| Сторінки (1/58): | « | 1 | » |
Последний романтик влюбился весьма внезапно:
Подруга рассталась с парнем и резала вены,
Рыдала, орала, очень просилась обратно...
Последний романтик ломал кулаками стены.
Последний романтик под окнами пишет мелом:
"Люблю!", "Никому не отдам!" и "Хочу быть вместе!"
Сарказм проскользнул на лице слегка загорелом -
"С романтиком быть?.. Уж много ему будет чести!"
Последний романтик купил 51 розу
И смело шагает своей любимой навстречу.
Она же становится снова в упрямую позу
Она говорит, что есть планы уже на вечер.
Последний романтик дарит подруге кольца
И водит ее по самым элитным кафэшкам.
Она же вокруг его шеи все крепче вьется
И фоточки гордо постит по милым жэжэшкам.
Последний романтик горбатится на производстве,
Ломает бицушной рукою на фабрике ели.
Не думая о себе, он идет на износ, ведь
Любимую надо свозить на курорт в Буковеле.
Последний романтик пашет с утра до ночи,
Работает на морозе, и копит деньги,
Не тратится на проезд он, и вдоль обочин
Домой потихоньку идет исхудалый денди.
Последний романтик в Розетке берет кредиты
И дарит подруге смартфон, "чтобы чаще общаться".
В ответ слышит ласковое "Да иди ты!
Я не привыкла за деньги парням отдаваться!"
Последний романтик был послан раз и навечно.
В душе еще тлели великой любви огарки.
Подруга - железный орешек, и да, конечно,
Вильнула хвостом и забыла отдать подарки.
Последний романтик ебет в уголочке шлюху.
Контакты плюс/минус искрятся, проводка сгорает.
Он грязные пошлости шепчет ей в правое ухо,
И в этот момент романтик в нем умирает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395825
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 27.01.2013
Амур - не проказник, Амур - предатель и взяточник.
Ему наплевать, куда целиться и стрелять.
С пробитою насквозь душою я - жалкий каторжник;
И нас вот таких же "дырявых" - целая рать.
С небес улыбается нам голозадый младенец,
Ехидно смеется, целясь опять наугад.
Богов приживала и полубогов иждивенец,
Он стрелы макает в редкий, опаснейший яд.
Крылатый Эрот источает миазмы разврата,
И падают замертво жертвы, грузно дыша.
Силенок не хватит людских усмирить супостата:
Бессильны здесь дуло ружья и лезо ножа.
Порхает, охотясь на чувства, мальчишка пернатый
И всем представляется: "Здравствуйте! Купидон."
В руке за спиной ядовитые стрелы зажаты,
И на арбалете курок давно уж взведен.
22.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2013
"Сизифа следует представлять себе счастливым."
©Альбер Камю
Моя любовь - огромный камень,
Что катится навстречу мне
И оставляет сетку ссадин
На сердца нежном полотне.
Но если б не она, то я бы
Не ведала, на что дана
Мне эта жизнь. Ее масштабы
Не изучила бы сполна.
И я качу свой камень вгору
С остервенением ревнивым.
Назло Аида приговору -
Сизифа вижу я счастливым!
22.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2013
C Днём рождения, Иисус!..
Наши судьбы немного похожи
Или обе горьки на вкус,
Обе судеб других втрое строже...
Мы твердили своё "люблю",
А "тебя" или "вас" - без разницы.
Каждый тихо нёс ношу свою.
В твою честь везде сейчас празднества...
Нас не глядя просто распнут
На кресте или в стенах бетонных,
Но не страшен нам будет суд
Людей алчных и сердца лишённых.
Нам распятыми быть - судьба!
И любимые нам - палачами
Служат. Громко кричит толпа
Под незыблемыми небесами.
07.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392154
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.01.2013
Из стены вынимаю кирпич
И с разамаха бросаю в окно,
Испускаю победный свой клич
И смеюсь всем зевакам в лицо!
Звон в ушах - соловьиная трель,
Блеск осколков - цветы лепестков.
За стеною соседская дрель
Дробит нервы на сотни кусков.
Ногти впились до крови в ладонь.
Я смеюсь и не смею уйти.
А в груди догорает огонь,
А стекло продолжает цвести!
И внутри меня - атомный взрыв!
А снаружи меня - пустота...
На душе моей - гнойный нарыв,
Называемый - доброта.
04.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390685
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.01.2013
Замерзає Дніпро і Сена,
Замерзають на вулицях люди,
Бо життя для людей - арена,
І слабкі програють усюди.
Ти ідеш із шарфом на носі,
Руки гріють тобі рукавиці;
Але поряд десь на морозі,
Під дверима якоїсь крамниці
Хтось зігнувсь і сидить так тихо,
Що минають його перехожі:
"Не чіпатиму краще лиха,
Най все ввіриться в руки Божі -
Іісуса Христа чи Будди...
Неважливо, життя - то арена."
Замерзають на вулицях люди.
Замерзає Дніпро і Сена.
25.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390684
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.01.2013
Коли вмирають мрії - рветься серце,
Німіє в горлі крик, в очах - туман.
І сил не кожному в житті дається,
Щоб пережить пробачений обман.
В одну-єдину мить всихають сльози,
З-під ніг пливе земля, блакує слів.
Ти відчуваєш у своїй душі некрози -
Її зжерає дикий чорний біль.
Від нього панацеї не існує,
Бо за пробачене не мстяться, не журять.
Він просто поступово нас руйнує
Сильніше від цигарок і заклять.
Коли вмирають мрії - рветься серце,
І відчай огортає, мов дурман.
І сил не кожному в житті дається,
Щоб пережить пробачений обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2012
Уходя, ты закрыл за собою дверь,
словно крышку гроба.
В моем мире стало темно и со временем душно.
Стало совсем неважно, на сколько сильно я верю в бога
или в богов,
Ведь я знаю, что не менее, чем ты,
малодушна.
Сверху крышку присыпал ты горстью сырых упреков.
Гулом глухим я их слышала изнутри.
А потом чиркАнье лопат, замуровку окон
И тяжесть твоих шагов
где-то вдали.
Я осталась один-на-один с изголовием вечности.
Даже черви-малютки боялись ко мне подползти.
Но во мне еще пахли остатки живой человечности.
Это значит - они всё равно поедали меня изнутри.
И на третий день или год
(я, простите, не помню)
я воскресла и встала из гроба,
и снова жива.
Обнаружила в голове кровавую бойню,
А пониже, на месте души -
Пустота.
И хожу я по миру, не веря ни в бога, ни в черта.
У кого ни просила - ответом была тишина.
Я не помню ужаснее натюрморта -
Пришла смерть: у нее были твои глаза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333427
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2012
Кричу врагам - да вот же он, со мною!
Он мной живет, меня боготворит!
Я этой незадачливой весною
Смотрю, как он наверстывать спешит
Всё, что когда-то глупо упустили,
И что, казалось, было не вернуть.
Но мы преодолели, мы простили
Неровности, чтоб наш продолжить путь.
Рука в руке, и сердце дико бьется -
На нас двоих теперь оно одно!
