| Сторінки (20/1977): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Мне до боли имя Ваше трепит
И невроз приходит от тоски
Лучше отойдите, коль не светит
Капюшон лучами мне в виски...
Я сегодня буду откровенна.
А в конце ты просто подитожь.
Кровь во мне густая течёт в венах,
остальное всё неправда - ложь ...
Нет, ты не подумай, я не дева,
родилась под знаком я иным
и ни капельки нет сходства с королевой
не завидую здоровым и больным ...
Не худая я и не корова .
В среднем у меня на высоте
каблучок двенадцать и основа
женщина я в общем в красоте ...
Нет же,. не тринадцать, чуть постарше,
мимо прохожу и слышу ор,-
ой! Возьмите! Может быть я ваше!
имя знаю девочка мажор ...
Я бы улыбнулась с перепугу,
но в кармане веточку несу.
Я не подчиняюсь даже другу
всем известно это, даже псу ...
Косточки оставьте, мойте ребра,
А любимый знает всё путём,
даже если скажет - моя кобра))
эту тему тоже перетрем ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Як хочеться в гофрованій спідничці
Пробігтися по складочках паркану
Заглянути в зіниці тій синичці
Що на гіллячці в жовто-синє вбрана...
Та так, можно ту синичку порівняти з країною, з ланами, засіяними гірчицею чи ще там якоюсь жовтенькою квіточкою.. І неба хочеться блакитного.. без диму.Та, звичайно, що для дітей.. Ми вже адаптовані до всього, кістки марудять цезієм, суглоби ниють стронцієм, але... Але ранок є ранок..
Як хочеться писати про приємні речі, не думати і не вигадувати драматичний сюжет, а просто написати прості елементарні речі..
Учора, учора журавлі зчинили страйк над моєю головою, щойно ми повернулись з чоловіком з далекої країни, ще й речі не встигли перетрусити, як тут ...над головою таке кружляння, з трьох сторін злетілося три ключі, отже, зустрілись три вожака. Скільки сил втратила зграя у тому кружлянні я й здогадатись не можу, битися ніхто не бився, та розмова була відвертою, мені й самій цікаво було як вони домовляться і хто їх далі вестиме у ті теплі краї. Осінь трохи затримала їх тут, клімат змінює свій устрій. Але ж як все влаштовано, усі три ключі в одному місці, бувають дива. Якою мовою вони домовились летіти разом? Хто знає? Я, по своїй наївності запиталася у них, та їм було не до мене, .. Вони домовились, домовились і вирушили далі. Я лише побажала їм щасливого польоту. Так важливо щасливо долетіти, так важливо. Я завжди хвилююсь коли літак набирає висоту, і посадка теж додає адреналіну, а все що між ними то лише час.
Як гарно тут вдома, приземленість має свої переваги, тут ти вже не такий великий і дерева не такі дріб*язкі, якими здаються з висоти.
Мої руки розмальовані хною, Орест такий уважний, він пам*ятає кожну дрібничку про яку я колись йому говорила.Цей малюнок- він особливий, в моїй шкірі колір охри-це звичайна хна, але в такому вигляді вона притягує) ...щось тепле тепле-як кориця, це вірність,
вірність-це така річ, така річ без якої неможливо побудувати відносини. По секрету вам розкажу, що й не таке просте те будування, перш ніж нанести той малюночок на руки я добре потупцювала по індійській, не просто землі, а по розпеченій, ще й босоніж. Та чого не зробиш заради мрії.Збуваються дрібнички- не відмовся від мрії, а ноги приведуть тебе, і ключик закурличе журавлями. Як добре повертатись додому, поки я тут спостерігала за цими птахами, Орест носив дрова, у домі сиро, сусіда наш приділяв увагу лише нашій живності, а от в будинок він не любить. Тут, мабуть був сильний вітер і схоже на дощ, та дерева ще в золоті, кучеряві,.Як класно стояти під таким велетнем, підіймаєш очі і бурштинг сяє, крізь хмарки просвічуються промінчики, радісно, радісно і водночас сумно, так не хочеться, не хочеться, вихру вітру, так не хочеться оголених нервів.
-Діано, що це ти така розкумарена?
Йди сюди, мені тут сумно.
-Ай, Оресте, я тут холодію, ти забувся що тобі натупцювали над головою? То не забувайся, і пам*ятай, що якщо твоя дружина стане холодною як лід не звертай уваги, то в неї так страсті покидатимуть грішне тіло, то так має бути)
-Я пам*ятаю, та то ненадовго, ви мене не надурите, я тут маю лучину)
-Поцілуй мене! Поцілуй мене, мій коханий, моя ніжнюлічка! Мій бережечок!
-Ніяких цілуночків, ти й так вже розбалувана в мене, зараз трохи прогорить і поїдемо по коней. І не розслабляйся, назад галопом, а потім ти залишишся вдома, я хочу домашньої їжі, а я, а я може ще щось придумаю, може я назад до діда за автомобілем, а кінь прийде додому.
-А якщо він заблукає?
-Діано, ніде він не заблукає, він же не жінка.
-То ти хочеш сказати, що блукають лише жінки?
-Я хочу сказати, що я люблю твої руки. Добре, давай поцілуємось, один разочок!
-Один однісінький.....
Ммммм... Боже! Нашепчи йому на вушко, що я не хочу сьогодні галопом)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616097
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
Косое полотно, косая бейка
Цвет африканский-дорого смотреть
а мне бы, мне рубаху с синевою
под лютики под блеск счастливых глаз
а в этой шубке волчьей я завою
с утра до ночи буду выть для вас
так много значит чем я тело грею
и от чего так плавится душа
ты не волнуйся, я не заболею
я медленно вдыхаю, не спеша
эти горы, подлунное небо
натуральный виниловый свет
не поймет меня тот кто здесь не был
не узнает кто жил сотни лет
тона, полутоны и тени
игривые голоса
кормящие птиц с руки хлебом
взлетная полоса
и холод летящий по коже
под ноги брошен лист
монетками шоркнул прохожий
звучание слышишь монист?
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
https://www.youtube.com/watch?v=SSrH_oqnrl0
О, как он умел любить!
Ни женщину, всю до остатка...
Он быть умел и не быть
Ничто в нём не было шатко...
О, как он умел дорожить!
Ни свежестью, даже ни жизнью...
Вино он умел пригубить
Одной, неглубокой мыслью ...
О, как он умел не уметь!
Ни восторгаться о главном...
Весну воспевал, в осень-петь?
К ней относился плавно...
О, как он умел нелюбить!
Искренне, нежно, славно...
Утром пытался забыть
А к ночи шептал забавно...
Ах, эта музыка меня с ума свела..............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
https://www.youtube.com/watch?v=g65oWFMSoK0
Вона божественна!
Колір червоний, блідо-рожевий, білий чи пряний..
Вона божественна!
У любові, чистоті, в своїй стихії
Кожен раз вдихаючи краплину струму,- спів багряний
Лине із душі кидає в стіни
Попелом розводить небеса
Феніксом крилатим бризгом піни
Творить творить диво чудеса!
Вона божественна!
Тричі закриваючи зіниці
Рухами до ребер дістає
Напуває воду ллє в криниці
І кубельця вірним птахом в'є..
В дзьобику тримається зернятко
Вітром підривається й летить
В материнське лоно і двійнятком
День і ніч поєднує в ту мить
Дві душі два тіла очі в очі
Рук невинних торки залюбки
Неба поцілунок вуст дівочих
Обірвався янголом летить
Вона божественна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
Когда погаснет свет лампадный под окошком...
Я тихо подойду красивой рыжей кошкой.
И лапку подыму мурлыком - дай привет!
Нет нет иди во двор- вот первый мой куплет...
Здесь в листьях мой ответ,- горячий словно плед,
под солнцем обогретый, - знойным летом
в подушках коготки игривые мотки
по ниточке раскроются с рассветом
придёт нежданный сон сонетом под балкон
сценарием со звуками с кларнетом
нас ветер унесёт куда-то.. в унисон
оставит только след.. три слова трафаретом
когда погаснет свет лампадный под окошком
ты будешь меня ждать? согреешь мне ладошки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
в шуме дождя жил Моцарт
Бах, Бетховен, Шопен
сколько в дожде эмоций
пространства ревнивых сцен
в шуме дождя ресницы
крыльями мотылька
над бездной взлетали в небо
ламаной уголька
жизнь быстротечна в красках
в чёрно-белых тонах
капельки кап кап по крыше
пальцы твои в огнях..
меняю платье безразлично,
-неужто плоть моя мертва
в каком разладе с нею лично,
- к душе чужой глаза сперва
прильнуть пытались силой ветра
летели искрами огня..
дайте огня зажгите фетры
промолвить "нет" а может "да"...
печаль лелею или снится
на облаке укрылся в палантин
песок из пальце выпускает
как будто слёзы серафим
не плач не надо, жизнь такая
что душам двум соедиться
не так-то просто,слышишь,сплин.
любовь,дыши .. дыши поглубше, созерцай
представь что лето на дворе, а лучше месяц май
и цвет от корня даст сиянье
и нету большего страданья,когда я здесь..
и.. рядом ты..
я даю Тебе хлеб..
я Тебе улыбаюсь..
я пою Тебя каплей весны..
прижимаю в руках и не каюсь не каюсь..
каждой клеточкой пёрышком ввысь подымаюсь..
и без спроса лечу в твои сны..
нам ночь дарит все царства мира
небесный свет златую гладь
мы здесь друг в друге- больше пира
надёжней верить- не предать
венец надежды пруд аира
власть рук сиянье воссеять
величьем духа мазком мирро
в других владеньях...
там.. за гранью..
где души наши в примиреньи
над телом встанут
им отдать..
себя для лучшей может доли..
пока мы живы..-нам летать...
если верность вы повстречаете
сообщите, пожалуйста в личку
а,впрочем,не надо,чо парится
всё равно я за ней не поеду
в дороге не устою
ах,женщина,чудо-Света!
что ж мы раньше с тобой не повстречались?
на лугу, где пасутся кО..
мчались в разные стороны мчались
ели пили текло молокО..
застыли уста надорвались
на лугу, где пасутся кО..
заперли дверь на ключ
стрекозы стрекозы целуются
а нам нельзя,-офигеть!
мы с тобой ветви одного дерева
носим наряды одинакового цвета
и солнцем одним согреваемы
утро одно и лето ..
не потому ли наши плоды разные
или пчёлы виновны в этом???
Без шариков игрушечка пуста...
погибнешь ты, творец стального слова,
в чём умысел ударить по умам..
главнее мысли нет,,-ведь мысль основа
неологизмы игры красота..
бейте трубите в тело храм обитель
души вернитесь в прежние дома
ангел не спит не спит так же грабитель
считает горе только от ума..
не понят инсистенция с приветом
концепция словарная проста
в двух полушариях царит одна планета
без шариков игрушечка пуста..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
О, скептик мой! Мой утончённый..
Галантен, искренен, мой стих!
Твой образ в тайну обречённый..
Как мил ты, люб мне, о, как тих!
Порой несёшься рвешься выше
Кружишься в локонах волос
И ренессанса воют ниши
Над нашим небом наших грёз
Не сосчитать, пыльца упала
К твоим ладоням, к сапогам
Истины света нам хватало
В поблекших окнах, ураган
Нас уносил, мы возвращались
В эпоху рыцарей, морей
Морей мы столько проплывали
Еще хоть капельку разлей
Разлей на шейку, ароматом
В моё нутро полынь аллей
Богаты линии,- распяты
Средь них в глубинке тополей
Сверкают бирюзой агаты
Целуй, сильней, люби сильней
Ах, эти руки, необьятны
В них мир скептический полей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
мне говорят, что все эти писульки
что лучше все писать себе в тетрадь
а если если очень очень надо
о жизни я должна всё рассписать.
а я скажу, друзья, вам по-секрету
что жизнь она у каждого своя
и хорошо тому, кого здесь нету
или получше, нет,- уж не с ноля.
когда-то я ходила даже в школу
грамматику учила и язык)
тогда ещё не так любила "колу"
и запятые ставила в притык)
потом, позднее школу пропускала
холодно было мне, тогда, мела зима
я сквозь перчатки иней не держала
не просто не умела,- не могла.
Да, ладно, все я книги пролистала
в библиотеке иногда жила
не помню правда букв, я их глотала
а те, что не вмещались -я жрала))
вот так прошло и детство, промелькнуло
скакалка, оружейка, тенис, торт..
футбол, корица, лес, деревья, дуло..
трава, цветы, поляны, первый сорт
вкус земляники, яблок, всё торкнуло..
немного капель с детства -улыбнуло?
налей себе в чернильницу и брось))
ночь на дворе..утро вечера мудренее))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
На той же остановке гаснет пламя
и столик прибирает господин
в жилетке серой холод парусами
подул железным взглядом, он, один
под фонарем желтеют краски руки
и фантик на желанье - загадай!
прочел и заскулил, может от скуки,
но, вечер, так прохладен, так хорош!
в обтяжечку, модняшечка а брюки..
такие же как в платье моём брошь!
не надо уходить, оставь скамейку
я ножками придвинусь, расскажу
как день прошел, как приютила змейку
и пальчиком порезалась о нож,
я расскажу как утречком проснулась
как ветер мои косы расплетал
как вихрь влетел в обьятиях очнулась
как оказалось.. и никто не целовал
полдня в пустую , к черту под скамейку
хотела, да и тот вдруг ускакал
на белой кобылице врассыпную
смеялся и скамейку, в общем обплевал..
после обеда очень ныли ножки
мобильный из кармана вылетал
мальчишка лет пяти построил рожки
язык как собачёнка показал
измазался неряшливо вертелся
о белое кудрявое манто
я дергалась, на той же остановке
уйти хотела ...все не то не то..
до вечера пешком шла по бульвару
одна, никто никто не подошел!
и тут гляжу художник манит баром
темнело разве сразу всё поймешь..
нарисовал портретик, удалую
глаза как с преисподни вглубь глядят
спросила попросила- я другую
а он ответил,что другая будет.......
