| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
- А пам*ятаєш, ти хотіла
Всім дарувати лиш добро?
І що? скажи - куди ти діла
Ентузіазм. Де взяла зло?
А пам*ятаєш, як писала
Вірші щоночі край вікна?!
Куди ж ти муз всіх розігнала?!
Чому лишилася сама?!
Ти пам*ятаєш слово "дружба"?!
А що було воно таке??
Чому тепер ти вся погрузла
В розчаруванні. Щастя де??
Ти пам*ятаєш, як кохала?
Кому ти крила віддала??
Ти говорила: "я ж не знала..", наївна..
Тепер ти зовсім не свята..
Ти пам*ятаєш, як палила
Серед тривог свої вірші?!
А як ти серце хоронила??
Ти пам*ятаєш це, чи ні???
Тепер ти знов така холодна..
Ти бачиш темряву й хрести..
Навіщо ти сказала "згодна"
Нести всі жалі і гріхи?!
- Якби так сильно не кохала,
Не продавала б душу дням,
Коли я в ньому процвітала
І з ним же будувала храм..
Моя провина лиш у тому,
Що я зуміла покохать..
Я покохала..боже правий!!
А він посмів любов забрать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Безнадія і відчай.. знов штовхають Тебе у безодню..
Ти береш автомат.. робиш ще один правильний крок!!
А від Тебе воротяться рідні брати й твоя мати..
Бо для них Ти чужий.. Ти пішов за життя убивать...
І кому є до Тебе яке святе діло,
Якщо сам визначаєш для себе найвищу мету:
Боронити, любити, відстоювать рідну Вкраїну?!
Але "більшість" убивця Тебе називає назло..
У руках автомат..у очах непохитність і віра..
Ти ідеш за святе, Ти пішов на війну не спроста..
Тобі предками дАна і воля, і вірність, і сила..
Тобі ТАМ ще миліша, рідніша, святіша земля..
Вірний своїй меті.. у Тобі тече кров Святослава!
Непохитність у вірі гартує гарячих пуль шквал..
Ти пішов, щоб і там крізь тьму гільз проростала
Квітка миру й добра, що в холодних серцях замерза..
І не скажуть Тобі тепле слово звичайні прохожі
В мегаполісі, Ти для них лиш "черговИй"..
Я всміхнулась Тобі, бо Ти воїн, Ти страж на сторожі
Наших тихих і теплих, і ситих, зручних вечорів...
Вже про Тебе забули високі в чинах генерали..
Але знову вертаєш, й береш до рук зброю святу..
Воїн той, що кладе свою смерть на вівтар перемоги..
Ти ж бо - воїн, це Твій вибір на вік..і на всю цю війну!
Фото взяте з фотовиставки "Небо Падає" Антона Кірєєва, Національний музей історї України
Автор - А. Кірєєв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620632
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.11.2015
Один лиш день. І знов жахлива ніч..
І знову постріл, автоматна черга..
Та Ви стояли поруч, пліч-о-пліч..
І знову вірили, аби дожить до «завтра»..
В тобі завжди був український дух..
В тобі горіло серце українське..
Тому за тебе ангелам молюсь..
Бо ти, мій милий, серцю рідний..
По небу громом котиться снаряд..
Твій тонкий слух рятує всю бригаду..
Але ніхто не знав, що ти не просто так
Дививсь у небо й чекав зорепаду..
«Ота зоря, що не впаде, вона одна..
Світитиме вона кожної ночі..»
Так говорила пошепки.. сама
Тебе я проводжала й плакали очі..
Молилася.. ти на передовій..
І страшно й холодно, але була надія..
Бо смерті не бояться лиш дурні..
Тебе ж, мій соколе, любов моя живила..
І ось від тебе лист.. а там –
«Я повернусь..» - і я тебе чекала..
Чекала, доки ти вернувся на поріг
Й перед тобою на коліна впала..
Ти помужнів.. ти виріс.. посивів..
У свої 22 вже не горів твій погляд..
Та ти вчинив лиш так, як сам того хотів
І доля тихо шепотіла - «досить..»
Твій біль і сум – я все перейняла,
І сльози розділила я з тобою..
Тобі я своє серце й спокій віддала..
Й любов я нашу прикрива собою..
Вві сні бува зриваєшся – бо сниться жах..
І сльози ненароком виступають..
Двічі свою бригаду рятував,
Але це з світу мертвих друзів не вертає..
Та це минуло..однак тяжко мені..
Я обернулася.. спокій - ти поруч...
Так тихо спав, і лише шрами на скроні та чолі
Нагадували пекло, що його пройшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2014
вона вже не буде колишньою
не піде з тобою в крах
вона народилась вільною
а ти її ведеш в кайданах
вона вже не буде зраджена
її вже навчили роки
її чиста совість придушена
тобі її не віднайти
вона вже не плаче з зорями
кидаючи погляд в пітьму
вона вже сходила колами
дорогу, що йшла навпряму
в ній більше немає ніжності
всі сили з*їла любов
з кожним новим вона в пристрасті
порина з головою знов
для всіх вона просто приречена
хоча ще тліє душа
незалежна і трішки стривожена
але бездоганна гра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2013
Устала. Как в омут, бросаюсь во тьму.
Я знаю – я там не найду, что ищу.
Но острая боль рвет стигматы мои,
Пока я лечу.. в безмятежность и мглу.
Я плачу. И слёзы безмолвно кричат в тишину..
Я знаю – никто не заметит пропажу мою.
Но руки в крови и сжимают кинжал,
Я падаю в небо?! Иль витаю в Аду?!
Пропала. Все шрамы терзают.. искусана плоть.
Я знаю – сегодня никто не умрет.
Но демонов крылья сильней каждый взмах.
Земной человек здесь не в силах понять.
Пропала. Искусана плоть..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448028
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.09.2013
Кохаю*
Як кохати і бути вільною?!
Як віддати всю душу тобі?!
Існувати і бути сильною,
Як нема уже сили йти..?!
Як прощати і як плакати,
Не шкодуючи прожитий день?!
Як не зраджуючи зрадити
Погляд любих карих очей?!
Як закрити в собі всі емоції,
Але щиро сказати «Люблю..»?!
Не оступитись на хибнім кроці,
А зустрівшись - пустити сльозу?!
Як же рани сховати приховані?!
Як же вирватись з темноти?!
Як іти, якщо ноги сковані,
Коли всюди відкриті путі?!
Як співати тобі колискову,
Якщо голос забрала печаль?!
Як сховати в собі тривогу
За твоє останнє «Прощай..»?!
Як мені виживати у світі,
Де нікому не треба любов?!
Як чекати твоїх заповітів,
Коли ти мене кинув.. знов..?!
Як у дощ блукати самотньо
І бездонно дивитися вверх?!
Як відчути ті каплі холодні,
Якщо я є істинна смерть?!
Як сховати у ліліях серце
І при цьому не вмерти самій?!
Як із долею бути відвертою,
Коли в неї у руках ніж?!
Як же жити без болю, із посмішкою,
Коли тіло твоє – шрам?!
Як мені ще побути з тобою?!
І як не розлучитися там?!
Як мені ідеальною стати,
І сховати безжальні клинки?!
Як тобі навчитись кохати,
якщо я не в твоїй душі?!
Як жахливо і як прекрасно
Відчувати страшнючий біль!!
