| Сторінки (1/44): | « | 1 | » |
Ми сьогодні із роком старим
Розпрощаємось –всі до одного.
Але суму нема на лиці,
Бо чекаємо року Нового!
Хай із ним у ваш дім увійде
Та любов, що несміла ступати.
І мішечок із щастям впаде
Під ялинку до вашої хати!
Хай здоровою буде сім'я,
Хай лиш радістю світяться днини
І збуваються мрії в свята!
З Новоріччям, мала Батьківщино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2010
Це, типу оповідання написала нещодавно так би мовити, на замовлення, а саме на конкурс на тему "Безпека дітей в Інтернеті". Часу було обмаль, завали з навчанням, однак старалась, як могла))))) Якщо десь щось не так - строго не осуджуйте, однак все-одно готова до конструктивних зауважень))))))
ТОЖ, от що вийшло:
Лагідні промінці літнього сонечка ніжно вигрівали щічки 13-річної Тетянки, будили її і тягнули на ранкову прогулянку, на річку, до джерелець… Дівчинка невдоволено прокинулась, потягнулася, та ще хотіла поніжитися у ліжку, бо сьогодні точно не виспалась – до опівночі сиділа за новеньким комп’ютером, подарованим батьками. Однак за мить це небажання вилазити з-під ковдри змінилось зовсім іншим – мерщій увімкнути подарунок і «залізти» до соціальної мережі.
Уже місяць (після вдалого закінчення навчального року) вона могла вдома (!) користуватися особистим (!) комп’ютером з підключенням до Інтернету. Радості не було меж!!! «Це ж скільки переваг, скільки нових можливостей, – думала Тетянка, - як у навчанні, так і у простому спілкуванні з друзями!»
Звісно навчання, особливо зараз, у розквіті літа, посеред найдовших канікул, цікавило дівчинку найменше. Головне – тепер у неї з’явиться більше друзів, знайомих, з якими буде цікаво спілкуватися. «Тепер можна знайомитися з людьми навіть з інших країн!!!» Її довгоочікуване бажання втілилось у життя і вона хотіла максимально довго користуватися новими ресурсами.
Тож, переборовши «мимовільну слабкість» (бажання виспатися), Тетяна скочила на ноги і увімкнула свого залізного…. друга, вірного коника і помічника в одному «флаконі».
- Ну, давай же, підключайся швидше….. давай… у мене вже там, мабуть, кілька повідомлень непрочитаних… нові запрошення до друзів…. Підключайся!!!!! О, нарешті!!! Тааааак, що тут у нас? Хто он-лайн? Ага, ось Васька є, і Вікуся, і ще півкласу))))) Круто!! Можна переписуватись, дізнатися хто де був уже влітку і навіть фотки подивитись. Оце краса!!!
Повідомлення Віці: « Привіт, подружко!!! Як справи? Як літо? Що нового? Де так довго пропадала? Тебе ж два тижні он-лайн не було!!!!»
Віка: « Привіт!!! Все класно!А я була з батьками на морі!!!! У мене там новий фотоальбом є, бачила? Якщо ні, - то дивись і коментуй!!»
Таня: «Зараз подивлюся! Так цікаво!!!»
Віка: «Слухай, а ти влітку когось з наших однокласників бачила? Я думаю, може завтра зустрінемось, поспілкуємось, поділимося враженнями? Згодна?»
Таня: «Та навіщо зустрічатись. Я «наших» щодня бачу – тут, у мережі!! І вже все про всіх знаю!! Навіщо ті зустрічі, так же швидше набагато!!!»
Віка: «Ну, як хочеш.. А мені от монітор і мишка не можуть замінити живих людей… Слухай, а давай сходимо на річку! Так спекотно на вулиці – точно треба йти на пляж!»
Таня: «Ой, щось не хочеться… тут мені Влад повідомлення написав, і з Оксанкою я ще не говорила, давай пізніше….. я напишу)) »
Віка: « Ну, як хочеш.. а я схожу, а то вже очі болять сидіти за «компом». Бувай!»
Відповіді на це повідомлення Віка не дочекалась ( та вона і не надто чекала – вже почала збиратись), бо Тетянка повним ходом цокотіла нові повідомлення Владу, Оксані і ще бозна кому)))) Напереписувавшись вдосталь, дівчина вирішила все ж подивитись нові фото, які друзі виклали у мережу.
- «Шикарно», «просто супер», «неперевершено», «сподобалось 45 людям» - такі коментарі дівчина читала і під деякими фотокартками (хоча і картками їх назвати важко) лишала схожі.
Дивлячись нові «фотки» Віки, Тетянка наткнулась на одну, яка всім особливо подобалась, а найбільше хлопцям. Це була яскрава «морська» фотографія – дівчина у купальнику на фоні моря і заходу сонця.
- Ммммм, і я хочу таку фотку!!! Щоб на мене дивились і я всім подобалась, - думала Таня і вже згадувала, де ж лежить мамин цифровий фотоапарат, - от тільки ще треба знайти фотографії з високим рейтингом, аби знати як краще сфотографуватись!!! Точно!! Треба дивитись фото старших дівчат, вони більше всім подобаються!!! Ось наче популярна – дівчина у красивому одязі, з гарною зачіскою, на фоні пейзажу…. Багатьом подобається… і коменти класні…. Треба одягнути якусь сукню мамину, і намисто, і сережки – і тоді я теж всім сподобаюсь!!!
