| Сторінки (4/373): | « | 1 2 3 4 | » |
У світ людей гляділа крізь вікно,
Там босоніж по росянистих травах.
В чужому серці слід легкий давно,
Тобі дарунком, я у снах лишала.
Десь долю загубила на стежках,
Купаючися спрагло в житнім полі.
Душа злетіла в даль, за небокрай,
Жагучий шал стелився по роздолі.
Цвіла у мріях , обіймаючи вітри,
А ті так ніжно цілували коси.
Меліси аромат і присмак гіркоти
В бокал стікали трунком, ніби роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Подруга каже:"Життя копоті дає!"...
Дає! Згори, ще й сажею ,потрушує.
Та попри все , воно, нас змушує,
Тримати колос сонячний в руках.
Свіча за вітром полум*я схиля,
Вітер дерева, долу, нагинає.
До берега ,він, хвилі прибива
Як час,людина в небуття злітає.
У невідомість губляться стежки,
А ми життю все ставим запитання.
Яка погода, завтра ,буде зрання?
Шматує серце вітер і думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Взрыв феерверков,-а вот нет!
Шампанское взорвало -- свет!
Рутинной жизни,запоздало...
Поезд ,на скорости, в туннель,
Мерцание ,свечи, сквозь дверь
Ужас, сознаньем осязаешь.
Как притяженье,как магнит,
Время,людей,улыбки - миг,
Блик, вспышка и взлетаешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2013
Czy zbudujemy cos, ,a czy zrucimy to, milosco, ?
Powstaje to pytanie stalie, miedzy nami.
Jak czystej wody polyk, czy kropelko, trunku
Choruje dusza j cialo - gdzie jest lek od tego?
-Wiesz? Spodziewasz sie, daremnie!
Przez to szukamy w wierszach tej radosci,
Uczucia, mazenia i spojzaloscio,
w ciasnym wie,zieniu odnajdziemy. / на польській /
Будуюче, а чи руйнуюче кохання?
Постійно задаєм собі питання.
Ковток живильної води, чи крапля трунка?
Хворіє твоя душа і моє тіло.
Де ліки віднайти, полікувати?
-Тож знай, усе даремно і намарне!
Тому шукаємо розраду в віршах,
В них мрії, почуття і співчуття,
Поєднані вузлом страждання./українською/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Підлий страх б*є, отруту солодко п*є,
Сновидіння на подушці гніздо в*є.
Туга , спогадом , страждання завдава,
Зберігаючи в душі зерно добра.
Увірвалася в життя із забуття,
Так до болю, знайома, картина.
Те подвір*я ..,весна зеленокрила,
Кущі,дерева,лавка - Ти і Я.
А за воротами - розлога липа,
Пахучим цвітом напуска дурман.
Незчулись,занурились в обман
Тих почуттів,що зчезнули за вітром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Розкажу потаємне очима,
Ніч шовкова зове так неспинно.
В колисковій дощу -легкий вальс,
Злі чаклунки приваблюють вас.
Не для мене, колись,у мовчанні
Слова ніжні й букет дарував.
Не корилася долі,ваганням,
Будяк рози в мені проростав.
Ось, в дуеті, з тобою дівча,
Вже букет мій, і вдвох на паркеті,
Малахіту вогонь в піруеті,
Так жагуче обох обвива.
Може буть запізніла весна,
Та багато йому не сказала.
Бо мелодія біль втамувала,
Будяк рози, вже в нім пророста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Мовчанням тиша в гамаці колишеться,
Підв*язаному на межі двох сфер.
Їх відтиски в сутінку залишуться,
На травах тінню, по-між двох дерев.
Гортанний крик повис на спориші,
Під тягарем гілку куща гойдає.
Не скоштувала стиглі, запашні,
Спорхнула птаха ,ягоди лишає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Кажуть розлука -
то маленька смерть.
Кажуть розпуку -
час перемагає.
Кажуть перемеле млин
зерно ущент.
Та мука на жорнах
осідає...
Смерть й любов,не мають -
чітких меж.
По-між ними -
жалі і розлуки.
Жар сердець і
захололі руки.
На вівтар поклали -
мук без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
На крилах,веснянного надхнення,на перекір упертості зими, в наш рідний клуб "Об*єднані словом", на 8 зустріч,радо ми прийшли.Зібрались,друзі,однодумці,жаль не всі,бо хурделиця ще гуляє на роздолі,морози,вибоїни та пороги,сніги ,намети на дорогах ,немов в колеса, ставлять палиці.А ми хто був,зарадувані мило...Знова, нове, між нами торжество.Народження нової збірки,багато "наших" в ній надхнення віднайшло. Крилаті твори і на чільнім місці,а ми дивились і гордились всі,нехай веснянним квітом і дерев розлогим листям їхня поезія у світ іде.
Величезне вітання всім співавторам цієї барвистої збірочки.Низький уклін адміністрації сайту "Надхнення" та редактору.,за чудове оформлення і залучення авторів до співпраці. З повагою Д.Сем*янів
23.03.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411768
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2013
В кімнату повз віконну раму,
Яскравий промінь сонця прокрадався.
Там чулись звуки, березневі гами,
Тож, радо, слухать наладнався.
А по бруківці черевички,
Легка хода...
Важко плестись не було звички,
Не та пора...
І потічки асфальт змивали,
Тала вода...
Тепло і радість дарувала,
Весна прийшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Снують, знова, мережива хмарини,
Не в свою пору,снігом трусячи.
Зима перед Весною - завинили,
Таємні дива між собою творячи.
Вже на землі робилося зелено,
І було тепло,знову закрутило.
У запізнілу весну , наднесло
Білим, лелечі крила заліпило.
То плач дощу,а чи згори кур-ли,
Не сила пори року помирити.
Та бурям,заметілям, як не вити,
На таці дні принесуть чарівні.
Весні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Життя - це прірва розкутих бажань,
Слова "я хочу" не єдині в цій ролі.
Це грізне рестилище вічних змагань,
Де Воля і Серце зійшлося в двобої.
Тиша...І я прожила свою тишу.Моторошно, коли вона, сидить поряд на дивані,а чи на килимку під ногами,але страніше, коли мов за руку тримає,
в лещатах ваше серце. Спогади..Минуле...Пам*ять заповнює прогалини власних емоцій усмішками,дотиком чиїхось рук. Не відкривайте свою душу Тиші...
Душенько людська,світла..Без страху розкрий долоні,подивися на сумніви,які роками ти стискаєш. Вони, наче, привиди,які зникнуть з першим промінням сонця,через причинену шибку. Крок вперед..Змети пил спогадів..
Відкрий очі! Сумні очі... Мов запилена душа,так і той вираз на обличчі, з очима далекої молодості. Поглянь в дзеркало,і в них побачиш
прагнення до життя. Яке велике мистецтво - бачити і розуміти.
Цьому варто присвятити усе своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410951
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Ось і школу закінчив,і з тяжкою бідою інститут,і працювати буде
мабуть,-тільки чи за спеціальністю?-адже душа не лежить. Одне щастя,що
зустрів Іринку. Були і інші дівчата,які знаючи хто його батьки,що він
"завидна партія",всіма силами старалися завоювати його прихильність, але він відчував фальш. Мав вроджену ваду ніг,не ступав на цілу ступню,а в основному на пальці,тому хода була трохи дивна.Через це комплексував та навик в ході так і не змінив. В цьому також бачив вину родичів.Так, робили постійно масажі,вправи різні,прогрівання та мабуть,як говорила бабуся Аня,потрібна була операція в дитячому віці.Її ніхто не слухав,бо мама та баба Поліна вважали по-іншому.
Іринка,була собі звичайною,дівчиною. З незаможної родини. Її батьки як могли,старалися дати дочці освіту,бо на багато не вистачало, вдома ще одна дитина,молодша сестричка. А дівчина дуже працьовита, любила змалечку плести на спицях і гачком.То було її" хоббі",а потім стало матеріальною допомогою. Плела ляльки,різні чудернацькі іграшки і продавала.Ці незвичайні плетива і привернули увагу Сашка,все щось таке незвичне, неординарне йому дуже подобалося і час від часу,такі сувеніри купував у Іринки,для різних випадків.То на день ангела,та інші події,любив дарувати близьким,друзям.І так вони запізналися ближче. Чим більше Саша пізнавав дівчину,то ставав спокійнішим. Він почав розуміти,що крім краси,вона розумна,лагідна,терпелива. З нею йому затишноі цікаво.Вона його манить...Бабуся Анна ,завжди в розмові, звертала увагу на ніжність у взаєминах і,що таке почуття,як кохання, базується на цікавості однієї особи до іншої. Сашко розумів,що з Іринкою йому завжди буде цікаво,бо вона крім усього,щей творча натура. Та мамі вона не подобалася ні під яким аспектом,а найгірше було те,що поряд з цим дівчиськом всі її реалії гасли. І цілком не тому,що Іра вдвічі молодша,просто вона відчула,що Ірина духовно багатша від неї і має те,що мама за свої роки так і не придбала. Бо за гроші, душевний спокій, не купиш. Як не старалась,як не пробувала,залісти "під шкіру" до дівчини,та не вдалося. Тоді почала всілякими методамо впливати на сина.Та ба! Завжди покірний,через силу,більш замкнений в собі та по характеру інтелігентний,до певного часу йшов на компроміси сам із собою. Але вже зараз-ні!
Через непослух,в його родині прийняли рішення,нічого йому не дати і не допомагати,і він знав,що так і буде,бо на практиці вже так поступили з бабусею. Викинувши її з свого життя. У батька залишилася квартира,в якій буцім-то мала жити бабуся Аня,тож ще в шіснадцяти -річному віці,отримав Саша дарчу на ту квартиру,бо так і стояла пусткою усі ті роки.На останньому курсі навчання він перебравсятуди.І то все! Але нехай! Він дасть собі раду в житті,тільки,щоб ніхто не заважав. Єдине тривожило,це молодший брат.Юрі скоро 16,хлопчисько зірви-голова.Від малого,як той енерджайзер рухливий,трохи неурівнова- жений.Балагурить,кричить,а в один момент замикається в собі.В основ-ному виховувався в родині мами. Баба Поліна та дід Михайло,то притан- цьовували біля братика,то покрикували,старалися його приструнити і зламати бунтівну натуру. А родичі...Завжди немали часу приділяти йому уваги,натомість закидували речами та грошима,ніби для відчепного,тим
самим знищуючи хлопця,як особистість. Самі мабуть того не бажаючи та не розуміючи,як справитися з тією ситуацією,де гроші взяли верх над
усіма людськими цінностями...
Роздуми перервав голос друга - дружби Володі: "Саш! Ти,що замрі-
явся?! Давай швидше,машини вже приїхали.Спізнитесь на реєстрацію!".
З замішанням і розгубленністю в очах, Саша, подивився на вхідні двері,все ж сподіваючись... Адже,як без батьківського благословіння?
Та за дверима тиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410942
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Грайлива леді з посмішкою ночі,
В твоїх долонях серденько тріпоче.
Любов тобі дарую не словами -
Кохання розмалюю,я, фарбами.
Картину-казку подарую в днину,
Зізнанням тобі, мовчазно прилину.
Не криком, всьому світу напоказ,
В цілунку - подиху забракне , враз.
Перли, в очах, сльозою забринять,
До шибки тулюся,біжать водою.
Згори душа відчула благодать
Всміхаюсь, і не маю супокою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Із відчаєм, вдивлялась в нікуди...
Зором удаль блукала манівцями.
Тим відчуттям,що знову поряд з Вами,
Та ниток кілометри по-між нами,
Веретином сумління снуючи.
Часами усміхалась - до плачу,
Незгода часом змінює і вдачу.
Самотністю незболена душа?
Як гіркотою перелита чаша!
Отрута в душу змійкою вповза...
На вітрі не горітиме свіча,
Що одиноко стовбичитиме в вікнах.
Затулиться руками глухота,
Віск біллю,згустком, скапає зі скла,
На підвіконні - серце затверділе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Сьогодні найщасливіший день в житті Сашка,чи ба Павла...З самого
дитинства роздвоєння,по милості родичів. Батько ще до його народження дав синові ім*я Олнксандр,на честь свого друга. Дитина народилася в переддень Святих Петра-Павла і при охрещенні отримав друге ім*я Павло. І по глупоті людській почалася мішанина. У батька та його родини він Сашко,в родині мами,бо їм так більше подобається, Павло. Часом не відзивався ні на одне з імен.
Сашо!-почув голос Іринки,що з усмішкою наближалася до нього,сьо-
годні така красива і особливо жаданна. На ній дуже мила сукня і трохи чудернацька фата,та кохана так дзвінко сміялася,а очі світилися
щастям. Підбігла з любов*ю і тривогою,заглядаючи в кохані волошкові
очі нареченого,ніби питаючи чи все з ним добре. Звичайно є надія,що
буде усе добре,якщо його, кохана, мама не буде на їхньому торжестві.
Він і тут роздвоювався в своєму бажанні. Адже яке свято,тим більше весілля без родичів. та враз друга хвиля спогадом,як охолоджуючим валом накрила,в подумках-та краще б не прийшли...
Мама,як він завжди говорив,оправдуючись перед друзями,специфічна жінка.Скільки б не повертався в думках до свого дитинства,юності, студенських років,чи вже тепер.Він повністю доросла людина,завжди у відносинах з мамою був якось насторожі. Як до ньог,так і до молодшого
брата,з перших їх кроків відносилася,досить суворо. Здебільшого її
вдома не було.Постійно в поїздках ,то в Турцію за товаром,потім в Китай,бо має свої магазини,то приїде-цілими днями на роботі /про-
віряє,перераховує/,і це отак усі в маминій родині,бо бабуся, дід,
дядько - в сімейному бізнесі. А дітьми займаються чужі тьоті-няні,
так аж до школи. Звичайно не всі діти отримують від батьків те, що вони. Одяг завжди дуже гарний, фірмовий.Іграшки які замануться,на столі вишукані страви. Підросли-дорогі ігриз-за кордону, комп*ютери, фотоапарати. Все є! Що би ще хотіти? Та не було того домашнього
тепла,спілкування. Тільки вимоги- вчитися і нічому не перечити. Пос-
тійно вишукували в які б гуртки відправити,щоб загрузити по-максимум.
