| Сторінки (1/96): | « | 1 | » |
Коли отямившись, відчуваєш, як груди здавлює товща води. Коли розумієш, що ти майже на дні. Коли роки пройшли, як марення в безодні. І мозок виключився, щоб тебе вберегти, коли ти падала в прірву. Щоб все в житті змінити... І кисню бракує, і темно, і страшно. Та є дно, від якого можна відштовхнутись... І знання, як дихати водою. Памятаєш? Тобі було, здається, 15. І ти, заблукавши в товщі океану, не знаючи куди рухатись, вдихнула воду... І вижила.
Пливи, відштовхуйся від дна, живи на повні груди. І пам‘ятай - ти ще вмієш літати 😉
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807036
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Прованська лаванда з поля для гри у боулі, яку мені привезла Настя після своєї поїздки куточками Франції, надихнула розповісти одну історію про себе 😏
.
Колись у моєї двоюрідної сестри була книжечка, де за датою народження, і ще якимись допоміжними ознаками, математичними формулами можна було визначити ким ти був у попередньому житті. Країну, стать і вид заняття. Вирахувавши все те, я отримала відповідь, що я була француженкою. Цікавий такий собі досвід, але користі небагато. Інколи тільки згадувалось про це в розмовах, як цікавий факт, що є такі математичні формули 😊
Йшов час... І одного разу життя прислали мені чергову цікаву людину (в мене часто так буває), в розмові з якою пролунало "Ти знаєш, ким була у попередньому житті?" Питання було задане таким тоном, наче він точно знає ким.
Я спочатку відповіла, що не знаю, а потім згадала про цю історію з книжкою і формулами. І пафосно і зі сміхом додала "Хоча ні, знаю! Француженкою!" Співбесідник підтвердив. Розказавши ще деякі подробиці, які пролили світло на певні аспекти мого теперішнього життя. Але це вже не для публіки 😇
.
А ви вірите в реінкарнацію? Думали про минулі життя? Можливо знаєте ким були? Дууууже цікаво 💜
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798706
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Напевне, прийшов час і я готова про це говорити публічно. Після першого, не зовсім вдалого, шлюбу, я з головою поринула в теми жіночності, жіночої гідності, стосунків та щастя. Я залпом читала одну за одною статті Левчук, Валяєвої, Сат'ї і розуміла, що сама створила всі умови, щоб опинитися там, де я опинилась. Все склалось саме так не тому, що колишній поганий чи я.(Взагалі не існує поганих людей, ви ж знаєте? Всі люди добрі, поганими їх роблять інші добрі люди. Читали в Булгакова?) А тому, що стосункам потрібно вчитися. Вчитися правильно їх будувати. І в першу чергу з самим собою.
Зараз на слуху питання рівноправності. Люди чомусь в цей термін окрім прав втулюють ще й рівність між чоловіком і жінкою. А це неможливо.
Ви колись бачили жіночного хлопця? Не дуже, правда? А жінкомужик викликає кращі емоції? А всі жінки ж хочуть поряд біля себе такого мужика-мужика, щоб ууух. І ким чоловік в сім'ї буде почуватися поряд із таким жінкомужиком? Звісно, йому захочеться відчувати себе мужньо, йому захочеться емоцій, любові і вдячності за мамонта, якого вдалось вполювати. А не слова "пф, мій "мамонт" краще". Іншим разом взагалі нічого не принесе, або понесе іншій, поряд із якою відчуватиме себе мужиком. З жінками аналогічно. Навчили в сім'ї самій на все заробляти. Бути незалежною. Притягнеться альфонс - ще більше буде на гроші і жіночу шию сідати. А геройствувати в іграх чи малолєток всяких замолажувати. Щоб свій адреналін отримувати. Гідний чоловік же втомиться бадатись і плюне на свою сильну і незалежну і знайде ту, якій буде потрібен. Найбільший парадокс жінки, які чомусь вважають, що своїм прикладом покажуть, чи розкажуть яким має бути чоловік. ✨А чоловіки нічого не міняють, що хоч якось працює✨ Кричиш, але далі мені їсти готуєш - ок. Пашеш на 3х роботах - значить подобається, значить треба. А в мене все є, полежу на дивані.
Ще є жінки, які всіляким чином намагаються вгодити своєму чоловіку, забуваючи про власні потреби. Згадуємо правило вище ✨
Про це я можу багато говорити...
.
P.S. Жіночність не "накачується" - вона виринає назовні, коли ти знімаєш із себе чоловічі обов'язки.
*****
"У кого більше влади: у короля чи королеви? - У королеви. Тому що тільки вона має прави всістись на коліна своєму владному королю, капризувати , цілувати його в ніс і смикати за бороду"
.
Продовжуючи тему попереднього посту.
Терпіти не можу фразу "Тобі з ним просто повезло", так наче в законні муж'я собі наосліп людей вибирають. Лотерея. Бракованого видали.
Знаєте, як орлиця вибирає собі пару? Коли вона готова до продовження роду, - бере гілочку і летить високо, на рівень вершини скали. Чекає коли з'являться претенденти на її серце і скидує гілку вниз. Тільки той, хто сотні раз не дасть гілці впасти і поверне її назад стане для неї парою. Тому як неоднократно довів, що зможе врятувати випавше пташеня з гнізда.
На жінці відповідальність знайти гідного не тільки чоловіка, якому зможе довіритись, а й батька майбутнім дітям.
.
Колись одна знайома сказала "Ну, тепер у тебе все буде, це ж Січковський".
Так, Січковський. Так, відповідальний. Так, працелюбний.
Але насмілюсь сказати, що це ще не показник щасливих стосунків, якщо в голові жінки багато лишніх заморочок. Таких як економія на собі у всьому: одяг, їжа, час, емоції. Бажання влізти в чоловічі тапки. Чи переконання, що стосунки це завжди самопожертва.
Навіть найкращого чоловіка можна зіпсувати. Правило про "хоч якось працює" пам'ятаємо.
Також важливий факт. Чоловік - це тільки 20% щастя. Потрібно мати силу самій робити себе щасливою на 80%. Необачно всі 💯 вручати чоловіку. Особливо це стосується пар, що зустрічаються. "Він моє життя, моє щастя". Не склалось. Кинув. Все? Нема життя. Велика дірка в грудях і депресвя. Воно тобі треба?
Важливо: чоловік працює, як збільшувальне скло: щасливу робить щасливішОЮ, нещасну - нещаснішОЮ 📌
.
Чому я це пишу? Тому що вважаю злочином мовчати, знаючи що ця інформація може покращити життя безлічі знайомим і їх сім'ям.
.
P.S. В писаннях є текст: "Основний обов'язок жінки бути щасливою, а обов'язок чоловіка - зробити свою жінку щасливою"
Напевне всі погодяться, якщо в сім'ї нещасна жінка - страждають всі. А коли щаслива - щасливі навіть тварини.
Всім любові і щастя✌
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798704
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
В епоху Водолія шлюби без Любові будуть швидко розпадатись. Неоднократно чула і зустрічала таке послання. А що ж воно, власне, ота Любов та Кохання?
Кажуть, існує 7 етапів стосунків, де тільки 7 означає духовну дружбу і справжню любов. Та я схильна все ж думати, що етапів існує 3.
1 етап - закоханість. Він простий і складний водночас. Ви замислювались над тим, як закохані люди знаходять одне одного? Це робить за нас підсвідомість. От так, зустрілись поглядами і загорілась лампочка і налетіли метелики. При чому ми підсвідомо знаходимо людину, яка може "вилікувати" нашу душу, допомогти стати краще, очистити від психологічних комплексів та вилікувати травми. І якій в цьому всьому можемо допомогти і ми. На дофаміні з'являється прив'язаність, близкість, емоційний звязок. Дякуючи цьому зв'язку в кризові періоди стосунків пара не розлучається. Романтичні і емоційні спогади працюють як клей. Тому "букетний" період настільки важливий. Окрім того, що чоловік залицяючись до дівчини відчуває себе мужчиною, а вона жінкою, так ще й в майбутньому це може стати міцною базою для довгого й щасливолго подружнього життя. Триває закоханість стандартно до 3х років.
2 етап - я називаю "треш". Це і "притирання", і "перенасичення", і "відраза", битовуха" і "від любові до ненависті"... і ще купа страшних слів. Тут, на фоні довіри, наша підсвідомість починає відкривати всі психологічні травми закоханих у всій красі одне одному на огляд... От тільки, нажаль, в не читабельній формі. А зазвичай... От до прикладу: у неї невирішений конфлікт із своїм батьком, їй часто приходилось переживати агресію з його боку, а відповісти і відстояти себе не могла через його авторитетність. І уже у "безпечний час", час слабкості коханого, активно починає його продавлювати і залякувати, щоб, недайбог, не потрапити в ситуацію де ти виявишся слабшою і не зможеш себе захистити. А у нього незагоєна травма дитинства, яка з'явилась через першу вчительку, яка безбожно кричала, била і доводила до сліз першоклашок всі 3 роки. І тут пазлик складається... Вона "захищається від тата" активно відстоюючи себе і проявляючи агресію в бік коханого в моменти його слабкості, а він "захищається від агресивної вчительки" уже в лиці своєї коханої... По факту обоє хочуть розуміння і любові. Проживаючи свою травму наочно. А виходить якась нездорова загагуліна. І таких травм і диких сценаріїв може бути безліч... Вони так і працюють, несвідомо. І найгірше це те, що таким чином ми робимо боляче і собі, і тим кого любимо. А згодом і своїм дітям. Адже ті, що нанесли травми: і тато і вчителька, десь також їх заробили і не залікували. Особливо серйозно дісталось вчительці, але це невиправдовує її "педагогічний підхід"... Судячи з усього, дісталось їй також в дитинсті, тому життя підкидає ситуації, щоб схаменутись і побачити в тій зашуганій дитині, на котру ти так кричиш, себе маленького. І, можливо, зрозуміти того, хто тобі таку глибоку душевну рану залишив... В ідеалі - пробачити... собі і йому. І зцілитись - стати собою.
Ось, тому важливо бути свідомими, прослідковувати такі тривожні дзвіночки... І в залежності серйозності ситуації і неможливості самому розібратись - все таки звернутись до психотерапевта, щоб допомогти собі та коханим, і не калічити психіку своїм дітям.
3 етап - якраз і є та Любов, гармонія, і духовна дружба між подружжям. Саме в такому стані люди можуть втілювати свою місію і бути соТворцями на Землі. І в епоху Водолія такий стан просто необхідний. Настає той час, коли ми вже повинні вміти Любити і жити в гармонії з собою та оточуючими. І якнайшвидше. Тому що "карма" працює все швидше, як і материалізація думок. Помітили, навіть плинність часу прискорилась? Попередні життя були як тренувальний табір. Де ми вчились проживали особистісні травми, вчились відповідати за свої вчинки. А зарза потрібно і власні травми прожити і жахливу біль генетичної пам'яті, де є все - і війни і голод... Очиститись і відпустити, як непотріб в сучасному світі. І почати створювати нове, перкрасне і щасливе життя. А без чистоти помислів це практично неможливо.
Так ось... В еру Водолія шлюби без Любові будуть швидко розпадатись, тому як немає так багато часу бути довго з тим, з ким ти не можеш на 2му етапі стосунків знайти спільну мову і "повністю видужати". Потрібно шукати далі. Проте, якщо ви зійшлись, закохались, створили пару - то це означає, що зможете допомогти одне одному стати краще. Просто для цього потрібно трошки більше осознанності, терпіння, ну і елементарних знань в психології та екології стосунків...
Зараз мав бути якийсь заклик до особистісних консультацій. Та , нажаль, я не дипломований психоаналітик і навіть не психолог. Я просто душа, яка хоче розібратись в цьому всьому і допомогти собі, і світу, стати краще, наскільки це в моїх силах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791455
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
"У всьому винні невиправдані очікування" 😌
Певне, ви не одноразово стикалися із таким твердженням та ситуаціями? Коли невиправдали ваших очікувань, чи навпаки, ви чиїхось. А, власне, звідки ці очікування беруться? 😵
Виявляється, вся справа в нейронних зв'язках нашого мозку, які формуються і змінюються впродовж життя🔗 Мозок завжди хоче все пояснити, щось із чимось пов'язати - створити, таким чином, "твердий грунт під ногами". Це нормально. От тільки часто грає із нами злий жарт. До прикладу, зустрічаючи на життєвому шляху нову людину зі схожою зовнішністю/голосом/очима/звичками, як у вашого давнього друга, мозок підсвідомо починає продумувати її слова та дії наперед. Опираючись на старий досвід зі схожою людиною. А вони (реакції нового) часто різняться із реакціями старого друга. Тому що це зовсім інша особистість із своїми особливими нейронними зв'язками😅 І тут наш мозок починає страждати і бітькати себе за "несправність". Очікування ж непідтверджено, а він працював, старався! Та психіка не виносить такого самобічування. Тому полегшує страждання мозку - списуючи неочікувану поведінку іншого, як неправильну. Тим самим виправдовуючи себе: "я хороший, а він поганий". Або, якщо реакція іншого неочікувана, але розцінюється вашою системою цінностей, як хороша - ви переживаєте шок. І можете почати себе гнобити за те, що так погано думали про іншого. Якщо "гнобити" себе надто довго - можна заробити серйозних хвороб💁 В основному, такі очікування є підсвідомими. Ми не контролюємо з якого саме досвіду беруться очікування в новій ситуації і чому. Тут, власне, корінь і всіх стереотипів закопано. Тому, для власного здоров'я і спокою оточуючих - сприймайте нову людину і нові ситуації, як НОВІ 😊 Ну і...дозвольте собі бути собою, а іншим - іншими 💞
.
Хочу ділитись і надалі своїми напрацьовками. Цікаво? Не надто замудровано пишу?😅
.
Всім осознаннсті і ✌
.
#думкивголос #Олеся_прожиття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788991
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Коли ти замахаєшся таїти свою суть,
Коли твої невдачі, всі страхи помруть.
Коли відчуєш силу і вогонь в собі,
Коли відпустиш всі емоції гіркі.