Лише ця невеличка фотосесія змусила дівчину відірватись від комп’ютера хвилин на десять. Вона швидко переодягнулась, зачесала волосся (як мама завжди робить), заколола красивими шпильками, взяла зі скриньки найкращий золотий кулончик і, уявляючи себе справжньою леді, сіла на край батькового письмового столу. Навпроти, на полиці, встановила фотоапарат і зробила кілька фото (звичайно, на фоні красивої картини, подарованої батькові на ювілей….. Потім швиденько «скинула» все в інтернет, а з фотоапарата витерла (ну, щоб батьки не бачили).
Ну все, тепер вона буде ще більш популярна! Треба ще доступ не забороняти – нехай всі дивляться!!!!!
За кілька хвилин з’явились коментарі – від тих же друзів і подружок. Навіть декілька від хлопців, що Тетяні було дуже приємним. З’явився навіть коментар від якогось іншого хлопця, якогось Максима, який не був у неї в друзях!!!!! «Круто!! – раділа дівчина, - на мене тепер хлопці більше уваги звертатимуть!!!!! Так….а це що? Ура – повідомлення від цього незнайомця!!!»
Незнайомець: «Привіт! Мене звати Максим! Бачив фотки, які ти щойно виклала! Це просто круто!!! Мабуть у когось в гостях була в такому шикарному прикиді? І фотки такі якісні! Ти просто красуня!!»
Таня: «Привіт! Рада знайомству! А це – ні, це я вдома! Я так інколи фотографуюсь, коли батьків немає. І фотки якісні, бо апаратура нова і теж якісна!! А як ти потрапив на сторінку з моїми фотографіями?»
Максим: « А вони обновились у мене в новинах – певно глюк якийсь….. А я дивлюсь, у тебе вдома гарно, як у музеї – такі картини!!!!»
Таня: « Та їх всього тут чотири – татові колеги на свята дарують))))))))) мені більше стіл подобається – лишився у спадок від діда –т старовинний, дубовий, просто гордість сім’ї!!!»
Максим: « А ти не обмаюєш? Може це ти просто у фотошопі зробила, а тепер хвастаєшся, щоб я з тобою спілкувався?!!!»
Таня: « Ти що! Нема мені що більше робити, як тебе дурити!!!»
Максим: « Ну добре, вибач, не хотів образити… Та ну його той стіл! Краще розкажи про себе, про свої уподобання, чим займаєшся у вільний час, куди ходиш?»
І Таня заходилась відповідати на всі питання, задавати свої, одним словом – спілкуватись. Так у дівчини з’явився новий віртуальний друг, з яким було весело, який цікавився її буднями і переймався проблемами – вірусами на комп’ютері, відсутністю когось із «надзвичайно важливих друзів» в он-лайні та багатьма іншими «проблемами». Виявилось, що Максим – її одноліток, добре навчається у гімназії, живе разом з батьками у Києві і взагалі – просто хороша і уважна людина!
Так вони спілкувались уже майже тиждень. За цей час також з’ясувалося, що, хоча сам Максим і живе у Києві, та його стара знайома і подруга живе у тому ж місті та ще й на тій же вулиці, що і Тетяна! Проте вона трохи старша і Таня її, на жаль, не знала.
За кілька днів Тетяні знову написала Віка і таки вмовила наступного дня зустрітись з однокласниками. Дівчина відпиралась, як могла, але Віка відмови не прийняла. « От придумала! Це ж я не зможу завтра з Максимом поспілкуватись, перевірити поштову скриньку, покоментувати фото….. А може, не піти??? Та ні, я ж пообіцяла , - так от роздумувала Таня, - я краще сьогодні ще довше посиджу в інтернеті і вибачусь за завтра перед Максимом!»
« Не хвилюйся! Я все розумію! Правильно – сходи, посидіть у кафе, поспілкуйтесь! Ти ж більше, ніж півліта не бачилась з однокласниками» - так умовляв її сходити на зустріч і Максим. Тож, наступного дня Таня написала повідомлення Максу, що вона таки вирішила піти, от ще годинку і виходити буде.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
А тим часом за кілька кварталів у своїй квартирі сидів 25-річний хлопець і набирав у соціальній мережі повідомлення у відповідь:
«Так, так, Танечко, це вірне рішення! Склянка свіжого соку, морозиво і спілкування з друзями ще ніколи нікому не шкодили!!!!!» ……
Дописавши повідомлення і впевнившись, що Таня вже не он-лайн (а це 100-відсотково означало, вдома її вже теж немає) 25-річний Сашко ( а для Тані – її одноліток Максим) набрав номер товариша:
- Все готово. Ця мала вже пішла пити дитяче шампанське, вдома точно нема нікого – «предки» на роботі, тож можна їхати!
- Оооо, класно! Ну ти прикольно придумав!!! Вищий пілотаж! Розвів її, як дитину!!! Ха-ха-ха, так вона ж і є дитина!!!!!! Ха-ха-ха!!!!
- Чого ти іржеш? Давай вже швидше!!!! А то так до вечора збиратимемось. Адресу ти знаєш – вона ж її правильну на сторінці написала!!!!! Давай, підтягуйся. «Хата» не на сигналізації, тож проблем не буде!
- Окей, чувак, зараз буду.
За 10 хвилин до будинку Тетяни під’їхала велика вантажівка з написом на весь кузов: «Перевізка меблів». З машини вийшло двоє хлопців у робочій уніформі і почали витягувати і кузова коробку з великим кріслом ( так, принаймні, було написано на самій коробці). Вони підійшли до дверей, самостійно їх відчинили і внесли коробку до кімнати.