Як же тяжко тебе відпускати..
Але ти повертатись не смій!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2013
Мне б громко петь, мне б шепотом лелеять..
Безудержно кричать о правде слов!!
И я смогу все страхи вмиг развеять,
Уволить мир из страждущих оков..
Мне б только ветер слушать ночью..
И тихо подпевать всему безбрежному,
Что плачет в этот час.. все прогонит прочь
Моего сердца жалостный порок
Мне б вольный вдох.. мне б вольный выдох..
Увы.. мне суждено быть кем-то, но иным..
Я изгнана из неба, ибо искала выход,
Ибо пыталась дать тепло другим..
Я ангелами проклята.. а в бесов я царица!!
На мне нет больше крыл – они упали ввысь..
Мне радуга снегов уж перестала сниться..
Я блудный ангел ада, и демон я небес..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385729
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2012
Як без болю летіти до неба?!
Й разом з крилами падати вниз?!
Як же світла просити у Феба,
Коли душу окутала ніч..?!
Я летіла закута в кайдани
І хотіла вірити снам..
Та любов, що горіла віками
Помирає від ніжних ран..
Я в ті рани атласом врізала
Безкінечність стражденних ночей..
Я атласом себе покривала
Від палаючих світлих очей..
Моя кров вся насичена киснем,
Руки в небо летять, а душа
Наче німфа небесна завмерла,
Де стоїть сріблом кута труна..
Ідеальність вмиває сльозами
Тіло в шрамах, що бУло моє..
Я не прагну ходити стежками,
Та і в небо мене не несе..
До землі я прикута печаллю..
Силу волі гартує мій біль..
Як без болю летіти до неба?!
Як із крилами падати вниз!?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2012
Оглушающий крик тишины..
Перья ангелов режут мне руки..
Ты мне скажешь невольно «Прости..
Отпусти. Не печалься в разлуке..»
А я уже перестала дышать..
Перестала молить о прощении..
Мертвое тело не может лгать,
А у гроба склонились демоны..
Душа и тело разделились на два,
Я на кладбище вижу могилу..
Чашу с кровью испила до дна,
И теперь я во власти вампира!!
Темнота мне, как будто жена..
Дневной свет томно палит кожу..
Свою цель я достигну сама -
Вопреки всему выйду наружу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
В любви тону.. любовью убиваюсь..
Возможно, я устала лгать..
Возможно, я устала слушать ложь..
Я не устала еще жить, прощать..
Но я устала, что ты все время врешь..
И тело стало больше не мое..
И не могу я прикоснуться к сердцу..
Моя душа пуста.. я отдала тепло..
И будто я мертвец.. я не могу согреться..
А вены разрывает изнутри
Осколок неба.. я умираю каждый час..
И говорю погибшей я звезде «Гори!!»,
Но это невозможно, всем все равно до нас..
В любви тону.. любовью убиваюсь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
Я в повній темряві. Немає сил кричати.
Ця тиша з*їла весь ентузіазм..
На серці рани.. тяжкі, мов стигмати..
Зашиті рани.. сотні тисяч раз.
Для моїх снів немає в житті місця.
Так як на кладовищі місця для могил..
Сльозами повен келих, аж по вінця
І не врятує мене ніжний херувим..
Бо я загублена в пустім безладнім світі..
Бо я ще вірю в щирі почуття..
Бо знаю: не є святі ми..але й не грішні..
Бо я ще хочу вирватись із небуття..
Я не стомилася.. та вже немає сил кричати..
Я подумки до неба в ніч звернусь..
Хоч знаю – це абсурд чекати допомоги..
Я буду в пустоті.. але не здамся.. я клянусь!!
Я обіцяю – я вистою удари долі!!
Я відроджу із попелу любов..
Я наче сильна, хоча й зросла в неволі..
Та я не маю сил кричати.. знов!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369291
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2012
давай я напишу тобі листа..
про все земне.. про всі мої страждання..
про людні вулиці.. про спалені міста..
про вічне і страшне кохання..
давай я напишу тобі листа..
давай я напишу тобі листа..
як ми міняєм в натовпі злі маски..
як біля цвинтаря проходжу я щодня..
і як жалію, що не читала казку..
давай я напишу тобі листа..
давай я напишу цей лист сьогодні..
і зміст вкладу холодних днів й ночей..
я не скажу, щ0 ми раз0м й сам0тні..
я не порушу стрій неясних нам речей..
давай я напишу цей лист сьогодні..
давай я напишу цей лист сь0г0дні..
забуду крила зірвані..і шрами на спині..
й забуду, щ0 ми ангелами пр0кляті..
тепер ми злі.. лихі.. 0дні.. сліпі..
давай я напишу цей лист сьогодні..
давай ти пр0читаєш лист мій завтра..
і ми не будем плутать пекл0 й рай..
нехай замінить тепл0 світу к0вдра..
ми вже не будем раз0м.. ти це знай..
давай ти пр0читаєш лист мій завтра..
давай ти пр0читаєш лист мій завтра..
і ж0дних п0чуттів він не зірве..
х0ч небесам м0лилися ми здавна..
та падших янг0лів назад б0г не прийме..
давай ти пр0читаєш лист мій завтра
давай цей лист не буде нам 0станнім..
х0ч знаю сил уже нема і тільки біль..
в т0бі п0мерл0 навіть жить бажання..
х0тіл0сь вбити всіх, та нас знищила ціль..
давай цей лист не буде нам 0станнім..
давай цей лист не буде нам 0станнім..
наша трагедія лиш те, щ0 ми вмієм чекать..
я не забуду 7 хвилин пр0щання..
я не забуду с0тні літ пр0клять..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
У пошуках наївних мрій
Сплітають Ангели мечі..
Епоха диких поколінь
Горить у Пеклі на вогні..
Давно забута воля тих,
Кого «святими» називали..
Епоха поглинає всіх,
Щоб ВСІ страждання ми пізнали..
Богів – нема, та гроші – бог..
Пали античні вже канони..
Богині пали.. вмер пророк..
І кожна жінка зла Юнона..
Вже кожне тіло – просто річ..
душа – це міф, давно забутий..
Жорсткий осуд в пізню ніч
Не заслуговує спокути..
Ти в масці з тисячі ножів..
Келих вина давно вже спитий..
Ти знищив все, чого хотів..
Твій дух пекельний ніби ситий..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2012
..я к небу обращусь, в тревожный его час
и демонская кровь освятит небеса..
и твой закон, спаситель, спрячу тихо в грязь
вместо веры - нож, тебя - пустота..
ты видишь во мне зло. а, может, это маска?!
моей души тебе давно уж не понять..
я в небе запою, пролив красную краску
и брошусь в ближний Ад, навеки чтоб пропасть..
Разум канет в бездну, покинув мир порочный
Тартарары - беспечны я смог это принять
прощай навеки, странник, теперь я демон грязный
вознесшись в поднебесье тебе не убежать..
не ставь глупых вопросов о имени моем
не отразят зеркала мерзкий мой прикид..
облившись в небе кровью мы вместе песнь споём,
розрушив стену мира, воздвигнув мур обид..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307226
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.01.2012
Пам*яті Л. С.
Отак.. Ти був і вже нема..
Не вірю.. Плачу.. Але відпускаю..
Залишив нас у світі Зла
Й сам Ангелом в небі літаєш..