Коли дозволиш соку майбуття
Проникнути у вени, у життя.
Коли чекати більш не буде сил,
Коли очистиш пір'я своїх крил...
Коли згадаєш все, що так хотів
Відпустиш в небо почуття-птахів!
Коли терпінню вже прийде кінець,
І зрозумієш - ти ж іще не мрець!
Коли всі мрії випустиш в життя -
Ти вилізеш із власного виття.
Підгрунтя твердь і роду владну міць -
В єстві своїм побачиш сотні лиць!
Дарунки снів і подихи весни...
Пахучих квітів й диких трав коври...
Природню єдність, щастя назавжди!
З собою справжнім стрінешся нарешті ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777860
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.02.2018
Сьогодні вранці, прокинувшись раніше ніж зазвичай, я неочікувано для себе зрозуміла, що я найщасливіша жінка в світі. Я прокинулась із чоловіком, в якого була донестями закохана будучи ще студентським дівчиськом, яке тільки вступило на шлях більш-менш дорослого життя. Я згадала, як із захопленням роздивлялась його фотографії в мережі. Безліч концертів, організаторська діяльність, історична реконструкція, приборкування вогню... Мужність, сила, відповідальність і краса в одній людині. Я згадала, як мене тішили нічні розмови з ним. Оті точки додику наших особистостей. Оті думки, що знаходили відклик в світогляді одне одного. Як мене тішили всі-всі прояви уваги в мій бік. Він здавався тоді таким близьким і водночас неймовірно далеким і неможливим для існування в моєму світі.
Як часто нам не вистачає власної самооцінки, щоб сприймати хороше в житті... Вот і нам тоді не вистачило сміливості... Життя розбіглися. Щоб через роки знову зійтись. Давши зрозуміти, як можна через власні страхи відмовитись від свого щастя. Та найстрашніше в цьому те, що от уже більше року я законна дружина цього неймовірного чоловіка. І все у нас, по факту, прекрасно. А я це не помічала, я це усвідомила тільки зараз. О 8й ранку, дощового грудневого ранку.
Я так довго боролася з примарами минулого, що просто проспала все те щасливе, що відбувалося ввесь цей час. Я так довго спала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765917
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Шлях до цілі це лабіринт. При чому, вже давно знайомий мені. Раніше його використовувала в інших цілях. А зараз розумію, що ще багато-багато мудрості закладено в "звичайних речах".
Коли ми обираємо ціль і ступаємо на шлях її досягнення, нам здається, що вона дуже близько... Та, під час проходження, ми сиситематично то приближуємось, то кружляємо, то віддаляємось... До втілення будь-якої мрії/цілі/бажання є "7 кругів"...
Отце чарівне/божественне/сакральне/щасливе число 7. 7 основних кольорів РАдуги, 7 нот, 7 стовпів мудрості, 7 етапів життя людини, 7 поколінь,7 чакр, 7 рівнів реальності...список можна продовжувати довго.
Я виділю, наразі, основні для моїх роздумів: рівні реальності, чакри та 7 тіл людини: Фізичне, ефірне, астральне, ментальне (думки/знання), каузальне (кармічне), будхічне (інтуїтивне), атма.
Для того, щоб дійти до цілі необхідно прожити її на всіх 7 рівнях. Фізичний світ тільки дзеркалинь наші внутрішні переживання відображаючи їх в матеріальному світі, тому ми то приближуємось, то відділяємось, а бува довго і нудно кружляємо. Кожен виток відповідає якомусь із тіл.
Мені залишилось тільки розібратись з механізмом.
Якщо брати систематику тіл Ошо, вона якраз представлена вище. Виходить, що бажання в тілі виникає не через думку (ментальне тіло(4),як мені на перший погляд здалось, а в астральному(3) - емоційному тілі. Тобто, я так розумію, ми на емоційному рівні починаємо вловлювати те, що нам приносить задоволення, що дискомфорт, а що взагалі заздрість... ця інформація оброблюється і передається на ефірний план(2). Ефірне тіло це наче духовна копія фізичного тіла, такі ж розміри і органи. Ефірне тіло просто передає інформацію на фізичний план - матеріальне, видиме тіло людмнм (3). Тут починають працювати гормони - викиди їх в кров, і ми вже відчуваємо "мозком", що нам ця ідея (та будь що!) приємна. Далі перехід інформації на ментальне тіло(4) - мислення (наща думалка) де ми починаємо аналізувати, "прикидати" чи братись за ідею. А ідея то вже півдороги до втілення пройшла! Тому кажуть, що якщо ти собі можеш це представити, значить ти можеш цього добитись...
Далі "перехід інформації" досягає атми - душі, іскри Божої, що є в кожному з нас. Тут відбувається резонування з закладеною від народження місією. Тим, що ми повинні соТворити (бути "соучасником Творця - втілити його замисел на Землі).
А далі включається 5 тіло - каузальне. Простими словами для сучасної людини - кармічне тіло. Наш багаж напрацювань. Накопичені розумові і моральні якості. І тільки в тому випадку, якщо людина легко справляється з цією кармою, їй достатньо багажу знань та досвіду - вона втілює свою ідею... і замисел Товрця.
**Лабіринт мною взято за мотивами книги Роджера Желязни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755091
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Завжди відчувати себе на стиці двух потоків.
Завжди бути посередині. Розуміти і "лівих" і "правих". Бути скрізь, і не бути ніде. Я, наче, ота відьма, що живе на краю Землі, на краю Океану.
.
Слова лізуть назовні. З болем, емоцією. Кожне несев собі глибокий підтекст. Від якого часто голки поколюють хребет, деруть горло, шлунок. Кожне слово рветься на волю. Хоче бути почуте, прочитане, прожите.
.
А ти мовчиш. Стримуєш. Терпиш. ..... ти і "ліва" і права". Мовчиш. Ти скрізь. Усюди і ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747655
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Хотілося б трохи з вами поговорити. Давно цього не робила.
От представте, живе собі чоловік, цікавий такий з вигляду, красивий, статний, підтянуй, і очі наповнені змістом, і цілі в житті виставлені. От все в ньому, прям, ідеально! Крім одного. Він одружений. Ще й на зло жінку свою обожнює. І вона така щаслива біля нього. Що аж собі так хочеться...
І ти вже представляєш себе на її місці. Біля її чоловіка. І що в тебе все так само "легко, гладко та щасливо"...
Є цікава поговірка з такого приводу. Кажуть, що чоловік - це огірок, а жінка маринад. І тільки від жінки залежить те, який "на смак" буде чоловік. Тому так часто "розлучниці" розчаровуються, коли заполучають омріяного чоловіка, а всього очікуваного "приданого" нема. Ще й до цього розчарування додається "бонус" у вигляді головної болі, що такий чоловік і тебе може зрадити.
Тому, любі дівчата, майте трохи мудрості, гордості та любові до себе. (А краще всього цього побільше). Не все так просто в житті. І "ідеальність" стосунків - то кропітка та важка праця обох.
А щоб ваше казкове "жили вони довго і щасливо" втілювалось в життя - просто працюйте над собою, над своєю жіночністю та особистістю. Щоб чоловіки захоплювались, закохувались, любили, обожнювали та були готові гори і ввесь світ звернути до ваших ніг.
P.S. І вибирайте тих, хто таки ці гори звертає, а не тільки обіцяє 😉
Всім щастя, любові та гармонії ✨
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713269
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
Збираю себе по шматкам.
Знову й знову, перебираю
Кожен клаптик і кожен шрам.
Дорогу до Раю шукаю.
Знову Північ і знову ніч.
Знову серце тривожить жили.
Знову мрію, і пліч-о-пліч
Я з тобою, таким щасливим.
Тихо-тихо іде життя.
Просту Істину вже збагнути:
Тільки в щасті і до кінця,
Знаю-вірю, - Любові бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Усе минає. Й це мине.
Безслідно відбубнить в запясті.
І більш нічого не верне
Думки та спогади напасні.
І буде день. І нова ніч.
І сміх дитини. Голос неба.
Тепло душі. Та пліч-о-пліч
З твоїм. З собою бути треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Делая первые шаги.
Иди. Набирай темп.
Ищи. Маячки будут по всюду.
Ты сама их расставила.
Доверься. Прими.
Давно пора принять. И жить.
Жить своей жизнью.
Случайности не случайны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672798
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 17.06.2016
Я самотня. Цілковито самотня в цьому чужому й задушливому місті. Я заблукала в своїх думках, мріях і бажаннях. Всі такі чужі й дадекі. Холодні і пусті. Мої рожеві окуляри не тільки зламались... все скло вже давно обсипалось, а деякі уламки досі колять очі. Течуть криваві сльози. Яких ніхто не в змозі побачити.
Ніхто.
Доросле життя. Жорстоке і заплутане. Ти стоїш на дорозі, на окраїні міста. Ти стоїш між порожнім, випаленим і спраглим полем і грязним кам'яним містом, яке наповнюють бездумні і дикі люди. Ці люди одягають сміття і п'ють гидку воду. Ці люди... люди, яких ти так любила...вони нечисті й нікчемні. Вони безумні... І ти така ж. Дика, брудна і самотня.
З розбитими мріями і порізами по всьому тілі. З розчаруванням в душі і брудним обличчям. А в голові лунає грізний голос, який тільки твердить: "В усьому винна сама...сама...винна ти сама..."
Куди ж ділося все чарівне з твого життя? Де отой твій затишний і безпечний куточок? Де ті чарівні історії, які обов'язково повинні відбуватися в твоєму житті? - нема...
Що ж, продовжуй йти між полем і містом... Продовжуй шукати свій оазис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643483
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Я егоїстка. Я хочу виглядати красиво, щоб іншим було приємно на мене дивитися і перебувати в моєму товаристві. Я хочу бути жіночною, щоб біля мене завжди були справжні чоловіки. Я хочу бути тендітною і слабкою, щоб ці чоловіки допомагали мені виходити з транспорту, відчиняли переді мною двері та допомагали нести важкі валізи. І від цієї допомоги і моєї вдячності відчували себе чоловіками. Я хочу бути справжньою жінкою, щоб в моїй присутності людям було затишно та комфортно, хочу наповнювати простір добротою й любов'ю.
Я егоїстка. Я хочу бути дружиною до якої хочеться повертатися вечорами після роботи, з задоволенням їсти приготовані мною страви, а на вихідних приносити мені смузі в ліжко. Я хочу бути Музою, щоб мій чоловік наповнений мною створював нові шедеври. Я хочу бути тою єдиною, щоб він хотів знову й знову завойовувати весь Світ і класти його до моїх ніг - підкорюючи моє серце.
Я егоїстка. Я хочу бути мамою, такою справжньою, яка може принести в цей світ здорових дітей, виховати їх гідними Людьми з цікавим світоглядом і світлим майбутнім. Щоб виконати своє жіноче призначення на Землі.
Я егоїстка. Я хочу бути здоровою і це здоров'я множити у себе в сім'ї, та за її межами. Я хочу збагачувати свій життєвий досвід, духовно рости та ділитись своїми знаннями з оточуючими людьми й Світом.
Щоб після смерті я була щаслива, що прожила таке життя й могла йти далі.
Я егоїстка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583089
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.05.2015
А знаєш, ці останні, майже три, роки мого життя я посправжньому живу. З того дня, коли ти вперше сказав, що я подобаюсь тобі, мене наче втягнули в якусь казкову історю. Очікувану і омріяну казку, де роль головної героїні дісталась мені. І мені настільки подобається цей чарівний світ і моя роль, що я просто не уявляю, як раніше без цього жила...
А знаєш, я шукала і чекала саме тебе. Вдивляючись в оболиччя зустрічних мені людей, виділяючи в них щось, що нагадувало б мені тебе. Я заглушала в собі ту душевну тугу за тобою спілкуючись і роздивляючись їх. Але вони не були тобою...
Напевне, ще там на іншому рівні реальності, до проявлення наших душ в цьому вимірі і часі, ми вже були знайомі і знали, що чекає нас після народження. І просто йшли назустріч одне одному і Долі. Хоча, інколи приходять думки, що ми з тобою знайомі вже не одне життя і в кожному наступному знаходимось, щоб продовжувати створювати намисто своєї місії з маленьких намистинок - життєвих задач і Любові.
...Ти знаєш, я щаслива з тобою. Всі ці кольорові теплі ранки і затишні вечори в твоїх обіймах. Сніданки в ліжко, божевільні ідеї та одні мрії на двох... Ти навчив мене не боятися світу, бути в цьому світі собою. Відкрив якісь очевидні речі, які я не помічала, боялася помічати. Ти навчив мене любити себе. І навіть, коли ввесь світ не розуміє мене і вважає дивною, я впевнена, що ти мене розумієш.
Дякую нам за нашу карму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575589
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Ну что, привет.
Скучал ты там?
Не греет солнце по утрам?
И грусть-тоска тебя съедает?
И сердце плачет по ночам?
Ах как же так!
Ведь столько счастья
И радости вокруг,
взгляни!
Мыслишки грязные утри
до чистоты
и улыбнись.
Твои желания сбылись?
Нет? ну не странно.
Так может час уже настал?
Свою бы попу ты поднял
Встряхнул, и жизнь наладил!
Ладно?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570089
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2015
... у світі багато магічного і істинного лежить майже на поверхні. Але між сміттям і буденними речима. Хто хоче знайти - знайде. Проте, потрібні сильне бажання та душевна чутливість, щоб відрізнити справжній скарб від мотлоху, яким забивають мозок людям останні тисячі років.
Наша душа вже знає істину, її вібрації подають сигнали тілу, розуму. Наше завдання навчитись чути своє єство, свою суть.
Я цьому вчусь усе життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545016
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Давно тебя кинул Ангел-хранитель.
Душе, в этом сонном мире, покоя не найти
Для себя и других ты - огромный вредитель
От оков своей глупости тебе не уйти.
Продал душу свою, даже не поняв.
За чужие грехи дико воюешь со "злом".
Догм католических на себя приняв
Облик. Человечность свою завязал ты узлом.
__________________________________________
Святость Ваша, мадам инквизиция,
Утерялась еще в эмбрионном развитии!
Совесть продажна и грязноликая...