Приходит счастье к тем, кто не сдаётся!
Для тех, кто любит - вечное оно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328084
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2012
Стало душно в городе унылом -
Обжигает холодом закат.
И во мне всё медленно остыло,
Как вечерний остывал асфальт.
Красные лучи ласкают крыши,
Языками света по лицу
Тянутся от глаз к челу всё выше.
День подходит к своему концу.
Я печаль внутри таить не стану -
Мне мечты не ново хоронить.
Небо родило луну-сметану
И пыталось звёзды уронить.
Я смотрю с тоской в гирлянды окон,
Руку, грея, спрятала в карман,
И меня укутал, словно кокон,
Старенький дырявый кардиган.
Я иду, вдыхая свежий воздух -
Город моё горло отпустил.
И садясь в полупустой автобус,
Слушаю движение светил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2012
Смерть снуёт и тут, и там,
Всюду ходит по пятам.
Смерть внутри и смерть извне.
Смерти носим мы в себе.
Ставит смерть свою печать,
Что бы всех нас различать.
Чувства, разум наш клеймит,
Страхи наши ворошит.
Умирают страсти в нас
И надежды, следом - страх.
Долг обязаны платить:
Всем нам скоро прахом быть.
Всё, что любим и храним,
Гибнет с нами. Мы молчим...
Прост и мрачен наш удел.
Счастлив, кто любить умел...
Мой перевод с английского стиха Перси Биши Шелли "Death is Here And Death is There".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325945
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.03.2012
На твому тілі родинки родзинки
Розсипані художнім візерунком.
Із тебе здмухувать невидимі пилинки
Готовий я пекучим поцілунком.
На простирадлах ягоди червоні
Під тиском рук лишать багряні плями
На смак такі неягідно солоні,
На дотик пальців ніжні до нестями.
На шторах місяць жадібно шукає
Маленький отвір, щоби зазирнути
До нас. Блідим промінчиком блукає...
Йому людського щастя не збагнути.
На твому тілі родинки-родзинки
До цільних зерен кави так подібні!
Немов для вуст моїх автобусні зупинки,
Що більше за життя мені потрібні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Стукотять по бруківці шини,
А колись стукотіли коні.
І ведуть галасні машини
Молоді і старі долоні.
У артеріях міста тромби.
Вже ніхто не будує театрів.
У метро перевозять бомби
Для старих і нових терактів.
Спорожніли церкви і собори,
І в безплідному міста лоні
Стукотять примхливо підбори,
А колись стукотіли коні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2012
іноді я не в собі...
часе, що ти накоїв?
іноді навіть сумую
за тими, хто рани гоїв
мені до світання.
де ви?
кому втираєте
з очей діаманти солоні?
чиї зітхання
тримають ваші долоні?
забули...
бо я так сама хотіла,
тікала,
у злобі тремтіла
від ваших втішань-отрути.
мене ваша ласка
благає забути
вас,
скоріше з пам"яті стерти
обличчя, посмішки, руки...
хтось би хотів померти,
я ж не готова
шкіру із себе здерти.
час
розірвати кола
напрям змінити
і поряд
своїх залишити.
в ряд поставити
тих, хто не зможе
чи не захоче зрадити.
і зараз,
назад оглядаючись,
хочеться впасти,
в гріхах свої каячись.
проте, зупиняючись,
згадую,
я ж чорної масті
й життя руйнувала
граючись.
вдихала кістки молоті...
і геть не шкодую,
коли бачу очі розколоті
на ці руїни вертаючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Я не люблю читать чужих стихов -
Иному в душу не засунешь руки
И вовсе не поймешь, какие муки
Доводят эту душу до грехов.
Ведь сердце человека - не замок,
И скважины в нем нету, чтоб увидеть,
Кого ему любить иль ненавидеть
Сегодня начертал зловещий рок.
И потому, рисуя нити слов,
Рифмуя незадачливые строки,
Я у поэтов не беру уроки,
Но всё ж пишу, не ведая основ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322260
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.03.2012
я вся состою из трав:
сухих, превратившихся в дым.
меня запретил минздрав,
как наркотик, как никотин.
я вся состою из вин:
из красных, крепленых, старых.
мой вкус избит, но любим
в количествах очень малых.
я вся состою из книг:
из желтых страниц архива.
серьезен мой юный лик,
а значит - я некрасива.
я вся состою из вас,
держу ваши мысли в чаше.
я - пастырь, а вы без глаз,
и всё, что мое - то ваше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320897
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2012
Моя країна спить - вона втомилась,
Повіки опустила, прилягла.
Казала на хвилинку - не судилось,
Бо летаргія гору узяла.
Замовкла її пісня солов'їна,
І мова калинова відцвіла.
Вже двадцять років спить моя країна,
А тільки ж на хвилинку прилягла!
І поки безтурботно вона спала,
На руки одягли їй кайдани.
Так непомітно наймичкою стала,
Не врятували козаки-сини.
Куди ж дивилися вусаті, чорнобриві,
Коли язик їй мову відрізав,
Коли у неї скроні посивіли,
Й орел двохглавий вишиванку зняв?
Моя країна спить - вона втомилась,
І самотужки встать немає сил.
Та кров її у жилах не спинилась,
І не поменшало в запасах гострих вил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2012
Поряд з тобою я відчуваю спокій.
Ти для мене - його стала величина.
Ззовні між нами немає навіть і року,
Зсередини нас розділяє століття два.
Душу б тобі відкрити, подарувати,
Сповідь свою почати з її найтемніших кутків...
Тобі про мене так мало потрібно знати.
А може і знати про мене ти б не хотів.
Вийти б у поле, в туман перед світанком,
Тебе не торкаючись, дивлячись у далечінь.
Після нічного вина був би мені сніданком
Твій тихий голос і жовтого жита тлін.
Рушили б разом назад під першим промінням
Сонця ранкового, жмурячи стомлені очі.
У місті знову чужими стати потрібне уміння...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Так не повинні кінчатися щирі ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
И хотелось бы заплакать, а не плачется.
Видно, зачерствела уж совсем,
И теперь в каких же списках значится
Та душа, что помогала всем?
Что случилось? Что внутри сломалось?
И за искренней улыбкою моей
Прячется теперь какая гадость?
Да и прячется ли? Что же я... Смелей!
Отчего же перемены эти?
Ведь я счастье снова обрела!
Не заметила лишь маленькой я смерти -
То душа моя навеки умерла.
И теперь я улыбаюсь чаще,
Презираю всех и вся вокруг,
Стало зло добра намного слаще
Для моих холодных, хищных губ...
И хотелось бы в раскаяньи заплакать,
Даже не заплакать - зарыдать!
Только всё это теперь некстати...
Ничего не буду исправлять.
Всё свершилось, как должно было свершиться,
Видно, к этому сквозь годы шла.
И красивая, счастливая девица
Заживо душой уже мертва.
©Миша Краевская
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309604
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2012
невозможно меня сломать,
невозможно вытравить.
я не печатная плата
и даже не таракан.
я пришла к тебе пьяной в кровать,
разрешила себя воспитывать.
