І впаде з очей одна сльоза
Потече униз вона щоками
Я не проти і не зовсім за
Обіймуся з світом я руками
Засміятись коли плачуть всі
Я не можу і не дуже вмію
Із роботи їду на таксі
Світ летить а я не розумію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206921
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2010
Ты куда бежишь
Где твои цветы
Я стою в воде
Мокрые следы
Светлые глаза
Чёрные ресницы
Плакала слеза
Мы были как птицы
На губах твоих
Цвет твоей любви
У руках моих
Меня назови
Я твоя любовь
Ты моя душа
На ладони вновь
Тихо не дыша
Подойду к тебе
Тебя обниму
Этот целый день
Я в твоём плену
9.2009
так спробував колись російською
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
В мені вмирає маленький Гітлер 3,
Купили примусово-добровільно лотерею,
Скоріше покриття ти захисне зітри,
Щоб подивитись за яку вмиратимеш ідею.
Оце так таланить, оце так друзі фарт,
Ви не повірите, я виграю нові кайданки!
Моєї долі знову невеселий жарт,
Як кажуть: влітку треба готувати санки.
А я не знаю, зрозуміє хтось іще чи ні
Моє послання кріпакам, Urbi et orbi.
Я також бовтаючись, йду в цьому лайні,
Із сухарів лишилися лиш крихти в торбі.
Юрко не той уже, ви пам’ятаєте було раніше,
Майже за кожен рік у школі мав похвальний лист,
А зараз що, плюється на папері віршем?
Нічого особливого, який тут в біса хист.
Ой треба, треба, мабуть не прийшов ще просто час,
Бог випробовує мене хоч і не любить.
З чужих рук щастя берете, я в цьому пас,
Своє придумаю і кожен мого щастя купить.
Дивіться у долоні ці, вдиха повітря ніс,
Ви плескаєте, бо сусідо плескає щосили;
І співчуваєте несправжності пролитих ними сліз,
Мовчали ви коли через дорогу били.
А хтось, це ж модно: зараз всі такі як всі,
Злетіти високо до сонця понад хмари,
Та в літака цього нема зовсім шасі,
Розтопиться весь віск і упадуть Ікари.
З землі вже не піднятися з колін,
Живемо й гострих відчуттів стає замало,
І на душі все більше нових мозолів,
Існуємо життя під дудку і чуже лекало.
Я й тільки я повірю сам собі,
А ви напужилися і такі бундючні,
Колись порве вас від отих бобів,
Зібрались на ослячій парті усі учні.
Давайте! Голосніше кричіть що він дурний,
Тикайте в нього своїми пальцями:
Він не такий як ми, він не такий!
Своїм ключем хоче відкрити всі на світі брами.
18-19.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2010
Вкотре пишу я свої нові рими
Речення підбираю однакові слова
Щоби залишитись з ними самими
Пусткою тисне моя голова
Що ще писати від чорного в білий
Може щось нове зараз пригадаю
Миті як плакали і як раділи
Знову пишу та душі не торкаю
Я говорив що усе вже написано
Може зайнятись музикою малюнками
Та поета цього ще не визнано
І не вшановано пошани дарунками
01.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206508
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.08.2010
Вибачайте за повтори і тавтологію
Кожна рима все тяжче народжується
Бачите у рядках моїх аналогію
Юрко з вами в цьому погоджується
В кожного автора своя маніра
Матеріалізації думок на папері
Головне щоб не зникала ніколи віра
У можливість достукатися у двері
Я така ж як і ви звичайна людина
Місце своє на планеті шукаю
Батько у світі лишив свого сина
Сам із питаннями різними знаю
Вірю бо вірити знаю бо знати
Іскорку в собі лишити в вогні
Правду любов і свободу шукати
Цьому покликанню жити в мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206381
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.08.2010
Де я знайду своє справжнє ім`я,
Самопожертва, пожертва само.
Я запитаю в Ісуса: хто я?
В матінки Божої спитаю: мамо?!
Знову закінчую словом "Амінь"
Свою молитву - до Бога прохання.
Хмари на небі з`єдналися в тінь,
Крихту тримаю свого сподівання.
Заповідей нових Новий Заповіт,
Дії будуть, зараз лиш декларації.
Слово лунатиме Євангелій від...
Апостолів і моєї нації.
10,01,2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2010
The first English-speaking poem
Ok! Time of the dance.
This is my bad romance.
What your life sense?
It is only unique chance.
And now listen to me, please.
Men and beautiful missis and miss.
Let`s go! What speak about this?
When others are silent and are afraid.
When from you slaves have made.
From your wood of happiness they do a glade.
I will not escape, my words as the blade.
It is enough to disappear - truth time has come.
Will suffice to chew this bad gum.
Why it is solved by some …people?
He feels rum.
The bell of changes starts to ring on the steeple.
Well, it is the true moment.
Without comments.
We will start to go when
we will feel in ourselves forces to change the world.
Material assets are not important - freedom is gold.
The new free earth will be better for old.
It will be warm in hearts there will be no cold.
In the sky there will be a new sunrise.
This miracle, it certainly paradise.
Divine light in everyone in eyes.
Feelings fly to the Universe on wings.
In the nature the happiness sings rings.
And all begins.
And all begins.
And all begins to the new.
It is my territory. The world, I love you.
I love you.
15.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206168
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.08.2010
Що відчуває наша їжа
Коли ми її з вами поїдаємо,
Яка в неї природна ніша?
Давайте це у Бога запитаємо.
Мертві тіла, мертві ссавці…
Я теж хочу бути вегетаріанець!
Знову м’ясне м’ясо у руці
Таке смачне, от поганець!
Їси його. Менших братів своїх,
Солодкий смак у тої плоті.
Не їсти м’ясо є тяжкий гріх,
І от воно вже в твоєму роті.
Тримайте мене, я хочу м’яса:
Птахів у небі і в воді риб.
У місяця вже повна фаза,
Ви чуєте тварини помирають, їхній хрип.
Допоможу, не мучилися щоби,
На переробку підуть і кістки,
Із жиру смалець ми натопимо,
З живого робимо мертві куски.
Шкварчить уже й на твоїй сковорідці,
В каструлі вариться і на вогні,
Зібрались коло столу хижі вівці.
А я так хочу всім сказати: «ні»!
Не треба їсти м’язову тканину,
Волокна протеїнові й білкову масу.
Зневажливо патрають тільце, мертву тварину,
Щоби віддати культ, пошану м’ясу.
Що, що не так, закрита тема?
Коли не буде, що будемо їсти ми?
Були ж сусіди самоїди, не проблема,
Не зарікайся від тюрми і від суми.
І на останок: без м’яса ж як,
Йому присвячую й останні рими.
Давайте зробимо життя своє все так,
Щоби самі не стали в когось стравами м’ясними.
15.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206164
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 16.08.2010
Для чого люди народжуються, помирають і живуть
Майбутнього уже не має про нього ти забудь
Світ зупинився зупинивсь і я
Що далі буде я не знаю
Чотири букви лиш моє ім’я
А Бог говорить я не пам’ятаю
На пори року рік із чотирьох
У місяці плюс мінус тридцять днів
Дві половинки серця будуть в двох
Та для любові нам не вистачає слів
Крига скресає коли є тепло
І навпаки як холод вода замерзає
Стає містом або зникає і село
Людина в одну мить є в іншу вже не має
Буває вистачає п’ять хвилин
Буває лише погляд і тебе немає
Життя одне чи два і часу плин
А як і звідки то ніхто не знає
Дерева ліс про них сказати
То як трава ти уяви тільки високу
Лиш одиниці хочуть більше знати
А інші так й будуть стояти ані кроку
31.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2010
Вечір залишає мене самого
Я дивлюсь на небо а там нічого
Я дивлюсь на зорі а їх не має
Вечір мене самого залишає
Відкриваю очі потім закриваю
Сам себе запитую сам відповідаю
Наче день почався а уже кінець
Я в руці тримаю знову олівець
Запишу що в голові потім забуду
Зараз я живу завтра не буду
Ще вчора сміявся тепер плачу
Виходу в кінці тунелю я не бачу
Нещодавно було літо а уже і осінь
Дивно на ногах іще стою я досі
Хоч повинен і упасти так давно
Зара ніч сонце не світить у моє вікно
А коли дощі коли на небі грози
Коли йде зима і холод настають морози
Ще зосталось трішки скоро це настане
Я сьогодні є завтра мене не стане
Потім все і темрява лише довкола
А як вийти з цього замкнутого кола
Трохи походити ще по цій землі
Завтра нас не буде вчора ми були малі
Діти гралися сміялись жартували
Далі буде що ми навіть і не знали
А життя нас забирає та у свій полон
Думаєш що буде рівно і без перепон
А насправді то цього не має
Наче хтось навмисно жити заважає
Кілька раз піднявся в гору зараз унизу
Тяжкий камінь вгору підіймаю на собі несу
Може допоможе хтось але один я сам
Запитань багато та я відповідь не дам
І лише чекаю як прийде той час
Коли в вічності я буду а вона між нас
Полечу туди на крилах я птахів
Кожен з нас в дитинстві мріяв і хотів
Серед сірих днів як колір нашої землі
Я змінити це хотів та Бог не дав мені
8.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2010
Переді мною майбутнє сину
Скажи мені сину: я не згину
З колін підіймуся коли упаду
Світло попереду і я іду
Бога обрали одні
Інші сказали не віримо ні
Це не наш Бог це не наша кров
Для нього закрита наша любов
Такого Бога потрібно убити
Любити не можемо ми його любити
Смерть це буде йому вінець
Для нас став початок для них був кінець
Прощення ми простили вони нас прокляли
Тіло мертве із розп’яття зняли
Світлом нам стало його воскресіння
Їм не прийшло іще досі прозріння
Мати тримає в обіймах сина
Для неї він завжди буде дитина
Маленький хлопчик її дитя
У її серці його ім’я
Батьку що скажеш про це життя
Що відчуваєш які почуття
Маєш до світу в якому твій син
В поступі правди йде часу плин
В вічності вічні та чи так є
Серце у грудях б’ється моє
Там вище розуму ще не збагнути
Є чи нема але хочемо бути
20-21.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
Судьба Іуди на волосині,
Народ не судить, в її провині,
Не бачить слів, обманів в мові,
Віддали владу антихристові.
