sanyava

Сторінки (1/8):  « 1»

Не живи как говно…

Никогда  не  сдавайся,
Никогда  не  робей.
Будь  готов…
И  в  морду  бей.
Только  вперед
Ни  шагу  назад.
Если  упал,
Пощады  не  жди.
Трудность,  преграды  еще  впереди.
Трус,  а  может  дурак?
Только  ты  -  сам  себе  враг.
Никого  не  слушай
Ни  с  кем  не  дружи.
Никогда  не  показуй  своей  души.
Если  обидели,
Так  задуши.
Не  прощай,  не  завидуй,  не  спи  -  
Всегда  ты  должен  быть  впереди.
Жизнь  –  это  только  борьба,
Если  не  ты,  то  тогда  тебя.
Укуси,  забери,  укради  -  
Волков  боятся  «ослы».
Не  моли,  не  проси,
И  слез  не  пускай.
Кто  знает,  есть  ли  там  рай?
Никогда  не  сдавайся
Никогда  не  робей.
Будь  готов  –
И  если  нада  убей.
Если  не  ты,  то  кто?
Лучше  сдохни  как  лев,
Но  не  живи  как  говно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2012


Найкращому викладачу матеріалознавства

Тихий  вечір  -  сесії  пора.
Знову  стука  у  віконце  тихенько  біда!
Знов  в  аудиторіях  дітонькі  сидять.
І  у  них  бідненьких  рученьки  тремтять!
 
Бо  прийшла  лиха  година  на  РК  поток.
Бо  у  них  з"явився  тихенький  Дідок!
Все  він  в  світі  знає  про  аустеніт.
І  тобі  усе  розкаже  про  ферит,  перліт  і  троостит.
 
Він  покаже  діаграму  про  залізо-цементит.
Як  при  загартовці  утворився  мартенсит.
СКільки  сталі  треба  взяти,
щоб  моста  побудувати.
Щоб  довіку  він  стояв  і  ніколи  не  упав.
 
На  екзамені  тихенький,  ніжний,
любий  і  гарненький.
Приголубить  і  роскаже,  
а  вкінці  на  двері  вкаже.
ВСІМ  ВІДОМИЙ  ВІН  ДАВНЕНЬКО,
МАЄ  ПРІЗВИЩЕ  БІДЕНКО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353397
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2012


Нам кажуть…

Нам  кажуть,  що  демократія  існує
Що  кожен  з  нас  вирішувати  може
Як  жити  і  де  навчатись...
В  майбутнє  краще  маєм  змогу  сподіватись.

У  нас  все  буде:
Житло  дешеве  і  гарна  зарплатня.
Ми  ж  вибрали  тих  слуг  народу
І  нам  нема  вже  вороття.

Бабусі  можуть  гарно  доживати
Студенти  можуть  гроші  вже  збирати.
А  лікарі,  так  тож  багаті  люди.
Нехай  лікують...

Нехай  ще  вчителі  у  школу  ходять
І  там  навчають  як  країну  треба  поважати
Щоб  потім  залюбки  у  ВНЗ  всім  поступати.
Не  так  це  вже  і  складно...

Там  є  знайомі,  там  є  люди
Що  вирішать  любі  питання.
У  нас  так  всі  працюють:
ДАІ,  УБОЗ,  лікарня...

Усі  буреть,  усім  дають...
Десь  благодійний  внесок
У  когось  називається  хабар.
А  можно  просто  –  могорич.

Коньяк,  цукерки,  кава...
З  села  людина  і  корову  би  віддала.
В  столиці  бізнес  віддає  «вагони».
Дивлячись  які  прийшли  пагони.

У  чому  сила  вони  давно  вже  знають...
Влада,  гроші,  капітал...
Маєток  в  42  гектари
Щоб  не  було  всіляких  зазіхал.

Щоб  бидло  на  майдані  не  збиралось.
І  слова  лишнього  ніхто  та  не  сказав.
В  лайні  щоб  все  «воно»  копалось.
І  гідності  своєї  щоб  ніхто  немав.