Плавання для здоров*я,англійська для престижу,на боротьбу,бо тато колись займався,в художню-буде в майбутньому архітектор. Спочатку
малював залюбки,а потім переросло в повинність,бо мама так хоче.До
дев*ятого класу він зрозумів,що йому подобається куховарити і почав мріяти,що вивчиться на кухаря,/у батьків ще є свій ресторан і продуктовий магазин з відділом кулінарії/,ось і роботу буде мати до душі. Та мама про це й чути не хотіла,а батько йшов на її поводку.
То,що закомандує,так він і підтанцьовує,на протязі їхнього спільного життя.Раніше Сашко пишався своїм татком -великий,здоровий,спортивний.
Дуже працьовитий і тому багато чого добився в своєму житті,адже будуючи будинки,зумів запрацювати не малі гроші. Родина стала замож-
на-велика квартира,машина,магазини,ресторан. Колись з татком були
теплі,дружні відносини,бо мама цілий час в поїздках,а тато по-ночах
до нього вставав,накривав,пригортав,як хворів доглядав. Часто садовив
на коліна.І до сьогоднішнього дня не може Саша зрозуміти,як просто на
очах батько перетворився в підкаблучника. Незчувся його батько,як змінив поведінку до своєї мами,сестри,як почав їх принижувати. Дійшло
до того,що гроші,статок зробили його зухвалим,зарозумілим,немудрим-деспотом,та тільки до своєї родини. Мама ж на цьму тільки росла і,як по драбинці підіймалася в своєму благополуччі,а з нею і її родина.
Сашко тишком-нишком,крадучись,час від часу втікав до своєї бабусі
Анни, і до хресної тьоті Уляни. Так ,вони жили бідно,бо у бабусі маленька пенсія,а тьотя постійно хворіла і не могла працювати,а ще й Оля підростала і потребувала то одяг,і десь піти,а на все треба гроші.Та йшов до них з радістю,бо відчував любов,турботу, ласку. Спокійно міг посидіти й поділитися сокровенним,своїми мріями. Бабуся
спокійна,ввічлива,щоб не робила,все відкладе,вислухає,порадить,роз-радить. У Сашка поетична-ніжна натура,говорила бабуся,а тьотя Уляна тішилася:"Саша прийде і слухає бабусині вірші!" Бабуся багато писала,і для нього,і для молодшого Юрка та, на жаль, братик від давна з ними не бачиться,бо мама з татом заборонили спілкуватися. Дуже важко бабуся переживала розірвання стосунків,і Сашко бачив,що вона на очах танула,як свіча. Ось цього Саша не міг пробачити татові,
і це запеклося мов клеймо на серці у хлопця,що й поклало прірву між ним і батьками. І чим більше минало часу,тріщина росла-росла і пере -творилася в пропасть,через яку вже не докричатися,не дотягнутися.
/Далі.../
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410325
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Молодик працював в Богородчанській управі писарем-комірником /бухгалтер/. То було дуже гоноровите місце і його всі поважали. Але
часи міняються і люди також. По-трохи ,з тієї місцевості ,люди почали збиратися на пошуки кращої і цікавішої долі та виїздити до Америки.Ярек на вихідні дні переважно їхав до Станіславова,там молодь збиралася в маленьких кнайпах/шиночках/,а на вечірки йшли до клубу веселитися. На одній із таких вечірок запізнався з групою молодиків,які його почали підбивати до виїзду за океан. Мати прочувши краєм вуха, за такі наміри сина,старалася разом з батьком відмовити від такого кроку,бо в дійсності такої потреби не було.Родина заможна. Діти одне по одному відходили з батьківського дому,дівчата виходили заміж.Вже й троє старших братів на своєму хлібі. Залишався біля батьків,як опора. Та він для себе все твердо вирішив.Так! І не інакше! Але, щоб придбати білет,а він коштував не мало,грошей вільних не було,бо заробіток,так заведено, син віддавав мамі,а ті кишенькові, що йому виділяли,було замало. І наймудріший,найулюбленіший син в один момент стає злодієм в родині. З комоди, де зберігалися гроші та цінності /срібні,золоті монети,прикраси-посаг його матері/,всі гроші,а скільки там було ,пані Вільгельміна з жалю навіть не прихопилася сказати. Ярек крадучись купує білет і виїздить до Америки.
В родині трагедія. На протязі чотирьох років ніхто не може прийти до тями. Від Ярослава жодної вістки. За той час,чулося від людей,що ніби бачили його на смітярках,інші говорили,що десь на якійсь фабриці слюсарує. І все!!!
І раптом Ярек в Станіславові ,в кнайпі пана Клейпермана. Як добре,що підрісши, хлопець Броньо,який допомагає по дому, підручним,пані Вільгельміни,впізнав в незнайомцю пана Ярека.
Малий Бронек біг чим душ через ціле місто.Ось уже колія,ще трохи там на Новому Світі в будиночку,сім*я Зембіцкіх до сніданку,чекають
на свіжі булочки з шинкою. Став хлопець на поріг.Пані насупив брови,з недоброю міною вже приступила до служника,щоб посварити,що так забарився, та зустрівшись з радісним поглядом,мов вісточкою в очах,
враз змовкла,приклала руку до лівого передпліччя слухаючи,як гулко в передчутті чогось важливого,калатає серце...
Назар допив своє пиво,з*їв канапки. Встав,пооглядався на всі боки,не знаючи чи зачепити розмовою тих дивних чоловіків,чи підійти до пана Клейпермана і подякувати за гостину. Хотів ще запитатися на рахунок тієї дивної вивіски,що його так вразила,-"Промайнуло за вітром!",чи то ба "Загублені надії!". Та якось не посмів. Помахом
руки,як допобачення і вийшов за двері.
На вулиці вирувало сьогодення. Попри нього проходили люди,прої*зджали машини,рух. Всі кудись поспішали. Довкола незмінне гудіння клаксонів і гамір балаканини численних перехожих... В руці він тримав пакет зі сміттям, і проминаючи кафе "Румбарбар",перейшов на інший бік вулиці,до баків зі сміттям і жбурнув з такою силою,мов хотів з тим брудом і нечистю залишити там негідні спогади і свої вчинки.. Наче кадри особистого життя -фільму,промиготіли в голові.
І як же він був схожий на свого пра-стрия Ярека,як колись говорила мама,переглядаючи родинний альбом,не тільки зовнішністю,а і вчинками... В минулому пращур засмутив цілу свою родину,й матір свою залишив,до кінця її днів на сумніви,розпач і терзання. Сам же так і загубився в гонитві буденності. Так і він? В сьогоденні надія і
опора матері,який був гордістю і захистом єдиної сестри,не пройшов
випробування долі,через надмірний достаток. Гордість,пиха і в кінці
зрада самому собі.Зрада рідній мамі,від якої відвернувся,поглумився над її материнським почуттям.
Тільки зараз він зрозумів,чому таку назву мала та кнайпа.
Не справилися надії Ярека, їдучи в Америку,переступивши і потоптавши родинні зв*язки.Не справилися надії пані Вільгельміни, ростивши і вчивши улюбленого сина.
Не справдилися надії його матері,адже він,доросла людина,сім*янин,батько двох дітей,добився матеріального статку,живучи тут,поряд в одному місті з мамою,сестрою і сиротою-племінницею,сам себе від них ізолював.Перетворився в духовного каліку. -"Przemsnelo z wiatrem!-подумав Назар.. Адже за вітром можуть полетіти не тільки спогади.?..
Так просто нічого в житті не буває. Мабуть Господь захотів своїм забутим спогадом,навернути розум людини у правильне русло.
Та рішення залишається за кожним з нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410044
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2013
В кутку під аркою сиділо троє чоловіків,одягнені теж своєрідно. Перший мав на собі сюртук ,в завужених споднях/брюках/ з напуском,що накривали більшу половину носка в черевиках. Другий кремезний з зарослою щетиною,в якійсь картатій сорочці,що виглядала з-під жилетки
брюки заправлені в чоботи з юхту.до лоску начищені. Третій худорлявий з вусиком під носом " а-ля Пілсуцький",на носі мав в округлій оправі окуляри.Одягнений він був трохи неохайно та відчувалося,що одяг на ньому дорогий,з-під маринарки /піджака/ виступав манжет не свіжовипраної сорочки та чорні мешти були наглянцовані. Коли приступив Назар,до столика неподалік від них,ті з
цікавістю подивилися в бік прибульця. З боку барної стойки/плоту/,почулося виразне покихування,це корчмар з широкою ус-
мішкою,за якою виблискувала золота фікса /коронка/,приязним рухом запрошував сісти. Через хвильку підлетів молодий служник /офіціант/,
підперезаний довгим бронзовим фартухом,з-під пояса якого визирав білий рушничок. Швидким, вправним порухом руки,ніби витираючи пил,пройшовся рушником по столі і з гречністю,нахилившись в дві поги-
белі і дивлячися очима, голодного пса,запитав:"Цо пан соб*є жонда?"-
з неприхованою цікавістю розглядав дивного замовника,підстриженого майже на голо,як рекрут перед войском,в цікавому одязі. На ногах незвичайні мешти,сині з білими шнурівками /кеди/,сподні /брюки/ дуже вільні зеленого кольору,поверха дивна кошуля/сорочка/ з рукавом мало до ліктя,згори вітрівка/курточка/.
Прибулець показав пальцем на кухоль пива,служник гречно кивнув,але не відходив і ніби чогось чекав.-Ага! Певно треба ще щось замовити?-майнуло в голові і він показав на тацю з канапками і два пальці. Служник надалі стояв,мов вкопаний ,за спиною не відходячи.
Мабуть такий в них порядок,щоб одразу за замовлення розраховуватися?-подумав і машинально запхав руку в кишеню вітрівки,де завжди тримав портмоне з грошима. Але там було пусто.Тоді привстав і встромив руку до задньої кишені в споднях,і там нічого. Дивуючись і нервуючи почав
витягати ключі,якісь рахунки,чек за товар та грошей не було. Служ-
ник спочатку розгублено,а потім з тінню недовіри і саркастичною пос-
мішкою в очах,припідняв голову і подивився в бік господаря,здви-
гуючи плечми. "Чи пан плаці?"-перепитав хлопець. Прибулець то білів,то червонів,по спині ,відчув,як котиться піт. В такій дурній
ситуації ще себе ніколи не пам*ятав. Думки крутилися в голові хаотично з наростаючою швидкістю...
Нараз вхідні двері відчинилися,і на порозі став підліток 15-16 років,з кошиком в руці.Вже хотів направитися в бік корчмаря,але ковзнувши поглядом на служника усміхаючись і киваючи,пішов до столика в бік прибульця. З цікавістю враз почав розглядати незна-йомця і змінився на обличчі,випалив:"Чему, пан Ярослав, так дзівнє
вигльонда?"-У прибульця відлягло від серця-,Слава Богу,що хоч одна людина його знає! На думку й не прийшло,що його з кимось сплутали.
Як звичайно,бо від природи ,Назар, мав дар орієнтуватися в неординарних ситуаціях,з наскоком звернувся до малого:"Слухай,братан
позич пару рублів,портмоне вдома забув!" Хлопчина вибалушив очі від здивування,не розуміючи,що від нього хочуть.Подивився в бік служника,який здвигав раменами та потираючи пальцями,показував на прибульця,даючи зрозуміти,що той немає грошей. Хлопчак запхав два пальці в маленьку кишеньку жакета і витягши якусь незрозумілу куп*юру
покрутив перед очима і ховаючи назад,сказав:"Пшепрашам,алє в*єнце
нєма,а те пані Зембіцка дала жеби купіл вендліне /шинку/ і булечкі до
сняданя." На то підішов до столика сам корчмар і з елейною усмішкою
та кланячися зі словами:-Пшепрашам пана!Нєма справи! П*єнендзи/гроші/дрігім разем!-і відійшов на своє місце.
Броню! Хоць ту! Маш вшистко зрехтуване!-і подав пакет,загорнутий в бібулковий папір. Хлопчина поставив його в кошик і подав куп*юру.
Корчмар витягнув з-під ляди,чи то книжку,чи то зошит,трохи вже зайо-
лозиний і щось в нім відмітив,потім ще раз підняв голову в бік прибульця і щось занотував. Пиво вже не манило і канапка не лізла до рота,та щоб прикрити своє збудження і зібратися з думками,низько нахилився над столом,з-під брів поглядаючи на навколишніх. Хлопчак з
кошиком,вже було направився до дверей,та крутонувся на п*яті як в*юн,підлетів до столика прибульця.- То я пов*єм матце,же пан Ярек,юш вруціл?0запитав,заглядаючи в вічі,малий." Окей!"-махнув рукою прибулець і по-дружньому поплескав хлопчину по плечі.Той спан-
теличено позадкував з дурноватою посмішкою на обличчі,вдягаючи на голову картуза. Двері за ним зачинилися.
Якийсь час в залі стояла тиша,потім з-за столика під аркою почу-
лася розмова:"Попач Риську! То ярослав Зембіцкі,-певнє вруціл з Америкі,для тего ма певнє тен вигльонд і такє убранє..-сказав той перший,а інший з вусиками "а-ля Пілсуцький",витягнув шию і приблизивши пальцем окуляри до носа,нараз усміхнувся,кажучи:"Жече-
вісьцє!",поривався встати в бік прибульця,але той кремезний третій в картатій сорочці і в чоботях,якось з недовірою і ніби зі злістю в
очах вимовив:!Успокуйсє!То нєможлівє!".-Чему?-запитав той пкрший в сюртуку і враз якби щось згадав сів і призадумався. В його уяві про-
майнуло дитинство і юність,яку провели разом зприбульцем.Ярослав Зембіцкі,на вулиці звали Ярек,був улюблецем молоді,славився відвагою і винахідливістю.Співав в церковному хорі і першим із донолітків, їхнього містечка,отримав в Самборі,освіту писаря-ревізора.