На небі зорі кажуть не склались,
Продажні знову за гріш продались,
Ідуть васали і на поклони,
Вершити судьби, робить закони.
Терпіння знову - стискаєм зуби,
Народ обгортку красиву любить,
Що в середині, без розуміння,
Черствіє серце і піднебіння.
І вкотре в шати чудові вбрані,
Нам мовлять правду пани і пані,
Святі ікони, вони ж святіші,
Слова красиві, а дії грішні.
Із сумом, болем складаю рими,
Чому думки в нас не є ясними,
Душі гнилої не чуєм сморід,
Біблейські зовні, нутром у Торі.
Апофеозом буде розв’язка,
По пальцях знову летить указка,
Забрали зошит, зламали олівець,
Це був початок, а де кінець?
8.03.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
Казка-Fairytale
Багато років тому, як молодим був я
Знав я дівчину яка подобалась мені
Вона була моєю і то була любов моя
Це все правда, та це було лише тоді
Я закоханий у казку дуже
Хоч це все мені і біль дає
Чи я втрачу розум це мені байдуже
На мені прокляття уже є
Кожен день ми починали в чварах жити
Кожну ніч ми падали в любов
І ніхто не міг мене сумним зробити
І ніхто не підіймав на хвилі насолоди знов
Як це сталося я не знаю
Розлучилися ми з нею враз
Тепер я її не відшукаю
Та коли знайду почнемо з нових фраз
Я закоханий у казку дуже
Хоч це все мені і біль дає
Чи я втрачу розум це мені байдуже
На мені прокляття уже є
Вона казка, так дуже...
Хоч це все мені і біль дає
Чи я втрачу розум це мені байдуже
На мені прокляття уже є
2009 літо здається.
вибачайте за неякісний переклад і рими дуже й не прагнув
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205317
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.08.2010
Жінка відома (адаптований переклад)
Багато разів у цій робі я відчував себе іноземцем у Європі
Стукав у тисячі дверей, був на святах серед людей
Зараз починаємо празник цей і після як закінчиться цей
Після того як подивляться мій відеоролик де я не сміюся і не танцюю як кролик
Ти знаєш я люблю тебе на свій манір, є стрес що завантажує ненависть прокидається звір
Тут важко українською говорити, якщо зможеш підніми руки до гори ти
Руки до гори х8
Є пастка яка принадить тебе, і тут в середині не дихатимеш ніде
Я не шукаю щоб мала була відома всі ті що шукають щось їх логіка знайома!
Я не шукаю щоб мала була відома, я не шукаю щоб мала була відома
Я не хочу щоб мала була відома, я не хочу щоб мала була відома
Одна з тих що стає в позу вдома, одна з тих що стає в позу вдома
Не я той що одружить себе річ вагома, не я той що одружить себе річ вагома
Я не бажаю з будь-якою бути
Я не бажаю з будь-якою бути
Я не бажаю будь-яке життя одягнути
Я не хочу життя в бункері пробути
Я відпустки проводжу в Україні, коли співаю думками в Україні
Кожен ранок що проходить в Україні, всі критики зроблені в Україні
До жінок яких бажаєш ти, до обіцянок що біг-борд вмістив
До продажної новини, підніми руки до гори ти якщо розумієш мої тексти!
Руки до гори х8
Є пастка яка принадить тебе, і тут в середині не дихатимеш ніде
Я не шукаю щоб мала була відома всі ті що шукають щось їх логіка знайома!
Руки до гори х8 справа наліво х4
Агов, хочу почути ваші голоси: скільки хлопців прийшло сюди? Скільки дівчат прийшло сюди? Більше безладу! Ці речі я кажу завжди, для вашої кар’єри для вашого майбутнього, хлопці і дівчата, дійсно, робіть те що думаєте ВИ що є правильно для вашої мети, не те що кажуть інші, бо коли ви робите, інші заздрять!
Спасибі всім що були тут сьогодні ввечері. Спасибі всім людям що сьогодні ввечері піднімали руки до гори для українського репу!
Кріпак, Кріпак, зараз кажу я; тобто, твої фани є дійсно невдахи, вибач що це тобі кажу…
ХИХИХИХИХИ…
22,11,2009
змінив італію на україну і ще дещо +- 95% переклад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205173
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.08.2010
Ти пам’ятаєш хто є ти, яке твоє ім’я, звідки прийшов, сім’я твоя; ти шлях свій у житті знайшов, як сюди йшов? Нові слова знаходять минуле забувають, не знають, не бажають. Але усі ми одні і ті ж у нас батьки, через роки, віки пройшли і передали крізь покоління внуків і дітей світ мрій своїх і прагнення ідей, здійснити що вони хотіли і жити і любити… понад світом уже ми летіли.
Коли собі закрити очі, серед ночі, хтось хоче більшого, бажає іншого, ліпшого, кращого життя на цій планеті. Відверті істини, відверті цінності, багатство в бідності, ударили по одній щоці іншу підставити, себе примусити, заставити, і мусити вирішувати важкі завдання, відповіді на запитання, на сподівання. Змінити щось на щось, коли вже відбулося, спіраль життя в волосся.
Одні за кілометри їдуть зі своєї землі. Хтось скаже ні, мені. Але здається люди просто хочуть жити, любити вільно говорити, себе зреалізувати, дерево посадити, сина зростити, будинок збудувати. В… тут в Україні, чи через море, а якщо горе, а якщо біль, вони не бояться, вони не боялися, себе переломили, не зламалися, над собою піднялися. Не знали що то за краї, на інший край землі: мороз і дощ, степи ліси. З собою взяли часточку краси своєї батьківщини, принесли в нові міста і села. Жива наша країна, в серцях їхніх не вмерла.
Кожен будував свій шлях, разом єдині були, жили на нових місцях, вели господарство, працювали, будинки будували. Схожа земля, майже як в Україні, схожі поля, степи, вийти і в поле піти і йти далеко йти… Калина- таун, Прудентополіс, маленьке місто і великий мегаполіс.
Тисячі, мільйони різних життів, так Він хотів, для кожного для всіх таких однакових і неоднакових шляхів. комусь свободу, комусь волю більше менше дати, понад небом літати, щось знати або усе знати, істину пізнати.
Так, вирішували мабуть, напевно, зовсім не ми. Сини? Йог сини… а може то є сни, все сни, і розум не ясний.
Колиска у якій ми виросли. Її не має? Хтось знає, можливо її хтось шукає?
Все ж таки більше з кожним днем я задаю питань, не розв’язаних завдань більше. А намагань? Я намагаюся зайти за межі, побачити весь світ з найвищої у світі вежі. Хіба не кожен це повинен знати. Шукати відповіді на питання що турбують, спокійний хід життя руйнують, весь вільний час у голові існують.
Подумки лечу у сні, пісні, співаю подумки пісні.
І тільки він все знає: відповідає і питає. І я також, і також всі відповідаємо й питаємо… але не знаємо. Спати лягаємо і засинаємо. А більшість так живе усе життя, нас мільйони до забуття. Чи це є принцип всього буття? Я замовкаю, далі історія вже не моя. І я це знаю.
30.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2010
В мені вмирає маленький Гітлер.
Хто купить перший мою картину?
Бовтанку варить вже baby-sitter,
Щоб годувати малу дитину.
Рецепт відомий це має пійло,
Добре смакує й з відкритим носом;
Чимдуж худоба чкурнула в стійло,
Поїсть і гидить завжди поносом.
Ярмо й нагайка свій вік віджили,
Та і не треба - ноу-хау чіпи,
Нам їх давно вже в шкіру вживили,
Так віртуально, ще наче, ніби.
І ті що вчора і ті що завтра:
Брехав брешу й буду брехати,
В них в лексиконі - без слова "правда",
Свободу садять вони за ґрати.
Усі актори й одної крові -
Це ж так чудово, погляньте люди!
Спільний ланцюг в них антихристові,
Наші і їхні тут голівуди.
Із марлі маски і протигази -
То грип свинячий, то хмари диму,
Рятуйте душі ви від зарази,
На небі світить зірка Полину.
Стихійні лиха, земні напасті…
Думайте! Бог робить ці катаклізми?
Мене нервує так ваше «драсці»,
Мізки промили всім і роблять клізми.
Не шкода друзі - готую гривні,
Агов, колядники й щедрівники!
Ваші безпечні з паперу бивні,
З панського столу вам летять кістки.
Мабуть це буде вже завершення
Вірша мого, хоч істина й така проста:
Не бійся сам, роби ти свої звершення.
Це буде твоя terra della libertà.
8-9.08.2010
baby-sitter няня
terra della libertà земля свободи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2010
В мені вмирає маленький Гітлер,
Той що художник і митець.
Талант змінив на темний світлий,
Сховав в шухляду свій олівець.
Карета подана й уже всі гості
Почали стрибати разом з вікна,
А я стою й дивлюсь на їхні дії досі,
Мій рот на скотч - хотів усіх послати на…
Сидить один, поважно так на троні,
Те сідало насправді зветься унітаз;
Всі що донизу на драбині раді його воні,
Вустами випорожнення хапають раз по раз.
Амеба? Ні, насправді та іще Зелена!
Одноклітинні, тут вже не важлива суть,
Насрати всім на кожного суспільства члена,
Радіють люди коли їх морально б’ють.
В цей світ брехня веде брехню за гроші,
З єгипетського рабства вихід з золотом рабів,
Нас обступили глисти зсередини, зовні – воші,
Що нарікати, вермішель на вуха сам схотів.
Померли динозаври. Та невже, і стали нафтою?
Це ж скільки треба мати цього добра?
Сьогодні я також плююся правдою,
Як траса 60. І з під мого пера
На полі буде знову новий урожай.