Нет духовности в этом "праведном" соитии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505177
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.06.2014
А знаєш...якось легко жити,
Уранці прокидатися, до сонця говорити.
А знаєш, якось добре жити,
З природою в гармонії, і є кого любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Світ споживачів. Матеріальних благ. Обжорства та розпусти. Світ, в якому тваринні інстинкти керують..."людьми". Де сон та лінь перемагають будь-які прагнення...Душі. Це наш світ.
21 століття - епоха прогресу. Доступу до будь-якої інформації. Епоха нових відкриттів та імен. Фабричних стандартів. Це наша епоха існування...
Шкода, що в бурхливому розвитку цивілізації, так мало місця для справжнього життя.
Вулиці наповнюють, здавалось, бездумні люди... Що підпорядковуються Системі. Весь час кудись поспішають... На їх обличчях проступають тільки емоції заклопотаності та незадоволеності... А ще страху та самодурства.
Як заробити грошей?.. Куди б то поїхати відпочивати, щоб інші позаздрили?.. Де дістати фірмове дороге лахміття?.. Як би подорожче себе продати?.. Як отримати вигоду? Показати себе так, щоб всі повірили в твою маску.....
А під маскою що? Що в душі? Поховані мрії дитинства?.. Спрага й голод духовного? Багато питань, на які ніхто не дає відповіді? Чи дійсно порожнеча? - Ніхто не знає...й не бажає знати... Все приспане й закрите чохлом матерії.
В сучасному світі немає часу на такі дурниці як духовний розвиток.
Шкода...
Не хочу жити в світі споживачів. В світі людей-батарейок, напівфабрикатів.
Хочу в ті часи, коли творилися легенди, коли в руках все оживало, коли діти Природи не були ворогом для своєї Матері, коли люди ще були Людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483946
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.03.2014
Де є любов... Слова там не потрібні.
Лиш тільки погляд й почуття п'янкі.
Солодкий доторк... поцілунки рідні.
Тепло...удари серця гомінкі.
Де є любов... Немає вже образ і
Прощає наше серце безкінця.
Закриє очі на колючі фрази...
Віднімить зброю із долонь стрільця.
Де є Любов... Душа там розквітає!
В промінні щастя ранок зустріча...
В цілющім Раї рани заживляє,
Горить мовби запалена свіча!
Де є Любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Прокинься, Брате, пробудися!
Як Ти живеш в Землі своїй?!
Прокинься, Брате, відродися!
Згадай, відчуй "Країну Мрій",
Що ввесь цей час в собі Ти носиш.
Згадай історію віків,
Своїх дідів... А Ти лиш просиш:
Грошей, видовища, гріхів...
Тупих, "веселих" і вульгарних...
(Від примітизму верне вже!)
І цінностей таких примарних...
Духовність більше не живе
В "цивілізованому" світі.
Який будують навмання,
Спираючись на розмаїтті
Потреб хижацького буття.
Прошу, згадай Своє коріння!
Цю пам*ять генів розбуди.
Вона дрімає в центрі "сонця"...
Повір, відчуєш щастя Ти!
Коли згадаєш поклик долі,
Своє призначення, й любов...
Вклонись землі, що нею поїть,
І рада Тобі знову й знов.
_____________________________________
*Светая Русь - слово "Святая" правильно пишеться через "е" від слова "свет" - світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419816
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2013
Вона гуляє в тихім полі
І на квітучому лугу.
Вона збирає трави. Голі
Ноги втира в свіжу росу.
Вона проста і загадкова,
І знає шепіт різних трав,
Місячні фази і готова
Допомогти тим, хто прохав.
Хто чистий помислом і серцем.
Душею прагне до життя.
Хто заблукав, став чужоземцем
І жде вже скорого кінця.
Вона покаже тихе щастя.
Навіє спогади полин.
Напоїть чаєм і в зап*ястя
Утре настояний люпин.
Вона привітна і чарівна.
В очах сіяє доброта...
Всі боягузи кажуть - "відьма!"
Ні... Просто вірить у дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409269
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.03.2013
Щастя в очах інших заразне. От бачиш ти щиро закохану пару, чи бабусю, що годує голубів, або діток, які весело бавляться ... - і відразу на душі стає тепло. Радість пробуджується, серце тішиться... Чи не так?..
Проте ... люди не люблять щасливих людей. Це факт. Але чому?
Хоча, точніше, варто сказати, що щасливих людей не люблять нещасні люди, так? Їх дратує щастя інших. Переслідують думки: "Мені погано, то має бути погано й усім! Чому він щасливий, коли мені так погано?!" І ходять вічно похмурі...
Що зазвичай розуміється під "Мені погано"? - немає грошей, погане здоров*я, особисте життя все ніяк не налагоджується, проблеми на роботі, я - нікчемна людина!.. Список "Мені погано" може довго продовжуватись...
Так, у всіх бувають скрутні періоди, але їх потрібно переживати з посмішкою і вірою, що все налагодиться, скоро налагодиться! а не вічно перебувати в колі свого поганого настрою і налаштовуванні на те, що буде гірше. Людина сама створює собі життєві обставини. Вона їх чекає і вони, як не дивно, приходять!
Гроші - сьогодні є, завтра нема, післязавтра знову будуть! Не потрібно з них робити культ. Здоров*я... тут важче, але не потрібно зациклюватись на своїй хворобі, думаючи, що буде ще гірше. Жодне здоров'я не витримає, якщо на нього постійно жалітись. Віра в краще - головне, вона творить дива!.. Якщо ти відчуваєш себе самотнім - це вдалий період зайнятись самовдосконаленням, своїм внутрішнім світом, відкрити щось нове й цікаве, відкривати себе собі самому й з часом знайдеться людина, якій ти зможеш відкрити багатства душі й впустити в свій світ.
Шукайте щастя в дрібницях, збагачуйте світ своїми добрими вчинками, прикрашайте щирими посмішками... Шукайте світло в своєму житті! Знаходьте його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408793
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Ти знову одягаєш маску. Знову смієшся до неприємної тобі особи, говориш їй улесливі слова, робиш вигляд зацікавленої й щирої людини. Думаючи, що тобі вірять... Але навіщо?
Нвже ж ти не бачиш як тріщить твоя щирість? Як крізь маску видніється твоє єство? Як крізь солодко-терпкуватий голос просочуються нотки брехливості? Так, напевне, не бачиш. Чи це бачу тільки я?
У мене тільки одне питання: "Навіщо лицемірити?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395791
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.01.2013
За вікнами блукають кілометри,
І стук коліс прямує в мої сни...
Де були ми частиною палітри,
Й вечірньої картини восени.
Романтика мандрівки - потяг в мрії.
Тепло обійм і посмішка твоя...
Щасливі очі сповнені надії,
Любові, ніжності і віри в почуття...
...Вогні химерні, постаті і тіні...
Рука в руці - так затишно разом.
Життя відчутне в серця мерехтінні...
Ти поруч...Щастя...Це уже не сон.
Казковість вуличок цього старого міста
Ялинок шепіт, подих вічних стін.
Нічні вогні - авантюринове намисто...
Секстету звуки, ніжний, тихий дзвін...
[...Так легко мрія-сон в пра-правду стала.]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2012
Осінність тепла вже заснула.
Холодна мряка за вікном.
Ліниво пледом огорнула
Ногу на ногу під столом.
Так зимньо. Холодно. Замерзла.
В думках сьогодні тільки ти.
Уся невпевненісь десь щезла -
Ніхто не розведе мости.
Мені б в твої обійми впасти
І заховатись від дощів.
Проміння посмішки ковтати
Тонути в сяйві почуттів...
Світанки. Сонце зустрічати
В твоїх обіймах. І завжди
Так ніжно й палко цілувати
Вуста кохані... назавжди...
Іти собі рука об руку
Стежиною життя для двох...
Вслухаючись до серця стуку
Без болі, фальші та тривог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
А я рахую променями щастя...
Твоє тепло крізь пальці пропускаючи,
У мрії кольорові поринаючи
Так ніжно доторкаючись зап'ястя.
А я вдихаю ароматну каву,
І це повітря, наче, з медом зв'язане...
В житті у нас все хитро так пов'язане!
Люблю я нашу осінь золотаву!..
А я чекаю зустрічі і знову
Твоїх обіймів і цілунків жадібних,
Твоїх очей закоханих та лагідних
Я вірю у історію казкову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Осточортіло нині все!
Ці соплі, дощ, бездарні вірші...
Потік життя шумно несе
Людей, як зомбі - і ще гірші.
Ця лірика - тільки обман!
Прискорбності по вінця чаші.
Ілюзія, легкий туман...
Мрії, обіцянки...дитячі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012
Нова релігія інтернет і акаунт фейсбук.
А сутінки, захід, кому це потрібно?
Тепер смс-ки приємніший звук,
А слухати птаха для них жалюгідно...
Адже він не прочитає хіп-хоп.
Голос трави - інший голос.
Плюють на традиції діда.
Танцюючи золотий топчуть колос.
Вічні он-лайни ознака їх літа.
Це вже не життя – сурогатство.
Стосунки лиш з першої спроби.
Любов - одна ніч і все досить...
Вимирають людей чисті породи.
Душа ж почуттів слізно просить.
Хіба у порно знайдеш старанність.
Чуття-поверхневість, любов паблік-лайфу.
«Кохаю назавжди» секунди триває.
Пусті балачки чомусь так їм по кайфу.
У тисячах «люблю» їхня щирість згорає.
Непристрасті, обману їх повні обійми.
Примат чи людина? обирай свою роль!
Життя? Існування? Твоє лиш бажання.
Сім’янин чи лицемірного стада король?
А смак справжнього відчував ти кохання?
Живи, а не існуй лиш у статусах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
А я плачу. Я знову можу плакати... Мені вже зовсім не важко це робити! При чому, від щастя. Реально. Майже ніколи такого не бувало. Просто сльози течуть собі самовільно по щокам і дивній посмішці... Так, саме дивній посмішці! Тому, що в той час, коли солона роса виступає з очей, в голові кружляють образи, уривки розмов та снів... Щасливі хвилини, що закарбувались у пам*яті. Щасливі хвилини проведені з Тобою. Сльози щастя течуть по щасливій посмішці...
Дякую Тобі за мої сльози...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Споришевою стежиною,
Чистою росою,
Йшла на зустріч Сонцю з Мріями,
Босою ходою...
Йшла повільно, день смакуючи,
Промені світанку.
І зустріла щастя-милого
В чистім полі, зранку.
Моє щастя, моя доленько,
Мій ти чарівниче
Пригорнутися до тебе -
Краще чуття в світі...
Ніжні доторки з обіймами,
Погляди, цілунки
І тепло душі любимої -
Найсолодші трунки...
Споришевою стежиною,
Чистою росою,
Йшла на зустріч Сонцю з Мріями,
Босою ходою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
А вітер з чайками співає.
Хвилями море підійма...
Проміння в просторі витає -
Тіло і душу зігріва.
І погляд ходить горизонтом...
Стежинами Сонця, зірок...
І місячна манить доріжка.
До мрій романтика лиш крок.
Втопився Місяць в Чорнім морі,
Склепіння зір шепоче сон...
В очах думки такі прозорі,
Й серця танцюють в унісон...
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Так повільно мандрую звивистими вуличками коханого міста - Чернівці... Каблучки поцокують, віддаючи дзвінку луну, що хвилями стікає по бруківці... Соборна, Кобилянська, Центральна, Турецька... Згадую наші зустрічі... Повертаю на Філармонію...Фонтанчик, який нас рясно обприскав краплинками прохолодної води жаркого липневого дня...ось тут було відкрито першу таємницю... Перший цілунок... Такий неочікуваний... І примирення наше... пам*ятаєш? Університетська... Поринаю у спогади з головою... Тону в емоціях, що підступають, не дають дихати...В голові картинки зустрічей, прощань, невимовного щастя... Резиденція Митрополитів. Якось я тебе заставила тут себе чекати дуже довго. Повертаю праворуч і прямую до фан-парку... Рукою торкаюся високого муру. За ним парк Митрополитів... Згадую як ми гуляли в тіні дерев цього парку, наші бесіди, як я тобі розповідала свої нвївні дитячі мрії, твої повчання... Перші палкі обійми... Ось і парк Федьковича... тихе місце в цей час доби... Ось сідаю на лавичку, спливають на поверхню свідомості: наше перше побачення, знайомство, посмішки, мої намагання вчити тебе танцювати, перший пристрасний поцілунок...
А тепер стараюсь згадати хоч трішки того болю, що я зазнала з тобою, щоб припинити ту скорботу за минувшою казкою...
________________________________________________________
Моє місто берегтиме нашу історію кохання... Кожна вуличка, вітрини, стіни будівель...
Я справді була щасливою з тобою... Була...
З Днем народження немій M.R.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358856
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Заламывай пальцы больнее,
Играя дыханьем по коже...
Давай-ка решим кто сильнее?
Ты так... На других не похоже.
Играя желаньем и болью,
Слова сладострастные шепча...
Губами впиваясь, ладонью
Меня прижимаешь покрепче.
Горячие пальцы по коже.
Желания рвутся наружу.
Кусаешь плечо и построже
На шее сжимаешь все руку.
Играешь, малыш, и не знаешь -
Не страшны твои удушенья,
Твои поцелуи, укусы ...
Мне просто лишь нужно забвенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355931
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.08.2012
Прошу, не треба нашатиру!
Хай без свідомості лежить
Моя душа, облиште хвору.
А хлором стіни всі протріть!
Всі поручні та всі сходинки!
Зітріть із пам"яті ті дні,
Коли спішила, без зупинки,
До них торкнутися не в сні.
Протріть добряче струни спиртом.
Ці струни в голові моїй.
І все замажте ніжно миртом.
Сульфатом вбийте крихти мрій.
Алкіламонійхлор розтане,
Втечуть із ПАРом ці думки.
І спогади у Лету кануть
У щобуденній метушні...
Та прошу я - протріть всі стіни!
І поручні, і сходи ці!
Хай хлор уб"є химерні тіні...
Й тебе відбитки на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
А власне...що змінилося?!