и вот я здесь опять на перекрестке
удался вечер, вечер, ах, хорош
кого еще просить мне понарошку
прошу мне вечер душу растревожь
оставь не тереби эти скамейки
и столик постоит пусть до утра
я отдохну минуточку, немножко
и дальше... ну, ни пуха, ни пера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
Моя мама найкраща у світі!
Нікому її не віддам!
Заховаю в дитячому цвіті!
У клубі чарівних дам!
Моя мама весна моя й літо!
Лист кленовий, сніжинка моя!
У цім листі ми маєм радіти!
Зблизька зранечку із даля!
Моя мама голубонька сиза
Крила-велетні голубі
Очі теплі з присмаком хмизу
Руки ніжні летять далебі
Слова твої мамо, свято
На серці дитинки лягли
Ковдрою теплою в золоті платті
Розвеселити сонце змогли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
плачу, ридаю, сміюся,-
у чому моя вина?
За кого, не знаю, молюся
та вірю, що задарма,-
де ти, княже величний?
Кров благородна де?
Ритм по землі ходить звичний,
розум шукає в три де...
дорого стало жити,
дихати важко ріллі,-
рід мій в куточку забитий,
кишені звисають в мелі..
в'юни коперсаються в мулі,
чобіт хвостами б,є,
бабуся набила гулю,
дід оковиту п'є...
діти у вир злетіли,
внуки до школи йдуть,-
де шоколадний пряник
з горіхом для сили, дадуть ?
де ти,княже величний?
бджоли одні гудуть..
не бджоли, то доню, трутні
за цукор людину вб*ють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Не читай моих мрачных писем
Не ищи светлых пятен и тем
Я рассыпала звёздный тот бисер
В волоса закудрявился фен
Пол часа млечный путь испарялся
Гнал сгущенное молоко
Перекрестками ухмылялся
Над прической моей и в трико
Прятал кубики в виде конвертов
Уголки как холодный лед
Открывались цветком-интровертом
Краска таяла пламя не врет
Пеплом резво по небу шел Феникс
Полевые в ладошке мечты
Оживали в секунды мгновений
В письмах мрачных земной красоты
Не ищи в моих письмах свободы
На цепях все слова в полутьме
Расплескались горячие воды
И поток засиял в глубине
Нету света, шестая секунда
Ночь играется ночь шалит
Камень душит на шее корундом
Три ноль семь ничего не болит
Начитался?Твоя ночь творит?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Ангелина! Здравствуй, дождалась?
Ангел мой! Ангела! Лина- друг!
Не было розария вокруг
Краше не встречал,- твои глаза
Листьями украшен ободок
Солнце в нем играет и восток
Испаряет в воздух ароматы
Встреть же, обними скорей, как дог
Верно приклоняю свои лапы
В шрамах на осколках,- не сберег
Ты прости, прошу, да виноватый
Долго долго мучил твою плоть
Конь застрял пин-кодом на шахМате
Ангелина! Нет, я не страдал,
Вот, возьми, здесь шубка в банкомате
Для тебя себя я поднимал
Пулей, холостая,- в автомате
Места больше нет, не плачь, я здесь
В твоей комнате... Здесь..
Страшно...Как в.. палате
Ангел мой! Ангела! Ангелина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
А по суті нічого й не сталось
Моцарт теж бачив своїми очима
Реквіємом прикривався у чорному плащі
Підіймався до білого диму торкався струнами душі
Мечем олов*яним солдатиком сміявся дитячим сміхом
ходив по ялинці святковій
мріями веселковими
стояв на голові у часи застою
грався іграшками дорослими
бавився у мізках незібраних
рухався уперед руками
і ніколи не підбивав ногами........
що текли росами вранішніми слізьми прозорими
до місця призначення
до листів бамбукових пентаграмами
переходами ніжними високими нотами
сходами кольоровими
бульками гаками знаками...а по суті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Я такую тебя не знал...
Ты в отрезке стала чужая..
Потянулся к тебе и оскал
Пробежался по телу с ужая
Боль сосуды сдавила висок.
Улыбнись же, прошу, дорогая,
Нет, не слышишь, сквозь пальцы песок
И глаза и глаза не моргают.
Я такую тебя не узнал...
Да и знать не желаю такую..
Обласкал тебя, кто обласкал?
Ночью тёмной, не я, не тоскую
Вою волком по кромке Луны
Обхожу километры на ррры
На барометре - нет вины
Только шорохи линии мэтры
Кто такую тебя сотворил?
Неужель дьявол в клетке ликует?
Ты не слышала, я говорил
Всё в пустую в пустую в пустую..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Мой Ангел,- ночь сложила крылья
Устала ночь нас потчевать
Тысячу сказок в каждой былью
Первую будем открывать?
Не будет сна? Какие годы!
Ты мой хороший дорогой..
Прячешь в руке мои невзгоды
Уносишь мысленно рекой
Качает ветер вольный друг наш
Стихия облачком кружит
И над глазами птицы в белом
Мой Ангел,- в ухе мне жужжит
Может быть муха в дом попала?
За медом может быть пришла?
Заливки ей вчерашней мало?
Иль каплю с рюмки пролила?
Мы на воде? Какое царство!
Какой Горыныч? Господин?
Вопросов столько! Ах, коварство
Смешной в тельняшке) Не один..
Ещё бы плакать) Дочь Елена
Не приготовила обед
Не ешь, Змеюка, ночью вредно
Каллорий в крови вовсе нет..
Неси мой Ангел, мой хороший
Пойдем отсюда, дальше в лес
Там, в гуще листьев меньше ноши
Чище там звуки, крыльев вес..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
я живу лише зараз,сьогодні
відриваюсь думками і кригою
ненаситною кисенем водню
не живу лише так лише дихаю
трохи нудить ламаю платівку
сотню разів обходжу два слова
те що вчора минулося згідні?
ранок де ти я знову готова
готувати і кидати в сміття
виливати вливати топити
на червоному світлі століття
хтось примушував й далі годити
керуватися дзеркалом темним
коли сплять в моїм домі потвори
коли скиглять коли ти виходиш
підмальована трохи не модньо
керуватися йти за інстинком
гомоніти дзвінким міліметром
щиро дякувати посміхатись
коли розум десь там біля прірви
камінцями жбурляє у небо
просить сонму покинути місце
бо те місце злим вовком палене
добрим ранком у горлі мов кістка
застрягає на п'ятому кроці
відчуваючи подив бруківки
десь ось тут ось на цьому десь місці
йшло кохання учора зелене
а тепер тії ступні геть босі
гріють ковдру об рими шалено..
може ніч ця скінчиться і досить
знову кличуть, пробач,- "Магдалена!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015
Кличе осінь- прощатися з літом
Я з тобою з тобою піду
Он де бачиш, як бавляться діти
Як радіють,- шалені, в бреду
Дай рученьку, дай в очі погляну
Дай припаду до твого плеча
Трохи змерзла, ходім на поляну
Розігріємось в складках меча
Ти мій воїн, ти славний, а осінь
Пофарбує, та й далі піде
На побачення, в золоті просідь
Їй так личить, а кажуть іде
Ніби пише малює роками
По обніжках у травах росу
Не питаєтся навіть у мами
Пензлем дихає зводить красу
Кличе осінь,- прощатися з літом
Будем завтра, сьогодні,- не тре
Слухай музу осінню трембіту
Хвилі в*ються за душу,- бере..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Убегаешь от счастья? Бывает..
Я тоже слепая лань.
Бегу, а куда не знаю,
Крутится колесо,
В глазах твоих замираю,
Чувствую тёплую длань.
Всё проходит годами старше
Понимаешь- не всё равно,
Грудь красива, но есть и краше
Без усилий когда темно
Пятен вовсе тогда не видно
И колышется благодать
Не обидно, уже не обидно
Можно всё в этой жизни понять
Но, принять невозможно счастье
Приходится убегать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Мне нужен дождь
Мне очень нужен дождь
Вернуться я должна, ты понимаешь
В тебе осталось всё, дыханье дрожь
Весны цветение, флюиды мая
Я отыскать должна тропинку в рожь
По бисеру пройтись на боль взвывая
Я каюсь каюсь сердце вынимая
Для тебя
Я должна вернуться
В эту осень войти в дожди
Мне бы только не оглянуться
Не рассыпать бы только
Ассоль..
Белым инеем окнами стелется
Каблучками по пульсу стучит
Безумно красивая женщина
Эта боль..Это боль? Это боль?
Кому ты была обещана?
Под чьей родилась грозой?
В золоте листьев повенчана
Хандра
По утрам
Хочу дождь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
https://www.youtube.com/watch?v=JZKb0nHvRVA
Я жінка, українка, цим горджуся
Мій батько українець, мати теж
Я інших поважати гідно вчуся
Не визнаю диктаторських я веж..
Я жінка, українка, тепла осінь
У золотих коралях хвостик мій
Любистком усміхається і просить
Подайте каталог з меню до мрій
Я жінка, українка, в час розлуки
Коли на вікнах дощ лишає слід
Стікаючи хвилинно в мої руки
Повидлом круасанним під обід
Я жінка, українка, вірю свято
У вогники небеснії зірки
Я жінка, українка, нас багато
Таких у світі у яких думки
Радіють, бо уранці встане сонце
До вій торкнеться, тихо зайде в двір ....
Карасиком здригнеться в ополонці
І прошепоче-----любить...ЖІНКА...вір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
До замку підійду близько,
Та маску з очей не зніму
Босоніж іти трохи слизько
Ще гірше летіти в пітьму
Епічний будиночок зліва
Химерний стоїть на воді
Покрівля колись тут горіла
Повітря нечисте в слюді
Подихаю краплю дай вітру
Відгоміном час віднесе
В минуле далеке в палітру
Свіжішу за чашку глясе
Страхіття не бачу обличчя
Лиш лати увесь на коні
В змагання подався за кличчем
До серця мого, чом в мені?
Цей воїн цей хрест підборіддя
Жахаюсь свого ж я ім'я
Хотіла спасти батьків рід я
Хотіла щоб була сім'я
Розмріялась коси в покоси
Зрівняйся у землю ввійди
Оліями вмий ноги босі
На небо зорею зійди
Увечорі тихо гарненько
Цю маску тримай у руці
По ній тече жилами ненька
Білявка замри у муці
У муках тебе народили
У муках збираєш ти хліб
Один цвяшок в тебе забили
Три в дорозі наскільки ще літ
Невимовна вагома як жито
Мирром пахнуть твої манівці
Вина ллються покрівлю залито
В чистім озері олівці
У цім замку ніхто не живе
Під цим замком загострена битва
День у день сиві ночі веде
Душу втомлену цільна молитва
Лабіринтом до тебе йде
Жінка-львиця у жерло вулкану
Відмовся бо розум зведе
До любові любитися рано
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Я в сад вошла прохладным утром
Упала тенью на крыльцо
И вдруг малец пальчиком чистым
Открыл легонько мне в лицо..
не майся, дева, понапрасну
ты знаешь ключ где и где дверь
я вижу очи очи ясно..
светает видишь входит зверь
в твою обитель из тумана
сотканой речью в куполах
ты холодна испей дурмана
и ты познаешь что есть страх..
любовь любовь скорее дверцы
быстрее взгляд угомони
микстурой образом из сердца
упрямься выйди прочь пойди
возьми ладонь мою попробуй
прочти до линии плеча
ты вся простужена охрипла
куда летишь ты с горяча?
бальзам бальзам тебя излечит
в утробе выживет дитя
услышь меня шепчу я речи
останься здесь живи шутя
вели сейчас же вылить слёзы
фонтаном встану у стены
в сосуде сохраню тебя и грёзы..
а он придёт испить не ту
не ту вчерашнюю надежду
не ту вчерашнюю ту боль
в цветы в цветы гляди орешник
падал один и вот два врозь
твоя рука ждёт испарения
зефиром хочет закружить
лицо твоё часть умиления
платье кустарник белых роз
плач дорогая он узнает
тебя благую в мире слёз
без фальши в башмачке хрустальном
вот так иди гляди твой мост...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
https://www.youtube.com/watch?v=CcRJrsFxRhc
мне ль не знать...
твоё сознанье
может упасть
в моё сердце
где живёт ночь
в сердце твоём
птицей орлом
не умирай
моя нежность
слышишь постой
телом грешным
миг без тебя-это
миг для меня
миг без меня-это
миг для тебя
обещанье
дрожь и боль
сладости страх
жизнь на краю
любовь и прах
неизбежность
тело в изгнаньи
брось задержи
воздух глоток
не дай упасть
дай упасть
дай
содержанье
не умри
смыслом в руках
буду жить
я буду жить
рыбой совой
каплей росой
жить в поднебесьи
да на краю
сберегу
да навсегда
павлиний глаз
небо не сдаст
и не предаст
небо не сдаст
и не предаст
никогда
мою нежность ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
По-справжньому тепле літо минуло вчорашнім днем
Зів'яли червоні квіти згоріли яскравим вогнем
Свіча на столі зітхає посланниця світла в пітьму
Голівоньку нахиляє даруючи людям п'ятьму
Сік виноградний в намисті жінка ногами жне
Віконця фіраночки чисті колір лише трохи "не"
Вигорів мабуть на сонці піковим гаслом в обід
Свіча на столі сумує до ночі у ніч гайне
Востаннє а може вперше слова білим воском лід
Очей невимовно синіх небесних очей осяйних
По-справжньому ніжно мовно торкнеться залишив слід
Осені чайна троянда пелюстками до лиця
Притулиться скоро впаде королева зробила хід..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
А ти приходь, приходь і не просися,
Загадуй і роби з малини чай.
Я б хтіла, хтіла зватися Орися,
Та іншою назвали навзначай.
А ти кажи, скажи що маєш сили,
Любити можно всяку дрібну річ.
Я б хтіла, хтіла щоб мене носили,
Калачиком в обіймах клали в піч
А ти мовчи,змовчи коли потреба,
Казати головні такі слова.
Я б хтіла, хтіла вчути та чи треба?
Як завжди піде обертом глава.
А ти веди, веди, що пори року?
Чекання сподівання холод жар.
Я б хтіла, хтіла дихати під боком,
І зняти біль, й звільнитися від чар..
А ти приходь, увечорі, щоранку,
Вночі приходь, приходь і під обід.