Невже захоче бог ще м’яса мертвого і з кров’ю?
Якщо у міфі - буду Каїном, ну і нехай,
Брата нема у мене, то не мій бог грається любов’ю.
Та ні, хіба ж це справді схоже друзі на кінець?
Більше три крапки й моє «до побачення».
Ще більшим від ударів у душі стає синець,
Я розумію: ви не зрозуміли мого світу бачення.
6.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2010
У наступне переходять що у цьому не збулися
Мрії щоб в майбутньому не збутися житті
Подивись ще раз на мене прошу подивися
Боляче це розуміти що без тебе я на самоті
Крик душі моєї у рядках римованої прози
Я дивлюся і тебе бачу лише в своїх думках
Ці слова застиглі на папері немов сльози
Відчуття того що не зміню нічого навіває страх
Стриманий я в своїх діях все стою в ваганнях
Без води найкраще дерево засохне як в пустелі
Так і ця моя любов моє народжене кохання
Зламаним ключем не відчиняються до щастя двері
Ні не вірю дай мені хоча би тінь тої надії
Поки ще живий допоки в серці і у венах кров
Так хотів би щоби був це сон куди сховати мрії
Ти моя єдина в світі та якій віддав я всю любов
5.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010
вітер холодний , осінь ...
повіяв ,
життя мене зігнуло ...
повія .
і я вже на колінах ,
і плачу ;
ні ! ні ! ні !
Боже , дай мені сили ,
Боже , дай мені сили .
я не зламаюся ,
я не зламаюся !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2010
Атлас життя відкривати й закрити
Створюємо різні тут материки
Всі ці країни держави прожити
Компас потрапив до моєї руки
Світом керують одні інші вівці
Ті що з зубами і звуться вовки
Їм не важливо що ми українці
Мертвих завжди поїдали круки
Кожен з нас має язик очі вуха
Міг би сказати дивитись почути
Але для них він сміття лише труха
Має він правду назавжди забути
Бачите гори та вони не ваші
Дивіться море купатись не можна
Всі ці багатства є тільки наші
Ваша ж свобода є рабству тотожна
Люди збагнути хотіли та не треба
Де є ті мапи щоб знайти вірний шлях
На літосферу тисне сфера із неба
Втоптаний в бруд наш малиновий стяг
Що це за кара відчувати осоругу
До світу що міцніше мене все стискає
Не сила звільнитися нам з цего кругу
Душа лиш свободу по смерті пізнає
30-31.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2010
Дякую, Боже, що українець я,
Дякую, Боже, що я русин,
Гордо звучатиме це ім’я,
Я України великий син!
Дякую, Боже, що тут народився,
Дякую, що руська є наша земля.
В іншій країні я б не прижився,
Я українець - моє це ім’я.
Дякую, Боже, за мою мову,
Дякую, Боже, за слов’янську душу,
Буду я вірний своєму слову,
Рідному слову служити я мушу.
Дякую, Боже, що я галичанин,
Дякую, Боже, що я з Донбасу.
Ми українці перші слов’яни,
Ми розпочали слов’янську расу.
Дякую, Боже, за Чорне море,
Дякую, Боже, за Київ святий,
Карпати наші найкращі гори,
Я українець! Я є такий!
Дякую, Боже, за нашу віру,
Дякую, Боже, тобі, Ісусе,
Я в Україну вірив і вірю,
Вона сильною стати мусить!
20.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204433
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.08.2010
Слова не плачуть без води
Сльоза в очах тече водою
І на піску мої сліди
Холодний дощ тече рікою
На крилах вітру пада сніг
Зима неначе за спиною
Та бруд не зникне з цих доріг
Не змиє дощ його водою
У тих роках де був ще сміх
Де були діти ми навколо
Нема й не буде прямих доріг
Зімкнулося водою коло
На водоспаді пада до низу
Вода і каплі сліз води
Потім тече рікою знизу
Змива з піску мої сліди
Слова не плачуть без води
Без неї сонце помирає
І на воді мої сліди
У вічність вічність забирає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2010
Я у твоїх очах розтаю
Тиша іноді буває такою тихою
Я тебе так безмежно люблю
Твоїм коханням солодким дихаю
Пристрастю серця твого полум’ям
Зігріваєш ти усе моє тіло
Я називаю тебе твоїм ім’ям
І цілую у вуста так несміливо
Ці бажання легко відчуваєш мої
Ніжно цілую коли тебе там
Очі зелені найкрасивіші твої
Не відпущу тебе і не віддам
Шукав тебе я цілу весну
Повір шукав тебе усе своє літо
Таку єдину лишень одну
Щоби веселкою і понад світом
Хвилями бути у твоєму морі
Зустрілися двоє він і вона
Щоби назавжди лишитися поряд
Така у світі є тільки одна
3.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010
Люди хотят славы
Люди хотят силы
Золотой
Люди хотят яхты
Люди хотят виллы
Умри молодой
Те кто хотят свободы
Будут в цепях те кто хотят правды
Будут во лжи
Мы посеяли зерно
С именем страх
И испекли хлеб
Для тебя держи
Думаешь жизнь эта твоя
Нет мы придумали это
Кукла на нитях моя
И наша это планета
Мусорный ящик посреди дома
С каждым днем пахнет сильнее
Я тебе говорю слушай
Я тебе говорю молчи
Слушай внимательно слушай
И моими мыслями говори
звиняйте за мою російську
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204125
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.08.2010
Сьогодні буде великий банкет в палаці,
У нашому клубі як то кажуть бу-будуть танці.
Цар і цариця вже умостилися напівоголені і на матраці,
Святковий келих несуть на таці
Наповнений кров’ю того що ще донедавна мав усе,
А тепер служниця так похапцем його несе.
Це не вигадка і це не моє есе,
Я як його, це:
Знімаю гарну маску, а там інше лице,
Як голка у відомій казці і яйце.
Гарна книжка та не з добрим кінцем.
Запитання сам створюю і сам відповідаю,
Так само як і ви я мало знаю,
Біблію вам переповідаю.
Хоч я і не месьє Пажес,
Проте можу вас заплутати теж,
Авжеж, друже авжеж!
За моїми реченнями добре стеж,
Наглядачі теж стежать за вами з своїх веж,
Коли ти виходиш за кордони дозволених меж.
А правда де ж?
«Не вірте йому він вам бреше»
Дія перша:
Пуста кімната …в кімнату заходить служниця, в руках сосуд,
Певно з водою і відразу тут
Інші рабині теж щось несуть,
Здається буде якийсь таємний культ.
Різнокольорове полотно,
Якесь рядно,
Незрозуміло що воно,
Та в принципі мені все рівно і все одно;
Якесь різне ганчір’я придворного ткача.
До кімнати охоронець заходити почав,
Щось бубнів собі і під ніс бурчав,
Потім вмить хутко замовчав.
Почали заходити люди жерця і тіло мертве несли,
Тут й керівник їхній зайшов на вівтарі щось креслив,
Знаряддя свої пестив,
Сам собі хистом своїм лестив,
Почав проклинати якесь ім’я.
Дія друга: в кімнату заходить царська сім’я,
Вона розказувала, а він голосно сміявсь:
Буде у нас сьогодні мій господарю особлива страва, -
Взяла до рук ножа що лежав від неї справа.
Відрізавши шматки тіла промовила: тобі слава,
Для мого розумного пана,
Йому моя уся пошана.
Тримай і їж цю плоть: вуха Гамана,
Сьогодні в нас вечеря не зовсім звана,
Ти мій навіки, а я твоя кохана,
І від моральної утіхи була як від горілки п’яна.
Канібалізму дана данина,
Яка його провина?
Він як і всі хотів жити і був людина.
Вуха Гамана,
Гаменташ, гаманові вушка,
Здійнявся шум, це діти у кожного в руках дерев’яна торохкотушка,
Трам-тарарам брати і сестри, трам-тарарам,
Гаманові вушка смачні гам-гам,
І таке буде усім нашим ворогам,
Трам-тарарам, тарарам-трам.
Тіло Гаманове поїдають га-гам.
Гаман давно вже мертвий, він давно помер,
Сплюндрований ім’я його, час у зневазі його зжер,
У синагогах читають тепер книгу Естер.
Ти думаєш правду знаєш, я думаю тобі її хтось стер,
Ти живеш у світі створених химер,
Цвіт перської нації за одну ніч помер.
Ефемер-ний і завжди певний,
Велика рана, а ти Тори шанувальник кревний,
Твій день темний,
А вони з нього кров п’ють,
Переодягли селянина в Гамана і камінням б’ють,
Так ся відхоркує, може й не вб’ють.
Ну і нехай!
Що хочеш мати те брате і май,
За твоєю спиною твій власний Мордехай.
Wanna have some fun?
То бери камінь і кидай, он Гаман.
Такий в нас план:
Хай його тіло кровоточитиме від ран,
Хочеш бути - будь тиран.
Так філігранно відточили брехню
І от вже камінь у моїх руках і я Гамана б’ю,
І я Гамана б’ю!
I spoke to you: I do not trust you!
2-3.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2010
Каста_Про Макса (переклад з рос. на укр.)
