| Сторінки (1/68): | « | 1 | » |
[b]Син.[/b]
Смертю
країна погризена -
чули ви,
батьку і мати?
Йду добровольцем.
А призову
нащо чекати?
[b]Батько.[/b]
Часу
діждались
суворого;
плаче душа
без упину.
Стій же в бою проти ворога
твердо,
мій сину!
Стануть тепер
горобиними
ночі всі.
Миті важкої
цей кишеньковий годинник мій
буде з тобою.
[b]Син.[/b]
Я і годинник:
рахуємо
миті до битви.
Прийдеться
скрутно тепер.
Покладу його
поряд із серцем!
[b]Снайпер.[/b]
Blut und Ruinen -
Ich bin erschöpft,
hatte genug;
Welt durch Sehen.
Geben Sie ihm einen leichten Tod,
wird das Herz schießen. (*)
[b]Медсестра.[/b]
Я дотягну тебе,
воїне,
любий
герою безвусий...
Дивом
сьогодні врятований,
жити
ти мусиш!
[b]Син.[/b]
Батьку!
В шпиталі я,
ранений.
Швидше б
вперед -
сил замало.
Твій подарунок -
вже вибачай мене! -
куля... "зламала".
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Пам’ять далека
роз’ятрена знов –
ворог плазує
пихатий.
Оберігає батьківська любов
серце солдата!
14. 10. 2014.
* - (нім.)
Кров і руїни -
я змучений,
все набридло;
світ крізь приціл.
Йому дам легку смерть,
в серце стрілятиму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530069
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.10.2014
[b]Василь Мацапура – то наш кандидат!
Народу він профі-служник. Демократ.[/b]
(Спочатку,
Василь
був "еСДеків" людина,
2002-го
в "ТУНДРі"
бив кригу,
в 2006-ому –
в "їх Україні",
в 10-ому –
авторитет серед "ригів".)
[b]Гей, бізнес, культура, робочий ти клас,
Василь Мацапура працює для вас![/b]
(Возив
в 90-их
"бариг"
до кар’єра,
ділив на частини
і землю,
і небо;
потому
зробив політичну кар’єру –
і цілий район
підім’яв враз під себе.)
[b]Василь пам’ятає коріння своє!
Годує народ і роботу дає![/b]
(Отут –
без питань,
кажуть наші джерела:
під Васею
ферми,
цехи
і заправки.
Захочеш піти –
та в містечках і селах
немає вже інших.
Сиди та не гавкай!)
[b]Будує садочки, церкви та лікарні!
Ремонт на даху та стовпи вам ліхтарні![/b]
("До раю квиток
не проблема купити;
герой
обіцяє всім поміч
надалі",
"За все
Василю
щиро дякують діти" –
так кажуть
на мерському телеканалі.)
[b]За волю приклав він чимало зусиль;
Майдана герой – Мацапура Василь![/b]
("Тітушок" збирав,
катував активістів,
"общак"
рятував
у швейцарському банку...
Та в лютому
Вася
раптово змінився –
і чорно-червону
надяг
вишиванку.)
[b]Василь помагає солдатам під Щастям,
готовий життя за державу покласти![/b]
(Є друг в Василя
у військовій частині,
тож,
хто б дивувався...
а, просто дивіться:
знайшлась в Мацапури
цистерна бензину
і натівський харч
надійшов у крамниці.)
[b]Тож, є представник в нас достойний громади,
на вибори всі!
Ну, збирайтеся, гади!
[/b]
Василь Мацапура!
Василь Мацапура -
чіпкий,
мов реп’ях
і жорсткий,
мов залізо.
На перше
собі
голосуєте
здуру,
потому
уже
він із шиї не злізе.
Подумайте трохи,
посмійтесь,
поплачте –
такі Василі
є, напевно,
повсюди,
де власна країна –
стороння
неначе,
де самі до себе
байдужіють люди.
жовтень 2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2014
(Літо 2012)
Ніхто не зуміє згадати сьогодні –
коли ми програли себе і свій край
За ніч за селом мур з’явився холодний,
розрізав дорогу і річку, і гай.
Ревіла земля і стогнали берези,
як взялися нагнані працівники.
І чути було голос злий, нетверезий –
команди давав свої матом важким.
А люди мовчали.
Налякані очі
дивились крізь штори з-за темних шибок.
Всі знали, що "пан" полювати захоче,
як тільки спустошить місцевий шинок.
Аж тільки на ранок забрався володар,
а з ним генерал, прокурор і торгаш:
напевно, до міста – служити народу! –
такий заклопотаний батечко наш.
А "шістки" його і угідь охоронці
з шакалячим виєм додали іще –
у погані влада.
А небо і сонце
мовчали й ридали кривавим дощем.
Ми на ланцюгу, охопили нас стіни –
вже й, наче, не люди у хаті своїй.
Немов би заручник, сидить Україна
і дуло до скроні приставили їй.
P.S. Дай Боже, щоб це було лише жахливим минулим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528606
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2014
Не ругайте почём зря
самозваного царя:
пареньку не повезло,
что по жизни он – х..ло!
Шёл к успеху так пацан,
думал: "Грозный, как Иван" –
из опричнины пришло
это наглое х..ло.
Вёл Европу на поклон,
типа Петька Первый он.
Прін/ьволілъ Русь з/ьло,
а на выходе - "х..ло!"
Вот в тюрьме Россия-мать,
Сталин новый – что сказать!
С Украиной не прошло –
вот и бесится х..ло!
О Союзе слёзы лить,
Штаты и фошизм хулить –
это просто ремесло,
где магистр – сам Х..ло.
Ты на смерть обрёк людей,
злато-ботоксный злодей.
Час ответ держать за зло –
марш на плаху, царь-х..ло!
Сентябрь 2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528583
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 08.10.2014
Великий
город Святого Петра,
ребята,
год 2037-ой
от рожденья Христа.
На улицах,
красивых и богатых,
порядок и чистота.
В отдыхе
или делах
горожане
ходят проспектом Невским.
Но, хоть нет ни фанатиков,
ни пьяных,
в карауле
двое полицейских.
Времена изменились –
люди ценят законы,
и работа,
значит,
приятна и легка.
И вдруг,
на этом симпатичнейшем фоне
заметили
они
странного старика:
шёл
небритый,
помятый,
взъерошенный,
настороженно
вокруг глядел,
а то
и пронзал взглядом
прохожих,
словно
видел их
грудой тел.
Что ж,
давно уже
не ищут агентов,
не прессуют
понапрасну жителей, -
вежливо попросили документы
закона представители.
Испугался,
задрожал старичок...
Справка об освобождении
да билет.
Охнул страж один:
"двадцатка" –
большой срок,
угораздило же
на склоне лет!
Дед стоит –
острый взгляд вызверивши...
И тут
второй полицейский:
"А нуте,
дивіться,
які кумедні імя та прізвище –
Володимир Путін!"
28. 09. 2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526874
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.09.2014
Статечний сивочолий чоловік
сидів незрушно за столом письмовим.
Суворий погляд
з-попід зщулених повік
лиш зрідка блискав,
але жодним словом
не видав він ні страху, ні журби,
не відповів співбесіднику грубо;
лиш пальцями нехитрий марш відбив,
насупив брови,
стиснув міцно зуби.
Тремтять долоні, вилиці болять...
Паперу аркуш серце рве без жалю;
у відступах,
між літер,
на полях
жорстка пересторога та зухвалість.
Старий мовчав.
На стінах і вгорі
у світлі тьмяному хитались тіні –
філософи,
поети
та царі,
герої всіх часів
країни:
і Леонід і Афанасій Дяк,
і Велізарій, й патріарх Григорій.
Поразок честь і біль тяжких звитяг
в гірських проходах і в бурхливім морі
гудуть сьогодні в серці, наче дзвін.
Чекають Крит, Фессалія, Яніна –
що обереш:
обов’язок в крові
чи гідність принесеш, немов данину?
І він промовив:
"Отже, це війна!"
Улещував посланник,
зблідлий трохи:
"Потрібна тільки поступка одна..." –
на двері жест,
холодне слово "Oxi!"
Осінній сірий ранок у вікні...
По древніх вулицях
із відусюди
по одному й колонами йшли люди
з єдиним, непохитним гаслом "Ні!"
(початок вересня 2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525759
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.09.2014
Ну, что сказать тебе, сестрёнка –
сидишь ты у меня в печёнках;
опять ты лжёшь; опять угрозы;
и лезешь в дом ко мне без спроса.
Я понимаю (всё же старше) –
что голову морочит [i]мальчик[/i];
максимализм и гормоны
в компанию плохую клонят.
Но неужели не понятно,
что не найдёшь пути обратно?
Пропьёшь здоровье, сгубишь душу...
так что, внимательно послушай,
хоть в разговорах толку мало,
включи мозги – пора настала!
Вернись в родной, спокойный дом,
а то... пойду я за ремнём!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495693
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.04.2014
Кто прикроет пышной грудью
диверсантов
за пинок?
Кто тут ватником, фофудьей
зас..ает наш восток?
"СвЯтый Хоспаде-Исусе,
что еси на небеси!" –
Плачет табельщица Люся –
"Путин, родненький, спаси!"
