| Сторінки (3/287): | « | 1 2 3 | » |
Качнулся пол - и ты уж не у дел...
Поплыл закат, и месяц стал на дыбы...
Один рывок, прыжок, за ним - предел...
Вдруг прошлой памятью мог оказаться ты бы...
Одно мгновенье был ты, словно зверь...
Единый миг, достоин восхищенья...
Твой крест, твой перст, и внутреннее: верь!
Вот он - твой путь из тьмы и заточенья!
Лучами солнце сумрак рассечет,
и что-то важное откроется, поверьте.
Так стоит ли судьбе давать отчет,
коль жизни миг решает участь смерти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2011
Б.Ахмадуліна
Не уделяй мне много времени,
вопросов мне не задавай.
Глазами добрыми и верными
руки моей не задевай.
Не проходи весной по лужицам
по следу следа моего.
Я знаю, снова не получится
из этой встречи ничего.
Ты думаешь, что я из гордости
хожу, с тобою не дружу?
Я не из гордости – из горести
так прямо голову несу.
**
Аршином іншим щастя міряю -
нічого не скажу, на жаль.
Своїми поглядами вірними
не муч, не край, не проводжай.
Коли земля весною ранньою
засяє в крапельках дощу,
забудь мене, судьбою зранену,
і я тобі себе прощу.
Ти думаєш – я надто горда,
не прагну дружби – в тому суть?
Не горда я – це я від горя
так гідно голову несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233841
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2011
Місяць гострим срібним блиском
зір нанизує коралі.
Ненароком зронить низку -
до світанку їх збирає.
Тільки вітер безсоромний
пестить їх аж до знемоги
в трепетних своїх долонях,
обросивши босі ноги...
Зацілує, загойдає,
понанизує на віти,
і полине гаєм далі -
він же вітер,
просто
вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233310
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2011
Ніби на глум: квадрати площ
ще звечора полоще дощ.
Зима. Крізь голу чорноту,
мов навесні, струмки течуть.
Калюжі посеред зими.
Холодну дощ всю радість змив.
Учора тут ще сніг білів -
тепер ось ходить дощ в брилі
провислих хмар...
Яка журба!
Душа жаринки вигріба
аж із самісіньких глибин,
щоб їй зігрітись.
- Полюби!.. - прохає.
Хто її почув
крізь шум зимового дощу?
Вона ж лише чиясь душа,
яка в негоду вируша
2003рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233309
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2011
Передсвітання. Тиша. Сніг.
Ні вітру, ні морозу.
Крап...крап...
То падають зі стріх
зими пекучі сльози.
Відлига - це ще не весна,
а теплі дні - короткі.
Несправжня снігу білизна
якась терпка на дотик.
Ще талим краплям не пора -
прийде і їх година.
В дворі зі снігу дітвора
веселих "баб" зліпила.
Крап-крап... крап-крап...
Зими печаль - калюжі,
мов озерця.
Вже півні встигли прокричать
зимі крізь біль, крізь серце.
Пройде, минеться, будуть ще
сніги, вітри колючі.
На серці стиха згасне щем,
і прийде неболюче,
як від нарозу - згасне біль,
чи перейде у звичку.
І сліз не стане, навіть більш -
прийде його величність
ТЕРПІННЯ - сильне, кремінне,
хоч це іще не мужність.
Таке чекає і мене,
і з цим я жити мушу!!!
2003 - рік виживання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233106
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2011
Бездоріжжя. Вітер. Перемети.
білим біло пишуться портрети.
Біле поле й біле-біле небо,
тільки ліс чорніє без потреби.
От і весь пейзаж - по білім біло.
Відбуло. Аж серце заболіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233102
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2011
Тієї ночі я не спала:
горнулася до вікон мла,
зоря за річкою упала...
Лиш тиша спати не могла.
На гілля місяць нечепивши,
гойдала пісня солов'я,
і пахла б літом спілість вишень,
коли б не ти... Коли б не я...
Якби не небо, перешите
червоним бісером надій,
коли б не нами пережите -
чого б ще хто із нас хотів?
Вдихнуть на повні груди літа,
забути денність суєти...
Душею іскорка зігріта
була б моя,
коли б не ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232067
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2010
Де моє дитинство росяними ранками
бігало стежиною поміж сонних верб,
дзюркотлива річечка, названа Сріблянкою,
голубою стрічкою в'ється дотепер.
Лагідно і сонячно пестять душу спомини,
струнами розчулено в грудях забринить:
дзвоники-підсніжники, первоцвіти-проліски
у ласкавих променях квітнуть щовесни.
Ніжність груди повінню серце переповнює:
птахи повертаються з вирію до гнізд.
Вітерець між травами навіває спомини,
мов сльоза за віями - сивий верболіз.
Ластівчиним пір'ячком з отчого подвір'я,
тихим літнім вечором у душі майне,
маминою піснею в синім надвечір'ї
сонячною ласкою огорне мене.
Упадуть до ніг мені весни, що стомились,
зелен-подорожником до моїх доріг.
Те, що серцю любе, що до болю миле,
те, що у житті моїм, наче оберіг.
Ніби зачаровує пісня вечорова,
щедро сіє росами серпанкова рань.
Дзюркотить Сріблянка, квітне в лісі пролісок -
тихий сум доріг моїх, серця не порань!
Ой, стежки-доріженьки, ви були тернистими.
Отча хата пусткою - де згубили слід?
Під хрестом на цвинтарі у могилах приспані
отчі думи зболені - потойбічний світ.
Полиновим присмаком сниться хата з призьбою,
та життя, як річечка - знай собі, біжить...
З джерела одвічного, кришталево-чистого
пити-не напитися, жити - вічно жить.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010
Новий рік. Ялинки. Свічі.
Фейєверки. Серпантин.
Б’є годинник-миті лічить.
Телефон. Дзвінки. Листи.
Друзі. Маски .Привітання.
Стіл. Шампанське. Дзвін. Кришталь.
Віра в чудо. Шанс – останній.
Сніг. Мороз. Дорога. Даль.
Хвилювання. Сигарета.
Силуети. Трепет губ.
Збожеволіла планета.
Ніч бажань і солод згуб.
Злет душевний. Віра. Сила.
Парадокси. Догми. Хміль
Ейфорія. Щастя. Крила.
Очі в очі. Думка: мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231878
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.12.2010
Земля поволі снігом оброста -
вчорашнім сном осінні капавиці.
В саду дерева, певне, неспроста
вдягають волохаті рукавиці.
За день чи два зірветься вітру шал,
засніжиться у білій круговерті.
Запнеться світ в прозоро-чисту шаль,
і сірі дні надовго будуть стерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231875
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2010
Яка сріблиста білина
від косогора до млина,
і далі-наперекосяк...
Увесь морозом день просяк.
Ввірвались в білі береги
сніги....
Розвоєм сніжних перелин
ховає річку небоплин.
Немов у білий пуховик
час упірнув, і в ньому зник.
Усе довкілля замело-
заледве мріє в них село -
в сніги завіялось, нема...
Зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231707
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2010
Забриніла струна...
В реверансі над обрієм небо.
Віддощилось, заснуло,
снігами світи замело.
Упірнули по груди
над ставом похилені верби.
Білий степ, ніби лебідь,
упав на підбите крило.
Тихо-тихо довкіл...
З-під коліс простягнулась дорога.
Заколисана ріль,
розплела білі коси зима.
Сива кужіль снігів
заворожено стелить під ноги
безкінечність, що обрій
на обвітрених крилах трима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231706
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2010
Незриме «щось» вчепилося в зап’ястки:
куди спішиш – довкола марнота.
Не довго, послизнувшися, упасти –
на лихо, скрутиш в’язи чи хребта.
Моя дорого з терня і обвалів!
Чи ми зустрілися невчасно і не там?
Та зрадити – такого не бувало -
за це тебе безпам’ятству не дам.
Вітри обмов лизали злоязико,
та не твоя була у тім вина.
До тебе, як до подруги, я звикла,
мій кожен крок тобі – не дивина.
Моя дорого, поєна сльзами,
розіп’ята хрестами роздоріж!
Складаємо удвох життя екзамен –
хоч приголуб, хоч прикрощами ріж.
Вітри нові –гарячі і студені
гартувають нас, та ми тепер не ті.
І наше неспокійне сьогодення
вже поглинають хвилі молоді.
Мені до ніг – печаль свою і втому,
сплітаючи стежки в тугу косу.