Кріпакос_Про Юрка
Картини з життя, дрібні уривки пам’ятаєте
Різні сюжети, щось ви можливо знаєте
Не помічаєте хоч зустрічаєте навколо себе
Раптово знову в ці сюжети потрапляєте
Де хтось вірить в те, що наче хлопець він нівроку
Але насправді любить шоколадне око
Хтось бачить крізь людину
Його ненавидять але він має ціну
Бо ж знає що буде через годину
Його на дрібницях важко ввести в оману
І зовсім не можливо досягти великого обману
Його голова повна ідей, він умів розуміти людей
Розрізняв дівчат від б…ей
Ранив себе криця влади над собою позбувався
Вірив баригам на базарі попасти не боявся
Якщо хворів, то з ліжка вже не підіймався
Коли переховувався – ви, хлопці його не розшукаєте
Він був чаклуном, так вважається
Його недопалки долітаючи до землі підриваються
Новенькі перед його мистецтвом схиляються
А лохи заздрять йому і прогинаються
Він мав з них гроші, розчісував як жіночок які люблять смоктати
Головоріз чи лох йому на все це наплювати
Якщо хтось роги мочив з них
Він карав бика підтягував людей своїх
Вживав пакет плану в день і слухав хіп-хоп
Це у нього був щоденний гороскоп
І якщо настрій був і гроші мали
То всі на його свято потрапляли
Наприклад, трави стакан, горілки 10 пляшок
Потім повії, круглі очі у дівок
Багато раз в міліції його тримали
Та завжди мусили на волю відпускали
Я міг його попросити про все що хтів
Когось покопати забрати з дитсадка сестру братів
Без перешкод піти до хлопця свідком на суді
Ніхто не вірить що такі вже люди більше не живі
Ловіть тачку! Юркові встромили ножа в спину
Галино, не кричи, закрий рота та дай хустину
Хлопацьке серце, не рухайся, тримайся
Ти не можеш померти тут, жити намагайся
Машини довго щось не має чому прийшли пізніше
Я до розірваної шкіри тканину притискаю ще сильніше
Він ледве повз із рота кров біжить
На ранок він ніяк уже не міг би жить
Юрко не маєш право очі закрити
Ось хлопці тут
Тримайся, все буде добре, ти маєш жити
Згадай літо, про сім’ю подумай, все що планував
Пам’ятаєш в вересні Галині Крим ти обіцяв
Я бачив його погляд сотні разів
Та зара в глибину очей дивитись він схотів
Щось лячно стало ждали довго тутай на землі
Я повернувся нас чекали вже не нові Жигулі
Хлопці біжать допомогти мені
В малої розтеклася туш сліз повне відро
На задньому сидінні важко дихає Юрко
3-5 хвилин в машині вже пройшло
Чоловіче, скоріше не шкодуй авто тисни на газ
Паде кров на підлогу, чергова зміна вже чека на нас
Петро промовив кілька фраз
Почув я тільки обіцяю
Через 15 секунд його пульсу не відчуваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203961
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.08.2010
Сектор Газа_БОМЖ (переклад з рос. на укр.)
Я копаюсь на смітнику як хробак.
Із дитинства все життя якось не так.
Люк каналізаційний – то є двері у мій двір,
Та я є щасливий по-своєму, мені повір.
Дім мій рідний двадцять років згорів тому.
Документи, гроші - все згоріло в ньому.
І тепер я жебракую двадцять літ -
Кому треба старий і нікчемний дід.
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
Ой ви хлопці, як доп’єте те вино,
Мені пляшки залишіте за одно.
Пожалійте ви бідолашного БОМЖу.
Я їх в торбу обережно положу.
Віднесу їх завтра і в скло пункті здам.
Мені якихось гривень за них дадуть там.
Я буханку хліба і сирок буду купляти,
Щоби з голоду мені дуба не дати.
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
Ох, подайте, люди, мені, ради Христа.
Я втомився від життя, дорога ця є не проста.
Перехожий любий, поможи ти копійчиною,
Зглянься наді мною, над убогою людиною.
Ох, відпустіть мене, пане старшина.
Я простий вкраїнський БОМЖ, а не шпана.
Я ж поганого нікому не зробив.
То за що затримуєш мене, ти б пояснив?
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
Я недопалок підійму, дим гіркий затяну,
Засмалю і додому час лізти.
Не шкодуйте мене, я чудово живу,
Тільки хочеться деколи їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203951
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.08.2010
Він любив дорогу,
Він на ній літав,
Полетів до Бога,
Бог його забрав.
Серце зупинилось -
Він упав, упав
І життя змінилось,
Бог його забрав.
І його не має,
Хоч ще вчора був,
Життя помирає,
Бог його заснув.
І забрав з собою,
В хмари, понад мрії,
Щоб пролить сльозою
Й намочити вії...
Ти залиш найкраще:
Погляд, сподівання,
Тяжко, буде й тяжче,
Сотні запитання:
Хто ми і для чого,
В світі живемо,
Смерть, ...і все, ...нічого,
Де ми ідемо.
Мить, його не має,
Хоч ще вчора був,
Вічність забирає,
Бог його заснув.
гарній людині, Айману, розбився на мото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203814
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.08.2010
Кожен, кожні, кожна
Кажу тобі можна,
Кажу тобі треба,
Тобі так кажу,
Зірка впала з неба,
Її положу
У твої долоні
І до рук твоїх,
Сльози лиш солоні
І веселий сміх.
Твої очі-зорі
Світяться мені,
У безмежнім морі
Пролітають дні,
Положи долоні
Ти до моїх рук,
Вони не холодні,
Я твій перший друг.
У очах відчуєш:
Ти моя, я - твій,
Голос мій почуєш,
Поглядом зігрій.
Обійму кохання,
У обіймах знов,
Є моє завдання -
Дати нам любов.
Я тебе зігрію,
Ти даси життя,
Я здійсню надію.
Наші почуття,
Здійсняться, я знаю,
Ти - це я, це все.
Я тебе кохаю,
Всесвіт нас несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2010
Доброго дня люди все пропало
По телевізору її стало дуже мало
Закінчилося сало
І борщ не їсться без нього народний
Зимою теплий влітку холодний
Лягаю спати голодний
Дві три хвилини з спини на живіт
Перед очима промайнув весь світ
В своїх снах сам собі гід
Бачу бачу зібралася суспільна меса
Королевою стає принцеса
Ставлениця Зевеса і інших богів
Єврейська кров має бути у царів
Народ у екстазі починає свій спів
Юрба під впливом флюїдів не молодої мамки
Щиро вірить що вона їх переведе із пішаків у дамки
Всі голосно волають священне ім’я цієї самки
На сцену підтяглися зі шпарин по трохи
Майже усі місцеві скоморохи
Співають і танцюють для священної льохи
Після до мікрофону підходить головний жрець
Найбільш наближена особа до тіла принцеси її самець
Погладила сірко собака мій собака мій пес сказала молодець
Він в ейфорії ще довго щебетав щось на помості
Плескали долонями усі запрошені гості
Не втомлені ще досі
Культом червоної плями на білій тканині
Пробудила у людей інстинкти тваринні
А в чому вони винні
Як народ витримує цих гнид
Україну обвиває своїм тілом гаспид
Зникає апетит
Коли по телевізору бачиш як жерці і жриці
Витанцьовують навколо священної самиці
З Водохреща залишилося святої водиці
А в шухляді імпортний молоток
Все буде добре або просто ОК
Заб’ю в цю нечисть осиновий кілок
Гляньте на мої руки вони ніколи не крали
Нікого не вбивали
Конституцію знали інколи мозолі мали
Не я винен що я шульга
Звиняйте коли текст трохи кульга
Правило пряника і батога
А що так світ побудований і такі закони
Одні вантажать вагони
Інші прибирають перони
І лише обрані купаються в молоці
На моєму parker олівці
Тримаю в лівій руці як його ці
Зламався стержень з графіту
А я так хочу кращих змін для цього світу
Від далекого палеоліту до сучасних днів
Месидж по модному повідомлення яке сказати вам хотів
Набір 33-ьох букв і суміш різних слів
Отакі то пироги отакі то помідори
Може я і хворий може хворий і я
На скрижалях кожне ім’я
На скрижалях ім’я кожне Богу тотожне.
21.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203637
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 31.07.2010
Знову я,
Знову вирішую:
Компоненти життя змішую.
У моїх руках
Основні елементи
Ні! - Кажу страх,
Засипаю у колбу нові реагенти.
Буде реакція,
Буде сила,
Незвична абстракція -
Енергія волі просила.
Пришвидчить каталізатор,
А чи на довго його стане?
Новий імператор
З аморфного тіла повстане.
Сила нового життя
І двигуна другого роду,
Це абсолютне відчуття
Для майбутнього народу.
5 травня 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2010
Я йшов ногами копаючи гальку
Кольору мокрого асфальту,
Різне каміння із граніту -
В очах весь смуток сего світу…
Як у євреїв, може згодом
Знайду консенсус з цим народом;
Та зараз просто йду в багні
І сумно щось стає мені.
Погляньте, ось де калабаня,
В ній відблиск церкви її баня
І Ленін зразу тут сто кроків,
Й річка нова з гімнопотоків,
Пляшки довкола певно з пива -
Культура в нас прерогатива;
З дитинства йде це виховання,
Лиш імітація, вдавання.
І я чого б так говорив,
Собі придумав, сам створив
Таку ж ілюзію свободи,
Беру й даю сам нагороди.
Тоді і зараз - ще є час.
Я не такий, хоч серед вас.
Такий не я, серед вас хочу
Зняти ярмо, духовну порчу.
Міць того слова що римую,
Ви є щасливі, як вас чують.
Так, дійсно - це фінальна крапка
І А4 - ціла папка.
Всього життя, і не збагнути:
Сірі будинки, сірі люди,
Сіра дорога, мокрий асфальт -
Із твого щастя зняли скальп.
29.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2010
Mio pensiero è cosi,
La mia strada è molto corta,
Io dico yes, oppure - si...
Wien und Bologna, ...l’aeroporto.
You change my space, my little space,
I take the bag, tra poco - viaggio.
Facia a facia, face to face.