а ты думал, что кончился
наш с тобою роман.
ты прости уж, я его вычисляла
по формуле
бесконечности.
из меня математик неважный,
но ты же знаешь:
перебей мне поочередно
хоть все конечности,
а я вновь доберусь до тебя
и спрошу:
- как поживаешь?
называй меня хоть по имени,
хоть
сумасшедшей сукою.
в оправдание мне сказать тебе
будет нечего.
я уже полгода
как не томима разлукою,
но зато накопила новых
печалей перечень.
невозможно меня убить,
хоть закапывай
заживо,
заглушить мои рифмы пошлые
реактивным двигателем.
за просмотр тебя в 3д
учредили пошлину,
и все время
приходится оба глаза закапывать
от бацилы любви,
коей ты
по сей день остаешься носителем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292108
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2011
Успокойся, девочка,
Ты с ним точно не справишься.
Можешь мудрою быть, спокойною -
Он не исправится.
Можешь врать на каждом углу,
Всех обманывать,
Но меня ты не проведешь,
Я не стану тебя оправдывать.
Успокойся, девочка,
Тебе его не приручить.
И пускай вы вместе, его ты не знаешь,
Не тебе уж его лечить.
Можешь сети плести свои,
Можешь фото прокалывать,
А ему все же только меня
Из всех не забыть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285039
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2011
Я же сейчас никуда не пойду, не выйду,
Не уйду отсюда ни сегодня, ни даже завтра.
То, что здесь мне плохо бывает часто, не подам и виду;
А еще, что боюсь конца октября больше, чем марта.
Я обвенчана с небом звездным в двух земных полушариях,
Нарисованных пылью на кафельном грязном полу.
Мне наркозами местными редко служат твои объятия,
А без них я в больничной палате совсем пропаду...
Я во время закатов пишу тебе странные письма:
Ты ведь рядом, а я все пишу и пишу их в уме.
Я диктую слова и мольбы незримому писарю,
И неважно, что он никогда не пошлет их тебе.
А ночами, когда я сплю, что бывает, опять же, нечасто,
Мне предлогает напиться сам Сальвадор Дали.
И великие мира сего лично мне подбирают лекарства,
И я с ними снова жива от зари до зари.
А наутро, бывает, ноют мои запястья
От браслетов, часов или же просто наручников.
Мое тело душе моей так не желает счастья,
Что она уж и рада выброситься из него,
Не желая подобных попутчиков...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281876
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.09.2011
Я спрашиваю - хочешь спать?
А ты уже видишь сны...
Я так и не научусь летать,
Потому что крылья сгорают быстрее,
Чем успевают расти.
Два мертвых человека в комнате -
Слишком много,
Для того, что бы там дышать;
А один живой ничего не стоит.
Живой - значит пустой,
Ни дать, ни взять.
Если двери настежь открыты,
Либо слишком светло,
Либо ранит сквозняк.
В комнате двое убитых,
Как разбитые зеркала,
И осколков толком
Уже никогда не собрать.
Из прорезей капиляров
Струйкой сочится дым.
Люди - скоты и лярвы,
И каждый из нас такой,
Пока остается живым.
Здравствуй, новое утро!
Успеть бы собрать себя
и спрятать...
Говорят, на несчастье -
Смотреть в разбитые зеркала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277865
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.08.2011
Бывала дурою, бывала умницей.
Пораньше стоило мне образумиться.
Жила надеждами, спала таблетками,
Минуты счастия казались редкими.
Была и жертвою, была преступницей.
Пораньше стоило к тебе принюхаться.
Спасалась книгами, лечилась ядами,
Кричала жестами, грубила взглядами.
Бывала милою, бывала жуткою.
Пораньше стоило всё сделать шуткою.
Кормилась правдою, блевала верою,
Клялась: для многих сук могилу вырою.
Была здоровою, была блаженною.
Пораньше стоило забыться временно.
И планки сорваны, и крыша сдвинута,
Казалось, изнутри давно всё вынуто.
Бывала счаслива, бывала грустная.
Пораньше стоило мне всё прочувствовать.
Теперь спокойна я - тобой пропитана,
В твоих руках я вся: давай - воспитывай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261196
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2011
как ни крути,
в сутках только 24 часа.
во мне 24 к тебе любви,
а может и больше
раза в два.
и когда я рядом с тобой,
то не хочу писать и творить,
и не умею сочинять слова
о любви.
ведь я пишу о том, чего нет.
а когда ты рядом,
мне просто хочется жить,
без фантазий.
ведь всё, что мне надо
дышит рядом,
сидит
и даже злится.
но ты есть,
и стёрты все остальные лица.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259675
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2011
Змальовую тебе на всіх портретах,
Вже й фарби розійшлися майже всі.
Описую тебе в усіх сонетах,
Думки мої присвячені тобі.
Немов по нотах, я тебе співаю,
Тебе фотографую уві снах.
Тебе, мов мармур, рівно розрізаю
Й будую нам палаци в небесах.
Лише для тебе витвори мистецтва,
Лише від тебе досконалість їхніх рис.
Ти обпікаєш, наче зроблений із перцю,
А надихаєш, наче з музами ти зріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Говори мне, что ненавидишь,
Расскажи мне, какая я дрянь.
И давай перейдем на идиш:
Оскорбляй, унижай, грубиянь!
Говори мне, что больше не любишь,
Расскажи, как противна тебе.
Ты от этого вволю кайфуешь
И становишься резче, смелей.
Говори мне, что трахал другую,
Расскажи, чем лучше она!
Ну давай, я почти что ликую
От того, как искусен обман.
Говори мне, что я ничтожна,
Расскажи, как меня б ты убил...
Ненавидеть того лишь так можно,
Кого в прошлом безумно любил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259484
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.05.2011
Пережить бы эту зиму
И дожить бы до весны.
Не желала я так сильно
Раньше солнца теплоты.
Пережить бы все морозы
И дожить до пенья птиц,
Перелистывая прозу
Из двенадцати страниц.
Пережить бы лёд и стужу
И дожить бы до цветов.
Никогда так не был нужен
Цвет из яблоневых крон.
Пережить бы ветер, вьюгу
И дожить до майских гроз.
Под дождем держать за руку
Человека стольких слёз.
Пережить бы эту зиму
И дожить бы до весны,
Чтобы летом очень знойным
Снова возжелать зимы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258060
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2011
Красивые мальчики
либо мажоры
либо бомжи
На сдачу останется
либо двухсотка
либо окурок
У одних нет на проезд
У других всё уходит на маникюры
Красивые мальчики
либо сидят по домам
и делают рейтинг фотками в интернете
либо их дома совсем невозможно застать
"Лас-Вегас: туда и назад"
пишут на их билетах
Красивые мальчики
либо женаты
либо заняты
либо им только 13
На них приятно смотреть
слюнки пускать
оглядываться
им улыбаться
Красивые мальчики
либо не сложат себе цены
либо свою красоту губят и убивают
книги в руках не держали одни
другие пишут диссертации и доклады
Красивые мальчики
довольно изученный вид
только в реальной жизни
их не бывет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258018
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.05.2011
Я разрушала свою жизнь, пытаясь дотянуться до мечты;
Я постепенно слово "счастье" забывала.