Все така ж самотність, тиша... спокою навіть добавилось.
От тільки порожнеча побільшала - прірва в душі.
І надія померла... Хоча ні, вона ж ніколи не помирає! Вона буде доживати дні, зі мною, - смертельно хвора, квола і слабка, лежачи на ліжку клубочком, тихо схлипувати і проситиме ліків...десь там - у моїй свідомості... Нажаль, я не взмозі її вилікувати...не я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344500
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Втекти, забутися, пропасти...
І заховатись від буття...
В прірву самотності упасти,
Навіки відректись життя!
Годинами і днями біль лічити.
Цю біль пропащої душі...
Яка не зможе більше полюбити...
Яка померла у мені.
Жорстокість протіка підступно в венах.
Єства жорстокість пророста.
Напевне, все закладено у генах...
Чи то життя все заклада?..
На самоті лишаюся з собою.
У думи смутні порина.
Хоча... не правда, не з "собою"?!
Уже давно є я - не я!
Мене зламало щось. Змінило.
Пекельність, злоба... виграва.
Вся чуйність серця залишилась
Там де померлая душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344342
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.06.2012
За вікном автубуса минили милі.
В Макарівці живемо в даний час.
Природа-Мати і дністрові хвилі...
Ландшафтна еко-практика зустріла нас!
Природи краєвиди гріють око...
І манить в даль ця велич гір!
Хоч атмосфера пахне вогко -
Ця гамма хмар милує зір.
А група в дружності щебече,
І линуть пісні з-від усіль!..
В віконце кухні заглдає вечір
Співа дощем вже колискову гір.
Пора вже спати, втома кличе
У місто мрій й солодких снів!
Річковий вітер щиро зиче
Наснаги, сил, яскравих відчуттів!
А сил чималенько й багато
Втекло на практику у нас:
Русалочкою плавать вправно,
На спів і корчення гримас!
На збір рослин і проб водиці,
На БееСКа та різні ДееЛС
І на шалені танці й вечорниці!
Та витвори цікавинок, чудес!
Гербарій вивчити старанно!
І чергувати - смачно готувать.
Зарядку енергійно робить рано.
І пісеньок улюблених співать!
Час практики пролинув непомітно.
Цікавих вражень купка нагреблась.
Здружилися ще більше ми. Помітно,
Як хочеться в Макарівку, й не раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343396
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.06.2012
Краплинами дощу по шкірі.
Весь бруд буденного життя
Стікає. Лезом враз по вірі
Жорстоко вдарили слова.
Хоча,слова - то все болото!
Так важко діамант знайти...
Та, пошепки відкрив ворота
До таємничої душі...
Людська душа - то ліс незнаний.
І в сутінках вона пливе...
Хочу обняти світ твій - п"яний.
Відкрийся і впусти мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012
*Минуле*
[Яновське кладовище. Місяць у повні. Стрілки годинника ледь торкнулись півночі, а, невимовної краси відьма, Хелен уже була біля свіжої могили недавно померлої, за дивних обставин, молодої дівчини. Хелен збирала перші паростки кропиви та чорнобривців, що посадила мати на могилці своєї дочки. Складала все до торбинки і бурмотіла дивні і ледь чутні слова.
- Яка зустріч! Сама поганка Хелен! – почула відьма в спину. Це був Михаїл…]
*Наші дні*
Цілу ніч Олександра не злазила з підвіконня своєї маленької кімнатки. Все дивилася на зорі, старіючий місяць, на візерунки ледь помітних хмар, що так ліниво розганяв вітер по темно-синьому небу. І думала-думала-думала… Пригадувала все, до деталей. Все, що відбувалося в її житті з тих пір, як в ньому з’явився Михаїл, все, що знала про нього… В роздумах зароджувались плани.
Схід сонця. Промінці так ніжно торкаються її підборіддя. Вона бачить народження нового дня. А день ще не знає, що замислилось дівчині, він ще не знає, як вона його використає. А вона ще не знає, як її використає день.
Так ліниво вона йде до ванної кімнати. Вмивається. Дзеркало. Іронічна посмішка – насмішка над собою… «Ще трішки… Ще трішки…» А її кімнату вже залило сонячним промінням… Повільно опускається навколішки і, наче в маренні, читає тиху молитву.
Сьома ранку. Місто ще спить. А вона гуляє звивистими вуличками. «Так вот, какая ты, подружка Венатора…» - що це було? Як же хочеться докінця розібратися в цій історії та зробити правильний вчинок, вибір. Чи не правильний? Побачимо.»
Дівчина гуляла містом. Вона знала, що скоро має відбутись щось важливе. Проходячи біля, такого вже рідного, Катедрального костелу, почула голос:
- Я знала, что ты придешь…
Дівчина стрепенулась, обернулась і, побачивши постать, закутану в довгі ряси, спокійно відповіла:
- Так… Хто ви?
- Не здесь, деточка… Пойдем со мной. – промовила загадкова жінка і поманила дівчину рукою.
Олександра йшла за жінкою без жодних думок. Тільки бажання зрозуміти що ж відбувається в цьому місті і що вона знає про цього «Венатора».
Жіночка завела дівчину в один із львівських двориків. Дами сіли в альтанку і тут таємнича пані відкрила своє обличчя. На вигляд їй було років сорок - сорок п’ять, русе волосся й божевільно-зелені очі.
- Хм. А ты, как я погляжу, очень смелая девушка. Или просто глупа.
- Хто ви така? – запитувала Олександра, не зводячи очей з жінки.
- Я – Хелен – ведьма. Да, самая настоящая. А что от тебя нужно? Да ничего особенного, так – малость. Хочу тебе открыть глаза на твои способности и быть, по возможности, тебе учителем. – з посмішкою сказала жінка.- Видела синеву своих глаз? А то, как влияет твое сопереживание на болящих людей? А бабушку свою помнишь? Помнишь, чему она тебя учила? Ваша родинка, что есть на правом плече у каждой женщины в вашем роду? Ты же тоже ведьма!
- Припустимо. Що далі? – холодно відрубала Олександра.
- Ооо… Вижу у девочки характер закалился… Не обошлось, как я понимаю, без любезнейшего Венатора.
- Чому Ви його так називаєте?
- Потому что это его сущность. Он охотник. А мы с тобой одни из той «живности» на которую он охотится.
«Ні! Не може бути… Та й яка я відьма? Що ця жіночка таке несе…»
- Не печалься – продовжувала Хелен. – Ты можешь иметь все блага и все так, как захочешь… Я расскажу тебе свою историю. Раньше, я была сильной ведьмой. Много людей ко мне обращались за помощью – я помогала им. У меня было много учеников. - На обличчі жінки виступив жаль, - Имела неосторожность наткнутся на твоего дружка, когда на кладбище крапиву собирала. Вот он-то и постарался, что моя сила сейчас блекнет и теряется с каждым днем… И возможности совсем нет, чтоб воплотить все задуманное… Он же и с тобой такое сделает! А, ещё хуже, он тебя убьет!
- Що вам від мене потрібно?
- Не веришь мне… Хорошо, открою все карты. Ты же слыхала о его родовом проклятии? Конечно, во как глаза забегали! Так вот, он должен умереть через несколько месяцев! И мне нужно присутствовать при этом событии, чтоб заполучить свою силу обратно… Но, так, как всех моих учениц он уже «распугал», а мне нужна ведьмочка, которая поможет провести обряд, я обращаюсь за помощью к тебе… Но, что за слезинка? Таких, как он нам уничтожать надо… Иначе все будет наоборот. А мы его просто обезвредим.
- Якого саме місяця? - тривожно вимовила дівчина.
- Августа…
Тиша стояла довкола. Тихі схлипування Олександри і її роздуми. Сильний зв'язок очі в очі. Хелен очікувала відповіді, як почувся грізний голос:
- Helena, tibi ad evanescunt! Ieiunium!
Хелен вскочила на ноги, в її очах загорівся вогонь ненависті, а серце, здавалось, вистрибне прорвавши змучені груди. На вході в альтанку стояв розлючений Мисливець!
- Тibi ad evanescunt! – повторював він, дивлячись старій відьмі в очі, та підходив ближче до Олександри. Олександра смиренно сиділа на лавичці й спостерігала. Коли він втретє повторив «Тibi ad evanescunt!», Хелен втекла. Венатор опустив руки Олександрі на плечі, а потім міцно притиснув її до себе.
- Тепер ти знаєш…- прошепотів він. Сльозина дівчини торкнлася його сильної руки.
Тепер уже Олександра з Михаїлом сиділи в альтанці, один навпроти одного. Хлопець окинув Сашу своїм колючим поглядом і мовив:
- Чому ти пішла з нею?
- Хотіла розібратися у всьому цьому…
- Я ж казав не лізти в нечисті справи!
- Я ж хочу тобі допомогти!..
- Допомогти? Ти ж ладна була піти за цією старою курвою! Слабка ти людина! Тобі не можна більше довіряти. Помилився я… На рахунок допомоги – мені не потрібна нічия допомога!
Михаїл зірвався з місця, зверхньо кинув погляд на дівчину і, не менш зверхнім голосом додав:
- Удачі!
І поспішним кроком попрямував у міську суєту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341273
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Прости. Звонить больше не стану,
И утоплю в вине всю боль.
Прости. С надеждою не взгляну
На все те чувства и любовь.
Писать стихи о раставаньях,
Писать, как ночи нет конца.
Мечтать и утопать в желаньях...
И думать, думать... без конца.
Зачем? Ведь все и так понятно:
Влеченья, страсти дивен зов...
И все. Мечтаньем жить? Напрасно
Отравою кормить лишь кровь!
А сердце только тихо бьется,
Душа немеет и черства.
Со мною друг мой остается -
Бокал кровавого вина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.05.2012
Біла майка на мокре голе тіло.
В артеріях та венах біжить гаряча кров.
В очах холод самотності і роздуми.
Ванна наповнена кривавою водою...
Все гаразд, це просто фарба.
Фарба і бруд повсякденного життя
розчинився в воді і втікає.
А ти стоїш оголена і чиста.
Чиста. Та тільки ззовні.
..................................................
Потрібно помити голову...з середини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338807
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Основоположником німецької класичної філософії являється Іммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: до критичний та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається «кантівська філософська система», присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.
Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії, її предметом має бути, на думку Канта, дослідження пізнавальної діяльності суб'єкта, виявлення її меж та законів діяльності людського розуму. Кант наголошує, що головним фактором визначення способу пізнання та конструювання предмета знання є суб'єкт пізнання та його пізнавальні здібності. У критичний період Кант створює філософські праці, присвячені осмисленню філософії як науки, гносеології, проблем людської свободи та моральності та ін.
Основні принципи своєї нової філософії в систематичній формі (критичний період) І. Кант виклав в «Критиці чистого розуму». У ній він сформулював три питання, які, на його думку, завжди постають перед будь-якою мислячою особистістю. «Що я можу знати?», «Що я повинен робити?» і «На що я можу сподіватися?». І хоч на кожне з зазначених питань можуть дати відповіді певні розділи науки філософії. Все одно у кожної людини в продовж життя формуються свої відповіді на дані питання.
1. «Що я можу знати?» - Відповідь треба шукати в теоретичній філософії.
Особисто я відповідаю на це питання дле себе так: я можу знати те, що дозволю собі знати. Людський організм, людський мозок має безмежні можливості – головне бажання і стимул. Наше життя настільки може бути багатограним! Живи і поповнюй свій багаж щоденно все новими відкриттями.
2. «Що я повинен робити?» - Відповідь дає практична філософія.
Я повинна ставити ціль і добиватися її. Я повинна житии повним життям. Я повинна бути людиною. І я повинна бути щасливою… А щастя не досягається, як більшість вважають, пройшовши роки мук. Щасливим потрібно бути вже і зараз. Тобто: я повинна знаходити щастя в маленкій квіточці при стежині, в хмаринках, в співі птахів, в ніжності літнього вітру, в природі загалом…Це вже не говорячи про щастя, яке дарують близькі і рідні…І яке даруєш ти комусь…
3. «На що я можу сподіватися?» - Відповідь дає філософія релігії.
Релігія й справді може допомагати по житті, вона дає надії на майбуття і на життя після смерті…хоча, дивлячись яка релігія…
Пізніше до цих трьох питань у своїй праці «Антропологія» І. Кант додає четверте питання: «Що є людина?» - відповідь, на яке дає філософська антропологія.
Людина – є таємниця. Найчастіше словом «таємниця» визначається те, що ще не пізнане, але принципово повністю пізнаване. Отже, людському розому можливо пізнати самого себе. А хто пізнав себе – пізнав Бога. І ще у мене є думка, що «людина» - це думки Бога про самого себе… А ще можна вивчати іншу людину по тому, як вона бачить світ – кожна людина помічає те, що вже є в ній.
Пошук відповідей на ці питання, які, на думку І. Канта, і є єдиними і справжніми цілями людського існування, складають перевагу для людського розуму, що прагне до отримання позитивного знання.
Так, я погоджуюсь, що пошук відповідей на ці питання є цілями існування, та не докінця. Є ще низка питань, на які б варто було дати відповідь, для себе, кожній людині. «Для чого я живу?», «В чім сенс життя?», «Як влаштований всесвіт?» і т.д. І тільки давши собі відповіді на такі запитання, дотримуючись їх, своїх приорітетів, (хоча, думка з роками завжди змінюється, приорітети розставлються по-іншому…і це також добре!) людина пізнає себе, свою істину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337833
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Закрой глаза и чувствуй,
Как сладко яд бежит.
И как душа, прочувствуй,
Смиренная дрожит...
Безмолвию беспутствий,
Ее ты обнажа,
Восторжествуй! Забудься
И чувствуй, неспеша...
Закрой глаза, забудься...
Влечений дивен зов...
И восходя, не хмурся...
На огненный свой трон.
Слова пусты ветрами.
Глотай губами яд.
В тебе любовь слепая.
Свой разжигает ад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337454
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.05.2012
Почуття... Люди наділені органами чуттів, рецепторами, які передають інформацію і наш оргінізм адаптується до всього, що відбувається довкола...
