| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Яке це небо!Безмежне!Там простір,там спокій,там тиша....як мені цього не вистачає.Там ніхто тобі не буде погрожувати своїми понадлюдськими силами,якими навіть не володіє,там ніхто не буде ображати словами,які ранять серце і душу,там ніхто не буде примушувати робити речі,яких ти робити не хочеш.Небо...Зорі мені шепчуть відповідь на питання,на які я відповідь не можу дати.Зорі-це ті самі люди....світяться а потім згасають...Чому люди не можуть зрозуміти один одного,коли це так необхідно?Чому люди спочатку говорять,а потім жаліють про сказане ними?Чому люди знаючи що чинять неправильно,всеодно роблять це,а потім не можуть себе пробачити за цей вчинок.Я намагаюсь знайти на свої питання відповідь,але самій людині це не під силу,тому люди які вірять у Бога,довіряють це йому.Але цікавим є те що відповідь я знаходжу не відразу....а лише з часом...і лише у вчинках інших людей,або ж і своїх...Життя,життя,все ж таки воно чимось приваблює...хоч і приносить стільки неприємностей.Хтось вірить у долю?!А я вірю,що її можна змінити.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206860
рубрика: Проза,
дата поступления 20.08.2010
Юність...Це час,який просто неможливо забути.Я тебе зустріла...ти такий чужий,а після розмови такий свій і рідний став...Все було прекрасно.Серпневий зорепад,красиві слова,які просто несуть тебе до самого неба...Зірочка,здається я її ось-ось доторкнусь рукою...Ти шепотів мені на вушко такі теплі такі ніжні слова.Як було приємно ...Ти шепотів..що ти закохався,що тобі подобається моя усмішка,і те що я весела,але я чомусь в жодне слово не вірила...Ти хотів ще зустрітись,а я відчувала що не треба....чомусь я не хочу продовжувати стосунки...Ми поверталися додому...ти тримав мою руку...в машиі було холодно,але біля тебе...ні.Ти дивився на мене і не міг відвести погляд,а я не могла дивитись тобі у вічі.Не розуміла чому,а потім запитала:Ти одружений?У відповідь почула :Так.
Я тепер розуміла свою недовіру до його слів,недовіру до його ніжності...Але я не була в нього закохана і це добре.В мене була тривога на душі,хоч і на руці я обручки не бачила.
Як добре що я не тонула в річці неправди.....жорстокого обману.Як добре що ти схаменувся і повернувся до коханої дружини і донечки.Я рада що через мене ніхто не буде страждати.
А я....я ще зустріну свою людину....а тобі бажаю щастя....!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206441
рубрика: Проза,
дата поступления 17.08.2010
До тебе Боже я молюся,
прошу щоб допоміг в житті,
до кого я ж ще звернуся...?
прошу....почуй мої молитви всі!
Не прошу я багатств земних,
а лиш терпіння до життєвих лих.
Бережи батьків від горя.
щоб щаслива була доля.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205063
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.08.2010
Ранок.Чути шум машин.Люди поспішають на роботу.Я теж поспішаю,але до інституту.Так,я мрію вчитись в цьому величезному палаці.Вперше переді мною відкрились двері,вперше я побачила стіни з яких виходили досвідчені люди,вперше побачила багато хороших,хоча й незнайомих людей.Вперше до мене усміхнулись зачаровані вікна цього палацу.Так саме я так його називаю!
Я хочу віддати все надбане і отримати ,почути нове.Люди говорять різні речі,але я звикла до несправедливсті,чому люди не помічають,що вони ціле життя знаходяться між брехнею та несправедливістю,але згадують про це саме тоді,коли обирають навчальний заклад .Потрібно просто пристосуватись і навчитись жити в такому світі.Полюбити людей за їх недостатки,а тих,які не роблять нічого хорошого....не помічати їх.
Як добре ,що вдома на тебе хтось чекає,як приємно почути"Як ти?"
Запитає,що у тебе новенького?
Як приємно до когось просто пригорнутись.Коли люди просто колять наче голкою в саме серце,хочеться відразу втекти кудись,а куди я піду?Люди усюди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201657
рубрика: Проза,
дата поступления 18.07.2010
Якось так холодно...чому я боюся самотності,адже колись мені це так подобалось!Мені холодно і страшно...
Сльози постійно течуть з очей....але чому,я ж сильна!Життя мені стільки перепон на моєму шляху поставило...Але я і надалі насолоджуюсь його дарунками...милуюсь природою...обожнюю тварин...і хочеться встигнути зробити багато добра....але таке враження,що от хтось схопив тебе за руку..і не дає можливості це робити..чому?