На цьому половина роботи була зроблена – вони перестали вдавати , що вантаж був тяжкий, відкрили коробку (яка виявилась пустою) і почала скидати у неї всю дорогу техніку, яку тільки бачили. Туди пішов музичний центр, двд-програвач, комп’ютер з монітором і модемом, якісь інші менші речі. Хлопці підняли коробку і потягнули її назад у вантажівку. Звідти ж витягли ще одну, навіть більшу, і продовжили цю негідну справу.
А тим часом у будинку навпроти сусідка, яка випадково повернулась додому з роботи раніше, уже набирала номер мами нашої знайомої Тані.
- Привіт сусідко! А я бачу ви вирішили обновити домашній інтер’єр?
- Ти що таке говориш, який там інтер’єр?
- Ну як? Вам же меблі нові привезли, от зараз заносять в дім! Як це ви ще вантажникам не побоялись ключі дати – а як щось пропаде? Невже не можна було з роботи відпроситись на такий випадок?
- ???????????????
- А вам її ще й встановлюють, так? А то, бачу пусті коробки виносять…… ой, тільки щось вони важкуватими здаються…….
- Які меблі? Ми нічого не замовляли!!!!!!!!!! Швидко дзвони в міліцію!!!!!
На цей час хлопці уже винесли з дому третю коробку і хотіли їхати, як раптом Сашко згадав про старовинний дубовий стіл, який він бачив на фото.
- Слухай, давай швиденько ще й той стіл витягнемо, так , без коробки, просто швидко!!! Він же купу грошей коштує!
- Може не треба, Саню, досить, валить уже час!!
- Та давай, чого боїшся? Ніхто нічого не запідозрить, а як хто і побачить, так ми ж хутко - стіл в машину і дьору! Давай!
- Ну добре, тільки швидко!
Вони вже винесли цей «антикваріат» на вулицю, як до будинку тихо підкралася чергова машина…. Ворюги навіть не встигли опам’ятатися і кинутись тікати, як кілька міліціонерів притисли їх до землі, одягли наручники і почали зачитувати права.
У цей же час під’їхали Танині батьки, а згодом і сама дівчина прийшла додому. Вона застала на вулиці розлюченого батька, маму в сльозах, патрульну машину, кілька коробок з домашніми речами і спадщину діда біля дверей.
Слідчий пояснив дівчинці, що їх хотіли пограбувати, і що один із грабіжників вже визнав свою вину і розповів, як вони спланували злочин…
Тетяна не могла повірити, що її могли так надурити, що її пристрасть до інтернету ледве не привела до таких (!) наслідків!
- Тату, мамо! Я більше ніколи так себе не поводитиму! Я більше ніколи не довірятиму незнайомцям в мережі! Пробачте мене!!!
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Лагідні промінці сонця ніжно вигрівали щічки Тетянки, будили її і кликали на ранкову прогулянку. Дівчина хотіла б ще трохи поспати, але за мить це небажання вилазити з-під ковдри змінилось зовсім іншим – хутчіше встати і зібратися, адже сьогодні на неї чекав пікнік з батьками на річці, купання у теплій воді і справжнє спілкування зі справжніми друзями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228962
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.12.2010
Я бачу голос, погляд чую,
І ніжні очі серед зір вночі.
Весь образ твій у думці намалюю
Й від щастя нашого шукатиму ключі.
Я чую погляд, голос бачу.
Доносить вітер мені шепіт твій,
…Кохання шепіт… Все тобі пробачу,
Але й мене ти, любий, зрозумій.
Тебе відчую, хай далеко буду:
Цілунок?!
В щоку?.
-Вітер…
…Страх.
І знов той шепіт, хоч навколо пустка.
І лиш один цілунок – у думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2010
Десь там, далеко,
Аж на краю світу,
В озерах терпіння
Купаються мавки
У воді прозорій.
У воді прозорій
Місяця тане промінь…
Посміхаються-відбиваються зорі
І мавку лоскочуть сріблом
І веселкою обіцянок.
І веселкою обіцянок
Сюди прилітає щастя.
Золотим дощиком
Сиплеться всім на голову.
Сиплеться всім на голову
У тишу й мовчання.
І сміх печальний
Чується від озер.
Чується від озер
І веселкою обіцянок
Сиплеться всім на голову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210727
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 13.09.2010
Мій світ віддзеркалюється символами
У світлі біло-чорної чаплі*.
На папері між схрещених ліній
З’являється частинка розуму.
Залізна кулька крутиться думкою,
Пускає на біле чорнила.
Мій світ поступово стає
Світлом загального світу…
* - "біло-чорна чапля" - у мене настільна лампа біла з чорними пружинами і довгою ніжкою.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208798
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.09.2010
Я этого ждала так долго
А сердце так билось в груди
И рвалось быстрей в дорогу,
Не зная, что там – впереди.
Шумный вокзал. На перроне
Так много людей… И забот…
И каждый в «своем» вагоне
Ищет того, кого ждет.
Расходятся люди здесь. Плачут
Расставшись на несколько лет.
Смеются при встрече и прячут
Глаза за красивый букет.
И хоть первый раз я в дороге,
Но не сойдет с лица
Улыбка с надеждой на счастье
С начала пути до конца.