Таких, як Ти – я не знайду,
Бо Ти був вільний, особливий..
Хоч знаю: в морок як ввійду
В мені боротись будуть сили..
Нестримний, щирий..і смішний,
Ти знав лиш драйв – любов дороги..
Став сон, без сумніву, пустий –
Ми схОдим всіх церкОв пороги..
Де правда?! Ти ж лиш випускник!!
Тобі ж ще жить й життю радіти!!
А Ти в труні.. Ти так притих
В морі болючих мертвих квітів..
За кров, всю випиту Твою..
За муки, що зазнав до скону..
Я небо й янголів молю:
Пройди щасливо путь нагору..
Ти в нашій пам*яті живий..
Спогад про Тебе буде жити:
Як прикидався, ніби злий,
А ще секунда – й сміх твій чути..
Любов у серці не згаса..
В слова всю біль не перелити..
Ти так любив «її» й життя..
І друзів так хотів зігріти..
Величні є серце й душа
Твої, але і їм було несила
Знести всю біль, тягар гріха, -
Серце погасло..й уже не загоріло..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275423
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2011
Канони, закони, банальність, стигмати,
Епітет, метафора, вислів крилатий –
Усе це будує реальність нову,
Ти – вірш, ну а я це ПОЕЗІЯ зву..
Летиш за нестримним стражденним пегасом,
Щоб бути з собою і всесвітом разом
І критику хочеш почути нову,
Ти – захват, а я це ЗАЗДРІСТЮ зву..
Слова викривляєш в невидимі фрази,
Щоб бачити сонце безкриле у вазі,
Ти хочеш створити війну світову,
Ти – мрія, а я це РЕАЛЬНІСТЬ зову..
Під небом презирство і сміх всіх чекає,
Але що бог хоче, він сам то й не знає..
Так хочеться маску спалити мою,
Ти стандартом, а я це ПРОКЛЯТТЯМ зову..
В молитвах-проханнях душа потопає,
Від князя Пітьми все спасіння чекає,
Та Янгол ховає духовну красу,
Ти гріх, ну а я це СПОКУСОЮ зву..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2011
У ніч, коли зорей не бачило небо –
Ти ніж узяла..
Хоч місяць молив і благав все «не треба!!»
Згрішила сама..
Зі свічок створила німу пентаграму
І звіра число..
А листя сухе накидала в яму –
Спалила його..
Пляшку з вином розбила тихенько
«троянду» взяла..
Й у вену ввігнала настільки глибоко,
Що кров потекла..
Піалу наситила кров*ю своєю
По вінця самі..
Хотіла ти ще розпрощатись з душею
В м*якенькій петлі..
Та біль розбудила реальність зі сну
Незграбним плачем..
Що тихим риданням розвіяв пітьму,
Мов ясним мечем..
Та цвинтар вітає свою королеву
У восьмім гріху..
Й хоронить під кленом мрію рожеву
Навіки, одну..
Ти зрізала квіти всі жовті з могилок
Зліпила вінок..
Й знайшла у труні невимовний спочинок
І крові танок..
Годину лежала в пітьмі серед мертвих,
Мов діва німа..
А скелети щомиті залазили в серце
Й співала душа..
Ти нАпій із крові пИла сміливо –
Ти дух зберегла..
Й шаленість прийшла з небесним світилом,
Що вручила пітьма..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268657
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2011
Мої сльози не почуті тобою,
Ти – хижак, а я – здобич німа..
Ти відрізав мені світ стіною
Й я спокійно вмираю
одна..
З серця кров виливається в мозок,
В темноті я прощень не молю..
Тільки очі пронизують морок –
Я від них в смертнім небі
горю..
В ланцюгах я, прикута до стелі..
Божий Ангел не горне крилом..
Чую пісню, що йде з підземелля
І пророчить мені забуття
вічним сном..
Ти – мій кат, - у руках твоїх доля
Моїх чорних стражденних стигмат..
Хитрий сміх твій ще додасть болю,
До бездонних зловіщих
«vivat!!»..
Я для тебе – частина гріха..
Ти віддав мою совість злим духам..
Для мисливця я здобич легка..
Й світлий янгол диявольським
слугам..
Не скажу я ні слова на страті,
Хоч і знаю, як ждеш його ти..
І твій дух возвеличать на раді
В гострих снах королев
Темноти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Ти запитав мене у чому щастя??
А я й задумалась у чому??
В мені?? В грошах?? У їжі??
В думках?? В коханні??
Набір слів полетів у голову..
руки пером написали це:
коли мене не обмежують,
не контролюють,
коли я знаю, що потрібна комусь.
це коли відчуваєш..
бажаєш чогось нового
і цього добиваєшся..
коли ти вільний..
коли сонце світить тоді,
коли тобі потрібно..
коли дощ іде в потрібний час..
коли час зупиняється
в найпрекрасніші миті..
коли просто поруч
з найціннішими людьми у своєму житті..
коли плачеш,
а тебе тримають міцно за руку..
коли втрачаєш надію,
а обійми надають нових сил..
коли просто знаєш,
що життя - не просто прожите..
а що воно принесло немало користі іншим..
особливо найкращим друзям,
найціннішим людям..
коханим людям..
коли можеш спостерігати
за реакцією тих же найближчих людей
при врученні подарунку..
бачити їхні посмішки..
відчувати щирість в словах..
слухати нестримний стукіт серця..
банально.. просто.. чи, може, ні..
я не знаю.. але я це так відчуваю..
так розумію і так бажаю чути..
слова зайві у почуттях..
почуттях, які не затьмарюються книгами
і думками інших..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2011
Пі.Ес. ______
Я не прийду на похорон до тебе..
Твоє життя давно вже не моє..
І жодних спогадів від тебе нам не треба..
«Ти – не живий!!» - у мозок душа б*є..
Труна холодна із шОвкових троянд
І твоїх слів нікому не відчути..
Процесія із погребальних ламп
Іде.. доки матері плач скорботний чути..
Ти жити хотів і спалив всі хрести..
Навіть ті, що я дарувала..
Я прокляття наслала, за це і прости –
Все життя я ж тобі все прощала!!
У вінках відчутно насолоду..
Надгробок злитий з срібла в ланцюги..
Ти отримав спокій у винагороду
За брехливі і підступнії роки..
Я це не бачила.. мені переказали..
Як ти, закривши очі, вже навік,
Зрадливо посміхався, коли тебе ховали..
Коли закрив труну твій ліпший друг..
Я за тебе поставлю свічку в церкві,
Якщо, звичайно, одна туди ввійду..
Душа мерця не в Пеклі, а на Небі,
А тіло, поки, спочиває у землі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2011
Я хочу бачити тебе..
Тебе, тебе і більш нікого!!
Але сумління Бог гризе,
А серце вказує дорогу..
Кого послухати, скажи?!
Чи, краще, маску одягнути?!
Я з Янголом плету мости,
Щоб із тобою їх спалити..
Прокляття ж спалює хрести,
Якими всіяна дорога
В Царство Аїда, куди йти
Належить нам від злого Бога..
Та руку знов Ангел трима..
Я впевнено не хочу вірить,
Що ЗНОВУ ти повівся так
Й брехню навік з*єднав у мрії..
У клітці з п*ятнадцяти стін
Я з усіх сил трима облогу..
Хтось рушить ілюзії стрій,
Й не чекаю я вже допомогу..