Just do it! Questo atterraggio.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2010
Згоріло серце вже не має
На серці в мене доброти
Та біль мене не відпускає
Не можу жити ти прости
Не знаю більше я дороги
Не знаю як іти вперід
Не обходив я всі пороги
І не лишив у світі слід
Схотілось сонечка відчути
Схотілось неба без дощу
Слова хороші лише чути
Любов твою не відпущу
Я думав так тепер не маю
Собі сказати більше слів
Себе повільно я втрачаю
А я лиш добрим бути хтів
Згоріло серце вже не має
На серці в мене доброти
Та біль чомусь не відпускає
Не можу жити ти прости
13.9.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010
Коли я буду плакать мене вже не зупинять
Забили цвях в труну не можу його вийнять
Закрили очі і сховали сльози у руках
Я так боявся а тепер я знаю що таке є страх
Коли один та ні боятися не треба
Завжди хтось споглядатиме із неба
Це Бог він за мотузку смикає усіх
І потім каже що для нього добре а що гріх
Я пам’ятаю у садку колись я грався
Іграшками різними сміявся і посміхався
Але тепер я іграшка в руках у Бога
І лише він вирішує яка моя дорога
Тепер мені зовсім не смішно ні
У голові у мене думки лишилися одні
Чому чому я тут хто я такий
Чому він вибрав мені шлях в лапках найбільш легкий
Так смішно для нього а я не посміхаюся
Від болі в грудях тільки розриваюся
І крикнути не можу бо навколо люди
Вони всі не такі і сірі вони всюди
Запам’ятай мене життя у всесвіті ріки
Посипалися квіти моєї пелюстки
На весну осінь йде зимою я родився
Невже ти Боже просто помилився
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2010
Бу-га-га – це я сміюся так, не плачу.
Де обманюють – на власні очі бачу.
Бу-га-га, я знову буду казати бу-га-га;
Правда завжди очі коле, місія ця не легка.
Не витримує хтось, прогинається, підстилкою ляга.
Бу-га-га - нехай лунає це велике слово,
Не спи, прокидайся українська мово!
Я не мовчатиму і знову скажу бу-га-га!
Чекай, вже готова дати тобі копняка моя нога.
Я на поступки з брехнею не піду нехай і не блага.
Бу-га-га, бу-га-га, – давайте всі одночасно!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – це нове гасло.
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – разом до гори руки!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га – ми є люди, а ВОНИ – суки.
Співуча кожна мова, велика кожна нація,
Бу-га-га це моя нова декларація…
Світ великий і в ньому буде завжди бу-га-га,
Сльози, крики, та їх слово це перемага.
Пустелі, тропіки, степи, тундра і тайга,
На якій мові це слово, на українській? Ага.
Бу-га-га це міжнародне слово, воно об’єднує народи.
Бу-га-га – ми є люди, а ВОНИ: влада – уроди.
Хай кожен це слово запам’ятає,
Бу-га-га добро дає, а зло перемагає.
Невдачі проходять, після них буде бу-га-га,
Твій янгол-охоронець тебе завжди оберіга.
Бу-га-га, бу-га-га, – давайте всі одночасно!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – це нове гасло.
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – разом до гори руки!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га – ми є люди, а ВОНИ – суки.
Бу-га-га, бу-га-га, – це останній мій рядок,
Бу-га-га – це в майбутнє рішучий крок,
Запам’ятай це слово, не маєш права забути,
Тільки з бу-га-га ми живі і справжні люди.
Співуча кожна мова, велика кожна нація,
Бу-га-га це моя нова декларація…
Бу-га-га, бу-га-га, – давайте всі одночасно!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – це нове гасло.
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га, – разом до гори руки!
Бу-га-га, бу-га-га, бу-га-га – ми є люди, а ВОНИ – суки.
5.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203168
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 28.07.2010
Голуби летять над нашою зоною (переклад з рос. на укр.)
Голуби летять над нашою зоною
Їм нема у світі перепон
Як би мені хтілось з голубами, голубами
Прилетіть у рідний регіон.
Та забор високий не пускає
І колючих декілька рядів
Вартові із веж все наглядають, наглядають
І собаки рвуться із ціпків.
Вечір за віконцем догорає
Сонце розтає неначе жар
На в?язничних нарах все співає і співає
Хлопець бо в душі в нього пожар
Він співа, як важко жить без волі,
Без друзів, без лагідних подруг.
У цій пісні було скільки горя ,сліз і горя,
Вся в?язниця плакала навкруг.
Навіть найжорстокіший наглядач
Думає й стоїть біля стіни
Тільки він один падлюка знає, знає
Що хлопця уб?ють завтра вони
А на ранок гримнули засови
Повели хлопчину стріляти
І останнім було його слово, його слово
Приведіте сина ви сюди.
І по темним вузьким коридорам
Пробігся хлопчина років пять
Кинувся на шию й крикнув тату , любий тату
Можеш ти мене з собою взять.
Тату, любий тату, не забуду
Тату, любий тату, не пробачу
Тату, любий тату, скільки жити буду
Я за все це мусорам віддячу
Ви летіте голуби летіте
Ви летіть в далекії краї
І рідненькій матінці скажіте, ой ви скажіте
що не має сина у неї
Голуби летять над нашою зоной
Їм нема у світі перепон
Як би мені хтілось з голубами, голубами
Прилетіть у рідний регіон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203164
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.07.2010
Україна досить дивна країна,
Народ радіє, хоч в гімні по коліна
І радісна гримаси міна,
Паскудна гра, гримаси, кваси…
Народу б будувати, а він горілку квасить
Після роботи до телевізора і на матраси.
До збочень нових стає все більше ласий,
Які тут прикраси
І ознаки краси?
Для сірої маси
Помиїв більше принеси,
Льодяника з фекалій тобі дали, отож гризи.
Дегенерація проходить з гори в низи,
Як спрут пройшла у тіло, пустила метастази.
І як позбутися тої зарази?
Духовної прокази,
Народ – ясир,
Новітні бранці,
На восьму годину всі як один ідуть у стійло вранці.
Які спартанці
Й триста героїв Крут?
Тут кожен другий не Кочубей то Брут,
Ніж встромлять в спину, в воду наллють отрут
І суд.
Який там суд?
Для суду вони будуть самосуд,
Спочатку зроблять твій сосуд
Порожнім, а потім нагадять посеред хати,
Дружину будуть твою на ніч брати, грати,
А ти будеш казати: брате, брате!
Я тобі радий,
Дарма що ти дегенерат,
Я дякую тобі за цю країну рад,
І в сорок третьому у спину автомат.
Хліб сіль, чудь і весь, хліб сіль -
Твоє тіло поїдає надалі огидна міль,
А ти не відчуваєш біль.
Мозок черствіє, а в серце проникає цвіль -
Це мітельшпіль,
Твоєї шахової партії. В життя моголотартарське іго,
Ти знову лізеш спати у ведмеже лігво
І віриш що все змінять діти індиго;
І розумнішаєш з грецьким горіхом,
Бо схожий він на твої мізки.
Тобі сказали і ти все будеш їсти,
Такі артисти
З несусвітнім хистом,
Кіном абсурду і профанації,
Безглузді істини звели на прапор нації.
А де ж тут мати рації?
Коли при владі прихильники розумової мастурбації,
Придбали акції
На все у цій країні,
Зеленим помахаєш і кожна друга на коліні
Обвилася між ніг твоїх в своєму вмінні.
Колись робили це на сіні -
Я бачив це в якомусь фільмі.
За гроші ти купляєш вкотре юне тіло, молоду красу,
І я також іду до каси, свою пенсію туди несу.
Бо сель і оповзень, моральний зсув
Суспільної моралі,
Збочений бруд потоку рухає людство надалі,
Ти закрутився також у цій спіралі
І лиш худоба у пасторалі.
Ще й далі
Ти стаєш ногою на ці гралі,
Тобто за нормами правопису граблі.
Хочеш казати правду, але не вистачає слів,
Ти ґрунт старий під натиском просів,
Вал твій зігнувся і поламався шків,
На лавці перепочити сів.
Голуби випорожняють екскременти на кашкета,
Хотів зійти та не зупиняється на вимогу планета,
Ще не година йти і зачекає Лета.
О друже, де там!
Оберти іще сильніше: арифметичною прогресією,
І ти відповідаєш агресією на агресією,
Температура піднімається по Цельсію.
Чекаєш на Месію,
Щоби зерно правди посіяв,
За тебе убив змія.
Правильно, ніколи не підставляй вдруге щоки,
Даси вкусити за пальця - завтра не буде руки.
Християнин з мене який такий.
Я не святий!
Куди іще чекати, які роки?
Вже час до зброї!
Не хочу бути у країні своїй
Я відщепенцем і зватись гоєм,
Ходити під чужу дудку строєм.
Коли на рідній землі нам сонце не світить,
Штучне освітлення, які в біса софіти!?
Ми не антисеміти,
Правнуки Святослава, внуки Хмеля і Бандери діти!!
Досить сидіти!
На кухнях плакатися у ганчір’я,
Таке повір’я,
Потрапило на моє подвір’я,
Зкуйовджилося пір’я,
Така то правда моя, вір я…
Були часи безвір’я,
А зараз лютий звір я.
І розірву на шмаття, нехай словами, слово може ранити і вбити.
Я до минулого давно вже ситий,
Можливо мить настала визначатися як далі жити?...
26.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2010
Витратив час, може й даремно,
Щоби обгортку хорошу створити.
Вам це сподобається дійсно і певно,
Навіть голодний буде вже ситий.
Їжте не їжте, назвемо цукеркою -
У кольоровий загорну папір.
Всі кольори, що на небі веселкою,
Вона смачна, - ти на слово повір.
Назва чудова, придумав, старався,
Плескав в долоні як ви її їли.
Словом стелився і вам посміхався,
Справді кондитер я став дуже вмілий.
Руки тремтіли лиш першого разу,
Все таки страх був, боявсь не з’їси.
Далі вже легше придумував фразу,
Більше від досвіду мав уже сил.
Їжте, панове, їжте й смачного.
Я буду радий із цього, щасливий,
Я й загорнув же ж непотріб для того,
Щоби в обгортці дивився красивий.
26-27.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2010
Хлопчик маленький у небо дивився,
Русе волосся, великий з горбинкою ніс,
Роки пройшли, він лиш зовні змінився,
Хрест що на грудях з розп’яттям він ніс.
Може й дитина, нехитра дитяча усмішка,
Так посміхався і речі простими здавались,
Зранку мені не хотілось вставати із ліжка,
Іграшки зникли одні, інші просто зламались.