Я ж не любила...а просто звикла...тоді чому мені зараз так важко...
Чому люди відвертаються від мене...якщо я ніколи не бажала зла...
Говорять:Це зависть!
Але чому мені заздрити...я ж така людина як і всі...але чомусь не народжена бути щасливою....чому?
Я кожний день стараюсь щось в собі змінити...недоліки знищити,але при тому залишаюсь такою яка я є...
Чому я чужа серед своїх,а своя серед чужих???Чому?
Але я продовжую крізь сльози сміятись...а плачу...коли ніхто не бачить....не хочу показати свій характер слабким,адже я сильна...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200839
рубрика: Проза,
дата поступления 13.07.2010
Самі будуємо цей світ,
роблячи жорстоким.
Самі і плачем цілу ніч,
бо жити ТАК не хочем!
Ідем по вулиці пустій,
життя не розумієм,
Задумавшись щось чуєм:Стій!
Озирнись...машина ж їде!
Одна єдина мить спасла,
одна людина поряд лиш була,
Одна машина...їхала,
і я одна...одна жива!
Через проблеми на роботі,
через незгоди у сім\'ї,
ми ображаєм часто інших,
а потім згадуєм:Ми ж не самі.
Комусь можливо також важко,
Ну й що,що сміється він мені!
Не означає це,що все так гладко,
і його кидала доля у біді.
А я щаслива,бо живу!
Я щаслива ,що пишу.
Нещаслива!Бо люблю...
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200471
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.07.2010
Чому ті сльози котяться з очей....ні..ні я.......не хочу плакати,але...
Життя!Яке воно ж складне.Одні розбивають серце іншим,і роблять життя непереможеним боєм,в якому всі сили сторін-рівні.А мені набридла та боротьба!Всеодно ж переможе тільки зовсім невідома нам сила...
Сила...яка вона?Одного разу,влітку....ми з друзями пішли на невеличкий відпочинок.Була ясна і тепла погода.Маленькі дітлахи грались м'ячем,а їхні батьки,заклопотані розповідями друзів ,про діточок забули...Я підійшла до озера і ми вирішили зробити кілька фото...позаду мене ...дитина...вона..впала у воду,і я,я схопила її за ту таку худесеньку малесеньку ручку і я не знаю де в мене взялася та сила,щоб витягнути її з води...
вона жива....хоча трішечки получила від батьків,але це ж вони винні,що не доглянули....не були поряд,а за кілька метрів(((((((
А ти знаєш...коли мені погано...в моїй уяві постає багато ангелочків,і я чую як вони мені щось нашіптують....кожен пдумає,що це уява..просто я собі щось придумую.Можливо,але це таке приємне відчуття,навіть якщо для когось це просто якісь видумки.
Коли мені роблять боляче..я спочатку нічого не говорю,просто мовчу,але вже коли серце сильно заболить..з моїх уст сипляться слова,які тобі чути боляче,напевно...
Та чому ж не боляче?Кому приємно чути щось....таке...
Бог казав,що потрібно прощати...я намагаюсь,але з пам'яті так важко стерти всі сюжети з життя...Я спалюю сторінки...але ж попіл залишається...Так звичайно ,що його роздуває вітер,але світ настільки тісний,що навіть найменша попелинка повертається вітром до того місця звідки й була принесена.
Будьте вірними своїм половинкам...і не робіть боляче...і...головне не займайтесь тою підлою справою-брехнею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200330
рубрика: Проза,
дата поступления 10.07.2010
Є у серці моєму,
вогник,що вічно горить,
палає він і в твоєму,
і голос частенько тремтить.
А тремтить він від погляду твого,
яким мою душу зігрів,
подих затримую знову,
кроки...ось-ось...іде він:)́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2010
Що зі мною?
Я не знаю.
В себе часто я питаю.
Що ти робиш?Схаменися!
Іди вперед і посміхнися.
Що ти кажеш?Зупинися!
Та вже пізно щось зробити.
життя вже не змінити...
Хоча воно і не важке,
доволі світле й непросте.
Чому ж так важко промовчати,
В собі те слово приховати,.
Все стається так спонтанно,
щось не зроблено,а щось здоланно.
Хоч зробити щось?!Зроби!
Хоч кричати?!Закричи!
Не тримай життя в собі,
поринь у нього і в глибинні,
волю дай йому,тоді
стане легше на душі.
Кажуть люди:"Час лікує!"
А я не вірю цій брехні!
Він трішечки лиш біль вгамує,
залишить якось в самоті.