Родина Зембіцкіх була заможною,не дивлячись,що в сім*ї росло семеро дітей,/4 хлопці і 3 дівчини/,Старшу дочку Марію також відправили до Львова де вивчилася на вчительку. Батько Микола мав посаду /війта/ голови в м Богородчанах.Під Мочарами мали понад 10
моргів/гектарів/ поля, і під селищем Пасічна 10 моргів саду. Родина мала невеликий маєток в Богородчанах і в Станіславові будиночок,як
/посаг мами пані Вільгельміни/-на Новому Світі. Мати Вільгельміна-"білої кості",з походження графів в третьому поколінні. Її дідом
був граф Фон-Дерлович. Пані Вільгельміна дуже інтелігентна,зразкова господиня,дім і діти,все було ідеально доглянуто. Чоловім Микола Зембіцкі,був так трохи по натурі деспотичний,цілий час керував людьми й челяддю,яку наймали за доглядом господарки. В господарстві -коні,корови,свині і всяка пташність.В стодолі стояв фіакр /велика колісниця/,на якому щонеділі і в свята вся родина їхала до церкви.
То ж в прислузі було понад п*ятеро людей. Готувала їжу сама господиня
і також власноруч доїла корів. Ярек-наймолодший і найулюбленіший із
синів,любимчик мами. /Далі буде.../
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409938
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Дуже часто людина робить необмірковані вчинки,говорить слова,яких
здоровий глузд не допускає. А чому? Чи перебуваючи в якомусь психічному стані,що не може контролювати себе? Це емоції! Які дуже важко приборкуються,не втримав в собі і навмання сказані слова стають фатальними. Від них як правило страждають не байдужі нам люди.Тим самим втрачаємо близьких,ми втрачаємо себе!.
Виходячи з дому,Назар прихопив по дорозі сміття і рушив через дорогу...Згадав,що знову минатиме вулицею,де мешкають мама та сестра,знервувався. Перейшов на другий бік до баків.І це ж треба,сусід,в минулому вчитель фізичного виховання з школи. -Назар,привіт!Щось давно ми не бачилися з тобою,ані з мамою.Як її здоров*я? Передай від мене вітання,при нагоді. Завжди згадую той ваш випускний бал.От ми з твоєю мамою натанцювалися!-мов би навмисне зачипив молодика. Настрій враз ще більш погіршився,-Дякую, обов*язково передам вітання!..Прошу вибачити,дуже спішу!-Зарку! А як там успіхи на полюванні? Хвалився,що потрохи полюєш?-Ой,Річарде Леопольдовичу,то довга темв,при нагоді поговоримо! Відговіркою ще шось промямлив до чоловіка і так ,не викинувши сміття,швидко попрямував до гаражу по машину. Та перейшовши на другий бік,мов остовпів...
Перед ним була незнайома місцевість.Вулиця ні трохи не нагадувала ту,на якій, з родиною жив понад 10 років,в гарному сучасному будинку.
Перед його поглядом повстала вузенька вуличка,викладена кам*яною косткоюз таким самим вузьким ,де-не-де розбитим,тротуаром.По два боки цікавих забудов. Це були не великі, одноповерхові будиночки,перед якими вкопані задізні чудернацькі ліхтарі,до яких, зауважив,не було жодних дротів. Роздивився на всі боки,шукаючи смітник,то ж нічого не
придумавши,як кинути той пакунок через маленьку поламану дерев*яну
огорожу. Пішов по-тихеньки вулицею,з цікавістю розглядаючи будинки і
вивіски на них. Вулиця -Дрекслера,така була назва,вздовж якої росли старі розлогі липи. Пройшов так метрів 30,не доходячи до роздоріжжя,
прочитав вивіску над фасадом одного з будинків:"Knajpa-Przeminelo z
wiatrem!",а нижче:"Загублені надії!" Поряд був намальований шинкар з
кухлем пива,в ліві руці,а правою ,з усмішкою,гладкий єврей підкручував
чорного вуса.
За звичай,Назар на пиво міг зайти десь в другій половині дня,але
цікавість взяла верх і він потягнув на себе ручку. Двері відчинилися,і
він здивувався ще більше. Невеличка напівтемна зала була оформлена в старовинному декорі.Дуже цікаві столики з такими ж дерев*янними стіль-
цями.На кожному стояв підсвічник зі свічками. Не менш цікавим був
барний стіл-пліт. З правого боку стояла велика 200 літрова бочка пива,
біля якої на різьбленій полиці рядами поскладані склянні кухлі по 0,750мл.Посередені стола величезна таця,на якій в два яруси накладені канапки,їх було три сорти:перша з чорної кромочки хліба,насмарована смальцем зі шкварками,а з гори напів-кільця порізана цибуля,друга-
також чорний хліб з маселком ,а на ньому маленька солена рибка і притрушена зеленою цибулькою,третя-біла булочка,наполовину насмарована маслом і плястерок шинки та квасного огірочка0а згори потерто яєчком і притрушено петрушкою.
За лядою стояв шинкар,мов знятий з вивіски. Зліва від нього стояла чудернацька пака з ручкою,що була ніби касовим апаратом.Над ним лівіше були прибиті ще декілька поличок,закладені склянками, келихами,філіжанками.Позаду на стіні висіла таблиця,що нагадувало меню.Можна було прочитати,що в кнайпі можна ще й випити :Горілка /бімбер/,вина /вишнівка,сливовіца,пунш/,а також горячі страви:флячки/рубці/,горохову зупу,капусняк,пляцки картофлянні/деруни/,бігос і палюшки зі шкварками. Тут була ще мішанина з м*яса,ковбас,солонини. Про себе відмітив:Як дивно? Всі страви,які він дуже любить!
Розвернувся, оглядаючи зал,де б присісти та за який столик.Людей
не було багато... Буде далі/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409515
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Нове життя починають,щоб ви знали,не від добра.Минуле то руїна,яку в більшості накришиш сам. І коли під ногами, хитається поверхня,на якій стоїш,приходять думки,чи падати,а чи втриматися якось і йти вперед.І що там попереду? Невідомість!Страх!То ж з ним треба поборотися...Через страждання,та це спочатку,недовго.А потім крок вперед!Дорогу підкорює ідучий. Роздуми з чого починати,зі здоров*я,яке похитується з боку в бік,і ти відчуваєш в тілі усі симптоми будь-якого захворювання.Чи з генерального прибирання, викидання з полиць та шафів непотрібного мотлоху.Чи плюнути на все і кудись поїхати в світ за очі,а чи зайнятися чимось
захоплюючим,щоб забути тую журу. А чим??? Враз відкриваються дверцята, твого задубілого від болю серця, і виходить ,немов з темниці, на волю той бунтівний дух.
Береш в руки папір,олівець і починаєш ніби сповідь перед тим білим
аркушем паперу,що в ті хвилини стає для тебе,найближчим,ніби живим
предметом,який шепоче: "Відкрий своє серце і поділися,а я стерплю всі твої нарікання та капризи". Ти пишеш і починаєш розуміти, що ніч відходить,а той темний життєвий момент буває перед настанням світлого ранку.Бо він обов*язково настане, і на підході радість та щастя,яке вже торує собі дорогу...
Велике щастя в житті людини,коли в найтяжчі хвилини,в ту нішу спу-
стошеної душі,знайдеться чим заповнити.Господь певною мірою має свій
план для кожної істоти.Допомагає,втручається,дарує!Такий дар навіть
не мріялося отримати,та ще й не в молоді літа. А саме,Анна почала римувати,і всі думки та слова лягали на папір у віршованій формі. Ці
по-над два роки розпук,стали для неї школою в якій шліфувалася майстерність писання,віршів,оповідей. І з цим їй хотілося з кимось
поділитися. Господь і тут подав руку і післав хороших друзів поетів,
які через сайт мережу так і в особистому спілкуванні,чуйністю і теплом підтримують. Від спілкування з сердечними людьми-однодумцями,
які порадами мов спрямовують думки,слова в правильне ,глибоке русло
поезії,від чого отримуєш величезне задоволення сам і ті,хто з цікавістю слідкує за твоїми успіхами.
Ніч тихесенько мов кішечка опускається на землю. Вздовж вулиці водночас,як гірлянди на ялинці,спалахують ліхтарі.Десь здалеку чути
гавкіт собаки. У повітрі стає прохолодніше від мірного повівання вітру. На темно-синтому небі,як на картині з розтягненими сірими хмарами,як піщинки в морі,розсипані маленькі зорі. Так приємно з вікна розглядати і милуватися цією красою.В цей час забуваєш про все.
Про брехню і правду,про зло і добро.Ніч.Перед очима розмиті кольори та чіткі предмети. Дерева,кущі,квіти...
Мамо! Ти не чуєш,дзвонить телефон?!-гукнула з передпокою донька.
Анна підносить слухавку і радість від почутого враз розквітає на її обличчі.
Чудовий вже осінній ранок,та передчуття щастя,ясним промінчиком бабиного літа,стукає в двері.Це звістка.Врешті до бабусі в гості йде внук. Так-так той меньшенький,якого не бачила два роки,з часу інци-
денту з його батьками. Старший Сашко,так крадучись,все-таки час від часу забігав і своєю присутністю підімав настрій і звеселяв бабусю. А вона не могла ним натішитися і чекала ті зустрічі,як свята. Аж ось радість подвійна,прийде разом з молодшеньким Юрасиком,що вже пішов в перший клас.Гадала,що серце вирветься з грудей і полетить йому назустріч.Скільки віршів та казочок йому склала та записала за цей час. Став на порозі,підріс,змінився,та,як тільки заговорила бабуся,усміхнувся, приступив і ніби не було між ними отих довгих двох
років розлуки.Адже серденьки дитини не обманеш,воно так відчуває лукавство і не щирість. Малювали,жартували,сміялися-цей день повернув
радість в серце і блиск щастя в очах,немолодої жінки,їхньої бабусі.
А час іде! Життя крокує далі,лишаючи за плечима кілометри пройдених почуттів,переживань та нездійснених бажань. Здається, що воно прямує до того місця,де на нього чекає хтось,хто знає відповідь
на усі запитання,що снують лабіринтами душі...Питання без відповідей...Вони розчиняються десь у повітрі,лишаючи ледь вловимий
аромат бузку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409162
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Свекруха,з свого боку,як могла впливала на сина,хотіла згладжувати
неприємні,конфліктні моменти. Та ба! Свого розуму через силу нікому не
запозичиш! Врешті одного одного дня сказала Анні:" Таки не маєш дитино з ким жити,то мій син і мені прикро,але не муч себе і діти - розійдітсі!"
Два роки опісля,на життєвому шляху зустріла хорошу людину.Чоловік по національності болгарин. Діти вже дорослі гадалося,що аж тепер заживе для себе. Щасливих дев*ять років спільного життя на Україні,а після ще стільки ж в Болгарії,та постійні втручання і незадоволення дітей,зробили свою справу.Почалися хвороби,переживання,постійні зривання і неплановані поїздки на Україну.
Довго вела боротьбу сама із собою. Чоловік був дуже доброю людиною,гарно відносився,любив.Його діти і внуки горнулися до неї. Та
чомусь те добро ще більш гнітило та нервувало,бо думками та жалем була
далеко,біля своїх. -Як там донька? Що у сина? Чи здорові внуки? Постійно причувалися голоси... А та остання розмова з маленьким внуком:"Юрасику?Ти пуханий,чи куханий,мій внучок?- насупився і з-під брів - Ти со бабуся? Я найкуханісий! Забура?Ха..ха..ха! А через деякий час чує голос внучки Олюні - Бабусю,я гальонда! Дай мені щось добленького гамати! Совість мучила,мов би у чомусь перед ними завинила. Тим своїм терзанням замучила, Анна, свого чоловіка.Розуміла,що багато років вже разом,що повинні би ту старість доживати вкупі. Та той черв*як,що їсть із середини,сточив серце-місце де живе кохання,повага,обов*язок,стало губкою,що попивала вологу сліз,неприємностей,хворіб та чвар..І прийшов момент вибору.Тут чи там? Залишила чоловіка!Повернулася.
Сиділа ввечері жінка за столом,пила чай,а за вікном осінній дощ з вітром,наспівували дуетом сумну мелодію відшумівших років,подій,що
так плавно починали відлітати в забуття. Вже й вона стала на стежину тужливої старості.Давно нема свекрухи Параски,та ті мудрі слова тепе-
рішніми подіями,мов повертаються з минулого,як ударом мокрого рушника
по плечах,такого мученого для неї сьогодення.Найгіршу біду людина сама собі сіднайде,шукаючи ніби добра...
Добра хотіла для дітей та спокою родинного,то й позбулася чоловіка,що своїм пияцтвом та сварками змордував усіх.Для добра не полишила на початку 90-х домівку,дітей і не поїхала на чужину,щоб заробити на старість якусь копійчину,ось і старість тепер старцівська.
Заради спокою,залишила і другого свого чоловіка, щоб ненараняти дітей,внуків. Потім в угоду синові пішла на компроміс відносно тої цілком непотрібної для неї роботи,що запропонував.То ж нічим добрим не закінчилося - стали ворогами. Шкодуючи хворобливу дочку, внучку, замешкали разом в одній квартирі.Несумістність,та непорозуміння чи то поколінь,а чи ті постійні нервові навантаження,що споводувалися хво-
робами,відкладали той негативний відбиток. І то все разом вже в поважний вік,щоденним накапуванням води мов зі зламаного крану.Крапля
по краплі в одну посудину. То ж чи не зальється то серце? Не втопиться в водяному потоці? Коли? А чи не в один момент!... / Буде далі.../
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409032
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Ніч.Сон ніяк не приходить.Стільки було мрій.Розбились,розлетілись...
Щоб не розбудити домочадців,не засвічуючи світла в темряві,Анна вийшла на балкон.Вітер куйовдив їй волосся.Серце стискалося від болю,чи то від холоду,вітер пронизував її оголену душу.
Для дівчини велике щастя вийти заміж за добру порядну людину і не менше,бути прийнятою у тій родині. Згадалася свекруха Параска,проста собі жіночка з села,та з великим серцем і мудрою головою. Залягли в душу слова свекрухи,що з роками стали чарівними. "Ганусичко! Чи будеш мати моє щісті,щоб таку невістку мати,як донцю?- На те Анна відповіла:-Мабуть треба бути такою мудрою,як Ви мамо?-Маєш рацію донцю,але добре, як той розум ночує в головах обидвох!" - Яке то мучине життє! - Та чого так кажете мамо? Ой,дитино-своє особисте нещісті,то ще якось,але як діти зачинають свої муки та на твої плечі?- То гой,гой! І перед очима Анусі пролетіло все її життя,мов у тому калейдоскопі.