Яскраве сонце, це я так на нього дивлюся,
Дощ, невже дощ, ще застала на вулиці злива,
Виросту я, зовні трішки лиш зовсім змінюся,
Я обіцяю, хотілося казки, звичайного дива.
Доброго дня, відповів на вітання вітанням,
Я побіжу поблукати між трав і зелених лісів,
Це є не розповідь, сповідь, незвичне зізнання,
Просто на інше ... не вигадав я іще слів.
--25.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202777
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.07.2010
Нечесний з собою і з вами не чесний,
Сьогодні чесність - це не я.
Зникаєш куди світлий промінь небесний,
Забув запалити моє ім’я.
Забув запалити, теплом зігріти,
Забув, а може і не бажав;
У темній кімнаті непомітно сидіти
Чорним - невидимий спав.
Я непомітний, а більше - нечесний,
Сам собі обмани творив,
Вигадував кожен монолог словесний,
У своїх ілюзіях образів жив.
Нечесний, а де та чесність?
Оманливий мій світ власне,
Така несправжня ця помпезність,
Куди зникаєш? ...мій промінь гасне.
І я, і знову про себе, знову і я;
Вірив у краще - може збудеться,
Нечесна розповідь моя
І зараз несправжньою буде ця.
25.07.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202774
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2010
Вони пташечки ранні
В сумочках мають на карточках тисячі money
Стрункі як жирафи і швидкі як лані
Ходила по бутіках гламурна пані
90 60 90 та це ж якраз модельні дані
Троянд пелюстки на ліжку й бульки шампанського у ванні
А я не на коні
І зовсім не трапляються такі мені
Лише у сні
Та й то ті постаті є не ясні
Проходять манірно сірі дні
Одні ніякі інші більш байдуже
Послухай мене любий друже
Життя на мить осоружне
Я тут же
Тисну рядок який цензура забанить
Це ті що ще вчора ходили на майдани
А зараз на брудному пляжі мріє про Канни
Вже має на шкірі опіків рани
Але ще й далі приймає сонячні ванни
Чекає манни
Принца на білому коняці
Хоча вже не один господарював у неї під спідницею у с..аці
Це не мої а вострі каці
Іде на дискотеці трясти усим що подарувала природа мати
Таку би з насолодою кожен би побажав від ранку і до ночі г..ати
І досить недоторкану принцесу з себе вдавати
За ради
За ради чого я розпинаю тут свою горлянку
Закину ще горілки склянку
Щоб голова боліла зранку
За високо підняв щось я моральну планку
І що тепер робити от merda
Не виходить в нас розмова відверта
Душа подерта
Серце розірване у шмаття
В моє і ваше багаття
Вони кинули сміття чуєте сестри і браття
Порване плаття
Інстинкти ниці
На ногах гематоми і синці
Розбиті губи кров на лиці
Жертвоприношення приносили дияволу жерці
Сатані служили ці живі мерці
Та суть цієї пісні не є слова ці
Останні хоч це також має свій сенс
Запам’ятати важливий момент
Є фізичний а є духовний імпотент
Достатньо правильно розставити кожен акцент
Native land чи земля рідна
Своя дарма що зараз бідна
Якщо ти людина гідна і маєш гідність
Залишайся правильним в очах Бога будь господарем свого життя
Неси гордо своє Я
Таке от повір’я
Від А і до Я
Інь та Янь
І тому подібні істини
Ти вже біля стіни
Навколо тебе зібралися вони
Ті хто руйнує твої сни
Слуги чорта і сатани
Миру марно чекати жди війни
Неси гордо до перемоги свій стяг
Ти обрав вірну дорогу правильний шлях
28.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010
Оригінал: слова С. Осіашвілі, музика І. Саруханов «Дорогие мои старики»
Адаптований переклад українською мною
Постаріли мої кріпаки -
Непомітно усе це буває -
Зовсім інші у них є думки,
Так поволі в неволі вмирають.
Все повільніше вони працюють,
Хоч вдають що іще є здорові.
Зір в них слабне, а вуха не чують,
І все менше до пана любові.
приспів:
Дорогі ви мої кріпаки!
Дайте всім вам ярмо одягну я.
Отакі ви мої кріпаки,
Ви мої і за це вас люблю я!
(Ми іще, ми іще попрацюєм!)
--соло--
Вам кайдани й ланцюг до лиця,
Є нагайка красива й батіг,
Щоб робили - міцного слівця,
Так люблю кріпаків я своїх.
І нехай, кріпаки, діти ваші
Хочуть більше на пана робити,
Хай за вас вони стануть ще кращі.
Їм життя у кріпацтві все жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202365
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 23.07.2010
Не я сказав найбільше правди слів
В очах душі виблискував кришталь
Він розпочав а я продовжити схотів
Велику битву за святий Грааль
Я був як він схожий а він такий як я
Коштовний меч блискучі обладунки
Хрестом на грудях Богове ім’я
Й жінок найпристрасніших в світі поцілунки
До бою так дарма що молодий
Душею й тілом я іще мала дитина
Похід хрестовий хто я там такий
Звичайна як і ви не більше я людина
Тримай тримай чекай бо я вже йду
І Палестина і Йордан моя це Галілея
Віддам життя я за свою мету
Нехай й усе бо власне це моя ідея
Здійнявся прапор стягом догори
Ми обороною із замку ми на вежі
З усіх боків нас обступили вороги
Крейдою малювали круг навколо наші межі
Підступні стріли отрутою і крізь щити
Я був поранений любов її усе загоїть
Щоби я знову встав йшов до мети
Наші герої знову бралися до зброї
Волю душі любов у серці кожен з нас тримає
Останній ми редут на захисті свободи
Прийняти бій шляху назад немає
У вічності нащадків шана буде нагороди
18,22.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2010
Моя душа маленька зараз
Вчора була така як сьогодні
Поглядом вічність її забрала
Глянувши в очі мої холодні
В сонця спитаю в зірки на небі
Де те життя у казковому світі
Всі помилки є тільки у тебі
Вогнем неправди люди зігріті
Мовою світла не говорити
Я серед міста де сонця не має
Жити в системі в тобі буде жити
Ти ні не зможеш тебе поламає
Мабуть на небі Бог якщо є
Більшість людей скажуть що має бути
То нехай вирве серце моє
Щоби я міг спокійно заснути
29,03,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
Пам’ятаю як за шкільною партою сидів
До дошки виходити так з місця не хотів
Всі руки тягнули а я не тягнув ні
Руки були в вузол зв’язані мені
Спочатку думав про одне потім про інше
Знав що буде після та не знав що гірше
Знав що у житті в мене дорога є своя
Знав що Юра звуть мене й моє ім’я
З ним ще буду довго по світах ходити
Хтось його полюбить я когось буду любити
Очі закриваю та знову не бачу снів
А я сонця світло так побачити хотів
Посміхатися уже й не хочу та й не треба
Мабуть Бог не дивиться на мене з неба
Крикнуть голосно та вже не має сили
Пальцем тикали мовчати всі просили
Я подумав як тут далі бути
Що зробити щоб все це забути
Було сонце в небі та воно не сяє
Хтось на всі питання відповіді має
Я ж один і руки у землі й під нігтями земля
Боже ти мене покинув де моя сім’я
Голос мій не крикне і не напишу
І в молитві сил не бачу вже не попрошу
Знаю що нікому в світі не потрібний
Я для цього світу вже не рідний
Ти пробач як щось не так зробив
Все як міг так все я і прожив
Посмішка що інколи була нехай всі пам’ятають
Та у світі зло живе хороші в тиші помирають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
Rammstein stein ramm
Камінь на гору підіймаю сам
Кайдани в руки ланцюги в ноги
Я зупинився на пів дороги
Дай мені сили Боже на поступ
Я є кріпак все є по ГОСТу
Робу на себе подерту одів
Металеві носки на взутті
Радість в очах як стрічаємо пана
Але в душі не загоїлась рана
Rammstein stein ramm
Камінь на гору підіймаю сам
В правій тримаю заржавілий ціпок
Лівою б’ю в камінь свій молоток
Пил і маленькі шматки полетіли
І у легенях здоров’ям осіли
Знову сміюся і знову радію
Я кріпаком працювати умію
Боже для цього ж я й народився
Дідо раділи б та і батько б гордився
Rammrammrammramm stein stein ramm
Я на гору підіймаюся сам
Камінь з гори покотився щосили
Мертві пани що учора ще жили
Вип’ємо друзі за їх упокій
Списом убитий диявольський змій
Шлях до свободи відкрився сповна
В пеклі горить власне сам сатана
Праведні знову здійнялись на трон
Буде як камінь твердим наш закон
Rammstein stein ramm stein ramm
В боротьбі я отримую шрам
Серце свободи будує наш храм
Тривалість мурів і вічність брам
Силою зброї надаю я словам
Rammstein stein ramm
9.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201895
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2010
Я вершник, їздець
Ти будеш конякою
Буду їздити на тобі
Гарний, молодець!
Я тобі подякую
Ти стогни піді мною
Я легенду тобі розкажу
Один слон в вушку голки
Сховався своєю головою
От що я тобі скажу
Чистої раси
Я ключ новий маю
Поспіши, щоб було чути
Він від замка палацу
Я до дверей ступаю
Життя розкішним може бути
Чистої раси (крові)
Звір, звір
Легенда, легенда вона, звук вона
Звір, звір
Мені сподобалося
Бути в твоїй шкірі
І тисячі слонів зламали все
Звірі, звірі
Короткою була верхи їзда
Я вже не буду часу мати
Злазити з коня мушу
Мене дуже шкода
Та ще хотілося скакати
може на +-80% переклад.
2003.-?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201892
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.07.2010
У темному світі людських трагедій,
У чорному світлі людських тривог,
Незграбні актори з трагікомедій
Забули сказати свій епілог.
Короткі розмови і довге мовчання;
Коритись усталеним правилам вірно,
Назовні одні, а в собі без зізнання -
Схилились, впряглися в ярмо ми покірно.
Я кожен, я різний, але я однаковий;
На сірій я вулиці - сірі будинки.