Щоб  на  колінах  всі  стояли,
І  в  забутті  безславно  повмирали.
Зневаживши  свою  країну
І  рідну  неньку  батьківщину.

Забули  матір  й  батька.
Усіх  героїв-патріотів.
Історію  великої  країни
Історію  великих  перемог.

Коли  звитяжно  в  бій  ішли
Проти  тиранів,  ворогів.
Коли  пісні  козацьки  всі  співали.
І  не  зігнув  своїх  ніхто  голів.

Усі  ми  браття  –  точно.
Та  посварити  хочуть  нас.
Адже,  коли  ми  разом  –  ми  є  сила.
А  поодинці  повбиавають  нас.

Усі  ми  хочем  жити  гідно.
В  великій  чесній  Україні.
Де  є  закон  і  право.
Де  поважають  робітничий  клас.

Де  пенсія  не  тільки  щоб  прожити.
Де  якщо  вкрав  –  то  мусиш  ти  відповідать.
Щоб  не  хотілось  нам  тужити.
А  щоб  хотілось  працювать.

Ми  є  великі  сильні  люди.
І  нам  не  соромно  сказать:
«Я  -  українець».
І  «Ще  не  вмерла..»  разом  заспівать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353390
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.07.2012


Взойти на Трон.

Растешь.  Живешь.
И  мудрости  ты  набираешь.
Дела  свои  пытаешься  устроить.
Как  будто  что-то  беспокоит.

Земля,  а  может  рост  валют  ?
Или  когда  постятся  люди,  а  им  так  нужен  секс.
А  может  запах  дорогущих  блюд  ?
И  никому  не  нужный  этот  текст.

Крахмал,  варенье  и  картошка.
Что  в  детстве  ты  соврал  немножко.
А  может  старая  любовь  ?
Или  на  вкус  не  сварена  морковь  ?

Колготы,  персик  и  носки.
Все  дети  как  один  уже  но  подросли.
Хурма  и  так  противна  дыня.
А  может  просто  это  все  назвать  гордыня  ?

А  может  все  это  туфта?
И  ничего  не  нужно.
Ни  BMW  и  даже  Lamborgini,
А  просто  женские  большие  дыни.

Но  даже  это  не  приносит  счастья,
Заложники  физических  идей.
Когда  наступит  вдруг  ненастье.
Хлоп!!  И  нет  людей!

Чисто,  пусто  и  светло.
И  даже  солнце  раньше  встало.
Все  подчистую  на  Земле  смело.
Что  человечество  вселенной  дало?

Зачем  пришли  сюда?
Отродье  нечисти  и  зла.
Или  такими  сделала  природа?
Или  может  субкультура,  мода.

Откуда  в  вас  берется  зло?
Прет  из  вас,  уж  извините,  но  г..но.
Любите,  созидайте  и  творите
И  Господа  о  мире  вы  молите!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272695
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2011


Твой Храм

Пускай  ты  не  построишь  храм
И  новых  вершин  не  откроешь.
Ты  «свой»  не  напишешь  Коран
и  путь  никогда  не  проложишь.


Тебе  не  напишут  стихи
И  песен  про  подвиг  не  сложат.
Ты  будешь  всю  жизнь  «точить  клыки»,
Но  тебе  уже  это  никогда  не  поможет.


Тебе  на  могилу  не  возложат  цветы,
И  помнить  будут  не  долго.
Дни  твои  были  никому  не  нужны
Ты  ж  так  и  не  сделал  ничего  толком.


Вся  жизнь  прошла  возле  тебя  стороной,
Ты  думал,  что  все  еще  впереди.
Тебе  казалось,  что  станешь  другой.
Но  ведь  себя  не  обманешь,  как  не  крути.


Не  стать  тебе  Наполеоном,  
Не  будешь  ты  страны  крушить.
И  в  драке  не  возьмешь  ты  победу  со  стоном,
Трусом  тебе  предначертано  быть.