Я не стомилася, чекаю, так,-на ганку,
Молюся й бережу тебе від бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
А ведьмой, ведьмой проще в мире слыть,
чем паенькой, до первого свидания
ведьму не просто трудно пригласить,
она не стерпит лжи и оправданий
не нужно, ни сегодня и сейчас,
дожди размоют знаки, на дороге
смоют обличие и в профиль и анфас
вы человеки, да, но, вы,- не боги.
А с ведьмой, с ведьмой проще говорить,
о счастье о любви и на пороге
вам легче с Достоевским быть, не быть?!
и голова седа и в теле ноги
в тепле, в уюте с ведьмой можно жить,
не зная ничего дарить букеты
Авророй можно плыть и так любить
единственную ведьмочку на свете..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
мені би збігти
з турки у чашку
білою гущею
кращою кращою
до губ потрапити
насолодити
гіркою кавою
язик вкусити
та й зализати
маленьку ранку
морозом впасти
квіткою
ранком
нагодувати
грішнеє тіло
вміло щоб мліло
печивом
вміло
танути
линути
теплою ковдрою
ребер торкатися
геть невимовно
переміщатися
в іншу кімнату
світлу
простору
з видом дотепним
без думки докори
на море дивитися
і забуватися
і милуватися
в простір впиратися
пальцем у небо
вище
все вище
шшшшшшш....
то так треба?
збігати з турки
білим лелекою
в чашу з зубцями
клекотом спекою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
Осталось две свечи.. А завтра утро
зажжет искрой румянец на щеке
напишет песнь ответит перламутром
пройдётся и увидишь на реке
две уточки.. на грудках оперенье
капли смахнёт и крылья крылья ввысь
подумаешь природа озаренье
ещё быть может промелькнёт и мысль
две парочки.. все заняты скамейки
на первой старичок и чья-то трость
а на второй будильник в телогрейке
девчоночка влюблённая и гость
теряется слова глотает звонко
стихи читает ..Пушкин, невпопад)
пройтись хочу, сейчас хочу к аллейке
где каждый листик мне безумно рад..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
Наконец-то пришла.. Нагулялась!
Губы в ссадинах, пальцы в крови
Силуэт вот и всё что осталось!
Голодна холодна на мели...
Твой кораблик бумажный,-записка
Я вздыхала лила каждый день
Слёзы памяти, правда,- не близко
Благодарна, вернулась не лень
Завтра снова уйдёшь, в чистой маске
На сегодня на ночь, я твоя
Тебе так же как мне, сколько ласки
Я сожгу этот листик, огня
Не хватает тепла нету краски
И мой волос волною белит
Выпей дрянь эту брось иди в пляске
До утра звёздный путь исцелит
Исцелит твоё тело больное
Кислородом наполнит твой рот
Ночь длинна когда рядом с тобою
Не ночует никто иль.. не тот..
Ты не та ты вернулась другая
Ветер воет под сеткой вуаль
Отогрею прижмусь поцелую
Мой дружочек.. Моя.. Печаль..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
/ЧЕРЕЗ РІК/
На портрет твій дивлюсь, пам'ятаєш?
Пам'ятаєш торішню зливу,
Як додому, тоді повертались,
Ти вдавала мені, що щаслива.
Пам'ятаєш, ті гудзики кляті
Хоча руки й були завзяті)
Ще питаєш, чи пам'ятаю,
Я той рік, я забутись благаю.
Ні ні ні, про любов,- не минула
Інша думка у мене гайнула.
Я з тих пір стала трохи інакша
Не така як ось тут, у минуле)
Ти тут гарна, налякана трохи
Той художник розгледів намисто
І любові тут, й охи ті охи
Фарби чисті, яєчко і тісто.
І волосся волосся не видко
З під очей твоїх шпилі не колють)
Ти не бачив, ті шпилі на крісло
Той маляр покидав як непотріб
І руками своїми незграба
І у очі дививсь, ніби в воду
Я ридати тоді хотіла
Проклинала той день, той театр)
Тихше тихше, не треба Діано
Хвилюватись не варто не варто
Той художник не гладіатор
В ного завжди відчинена брама
Він малює, а ще він.. ще грає
На сопілці та нервах піано)
Він грайливий, я хочу спитати
Час пройшов пролетіла минута
Ти скажи мені хто то обходив?
Коли я там була прикута?
Цілував мене хто? Хто? Хто пестив?
В тому шовці до того портрету
Не заводься, то я тебе пестив
Твого тіла торкався губами
Я б ніколи тобі не лестив
Хочеш підем сьогодні до храму?
А не хочеш то може й не треба
Ти тут справжня, без всякого сраму)
Я тут справжня? Та я тут потвора
Три години не дихать на стулі
На обличчі не рисочки правди
Гола й боса покора покора
Заховай його десь у підвалі
Цей портретик, а звідки це море?
Ти не бачила? Ай, да, Маруся!
Море небо десь там я молюся
Близоруке моє ти малятко
Моя киця пухнасте звірятко
Не сховаю нікуди дивлюся
І не думай, що я підкорюся.
Мій Оресте! Ти справді щасливий?
А от в мене немає портрета(
Я би теж якось так споглядала
По всім правилам етикета
Хвилювалась у хвилях тих моря
Коли ти десь там був у заторах
Мій портрет),-невеличкого зросту
У очах все життя було? Й було
Та коли я дивлюся на тебе
Не зійти б мені з того підмосту
Хочеш яблук? Або винограду?
Годувати тебе буду радий)
Моя ніжносте) Моє Сонце!
Я не хочу не хочу нічого
Лише в очі твої дивитись
В них багато всього нового
В них я вкотре як в небо дивлюся
І топлюся топлюся топлюся
Потони в мені, пам'ятаєш
Схід і Захід сорочку і воду
Бачу часу ти зовсім не гаєш
Холодильник не дасть більше льоду
А давай ми залишим домівку
І під дощ, як тоді стрімко стрімко
Обіцяй, що не будеш летіти
Кілометрами в ті калюжі
Я ж тобі обіцяю не вити
Подаруй мені жовті ружі
Я встелю ними тобі постіль
Як для мене колись ти поспіль
Не нагадуй, бо лишишся вдома
Тільки вдома якась тут втома
Ніби спокій і ніби тихо
Відступилося ніби й лихо
Та завзяття якогось немає
Ніби є все не вистачає
Розумію, ти хочеш дитинку
Не говориш про це, відпочинку
Тобі ніби на все хватає
Та дитинки немає немає
Викинь викинь це фото зі стінки
Не художник він, фотознімки
Не кажи так, він гарно малює
Зображає усе й що не бачить
І тебе хай то так не хвилює
Цей портрет все що маю на вдачу
Що це? Дощ як на зло заперіщив
Все владнається, все більше тріщин
А ти бачив он там в коридорі
Знов забулася розказати
Мені снилися мамо і тато
Передали тебе привітати
Ніби ти десь був там далеко
А я мала тебе стрічати
Добре добре ми йдемо гуляти?
Як же шумно зараз у лісі
Білка плигає по горісі
Їжачки поховали голки
Умиваються залюбки
Дай і я тебе поцілую
Я люблю тебе! Чуєш?
Не чую!
О, Господи! Бережи нас на цьому узліссі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604569
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Поет без осені,- ніякий не поет..
І краля ця без нього,- ну, не краля..
А вдвох вони справжнісінький дует..
Вона до нього,- Сонце, а він,- Ляля..
Душа і тіло тягнуться кудись.
Бредуть обоє разом кличуть вірші.
Вона присяде, кішку вгледить,- Брись!
Відразу, хіба я за неї гірший?
Тіло й душа як було там, колись.
Когось на крихту менше, когось більше.
Він відпускає мовчки,- Повернись!
До ранку в сквер, від того їй ще гірше .
Поет без осені,- без лісу дика рись..
Осінь із ним,- словесна, сріблом глибша..
У позолоті вересень спустивсь..
Душа і тіло у єдинстві ліпша..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Падолист, під ногами листи ,
ті, що ти зігрівав і в думках
зривався і кожен раз..
кожен раз цілував сонцем небом
рвав в обіймах сорочку і в прах
обертався коханням скаженим
свіжим вітром злітав ніби птах
Падолист, жовкне листя зелене
шурхотить спідницями земля
подивися на мене шалено
плутай в косах вплітай у гілля
недописані, ті, навіжені
в охру вкраплені у піснях
недоспівані зіркою в клені ..
недочитані, в снах, в наших снах..
Падолист, Падолист,у кишені..
"Я кохаю Тебе..Справді АХ))"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
я тебя выкуплю,
завтра
вчера
ночь
утро
сумерки
в платьице белом
вновь превратится
в изгибе пера
я обниму тебя
взглядом от Керолл
обойду переулки
и там у двора
ключ поверну и..
исчезну тем сквером
обернусь ненадолго
окликну пора
пыльцой нарядиться
золотом
телом
потянуться к окраине
там где гора
с трубочки пьёт
лунный сок
обалдело
тащится
вьётся
рекою волнит
волос Амура
белесый гранит
я тебя выкуплю
завтра
вчера
омут
палач
старичок
детвора
осень
клин клином
журавль
мишура
мелом мелом
третье сентября..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
теплее солнца только твои руки
касаясь заставляют трепетать
бугры раскошья пеленая в муки
лучами согревая мне б понять
в чём сила ветра двигая радары
под пламенем сжигая воздух звук
так близок и далёк слышу удары
попеременно язычки разлук
всенепременно горячи две пары
сбегает небо открывая люк
всё неизбежно линии Сахары
в полночь исполнят серенады трюк
О! Сколько неги! Сколько в листьях жара!
В ритме осеннем, сколько этих рук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Квітни, квітни, моя Україно!
Виховуй славних синів!
Пісня славна твоя, єдина!
Вбрана в жито небесних тонів!
Квітни, квітни моя Україно!
Навчи доньку любить ремесло!
По весні розцвітає калина!
А по осені джерело!
Квітни, квітни, моя Україно!
Поведи у танок косаря!
І токарку з зернятком до млину!
Ніби вперше до Букваря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2015
Прилітай, поки сонечко спить
В розмаїтті нескошених трав
Все живе, на частиночки мить
Розіграє в оркестрі отав
Світлячки.. Твої очі ведуть
В вересові хатинки сонми
Клен кружляє листочками мруть
У обіймах обоє.. Ти.. Ми
Дуже голосно мавки гудуть
Над водицею сіють туман
Пересмішники в зілля кладуть
Чари-шепіт полином дурман
Шелести ляпочи обертай
Збери колір мозаїк крутих
Залиши необроблений край
Тримай волю в руках цих і тих
Світлячки.. Звук сопілки ду-ду
На червоній доріжці розмай..
Я по килиму в осінь іду..
У долонях,- несу Тобі рай..
Прилітай.. Прилітай.. Прилітай..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
нудні мої вірші і я і я
не дивлюсь у люстерко
горить під ногами земля
дощ тримає у грудях цеберко
біль вмостилась кубелечко в'є
хтось стріляє,-зозуля кує
смерть гуляє у вельоні вбрана
"заховайте символ смерті"
попід коси на паперті душі
тут немає чужих лиш свої
лиш свої лиш свої набридають
закидаючи вудку у кров
заморить черв'ячкаМИ на груші
висить прапор,- роздерта любов
невмируща, та хто залатає?
пальці тримають курок..
маю вибір я? ВІРШІ..ламаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
ДАВАЙ. .
Давай злетімо вище - вище неба
І стрімголов з вершини у потік..
До вен кружіння - ніби так і треба,-
Загубимося в часі синіх рік!.
Давай сьогодні велетнями станем,
Дістанемось до місяця й зірок,-
В букет складемо,- й руки поміж нами
Заплутаються в розумі думок...
Давай цю ніч всю вип'ємо до ранку,-
У пахощах землі небесна стать,-
Проводи виллємо росинками на ганку,
Погляд очей навчім оберігать...
Давай дивитись будемо на сонце,-
Нічне, бурхливе,- в золоті дурман..
Я відчиню для тебе всі віконця,-
Вкради мене - придумай якийсь план!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
Мій коханий, чіпляюся словом
За вуста твої біль віддам
Затягнулося небо колом
Нероздільне як вічко мій храм
Ремонтуй на подряпинах вміло
Зупиняйся лавандою ляй
Прагне зцілення моє тіло
Сизим птахом прошу припадай
Мій коханий, мій день, моє сонце
Моя їжа любов без зізнань
Бачиш падаю ниць на віконце
Підіймаюся знов без вагань
Промовляю слова в шепотінні
Небо небо.. не треба змагань..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Серце моє нестримне
гудзики рве і бісер
падає рук торкаюсь
літом цвіту вмовляй
осінь затримайся трішки
випий ще склянку рому
з'їж ще цукерку втому
відчуй на плечах печаль
вітер утіш грайливу
коси розвій цілунком
пригоршні повні дай яблук
медом вуста напій
квітнуть іще троянди
ще майорять майори
в зелені тануть руки
серце радій радій
птаха гайнула з клітки
кинула в зошит пір'я
платтям шурхнула відмітки
зникло у травах зневір'я
полегшення лине у край
Краю мій, моя пісня!
Колосе стиглий в полях!
Хлібом і сіллю стелися!
Не забудь мене! Пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
И вовсе не нужна тебе душа.
Материи так много в магазинах.
Какие тонкости! Касаясь не спеша
Иду и ключ дрожит от лимузина
безформенная птица багажа
не держится, взрывается как мина
в глазах огонь, боль, память, анаша,
крест на груди надломлена картина.
Голуби голуби голуби!..
Белые сизые стая!..
Куда вы летите милые?
Подальше от этого рая?
Рай на земле..