Цей опіум тут і він кольору маковий,
Природні потреби терпи до зупинки.
Кому і куди, а коли? А ніколи.
Травинка маленька росте крізь асфальт,
В системі й здоровий стає уже хворий,
Потоне у морі безбарвних він смальт.
І так я кажу: були б ви і слухали,
Такий непомітний, віртуальне тавро.
У стійлі спокійно і нічого б не рухали,
Помиїв принесли уже нове відро.
Якого числа, якого дня тижня?
Усе й наче добре, усе та не так.
Життя це солодке, смакується вишня,
А що в середині - маленький хробак.
Вже тут зупинився я правдою зморений,
Дивіться, він сам своє щастя кував.
Нехай я в кайданах, але я є нескорений,
Ще роль головну у житті не зіграв.
18.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201744
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2010
Мені приснився сон (по Франку)
Мені приснився сон
Немов переді мною
Якийсь незвичний сон
Неначе сон Франка
І я стою під тою же скалою
Серед таких же тисячі як я
І той незвичний сон
В очах переді мною
В кайдани зв’язаний я на руках
І я рубаю камінь
Над собою
Коліна в кров розбиті
Пальці на ногах
Знизу тече ріка
Бурхливі водоспади
І голос нам гримить
Неначе в сні Франка
Ламайте цю скалу
Нехай у воду паде
Нехай ніщо не зможе вас спинить
І до гори підняли
Ми тяжкії знаряддя
Молоти ударів грім
І падало каміння
Скелю ми рубали
На шлях майбутнього
Дорогу нам усім
23.08.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2010
Читаю Чезаре Ломброзо, цю кримінальну прозу, отримую психологічну правди дозу, очищую мозок, розум щоб досягти нам вищої мети.
Виходжу з коматозу, сна і анабіозу, pugno di ferro, тримаю у руці я розову розу, не прогинаюся і не стаю я в позу, ми на дорозі правильній, але нам довго ще іти.
Ми вийшли із совєцького колхозу, але на зламаному возі, ми зупинилися на розі, і стоїмо ще й досі, молитва Богу й Бозі злітає в небо і туди летить.
Невже це буде вічно, ми героїчно лічимо у церквах свічимо своїх героїв, у вишиванках воїнів, і признаємося катам в любові, а на своїй землі ми плем'я гоїв. Що я накоїв? Рядки цієї пісні злої не є переконання мої. Я не антисеміт, я є людина, а чи людина ти?
Держава права, свободи лава. А де така держава? Нас переконують що це не наша справа. Шматочки сала, хохляцько-малороська страва. Я вам скажу, ідеологія гнила ця й ржава. Слава Україні – Героям слава! Слов'янська кров пульсує у серцях наших, бо це є ми.
Народ наш убивали, різали і ґвалтували, ми війни мали, голодомори мали, нас зневажали й мордували, у прах стирали, асимілювали, по імені не називали, та не зламали, нас не зламати, тому нас не зламали. Ісус наш Бог оберігає наші сни.
Я відчуваю загрозу, знову читаю книжки Ломброзо, на вулиці мінус двадцять морозу, п'ю молоко отримую лактозу, щоби не було авітамінозу, чекаю коли буде кінець цьому на глиняних ногах брехні колосу. А чи бажаєш цього ти?
Виходжу з коматозу, зі сплячки і анабіозу, не прогинаюся і не стаю я в позу, pugno di ferro, моє серце червоне, воно не вмерло, своєю жертвою, життєве дерево, для спраглих у криниці завжди знайдеться води.
І знову мій мозок каже ні гіпнозу, із телебачення помиїв дозу, нам заливають у голову русоволосу, ми чуємо брехню тринадцятиголосу, досить, я кажу досить зомбуванню і маніпуляціям, цьому диявольському поносу. А що на це скажеш ти?
Триває знову, моя розмова, у пісні правди слова, нова підкова на щястя, обманами не заплямована, у горниві загартована, вірою підкована. Знати правду і не боятися до перемоги іти.
Вкотре у творах Ломброзо, отримую я правди дозу, від зла наркозу, а розум виходить з коматозу, беру до рук я кобзу, співаю я римовану прозу, як кобзарі величні кобзарі у всі свої часи.
Для мого розуму нема склерозу, pugno di ferro, тримаю у руці я розову розу, не прогинаюся і не стаю я в позу, ми на дорозі правильній, ми на дорозі правильній, і нам нею іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.07.2010
Мого театру актори
Мого театру події
Я режисер трохи хворий
Не подаю вже надії
У першій сцені герої
Сказали тексти банальні
Усі сценарії мої
Якісь не дуже реальні
Коли вбивають чи плачуть
Або сміються радіють
Нещястя змінює вдачу
Актори грати не вміють
Й за немалі гонорари
Блокбастер марно чекати
Постій ще скоро на хмари
Сценарій мусиш писати
В кінці завжди хепі енди
Добро над злом торжествує
Я зафільмую моменти
Але чи хтось їх почує
21.01.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201303
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2010
Калейдоскоп почуттів
Калейдоскоп насолоди
Тут мова тіла без слів
Тільки імя твоє хто ти
На пять лиш десять хвилин
Щоб потім і не згадати
І знову сам я один
Слово до слова писати
Тебе не треба болить
Усе це біль я це знаю
І після того вже мить
Як пустоту відчуваю
Розбитий наче мене
Частинку вбили украли
Повільно пустка мине
Чи щястя те що ми мали
Чи маю вкотре іти
Не за свободу платити
Моє ти серце лети
Щоб знову все це прожити
Відчути біль почуттів
Який хвилини триває
Калейдоскоп почуттів
Є тіло духу не має
10.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2010
Записати слова щоб не забути
Записати слова на папері
Завтра мене може і не бути
Бог закриє переді мною двері
Відповіді що я не отримав
На питання які задавав
Я підтримки у житті так й не отримав
Скільки раз у тебе Боже я питав
Де та відповідь куди усе зникає
Двадцять років скоро все життя
Та мене наш Бог не помічає
Він не бачить мене мої почуття
Завтра може вже і не настане
А сьогодні я уже не я
Прийде час в житті мене не стане
Зникне на планеті це моє ім’я
17.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2010
Пісня про літо(…моя пісня про літо)_Кріпакос&Грайлива
Літо - ні, літо – ні, літо-ні, літо-ні, літоні, літоні…літні.
Кріпакос
Доброго дня школярі і люди літні! Ladies and Gentlemen! Guten Tag !
Панове, з вами розмовляє головний український кріпак.
Так чи не так, так чи не так, але завжди ви маєте страх,
Дивитеся в рожевих окулярах на світ,
Боїтеся зробити найважливіші в житті кроки,
Ваша мрія замерзає у міцний лід,
Під чужу дудку ви танцюєте усі свої роки.
Ви не помітили як підмінили ваші мрії:
Дорогі машини, будинки великі, і жінки повії,
Вийти гарно заміж - мої плани в дії.
Що тут подієш…?
Зовсім інші стихії,
Солодке літо - всі їдуть відпочивати,
А я історію про своє літо хочу розказати.
Ну що брати і сестри, пісню про літо можу я почати…
Отака вона моя пі-пісня про літо,
Вона не буде для вас рожевим світлом,
Ви подивіться що коїться з світом.
I'm so glad about that.
Вам здається і це літо солодкий мед,
А я не скажу вам it's good, все it's bad.
Цього літа вбивства будуть жорстокі як і минулого літа,
Кров у війнах буде пролита,
Не одна хороша людина поганою буде убита.
Багато злочинів не отримають свого покарання,
Цього літа встановлять нові рекорди зі зґвалтування,
Стане ще більше прихильників одностатевого кохання.
Моє ж бажання -
Щоб усього цього не було,
Та вам всім насрати і в світі процвітає й далі зло.
Хтось в інтернеті веде свій блог,
Розказує: «а я этим летом убить смог».
З чиєї ж такої ласки
Ми поодягали всі ці маcки?
Віримо в усі ці обіцянки і казки,
А коли скрута прийде ніхто і не подасть руки,
Цього літа вкотре промовчиш також і ти.
Цього літа вкотре промовчиш також і ти.
Грайлива
Кріпакос знов співа мені теорії про макро,
А я ж складу з пісень твоїх кріпацьке акро:
К краса - коли ти чуєш інше серце,
Р римуєш кожен погляд, кожен звук.
І і муза у душі твоїй озветься
П під ледве чутний дотик рук.
А а ти ідеш, о ні, літаєш!
К крила натхнення вдаль несуть
О одвічні істини шукаєш
С серед думок знайомих тут...
Вийшло не зовсім так, як я хотіла... в твоїй пісні про літо не усе я зрозуміла.
А я хочу, щоб на вулиці люди частіше посміхалися,
Щасливі ходили, добрі були і жити не боялися.
Кріпакос заспіває не про суспільні біди та горе,
А про наші Карпати, Дніпро і Чорне море.
Кріпакос
Так, вирубують ліси Карпати, Карпати цього літа у воді,
Знову нечистоти і риба мертва у ревучому Дніпрі,
Приватними зробили побережжя біля морів.
Яка ж це воля цього літа? born to be free…
Народженні із зашморгом на шиї, запряжені в ярмі!
Кілька сімей цього літа зведуть рахунки з життям, бо не змогли платити кредиту,
У лісосмузі знайдуть не одну молоду дівчину жорстоко убиту,
На безневинних повісять справу знову нерозкриту.
Ви мені заперечите що Кріпакос не має рації,
А я скажу що цього літа ви побачите ще більше диференціації
Між багатими і бідними, як знищують культури націй,
Як пропагує телебачення всі ці різновиди дегенерації.
Заради космополітизму: інтернаціоналізм. Талмуд, талмуд!
Для за куліси це є дуже добре, оце є товариство good,
Своїми руками самі собі зробили самосуд,
Аморфна біомаса, створюється далі покірний люд,
Як загнані тварини в стійлі збилися ми в кут.
Грайлива, сестричко, може ти будеш щаслива
Як я скажу що все красиво і нормально, але це не реально..