Причина для радости этой
Понятна друзьям и без слов
Ведь в город родной… но далекий
Лечу я на крыльях ветров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2010
Останній день… Тебе, напевне, я чекала,
Неначе мрію у думках плекала,
Твій подих ніжний так хотіла я відчути
Й провести так, щоб вже ніколи не забути.
І ти прийшов – приніс в руці розчарування
Й розлив його дощем по квітниках.
І я тоді нестримане бажання
Втопила в твоїх ливневих дощах.
Летіли миті, не бажаючи спинятись,
Проходив ти, як звичний сірий день.
А мені так хотілося сміятись
Й співать веселих, не сумних пісень!
І лиш надвечір, коли сонечко сховалось,
Моя надія заблищала між стожар:
Минало літо й тихим дощиком прощалось,
Та вже стрічав життя нового жар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
Я лечу, я лечу, я лечу,
Мене вітер відносить у далі.
Я лечу, я лечу, я лечу,
Бачу в снах чарівні я коралі.
Я лечу, я лечу, я лечу,
За собою веде мене мрія.
Я лечу, я лечу, я лечу,
І здається, що вічно у сні я.
Не віддам я життя на поталу,
Я радію, сміюсь досхочу.
І, хоч, може, цього буде мало,
Я лечу, я лечу, я лечу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010
Я смотрю на небо и считаю звезды.
Так они далЕки и близки.
Свет их лучезарный темной-темной ночкой
Зажигает в сердце огоньки.
Если загрустилось, или не сбылися
Все твои желанья и мечты
Выйди ночью лунной к звездочке на встречу
И счастливей сразу станешь ты.
Вот и я порою стану у калитки,
Руку протяну к своей звезде.
Попрошу, чтоб стала мне путеводителем –
В будущем моем, моей судьбе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2010
Мечты, мечты… Они как пламя.
Невольной птицы легкий взлет.
Живут и поднимают знамя
В честь достижения высот.
Мечта как конь, несущий лорда
Во тьму неведомых земель.
Как поводырь. Как струн аккорды.
Как птицы ласковая трель.
Мечта быстрей всего на свете.
Я кем угодно быть могу:
Принцессой в золотой карете,
Иль песней звонкою в лугу.
Мечты мои ведут по жизни
Меня сквозь бури и дожди.
Во всех преградах и уныньях
Зову мечту я: «Подожди!»
И будто крылья вырастают,
И я лечу в своих мечтах:
То облачком в выси растаю,
То вольным ветром в небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206296
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2010
Вдивляюся у темно-синє небо…
Глибоке, чисте, мерехтливе
І разом з тим таке журливе…
Вдивляюся у темно-синє небо…
І хочу віднайти там спокій.
Із Всесвітом палке єднання,
На щастя вічне сподівання…
Я хочу віднайти там спокій.
Зірок чутливе мерехтіння
Мене так вабить і чарує,
Душі упевненість дарує
Зірок чутливе мерехтіння.
Вдивляюся у темно-синє небо…
І як в безодні потопаю.
Із нього силу я черпаю…
Вдивляюся у темно-синє небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2010
Вогонь і погляд,
Погляд і вогонь.
Солодкий мед
І дотик двох долонь
Долонь торкання,
Як чуття небес…
І все… Прощання…
Рана від колес…
Цей віршик написаний у хвилини розставання...
Дав назву першій збірці моїх творів - "Вогонь і погляд"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2010
Мне упала капля на ладонь.
Капелька дождя и только…
Но, прошу тебя, ее не тронь –
С нею погрущу тихонько.
И пусть в ней, как в зеркале надежды
Светом отражается душа.
Может быть, не будет все, как прежде, –
Разглядишь печаль ты неспеша.
Может быть, за маскою веселья
Наконец увидишь сердца боль.
Может быть, поймешь какая капля,
Тихо мне скатилась на ладонь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206282
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2010
Останній сонячний промінчик
Давно сховався за горою.
Зустрілись зіроньки на небі,
Скотився місяць. За вербою
Сюрчить вже коник. А у гаю
Голубка з голубом турчали
Та у гніздечку засинали.
Схилився ясен до берізки.
У вітті білої тополі
Поколисався вітер трішки
І ліг спочити також долі.
Затихло все… Чарівна тиша
Природа разом спочиває.
А я сама до гаю вийшла –
На тебе тут я зачекаю.
І я чекатиму, хоч знаю,
Що не зустрінуся з тобою
О цій порі, у цьому гаю,
В цей тихий вечір під вербою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2010
Любовью назвать можно приязни чувство,
А можно желанье борьбы.
А, может, любовь –это просто искусство,
Проделки бесжальной судьбы?
Что значит любовь?Разобраться не в силе
Тому, кто еще не любил.
«Что значит любовь?»,-когда-то спросили…
Вопрос тот доныне дожил.
Быть может, любовь –это горечь разлуки
Иль счастье биенья сердец.
Быть может, любовь – чего-то начало,
А, может, чего-то конец…
2002 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206006
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2010
Ти все покинув напризволяще.
У твої жилах не кров - отрута.
Твоя свідомість вже нею скута,
Єдина думка - а де б дістать ще?
Ти мариш нею, ідеш, шукаєш
Вночі, удень, у шалену спеку,
У дощ, у сніг - все у путь далеку -
Отого трунку ти спить бажаєш.
А змій туманить усе у тобі
І ти уже то не ти, я бачу,
Притримай, прОшу, жагу гарячу
До того звіра у гарній колбі!
Та вже несила тримать самому
Нещасний потяг до зла й омани.