А як що на рахунок шостого чуття? (І не про інтуїцію мова.)
Всім знайоме почуття якогось переживання, коли всередині звівається ураган - тисячі маленьких голок, що приємно (особисто для мене це приємна біль) поколюють твою душу, коли тіло тремтить, голова йде обертом тільки від того, що небайдужа тобі людина поруч. Що це за відчуття? Часто люди плутають такий стан організму з почуттям кохання... А чи можна назвати такі відчуття "коханням" ? Хм... Думаю ні...захопленням, прив'язаністю, ну, максимум закоханістю...якось так, але ні в якому разі не коханням. Організм знаходиться в якомусь хаосі, нестабільному стані...Зазвичай такі переживання ведуть за собою досить плачевні наслідки [...]
А по суті, що таке Кохання? Що таке Любов? Це міфи? Заяложені казочки?
/ Любов — почуття приязності одного суб'єкта стосовно іншого./ гласить популярне джерело.
Але любити можна, та й потрібно, усе і всіх: родичів, друзів, близьких по духу людей, природу, мистецтво [...] Кохання і Любов...різні речі. Чомусь ми часто показуємо неприязнь до свого об'єкта обожнювання...
/Кохання - це короткочасне підвищення рівня дофаміну, норадреналіну, пролактину, люліберіна і оксітаціна. Малюсінька молекула фенілетиламіну (ФЕА) викликає певні відчуття: піднесений настрій, збудженість, ейфорію. Кохання з першого погляду - це в нейронах лімбічної системи відбувається насичення ФЕА. А ніжність - це ендорфіни (опіум для двох).
Ці гормони діють тільки три роки /
Нехай, нехай... Наука, частенько буває права. Але завше існує своє "але". Як пояснити такі явище, як *вічне кохання*, що проходить крізь роки і в сивій старості дві половинки залишаються одним цілим, зберігаючи при цьому ніжність, любов, взаєморозуміння, іскорку кохання?..
[...коли Ти знаходиш Своє, те що предначертане Долею...мммм...Ти відчуваєш спокій...]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336513
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Хочу почати нове життя...хочу бути вільною від якихось власних стереотипів...хочу змінитись і відректись від всього того, що раніше приносило солодку і таку кохану біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334589
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2012
Мелодія і тихий стук.
Стук серця розриває груди.
Тіло торкнулось томних мук
І кров розлилася усюди.
І доторк цей - гарячий струм.
Їх в парі двоє, тільки двоє.
В очах холодно грає сум...
У образу вони в неволі.
А серце щастя відчуває.
І дихання біжить вперед,
І ніжно так вона кружляє
В його руках, наче букет.
Ця сила рук і...невагомість...
І мрія в музиці пливе.
Вогонь пробрався у свідомість.
Щось ніжне венами тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333257
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.04.2012
Ти робиш з себе бізнес-мачо.
Англійський смак, французький стиль.
Не помічаючи, як серце плаче
Твоїх "небайдужих" людей.
Самотність, холод і жорстокість -
Шлях успіху обрав такий.
Давай, шуруй! У невідомість
Самотності кар"єрних стін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2012
Проходять дні, минають ночі...
Невпинний плин життя іде.
Прекрасне й Горе бачать очі,
А серце кров штовха, і все.
Не знаю болі і тривоги,
Не відчуваю суму я.
Тільки свобода і самотність,
Жорстокість власного ім'я.
Душа черства і серце рване.
Морозність в погляді моїм.
Хочу назад. В минуле п'яне.
Хочу тепла в серці твоїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Закінчена історія.
Минулим за плечима і
Вогником залишеним в душі.
Так тьмяно Сонце сяяло,
Коли ми знов прощалися...
Прощалися жорстоко, у тиші.
А сльози та емоції
Топили душу болісно,
Топилися надії всі, думки.
Вогнем жорстоким, жадібним
Пала любов і грація
Моєї, вже пропащої, душі.
А серце рвало груди і
Хотіло заспокоїтись,
Упавши до обійм твоїх міцних.
Нажаль, та не судилося...
Й сама я залишилася...
Згорати у емоціях своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Морозний погляд на собі.
Чиясь присутність за спиною...
Я не одна на самоті...
Чуття безсилля над собою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Мій гнів в душі палає,
В очах росте печаль...
Усе в брехні минає.
Нестерпно це, нажаль.
Життя - ілюзія, обман.
В людині фальш, якесь призирство.
Слова ведуть у світ оман,
В душі зароджують зрадливство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
«Ну, що за манера?! Ляпнути щось про прокляття і втекти… А ти тут хвилюйся за нього! Вже два тижні тиша! Здається вічність… А його мисливство… Теж мені Вінчестер… Що за нісенітниці?! Демони, вампіри… Хоч би номер його знала! Вже й до костелу ходила, ніде його не видно. Хоча, нечесть існує… І здається я одну досить близько знаю!.. Ну, нехай тільки з’явиться! А якщо… Ні!!! Навіть не думай…він цілий… Все нормально…» каламбур творився в голові Олександри, заглушаючи звуки музики, вона поспіхом поверталась додому з репетиції танців.
Михаїл і справді наче розчинився. Жодного натяку на його існування не було, тільки висохші троянди гріли душу спогадами. «Що ж це за прокляття? От з Ним завше так. Зачепить, розтривожить і з`їде з теми, а зараз взагалі зник. Тільки б його побачити…» - подумала Саша.
Вулиця ховалася в темряві, жовті ліхтарі траурно пронизували простір. Саша нервово перебирала ногами, слідкуючи за своєю тінню на землі… Поруч з*явилася ще одна тінь. Дівчина продовжувала йти, не звертаючи уваги на подорожнього поруч. Та, коли зрозуміла, що тінь переслідує її, підняла очі і побачила самовдоволену пику Мисливця. Вона кинулась Йому в обійми. Міцно притиснулась, вдихала Його аромат…
- Ти, наче, мене рік не бачила! – з посмішкою промовив Михаїл.
- Де Ти був так довго? Ці два тижні – мука…
- Та так, справ багато. А ти чого в такий час гуляєш?
- Я з танців іду. Нарешті займаюсь улюбленою справою.
- Розумниця… Ну, добре, мені в інший бік.
- Як? Я думала… ми погуляєм… Ти мені так і не пояснив, що за прокляття?
- Хм. Запам'ятала.
- Так, пам'ять у мене хороша. Тим паче на такі речі…
- Якось розповім. Тобі додому пора, і мені до Катедрального вже час.
- Та я не спішу… Справи?..
- Та ні, втомився, просто…
Вони стояли на узбіччі роздоріжжя. Він дивився на неї і посміхався. Здавалось, він хоче, щоб вона прочитала його думки… І, переше, що спало на думку – вирвалось в питання.
- Можна з тобою?
Михаїл зробив здивований вигляд, та виставив лікоть, щоб Саша взяла його під руку. Вони прямували до костелу холодним весняним вечором. Про зиму нагадували кучугурки талого снігу, в повітрі літали аромати весняної прохолоди.
Підійшовши до потайного входу в костел, Михаїл попросив Сашу трішки зачекати на вулиці.
Скоро він повернувся, і провів дівчину в середину храму, в свою таємну кімнату. Яка краса…Кімнатка була прикрашена срібними підсвічниками з білими та червоними свічками. Пахло вином і ладаном, навіть тихенька музика грала… Він взяв з рук сумочку, допоміг зняти пальто… Граціозними рухами поставив речі на стілець. Олександра залишилась у фіолетовому платтячку та черевичках на шпильці …
- Ти готувався до мого приходу? - скептично запитала Саша.
- Не знаю, не знаю… - ухмилявся Михаїл.
Вони сіли на ліжко, що було устелене бордовим покривалом. Зі столика, що стояв поруч ліжка, Михаїл взяв два срібних келиха з вином… Вони випили. В голові Олекандри перебігали думки, щось одне виділити не реально. Вона танула від вина і Його погляду…
- Ти чарівна дівчина, я вже це говорив… В тобі є те, що я шукаю, в тобі є світло і частинка темряви. Ти дуже красива, розкішна. Мені хочеться бути з тобою…
Він засипав її компліментами…Вино закінчувалось… Його губи торкнулись Її руки, шиї… Ось уже їх губи сплелися в пристрасному поцілунку… Його рука розстібала блискавку її платя. Вона відчувала приємні опіки від Його губ на шиї, плечах, грудях… Все було наче у сні. Він розстібнув свою, кольору переспілої вишні, сорочку, в Його могутньому тілі шалено пульсувала кров… Тремтячі холодні пальці ніжно пестили юне тіло дівчини. Палаюче тіло Олександри було майже оголеним. Її тіло судомило, враз Вона відчула дивні доторки, - це були пелюстки троянди, якою Мисливець пестив її груди, хвиля почуттів розливалась по Її тілі…
- Я так довго тебе чекала… - тремтячим голосом прошепотіла Саша крізь важке дихання.
… Яскраво-зелені очі майже світилися в темряві і пронизували дівчину. Саша відчувала як шалено пульсує кров в Його гарячому тілі, Його запах… Мисливець, наче божевільний, почав Її цілувати, опускаючись все нижче… Розводить ніжки, Саша соромливо закриває очі, намагається протистояти замисленному, та, бажаня сильніше. Дівчину наче б'є струмом… Морозне тепло…
…Він сидів на краю ліжка і трояндою пестив її ніжку.
- Вибач мене…- промовив Мисливець - Я не хочу робити тобі боляче, щоб ти через мене страждала. Ти мені дуже подобаєшся, та ми не зможемо бути разом….
Дівчина оговтувалась після пережитого, його слова наче холодна вода в соне обличчя.
- Чому?
- Я повинен скоро піти…
- Куди?
- Туди, звідки не повертаються. На мені прокляття - мій час близько…
- Як? Чому? Я не вірю!
Він міцно обійняв Олександру, сльози дівчини хлинули рікою.
- Ти не можеш мене залишити одну! Що це за прокляття? Може його можна зняти?
- Я давно знаю, що дні мої не довгі, тому й полюю на нечисть, живу заради благополуччя людей… Мила моя, менше думай, менше плач.
І Він рвучкими кроками вийшов з кімнати захопивши з собою чорне пальто.
Вона посиділа декілька хвилин на ліжку, спостерігаючи, як меланхолічно тануть свічки. Огорнулась покривалом, обійняла коліна і просто думала, що ж робити далі. В Її свідомость увірвався відлік часу і розуміння, що потрібно йти додому.
Повільно одягаючи колготи, плаття, черевички, в думках проминало те, що сталося. А власне: нічого ж не сталось. Взявшись за ручку дверей, враз, до горла підступив клубок і полились сльози. «Він піде? Він помре? Ні! Він повинен жити. Він не може просто так померти…» Олександра глянула на запалені свічки ще раз. Підійшла і ніжним подихом загасила вогонь. Ще раз оглянула кімнатку в темряві і подалася на вулицю…
Вона тільки встигла відійти від костелу на декілька кроків, як почула в спину:
- Так вот, какая ты, подружка Венатора…
Дівчина стрепенулась. Повільно повернулась. Та нікого не побачила. Страх огорнув свідомість. Олександра поспіхом йшла до дому, набираючи номер до друга Дмитрика:
- Алло! Не спиш?- істерично питала дівчина.
- Ні. Привіт! Що сталось?
- Та нічого особливого. Просто додому повертаюсь з репетиції. Як справи?
- Ого! Так пізно?! Та як справи, все як завше… На гітарі бринькаю.
- Я затрималась трішки, а зараз страшно йти. Діма, ти казав, що цікавився якимись обрядами?
- Угу, з почутями та емоціями, ти ж казала, що то дурниці…
- Ти тільки такими обрядами цікавився? Тебе твоя сестра навчила? А в неї нема нічого такого, щоб з Долею поговорити?
- Ти жартуєш? Смішно. Я не знаю…
- Настя є в мережі?
- Так. Що з тобою?
- Завтра поясню… Скажи Насті, щоб знайшла свою бурштинову книгу з заговорами…Здається там щось було, що мені зараз підійде. І нехай мені передзвонить, коли знайде.
- Добре… Що ж з тобою сталось?
- Все, Дмитрику, я вже вдома… Завтра зустрінемось – поясню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320788
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 11.03.2012
Моїм ім'ям Її ти називав.
З моїм ім'ям, у мріях, вона жила.
Мене ж ти рясно ображав,
Чекаючи Її у моїх жилах.
Вона завжди прекрасна і ясна,
Розпусна, добра та смиренна,
Невинна, хитра, ніжна, жіночна,
Рішуча, вірна, небуденна.
Моїм ім'ям Її ти називав!
На самоті лишався з Нею...
Мені не раз ти докоряв,
Що я не завше можу бути Нею!..
Вона - лиш ідол, плід твоїх думок.
Вона - незрима і така химерна.
Без твоїх дум Вона не ступить крок.
Вона - ілюзія твоя майстерна!..
Ім'ям моїм Її ти називав!
В твоїй уяві Вона жила!
Її ти з мене малював!!!
Вона - не я! Вона б не полюбила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Минув тиждень...
Недільний ранок. Олександра прокинулась досить рано. Глянувши на годинник, зрозуміла: "Я зможу піти до церкви!". І відразу ж почала збиратись. Одягнула улюблену довгу чорну сукню, біле пальто, капелюшок….
Дорогою до костелу спливали всі подробиці історії, що сталася тиждень тому... Михаїл за весь час не давав про себе знати. Тільки поодинокі троянди Саша знаходила на підвіконні своєї кімнати... Розуміючи і марячи, що це від нього...
Коли дівчина зайшла до храму, служба вже почалася. Вона любила стояти прямісінько під органом, щоб відчувати, як тремтить душа під звуками божественного інструменту. Тому пробиратись далі не стала, зупинившись на звичному місці. Почулися перші звуки органу. Її душа поплила у хвилях насолоди... В думках перебігали молитви, яким її вчила бабуся. Потім пошепки промовила: "Храни душу й тіло Михаїла - сина Твого, Господи!.." А орган грав, розливаючи хвилю почуттів та емоцій, музикою, в костелі. Це була Прощена неділя перед Великоднім постом, та людей в храмі було не багато.