Дівчинко моя, сонечко, нажаль усе зовсім не так,
І цього літа я також буду зватися кріпак.
Грайлива
А я щаслива, бо мені дано любити,
Весь світ, людей, країну, хочу просто жити.
Я вірю, вільно зможемо з тобою ми творити,
Настане нова ера, завтра буде новий день.
І ти, Кріпакос, не складатимеш сумних таких пісень.
Кріпакос
Ага, так, новий день, цього літа селян відстрілюватимуть знову народні депутати,
Машинами чавитимуть і недоторканих не покарати,
Багатьох неповнолітніх за дріб’язок кинуть за грати,
Від новонароджених відмовиться молода не одна мати.
Кріпакос каже правду, а всім насрати.
І що далі, сестро і брате?
Моя пісня про це літо буде лунати,
Пісня про літо це найкраще літо,
Чорні хмари згустилися над світом,
Sweet people! Та де ж вони sweet?
Ми і далі живемо під чужий алфавіт.
М’ясо ми лишень для них, м’ясо! Англійською meat .
Не знаю як ви, я відчуваю цього літа світу гніт.
Грайлива
Знову ти живеш у згустках хмар.
В лабіринті сумніву й тривоги заблукав,
Та настав час зняти маску Кріпака -
Шлях до щастя вкаже моя лагідна рука.
Тихо-непомітно зникне літній гніт,
Як і я, полюбиш ти цей світ.
Я навчу тебе бороти всі розчарування
Життю радіти разом - треба лиш бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2010
Коли я помру після того що станеться
Чи пам’ять у світі про мене зостанеться
Дитина онуки в майбутнє насіння
Чи будуть вони пам’ятати коріння
Чи будуть чи зможуть а кому це треба
У вічності вічні у вічності неба
Туди повернулися звідки прибули
Сьогодні ми люди а учора ким були
В питаннях життя все і пошуки змісту
Ми душі одної що розбили на різну
Ми разом так поряд та нікого не чуємо
Самі тяжко хворі але інших лікуємо
Пошарпані душі подерті серця
Рубцем лиш образа не сходить з лиця
І руки до неба здійняли у благаннях
Самі ж боїмося в своїх починаннях
Спитати зробити змінити життя
Сьогодні ми є завтра є небуття
Якого народу у якій ми сім’ї
Різниця у чому у крапках над «ї»
Попереду шлях на дорозі розмітка
Далеко у лісі цвіте дивна квітка
Роками ми йшли щоб відчути красу
Я хрест свій на спині на гору несу
Мені говорили та і вам все сказали
Ми вірили в це та насправді ми спали
Руками гортали сторінки газети
Шукаючи всесвіт своєї планети
Слова що не були почуті ніким
Вже полум’я згасло лишився лиш дим
5.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2010
Для всіх хто має ілюзію, щодо нашого устрою, я перед вами тут стою. Не на колінах, а на ногах, не маю страх, і це не їде у мене дах. Який у нас лад суспільно-політичний, цей момент критичний. Визначаємося, let's go, кріпаки, шанована публіка! У нас президентська чи парламентська республіка. Хочете бубліка за це чи рубліка, I'm so sorry, mi scusate, як я міг забувати, брате, у нас же ж гривня національний cash, а рубль це там де сусід з півночі краде і бреше, от вам правда по-перше. Ok, давайте до теми, у нас в країні завжди проблеми, з десяток гетьманів, одна булава. Знайомі слова, та? Середньовічні відносини, феодальна країна, наша Україна, хоч нема вже копиці сіна, не їдуть за сіллю чумаки, у піснях тільки залишились козаки, а ми з вами як і раніше кріпаки. Посадовці, влада яких безмежна правлять, кріпака на кріпака травлять, цькують одного на іншого, брата на брата, діти, батьки. Де ж правда, дорогі кріпаки? Ще слухаєш, та то є good, бо всі ми український люд, з усіх усюд. Закони, конституція та їх не має, вибачте на слові феодал листками з основного закону сраку витирає, а нас всіх в одне місце має. Знає, закон йому не закон, він недоторканий, граф, герцог, барон. Мери, посадовці, депутати, різного роду керівники, а ми в системі їхній лише кріпаки. Феодальні угрупування, олігархічні клани на сучасний лад, у кожного своя родова земля, «імєніє»,: Донецьк, Дніпропетровськ і аж до Карпат, Київ - стольний град. Роздирають Україну, між собою роздарюють на «кормлєніє». Як і раніше, але масштаби зростають, ярмо на шиї ще більше стискають, отак вони про батьківщину, неньку Україну дбають. Легко і без вагань продадуть і до сусіда служити підуть. Феодалізм такого як нація не знає поняття, не знайомі йому почуття любові до рідної землі, ні! Народ вони мають за бидло, робочу скотину, хлопів, свої рабів. Нема слів, болить це говорити, сльози навертаються, я намагаюся і буду далі намагатися правду донести до вас не маю права зупинятися. Let's go, покріпачені, важко мабуть працювати на панщині, я й сам з села, не з слів знаю працю хлібороба, та зараз Донбас мій дім, на мені спец одяг, роба. Трудимося тяжко на долю нарікаємо, але нічого не міняємо, можливо не знаємо. Можливо забули як це робили наші діди, так, мізки нам промили стерли всі сліди, щоб ми покірними були. Знищили генетичний код, примусили забути нас, що ми великий є народ. А ти, а я ми всі ж одного роду, і за яку подяку ми працюємо цьому уроду? Борітеся поборете, - казав старий кріпак. Пам’ятаєте, невже так? Байку лебідь рак щука. Не впаде манна просто так з неба, за неї боротися треба. Тож слухай, насторож вуха, кріпаче, так тебе буду називати, мені так piace, досить спати, пробудись, навколо подивись. Досить бухати, досить пити. Сучасні феодали це паразити в нашому суспільстві: купив-продав, вкрав, взяв кредит і не віддав. Отакі їхні моральні цінності, машини за мільйон баксів, а ти живеш у бідності, втрачаєш залишки гідності.
Боже Ісусе, невже так буде весь час, невже не має кращої долі для нас. Скажи, ти мені і брат і тато, нас в Україні таких багато. Варто сподіватися, варто щось робити, я хочу у вільному світі жити, говорити, правду знати. У кого ж мені як не в тебе запитати?
3.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200782
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2010
Від цього щастя я біжу
Світ за очі і світ за очі,
Я перейшов свою межу;
Де місяць й зорі серед ночі?
Проблеми, так проблеми є,
А в кого цього не буває?
В грудях стиснулось серце моє,
Той хто не жив не помирає.
Далебі дійсно кожен з нас
На потяг щастя поспішає,
Запізнювався вже не раз
Але квитка в руках тримає.
Відносно всього я скажу:
Та зірка що сонце вказала,
За нею я також біжу,
Вона мене з собою звала.
3/05/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2010
Невже дорослі були колись діти,
І бавилися всі ми іграшками,
І на горшку могли годинами сидіти…
Ми виросли і ким ми стали з вами.
Ми лазити на дерево любили,
Після дощу ходили по воді в чоботях,
Це був наш світ і ми у ньому жили,
Зараз у шафі той маленький одяг.
Дерева виросли, а деякі спиляли,
На фотографіях це все спинилося,
Ми виростали, а за нами доглядали
Батьки та зараз все змінилося.
Кожен вирішує куди йому іти,
Робити що або і не робити,
Омріяної досягти мети, -
Продовжують батьки в дитині жити.
Великий світ, великий світ у нас,
Дитина із дитинства виростає,
Щоби прожити це життя лиш раз
І використати єдиний шанс цей має.
12.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2010
Існують птахи що не літають,
Для чого їм крила, чи вони знають.
Існує народ який мовчить,
Йому роблять боляче, він не кричить.
Існує держава де люди раби,
Системи кайданів, в ній я, в ній і ти.
Існують селяни й робітники
Які в цій країні лишень кріпаки.
Існують, це правильно, саме існують,
Їм правду говорять, а вони не чують,
З колін піднімають, вони не встають,
Отак у неволі безправно живуть.
І правду почути не всі і бажають,
Вони в собі впевнені, вірять що знають
Минуле історію всіх поколінь,
Не бачять у темряві неправди тінь.
Їх волю зв’язали, закопали свободу,
У рабстві нові покоління народу:
Онуки їх діти і ті що народяться,
Усі вони вже у кріпацтві знаходяться.
У кожного місце в цьому механізмі,
Усе як колись було в феодалізмі,
Пани і селяни, селяни й пани,
В ярмі України найкращі сини.
Маленькі, великі, їм кажуть так треба,
Говорять що Богу байдуже все з неба
Та я в це не вірю, не вірю, не буду,
За правду боротися я завжди буду,
Ісусе, скажи, ми всі ж діти є твОї,
Чому ми в країні своїй тільки гої?
Чому ми раби і існуємо так,
Невже буду вічно я зватись кріпак?
Невже це змінити нема сил боротися,
Куди світ летиш, куди світе ти котишся?
Система, яку зруйнувати не сила,
Слізьми плаче, кров’ю Вкраїнонька мила.
Чи маємо право ми так залишити
І вибір стоїть: існувати чи жити.
Майбутнє, минуле, покоління зв’язки,
На небі з’явились яскраві зірки,
І вибір постав перед усіма нами:
Добробут кувати своїми руками.
Моє море тоне, я краплина води,
На хвилях холодних іду до мети,
Побачити світло на зупинці останній,
Весна почалася, є ми паростки ранні.
7.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200574
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2010
Дзвінка промова лилась з трибуни
Солодке слово лунало з постаменту
Скіфи сармати готи чи може гуни
Час визначатись якого бренду
Може слов’яни чи все ж арійці
Трипільське плем’я коштовні черепки
Міфологеми що арійці то є німці
Переконали віримо ми залюбки
Нові історики в старому вбранні
Що саме так промовами нас переконують
Мені так хочеться на всю країну крикнути ні
Але хто заплатив того музику і виконують
20.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2010