Прошу тебе – вертай завжди додому,
в душі молитву, радощі і сум….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2010
Добігає стрілка -
проганяє рік.
Час тікає стрімко,
Гульк - і весь утік.
Що в житті змінилось?
Мчить життя навскач.
Мов штанці навиріст –
хоч сідай та й плач!
Вже на виднокрузі
Новий рік давно.
Привітання друзів,
в келихах вино.
Знов лунають тости,
знов дзвенить кришталь,
радість в тім, що просто
рік Новий настав
Нові сподівання
на майбутній час –
щоб прийшли негайно
успіхи до нас,
нашу Україну
хай покине сум,
щоб минули гідно
„чорну полосу”,
за терпіння наше
кожному із нас
щастя, тільки щастя -
в профіль і анфас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2010
Шукай на зоряних стежках
уміхнені до світу очі.
Нехай твій недруг не зурочить
тебе, що здатен ще шукать.
Минеться ніч, і прийде день,
і в часі проросте зернина,
холодним провеснем ранима -
стебельце догори зведе.
Терпіння наберись - шукай!
Оту тендітну гожу квітку,
що зустрічається так рідко
в зневіри світі і зникань.
І може, лиш на мить одну
яскравий вогник серед ночі -
бентежний блиск очей дівочих
пробудить мертву тишину.
І може статись, мить ота
нещадно гостро, ніби лезом,
твоє минуле пеерекреслить,
ім'я якому - самота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230060
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2010
Стікає сон
межи долонь,
мов із лушпинок
зерня в землю.
Ранковий сонячний клаксон
включив веселі
каруселі.
І межи променів у сніг
упав беззвучний блиску
сміх.
Ні наступить, ні обійти -
ні я не я, ні ти не ти.
У власний входим сміходень.
У грудях дзвоник: дзень-дзень-дзень!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229870
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.12.2010
Вечірнім небом
тінь майнула:
став день сьогоднійшній
минулим.
Промерзла наскрізь
тиші пустка.
Запнула ніч
парчеву хустку.
Калатнув дзвін,
як серця згусток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229867
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2010
Ніч фокусує лінзи мерзлі.
Мороз по шибі водить пензлем.
Та колеться у білих квітах
холодна темрява і вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229619
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2010
Де пройшлися осінні сап'янці,
розгубивши у тиші сліди -
впав жовтавий дощу серпантин,
і сніжком припорошило вранці.
Він ішов, вочевидь, і вночі -
порозвішував садом верети...
Це далеко іще не замети,
та вже грудень тримає ключі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2010
Ступає тихо-тихо грудень -
по першому снігу ступа.
І б’ється вітер студню в груди,
до степу примерза стопа.
Дощами мито – перемито,
осіння вимерзла сльоза.
Метіль розкішним оксамитом
над лісом білим нависа.
Петляє звіром по яругах-
то наступа, то відступа.
Земля і небо білосмуго
ховає груднева стопа.
Накине ніч кожух на плечі,
по вікнах пензлем поведе
(таких художників, до речі,
серед людей нема ніде).
Лиш інколи, сягнувши оком
удосвіта через поріг,
душею зойкнем ненароком -
Зима… Замети…Сонце…Сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229441
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2010
Так просто все: лапатий снігопад,
Розчахнута у скрип старенька хвіртка,
вузький прохід з-під шурхоту лопат,
письмо слідів: кому? Куди і звідки?
Пірнуло небо до сипучих піль -
мережити прозорі простирадла.
Невже цей світ розділений навпіл –
на сльози й сміх, на вчора і на завтра?
Так поряд – яснота і пелена,
гріхів покута і святенність храму...
Простора й вільна, світла і сумна –
ледь чутна музика, озвучена вітрами.
На власний ризик (може, що не так?)
шибки малюються у контури зимові.
Морозу й сонця співозвучний такт –
ще за лаштунками розіграної змови.
І ти один, як вогник в ліхтарі,
що неспроможний вирватись назовні –
летиш у ніч зимової пори
крізь мерехтіння снігу в тиші сонній,
і губишся в тіні строкатих груш,
яблунь та вишень, що стоять суворо...
Сад, мов живий, наказує: - Не руш!
Ніч зачарована на вогник жмурить брови.
Всьому своя пора – кремсають тінь
сліпучі, в білизну пролиті бризки.
У кучугурах снігу - сонний тин,
над головою небо низько-низько...
23.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228443
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2010
Зима не залишає свідків,
стирає всі свої сліди,
ні в кого не питає: звідки?
і не цікавиться: куди?
Поволі звуки замикає
в прозорий панцир крижаний.
Кришталик льоду в оці Кая...
Дерев похмурі кажани,
мов привиди. Кому не спиться?
Хто прагне ніч перехитрить?
Змахне крилом безтямна птиця,
на вогник у вікно летить,
і б’ється, очі засліпивши,
і на крило у сніг паде...
І зблисне розпач в оці хижім –
в чім небезпека? Звідки? Де?
Чийсь контур у вікні сахнеться,
загасить світло, і за мить
промінчика єдиним жестом
обірве ніч тоненьку нить.
Цідитиме повільно, довго,
смоктатиме, немов напій,
мов хміль настою молодого,
що трунком тЕрпким на губі,
холодну тишу. Зорепадом
проллється небо у сніги.
Вгорі – там вірний Пес, як в брата –
у Волопаса край ноги.
17.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228442
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2010
Опівночі не зорі -
сніжинки на тишу летять.
Перелузану осінь
у сніг першогрудень завіяв.
Зорі... Їм серед білих
сліпучо-прозорих латать
розквітати лілеями -
будьмо хоч подумки біля.
Хай мережиться ніч
в чудернацький летючий полон,
хай мережиться небо -
зимі опадає в обійми,
хай із ними кружляє
в зимнім парку сумний Аполон
і йому пощастить:
він цілунок сніжинки упійме.
Дивний погляд очей
не зведе, не підставить долонь,
лиш в чеканні замре
його серце, життям не зігріте.
Снить коханням хмільним
боголикий земний Аполон.
Ви милуйтеся ним
віддалік, та від сну не будіте.
Тільки зорі з небес,
та сніжинки – цілунки богів...
Він повідає їм
свої думи таємні й бажання,
та не людям. Німий,
він живе без образ і боргів
світ йому мерехтить
переситом людським, вітражами.
Поцілунки згори
ледь торкнуть його уст
невагомо, цнотливо, зимово.
Повелителю Муз,
час до тебе вернувсь...
чи ти просто із часом у змові?
5.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010
Земне гріховище. Цей смак
іще не звіданої плоті.
Думок – як мурашви на плоті
(порахувати легше мак).
А спробуй-но, із ними зладь!
В гріху великому родились,
тобі, як грішнику, судились,
судомлять душу і болять.
Ці руки...Грація...Цей сміх
в її очах... Усмішка... Дотик...
Ти сам себе не відав доти,
доки не звідати – не міг!
Напруга схожа до струни,
де почувань стрімке крещендо
байдужість знищує дощенту
і здатна розум полонить.
О гріхосвіте! Ти живуч...
О невгасиме плотохіття!
В безодню пекла – світ, як сміття:
в огонь... безжально... власноруч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010
Ілюзію беру за карк:
дурити досить, треба жити!
Та все ж, який у грудях скарб
від мрій, що ними час прошитий...
Ковтаю дум гіркий клубок,
сльозу нанизую на спомин -
життєвий дзбан для нас обох
полинного настою повен.
Той трунок нам гірчить здаля,
та лебедіють, чую, весни,
і в небо бруньочка стріля,
і я для літепла воскресла.
Я в світ залюблена така,
немов пробуджена для чуда...
Із небовисі витіка
мій день, і пісню в ньому чути.
Ні літ прожитих, ані днів,
отих, що згасли за плечима -
вони лиш сутінки одні,
та все ж чомусь-таки навчили!
А я - це я! Бува, себе
непросто у собі пізнати.
Прийде прозріннячко скупе
через суєтний людський натовп,
чортополохи, чагарі,
синці і мозолі розбиті -
проб'ється світлом угорі,
життя ударить в світ копитом.
І ти збагнеш, чого прийшов,
чого від тебе день чекає.
Між "вчора" й "завтра" пройде шов,
а час твій профіль відчеканить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226754
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2010
Благаю: ти просто будь...
Не треба ні сліз, ні прощі.
Хай схимниці являть блуд,
Хай глузд розіпнуть на площі.