По закінченні служби, Олександра вирішила прогулятись в тиші.
Падав дрібний сніжок і мороз скував талу воду в міцний лід. На душі у дівчини було легко та весело, як враз, з лівого боку, почувся голос:
- Вітаю, Лілеє! Я можу скласти Вам компанію?
- Ми ж домовлялись на "ти" - усміхнулась Саша Мисливцю.
- Ой! А дійсно! - усміхнувся Михаїл.- Куди прямуєш?
- На Личаківське...- невпевнено відповіла дівчина.
- Ну, Личаківське, так Личаківське... А я Тебе бачив на службі. В Тобі є світло...
Саша засоромилась і подякувала... Далі йшли мовчки. Підійшовши до пішохідного переходу, Він враз вхопив Її руку... Серце Олександри наче вирвалося і падало в безодню... Хвилини солодкого полону в Його руці...
- Ні! Підемо на Ратушу!- рішуче сказав Мисливець.
- Ага... - ледь чутно відповіла дівчина...
Вони весело піднімалися старовинними, дерев'яними і, здавалося, нескінченними сходами. Кидали смішні репліки, наввипередки обганяли один одного. Мисливець, в основному, йшов попереду - задкуючи, ввесь час не зводив очей з Олександри. Дівчина соромливо опускала очі, дивувалась, як Йому вдавалось жодного разу не оступитись, не спіткнутись... От і вершина! Легкий вітерець і ласкаве сонечко. Очам відкриваються візерунки міста, та мереживо хмар... Від величі перехоплює дух.
- Я висоти боюся - пошепки сказала Саша.
- Переборюй страх. Глянь вниз... Не бійся, я поруч...- шепотів на вушко Михаїл. Він обійняв дівчину. Тепло... наче душа поринула у тепле озеро.
Вона повернулась до нього.
- Твої очі зеленіють! Як ти це робиш?.. Вони ж карими були... - та Він тільки глянув Їй в очі. І ніжно поцілував вуста... Саші паморочилось в голові...
- Ти подобаєшся мені... - прошепотів Михаїл.
- Ти мені також…
- Зі мною таке вперше… Я повинен розказати Тобі ще одну свою таємницю. - Саша уважно дивилася на Нього. Він відійшов... - Тоді, на Личаківському, коли ми вперше зустрілись... Я вирішував справу з одним покидьком... Нажаль, за своє недовге життя, я перейшов дорогу одній нечисті. Від тоді мене часто навідують такі гості...
Саша стояла ошелешена, не розуміючи, що це він зараз таке сказав. В думках після поцілунку були рожеві мрії, звичайно... А тут...
- Покидьком? Нечисть?
- Так, демони - одним словом.
Вона не повірила словам, здавалося, що цей Мисливець таким чином намагається привернути побільше уваги. Потім їй стало страшно. "Хоча, для чого йому це? А що, як це правда?" Саша просто підійшла, поцілувала Мисливця в щоку і сильно пригорнулась до Нього. Реакція Олександри збентежела Михаїла...
- А Десмоди? Де вони?
- Вони поїхали дуже далеко.- спокійно відповів Михаїл.
Вони мовчки спустились з Ратуші. Йшли, тримаючись за руки.
- Не думай про це. - суворо наголосив Він.
- А я на бальні танці записалась!- посміхнулась Сашка.
- Розумниця. - задумливо відповів Мисливець, проскановуючи її своїм проникливим поглядом. "Як він це робить? Чому його очі знову карі..?" задавалась питанням Саша. Потім в думках перебігали останні події, все здавалося дивним...
Непомітно вони підійшли до її дому...Він нахилився до її вушка...І сказав:
- Можливо, це наша остання зустріч.
З блакитних очей Олександри почали виступати сльози:
- Чому?! Можливо? Значить можлива ще й не одна зустріч!
- На мені лежить прокляття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317684
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 28.02.2012
Всім відома притча, про потопаючого? Ні? Зараз нагадаю.
Повінь. Чоловік на даху будинку, вода підступає.
Чоловік молиться Богу про порятунок. Враз до того дому підпливають рятувальники. Кажуть чоловіку, щоб той переберався до них у човен. Та чоловік відпові: "Мене Бог врятує!" Рятувальники подивились на нього і поплили рятувати інших. Чоловік продовжував молитись. Рятувальний човен ще 4 разів підпливав до чоловіка, та той в котре відповіда "Мене Бог врятує!"... Так він і потонув. Душа його прилинула до Господа...Став чоловік питати: "Чому не врятував мене?" Господь Бог відповів: "Я 5 разів тобі посилав рятувальників..."
Так і зараз люди просять у Бога Долі, Щастя... Живуть чекаючи і надіячись, що от-от все буде, пропускаючи попри увагу всі шанси бути щасливим і "своїх людей"...
"Кожен коваль свого щастя" не дарма народна мудрість гласить, а Господь дає знаки, дає шанс...нам залишається правильно навчитись їх читати і не втрачати можливості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317627
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2012
Саша прийшла до тями. Навкруги була темінь, тільки поруч горіла маленька свічечка. Чувся запах гнилих дощок та вогкості. Вона лежала на старому залізному ліжку устеленому якимось ганчір'ям. Лежала і боялась поворохнутись. Почувся голос:
- Вже опритомніли? От і добре.
Наближався чоловік в довгому плащі. Свічка кинула світло на його обличчя, привідкривши вуаль темряви. Це був Мисливець.
- Де я? Що сталось? Хто Ви такий? Чому...?
- Занадто багато питань. - перебив Олександру Мисливець.- Ми зараз в підвалі Катедрального костелу. Сталось... нічого поганого не сталось, хоч могло!
- Чому я тут?
- Тут безпечніше.
Наступила тиша...Тільки свічечка потріскувала...
- А Настя? ... - ледь промовила Саша.
- Ваша Анастасія в порядку, вдома. Сім'я Десмодів більше не потурбує її, Вас також. - відрізав Мисливець.
- А хто такі ці Десмоди?
- Погані створіння. - сказав Мисливець сідаючи на край ліжка.
- Створіння? - нерозуміння охопило дівчину.
- Так, таких як вони людьми важко назвати. Вони зовсім не люди...
- Ви на них полюєте? - допитувалась Вона.
- Так... - невпевнено відповів Мисливець. Він розумів, що зараз пол'ються питання рікою.
- Зрозуміло... - відповіла дівчина. Згадався морозний погляд Антуана, як він наближався до її шиї... Картинка почала складатися...
Знову настала тиша...
- А що означала фраза "Будь розумницею"? - запитала Саша.
- Я хотів застерегти Вас від того, що могло статись на балу.
- А що, все таки, могло статись?
- Нічого хорошого! - відрізав Мисливець.- Вам потрібно додому?
- Та ні... Я повинна була залишитись ночувати у подруги... А що за створіння ці Десмоди?.. - невпевнено запитала Саша, боячись, що її здогадки істинні.
- Так, юній леді не потрібно все знати. Тим більше того, що стосується мого життя.
Саша тільки соромливо опустила очі...
- Але ж...я маю право знати від чого Ви мене врятували?
- Я врятував Вас від болю і вічних мук, що могли слідувати далі...
- Зрозуміло... Думала таке тільки в фільмах стається... Невже вони вампіри? А Ви хто? Ви теж вампір? Тільки добрий? - тремтячим голосом питала дівчина Мисливця. По шкірі бігали холодні мурашки. Він усміхнувся...
- Ні, я не вампір.
- А вони? Чому Ви не відповідаєте на всі питання?..
- Десмоди... так. Ще ті виродки! - злісно відповів Мисливець.
Сашу охопив страх... неподалік її дому живуть вампіри! "Не потурбують Вас..." - згадалася фраза Мисливця... "Що ж Він зробив?", та запитати не вистачило сміливості. Згадалася перша зустріч...
- А на Личаківському?.. Яку справу Ви вирішували?
- А це вже ніяк не стосується Вас, міледі...
Саша засмутилась, та розуміла, що це і правда не її справа, не варто туди лізти... Та і так було зрозуміло, що справа нечиста...
- Думаю ми можемо перейти на "ти". Давай познайомимось ближче? Мене Михаїлом звуть, я працюю в цьому костелі...
Олександра стрепенулась. Неочікувала такого повороту:
- Гаразд... Дуже приємно!- намагалась підтримати розмову.- А ким працюєш?
- Мисливцем! - усміхнувся Михаїл. - Ти віриш в Бога? Ходиш до церкви? Як до релігії відносишся?
До церкви Вона, звичайно, ходила, адже виросла в християнскій сім'ї... Далі тривала мила бесіда. Знайомство... Він розповів про своє важке дитинство, дивні речі, що відбувались з ним завше, юність...
Олександра розуміла, що Він дуже цікава особистість. В Ньому є те, що її притягує... Якась магія, містика. Дівчина розповіла, що з дитинства цікавилась демонологією, з захопленням слухала містичні розповіді, запам'ятовувала їх. Деякі з них переказала Мисливцю. Михаїла дуже здивували захоплення дівчини...
У милих балачках проминула ніч. Наступив світанок... Саша зателефонувала Насті, щоб дізнатись як та, чи все нормально. Вона розбудила подругу. Почувши сонну відповідь "Все о'Кей! Дай поспати!", Саша заспокоїлась і вирішила все ж повернутись додому.
Михаїл провів Олександру. Дорогою стікали струмочки талого снігу, сонце пестило Землю промінням, пахло весною... Ось і дім.
Знову морозне тепло Його руки. Ніжний доторк губ до тремтячої руки дівчини. Саша почервоніла...
Зайшла в будинок, піднялась на третій поверх. Як мишка, щоб не розбудити батьків, прослизнула в свою кімнату і попрямувала до вікна. Михаїл стояв біля дому і дивився прямо на вікно Її кімнати. Він вклонився і неквапливим кроком зник за рогом вулиці. Дівчина мрійливо дивилась у слід Мисливцю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317089
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 26.02.2012
Час зникав за обрієм, танув, як сніг весною...Так, вже була рання весна, хоч календар малював ще зиму... А Саша ніяк не могла забути темні очі з "вогником", що дивились на неї крізь темряву, мурашки, що бігли по її душі, коли губи торкнулися її руки, і холод... Холод руки Мисливця, якого більше не бачила після тієї вечірньої пригоди. Чому Мисливець? На що він полює?" чіткої відповіді не було. Відповіді взагалі не було, одні здогадки... Щовечора вона сідала на підвіконня в своїй маленькій кімнаті, з надією кидала погляд на вулицю, на тротуарчик перед її домом, мріючи, що от-от вулицею пройдеться постать Мисливця. Вона марила зустріччю з Ним, продумуючи діалог, кожне слово...
Одного дня, повертаючись додому з Настею, подруги обговорювали плани на вихідні. Настя вмовляла Сашу піти з нею на закриту вечірку для "обраних"... Дорогою на зустріч йшов хлопець в чорному пальто, на шиї виднівся білий шарф...Олександрі перехопило подих...Вона глянула на обличчя, та воно було прикрите крислатим капелюхом...Хлопець наближався. Саша не зводила з нього очей... Враз з-під капелюха блиснули зеленкуваті очі, знайомий голос промовив "Будь розумницею..." і хлопець крокував поспіхом далі. Олександра тільки встигла вимовити щось типу "А...ей?..", озернулась та наздоганяти не стала... Так, це був Мисливець. Настя дивилась на подругу скептичним поглядом.
- І хто це був? Що за манери?! - спитала Настя.
- Не знаю... То що там за вечірка? - Саша впізнала Його, та не хотіла розказувати історію зустрічі з Мисливцем. На обличчі з'явилась легка посмішка, радість зігрівала, адже Його можна зустріти на вулицях міста..."Він мене впізнав! Зелені очі... Такі проникливі, хмм... При нашій першій зустрічі вони були карі, чи то просто я не розгледіла... "Будь розумницею"... Про що Він..? хммм... Нічого, наступного разу я отримаю відповіді на свої питання..." - перебігали думки Саші...
- То ти підеш?- настирливим голосом запитала Настя. Вона дуже хотіла піти на цю вечірку, адже її новий знайомий так красиво описав це дійство, що наближалось в суботу.
- Щось типу балу, кажеш? А що я одягну? Ні...я краще вдома вишивати буду...
- Ти вже геть здуріла? Два місяці сидиш вечорами вдома! Я вже забула, коли ми востаннє гуляли просто так, а не повертаючись разом з універу. Все, одягаєш те вишневе плаття, я за тобою завтра ввечері зайду, відмови не приймаються! Вишивання твоє зачекає! Ти молода, веселитись треба!
- Вишневе?.. Гаразд-гаразд! Перестань кричати! А маска обов"язково?
Далі дівчата йшли обговорюючи деталі образу для балу...
Суботній вечір, 19:00. Анастасія вже при параді спостерігає, як Саша фарбує вії.
- Так, давай маску зав"яжу...О, диви яка графиня! Все, ходім, нас вже давно чекають... - і Настя потягла подругу за руку.
Олександра у вишуканій вечірній сукні, кольору спілої вишні. На плечі спадають локони наповнені жаром авантюрину. Срібляста маска, що гармоніює зі вставкою на платті, не приховує бездонного блакитного погляду. Вона так неохоче йде на цю вечірку. В думках Мисливець…
Прийшовши до місця призначення, Настя дістала з сумочки шматочок паперу пробігла по ньому очима і сховала назад в сумочку. Біля дверей стояв галантний чоловік.
- Милі дами, а пароль вам відомий? - поцікавився чоловік.
- Так, "victima"! - гордо промовила Настя. Саша тільки скептично спостерігала за всім цим дійством. Щось їй було не спокійно. Хоч Вона любила бали, адже це такий подих вічності, краси давно минулих віків, та біля серця щось нило, ще й з голови не виходила фраза "Будь розумницею!"
Зайшовши в приміщення, відкрилась очам романтична атмосфера. Скрізь горіли лампадки та свічки, високі вікна великої зали були сховані за масивними бордовими шторами, меблі також були бордово-кривавого кольору. Пахло готикою та червоним вином. Органна музика розслабляла і кликала в танець... Люди в кімнаті були аристократично одягнені та пафосні...