"Слава русским! Вове слава! –
мы поднимем зычный вой.
Нас сегмент пугает правый…
или сектор центровой?
Мы Победу помним вечно
(где-то дед живёт – глух, слеп).
Мы гардимся рускай речю
и духовных хочем скреп.
Нам без человечков туго –
это ясно и ежу.
Впрочем, что там про округу, -
за себя я расскажу:
Ради воинов России
профиль крашу и анфас.
А сожитель мой Василий
тень загнал под левый глаз.
С фотокарточкою Вовы
год спала я, и не зря –
к прошлогоднему Покрову
родила богатыря.
Посмотри, Володя, сладкий, -
как же много здесь проблем!
Надо мира нам, порядка,
ну и "беленькой" 0,7...
Вот бы, лёжа на диване,
нам таскаться по Москве!" –
Млеют Люси, Пети, Мани,
шлют Хозяину привет.
18. 04. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493998
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.04.2014
Так уміє стогнати
лише буйний вітер,
але й він
рушники не розвіє,
ледачий...
Це над Ним –
що був світлом для цілого світу –
постать рідна
замучена плаче.
Буде вити вона,
а страшніше – мовчати,
коли
й сльози з очей
вже не котяться.
Проста жінка,
молода іще мати,
а не Пресвята Богородиця.
І нікому не ясні слова
без упину
з губ посохлих зриваються
тихо.
Він пішов...
Він десь тут...
Живий вічно...
Загинув –
за гріхи,
за людей,
за свободу.
Ой, лихо...
Гар від спалених шин
і розірвані рани –
гибель мученицька,
та чесна.
Обіймає вона
святе тіло востаннє
і не чує:
"Не плач,
я воскресну!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Укрився в зелень лісостеп
і коси верб гойдає вітер.
Ступив в стремЕно золоте,
сміливий, ясноокий квітень.
Гірка полинна далечінь,
правічний битий шлях путивльський;
немов шовкова стрічка мчить
Донець із серебристим блиском
туди, де у часи лихі
рать князя гордо крокувала.
Ми виступаємо в похід -
кому вготована Каяла?..
Так дового стелиться імла;
і ніч із клекотом і виєм
крилАми лютого орла
бійців тривогою накриє
в місцях,
де злИлися навік
звитяга й передсмертні крики,
де разом мертві та живі
зійдуться в бій за Поле Дике.
Від моря й Дона хмари йдуть
і стогнуть в темряві кургани.
Та не спиняємо ходУ:
за волю й честь, за наші рани.
17. 04. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2014
Не можу заснути, хоч близиться північ;
крізь фальш і насилля
змін вітер несе.
Давно уже я не писав тобі.
Вибач,
та, мабуть, ти знаєш...
Вже бачила все.
Ну, що ж, ми вважали "и так всё решится";
царює сум'яття у нас в головах.
А ви були тверді, незламні, мов криця,
ви знали, що ворог найбільший - то страх.
Я серед інстанцій, штабів і майданів,
немов би звірятко, вночі підсліпе.
Які там звитяги та цінності славні! -
людиною-б просто зостатись тепер.
Так рідко вдається в юрбі зупинятись:
натхнення на мить піднесе до небес,
та втома смертельна – від дурнів й фанатів,
а більше – що поруч немає тебе.
Щотільки затихне, подумаю:
"Як ти?
У справах, мабуть, в одній з київських веж?
Чи, може, відсунувши в сторону факти,
ти каву у Львові із друзями п'єш?"
То де ти, скажи,
чим живеш, моя мила;
які у думках твоїх нині світи?
Нікого буремна доба не щадила,
та наша любов все зуміє пройти.
Коли над землею йдуть хмари суворі
і день, що приходить – немов смертна гра,
я все пригадаю:
ласкаві ті зорі,
побачення наші на схилах Дніпра;
маленькі кафе
і заквітчані парки;
обійми палкі,
віра в світле нове;
правічні Карпати,
замріяний Харків...
Та, все-таки, знали – у чому живем:
були ми у світі, де легше померти,
аніж стати вільними.
Свист батога
завадив сказати ув очі відверто
як серце стискає гранітний тягар.
Нам довго казали, що ми – лиш сторонні
одне-одномУ;
і було так завжди.
Повірили?
Ні!
Але те, що із зовні,
постало потроху знаменням біди.
Розмила сліди на піску буйна хвища,
рішуче змінив навкруги усе час.
Раніше ти виявилася сильніше,
тепер я борюсь за майбутнє,
за нас.
Пробачимо нині колишні образи –
хай світить кохання!
Ти знаєш сама:
хоч іноді бути нелегко нам разом.
але, все ж, окремо нас зовсім нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Сквозь толщу дней насущных,
прошлых лет
повеет вдруг
солёный южный ветер...
Ну, как живётся вам
в годины эти,
Приветное,
Алушта,
Новый Свет?
Давно я был на этих берегах,
что дышат теплотою и уютом.
Как странно знать:
а в эту ведь минуту
там правит первобытный страх.
Уходят силы,
но и в этот час,
жива надежда:
всё вернуть не поздно.
А, может быть,
всё это - только грёзы, -
закрыли веки дланью палача.
Опять
пора тревожных новостей -
о брошенных,
убитых
и калечных,
о том,
как смотрит равнодушно Вечность
с вершины
крепости судакской стен.
И, вроде ясно,
что осталось нам:
слов шелуха,
обрывки от историй -
обломки корабля в холодном море,
кочующие по седым волнам.
Погоном,
вырезанным на плече,
обиды жгут -
неутолённой болью;
разбита вера -
стопкой на застолье.
И входит память.
Только вот зачем?..
Середина марта 2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489808
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2014
Фарнаку,
мій славетний сину!
Цар вмер – тож, хай новий живе.
Ти сам забрав мою країну;
чи взяв завзяття бойове?
Важка у нас тепер година,
часу на розкоші нема.
Вони ідуть,
ідуть нестримно –
ці, невблаганні, мов чума,
когорти, али, легіони,
омиті в полум’ї, в крові,
із власним смаком і законом
крокують твердо на наш світ,
де в рабство кинули громаду
сатрапи – Зніженість і Гнів.
Ми – діти мудреців з Еллади
і внуки перських чаклунів;
ми знаємо прадавні рани –
всі наші вади та гріхи,
та нам сторонній pax Romana,
його рескрипти, розум, хіть.
Мій сину!
Із країв далеких
прийшов я із знанням важким:
таки, напевно,тільки в греків
воюють діти та батьки.
Я був грозою світовою;
і чесний бій, і підступ знав.
Але не витримав двобою
з імперією, де війна –
лише марудна, звична справа,
а влада – головна з чеснот.
Лукава честь і люта слава;
видовищ й хліба жде народ.
Фарнаку!
Стань до битви з нею:
двом сонцям в небі не зійти.
Віфінія з Пантікапеєм
хай знають, що володар – ти.
Згадай недолю Орхомена
і не повторюй хибних справ.
То не біда, що зрадив мене,
біда – якщо себе програв.
Хоча ми є одним по крові,
чи добрим батьком був твоїм?
О, ні, не вірю я розмовам,
що чую про тебе та Рим:
що запродався ти потворі,
рабом став у землі своїй.
Я чую кроки в коридорі...
Мій час настав.
Чи, може, твій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489598
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.04.2014
http://obkom.net.ua/news/2014-03-29/1255.shtml
"В Центральную избирательную комиссию подал документы для регистрации кандидатом в Президенты Украины выдвиженец Интернет партии Украины Дарт Вейдер (Darth Vader)."
Как корабль черноморский на рейде,
как пчела, что висит в паутине...
Видишь - Дарт Алексеевич Вейдер
в президенты идёт Украины.
Я хотел бы оставить в покое
о политике вирши-картины...
Что с тобой происходит такое,
что ты куришь, родная краина?
Мысли точит похабная жалость,
а на сердце сомнения рана:
чтож, Небесная Сотня сражалась
ради этого, б.., балагана?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488971
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.03.2014
http://mkrf.ru/press-tsentr/novosti/ministerstvo/deyateli-kultury-rossii-v-podderzhku-pozitsii-prezidenta-po-ukraine-i-krymu
"Люто одобряем!" –
В этом стиле
нет посланьям
края и конца.
Пайку патриотов заслужили,
поддержав могучего "Отца".
Но, когда восстанет плач огромный
по убитым
за НЕГО,
то в той поре
вас
проклятием своим припомнит
Комитет солдатских матерей.
16. 03. 2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488941
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 29.03.2014
Вы видели цветы над Балаклавой,
что к солнцу
через камень прорвались;
весенний вечер -
свежий, величавый, -
широкую
мечтательную высь?
Вы знаете огни над бухтой сонной,
что сквозь туманы
кажутся теплей?
И шум дневной
всё тише,
отдалённей;
истома и прохлада на земле.
Вы помните ли дымные загравы
далёких страшных дней -
в крови,
в огне?
Вы видите осколки старой славы,
разбитой в политической возне.
Ну а пока -
цветут одни обиды
и злоба заменяет аромат.
Цветы над Балаклавой...