Хай „шабаші” лисих гір
скерують безумство в пращу.
Не слову, а вчинкам вір –
бо серцю в довірі краще.
Людина людині звір -
це друг тобі в очі каже.
Вір йому, і перевір –
удвох вам варити кашу.
В стосунках поріс будяк,
і дай колючкам тим раду!
Добро твоє жде подяк -
життя підсуває зраду.
Убити – смертельний гріх,
довіру убити - злочин?
Хто бачить межу, поріг? –
Феміді закрито очі!
Усупереч логіці будь,
затисни зубами стогін.
З ким разом з’їв солі пуд –
не стане судити строго.
Пік зради – куди не глянь,
брехні у житті по вінця.
Паяци чужих гулянь
під бубни брудних червінців,
по крові і черепах -
йдуть душі із світла в темінь...
Трупним смородом світ пропах,
з праху вийшли - до праху йдемо.
Поторочу гріховну з нас
блуд очей дістає незрячих.
Амнезією хворий час –
лікувати б його, одначе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2010
Так несподівано: мороз і снігопад...
Осінній сум тепер немає значень,
Бо ми не в силах променів побачить
Серед завії, грейдерів, лопат.
Пухнастий невагомий сніговій...
Світ заплітає біле павутиння,
І кучугури білі попідтинню –
Холодним поглядом з-під білих-білих вій.
Дерева привидами. Куряться дими.
Між небом і землею – ні різниці.
Давно вже обрію надхмар’я біле сниться,
І сниться небо хмарам там, де ми.
5.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226700
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2010
Опівночі не зорі -
сніжинки на тишу летять.
Перелузану осінь
у сніг першогрудень завіяв.
Зорі... Їм серед білих
сліпучо-прозорих латать
розквітати лілеями -
будьмо хоч подумки біля.
Хай мережиться ніч
в чудернацький летючий полон,
хай мережиться небо -
зимі опадає в обійми,
хай із ними кружляє
в зимнім парку сумний Аполон
і йому пощастить:
він цілунок сніжинки упійме
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2010
У порожнечі зріє тиша... Тиша -
що наші сумніви й страждання наші пише,
пробуджує сумління наше кволе,
і аж до крові серце в ребра коле.
А днів так мало - спалахом коротким.
Уміння жить - сюжет головоломки.
Сягнула думкою - спеклася думка в острах...
На парастасі дзвін ударив гостро.
А ми такі - нам сили не бракує,
а ми такі - то зайці, то акули.
Заграють в бубни ігрища Даждь-божі -
прийдуть літа і стануть на сторожі.
І стане думка - тиха, не речиста,
і кожен штрих свідомістю очистить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2010
Стояла надворі провесінь,
напнуте небо вітрилами.
Пробився з-під снігу пролісок -
то щастя в серцях відкрили ми.
Коли розійшлись з тобою -
на серці вмирали кроки...
І серце ятрилось з болю,
і вересень міряв смокінг.
Коли прощалась з тобою -
зима посипала борошном,
вкривала весь світ габою -
щоб стало на серці порожньо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2010
От і знову сама з собою -
тінь моя розуміє мене.
За вікном моїм вітер бродить -
пошпигує, і дремене.
Попетляє, як лис облізлий,
у моїм осіннім саду,
де ще листя осіння пісня
зачепилась за віть руду,
де ще промінь останній грає,
хоч і небо згортає синь,
де горобчиків сірих зграя,
де шпаківня чека весни.
Я й сама, наче та шпаківня,
що гостинності дух трима.
Але в серці згасає пісня,
хоч завії іще нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2010
Ліплю себе щомиті і щоднини
з неспокою, любові і жалів.
Боюсь прожить амебно-половинно...
Мій часоплин, проснувшись, ошалів.
Така земна... Скресає сон в повіках,
гарячих дум бурхлива круговерть.
Розкрилені у дощ сяйливі вікна.
Вчорашні дні заклеєно в конверт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225048
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2010
Вечір. Бахмач. Вокзал.
Переповнена зала.
Ти мені не сказав.
Я тобі не сказала.
Північ. Поїзд. Пора.
Поспіх зібрані речі.
Стук в серцях завмира.
Мрій надломлені плечі.
Пізно. Рука в руці.
Нам не зустрітись більше.
Будуть вогні - не ці.
Будуть вокзали інші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225038
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2010
Мовчать немовлені слова,
що не несуть покути.
І серце б'ється не для вас,
у хмелеві розкуте.
Себе убрід не перейти -
старайся-не старайся.
Неперехрещені світи,
в які нелюбець вкрався.
Шептали вишні при вікні,
як місяць впав у лузу,
що ви освідчились мені,
натхненно, наче Музі.
Сум'яття досі не пройшло,
бентега щоки вкрила...
Спитала тихо: "Ви про що?"
Сказав: "Про щастя, мила!"
О світку мій! Подітись де
від слів цих невблаганних?
Любов - то почуття святе,
не вам скажу "коханий".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010
Сіяють зорі, мов живі,
і листя шурхотливе садом,
і фіолету кашемір
з хрестом церковного фасаду.
А на світанках голуби
туркочуть ніжно...
- Здрастуй, Музо!
Щоб не хотілося любить -
не зможеш...
Більше того -
мусиш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2010
Я вийшла в ніч.
Стояла тиша –
глибока, ніби правіки…
А в фіолетовім узвишші
яріли маково зірки.
А над усім, і наді мною –
прозора тиша, ну хоч пий…
Дарма, що ніч повита млою,
що місяць на тепло скупий,
дарма…. дарма, що сяйва мало –
в безмежжі порожнеч нема.
Не схожа темінь на примару…
У цім огромі я сама
прозорими крильми майнула
поміж невидимих беріз -
землі залишила минуле,
де ворох дум і злива сліз.
Як легко завмирати в леті,
мережить простір і віки,
коли усі твої потреби
в легенькім порусі руки.
Шепталися, тремтіли зорі,
назустріч неба йшли вали -
такі безмежні і прозорі
вони в високості були,
що я пірнула в ті глибини
і розчинилася в тіні.
І небо оком голубиним
моргало трепетно мені.
Отак душі благоговіти,
коли вона – сама свіча...
І раптом у земному світі
Цвіркун ледь чутно засюрчав...
Спинила враз політ стокрилий –
куди нам, грішним, до небес?
Тобі без світу сиротливо,
коли ти навіть дикий пес.
А ти без нього хто? Земного
тебе чекають на землі –
день, об який розбились ноги
й душа - в криваві мозолі,
те джерело, що в спрагу люту
тобі зволожило уста,
знайомі і незнані люди,
їх мова світла і проста,
верба, що в юності садила,
краплина, що впаде з чола,
і перш за все – ота єдина,
яка тобі життя дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2010
Так хочеться зануритися в сміх –
у сміх очей твоїх, твоє літоволосся...
Ще промінь так у провесінь вернувся -
зела націлуватися не міг.
Вигойдується вітром грай-трава.
цілують пелюстки джмелі і бджоли,
купають синь дощі золоточолі,
ляга в покоси днів коса жива.
Блукає день – стриножений, мов кінь,
мережать ночі літні зорепади,
і кличе перепелом тиша: йдімо спати...
Ляга на плечі неба синьотінь.
Як хочеться зануритися в сни –
прозорі, безтурботні, аж шовкові,
так лілії у тихому ставкові –
і час, і виднокіл неначе зник.
Було так само: літній зорепад
(я пам’ятаю ніч оту донині).
М’ячем котився місяць по долині,
і перепел так само кликав спать.
І ми були на світ увесь одні.
Здавалося, так має бути вічно...
Та руки наші в снах лише дотичні,
а сни давно у пам’яті на дні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221759
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2010
Печаль від серця відведи -
про це щоденно я молюся,
та в душу заповза, мов гусінь
лиха супутниця біди.
Від зла й образи захисти,
у вірі укріпи навіки,
влий світла під мої повіки
в дні холоду і самоти.
Дай людям користь принести,
хоч трішки світ змінить на краще,
аби давно спочилий пращур
майбутній день мені простив.
Своє призначення земне
ущерть наповнить вищим змістом.
Не просто бути - пити, їсти
в цей світ покликано мене.
Я певна цього... Боже, дай
мені надію, мудрість, силу.
За все, о чім тебе просила -
у судній день мене спитай!
Не дай обтяжитись пустим,
не дай спіткнутися півкроком,
щоб не зронити ненароком
те, що належить донести.