Тебе до себе все манить, манить
Гидка отрута в пару ядкому....
...На тебе вдома чека дружина
І тихо плаче на підвіконні
Спокійно поруч лежить в осонні
Дитя маленьке - твоя родина.
Ти й їх покинеш напризволяще?!
Собі пробачиш страшну поразку?
Опам*ятайся, прошу, будь-ласка!!
Життя без трунків усеж-бо краще!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205842
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2010
Дождливый день, сплошная скука,
На небе купол черных туч.
Ах, где же вы, друзья подруги?
Где этот нежный солнца луч?
И где же радость, где улыбки?
И что с того, что дождь ручьем?
Простим друг другу все ошибки
И соберемся за столом!
Пусть дружба нам согреет души,
И пусть разгонит все ветра.
Нет ничего на свете лучше,
Чем с добрым другом вечера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205593
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2010
Не говори - кілька слів
Лиш сполохають спокій душі.
Не дорікай – казка снів
Не пройде крізь печалі снігів.
Не відпускай – полечу
Каменем вниз у холодний вогонь.
Не замикай – утечу
Від турбот, від обійм, від долонь.
Не спонукай – я сама
Зроблю крок свій на зустріч меті.
Просто кохай – поруч ти
Й більш нічого не треба в житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010
Сонячний зайчик світлого ранку
Весело стрибнув до нашого ганку
Він веселився, сміявся, стрибав.
І на скакалці він добре скакав.
Мама всміхнулась – сонце зраділо,
Вітер подув, та вона не журилась.
Усмішка мами всі хмари розбила,
Сонце ще довго нам, довго світило!
Написаний десь у 9 років. Це перший вірш, опублікований у пресі - у місцевій газеті. Радості не було меж. І у мами теж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2010
Обдарована я любов’ю –
Хай святиться повік ім’я
Зичу доброго Вам здоров’я,
Берегине, мамо моя!
Приклоняюся до Вас, моя нене,
Мій уклін Вам низький до землі.
Найдорожча й найкраща Ви в мене –
По сльозах своїх в світ провели.
Поцілую Вам ручку біленьку,
Привітаю в цю трепетну мить.
І побачу, як в рідної неньки
Срібна слізка в очах забринить .
Ви ростили мене, Ви плекали
Найщиріші лише почуття,
Колискову ви на ніч співали…
Буду вдячна я Вам все життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205200
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.08.2010
Я в полоні очей
Т ану й тану сніжиною.
Е ліксиром страстей
Б еззупину ти поїш мене,
Е нергійно ведучи стежиною
К ольорових чудес. Весняне
О гортає мене почуття,
Х олоднеча відходить, коли я з тобою.
А ромати небес і щасливе життя
Ю не серце ведуть за собою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2010
Я стираю весь смуток з лиця
І малюю пародію щастя...
Ти мене зрозуміть до кінця
Хоча б спробуй - можливо і вдасться.
Я не хочу обманом своїм
В чиєсь серце посіять образу,
Та впустити в своє - нема сил -
Осягнути не зможуть одразу.
Дехто душу й у гримі побачить,
Але то одиниці - я знаю.
непізнавший - уже не пробачить,
Не збудує місточки до раю.
Одягну знову маску щасливу,
Бо печаль, що під нею, сердечна
В моїм серці лиш викличе зливу.
Іншим - видасться знов недоречна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205050
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2010
Вона любила гуляти наодинці. І любила дощ. Хоча інколи їй здавалося, що це плаче небо чи й вся планета. Тоді вона цей дощ ненавиділа. Та за кілька хвилин, не знайшовши, де ж у неба очі, з яких лилися б ці сльози, вона знову любила дощ…
Вона любила ніч.
В той час, коли інші спали або кляли оту жахливу погоду, вона гуляла наодинці. Вночі. У дощ.
- Хто ти? – пролунав голос чи то з темряви, чи з її душі.
- Хто ти?! – ніби луною відбилося від краєчка її серця і мільйонами нервів дійшло до мозку.
- Хто я? Хто я?! – питалась вона у неба. У ночі. У себе. – Хто я? – ця думка, мов стріла, пробила її наскрізь, ніби блискавка, розколола ніч навпіл.
Вона кинулась тікати… бігла стрімголов і вже й не знала, чи вона втікає, чи намагається наздогнати те, що викликало в її душі цю зливу…
І раптом – прокинулась. Нічне марево заховалося за білі простирадла. Все було як завжди, от тільки вона знову і знову чула шепіт дощу за вікном: «Хто ти? Хто ти?...»
Зупинилась на мить, прислухалась. «Мабуть почулося» - подумала, проте не забула…
Цієї ночі знову не спала…
«Хто я?». Це питання часто звучить у підсвідомості молодих людей, які все шукають своє місце у житті. Проте для НЕЇ воно особливе. Хоча ВОНА і не одна така.
Зараз ВОНА спинилася тут – серед білого. Білі стіни, білі вікна, білі халати…
Зупинка - інколи також крок вперед. Але не сьогодні. І не для НЕЇ.
«Це крок назад. Навіть ні, це – стрибок у глибо-о-о-очезну прірву, з якої виходу вже не буде…» - так думала ВОНА…
Бо пам’ятала лише, що любить дощ і ніч. І все…
Ніби й не було нічого. Ніби народилася лише тиждень тому. Ніби й не жила, не любила…
Просто прокинулась уранці – і все, пустка…
«Хто ж я? Невже ж одна!!??» - питалася.