Руїни оповиті сном..
Туман ковтнув думки безликі..
Я бачу за залізним склом
Вогненний стовп, над мостом диким..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250221
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2011
..я робко бежала дождём по стеклу..
и в сумрачном мире казалась живою..
из боли и гнева воздвигнув стену
рвалась сквозь ответы примчаться в былое..
вот голос из мрака.. я чувствую нож!!
но кто же пронзает меня безутешно??
в земле я лежу и молю в правды ложь
но разум и сердце в борьбе не безбрежной..
отец Белиал из ложи с сапфиров
безудержно плачет о тайне мреца..
как смерти принцесса, простившись из миром
все пристально жду из пророцтва конца
сливается небо и мрак в нову силу..
стрела купидона приветствует боль..
я снова владыка.. я правлю всем пиром..
и в сумрачном мире кажусь я живой..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239118
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.02.2011
Безвладдя малює червоний кордон,
Я шляху вперед вже не бачу..
Прихований сумнів сідає на трон
І его чекає коли я заплачу..
Мій біль.. Мій крик.. Моя печаль..
Моя душа, яку не жаль..
Мій крок.. Мій слід.. І моя кров..
Моє прокляття кличе знов..
Мій друг.. Мій скарб.. Моє життя..
Мій вірний шлях у небуття..
Мій хрест.. Мій голос.. Мій кинджал..
Моєї долі злий бокал..
Мій фатум.. Ніж мій.. І вино..
І мною знайдене руно..
Моя картина.. Вічність.. Трон..
Моє закляття двох корон..
Мій дух.. Мій ворог.. Каяття..
Мій мертвий подих у життя..
Мій сон.. Мій орден.. Моя мить..
Мій погляд, що в вогні горить..
Свідомість кличе мене.. Зупинись!!
Я не хочу твій поклик чути!!
Небесному Янголу вже не молюсь..
Хрест не зможе мене врятувати..
Твій крик.. Твій біль.. Твоя печаль..
Твоя душа, що кличе жаль..
Твій крок.. Твій слід.. І твоя кров..
Твоє прокляття кличе знов..
Твій друг.. Твій скарб.. твоє життя..
Твій вірний шлях у небуття..
Твій хрест.. Твій голос.. Твій кинджал..
Твоєї долі злий бокал..
Твій фатум.. Ніж твій і вино..
Й тобою знайдене руно..
Твоя картина.. Вічність.. Трон..
Твоє закляття двох корон..
Твій дух.. Твій ворог.. Каяття..
Твій мертвий подих у життя..
Твій сон.. Твій орден.. Твоя мить..
Твій погляд, що в вогні горить..
І ось наші маски злились воєдино..
Немає тепер вже окремих світів..
Ми разом з тобою, ми наче родина..
Ми стали проблемою давніх богів..
Наш крик.. Наш біль.. Наша печаль..
Наша душа, що кличе жаль..
Наш крок.. Наш слід.. і наша кров..
Наше прокляття кличе знов..
Наш друг.. Наш скарб.. Наше життя..
Наш вірний шлях у небуття..
Наш хрест.. Наш голос.. Наш кинджал..
Нашої долі злий бокал..
Наш фатум.. Ніж наш і вино..
І нами знайдене руно..
Наша картина.. Вічність.. Трон..
Наше закляття двох корон..
Наш дух.. Наш ворог.. каяття..
Наш мертвий подих у життя..
Наш сон.. Наш орден.. Наша мить..
Наш погляд, що в вогні горить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2011
..До міста Ніхто вже зачинені двері
Й ніщо не побачить страждання й жагу..
Благання і докір в людськім інтере*єрі
Сплелись воєдино у вічність крихку..
На вікнах вінки, що сповідують душі
І ланцюги, що танцюють танок.
Все місто померло й спалити я мушу
Усе, що нагадує вічності рок..
Спустошені вулиці, будинки безликі..
Вже сірість малює епоху нову..
Ніким не обійнята янгольська дикість
Танцює на лезі з язиками вогню..
До міста Ніхто вже зачинені двері
Та я можу линути туди хоч у снах!!
Бенкет розгорнувся в придворній капелі
Пекельного замку, що весь в образАх..
Петлю між реальністю й дійсністю знято,
Капкан підловив плутанину століть..
Обіцянку в міста і Темряви взято –
Для Сірості й Сліз тут немає вже місць..
Ніким не покинуте місто Ніхто..
Ніяка сторожа його не вартує..
Міцний екіпаж зруйнувало перо,
Що творить надію і замки із миру..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2011
Добро – Зло
І
- Як важко часом зберегти в собі Добро
але слід з усіх сил старатись
коли у світі нашому панує суще Зло
його спокусі щоби не піддатись
- А ти подумай чи варто тобі його берегти
чи варте усе це твого страждання
чи може в своє серце Зло ти підпусти
ти не відчуєш біль в душі і серці – бажання
- О ні не можу вірити тобі
й серце не може бути безнадійно хворе
чиста душа не піде на повідку у сатани
згинь Зло я бачу життя море
- В кожного із нас є у серці Зло
це так ти не подумай я не підганяю
та пам*ятай фіаско вже чека Добро
а я на тебе завжди так чекаю..
Життя - Смерть
ІІ
- Цінуй мене в тебе таке єдине
й нікому не відоме це дитя
люби мене і кожен день й хвилину
радій тому що в тебе є воно – життя
- Цінуй люби а краще бути вічним
роками будувати із вогню
криваву цитадель і порухом величним
сісти на трон із крові й кришталю
- О Смерть твоє прокляття в крах веде
Життя ж дарує вічності кохання
мрії думки де кожен рух блаженство всім несе
вуаль у печалі окраси зітхання
- Та краса мертвого зруйнує мури ті
що ви все називаєте «канони»
безсмертя.. споглядання мук і келих крові жде
того кому начхати на закони
- Але й в Житті красу ти віднайдеш
природа люди все це майже досконале
й бажанням добро в світ нести спалахнеш
й цілющі води піднесуть тобі щастя піалу
- Як це банально й просто слухати життя
кола у пеклі – ось там пристрасть вирує
а щоб не чути всіх смертних тих ниття
Смерть велич і могутність пропонує
- Велич могутність – усе це не для тебе
красою й мудрістю тебе життя таврує..
- Красу ж у Смерті той лиш віднайде
хто за життя себе для неї приготує..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2011
..Я дар в життя отримала –
Зустріть дивних людей..
Й бажати їх утримати
У світі всіх ідей..
Людей я цих Друзі зову
Й не хочу руйнувать
А потім будувати нову
Стіну з благань-проклять..
Та несподівано мені
Прилинув ти з Небес..
Ти бачив морок на Землі
Та все ж зніс сюди хрест..
Нам весело було удвох
Я щиро так сміялась
Ти при підніс бажань жагу
Не в крові, я в воді купалась..
New бачення мого життя
І зміни в кращий бік..
І жовті лілії щодня..
Чекання у воріт..
«Ти – Друг!! Я так тебе люблю!!
Й нікому не віддам!!»
Так говорила й ніби сплю..
Зривала сни!! Ти говорив: «Мадам!!»..
Ти говорив: «І я люблю!!
Безмежно і до дна!!
І дякую щодня життю,
Що є Ти.. Ти - Одна!!»
Обійми друга.. Погляд милий..