Я хочу их видеть -
не как чужак,
не как страны своей солдат.
http://photographers.com.ua/photo/vechernyaya-balaklava-626502/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487273
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2014
Я не знаю -
хто тИ,
чим живеш
і що робиш,
у що віриш,
чого в житті хочеш.
Та я маю
навіки позбутись хвороби,
що замулює серце і очі.
Ми
по-різному
можемо бути свідомі -
у героях,
традиціях,
мові.
Але є в нашому спільному домі
дух незламний
і єдність по крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Мне дорог каждый вздох и шаг на свете,
все жители одной большой земли,
которым Солнце золотое светит,
с которыми мне нечего делить.
Я – не герой, не поводырь, не вестник,
и сам ведь часто в темноте бреду.
Но нас объединяет наша песня
на языке открытых, вольных душ.
И голосом скажу спокойным:
"Здравствуй!" –
светилу, что над нивами встаёт,
свободе честной и людскому братству –
планеты я единой патриот.
июнь – июль 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354718
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.08.2012
Розплодившись
у великих житлах,
освятивши лінь свою і страх,
сховані
від сонячного світла,
люди-павуки сидять в кутках.
Навчені вони
на кожній мові
спритно прославляти хазяїв,
їх потреба –
тільки
в свіжій крові
в якості видовищ
і харчів.
Завжди у теплі,
розкішні й ситі
(хай навкруг нічліжка
чи тюрма),
ловлять у клейкі,
солодкі сіті
молодих,
замріяних комах.
На байдужість й лицемірство
хворі
(вже
мутацій
перейшли межу),
люди-павуки
в своїй коморі
темряву і сморід
стережуть.
Добре вміють бачити і чути:
спробуй вимести –
і щелепи міцні
вжалять,
в тіло випустять отруту
підступу,
насмішок
і брехні.
Будуть жити,
поки мить остання
світу конформістів
не мине.
Ніч прийшла.
Вже час на полювання…
Затопчіть, будь-ласка,
хтось
мене!
17. 07. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2012
Я пройшов і проїхав чимало доріг;
зустрічав і втрачав,
але знову
щойно встиг повернутись на рідний поріг,
у мандрівку
душа вже готова.
Простяглася промзона,
майнув очерет,
попрощалися
з цегли колоси.
До адрес невідомих
все швидше вперед
потяг мій
мене
далі відносить.
Оминається пагорб,
проноситься ліс –
нива щедра
аж до небокраю.
Ще побачу багато чудес на землі,
не розкрию
ніколи всіх таїн –
і нехай буде так!
Знаю я головне:
на річках,
у горах,
на рівнині
зустрічає
однаково щиро
мене
неозора моя Україна.
Свіжий вітер
гойдає колосся в степу,
на дубах спритно грається листям.
Скатертиною давньою
стелиться путь,
зорі теплі привітні
нависли.
Золотистий світанок...
На зустріч із ним
вийду твердо.
"Я радий вам,
звісно!"
Ніби два береги,
зв’яже мостом міцним
невідома
учора ще
пісня.
липень 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Століттями
гудуть
вітри нерідні,
крізь камінь
в небо б’ються деревця.
Які б не мучили жорстокі злидні,
земля
стирає сльози із лиця.
У пам’яті
всі стогони і плачі;
улігся попіл
і засохла кров.
Дітей
скликають
дорогих
неначе,
чавунні дзвоні
кам’яних церков.
Минуть важкі години,
час настане
землі пробудженій цвісти.
В сільські двори
ідуть свята жадані –
заручин
і весілля,
і хрестин.
Когось
життя за пишний стіл запросить,
тим – щастя,
тим – біда, мов крам...
Душа жива гірської абрикоси
сумує,
мріє
і співає нам.
Природи щедрість
і народу серце,
і дух,
який вселяє Бог –
усе
в одному голосі зіллється –
правічний, чарівний ціранапох.
Сплітай же
біль гірку
і радість п’яну,
пісні загублених епох;
в віках живи,
лікуй сердечні рани,
премудрий і святий ціранапох!
27 - 28. 07. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Мелкий хищник,
забившись в пещеру
(только
глаза горят
в мОроке),
ждёт
прихода
сильного зверя,
вздрагивая
от каждого шороха.
СтОит
наружу вырваться
что ли,
страх свой
ночи скормив?
Выйти
навстречу собственной доле,
которая,
видимо,
миф.
"Что не погубит –
сильнее сделает",
"Со дна –
наверх только
путь",
"принять",
"изменить" –
философия целая.
Боже,
какая муть!
И слушал,
и верил.
Как много известий!
По горло
сыт
из-за них.
Потроха
хранятся
в укромном месте –
погибшие
планы и дни.
Несколько строчек,
знакомые лица...
Вспыхнул огонь –
всё в расход.
Незачем,
в общем-то,
торопиться.
Никто
меня
больше не ждёт.
Глубже и дальше...
Но некуда деться;
и всё слышней голоса.
Ужас
сжимает
холодное сердце.
Кто он,
мой зверь?
Кто?
/.../
июнь – июль 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352903
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.07.2012
И на мове,
и на языке
у политики высших орбит
цель:
заботиться о дураке
(кто ж ещё её будет любить?!)
Прозвучала команда,
дан знак:
бей соседа и родича бей!
И из кожи вон лезет страна,
и могилку копает
себе,
чтоб показывали в новостях –
эффективно как властвует пан.
И «покращуем» чьё-то життя,
и «працюем» на тот же карман.
Выбирай:
или крепкой петлёй
будут тихо сжимать
каждый вздох;
или бросят на плечи её,
выбьют стул
второпях
из-под ног.
Доставляет
родная тюрьма
вариантов достаточно
всем,
но в сортах
и в подвидах дерьма
не хочу разбираться
совсем.
Гнать бы в шею
калифов на час,
да народ оказался на миг.
Время мудрое
выбрало нас,
только мы
выбираем вновь ИХ.
18. 07. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352874
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.07.2012
На руках мозоли;
пальцы грубые;
мышцы -
без "рельефов",
но железные;
впалые глаза;
сухие губы;
и спина,
согнутая болезнями.
Боль в суставах,
да исчезла ловкость;
даже взгляд
быть острым редко хочет.
Серая, потёртая спецовка -
в духоте цехов
простой рабочий.
Он -
не "русскомирный",
не "свидомый" -
разобраться в этой гадости сумей-ка.
Донести-бы как-нибудь до дома
мученую, тощую копейку.
Матюжком
хозяин приласкает,
а по пьяни
может дать по морде.
А на антресоли красных грамот стая
и забытый, никому не нужный орден.
Целый день орёт охранник лютый
(как над крепостными важный рыцарь).
Стоит лишь на миг остановиться -
вылетишь на улицу в минуту.
Распирает горло
злое слово -
секретаршам,
замам
и дежурным.
Время
уползает бестолково,
труд упорный
улетает в урны.
По пути из каторжного места
водки он возьмёт
(не алкоголик!) -
жизнь давно поставила уж крестик
и в стране родной
он - полный нолик.
Что ж ты,
жизнь,
всем поломала судьбы
и прошла тихонечко,
украдкой?
Хочется лишь одного -
вот отдохнуть бы
под берёзкой,
за стальной оградкой...
Июнь 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345995
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.06.2012
"But most of our thanks goes to the Kharkiv people.. Wonderfull people! We have met so many very nice people in all those years, but we did not what to expect in Kharkiv."
http://www.oranjefans.nl/index1.php?page=Ek/2012/ned-por.php
Прощавайте,
добрі та веселі
гості з Помаранчевого краю!
Вже
містечка ваші рідні
й села
із дороги дальньої чекають.
Чули ви
про нас
казок багато;
у масштабах
майже промислових.
Вірю,
що захочете згадати
Україну нашу
добрим словом.
Десять днів
ми жили з вами дружно...
Щож, Good luck!
Минув час швидкоплинний.
Світлий слід
нехай
залишить в душах
щедра і гостинна Україна.
У своїх замріяних фейсбуках
ви -
фламандці,
марокканці,
чорні -
ніби простягніть нам дужі руки,
аби знову йти в одній колоні.
Хай залишиться
із нами
відсьогодні
пам'ять
про п'янке, яскраве літо.
Славна
дипломатія народна
лад подарувала всьому світу.
І одне я тільки хочу знати:
що у будь-якій країні
чи союзі
я звернутись зможу:
"Сестро!"
"Брате!"
І мене там приймуть щирі друзі!
19. 06. 12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345613
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2012
Знають
європейські маси:
українці - папуаси -
тут повії,
хворі СНІДом
і чорнобильські гібриди;
тут расисти і пірати,
що катують демократів;
п'яні комуністи в ряд
убивають цуценят.
Домогосподарки з Праги;
німці,
сповнені відваги;
утрехтські пенсіонери
і пихаті мсьє та сери -
під зомбуючу завію
свято
гніватись воліють;
прагнуть цивілізувати
нас,
жахливих азіатів.
Журналісти їх брехливі,
відчуваючи поживу,
прислужитись раді
звично
людожерам політичним.
Україна -
то не хлів,
що годує хижаків!
Та приймаємо із миром
тих,
хто їде з серцем щирим.