Кто-то сеет, а кто-то скорбит
у окошка,
а я не грущу,- я осталась,
на груди твоей розочкой-брошкой
к лицу твоему это пламя
с губами сливается с кожей
лепестки на друг дружку так схожи
и вовсе не нужна им душа
когда ты идёшь не спеша
касаешься нежно и в ложе
кладёшь этот пёстрый фрак
и до утра красный мак
цветёт и поля краем дрожи
несутся как островки
к морю и крутятся ножны
просыпаються мотыльки
Психея в руках,- это знак
Безумие! Осень! Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
нащо тобі знати,коли вранці встала
скільки пила кави і які вершки
краще б я кохання твоє не впізнала
легше було б бити глиняні горшки
нащо тобі знати з ким і де гуляла
і куди дорога місячна вела
я до твого серця стежку прокладала
та прийшов злий вітер знищив всі містки
нащо тобі знати кому стелю постіль
вперше чи востаннє поцілунок шлю
досить натерпілась налюбитись вдосталь
хоче тіло й душу тягне знов в петлю
нащо тобі знати добре чи погано
руки чужі теплі,а чи холод в них
я не відчуваю лиш пече де лоно
залишок від свічок спалахи утіх
нащо тобі знати чи люблю чи дуже
чи дивлюсь у простір в пошуку очей
я тебе забуду очі лиш примружу
бачу як цілуєш знизу до плечей
нащо тобі знати як я протидію
як себе шукаю в купі сред речей
не чекаю зовсім спалюю надію
а вогонь шепоче зупинися,ей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
мертві квіти такі прекрасні
що здається що більш ніколи
не помруть їхні очі ясні
і сльоза більше личко не вколе
і не впадуть ранкові роси
блідий колір такий винятковий
срібним пензлем занурився в коси
і в безсмертя ввійшов святковий
мертві квіти такі прекрасні
мертві квіти такі чудові
білі сині рожеві власні
одна група і резус крові
в поцілунку затихли класні
зізнаються на рідній мові..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
Он.
.Я пьян сегодня.. ты пьяна..
В отпад, шальная и.. святая..
В меня взгляни отдам сполна,
Под ноги брошусь..улетая
А ты казни, хочешь убей
И так израненое тело,
А хочешь выгони взашей
Черным черно.. нет.. бело-бело
Она
а я и выгоню,постой..
целуй сначала мою руку
я всё решаю здесь, ты мой?
в сию секунду станешь мукой
Он
Казни и я тебя казню.
Из ночи в ночь. ИзО дня на день.
Тебя другою заменю-
Любовь не выправить наукой
Она
Смеяться можно? Я смеюсь))
Кричать надумал, вставил буквы)
Меня другою?Я страшусь!
Включите кран.. Не мыли рук вы?
Он
И ты ко мне, как к трудодню
Колхозной девою не лазай.
Не то крестьянское меню
Пополнится варенОй сукой...
Она
А ты надумал лезть на трон))
Абориген, бразилец,мачо
Не приходи не лезь в мой стон
Не то узнаешь мою сдачу))
Он
Тебя я чувствую на нюх-
Влачусь теряю дурень пень
И раз попала ты в меню-
Мне эти щи хлебать не лень.
Она
Меня другою? Я смеюсь))
Из рта смотрите льётся пламя
А я к другому обернусь))
Вы размечтались.. С вами снами
Он
Истинно, истинно. Стала такой-
Грохну тебя с наслаждением
Больше никто не нарушит покой-
Праздничек, как День рождения
Она
Другую тоже застрели..
В зерцале облик видишь меркнет..
Достать ли сможешь ты звезду
На небе, вздумал портить нервы!
Он
О нервы жалкие твои-
Ни дать, ни взять- пустое место.
Я вырву жало у змеи-
Пусть это будет сладкой местью
Она
До бесконечности раздоры
Ни год ни два шиплю шиплю
Ты мне не муж какие ссоры?
Ща каблучком как пришпилю
Не вздумай даже...я пилю......
Грубый какой, всё.. ночь..заторы..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
ніч, моя зоряна ніжна тиха
я з тобою іду пліч о пліч
оминаючи стерню і лихо
запалила для мене сто свіч
язички твої теплі,- утіха
я посиджу ось тут близ узбіч
ніч, як світло й не чутно геть сміху
лише оком підморгує сич
ближче ближче пір*їночка криха
під голівку мою спи маля
місяць гойдалку вкладе під попу
не почує ніхто іздаля
як токує кулик зерна снопу
витанцьовують ча ча ча
чорномазі на білому листі
рветься колос то спів деркача
звуки різні рука у намисті
в переливах шука скрипача
гори небо ріка постіль Христі
духм*яна бездумно легка
близ струмочка шумить стрімка
тихо-тихо не так як у місті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Как только счастье к нам приходит,-
мы резво закрываем дверь.
Но, вдруг, в окно оно уходит.
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Любви проросшей из свиданий,
из тёплых звуков, глазмолчаний
ларец для платьев брошек тканей
для простыней накидок паник
любовь не терпит никогда.
Любовь не птица и не зверь
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Любовь-цветок благоуханный
из семени проросший на года
не сменит тон под солнцем воспалённым.
Любовь не спросит имя, даже след
сотрется с переулков злых молчаний
наполнит осияет одарит.
Любовь одна великое страданье,
но, там где двое дважды говорит,-
Во мне живешь ты телом и душою
здесь на земле готовлю тебе путь
ввысь в поднебесье божьею рукою
за гранью жизнь иная держи грудь,
запомни, женщина, ведет тебя мужчина
в тебя вливает млечный мёд земли
и проплывает месяцем тростина
моли меня моли меня моли
и я приду, я нищенка бессмертна
и подарю вселю в тебя свой дар
закон перепишу горит отчизна
и каждый не по своему не рад
и каждый без любви в душе подлец
философ дворник царь калека слесарь
улыбчивый угрюмый светлый злой
старик младенец юноша агрессор
зима весна и осень над рекой
теряет силу лето горький зной
плач говоря твори о любви
неземное блаженство
видеть свет здесь сгорать слышать руки
слов нежнейших любимых опасных
страсть рождающих искры полёт
гладить тело считать час разлуки
разливаться в туманы на лёд
разбиваться в осколки для счастья
чтобы двери открыли уста
любовь не бывает опасной
она лишь бывает права.
Ты мне не веришь? Ей поверь.
Я открыла рот сказать,- Люблю!
Чшшшшшшш... Прошептал птенец
у любви есть шкатулка ларец
а там.....жизнь иная венец....
Всё-таки она посажена, зарыта, закрыта
в мешок спрятана чем-то забита
какая же она.. таинственно парадоксальна
трагически светла, а как моральна
не птица ни комашка ни зверь
-Кто же она на самом деле?
И где нужно стать чтобы открыть эту дверь?
Как распознать? Не обмануться?
А в ответ ..Тишина..И..
-Ты мне не веришь?Ей поверь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
в моем доме нет зеркал
не вижу своё отражение
вьюг не слышу теперь,лишь оскал
в смелом ритме метели парение
ты хорошая кожей мороз
отголоски в глазах светлый иней
подыши в мое тело насквозь
подними к облакам снежносиним
закружи закружи и брось
белым кружевом переплетением
ты мой цыркуль в тебе моя ось
на столе грифель серый,- творение
нет зеркал сумасшедший вокал
раздирает на части рвением
стул старинный на ножку упал
лёд в бокал в моё сердце кинжал
убей умертви этот жар
на одних одно воскресение..
в моём доме нет зеркал
но, есть глаза, погоди, не мигай
дай докрасить реснички..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2015
у пустелі, де хочеться пити
де лиш сіль виступа на губах
біль ламаючи в терні молитви
ідучи уперед вперто страх
перекреслю..
пісчані будинки пересію
старезні сторінки
стіни жовті тримають в зубах
йди,коханий, бархани то хвилі
перешкода для днів і ночей
думка світла розділить на милі
вуголь в попіл згорить близ печей
вмить розвію
умить зацілую
закохаю
у тіло ввійду
водоспадом шаленої мрії
напою
до ладу доведу
мить солодка пустеля блукає
пахне тіло твоє споришем
дзьобом качечки сік убирає
укриваючи груди плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015
не пишу, не благаю, не плачу,
не молюся, не вірю, - живу
кривду й правду перу мовби вдачу
в павутиння впускаю вдову
ліхтарі освітили крилатих
буревії затихли в саду
хвилі беріг хвилюють а втрати
по обніжках до бога в бреду
край дороги, чия то хустина?
ненька вийшла стрічати весну?
літо в хаті зросла капустина
не второпаю холод зі сну?
лихо й годі а другом назвати,
допоможе?! та клич хоч помри
вовк не голод не вчує пихатий
вівця в кудрях ,ой,мамо,плесну
пальці в милі, дозріла калина
колихає на грудях рядки
тісно в тілі, це плаття-ряднина
гулі-гулі, мої голубки
птахи миру кохання надії
линьте в небо й назад поверніть
звістку добру теплішу за мрії
в кожний дім принесіть -не тягніть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
пазлами падає час у руки мої на колінах
замішую старанно білу муку як глину
суміш гаситься під пучками содовими
змащую пази над одвірками над водами
схиляюсь деревцем тоненьким рікою
пливу корабликом листочка зеленого
кружляю у танці невимовному
ніч третя.. тепла.. під кленами..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015
на долонях долонь, ти ведеш у потік
запах трав,- волошкове поле
твій цілунок в мій бік
ранить серце обрік,
ах, ти доленько, моя доле
колисай, ай-лю-лю
тобі постіль стелю
м'ятка дихає в груди, ай, коле
місяць ніжкою сік
розілляв і відлік
рівчачками скотився у море
на долонях долонь
і вуста терпкі очі опори..
зірочки палю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Ох, ця злива, важке зітхання!
Це кохання неба й землі
Завтра сонечко вийде і зрання
Поцілунком затягне рубці
І не буде не буде зла
Гордість вмиється об твої руки
Ти подумаєш свіжа сльоза
А то ріки мої, та й без муки
І розквітне розквітне чоло
Буде воля закриє фіранки
Ми забудемось, що то було
Дуга ніч прохолодна на ганку
Мимо пройде любов не мине
Я зварю тобі каши із манки
Два зернятка колосся одне
І танок сексуальний від Бьянки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Прохолодні стають вже ночі,
Та ще листя зелене в траві
Цвіркунам своїм вуса лоскоче,
Вони й раді, мов діти малі
На травиночку стану ногою
Не хитаючись втримаю стан
Босоніж прошмигну кропивою
Доторкнуся до тіла, до ран
Заспіваю у тім неспокої
Руки в небо де клич журавлів
Я готова із Вами, в двобої
Ввись злетіти, майстриня ключів
Перша ніч, прохолодна, печальна
Не ховайся від мене в плече
Чуєш землю? Молитва повчальна
Захистить .. Так! Так! Так! Не пече?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015
Як тягнеться час, мій коханий
Не в праці, мабуть, то й болить..
Я знаю ти мною там п'яний
Любов вміє серце томить..
Без віскі, лиш хміллю Вернона
Флюїдами, що із очей
Так сиплють ту ніжність барона
У постіль безсонних ночей
Встели в моє ложе троянди
Червоні рожеві рясні
Занурюся й піду у мандри
За часом, де губи масні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
пам'я таєш той рік?
як ходили на тік,
як зерно розсівалося оком
пам'ятаєш взуття?
як торкався до ніг
ой як било ж мене тоді током.
не забулася, ні,
як раніш по ріллі сіяв букви рясні
ненароком
йшли шалені дощі
проростали пісні і злітали
високо високо
птах над нами літав
над колоссям співав
позолоту скидав у волосся
вітер дух розвівав
жаркий день роздягав
кидав в річку глибоко глибоко
десь ось тут у душі
ти мене колихав
а мені так хотілось в Марокко
пам'ятаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
Що з тобою? Чому ти так дишеш?
Я ж в обійми тобі подалась.
Все зірвала,- дахи всі і криші
З рук твоїх я тебе напилась.
Що з тобою? Чому ти сумуєш?
Чому дивишся з сумом таким
До поезії може ревнуєш?
Та Вона ж привела тебе в дім.
Що з тобою? Не треба, не треба
Все у світі банально й вірші
Я доступні напишу для тебе
Тільки, прошу, а в тім.. поспішім..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015
я щаслива. З тобою хвилини
йдуть так швидко до тої доби,
де у простір до тебе я лину
а ти молиш,- більш так не роби
зупинися, благаєш, вмовляєш
заціловуєш руки і стан
та в душі, ти напевно, що знаєш
я така, я такий ураган.
та нічого, що пізно зустрілись
то і що, що так плине час
ми нікому не підкорились
лиш любов закохалася в нас
я твоя, шепочи без устанку
я твоя, перевір і молись
наді мною кружляють світанки
ніби вперше, та тут, не колись..
а це-зі знаками,для грамотності)))
Я ЩАСЛИВА З ТОБОЮ ДО РАНКУ..
я щаслива. З тобою хвилини
йдуть так швидко до тої доби,
де у простір до тебе я лину
а ти молиш,- більш так не роби!..
зупинися, благаєш, вмовляєш
заціловуєш руки і стан!...
та в душі, ти напевно, що знаєш
я така, я такий ураган!!!.
та нічого, що пізно зустрілись
то і що, що так плине НАШ час,-
ми нікому не підкорились,
лиш любов закохалася в нас...
я твоя,- шепочи без устанку,
я твоя,- перевір і молись...
наді мною кружляють світанки
ніби вперше, та тут, не колись!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015
а,.. насправді,, він дирижер
акапелли осінньої, хору
вчора вперше на хвильку завмер
і попадало листя до долу..
перше листя, пожовкле змарніле
шурхотіння, дозрілий овес
взяла в руки, притисла до тіла
і,.. згадалося,, як він воскрес..
грізна хмара сховала в коріння
білий дим не буває чудес
сріблом росами рухами вмінням
жезлом поглядом диханням в прес
в саме серце у саму сушу
ненаситно примушує душу
мушу бігти до скриньки Пандори
впали краплі густі Мандрагори
оживив мертве листя небес
на мокрому асфальті біосфер
танцюємо передосіннє танго
я.. і той.. а.. насправді,, він дирижер
метр танцю закоханий в Риму..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
три хвилини, і сонце зійде
у глибинку, у твій прошарок
золоту вкладе намистинку
серед степу твого, серед хмарок
обіймаю, частую зіллям
мию ноги в траві зеленій
оживає навкруг навкілля
я в тобі, ти також,- у вселенній
три хвилини, а вічність?
здалося..
що кінець це? Та ну!