Розмови про гріхи й красу..
«Ти Янгол..як вогонь, дикий..
Й я так тебе люблю!!»
Люблю.. на жаль, для нас обох
Не в унісон тлумачилося слово..
Гріхи у плоті.. злякався бог..
Природа заридала.. чому страждає знову?!
П*ятниця.. чомусь цей день
Став роковий для нас..
Ми позбулись дурних ідей..
Банальніших окрас..
Зустрів ти мене як завжди
Нам сонце посміхалось
І в гості запросив зайти
«я – за!!» - і не вагалась..
Стривожений ти був такий
Я все не розуміла
Чому ж ти – друг, мені близький,
Опустив небесні крила..
Нервове смикання руки
Мене доводило до сказу
Немов тебе гризли гріхи
А в серці ти тримав образу..
..враз на коліна ти упав
Взяв, так тріпочучи, за руку
Казав слова..й потім «кохав,
Кохаю і терплю цю муку»
«кохав?! Та як?! Ми ж друзі є!!
«Так, друзі.. але не для мене..
Життя мені щастя дає,
Коли я поруч біля тебе..»
Слова розбились об дзеркала..
І час спинив величний хід..
Душа – тереном проростала..
На серце ж насувався лід..
«Це я була така байдужа
Й не бачила простих речей?!
Я ж відчувала в тобі друга..
Де ти знайшов вогонь очей?!»
«Я – друг?! Мені так не годиться!!
Не хочу просто другом буть!!
Хочу в коханні закрутиться..
Тріумф.. Тріумф хочу відчуть!!
Сама давала ж ти надію:
Обійми.. погляди..чи ж ні?!
Що ж, я даремно все радію,
Що посміхаєшся мені?!»
«Така дурна..я не хотіла
Завдати болю й гіркоти..
Але для себе зрозуміла,
Що надто різні ми світи!!
Кохать й любить – це різні речі,
І хоч убий мене.. прости,
Але злукавить зараз легше,
Ніж праведні звести мости..»
«Я – друг?! Ну що ж.. Кохаю сильно!!»
«Ти – друг.. і не страждай через мене..»
«Не буду!! Ми зараз будем дихать вільно,
Пробач за крок..за гріх й мене!!»
Й з вікна злетіли наче каплі
Того осіннього дощу..
Ти вижив..та кому з нас краще?!
Але все ж знай – Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2011
Мовчиш?! Ти думаєш ночами
Чия душа летить в пітьму?!
Мовчи!! І ріж всю мою плоть думками!!
Щоб я не мала жить жагу..
..Мовчиш?! А хто мені сипав прокляття
І страх у душу заселяв?!
Мовчи!! Перед лицем твоє розп’яття
І образ, що у крові не тонув..
Мовчиш?! Чи дійсно ти цього хотіло,
Его моє, із храму Душ?!
Мовчи!! Гординя стримує надію
А Смерті Янгол грає «Туш»..
Мовчиш?! Все ідеальне ніби зникло..
Померло в світі каяття?!
Мовчи!! Ще кілька кроків й буде Пекло –
Початок і кінець життя..
Що серце стримує, скажи лиш..
Чи світу мирного ридання??
Чи, може..ні, покинь!! Залиш!!
Для нас нема шляху з вигнання!!
Вічне блукання – ось наше клеймо:
Як нас з*єднали, то вже не зможуть роз*єднати..
В нас душ нема, та на серцях ярмо –
Без слів кричать, без сліз ридати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2011
Де Янголи на м*якість хмар
Скидали з Неба подушки,
Там ти бажала бачить пал,
Та відчувала лиш клітки..
Та серце вирватись бажало
І полетіти в Далечінь..
Туди, де очі ще не знали
Й не чули вуха голосінь..
Звільнилась Ти і опустіла
Страждань колиска, і Земля
З Тобою в Небо полетіла,
Хоч Ти й бажала буть одна..
Із зір сплела собі намисто
А з Оріона – м*яку шаль..
Десь там далеко бачиш місто
Й тримаєш у руці скрижаль..
Жертовник – зліва, Чаша – справа
Й Ти прагнеш мати в володіннях
«Корону з Півночі», але Кентавра
Несеш в душі в вогонь спасіння..
Місяць спустив на Нічку погляд
Й Зоряний шлях прозрів в вогні..
Світиться Ворон – справи огляд
Перенесли на кілька днів..
Світові дні – це майже вічність,
Для нас, простих земних людей..
Та Ти рвеш криком безкінечність,
Травмуєш тисячі смертей..
Вночі Ти чуєш невагомість
І між Планетами – пливеш,
Ще чуєш Ліри в Зорях голос
Й невимушено «в такт» ідеш..
Земля і Сонце нахилились –
Їм соромно дивитись вслід,
Вони Аіду роблять милість
Й Зоряний пил на них летить..
В саду з мертвих зірок корону
Приміряєш не один раз..
Та жадібного, з зорей, трону
Не зворушить величчю фраз..
Ти ж звернеш в світ простий і грішний,
Де всім начхати на вуаль..
Позбудешся манер всіх пишних
І знімеш з шиї зір корал..
Побачиш все прекрасне знизу
Й захочеш повернути час..
Та не прийдуть вже з Неба ризи
Бо Небу буде не до НАС!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2010
А я прокинулась сьогодні
Із думкою що скоро в Рай
Так швидко щось проходять будні
Як час спинитись не благай
Отож прокинулась.. я бачу
Химерну постать в дзеркалі
О ні сьогодні я не плачу
Не зробиш злого ти мені
Вже ‘sun’ на сході заглядає
В чуже вікно та не в моє
Та прийде час і завітає
Його проміння золоте
Суворий ранок ллє туманом
Як змії в вранішнім ліску
Світ обійма мене обманом
І робить скло з свого піску
Мені не страшно і не сумно
Хоч знову я на самоті
Я може й не чиню розумно
Та віддаю тепло Тобі
Тобі мій сонячний промінчик
Тобі сизий туман в руках
Тобі цілющих сил пагінчик
Тобі веселий сміх в гробах
100 різних масок щохвилини
100 різних ритмів і думок
100 незрівнянних древ краплини
100 русел у пустих річок
Я бачу й серце родить сміх
Зречених дум сухі долини
Не роблять з сміху мертвих гріх
І я малюю з душ картини
Сонце горить у вишині
Цей лицар гордий й безпощадний
Я біль залишила в труні
Він був поганий нам порадник
День до обіду вже пройшов
Та й досі я сама блукаю
Крізь думи сум століть пройшов
Я ж щастя у житті шукаю
Кілька миттєвостей і день
Зірве усі плоди безликі
Як Демон у саду вишень
Збере як кров душі без ліку
Сміється Небо з висоти
Бо я стою на роздоріжжі
Я прагну волі й як і ти
Пред храмом впала у підніжжя
Святим цей храм для когось є
Та я не бачу тут спасіння
Зоря ж примарний знак дає
Моя дорога в голосіннях
Розкішний захід в Небесах
Дарує крові прохолоду
Я бачила себе у снах
Так як дивилася у воду..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225840
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2010
..ти маєш вибір, та, однак,
не хочеш думати про всіх..
і бачиш в небі дикий знак -
твоє життя - великий гріх..
і туга серце обійма..
та храм господній не поможе..
летить в пітьму твоя душа..