Може,
не було б негоди,
якби
ми самі,
народом,
не клювали
молодецьки
то львів'ян,
то край донецький.
Вийшли б
захистити спільно
честь і гідність України.
Чи повіримо усі
ОеРТе та БіБіСі?
29. 05. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340767
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.05.2012
«Дивися, хлопче, та й затям
сьогодні і навіки:
як піднесе тебе життя,
так кине, мов каліку.»
«Так, знаю, пане, непросте…
Та хочеться щосили,
щоб полетіла через степ
душа моя на крилах.»
«Слабкі ще крила.
Лиш в піснях
ти дивишся за обрій.
Знай:
шматуватимуть щодня
тебе
вітри недобрі.»
«Про це почув чимало я,
чекати вже не можу.
Хай дружба і любов моя
у битві допоможуть.»
«Я і про це скажу:
дивись,
що почуття ті щирі
життя випробує колись
на міцність і на віру.»
«Ось
розгортається сувій
подій і знань
та знову
то надто чорним бачу світ,
а то уже казковим.»
«Світ –
більше, ніж ти знаєш з книг,
і ти –
не принц, не воїн.
Учись в людей,
тримайся їх,
та будь самим собою.»
«От знати – б,
звідки-то
біди
чекати –
та це диво.
Чи озиратися завжди –
хіба таке можливо?»
«Я не про вічний страх веду –
так,
ти не проживеш з ним.
Але
гартуй свій юний дух
і, все ж,
будь обережним.»
«Я досі вражений.
Та Вам,
хоч хто Ви,
вдячний дуже.
Я пам’ятатиму слова,
що Ви сказали, друже.»
Забудеш слово ти чудне,
як землю ніч залишить.
Біль моє серце огорне,
бо ти –
це я
колишній.
26 – 28. 05. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340364
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2012
"Я залишуся,
я прикрию! -
Відступайте,
поки є час."
Ще у серці сліпа надія,
що чекає
шлях вільний
нас.
Розквітуть знову наші сили,
досягнемо своєї мети...
І в цю мить стає зрозуміло -
з свого краю нема куди йти.
26. 05. 2012 (експромтом)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339961
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2012
Тікай, Богдане, славний сину, -
у день новий,
в годині цій
немає місця в Україні
для правдолюбів і борців.
Усі, кого ще не купили,
не порубали від плеча,
у братську дивляться могилу;
вони,
залякані,
мовчать.
Збирай свою козацьку зграю -
у тебе час є до рання.
Твій кінь запряжений
чекає -
нести тебе у заслання.
"Ні, не полишу я країну -
нехай розстрілюють мерця.
Та кров моя, жива донині,
знов
честю
оживе в серцях!"
19. 04. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339564
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2012
Очень многа букафф. Можно отмотать
на последнюю большую тираду -
там уже всё понятно.
Улица
серой могучей змеёй
шипела,
давила,
жалила.
Страх
перед смертью и перед тюрьмой
вдруг перерос в обожание.
Эта история не нова:
толпа,
не веря в Бога и чёрта,
шла по рукам,
по головам
и по телам распростёртым.
Заранее разделённые на породы,
средний класс
и нищие
несли отчаяние,
труд
и свободу
на Благовещенское торговище.
Толкались локтями в виски и бока;
ругались, как маски на сайте,
слов
лилась восковая река:
\"Поддайте!\"
\"Продайте!\"
\"Подайте!\"
День первый весны
извивался, хрипел;
как пьяный чиновник, насильничал ветер.
И в этот момент,
в этой горькой толпе
я чью-то фигуру заметил.
Он –
молодой человек без особых примет,
из тех,
что всегда, всюду рядом –
стоял,
уставившись на белый свет
удивлённо-испуганным взглядом.
Загруженный в холодного ада круги,
от мира укрыться силясь,
он – такой же, как миллионы других –
рассчитывал лишь на милость.
И тогда я – последний чудак –
подошёл к нему,
как к товарищу.
В глаза уставившись,
спросил:
\"Ну, как?\"
Был тихий ответ:
\"Ужасающе.
Не первый год
между хат и дворцов
шатаюсь я загнанным зверем.
Мне врут,
мне плюют и смеются в лицо.
А я, всё равно, им верю\".
\"Почему не борешься?\"
\"Такова жизнь!\"
\"Выходит,
намерен ты вечно
терпеть
медленное отравленье души?\"
Опустились глаза,
вздрогнули плечи.
\"Ты видишь людей, растоптанных в прах,
задушенных бумажной властью.
Кстати,
не ты ли ещё вчера
провозглашал всеобщее счастье?\"
\"Я устал умолять,
едва донеслось, -
я и сам себя запустил,
а остались разочарование и злость.
Вот и всё\".
\"Глупости!
Неужели ты вытерпишь,
что за окном
расцвели фальшь, террор и разруха?
Что наполнены души словесным говном,
а мозги табаком и порнухой?
Не верю,
что честности голос суровый
с годами становится глуше.
Но где же поэзии грозное слово -
правда твоя и оружие?\"
На меня вплотную смотрела грусть
и я понял –
напрасно сыпал фразами.
Вспыхнул гнев:
\"Ты – раб, сволочь и трус!\"
Но молчала
витрина Авеплазова. (1)
---------------------------------
Загреми, строка;
запылай, огонь –
я за всё в этом мире в ответе.
Только чудно мне:
я убил его,
а никто этого не заметил.
1 – 2. 03. 2012.
(1) - \"Ave Plaza\" - стекло-пластиковый
архитектурный выкидыш, уродующий
и без того далеко не безупречный центр Харькова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339551
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.05.2012
Знов зібрання, хвалебні крики...
Цікаво,
якби встав Тарас,
чи він побачив би у нас
сім’ю і вільну, і велику?
Чи Божа правда прилетіла
і чи зцілилися криві?
А люди на землі нові
взялися за загальне діло?
Та ні –
нема ні тут, ні там;
і незалежність, і свобода –
лише омана для народу,
що служить,
як завжди,
панам.
Простіше жити нам у злі;
брехні коритись, мов закону;
для мас розмножити ікону,
але забути мудрість слів.
Все, як тоді –
дзвенять кайдани,
зневага праці,
в шані кат.
І, кожен на свій смак і лад,
керують людомори п’яні.
Ніхто не скаже слова проти –
зібравши лицемір я й лють,
самі себе щосили б’ють
Боголюбові патріоти .
Шановні ж всі лауреати
зберуться на гучний бенкет,
розкажуть про чуття тонке
й "садок вишневий коло хати".
Що, присипляєте, панове?
Даремно, -
близько судна мить:
на всю країну загримить
апостольське величне слово.
8 – 10. 03. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2012
Свет приглушён.
Алкоголь и сигары.
Хрип саксофона,
Стон соло-гитары.
Я не грущу,
Не смеюсь
и не злюсь –
сердце спокойно.
Я слушаю блюз.
В дымке холодной
столы,
стены,
лица;
каждый от бед своих хочет забыться.
Всё, что случилось,
внесу себе в плюс,
все мои горести вылечит блюз.
Пью я слова и аккорды запоем,
хоть продолжается битва с собою.
Но заключен на сегодня союз:
прочь все тревоги!
Свобода и блюз!
Вечер густой, словно вермут в бокале.
Партию с миром сегодня сыграли.
Вот
припасённый
на стол
летит туз –
полный порядок!
Со мной вместе блюз.
Что - ж, мне пора.
Счёт сполна был оплачен,
вечной тоски разрешилась задача;
снова открыт путь большой кораблю…
Всем доброй ночи!
И пусть стихнет блюз!
7- 8. 03. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325168
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.03.2012
Аркуш,
стіл,
тиша
і думка тривожна
ходою
іде
нетверезою:
у цьому світі
на що
спроможна
й навіщо потрібна
поезія?
Можливо,
вона
руйнує грати
чи спрагу тамує?
Облиште!
Якби-то слово
могло
судити,
карати,
відроджувати...
Якби-ж то!
Навіщо ж тоді
знову і знову
злі,
іронічні,
змучені -
з хворої голови
на здорову -
линуть словосполучення?
Вірш -
то не просто
виключний факт,
не запис порожній в фейсбуках!
З поту
і крові
постане строфа -
правди,
любові
та муки.
Одна за іншу -
міцний ланцюг,
довіку не розірветься,
якщо
пісню
вільну цю
співає серце.
Потік
турбот і подій
несе,
б’є
об каміння
потужно.
Може,
у тому
поезії сенс,
щоб нас
не втопила
байдужість?..
27. 02. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2012
Гойдає вітер хвилі темно-сині,
шумлять ліси -
замисленість глибока,
і от
похмурої цієї днини
дістався я
забутої затоки.
Колючий іній,
шелест очерету
і сіре небо,
і широке поле -
мовчить,
немов ображена,
планета, -
та, разом з тим,
дарує волю.
Занурений у справи і потреби,
зрівняти спробую
нервовий подих
із диханням спокійним
лісостепу,
з життям
розміреним
природи;
спинити трохи
біг свій безупинний;
ковтнути жадібно
повітря свіже.
Гармонії та спокою хвилина...
Та вітер змін вже слух мій ріже.
лютий 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317545
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2012
Вершини гір туман укрив...