Вночі знову блукала на самоті у дощ… Уві сні.
Шукала відповідей. Чекала…
- Я сплю?
- Так. А може й ні..
- Що це означає?
- Вирішуй сама…
- Як?
- Як захочеш.
- Ти знущаєшся?!
- Ні. Це ТИ.
- Що Я?
- ТИ знущаєшся з себе. І з мене…
- Чому?
- Не знаю. Намагаєшся згадати. А не треба!!!
- Чому!??
Зник. Не давши відповіді…
Все чекала… Блукала темними пустими коридорами своєї свідомості. Знаходила мільйони дверей, що вели в нікуди, і жодних – у свою власну історію…
Знову вночі на самоті, у дощ…
Раптом зупинилася. Хтось ніби дірку просвердлював у її мозку. Озирнулася – позаду стояла ВОНА сама. Тобто ні, ВОНА стояла ось тут, на цьому самому місці, а там стояла її власна тінь, яка ВСЕ пам’ятала. ВОНА відчувала якісь тремтливі вібрації душі, що так і промовляли: «Вона знає… Вона знає…». Ступила крок – і затнулася, зупинилася, все силкувалася йти – і не могла…
– …А не треба!!!... – лунало чи то з пам’яті, чи то із самого повітря.
– ЧОМУ?!!!!!! – відлунювалося і тануло…
– Ти вже не та, що була. Ти - інша. Ти – не ВОНА.
Завмерла. Пильно поглянула в очі тої, навпроти – ПУСТІ! Чи її ж то очі були, чи ні? Чиї? Чужі…
Крок назад. Тобто вперед у майбутнє, подалі від згадок і загадок. Вперед.
Марево заплуталось у білих простирадлах, ковзнуло додолу. Вітер бився у шибки – хотів підхопити й віднести його десь за грозу, подалі від НЕЇ…
…………………………………………………..
Білого ставало все менше. Зникли халати. Потім стіни вкрились малюнком. Знайшла себе – у новому, подалі від старого.
Та все ж Вона любила гуляти наодинці. Вночі – милуватись зірками. А у дощ – бачила на небі ОЧІ, з яких і лилися сльози. Тільки чиї?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204837
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2010
Хочеться слухати тишу.
Хочеться тишу ковтати.
Хочеться нею запити
І ні на що не зважати.
Страшно лиш – тиша у домі.
Душ зачерствіле мовчання.
Серця стукіт безмовний
І безнадійне чекання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2010
На хвилях море тебе гойдало
Ти знав глибини і небо ясне,
Ти бачив сонце і плив все далі.
Ти знав, що море таки прекрасне!
Бурхливі хвилі човни топили,
А ти все плив і пускав фонтани.
Ти не боявся страшної сили
І впав на берег занадто рано.
Тебе, кита, урятують люди.
Оті, що люблять свою природу.
Опустять в море – і добре буде.
На взаєм матимуть винагороду…
Чому ж людей рятувать не в змозі?
Чом не протягнемо руку спасенну?!
Чому кидаємо тих на дорозі,
Хто вже не має сили й натхнення?
Байдужі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2010
Там наша слава величава.
Там козаки ладнались в бій.
Там кров лилася за державу
Й розносив попіл суховій.
Там ввечері пісні співали.
Там волю ждали. І вогнем
Слова величні загорались:
«Ми Україну збережем!»
Та Січ, козацькая святиня,
Відвоювала, відцвіла.
Але земля свята й понині,
Бо українська то земля!
І лину знову за пороги
Через степи і синь Дніпра –
Чи кров говорить, чи тривога:
«Нам згуртуватись знов пора!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2010
Не довіряй життя печалі –
В тобі тече велична кров!
Є й інші сторони медалі,
Є й інша Віра і Любов…
Хай сум розтане в піднебессі
Й Надія сповнить твою плоть.
Хай що писатимуть у пресі –
Та кров не зможе охолоть!
Біжи стрімкими рівчаками
До океанських хвиль життя.
Ступай упевнено стежками –
Щасливим буде майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2010
Він змушує тікати стрімголов.
Стрибати через прірви незбагнення.
Він змушує ховатись від розмов,
Тонути в паралелях сьогодення.
Він твердить нам забитися в куток
І світлом перекреслювати тіні.
Закрити знань цілющий животок,
Захлинутись у власному невмінні.
Він буде переслідувати нас,
Допоки ми тікатимем від нього.
Допоки вибиратимемо час,
Щоб крикнути: «Я не боюсь нічого!»
("Страх" )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2010
II
На порозі
Крізь відчинені двері – сонце.
Чи надовго?
Заметуть снігопади-грози…
Усі сльози –
Мов струмки, потечуть в ріки.
На порозі
Згине горе, та не навіки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2010
I
Слово
вголос думка.
сміх душі іншої
над моєю.
Знову
голос лунко.
Світ змовчить інколи –
Панацея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2010
XIII
Сплетіння літер у вигадливі скульптурки
Увінчані трьома з чорнил зірками..
Щедрі дарунки осяйної думки
Стають, мов ті зірки, поводирями…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2010
Це три різні замальовки, навіяні одним і тим же.
III
Переходжу дорогу зеброю:
Стрибаю на білі смуги.
Тут не страшно іти чорними –
Та в житті їх і так досить
IV
Переходиш дорогу зеброю:
БІЛІ смуги на вулиці міста.
Ти ідеш твердо й упевнено.
Чи ж нема під ногами намиста?!
