| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Нарисуй мне розовое небо,
И назови его моим именем.
Нарисуй мне белую птицу,
Которая летает выше солнца!
Нарисуй мне синию траву,
И посади на ней цветы!
Нарисуй мне улыбку,
Большую,но черную...
Ты посмотришь на неё,-
И вспомнишь обо мне.
Нарисуй мне красных ящериц
И желтого кота,
О котором я с детства мечтаю.
Нарисуй,ведь это так просто
просто сесть и нарисовать.
А я буду смотреть,
И видеть там твои чувства,
твою грусть и восхищение...
Нарисуй земную радость малыша,
И смелую слезу матерей.
Нарисуй людей в серой окраске,-
это ведь их состояние души.
Нарисуй разноцветную дорогу,-
Это будет наша земная радуга!!!!
Хочу видеть в твоих рисунках то,
О чём не говорят люди,
Чего им так не хватает...
Рисуй!Рисуй!Рисуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207362
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 23.08.2010
У меня нет настроения.
Мне всё надоело.
Я потеряла своё везение,
Выиграв не сложное дело.
Вы програли мне душу,
Но она мне не нужна.
И торговатся я не струшу,
Я на неё у чертей обменяю два крыла.
И тогда я полечу на небоскрёбы,
Обретая вечный покой.
Я узнаю силу свободы,
О которой мечтаю порой.
А ещё я буду часто снится,
Мешая спокойно жить тебе.
Ты захочешь умереть,розбится,
Но я буду с тобою везде!
Тебе мерещится буду,
И ты с ума сойдёшь!
Я водить тебя буду по кругу,
Пока чувств моих не поймёшь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207358
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2010
Я незабуду нежность твоих рук,
Забыть их просто невозможно.
И сердце снова вздрогнет вдруг,
Когда поймёт что всё серьезно...
Душа сгорает,тлеет и кричит
О помощи,но не о любви.
И песенка бредовая звучит
О чувствах что испытали мы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207253
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2010
А серце ще таке мале,таке чутливе,
А вже болить без перебою.
Воно закохане й вразливе
Живе лише одним тобою.
Мої емоції ,вони нестримні,
І крик душі тобі вже непочути .
Мої бажання навіть дивні,
Але ніколи їм не бути.
І на життя немає шансів ,
Якщо небуду вільна.
Я неписатиму тобі романсів.
Я витру сльози і буду сильна!
А непотрібне почуття,
Я навіть з сердцем вирву !
Моє пусте життя
Навіки піде в прірву...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2010
Уже завтра тебя найдут в крови,
с розбитым сердцем от любви.
В нежно-белой одежде,
потеряв все надежды.
Ты умерла,тебя больше нет!
Твоё белое молодое тело
лежит в грязи так смело,
как буд-то тебе наплевать
что смогут все узнать-
Ты умерла,тебя больше нет!
Длинные руки и тонкие пальцы,
как будто из мира фальши,
В мире старой и забытой сказки,
а на лице нету маски,
Ты умерла,тебя больше нет!
Тонкие губы от крови липки,
на них уже нет улыбки,
черная тушь на глазах потекла,
ты из жизни не ожидано так ушла.
Ты умерла,тебя больше нет...
Над тобой поиздевался маньяк.
Бил тебя,сжав руку в кулак.
Ты тогда зря надругалась над ним,
он был местью одержим.
Ты умерла,тебя больше нет!
Он с тобой жестко играл,
не одежду,а шкуру сдирал.
Он хотел тебя сварить -
Не было шансов больше жить
Ты умерла,тебя больше нет!
А затем потаскал в подвал,
Где свои игры с тобою играл.
И в хрупкою твою кость
Всовывал тупой ржавый гвоздь.
Ты умерла,тебя больше нет!
Ты кричала ужасным криком,
Смотря на себя со страхом дико.
И время назад не вернуть,
и закрыв глаза не уснуть.