почалося...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Зелене світло,- вихід із тунелю
Не вірять люди, - вихід всюди є.
Якщо він зміг навпомацки у двері
Не ранити клітинки, без ує.
Квіти кохання,- білий цвіт конвалій
У листячко як очі у більце.
Сила безмежна витягне з реалій
І поєднає душі у кільце.
-Ді, прокидайся! Вже майже ніч, чи може ми поїдемо додому?
-А ми де? Ми ж вдома, лягай спати, надумався будити мене на ніч.
-Я не вважаю квартиру домом, в якому не можно виспатись, якщо ти передумала йти до того клубу, то може і на краще, навіщо тобі те все..
-Ти куди?
-Я на вулицю, я не піду туди без тебе, твої танці на стінах теж чудові, правда, є такі моменти, над якими треба працювати, але ти моя і в цьому індивідуальність.
-Не пущу!
-Ді, йди поспи, вже скоро ніч, даремно я тебе будив, я ж просто обіцяв, треба було відкрити той бар з текілою і все на цім.
-Я не хочу нікуди йти, вчора хотіла, а сьогодні не хочу. Ну, давай подивимось тєлік, якийсь серіальчик, я закину на тебе ноги, ну, хочеш пива.
-Ні, я не хочу, одягайся, ось, твої круті штани, одягайся, швиденько, а то посваримось і хтось буде плакати, а хтось веселитись, хотіла вчора, а сьогодні забулась, одягайся, і не думай, що завтра тобі болітиме голова, а післязавтра мені буде тошно від цього всього. Одягайся!
-То ти хочеш посваритися, давай, починай! А я не хочу, може я вагітна, може мені не можно вдихати щось у свої легені, може мої очі втомлені, хочеш туди йти? йди! Я не благатиму залишитись, і не думай що ти мене осідлаєш, як Грозу і розпустиш гриву.
- То так?
-Так!
-Відпусти, відпусти, я не хочу твоїх цілунків, відпусти, мені боляче.
-Це минеться, я просто дуже хочу зацілувати жінку, яка носить в собі мою дитинку, Ді, пробач, я ж лише хочу урізноманітнити наше життя,
просто після двох годин.. ну, не видко,що ти вагітна!
Так, я спланував, раз ми у місті- підемо десь, а завтра ти цілий день будеш швендяти цими вулицями, а під вечір ми додому, і не сердься, я теж, теж вже не хочу нікуди йти, хочу прикувати тебе до ліжка і цілувати цілувати цілувати, хочу ніжити тебе аж поки ти не розтанеш, аж поки льодовик не розіллється водоспадами по схилах і рівнинах..
-Стоп, ми йдемо, добре, я згідна, ходім швидше, а то мене і справді туди не пустять.
-Ну, через сім хвилин ніхто нічого не закриє, та й там у тому клубі вхід не має часу, Ді, сім хвилинок.
І справді, через три години нічого не змінилось, двері були відчинені. На вході у нас попросили якусь карточку, у мене такої не було, та в Ореста знайшлась саме такого кольору. А колір там зовсім не має значення, від того світла, що засліпило мені очі туманом, все одно не видно нічого, чи в тебе зелені очі, чи сірі, це зовсім неважливо. А ще, ще там треба кричати на вухо, якщо ти захочеш в туалет, бо якщо не покричиш, то..,-краще прокричати.
Ми піднялись на другий поверх, там було трохи спокійніше, прямо як
в театрі, тільки сцена трохи інша. Грала гарна музика, вона трохи увійшла в моє серце і залоскотала, я глянула вниз, і справді, там, там були одні чоловіки, і одна жінка на сцені, та така гарна, така гарна, що я зрозуміла, я теж би на місці чоловіка залишила той халат, а про юшку і мови нема. В той момент я не жалкувала, що сім хвилин зробили свою справу і я піднялась і покинула ту трущобу.
Танець. Дівчина виконувала танець, її рухи могли звести з розуму кожного чоловіка, я глянула на Ореста, він був спокійний, але, але десь там венки рухались швидше, його кров змінювала колір, десь там, далеко далеко, але я відчула наскільки він хоче довірити мені свої очі, десь там я зрозуміла як можно любити поглядом, не торкаючись навіть кінчиком пальця тих блискучих тоненьких ниток. Я дуже любила свого чоловіка, але я чомусь його не ревнувала, я розуміла, що я ніколи не виконаю такого танцю, я розуміла, що в його рухи вкладено не один день і навіть ніч, та я розуміла, що йому приємно і я довірилась йому. А вона танцювала і танцювала, вона ні на одну секунду не залишила свій подіум, ні один чоловік не пхав їй гроші в трусики, вона була королевою, нічною королевою балу, і якщо хтось скаже, що там збираються голубі, то, я тепер можу поспорити, там, там бираються чоловіки, які люблять очима спостерігати за красою, яка увібрала в себе світ в одній особі. А далі, далі Орест зав'язав мені зелеий шарф на очі і повів, ніби вкотре до шлюбу.
Я нічого не бачила, зовсім, та відчула, як мій чоловік посадив мене у розкішне крісло, поправив моє волосся і хтось крикнув, так, так, це кричала жінка, я чула кроки, грубі кроки, пахло чимось незрозумілим, в цей момент до мене підступив страх, та мій Орест стис мою руку, і я зрозуміла що все в порядку. Ще через деякий момент хтось задихав дуже близько біля мене, моє єство напружилось як натягнута струна, я відхилила голову назад і подих щез. Тут десь біля мене хтось займався сексом, так, не коханням, саме сексом, я не бачила чи та жінка була такою ж гарною, може колись Ореста і запитаю, та, в цей момент хтось зняв пов'язку.
Що то за терапія? Не знаю, я закрила очі і відвернула голову, та той, знову наблизився до мене зі своїм важким диханням, я дивилась йому в упор, він робив мені виклик,його очі говорили -ну що, янгол, та знай, ти така ж як і я, така ж а може і гірша, і взагалі, я плював на твою мораль, - він так пильно дивився мені в очі, довго довго, потім кинув щось з рук і як крикнув- заберіть її, заберіть її, я не хочу бути з нею! І в той же момент забрали дівчину і він теж зник, просто зник. Орест різко встав,зав'язав мені очі і -Додому!Досить, прогулялись і досить!Додому!
Іноді, іноді ситуація виходить з під контролю. Хтось підійшов до Ореста і запросив ось сюди.
Там я відразу зрозуміла, що в кімнаті займаються тим же, чим і в тій, я зняла пов'язку, переді мною стояла жінка з диким поглядом в очах, я відразу зрозуміла, що вона тут керує. Їй не дуже сподобались мої очі, я відчула, що при першій же нагоді вона захоче мене принизити і вона посміла провести своїми руками по руці мого Ореста, тут я вскипіла, ще б одну секунду і вона би пожалкувала про це, та її змирили без мене, стільки чоловіків мали одну жінку, а їй було все мало і мало, мені набридло це, та й Орест притис мене до себе, і ми побрели геть. Геть з того бару. В інший.
Я трохи стомилась від тої прогулянки, не помічаючи ковток за ковтком я випила цілий келих білого крепкого вина, ми забулись повечеряти і я відразу сп'яніла.
-Оресте, відвези мене додому, я хочу в ліжко, мені болять ноги і крутиться в голові.
Та Орест сховав мої очі і відкрив лише .. знову.. знову теж саме, юна дівчина.я уявила її тіло до цього, до цього,-біле, духм'яне, гарне тіло, та тепер, тепер на ній не було живого місця, та це, це все за згодою, ніхто не входить в такий клуб не маючи тої карточки.
В той момент я захотіла не просто додому, я захотіла у хлів до коней, або краще на озеро до птахів. Орест, навіть зрозумів, що я згідна їхати туди вночі..
По дорозі я зрозуміла, що я найщасливіша жінка у світі. У мене є Він!
Моя ніжносте.. Моє сонце!
Дякую, Боже!Два вихідних з коханою людиною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597012
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
Вона сміялась наді мною,
Твоя безгрішна і свята
Занепастила твою Трою
У косах сонце, хміль, в жита
вповзла змією,- поміж груди
стягнула тиском світ мій й храм.
Винесла мізки-нате,люди
не їжте тілько по святам.
Навіщо здався лівий правий?
Палати всюди як гроби
Росте у людях злоба бруду
немов по осені гриби.
На вістрі серце, кров у жилах
тече канатами подій
сама ж бажала і створила-
мій чоловік серед повій.
І ця свята,що так дратує
для неї літо вже зима
відчула подих мій й лютує
він був,та інший вже нема.
Він був для тебе хочеш правди?
у нього правда лиш одна
вікно, люстерко, брама, дверці
під небом дихає луна.
Так знай, сміятись я теж вмію
і вмію голосно кричать
Ховати руки в росах вмію
тобі мене не налякать.
хочеш потриматись, будь ласка
та взяти душу-я не дам
Ти не потвора та й не казка
я,- жінка, а він майже Сам
хоче будує, хоче рушить
така природа- рай богам..
Що це за дурня наснилась? Хто вона, для чого прийшла? Пити, хочу пити, у голові паморочиться, де мій Орест? Ніч, глупа ніч, а його нема..
Вона- доля, жінка, правда, брехня? Ще й свята..
Ковток .. Чистий.. Криштальний.. Може це вода? Вона теж вміє сміятись,
та чому наді мною, я ж теж була на тому березі, теж відмовлялась від цього всього. Мабуть мої бажання не були чистими як та вода, тому вона прийшла, може ображається на мене? Та ні, це не вода.Не може вона на мене.. Постіль! Точно! Це вона, це вона, а може ні?
-Тобі теж не спиться?
-Де ти був?
-Ходив на дискотеку, тут за рогом відкрили нічний клуб, я хотів тебе взяти, та, виявилось, що добре, добре, що ти так крепко спала, туди все одно жінок не пускають.
-Чому це? Там що одні голубі збираються?
-Ді, ну яка різниця, жінок туди не пускають, бо там дуже гарні танцівниці, а коли жінка не може, тобто не має такого хисту чи таланту як ті танцівниці, то звичайно, що вони ревнують своїх чоловіків і влаштовують шкандаль))хочеш чаю з ромашки?
-Я хочу в такий клуб, я люблю дивитись на дівчат, які гарно танцюють.
-Тобто, то може в тобі я ще щось приховав?)
-Дурний!) Може я теж навчусь так танцювати.
-Для мене?
-Ні! Для них!
-Тебе відразу вбити, чи розтягнути задоволення?
-Рр..
-Пішли на вулицю, там все прокидається)
Як тихо,тільки всередині ще щось турбує, щось ніби незакінчене, недороблене.Орест ходив двором, я бачила його рухи руками, він радів,
радів трояндам, і сам між ними був як бутон. Кожен раз, нахиляючись до квітки він ніби вдихав не в себе, а в неї свіже ранкове "привіт"
На небі не було видно ні однієї зірки, небо ховало своїх дітей від ненаситних закоханих людей. Був дощ, це він тут все заворожив. Це він має властивість змирити землю з небом.
-Ді, я люблю тебе..
-Більше за троянди?
-Більше, троянди ж скоро перецвітуть і наступить зима, і тут буде холодно, а з тобою тепло..
-То я в тебе замість батареї?
-Так, сонячної))
-Ти нестерпний!
-Ми сьогодні їдемо у місто, ти підеш зі мною на роботу. Одягни найкращу
сукню, шпилечкі можеш дістати)тільки шанель не одягай)бо в офісі тебе стошнить від того аромату))
-Добре, ми поговорили і ти вирішив)) добре, у місто так у місто, піду сукню підберу))
-Скучила! Ти скучила, і за містом і за сукнею, і за парфумом))яка ти Ді,смішна, як мале дитя.
-Коли ми їдемо?
-Через п'ять хвилин))
-Про клуб ти теж пожартував?
-Ні! Про клуб вся правда)
-Оресте!Кинь вже цей двір, ходи на мене дивитись,...чорт!Перший раз запросив до себе на роботу, що ж мені одягти?
Ні, ця не підходить, у ній я аж занадто класична, а ця!Ця весела, дуже весела-ні,не той час веселитися, у людей горе, а ось ця? так,так ця дуже мені личить, фу, колір шампані,знову хакі-не хочу, чорне платтячко, ніжки видко, о! так! гарненька-та чорна, знову траур! не хочу і так кішки пантерами шкребуться, червона...ммммм...моя гарнюня! теж ні-офіс це не ресторан.. біла,білоблакитна вільна як хмарка легка як повітря, та ні, мене не зрозуміють((
-Ді, ти мене кликала?
-Так, Оресте, мені нема що вдягти у твій офіс, на що твої очі дивляться в тому й піду.
-Пішли у спальню, там вирішимо, ще рано, засідання о третій..Пішли, бордо підкаже..
Я одягла сукню стального кольору, у ній я почувалась не дуже, мені було холодно, та Орест вибрав саме неї.Я й справді смішна-а може це вона наді мною насміхалась? У місті мені все подобалось, навіть, люди, навіть люди, я скучила за їхньою ходою.О дванадцятій Орест випустив мене з рук, а сам поїхав по справах.Я мала час, та в голові все перемішалось, я хотіла позаглядати всюди, та у сукні стального кольору не дуже полазиш ось так, настрій був нульовий. Я йшла вулицею і відчувала як дихає асфальт після дощу, постукували шпилі-ніби нагадували-кап-кап.. кап-кап.. Куди я йшла? В перукарню, та, там за рогом хтось всміхнувся мені сонячним зайчиком і я вмить опинилась у бутічку серед деніму. До мене підбігли дівчата і запитали так привітно, що я бажаю, що я не задумуючись відповіла
-Хочу зняти цю кляту сукню.
-То вам треба джинси?
--Так! Мені треба джинси, такі, джинси, найкращі джинси, щоб я в них була на всі сто!
-Ось!Вам буде класно ось в цих!Приміряйте!
-Вау! Мені подобається! Тепер продовжимо подорож, тепер майку! Підберіть мені майку, американку, будь ласка!
-А який колір ви любите!
-А Який на ваш погляд мені більш за все личить, ви ж консультант, то пропонуйте!