Дай крила мудрості, молю -
аби душа сягнула висі.
До серця словом озовися
в час ніжності і мить жалю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010
Боюсь, що життя мине,
і не помітить мене
***
Не страшно впасти у хрести -
страшніше мохом порости
***
Боюсь зійти на примітив -
душі відтворюю мотив.
Речитатив... Речитатив -
немов хто ноти процідив.
Це - поетичний рецидив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221127
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2010
Пам'ять схожа бува на дощ -
в дні, пробудженому громами.
Пахне смуток, як пахнув борщ
на обіднім столі у мами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2010
Підійди, як тиша - крадькома:
ні чудес не треба, ні екзотик...
День такий знетямлений на дотик -
в нім лиш я, тебе у нім нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220158
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.11.2010
Відкладаєм життя на "потім".
Мов Сізіф той - під гору котим.
Міцно камінь в руках тримаєм,
гульк: "Ти де?" А життя немає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2010
Старого ліхтаря штатив
затиснутий в нічні обценьки.
Глухий дощу речитатив.
Бляшана кришка вітром дзенька.
З артерій вуличних судин
спиває спрагло воду місто.
І хтось тиняється один,
чи в парі з вітром-приколістом.
Химерії холодний німб...
Чиясь душа горить-палає...
Для щастя зведений Олімп
на самім серця небокраї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219523
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.11.2010
Сяйлива й чорна смуга -
із радощів і туги.
Підійдеш зовсім близько -
то впевнено, то слизько.
То долами, то горами,
то ріллями, то зорями,
то сльози, то усмішка...
Іще б кохання трішки!
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2010
На ранок сніг, на жовтім раптом - біло...
Хоч листя вже помітно поруділо,
та рано холодечі й хуртовинам,
бо що, скажіть, "покрова" кому винна?
І хризантема, бідна, аж зігнулась -
здалось: загасла осінь вже, минулась...
Струсили віти перший сніг: не треба!
і потяглися кронами до неба.
Земля сказала небу тихо: досить!
Розтанув сніг. Знов усміхнулась осінь
"Покрова" - в значенні квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218999
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2010
Під ранок - тріскуче, мов грім,
розпачливо зойкнуло небо.
За що, за який такий гріх
зухвало забито лебедя?
Бездушний убивце, здригнись:
як страшно ячить лебедиха...
Зімкнула крила - і вниз!
І стало враз в небі тихо...
Як грізно мовчать небеса
в надтріснутім лазуриті...
Чи хто посміє сказать:
- Ну й що? Просто птаха вбито.
Людина ти, чи мара?
Яка в отій смерті принада?
та ж з лебедем помира
кохання пташиного лада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2010
Бувають же на світі чудеса...
Парчевий день на нитці зависа...
А вітер, що під явором притих,
як зачарований стоїть - ні в сих, ні в тих.
Йому зірвати б стримуваний шал -
та павучка на павутинці жаль.
Йому б шугнути лугом навпрошки –
та листом замело усі стежки.
Йому б здійняти хвилі у ріці –
та хвильки ті цілують промінці.
Йому б дощем жбурнуть несамохіть –
то ж павучок хмаринку: хить та хить...
І все те на очах моїх – не десь!
Ох, скучно б нам жилося без чудес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218554
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2010
На півсторіччя виросла планета.
Чумацький шлях розсипав білу сіль.
І серця покарбована монета
ту сіль життя збирає звідусіль.
І котить день планету по орбіті
на маскарад віків, століть, годин.
А ти один із тих - за все в одвіті,
бо світ земний в тобі лише один.
А цвіту дня у серці - аж по вінця...
І що тобі - півсотні юних літ,
коли ти між людей - не наодинці,
душа жарить - і креше вістрям лід?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2010
На краплючій порі
підвіконням в траву зойкне ягода.
Де ти, Екзюпері -
світлих марень прогіркла злагода?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2010
Я дістану з манускрипту скрипку -
слів іще не буде - тільки звук.
А в цей час йому сплете павук
наскрізь пересріблений поскриптум
"Манускрипт" - у римському праві необмежена влада глави родини
25.10.2010 /19:23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2010
Схилялось сонце помаленьку,
осінній вечір вітром бренькав...
І, золоті одівши митри,
шептались клени, як в молитві.
Стояли тихі дуб і граб,
і шурхотливий листя скрап,
та ще - зависла павутинка
на тлі обвітреної синьки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217948
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2010
Мелодія...
Її бентежний лет
снував між хмар і там торкався неба.
Там волошкову синь на фіолет
розмінював її незримий трепет.
Тоді вона котилась поміж трав,
коштовному вподобившись намисту...
З роси вологу пагін увібрав,
щоб задзвеніть у вітті буйнолистом.
Поверхні доторкалася води -
вода дзвеніла, билась, оживала...
Весняним садом стелячись, як дим,
чи марево - із хмарами зливалась.
Рожевопінно дихала, росла,
і щебетом пташиним тріпотіла.
Спадала краплею з крила, немов з весла,
горнулася промінчиком до тіла...
Мелодія - у сні напівбажань,
всепроникаюча... Без неї порожнеча...
Мелодія... Летить моя душа
у небосвіт поезій, слів і речень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2010
Зори у ніч, бузкова тепла тише,
збирайте, квіти, роси в пелюстки.
Коли спокоєм ніч травнева дише,
шепочуться із зорями листки,
сріблиться річка місячним поливом,
дурманять матіоли й полини,
у пшеницях старанно-терпеливо
мелодію виводять цвіркуни.
Із сутінків зіткавши прохолоду,
заплівши в віття зір мигливих рій,
крислаті верби водять хороводи
під солов'їв щасливий веремій.
У тих піснях пташинорозмаїтих,
що линуть звідусіль на всі лади
вчувається привіт ясному літу,
і світлим маревом пливуть у світ сади
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217327
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2010
Туманів молоко густе
п'є вечір в тиші.
І той туман росте, росте,
і тишу кришить...
Немов окрайця сухаря -
упали крихти.
І місяць в хмарах десь захряс -
не видко.
Старий-старий з-за темних хмар -
насилу виповз.
Із снігу і болота фарш -
в зими на випас.
Темніє лісу гребінець,
що ніч всю чеше
півнів веселість - хай їм грець!
Собаки брешуть.
Підсліпуваті ліхтарі
туман просіють.
На світло їх - з усіх сторін
кленова сірість.
І це зима? А де ж мороз?
А сніжна хуга?
Промок під мжичкою? Артроз
і нежить вдруге?
Грипує дід - старий уже...
Яка в нім сила?
Зимі упала на кліше
осінні сирість.
І видруковує вона
туманів профіль -
не візерунки на вікні
чи сонця трохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217325
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2010
Білокрило впаде зима,
замете, завіє дороги.
Я до тебе прийду сама,
зацілую тебе одного.
Розів'ється під сонцем цвіт,
відігріє серце поволі,
затремтить сивим хмелем світ
у солодкій своїй неволі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Ніч плакала зорями,
сховавшись за Велесовим колесом.
Ніхто не бачив:
лебеді скльовували їх у траві -
підняти знову
в небо любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Гашетка стрибає в пальцях
шукає нової жертви
клуби парчевого диму
струшують жар в туман
здичавілий пес лякає
кого б іще можна зжерти
а правда у тім що правди
в цім світі нема обман
вибрики постмодерну
свині збирають перли
зграя вовків голодних
лиже кривавий сніг
містика роль афера
здати життя екстерном
аби ти хоча б сьогодні
каву допити міг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2010
Із обіймів сумніву та мли
він тужавіє до обрисів знайомих,
ніби голочка у вушко ловить промінь –
прорости гілками омели.
В тілі скрипки вітром виграє,
в тиху пам’ять заплива, як видра...
Хтось колись чужі хламиди витре
в слово незакінчене твоє.
Поспішить навісити ярлик.
Вірш – його подати треба вміти,
щоб не розточили, як терміти,
щоб лишився твій на ньому лик.
Загнуздати час, немов коня,
підкувать дзвінкі йому підкови,
із його клітини й краплі крові
виліпити
часу клоненя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2010
Не було в дідуся трофеїв –
хіба що протез.
- Ті трофеї, звиніть, „до фені”,
мій протез – то війні протест.
Усміхався у сиві вуса -
погляд далеко-далеко...
Очі сумні в дідуся,
ніби осінні лелеки.