Люди плачуть і страждають,
серденько часто їх болить,
та ні...вони не знають,
що ангел їхній..він...не спить!
Помираючи хтось каже:"Пробач мені мої образи!"
А хтось блага"Допоможи!"
Зроби, матусю,щось зроби!
Намагаються встигати,
в останню мить намалювати,
сім'ю свою і свій будинок,
той чарівний відпочинок.
Раптом впав із ручки олівець.
Здавалось ніби все...Кінець...
Огорнула тиша всіх,
чути кроків стукіт,
не міг лиш ангел все заснути.
Блукала,плакала з душею,
прощатись важко було з нею!
Та ангел завжди поряд був,
відразу гостю-смерть відчув!
Вручив у руки подарунок...
вона...продовжила малюнок:)
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199240
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.07.2010
Зорі вечірні на небі зійшли,
вже сонце проміння сховало,
цією стежиною довго ми йшли.
тоді вже був вечір.Смеркало.
Багато слів було сказано.
Думок ще більше приховано,
Чому все хороше ні разу не згадано?!
а все ...про погане ,говориться...
Чому я не можу сказати "Люблю"
Коли я ТАК хочу сказати,
все розумію...ночами не сплю,
Повернись!Буду в небо кричати.
Іду.Вечір тихий,погожий,
та звістка сумна ,серце тривожить,
Плачу,бо страшно...поруч не має,
Голос мій рідний,де ж ти блукаєш?
Повернися до мене ,Як птах улітку!
Говори зі мною,як з подихом вітру,
не йди від мене,тихо благаю,
зізнаюсь нарешті"Я так тебе кохаю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2010
Пам'ятаєте ви теплу осінь,
коли ми зайшли в рідний клас,
так швидко пройшли наші роки ліцейні,
ви не забувайте про нас(2р)
З очей наших капають сльози,
прощатись прийшла вже пора,
в житті нас чекають нові все дороги,
зіронька наша зійшла.(2р)
Приспів(2р)
Учитель учитель учитель
хоч трішки нас ти повчи ще,
ми вдячні тобі за турботи,
довгі недоспані ночі.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198924
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.07.2010
Птахом мрій злети у небо,
Й забери мене до себе,
Так просила і благала,
Я ж тобі б життя віддала.
На землі стояв ти твердо,
Погляд злоби приховав,
Вічність снів моїх про тебе,
Чому? Чому їх не забрав?
Найдороще з мого серця,
Жадібно лиш відібрав,
Я скажу тобі відверто:
Гру «життя» ти відіграв.
Перемога чи поразка?!
Бій з коханням - дивна казка!
Та для тебе це рядки…
І просто спогади , думки…
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198742
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.07.2010
Пробач мої слова несмілі,
що лунали з уст моїх,
думки мої незрозумілі,
так...тобі дивно чути їх.
Пробач за те,що хочу я,
у тебе щось спитати...
пробач ,що знав моє ім'я!
У тебе все гаразд?хотіла б знати...
Пробач мені,що іноді тривожу,
та очі,губи,голос твій,
пробач,забути я не можу,
і не забуду ніжність їх.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2010
Коли я дивлюсь в чисте небо,
Я бачу там своє життя…
Коли за ручку ,біля тебе,
Я пригорнувшись тихо йшла.
Твої слова,матусю…
Назавжди в серці зберегла.
І кожну ніченьку молюся,
Щоб Матір Божа здоров’ячка тобі дала.
Батьки!Рідні,дорогі!
Ви навчили нас прощати,
Рідних, ближніх поважати,
і людей не ображати.
Батьки мої,Ви як те сонце…!!!
Душу огортаєте теплом.
Щораз,як вигляну в віконце,
промінчик сонця в очі б’є добром.
Ти тату ,посміхнися,для тебе…
Завжди маленька буду я,
Казати будеш «моя донечка»
На мене ти усе життя!
Татку,я дякую тобі
За всі поради і поради і повчання,
Їх так не вистачатиме мені…
А вже попереду,стежина дальня.
Ти знаєш,мамо…
Коли далеко я…
Лунає ехо біля мене
Неначе ти…ось- ось, твій голос, зове моє ім’я!
Моя хороша,мамо ,ти… не плач!
Я завжди буду поряд,біля тебе.
Я ж навіть,з татом---гратимемо м’яч!
А ти ,якщо захочеш,ми візьмем до себе!!!
Пробачте,мамо,тату….за слова!
За вчинки,що несли тривогу,
Що,іноді,була я неправа,
Та люблю я вас,більше життя свого!́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198476
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.06.2010