-Та ваш колір залежить від вашого настрою, хіба що може ось цей
-Так, сонечко! Я беру цю..
-Тепер вам залишилось лиш підібрати топсайдери.
-Дякую, я залишу ці шпильочки, хай буде трохи еклектично))
За наступним рогом я усілась у крісло і віддала свою голову молодому перукарю, він мав такий нестандартний видок, що я навіть не встигла сказати, що я хочу, та вийшла я звідти .. казково-чарівна))
Через ті цілунки вдома я забула парфум, грошей у мене більш не було, але ...але коли щось хочеш...
-Ні, дякую!Мені не подобається цей аромат!
-Ви можете нанести його собі на руку, може він розкриється.
-Сонечко, якщо він не розкрився у флаконі для мене, то вряд чи він це зробить на руці.
Так! Це він! Що це?! Опіум! Ів Сен Лоран! Так, опіум!
А ось цей можна нанести на руку?
-Так! Звичайно, що можете!
-Дякую! Ви чудово працюєте!
Ось і його робота, скільки разів хотіла підійти до цих стін, ніколи не наважувалась, вважала, що непристойно ходити під стінами будівлі, де працює твій чоловік, та, сьогодні я запрошена.
Орест зустрів мене поглядом, вдихнув повітря, лише через хвилину другу сказав
-Пані Діано! Ми засідаємо за круглим столом, ви нічого не маєте робити лише Ваша присутність має для мене велике значення,ви трохи нестандартно виглядаєте, та гарно пахнете, ви можете, що завгодно писати на тому папері, хоч вірші, лише зрідка поглядайте на мене, ок?
-Ок, мій любий, мій чарівний, ой, заговорилась..
-Чому це? Чому я не маю права говорити,чому це? Я хочу подивитись, нарешті на цю лахудру, якій я віддала стільки років життя, ой! Погляньте на цей прикід, погляньте на цю чарівність, то, це через вас мене завтра звільнять з роботи? То це ви тепер будете писати ночами звіти, це ви тепер будете тиснути кнопочку автомата, щоби принести гарячу свіже зварену каву в наперстках? Погляньте на нашого Орестика Олександровича, і де він її знайшов? Хоч би джинси зашила!Чи ти вважаєш що ось так пристойно приходити на роботу? Що ти так на мене дивишся? Чому мовчиш?
Ну, пропищи вже щось!
-Оресте, мій дорогий!Вже третя година, дякую,мила панянко за виставу! Мені сподобалась ваша віддача до роботи.
Тиша. Небо. Блакить. Океани.
Хтось промову проводить з п'яну
Хтось прокинувся о дев'ятій
Хтось десь тут а хтось там за вікном
Знову дощ! По бумазі пером
Штампи кава розмова пісок
День. Годинник. Мобіла. Висок.
Сонце сіло і знов за столом
П'ємо каву з холодним вином
Ось фундамент, тут ріс виноград
Тут порядність та й був поруч гад
Хтось всміхнувся, то жінка твоя
Останній штрих.............-----------все підписано.
-Дякую Ді, ти справді моя половинка!
Я покажу тобі той бар))
Дякую,Боже!Як ти гадаєш, мене туди пустять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596413
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
Ты мой, бесспорно, - Насовсем!
Меня пленили твои руки.
Ты мой агент! Ты ноль ноль семь
Одевший пояс от разлуки..
Ты мой, бесспорно, - Навсегда!
Ты воздух мой, моя звезда.
Моя бразилия вода
Дельфин из сказок о науке..
Ты мой, бесспорно, - Навека!
Прославим Бога,а пока
Спокойно движется река
И я под паром уголька
Снимаю боль и глажу брюки
Ты замираешь в облака
Уносишь ветром шлюзы глюки
И на экране потолка
Бежит поющая строка
Моя бесспорно!
Скажи -Нет! Нет, не предашь и не уйдешь..
Скажи,мне просто, что не врёшь
Что избавишь любовь от муки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2015
ніч випадкова, скляна ліра
очей твоїх стоїть на ганку
десь має бути тут Багіра
примара-жінка, стан коханки
десь має бути, відчуваєш?
холодний піт підсушить шкіру
примхою вийде, повну міру
росою вкриє на світанку
заколисає заголубить
срібним намистом вкриє плечі
стягне з зіниць ту павутину
в той же, наступний тихий вечір
і ні на мить, ні на хвилину..
звір не згадає стежку втечі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2015
Мне жаль, прости, я засыпаю
Цветы не рви,- не виноваты
Вчера любил? На пропалую!
Другую! А меня.. Когда-то!
Я всё простила, отпустила.
Свечей не жгла, у автомата
в желудок ночкой водку лила,
Не помогало, рановато!
Светало, еле, еле, еле,
Тянуло так увидеть нежность,
что обаяньем на постели
моей бэушной, вшёл в промежность.
Мне жаль, прости, она милашка!
Закрой ширинку! До груди
Не прикасайся! Да, в ромашках!
Прочь! Уходи и не кори
Смешной, размерчик мой..))второй
А захочу, так нараспашку..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Сьогодні, саме сьогодні
У вирій злетіли в небо
Поєднані тихим словом
Кохання, воно вам треба?
Три доби. День і ніч нас ховало від світу відчуття, у чеканні і млості, світ яскравий відкрив долоні, білим вельоном білим цвітом світ очистив мене від злості. Чоловік, моє дивне створіння геть забувся про все, що було, опустив мої думи у верес, не залишив минулого й сліду..
Я відкрию вам тайну кохання, ви ж шукали його, усюди, куди гляну, куди подивлюся, всюди велич, господня ласка відірвала від дому і люду, говорити я буду, будь ласка..
А чи бачили ви як пасуться дикі коні у травах світанку? А чи чули ви їхню молитву, я сьогодні не тільки бранка. Я сьогодні вам заспіваю,як співає жона й коханка.
Так, ми тут, десь ось тут, в цьому лісі, а десь там, є домівка і одяг, є вино, є дзеркала й платівка, є будильник, що півнем на ганку верещить мов скажений собака, підіймає, жбурляє по стінам, є хода, є взуття, все, що треба,-не для спокою в рабстві панянка, є парфуми, що після весілля, -ненависні як очі.. До ранку..
Я в полоні, і поруч руки, що принсять ожину у ліжко, сплю на квітах,-прості ромашки уквітчали мене Діанку, п'ю росу, умиваю личко біля того ж таки водоспаду, недалечко ми звели кубельце,
дві пташини,і тому ми раді.. Сонце сходить і кличе в дорогу, та той офіс поріс споришами, все залишили, аби відчути коливання верби в тому танку.
Не цілуємось, не вередуєм. Граєм в гру, в якесь дивне повчання. Хтось бажання кидає на зорі, а хтось руки туди ж підносить, та, ніхто
та ніхто тут не плаче, і нічого ніхто тут не просить.
Тиха гавань. Берізки малюють й розпускають у воду коси. Дуб схилився у силі могутній, все чекає на дощ чи зливу, в соснах милість, на ноги босі, я дивлюся, чи ще то буде, чи почують те серце люди, чи прийдуть, чи настигнуть вроду, те коріння мого народу.
Ви прийдіть, я молю благаю, я любов вам свою безкраю, всю віддам, не залишу ні краплі, ви ж відчуйте, на що ми здатні. Дві душі два краєчка сливи, диких паростків, як же мило. Я дивлюся, я завмираю.
Подих вітра в очах колихаю. Ви прийдіть, ви погляньте, усюди, де любов,там і ви, мої люди..
-Діано, про що ти так замріялась?
-Та ні про що, ось думаю, ми тут назавжди поселились? Ми вже тут третю добу, й хоч би якийсь звір проскакав,а ні душі.
-А нас ти не рахуєш?
-Та нас тут й не видко, і нікому ми не потрібні.
-Чому це? Хіба я тобі не потрібен?
-Ти мені потрібен!Дуже дуже потрібен, ти омив росою мою кров, напоїв мене кумисом, де ще я такого знайду?
-Мало я тебе поїв, коли ти згадуєш ще про когось, піду ще до Грози, а ти, ти можеш тут щось на піску написати.
Цей пісок, колись був камінням, колись руки його тримали, колись глечик проріс із нього, у руках під твердим умінням. Колись тут, ось на цьому місці, жили ще такі, може двоє, зародилося тут бажання,
плід безцінний святої любові. Колись тут, я уже бувала, так так так, я ось тут пам'ятаю, оце небо, ці хмари..
-Пий, пий, і не кривися, ця Гроза чистіша усього чистішого.
-Оресте, я не хочу більш цього молока, я хочу мінералки.
-Ді, які в тебе скромні бажання, де я тобі візьму мінералки?
Якщо ти бачиш тут хоч один мінеральний заклад, я вмить, ти тільки сильніш бажай.
-Сильніш? Чи можу я ще більше? Поглянь на мою білизну, вона вицвіла під сонцем, поглянь на моє волосся,я вже справжня дикарка вуду, а ще трохи я геть втомлюся і упаду і все забуду.
-В тебе гарно виходить, сьогодні занесу тебе на ліжко, але зараз не час, розумієш, я не буду тебе цілувати, он, поглянь, скільки дивиться люду.Причаїлись, не дихають зовсім, вс чекають нашого блуду. Пий.
-Ти знущаєшся наді мною? Я втечу, ось нап'юсь і втечу до оселі) хочеш свята, щоб ми веселі? Віднеси мене, хоч на хвильку в білу постіль, цілуй же шийку!
-Ти наказуєш? Що це буде? Я твій раб, ..
-Я теж буду, буду..
Як спліталися наші руки, у ту мить, у тому очереті. Скільки лилось із вуст жадоби, не забуду, ні не забуду.Серед білого дня у небі
закружляли всі птахи світу, звірі люті ще виють і досі, у ту мить загремів бог прозріння, стріли випустив в ноги Амуром, блискавиця сміялась від гніву десь потрапила дятлом у дуба. Мерегтіло в очах
стугоніло. Мертві дихали під землею. Ми народжували кохання, у цю мить і з'явилися люди.
Хтось хрестився, а інший, шалений, так дивився на мої груди, що Орест, ні, не простосказився, він розсердився, крикнув
-Що? І ганчіррям накрив легені.
-Ідіть геть! Ну на що ви так задивились? Я вас кликав? Прийшли, не барились!
-Пробачте, Оресте Олександровичу! Ми вас шукали усюди, ми й гадки не мали, що ви ось тут такі блаженні, ви нікого не попередили, ми вже бог зна що думали.
-Думали, вони думали!А хто вас просив думати? Вони думали! не діждетесь, до дідька! До дідька все з молотка!Все з молотка!
Ідіть, ідіть в будинок і більш ніколи не переривайте чоловіка на півслові.
-Ді, ти плачеш? Чому ти плачеш? Не плач, не плач, моя кохана, я занесу тебе у білу постіль, я встелю тобі її новими пелюстками, ти ..
ми.. ми матимемо, те, що втратили, я тобі обіцяю,чуєш мене? Ми матимемо!
-Поцілуй мене, я так скучила за твоїми цілунками.
МММММММММММММММММММ................
Боже! Чи тебе так любили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594746
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
На левой руке моей храм
Правой пишу я письма
У изголовья шрам
И мало, так мало листьев..
Подножием льется фарс
Прямо по улице Щорса
От груди моей к вашему торсу
К песчаным карьерам барс
Вышел разлёгся манит
Предупреждает смело
Вам там чего болит?!
Забудьте на черном белым
Оставьте хмельные слова
Тело ваше и ваша душа
Всё оттенки радуги в сером..
На этом перектрёстке..........
Дождь и Солнце..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
Ну, что мне стоит сшить эти одежды?!
И в княжеский войти, в безумный ад!
В мехах всегда теплее и надежды
Под телом от любви сильней горят!
Эти рукописи! Эта бумага! Слоями,
Голубой ультрамарин! И он, как жрец,
У полки, нет! Бродяга! Глаза верны!
Творец! Мой Господин.. Вы так тихи..
Вы так безумно слепы, глаза прикрыв,
Не видя свет и тень, падет к ногам,
Так будьте же свирепы! Взойдите!
Вот Ваш трон, к моим губам.. не троньте
Не будите в сонме бурю, не то хлыснёт..
Ведь изверг,- этот храм, каснётся
Телом пенным и до дури, заворожит
И выбросит весь хлам, так смейтесь же!
Сильней, сильнее ветра обвейте, обкурите
К волосам булавку на ней бусинку,воткните
Жестом одним меха скорей сорвите
Уста ключи от сотни сотни брам..
И.. Наконец словами горько жгите
Нет! Не отдам.. Моя! Нет! Не отдам!
На ложе, пахнет сено, пахнет клевер
И где-то под ногами свежий след
Одежды и в руках холоднй север
Шепотом нежным шепчет-Ты мой бред...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
А знаешь, я верю в чудо!
Я видела дивный сад
Я видела,- значит будет!
Яблоки! Целый ряд!
Спелые! Сочные! Осень!
Листья зелени проседь
Я поняла, люди просят
Не то, о чём говорят)
Не то.. Их не слышат боги
На небе ведь тоже беда!
Души мертвы? Их ноги
Не пейте.. В крови вода!
А знаешь, я верю в чудо!
Я знаю, где рай на земле!
Я уведу,- и так будет!
Гроза идет Гром в седле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
І нічого, що ти не прийшов..
І нічого, що не чекала..
Місяць зірочку вплів у шов
Я любов у ту зірку сховала
І нічого, що ти прийшов..
І нічого, що часу мало ..
Зірка випливла й тисяччю мов
На годиннику стрілкою впало
І нічого, що ти пішов..
І нічого, що інша вдало..
П*є з куточків зоряну кров
А мені.. мені краще стало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
И за что? И за что ты так любишь
Этот цвет этих красных камелий
Не за страсть ведь, не силу и слабость
Аромат! Бездревесный Долиновый!
И за что? И за что ты так любишь
Рассветы встречать утрами
Пить это горькое зелье
Без запаха пыль дворами
И за что? И за что ты так любишь
Всё то, что я так ненавижу
Неужели так больно режет
Когда.. я.. голубыми ночами
Так прячу в груди так нежно
Этот камень.. под ним.. цветами
И за что? И за что ты так любишь?