А в далеку – солдати покотом...
А протез від коліна ойкотом...
А вишні весняно цвіли...
А він все у фрица цілив...
Йшли друзі в атаку дружно,
і серце рвонулось пружно.
Певне, є таки доля в нього,
коли кулі вп’ялися в ногу –
не в голову і не в серце,
бо він упав тоді першим.
А рота – останки роти -
рота стояла доти,
доки смерті відчула дотик.
Йому судилося вижити,
аби жито за друзів вижати.
Аби серце трималось твержі -
у бою тоді впав він першим.
Незвичайний трофей в дідуся,
А старий – на останнім прузі...
Він вночі ще ішов на танки –
розстріляла війна світанки.
Пахне в хаті паленим воском,
і протез біля діда лоском..
Упокійна горить свіча,
і старенький гостей не стріча.
Час у сні ворухнувся кволо –
І замкнулось життєве коло...
На червоній подушечці –
ордени, медалі...
Довкіл нього –
море півоній
і не протоптані
дідом далі.
А в онуків... очі червоні –
їм жити
за діда
далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216657
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.10.2010
Впізнаю тебе із тисячі,
відчую тебе мікронами,
вгадаю тебе до рисочки,
час розпульсую скронями.
Стану твоєю радістю,
буду твоєю згубою –
варто тобі озватися...
час не цокоче – гупає.
Колесом доля, колесом-
поміж стежин заплутаних.
Пізній любові боязно
в молодість повернутися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2010
Ще жовті зайчики стрибають,
мов пустотлива дітвора,
та гуси знов збирають зграї,
бо їм давно уже пора....
У ніжно-білім павутинні
летять маленькі павучки.
Хоч осінь з літом грає в "триньки",
дерева гаснуть, мов свічки.
По синім - жовте гаптування
осіннім золотом горить,
мов спалах пізнього кохання,
яке з життям не лучить в ритм.
Життя нам щедро посилає
тепло останніх гожих днів.
Та я на них не проміняю
осінні спогади сумні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2010
Живеш- живи. Душевний параліч
геть покривив тебе, мов ту корягу.
Він очі затемнив тобі, як ніч,
він совість висмоктав,
як в спеку
вогку флягу.
Живеш – живи, чи пак ото –
плазуй,
під себе підминаючи комаху,
не здатний на політ а чи сльозу,
на існування звичний
в лоні страху...
Можливо ще крізь нетрі пустоти
Злетіти спробуєш в розпластаній нестямі,
та зась –
підняти вгору животи
не здатні ті,
хто жив поміж кротами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216060
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2010
Не потішаймося з дрібного -
потрібності учімось в нього.
Хоч вісь мала, але без осі
не крутить колесо у возі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215621
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2010
У кожного
маленький храм в душі -
мов скеля, неприступний.
Потрапити до нього не спішіть -
він не для буднів.
Він не для всіх,
бо навіть і господар
нечасто двері храму відкрива,
нечасто в нього входить.
Та дарма!
Важливо, що він є,
важливо, що він буде,
ключем цілющим б'є
із кожним пільсом в груди.
Та недоступний людям,
пліткам та осуду -
лиш совісті одній.
Скарбів там розсипи -
на самім дні.
Корали ті - на глибині,
а сповідь найчистіша -
без брехні.
Бо що слова? -
Пустопорожній звук!
Там муки совісті
страшніш пекельних мук -
в отім чистилищі,
що в кожного в душі...
Пускати в храм
нікого не спішіть.
Він тільки ваш...
Коли б не було й де -
колись із вами в вічність перейде -
без бруду, без огидної брехні.
Хто в нього проситься,
скажіть їм твердо "ні!" -
і не впустіть!
Не дайте осквернить
ні помислом, ні словом
хоч на мить.
Бо згине святість,
і чиясь душа,
і храм, який її не полиша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2010
А вже ж бо сонце в осінь перелито,
пташата в леті пробують крило.
Ще гойдалка вітрів гойдає літо,
та різнобарв’я – мов і не було.
Вже обрії заслали хмари сизі,
проміння в золоту заперто кліть.
На погляд спершись поглядом донизу –
ледь починає кронами паліть.
З них прохолоду струшують серпанки,
на крила тиші сіється роса.
В бурульку виноградну соком п’янко
терпкий промінчик з неба прослиза.
Ще куряву доріг здіймає вітер,
іще тепло стебельце пам’ята.
Воно ще не сховало в сховок літа...
Цвіркун сюрчить – мелодія не та,
не сонячна, як досі, не уроча,
нанизує на струни висоту.
Вечірню тишу звук її толочить –
не ту октаву зіграно, не ту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215453
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2010
На біговій доріжці долі -
літа, яких не зупинить.
Вони не вміють йти поволі
або затриматись на мить.
Напевне, тим вони принадні,
що все відходить в небуття,
і не дано людині знати,
що їй вготовано життям.
Хто здатен весняні бажання
в душі нести аж до кінця -
у того плин життя безжальний
не зітре усмішки з лиця.
Хто має вдачу неспокійну,
гаряче серце в грудях б’є -
невдач не сприйме він покірно -
засвідчить світу, хто він є.
Колись в життєвому зеніті,
у зрілій мудрості своїй
з чола утому тихо зітре -
сліди трудів, сліди жалів,
і піде далі під прицілом
питальних знаків – в майбуття,
переконавшись, що безцінним
буває кожен день життя.
Він зконцентрується до крапки -
сказать розсміяним громам,
що серед сонця гримнуть раптом:
-Я-є! Для мене вас-нема!
Ви перекотитеся в луни,
проллєтесь зливами – і все,
відійдете собі в минуле,
що вітер полем рознесе.
А я людина! Я безмежжя,
я подих Вічності тугий,
мої шляхи - до нових звершень
в пориві світлої жаги.
Я –безкінечності початок,
світанок нових поколінь,
мені належить зустрічати
нове пришестя на землі.
Людина я - хоч смертна й грішна,
любов безжально роздаю,
буває, посумую трішки,
та як ніхто - життя люблю.
За кожну мить і кожен вчинок,
за біль і радість, за красу
перед майбутнім і Всевишнім
я власну відповідь несу.
Нехай говорять - тимчасове
людське життя, людське буття -
не вірю... Свідком тому – совість,
як в лоні визріле дитя.
Підхоплять внуки естафету,
коли зажмурю очі я.
Ітиме людство по планеті,
ім’я якій - Земля моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2010
Не шкодую давно ні о чім -
що було, те минуло – ми квити.
Хоч горнятко щербате розбите –
сльози втрат не гірчать уночі.
Не скажу, що байдуже мені -
відчуття, мов родилася знову,
щоб утвердитись в правді і в слові –
ним виболюю болі земні.
Я прочанка - уклінно молюсь
про одне, чим в житті цім багата -
щоб не згасло у грудях багаття,
не прожити його, як молюск.
Думи думаю, хоч не Сократ,
за нащадків майбутніх радію,
ще виношую в грудях надію,-
жити буде їм краще стократ.
Я жалію своїх ворогів,
що не мають спокою в цім світі -
хоч однаково сонце нам світить,
та нещасні – в них душі лихі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215348
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2010
Ще осінь вітра наслуха,
дерева гомонять, немов отерплі…
Сезон дощів – то холодно, то тепло,
то з неба мокра сиплеться труха.
Кущі по самі груди в молоці
туману сивого – і тим вони схоронні.
Знялися з криком вОрони й ворОни,
згасивши день, мов промінь на щоці.
Листопад п’є з остуджених річок,
згорнувши тінь небес на тихі плеса.
Пливе печаль і відправляє месу…
Затисла осінь серце в кулачок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215347
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2010
Палає сонця бахрома
на тлі жовтавої ясноти.
На світі струн таких нема -
покласти сум дерев на ноти.
Дерева світяться... Їх тінь
ляга в шовковий листя килим.
Легка погожа шурхотінь...
Ківш неба синьку в тишу вилив.
Лиш скиба свіжої ріллі
чорніє з краю і до краю.
Піднявши небо на крилі,
ключ журавлиний далеч крає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214607
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2010
Летить орбітою у Всесвіті куляста-
небесний обшир тисне їй боки.