Настя прошепотіла з посмішкою:
- Підійдемо до хазяїна, я тобі про нього говорила.
Дівчата підійшли до двох чоловіків.
- Добрий вечір! Я рада бути Вашою гостею, ось моя подруга Олександра. Я Вам про неї розповідала.
Саша зробила реверанс.
- Доброго! А я який радий бачити таких чарівних юних леді на моєму балу! Дозвольте відрекомендуватися, я - Владислав, це мій брат - Антуан. О, а це наша сестра - Анна. Анастасіє, дозволите запросити вас на танець?
І Настя з радістю пішла танцювати з Владиславом. Саша залишилась з Анною та Антуаном, щось не подобалось, тільки не розуміла що... Погляди господарів наводили льодяний острах. Вона вклонилась і відійшла до столу... Знайомитись з кимось із гостей не було бажання. Взявши келих вина в руки Вона підійшла до вікна. Враз її погляд прикіпів до таємничої постаті. В кутку кімнати, біля каміна, в кріслі сидів молодий чоловік в масці і не зводив очей з полум'я.
Вечірка тягнулась нудно. Саша подарувала один танець Антуану. Та його відверті погляди не подобались дівчині. Але просто піти, залишивши подругу, Вона не могла.
Настя підійшла до Саші і шепнула на вухо, щоб та через п'ять хвилин зайшла в сусідню кімнату, потрібно поговорити.
Саша так і зробила. Направляючись до кімнати Вона помітила, що молодик біля каміна здійнявся на ноги... Увійшовши до кімнати, підійшла до роялю на якому стояв півдсвічник з запаленими свічками. Почулися кроки...
- Настя?! - істерично запитала Саша.
- Ні, не Настя... - з темряви наближався Антуан.- Чому Ви така не весела? Вам у нас не сподобалось?
- Ой! Ні, все дуже гарно...тільки настрою в мене немає, вибачте, що псую картину Вашого балу своїм замисленим і невдоволеним обличчам. А де ж Анастасія? Вона сказала, щоб я сюди підійшла, хотіла поговорити...
- Її мій брат зараз проводить до дому. А поговорити з Вами хотів я.
Він наближався до Олександри. Дівчина однією рукою полізла в сумочку і намагалась знайти там парфуми, чи щось подібне, для захисту.
- Ви така юна і апетитна, відразу ж мені сподобались. Ну, не варто робити дурниць. Боляче не буде, запевняю Вас... Хіба що трішки...- Шепотів Антуан дивлячись своїми сірими очима в блакитні очі Саші, одна рука обійняла їй плечі, інша талію... Дивне відчуття пробігло по спині у Саші, як загіпнотизована Вона не перечила господарю будинка. Антуан наближався губами до шиї дівчини... Ніжний поцілунок і холодний подих. Антуан опустився перед дівчиною на коліна. Його рука торкнулася ніжки Олександри, що визирала в розрізі плаття. Він ніжно торкнувся губами гомілки дівчини. Його морозні пальці пробіглась по бедру Олександри, перескочили на руку, схопили зап’ястя і ікла вже були напрямлені на тендітні вени дівчини... Як враз почувся скрип дверей! В кімнаті з"явився той молодик, що сидів біля каміну!
- Я ж просив бути розумницею! - це був Мисливець.
Олександра втратила свідомість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316833
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 25.02.2012
...Морозний вечір. Засніжені вулички Львова ще більше покриває лапатий сніжок. Ліхтарі тьмяно жовтіють на фоні сіро-синього, стомленого від снігопадів, неба. В навушниках грають улюблені Фльор. Вона кудись поспішає, тихенько підспівуючи, вже безпам'яті завчені рядки пісень. Ховає руки в теплі кишені чорного пальто, в'язаний шарф, що прикриває обличчя, міцно обмотаний навкруг шиї. Та його майже не відчутно, - сильніше душить клубок почуттів та нервів - нестерпна біль, навіть сльози не виступають...(А може й на краще, що сльози не в змозі текти).
- Знову! Знову ці безглузді сварки!.. Ну, як вони не розуміють, що кричачи кращого не доб'єшся... Крик віддаляє! Хоча... краще крик ніж жорстоке мовчання... - проминали думки в Її голові. Вона йшла далі обдумуючи ситуацію, що склалася після чергової домашньої сварки. Ось і Личаківське... Вона любила тут гуляти, слухати тишу і гармонію, відволікатись від насущних проблем, відпочивати душею, думати про вічне... Та в таку пізню пору вона тут була вперше. Страх морозним струмом вдарив по спині.
"Потрібно боятися живих, а не мертвих!" - заспокоївши себе, Вона перехрестилась, подумки попросила вибачення, що турбує своєю присутністю спочилих. І пролізла через таємний прохід в огорожі, показаний подругою Настею, з якою частенько тут прогулювались.
Снігопад припинився. Морозу, здавалося, немає. Вакуумна тиша, вакуумний простір... Якщоб не білизна сніжного покривала, то, здається, і ліхтарик не допоміг би відшукати стежини цього похмурого царства усопших. Вона відчувала спокій, відчуття страху, наче, залишилось там, за огорожею. Клубок у горлі теж відступив, в думках з'являлись поетичні рядки. Вона прямувала до "Сплячої красуні", плавно і ледь чутно ступаючи по пухкій, присипленій сьогоднішнім снігопадом стежинці ... Як враз почула чоловічий голос.
Кинулась назад, та спідкнулась об край бетонного надгробку, падіння зупинило дерево, що росло поряд. Та хруст гілки, що стирчала з дерева на рівні плеча дівчини, і звук удару розірвав простір і увірвався в тихий діалог чоловічих голосів. Глянувши в правий бік, там, між пам'ятників, Вона побачила два силуети. Тепер один... він наближається... Серце, наляканою пташкою, розриває груди...
- Що Ви робите, в такий пізній час, в такому похмурому місці?- промовив чоловік. Вона глянула на Нього і побачила темні очі з "вогником", які дивились на Неї з-під широкого капелюха. Його лице було прикрите шарфом і воротом недовгого пальто.
- Я...-ледь промовила Вона, та чоловік перебив:
- Вас чекають вдома, дуже хвилюються. Ходімо.
Він простягнув Їй руку. Вона без остраху взяла Його руку, інтуїція дала на це свою згоду.
Вони мовчки попрямували до виходу з кладовища. Вона йшла попереду. Мовчання тривало допоки не вийшли на центральну дорогу...
- А що Ви робили на кладовищі так пізно?..- запитала Вона.
- Вирішував одну справу. Мені можна. А от чому Ви в такий час не п'єте чаю з якимось тортиком, а шукаєте пригод?
- Вдома знову чвари... Вирішила розвіятись, а ноги вже самі привели... Я вперше на кладовищу гуляю так пізно. А взагалі-то, я досить домашня, вечорами вдома сиджу.- виправдовувалась Вона.
- От і правильно. Не гоже юній леді, вночі, не зрозуміло де гуляти.
Їй стало соромно...Знову наступило мовчання...
Вони вже підходили до Її дому, коли Він спитав:
- А як міледі звуть?
- Олександра... От і мій будинок...
Він стягнув шарф з обличча і ніжно доторкнувся губами до руки Олександри, кинувся йти далі.
- А свого імені Ви не назвали!..- тремтячим голосом промовила дівчина.
- Називайте мене Мисливець!
І Він зник за поворотом вулиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316621
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 24.02.2012
Зима корону одягнула.
Морози владно в бій пішли.
В думках надія промайнула -
Наш літній спогад зберегти.
Так, тільки спогад миготливий,
Приємні зустрічі, думки...
Цей вогник у очах щасливий,
Мрії, ілюзії, казки...
Забути біль і всі образи.
Хвилини гніву і журби.
Забуть лихе і зле, одразу
З легкою посмішкою йти.
А інша буде так любити,
Як я, - дитина, не змогла.
Буде тобою тільки жити,
Смиренна, тиха і проста.
І хоч "Прощай" вуста сказали.
Клубок у горлі знов і знов...
Ім'я твоє не раз шептали
В примарній тиші молитов...
А щастя було зовсім близько...
І серце рвалось до життя.
Пробач мене. - Вклонюся низько.
І вже піду - без вороття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2012
Судьбой испытана сполна.
Испита чаша ожиданий и прозрений.
Но, я прошу налить еще вина.
Чтоб утопить ошибки поколений.
Огонь свечи так непокорен,
И в памяти сплывает холод рук.
Мороз на окнах краснотворен.
Под взглядом, как под пыткой сладких мук.
Истерзано сердце холодным огнем.
Себя виню, свою вину везде взираю.
Слезами искупая день за днем...
Налей ещё вина! Прошу я, умоляю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312391
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 08.02.2012
Моє серце - маленьке кладовище, по якому часто блукають зомбі та привиди померлих почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300050
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 14.12.2011
[Наркотик. Так. Просто наркотик.
Твій запах, погляд, палкий дотик.
Бажань вінок та заборони.
Мораль. Стосунки. Перепони. ]
Торкнувсь мене крилом своїм.
Твій погляд жадібно ковтаю.
У серці залишився ти моїм.
Знов в мріях диких потопаю.
В обіймах Рай. Ти розумієш...
Цілунка жар - омряіний давно.
Всі почуття вернути ти зумієш,
Якщо нам разом бути суджено.
Час зустрічі пролинув непомітно.
На тебе інші справи ждуть, іди.
Твій меч зло знищить непомітно.
Мій янголе, цілуй мене і йди...
Прошу тебе, неси добро у світ.
Хоробрість серця, мужність Лева.
А я тихенько гляну тобі в слід,
Шепнувши:"Щастя іншого не треба..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
[Так тьмяно тліє каганок життя.
Бруд всесвіту? Болото, гниль буття.
Мерзенні думи. Холод. Пустота.
Слова-колючки, злість без каяття...]
Грязюка буднів осені на троні.
Сивіє небо хладом в вишині.
Фальшиві камені гнітять в її короні.
Надії крик лунає в глибині.
Дощем-сльозою змилися образи.
Дощем-сльозою й бруд кудись втече.
ЛюбовНадіяВіра не помре одразу!
Вона ніколи в серці не помре!
Морози перші серце огорнули.
Колючий холод думи освіжа.
Тепло душі і світло не забути...
Добро в мені завжди перемага!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Люблю, їдучи в громадському транспорті, спосерігати за перехожими...побачивши меленький шматочок їх життя домальовувати всю історію собі в уяві... От навіть сьогодні...дивлячись на стареньких людей в голову приходить: "От, цього дідуся колись кохали, він кохав...Його очі бачили вже багато на життєвій стежині... ...Ця бабуся...вона ж була красунею, веселилася, танцювала, співала, як я...А зараз...так важко бреде собі дорогою..."
Про що вони думають? Що згадують?..
А чи щасливі ці люди, що навколо мене..? Адже заради щастя ми живемо...кожна людина прокидається, щоб зробити щось для щастя...Для кожного воно своє...Але щастя існує...
...Захотілося побажати всім людям щастя...простого, земного щастя... ...Щоб перед лицем Смерті кожен міг сказати собі: "Так, я прожив це життя щасливо..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293410
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2011
Дни проходят в мечтах, ожиданьи зимы...
Ты мой лучик тепла в мире мрака и тьмы!..
Ещё миг - явью станут все наши надежды.
Знаю я, что Судьбой мы друг другу даны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291278
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2011
Іди з мого життя!Тебе благаю...
Ти увірвавсь гарячим маренням ночей.
Іди з мого життя!Плачем вмовляю...
Бо помираю в холоді твоїх очей...
Облиш мене, серце не рви!
Ну, не така як ти шукаєш!
Залиш мене!Шляхом іди!..
Для когось я найкраща, знаєш?!.
Ти став частинкою мене!
Колючкою троянди почуття розквітло...
Так-так...з часом це все пройде!..
Залишивши маленьке тмяне світло...
Тривожно схлипує душа...
І мертве серце вже не б'ється...
Прощатись нам прийшла пора...
Болючий крик на волю рветься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
Душа в тривозі в ніч вступає...
Стискає груди підлий страх.
В молитвах час весь проминає...
Тремтячі сльози по вустах...
Ось ще одна битва страшної війни.
Війни, що ведется між Темним і Світлим.
Одним із героїв в ній будеш і Ти!
З народження Долі, так ревно, вірним.
Хай моя любов зберігає Тебе...
Хай Віра не буде даремна.
Хай Доля погане усе забере...
Добра зберігаючи зерна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
В морозний день троянди помира.
Один момент - і листя все опало.
Кров не пульсує, іній покрива...
Кохання в пелюстках нестало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Привіт, мій милий Янголе надії!..
Знаєш, останні події стали результатом того, що я забула те, що знаю про Тебе...Я дозволила собі бути капризною дівчинкою, підділася слабкості,емоціям гніву, дурній егоцентричності... не хотіла чути внутрішній голос - свого Охоронця... І моє забуття віддалило нас ще більше...
Після Твого болючого листа я кинулась шукати підтримку, пораду...нажаль не в Книзі...а у людях...звичайних людях...А люди...вони такі статичні і одноманітні...живуть досить дивними законами і принципами... І я захлинулась у хвилі "людської підтримки"...
Не знаю, чи досить швидко я одумалась...чи є ще в мене шанс все виправити...Та хочу Тобі сказати...
Перебуваючи в розпуці дуалізму і роздумах про Тебе,(Ти ж стільки разів попереджував, давав можливість мені розібратися і зробити вибір на рахунок Тебе) я звернулася до свого Ангела-Охоронця...з питанням, як діяти далі? що "нас" чекає і чи варто бути "нам"?..Тоді я вперше ясно його зрозуміла...Його відповідь дала мені збагнути, що я повинна триматись за Тебе, підтримувати, допомагати, хоча Ти звик всього добиватись самотушки... Наша місія на Землі збагачувати добро...багатіти добрими вчинками... Кому, як не Тобі відомо, що робити зі злом...