Но понимая, ощущая, что нужен мне лишь ты,
Мечтой себя я этой убивала.
Я все перетерпела за то время, что люблю
Тебя, но как бы я теперь хотела,
Чтоб это время истекло и Бога я молю,
Чтоб пережить я это все сумела.
Я знала, что тебе я не нужна, что ты меня не любишь.
И зная это, глупо верила мечтам.
Я понимала, что год-два - и ты меня забудешь.
Но почему я так люблю тебя?
Ты посекундно убиваешь мою душу и надежды,
Так почему же не убьешь любовь к себе?
Теперь и в будущем не будет все, как прежде,
Но ты и сам того не зная, всю боль оставил мне.
Ты поминутно отравляешь мою жизнь, мой мир;
Ты - сладкий яд, что показался мне лекарством.
Пью за тебя до дна тебя, лишь забери
Меня в свой Рай, быть может, проклятый, но в нём я вижу счастье!
Ну что, не хочешь? Что ж, тогда увидимся в Аду!
Я за тебя ведь всё равно сгорю...
В огне любви иль в Преисподней,
Не стану всё равно счастливей и свободней
Я от всего, пока тебя люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2011
Синє небо, поле і хмарини,
І тополя з дивовижної країни.
Зачаровано в степу вона стоїть
І на хмари трохи з подивом глядить.
Мріє вона власні крила мати,
Щоб у небі з легкістю літати.
Та, нажаль, земна у неї доля,
Бо вона не хмара, а тополя.
2004 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2011
Послушай тишину, она ведь ёмче слов,
Она так глубока, но так проста.
Не говори ты мне красиво про любовь,
А просто посмотри в мои глаза.
Послушай тишину, она, как сладкий сон,
Исчезнет, ну, а вспомнить - ой как сложно!
Быть может, скажешь: а зачем мне он?
Но будь же со словами осторожней!
Послушай тишину, она, как солнца блик,
Естественна и удивительно красива.
Недолговечна лишь и длится только миг,
Но вслушайся, - поймёшь, в чём ее сила.
Послушай тишину, она мудрей тебя.
Остановись, запомни то, что слышишь.
Возможно, в ней ты обретёшь себя,
Увидишь там, чего в словах не видишь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2011
По стелі бігла малесенька ящірка й тихесенько сміялася собі під носа. Хлопчик не міг збагнути, що коїться і що це таке. Він ще не знав, що то була його сестра. Дмитро злякано дивився на тваринку і час від часу скрикував - коли ящірка підповзала надто близько. Вона моргала своїми малесенькими жовтими очками й інтенсивно чухала п'яточку. Дмитрик також моргав, але про п'ятку забув, злякано озираючись навкруги. І тут до нього підійшов тато. Він взяв хлопчика за руку, що тремтіла, немов у хлопчика була пропасниця. Тато турботливо почав говорити до малого:
- Це - ЯЩІРКА! Вона п'є воду. Я зараз піду і принесу відро.
Він вийшов, а звірятко продовжувало намотувати круги навколо люстри. Хлопчика не заспокоїли батькові слова, і він продовжував дрижати. Але тато повернувся швидко, із великим відром у руках. Вийшовши на середину кімнати, він поставив там відро із водою та відійшов. Згодом підійшов до сина і поклав руки йому на плечі. Вони разом ще хвилин 5 дивилися на малесеньку ящірку, що продожувала бігати по стелі. Аж раптом тваринка зупинилася і подивилася донизу. Взуздривши відро, вона здригнулася, завмерла і впала у відро. На мить Дмитрикові здалося, що зараз вона потоне і помре. Але коли він із татом підійшов до відра і глянув усередину, то побачив, що воно порожнє, а на дні його сидить ящірка, тільки вже не така маленька, а роздута, мов мильна бульбашка.
Тепер йому стало страшно, що вона зараз лусне і вся кімната буде забруднена ящірковими нутрощами. Але милий плазунчик продовжував мирно сидіти у відрі, ще тихесенько хихотячи й моргаючи вирядченими жовтими очиськами.
Діма проникся довірою до звірятка, йому було цікаво спостерігати за ящіркою і він уже було подумав, що починає розуміти оце її хихотіння, як тато сказав:
- Синку, пора випускати ящірку на волю.
Хлопчик здивувався. Він думав, що тваринка залишиться із ним назавжди і стане його найкращим другом. На його великі блакитні очі навернулися сльози, він почав схлипувати. Це побачила ящірка, ще двічі моргнула своїми очками (наче подаючи Дімочці секретні ящіркові сигнали), посміхнулась і, вистрибнувши з відра, скочила Дмитрові на плече. Та він не злякався, а взяв її до рук ф погладив по спинці у відповідь. Їй таки треба було йти. Єдине, що вона могла зробити - це залишити назгадку Дімі свій хвостик. І залишила. Хвіст відпав сам по собі, ящірка підстрибнула догори й розчинилася в повітрі.
Тато і хлопчик продовжували стояти посеред кімнати, дивлячися на малесенький зелений хвостик, що лишився у Дімочціній долоні.
"Вона обов'язково повернеться! Я буду чекати її," - подумав малий.
З тих пір щоночі Діма уві сні бачить ящірку. Вона телефонує до нього й обіцяє, що скоро повернеться. І так щоночі. А він до сих пір чекає...
2007 рік, весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257196
рубрика: Проза, Гумореска
дата поступления 02.05.2011
лишь бы сердца родителей бились вечно, остальное не так уж и важно.©
Хорошая фраза, не так ли? И всё в ней верно, всё правильно, она пропитана добротой и альтруизмом. Ах, еще я забыла о вечных истинах и морали. И кажется, что все, все без исключения с ней согласны. Но не тут-то было.
Мне кажется, что все больше людей считают меня циником, эгоистом или просто аморальным человеком. Я хочу жить вечно, не смотря на то, что дорогие мне люди будут умирать; я не чувствовала ровным счетом никаких угрызений совести, изменяя любимому человеку; я не общаюсь с некрасивыми людьми, потому что мне это неприятно и, наконец, я не готова отдать жизнь за своих родителей или за кого бы то ни было.
Да и, собственно, какой в этом смысл?
Лично для меня более важно, что бы мое сердце билось вечно. И меня больше волнует собственная жизнь и смерть, нежели чья-то еще. и это естественно. Потому что люди по своей природе эгоистичны, что объясняется безусловными инстинктами, такими как инстинкт самосохранения и продолжения рода.
Альтруизма не существует, есть только эгоизм в наименьшем своем проявлении. Человеком движут инстинкты, а мораль навязана.
Люди привыкли не думать. Все планы действий, мнения - все уже придумано и подано на блюде з голубой каёмочкой. Если бы любой человек на какое-то время отбросил все эти непрописные истины и заглянул внутрь себя, спросил себя самого, что ОН думает по тому или иному поводу, он бы открыл для себя массу нового, неожиданного, возможно, даже шокирующего.
Но люди этого не делают. И зря.