Доля...Доленько людська,непередбачлива,як те поле конем не об*їзджене. Чи могла собі подумати,що так складеться її доля.З дев*яти років осиротіла,без мами.В родині крім неї двійко старших-брат та сестра,що швидко пішли з дому.Вона ж змалечку вже мусіла,бо так себе привчила давала раду.Батько одружився вдруге,свої клопоти..Господь не полишає сиріт,своєю підкрепою,і ще змалечку дав дар майже до всього,і шила,і плела,все могла полагодити і до готування страв з дитинства мала хист,якось не було такої справи,щоб не могла,а чи не вміла. Мачуха з собою привела неповнолітню доньку,на чотири роки молодшу від Ані,то ж вся хатня робота звалилася на рученята підлітка.Дорослі по цілих днях на роботі. Прийде дівча зі школи,а їсти нічого,сяде поплаче,вкусить шматок хліба та й береться готувати. Якусь зупку зварить,чи кашу,а то начистить баняк картоплі,щоб для дорослих було,як повернуться з праці. А мачуха:"Батьку!-кричить,іди подивися,як наша золота дитина попрятала в хаті та ще й їсти приготувала!-підійде пригорне і поцілує Ганусю,а дитина на радощах від похвали,ще більше старається.Через ту родинну ситуацію надалі з Ганусі вийщла добра господиня. А як танцювала!
Пригадалися шкільні роки..На уроках фізкультури,/вчитель навіть підтримав її в цьому/,вчила однокласників танцювати вальс,танго,а потім
ТВІСТ,РОК-ЕН-РОЛ. Дівчисько 12-13 років,як виходила на середину залу,не дивлячись,що не була красунею,та гарно складена і як магнітом
притягувала до себе погляди.Була веселою,і не важливо,що на той час,
заскромно одягнена.Гардероб складався з учнівської форми /білого і чорного фартушків/,ще однієї спіднички,до якої вдягала футболку від
фізкультурної форми і все. Та,не дивлячись ні на що,її зауважили і запросили в гурток народного танцю,а потім і на бальні. З 14 років в після шкільний час,/а вчилася добре/,репетиції,виступи так,що в 16 років вже мала свідоцтво про закінчення хореографічної студії,що давало
право працювати на сцені,а чи клубним працівником.
Та складається в житті по-іншому. В зовсім юному віці-палке кохання з хлопцем зі своєї вулиці. Дуже полюбилася дівчина матері наре-
ченого,і та приклала зі свого боку старання та наполегливість на їхнє
швидке одруження.
Згадалося весілля...Як говорив татко,-Малим коштом обійшлося! Ануся сама вшила собі весільну сукню та вельон. Музика за-пів дарма,ящик
горілки,і грали та забавляли гостей до самого ранку. А гості - родина, знайомі родичів,яких молоді і не знали.З молоді тільки дві дружки і два
дружби. Припало весілля на свята-Василя,під старий Новий рік.Мороз,
сніжниця. Так намело,що не можливо дістатися до могилки матері на
цвинтарі.Дочка прийшла за благословінням.Люди казали:-як сніг у день весілля,то на гроші,достаток,добро для молодих.
Є поговірка:-"Якби молодість знала..." Не знала Ганна,які випробування та добро,чекають її в тім подружжі.Після весілля Степан іде в армію на два роки.Народився син Назарчик,до півтора року його сама виховувала. Повернувся чоловік після служби,та чомусь не відчува-лося і не бачилося з його боку відповідальності,ані підтримки. І зрозу-
міла ,що на далі ,раду треба самій давати.
Дуже мріяла вчитися - та як? Могла піти працювати в клуб,та маленька зарплатня! Почала і свекрухою:"Що робити? Як то далі має бути?" І ось одного дня свекруха зателефонувала і по змовницьки:"Рано абис у мене була,маю щось казати!" Що,що,а точність і пунктуальність у
мами то святе,для Анни теж,тим собі допали...Вже з порога з усмішкою
приступила:-Ганусичко,слухай!Як тобі абис пішла сі вчити на фриз*єра?
То добра і поплатна робота!Як собі, донцю, гадаєш, чи даш ради?-та певно,що дам,мамо.Я ще зі школи бралася всіх підстригати".-Ну то вже!-
Що вже мамо? Завтра підеш в парикмахерську до Льоні-жидка,що коло
Ратуші,скажеш,Геньо Баб*як післав,то він буде знати.Я все вже залатвила.Пів року і готово,лише не бійсі! Будеш,дитино,мати хліб у руках...Вивчилася. Робота пішла...Все в руках горіло.Заробляла добре,
сама забеспечувала свою сім*ю.А чоловік недбалюга,до чарки причастився.
Терпілося,надіялося на краще. Так тривало 22 роки... /Далі буде/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408266
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Уляна поверталася додому з роботи,і як завжди в цей час,на вулиці
затори повно транспорту. Місто ніби не велике,та на машині вона витрачала досить часу та нервів,через так знану "толерантність"водіїв.
По зустрічній полосі промайнула машина брата,і те ще ніби додало знерво-
ваності.Не за себе,а за маму.Бо кожен раз мов поверталася в кінотеатр,на один і той старий надоїдливий фільм.Пам*ять не механічний апарат,що натисниш на вимикач і згасне...
Між нею і Назаром різниця у віці 8 років.В дитячі та шкільні роки
завжди тішилася,та була ним горда,бо то її захист.Особливо відігравало
роль в родині де мама працювала,заробляла на утримання сім*ї,а батько
пиячок-марнотравник,скандаліст. Вдома ситуація була завжди під напругою.
Та брат підростав,мужнів і тим самим,заставляв батька із собою рахува -тися. Після закінчення школи, брат, поїхав вчитися 500 км від дому і віддалився від проблем,а вона з дуже інтуїтивною натурою,як могла злад-
жувала негативні моменти в сім*ї.Та все ж батько не змінювався,і врешті
решт,закінчилося усе розлученням батьків. Після закінчення інституту Назар повернувся додому,пішов працювати. Їй на той час минуло 15 років,веселої вдачі,рухлива,комунікабельна.Душа усієї вулиці! Мама ж зайнята,як не на роботі,то домашні клопоти,то ж рано у неї почалася дівоча "кавалєрка".
Назарко,мамина права рука,а також в вихованні сестри.Бувало не один
раз потрям за плечі,чи нагримав.Батьки після розлучення розміняли квартиру і вони з мамою переїхали на нове місце.
Новий мікрорайон,новобудови,як надія на нове життя.
Красивий краєвид з вікна сьомого поверху.Мов на долоні-розкинувся барвистістю дерев та кущів, молодіжний парк.Звідтіль завжди чулися дитячі голоси,та притягав погляд люд,що прогулювався алейками.
З надією на хороші зміни! В цьому ж будинку тільки в вдругому під*їзді жила її однолітка Оленка.Як звичайно буває,дівчата пото-
варишували і почали бувати вдома одна в одної.Оленка /дівчисько-
хлопчисько/,завжди якась невитримана,одяг такий трохи недбалий,відріз-нялась від Уляни,бо та любила гарні речі і була хоч не високого
зросту,та яскравої зовнішності.
Назар по природі педант,чистюля.І знова повертаючись в думках до того моменту,як по вечорах почала у них подруга засиджуватися довше
а ніж би випадало.Назар набагато старший від них двох,та часом сідав пограти в карти. З добре підвішеним язиком оповідав їм різні історії
зі свого студенського життя.Про те як цікаво у будівельних загонах працювати,час проводити,як неодноразово виступав в ролі дружби на
весіллях однокурсників. Брат жартував,а Оленка не відводила від нього
захопленого погляду. Ніхто і не подумав,що зі звичайних жартів між
братом та Оленкою може перерости в якісь серьозні відносини,адже різниця у віці не мала,різні інтереси,спілкування,друзі. Та трохи
по-троху то переросло в зв*язок. Ні мама,ні вона в ті стосунки не вмішувалися. А Оленчині родичі придивлялися,-хлопець серьозний,працьовитий,за плечима освіта та й плани складає на майбутнє
Не можна з рук випускати,тим більше знали,що донечка неврівноважена, та ще й полюбляє прикластися до чарки.Дівчина ще в старших класах почала зі своєю мамою їздити по закордонах по товар.
Дев*яності роки сколихнули Україну.З перебудовою суспільства,в
країні почався безлад.Закривалися фабрики,заводи та й інші підприєм-
ства,люди в один день опинялися на вулиці,без праці і засобів існування. Держава тим самим підштовхнула народ до прірви безвихід -ності,то ж самі люди почали шукати вихід з того становища.Заробітчани!
Яке ж то дивне і страшне слово...Масово кинулися виїздити за кордон на роботу,полишаючи домівки,родини,Батьківщину...Інші взялися за
"човнярство".Це ручною кладдю,та баулами возили з Турції,Польщі, Болгарії товар і збували на ринках. То тяжка праця,завжди в дорозі,а
крім того нерви на кордонах при перевірках,а потім тривога за збуття товару.. Час на виживання! Хто,як кажуть,годен,той не голоден!-за буть яку ціну. І ніхто не зважає на вік.Всі стають однією суцільною
масою. Ось звідки появився той потяг до чарки,як зігрів та розслабленя...
Коли мама розповіла за пропозицію Назара відносно магазину і їхньої роботи в нім,в першуж хвилину сказала,що з того нічого доброго
не буде. Бо за минулий час вже добре їх вивчила.Працювала певний час
в магазині у Оленки.Завжди відчувала себе чужою,зайвою і навіть підкреслено пригнобленою. Маючи багатьох знайомих,бачила як в родинах брати допомагають і підтримують сестер і навпаки. Та навіть як приклад була родина невістки.Її дядько-пияк і то мав місце в їхньому житті,не говорячи про тіток,двоюрідних сестер.Рідного брата брала на
буксир і всюди за собою. Чому добрі справи інших,не взяв мій брат собі за взірець?-завжди завдавала собі це запитання Уляна. І до цього
часу не поміщається те в її голові. Та за для спокою мами і з надією,
що можливо брат дійсно змужнів,змудрів,все ж погодилася на пропозицію
Назара,і з настирливістю занурилася в роботу. Та дуже швидко прийшлося
пожалкувати.
Її,як ту птаху в високому польоті,не ранила ,а вбила куля, випущена з пістолету, рукою брата. Земля з шаленою швидкістю наближалася.Здавалося ще мить і кінець.Та Господь завжди в найтяжчий
момент подає рукую Вона вхопилася і певна, Він не полишить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407959
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Родина Оленки,завдяки її матері - це,як добре відпрацьований механізм. Годинник,де кожен гвинтик має своє місце і тільки вона наво-
дить стрілки на ті чи інші події.Повний матріархат!Треба їй в тім віддати належне,чи то вмінням,чи з "чієюсь" допомогою,зуміла насадити
своїм дітям обов*язок у підтримці один одного.І,дійсно,невістка постійно
опікувалася молодшим братом, та й всією своєю родиною,а власна мати була
прикладом для доньки,як тримати в руках чоловіка та дітей. Мудра жінка
Поліна,зуміла до зятя підхід віднайти і популярно пояснити,що та іскринка,що жевріла в грудях Назара,під тиском буденності і суєти,почала гаснути...
Страшно представити собі,як в спину забивають ножа.А як своя дитина??
Оглядаючись назад в події,як в тому кривому дзеркалі,бачила перекривлене відображення своїх та чужих дій. Свого-Анна,аж сахнулась. Це була м*ягкотіла,слабка по-духу жінка. Як вона, мати,могла допустити,щоб син загубив себе?! А він від давна губився і в один момент на очах,перетворився в таку солодкувато-угодницьку маску. Кожна людина має якісь вади і якщо з ними не бореться,то хоча б намагається їх прикрити. Тут же вада- стала чеснотою,на показ. І нема вже в серці місця,ні до маминих слів,ані сліз.
А,як красиво усе починається?! Й згадалося,на світ з*являється дитина невинна і не зрадлива,поки довколо неї усе-диво. До сліз шкода,що це сприйняття таке мінливе,бо корективи починає вносить невблаганний побуд,де понад усе добробут.Людина стає біороботом із
добіркою програм і вони починають керувати її життям. Обов*язок та мрії погрузли і топляться у марноті.
Так і у сина,-подумала Анна.-Дорослий,а забув про родину,добро:воно
не потрібне,там головне бабло.І живе,чи сидить в круговерті зла.
Чи у нього цілком вже прогнила душа? Та йому певно здалося,ніби все
вдалося.Дивні бажання,загублені друзі..Якоїсь мелодії звуки чарівні..
Лиш мамині руки без доторку нині..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407947
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Жевріючим спогадом,мов яскравим відблиском сонячного проміння,зга-
далася мить,яка ніби хотіла змінити,внести щось своє нове,світле в ті
родинні відносини. Вже наперед зарадуване серце матері подалося на ми-
лість Божу,і з головою кинута в вир буденності,як відірвана крига нес-
лась бурхливою рікою сьогодення.А як інакше? Адже рідне дитя,ніби захотіло подати руку,звести той міст,що ніби непорозумінням,а чи кимсь, перед тим був розрушений.
Одного дня Назар прийшов до мами.Ще з порога відчула,що з добрим
настроєм.Зайшов,порозглядався на всі боки,чи чисто,прибрано.Квартира його,то ж господар. З радістю зустріла,як завжди,своє сонечко,так в підсмішку жартували рідні,та на них не звертала увагу,адже з своїм синочком багато пройшла бід і радощів.Така близька та їй була дитина завжди,навіть не тільки як син.Відчувала його своїм порадником,другом.
Розмову почав так трохи здалеку, та врешті пояснив,що на першому
поверсі будинку,який будував з компаньЙонами,має своє вільне приміш -чення і йому хочеться відкрити там продуктовий магазин.Так як сам зайнятий іншою справою,а дружина Оленка має своїх декілька магазинів,і найближча її родина вже там задіяна,то було б не зле,маму з Уляною залучити нарешті до справи.І їм добре і вигідно,і мама з сестрою зможуть заробити якусь копійку...
Подати руку,як то важливо.Запропонував буцімто свій бізнес.Справа не легка,але вирішила Анна все ж таки братися.Погодилася на всі умови,на всі зміни,що по ходу вносилися дітьми-господарями.Адже молоді,мудрі мають вже певний досвід...