на що ти СТАЛО тепер схоже?!..
нікчемна постать - тихий жаль..
і ти не хочеш бути з світом..
ти не зазнав усіх страждань
а йдеш за смертю тихим слідом..
твій Янгол просить "схаменись!!"
та серцю слів уже не чути
хоч в Чорта колесі крутись
- добра тобі вже не збагнути
вікно - то двері в інший світ,
що ти хотів його відчути..
вже на землі простигнув слід
тобі життя не повернути..
тепер покайся і скажи
чи варто було тобі жити
якщо і в серці не знайти
багряних фарб і лиш марніти?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225834
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2010
Кровь, мечты, печаль и рок –
Все слова, что я люблю..
Отгоняют прочь порок,
Я за ними в тьму иду..
Кровь.. обычный людской яд..
Манит чаша сил полна..
И открыв дорогу в Ад
Жаждет выпить нас до дна..
Мечты нам не дают спокойно жить,
Но, разве, этого хотим?!
Одна - придет, другая – убежит
И дарим мы себя другим..
Печаль.. жестокая.. холодная.. родная..
Она не хочет отпускать нас от себя..
С дождём немые слёзы мы роняем,
Не понимая нынешние времена..
Рок – музыка, что исцеляет душу..
Он хочет передать свою любовь..
И клятву, данную ему, я не нарушу –
Это понять ведь может не любой..
И снова кровь, мечты, печаль и рок..
Нет в мире истины и в жизни ты слепой..
Нам хватит сил, ступить шаг за порог
И обойти Ад самой лучшей стороной!!
..ще один шматочок "дитини" в мені .. 07.09.08..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220550
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2010
..Бывает миг – не миг прозрения,
А миг, когда весь белый мир
Падёт, как хором, на колени..
Прекрасным кажется тот миг..
А для чего он нужен нам,
Ведь мы все странники, чужие??
Тот миг подобен фонарям,
Но мы, ведь, глупые, немые..
Зачем же миг нам этот дан??
А, может, чтобы всё понять??
А, может, просто пригодился,
Иль, может, чтобы крест поднять??
Быть может, крест не уронялся,
А просто выпал из руки??
Тогда, наверно, мир качался,
Безумев с горя и тоски..
..відкопала з "дитячих" творчостей своєї душі.. написаний 19.09.08..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220549
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2010
Палкий вогонь в очах твоїх
Спалив мене за мить до тла
Бажалось днів й ночей палких
Ми ще не знали образ зла
Диявол в троні засіда
Йому миліша наша мука
За смерть що зникне без сліда
Життя ж така цікава штука
Я піддалась страшним вогням
І чую голос із безодні
Серце належить злим рукам
Відлічено мені ще двА дні
В безумстві дикім я горю
Згораю в попіл безіменний
Та в Неба Янголів молю
Щоб передать гріхи наземні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010
- Я Тебе бачу, ну, а ти??
Ти бачиш мене як учора??
Мені сказали далі йти,
Хай Смерть плете свої узори..
Сказали мені, й я боюсь..
Боюсь від страху не зомліти..
З ножем в руці Долі корюсь,
Плекаю мрію, щоб злетіти..
Кайдани рву пучком думок!!
Стискаю кров й росу укучі..
Вкрала життя в шести квіток
Й ступа на рани я болючі..
..кажан злетів.. а в серці страх –
Це знак поганий, вісник Долі –
Невдовзі всьому прийде крах,
Бо я у сьомім Пекла колі..
Я ріжу ненависть сліпу
І кровоточу від Любові,
Що дала жить мені жагу,
І знов цей присмак – присмак КРОВІ!!
Отрута п*янить.. дикий крик
Розбив, мов тиша, безкінечність.
Я чую ніжник тигра рик,
Кривавий ворон лине в вічність..
А ти.. що скажеш мені Ти??
Я збожеволіла?? А, може,
Підтримаєш, щоб далі йти??
Чи готувати Тобі ложе??
Чи це фантазія моя,
Що у душі життя благає??
Та я сумлінна і проста..
До чого це?? Ти сам все знаєш..
Чекаю відповідь твою
І так чекатиму довіку..
Тобі одному я корюсь:
Не Звірю і не Чоловіку..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216279
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.10.2010
«..Ти була серед тисяч одною,
Ти вершила великі діла..
Ну, а я – серед мертвих – живою,
Сповіщала всім благі слова..»
Я знайшла тебе в безодні,
Серед духів пітьми..
Ти тримала в руках,
Ледь зомлівших, хрести..
Твоє серце палало
У вогнИщі пустім,
Воно щиро бажало,
Бути в щасті простім..
Подала тобі руку –
Ти схопила кинджал,
Чує довгу розлуку
Невгамовний твій дар..
Та емоції верхом –
Не втримАть їх в труні,
Й моє серце повисло
На гітарній струні..
Довго Янгол із Неба
Спускався у Пекло,
Він Там більше не треба –
В душі, Твоїй, тепло..
Віддала свою душу
Тобі в подарунок,
Тепер вмерти я мушу..
..смертельний цілунок..
Я вмираю поволі,
Ти – рида наді мною.
Серце проситься в Долі
Не померти одною..
Та душа божевільна,
Що у тілі твоєму,
Хоче дихати вільно,
Бо у тілі моєму
Вже немає життя.
Й руку в руку поклавши,
Позбулась каяття,
Ніж у серце ввігнавши.
Так померли в єднанні
Не навчившись любити,
Богам дано завдання –
Мир за душі молити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215163
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2010
Сорвя покров из тайн миров,
Ты, не испробовав дурной отравы,
Решила унестись в мир цветов,
В картину с серебряной оправы..
Пуская сквозь туман жестокий взгляд теней,
Ты не пыталась отыскать кошмары
Всех (и не написанных) ролей
Не принося себе ущербные удары..
Пусть холст мой пуст,
Пусть сердце инеем заляжет,
Но мысли мои, словно куст,
Судьба пусть временем подвяжет..
Мы не друзья с тобой, увы,
Хоть были дороги друг другу..
И сердце мёртвое – в крови,
Что билось раньше всё по кругу..
Злой ночи сырость, будто враг,
Навстречу безрассудству тянет..
Могила сделает всё так –
Тебя любить всe перестанут..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214859
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.10.2010
Смертельний вальс кружля вгорі..
Там спить мій ангел кароокий..
Я була винною тоді..
Лежу в яру.. а він глибокий!!!!
Нема прощення для мене,
Нема і де шукати поміч!!
Холодний жах кудись веде,
Зосталась я сама у домі..
Ти говорив: «Не буде так,
Як сталося тою зимою..»
Але на небі той же знак,
Кривава стежка йде за мною..
Ти говорив.. махав крилом..
Нервово смикав мою руку,
Коли тримала я перо –
Наш символ щастя і.. розлуки..
Настав цей день, і зникнув ти…
Як не просила б я у Неба,
Та карі очі не знайти,
А інших мені-то й не треба..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214517
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.10.2010
Я бачу смертельний вальс.. Вальс осені.. Ця сила.. Ця величність.. І страх, який пронизує мене до кісток! Отупіли ножі Страху, надзвичайно болюче вони пронизують мою свідомість.. Тепер я розумію – це останній танок..для них!! Не для мене!! А колись і я так танцюватиму свій останній вальс..