- Вам не известно, что такое самопожертвование, - говорят мне. Но это не так. Я прекрасно понимаю, что это такое. Но во всем должно знать меру. Можно отдать свою почку, но не жизнь.
- Но это же так благородно, они дали нам жизнь, значит мы обязаны, если представится случай, отдать за них свою!
Могу сказать одно: как раз авторы таких пылких высказываний и не думают о своих родителях. Когда умирают родители - это естественно. Они все равно умрут: рано или поздно. Но отдавая жизнь за них, эти люди являются еще большими эгоистами, чем я. Они просто не хотят страдать от утраты. Я бы приравняла этот поступок к самоубийству после смерти родителей. Все отличие в том, что эти люди делают это фактически перед этим (теоретически - вместо). Но разве они подумали о том, на сколько страшно родителям хоронить своих детей? Ведь более неестественно, когда дети умирают раньше родителей, хотя должны были стать продолжением рода (собственно поэтому их родители и произвели на свет). Так что их благородство бессмысленно и есть нечто худшее, нежели мой эгоизм.
Ведь нет разницы в смерти "за кого-то", "для кого-то" или "просто так". Факт остается фактом - смерть, добровольное умерщвление себя. Что есть ненормальным и неестественным.
Тем более, далеко не все родители заслуживают таких (да и меньших тоже) жертв.
Многие пьянствуют и бьют своих детей, многие бросают их, оставляют в дет.домах.
Тем не менее, находятся идиоты, которые хотят разыскать своих биологических родителей и помогать им во всем. Только мне кажется, что это уже диагноз? Таких родителей не за что любить, тем более, их не за что уважать. А уж тем более, жертвовать им свою жизнь.
И, конечно же, понятно, что 99% людей, которые бросаются подобными высокопарными фразами, не сделают того, о чем разглагольствуют, если дойдет суть до дела. Потому что людей, готовых на такой поступок в силу своей естественной доброты, на всей Земле единицы. Эти люди не задумываются о таких вещах, но когда наступает критический момент, не раздумывая, совершают это. И таких людей я уважаю. Но я не верю людям, которые на весь интернет вопят о своих добродетелях.
Лично я знаю, что не смогу одать свою жизнь за родителей и не вижу в этом ничего предосудительного. По крайней мере, я не вру другим и, в первую очередь, я не вру себе. У меня хватает смелости сказать об этом, хватает смелости думать, отбросив всё лишнее, что навязано извне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255619
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 23.04.2011
Зашиваю улыбками шрамы на сердце
Заливаю объятьями дыры в душе
Ты мне в легкие въелся обжигающим перцем
Ни одна сигарета не поможет уже
Ты как трэк психотропный в режиме повтора
Как наркотик в крови что все манит к себе
Ты меня убивал равнодушностью строгой
Я тебя убивала любовью навек
Знаешь, мы не умрем, знаешь, будем жить вечно
Ведь такой уж любви не встречала Земля
Я люблю больше жизни, сумасшедше-сердечно
И я знаю, что так же ты любишь меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254759
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2011
а мне приснился дивный сон -
мы жизнями людей играли:
их из коробки доставали
и в шахматный пускали бой.
играли будущим и прошлым
и пили чай, что уж остыл.
тот, кто плохим был -
стал хорошим,
а кто святым был -
злым прослыл.
мы подбирали внешность, время,
характер был на их челе
начертан буквами из мела.
лишь мы вдвоем остались те,
что были до игры начала.
казалось, богу мы равны.
ты все пил чай, а я читала
тебе с бумаг свои стихи.
ты слушал их, глаза горели,
ты улыбался, пел душой...
как жаль, мы потеряли время
и шахматный продули бой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254756
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 19.04.2011
Хлопчик асоціювався в мене з блакитним кольором. Можливо, через колір його очей. Вони були надблакитними, особливо на фото. У житті це був неохайно вдягнений підліток. Можливо, через бідність, а можливо, через те, що це для нього не мало значення. Якби я його не знала, подумала б, що він художник. Йому, як і програмісту, бракувало хіба що бороди хD Але він виявився фотографом. До того ж із претензією на самопальну професійність: Зеніт, плівка та неординарне бачення світу. Як сказав би мій друг-барабанщик - пі_зда-набор:)
У першу нашу зустріч він здався мені чарівним. І я вирішила відвести його до стандартного місця для першої зустрічі - цвинтаря. Хлопчик виявився одним із небагатьох людей, кому це місце по-справжньому припало до смаку. Він був у захваті від краєвидів, а я була у захваті від нього. Проте подальше спілкування поступово споганило враження від першої зустрічі.
Нажаль, Хлопчик застряг у підлітковому віці й до сих пір там перебував. Якби від цього віку в нього лишилися ці божевільні ідеї та мрії, було би просто супер. Але до цих чудових речей додався підлітковий максималізм у своєму максимальному прояві. Напевно, перманентно невимите волосся було одним із проявів постійно зростаючого бажання не бути таким, як усі.
А ще я ніяк не могла уявити, що для нього являють собою стосунки між людьми протилежної статі. Ані серйозні, ані вільні. Занадто він був "не такий". Можливо, я би пісялася від його поглядів на життя та др_очила би на його ідеї років у 15, але не зараз. Ок, я так само можу піти до магазину та вилити собі на голову літру кефіра. Але я вже ніколи не зрозумію цього гіпертрофованого бажання відрізнятися. У мене воно вже деякий час назад еволюціонувало в природнє бажання бути собою. І не обов'язково для цього малювати довкола очей чорні овали тінями та олівцем чи вішати на себе якомога більше всілякого залізяччя щодня. Хлопчика було шкода, тому що я розуміла, що через свої підліткові забобони він наврядчи зможе знайти своє щастя. І я тут не про перманентний дітородний орган жіночої статі поруч. Коротше, "жалка пацана"...
Потім ми гуляли ще кілька разів. Під час однієї з прогулянок ми сиділи на даху мого будинку та розмовляли. Мова зайшла за вегетаріанців. І тут мені чомусь здалося, що Хлопчик був вегетаріанцем, хоча в ході розмови він не сказав нічого такого, що могло би його скомпрометувати. Я вирішила перепитати, а Хлопчик дуже здивувався, тому що дійсно виявився травоїдним. Проте до того, як я запитала, він мені про це нічого не говорив, ба, навіть не хтів говорити. Та як же я раніше не здогалалася, що вегетаріанство було ще одним підтвердженням його "інакшості":D
Особисто я не можу жити без м'яса і не вважаю це чимось поганим. А от на вегетаріанців дивлюся нетолерантно косо. Особливо на вегетаріанців пубертатного віку. Адже всі ми знаємо, що в м'ясі є певні білки та інші поживні речовини, необхідні для розвитку швидкозростаючого організму. А що може вирости з організму, який не отримує всіх необхідних речовин? Як співається в пісні: "Думайтє самі, рєшайтє самі..." До речі, така з натяком радянська пісня з двояким продовженням: "...імєть ілі нє імєть". Та ми зараз про вегетаріанство та вегетаріанців. Відтак, я притримуюся думки, що вегетарінці не їдять тварин - вони їх об'їдають. Мені зовсім не шкода тварин, яких вирощують для філе, бо я не бачу, як їх убивають, а бачу вже готові страви.