V
Переходим дорогу зеброю –
Біло-чорною, чорно-білою.
Неквапливо, ходою несмілою
Рахуємо смуги часу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2010
У «сітях правди» - мені наснилось –
Малая пташечка зачепилась.
Крильцями била, просила милість,
Та лиш загрузла у «справедливість»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203554
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.07.2010
В різно-синьому килимі
золотава тарілочка
Срібні крихти розсипано
на вечірню вуаль.
Кожен хоче, отримавши
в свої руки хоч крихточку,
І тарілку поцупити.
Бо начхать на мораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203553
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.07.2010
Так щиро всміхались, як завжди.
І гарні казали слова.
І від обіцянок безмежних
Вже обертом йшла голова.
І руки на грудях хрестили,
Божились, молились, клялись,
Та все, що хотіли робили.
А краще-то буде колись?
Як душі свої зачорнили,
Як статком затьмарили ум,
То думають, що потопили
Й людей в чорноті своїх дум?
Не тонем, не тонемо, люде!
У вічних смерканнях ночей
І світло, і щастя ще буде,
Й проміння від щирих очей.
Ми з вами не прах і не стадо.
Ми – сила, ми – міць, ми – Народ.
З колін підведемося радо
І станем на захист чеснот!
Свої збережемо святині:
І мову, і храми, й пісні.
І буде все краще, ніж нині.
О, як би хотілось мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2010
Вона, немов кокетка зіроока
Мільярди віч своїх закутала в вуаль.
Та так дивилась, що втрачали спокій
Поет, художник, танцюрист, скрипаль...
В її очицях ми гуртом тонули
Забувши про всі клопоти, страхи.
Ми стали жертвами зіркової акули -
У образ зоряний дописуєм штрихи.
Та все ж вона, наша володарка, чарівна.
В своєму рабстві ми знаходим супокій.
То наша Муза, то казковая царівна!
Себе із нею загортаю у сувій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203335
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2010
Тій, кого люблю…
В твоїх очах печаль бездонна
Не поселились би ніколи.
Лиш три сестри – Надія, Віра
Й любов будують частоколи
Людського щастя коло тебе.
Лише вони горять іскрою
Й зірками падють із неба,
Щоб рідних не накрило млою…
І щира усмішка ласкава…
Й гаряче серце пломенисте…
Дбайливі руки, ясні очі…
Думки, немов джерела, чисті…
І дух незламний! Не згасили
Душі вогонь всі негаразди.
Проти вітрів ти йшла щосили,
Не дозволяла руки скласти!..
Зоря яскрава, кажуть люди,
Нова у небі загориться,
Коли життя нове, тендітне
В малій дитині сколоситься…
І ти зоря! Нам сяєш з неба.
Ти берегиня, ти невтомна.
Хресту молитимусь за тебе…
В моїх очах – печаль бездонна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203223
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2010
У небі ангели бились подушками,
Чи, може, в хмарах хтось пік пиріг,
А, може, суп варив із галушками? –
Засипало білим увесь поріг!
Піду скуштую той білий колір.
Це мабуть сіль чи цукрова маса!
А краще – був би то крем білковий –
До солоденького я таки ласа!
Чи ні, - пломбір з шоколадом білим –
Холодний, тане в руках у мене!
Я ще й батькам принесу своїм милим –
Набрала повні-повнющі жмені!
Забігла в хату – їм у дарунок
Несла я Біле із сил усіх.
Та лиш водичка стекла додолу –
Батьки сказали: «Це випав сніг».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203222
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.07.2010
Поцілуй.
Хай гарячі вуста
Подарують мені пломенисту троянду любові.
Поцілуй.
Хай чекає весь світ,
Бо у тебе є та,
Що любов розпізнає у кожному слові.
Поцілуй.
Більш нічого в житті
Вже не здасться солодшим за губи.
Поцілуй.
Хай чекає весь світ –
Стрітень у майбутті,
Бо ти тонеш у вирі шаленої згуби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010
Моїм любим Софійці та Сашуні присвячую..
Маленькі оченятка
з цікавістю на світ
все дивляться.
Небесне янголятко
розпочало політ
до дивностей.
Всміхається вона
і сонечко зміняє
ніченьку -
мов фея чарівна
усмІшка осеняє
личенько.
Ти нам подарував
яскравую небесну
зірочку...
Тепер прошу, Господь,
мою оберігай
племінничку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202932
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2010
Вчора мені дуже хотілося гратися у хованки… З таким же шаленим дитячим запалом ховатися від когось. Але так, щоб не могли знайти, та й не шукали, хоч трішечки…
Вчора мені дуже хотілося знайти такий куток, який би не привертав уваги і головне – закрив би мене від сторонніх очей…
Вчора мені дуже хотілося цвяхами забитися у той куток, злитися з рожевими стінами і скельцями окулярів перехожих і сидіти там, наче у шапці-невидимці…
Сьогодні мені дуже хочеться продерти гвіздком, який залишився, на рожевому склі надпис: «Я тут!!!».