З величезним піднесенням і завзяттям взялася до справи.Що не знала
запитувала,чого не вміла вчилася.Зранку до ночі,в вирі між людьми,
тільки лягаючи спати,відчувала як гудуть ноги.Приємно було розуміти,що
ще щось можеш зробити для себе,дітей.Бути корисною.В такі напружені
моменти людина пізнає себе,а також тих,хто по край тебе обертається.
З людьми працювати, безумовно, важко.До кодного потрібно віднайти стежину,йдучи якою не зачепити,ні гілочку кущика саммолюбства,не нас-
тупити на камінець чиєїсь гордості і,не дай Боже,зламати той пагінець
довіри.Тільки з таким налаштуванням бралася Анна до роботи,тільки з
таким міркуванням підбирався колектив,тільки з толерантністю будували-
ся відносини з працівниками по обслузі і забеспеченню магазину.
Усе було нове,незвичне.Потребувало часу,терпіння,щоб з усім озна-
йомитися і все однозначно пішло б на добре...Але?
Можливо то буде примітивне порівняння,та коли пораховані гроші вже в гаманці,то нема бажання потім з ними розлучатися. Отож коли вся справа була вже зроблена,магазинв повністю був готовий до відкриття... Допускаю,що в чімсь буде не точність,як подання подаль- ших змін,та факт залишається фактом,що в сімейний бізнес не варто
пускати "чужаків",тобто,мама Анна та сестра -на нараді родини невіст-
ки обрадили,-просто лишні. Теща Поліна зуміла так то все показати і
витлумачити Назарові,що він піддався.Мамина надія,підтримка,ідеал,
яким тішилася і в приклад ставила іншим. -"Що сталося з моєю дитиною?-
запитувала себе Анна.,-Невже справа тільки в грошах?"
Мов той злодій,що крадеться з острахом бути заскоченим,так і па-
м*ять то стиха принишкло в зболілому серці,то кровоточить незаживною
раною. Згадується той день...
Магазин готувався до відкриття. Вже три дні весь персонал мага-
зиеу,вона та Уляна мало,що там не ночували.І те треба,і інше доробити.
То чогось бракує,то не довезли..І тільки чулося:Анно Миколаївно!А це
куди?Аз цим,що робити?-запитували продавці,техпрацівники.Уважно прис-
луховувалася і до їхніх порад,адже в торгівлі ніколи не працювала.
-Ульяно Степанівно! Коли довезуть нам форму,що замовили?Уляна теж ніг під собою не чула. Хто ж знав,що ті старання вже даремні..
Надійшов Назар і в присутності чужих людей зверхньо,з криком до
матері,що незадоволений їхньою роботою.Уляні було болячк то чути і ба-
чити. -Назар!-приступила до брата.-Що ти собі дозволяєш? Ти з ким роз-
мовляєш?-,адже перед тобою мама.Та він на те:В бізнесі нема місця ро-
динним відносинам! Бий свого,щоб чужі боялися! З острахом і соромом за
поведінку сина,Анна підвела очі на доньку і помахом голови кивнула на
двері. Сама,залишивши на столі всі документи,минаючи по край набун-
дюченого сина,зустрілася поглядом зі здивованими і осудливими очима
дівчат-продавців.- Як же вони будуть без неї? В дверях повернулася до
колективу,вибачилася за поведінку вже тепер їхнього господаря Назара
Степановича і підбадьорюючи,що вірить в них,побажала хорошої роботи.
Дівчата хотіли кинутися до неї.Анна піднесла палець! І щоб ніхто не побачив набігаючу сльозу,штовхнула двері і вийшла. /Далі/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407850
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Людина з віком набирається розуму,практики.Та чи кожна людина? В сім*ї двійко дітей і вони різні - не тільки за віком,чи статью,але й за характером,інтелектом,інтелегентністю,різко відмінні. Говорять,що залежить від виховання,в яких сім*ях виховуються.А все ж такинайваж- ливіша - генетика.Як добрі риси,так і погані якості передаються з роду в рід.І то як ланцюгова реакція...Спостерігаючи за родоводом,/колись гово- рили,що в кожному стаді є паршива вівця/,ось в родині Анни,чомусь чоло -вічої статі,і найулюбленіші мамині сини, ставали такими невдячниками.Те було в родині діда,батька,а тепер і в її.
Ось,коли надумав женитися, Назарко заспокоював маму,бо та бідка -лась,що не може нічим допомогти матеріально, та він розрадив,що має свої. Анна працювала перукарем та старалася підкобляти ще й надомно.
Ходила в забеспечені сім*ї,щоб скласти якусь копійчину.Діти підростають.
Мріяла,що справить синові весілля та допоможе.Як син так і дочка молодша вже мали зложені на книжечці гроші,та й на свою трохи Анна склала,адже сім років без відпусток працювала. Аж тут біда,державна криза,рахунки заблокували і всі вклади стали недоторканими.Знищила здоров*я,перенесла три операції на ноги.Жінка залишилась ні з чим. То відклало свій відбиток і на натурі. Коли ти обмежиний матеріально, стаєш залежшим від моральних обставин. Свати відразу якось ввійшли в колію сучасності.Почали їздити по закордонах,привозити речі і їх збувати.Тим самим закріпили свій статус. У них є гроші,то ж і командують.
Анна,чи через здоров*я,чи через свою непрактичність,трималася того
перукарського місця, бо вже й вік пенсійний почав наближатися.
Назар теж крутився,як міг,хоч не за професією,та в нього гроші вели-ся. То ж пишалася сином,що вміє дати собі раду,бо завжди й радився
з нею. Син же був задоволений,що мама вже не сама.Другий рік біля неї добрий, чйний чоловік,йому ж приємне чоловіче спілкування і на ве-
сіллі ніби повна родина.
Зціпила Анна зуби і з усім погоджувалася навіть бачучи,що не все
так добре. До року народився Сашко,чудовий голубоокий блондинчик.Така
радість.Та якось з перших днів почалося зауважувати,що невістка в
усьому перевагу віддає своїй родині. Принесуть хлопчика,баба Аня рада,
втішиться,а не мине й години,вже сваха на порозі і забирає. Бо дитині
чи їсти,чи спати,чи будь-яка інша причина,тільки б відгородити,забрати
Не хотіла вмішуватися, та налаштовувати сина проти невістки і все
мовчала.
Мовчання-золото,але не в цьому випадку і до нічого доброго не при-
водить.Особливо у відносинах батьки-діти. Рано чи пізно воно приведе
до зриву. Розмовляти потрібно,заради розуміння одне доним,когось іншого,а не тільки себе. І коли змовчуєш,замовчуєш, те вже стає нормою і навіть коли хотів би того спілкування, не знаєш як.
А так все хай! І то накопичувалося шарами болю на серці, і коли
у дочки народилася донечка, всю себе віддала Анна, тій дитині. Так тривало ще три роки.
На відміну від Назара, дочка Уляна була іншою. Щось втне,а потім
разом мусіли виходити з того становища. Звичайно молода,розуму ще нема,та й до того вперта. От і "вискочила"в своїх неповних сімнад -цять,заміж.Неслухала порад, то ж за непослух є кара. Не склалося нормально те її життя.залишилася вдовою в 27 років з донечкою 6 річною на руках.
А Анна зробила висновок, що дітям не треба заважати і з чоловіком
виїхала в Болгарію,на його Батьківщину. Думалося,так буде краще,але
не врахувала,що дуже віддана дітям душею.То стало мукою,як для неї,
так і для чоловіка,бо постійно мов би шукала причину,що б якомога частіше їхати до дітей.
На небі розсипані зорі,та погляд притягає одна.Вийде жінка ввечері на подвір*я,підніме голову до неба і мріє,що саме в цей час десь там в її рідному містечку,внук,чи внучка також дивляться в віконце,оченятами шукаючи ту зірку, бо є умова з бабусею,що та зіроч-
ка буде служити їм зв*язком,і так тими мріями ніби зігріває то своє хворе і змучене серце.
Час минав...За цей період син з невісткою добре стали на ноги,а
Анна ще більш опинилась на віддалі. Коли виїздила просила дітей бути
дружніми.Назар,як старший мав опікуватися молодшою сестрою,а та в усьому повинна слухати брата.Та та порада почала ставати однобокою.
Уляна горнулася до брата,та він чи через гордість,що чогось почав добиватися в житті,а вона не на тому щаблі,бо ще й на той час овдовіла. Зі своїм чоловіком побувала не в одному авто-випадку і побила сильно голову. То ж почалися проблеми із здоров*ям. Є приказ -ка,що чоловік любить жінку здорову,а брат сестру багату. А тут ні здоров*я,а ні грошей!Давай собі раду, як хочеш! Власне то й в більшій мірі і стало причиною повернення Анни додому, на Україну.
Якби ж то знала,який удар отримає, вже невдовзі... /Далі/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407518
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Дощ...Потрохи вимиває з серця наболіле...Зате відчуття самотності і пустоти,образи і безвиході,мов кружляє в самітній кімнаті.Згадка про те,що так ще недавно плакала по ночах,бо не випускала ті думки назовні,біллю тамуючи в собі.Біль-єдине відчуття,яке панує у душі понад два роки.Хочеться кричати на увесь світ,аби всі знали про ті цвяхи болю,з якими в серці приречена жити.Проходить час, та все тільки ускладнюється.Одиноко жевріє надія в серці,що колись залікуються рани. А за вікном дощ...
Жінка теребила пам*ять.Відкидала лушпиння,хотіла прогледіти крізь роки своє прожите.Визбирувала зернятко до зерняти... Та набігали сльози. Наболіло,душило.Думками поверталася туди, де син лише познайомився зі своєнареченою,а потім вже дружиною,Оленкою. Високий, пристійний,темноокий блондин..Мамина кровинка,надія на старість.
Про родину невістки подейкували,що до ворожок їздять. Не зважила Анна,гадала народ плете/і не таке придумують!/.А сама плекала синові найкращу доленьку. Не збулося. Чи то серце мами сліпе було,чи то сила яка.Не розуміла.І зараз не розуміє,та сина не впіз - навала,він нечебто втрачав глузд...Якась та пам*ять невигойна-раптом нахлинуло все:біль,докір,розпач.Все перемішалося,стало стовпом перед очима,як тоді.
І як вона не бачила,що найпочеснішою гостею на весіллі її сина була знана ворожка?Ще й навпроти молодих посажена...Засліпило. Ніхто не підказав тоді.Та гнала б,проганяла б з хати,вибивала з думки.
Назар став бокувати,цуратися родини.Невістка мовби вкрала його, вбила волю і пам*ять в нім.А мама,як обкрадена чайка,шукала свою дитину. Ту, котру виплекала ласкою і любов*ю,вистелила дорогу добром і надією. Як не чекала-не признавався,гидився нею. А роки йшли, тулили один до одного заплакані дні і невикришені ночі, нашаровували болем.
Народжувались внуки. Свої і чужі..
/далі буде/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407216
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Життєвий відрізок різний,та кожному він подарований. У когось коротший, а в іншого довший. Та,що зумів чи зміг за цей проміжок для себк особисто зрозуміти?
Постійно ловить Анна себе на думці, якби не почала писати, чи впоралася б з тим перевернутим з ніг на голову, життям?
Сама по цілих днях вдома,що супроводжувалися постійним нездоров*ям. Дочка на роботі, внучка в школі. Поробить жінка всю хатну роботу, бере ручку, папір і починається бесіда з собою. В хорошу днину, весняної,літньої,осінньої пори, йде в улюблене місце парку, що розташоване трохи далеченько в центральній частині міста, там не далеко її сестра живе. Ось при нагоді і відвідини.
Не так давно побудована, в центрі мальовничого куточка, капличка. З трепетом в душі та з приємністю зайде жінка,помолиться та запалить свічечку за здоров*я родини.Вставши з колін виходить, полищаючи на тому місці усі свої жалі. Потихесенько прямує в бічну алейку парку, до своєї улюбленої лавиці.Сяде роздивляючись на вже знайомих їй перехожих,таких як вона літніх людей,що часом самі, а в більшості випадків з внуками проводять відпочинковий час. Розмовляючи один з одним та граючись з дітьми, збирають листочки,каштани. Приємний той гамір..,та атмосфера спокою заповнює думки.
В цю осінню пору з цікавістю розглядає небо.А над головою віти мов схилилися з пожовклим листям кленів,дубів,каштанів. Подув вітерець,і шурхіт сухого листя по бруківці ляканою мишею шмигнуло повз,шукаючи нірку. Провела поглядом,скручений багряний листочок,що врешті знайшов собі місце і притулився біля ніжки лавиці, на якій в задумі сиділа жінка. Себе враз порівняла з тим сухим листочком. Така ж самітня,не знаходяча собі місця,в тому осінньому житті.
На розгорнутий лист зошита капнула набігла сльоза. Сльоза вплелася в потічок, збігаючий по щоці, разом з дрібними краплинами дощу,що закрапів від нагло набіглої хмари. Пересмикнув плечима, підняла голову вгору.Захмарене,сіре,небо. Сонечко сховалося і мабуть надовго.А його так чекає,так чекає душа...
З дерев злітали останні жовті листочки, прикриваючи сходжені нею стежки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407025
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Уморихсе да те боря за любовта,
Уморихсе да прощавам всека вина.
Всека нощ за теб аз плаках,
И не знах как да ти чаках,
пази тази мойта сълза.
Чи погуби мен добЪрта?
И потЪна вЪв тази нощта,
камЪк фЪрлиш във морето,
с мен играя как детето
Пак мен молиш да ти простя.
Знова просиш..
Змучився просити про кохання,
Змучився прощати твою зраду.
За тобою ночі плачу,
У чеканні аж до рання,
Збережи мою сльозу...
У цю ніч добро затоне,
Камінець кидаєш в море.
Я в руках твоїх забавка,
Ти для серця мого згуба,
Вибачення більш не проси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Българска
Ти остави земята,стала ти чужда,
но остана сЪс нас в наште праздници тЪжни.
Твоят глас през нощта от сЪня ни сЪбужда-
твоят глас или, може би, днешните грижи.
Твойта свещ изгоря - изненада и болка...