Так само я не розумію тих грінпісівців, котрі закликають не купувати шуби з натурального хутра. Це ж смішно! Ну не куплять декілька людей ті нещасні шуби, то куплять інші. А якщо не куплять і попит від цього дійсно впаде, то вийде, що мало того, що бідолашні тваринки несправедливо померли, так вони ще й дарма померли. Бо виріб із їхніх останків не приніс нікому жодної користі. Бєда-бєда, огорчєніє... - сказав би домовьонок Кузя з одноіменного мультфільму. Але відважні грінпісівці продовжують боротися за те, аби жорстокі люди не носили шкурки вбитих тваринок, а просто викидали їх. Чи закопували. Ну, то як кому більше довподоби.
Щось я забулася про Хлопчика. Так от. Іще одного разу я завітала до нього в гості. Змовчу про те, що в снігопад я мусила за його онлайн-вказівками шукати його місце проживання серед вечірніх дворів одного з лівобережних районів Києва. Коли я все ж таки дісталася його квартири, мене нагодували тим, що з вигляду нагадувало суші, а на смак було як пінопласт. Проте похвально було те, що Хлопчик приготував усе це "добро" власноруч у накуреному стані. Про те, що він до мого візиту встиг скуштувати конопляного диму, я дізналася тільки з його власної розповіді. Ну не вмію я відрізняти неадекватних людей від адекватних! Але я ввічливо зжувала декілька цих аморфних кавалків рису з солодким перцем усередині та сказала, що більше в мене не лізе. На диво, я залишилася живою після такого частування.
Потім він пропонував слухати якусь андерґраундну музику, яка за аморфністю свого звучання нагадувала аморфність смаку приготованого ним їдла. Минуло декілька годин, але зі всього візиту мені найбільш запам'яталися ті харчі. Тому що ті ідеї, якими він намагався зі мною поділитися, мій мозок відмовлявся перетравлювати так само, як організм хворого на булемію відмовляється перетравлювати їжу. Він знову був у своїй шапці, яка приховувала тотально жирне волосся. А я сиділа, дивилася на нього й думала, якого біса він марнує таке шикарне тіло?! Він міг би бути фотомоделлю, йому навіть пропонували цю професію, але він відмовився, бо це, бачте, протиречило якимсь його принципам чи поглядам.
Думала я про це все й зітхала. З ним можна було б дружити, але коли він починав ділитися черговою ідеєю, голова просто вибухала. Мені було важко. У спілкуванні ж я перш за все ціную легкість. Тому я пішла додому. А по дорозі думала про те, що скоріш за все бачила Хлопчика в останній раз. Із власної волі. Так трапляється, що навіть із картинкою часом буває неможливо спілкуватися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253817
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Я годинами марно сиділа сама,
Аж у вухах бриніла тиша.
За вікном у ночі розливалась весна
Шурхотінням брунькових тріщин.
Я годинами очі не зводила вбік
Від невидимої іншим мітки.
За вікном поза хмарами місяць ізник,
І темнішати стало стрімко.
Я годинами просто мовчала сама,
Наче було із ким розмовляти.
За вікном чорним золотом пріла весна,
Я не хтіла її вітати.
Я годинами так нерухомо жила,
Бездіяльна за власним бажанням,
Бо для всіх у цю пору настала весна,
Я ж прощатися мала з коханням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2011
Ти в'їлась мені трохи вище печінки
Я не дочекаюсь, коли ти облисієш
І роблячи вигляд розумної жінки
Ти вщент деградуєш чи просто тупієш
І гарно б дивилися твої портрети
З лискучих А-2 і дай бог з фотошопом
Що замість шпалер у громадськім клозеті
Народу були б сечогінним сиропом
З твоїм голоском тобі ліпше мовчати
І я не про спів, може ти й Паваротті
Я просто не лЮблю тональність гнусаву
І деяких піпл з булшітом у роті
А може б хотіла набить мені писок?
Та от яка прикрість - ти ж недострибнеш
Побільше б ти їла в дитинстві Растішок
А так - в ширину хіба що ростимеш
От звідки, - цікавило це завше мене
Беруться такі екземпляри як ти?
Усі з материнського лона - це ж треба!
А ти, як я бачу, точно з пиз__ди:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249807
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 26.03.2011
Ради тебя я могла бы даже убить.
Знать бы, где револьвер, тобою заряженый, спрятан лежит,
Суженый-ряженый...
В землю зарыт
Ключ от замочной скважины.
Молнией дважды сбит
Наш Купидон
Стрелы в колчан сложить забыл
Самый Кихотный Дон
есть моя любовь.
И если напалм не остыл,
Которым вписаны
Мы в Книгу Судеб,
Наискосок исписанный сердца кусочек,
Нам на роду начертано больше не ставить точек.
Просто нас крепко связывать,
Вечно переплетать
На небе решили.
Нить Ариадны вспять время вернет,
Где мы еще счастливы были.
Ради тебя я могла бы даже убить,
Знать бы, где мне опомниться,
В сердце лед умом тронется,
Не оборвется нить,
Выступит пот-сукровица,
Видит насквозь в солнце зенит:
Мне без тебя им не вспомниться,
Тебе без меня не жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249797
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2011
Моя напівкома спрагло ковтає повітря.
Вуалі сплелися спіраллю, відкривши лице,
І тиша навколо замовкла, навмисне притихла -
Боїться сполохать напівнепритомну мене.
Моя напівкома - брехливе прокурене курво,
Яке не приймає палких електронних листів,
І думає, що підкорятися вічно їй буду,
Загублена між круговертних, зрадливих шляхів.
Моя напівкома просякнута смаком відрази,
А пахне, неначе ядуча арома квіток.
Мій дух, підведися з колін, шаленій від образи -
До вуст тобі істину вклав фальшивий пророк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2011
З'їж мене двічі
Та випий мій дух по краплині.
Кров, що тече у тобі,
Для мене гірка.
Ми застрягли удвох
У часів кругобіжному плині.
Наша карма
Для кожного з двох
Така нелегка.
Я тепер аж щаслива,
Що вирвалась з кола задухи
І на сонці весь день
Вигріваю бутони свої.
Вони скоро розквітнуть
На камінні тієї розрухи,
Що лишив по собі
Ти, здіймаючи крила свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Цветы лгут.
В них нет правды.
Они как и мир
Лукавы.
Их шипы
Режут тебе руки
Словно лезвие,
От нечего делать,
Просто
От скуки.
Просто нелепо
Любить кого-то.
Просто жестоко
Делать вид, что любишь.
И любить
Тоже жестоко.
Больно быть преданым,
Быть обманутым,
Быть никому ненужным
И от этого пьяным.
Быть разным.
Другим плохо быть,
Не таким, как все,
Плыть против теченья.
Ведь просто утонешь
В толпе, во времени.
Потеряешь того,
Кто тебе дороже всех.
Потеряешь все,
И настанет конец.