На ній поет-складова частка касти,
покликана засвічувать думки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2010
„Коли твій приятель говорить дуже вже багато,
то він напевно хоче в душі своїй сховати те порожнє
місце, де колись совість була, або бажає заглушити
своє стурбоване сумління. Врятуй його від слів, бо
він страждає” (Тодось Осьмачка)
Врятуй від слів, які усе ж мовчать,
яких багато з уст злітає зайвих,
які – не вогнище, а тільки тлінний чад -
не бачиш дня за димними сльозами.
За звуками отими – пустота,
і порожнечі вигляд має совість.
Для зливи слів отверзнуті вуста –
мовчання світле більшу дало б користь.
Врятуй від слів таких, що без душі,
яким немає що сказати світу,
які пройдуть повз вас, немов чужі -
не опромінять світлом, лиш наслідять.
Дай гострих слів - таких, немов мечі,
таких, як музика, таких, як ватри спалах,
аби, проснувшись раптом уночі,
відчути – ні, сумління не приспалось!
Воно в тобі, немов дзвеняча мідь,
тече вогнем по чистих капілярах,
до вибуху готовий динаміт –
епохи гнів корінням увібрало.
Любов таку, що вкована в броню,
і лагідність, що лід від неї кресне...
Від слів пустих сумління бороню,
благаю слів у Бога – тільки чесних
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214530
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2010
Забуваю біду за віршами,
дивовижею слова втішена:
відчуття ні на що не схоже.
Це мій хрест, чи завдання Боже?
Таїно почуттів і слова,
полоняй мене знову й знову!
Я до тебе вертати буду -
незбагненна собі і людям.
Щільно жорнами пережована,
заримована, завіршована,
у життя аж до дна залюблена -
світу ніжного шкаралупина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2010
Знайди себе серед моїх тривог –
звичайний одинокий подорожній.
Розвести ватру – щоб одна на двох,
аби не так самотньо і тривожно.
Мій щирий друже, вдячний читачу,
невже це ти зітхнув, немов – про тебе?
Тебе я не залишу, не втечу –
в тім спільну відчуваємо потребу.
Свої думки з тобою розділю,
ти душу біля слів моїх зігрієш,
я, може статися, додам тобі жалю,
а в час лихий розрадити зумію?
Я не творю шедеврів і чудес –
та все ж – зерно не впало щоб на камінь.
Життя – на людяність душі чутливий тест
з питань, що нам розгадувать віками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214226
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2010
Тоді б я перед вами впала ниць,
залишені в минулім теплі кроки,
коли б життям відведені уроки
озвались голосами в небі птиць.
Ну що за диво – малювати ніч
У квадраті темному, кошлату і невмиту,
безлюдну... Та не в тому навіть річ –
по чорнім чорним – малювать не вміти.
Вона бреде безоглядно в імлу –
ведеш, мов малюка, її за руку,
а поруч – ані вогника, ні звуку...
Малюй її, безпомічну, малу!
Вона тобі, немов дитя, простить.
А ти собі чи сам пробачить зможеш,
що все змішав – красиве і негоже,
над прірвою спалив свої мости?
Спитаєте: в чім істина? Де суть?
Що, врешті-решт, усе це може значить?
Хоч як нам хочеться судьбу переіначить –
ми пішаки, бо інші чинять суд.
Перевернути б недолугість форм,
приручених, мов тигра, словом, шестом,
пластичних, ніби чесність в ім’я жерсті,
відправити під прес, неначе лом.
Життя на правки – о, яке скупе...
І процвітає межи днів полуда.
Не раз себе запитуєм: як бути?
Окреме б так замовити купе –
щоб ані кого – тільки дощ та сніг
в твоїм вікні, що мчить у невідомість,
позаду твій перон, вокзал...Натомість
ти новий малювати день би зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214225
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2010
У неба перекинуті зіниці
наллю себе по краплі досхочу.
А по садках цвістимуть полуниці,
і солов'ї засвітять аличу.
Нап'ється день дзвінкого шумовиння,
і тонко-тонко серце заспіва...
Не може бути щастя половинним -
як неба у півсвіті не бува
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2010
Надломлена серцями тиша
негромлених іще громів.
І кожен ще сказать не смів,
хоч знав, що він уже "колишній".
Між поглядів - вологий сум,
гудуть мости серед розлуки.
А десь в підзорянім низу
шляхи схрестили довгі руки.
Зійшлись, а далі - врізнобіч,
без вороття і без зупину
безтямним розпачем із віч -
в нове плетіння павутинне.
Недошматована дощем,
та знавіснілими вітрами,
не раз їм спогад пропече
розлука, нап'ята на рам'я.
О, не малюйте, не пишіть
із неї будь-яку картину....
Лишіть цей спогад для душі -
дарма, що в сітці павутинній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Не пугукають більше сичі
у старенькій зеленій ялині.
Білим човником мій Носачів
випливає до мене з долини.
Запорошене снігом село,
те, що спогадом сивим довіку...
Враз судомами груди звело -
проїжджаю свою Халявівку.
Проминаю... В очах пелена:
там, за пагорбом - батьківська хата.
Сиротиною стала вона
без господарів - мами і тата.
Не куриться над дахом димок,
рідний дім - як підбитий лелека.
З тихоплину журливих думок
кличе й кличе до себе здалека.
Забарилась - прости... зачекай...
Ти так близько, та я не до тебе -
за село, де в хрестах небокрай,
наче лан із безсмертників-стебел
Носачів - моє рідне село, Халявівка-моя вулиця (куток по-сільському)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213953
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2010
Прокидаюсь з думкою: додому!
Далина корінням поросла.
Та коли долає душу втома,
чимскоріш вертаю до села.
До села, до хати, до кринички
з холодком дзвінкого джерела,
до грушок, що звуться тут "гнилички" -
тут я народилась, тут жила.
Рідна хата жде мене донині,
в снах не раз я бачила її.
За городом, в вербах при долині,
як ніде, виводять солов'ї.
Тут такі охристо-чисті зорі,
тут душа сумує і співа.
І світанки росяні прозорі,
як уперше мовлені слова.
Краю мій! Мені буває тяжко,
бо життєва стежка, ой крута...
В час такий душа моя, мов пташка,
здалека до тебе приліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213951
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2010
Вона любила грішно, як ніхто.
Благала мати: "Бійся, дочко, Бога!"
На плечі мовчки кинула пальто,
і силует розтанув за порогом.
Йшла в заметіль, хуртечу навісну,
шалене серце в грудях билось дзвінко.
Воно безтямно кликало весну,
як до любові грішно прагла жінка.
Вона кохала.Вітер рвав пальто,
і снігову пилюку кидав в очі.
Йшла в темряву. Спинилося авто.
Відкрились дверці. Зникла серед ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Все починається з краплини:
з росинки-дощ, з народження - літа.
Жіноча доля пухом тополиним
без ніжності за вітром обліта.
Даруйте жінці радість - в свята, будні.
Від неї щастя витоки бере.
І в час, коли в житті буває трудно,
без неї ви - мов крапка без тире
в сигналі "sos". І хто, як не кохана,
сестра, матуся прийдуть в поміч вам,
любов'ю щоб загоїть ваші рани,
чи вберегти від неминучих ран?
Вона для вас - у сутінках промінчик,
жаринка в серці вашім, що пече,
зоря, що із життям ввійде у Вічність,
краплина, що росою з вій стече.
Задумайтеся: хто вона - зірниця?
бальзам на душу? оберіг? мана?
маяк в житті? - Чи є якась різниця,
як серце щастям сповнює вона!
Осипте жінку квітів пелюстками,
телефонуйте, ніжні шліть листи.
Бо ця любов - щаслива ваша карма,
що все життя належить вам нести
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2010
Спішить моє життя, здійма дорогу круто,
позаду всі літа прожиті залиша.
На вівтар каяття несе мою покуту,
сльозу моїх болінь, що терпнуть, мов душа.
І хтозна, що чека за дальнім виднокругом:
жорстокий вітровій, чи маки на межі,
чи туга, чи любов, а чи усмішка друга,
чи очі ворогів - холодні і чужі?
Вернутися назад - та що вже там лишилось
від пройдених доріг, розіпнутих вітрил?
Під гору, уперед, долаючи вершини -
очима до небес - прошу у Бога крил
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2010
Не випробовуйте мене,
мов яблуко, на спілість.
Кохання світле, неземне
не нам зустрілось.
Не випробовуйте мене
на звук, мов тишу -
мить, і кохання дремене
шукати іншу.
Не випробовуйте, я - тінь,
мов тінь- зникома.
Та лиш в промінні золотім
дома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
В чеканні зачаївся світ,
як те бува перед грозою.