Вони летять… Листочки відірвані від дерев просто знищують приємні спогади про Осінь.. Невже вона така жорстока? Я плачу.. А чому? Не знаю… А вальс все кружляє і кружляє над землею.. Мертві тіла лягають на землю, а там забуваються в Смерті!!!! Вона така бездушна.. Це ж листя – сльози дерев.. Їй байдуже до сліз.. Їй байдуже до людей…
..Я в ямі.. Мені холодно.. Та я продовжую дивитись на вальс.. Мокрі очі.. А як мені їм допомогти? Я тільки спостерігаю.. Пробачте мені..
Холодний вальс.. Я відчуваю, як мене переборює холод…І я.. Я… Я…
..Я прокинулась.. Зима?! О, ні! Невже я проспала?! Так.. Похорони.. Я не провела їх в останню путь.. Гризе совість.. І знову вальс, але вже не Осені… Зима.. Зима.. Зима володіє часом.. Крижані пір*їнки торкаються моїх губ.. Поцілунок? Холодний… І мені знову холодно.. Я не сплю.. Ні!! Я не хочу спати!! Я хочу побачити завершення вальсу.. А його немає.. Мені набридає сидіти в одному положенні.. Я вмощуюсь зручніше і…
…Холод?! Ти борешся зі мною?!.. Ангели.. Мене перемагає сон… Ні… Ні… Ні… Я не сплю.. Я не… Я…
«отче наш, що єси на небесах….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214510
рубрика: Проза,
дата поступления 05.10.2010
ВІКНО У САД – ТАМ ДРЕВА СПЛЯТЬ,
МІСЯЦЬ БЛУКАЄ У БЕЗОДНІ..
СТОВПИ ШЕСТИ ДЕРЕВ.. НІ! П*ЯТЬ! –
УТВОРЮТЬ ЩОСЬ НАДПРИРОДНЄ..
КАЗКИ ВПЛІТАЮТЬСЯ В ЖИТТЯ:
ПОСОХЛІ КВІТИ ПРОСЯТЬ ЩАСТЯ,
ТА НЕ З*ЄДНАТИСЬ ЇМ В ВІНКА..
ПІЗНАТИ ЩАСТЯ ЇМ НЕ ВДАСТЬСЯ..
ЧИ БУДЕ СОНЦЕ В СВІТІ ЦІМ?
ЧИ ПОВЕРНУСЬ Я В ДОМОВИНУ?
В МОВЧАННІ ГОРДІМ І ГУСТІМ
ХОВА ЧЕРВОНУЮ КАЛИНУ..
ВЖЕ ЯМА ВИРИТА, З ПІСКУ
ЖОВТА ТРУНА НЕ ВИГЛЯДАЄ..
І НА КЛЕНОВІМ, НА ЛИСТКУ
ІМЛА І ТІНЬ НА ЧАС ГАДАЮТЬ..
ШИКАРНИЙ ЧОРНИЙ МЕРТВИЙ ТРОН,
АТЛАСОМ-ШОВКОМ ВЕСЬ ОББИТИЙ..
В МЕТАЛЛІ МИ ЗЛИЛИСЬ.. ЦЕ СОН? ЦЕ СОН -
ВВЕСЬ СВІТ ПРОМІННЯМ СОНЦЯ ВКРИТИЙ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2010
Коснусь пером я белых перьев,
И грянет ненависть толпой!
Моя тоска в пустыне дремлет,
Накрывшись белой простынёй.
Тоска моя ушла в ненастье
И кружит в вальсе белый след..
Увы, не знаю я о счастье..
..закуталась в холодный плед..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214008
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.10.2010
О, небо!!.. Я руки підняла до нього.. Давно я не просила пробачення у них, у Янголів.. Небо синє.. Невже воно не хоче пробачити мені мою провину? Я ж каюсь!! Душа летить.. Але куди? О, ні.. Я на сповіді.. Я знаю свій тягар.. Я знаю де провинилась.. Я – знаю!!
Пробач.. Пробач мені всі ті дурні слова.. Дурні? Можливо… Я ж не знала, як спілкуватись з тобою.. Моє «я» бере вгору.. Я знову вигороджую себе.. Гррр..!! Все я, та я.. Ти!! Ти відкрила мені очі на світ.. Він не такий вже й ідеальний.. Але в ньому я знайшла тебе, а ти мене.. Я щаслива.. Ти навчила мене..дала віру відкривати свої почуття людям і не боятись, що не отримаєш відповідь…Навіщо тобі відповідь, якщо ти щаслива вже тоді, коли комусь робиш приємне.. Відповідь.. Найважливішу відповідь я отримала.. Відповідь від Тебе.. Ти моя віра.. Ти моя сила.. Ти – Я!
Я захопилась..
Сповідь.. Пробач мої слова.. Пробач незроблені справи.. Пробач мою душу.. Пробач мене.. Вина не мине просто так.. Але я виговорилась.. А кому?? Хто слухав мою сповідь?? Ангели?? Так.. Виговорилась.. Душа вільна.. Я спокійна.. Завдяки Тобі! Дякую.. Ти подарувала мені спокій.. Ти мій Ангел Спокою..
..Амінь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213893
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 01.10.2010
Осіння ніч, а руки наче крила..
Мені дали б їх, то я і полетіла..
Земля ж, спасенна, трима мене німу,
А Дощ, блаженний, змива мою вину..
Кружляє листя в ангельськім танку –
Воно впаде в танцюючу ріку..
Шалений пал, що кров*ю точить пам*ять
Заліг на серці, наче ржавий камінь..
Могильний смак отрути на губах,
Любові ельф кружляє десь в віках.
Солодку плоть пронизує кинджалом..
В коханні ти з*єдналася з металлом..
Ангел спустився.. крила зашелестіли,
І сльози полились, хоч очі не хотіли..
А разом з ним ридає осінь тихо,
Той Ангел сповістив, що скоро буде лихо..
І Ніч заплакала, вбивавши всі зірки.
Тінь повернулась, пройшовши крізь роки..
Та не сама прийшла, а з Смертю разом,
Вбивши мене і Ніч «Небесним наказом»..
Пройшла вся смерть і Смерті стало жаль:
Невидимих думок, не здійснених бажань..
Повісилася Смерть на сонячнім промінні,
Яке тільки прийшло на поминки осінні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212225
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Небесний грім.. дощ котиться з землі..
Молила в Сонця, та воно сказало «Ні!»..
Тіара з крові.. туші мертвий смак..
Просила в Неба – воно сказало «Так!»..
Одна помилка коштує життя..
Давно збирала погублені серця..
Всю тишу обняло мовчання Ночі..
Сто років кровоточать мої очі..
Тіара.. очі.. руки.. серце та уста –
Любові істина доволі вже проста..
Цілунок мертвого.. останній подих рук..
..й серце пережива роки нових розлук..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.09.2010
Боль мою пронзает плоть,
Режет сердце на куски..
Злая сила – тиха мощь…
Пистолет направь в виски..
Ночь и боль, огонь и тьма –
Льют всё слёзы о былом…
Только их эта игра
Бьёт серебряным хлыстом.
Но замерли от счастья свечи
И кинжал упал с стены,
Все желают этой встречи –
Встречи с Ангелами Тьмы…
Проронив слезу печали,
Сложит жизнь свои мечи.
Всё, о чём бы не мечтали,
Получают палачи…
Чувства стонут в грязном сердце –
Их закрыли там навек!!!