Ты выберешь сам его.
Сценарий придумаешь,
Отыграешь.
Жаль, хлопали тебе или нет,
Не узнаешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213827
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2010
Червонно-холодный закат.
Улицы. Город. Лужи.
Десять минут назад,
Как ты больше не нужен.
Крыши домов горят.
Воля осенней стужи.
Девять шагов подряд.
Ты больше не нужен.
Песни кружащихся стай.
Жар, и тебе хуже.
Восемь молчаний и взгляд:
Ты больше не нужен.
Память забытых лет
И страх рвутся наружу.
Семь признаний от тех,
Кому ты больше не нужен.
Думал, что ты свеча,
Но спичка недолго служит.
Быстро сгорел до тла.
И вот, больше не нужен.
Хватит себе слепо лгать,
Свои же мозги утюжить.
Пойми раз и навсегда:
Ты. Больше. Не нужен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213705
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2010
На кухне из крана капает вода,
Дребезжит советский холодильник.
А я - уставший - сижу у окна
И смотрю на солнце - полупогасший светильник.
На столе коняк - 4 звезды.
За окном - каштаны во всей красе.
Я вспомнил очертанья прошлогодней весны:
Я был горем убит, но счастлив вдвойне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212856
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2010
Я отражался, как солнце, в витринах жилых домов.
Я спал, как цунами, ниже морских глубин.
Как антенна, ловил все волны чужих имен.
Как уставшая вечность, бросался под колёса машин.
Я смотрел на всё с высоты башенных кранов.
Я любил каждую горсть влажно-сухой земли.
Против пыли боролся с упорством и силою ураганов.
Такой же, как миллионы меня,
Как миллиарды оных такой же,
Грешный такой же как Ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211852
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.09.2010
Даруй з колючками квіти -
До них буде важче звикати.
Спробуй мене напоїти -
Тоді буде легше кохати.
Спробуй мене підкупити -
Я буду твоєю доскону.
Як вийде мене приручити -
Вертатимусь навіть додому.
Я буду тобі віддаватись
За золото й діаманти,
Не буду питань задавати -
Мене не цікавлять формати.
Мене не цікавлять обличчя,
Ім'я твоє не цікавить.
Однаково скажу, що личать
Тобі кольори яскраві.
Кохай і вкладай в мене душу,
Вкладай в мене гроші, нерви.
Я знаю, я буду, я мушу
Робити вигляд взаємний.
Кохання моє продається.
Його віддаю під заставу.
Мені все одно - Вам приємно.
Бо ж серця у мене немає.
Цей орган разом із душею
Колись я принесла у жертву.
І тепер живу за межею,
За якою мала б померти.
За якою немає щастя,
За якою я зрадила долю.
Вона навчила прощати
І звикати до болю.
Тож даруй з колючками квіти -
До них буде важче звикати.
І як хочеш ти мною жити -
Розучися кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
Я взором окинул всё, что было вокруг
И увидел себя везде.
Я - эгоист,
Распятый, как тень на кирпичной стене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211552
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2010
[из раннего]
Я умираю снова и снова, не понимая, что этим убиваю других.
Чёрный ворон за окном так же одинок, как и я.
Вся эта жизнь состоит лишь из глупых обрывков снов моих,
Где все, кто дороги мне, умирают, убивая тем самым меня.
Больно смотреть на звезды, у которых есть имена.
И Луна режет глаза тем, что имеет цену.
Руки больно обжигает текущая из ручья вода,
Потому что кто-то уже знает, сколько вытекло ее оттуда за эту весну.
Страшно подумать о том, что меня закопают в землю за деньги.
Я не буду об этом знать, но за меня будут платить.
Не хочу слышать о том, что когда-то придет и мое время,
Что мне из этого жестокого, но все же дорогого мне мира, придется уйти.
В этой реальности успех зависит от того, на сколько искусно ты умеешь обманывать.
А если не умеешь или не хочешь, врядли станешь кем-то значительным.
Мне противно, мне надоело тех, чьи руки в крови, оправдывать.
Ведь всему есть предел, и есть то, что я не могу называть простительным.
Я умираю снова и снова, потому что не выношу этой фальшивой реальности.
Да, я знаю, что этим убиваю других.
Но мне надоел этот ужасный мир материальности,
Где ради денег свои уничтожают своих.
Я имею право на то, что бы вольно воздух вдохнуть.
Я имею право на свои мечты и, наверно, пустые надежды.
Но, тем не менее, каждый раз со всех сторон слышу "забудь!"
И каждый раз после этих слов думаю, что уже не буду мечтать как прежде.
Вся жизнь проходит так быстро перед моими глазами,
Будто я созерцаю ее, словно фильм.
Меня может ранить любой своими словами,
Меня может любой своими словами убить.
И я умираю снова и снова, убивая тем самым других.
Только весь сюжет в том, что это другие убивают меня.
Не силой и даже не словом, не злостью, а количеством обещаний пустых.
А я верила им сначала, но вера в них вместе со мной умерла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211075
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2010
Еще одна сигарета...
Вдыхаю-выдыхаю воздух, в пепел одетый.
Пепел - не воздух: дышать невозможно.
Слёзы из глаз, но плачет и болит только моя слишком живая душа.
Больно от обидных несказанных фраз.
Больно от неискренней правды в глазах.
От его несуществующей ко мне любви.
Это правда?
Нет, промолчи, нет, соври!
Дай мне еще пожить, дай надышаться ним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211069
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2010
Запоминай ежедневно эту несносную боль.
Лечи безуспешно свои бескровные раны.
Помни, это - твой выбор, это - твоя любовь,
Когда-то была ты ей искренне рада.
Учи как наночь молитву этот панический страх -
Страх потерять того, кто дороже всех.
Нашла ему место сама ты в своих мечтах,
И не умея справляться с ним, надеялась на успех.
Учись петь по нотам эту сладкую ложь,
Изображая на лице самую мажорную гамму.
Пока там красуется маска из ярких цветов,
Душа вся поблекла и стала мутной и рваной.
Вспоминай ежедневно эту несносную боль,
Пусть годы прошли, затянулись бескровные раны.
Помни, это - твой выбор был, это - твоя любовь,
Когда-то была ты ей искренне рада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209475
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2010
У вас коли-небудь вмирало кохання? Не кохана людина, а саме почуття. І не через те, що вам все набридло, а людина стала нудною. А тому, що почуття ваше нікому не потрібне. І не в останню чергу вам самим. Бо воно заважає жити. Бо сни, сніданки, стоянки й дороги переповнені ним, і кожен байт нагадує про те, що пожирає зсередини.
Моє кохання було вбите. І неодноразово. Різними способами та в різний час. І кожен раз воно поставало з мертвих, ставало живим і бувало ще ненародженим. Народжувалося в муках інших, а помирало в моїх власних.
Воно вмирало від емоційного виснаження: коли сил плакати вже немає, як і бажання, а сльози ллються, жебонять і не мають ні кінця, ні краю. Коли тіло труситься, а думки всі на рандомі.
Воно вмирало від цілунків іншого - жаданого, але некоханого, - від нестримной пристрасті й несамовитого розпачу.