Друзей  у  тебя  и  в  помине  не  будет,
Хоть  как  ты  им  раны  не  будешь  лечить.
Потом,  может,  кто-то  осудит.
Надеюсь,  будет  кому  хоронить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226170
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 03.12.2010


Весільне привітання

Життя  –  театр,
І  ми  усі  артисти.
Зіграти  роль  –  суцільний  фарт
І  інколи  для  цього  нам  не  треба  хисту.

Хтось  підіймається  на  сцену,  
А  інший  падає  униз.
Буває  треба  вийти  на  арену,
Можливо,  боляче  до  сліз.

Буває  треба  взять  сценарій  –  
Перегорнути  сторінки  назад.
Що  буде  далі  в  житті  ніхто  не  знає.
Можливо  треба  все  робити  «наугад»?

Не  прочитать  отой  сценарій
І  правила  неписані  усі
Хай  буде  більше  тих  фантазій
І  зможемо  прожити  добре  всі.

Тому  я  молодятам  побажаю,
Щоб  режисерами  вони  були,
І  кожен  день  писали  свій  сценарій,
А  глядачі  хай  будуть  добрі,  як  і  ми.

Щоб  не  було  цензури
І  критиків  всіляких  там  нудних.
Але  й  не  треба  нам  халтури  –  
Уже  втомився  світ  від  них.

Любіть,  кохайте,  поважайте.
Батків  своїх  не  залишіть.
І  кожен  день  ви  памятайте,
Життя  –  лише  коротка  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214685
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2010


Война

Зачем  вы  сделали  войну  ?
Зачем  забрали  сыновей  ?
Смотрите  -  вон  мать
стоит  теперь  и  плачет  на  гранитную  плиту.

На  ней  не  видно  больше  седины
и  только  чорная  косынка.
Она  как  призрак  безответной  тишины,
а  в  жизни  просто  как  пылинка.

Летит  ведь  каждый  день  за  ветром  -
так  тяжело  дышать.
И  каждый  шаг,  за  каждым  метром  
ей  слышно  -  "Мам,  как  страшно  умирать!"

Ей  слышно  как  упало  тело
и  в  бездыханьи  стало  вдруг  молчать.
Она  не  представляла  в  чем  же  дело,
мужчина  просто  должен  зашищать.

Мужчина  должен  был  исполнить  долг
приказу  без  упреков  подчиниться.
Но  лишь  в  одном  не  был  уверен  он  -  
что  с  матерью,  увы,  но  не  дано  уже  проститься.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196100
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 16.06.2010


Где он ?

Куда  девался  он  ?
Смешной,  такой  талантливый  мальчишка.
Как  все,  он  был  влюблен
И  у  него  была  своя  чудная  «фишка».

Он  танцевал  и  на  руках  носил  браслеты
Стихи  читал  и  на  окне  играл  в  монеты.

По  вечерам  включал  магнитофон,
Садился  за  уроки.
А  летом  не  понятно,  где  шатался  он,
Родителям  немного  с  ним  было  мороки.

Учился  на  отлично  и  в  ДЮСеШа  ходил
И,  как  тогда  типично,  он  в  музыкалку  поступил.

Не  доучился  –  бросил,
О  чем  жалеет  иногда.
Мы  за  спиною  навыков  не  носим,
Но  поздно  понимаем  –  вот  беда.

«Войну  и    мир»  он  так  и  не  открыл,
Читать  и  до  сих  пор  не  очень  любит.
Скворечник  только  в  институте  смастерил
И  то,  когда  его  племянник  очень  просит.

 Он,  как  и  все  любил  мечтать,
Ему  казалось,  дальше  будет  проще.
На  парте  нравилось  ему  порисовать,
Как  жаль,  что  этого  не  будет  больше.

Зимой  с  друзьями  в  снежки  он  кидался,
Потом  директор  вызывал.
Но  все  равно  он  не  сломался  –  
Медаль  и  аттестат  ему  сам  депутат  вручал.

Куда  девался  он  ?
Актер  и  классный  КВНщик.
Ведь,  как  и  все,  он  был  влюблен.
Не  уж  то  жизнь  такой  изменщик…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196092
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.06.2010