твойта свещ изгоря - наште още пЪк греят.
Тази болка сЪрцето ранява дЪлбоко,
но живеем...
Українською
Ти залишив цей світ,що став чужим,
Полишив нас у святах сумних.
Я чую голос твій,пробудженям
Крізь сон, проблем своїх щоденних.
Твоя свічка погасла - раптово біллю,
твоя свіча погасла - наша палає.
Та біль, глубока рана, роз*ятрена,
та ми живем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Свої думки в вірші мереживом плетеш,складаєш.Часом комусь їх почитаєш, та в більшості самі собі. І ось нагода...
Від щирого серця хочеться подякувати організаторам зустрічі,яка відбулася вчора 26 лютого.Це дійсно правдиве рандеву,зрілого слова з починаючим.Івано-Франківський ліцей для обдарованих дітей , запросив і влаштував, нам клубівцям " Об*єднані словом " незабутню зустріч.Святковий і численний зал,в затамуванній подиху, слухав твори.І ми, з такою насолодою, теж слухали свої , у виконанні молоді.Ці підлітки, дуже достойно і професійно, підготували програму.Кожен був задіяний, мав можливість себе припіднести,про себе почути.На тлі художніх номерів,дійство було незабутнім.Читали і ми дорослі, вірші учнів,що дійсно обдаровані словом.Радісно,що у нас підростає таке зріле у поглядах,ширяючи думками в мріях, молоде покоління.Маючи таких хороших, ввідданих і закоханих, в свою справу,вчителів- наставників, хочеться побажати обдарованій молоді, бути у своїх бажаннях наполегливими, і той Дар - іскринку подаровану Господом,підживлювати своїми стараннями.І все ,Що посіяне з любов*ю і на час , дасть хороші потужні сходи.
З повагою Сем*янів Данута /Ransmaja/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404579
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2013
В постійній дяці Господу за день, і ніч,
за щастя жити і творити.За зустрічі з людьми в яких щось вчишся і з ними спільні радості і чаяння ділити.Сьогодні,сьома зустріч , клуб наш об*єднала, в світлиці "Галичини"знова зібрала.Атмосфера доброзичлива літала над всіма нами. Янгол помахав крильми і вістка мов із неба впала, наша Валькірія , вчора,побралися з Романом і в нашім клубі,вже прибули, повні три сім*ї.Так радісно,що клуб росте і з кожним разом хтось новий доходить, з собою звісно вірші й емоції несе про себе і про друзів , поговоим.Сьогодні так цікаво припідніс, Артур Сіренко, історію Шона Макхлема,поета з Ірландії,читав для нас його вірші.Всі були вражені,що у свої роки, людина ділиться мудрістю,знаннями.Мов хоче передати той спадок на віки. Ми слухаючи і горді були тим,що мову українську вчать,шанують. То ж ,як скажіть, її не прославляти нам?У ліриці, віршах та в прозі,ми мов би Пілігрими у дорозі,несемо світло й радість для душі.Пишіть,творіть,читайте і на погодні умови не зважайте,з хорошим настроєм,бо крок вже до весни. З повагою Сем*янів Данута / Ранімая/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403643
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Передімною пихато старість сіла,
Я зацікавлено в очі їй гляділа.
Хотілось мудрість й щирість віднайти,
Та там на денці мілина душі,
Бо заздрість скалкою в погляді осіла
І розрослась поліном за роки.
А заздрила не знаючи чому,
Маску елейну носила наче свитку.
Підступністю лілеяла думки,
По між відносин зводилися стіни.
Навпочіпки присіла подала руки,
Знова у погляді скалка заіскрила.
Не спалахнуло,встигла вилити води
Сльоза з очей на обвуглене поліно.
Хоч пізно та нехай, ніж крок в ніколи,
Сердечність віднайшла собі дорогу .
Сльози потоками і ріками тепла,
І заскорузлісь розтопилась як мара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Jestes'my z tobo' jak w niemym kinie
Nie milcz kochanie blagam cie'.
Co rozerwano juz' sie' nie skleje
I ciasno w jednym luz'ku nam tez'.
Obok ty lecz bardzo samotnie
Jak jestem z tobo' i ci est zle.
Co czeka potem za tym rogiem
Nie wieze kochanie nawet sobie.
Milczysz...to moz'e cie, poczuje,
Jak kszyczysz tylko znuw sam.
Od calego s'wiatu cie, nie uratuje
Bo sam widoczne niechcesz tych zmian.
-----------------------------------------
Ми із тобою як в німім фільмі
Не мовчи любий благаю тебе.
Не склеїти нам того, що розбито
І в ліжку одному затісно нам є.
Ти біля мене - дуже самотньо,
Як я із тобою , погано тобі.
Що нас чекає за тим поворотом
Не віриться навіть самій собі.
Мовчиш...то можливо й почую
А закричиш - ти знову один.
Від цілого світу тебе не врятую
Бо сам мабуть не хочеш тих змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
На скамье одиноко сидело грустя,
уходящей зимИ,прощанье унИлое.
А навстречу бежало еле дИша,
приближалось к весне,вдохновенье,
наполнившись силою.
Подойдя наклонившись чуть-чуть:
"Незабудь етот миг!"...
Но унИние робко глаза подняло
к зиме на прощанье,
нежно руку весне подало,
вдохновению внемля,
красивИм его обещаниям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401180
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2013
На дні бокалу мрії розтопились,
Ментолу смак в повітрі маривом повис.
Густою тишею за плечі опустились,
Схилившись тінню, п*ють на брудершафт.
Пянкий, жагучий присмак на вустах,
Очі так близько подих відчувають.
Солодке помутніння руку протяга,
В обіймах щастя голову втрачають.
Одна хвилина, немов із неба грім,
Пам*ять тверезість минулого вертає.
Під стелею звисає сигаретний дим
Питанням, і безпечність утікає.
Навипередки втікач від бігуна
За щастям, падаючи обганяє.
З ковтком гіркого бурштинового вина,
Високі почуття у мить впускає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Любови багато не буває!
Без неї спрага і порушене буття.
То джерело- душу напуває,
Ти подаруй у знак доцільності життя.
Не треба у криницю доливать води,
Вона на одній мірі височіє.
Та в любові не додаючи тепла,
Морозом серце,відносини міліють.
Опікою підставивши плече,
Відкритий погляд зігріва надію.
Упевненість, що мрія не пече,
Живим потоком напуває віру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Збирати сніг на гребені вершин,
Затим спостерігать як плачуть хмари.
Їх сльози - бісер, вранішній туман
Впаде, на землю інеєм у трави.
***
Стирати подих , потьоками вікон,
Всі сварки у сільниці полічити.
Чисту попільницю на столі лишити,
Пам*ять тереблячи пожовклих сторінок.
*-*-*
Спостерігать,а чи братись зрозуміти,
Людини навики, характер,-де її думки?
Подякувати їй за крок і слово доброти
Для двох, що з*єднує розведені мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
В бажанні жити мов у казці,
Омани і фантазії ведуть у пастку.
Попереду, низка розчарувань та зрад,
Тривкий процес без вороття назад.
Приємним лиш тоді життя буває,
Оглянешся, щасливі очі мами сяють.
Душевний спокій, без напнутих протиріч,
І серце щире не зачинене на ключ.
Коли ж постукають в ті двері,
Привітно навстіж серце відчини,
Зустріти радо, той поріг переступи,
Самітником не залишаючись в житті.
Життя - це книга де живуть думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Світанок лапаті вії відкриває,
Сумує небо, хмара нависає
Малюнком, кішка мишку доганяє,
Змішалось все в купу,глибою звисає.
Зимовий ранок ніби скупаний дощем,
Природа нашорушила вже вуха.
Весна не за горами гомін слуха
Земля , напоєна вологості плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Життя згубило радість поспіхом,
Душу потоптану запорошило снігом.
Відлига на серці потоками відчаю,
Надія палахкотить у темряві свічею.
У сон ,неспокоєм, минуле навертає,
На крилах милий спогад спочиває.
Тривожна думка та легка хода,
Для всього є свій час, своя пора.
Над прірвою політ - невиважений крок,
Примарна усмішка крізь замети тривог,
Снуючий погляд відповідь шукає,
В душі полин, незрячий осад полишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Чи можна нам в юність повернутись?-
На мить,з просоння очі не спіши відкрить.
Мрійливим птахом у вікно відлетіти,
Й подумки, той сон, ще раз прожити.
Весело, жваво з легкістю серни,
Неслася вітром берегом ріки.
В руках розмай яскравих айстрів,
У відзеркаленні світились очі , щастям.
Якого кольору, то було щастя?-
Не можу відповісти в одночассі.
Поміркувала ,барвистий колір літа,
Ні,ні - то небо, весняне в блакиті!
А може, захід сонця по-над вечір?
Чи усмішка дитяча на обличчі?
У сні всміхнулась, на бік повернулась,
Стиснула віки - сон не утікай...
Коротка мить та відчуттям щаслива,
Яке ж то щастя - повернутися в літа?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Мінливий, непостійний час,
Стосункам назавше не бувати.
Чужі жалі, уже їм не до нас,
У прірву кинуті їх не наздогнати.
Досить, по вікнах, несолених сліз
Брудними багомазами стікати.
Серце в рубцях кордони скрізь
Як межі, снігами присипати .
Так не багато літо - днів,
Серце живе і мріями німіє.
Хурделицею в парі з вітром виє,
Дощем цілунки, доки паде сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
На однім плечі заснула доля,
а на другім - ти в солодкім сні.
Купол ночі - наче парасоля,
від обмов - кохання теплі дні.
За плечима янголи кружляли,
щастя гойко квітнуло довкіль.
Ми тоді страху не відчували,
як ділила заздрість нас навпіл.
На однім плечі тулилась радість,
ніжність друге вірно берегла,
а зоря , мов пісня на естраді,
до твого торкалася чола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Тихесенько, лапато пада сніг,
земля посапує під білим покривалом.
Мороз тріскучий подихом на склі,
кристаликів малюнки дарунком у вікні.
Танець сніжинок погляд притяга,
хруст кроків під ногами душу звеселя.
Рука в бажанні дива доторкнулась скла,
і на очах за мить малюнок у сльозах.
Зимова казка не тривка, крихка,
з теплим промінням, як мара розтане.
В уяві мрії нездійсненні залиша
з надією,що її час знову настане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Місяць окрайцем із-під стріхи підморгнув зорі,
що шанобливо так по небі походжає.
Уважно розгляда, присвічує собі згори,
вертеп зі сміхом,жартами іде й співає.
Різдв*янна ніч. Родина встала з-за стола,
Свята пісна-вечеря вже скінчилась.
В подяці Богу й вінчуваннях ніч мала,
гості з колядками не забарились.
Із року в рік на довгий і здоровий вік,
перебранці до газд заходять в хати.
Щердівками і побажання довгих літ,
народження Ісуса прославляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Я в нежность окунусь,
что б только выжить,
и перестать на что-то
в жизни ждать.
К подушке ночью
прижимаясь слышать,
твой вздох и с грустью,
улыбаясь засыпать.
На утро кофе-
с ясной головой,
вагон проблем решать,
нет времени мечтать.
И даже хорошо
так , думаю порой
никто не нарушает
ритм и жизненнИй уклад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389339
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.01.2013
Звонок. Я поднимаю трубку.. Здраствуй! С НовИм годом дорогая!
Голос такой знакомИй, дорогой, по телу дрожь, током пробежала, а в голове
трамвайнИй звон. Чего молчишь ? Не слИшно? В ответ ему, что-то невнятно пожелала.. Металом в воздухе повисла тишина. С той сторонИ..Я с предложеньем. Что скажешь,-если в гости приеду? Не прогонишь? МоЕ
молчаньЕ..Меня не хочешь видить?
Послушай, милИй, хотела прокричать. За три года расставанья,удосужился лиш на пятИй звонок. ПервИй ультиматум-"Возвращайся!", второй пол года спустя:Я уже не сам!-поставил перед фактом.,третий год спустя -поздравил с 8 мартом,через два - в честь моего день рождения. Что разладилось на личном фронте? И опять на попятИх?
А где- извини, я не бИл прав! ВсЕ осмИслив не хватает, мне тебя,родная!
Милая, чего молчиш? Я ответа ожидаю! Показать в очередной,что его ничто не изменило,дорогое время прошло, упустил.Для неЕ оно болезнено
ползло, оставляя след глубокий и необратимо... Деликатно на другое разговор перевела: Как там дети, внуки и здоровье? Он наверное подумал там, что уже оттаяла? - Ну так что? - как скажеш: Можно покупать билет?
Пауза и в ответ: Нет! Нет! Благодарна за звонок. Прости!
Миг как вечность проглотив и как-будто изменив мотив:А тИ знаешь? Я и не ожидал другого , и понравился он мне! Что имел ОН на уме? На последок передал привет родне, ну а мне конечно пожелал удачи. Не дослушала. От напряженья , трубку на рИчаг. До конца поняв и ощутила, что с предательством его похоронила. ДваждИ в одну реку не войти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389296
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.01.2013
По леді, як по склі на ковзанах,
біжить,стрибає час ,летить стрілою.
Згори несеться та веслуючи по морю
захекався, розчервонів- немає супокою.
Куди б сховатись,відпочить,де постоять, чи посидіть?
та стрілки трудівниці ,одна одну підганяють..
На циферблаті, різні події двері відчиняють,
А дні з календарів листочками злітають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
На темно-синім небі,
вечір малює зорі.
А у вікні дві тіні,
переплелись в розмові.
На дворі чуть крик вітру,
відчай плакучих хмар.
Їм не до цього світу -
поділ сердечних тайн.
Доню уважно слуха
ніжно її пригорта.
Розірвав сліз намисто,
серце своє віддала б.
Буря в грудях пустелі
у спазмах б*ється грім.
Житейська мудрість, далі,
хиби поправить свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Скрипіли на морозі ліхтарі,
А хурделиця в вікна заглядала.
Тепло в квартирі ніхто її не захотів
Впустить, ідилія біля камину панувала.
В кімнаті затишно запалена свіча,
Яскравими гірляндами ялинка вигравала.
Стук в шибку та засунув штору Ти
Відгородився, хурделиця плачучи кричала.
Не зрозумів, шо за дверима Я стояла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
Моя зимово-біла самота,
Дивлюсь на тебе у вікно віків.