Із трепетом, як птаха в сіть,
упала тінь на сад прозорий.
Десь о полуденній порі
грозою пахнув день листатий,
і загриміло угорі,
як вітер хмари ніс над садом,
немов святошні хоругви
понад розбійницькі галери -
серед морських бурхливих хвиль...
Грім блискавками в небі стрелив.
І сад під вітром розметав,
мов парубок сорочку хвацько.
Враз тихий шум пробіг між трав,
дощем ударило зненацька.
Тужаві краплі заважкі
листочки втримать не спроможні.
І мчала злива навпрошки,
збивала порох придорожній.
Так легко дихалось... Гроза...
Під шквал отой попасти б рада.
Сліпуча блискавка-яса...
Травневий дощ гуляє садом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213274
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.09.2010
Постукав у вікна: виходьте!
стрічає всіх співом пташиним.
Такий він щасливий сьогодні
босоніж біжить по стежині.
А потім, неначе хлопчисько,
гойдаючи кожен листочок?
- Пробуджуйтесь, ранок вже близько.
У відповідь: -Спати ще хочем...
А він, невгамовний, веселий,
повсюди водночас встигає:
в містах, заклопотаних селах,
у горах, лісах, водограях.
Пробуджує тишу від ночі,
вмиває росою травицю,
промінчиком першим лоскоче
в полях повнозерну пшеницю.
Загляне у кожне подвір'я,
у кожну малесеньку шпарку,
рядок прочитає у вірші,
спитає несміло:- А варто?
Піт витре з чола і присяде
скраєчку на хатньому ганку.
А сонечко з неба радо:
- Світаночку, доброго ранку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213269
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.09.2010
Місяць гострим срібним блиском
зір нанизує коралі.
Ненароком зронить низку -
до світанку їх збирає.
Тільки вітер безсоромний
пестить їх аж до знемоги,
в трепетних своїх долонях,
обросивши босі ноги.
зацілує, загойдає,
понанизує на віти,
і полине світом далі -
він же вітер, просто вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213099
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2010
Як щиро, терпко пахне луг...
Пора, настояна на літі.
На осінь він піде під плуг -
його давно уже примітив
новий господар, план розбив -
ось тут посадить, там збудує,
дорога ляже, наче бинт,
а через річку - міст сутулий...
Все розплановано - мастак!
Масштаб нанесено на мапу.
Та відчуваю щось на так,
бо вже не пахнутимуть, мабуть,
ні деревій, ні сокирки,
ні череда, ромашка біла...
І сінокосів теплих скирт
не буде. Душі огрубілі
не стануть слухати траву
із цвіркунячими хорами.
І луг насуплює брову,
неначе щось у нього вкрали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2010
Старенькі фотографії з горища –
Тепло від спомину, і смуток,, і сльоза...
Великий рід – не рід, а родовище
(багато що зуміли б розказать!)
Батьки, діди і прадіди незнані –
До споминального припасти б джерела...
Вони потойбіч, і тепер не з нами,
Лиш думка в хащі тіней забрела.
Зі свічечок – велика спільна ватра,
Туман років лягає у траву.
І хтозна, може я в незнане „завтра”
Туманом тим до предків попливу?
Там запитають, як жила, що вміла?
Чи не зобидила в житті кого, бува?
У вічі їм дивитимуся сміло,
І не впаде на груди голова.
Не осоромлю древа свого віче,
Міцне коріння буря не здвигне...
От тільки - не впустити б в душу відчай,
Коли життя ламатиме мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2010
Гуси-гуси над осіннім містом,
ворохоб’я листя у саду...
В багрецевий вальс під звуки Ліста
кличе клен берізку молоду.
Вітер розметає ошаліло
холод ватри золотих перук.
Вперлась річка випуклим коліном
в перетятий пагорбами луг.
І тече, тече собі ліниво,
сонця м’яч гойдає на воді.
Сонні плеса владно полонили
крапельки рожеві та руді.
Даленіють хвилі-хлюпавички,
посивіли скроні у ланів.
Прохолода в’яже рукавички
з павутиння, що між полинів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212689
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2010
Напуваю досвітню росу,
простягаючи роси в долонях.
Відчуваю, як в горі-горю:
очі сльози в траву тихо ронять.
Ноги топчуть старі спориші,
більш не ваблять ні квіти, ні вишні...
Так запікся мій біль у душі -
мама й тато стрічати не вийшли.
Зафіранчено вікна сліпі,
з-під трави сухе листя торішнє.
Ой криниченько, ти хоч напій,
бо батьки не вгощатимуть більше.
Заростають колишні стежки,
віє пусткою рідне дворище.
Крожен крок, мов по лезу – тяжкий...
вітре-брате, про що мені свищеш?
А сусідки хто звідки-вже тут:
-Заспокойся, - мовляв, - не журися.
В цім подвір’ї весь батьківський труд,
їх не вернеш-до праці берися.
На гвіздочку знайомі граблі,
ось ряденце старе і лопата...
Не вщухає від праці мій біль,
бо подвір’я без мами і тата.
Вперше я на подвір’ї сама,
зайвину всю виношу із хати....
В рамі-мама сестричку трима,
поруч - тато всміхається радо.
Давні фото іще на стіні -
то життя в них моє, люди добрі.
Як, скажіть, не ридати мені?
Не заплачу - душа, певне, лопне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212503
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2010
На згірку хата балухата,
гайок жовтаво запалів.
А над полотнищем полів
кружляють птахи. Їх багато.
Цю графіку розп'ятих крил
стирає вітер. Стигне осінь
в змарнілих травах при дорозі,
що сизо перший іній вкрив.
Мов немовля, дрімає став
у пелюшках туманів білих.
Верба купає жовте гілля,
щоб в них до решти сон розтав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212500
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2010
Не зважайте на слова сумні,
все минає – і сльоза, і втіхи.
Розставля життя щоденні віхи -
познача сліди свої земні.
*
Продано хату, продано –
в пам’ять її проводимо,
подвір’ям востаннє ходимо.
Продано...
Ми їй давно не годимо,
ключ від дверей знаходимо,
тихо на ганок сходимо –
продано...
Так не було ніколи нам –
болем недолікованим,
видався світ розколеним
коливом.
Яблуня світить кронами -
дум посивілих скронями,
пам’ять – коренем
неупокореним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212308
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2010
Твоє поле засію, сестронько,
росою ранковою сивою,
аби ноги тобі студила,
болем доріг обпалені.
Зацвітуть в ній корали зоряні,
стане стежка твоя красивою,
і загуснуть, затислі сотами,
медоносів дзвінких окалини.
Серце навстіж крізь далі зоряні
понесе любов твою світові,
аби радістю день наповнений
перелився в єдваб спасінь,
коли навіть пожеж гріховища
від людських безпуть ще димітимуть –
вийдуть душі, любов’ ю прощені –
невідболені, невідмолені -
щоб поглянуть очима вічності
на земних почуттів засів.
І простерши назустріч руки
із усмішкою, завжди щирою -
понесеш на долонях серце,
аби світло довкіл було,
аби те, що таїлось ширмою,
нічиєю не стало мукою -
тихим струменем ніжне скерцо
із твоїх пролилось долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.09.2010
Як сонячно – півонії в цвіту!
В них внучка заховалася й сміється,
і сміх її лоскоче біля серця,
і п’є метелик сонце на льоту.
Сміється внучка – пуп’янок малий,
в рожеву повінь рученьки втопила.
І ангел обійняв крильми дитину,
за неї щиро Богу помоливсь.
Які духмяні пахощі в саду!
Любисток, м’ята, маки в колір сонця.
Весь світ її вміщається в долоньці.
Як до причастя – в радість юну йду.
О, як ромашково бринить бджола в росі!
Сміється внучка – ніжності пелюстка.
Той чистий сміх – в дитинство перепустка,
і день його послухати присів.
Галузочка волошкова тремка
лоскоче вітром хмелю довгі вуса.
Я чари ці порушити боюся,
і фотомить притримує рука.
Вона так швидко в часі промайне,
і лінію життя накреслить доля,
і виросте з долонечки долоня –
живих стежин позначення земне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Життя-це миті верховенство,
це промінь крізь віків політ,
це грім у тиші епіцентру,
це право на льоту згоріть.
І на земних орбітах слави
у шумовинні веснянім
мистецтво залишатись справжнім,
зростити доньок і синів.