Ты умерла,тебя больше нет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207115
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 21.08.2010
ВЕТЕР, ШКВАЛЫ И СКАНДАЛЫ.
Я ЗА ОКНОМ СИЖУ ОДНА.
СЛОВНО СКОВАНА В КАНДАЛЫ,-
ЧЬЯ ТО ХИТРАЯ ИГРА.
СИЛЬНЫЙ...СВОБОДНЫЙ... БЕЗ ЛЮБВИ...
У НЕГО НЕТ ВЕРЫ И ПРЕГРАД,
ОН ЛОМАЕТ ВЕТКИ И МЕЧТЫ.
И ПО-ХОДУ ЭТОМУ МОГУЧЕ РАД .
...КАК ЖЕ Я ХОЧУ КАК ТЫ,-
ЧТОБ БЕЗ СЛЁЗ, ЧТОБ БЕЗ ЛЮБВИ...
МОЛНИЕЙ УДАРИТЬ В СЛОВО "МЫ"!
ЧТОБ С ОДНОГО БЫЛО ДВА - "Я" И "ТЫ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207082
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.08.2010
Всё бред, и жизнь - обман.
Врождённая видить лиш туман
А на душе-тоска и пустота..
Я проклятая, я одна.
Вокруг не видно ничего, сдесь темнота.
А я иду, иду я в никуда,
Запутаная снами до утра.
Чужая и бессмысленна игра.
Ведь среди замкнутого круга,
Я одиночеству преданна подруга.
И эта серая, дождливая пора
Смывает краски все с лица,
Напоминая о уродстве, о веснушках,-
Я для дождя простая плюшева игрушка.
Моя душа черства, мертва,
Хоть карты говорят"жива",-
Ещё жива!..
Но где и что такое жизнь?
Я впрям убогая ,кажись...
Скорее в этом мире растворится,
Для всех уснуть, для всех забытся...
И даже нужно осознать,-
"Мне в этом мире нечего терять".
Простить, закрыть глаза, бежать.
С ума сойти, любить, прощать.
А потом пулю в голову и умирать,
От боли, сжалости орать...
Стоп!, остановись, открой глаза!
Что за бред, что за слеза?
Ты ненужна ему,- это нужно осознать,
Чтоб снова чувствами играть,
По облакам дождливыми летать.
Как колокольчики, пронзительно звучать.
И этим звуком зафиксирую я вечность,
Чтоб жизнью стала бесконечность.
И на замки позакривать все двери,
Чтоб не пробралися злые звери.
Которые убивают ради свободы
Душевную любовь, -малокровные уроды!..
Мразь, потери й блядство,-
Вот в что превратилося розвратство.
То, чем жила, -того не будет
И только Бог меня осудит...
Я возвращаюсь в мир, иду назад.
Рукой на ощупь, на угад.
С закрытыми глазами,
По заброшеными ложью путями...
Пройду я ночь, наступит утро, день.
И подногами я увижу свою тень...
Роняя слёзы на траве, истопканой похотью людской
Войду я в дом родной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206902
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.08.2010
Нехай день і ніч поміняють місцями,
Хай почуття бурлять між нами.
А сонце додасть шаленого жару,
Захопить весь світ, наробить пожару...
А ми двоє будем превелюдно кохатись,
В дорослі забавки гратись.
Нехай кричать, нехай панікують.
Нас у прірві кохання уже неврятують...
Небувалі почуття і туманість в голові,
Дивний запах , а в очі світять вогні...
Наші руки вивчають вигини тіла.
Ти цього чекав, я цього хотіла...
Зміна ритму, і зміна позицій.
Дикі крики,-нестримка емоцій.