Натужно дихає під кригою вода,
Як скована ріка між берегів.
О, моя срібно- сива самота,
Окрайцем місяця волосся на плечі.
Впаде в наповнений бокал сльоза,
Заграє відблиском при світлі ліхтарів.
Той трунок не придатний до питття,
Смуткуом кришталю відчаї втопити.
На ноги взути ніжність, йти до забуття,
По дорозі рідні погляди ловити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
З часом почала задумуватися ,не вірячи раніше,в переродження душі.Та неодноразова подорож в один і той сам сон. На ранок пам*ятаю ясні зображення, події. Не це століття, одяг, час, розмова не сучасна. Дивна хода і по красиво викладеному паркеті, павою ступаю. Десь чути музику..
Полонез на зміну краков*як,далі мазурка. Двері величні широко відчиняю ,грає там оркестр. Велика зала з люстрами і пишністю нарядів притягає. Оглядуюся у всебіч та увагу на мене ніхто не звертає.Сама собі дивуюся,-у чому річ? Та в відображенні дзеркал точнісінько, як інші виглядаю. О, Боже! Зачіска три поверхи на голові з якимись чудернацькими шпильками, а сукня з шлейфом і бантами. На стінах всюди дзеркала,ще ближче підійшла, вдивляюсь.. Та у відображенні всміхаюсь й сама собі подобаюсь.Аж раптом! Пристійний кавалер, кніксетом, елегантно запросив у танець. Хвилиночку вагаюсь... Все ж руку подала і в танці поважно закружляли. Танцюю й ніби розуміючи у сні,що я душею на своєму місці,а тіло зараз в іншому часі п еребуває тимчасово,припадково й повернеться . Душа ж враз полетить туди, де має бути, де її чекають...Збудилася... Знова той сон. Чи може він щось означати? Хтось скаже по-менше фантастики читати. Та я задумуюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388106
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Душа самотньо мерзала у снігах,
А згори місяць, мовчазний монах,
З ним свита зіркова,освітлювала шлях
А тіло німо борсалось в спокусах.
Серце гаряче спалахом свічі,
Змарнілу тінь , виводячи вночі.
Безсило билися думки в тривозі ,
Не загубитися поспіхом в дорозі.
.
Людська Надія жевріюяча в очах,
Розпука відчаю, вагання страх.
Та добрий ангел у Різдв*яну ніч,
Благословення посилає увсебіч.
І подорожнього, ніжним крилом
У хуртовину, вкрив своїм шатром.
Доки Віфлеємська зоря палає,
Всевишнього покров благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Навкруг зима,
а по стежині літо,
Навпрошки з темряви,
квітучо вирина.
То погляд твій,
від нього захмеліти,
Солодким трепетом,
і тіло тятива
Натягнута, як елексир
жагучих фраз пролита,
Кохання ляже на крило,
колись бува...
Здіймуться, стрілами у небо,
два орла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
На столі недопита кава,
Наче встав з-за стола на мить.
Одним поглядом все сказала,
Тож про, що тепер говорить?
Тому голосно буду мовчати,
Здригатись, завіса скрипить.
Горда - пиха тебе не признати,
Самолюбство моє болить...
Очі в стелю, оце свобода!
Тінь по вікнах, чи не бува?..
Тиші смуток як в негоду,
Я на кухні п*ю каву сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2012
Шоста зустріч клубівців " Об*єднані словом".
Перед порогом тупцює Новий рік. В світлиці , на чільнім місці, вбрана ялиночка, зір манить.В повітрі літає атмосфера,мов муза веселкова і посміхається до всіх. Тут Дід Мороз, а поруч з ним снігурка,щира усмішка в волосі діадема-краса,що порятує світ. Під гаслом-" Подякуємо року старому, з любов*ю переходьмо у новий!" Знова зібрала нас "Галичина".Ми вже згуртовані по-між собою,знайомі,друзі є й рідня, за чудо це подякуємо Богу.
Ми маєм змогу разом один за одного радіти,знайомства,презентації тут провести, а наші лідери дві Лесі і Оксана великі покладаючи старання й не дивно,що наш клуб росте.І обростає,бо кожна зустріч членів прибавляє.Велику силу слово має,до нас з усюди поетичний люд іде. Вже є свій ритуал,/та то окрема тема/.Встав вірші,чи твори почитав, мов мріями своїми поділився.А що для себе кожен взяв? Ковточок з словникового джерельця-заряд, що з часом ляже на папір , яскрвою палітрою- роздумів,образів і почуттів. І у цей день,що нас зібрав, подяка всіх і кожного зокрема за все,що встигли,що змогли, як Богу дяку віддали. В наступний із надією і при здоров*ї, перейти. Наш клуб " Об*єднані словом" всім двері широченько відкриває, а рідне наше місто досягнення ,як подарунок приймає.Ми вже у ньому своє місце посідаєм!Велика дяка всім, хто прийде й нас признає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387026
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Самотнє небо плакало дощем,
А вітер листя холодом змітав.
Сум із очей - цівками, струмками,
І розпач, біллю, душу роздирав.
Душевністью акордів день спливав,
Гортанний крик рвав струни на частки.
Лиш мовчки календар перегортав,
Буденні і святкові сторінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
В твоїй руці моя рука,
Два берега - одна ріка.
Нема між нами протиріч,
П*ємо вино солодких стріч.
Журавкою у співі днини,
І сміхом мрійності дитини.
В обіймах тиші і розлук,
В мені живе твій кожен звук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Освічуючі вулиць ліхтарі - тьмяніють,
Палає на деревах сніг мов свічі.
Погляд притягуючи тіні їх блукають,
Разюча конкурентність падає у вічі.
Голубить землю сніг в теплих обіймах,
Сполохана метіль засипле мрії.
Замилувались до весни у диво-снах,
Струмочком скапають бурульки, суховієм.
Морозний день в зимову ніч , пересипає
Крізь сито,льє м*ягкий лапатий сніг.
А темний неба звід Зірками величає,
Парад планет і втомлений буденний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Сміх і сніг, заховався під витканий дах
і вовтузиться в сховку бо зимно.
Предрікання людські мов кусання комах
самість душ, чи волею Божого Сина.
Не розгаданий зірок кросворд , подивись,
в Храмі серця думкам тісно, місця мало.
В космос їм полетіти , ввись понеситись,
на розгорнутих крилах , їх бракувало.
Небо зичить хмаринок пір*їни легкі,
ніжно сипле на землю, хоче приспати.
Безіменну планету, що виринає з пітьми,
Шлейфом зір зове і манить у простір Галактик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Чи налякати,чи спам*ятати ? Прийде Апокаліпсис !- голосять.Озирається і ніби придивляється народ , до історичних і природніх перемін, та перепади тиску і в погоді.. Не помічаючи,що загубили оту людську цінність. Та в душах людських вже він давно настав! .Коли ж прицінюють порядність, чи достаток,спокій родинний чи славу торгаша. ..Ну, що ж як прийде Той Апокаліпсис, до кого побіжить продажная душа?..А в кого совісті,ще трохи залишилось,для нього небилиці ті дарма. Вмирати,як і не народжуватись двічі, а впевненість, бо вічная душа.!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380931
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Десь недалечко помахом крилечка,
Маленький ангел оглянувся і присів.
Гадала на плече, а він на край сердечка,
А звідти чується Господній переспів.
Свята наблизились, і під церковні дзвони,
В піснях і молитвах чекаємо Різдва.
Господній клич народженням Людини,
В усіх оселях, знов , влаштує торжества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Говори не мовчи , твоя тиша
наступає на мій олівець.
Говори і мені буде легше-
Чи розмову зведем на нівець ?
Не кажи -" Допобачення!" в простір,
Хрипне голос, за руку візьми...
Не мовчи, приступи, кажи - " Здравствуй! "
І тим словом обійми зіжми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Вже від платформи поїзд вирушає,
Маршрут його у пізнє забуття.
За вікнами спать сонечко лягає,
Несе мене у ніч з твого життя.
Незчулась за спиною кілометри,
Минає ніч під стукотом коліс.
І заколисують , в думках старі сюжети
Життя з минулого ,несеться під укіс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Ти спиш, я дихаю твоїми снами,
Подих затамувала лежачи.
Вже й в подумках назавше ідучи,
Не стерти з мого серця чорні плями.
Світанок забринів , загубились мрії,
Душі подертій лік не віднайти.
Холодний розрахунок позбирав в роки,
Омана почутів розбиті надії.
Їх відрікаюсь - бо чисті думки !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012
Віддавна звична до самотності,
І здається не потрібен ніхто.
Немолода , а вистачає хоробрості,
По життю йти одній... Та чого ?
Нераз думка вогнем спалахне,.
У юрбі може стріне ті очі ?
В обіймах, звично, довгої ночі
Розчинитись, і забути сумне.
І так щодень собою вільна,
Ніхто, ніколи не подасть руки.
Не світить з кимось бути спільно,
Та не потрібні їй чоловіки!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
Скалу точить вода, а ранкова роса
На траві, забриніло сльозами.
Позатерті сліди в різні боки ішли,
А відгомін, кресадлом об камінь.
То не місяць пече - поцілунок в плече.
Слів не чути - кохана, жадана.
Вже затихли сліди у принишклій траві,
Поцілуй же ту віддаль між нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
На попелищі почуттів згасає Віра,
Вигнанкою на чужині Любов вмирає.
Десь тихо у кутку заплаче Мрія,
Розлука сумом б*є, біль не минає.
І не знаходить більше слів Довіра,
Та без запрошення , у двері Мудрість стука.
Й знова в теплім сповидку Надія,
Сміється радість, в ореолі Святої Марії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Десь на межі ще ночі й майже дня,
В гаю ліниво позіхала птаха.
Кімната порожнечею зростала на очах,
Морфей спокусливі обійми розтуляв.
Медово-мигдалеві поцілунки , на устах
Не згасли, а ти для мене сонце у руках
Приніс, я ж навіть зірку не просила.
Рондо співала тиша..Почулось?Розбудилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
СвятА.Молитви за душі померлих і як за звичай дивні та пророчі сни.
Останній мов кіно, гляділа. Чи спала, а чи душа десь по-під небеса летіла.
Мабуть денна подія якось подіяла на почуття. То поетична п*ята зустріч відбулася,в клубі " Об*єднані словом " з духовно пов*язаними і подібними людьми , що відповідно для усіх цікаву й надзвичайну роль відіграє.
У свій, не зовсім пізній вік, на себе вже рукою помахала,аж тут цілком для неї посторонній чоловік,звернуть на себе увагу, як завіт чи жартома, а можливо то серьозно -наставляє. Для жінки, виявляється не вік, коли
ще очі молодечо грають, а усмішка та притягає, як магніт на себе увагу звернути заставляє.
На дворі теплиий, осінньо-дивовижний вечір.Іде поважна дама із букетом
квітів. При світлі ліхтарів і вулицею жваво-гомінкою,здається їй,так років, що найменше десять полишила за спиною. А вдома ,відразу звернули
увагу:-" О, мамо квіти? Ти щось сьогодні надзвичайно гарна і виглядаєш
так звабливо.Признайся,чи та зустріч випадково, не звичайна ? Не відповіла.Інтригу в повітрі полишила...Та звісно надзвичайності нема, бо квіти з вази,щоби не пропали,подруга по перу Оксана , з собою взять
наполягла..
Тож добро і теплії слова, і закрутилась в жінки голова. З хорошим настроєм та спать лягла.
І сон...По кількох роках розлучення із чоловіком , на відпочинок у Болгарію вернулась.Красива Варна,знайома вулиця,а ось подвір*я ,дім.
Чомусь багато люду,гамірно у нім. То виявляється справляють свято
міста. А правило у них таке, любий прохожий,чи то подорожній надійде,обов*зково- пригощають. Скрип фіртки...Вмить на порозі дому жінка,то виявляється Його уже дружина.Погляд з під брів- мабуть по знимці упізнала,приступила і мов в благанні руки заламала-:Заходь?! Та просьбу маю,не подавай Йому надію.Благаю!..
Ввійшла, та на порозі чомусь взуття полишає. Погляд за стіл кидає - компанія та сама,як завжди. З цікавістю та острахом на неї поглядає, а Він мов скам*янів і встати сил немає. Обм*як увесь,в очах його вогонь згасає. То ж не чекавши запитань,можливо недоречних жартів, чи то нарікань до виходу попрямувала.Мештів на місці не застала.Мабуть забіг циган-сусід. Зненацька заскочена стояла,та на всі боки поглядала, щоб щось на ноги взути. Ажде її взуття тут так багато мусить бути, як виїздила, полишила кільканадцять пар.
Ураз чомусь стемніло, вийшла в двір. А там під парканом і тином, вглядається розкидане взуття, і розпароване. То правий чобіт, лівий черевик,пошарпаний кросівок теж лежить.Чи ж зможе хоч подерту пару віднайти? Бо як же босій йти?
Та враз , назустріч його внученька біжить. Така красива ,висока підросла.З усмішкою й цілунком пригорнулась і заспокоючи своє взуття дала.Узулася-якраз! Та на порозі став Він враз,не знаючи,як приступити
мабуть уже хотів заговорити...Та за плечима вже Вона. І жаль у серці:-Хай
його бере! Сама ж від нього відцуралась, не винна жінка -закохалась, налаштувала із ним життя своє...А у його руці,її любимі босоніжки. Подає.. Усміхаючись - взяла. Рукою, як помахом крила ,мов наостаток ніжно пам*ять відпускала, ішла вперед не оберталась..
І пробудилась. Ранок,тиша і сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375458
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Після дощу ввірвався сніг над ранок,
Навколо мряка,тиша аж дзвенить.
І враз, із неба шумова навала,
При світлі ліхтаря, килим стелить.
Недовго...Мить вологу попиває
Земля,і на поверхню знов бурі листки.
Погляд своєю новизною притягає,
Будівлі і дерева,що нахлобучили шапки.
Перші машини на дорозі вже ревуть,
Патьоками рудими вікна плачуть.
Важкі колеса в чорній масі грузнуть,
Невчасний перший сніг, як каламуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
Листи...Серцем торкнулась слів,
Рука прикрила клаптиком паперу.
І вже самотня постать на дощі,
Посічене над головою небо.