На перехрестях подорожніх
не розгубившися, іти,
усім, кого любити можна -
тепло і відданість нести.
Усім, хто в світі щастя вартий -
відбутись трепетом дзвінким,
щоб час, що віддаляє „завтра”
обмежить потиском руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Знемагаю в твоїх обіймах,
як сонце
знемагає в обіймах неба.
- Чи ти мій ? – питаю.
- Не зовсім.
Як злодійка, біжу від тебе.
Ані дихати, ані спати...
Знаю, світом усім
править небо...
Наступаю собі на п’ яти
та чомусь повертаюсь до тебе..
Загартовую час терпінням,
як гартують весну морози,
як на цвіт непокірний іній –
пелюстинок опалі сльози.
Вибивають останні кеглі,
гасять осінь вітри студені,
тихим сплеском пролитий келих
розчиняє в серцях буденність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2010
„Мама звеліла мені і Гриші, лиш тільки вийдемо з містечка і наблизимося до лісу, тікати в хащі.Всю ніч мама не зімкнула очей, сиділа, пригорнувши нас за плечі, гладила голови і плакала. В понеділок, 29 травня 1942 року, велика колона євреїв в супроводі конвойних поліцаїв вирушила на Монастирище...(„Вічний біль душі” –
М.Камінський)
Я заздрю всім,хто матерів вітає,
матусі ми не шлемо телеграм.
Лиш зрідка в край далекий приїжджаєм
покласти квіти нашим матерям
(М Камінський)
Думано-передумано, плакано-переплакано...
Травнева ноче, ти можеш свідчити -
мамине серце – рана відчаю,
болем болена, зойком заткана...
А вона, бідолаха, паткає,
ніби чаєчка сивая біля синів припадає,
та все ради-поради у Бога питає.
- Господи милий, дай лихові раду,
бо завтра – на страту.
Устами ледь-ледь ворушить –
(поліцаї насіння лущать,
біля ноги гвинтівка –
аби лиш почули тільки...)
...Завтра.
Сьогодні жива ще мати,
може діток востаннє обійняти,
сльозами горючими вмивати чубчики непокірні.
Зірно...
Зорі такі колючі, місяць такий байдужий...
Чорняві кучерики сльозами зрошені...
Боже мій!..
- Вставайте, синочки милі,
нехай вас росою вмию,
поцілунками витру,
заким поліцаю не видко.
А сонце чомусь криваве
травневого ранку вставало,
і вітер терзав колючий
благу одежину і кучері.
Жорсткою рукою гладила,
кляла поліцаю-гадові
на весь вік його юдовий,
стиха вчила, як бути їм.
- Як тільки дорога поверне,
ти, Гришо, тікаєш першим.
Михасю, за ним щоб слідом.
Хай Господь береже вас, дітки...
Ніколи, нікому в світі
не мовте, чиї ви діти.
Кажіть, що із Сум, з сиротинця,
не будьте ніде поодинці.
Слалась дорога прокльонами
вздовж колоною.
Неначе по склі розпеченім –
євреї на смерть приречені.
Ось вона – мить розлуки...
Стисла востаннє руки.
Матусю, ненечко, мамо!..
Дитинства було так мало...
- Йой ви, сльози мої горючі,
гойте рани сирітські негойнії...
Ви блискавки сліпучії, осліпіте очі всім,
хто діточкам моїм лихо замислить...
Ой ти вітре, вітре буйнесенький,
не студи дітей моїх ріднесеньких,
лети від них в круті гори,
бо їм і без того тяжкеє горе,
тяжкеє горе, великеє лихо –
війте, вітри, тихо-тихо...
А ти, роса-росиченько,
вмивай їхні білі личенька.
Та нехай не тужать – не плачуть,
що матусеньки більше не побачать.
Утікайте від них, чорні ворони
на усі чотири сторони
Ви, дороги-доріженьки,
простеліться синочкам моїм
м’яко в ніженьки ...
У нелегкій отій дорозі
все життя бережи їх, Боже!
Впали зойком в ранкові роси
чорні коси матусі Рози,
і холодні їдкі тумани
пеленою закрили маму.
А було в тій дорозі болю!
Полини пеленали долю.
І нещадні вітри студені
рвали в клоччя її щоденно.
Кожен день, мов по лезу бритви -
вберегли, певне, лиш молитви.
Діти-сироти в вовчій зграї...
Й нині спогади серце крають.
В світі цім кожен день і подих,
знає син – то матусин подвиг.
І шепочуть не раз уста:
- Ти, матусю, повік свята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2010
Чи то була любов, чи хмелю юний безум –
та я летіла сторч з піддашшя висоти-
у випростаний дух ялини і берези,
де знизу підіймав до мене руки ти.
Летілось вільно так в тумани кучеряві -
а десь в туманах тих розхристані ями ...
Лиш згодом осягла, на що не мала права,
куди несе любов, куди падемо ми.
Та в час отой бузки зайшлися раннім сміхом,
черемха пелюстки купала в пахноті.
І ти віддать себе мені довіку міг би,
і нам цвіли б для двох бузкові хмари ті.
О як мені було для щастя треба мало!
В твоїх палких очах я прагла би згоріть.
До тебе летючи – лиш крила поламала,
а мрії досі там – із зорями вгорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
Опало листя – всі листки,
на жаль – усі....
В кватирку вітер аж хрусткий -
крізь жа-лю-зі....
А під ногами-шурх та шурх -
немов хрущі...
Вечірній хмурий абажур –
ідуть дощі...
На світло у кватирку – жук-
звідкіль і як?
Од вітру, холоду, дощу –
сховавсь, закляк....
За ніч зігрію й відпущу -
чекать весни...
А він тепло моє відчув -
пірнув у сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211738
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2010
А ти іди, бери і владарюй
оцим хмільним до божевілля світом –
і піде той, кому належить - слідом,
щоб прорости життям із ніжних струн.
Був перший день, Адам був і Едем,
і мить була, коли зустрілись очі,
і був солодкий первородний злочин,
що поєднав довічний ваш тандем.
Яка ти є – ніхто ще не пізнав.
Загадка ти – щоднини і щомиті,
спокусою сліди твої омиті,
ти - даль вітрів, яким весна
тісна.
Із роду в рід продовження віків –
в твоєму лоні свічених незгасно.
І моляться, хоч може, і негласно
на тебе сто земних чоловіків.
Тобі одній зі всіх святих зачать,
що дозріває криком немовляти -
дано на рівних з часом розмовляти,
щоб голосом молитви прозвучать.
Ніхто тебе не звідав до пуття –
богиня ти? химерна лицедійка?
жертовне вогнище, в якому болю стільки,
як в Судний день за Книгою Буття?
Пречиста – щастям біль свій перейди,
з сльози перетечи в холодний камінь –
щоб попри часу стати над віками,
у величі любові й доброти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2010
Несла на плечах в’язку літ,
і гнула ноша долу спину –
але несла, несла без спину -
попри яруг, попри боліт,
попри дощі і заметіль -
і кинути не мала змоги,
і падала, збивала ноги –
і кров сочилася звідтіль.
А опріч неї – там жита,
там річка – вигином до літа,
там світ, якому не боліти,
дорога, що не поверта.
Несла свій хрест у день і в ніч –
душа їй в клоччя шматувалась,
і дивувалась з того старість,
зваливши ношу ту до пліч.
Ішла до обрію – туди,
де сонце захід напинало,
ішла, й сама того не знала -
кому потрібні ті труди?
І кожен крок, і кожна мить,
і кожен подих – як останній,
і шепіт губ безперестанний -
що небо здатен проломить.
Звідкіль надлюдських брала сил?
(Аж кров від згадки в венах стигне) -
і все боялась, що не встигне,
що може смерть її скосить.
Вже руки їй переплелись
вузлами, вкрученими в жили –
а все до заходу спішила -
там сонце сходило колись.
Спеклася, стерпла геть душа,
думки снували без спочину,
а тут – лиш ноша за плечима,
та біль, що ріже без ножа.
Не озирнулася ні раз
назад – де молодість, де діти -
без неї жити їм, радіти,
топтати довго-довго ряст.
Тяжкі, мов камінь – ті літа -
ніхто нести не допоможе.
„Прости мені гріхи, мій Боже” –
одну молитву пам’ята.
В путі змарніла, мов кагла –
дорога майже доконала.
Коли б то молодість – та й знала,
коли б то старість – та й могла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211556
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2010