Корзинку без.. Но, с грехами..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Насолода.. У небі зорянім я рахую один два три..
Насолода.. Білим голубом крилом білим голубом..
Насолода.. Під небом цим небом зоряним водоспад..
Насолода.. Нестерпна мука.. Криштальні сльози згори..
Насолода.. Любов на поруки звела між світами мости..
Насолода.. Душа і руки і тіло..І я і ти..
Чому ж.. Продовжимо. Подобається мені жити. Подобається, а слова я знайду і обгортку підберу, надійну і дорогу.От спіймаю дух, ось зараз під цим водоспадом у цьому водовороті цілунків занурю свої мізки у райдугу і привітаю насолоду..
-Оресте, ти міг сказати, що ти хочеш так, чи хочеш налісніків уранці до кави)) міг би, міг би сказати, разом ми би склали план роботи і провели би урок))чи співбесіду
-Ді, ти можеш не думати зараз про це? Ти збиваєш мене з толку, таке враження, що я цілую собі руку))дай, дай свої губки,я прикушу тобі язичок, ну, скажи, скажи ще щось,важливе важливе, тримай тримай ось так свою спинку.
-Добре, як добре, що сонце сховалося й я не бачу, як липну до цього липня) а знаєш, Оресте, це ти маєш договорити, я хочу почути, не прочитати, що жінка це..
-Це ти! Дуже просто і лаконічно-це ти!
-Кажуть, що жінка має владу над світом, а я..
-А ти .. А ти гарно цілуєшся))дай, дай ще губки..
-Оресте, зі мною щось коїться, я ніби на святі, та чомусь невесело,
чомусь думаю, що я у липкому павутинні твоїх думок, і таке відчуття, що моїх думок і ніколи не було, я здаюсь собі такою, такою..
-Райдужною?))
-Ай, ай, знову, знову ти кусаєшся, я вже було подумала, що ти забувся про це, ах , ти мій вампірчик.
-Хочу, хочу солодкої крові)
-Ну що ти!Вона гірка гірка)
-Ти коли будеш писати про щастя чоловіка, допиши там, що чоловік деспот і коли він виконує вправно свою справу, тоді він доходить до найвищої точки насолоди, а там, на тій вершині, коли у трави падає долу знеможена гірка зірка на небі боги запалені бажанням і схлипами жінки дарують їй плід солодкий солодкий, поглянь, моя люба, зорі дарують нам світло, зорі дарують нам день, я люблю тебе, чуєш, люблю..
-Продовжуй, продовжуй, продовжуй..
Я більше не буду рушити, не буду, не буду, обіцяю..
О, Боже! О,Боже!Не дай обірватися ..ввись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592763
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
ты влюблён? скажи мне, ответь!
если нет я сотру из обмана
мне неважно куда лететь
мне важна любовь без изьяна
мне неважно какой придёшь
под какой звездой каким знаком
почитаешь те восемь строк
не своих стихов, Пастернака
Позвольте, о, позвольте пригласить
Взгляните на меня, я - сущий Ангел
Я в танце о любви Вам говорить
Я буду неосознанно и Танго
поможет бескорыстно и с плеча
сниму я эту бездну поцелуем
горячим углем пеплом увлеча
Фениксом губы твои хором замилую
Любимая я страстью не томим
Я дух врачую смертными грехами
Молю у смерти стоя исполин
Повежливее чтобы только снами
любовь не приключилась у костра
безжизненна, бледна, о, это пламя
румянец жил натянута струна
в глазах тоска и юность ваше знамя
ты улыбнись ты странствуй города
рисуй мазками облако милуя
в беспечном мире радость мне всегда
в власах твоих цветком живым проснуться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
Спустись скорей же, легкостью, Сильфида!
Приблись к моим ноздрям свой фимиам
Плени и унеси в ту часть Мадрида
Мой воздух! Я тебе его отдам..
Дышать тобой не просто невозможно
Фактически я больше не дышу
Пройдись власами по груди подкожно
Фатинами шурши шу-шу-шу-шу..
Под куполом смеётся клоунада
Принцесса цирка ниточкой идёт
Мне так необходимо мне так надо
Прочувствовать руки холодный лёд..
Крылья медленно опускаются
Веки тяжестью наливаются
Локон вьётся со всех сторон
Ветер нежный такой и ласковый
Поднимает как песнь в унисон..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
отпусти меня, мама, гулять
не кори эти белые ночи
эта юность,- как с пальцев вода
пролетит и никто не захочет
стала взрослая дочь твоя
и отец сказал,- повзрослела
не жалей, моя мамочка, зря
пожалей любовь мою тело
я оставлю тебе у ручья
помолись обо мне моя нежность
вселилась у диких роз
не виновен никто - неизбежность
выросла дочь твоя
сорвалась с небес- безмятежность..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
Доброї вам години, шановні любителі поезій!
Ось і настав час розв*язки
Пора ставити крапки і маски
Зірвати, прийшла година
Скільки можна слухати казки
Коли, ось в такому стані
Мій рід, моє слово, людина
Я буду різати фразами
Діафрагму, щоб досягнути
Справжнісінького оргазму
Так буде, так має бути
З тих пір, як з*явилися компи
Я ховаю від люду дружину
Ви думали з вами Діана,
Неправда, я муж її, тут ось ожина
Для складу, щоб не зірвати слух ваш
Навпіл ..На цій основі.. Читайте спокійно і тихо
Я потім це усе перекладу і видам на іншій мові..
А поки стражденні ночі гуляють й навколо тиша
Буде як у тому раю, допоки загонами миші
Не притягнуть сюди, та вони можуть притягти все що завгодно..
Три дні мовчимо. Імо за одним столом, вечеряємо під будинком, мовчки підспівуємо кожен собі під ніс. Сьогодні ледве витяг її з постілі подихати водою, подивитись на озеро.Як то кажуть легше хворобу спіймати з самого початку, бо наслідки-то вже інше, і це інше-абортарій. Якщо ти мав гарне ліжко і розкішну жінку у ньому схожу на повію, а вранці справну господиню, то абортарій вкраде в тебе спочатку ліжко, потім повію, а потім і господиню. Тепер їй все одно у якій краватці я йду на роботу. Тепер їй неважливо як сексуально сидять на мені джинси. Тепер їй все одно якого кольору мої очі. Тепер їй все одно.. Хтось підмінив?
Точно. Хтось забрався у наші душі,переколашматив там усе верхи дном і поставив хрестик. Що робить Діана? Мовчить.Вона просто мовчить. Лежить мертвою кішкою і дивиться просто неба. Якщо раніш ми заходилися цілунками, то тепер, тепер вона боїться завагітніти))) Смішно!Дуже смішно і невесело - бо саме завагітніти для неї найскладніша справа. Що робити мені? Чоловікові, у якого здавалось би склалось все ніби то й добре, та це добре так душить нутрощі,що аж в горлі пече. Добре, передмова є,а тепер,тепер я розповів вам те про що мовчала у своїх листах моя дружина, та все думала думала, як це його загорнути в фольгу та подати солодкою цукеркою. По перше- що потрібно чоловіку, щоб він повністю був щасливий.По друге- що потрібно жінці для комфорту, для повної гармонії.Ці питання і декілька інших вона задає собі кожного дня, та коли сонце сідає, вона розуміє,що день відійшов у минуле, і парити мізки вночі через такі дрібнички не варто. Але ж ніч. Але ж ніч створена не тільки для того, щоб зорі сяяли і розважали своїм блиском для місяця. Але ж ніч створена для нас, щоби ми саме в ній заспокоювали свої стомлені тіла і тонули один в одному на інших хвилях. І для цього не треба летіти у інші світи.Бо є я. Тут. Поруч. І вона ось біля мене. ЇЇ біле личко сумне, це перед грозою раніш вона випрямляла свої риси і чекала крапель з неба. А тепер, тепер її стан такий увесь час і я безсилий у своєї ж любові. Та біля неї неможливо втриматись, і як не зірватись, не схопити в обійми і заглибитись язиком у її напіввідкритий ротик. Стискаю ручку,чорнило капає, ламаю, беру іншу, третю. Для мене особисто треба досягти тої точки, щоби її очі сяяли каратами. За стільки років я підвів її саме до тих дверей, де чоловік може сказати-Я хочу бути з тобою грубим і милим. Я хочу відчувати силу руки, коли у ній жмуток твого волосся. Я хочу летіти додому і не зупинятися в напівдрозі. По їжу й говорити не хочу. Ці глечики,це такий маразм. Одна жінка у офісі сказала-я така госпдиня, що мій чоловік ніколи мене не залишить, ставлячи у ступор дівчину з заплаканими очима, від якої щойно пішов чоловік до іншої. Та не через це він пішов. Борщу можно наїстися де завгодно. А от гратися з жінкою.. Гратися .. Так так, саме гратися, насолоджуватись іі ходою в той момент, коли знаєш що через секунду це вже не маленька пухнаста кішечка, а справжня пантера,
бачити той блиск у очах і тремтіти від бажання увійти у її лоно, задовільняти її забаганки та зв*язувати зап*ястки.Саме до цього я прийшов у своєму домі, у теплому ліжку і якийсь абортарій віднімає у мене моє. Змирятися, це, взагалі не в моєму стилі, та бачити як хтось волохатими руками хоче зруйнуват мій дім, я не дозволю. Не дозволю, бо все що я маю все належить мені, бо саме через моє его Діана мене і кохає. Вона ніколи не скаже як їй добре, коли вона вмирає кожен раз відчуваючи мою силу. Та і слова тут зайві, справа кожного чоловіка не закохати у себе жінку, а втримати, втримати біля себе і не силоміць, а з власного бажання, та я вам скажу більше, якщо вона скаже як раніш могла-типу, може, краще пожити окремо, відпочити один від одного, то я заявдю-Ні!Я ніколи більш не вдамся до тих помилок, бо скажу вам, відпустіть жінку у сіті інтернету і все.
Пишіть"пропало" на те вони й сіті, не одним павучком вони плетуться, жінка дуже швидко звикає до волі, а вольнодумство-це гірше волі. А коли ще немає дітей-то це,це непростенькі балачки.
Хай мовчить!День, третій, десятий.. Не можна гвалтувати жінку.
Бо жінка, жінка-це не загадка, це... це...
-Оресте!
-Що?
-А чому це ти зі мною не розмовляєш? Я тебе образила, чи як?
-Так,саме так, ти мене образила, і навіть не поміла коли і як..
-То й що, тепер ми отак будемо тут виснути під цим сонцем і ні разу не зануримось під той водоспад?
-Ніразу!
-Чому?
-Тому щ я боюсь там втратити душу!
-Мою чи свою?
-Вона у нас одна!
-То може ти покинеш свою звітність,і хоч поцілуєш?
-Якщо ти так дуже хочеш............
Одну секунду..
Пробачте, може ще випаде нагода..
Як там вона каже-На Бога надійся, а думки викладай на папері....Па!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592353
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
не треба щастя більш людині,
щоб син, дочка жили в родині
у згоді трепеті кохання
щоби із вечора до рання
очі у очі без розмови
щоби не сипали полови
у стилі ритму басу року
химер не було щоб бароко
в верхівках церкви панував.
я бачу жінку чоловіка
зо дня у день і вік за віком
не треба щастя більш людині
вона його а він віднині її
безмежно цінував../ла/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
кажуть в ніч на Івана Купала дивна квітка у лісі цвіте
я до мавок пішла, все питала, де знайти оте чудо святе
доторкнись одна каже, волосся, поміж нами в танку зійди
одяг скинь і щоб ноги босі, хочеш мати,- не підведи
беріг рівний чаклунки чатують перла зорями бедер гарем
я махнула туди у ту бурю, квітку ж хочу зірвати аж щем
десь у грудях заклекотіло, мавки кажуть,- лелеки летять
ніч свята воском плавиться тіло, попід лісом дзвіночки дзвенять
манять кличуть плетуть обереги фіолетові бережки
кажуть плигай в вогонь, бо так треба, щоби ступні лишили стіжки
я у ящірку обернулась через стіну пройшла вогню
заглнула в своє минуле гола й боса осанкою ню
вже у лісі розпустою коси вели в шелест нічних дубрав
на обніжках збирали роси срібний колір у душах грав
до зірок підіймалися німфи, я безкрила мовчу й шепчу
павітруля з своєї голівки шмат на плечі червону парчу
крила крила мої крильцята підіймайтеся швидше увись
це не свято, це справжнє свято, хтось нашіптує збоку "молись"
я згадала псалом дев*яностий вже забутись насправді мені
я питаюся в мавок, де ж люди,що так хочуть побачити цвіт?
мавки голосно розсміялись, твоя квітка! щасливих літ
побажай собі на майбутнє, аж прокинулась в серці лід..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
гравировщик не спит .. холстами
он заброшен его полотно
светит золотом яркой аллеи
разорвать бы и в клочья.. оно
в саду осень давно хмелеет
яблок тени друг к дружке жмутся
им бы в сон тот цветенья вернуться
-я женат!- простишь?-темнеет!
гравюра в белой рубашке
она выбирает любовь
птиц окрылённых тормашки
он искусает в кровь
губы ее ромашки увянут
и вновь и вновь !
вернётся опять весна
гравировщик не спит.. холстами
одиночество сердца рядом
раздели пополам эту боль
разорви пополам наряды
зелень листьев.. призрак Ассоль..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
кто тебе сказал такую ерунду?
будто бы люблю будто бы в бреду
будто бы за мной сеть пророчества
глупость это всё имя отчество
Маргарита.. Марго.. Дверь открыта
там туман там сезон там забыто
не звони не буди ночной сон
в доме пусто моём нету окон
абонент отвечает слепо
не веря не видя нелепо
догорает чёрная свеча
половинки нету сгоряча
кто тебе сказал что я люблю?
что скучаю что вночи не сплю
это же такая ерунда
сети мифы плавы города
вылетаешь? скоро? параходом?