Сьогодні мені дуже хочеться здерти ту шапку-невидимку з голови, бо виявилося, що жодного цвяха не лишилося…
Сьогодні мені дуже хочеться знайти у своєму кутку якийсь «цвяховиривач», адже шапку я зняти не можу, б по своїй волі «забилася» в цей куток…
Завтра мені дуже захочеться, щоб мене нарешті почали шукати, бо те «хоч трішечки» вже минуло…
Завтра мені дуже захочеться розбити рожеві скельця перехожих, щоб вони нарешті попадали з білих хмаринок і почали діяти. Розумію, що не можу цього зробити у шапці-невидимці, забита у свій рожевий куток…
Завтра мені дуже захочеться повернутися у вчора і погратися у хованки з дітьми. Вони, на відміну від дорослих, щирі і знайдуть тебе навіть за рожевим склом…
Вчора я скажу їм: «Будьте обачними зі своїми бажаннями, аби не довелося виривати цвяшки чиєїсь байдужості з ваших сердець…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202792
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2010
Замело, засипало – здивувало!
Мабуть янголи в небі подушками билися
Сіль і цукор небесний у кульки скотилися
І біліше, ніж вчора, сьогодні стало…
Кілька слів про янголів…
Ранок стрічав морозом… аж до спантеличення у кістковому мозку – таким крижано-лютим, але це лише а перший погляд…
Перший погляд із-за вузенького столика біля вузенького підвіконня у вузенькій кухоньці зовсім невузенької багатоповерхівки. На склі незграбний дядько-Морозенко хотів , мабуть, намалювати яскраві сніжинки у веселому танку, та виходило у нього якось невесело – просте захололе скло… Цей же дядько заморозив учорашній дощ. Тепер хоч «калюжі» трошки виблискували і «прикрашали» навколишню сіро-чорну одноманітність…
Так, сірого і чорного було занадто… Хотілося веселки чи хоча б краплиночку Білого…
З такими думками я зі щирою надією в очах вдивлялася у чорні гілляки дерев, темні заморожені тротуари, сірі ліниві хмари.
А може, хоч одне небесне створіннячко сидить там, на сірій хмарці і теж мріє про веселку?!! А, може, воно, те янголя, зараз дивиться на мене і читає думки?!! А може, воно зараз стряхне свою хмарко-постіль, пісочний годинник перекинеться і моє чорне стане білим?!!!...
Червона стрілка відцокала свій черговий шостий десяток… Неправильний годинник – відвернулася я.
Та мовчанку раптом обірвали – ні, не тиша падаючого легкими пластівцями снігу, - дзвінкий дзенькіт дзвоника.
- Хто там?
- Это я , почтальон Печкин. Принес посылку от Вашего соседа!! – веселий голос сусіда долинув з-за дверей..
Відчинила
- Ти чого сумна якась?,- не вгавав Іван, - сталося що, чи так – депресія?!
- Хочу БІЛОГО, - відповіла.
- Вина чи що? Чи молока згущеного – для підняття настрою?
- Та ні, БІЛОГО! Хоч краплиночку. Дістала ця сірість з усіх боків – у квартирі сіро, темно якось, на вулиці взагалі – і сіро, і сиро….
- Ні! Ну з таким настроєм білого навколо не знайдеш…. Зазирни в себе – спочатку у мозку постав величезну білу цятку, а тоді вже й довкола побілішає!! Добре, ти шукай біле, а я вже побіжу.
- Ага….. Іване! А чого проходив?
Сусід лише відмахнувся і стрімко побіг до своєї квартири.
«Так…. Знову самотня чашка кави, сірі будні і жодного янгола – ні довкола, ні всередині, ні, мабуть, на небі….
Пошукаю білого…»
Минуло 15 хвилин.
«Досі шукаю»
Минуло ще 25 хвилин
«Немає. Мабуть усе Біле ввібрав Іван – он який веселий забігав…..»
Ще за кілька хвилин мої німі думки розірвала якась заїжджена нудна мелодія на телефоні. «Треба змінити», - подумала, відповідаючи.
- Ну що, знайшла біле?
- Та, ні, воно в мене все сіріє….
- Як же ні?!!! Ти хоч за вікно виглядала?
Кинула телефон і стрімко побігла зазирати через підмерзле скло навулицю……
- Знайшла! Знайшла!!! Почуло таки мене янголятко і не пошкодувало білого снігу для землі. Он мені вже все підвіконня засипало…
І в мозку з’явилася ОТАКЕ-Е-Е-Е-ННА біла пляма! Дякую тобі, моє янголятко! Сьогодні мені стало набагато біліше, ніж учора!
У теплій шапці і в’язаних рукавицях на даху багатоповерхівки сидів Іван і притримував якусь чудну штукенцію, яка розпилювала штучний сніг над вікном вже несумної сусідки………
Янголи таки існують. На землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202791
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.07.2010
Зізнайся, друже мій, чи часто
Горить в очах вогонь незгасний?
Горить з надією на щастя,
На майбуття, на той політ,
Що ти його в житті звершаєш,
Любов і силу докладаєш,
І, безперечно, що бажаєш
Отримати від нього квіт?
Чи ще в рожевих окулярах
Пісні складаєш на гітарах,
Щодень літаєш десь у хмарах
І з радістю сприймаєш світ?
Чи вже зневірився в дорозі?
Чи, може, йти уже не в змозі?
Розчарування – ось межа,
Що розділяє два світи
І вибору вже не лиша.
Я в нім уже. Чи в ньому ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202706
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2010
Я втечу від снігів
в ніч
І шукатиму щастя
слід.
Я знайду ту єдину
річ,
Що тягнула мене
в політ.
Я питатиму в зір
шлях.
І якщо упаду
з ніг,
Я згадаю, як у
боях
Вірний воїн за щастя
зліг.
Підведуся – і знову
в путь
І нехай не крадеться
страх.
Маю щастя своє
здобуть
І утримать його
в руках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202705
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2010