Приоткрой тихонько дверцу
Чёрных мрачных моих век...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212041
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.09.2010
Все було гаразд, аж до сьогодні,
Доки стояла між нами німа стіна.
Та ти сказав слова, такі холодні,
Їх холод обігрів мене сповна.
Сказав лиш "Скучив.." і спантеличив кров..
Примусив серце битися частіше.
Неспокій оселився в душі знов,
А Смерть все підкрадалася тихіше.
Розбив крик горя звук зітхання,
Пішов в безодню день німий..
Чи справді то було кохання?..
Не знаю, загнана я в кут глухий..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212040
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2010
Почему так сложно в мире жить?!
Никто ответ не знает.
Дорога вечно от тебя бежит,
Вся жизнь, как снег растает.
Любить и жить, терять и жить -
Ведь, кажется, всё просто!
Страдать, губить и просто "быть"
Достаточно опасно.
В потерях понимать цену,
Не любив отпускать.
Говорить всем вокруг "Я Иду!!"
И смело за двери ступать..
Жизнь проста, но мы её усложняем,
Раздувая из пепла огонь..
Плохие дни, увы, не удаляем,
Не устаём от погонь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211531
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.09.2010
Я хотела быть твоей женой.
Смеялась сквозь боль, и стала мечтой.
Я просто любила! Но, впрочем, люблю!!!
Я счастья хотела! Но, впрочем, хочу!!!
Но Ты не заметил моих преданных глаз..
Не хотел слышать слов, восторженных фраз…
Желая свободным и вольным лишь быть
Любовь свою прежнюю пытался забыть..
А я всё ждала.. До сих пор даже жду..
Но в мир иной, увы, скоро уйду..
Горела душа в Аду не Земле
Как жаль, что ЭТО всё равно тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211530
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 18.09.2010
О, Смерть, прийди в ту мить,
Коли в мені застигне кров!
Як пух вже з неба не летить
І серце хоче жити… знов!!
Втамуй ту біль, образу, сум
Що я зазнала за життя.
Убий в мені 100 тисяч дум,
Про суть і сенс всього буття..
Як не просила б я життя – убий…
Убий бажання його мати!
Як треба – серце теж розбий,
Воно не має за мене страждати.
Руки зв*яжи канатом із терну,
В тенета людські я вскочИла давно..
Ждуть муки мене, ви звете їх “infernal”,
Життя застаріло, ослабло воно..
Та, Смерть, ти побачивши це – не лякайся!
Не слухай безумних стривожених слів!
Прихилися до мене й скажи тихо «Покайся!
В забутті ти побачиш «8» жовтих полів…
Жовті лілії скрізь, вони вкриють дорогу
До Пекла чи Раю – ти сама обереш!
Та залиш мені зараз навіки тривогу,
Щасливі дні свої ніколи не вернеш!»
Скажи, щоб я була смілива й непокірна,
Та погляд непроглядний покинула вікам!
Щоб Ангелам була і Там, і Там я вірна,
Щоб не молилась «ідолу», не вірила богам..
Ти прийди з Неба, як тільки Ніч зійде,
Й більш не пізнаю хвилювання я,
Не хочу пощади коли ЧАС прийде,
Велика і могутня, пекельна Матінко моя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2010
Великі білі крила тяглися по землі..
Їх сльози вже змішались з каплями дощу..
Двері в Едем закрили їм, тоді
Один із них сказав: «Прошу!! Молю!!
Пробачте, Небеса, дурних Ваших дітей,
За те, що Ми не знали, як вогонь кувати..
Заберіть в Нас крила, бажання нових ідей.
Метеликам віддайте, навчіть їх літати!
Та Небо суворим було у той час..
Шуміло.. Гриміло.. І плакало з Ними..
«Довіри немає відтоді до Вас,
Як стали до болю людського німими..
Падуть Ваші крила, змарніє душа..
Та лице Ваше буде вічно щасливе..
Ідіть же по світу, рятуйте тіла
І лайте життя, бо воно в Вас примхливе!»
Так Небо сказало й забуло про Них,
Тужило, ридало… Кружляло у листі..
Бездомні Діти Неба, зорей палких..
Та враз тут людина взяла в руки кисті..
КладОвища, могили лягали на папір,
Але, чомусь, веселими тонами..
Картин було таких незлІчено, безмір!
І всі здавалися страшними казочками!
Однак художник мав свій біль, печаль..
Теж кинутий давно він Небесами..
І крил обрізаних, своїх, йому давно не жаль..
Та шрами на спині не гояться роками..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2010
Слёзы не пролью из-за тебя,
Хоть этого ты не узнаешь…
Я не могу казнить за любовь себя,
И как снежинка я не таю…
И разошлись дороги наши врось,
И сердце, изменив не изменило..
Поэтому ты мысли обо мне все брось,
И замени, как сердце заменило…
Теперь «Друзья» и не шатнётся плот
Доверия, что раньше мы cвязали…
Но помни меня дальше, хоть
Другие люди сердце у меня твоё забрали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210863
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.09.2010
Когда проблемы погружают тебя в тьму..
Когда пришёл конец всем начинаниям..
Когда остались лишь вопросы "как?" да "почему?"..
Когда пришло начало всем страданиям..
Когда отверг тебя весь род людской..
Когда закрыли двери в мир инной..
Когда лишь кот разделит твои мучения..
Когда нет больше в жизни пути к примирению..
Когда выход один: пуля, пистолет и курок..
Когда в мире бесчинства презрят все тебя..
Когда волки вырвут из плоти кусок..
.. тогда, прошу, ты вспомни меня....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210860
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2010
Коли на небі вже поснули всі
Маленький Ангел, з синіми крильми
Пустив на Землю три небесні промінці
Спустився з Раю, згубився між людьми..
Хотіло те, дурненьке ще, створіння
Побути, хоч годинку, хлопчаком
Але ж Земля – не райські володіння
І тут наш Ангелок стикнувся з Злом
Забув він заховати свої крила..
І білу рясу зняти він забув..
Забув і те, чого душа хотіла..
Забув, давно, що ангелом він був..
Година стала вічністю для нього..
Не зміг знайти зворотної путі..
Зненавидів небесний хлопчик, світа цього..
І став людиною..і злився він з людьми..
Щоосені він плаче з небесами
Просить прощення – та його уже не чуть..
Його молитва точиться віками
І сльози по лиці прекрасному течуть..
І гасне він, як тільки-но прийде весна..
Голос стихає, і очі стомлено блукають, не блищать..
Дитину Неба молитва щиросердна поїда,
Та, попри все, він вчить людей прощать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210739
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.09.2010
Він.. Неспокій.. Страх.. Печаль..
Ранок.. Ліжко.. Вітер.. Жаль..
Свічка.. Віск.. Вино.. Сама..
Ніж.. Мовчання.. Він.. Вона..
Смуток.. Серце.. Мить.. До тла..
Вогонь.. Спокуса.. Слід.. Жага..
Сонце.. Захід.. Тінь.. Дзвінок..
Імла.. Дощ.. Гроза.. Урок..
Каплі.. Стукіт.. Час.. Один..
Сльози.. Кігті.. Вона.. Він..
Ніч.. Тривога. Біль.. Печаль..
Ранок.. Ліжко.. Вітер.. Жаль..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2010