Цю страсть не погасить холодна вода
Тут немає фінішу, цьому немає кінця...́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
Сніг.Сніг.Сніг...Знову це біле явище природи заполонило все місто.Покрило холодну,здавлену натовпом,мабуть уже мертву землю.Здається ця зима уже ніколи не закінчиться. Вона така холодна та засніжена...Покриваючи усе довкола,вона вбиває останню надію зустрітись з весною...Ця зима не така як всі попередні.У цій щось скрито.Біла королева не щадить нікого,обнімаючи всіх своєю холодною любов"ю.І ми замерзаєм,виходячи на вулицю метушимся як бджілки, щоб швидше сховатись у несамовитому натовпі якоїсь кафешки чи в магазині,де нічого нас ,як завжди,не зацікавить.
А чи не думали ви,що зима хоче побути трішки з нами?..Вона ж завжди самотня,її ніхто не розуміє,усі завжди рахують дні до весни,замість того,щоб зануритись у її білі та холодні обійми...Вона така ж самотня як і я,холодна і пуста,яка втрачає останю надію на існування,яка ніколи не відчує взаємності...
Сніг уже заполонив все місто.Вулиці спорожніли.Ні одної живої душі,лише старенька бабця стоїть згорблено на зупинці,чекаючи якусь маршрутку,байдуже яку,байдуже куди,аби подалі від людей,від спогадів.Їй не страшний холод,її не злякає люта зима...На очі старенької накочуються сльози.Вона втратила свого єдиного сина,свою кровиночку.Її сердце вже б"ється через раз,жінка вже не має сенсу більше жити,вона тепер одна в цьому світі...Тепер нас троє,і у нас всіх одна спільна ненависть-ненависть до кохання та людей.
Люди-це суспільство,яке керує цим світом,тобто може керувати,але не робить для цього нічого.В наших руках все.А ми лише руйнуємо ,те що вже побудовано,що закладено в корні нашого народу...Ми вбиваємо людей.Вбиваєм по-різному.Хто коханням,хто ненавистю,а хто зброєю(Якби я вибирала чим мене вбити,вибрала б найпростіший спосіб-зброю.Але за мене вже вибрали,і тепер моє сердце заполоняють різні почуття,вони як черви з"їдають його заживо,залишаючи рани...боляче,та мені вже не вперше...).Ми щодня обманюєм.Ми лицемірим.Ми ті,кого потрібно видалити з цього всесвіту.Ми є загрозою одне для одного.Ми несамовитий люд,який преться зі своїми законами у майбутнє,думаючи,шо генії,що зможемо
все.Але нам не підвладна природа,а саме вона тут головна,лише їй все підвладно...Все,а мені нічого.Я навіть не зможу тебе втримати.Неможу або не хочу.Я боюсь болю.Боюсь,як сніг сонця.Ти не вправі мене змінити,але ти додав в моє життя барв.Нехай перший же дощ їх змиє і все знову стане сірим,фотто все-таки залишиться,а з ним і ти...Я не скажу прощальних слів,я не вмію прощатись.Я й не хочу прощатись,але ти сам все вирішив,ти сам скерував подіями.Ти той,з ким мені було добре та тепло...було...
Але все закінчується.Навіть і не віриться,але й ця зима закінчиться...Сонце простягне свої лучі,і розтопить сніг,вкриє землю першими квітами...жаль що ці промені не зігріють мого сердця...
...Весна...Все зеленіє.Птахи повертаються з теплих країв.Цікаво,як вони знаходять дорогу назад? Все стає яскраве.А весь зимовий смуток і сніг з морозами я сховаю у себе в середині,-треба ж хоть чимось заповнити пустоту.І там вони пробудуть до наступної зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206825
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010
Глаза его цвета льда,
Непорочны, впрочем как всегда...
И улыбка холодна
Хитро смотрит на меня.
Не отпускет взгляд, в нём нет стыда,
Как нашествие, как беда.
Прямо, иль даже из-скоса,
Он тихо смотрит на меня...
Он часто в душу приходил,
Он так любил, он там курил.
И даже нету больше сил,
Чтоб вспомнить как он мил.
От сего взгляда я сыта.
Во мне бушуют холода.
Я от этого бессильна,-
Молча сложываю крилья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206824
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2010