Мій строгий вчителю буття, я прошу вибачення за свою недосвідченність і помилки... Ти кажеш, що потрібно підтримувати темп швидкоплинного життя...не зациклюватись на проблемках... Я солідарна з цим...Житя надто коротке, щоб витрачати його на "дурниці". Згадай все, що було...згадай все, що може бути...
Дай можливість іти поруч з Тобою, тримати твою прохолодну, сильну руку відчуваючи морозне тепло...Відчувати підтримку в Тобі...любов...
Дай мені шанс стати найкращою для Тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285035
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2011
Заспокійливе і ложка цукру...
Ковток води...і все о'Кей...
Зірки, думки і погляд смутно...
Холодний вечір - сон ідей...
Морозно пальці біль судомить...
Колючим пульсом б'є струна...
Незваний гість тут, поруч ходить...
І відчуттів, ніби, нема...
Шматок тканини груди гріє...
Кривавий хрест оберіга...
У дзеркалі душа німіє...
Троянда сльози витира...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011
Криваві пелюстки троянди...
Сильніше все в руках стискаю.
Тендітні пелюстки троянди...
Тебе я з болем відпускаю.
Та, серце б'є сполохано об груди.
І котяться сльозами почуття.
Сильніш тебе кохати інша буде.
А я тихенько піду в забуття.
Я дякую тобі за дні чудові.
За теплий присмак ніжності в очах.
За промінь сонечка у себе на долоні.
За хвильки щастя і мрійливість в небесах.
Тендітні пелюстки троянди...
Душевний біль так жадібно ковтаю.
Криваві пелюстки троянди...
Тебе я з диким болем відпускаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2011
Якась самотність душу огортає.
Якась печаль вуаллю одяглась.
Холодний біль пекуче розриває.
Душа кривавим криком пройнялась.
Колючкою троянди слово ранить.
Росою чистою сльозини виступа.
У вічну путь така провина манить...
Колючим дротом серце огорта...
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2011
Веселощі, горілочка, пісні...
Смачні сосисочки пекуться на вогні.
Велика група дружно зібралась.
Цікава практика очікувала нас!
Життя гірське обійми простягло,
На цю історію чекали ми давно.
Ось жвава річка, стежичка, місток -
Без руки друга і не ступиш крок.
Красиві фації природа створила,
Для нас секрети деякі відкрила.
Бурхливі хвилі, сонця промінці,
Міжгірний вітер - пензлі для Землі.
Природа-Матінка художниця ще та!
Для нас, людей, уся отця краса!
Роботу Матері шануйте, бережіть,
Лісочки юні в спокої лишіть.
Кришталь води, природна чистота...
Природнє лоно - таїна життя!..
Цікавих вражень купка нагреблась...
Маленьку подорож згадаєм ще не раз!
Хоч дощик плани трішки зіпсував,
Емоції море ще й подарував!
Та дуже вдячні ми керівникам!
Красу життя Ви показали нам!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2011
Вона стояла біля вікна. Така спокійна та замислена. Дивилася, як небесна блакить покривається чорним покривалом... Луною котився грім, повітряний простір пронизували блискавки... Враз важкі краплі почали рясно умивати землю, яка і так була стомлена від небесного плачу...Вона спокійно стояла біля вікна, її погляд поглинав красу літнього саду...Серед троянд чіпляли око лілії, - такі білі, тендітні, самотні...стомлені від вітрів...
Сльози червневого неба відбивалися на склі вікна. З боку виглядало ніби плаче сама дівчина. Та, вона вже не в змозі плакати... Принаймні не зараз. Не можна піддаватися емоціям.В голові роїться жахіття роздумів. "Потрібно щось міняти.Потрібно щось міняти!- уривками чулося - Потрібно обирати шлях... але який? Відректися від минулого? А якщо так буде гірше? Але ні... ... ... Без минулого немає майбутнього, без фундаменту немає самої будівлі...Але чомусь хочеться очиститись, почати все з чистого листа, написати нову книгу спаливши дану...Бдувати щось нове... "
Для неї отцей дощ став особливим, символічним... Щось зламалося в її єстві... Сльози червня надали змогу очиститись... Знайти нову ціль в житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267541
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Такое странное томление...
По венам сладкий яд бежит.
Наверно, детское влечение!
Душа под холодом дрожит...
В молчании изнемогаю.
Загадочен Ваш милый взор.
И вновь себя я уверяю -
Не будет в адрес Ваш укор.
Я жизнь придумала сама.
Цветами разными укрыла.
Мечта-ирония, весьма,
Дорогу-путь к Вам устелила...
Простите мне мою печаль.
Простите детские надежды.
Оденет Ночь свою вуаль.
И все не так, как было прежде.
Мечты о Вас с ума уводят.
Ваш взгляд запомнился душе.
Минуты в тишине проходят.
Прошу Вас вспомнить обо мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267001
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2011
Сідало Сонце. Останні промінці відбивалися в вікнах високих будинків. Пахло ромашками та річковою прохолодою...На старе кладовище важкою хвилею насувався туман...
Вона йшла з собачкою...Вся така вільна і безтурботна. Не існувало нічого окрім природньої краси, тиші та вірної подруги на тоненькому повідку біля неї... Дівчина зірвала тендітну ромашку,і загадавши чиєсь ім'я, почала по одній відривати пелюсточки. Та ця квітка не захотіла порадувати дівчину...Засмучено глянувши на останню пелюсточку, вона кинула ромашку у зволожілу від роси траву.
Собачка вела її між напівзруйнованих хрестів... Тиша розслабляла і надавала можливість подумати про вічне...
А Сонце тим часом вже зовсім скотилося за обрій...Залишаючи по собі прощальні промінці, які, намагаючись сховатись у хмаринках, робили небо криваво-рожевим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262542
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 30.05.2011
Я мовчки йду з твого життя.
Не озираючись в минуле...
Не буде більше каяття...
Та і майбутнє вже забули.
А ти пробач мені, прости.
Мою наївно-грішну вдачу.
Весна вже розвела мости.
Лишень з дощем тихенько плачу.
А серце - камінь. Просто знай,
Йому не боляче - привикло...
Усі розмови забувай.
Життя не раз уже скорило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Забути все, благаю, Боже!
Хочу тонути в забутті...
Втекти від болю не поможе
Дим сигарети у вині...
Чому довірилась йому?!
Чому хотілося кохати..?
Душа сховалась у пітьму...
Їй зараз соромно літати...
Істерика скувала груди...
Сльозами котиться буття.
Життя - дорога, знайте, люди.
Шлях обирати навмання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Здираю з себе плоть до крові.
Кричу у прірву забуття!
Іду до пекла проти волі,
Залишившись без каяття.
Холодне сонце обпікає.
Планети вряд стражами ждуть.
Людська надія помирає -
Смертельні вісники ідуть...
Цікавість, жадність вдовольняти...
Кінечний відлік старт почав.
Земля втомилася страждати.
Фатальній помсті час настав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Заплутана.Розбита болем.
Сиджу самотня у пітьмі.
Сердечко б'ється проти волі.
Вогонь палає у душі.
Глибокі стіни обіймають.
Не світить місяць крізь вікно.
Холодні зорі - не кохають.
Нажаль, кохати не дано.
Всього лиш біль скувала тіло.
І солодко отрута б'є!
Забути все, так захотіла...
Страждання спогад завдає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Весна.Болото.Сніг.Дощі.
Самотня пташка.
Неспокій в душі.
Тремтять під вітром
Клапті думок...
Не хочу чекати!
Зроби перший крок!!!
Сіріє небо...
Машини шумлять.
Все те, що було
Не вернеться назад.
Болючі крики.
Сльоза по щоці.
Мрійливі муки
Потопа в небутті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Ти звір, тиран, недбалий мачо,
Диявол в образі людськім!
Ти так багато в світі значив,
В моему світі, не людськім...
Чуття, що шостим часто зветься,
Недобре віщило в ті дні...
Та в почуттях, як у озерцях,
Тонуть хотілося мені...
Та от тепер, я правду знаю.
Болючу правду і гірку.
В душі образу , шрам я маю...
Тепер я більше не люблю!
Я не люблю, а ненавиджу!
Тебе, брехливого, тебе!
Тебе я зрадником величу!
Та ця ненАвисть промине...
Тебе пробачу я... та знай:
До мене шлях тобі закритий
І в полігамію не грай!
Не варто голови дурити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220445
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.11.2010
Образа в душі палає...
Так боляче ковтати біль.
Отрутою брехня з'їдає...
Нестерпні муки, тихий біль...
А я наївно вірила тобі...
Чекала зустрічі з тобою.
Чекала на щасливі дні.
Хотілося любові і спокою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2010
навколо безліч людей ... скільки їх незлічить ... вони по кілька разів проходять повз нас ... залишаючи щось позитивне ... щось негатвне ... усмішку ... сльози ... просто добрий погляд ... добре слово ... розуміння ... осуд ... інколи ти шукаєш у них порятунок ... розраду ... інколи навпаки - допомагаєш їм сам ... інколи вони подарують тобі надію і віру ... можливо просто покинуть ... або ж навпаки вб'ють у тобі все ... але це ж люди ... люди ... які супроводжуватимуть тебе завжди ... їх мільярди ... це ж люди ... ... люблю усіх ... ні на кого не тримаю зла ... намагаюся робити та творити добро ... крізь терни до зірок досягаю успіху ... щира і відкрита, наскільки це дозволяю собі ... будую те, що давно зруйновано ... намагаюся віддати найкраще, що в мені ... я просто ... просто ... просто ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214549
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2010
"Прощай!" - Нехай...
Як скажеш ти...
У грудях серце розірветься...
"Прощай!" - Нехай...
Як хочеш ти...
Та ця любов іще озветься...
Ще повернеться,
Знаю я...
Бо особлива я для тебе.
Ще повернеться,
Вірю я
В обійми попаду до тебе.
Все буде добре...
Відчуваю.
Хоч зараз боляче мені.
Все буде добре...
Я це знаю.
Життя "гартує сталь в мені"
Любов...любов...
Жорстока пані.
О, скільки сліз в її ім'ї!
Любов...любов...
Зрадлива пані...
О, скільки болі у душі...
26/09/10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2010
Розбиті дзеркала...
Розбите щастя десь лишилось на дорозі...
Так тихо з неба капає вода,
Тебе любити більше я не в змозі...
Календар малює весну,
Та в душі іще зима...
Ця любов вже не воскресне.
Щастя поруч більш нема!
Ти пішов і не вернувся,
Спустошивши життя моє...
Та Світ на цьому не скінчився,
Життя триває і цвіте...
28/04/10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2010
Йду дорогою нічною
По стежках календаря.
І самотність йде зі мною.
Тихо тягнеться буття...
Ніч пройде...Наступить ранок-
Сонця промінь упаде.
Вийду вільна на світанок
По щоці сльоза тече...
Тихо-тихо день минає,
Суму, радості - нема!..
Шлях життя обергігає
Мого серця пустота...
Та глухі удари серця
Пам'ятають ті часи...
Коли вальсом...пульсом б'ється!
Коли був зімною ти!
Час пройшов, не озирнувся.
Розлучили нас шляхи...
Та в душі запам'ятався
Дотик ніжної руки...
21/07/10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2010
Ось сиджу...Малюю цвинтар.
Повний місяць,гріб,зірки...
Нічку темну,сум і тишу.
Милу тишу - гробову.
Лихо десь собі гуляє.
Мишка нишком пролітає.
Вітер віє - хмарки гонить...
Смуток в серці рани гоїть.
Біль і сльози...рани серця.
Крик душі кудись летить.
Все гірке з глибини рветься;
Цього вже не зупинить...
Лихо сіло край могилки...
Подивилось в глибину,
І почувся хрускіт гілки,
Що нарушив тишину.
Вітер гілля розвіває...
Гойдалка тихо скрипить...
Труп дівчини в такт хитає -
Життя вогник не горить...
08/09/09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Небо замерзло...Сніжинки бринять...
Плавно на землю лягають.
Серце моє обігріти хотять,
Холодним теплом замітають...
Сумно в душі, бо в думках тільки ти.
Ти, що далеко блукаєш.
Ніжно зима замітає сліди,
Та я вірю, що ти ще кохаєш!..
Знаю, кохання зігріє теплом,
Розтопить крижинки між нами...
Холод і біль подолаєм разом.
Хоч зараз ми поруч тільки думками...
14/12/09 18:42
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Осіння пора огорта тихе місто.
Буднева квола метушня...
Калинове достигає намисто.
Так звично тягнеться буття...
Та хочеться жити, а не існувати!
У щасті, коханні цвісти...
І погляд на собі твій відчувати.
Просто, поруч з тобою іти...
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
А час по-тихеньку спливає...
Тихо промчаться роки.
Юність пройде, не спитає:
"Чи була щасливою ти?"
Тануть сніжинки рікою,
Сльози течуть по лиці...
В грудях так б'ться, до болю!
Серце, що прагне любить...
Ніч огорта тихе місто,
Вогник в вікні мерехтить.
Холодно так, в душі пусто...
Хочеться просто любить..
22/02/10/ 19:42
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
Чому в очах бринить сльоза...?
І серце б'ється все частіше...
Так тихо з неба капає вода...
Тебе побачити мені б скоріше.
Відчути погляд на своїх плечах,
Відчути ніжний доторк до долоні...
І потонути у твоїх очах,
Торкнутись губ твоїх поволі...
Чекаю зустрічі з тобою,
А час на місці, мов, стоїть...
І телефон живе тобою...
Дзвінка чекаючи мовчить...
У грудях серце замирає,
Рахуючи бездушних стрілок стук...
Мені тебе не вистачає...
Ти так потрібен мені зараз тут....
19/09/10 00:33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
А я тебе покохала...
Душею пішла в забуття...
Не раз я болюче страждала -
Така видно доля моя...
Тебе я зустріти хотіла.
На тебе чекала давно...
Всім серцем тебе полюбила.
Самотня дивлюсь у вікно...
Там небо похмуро, плаксиво
Дощем співчуває мені.
Та плакать нема більше сили...
Уже порожнеча в душі...
Я щастя з тобою хотіла!
Тобою я жити могла...
Та в серці моїм обірвалась
Життя і кохання струна...!
26/09/10 08:34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010