| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Стоїть темна велика труна. Вона померла. Все. Її більше ніхто не побачить. Дві червоні троянди лежать у неї на грудях. То він приніс, проводжаючи її у довгу путь. "Нехай земля буде пухом" - шепочуть дівочі вуста, з яких злітає ледь помітний аромат гіркого шоколаду...
На її вже неживе обличчя падає його гаряча прозора сльоза. А дівочі губи все промовляють молитву, збираючи її у останню дорогу.
Труну закопали. Кам*яна плита красується, переливаючись літерами на сонці. І жодної душі...
Сонечко, зацікавлене тим,що відбувалося, опустилося нижче і прочитало: " Тут похована ЛЮБОВ"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212010
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2010
Надворі буря хмурить хмари.
В кімнаті кішка мружить очі.
А в голові моїй примари.
Від них душа моя тріпоче.
Надворі дощ у шибку стука.
А кішка все собі муркоче.
Душа моя той стук все слуха.
Й здається їй- щось дощ шепоче.
Надворі ніч свої усмішки
Дарує. Й сон веде до хати.
І сниться гарний сон вже кішці.
А я не можу в цю ніч спати.
Надворі ранок поцілунком
Вже розбудив ліниву кішку.
Й зустрів всіх сонячним дарунком.
А я ще ніжусь в ліжку трішки.
Я мріяла цієї ночі.
В думках та зустріч виринала.
І згадувала я ті очі,
Які усе життя шукала.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2010
Світу вже немає – тільки ти.
Ти, твоя усмішка, очі-зорі.
Говорять там щось люди про мости,
Між нами їх нема. Усе прозоро.
Прозоро до абсурду. Я і ти
Нас двоє є на цьому білім світі,
Як день і ніч, реальність як і сни.
І не плете нам доля свої сіті.
Та краще доля хай би та плела,
Нехай би ми барахтались з тобою,
Нехай би сіть та спільною була,
Нехай би світло все закрило млою.
Я впевнена, що ми б перемогли.
Світило б сонечко для нас з тобою
І показало шлях в щасливі сни
А мрія стала дійсністю святою.
І ми б з тобою. Тільки я і ти
Ішли у ніч збирать чарівні зорі.
Говорять там щось люди про мости.
Нема мостів, нема нічого. Все прозоре.
Прозоре, і пусте, і непотрібне,
Не вічне, не таємне, не святе.
І не щасливе, навіть не чарівне.
І не моє, на жаль. І не твоє.
Ми різні:різні долі, різні сіті.
І небо різне й сонце не для нас.
А в душах зовсім різні квітнуть квіти.
Й не знаєш ти про мене у цей час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
Вона йому дивилася у очі
В ту мить, коли він ніжно цілував.
І не було прекрасніш тої ночі,
Коли, здавалось, що у ніг світ мав.
Вона йому варила вранці каву.
Вона для нього все могла зробить.
Він вірну жінку мав і друга мав він,
Що не залишить навіть і на мить.
Любив він каву, пив її без міри.
Вона ж вдихала терпкий аромат.
Він цілував ті коси її білі,
Що вилися неначе водопад.
Щасливі ночі-дні все ж проминули.
щось трапилось й любові вже нема
Про них вже навіть небеса забули.
І їх кохання квітка одцвіла
Розбіглися. І більше не зійшлися.
На віки. На незвідані роки.
Ті коси білі вже в одну сплелися.
Вона вдягла весільнії вінки.
Але вночі у снах йому являлась
Вона. А він щодня в її думках.
До чоловіка приязно всміхалась.
А він носив дружину на руках.
І вранці квіти на віконце ставив.
Вона робила чоловіку чай
І згадувала смак гіркої кави,
А він – ті білі коси, невзначай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010