В миттєвість літньої пори
прийшов ти у цей дикий світ
холодних бур.
В страждання також є межа;
минулого уже не жаль;
і вільний розум в голові
жене журбу.
Залишив друг на самоті
у мить безсилля і біди,
та всупереч негодам всім
хода тверда.
Не втримає ні страх, ні біль
у цій жорстокій боротьбі;
залізним духом своїм
тримай удар.
Випробуєш силу свою
із світом усім у бою.
Хай Бог залишить
для мертвих Суд Вищий;
для тебе ж наразі суддя -
непримиренна
і нескінченна,
жагуча любов до життя.
Палає тіло у вогні,
але ідеш і день, і ніч,
щоб через втому й вічний страх
твій дух не змовк.
Шепочуть біль і голод: "Стій!"
А вже позаду, наче тінь,
повзе невпинно по слідах
півмертвий вовк.
Він лютий, але хворий звір;
поки обидва ви живі -
один у жертву іншому
себе віддасть.
Хай відчайдушна лють пече
і вовчі ікла у плече -
із жовчю кров розмішана
вином здалась.
У серці жорстокий азарт -
твоя смерть відступить назад.
Хай Бог залишить
для мертвих Суд Вищий;
для тебе ж наразі суддя -
непримиренна
і нескінченна,
жагуча любов до життя.
11- 13. 02. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2012
Розрізав
залп
морозний день зими,
зірвались
геть
голодні круки.
В єдиному строю
застигли ми:
живі та мертві,
прадіди та внуки.
Землі своєї
втрачені сини,
за кого й нам
припало жити,
із забуття
вернулися вони,
з брудної ями -
під гранітні плити.
Крізь літери -
блиск слави та біди
в очах,
немов живих донині -
бійців та лейтенантів молодих;
і подих непокірної країни.
Колише вітер хвилі полину,
заносить всі шляхи снігами.
Хай не вуста
розкажуть про війну,
але безсмертна, невсипуща пам’ять.
січень - лютий 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313619
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.02.2012
Я хочу
стати "бандерлогом",
бараном,
що у стіну б’є,
аби прийти
на допомогу
всім,
хто
за правду повстає.
Для вас
арканом
стала віра
і мрія
згасла
у імлі...
Ви - люди,
а не в скуті звірі,
Ви - влада
у своїй землі!
Покірність
в душі
кат
засіяв,
та гнівом
постають жнива
Хай
рабська
падає
Росія
і підіймається нова!
Хай начувається
володар,
що зневажає
свій народ!
Велика
єдність і свобода
йде
заміть страху і незгод!
грудень 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312027
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2012
Згадай мене,
зимова ніч.
Біль не мине,
але в мені
тонка струна знов забринить
хоч на одну коротку мить
і поверну собі,
немов,
надію,
радість
і любов,
і час,
де нас давно нема…
Ну,
що ж,
зима –
згадай,
згадай:
час,
ніби у ріці вода
тече собі,
не зна куди –
хвилини
щастя
і біди.
Та нині завмер
вічний рух
і я стою
на самоті
на цьому тонкому мості.
І вітер –
друг
жене думки мої сумні
в минулі дні.
Згадай,
душа,
те світло
давньої доби.
Ну,
що казати вже
«якби» -
роки спішать.
Не повернусь я
в ті літа
і лиш
любов моя свята
всім,
хто втомився й заблукав
у метушні щоденних справ,
нехай зоріє уночі
вогнем свічі.
Січень 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Окончен бал,
погасли свечи -
пора проститься нам уже.
Пальто,
перчатки,
шарф на плечи -
известный,
в общем-то,
сюжет.
Есть час решений и прощаний,
и редких встреч
за много лет.
Но я оставил вам
посланье
на
воском залитом
столе.
Не поминайте, братья, лихом -
у слов своя есть тоже власть.
"Была жизнь бурей,
адом,
вихрем" -
и вот, погасла,
улеглась.
Но, как там завтра обернётся
никто не скажет наперёд:
дождёмся ли восхода солнца
иль мрак отчаянья сожрёт?
Давно разбит фонарь в парадной -
я бьюсь о стены и углы,
но нет уже пути обратно -
на тусклый свет,
из вечной мглы;
туда -
на новые просторы,
в людскую радость и беду!
Мне кажется,
что очень скоро
я,
наконец,
себя найду.
Ну а пока -
мороз и ветер
наградой моего труда.
Я сам
на том и этом свете,
но принимаю этот дар!
Окончен бал,
погасли свечи,
стихает отдалённый шум.
Спасибо вам,
прекрасный вечер!
Ко мне?
Что ж, милости прошу...
20. 12. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308784
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.01.2012
Здригнула буйних змін судома
всіх заклопотаних містян.
Де знайдеш гибель – невідомо,
а де – оновлення життя.
Минула ніч, як мить остання;
розвіє кава сни чудні.
Виходимо на полювання
на витріщак
із власних нір.
Скорилась правда під законом
і воля дивиться з-за ґрат.
В цих джунглях залізобетонних
сьогодні – жертва, завтра – кат.
Нам ближче стати-б до престолу
і ухопити ласий шмат.
Та всі крокуємо по колу –
широкий сірий двір.
Тюрма.
Чи це загибель – невідомо,
а чи оновлення людей.
Стискає вогняна судома
і нерви, й м’язи кожен день.
листопад 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2011
Заклятий ворог мій –
крилатий, чорний змій –
закутий у тюрмі,
у вогняній безодні.
Підступний, хижий звір
шле у широкий світ
закляклий погляд свій –
жорстокий та голодний.
Б’ється змій у грати –
сильний, наче смерч, -
вартовий на чатах
взяв у руки меч.
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
Магічна ніч піде
і прийде грізний день –
марнотних справ людей
збирає змій данину.
Настане судна мить:
під зойк гучний сурми
від древніх стін тюрми
залишиться руїна.
Горя всі хильнемо –
тужно б’є набат.
Ангел ти, чи демон?
Жертва ти, чи кат?
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
Зміїна луска
і груба шкіра.
Розбита в друзки
уже сокира.
Лиш ляскіт зброї
й гарячий подих –
з самим собою
бій за свободу.
Душі рівнина
вогнем залита.
Нема упину –
та смерть не сита.
І сміх, і стогін -
бальзам на рани.
А перемога –
це лиш омана.
Відчуває серце:
це останній бій.
Страх хай не здригнеться
у душі твоїй.
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
21 – 23. 11. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2011
Сини зневажених героїв,
правонаступники рабів,
ми – втікачі з старої Трої,
що виграли у себе бій.
Ми – діти буйних дев’яностих,
ми – хаотичні нульові.
У всьому прагнемо до зросту,
з кишені дивлячись на світ.
Наш розум до зірок несеться
і електрони в даль жене.
Та забобони лізуть в серце –
відкрите, жалісне, дурне.
Герої в вигуках з-за столу,
за спинами своїх жінок.
Для нас ікона – містер Долар,
для нас одвічний храм – шинок.
Земля тут рідна і родина –
чого ж гостюємо немов?
Ми любимо свою країну,
та дуже дивна ця любов.
Ми щиро віримо в Ісуса,
лише як в одного з богів.
У праці і в бою не труси –
перетворили дім на хлів.
Ми засипаємо криниці
і штучні зводимо моря.
Ми – шанувальники традицій
чужих холопів і дворян.
Саджаємо кущі в пустелі
і з пекла ліземо в вогонь.
Є світло у кінці тунелю,
та як дістатися його?
27 – 28. 10. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2011
Над рекой горит костёр –
там, где переправа.
И выводит ратный хор
Перунову славу.
Нынче по волне речной
путь далёкий ляжет.
А под крышею родной
крутит свою пряжу
златовласая Мокошь –
берегиня лада.
Не сгниёт в амбаре рожь,
спит спокойно чадо.
Из криницы взять воды,
как цеберко неба.
Береги нас от беды,
дай нам добрый жребий.
И плетёт веретено
людских судеб полотно.
Друг за другом скачут дни,
тают в небе синем.
А над Русью над лесной
гам вороний, волчий вой.
Пряжу тонкую храни,
о, Мокошь - богиня!
Тусклый свет горит всю ночь
в горнице девичьей.
Сможет пусть ему помочь
свычай и обычай.
Я от милого вестей
ожидаю слёзно,
не стелю свою постель.
И до ночи поздней
заклинаю я богов
всей душевной силой,
чтоб от дальних берегов
воротился милый.
Пусть рассвет ворвётся в дом
весточкой хорошей.
Быть подругой мне во всём –
я молю Мокошу.
Ночь крадётся за окном
и жужжит веретено.
Неспокойное
в груди
моё сердце стынет.
А над Русью над лесной
гам вороний, волчий вой.
Помоги ему в пути,
славная богиня!
Октябрь 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288519
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.10.2011
"Хуже не будет. Будет только лучше".
(Мікола Янавіч Азарафф.)
"Жеття для НАС пакращецца!" - промовив Поліглот
на урядовій головній нараді.
"Хто б сумнівався! Ми за ВАС всі дуже раді" -
у відповідь сказав жебрак - народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287826
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.10.2011
Ще осінь дихає теплом
і свіжістю різкої м’яти
і тихо віє над селом
солодким ароматом.