Гуркоче грім,чи відгомін подій,
Несамовито блискавиці розгулялись.
Чуть дзвін розбитих кришталів,
Скалки у душу повпивались.
Розплакалась і давлячись слізьми,
А чи дощем,що досі не вщухає.
Нестерпний біль, та різно між людьми,
Загоїть рани час,що пропливає.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Вже стільки пролетіло днів -
Розлука випала на долю.
Чи склалось так, чи не хотів
Ти випадково, завдать болю ?
Не можна вірити словам
Очам, зустрітись не вдалося.
Повірити чужим казкам ?
В житті так часто повелося...
А серце переповнюють жалі
Страждань, ніхто не розуміє.
У кожного є прогріхи свої
Гордість в торбину їх складає.
Ту щемну пам*ять,стерти б враз
Ступить, в минуле де кохають.
Щокою притулитись без образ
Та як?..Самі того не знають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Ти мойого смутку ані руш
Так сумую ...
Що тобі до того ?
Зацікавило?..Мій сховок не воруш
Я туди не допущу нікого.
Смутно ... Листячко паде
Золотаве,осінь гонить за водою
Сумно ..,тужно, та проте
Зовсім не жалкую за тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Капле осінь на холодний брухт,
Кольори листків ущент згорають.
Розколовсь пташиний перегук,
Вже давно, десь там за небокраєм.
Пробігає вітер поміж трав,
Мов юнак, що на коні галопом.
Лист останній з гілочки зірвав,
І сховав в щілину ненароком.
На гілляці споважнілий крук
Викрикав, як час за течією...
Капле осінь на холодний брухт,
Доостанку скапує свічею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Сповзає вечір по твоїх плечах,
Думки у снах збереш чи розпорошиш.
Проблеми без початку і кінця,
Мене згадавши плинний час наврочиш.
Як птаха ніч, тріпочучи крильми,
Спадає нишком на твої рамена.
Ти плачеш, бо між нами дві струни
Натягнуті, немов тугі стремена.
А я? Що я? Я просто глухота,
Роз*ятрена і посивіла осінь.
Лиш мовчки перелічую літа,
Неначе криком ,що у відголоссі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Листопад. Золотавим листям по-під ноги,
Після дощу, вже не хрустким,а прілим як би.
Так з неба сірість , важко , насувалась,
Стиснуте серце, інеєм вгорталось.
При кожнім кроці стогне пале листя,
Ти сам на сам в самотності імлистій.
Сновидами минають перехожі,
На мряку сіру у думках так схожі.
День переходить плавно в тихий вечір,
Мерзенний дощ до нитки змокли плечі.
Разючий холод йде теплу на зміну ,
Так не люблю оцю сльотаву днину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
О, як швиденько роки прошуміли,
Не так давно на вишитий рушник
Ми зовсім молоденькими ступили.
Дивились люди, шепотіли і хтось врік.
Не довгий у подружжі був мій вік.
Та час своє, і знову рушника стелю,
На нього твердо мій синок ступає.
Весь світ від щастя їм до ніг лягає
Для них, у Бога, долі кращої молю.
Я знову вишиваю рушники,
А барви підбираю все найкращі.
Чи доживу, -загадую собі ,-
Вистилить долю внукові та внучці?
Стелімо дітям красні рушники,
А поряд з ними світлії серденька,
По праву руку стане рідна ненька,
Як оберіг! Що відганяє темні кольори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012
Сонце заховалося за хмари,
Ніч на човнику колище чари.
Місяць ясний показавсь згори,
Зорі враз розсипав чарівник.
Пісня мого серця,
Мов вода в відерці,
Хлюпоче сльозою,
Відблиск той з тобою.
На дорогу впала двійко тінь,
То близенько двоє, то у всеобіч.
Мов ті чорні валуни морські,
В почуттях вертілись - обручі.
Почуття ,що валом,
Згори водопадом,
Ударами в скелі,
Розпуки - печалі.
Присвітив їм місяць із гори,
Очі в очі - руки потяглись.
Він для неї небо б прихилив,
Та човняр їх мрії підхопив.
Місячна соната-
Зірочок багато.
Та одна магічна,
Серце в прірву кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Останні теплі вересневі дні,
А літо "бабине" спинилось на порозі.
Весілля срібне шати багряні,
Фата із павутиння тканого в дорозі.
Сади,ліси зачервоніли падолистом,
Вабить калинонька зір намистом.
Зірвати б та насилить на ниточки.
І будуть на весіллі ті баби - панночки.
Справляймо весело гучне дозвілля,
Скоро прийде холоду свавілля.
Одягнуть люди шапки й хусточки
І до весни, в чеканні,журавлині вісточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Ми як на свято поспішали,до нас у гості приїхала Коризма Галина.
Відкрились двері й на порозі стала,приємна жіночка,з оченятами сумними.
То відтиск чужини, на перший погляд.Заговорила. В привітанні ,я думку про неї вмить змінила,натура сильна і багато, що на чужині добилася і зробила.В її доробку є уже дві книжки.Чудові вірші,ми із сайту знаєм.Заходимо ,із трепетом, на Галину сторінку, мов в світ сердечний потрапляємо.А тут сьогодні видалося щастя,поспілкуватись й душу зрозуміти.Скажіть товариші поети,чи можна цьому диву не радіти?
З найкращими побажаннями до всіх наших клубівців " Об*єднані словом".
Гуртуймося,зустрічаймося,один в одного вчімося!З великою подякою Галині за те,що своєю присутністю влаштувала чудове свято для своїх одноклубників. З повагою Сем*янів Данута /Ранімая/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362033
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 04.09.2012
Шумовиння сплило на воді
Страхом, невпевненість у майбутті.
Розважливістью хвилі погойдає,
А сміх і радість,смуток заливає.
Сусід навпроти,кинув кривим оком,
Бо щось вдалося у житті твоєму ненароком.
Та не Дай Боже проблеми чи біди,
На нього не розраховуй, навіть не ходи.
Були ж часи і не дуже так давні,
Так доброзичливі, дружні ,запальні.
Із щирістю в хвилину добру й злу,
Сусіди перші руку подадуть.
Куди ж поділося усе?Та люди веселі?
Так рідко радість загляда в оселі.
Ми розучилися собі робить свята!
Чи тільки одним хлібом ми багаті?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2012
Величезне задоволення від Наталиної поезії отримуєш читаючи,а ще більше
за нею спостерігаючи, на призентації збірочки-"Та жінка, що навпроти у вікні".Сиділа цілий час зніяковіла,розгублена з рум*янцем на лиці.
Мов затуманені сльозою в поволоці очі,коли читаються її вірші,а думки ген-ген знову бродять мальовничі,тілом у залі з нами,а душею в міражі.
Якщо б не був знайомий з її лірикою,з таким чудовим метафоричним словом,читаєш дух захоплює. Перед тобою на стільці сидить така собі"кульбабка" ,як посміїхнеться золота голівка,як прислухається мов повітряна біла пухнаста кулька /одуванчик/,та головне корінець у цієї рослинки-сильний,потужний,ліковитий.Ось такий образ в моїй уяві повстав дивлячись і слухаючи Наталю.
З великою подякою і безмежною вдячністю до керівництва редакції Галичина - за підтримку і руку допомоги, від нас усіх студійців "Об*єднані словом",що маємо місце і можливість для таких приємних зустрічей.
Свіжі враження, від призентації збірочки , нашої молодої талановитої поетеси Наталії Данилюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358355
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Після довгої ночі, жевріє зорею ранок,
Промінь сонця торкнувся гардин і фіранок.
У шпаринку веселковим цілунком тепла,
На-пів сонній здалося, він мені підморга.
Нараз хутенько підвелась та й до вікна,
На дворі різнобарвно, літо в осінь заграва.
Ще на деревах яблука висять сочисті ,
На траві срібная роса, й пожовкле листя.
На зміну упалу , приходять холода,
Прольють дощі осінні,там дійдуть морози...
Усе минає , будні та свята
В сум*ятті , радість витира набіглі сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Горобини червоне намисто,
Серед віт перемите дощем.
Осінь багровіє падолистом,
Землю укриває золотим плащем.
Без потреби, зірвав хтось навмисно,
І жбурнув по-під ноги в траву.
Кетяг згубиться в прілому листі,
Ягід кров - горобина пролила сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Мовчання струн хоч у руках гітара,
Не народилась пісня, а чи кара.
Поодинокії акорди по місцях,
Не ожива мелодія, бо підлий страх.
Юнак по-серед залу з інструментом,
Навколо люд зібрався і чека моменту.
Бажати й не змогти,одні експеременти,
Бо грати Дар- веління Божої руки.
А під будівлею, якийсь собі, скрипаль
На землю кинув капелюха.
Божественним смичком заворожив всіх, альт
Прохожі в захваті кидають гроші,кожен слуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Еще пол шага и летнюю истому,
неспешно с осенью встречаюсь я у дома.
Ветви калины, дождь нА ветру полощет,
зберечь среди листвы оранжевые кисти хочет.
Прощанье с летом и уж нет сомненья,
плывет по небу журавлиный клин.
Тепло на убыль, серых тучь знаменье,
так у природы наступает время перемен.
В желаньи время задержать подольше,
в руки возьму бумагу, краски,карандаш.
Не серым небо нарисую, бирюзовое
солнце , на фоне звезд.-Ну просто,ералаш!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2012
Думками в спогади пірнаю,
З жалем про те, що відбулося.
Я гордості своєї відцураюся,
В дощі , сніжниці заховаюся.
Приспів-Щоб непомітно відцвісти,
і в небі місце віднайти.
Ще нижче до землі схилюся,
від серця щиро помолюся.
Ми по житті на манівці йдемо,
І когось біллю зачепили випадково.
У відповідь душа кричати почала,
Людська невинність сумніви збудила.
Одної днини розум запрошу,
А в долі сили запозичу.
Із мудрістю удвох стежиною піду,
Гріх - гордості в минулому полишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Кожен день, а здається останній,
Та до нього потрібно дійти.
Не заплатять і мідяк банальний,
За життєвеє слово краси.
Нуртують на сайті примари,
В першу чергу про свій інтерес.
Подих їх вже чуть за плечами,
Якщо зможеш - від долі втечеш!
Плюють відкрито в обличчя,
Нерозумного можна якось зрозуміть.
А ти мила моя поезія - птиця:
Як з тобою в віки нам летіть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Смуток в моїх очах,
Усмішка на твоїх губах.
Звичайно жаль,
Та я не каюсь.
У спину звинувачення важкі
Летять,та я смиряюсь.
Ви Бога ради вибачте мені,
Та я все ж не міняюсь.
Так ніжно з уст брехня лилась,
Здавалося одержали прощення
Надалі, щоб не відбулось,
Час по-різно, своїм благословенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Людина ніби то не літає,
а крила має,крила має...
Як той орел ширяв між хмар своєї України,
Ніс радість, роздуми, красу,надії людей із сцени.
Такий об*ємний, колоритний,неповторний образ,
Ще довгі роки житимуть його герої серед нас.
Той скарб духовний на віки сховати ,
З мистецької скарбнички час від часу діставати.
Для поколінь його талант як еталон,
Митець уже без крил, та серед нас його душі літати.
З величезною пошаною до пам*яті Б.Ступки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.07.2012
Відвертий погляд -
рука ж метеликом тріпоче.
Немов розчаруваня
боїться,а прощатися не хоче.
В очах сльозою
топиться, багряне надвечір*я.
Стоять Він і Вона
і ніч так близько,
А місяць рогом
зачепив за край подвір*я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Прошуміли часи вітром порох змели,
В вир буття кинули тінь на узбіччя.
Попри все в майбуття не згубить,донести
Почуття і стосунки довічні.
В різні боки пішли і навіки чужі,
А межа стала болем мовчання.
Силует з забуття увірвався в життя,
І схилився в німому риданні.
Ясне сонце зійшло,погляд впав у вікно,
Сон здалось за фіранку сховався.
Мов би маминих рук притулила чоло,
Посивілого сина так ніжно торкалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Гітари срібних струн торкнулася рука,
І звуки музики несуться в піднебесся.
Ту пісню заведу,що біллю віддає душа,
Політ її на злеті обірветься.
Я не оспівую розлуку каяттям,
Бо в тім нема вини є потерпілі.
В рядочки слів вплела своє життя
Журбою, благословенна думка заніміла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Дні переспілих сподівань душа колише,
Не стали зрілими плоди бо вітер свище.
Під ноги падалицями бажання,
Струсило яблука з дерев оте кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Ранкова мелодія літа
так вабить, так полонить.
Вечірня зоря -
спокусить і захмелить.
Приміряє осінь,
як наречена фату.
Шовкова сукня,
омріяна весільна.
Тож взимку поведуть
до шлюбу молоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Думки мереживом красивим у віршах,
Слова крилаті опустились в твою книгу.
АДЕЛЬ сьогодні змогла її призентувать,
А друзі по перу візьмуть і понесуть на крилах.
В цій книжечці - надії та жалі,
Житейські міркування і мрії потайні.
Душа її те все мережила по-ночах,
І світяться від щастя у АДЕЛЬКИ очі.
Світ побачило друге її дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350375
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.07.2012
Покрай шляху роздовбана криниця,
Над нею напів зламаний журАвль.
Та ближче підійшла води напитися,
Даремно,висохло - ведро не начерпа.
Так і моє життя, окрайцем на гостинці,
Не в своїм домі, на ослоні каяття.
А сльози капають мов в жолоб у долинці,
І напоїв би, та запеклося в душі без вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Я вітаю Тебе хлопче - милий, рідний внуче!
Щоб іскринка мого серця в твоїх вчинках - відголоссям.
Щоб тільки добром, бажання мої, збіглися в стежину.
Божа ласка із любов*ю, в добру, радісную днину.
Прихилити б Тобі небо,що відбилось в твоїх очах.
Побажати в ювілей 16-ть ,я Тобі багато хочу:
В нукові очі волошки, з поля небес,
Е ліксир для мого серця дивовижний.
З мужнів за ці роки і виріс,
І нтуїтивний, розумний, красивий.
Н адійний у вчинках, вже знає життя,
Н е відвернися від нього удача.
Я йому зичу щастя, здоров*я, добра -
Так має буть, не інакше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349550
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2012