Воно вмирало в алкогольних дозах і цигарковому тумані. Вмирало від болючого сміху та болю в серці.
Вмирало у віршах, які ставали римованими мертвими листами, у хрустких сторінках і рукописних рядках...
А тепер воно вмирає повільно та поступово, переживаючи все нові й нові вишукані тортури, на які я його приречую.
Я мушу вбити це почуття, аби воно не вбило мене.
Я повільно душу його, міцно тримаю, щоби бодай не спустити й подиху.
Минулих разів я закопувала його тіло на цвинтарі в своєму серці, глибоко в землю, а зверху засувала бетонною плитою без епітафії. Я не провідувала ту могилу, аж поки не приходив Він, не відсував ту плиту і не розкопував труни.
Цього разу цвинтар зачинений ізсередини: більше немає місця для поховання. І мені доведеться тримати це мертве тіло у шафі, носити його із собою всюди. Ходити з трупом усередині. Душі́. Розуміти, що він вже нікуди не подінеться. Почуття померло, проте не зникло, залишивши по собі мертве тіло.
А я буду запускати до нього червів - нових друзів, чудовий секс, веселі прогулянки, дивовижні краєвиди і найлицемірніші розмови, чоловіків, задля яких ніколи не народиться нове кохання, улюблені заняття та дикий регіт, у якому ніхто не почує стогону про допомогу. Вони будуть пожирати тушу зсередини та врешті решт колись зоставлять сам кістяк. Я позбираю кістки та зроблю собі з них прикрасу. Нехай хвалять, милуються й заздрять. Хоча, знали б вони, з чого та прикраса, - не позаздрили б ніколи в житті.
А я буду жити вічно й чекати, поки Він переродиться в тілі з душею. Тоді я покладу до неї свою прикрасу і вона пустить паростки.
Аби лиш він не продав душу знову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209043
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2010
Где ты, с кем ты,
Думать. Не знать.
Струшивать пепел
С коленей.
Дымом рыдать
Сигареты.
Окно распахнуть.
Воздух вдохнуть.
Замёрзнуть. Закрыть.
Ветер в дом не впустить.
И снова уснуть,
Прислонившись
К ледяному стеклу.
Быть
Частью твоих желаний.
Может на время.
Может на жизнь.
И если я завтра умру,
Не запомнишь моих названий.
Грущу,
Но хочу любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208933
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2010
Чи казати, що я приїжджаю до Києва?
Чи тихенько собі приїхати, знову подати документи на вступ, а після йти пішки від метро до його дому, розмовляючи з ним по телефону, а потім попросити визирнути крізь вікно?
Про мене, що за "лицарські вчинки"? В мене ж ні х*я (в прямому сенсі), ні білого Porsche. Ні, принц із мене якийсь недороблений. Та й Коханий на прекрасну Рапунзель щось не дуже схожий. А від ньоого таких виявів любові не дочекаєшся.
Коханий... Та чи кохає він мене? Мусить. Бо не дарма ж у нього через мене три шрами на руці. Боже збав, не різав він собі вени. Він просто на моїх очах вигриз шматок м'яса зі своєї руки. Такий собі акт публічного самоканібалізму.
Я вважала його хворим на голову, а він робив вигляд, що збирається мене задушити, промовляючи щось накшталт "ми помремо разом". Не зіпсований жодними модними течіями, книжками та порадами друзів-недопікаперів. Таке собі чисте та відверте кохання.
А я з усмішкою на обличчі дозволяла йому себе кохати, а в думках кохалася з Іншим. Що ж, тепер маю...
Про те його кохання нагадують лише шрами на його правій руці, які сам він, певне, ненавидить, а ті часи згадує лише напару зі злістю до мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208817
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Їду одного разу від Коханця до Коханого в маршрутці. Йде дощ, маршрутку трохи заносить час від часу. Думаю, як романтично було б , якби зараз маршрутку занесло на повороті та всі пасажири загинули. Що б тоді було? Репортаж у вечірніх новинах, істерика в батьків... А він? Дізнавшись, на якій маршрутці я їхала, і звідки вона прямувала, чи пробачив би мене, чи прийшов би на похорон, чи приніс би квіти на могилку?
Але ж не дізнався б, як було насправді. Що я ледь видерлася з коханцевих обіймів, зробила начебто правильний вибір, покаялася в усіх своїх плотських гріхах та чиста й невинна поспішала від Коханця до Коханого. А тут, бачте, карма і вся х*йня. Маршрутка тепер брухт, а грішна праведниця лежить у труні, не пробачена єдиною людиною, яку по-справжньому кохала...
Хеппі-End:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208813
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Муза може бути дитиною,
А може бути й природою;
Може бути людиною
Або ж просто вродою.
Любов може жити у серці,
А може ходити навшпиньки;
Бути із присмаком перцю
Чи трунку краплинки.
Ти міг би бути всесвітом,
А міг би бути й філософом,
Води бурхотливим плескотом;
Вставати удосвіда.
Я би літала між зорями,
Слухала б твої лекції,
Між прірвами і просторами
Сипала б спеції.
Та муза буть має змістовною,
А любити треба молекулами.
Ти будеш моєю долею,
Я - її конспектами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2010
Листяний метроном
Нам відміряв нещирі години
І обійми задовгі,
Завеликий об'єм
Закрасивих несказаних слів.
Я кохаю тебе не за стать чи лице -
Я кохаю в тобі ту людину,
Що мене розуміє,
Бо побачить мене ти зумів.
Ти зумів осягнути моє молоде божевілля
І ділився зі мною думками, що в тебе були.
Ми кохалися в музиці
Різній - зате потойбічно красивій.
Ще одного жадаю - цілунків,
Отож дати мені й їх зумій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010
То, что нужно - далеко.
То, что хочешь - близко.
Чтобы первое достать,
Взлететь надо высоко.
Чтоб второе -
Упасть низко.
К чёрту роли!
К чёрту маски!
Пей, сегодня я плачу!
Нету боли,
Смылись краски,
Сок стекает по плечу...
Губы впились в чью-то шею...
Волосы прикроют шрам.
И неделю за неделей
Отдаюсь своим грехам.
К чёрту душу!
К чёрту сердце!
И постель не застилать.
Простынь смята.
Мята с перцем.
На рассвете умирать!
Треснут стёкла.
Кровь по венам.
Блеск в глазах.
Огонь внутри.
Ложь - игра.
Любовь - измена.
Выпит страх,
А ты гори.
Жизнь - скупое одолженье,
Угощений ты не жди.
Смертью править - развлеченье,
Смерть прощает все грехи.
К чёрту роли!
К чёрту маски!
Пей, сегодня я плачу!
Это воля!
Это сказка!
Воплоти свою мечту!
Рай так дёшев, что аж гадко,
В Ад пускают лишь своих.
Целовать тебя так сладко!
Еще слаже тебя пить!
К чёрту рамки!
К чёрту разум!
Веселиться и гулять!
Нерожденный лишь не грешен.
Нам же только остается
Пить до дна
И умирать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207757
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2010