У вогкій запашній траві,
в обірваному вітром листі,
день перший і останній свій
святкує урочисто
тривожний, мов свічі вогонь,
метелик ніжний, білокрилий:
коротка мить – життя його,
й світ не шкодує сили.
Завмер у промені
й заснув –
він вічному підвладний руху.
І скоро вже до нас майнуть
безкрилі білі мухи.
19. 09. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Чи сонце впало у пітьму,
чи голос рече кволий:
"Пішов од нас блаженний муж
до Божого престолу".
"Прости, Господь, усі гріхи" –
слова ледь чути вірних.
Він добре дбав про свій прихід
й служив нелицемірно;
в біді та праці наставляв
людські тривожні душі –
за ним же харківська земля,
немов за батьком, тужить.
За братство й істину ясну
не шкодував сил всюди.
Та оточили вже труну
вельможні всі іуди.
17. 09. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281240
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.09.2011
В праці
гне
людина
спину,
щоб збувалися казки.
Та
у світі
є країна,
що
все
робить
навпаки.
Журналісти
і поети
вам
її
не вкажуть
меж.
Ви
в тім краї
не живете,
бо життям
це
не назвеш.
Слава – тим
та іншим слава!
А призначеним –
ганьба.
"І ні ладу,
і ні права!" –
виє
газова труба.
Від неправди і розрухи
і святий
осатанів.
Всюди
простягає руки
п’яна
армія чинів.
У країні
є герої –
охоронці
владних банд;
інквізитори при зброї,
чий магістр –
сам Гарант.
Хто
там
захисту закону
й прав
від "органів"
хотів?
Вишки.
Дріт колючий.
Зона.
І безкарна лють
"ментів".
А збереться
чорна зграя
із замріяних прочан –
на смирення
наставляє
їх
годований чабан.
Ось
продав він
Слово Боже
і бордельчик окропив.
Дивний край це.
Чи то, може, -
прихід
жадібних попів?
Що ж іще
вам
розказати
про життя - буття
у них?
Поле,
ліс,
дороги
й хати
розділили
пахани.
Відчайдушний стогін
лине,
будить
в серці
біль та гнів.
Що ж це
за чудна країна
(чи угіддя для панів)?
Упізнали?
От і добре!
Та затямте назавжди:
справи й помисли хоробрі
правду
повернуть
сюди.
Та
incognita країна
заховалася у хлів.
Жде
від дочки і від сина
порятунку
від катів.
серпень 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2011
Стара дорога і береза, мов свіча;
у лузі за горбом тече дзвінкий ручай.
Пробивши товщу затверділої землі,
вода цілюща поривається в політ.
І мерехтять колючі бризки у траві –
немов блискучі сльози, чисті та живі.
Скидає верба листя у тривожнім сні;
тужлива пісня серце сковує мені.
Біжить вода свята в незвідані краї;
щезає свіжість і втікають дні мої.
Схилились трави, як в передчутті біди –
все оживе, лиш я не повернусь сюди.
24 – 26. 08. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
Поміж штормів,
мілин
і диких скель
ми всі
пливемо у життєвім морі.
Мені
старий згадався корабель –
бабусин дім
й над ним бузкові зорі.
Років прожитих –
нелегкий візок,
але,
якщо взнаки дається втома,
вертаюсь я
на мить
у світ казок,
у міць
і теплоту
старого дому.
Гаряча піч
і жовта шкіра стін,
і запах терпкий
полинУ
повсюди;
ледь чутно
в вікна
стукає жасмин –
дитинства безтурботного
етюди.
Година пізня...
Запашний відвар;
дрівець тріск
і тіней розмитих
танці...
У серце - ниву
падали слова
пісень,
молитов
і важкої праці.
Хоча
минуло все,
немов у сні,
й нелагідні
були шляхи незнані,
та не забути
до кінця
мені
квітучий сад
у білому тумані.
Нехай
давно
нема шляху
туди
і не мені
свіча в вікні
зоріє –
залишиться зі мною назавжди
цей
світлий спогад
і солодка мрія.
16 – 17. 08. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2011
Музыка В. Высоцкого.
Слова: мои и народные.
Напиши мне бюджет, Ярошенюшка,
Распилю я его, распилю,
Даже самую крупную денежку,
Привести можно лёгко к нулю.
Разгуляюсь я до как - обычности,
Под гитару всем "Мурку" спою
Жаль, такой колоритнейшей личности
Не видал Европейский Союз.
Протопи баньку мне бело – синюю,
кашу жиденькую завари.
За сердечную дружбу с Россиею
Севастополь я ей подарил!
Сколько бабок и жизней загублено
на богатой и щедрой земле.
А на левой груди – профиль Путина,
А на правой – паяльника след.
Эх, за веру свою безграничную
получили и Крым, и Донбасс
разухабистый культ гоп – величия
для забитых, затюканных масс!
Напиши мне, Табачник, историю,
чтоб заткнулись Одесса и Львов,
чтоб столицею быть Межигорию
королевства покорных хохлов.
Помню, что как-то утречком раненько
прилетел ко мне киевский мэр
И его два красивых охранника
Увезли на песчаный карьер.
А потом, вместе с Колей Азаровым
изучая «телячий язык»,
ГТС и металл разбазарили,
но, зато, дали НАТО в кадык!
Увікни... Увікмни... Уві... Увік... Ввікніть Украину, товарищи:
вот Гарнюня, а вот и Славко!
Превратилась держава в пожарище,
а, точнее, в страну дураков.
Вас тошнит от рассказа брехливого,
от словесно - СМИшного дерьма.
Но зато остаюсь я с наживою
и лишаю остатков ума.
Застучали вдруг мысли нескромные:
я - отец страны, а не злодей!
Для людей Украина огромная...
Кстати, где список этих людей?
Протупи, Украина, по-чёрному –
голосуй за меня через рёв!
Тем, кто с нами - тигипище полное,
а кто против – тому могилёв.
Июль 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271903
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.07.2011
Лікті у боки
і стусани в спину;
"Гей, ти,
старий,
пішов геть!" -
Свято з сльозами
цвіте в Україні,
й радість,
гірша за смерть.
Ви:
блискучі,
щасливі,
піддаті,
з обличчями,
червоними, ніби прапор -
живих і полеглих
прийшли шанувати,
чи поклонитись сатрапу?
Он він:
дебелий,
пишний
та грізний -
законодавчий непідписант -
все спланував,
щоб народ був нарізно,
та ще й доправив десант.
Чому дзвін Печерський
знову плаче?
Чом вітер південний
болем свище?
Емоційно - збуджені,
незрячі -
вийшли на бойовище.
Міщани зарюмсали,
та побігли
до Пахана,
а той голосить:
"Буде порядок вам
і стабільність!" -
внутрішньодержавний ясир.
Що бандерівці?
Що комуністи?
Без політичних ідеограм -
люди
наморені та урочисті
захотіли "откушать 100 грамм".
Та ще б каші -
закусь так собі -
та обирати не доводиться.
І пішли
на сивочолих
у бій
коротко стрижені добровольці.
Сила без розуму
вихід шукає,
м'язи наповнює лють.
Хлопці
старих
на землю штовхають
і за перемогу п'ють.
"Війну
в своїй хаті,
однополчани,
ми програли..." -
зітхнув ветеран.
"Спасібо дєду
за побєду!" -
рев п'яний
нісся узбережжям Дніпра.
16. 05. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2011
Крізь часу плин і вир стихій
Йдуть тіні хлопців, що колись
Вернутись з бою не змогли.
Киває їм в журбі святій
Гіркий полин.
Лежить в широкому яру
Холодний вранішній туман...
Де вила вогняна чума
І кров бійців кропила ґрунт –
Червоний мак.
І так течуть собі роки,
І сльози сохнуть у імлі.
Зростають посеред полів
Червоний мак, гіркий полин –
То біль землі.
Травень 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259738
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.05.2011
Некуда бежать - стоим под стенкою,
дула танков ржут и в нас глядят.
Киев, Севастополь и Барвенково...
Нет, никто уже не виноват.
Был эвакуирован командующий;
гонит офицер на смерть - взашей.
Держимся ещё - но все на кладбище
испохабленных свинцом траншей.
Сохраните жизнь свою бесценную,
генеральский зад спастие свой!
Каждому солдату - поражение,
но стране - победа под Москвой.
Ствол легенды горделивой ссохнется,
но, вгрызаясь в горький корешок,
Орша, Евпатория и Лохвица
не забудут каменный мешоу.
Юго-западный с утра с ушёл в прорыв...
Братики! В ловушку заманили вас -
Чёрный смрад плотнее неба синего...
Ставку бы сюда - могилы рыть.
Неизвестность хуже боли мучает;
жар такой, что, видно, быть грозе.
Сколько устоит Донца излучина
и когда поддержит нас резерв?
Вам, вторая линия, без отдыха
здесь придётся проявить себя:
Через год-другой отбросить ворога,
а, быть может, чрез 65.
Загудели голоса ракетные,
пулемёт вдруг вскрикнул на краю.
Смерть идёт пред полосой рассветною,
но теперь её я не боюсь...