да, любимый, встречу, да, да, да..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Может быть голод и лечит
Поджелудочный сок и печень
Может быть бледностью легче
Солнце с небес соблазнить
Давай убежим ненадолго
Наполним бокалы страстью
И с чувством того же долга
Не будем ни есть ни пить
Истощаться в греховном тумане
На корабликах лунных плыть
Всё же лучше чем жить в обмане
И люблю не тому говорить
Я не стану на перекрёстке
В узелок завяжу все слова
Понятие - все мы гости
Не права только глаз синева
Так манит что ёжатся кости
И кружится голова..
Это от любви так люди сохнут
Ответил бы ты, сперва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
золотая акварель ..
я долго смотрела как мастер покрывал ею эту арку..
она такая.. эта акварель..
вот вот в это мгновение она растилалась пред глазами
и казалось бежала с рук этого художника золотым копытцем
отдавая все монеты мира, только бы её не задерживали
только бы дали вздохнуть и растечься, повернуться радужным
перманентным макияжем войти в туман век и застыть
застыть контуром на египетской пирамиде сфинкса
и не дышать.. акварели не дышут.. как и сфинксы..а впрочем
прокричал чей-то голос внутри, надрывая рывками
прижимая кистью сознательно сознание молчало
оно не хотело улетать в незнакомые миры искать
лакомство в прозрачной фольге золотом воссияла правая сторона арки..
мастер вздохнул.. акварель тоже.. сквозь серую мантию земли
я иду, обрывая маски.. я ищу тот невидимый свет
я хочу говорить.. дайте ласки.. у прохожих вуаль прошлый век
в этом веке холодные лица
вскрывают свой рыбный пакет
карта вздохи капризы столица
не ругай меня мама, вернусь
я вернусь с этой чертовой нивы
в чистом поле любовью займусь
подарю тебе дочку и сына.. а пока
золотая нить меня держит как лошадь в уздечке
говорить я хочу, я стыжусь, я слыхала как там на крылечке
он сказал.............повторять не хочу
мастер пальцем художника кистью
ввысь поднялся уже на плече всё колдует над тоненькой нитью
золотая акварель..
ты покрыла собой снегопады, ты укутала шарфом метель
обпалила лучами всех гадов, недвижима под пальцем руки
умерла для чужого искусства
чтобы волю дать в новой строке
для дальнейшего, тайной не лги
в новом мире новой арки безумства
я спросила -а с кем здесь можно поговорить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Гладью глажу по стенке
Кошкой острю коготки
Уговариваю коленки
Одеть каблучки, а чулки
Ажурные крестики нолик
Сияя сквозь абажур
Просятся прыгнуть за столик
На мягкое кресло мур-мур
Усики жёсткая лента
В талию впились мозги
Игрой Тет-а- тет агента
Хочешь подняться не зги
Гладь своей гладью кожу
Бархатных синих стен
И я не пойду туда тоже
Разольюся шампанским у вен
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
Я вспоминаю резвую чичотку
И мыслями клубились облака
Ты называл смешно так, очень чётко
Княгиня,ви уся, уся така))
Улыбка, подскажи,на что похожа?
То ли на перстень с камешком внутри
То ли на лучик лучик солнца в коже
Не вспоминай и никому не говори))
Про родинку, та ну её, не будем
Давай про листья лучше и про клён
Помнишь качался праздник среди бубен
А ты всё на него гнал, это он))
А помнишь заблудились среди леса
Как будто лесовик не отпускал
Всё перепуталось с тех пор твоя принцесса
Ни разу не попала.. Карнавал))
Бабочки не в животе.. Я вспоминаю..
Прошлым прошлым летом..
Без туфелек ты нёс меня на балл..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Просто по-иному не умею?
Просто по-другому не хочу
Выпущу бумажного я змея
Ястребом за ним я полечу
И не для охоты, так, для ритма
Для картинки той, что от земли
В кружево сплетает паутинки
В колыбельку спой и утали
Жажду утали моё желанье
Выпить до конца тебя испить
Слушая дыханье и признанье
Под землёй Аида буду жить
В темноте легко не видно Тени
И глаза не надо закрывать
Поднебесье там цветы Елене
А меня не надо такой звать
Я изменчива бескрылая порода
Хвост кобылий и с горбинкой нос
Красота мой первый был уродом
Я его убила где утёс
Чайки чайки чайки белогруды
Мелкая рыбёшка на груди
Поцелуй остался от Гертруды
И копье любимое лови
Ветром встречным песней говорящей
Натуральным именем словцом
Возвращайся хоть вторым и босым
Герман Гессе мы ещё споём...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
Тысячу раз ломала пальцы свои о гипс
Образ твой создавала смеящийся под ремикс
Тысячу раз смотрела в душу твою а ты
Играл смотрел в сторону где-то и вот ...
Голубые мечты..
С другим я танцую в сторонке
Холодный пронзительный взгляд
Прижимает меня к вагонке
Пальцы на шее горят
Губы слились с губами
Шепот не слишен их
Но понимаю звонко
Кричишь на меня за двоих
Туфли пачкаешь мелом
Белой своей тоски
Гипсовый а умело
Поправляешь зачем волоски?
Тебя нет.. Ты не существующий
Глазами кричу в ответ
А он резво бросает смело
И в руке оставляет след
Тебя нет.. Повторяют губы
Это я сотворила тебя
Ты другим стал
Стал очень грубым
Очень мучить ты стал любя
Неужели моё отраженье
Так впилось тебе в виски
Неужели любовь так губит
Не тронь мои волоски
Я устала рыдать ночами
Когда смотришь туда где сплю
И стоишь себе молча у рамы
Знал ведь точно что я грущу
И не сдвинулся даже с места
А теперь когда в танце я
Я чужая теперь невеста
Жаль что в белом цветы не я..
Ах, цветы! На мои лодони
Ах, как пахнут тобой и мной
Ах, любовь моя в диком стоне
Отнеси-ка нас всех домой..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
я на подьёме, пике, обрываю
строку и подымаю в небеса
тебя, читатель, потчую ласкаю
несу к обрыву резво,чудеса..
чудес на свете, правда, не бывает?
послушай сердце что-то говорит
уставшее хоть камень но рыдает
потом внезапно, правда, и велит?
на самом деле,- это минотавр
ему то дела вовсе к тебе нет
его картины трубки вены сплавы
на самом деле он хранит от бед
но мы не любим им мы нелюбимы
мы тело украшаем без гвоздик
приходим и проходим сразу мимо
притворствуюсь и я мой нежный лик
на самом деле и не очень нежен
а если на минутку свою грудь
я распахну и скорчу свою мину
запомнишь? ну, не надо, всё, забудь
слова мои моё лишь изреченье
я вас запутать вовсе не стремлюсь
я в лирике живу и в ней спасение
но, всё же.. иногда.. и я молюсь ..
там на краю над бездною где льюсь
слезами голубого водопада..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
как ночь светла под лазуритом свечи
сгорают оставляя в коже след
чернить я не позволю мои плечи
как и мою последнюю любовь
под пламенем костра она рождённой
прошла свой путь от куклы-мотылька
кому-то вопреки нет зла и онной
своё я имя ей приподнесла
живи во мне я знаю мы угаснем
я знаю путь наш властен и опасен
умрём мы на земле и бросят камень
на тело наше и поставят крест
но, не погибнет, верь, она восстанет
из пепла возродится вновь и вновь
и я верна я ей налью покрепче
согрею обниму и подниму ввысь
к облакам где ангел кружит в белом
под ореолом линия сошлась
прочь воронье, гнездитесь в перьях смело
я не страшусь в горячке я бесстрасна
пристрастием зову гори любовь
любимая моя к тебе взываю
и тех кто свято верил кто воскрес
ради неё бессмертьем называю
священную обитель храм богов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
В чём постоянство? Нет его,- ответьте..
В рубахе, может, в той, что шёл на луг
Отец мой, а за ним бежали дети
Я не хотела, но, в семье без рук
Нельзя, никак нигде, и я бежала,
Не досмотрев цветные свои сны
От постоянства ныла завивала
Волчёнком непроснувшейся весны
Рубаху мать насильно ту снимала,
А он её сжимал грубел в ладонях
Казалось шёл меж небом и землёй
Ждал утро свежего,чтоб скинуть покрывало.
Просохла, пахнет, одевал и снова в бой..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
вчера ночью стихи сочиняла
с полсотни пришли словами
потом образ твой увидала
и к чёрту слова кувырками
кружились пели игрались
как малые дети резвились
хотели разочек обняться
и вдруг прилетела мама
твоя ли, моя,- не помню
но,помню,что так взгустнулось
в глазах паутинкой томной
как будто бы что проснулось
не плач, моя дорогая,
забудь обо всём на свете
под утро такое бывает
взрослеют под утро дети
день пролетает птицей
соколом соколицей
крылья сложу на малость
надо бы помолиться
о тебе.. эти песни снова
линия для тебя
взлётная на площадке
кружится голова... скоро ночь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Тебе не место здесь,- среди поэтов
Живие среди мёртвых не живут.
Я слышала, у греков, тех, что в реку
Монетку с двух сторон.. Уберегут.
Я отделяла,- тело в чан с водою
А душу оставляла на потом.
Не называла жизнь свою судьбою
Веря в небесе молнии и гром.
Я отдавала всё, сполна,- копейки
Стыдилась ни богатства, -нищеты.
Мать научила молоко,что с лейки
Заменит сотни глаз, но, доброты.
Много людей хороших в доме кошки
Созвездия ложатся ровно в ряд.
Я понимаю не любить хочу немножко
Листая книги мёртвых.. Говорят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Я уже люблю в этой жизни ад))
И цветы здесь цветут не скРаю))
Птицы в сторону Юга глядят
Я на них погляжу и взлетаю
Вишен косточки соком внутри
Тёрпким кругом на губы легли
Я нулёвая,- не понимаю
В этой жизни почти ничего
Ночи жду,- пассажирка трамвая
На конечную, отвези,
Может там меня отклемает
Берег ровный морская звезда
Закарлючка холодная остров
Меня звали туда и сюда
Закадычные тысячу тостов
Говорите, я вам не мешаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Тримайся, друже! Світ насправді важкий
Як камінь від надмірних коливань
То пнеться з-під землі немов би в стяжку
То падає в таємність сподівань...
Тримайся, Друже! Повінь ненадовго
Вже завтра ранок квіти принесе
Я руку тобі дам на допомогу
І слово тепле складу в те ессе
Ти тільки не дозволь не намагайся
Не рви у грудях рани, що болять
Віддайся сну і янголам і Богу
Прокинешся, щоб знову засіять
Для світу для людей для мене врешті
Напишеш кілька смайликів і все
Все буде добре вір прийде додому
ВОНА в чарівнім платтячку плісе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
законы власти в коконах надежды
куколки бабочки ночные мотыльки
летящие на пламя без одежды
глаза алмазы зеленью тоски
Сахара Квадемала Сена Кипр
в полете уникален каждый кадр
песками под навесом льется шипр
и пальцев стук на кубиках от нард
три ноль голубоглазая взлетела
красавица ну что ещё сказать
в четыре двадцать воронье задела
и стали не галдеть им поклевать
такая нынче песня у закона
во власти теперь мода голым стать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Стелла, проснись! Настало твоё утро
В клетках ни крошки, даже нет следа
Мы уезжаем! Правда! Не как-будто
Вот я принёс на кончике пера
Твоя любовь разлука, вот дороги
Вот ложь-неправда истина проста
Вот я не трогал, видишь, твои боги
Дали Кароль остались у холста
Скорее же, не дремли, просыпайся
Ладони раскрывай вдыхай рассвет
Не кайся по утрам, лучей касайся
На кой мне чорт твой завтрак и обет
Я на руки, я вплету, венок в голубые косы
И буду, я буду сто лет, целовать твои ноги босы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
Непостоянство - Муза! Примадонна!
Простишь ли ты плутовку беладонну
Что плоть свою сонетами кормила
В итоге ей немило ей немило
О, Донн! Я в восемнадцать усомнилась
В Шекспировских стихах искала милость
ХрестоматИя мать философ тренье
Хаос молекул полюс притяжения
Пришелец в красном красотой сонета
Затронул душу и подвигнул стать поэтом
Несложно воспевать и петь, но феникс
Во мне не поселился силой пений
Слаба вот и кружу склоняюсь к склону
Где мир безумствует.. Унынье.. Мегатонны..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
моё сердце несвободно
в нём живёт мой грех-это он
цветок совершенен прекрасен
я иду полем ароматы в овечьих кольцах
волки охотятся в полдень
мне надо исповедаться Господу
мне надо освободить моё Дорогое сердце
без посредников во мне живёт океан
шёпот его мятежен страхом манит
девяносто пять процентов воды
женщинам не догнать
нежности
очень нежен
мир твоих глаз и ночей
грех мой - я падший я снежен
ангел я во плоти
раздень меня поймай благослови
безнравственно
жертвой твоей желанье
сжигает меня изнутри
приносит любви страдание
рай господствующий под страхом
внезапно нахлынет боль
лечи меня Моцартом Скрипкой Бахом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Если ночь длинна- значит ты одна
Не ищи ответ чья-то в том вина
Если день ушёл без оглядки
Ах, вернуться бы отыграться бы
И забыться играючи в прятки..
Прячу образ твой всюду пелена
Лес шуршит листвой новая волна
Я не там я на следующей ветке
Ах, вернуться бы отыграться бы
Помоги научи ставить метки..
Полуночный зверь полная луна
Укротитель стилист на монетке
Очи синие белым инеем губы алые
Ах, вернуться бы отыграться бы
Жаль ты снишься мне очень редко..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
Болею.. Грущу.. Страдаю..
Одеваю маску радости)),- не унывая
Кричу глазами,- никто не видит
Не хватает яркости! Нету!
Да, откуда ей, детка взяться?
Зима ушла, под ноги смотрит лето...
Лето и мы в тени.. Дети резвятся где-то
Пахнет озеро ковылём
Ты рисуешь на моей спине непонятно
Иероглифы жгут, ты с огнём не шути
Оставляя свои заветы я исполню ..
Всего лишь одно
Самое самое, не срывайся я вся твоя
Под этим деревом, а что это за куст?
Что это за куст? И ты не видишь ..
И ты не замечаешь занят кровью
Что так бурлит от рук твоих под солнцем
Летят лепестки.. Шиповник осыпается..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015