5. 05. 2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257747
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 05.05.2011
Війна не закінчиться до тих пір,
Поки не названі по іменам усі убиті,
Поки в зіниці чорні і сліпі
Не вдарить золотаве світло.
У серці рана знов і знов пече:
По берегах річок, поміж ланами,
Лежать,
до строку вкриті від чужих очей,
Могили братські і самотні ями.
Війна іде в кривавому вінці
Й не бачити її кінця і краю,
Поки нащадки пам’яттю бійців
Собі кар’єру й рейтинг заробляють.
Війна не закінчиться до тих днів,
Поки не розірвуться всі снаряди,
Поки пропалих без вісті синів
Земля не прийме, ніби рідна мати.
5. 05. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257746
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.05.2011
Гей, ви, струни мої, дика зграя –
То веселі, а то сумні!
Пагінець із землі проростає,
А із серця зростають пісні.
Гей, ви, струни, живі, галасливі!
Покажіть людям диво, мерщій:
Мов омита дощами нива,
Пробудилася мрія душі.
Вдарю в вас – і заплачете з жалю,
Пригадаєте біль і полон;
Залоскочу – хмільні та зухвалі –
Ви уже за багатим столом.
А як лагідно вас доторкнуся,
Ніби вітер до верб на ставку,
Звуки ніжні відразу проллються –
Про любов, незабутню, п’янку.
І широким, легким перебором
Кожен подих життя передам,
Опишу степ, діброви і гори –
України святий Божий храм.
Гей, ви, струни, тонкі та співочі!
Ви, мабуть, білокрилі посли,
Що весни пісню вільну, пророчу
Знов із вирію нам принесли.
Що ви бачили в довгій мандрівці?
Пам’ять мирної праці і битв
І далеких століть таємниці,
Й невичерпні народні скарби?
Розкажіть же мені, струни віщі,
Ті легенди.
Верніть з забуття,
Щоб квітучою мовою вІршів
Я зміг дати нове їм життя.
Квітень 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2011
Ще не вмерла Україна - поможи їй, Коля!
Утікають із сльозами і слава, і воля...
Гинуть села і містечка, як роса на сонці,
людомори правлять спритно у моїй сторонці.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Встали браття всі "у позу" - від Сяну до Дону,
дивляться на Юлю з Вітєй, ніби на ікону.
Чорне море висихає і Дніпро міліє,
розділили степ і гори пани - лиходії.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Та живе велика справа у серцях і думах:
шлях наш - правда і завзяття! Тут не місце суму!
Розірвуть тяжкі кайдани праця і надія,
встануть на ноги недужі і сліпі прозріють!
Більше не слухняна зграя - будьмо ми народом!
Підіймаємося, браття, за честь і свободу!
20 - 21. 03. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254396
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.04.2011
Мого дитинства край мрійливий,
Моєї пам'яті земля!
Знайомі, ніби друзі милі
Гаї тінисті і поля.
Бузкові присмерки палають,
Або ж ясні зимові дні –
Всім серцем я благословляю,
Дарую їм мої пісні.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
В мені минулі дні і ночі
Живуть, немов солодкі сни.
Тут був і перший мій дзвіночок,
Тут був і вальс мій випускний.
Тут виріс я, змужнів та стрінув
натхнення, мов розлив ріки.
І вже зростають в Україні
моїх віршів рясні рядки.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
Уздовж дороги скрізь – тополі,
Хоча в снігу, та все ж живі.
Я не шукаю іншу долю,
Ніж цей блакитний буревій.
Немов від чарів побілілі
Поля і луки, і гаї...
Мого дитинства краю милий,
Надії й спомини мої...
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
22. 02. 2004.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Колона -
безкінечна,
мов недоля зла, -
і тяжкі зойки долинають звідти:
"Я був із того міста"
"Я - з того села"...
Йдуть полонені -
котре вже століття.
На їх блідих обличчях біль і жах -
обідрана,
голодна,
бита зграя -
шукають впалими очима
в небесах
Святого Бога,
що таємне знає.
Стікають в небуття епохи і часи...
Біда стара знов проростає нині:
тепер уже самі себе ведуть в ясир -
можливо,
доля краща є в чужині?
В автобусах,
на кораблях,
на поїздах,
покинувши права всі і надії,
спішать світ за очі,
куди веде біда -
заробітчане, гастарбайтери, повії...
27 - 28. 02. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245060
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2011
Живите красиво -
всех нас в конце
один ждёт итог
повсеместно.
Смерть -
это просто последний концерт,
длиною в целую вечность.
Оставьте в истории
имя своё,
а после уйдите спокойно.
Пока звёзды падают ночь напролёт,
"соляк" и "акустика", - пойте!
"Still got the blues" -
в каждом баре и доме...
Одна лишь беда -
что любимец муз,
этот белый шаман
пОмер,
в память людей сделал шаг.
Но жизнь продолжается
при каждом ударе.
Она хороша,
пока есть вино и красавицы
и поют
саксофон и гитара:
"Still got the blues"!
8. 02. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239700
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 08.02.2011
Де тече ріка Огове
через весь Габон,
мешкав в хащах сутінкових
дід Хамелеон.
По життю давно не хибив
в гущі сірих мас -
поміркований, гнучкий -
бо,
як середній клас.
Щоб уникнути халепи
різних чвар і справ
язичок свій де не треба
він не розпускав.
Іноді лиш щось в печалі
стиха бубонів.
Та йшов від гріха подалі -
їсти цвіркунів.
Все життя в широкім лісі
має розклад й смак:
їж та пий
і стережися,
щоб не з'їв хижак.
Леопарди, змії, леви!
Лапки догори!
Вивів дід мораль життєву:
змінюй кольори!
Щойно бачить, що в країні
зміна прав і сил -
то червоний він, то синій
(Господи, спаси!).
Плями, смужечки і цятки -
приміряй.
Мерщій
утікай до себе в хатку
(себто у кущі).
Жив по ладу і по праву,
люблячи закон,
всім улесливий й ласкавий
дід Хамелеон.
Він би будував кар'єру
і зі шкіри ліз.
Та приперлись браконьєри
у габонський ліс.
Попалили, постріляли
збоку і згори,
щоб попалося чимало
будь-яких тварин.
Повний лементу і крику
був тропічний гай.
Хитрий, хижий і великий -
в клітку забігай.
Та побігли сильні й кволі
в вогняну траву.
"Краще вмерти нам на волі,
аніж жить в хліву!"
Але іншу міряв думу
дід Хамелеон:
"Краще б тарганів я хрумав,
не ліз на рожон!
А у мене жінка й діти,
я ж - поважний пан.
Головне ж : люблю коритись
різним паханам!"
мала вельми ситу мрію
та слизька душа.
Та не впала мімікрія
в око торгашам.
Посадили - і у клітці
через океан
в зоопарки і звірнці
відвезли весь клан.
Розділили язикатий
плазуновий рід
ліберали, демократи
й консерватори.
В зоомагазині живо
каже гризунам:
"Мудрий я, та нещасливий -
доля навісна!"
--------------------------------
А мораль проста у казки:
як ти не стелися, брате,
добра буде панська ласка,
та гірка розплата!
24. 11. 2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238199
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 01.02.2011
Задуха... Спека... Бог з тобою,
Душа – нестримний буревій.
Без ладу, миру і спокою –
Куди направиш крок ти свій?
Чи тебе поле поманило,
Де водить зорі пан Вівчар?
Зірвись, мов пес оскаженілий
Із ланцюга минулих чар!
Ні, не стерплю я більше жару:
В ніч вилечу, немов орля;
Немов бліда самотня мара –
На Хорсом висріблений шлях.
Що нині сталося зі мною?
Чи був могутнім я таким?
Живою міццю чарівною
Розперло м'язи і думки.
Груди
спирає
до болю –
Мало
повітря
їм.
Мчіться
в широке
поле,
Мрії
швидкі
мої!
Нічка
бурхлива
сьогодні –
Вітер
гне
ковилі.
Я відчуваю
свободу,
Рідної
дух
землі.
Чуття забуті завивають:
"Повстань з легенди, цар Троян!"
І тонку шкіру вивертаю
Назовні вовчим хутром я.
Гармонія душі й природи
Лунає піснею в мені:
Велична сила й слава Роду,
Бажання й спомини чудні;
Ліс темний;
запах трав шовкових;
зітхання;
гомін цвіркунів;
і Долі містик калиновий;
і вільний крок;
і вражий гніт;
Кривава праця й тепла віра;
і сонце,
й хмари на біду –
Усе живе у серці звіра,
В криниці невичерпній дум.
Я – вовкулака, звір неситий;
Брат мавок, вихрів, лісунів.
Натхнення буде шлях світити
І таємниці всі земні
Розкажуть лісу й поля духи –
Відвічні, мудрі.
Гей, душа!
Ти маєш стати нервом й слухом,
Щоб все віддати у віршах.
Повзе, мов чорний змій до броду,
Ніч літня до початку дня.
Туман
і рання прохолода
В ярах,
річках
і на ланах.
Червоний схід.
Минає чудо –
Людська подоба, повернись...
Але, звичайно, вже не буду
Таким безмовним, як колись.
21 – 22. 07. 2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198557
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 30.06.2010
Здесь рыдают, мечтают, смеются;
трезвый менее стойкий, чем пьяный.
Я – единая кровь с безрассудством,
я – единое тело с Майданом.
В эту хриплую наледь и сырость,
когда мысли на части рвёт ветер,
мне всё вспомнилось и объявилось
в незнакомом до этого свете.
Вы, несломленные, коих много;
Вы, искавшие правды и цели!
Вы так верили новому "богу",
что сломить себя сами сумели.
Конституцию на заборе
из трёх букв кое-как начертили.
А широкое бурное море
обмелело, осело до ила.
Опаляет огонь революций
крылья самым решительным, смелым.
После – существовать остаются
только новые баре и смерды.
Не желает моё вдохновенье
на хозяев работать свободы.
Я – горячая кровь в ваших венах,
я – единое тело с народом.
6 - 8. 12. 2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197925
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.06.2010
Братья, сыновья, друзья-товарищи -
плитам нет начала и конца.
Поглядом открытым, немигающим
смотрит бронзовый солдат в сердца.
"Ах, какая же судьбы ирония! -
Зацвела сиренью боль души -
Здесь корпел над сложными законами,
здесь и голову свою сложил.
Отчего студенту не дурачиться:
сессия сдана, мир предо мной.
Но влетели новости горячие
чёрной птицею в моё окно.
Не успеть за плачами и сборами
повстречать всех тех, с кем я дружил.
Стала старая аудитория
штабом добровольческих дружин.
Мамочка, не плачь! Мы не отступимся.
Не кляни напрасно ты судьбу.
Милая девчонка одногруппница,
да и ты меня не позабудь!
Обожжённый день встаёт и раненый,
Горечь за спиной висит сумой.
Даже отступая к Белокаменой,
знал я, что вернёмся мы домой.
Но погибла мамка под бомбёжкою,
в самую февральскую метель.
А Танюша с младшим братом Лёшкою
угнаны за тридевять земель.
Размешай отчаяние с яростью...
Чрез руины на врага бегом!
Видно, лучше, мать, что не дождалась ты
даже возвращенья моего.
Не щадил себя в сраженьях с немцами -
и в одной из яростных атак
поражён свинцом был прямо в сердце я
там, где в сад выходит корпус ГАК.
В перестрелке выжить было мыслимо,
но - не знать во сне иль наяву -
я из-за угла услышал выстрелы
Боль. Ещё разок. Прилёг в траву.
И теперь я знаю всё заранее
слёзы лью невидимые вам.
Вот стою, как будто жду свидания,
слушаю случайные слова.
Шепчутся девчоночки красивые,
хулиганят мелко пацаны.
Мог бы быть, как и они счастливым я,
если б не случилось той войны".
Бронзовый солдат застыл на кладбище,
он оберегает от забот.
"Перед нами не в долгу, товарищи,
тот живой, кто память бережёт!"
10. 05. 2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197923
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 26.06.2010
Земля єдина для усіх
людей,
так само, як і небо...
Але в УкрАїні – Русі
Того вже, бач, не треба:
Поставив тин, залізний тин
Панок несамовитий,
Недоторканий сучий син
Із племені бандитів.
Йому належить
ліс, вода
і поле;
скоро й паства –
Село-бо пан суддя віддав
В оренду – не у рабство!
Панів, панів, як сарани –
Всю землю обліпили.
То хоч два метри би знайти –
Державі на могилу.
Та вільних вже угідь нема –
Приватна власність всюди.
Не лийте сльози, бо дарма.
"І ви, я бачу, люди!"
Та є у нас один шлях свій:
Як золотом облиті
Зберуться в Хаті Грушевій,(1)
То разом всіх спалити.
А хто не там, то хай їм грець,
Знайдемо
і до вірна
Проллємо кров, щоб світ увесь
Здригнувся
Лицемірний.
Так непокора й гнів гуде:
"Зламай кайдАни, брате!"
Земля єдина для людей –
Звільніть же свою матір!
22. 07. 2009.
1- а що у нас на вулиці Грушевського? Аж дві "хати"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2010
День зірвався, мов листя від зойку зими,
входить ніч обережними кроками.
На одинці з тобою залишились ми,
Україно моя синьоока!
Притулися до мене, печалі відкрий;
розкажи, що твоє серце змучило;
і забудеш нещастя хоча б до пори
під словами й думками жагучими.
Вітер, сльота, хуртовина,
тужний хміль.
Ти – моя Україна,
щастя й біль.
Ти дивилась повз мене, тамуючи біль,
ти шукала розради у спогадах.
Твоя мудрість гірка од святої журби
і отруєна псевдо - свободою.
Бачу: судна до нас наближається мить;
небо повне голодними круками.
Весь цей світ лицемірний до біса летить,
та тобі простягну тверду руку я.
Все минає, все гине...
Стій! Зажди!
Ти – моя, Україно,
назавжди!
Ти приходиш зі світу розпусти і зла;
а зі мною, на жаль, обережна ти.
Та дарую я щиро частину тепла –
все, що в серці моєму збережено.
Ми з тобою так близько, але в самоті,
і не варта нічого проникливість.
Чом же знову ідеш до своїх ти катів,
а мені не бажаєш довіритись?
Чия ж у тому провина
і чий гріх.
Ти – моя Україна,
а не їх!
День зірвався, мов листя від зойку зими;
ніч дивилась очима суворими.
На одинці з тобою залишились ми,
та ти слова мені не промовила.
Проводив до дверей я тебе, мов на бій,
від світання не мав собі спокою.
Може, врешті, набридне мовчати тобі,
Україно моя синьоока!
Знову од відчаю гину,
"живучи".
Не корись, Україно!
Не мовчи!
12 – 13. 11. 2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196696
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2010
Щоб сили й волі не забракло,
Щоб не втопився ти в крові,
Я – смолоскип в руці Геракла,
А перед нами – хижий звір:
Змія лукава і огидна,
Народжена у блуді й злі;
Отруйная Дніпровська Гідра
Повзе із смороду боліт.
Брехнею сильна ця потвора,
Брехнею фракцій й міністерств.
В нас – меч, в нас – гнів і непокора.
Наш вибір: "Воля або смерть!"
Сичить змія та шкірить ікла,
Немов би кличе на поріг.
Так, чесно битися не звикла,
От підкуп, зрада – інша річ.
Але, Геракле – мій Народе,
Не вір оманливим словам!
Свою надію і свободу
Відстоять можеш тільки сам.
Змія... Іще страшніше з нею,
Як знаєш скільки ззаду шльондр.
У світі сотні Єврисфеїв,
Секретарів їх – міліон.
Рубай завзятіше, сміливцю,
Мандати, коси, язики.
Щоб в нашій не було сторінці
Цих гадів у віки-віків!
Дивись – де вклав уперше силу,
Вже дві отруйні голови!
Ач, що придумати зуміла
Змія, себе щоб відновить!
Пекучий біль. Уп'явся сильно
У ногу рак – ти мов в петлі.
Та сяйнув меч: "Котись в могилу,
Підступне зло, міщанський кліщ!"
Відкрила пащі всі зміюка,
А звідти сморід, сміх та хрип.
Стискай свій меч! а в іншу руку
Бери мене – свій смолоскип!
Удар по тілу звіра злого –
Підпалюй зразу шиї край,
Щоб не полізли звідти знову
Ні кум, ні син, ні сват. Рубай!
Я – смолоскип в руках героя,
Поет народа, не раба!
Ми підіймаємось з тобою –
Попереду потвор юрба.
Гостріть мечі, сокири, вила;
Наш чорний прапор – угорі;
За нами правда – наша сила
Супроти гідр і царів!
19 – 20.06.08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2010
Дивлюсь на світ із вільної тюрми,
Питаю: "Чи таке можливо, пане,
Що не лишивши Україну ні на мить,
За нею ностальгуєш, мов вигнанець?"
Покинув я мрійливі береги,
По морю йду бурхливому майданів.
А поруч: до своїх, либонь, могил
Крокують міліонами прочани.
Народ чи чернь? Свобода чи психоз?
Зарюмсане серденько дотикай, гнів!
Не може жити наркоман без нових доз,
А ми – без шоу від політиканів.
Коли ж з'єднаємося у труді
І станемо не стадом, а народом,
Зберіться всі у наш батьківський дім,
Й вигнанця пригадайте при нагоді.
7. 09. 2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2010
Пили вівці вранці з броду
Чисту і холодну воду,
Реготали, белькотали –
Та й увагу потрачали.
І незчулись:
Хорошенько
Десь надибався вовченько
І овечку саму кращу
Ухопив в криваву пащу.
І обурились овечки
(особливо – що з краєчку)!
Вовк же каже:
"Без обиди!
Брід цей у моїх угіддях –
Так від прадідів-дідів
(Вчора хабара судді
всунув – і питання знято),
а оце орендна плата!"
Переглянулись барани
Та й повіли:
"Воля пана!
Воно, може, й треба так,
Щоб хазяїн був хижак."
Ой, ти, хрещений народе...
За вівцею плачете?
Подивіться всі у воду –
То себе побачите.
26. 07. 2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196539
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.06.2010